З одержание
Введення
1 Теоретичні аспекти аналізу фінансової стійкості господарюючих суб'єктів
1.1 Фінансова стійкість та її значення для успішної роботи підприємства
1.2 Методологія аналізу фінансової стійкості підприємства
1.3 Нормативно-правова база проведення аналізу фінансової стійкості підприємства
1.4 Основні тенденції розвитку фінансової стійкості господарюючих суб'єктів на сучасному етапі
2 Аналіз фінансової діяльності підприємства ТОВ «Енергоремонт»
2.1 Техніко-економічні показники діяльності підприємства
2.2 Економічна безпека
2.3 Аналіз та оцінка фінансової стійкості підприємства
3 Заходи, спрямовані на підвищення фінансової стійкості підприємства ТОВ «Енергоремонт»
3.1 Політика прискорення розрахунків
3.2 Створення резерву по сумнівних боргах
3.3 Підвищення рентабельності продукції за рахунок випуску нового вигляду виробів
3.4 Розрахунок загальної економічної ефективності запропонованих заходів
Висновок
Список літератури
Програми
Введення
В даний час відбувається падіння абсолютних розмірів суспільного виробництва та його ефективності, зниження рівня керованості промисловістю. Найбільш суттєвими факторами, що обмежують зростання виробництва, як і раніше найчастіше є неплатоспроможність і брак власних коштів підприємств, а також нестабільність податкової і правової політики, досить високий відсоток комерційного кредиту.
Актуальність дослідження полягає в тому, що в даний час економічна ситуація в Росії є складною - несприятливим є фінансове становище країни, спостерігається високим розмір бюджетного дефіциту і державного боргу. Багато десятиліть особливістю вітчизняної економіки, було жорстке централізоване планування виробництва. У нових умовах виникає нагальна необхідність приведення всіх елементів формує системи управління у відповідність з адекватною їй системою господарювання. Економічні заходи уряду, спрямовані на розширення самостійності виробничо-господарських одиниць, незважаючи на окремі позитивні зрушення на низці дільниць, до кардинальних змін не призводять.
В умовах нестабільної ринкової економіки, до яких важко адаптуються вітчизняні підприємства, запорукою виживання та основою стабільного стану підприємства служить його фінансова стійкість. Вона відображає такий стан фінансових ресурсів, при якому підприємство здатне шляхом ефективного їх використання забезпечити подальший розвиток виробництва. Проблеми фінансової стійкості відносяться до числа найбільш важливих не тільки фінансових, але й загальноекономічних проблем. Недостатня фінансова стійкість може привести до відсутності у підприємств коштів для розвитку виробництва, їх неплатоспроможності і навіть до банкрутства, а надлишкова стійкість буде перешкоджати розвитку, обтяжуючи витрати підприємства зайвими запасами і резервами.
Уникнути подібного стану можливе за допомогою аналізу фінансового стану підприємства, який являє собою сукупність показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів.
З метою досягнення стійкого фінансового положення підприємства в умовах ринкової економіки, необхідно знати, як керувати фінансами, якою повинна бути структура капіталу по складу і джерелам утворення, яку частку повинні займати власні кошти, а яку - позикові. Слід приділяти більше уваги аналізу таких понять ринкової економіки, як ділова активність, ліквідність, платоспроможність, кредитоспроможність підприємства, поріг рентабельності, запас фінансової стійкості (зона безпеки), ступінь ризику, ефект фінансового важеля і ін
Стійке фінансове становище робить позитивний вплив на виконання виробничих планів і забезпечення потреб виробництва необхідними ресурсами, тому фінансова діяльність, як складова частина господарської діяльності підприємства, спрямована на забезпечення планомірного надходження і витрачання грошових ресурсів, досягнення раціональних пропорцій власного і позикового капіталу і найбільш ефективного його використання .
Питання, що стосуються механізму проведення аналізу фінансової стійкості підприємства, досліджувалися в роботах Астахова В.П., Ефімової О.В., Ігнатової Є.А. і Пушкарьової Г.М., Ковальова А.І. і Привалова В.П., Ковальова ВВ., Кондракова Н.Г., Крейнина М.Н., Родіонової В.М. і Федотової М.А., Макар'ян Е.А. і Герасименко Г.П., Савицької Г.В., Стоянової Е.С, Шеремета А.Д. і Сайфуліна Р.С.
Незважаючи на те, що був зроблений певний крок у розробці даних питань, їх роботи не вичерпують всього кола проблем, особливо в сучасних умовах.
Мета даної роботи - розробити шляхи підвищення фінансової стійкості підприємства.
Об'єкт дослідження - OOO «Енергоремонт».
Предмет дослідження - шляхи підвищення фінансової стійкості підприємства.
Для досягнення мети даної роботи необхідно вирішити ряд завдань:
1. Визначити поняття фінансової стійкості і виявити значення даних показників для успішного розвитку підприємства;
2. Визначити методологію аналізу фінансової стійкості;
3. Виявити основні тенденції розвитку фінансової стійкості господарюючих суб'єктів на сучасному етапі;
4. Виконати аналіз бухгалтерської звітності ТОВ «Енергоремонт»;
5. Проаналізувати і оцінити фінансову стійкість ТОВ «Енергоремонт»;
6. Запропонувати заходи, спрямовані на підвищення фінансової стійкості підприємства ТОВ «Енергоремонт».
У даній роботі використовувалися такі методи дослідження: графічний, розрахунковий, аналітичний, а саме метод порівняння, табличного відображення аналітичних даних.
Інформаційна основа дослідження - бухгалтерська звітність підприємства за 2007 - 2009 рр..
1 Теоретичні аспекти аналізу фінансової стійкості господарюючих суб'єктів
1.1 Фінансова стійкість та її значення для успішної роботи підприємства
Найважливішою характеристикою функціонування і розвитку виробничо-економічних систем є фінансово-економічна стійкість. Особливої актуальності проблема підтримки економічного потенціалу набуває в періоди різких змін умов господарювання, коливань економічної кон'юнктури.
Існує ряд інтерпретацій поняття фінансової стійкості. Згідно з однією з них стійкість підприємства являє собою такий фінансовий стан, при якому господарська діяльність забезпечує виконання всіх його зобов'язань. У свою чергу, фінансова стійкість визначається як характеристика рівня ризику діяльності підприємства з точки зору можливості його банкрутства, збалансованості або перевищення доходів над витратами. Але даний підхід є обмеженим, оскільки при цьому не враховуються інші ключові фактори ефективного функціонування виробничої системи, найважливішими з яких є виробничо-технологічний потенціал підприємства та його здатність до безперебійного виробництва затребуваною споживачем продукції [7, с. 163].
Незважаючи на множинність інтерпретацій даного поняття, з метою підвищення ефективності діяльності підприємства менеджмент дотримується однієї стратегії - підвищення фінансової стійкості. Реалізація стабілізації організації в даному напрямку визначається кваліфікацією та ефективністю управління, метою якого є отримання прибутку і досягнення рівня рентабельності виробництва в розмірах, що дозволяють капіталізувати частину прибутку. А у свою чергу стабільна прибутковість підприємства, зростання його капіталізації покращують доступ підприємства до позикових ресурсів, ділову репутацію в цілому.
При цьому не слід заперечувати і можливість ослаблення стійкості підприємства з метою його зміцнення, що на перший погляд є абсурдним. Дане твердження можна пояснити тим, що гіперустойчівая система не здатна до саморозвитку, якщо всі відхилення від рівноважного стану виключаються. Крім того, для переходу в якісно новий, більш досконалий стан система повинна на якийсь час не тільки втратити стійкість, але й придбати здатність незворотності в стару зруйновану структуру. Одним з ефективних способів зниження стійкості підприємства з метою його удосконалення є збільшення надходження фінансових ресурсів, що призводить, як правило, до можливості появи нових рішень, що стосуються розвитку виробничої системи і ослаблення опору старих способів функціонування.
Важливо у розвитку підприємства не допускати крайнощів: гіперустойчівості і тривалої нестійкості системи, що розвивається. Якщо стаціонарність не дозволяє оновлюватися системі, то нестабільність ускладнює закріплення в системі знову набутих характеристик, що забезпечують життєздатність підприємства в динамічних умовах господарювання. У цьому полягає завдання ефективного управління господарською системою.
Підприємство являє собою складну систему, що складається з багатьох підсистем, тому при оцінці його фінансового стану необхідно використовувати цілий ряд показників фінансової стійкості.
Стійкість фінансового положення підприємства в певній мірі залежить від місця і ролі на ринках, де реалізується вироблена ним продукція або купуються фактори виробництва. Тому аналіз стійкості фінансового положення зазвичай починають з дослідження ринкових позицій підприємства.
Щоб оцінити становище підприємства на ринках готової продукції, порівнюють обсяг його продажів, виторг і ціни реалізації з аналогічними показниками інших підприємств, що випускають продукцію такого ж призначення або їх замінники.
Перейдемо до розгляду питання про значення фінансового аналізу для успішного розвитку підприємства.
В економічному словнику за редакцією А. А. Горшіна фінансовий аналіз визначається, як «оцінка фінансово - господарської діяльності фірми в минулому, сьогоденні і передбачуваному майбутньому. Його мета - визначити стан фінансового здоров'я фірми, виявити слабкі місця, потенційні джерела виникнення проблем при подальшій її роботі і виявити сильні сторони, на які фірма може зробити ставку. При оцінці фінансового положення фірми до допомоги фінансового аналізу вдаються різні економічні суб'єкти, зацікавлені в отриманні найбільш повної інформації про її діяльність »[37, с. 385].
Внутрішній фінансовий аналіз - аналіз, який необхідний для задоволення власних потреб підприємства, - спрямований на визначення ліквідності фірми або на сувору оцінку її результатів в останньому звітному періоді, в тому випадку, наприклад, коли керівництво фірми і її фінансовий аналітик хочуть знати, чи може підприємство дозволити собі виділення коштів на плановану виробничу експансію (розширення виробництва) і як відіб'ються на ньому додаткові витрати [37, с. 52].
Зовнішній фінансовий аналіз проводиться аналітиками, можуть бути сторонніми особами для підприємства і тому не мають доступу до внутрішньої інформаційної базі підприємства.
Метою фінансового аналізу, ініціатива якого не належить фірмі, можуть бути визначення та оцінка кредитоспроможності та інвестиційних можливостей підприємства. Так, представника банку може зацікавити питання про ліквідність або платоспроможності фірми. Потенційний інвестор хоче знати, наскільки рентабельна фірма і який ступінь ризику втрати вкладу при її інвестуванні. Існує методика, що дозволяє за допомогою фінансово-звітної документації та аналізу різних фінансових показників спрогнозувати можливість банкрутства фірми або ж переконатися в її стабільності.
Незалежно від того, чим викликана необхідність аналізу, його прийоми по суті завжди одні й ті ж. Його головний інструмент - виведення і інтерпретація різних фінансових коефіцієнтів. Правильне застосування даних прийомів дозволяє відповісти на багато запитань щодо фінансового здоров'я фірми.
Життя фірми складають постійно мінливі ситуації і складні проблеми. Для організації надійного фінансового управління необхідно розбиратися в реальному русі справ на підприємстві, знати, чим воно займається, володіти інформацією про його ринках, клієнтів, постачальників, конкурентів, якість продуктів його діяльності, подальші цілі і т.д. Одним із засобів координації роботи підприємства та контролю за його фондами є фінансовий аналіз.
1.2 Методологія аналізу фінансової стійкості підприємства
Основними джерелами інформації для аналізу фінансового стану господарюючого суб'єкта є:
- Інформація про технічну підготовку виробництва;
- Нормативна інформація;
- Планова інформація (бізнес - план);
- Господарський (економічний) облік (оперативний, оперативно - технічний облік, бухгалтерський облік, статистичний облік);
- Звітність (публічна фінансова бухгалтерська звітність (річна), квартальна звітність (непублічна, що представляє собою комерційну таємницю), вибіркова статистична і фінансова звітність (комерційна звітність, вироблена за спеціальними вказівками), обов'язкова статистична звітність),
- Інша інформація (публікації в пресі, опитування керівника, експертна інформація).
У складі річного бухгалтерського звіту підприємства подають такі форми:
- Форма № 1 «Бухгалтерський баланс». У ньому фіксуються вартість (грошове вираження) залишків необоротних і оборотних активів капіталу, фондів, прибутку, кредитів і позик, кредиторської заборгованості й інших пасивів. Баланс містить узагальнену інформацію про стан господарських засобів підприємства, що входять в актив, і джерел їх утворення, складова пасив. Ця інформація представляється «На початок року», що і дає можливість аналізу, зіставлення показників, виявлення їх зростання або зниження. Однак відображення у балансі тільки залишків не дає можливості відповісти на всі питання власників та інших зацікавлених служб. Потрібні додаткові докладні відомості не тільки про залишки, а й про рух господарських засобів та їх джерел. Це досягається підготовкою наступних форм звітності:
- Форма № 2 «Звіт про прибутки і збитки». Класифікація доходів і витрат встановлено в Положеннях з бухгалтерського обліку «Доходи організації» (ПБУ 9 / 99) і «Витрати організації» (ПБУ 10/99). Відповідно до ПБО 9 / 99 і ПБУ 10/99 відображаються такі доходи і витрати: доходи і витрати по звичайних видах діяльності; операційні доходи і витрати; позареалізаційні доходи і витрати; надзвичайні доходи і витрати;
- Форма № 3 «Звіт про рух капіталу» розкриває інформацію про наявність і зміни капіталу організації на початок і кінець звітного періоду;
- Форма № 4 «Звіт про рух грошових коштів» повинен показувати потоки грошових коштів (надходження, напрямок витрат) з урахуванням залишків грошових коштів на початок і кінець звітного періоду в розрізі поточної, інвестиційної та фінансової діяльності;
- Форма № 5 «Додаток до бухгалтерського балансу» заповнюють на підставі регістрів бухгалтерського обліку: журналів - ордерів, відомостей, оборотних відомостей і т.д. При заповненні форми потрібні не тільки дані синтетичного, але й аналітичного обліку. Інформація, яка міститься в цій формі, доповнюючи бухгалтерський баланс і звіт про прибутки і збитки, дозволяє провести досить детальний аналіз фінансового стану організації і побачити рух коштів та їх джерел за звітний період.
- «Пояснювальна записка» з викладом основних факторів, що вплинули у звітному році на підсумкові результати діяльності підприємства, з оцінкою його фінансового стану.
Основним джерелом інформації для проведення фінансового аналізу є бухгалтерський баланс. Він є найбільш інформативною формою для аналізу й оцінки фінансового стану. Баланс відображає стан майна, власного капіталу і зобов'язань господарюючого суб'єкта на певну дату.
Баланс - це стрижень, навколо якого групуються інші форми бухгалтерської звітності, що складають у сукупності бухгалтерський звіт.
Групування та узагальнення інформації у балансі здійснюється з метою контролю і управління фінансовою діяльністю. Бухгалтерський баланс є спосіб економічної угруповання і узагальненого відображення стану засобів за видами і джерелами їх утворення на певний момент часу в грошовому вимірнику.
Загальний підсумок балансу називається валютою балансу і характеризує розмір коштів господарюючого суб'єкта.
На основі вивчення балансу зовнішні користувачі приймають рішення щодо доцільності та умов ведення справ з даним суб'єктом господарювання; оцінюють кредитоспроможність господарюючого суб'єкта як позичальника; оцінюють можливий ризик своїх вкладень, доцільність придбання акцій.
Для визначення фінансового становища підприємства використовується ряд характеристик, які найбільш повно і точно показують стан підприємства, як у внутрішній, так і у зовнішньому середовищі.
Фінансова стійкість підприємства є однією з таких характеристик. Вона пов'язана із залежністю від кредиторів, інвесторів, тобто з співвідношенням «власний капітал - позиковий капітал». Наявність значних зобов'язань, не повністю покритих власним ліквідним капіталом, створює передумови банкрутства, якщо великі кредитори зажадають повернення своїх коштів.
Дослідник М. А. Васіна звертає увагу на той факт, що з точки зору методології проведення аналізу фінансової стійкості підприємства, російські та зарубіжні аналітики «солідарні» між собою, і з точки зору принципових підходів до дослідження стану підприємства російська практика плавно вливається у світову. Зокрема, при оцінці фінансового стану підприємства використовуються 4 основні методи аналізу - вертикальний, горизонтальний, факторний та порівняльний [7, с. 56].
Застосування методів вертикального, горизонтального і факторного аналізу не викликає принципових складнощів. Проте порівняльний метод аналізу не освоєний на належному рівні. Уточнимо, що суть порівняльного методу полягає у порівнянні розрахованих показників з нормальними або середньогалузевими показниками. Найбільш благополучно йдуть справи з використанням порівняльного методу аналізу щодо показників ліквідності та прибутковості. Наприклад, для визначення, чи є достатнім рівень віддачі на вкладений в підприємство капітал, можливо порівняти розрахункові величини показників рентабельності підприємства з альтернативним рівнем прибутковості на вкладений капітал. Як показники, що характеризують альтернативний рівень прибутковості на вкладений капітал, можуть використовуватися (в залежності від сфери діяльності організації) ставки процентних виплат по кредитах, рівень депозитних ставок для юридичних осіб, рівень прибутковості по цінних паперах, нарешті, поточний рівень інфляції.
Дослідник Р. М. Логінов пише про те, що методик визначення фінансовому стійкості досить багато, виявився також коло показників, на підставі яких можна визначити фінансовий стан підприємства [12, с. 134].
Аналіз фінансової стійкості підприємства здійснюється на підставі даних про наявність власних і залучених в оборот коштів і характеризує ступінь незалежності підприємства від ринку позичкових капіталів. Оцінка фінансової стійкості підприємства грунтується на розрахунку таких коефіцієнтів, представлених у таблиці нижче «Група показників фінансової стійкості».
Таблиця 1.1
Група показників фінансової стійкості
№ | Найменування показника | Спосіб розрахунку | Рекомендоване значення | Пояснення |
1. | Коефіцієнт фінансової стійкості До фін.уст. | Кфін.уст .= (СК + Пд) / (СК + ЗК) | Рекомендоване значення - 0,8-0,9 Мінімально допустиме значення - 0,5 | - Значення показника відбиває питома вага стійких джерел фінансування, використовуються підприємством у довгостроковій перспективі. |
2. | Коефіцієнт фінансування До фін. | До фін. = СК / ЗК | Рекомендоване значення - не нижче 1. | - Показує, яка частина діяльності підприємства фінансується за рахунок власних коштів, а яка з позикових |
3. | Коефіцієнт автономії До авт. | Кавт .= СК / ВБ | Рекомендоване значення - не нижче 0,5. | - Даний показник інакше носить назву коефіцієнта фінансової незалежності або концентрації власного капіталу, показуючи, яка частина капіталу підприємства сформовано за рахунок власних коштів. |
4. | Коефіцієнт маневреності власних оборотних коштів До маневр. | До маневр .= СОС / СК | Рекомендоване значення - 0,2 |
Мінімально допустиме значення - 0,1