Ал. Барамідзе
Руставелі Шота - видатний поет Грузії, жив і творив на рубежі XII-XIII ст. Його геніальна поема, або роман у віршах, «Вепхіс-Ткаосані» («Хто носить тигрову (Барсових) шкуру») написана по всій ймовірності між 1189-1212. Безперечних біографічних відомостей про Р. немає; за деякими даними поет належав до знаменитого роду і був володарем Руставського майорату.
До XII ст. давня Грузія простягалася «від Нікопсія» (приморське місто на Чорному морі) до Дарубанда (сучасного Дербента), досягнувши апогею своєї політичної і економічної могутності. Резиденція правителів Грузії була центром осередку культури і освіти того часу. При царському дворі знаходилися видатні поети, історики, вчені, філософи, художники. Зрозуміло, і література того періоду носила придворний характер.
З дійшли до нас фрагментарних творів грузинської літератури XII ст., Так зв. класичного її періоду, самим блискучим пам'ятником епохи є епічна поема Р. «Вепхіс-Ткаосані» («Хто носить тигрову (Барсових) шкуру»). Поема ця у своєму первісному вигляді до нас не дійшла. Протягом століть текст поеми чимало спотворювався і майже знівечене в руках продовжувачів - наслідувачів і безлічі переписувачів. Збереглося чимало інтерпольованих пізніших редакцій (XVI-XVIII ст.), І серед дослідників не припиняється спір як щодо змісту в цілому, так і щодо тлумачень окремих місць твору. З усіх редакцій поеми «носить тигрову (Барсових) шкуру» канонізованої і найбільш поширеною є так нав. Вахтангівському редакція, віддрукована в Тифлісі в 1712 царем Вахтангом VI і забезпечена спеціальними коментарями. Нових видань поеми налічується до тридцяти, але за винятком двох, всі вони по суті являють більшою чи меншою мірою повторення Вахтанговського видання.
У 1937 за постановою ЦК Компартії (б) Грузії буде урочисто відзначено 750-річний ювілей народження великого поета Р. Це історична постанова забезпечує міцну базу для наукового дослідження поеми «носить тигрову (Барсових) шкуру». До ювілейних урочистостей буде видано остаточний науково перевірений текст поеми.
Фабула поеми «носить тигрову (Барсових) шкуру» зводиться до наступного: іменитий, але літній цар Аравії - Ростеван, не маючи сина-спадкоємця, зводить на престол свою єдину дочку - чарівну і розумну Тінатін, яка живила любов до видатного полководця і лицарю- царедворця Автанділу. Одного разу під час полювання цар з Автанділом зустрілися біля річки з дивним сумували витязем. Спроби заговорити з ним залишилися марними. Тоді Тінатін доручила своєму коханому в що б те не стало привести загадкового чужинця. Автанділ після довгих і небезпечних блукань відшукав цього усамітнився в пустельній печері витязя на ім'я Таріел. Клятвою скріпивши дружбу і побратавшись з Автанділом, Таріел розповів йому свою скорботну історію: він - великий царедворець великого індійського царя Персадана, охоплений пристрасною любов'ю до сонцеподібної царівну Нестан-Дареджан. Але доля не милостива до закоханих, а цар Персадан задумав видати Нестан заміж за сина Хварезм-шаха, який до того ж оголошувався спадкоємцем індійського престолу (яким по праву вважався Таріел). За намовою Нестан Таріел вбив суперника і готувався захопити владу в свої руки. Нестан звинуватили в порочної любові до бунтівників і після тяжких побоїв безслідно видалили далеко за межі Індії. Таріел пустився в пошуки, але безрезультатно ... Нарешті зневірений витязь покинув світ, усамітнився, гірко оплакуючи в пустелі своє життя ... Автанділ втішав і обнадіював свого славного побратима - врешті-решт він дійсно напав на слід Нестан-Дареджан. Вона виявилася укладеної в неприступної фортеці Каджеті. Таріел і Автанділ за сприяння третього побратима Придон оволоділи фортецею, звільнивши Нестан, і радісні і щасливі повернулися в свої краї.
Поема «носить тигрову (Барсових) шкуру» у всій її складності відображає епоху грузинського феодалізму, відомого під назвою «петронкмоба» (патронат). Головні та ідеальні герої поеми - Таріел і Автанділ - це типи відданих і шанобливих «КМЕ» - васалів, безкорисливих служителів свого патрона, вихованих і статечних, глибокодумних царедворців, хоробрих і самовідданих лицарів. У поемі ідеалізуються відданість васала і борг перед царем - вищим патроном. Безпосередні васали царя, царедворці та інші вельможі або знатні люди також мають власні підданими васалами-вельможами (як напр. Автанділ, Таріел та ін) Так. обр. громадськість, відображена в поемі, є як би ланкою патронатскіх або, вірніше, сюзерену-васальних взаємин, Р. романтизує гуманістичні форми цих взаємовідносин: «краще за всяку закоханої пари взаємно люблять один одного сюзерен і васал», заявляє він. Автор навмисно попереджає читачів: «служба своєму сюзерену (патрону) ніколи не пропаде марно». Але поет сприймає сюзеренів лише «родимими, солодкими, благомілостівимі, уподобляющейся неба, що виділяють милість». Р. - затятий поборник гуманістичного монархізму, що базується на засадах сюзерену-васальних взаємин і династичного легітимізму. Одним із центральних мотивів поеми є культ лицарства, військова доблесть і мужність. Ідеалізованої поетом герой-лицар відданий і самовідданий в дружбі і в товаристві. Дружба і товариство - основа лицарського правопорядку; солідарність і самопожертва - жаданих ідеал Р. Лицарі безкорисливо і безоплатно захищають торговців від піратів і розбійників, з величезною повагою і пошаною ставляться до жінки, протегують і допомагають вдовам і сиротам, нужденним, незаможним. Р. проповідує щедрість, рівномірну милість «до великим і малим», «так як сонце однаково осяває своїми променями і троянди і послід». Він ратує за свободу любов, за вільний «вибір в дружини». Оспівуючи любов, чужу користолюбних почуттів, Р. пристрасно засуджує безсердечність і неприборкані сексуальні бажання. Примітно, що і руставелівського кохання - «міджнуроба» - властиві форми патронатскіх (сюзерену-васальних) взаємовідносин. Улюблена жінка за своїм становищем є найвищим патроном-сюзереном, закоханий ж витязь лише «всепреданнейшій» васал-слуга (КМА). Характерно й те, що героїні (Нестан і Тінатін) і в соціальному відношенні належать до кола патронів (сюзеренів).
У поемі знайшли відображення і риси побуту купецького стану. Натомість Таріела та Автанділа ми бачимо вже Усена, а Нестан і Тінатін тут, в цьому середовищі, змінює Фатман. Але яка прірва лежить між ними, і що протиставлені їх фізичні та моральні якості. Найближчий приятель («аріф») царя Гуланшаро (представник купецтва), як і царедворець Усен, показаний фізичним виродком і морально занепалої особистістю, хоча в торгівлі він чимало досягає успіху. Такий же негативною постаттю є і Фатман, жінка легкої поведінки. У купецької середовищі замість аристократично-лицарського великодушності і стриманості панують малодушність і жадібність. Щедрість і скромність тут поступаються місцем скупості і користолюбству, відданість і моральна чистота - моральної неприборканість і розпусти. Р. виразно протиставляє лицарські традиції купецьким вдач. У цьому відношенні його симпатії безумовно за феодально-лицарської середовища.
Р. - художник-мислитель. Йому чужі і християнсько-клерикальний догматизм середньовічного Заходу, і містицизм перського суфізму, і офіційне мусульманство. Це звичайно не означає, що Р. атеїст: його філософсько-релігійне мислення носить на собі сліди сильного впливу неоплатонізму, глибоко пустив своє коріння в Грузії, і яка мала тут видатних представників; «неоплатонічної умогляд розширило розумовий обрій грузинського суспільства ... Неоплатонізм розбив винятковість релігійно-національного мислення грузин і полегшив їм тісне літературне спілкування з мусульманським світом »(Н. Я. Марр). Р. чужа і націоналістична замкнутість. У поемі любовно зображені люди різних народностей. Філософськи-релігійні погляди Р. офіційна церква того часу визнавала єретичними; вона відкрила гоніння проти поеми. Переслідування тривали цілі століття, в результаті чого майже повністю було знищено перше повне видання поеми 1712.
Для композиції поеми характерний динамічний драматизм, провідний часто до несподіваних ситуацій. Поема позбавлена казкових фантастичних елементів: справжні, людськи-земні, сильні переживання живих людей показані життєво правдиво, художньо-безпосередньо, переконливо. Кожен герой поеми, будь то головний або другорядний, виявляється в найбільш типових рисах. У цьому відношенні кожна, навіть і найменша деталь у поета закономірна. Такі - Нестан, Тінатін, Асматі, Таріел, Автанділ, Придон, Шермадін, що стали загальними, найбільш популярними іменами в Грузії. У розгортанні сюжету поет користується прийомом контрастування: різні соціальні верстви та художні образи майстерно протиставляються один одному з великим почуттям міри. Р. - геніальний афорист. Мудрі, глибокодумні і разом з тим лаконічні, крилаті руставелівського афоризми проникли в широкі народні маси, перетворилися на народні приказки, в народну мудрість. Повинен відзначити, що афоризми ці виражавщіеся у формі ліричних відступів, епістолярних звернень, далекі від моралістичних сентенцій. Вони сприяють пожвавленню розповіді, динамізують вірш, підкреслюють монументальність твору. За архітектоніці і композиції поема «носить тигрову (Барсових) шкуру» являє один з величних зразків світової літератури.
Р. є законодавцем і неперевершеним майстром панував в стародавній Грузії поетичного метра, званого шаірі, - шестнадцатіслогового вірша. Р. користується двома видами цього метра: високим (4 +4) (4 +4) і низьким (5 +3) (5 +3). Різноманітність видів метра в поемі ув'язується з певним порядком ріфміческой системи. Чотиривірші поеми (числом до 1500) рясніють алітерації, що підвищують її органічну музикальність. З інших особливостей руставелівського поетичного ладу слід відзначити художню чіткість його метафори. Строфи поеми насичені складними і розгорнутими метафоричними рядами. І у всій цій складності руставелівського геніальної поетики домінують простота мови, ідейна глибина і художня безпосередність.
Примітна ars poetica Р., дана в знаменитому пролозі поеми. Для поета незаперечні високе суспільне призначення і ідейна цінність поезії. Р. захищає перевагу епічного жанру перед ліричним, придатним, на його думку, лише для «веселощів, залицянь і забав». Справжній поет, за його переконанням, - епік, творець великих оповідань.
Поема Р. «носить тигрову (Барсових) шкуру» - одна з найвидатніших пам'яток світової літератури - протягом століть була і продовжує залишатися однією з найбільш популярних книг в Грузії, надаючи винятковий вплив на подальший розвиток грузинської літератури аж до наших днів.
Твір «Хто носить тигрову (Барсових) шкуру» переведено на багато іноземних мов, на інші повністю, а на інші - в уривках, в окремих частинах.
Список літератури
I. Повні переклади Der Mann im Tigerfelle, von Schota Rustaweli. Aus dem georgischen übersetzt von Arthur Leist, Dresden, 1890
The Man in the panther's skin. A romantic epic by Shot'ha Rust'haveli. A close rendering from the Georgian by MS Wardrop, L. 1912: Rustaveli Tariel aparducbörös lovag. For ditotta Vikar Bela, Budapest, 1917
Бальмонт К., «носить Барсова шкуру» (грузинська поема XII ст.), М., 1917, Париж, 1933. Часткові переклади французькою (La peau de léopard d'après Chota Rousthavéli par Achos Borio, Tiflis, 1885), українською, вірменською та ін, докладний переказ поеми є і на іранському мовою.
II. Марр Н. Я., Іоанн Петріцскій, грузинський неоплатонік XI-XII ст., «Записки Сх. від. Рос. Археологічний. Т-ва », т. XIX, СПБ, 1909, Його ж, Вступні та заключні строфи витязя в Барсової шкірі Шоти з Руставі (із серії« Тексти і розвідки за вантаж. Та арм. Філології »кн. XII), СПБ, 1910
Його ж, Грузинська поема «Витязь у Барсової шкурі» Шоти з Руставі і нова культурно-історична проблема, «Известия Академії наук», 1917, Хаханов А., Нариси з історії грузинської словесності, П. - М., 1897
Абуладзе І., Грузинська світська література XII ст. і Вепхіс-Ткаосані (на вантаж.), Тифліс 1923
Кекелідзе К., Історія грузинської літератури, т. II, 1924
Інгорокіа І., Rustaveliana (на вантаж.), I, Тіфліс, 1926 Чичинадзе К., Аллетерація в грузинському шаірі і проблема Вепхіс-Ткаосані (на вантаж.), Тіфліс, 1925
Барамідзе Ал., Дослідження з історії грузинської літератури (на вантаж.), I, Тіфліс, 1932
А. С., Історико-географічна підкладка Вепхіс-Ткаосані, Тіфліс, 1934 (на вантаж.)
Торошелідзе М., Грузинська література, М., 1934.
Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://feb-web.ru