Шляхи підвищення конкурентоспроможності продукції підприємства на прикладі РУП МАЗ [ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати. скачати МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНИ УО «Білоруський державний ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ» Кафедра промислового маркетингу і комунікацій Допущена до захисту Завідувач кафедрою ___________В.С. Пратасеня «___» ______________ 2008 ДИПЛОМНА РОБОТА на тему: Шляхи підвищення конкурентоспроможності продукції підприємства (на прикладі РУП «МАЗ») Студент-дипломник, ФМК, 4 курс, РМП-2 А.І. Яновська Керівник к.е.н, доцент А.Н. Саевец МІНСЬК 2008 Зміст Введення 1. Сутність та основні показники конкурентоспроможності продукції 1.1 Поняття конкурентоспроможності продукції 1.2 Фактори конкурентоспроможності продукції 1.3 Методи оцінки конкурентоспроможності товару 2. Аналіз конкурентоспроможності продукції РУП «МАЗ» 2.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства 2.2 Аналіз конкурентного середовища підприємства 2.3 Оцінка конкурентоспроможності продукції РУП «МАЗ» 3. Напрями підвищення конкурентоспроможності продукції 3.1 Підвищення якості продукції, що випускається 3.2 Удосконалення сервісного обслуговування автомобілів Висновок Список використаних джерел Програми Реферат Дипломна робота: 79 стор, 10 табл., 8 рис., 35 джерел, 3 додатка ДОСЛІДЖЕННЯ, КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ, ЯКІСТЬ, ЦІНА, ОЦІНКА, УДОСКОНАЛЕННЯ. Об'єктом дослідження є РУП «МАЗ». Предметом дослідження є конкурентоспроможність продукції РУП «МАЗ». Метою роботи є дослідження конкурентоспроможності продукції РУП «МАЗ» з метою вироблення заходів щодо її підвищення. У процесі роботи проведені наступні дослідження і розробки: - Розглянуто теоретичні аспекти конкурентоспроможності товарів і методи її оцінки; - Проведена оцінка конкурентоспроможності продукції РУП «МАЗ»; - Розроблені заходи щодо підвищення конкурентоспроможності продукції підприємства. Практична значимість роботи полягає в тому, що окремі положення дипломної роботи можуть бути використані в діяльності РУП «МАЗ». У процесі роботи використані такі методи дослідження та аналізу як синтезу, порівняння, системного аналізу, експертних оцінок. Автор роботи підтверджує, що проведений в ній розрахунково-аналітичний матеріал правильно і об'єктивно відображає стан досліджуваного процесу, а всі запозичені з літературних та інших джерел теоретичні та методологічні положення і концепції супроводжуються посиланнями на їх авторів. ___________________ The ABSTRACT Degree work: 79 p., 10 tab., 8 fig., 35 sources, 3 app. RESEARCH, COMPETITIVENESS, QUALITY, PRICE, ESTIMATION, PERFECTION The object of research is "MAZ". The subject of research is competitiveness of the production of "Ikartime". During work methods of research and the analysis were used. The purpose of work is research of competitiveness of production РУП "МАЗ" with the purpose of development of actions on its increase. During work are carried out following researches and development: - Theoretical aspects of competitiveness of the goods and methods of its estimation are considered; - The estimation of competitiveness of production РУП "МАЗ" is lead; - Actions on increase of competitiveness are developed. The practical importance of work is that separate positions of degree work can be used in activity of "MAZ". The author of work confirms, that the settlement-analytical material proexhausted in it correctly and objectively reflects a condition of investigated process, and all borrowed of literary both other sources theoretical and methodological positions and concepts are accompanied by references to their authors. ___________________ Введення Успішне функціонування організації залежить, в кінцевому рахунку, від рівня конкурентоспроможності продукції, що пропонується споживачам. Тим самим доводиться визнати необхідність розробки чіткої методології оцінки та управління конкурентоспроможністю продукції, заснованої на тісному взаємозв'язку загальновизнаних законів економіки та менеджменту, психології та соціології, статистики та теорії ймовірностей, інших наук. Конкурентоспроможність товарів - вирішальний фактор комерційного успіху на конкурентному ринку. Це багатоаспектне поняття, що означає відповідність товару умовам ринку, конкретним вимогам споживачів не тільки по своїм якісним, технічним, економічним, естетичним характеристиках, але і по комерційних і інших умовах його реалізації (ціна, строки поставки, канали збуту, сервіс, реклама). Більш того, важливою складовою частиною конкурентноздатності товару є рівень витрат споживача за час експлуатації. Вивчення конкурентоспроможності обумовлює необхідність розробки ефективних, простих у застосуванні інструментів, методик, що дозволяють підприємству з максимальним ступенем об'єктивності оцінити рівень конкурентоспроможності своїх товарів на ринку. Аналіз оцінок рівня конкурентоспроможності продукції стає підставою для диференціації пропозиції та створення унікального набору взаємозв'язаних конкурентних переваг, привабливих з точки зору споживачів в рамках цільового сегмента. Крім того, підприємство здатне ефективніше планувати процеси вдосконалення товарного ряду, спираючись на конкретні результати дослідження. Особливу актуальність проблема оцінки рівня конкурентоспроможності набуває для товарів виробничого призначення, тому що тільки при досягненні відповідного рівня конкурентоспроможності засобів виробництва можна забезпечити випуск якісних, затребуваних як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку товарів, призначених для кінцевого споживача. Метою роботи є дослідження конкурентоспроможності продукції РУП «МАЗ» з метою вироблення заходів щодо її підвищення. Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні завдання: - Розглянути теоретичні аспекти конкурентоспроможності товарів і методи її оцінки; - Визначити конкурентоспроможність продукції РУП «МАЗ»; - Розробити напрями підвищення конкурентоспроможності продукції підприємства. Об'єктом дослідження є РУП «МАЗ». Мінський автомобільний завод є одним з найстаріших і найбільших автомобільних заводів на території СНД. Основна частка продукції заводу припадає на важкі вантажівки, але також випускається і інша техніка: причепи, спецтехніка, автобуси. Предметом дослідження є конкурентоспроможність продукції РУП «МАЗ». Проблемі конкурентоспроможності продукції присвячені роботи багатьох авторів: Р.А. Магомедова, Р.А. Фатхутдінова, Е.Ф. Волонцевіч та ін При написанні дипломної роботи були використані наступні методи дослідження: синтезу, порівняння, системного аналізу, експертних оцінок. 1. Сутність та основні показники конкурентоспроможності продукції 1.1 Поняття конкурентоспроможності продукції Товар - складне, багатоаспектне поняття, що включає сукупність багатьох властивостей, головними серед яких є споживчі властивості, тобто здатність товару задовольняти потреби того, хто ним володіє [13, c .231]. Загальноприйняте визначення товару - «продукт праці, вироблений для продажу» - залишається, безсумнівно, справедливим і в маркетингу. Але всі посібники з маркетингу підкреслюють не стільки роль товару в його обміні на гроші, скільки можливість його використовувати, споживати: «товар - це засіб, за допомогою якого можна задовольнити певну потребу» або «товар - це комплекс корисних властивостей речі. Тому він автоматично включає всі складові елементи, необхідні для матеріального задоволення потреб споживача »[23, c. 211]. Споживча цінність товару виступає як сукупність властивостей, пов'язаних безпосередньо як з самим товаром, так і супутніми послугами. Ці властивості, так чи інакше, постають перед покупцем і визначають його намір купити товар і стати постійним клієнтом даного виробника. І оскільки для стабільного успіху підприємства необхідно піклуватися про формування постійної клієнтури, особливу увагу на конкурентному ринку надається таким якостям, як: колір, упаковка, дизайн, ергономічні особливості (зручність використання, обслуговування, ремонту), що супроводжує документація (опис, інструкції з експлуатації) . Для розуміння можливостей продукту як товару виробникові слід розглядати і оцінювати його в трьох вимірах: конкретно, розширено і узагальнено. Конкретний продукт - це базова фізична сутність, має точні характеристики і пропонується під заданим описом або кодом моделі. Стиль, колір, смак, розмір, маса, надійність, якість конструкції і ефективність у використанні - приклади конкретних товарних характеристик [3, c .264]. Поняття розширеного продукту включає не тільки його образ, а й «шлейф» обслуговування. Інше важливе положення, пов'язане з товаром, з позицій маркетингу - це необхідність проектувати його з чіткою орієнтацією на заздалегідь виявлену цільову групу споживачів. Головне, про що потрібно пам'ятати підприємству-виробнику, продумуючи свій набір послуг, - проектувати його з потреб не «середньостатистичного» покупця, а певної однорідної групи. Продукт повинен бути доведений до ступеня комерціалізації. Це означає повне освоєння його в серійному виробництві, успішне завершення всіх необхідних випробувань, отримання відповідних сертифікатів та інших нормативно-технічних документів, створення мережі обслуговування. При класичному підході до типології товарів, вони діляться на дві великі категорії: товари споживчі (особистого користування або товари народного споживання) і виробничого (виробничо-технічного) призначення. Як споживчі товари, так і товари виробничо-технічного призначення за ступенем їх матеріальність або матеріальності можуть бути розділені на дві групи: 1. Матеріальні товари (блага), наприклад, пральна машина або легковий автомобіль, як споживчі товари; засоби виробництва, сировина та матеріали - як товари промислового (виробничо-технічного) призначення. 2. Нематеріальні товари (блага) промислового призначення, наприклад, послуги промислового характеру, а також послуги, що мають споживчий характер: прання, прибирання, відвідування перукарень тощо Залежно від довговічності чи матеріальної відчутності споживчі товари (особистого користування) можна розділити на наступні три групи: - Товари тривалого користування - холодильники, автомобілі, меблі, одяг та ін; - Товари короткострокового користування - продукти харчування, миючі засоби тощо, тобто такі, які споживаються або відразу, або обмежене число разів. Конкурентоспроможність виступає як комплексна оцінка здатності конкретної продукції (товару) відповідати вимогам даного зовнішнього ринку в певний період часу, що визначається сукупністю властивостей продукції, а також умовами її продажу і споживана в даному регіоні (країні) [9, c .59]. Іноді під конкурентоспроможністю товару розуміється лише комплекс його споживчих властивостей у відриві від вартості, тобто цей термін ототожнюється з поняттям якості цього товару [29, c .41]. Конкурентоспроможність продукції є її здатність задовольняти вимогам конкретного споживача в певний період часу за показниками якості та витрат споживача на придбання і експлуатацію даної продукції [33, c .31]. Існують підходи до визначення конкурентоспроможності як характеристики товару, що містить комплексну оцінку всієї сукупності його якісних і економічних властивостей (параметрів) щодо виявлених вимог ринку або властивостей, іншого товару, а також заходи його «відповідності умовам ринку за своїми технічними та іншими характеристиками» [9, c. 60]. А також, під конкурентоспроможністю розуміється комплекс споживчих і вартісних характеристик товарів, що визначають їх перевагу для споживача (внутрішнього і зовнішнього ринку) в порівнянні з аналогічними виробами інших вітчизняних і зарубіжних підприємств. Питання про конкурентоспроможність товару пов'язаний з рішенням покупця, який визначає відповідність запропонованого йому товару своєї конкретної потреби. При цьому покупець оцінює, з одного боку, корисний ефект від використання даного виробу, а з іншого - свої витрати на нього. У цьому плані попит споживача є основним індикатором правильності вибору характеристики виробу. Конкурентоспроможність товару - не постійна величина. З поглибленням науково-технічного прогресу, зміною структури та рівня розвитку ринку з'являються однотипні вироби, що мають різну ефективність і (або) вартість. Конкурентоспроможність вихідного вироби в такому випадку знижується, а отже, скорочується попит на нього в абсолютному та відносному вираженні. Це змушує виробника постійно контролювати положення своїх товарів на ринку, забезпечуючи їм різними способами необхідний рівень конкурентоспроможності [32, c .386]. Виділяються два шляхи досягнення необхідного результату. Один з них - використання коштів, що безпосередньо впливають на споживача і дозволяють «організовувати» вибір вироби, що відповідає його потребам (штучне обмеження надходження на ринок більш прогресивних конкуруючих товарів; тиск на покупця з допомогою реклами, а також фінансових і політичних зв'язків; примушення його витрачати свої кошти на вироби, менш конкурентоспроможні, виходячи з корисного ефекту і витрат на їх споживання). Знаходження оптимальних способів вдосконалення вироби спирається на аналіз широкого комплексу проблем як економічного, так і технічного характеру, в результаті чого виявляються параметри виробу, що забезпечують його конкурентоспроможність з найменшими витратами для виробника. Вихідною точкою такого аналізу є визначення (або складання) переліку технічних та економічних показників конкурентоспроможності. Якщо номенклатура даних показників відома, то наступне завдання полягає в тому, щоб встановити, які з них повинні бути змінені і якою мірою з тим, щоб добитися збереження або зростання конкурентоспроможності. Для цього повинна бути встановлена ​​значимість кожного параметра для забезпечення конкурентоспроможності, тобто його «ціна», визначена з точки зору споживача. Потреба покупця в будь-якому виробі має свого роду ієрархічну структуру, в якій один елемент за своєю значимістю перевершує інші. Ієрархія зазначених елементів визначає ієрархію технічних параметрів виробу. Кожен технічний параметр має деяку величину, за якою покупець судить про те, наскільки властивості виробу, що виражаються даними параметром, задовольняють даний елемент потреби. Це можна виразити в кількісній формі, як процентну величину того чи іншого технічного параметра виробу, при якій елемент потреби повністю задовольняється. Розраховуються таким чином показники є, по суті і по формі індексами, на підставі яких порівнюються елемент потреби і технічний параметр вироби, тобто параметричними індексами. Для об'єднання приватних параметричних індексів в загальний (зведений) індекс необхідно взяти до уваги значимість кожного технічного параметра, якою можна надати форму ваги [19, c .261]. Незважаючи на видиму простоту розглянутого показника, застосовувати його безпосередньо на практиці досить важко, оскільки далеко не завжди покупець проводить такий розрахунок, перш ніж зупинити свій вибір на тому чи іншому виробі. Конкурентоспроможність товару іноді пропонується оцінювати на основі декількох зразків, що утворюють досить представницьку групу, яка в сукупності більш повно відображає запити споживача, ніж один, нехай навіть дуже, досконалий зразок. Вибір подібної групи зразків, що є одним з найбільш відповідальних моментів аналізу конкурентоспроможності, реалізується за допомогою ряду критеріїв. Перший з них виражає вимогу приналежності зразків і аналізованого вироби до одного й того ж класу товарів, другий - необхідність з'ясування показності зразків на ринку, а третій - обліку категорії часу. З моменту виходу вироби на ринок його конкурентоспроможність почне знижуватися. Покращуючи виріб, можна в тій чи іншій мірі уповільнити цей процес, проте зупинити його не можна. Якщо мова йде про знову проектованому виробі, то до його життєвому циклу має додаватися час, необхідний для підготовки виробництва даного виробу, що значно ускладнює завдання [32, c .388]. Розглянуті вимоги зумовлюють орієнтацію виробника на випуск прогресивних видів товарів, що користуються попитом на ринку. Разом з тим практичне застосування згаданих вимог до того або іншого виробу пов'язано з певною трудністю, оскільки окремо взятий аналог найчастіше задовольняє лише деяким з них, але не всім відразу. У подібній ситуації має сенс ввести пріоритетний показник, на основі якого перераховані вимоги розподіляються за значимістю в процесі підбору зразка. Встановлення такого пріоритету залежить від мети, з якою проводиться аналіз. Отже, вибраний зразок є основою аналізу конкурентоспроможності товару, втілюючи в себе потреби покупця, задоволення яких є функцією виробленого вироби. Ці потреби видаються технічними параметрами зразка, за якими можна провести їх безпосереднє кількісне порівняння, використовуючи параметричні індекси. Після визначення приватних параметричних індексів технічних параметрів розглянутого виробу по вибраному зразку необхідно перейти до розрахунку загального показника, що відображає всі властивості цього виробу і утвореного як середньозважена сума значень приватних параметричних індексів. Побудова ваговій бази технічних параметрів виробу - найбільш складна частина аналізу його конкурентоспроможності, оскільки базується на перевазі споживачем того чи іншого товару. Основним джерелом даних для визначення вагової бази є дуже дорогі ринкові дослідження, методи проведення яких дуже різноманітні. До них відносяться опитування споживачів, виставки зразків і ряд інших способів, заснованих на безпосередньому контакті дослідників з потенційними покупцями. На практиці найбільш доступне джерело інформації - досвід та інтуїція фахівців. Проте в даному випадку є небезпека суб'єктивної переоцінки або недооцінки того чи іншого параметра виробу. Для того щоб уникнути цього, використовуються методи групової експертизи, званої кваліметріческой, оскільки її мета - кількісне порівняння різних властивостей виробу. Така експертиза спирається не на сприйняття експертів, а на розуміння ними ролі тієї чи іншої властивості в задоволенні потреби покупця у виробах даного класу. У ході аналізу технічних параметрів виробів оцінюється відмінність між аналізованим виробом і зразком за повнотою задоволення ними потреби покупця. Ця відмінність кількісно виражається за допомогою згаданого параметричного показника за технічними параметрами, що характеризує конкурентоспроможність одного виробу щодо іншого. З точки зору покупця, зазначений показник відображає доцільність вибору даного товару, а не іншого. Однак для того щоб придбати вибране виріб, необхідна наявність у споживача коштів, для його покупки і, що дуже важливо, експлуатації. Іншими словами, якщо товар задовольняє потребу покупця, то питання про оцінку його конкурентоспроможності переноситься в площину знаходження витрат, необхідних для задоволення названої потреби, тобто на перший план висуваються економічні параметри продукції [1, c .459]. Як вже зазначалося, витрати покупця залежать від економічних показників, прямо чи опосередковано вказують на витрати, які він понесе в момент покупки товару і в процесі його експлуатації. Їх розмір визначається ціною виробу і витратами на його експлуатацію, ремонт, технічне обслуговування і т. п. У сукупності всі ці витрати складають ціну споживання товару. Природно, що покупець прагне знайти такий виріб, яке, задовольняючи його потреби, вимагало б від нього мінімуму витрат. Підхід до вирішення такого завдання в багатьох рисах подібний з аналізом конкурентоспроможності виробів з їх технічних параметрів. Проте всі економічні показники порівнюються в даному випадку на вартісній основі. У ході рішення визначаються і порівнюються ціни споживання аналізованого вироби і зразка. Виявлене розходження в цінах, що виражається процентним співвідношенням (тобто індексом ціни споживання аналізованого виробу щодо ціни споживання зразка), буде характеризувати їх економічну конкурентоспроможність відносно один одного. Звідси випливає, що індекс ціни споживання аналізованого виробу щодо ціни споживання зразка виводиться як сума окремих індексів, обчислених за елементами різних витрат на основі ваг, яка відображає їх частки в ціні споживання зразка. При аналізі конкурентоспроможності товару, виходячи з індексу ціни його споживання необхідно враховувати її залежність від тривалості життя вироби: чим вона довше, тим більше сума витрат на його експлуатацію. Залежно від часу змінюється і структура ціни споживання. Оскільки уникнути подібних витрат неможливо, необхідно зменшити швидкість їх росту, тобто вибрати такий період, протягом якого середня швидкість збільшення витрат різного роду була б мінімальною. Період, за який досягається оптимальний рівень ціни споживання товару при нормальній інтенсивності його експлуатації, називається економічним ресурсом оцінка. Аналіз конкурентоспроможності товару повинен будуватися в розрахунку на його економічний ресурс, необхідний споживачеві. Тому вагова база індексу конкурентоспроможності аналізованого товару з урахуванням його економічних параметрів визначається виходячи з ціни споживання зразка, віднесеної до його економічному ресурсу. У число економічних включаються також чисто вартісні показники, зокрема, купівельна ціна даного товару. На ринках різних країн ряд параметрів продукції регламентується законодавчими нормами, стандартами, спеціальними умовами і т. п. Товар, який не відповідає встановленим вимогам, не допускається на ринок незалежно від його інших властивостей, тобто конкурентоспроможність такого товару дорівнює нулю. 1.2 Фактори конкурентоспроможності продукції В даний час існує велика кількість класифікацій факторів конкурентоспроможності продукції. Як приклад наведемо деякі з них: 1. Класифікація Гарбацевіча [17, c .41]. зовнішні фактори: інституційні чинники (політичні, економічні та правові), а також детермінанти, що включають кон'юнктуру зовнішнього середовища і рівень конкуренції на ринках, форми і методи державного регулювання економічних процесів, параметри співвідношень сукупного попиту та сукупної пропозиції, особливості формування цін на фактори виробництва; внутрішні фактори: визначаються вимогами споживачів (ціна, якість, терміни будівництва, гарантійне та сервісне обслуговування). 2. Класифікація Трубілін [14, c.59]. фактори зовнішнього формування: тенденції розвитку економіки і ринку, НТП, зміни в структурі споживання, коливання кон'юнктури, склад конкурентів, імідж і престиж підприємства; показники якості товару: показники, які визначаються діючими стандартами, нормами, рекомендаціями; сюди ж відносяться гарантії безпеки, збереження продукції; економічні показники: показники, що формують собівартість і ціну товару. 3. Найбільш детально і комплексно, на наш погляд, чинники конкурентоспроможності товару представлені у Р. Фатхутдінова [14, c .62]. Автор, розділивши всі фактори на зовнішні і внутрішні, не тільки привів їх перелік, а й вказав спрямованість їх впливу на конкурентоспроможність товару: Зовнішні фактори: Рівень конкурентоспроможності країни (із збільшенням цього показника поліпшуються всі інтегральні і приватні показники конкурентоспроможності товару); Рівень конкурентоспроможності галузі (із збільшенням цього показника поліпшуються всі інтегральні і приватні показники конкурентоспроможності товару); Рівень конкурентоспроможності регіону (із збільшенням цього показника поліпшуються всі інтегральні і приватні показники конкурентоспроможності товару); Рівень конкурентоспроможності організації, що випускає товар (із збільшенням цього показника поліпшуються всі інтегральні і приватні показники конкурентоспроможності товару); Сила конкуренції на виході системи, серед її конкурентів (старих і нових) (збільшення сили (інтенсивності) конкуренції підвищує конкурентоспроможність товару); Сила конкуренції на вході системи серед постачальників сировини, матеріалів, комплектуючих виробів та інших компонентів (збільшення сили (інтенсивності) конкуренції підвищує конкурентоспроможність товару); Сила конкуренції серед товарів-замінників (збільшення сили (інтенсивності) конкуренції підвищує конкурентоспроможність товару); Поява нових потреб (знижує конкурентоспроможність виробленого товару); Рівень організації виробництва, праці та управління у посередників і споживачів товарів, що випускаються системою (зростання рівня організації підвищує конкурентоспроможність товару); Активність контактних аудиторій (громадських організацій, товариства споживачів, ЗМІ і т.д.): зі збільшенням активності контактних аудиторій конкурентоспроможність товару підвищується. Внутрішні фактори: Патентоспроможність (новизна) конструкції (структури, складу) товару (з підвищенням патентоспроможності товару підвищується його конкурентоспроможність); Раціональність організаційних і виробничих структур системи (структура повинна відповідати принципам раціоналізації структур і процесів, тоді вона буде сприяти підвищенню конкурентоспроможності товару); Конкурентоспроможність персоналу системи (зростання конкурентоспроможності персоналу підвищує конкурентоспроможність товару); Прогресивність інформаційних технологій (зі збільшенням питомої ваги прогресивних технологій підвищується конкурентоспроможність товару); Прогресивність технологічних процесів і устаткування (зі збільшенням питомої ваги прогресивних технологій підвищується конкурентоспроможність товару); Науковий рівень системи управління (менеджменту): зі збільшенням кількості застосовуваних наукових підходів, принципів і сучасних методів підвищується конкурентоспроможність товару; Обгрунтованість місії системи (місія системи повинна бути орієнтована на досягнення конкурентоспроможності системи і її товарів). Необхідно відзначити, що у всіх наведених класифікаціях чинників конкурентоспроможності продукції можна виділити одну загальну особливість, а саме: їх поділ на зовнішні і внутрішні. Існує також думка, що товарна конкурентоспроможність знаходиться в прямій залежності від різнопланових факторів, серед яких першорядне значення мають витрати виробництва, продуктивність і інтенсивність праці, які впливають на ціну та якість виробів [17, с.66]. Витрати виробництва - це виражені в грошовій формі витрати фірми, пов'язані з придбанням факторів виробництва та їх використанням. Продуктивність праці - це один з основних показників, що визначають товарну конкурентноздатність на світовому ринку, оскільки саме в процесі виробництва закладаються матеріальні основи конкуренції, які проявляються на ринку через порівняльний рівень цін і прибутковості. Інтенсивність праці оцінюється за індексами інтенсивності виробництва (промислового і сільськогосподарського), які являють собою узагальнені темпи середньодобових обсягів випуску продукції за кожний місяць розглянутого періоду по відношенню до базового місяцю. В даний час на перший план у світовій конкурентноздатності виходять нецінові фактори, з яких найважливіше значення набувають якість товару, його новизна, наукоємність і інтелектомісткого виробів. Тому більшість країн світу забезпечує підвищення своєї товарної конкурентноздатності за рахунок використання інновацій, розробки високотехнологічних продуктів, створення яких неможливо без розвитку науково-технічного потенціалу. В останні роки велике значення в забезпеченні конкурентоспроможності товарів набуває екологічний фактор. Більш жорсткі екологічні стандарти, зростаючі вимоги до якості товару і одночасно більш гостра конкуренція на світовому ринку змушують компанії при розробці нових виробів використовувати принципи попередження забруднень у комплексі з екологічним самоконтролем. У зв'язку з цим важливим завданням є вдосконалення ринкових механізмів таким чином, щоб екологічні витрати включалися в собівартість своєї продукції. Ціни на товари і послуги повинні враховувати екологічний фактор їх виробництва, а також використання, подальшої утилізації, видалення відходів та рециркуляції [9, c .19]. Оскільки споживчі властивості товару невіддільні від його вартісних характеристик, остільки і конкурентоспроможність даного товару залежить від його споживчих властивостей і вартості. На практиці застосовується кілька методів оцінки споживчої вартості виробу: пряме визначення його ціни з допомогою споживачів-експертів або анкетування, діагностичний метод із застосуванням того ж анкетування, але з урахуванням значущості споживчих властивостей товару. Ціну споживання аналізованого товару покупець уявляє собі як цінність даного товару для себе, яка визначається сукупністю його властивостей, які повинні забезпечувати задоволення потреби покупця. Ціна споживання конкретної продукції залежить, насамперед, від її властивостей, характеризуються технічними та експлуатаційними показниками, а також комерційних та організаційних умов придбання та використання зазначеної продукції, що знаходиться в тісному взаємозв'язку з тими послугами, які надає її постачальник покупцю. Визначається ЦП і факторами загальноекономічного характеру. Потреба покупця незалежно від того, чи належить вона до сфери виробництва чи особистого споживання, має двоїстий характер і має як абстрактними, так і конкретними рисами. Абстрактність полягає в тому, що придбання товару має для покупця сенс тільки в зв'язку з тим, що за допомогою цього товару може бути отриманий певний споживчий ефект. Товар виступає в даному випадку як необхідний елемент процесу задоволення даної потреби, характеризується рядом показників, пов'язаних саме з її абсолютною стороною. З іншого боку, потреба володіє і специфічними рисами, оскільки процес споживання здійснюється в конкретних умовах, що визначають його межі, внаслідок чого виділяються параметри, що характеризують ці умови споживання. Покупець прагне оптимізувати свої витрати на задоволення деякої потреби, затратити мінімум коштів на придбання і споживання товару. Показники, які впливають на відповідні витрати покупця, об'єднуються в групу «економічних параметрів товару». Всі вони мають вартісну основу: характеризують окремі елементи ціни споживання продукції, тобто витрат покупця, пов'язаних з її придбанням та використанням. Технічними є параметри призначення товару, його ергономічні, естетичні та інші характеристики. Параметри призначення визначають технічні властивості виробу, основні області його застосування та функції, які даний виріб має виконувати. Зазначені параметри відображають корисний ефект, що досягається за допомогою згаданого вироби в конкретних умовах його споживання. Питання оцінки естетичного рівня продукції розроблені в достатній мірі. Інші ж показники та їх вплив на структуру ціни споживання конкретної продукції повинні визначатися за галузевим методикам, заснованим на використанні так званих органолептичних методів, згідно з якими загальний показник, що виражає в сумарному вигляді всі споживчі властивості даної продукції, утворюється як середньозважена сума приватних параметричних індексів, що характеризують ступінь задоволення окремих елементів конкретної потреби. При дослідженні ринку споживчих товарів виділяється ряд їх властивостей, кожне з яких оцінюється органолептичним методом по 5 - бальною шкалою. Потім шляхом кваліметріческой експертизи визначається вага кожної властивості. Середня оцінка будь-якого виробу розраховується як середньозважена сума оцінок окремих його властивостей. Зазначені методи також не позбавлені суб'єктивності, що підтверджує необхідність подальших досліджень. В автомобільному і сільськогосподарському машинобудуванні застосовується концепція поуровневом формування споживчої вартості товару. На основі даної концепції будується матриця оцінки споживчих властивостей товару, що використовується для визначення договірної ціни конкретного виду продукції, вибирається ряд характеризують її показників і здійснюється їх ранжування за ступенем важливості в кожному з розглянутих випадків. Незважаючи на всі спроби відображення в цінах споживчих властивостей виробу останні глибоко не розглядаються. У зв'язку з цим все більш гостро встає питання про необхідність з'ясування природи споживчої вартості, механізму і закономірностей її виникнення, існування та розвитку. Без цього неможливо усвідомлено діяти при проектуванні виготовлення продукції, її збуту і споживання. 1.3 Методи оцінки конкурентоспроможності товару Наявність безлічі різноманітних товарів на ринку зумовлює існування безлічі різних підходів до видів конкурентоспроможності продукції. У зв'язку з цим існує ціла система показників, що характеризують конкурентоспроможність. Розглянемо класифікацію показників, що визначають конкурентоспроможність промислової продукції (рисунок 1.1): Рисунок 1.1. Класифікація показників, що визначають конкурентоспроможність промислової продукції Примітка. Джерело: [30, c. 63, малюнок 3.2] Показники якості діляться на стандартізіруемие і регламентовані, а економічні показники - на одноразові і поточні. Щоб визначити рівень конкурентоспроможності оцінюваної промислової продукції, необхідно встановити ступінь задоволення нею потреб конкретного споживача в певний період часу і порівняти її з аналогічним показником базового зразка. Для оцінки конкурентоспроможності продукції виробничо-технічного призначення використовується наступна схема: - Після вибору вироби, для якого проводиться оцінка, на основі вивчення ринку і вимог покупців визначається перелік технічних та економічних параметрів, що підлягають дослідженню; - Порівняння по кожній з груп параметрів. Суть такого порівняння - з'ясувати, наскільки кожен параметр товару близький до параметру потреби. Інструментом порівняння тут є одиничний показник: відношення величини параметра аналізованого товару до величини параметра, необхідної покупцем; - На основі одиничних проводиться підрахунок групових показників, які в кількісній формі виражають розходження між аналізованим товаром і потребою, тобто дозволяють судити про ступінь її задоволення; - Розрахунок інтегрального показника, що представляє собою чисельну характеристику конкурентоспроможності аналізованого товару за всіма групами параметрів. Ця методика є найбільш повною. Тут розглядаються такі показники, як технічні, економічні, нормативні, а також основні питання маркетингу, з урахуванням всіх цих показників розраховується інтегральний показник конкурентоспроможності. Проводиться вивчення потреб ринку, і на основі цього будується формулювання вимог до виробу. До переваг цього методу можна віднести ще й те, що пропонується розробка заходів з підвищення конкурентоспроможності та її оптимізації з урахуванням витрат. Володіючи рядом переваг перед розглянутими раніше методами, даний метод має і недоліки. До них можна віднести: методики охоплюють дуже широкий спектр продукції промислового призначення, що не дозволяють враховувати специфічні особливості конкретної продукції високого ступеня складності; короткий (стиснений) характер викладу запропонованих методик; відсутність точної послідовності проведення оцінки; недостатньо приділяється увага переліку групових і складу одиничних показників; взагалі не розглядаються організаційно-комерційні показники; не розкриті багато аспектів маркетингових досліджень, такі як використання коштів, що безпосередньо впливають на споживача, участь у виставках, проведення активної рекламної компанії і т.д. Вище ми визначили конкурентоспроможність товару як його здатність бути проданим на даному ринку в даний період часу. В даний час оцінка конкурентоспроможності товару виводиться з міркування, що для покупця в процесі порівняння товарів виграє той, у якого відношення сумарних витрат на придбання і використання товару до корисного ефекту, одержуваного від даного товару, мінімально в порівнянні з іншими аналогічними товарами, т.е . , (1.1) де К - оцінка конкурентоспроможності товару; P - сумарні витрати на придбання та використання товару; I - корисний ефект, що отримується від даного товару. Корисний ефект (I) розраховується як інтегральний показник якості товару, що включає в себе три групи показників: основні характеристики товару (технічні, конструктивні); регламентовані (тобто відповідні стандартам); параметри і ознаки, що характеризують естетичні властивості товару (дизайн, упаковка і т. д.). Кожен показник входить в інтегральний показник з своєю вагою, що залежать від значимості для споживача. Сумарні витрати на придбання і використання товару (Р) включають: ціну вироби, витрати на транспортування, установку, навчання персоналу, експлуатацію, ремонт, техобслуговування, податки, страхування і т. д. Зауважимо, що в літературі з маркетингу формула (1.1) зазвичай наводиться у вигляді: . Однак головним пріоритетом для маркетолога повинна бути позиція покупця, який, за інших рівних умов, вибере в більшості випадків більш дешевий товар. Тому, на думку автора, формула (1.1) більш адекватно відображає процес прийняття рішення покупцем при придбанні товару. Таким чином, існуюча в сучасній економічній літературі оцінка конкурентоспроможності товару заснована на обліку тільки двох, хоч і інтегральних, показників його якості та ціни споживання, тобто може бути представлена ​​як функція цих двох показників: , (1.2) На практиці критерії, за якими споживач оцінює і вибирає товар, включають в себе набагато більше показників, ніж ціна і якість. Тому з позицій маркетингу при оцінці конкурентоспроможності товару необхідно враховувати не тільки вимоги споживача до його ціни і якості, а й вимоги, пов'язані в основному до сфери укладання угоди та експлуатації товару, такі як оперативність поставки, забезпеченість запчастинами, організація сервісу, репутація країни-виробника і конкретного постачальника і т.д. Необхідно також враховувати ступінь популярності марки і прихильності до неї споживача. На різних ринках вага кожного з цих критеріїв може бути різним, а тому оцінювати конкурентоспроможність потрібно для кожного ринку окремо. Однак якщо в показнику конкурентоспроможності врахувати всі критерії споживачів конкретного ринку, то він покаже лише очікувану, а не реальну конкурентоспроможність, бо для успішного продажу товару необхідно, щоб він з'явився на тому ринку, на якому дійсно потрібний, в потрібній кількості, в потрібний момент часу ; щоб споживач був підготовлений до появи даного товару, а маркетингова програма була б невразливою для конкурентів. Все це залежить від ефективного виконання трьох маркетингових функцій: вивчення ринку, управління розробкою і виробництвом товару, управління збутом і просуванням. Таким чином, концепція маркетингу призводить до більш широкого поняття реальної конкурентоспроможності товару, яке залежить не тільки від співвідношення «якість-ціна», не тільки від відповідності критеріям споживачів, але і від конкурентоспроможності всієї маркетингової діяльності фірми, тобто K = f (критерії споживачів + конкурентоспроможність маркетингу фірми), (1.3) Правомірність даного висновку підтверджується також проведеними дослідженнями причин невдач нових товарів на ринках [25, c .42]. Дослідження показали, що існує сім основних причин невдач нових товарів: 1) недостатні відмінні характеристики, які змусили б споживачів перейти на новий товар; 2) недостатньо чітке визначення ринку чи товару до початку його розробки; 3) переоцінка ступеня привабливості ринку; 4) неефективне просування товару на ринок; 5) низька якість товару за ключовими параметрами; 6) невдалий вибір часу виведення товару на ринок; 7) відсутність ефективної викладки товару в магазині (хорошого доступу до споживача). Аналізуючи зазначені причини, видно, що в основі їх лежить недостатньо ефективне виконання всіх трьох функцій маркетингової діяльності, а саме: дослідження ринку (причини 1, 2, 3), управління розробкою і виробництвом товару (1, 2, 5), управління збутом і просуванням (причини 4, 6,7). Оцінка конкурентоспроможності товару проводиться при здійсненні наступних заходів: - Комплексне вивчення вимог ринку, насамперед, на основі аналізу динаміки якості реалізованих на ньому виробів; - Вироблення основних напрямів створення і виготовлення продукції, що користується попитом на ринку; - Оцінка перспектив продажу конкретних виробів та формування структури експорту; - Встановлення цін на продукцію, призначену для продажу; - Підготовка реклами [1, c. 232]. Розглянемо деякі методики оцінки конкурентоспроможності товарів. 1. Методика оцінки конкурентоспроможності однопараметричних машин і устаткування. Конкурентоспроможність аналізованого об'єкта (товару, послуги) бажано вимірювати кількісно, ​​що дозволить управляти її рівнем. Для вимірювання конкурентоспроможності аналізованого об'єкта необхідна якісна інформація, що характеризує: 1) корисний ефект даного об'єкта і конкуруючих об'єктів за нормативний строк їхньої служби, 2) сукупні витрати за життєвий цикл об'єктів. Корисний ефект - це віддача об'єкта, інтегральний показник як система використовуваних в конкретних умовах приватних показників якості об'єкта, що задовольняють конкретну потребу. Іншими словами, корисний ефект - це сукупність властивостей об'єкта, що використовуються для виконання конкретної роботи конкретним споживачем, а якість - це потенційний ефект для декількох груп споживачів. Корисний ефект використання об'єкта конкретним споживачем, як правило, менше інтегрального показника якості об'єкта. Наближення цих показників один до одного за величиною приводить до разуніфікаціі об'єкту і збільшення витрат у сферах виробництва і відновлення. Значний розрив між інтегральним показником якості об'єкта та його корисним ефектом призводить до недовикористання корисних можливостей об'єкта, що теж погано. Тому доцільно проектувати (розробляти, формувати) об'єкт з корисним ефектом для конкретних умов, рівним 0,8 - 0,9 інтегрального показника якості. Найбільш часто при оцінці конкурентоспроможності продукції застосовуються такі методи. Критерієм для визначення конкурентоспроможності товару є його ціна споживання, яка визначається за формулою Цп = Цпр + Іп, (1.4) де Цп - ціна споживання; Цпр - ціна придбання; Іп - витрати споживача цієї продукції за весь нормативний термін її служби [6, с.38]. Для покупця всі витрати діляться на дві основні категорії: постійні витрати, які здійснюються одноразово, тобто купівельна ціна виробу, витрати на установку, монтаж тощо; змінні витрати, що здійснюються в процесі користування виробом - експлуатаційні витрати (енергія, сировина, робоча сила і т.п.), поточний ремонт і обслуговування та ін Величину змінних витрат (Іпер) можна визначити за формулою Іпер = (ЗП + Ирем + Їм + А + Іпр) Тн, (1.5) де ЗП - річний фонд заробітної плати обслуговуючого персоналу з відрахуваннями на соціальні потреби; Ирем - річні витрати на поточний ремонт та обслуговування; Їм - річні витрати на паливо, енергію, пально-мастильні та інші матеріали, пов'язані з експлуатацією техніки; А - річна величина амортизації; Іпр - інші річні витрати, пов'язані з експлуатацією техніки; Тн - нормативний термін служби. У міру старіння вироби сума змінних витрат зростає, і відповідно, збільшується їх частка в ціні споживання. На цій основі формується питома ціна споживання, яка в певний момент досягає свого мінімуму, тобто стає оптимальною. Період, за який досягається оптимальний рівень ціни споживання при нормальній інтенсивності експлуатації, називається економічним ресурсом вироби. З виробленням цього ресурсу споживач повинен припинити користуватися даними виробом і замінити його новим або провести капітальний ремонт, тобто відновити в тій чи іншій мірі економічний ресурс. Розглянутий спосіб застосовується, якщо порівнювана техніка однакова по продуктивності і терміну служби. Якщо ці параметри розрізняються, необхідно привести їх у порівнянний вид. Технічні параметри при цьому методі визначення конкурентоспроможності враховуються опосередковано у вартісних параметрах (продажною ціною і ціною споживання) [3, c. 77]. 2. При визначенні конкурентоспроможності товару враховуються два критерії: собівартість виробництва і реалізації товару, а також рівень його якості. Більш конкурентоспроможними є той товар, у якого витрати на виробництво і реалізацію є мінімальними, а рівень якості вищими порівняно з товаром-конкурентом. При однаковому рівні якості товарів-конкурентів більш конкурентоспроможними є той, у якого нижча собівартість. У цих умовах підприємства повинні звертати увагу не тільки на рівень якості продукції, що випускається, але і на витрати її виробництва і реалізації. 3. Зіставлення товарів-конкурентів з урахуванням їх технічного рівня і продажної ціни. Відповідно до цього методу, на першому етапі визначаються кількісні показники рівня якості порівнюваного і базового зразка (товару) за формулою КП = КПЕ х КПТ х ВПП, (1.6) де КП - комплексний показник рівня якості товару; КПЕ - комплексний показник естетико-ергономічного рівня; КПТ - комплексний показник технічного рівня; ВПП - комплексний показник надійності. На другому етапі визначаються показники конкурентоспроможності порівнюваного зразка і товару, прийнятого за базу порівняння: ; (1.7) де Пкi, Пк.б. - Показник конкурентоспроможності порівнюваного зразка і товару еталона; КПi, КПБ - комплексний показник рівня якості порівнюваного зразка і товару-еталона; Цi, Цб - передбачувана або фактична ціна реалізації аналізованого зразка і товару-еталона. Якщо Пк i> Пк.б., то порівнюваний товар є більш конкурентоспроможними, якщо Пк i <Пк.б. - Менш конкурентоспроможними, якщо Пк i = Пк.б. - Конкурентоспроможність однакова [3, c. 78]. Найбільш наочне уявлення дає відносний показник конкурентоспроможності (ОПК): (1.5) Якщо ОПК ≥ 1, то показник конкурентоспроможності аналізованого зразка перевищує або дорівнює показнику конкурентоспроможності базового. Недолік даного методу полягає в тому, що він враховує тільки продажну ціну порівнюваних товарів, а не їх ціну споживання, тобто цей метод не враховує, наскільки хороші ці товари в експлуатації. 4. Рівень конкурентоспроможності визначається на основі зіставлення як технічних, так і економічних параметрів. При цьому розглядаються поодинокі, групові та інтегральні показники. Одиничний показник характеризує конкурентоспроможність оцінюється вироби при порівнянні його з еталоном по одному конкретному показнику, наприклад потужності, швидкості, естетичність і т.д. Одиничний показник (параметричний індекс) розраховується як процентне відношення (або індекс) величини параметра оцінюваного виробу до величини аналогічного параметра еталона (базового зразка): (1.8) (1.9) де Іеi - одиничний параметричний індекс, визначений за i-му параметру (i = 1, 2, ..., n); Пi, Пiб - значення i-го параметра відповідно оцінюваного виробу і базового зразка. При проведенні розрахунків конкурентоспроможності з формули (1.7) і (1.6) вибирають ту, при якій збільшення відносного значення показника відповідає підвищення конкурентоспроможності. Наприклад, при визначенні відносного значення показника для продуктивності вироби застосовується формула (1.7), а для витрат електроенергії - (1.6) [1, c.237]. Груповий показник характеризує групу однорідних властивостей виробу. Він визначається за сукупністю одиничних показників як зведений параметричний індекс методом середньої зваженої величини: (1.10) де Ісq - зведений параметричний індекс, розрахований за q-й групі параметрів; аi - вага i-го параметра; q - номер групи параметрів. При розрахунку зведеного параметричного індексу значну проблему представляє вибір вагових коефіцієнтів, оскільки різні споживачі оцінюють різні параметри товару неоднозначно. Наприклад, одні віддають перевагу дизайну, інші - ергономічним характеристикам. Тут не обійтися без суб'єктивізму, який можна знизити за рахунок проведення ретельних маркетингових досліджень. Остаточну оцінку конкурентоспроможності дає інтегральний індекс (ІІ). Він представляється як відношення сумарного корисного ефекту від експлуатації або споживання товару до сумарних витрат на придбання і використання: , (1.11) де Е, Еб - сумарний корисний ефект від експлуатації або споживання відповідно оцінюваного товару і еталону за термін служби; З, Зб - повні витрати на придбання та експлуатацію або споживання відповідно оцінюваного товару і еталону. У практичних розрахунках конкурентоспроможності промислової продукції як сумарного корисного ефекту може застосовуватися груповий показник за технічними параметрами (зведений параметричний індекс), а в якості повних витрат - груповий показник за економічними параметрами. Таким чином, більшість підходів до оцінки фактичної конкурентоспроможності грунтується на теорії ефективної конкуренції (матричні методи) і на базі теорії якості товарів (рейтингова оцінка). Фактична (ринкова) оцінка конкурентоспроможності дається споживачем у процесі купівлі-продажу, тобто в умовах можливості вибору він голосує за те або інше виріб своїми коштами. Отже, найбільш повно оцінити будь-який товар можна тільки в умовах розвинутого ринку з його динамікою попиту і пропозиції. 2. Аналіз конкурентоспроможності продукції РУП «МАЗ» 2.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства Виробниче республіканське унітарне підприємство "Мінський автомобільний завод" входить до виробничого об'єднання "БелавтоМАЗ" і є головним підприємством об'єднання. Власником майна підприємства є Республіка Білорусь, а органом управління ним - Міністерство промисловості Республіки Білорусь. Підприємство є комерційною організацією, має статус юридичної особи і відокремлене майно, діє на господарському розрахунку. Мінський автомобільний завод створений з метою здійснення господарської діяльності, спрямованої на отримання максимального прибутку, задоволення матеріальних і соціальних потреб колективу підприємства і інтересів Республіки Білорусь, насичення ринку автомобільної продукцією. Предметом діяльності підприємства є: - Виробництво та реалізація автомобільної та автопріцепной техніки, причепів до легкових автомобілів, комплектуючих виробів, деталей, запасних частин, технологічного обладнання, непродовольчих товарів народного споживання, продукції сільськогосподарського виробництва, а також іншої продукції, виконання гарантійного та сервісного обслуговування виробленої продукції; - Надання автосервісних, авторемонтних, автотранспортних, побутових послуг юридичним і фізичним особам; - Надання послуг в технічній підготовці кадрів; - Здійснення комерційно-посередницької, маркетингової, торгової, зовнішньоекономічної діяльності, а також будь-яких інших видів господарської діяльності, не заборонених законодавством Республіки Білорусь і відповідають цілям, передбаченим статутом підприємства. В даний час гамма автомобілів, що випускаються включає сідельні та бортові магістральні автопоїзди колісних формул 4х2, 4х4, 6х4, самоскиди, лісовози, шасі під комплектацію у кількості 25 моделей. Крім того, заводом випускаються причепи та напівпричепи до вантажних автомобілів близько 10 моделей і причепи до легкових автомобілів 2-х моделей. Починаючи з 1993 року, заводом освоєно випуск автобусів для міських та міжміських перевезень за ліцензією німецької фірми "Неоплан". Поряд з автомобільною технікою, завод випускає запасні частини до неї, готові вузли, деталі та заготовки з міжзаводський кооперації, спеціальне технологічне обладнання, інструмент, товари народного споживання, надає послуги населенню та стороннім організаціям. На основну продукцію, що випускається є сертифікати відповідності, що характеризує її досить високий технічний рівень і якість. Науково-дослідний сектор заводу об'єднує 4 конструкторсько-технологічних підрозділи, експериментальний цех, ряд центральних заводських лабораторій. Понад 500 фахівців заводу, серед яких 1 доктор і 9 кандидатів наук, безпосередньо беруть участь в проведенні досліджень, самостійно вирішують ряд науково-технічних проблем. Завод тісно співпрацює і з великою наукою. Фахівці заводу підтримують зв'язки з 50 науковими організаціями РБ і країн СНД. Найбільший обсяг наукових досліджень на госпдоговірній основі виконується з інститутами Академії наук Білорусі та Білоруським Національним технічним університетом. Середньооблікова чисельність працюючих на заводі на 01.12.2007 р. складає 24 479 осіб, у тому числі виробничі робітники - 8468 чол., Допоміжні - 9558 чоловік. Завод має в своєму розпорядженні кваліфікованим складом керівників, спеціалістів та робітників. Мінський автомобільний завод, будучи державним підприємством, самостійно визначає структуру управління, встановлює штатний розклад, розробляє і реалізує науково-технічну, економічну, інвестиційну та соціальну політику, координує дії у сфері раціонального використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів. Здійснення функцій управління підрозділами проводиться відповідно до положень про самостійні структурні підрозділи заводу, положеннями про посадових осіб, посадовими інструкціями, стандартами підприємства, процедурами управління, інструкціями. Організаційна структура управління РУП «МАЗ» приведена в додатку А. Структура управління заводом удосконалюється в міру зміни ринкових умов шляхом створення нових і реорганізації (реструктуризації) існуючих підрозділів. Це викликано необхідністю створення організаційно-технічних умов для ефективного впливу на економічну, фінансову, виробничу, соціальну, науково-дослідну діяльність заводу залежно від кон'юнктури ринку. Управління заводом здійснюється відповідно до чинного законодавства та Статуту заводу на основі поєднання прав та інтересів трудового колективу і власника майна заводу. Поєднання і узгодженість інтересів трудового колективу і власника майна заводу реалізується через Раду підприємства. Рада підприємства вирішує віднесені до його компетенції питання колегіально на своїх засіданнях. Засідання збирається в міру необхідності. МАЗ має в себе всі види діючих виробництв, властиві сучасним великим машинобудівним заводам. Серед них: ливарне, ковальське, пресове, зварювальне, механооброблююче, термічне, фарбувальне, складальне, інструментальне і власне верстатобудівне виробництва. Найбільше знизило обсяг ливарне виробництво через зниження поставок лиття по кооперації. Рівень механізації та автоматизації робочих місць становить близько 84%. Аналіз поточного фінансового стану Мінського автомобільного заводу проводився за даними бухгалтерської звітності підприємства (балансів та додатків до нього) за 2005-2007 роки (таблиця 2.1). Таблиця 2.1. Динаміка показників фінансово-економічної діяльності РУП «МАЗ» за період 2005-2007 рр., Млн. Рублів Найменування показника Од. змін. 2005 2006 2007
2007 р. до 2006 р.,%
1	2	3	4	5	6
Товарна продукція в порівнянних цінах на початок року	млн. руб.	324 791,36	331 419,76	362 824,37	109,5
Реалізована продукція	млн. руб.	88 403,07	221 978,30	435 075,61	196,0
Собівартість реалізованої продукції	млн. руб.	80 010,00	201 866,18	400 608,74	198,5
Прибуток від реалізації продукції	млн. руб.	8 393,07	20 112,12	34 466,88	171,4
Балансова прибуток	млн. руб.	12 265,58	21 949,97	28 504,08	129,9
Середньорічна вартість основних фондів	млн. руб.	49 217,43	133 418,37	225 438,21	169,0
Середньорічна вартість нормованих оборотних коштів	млн. руб.	26 399,62	43 989,53	91 232,24	207,4
Рентабельність реалізованої продукції	%	10,49	9,96	8,60	-
Рентабельність всього капіталу	%	16,22	11,34	9,00	-
Кінець таблиці 2.1
1	2	3	4	5	6
Фондовіддача з 1 рубля основних фондів	руб.	0,51	0,64	0,73	114,1
Оборотність оборотних коштів	дн.	118,78	78,45	81,98	104,5
Чисельність пром. произв. персоналу	чол.	18565	18994	19777	104,1
Середньорічне виробництво ТП на одного робітника	млн. руб	17,49	17,45	18,35	105,2

Примітка. Джерело: власна розробка за даними підприємства

Темп зростання товарної продукції склав 109,48% в 2007 р. по відношенню до 2006 р.

Аналізуючи показники рентабельності реалізованої продукції можна зробити висновок про те, що на підприємстві рентабельність за період 2006 - 2007 рр.. знижувалася. І в 2007 р. в порівнянні з 2006 р. цей показник знизився на 1,36 процентних пунктів.

Для розрахунку показника фондовіддачі основні фонди необхідно враховувати за балансовою вартістю. У порівнянні з 2006 р. в 2007 р. фондовіддача з 1 рубля основних фондів збільшилася на 0,09. У тому числі за рахунок зростання товарної продукції цей показник виріс на 0,63 ((416 688,93-210 185,19) / 326 522,18), а за рахунок збільшення середньорічної вартості основних фондів знизився на 0,54 (416688 , 93 * (1 / 567 952,92-1 / 326 522,18).

Оборотність оборотних коштів знизилася на 3 дні. При цьому, за рахунок збільшення середньорічної вартості нормованих оборотних коштів тривалість обороту збільшилася на 84 дня (360 * (91232,24 - 43 989,53) / 201 866,18), а за рахунок збільшення собівартості реалізованої продукції оборотність знизилася на 81 день ( 360 * 91 232,24 * (1 / 400 608,74 - 1 / 201 866,18).

З таблиці видно, що середньорічна вироблення товарної продукції на одного працюючого збільшилася на 0,9 млн. руб. / чол. (362 824,37 / 19 777 - 331 419,76 / 18 994). У тому числі за рахунок зростання обсягу товарної продукції вироблення збільшилася на 1,65 млн. руб. / Чол. (362 824,37 - 331 419,76) / 18 994), а за рахунок зростання чисельності промислово-виробничого персоналу знизилася на 0,76 млн. руб. / чол. (362 824,37 * (1 / 19 777 - 1 / 18 994)

На підставі проведеного аналізу можна зробити висновок, що в цілому фінансовий стан заводу можна охарактеризувати як задовільний. Підприємство своєчасно проводить розрахунки з постачальниками, виплачується заробітної плати, здійснюються розрахунки за енергоносії та поточні платежі до бюджету.

Основний напрямок збутової політики Мінського автозаводу - це реалізація продукції на експорт (таблиця 2.2.):

Таблиця 2.2. Відвантаження автотехніки МАЗ по ринках збуту в 2007 р.

Примітка. Джерело: власна розробка

Структура експорту представлена ​​в табл. 2.3.

Таблиця 2.3. Відвантаження автотехніки МАЗ по країнах в 2007 р.

Примітка. Джерело: власна розробка

У 2006 році, так само як і в попередні роки, основним ринком збуту продукції МАЗ був і залишається ринок Росії. Максимальна кількість було відвантажено в РФ, що склало 70,73% (11987 шт.) По автомобілях, за причіпний техніці - 79,75% (3312 шт.), По автобусах - 59,51% (319 шт.) Від загального обсягу відвантаженої продукції РУП «МАЗ».

2.2 Аналіз конкурентного середовища підприємства

На ринку великовантажних автомобілів в СНД було продано в 2006 році 69 727 автомобілів (включаючи імпортні авт.). Основними постачальниками великовантажної автотехніки на цьому ринку є. ВАТ «КамАЗ», РУП «МАЗ», A3 «Урал», АМО "ЗіЛ», ХК «КрАЗ» і виробники західних фірм. З урахуванням усіх постачальників великовантажних автомобілів ринок СНД збільшився у порівнянні з 2005 роком на 17,4%.

Загальний обсяг продажів вантажних автомобілів виробників СНД в 2006 році склав 55 190 шт. У порівнянні з 2005 роком попит на вантажні автомобілі вітчизняного виробництва збільшився на 3248 автомобілів або на 6,2%.

Стабільність у збільшенні реалізації автотехніки протягом останніх трьох років спостерігається у МАЗа. Різке збільшення реалізації автомобілів у порівнянні з 2006 роком простежується на ВАТ «КамАЗ». Заводи Урал і КрАЗ протягом останніх трьох років знижують обсяги реалізації автотехніки.

Лідер продажів вантажної автотехніки КамАЗ у 2006 році реалізував на 7266 автомобілів більше порівняно з 2005 роком. У МАЗа і УралАЗ темп росту по автомобілях вантажопідйомністю більше 5 т. склав відповідно 104,6% та 119,6%. Більш ніж в 2,5 рази впала реалізація у ЗІЛа (таблиця 2.4).

Таблиця 2.4.

Аналіз реалізації РУП «МАЗ» і його основних конкурентів

Примітка. Джерело: власна розробка за даними підприємства

У 2006р. до Росії було продано орієнтовно таку кількість нових і б / у вантажівок зарубіжними фірмами: Скания - 2500 шт., Вольво - 3850 шт., Івеко - 800 шт., Даймлер-Крайслер - 3700 шт., МАН - 2200 шт. З числа старих автомобілів найбільшим попитом користуються моделі 1995-1999 рр.. з пробігом до 500 тис. км.

Конкурентоспроможність вітчизняних автомобілів і далі буде знижуватися, якщо врахувати, що інофірми наполегливо намагаються впровадити нові форми продажів (лізинг, кредитні програми, розстрочки тощо), організують збірку своїх машин на спільних підприємствах, не бажаючи навіть у сформованих жорстких умовах залишати великий ринок СНД.

Так як ринок СНД має тенденцію збільшення, а на 2007 рік місткість ринку склала приблизно близько 80 000 шт. вантажних автомобілів (у 2006 р. продано 69 727 шт.), то має бути боротьба за частку ринку між основними виробниками автотехніки та постачальниками імпортних автомобілів.

Кількість продажів великовантажних автомобілів виробників країн СНД в далеке зарубіжжя зменшилося в порівнянні з 2005 роком на 55,5% (2006 р. - 4497 шт., 2005 р. - 9889 шт.).

Зростання експорту автомобілів спостерігається у РУП «МАЗ» (114,4%) (таблиця 2.5)

Таблиця 2.5.

Експорт вантажних автомобілів у країни далекого зарубіжжя

Примітка. Джерело: власна розробка

Найбільшу частку експорту автомобілів в далеке зарубіжжя (41,34%) займає МАЗ. На другому і третьому місцях, як видно з малюнка 2.1, знаходяться КамАЗ і УралАЗ.

Рисунок 2.1. Частка експорту автотехніки СНД в далеке зарубіжжя

Примітка. Джерело: власна розробка

Головним ринком збуту для автомобілів МАЗ була і залишається Росія. РУП «МАЗ» поставляє на даний ринок близько 75% своєї продукції.

Парк вантажних автомобілів в Росії в 2006 р. склав 1 036 081шт.

Парк МАЗів в 2006 р. склав 13,91% усього вантажного автопарку Росії і практично дорівнює парку іномарок, ввезених до Росії. Домінуючу роль у парку займають Камази - 46,51%. За останні роки приріст парку незначний і відбувається в основному за рахунок іномарок і «Бичків». Кількість МАЗів і КамАЗів скорочується шляхом значного виведення з експлуатації зношених автомобілів, тобто списання перевищує надходження нових.

Шасі є найбільшим сегментом (34%) від ринку вантажних автомобілів. Лідером в даному сегменті є КамАЗ. МАЗ постійно втрачає позиції на цьому ринку через неактивній позиції в роботі з підприємствами - виробниками спецтехніки.

Другим за обсягом сегментом ринку є самоскиди (31%). Лідером з продажу самоскидів є КамАЗ - 3193 шт. У МАЗа є можливості розширити частку на ринку за рахунок перегляду цінової політики і більш активного впливу на ринки рекламою.

Мінський автозавод є лідером з продажу сідельних тягачів, займаючи майже половину даного сегмента ринку - 6032 шт.

Обсяг сегмента ринку бортових автомобілів займає четверте місце і складає 13% частки ринку вантажних автомобілів. Лідером є КамАЗ.

Ситуація, що склалася в 2006 році на ринку причіпної автотехніки, свідчить про те, що після незначного спаду у 2005 р., на ньому знову намітився значний підйом. За підсумками 2006 року обсяг продажів причіпної техніки зріс порівняно з 2005 роком більше, ніж на 25%. Ринкові ціни при цьому продовжували зростати з темпом, близьким до рівня інфляції.

В умовах все більш загострюється на внутрішніх ринках країн СНД причіпної техніки підприємства прагнуть розширити номенклатуру продукції, підвищити її якість і поліпшити споживчі властивості, в тому числі за рахунок використання імпортних комплектуючих, що також сприяє її подорожчання.

Лідером продажів причіпної техніки є МАЗ - 4154 шт., Незначно відстають «Автопричіп-КамАЗ» м. Ставрополь - 3671 шт. і ВАТ «НЕФАЗ» м. Нефтекамськ. - 3393 шт. Найбільший темп росту по відношенню до 2005 року спостерігається у Нефтекамске автозаводу «НЕФАЗ» - 245,8%.

Підвищенню якості вітчизняної продукції та її можливості більш успішно конкурувати з західними фірмами сприяє застосування імпортних комплектуючих. Ряд російських виробників причіпної автотехніки, в тому числі «Уралавтопріцеп», «Тверьстроймаш» і компанія «Спецпріцеп» використовують опори, осі, підвіску, колеса, шини провідних зарубіжних виробників. Це позначається, насамперед, на надійності техніки. Так, її пробіг з імпортними комплектуючими збільшується в 2-3 рази. Техніка з іпортнимі вузлами виготовляється на замовлення на комплектацію, частка її в загальному обсязі реалізації залишається поки незначною.

Серед виробників автобусів малого класу лідируюче місце займає АТ «Павловський автобусний завод», який реалізував у 2006 році 10950 шт. автобусів.

Перше місце у виробництві великого класу займає ЛіАЗ - 1600 шт. На другому і третьому місцях відповідно знаходяться НЕФАЗ - 650 шт. і МАЗ - 537 шт.

Проведемо дослідження основних конкурентів РУП «МАЗ».

При розробці стратегії маркетингу необхідно досліджувати не тільки конкурентні позиції організації, а й рівень конкурентоспроможності самого продукту. Тільки визначивши фактичний стан продуктової лінії РУП «МАЗ», рівень задоволеності споживачів поряд з конкурентами, можна розробляти подальші стратегічні напрями.

Метою даного дослідження є виявлення конкурентоспроможності продукції РУП «МАЗ».

Досягнення мети здійснюється вирішенням таких завдань:

1. Виявити основних конкурентів РУП «МАЗ».

2. Провести опитування експертів за основними технічними параметрами продукції.

В ході дослідження була використана різна інформація, джерелами якої є: перелік суб'єктів дилерської мережі; звіти про реалізацію продукції «МАЗ» за 2006 рік; обсяги продажів продукції конкурентами; дані сегментації проведеної раніше; технічна документація автомобілів МАЗ, в тому числі стандарти, ГОСТи, Євро норми. Методом опитування так само була отримана інформація, що відображає думки споживачів. Об'єкти дослідження представлені дилерами різних регіонів. Вибірка склала 10 осіб (керівні працівники дилерських центрів) на підставі 1% від генеральної сукупності. Інструментом збору інформації послужила анкета, процедура відповідей на яку проводилася в два етапи.

На першому етапі роботи було проведено пілотажне дослідження, в ході якого респонденти вибрали характеристики, які, на їхню думку, є важливими для вантажного автомобіля. Далі, вже вибрані атрибути ранжирувалися за ступенем важливості (Додаток Б). Даний етап необхідний для того, щоб з'ясувати, які характеристики є першорядними при виборі вантажного автомобіля. На підставі отриманих даних фірма може сконцентруватися на посиленні цих показників, тим самим найбільш повно задовольняючи потреби покупців. При обробці даних, отриманих при відповіді на перше питання, виявляється показник «важливість», який надалі зіставляється з другим показником «вираженість».

Рисунок 2.2. Розподіл важливості атрибутів

Примітка. Джерело: власна розробка

Важливість розраховується як співвідношення суми середніх оцінок за окремо взятому атрибуту до загальної суми середніх оцінок за всіма атрибутами. Аналіз виявив, що найбільш важливим атрибутом, на думку респондентів, є потужність двигуна (0,2). На другому місці за важливістю розташовується наступна група атрибутів, що набрала приблизно рівний відсоток: ціна (0,14), вантажопідйомність (0,12), післяпродажне та гарантійне обслуговування (0,12). У меншій мірі споживачі вимогливим до таких показників, як: доступність запасних частин (0,11), прохідність (0,09), комфорт кабіни (0,08) і безпека руху (0,07). При оцінці показника «Безпека руху» враховувалося наявність подушок безпеки, якість антиблокувальною системи, посилення рам каркаса автомобіля. Екологічність автомобіля (0,04) і естетичність (0,02) є найменш важливими атрибутами для споживачів при виборі автомобіля (малюнок 2.2).

Наступним етапом було виявлення показника «вираженість» атрибутів в продукції РУП «МАЗ» та її основних конкурентів. Марки - конкуренти були взяті з даних минулих досліджень частки ринку (малюнок 2.3). До основних конкурентів, за даними досліджень відносяться: КРАЗ, КАМАЗ, УРАЛ, Volvo, Man, Iveco, Scania, Mercedes, Renault.

Рисунок 2.3. Обсяги продажів продукції конкурентами

Примітка. Джерело: власна розробка

Більш детальна розшифровка питомої ваги іномарок представлена ​​на рис. 2.4.

Рисунок 2.4. Обсяги продажів іноземної продукції

Примітка. Джерело: власна розробка

Респонденти оцінювали за десятибальною шкалою ступінь присутності аналізованих характеристик в конкретних марках. Інтерпретація отриманих даних відображена в многоугольнике конкурентоспроможності, в якому графічно представлено розбіжність позиції МАЗу по відношенню до її основних конкурентів (рисунок 2.4). Отримані результати дозволяють наочно оцінити, за якими позиціями продукція ППВП «МАЗ» найповніше відповідає запитам споживачів, а які позиції є слабкими, у порівнянні з конкурентами. Так само даний аналіз дозволяє виявити конкурентну перевагу продукції.

Рисунок 2.5. Багатокутник конкурентоспроможності

Примітка. Джерело: власна розробка

Підрахунок даних проводиться за наступною формулою: співвідношення середнього балу по кожному атрибуту кожної марки до кількості респондентів.

Аналіз оцінок по найбільш важливих атрибутів в очах респондентів виявив наступну ситуацію. Першочерговим значимістю для споживачів має потужність двигуна. Слід зазначити, що МАЗ набрав середню кількість балів - 7,0. На думку респондентів, найбільш повно виконує дану характеристику продукція іноземного виробництва. Так, наприклад, найбільше число балів належить Volvo (8,6). Далі йде група, оцінки якої розташовані в одному діапазоні: Man (7,8), Scania (7,6), Renault (7,4), КРАЗ і Mercedes (7,2), Iveco (6,8), УРАЛ ( 6,4), КАМАЗ (5,3). Наступним за важливістю показником є ціна. Тут лідером є КАМАЗ (7,4), з невеликим відривом слідує Mercedes (7,0). Далі йде група марок, які набрали приблизно рівну кількість балів: MAN, МАЗ (6,6), Volvo і Iveco 6,0 балів. УРАЛ 5,0 балів і на останньому місці - Renault (4,6). За атрибуту «Вантажопідйомність» найбільшу кількість балів набрали Volvo і Mercedes (8,4). За ними слід МАЗ і Scania, також набрали рівну кількість балів (8,2). КРАЗ розташовується з невеликим відривом (8,0). Iveco і Renault (7,8), Man (7,6), слідом за ними УРАЛ (7,4). На останньому місці розташовується КАМАЗ, який набрав всього 6,9 балів.

На 4 місці за важливістю післяпродажне та гарантійне обслуговування.

Маркою, в якій найбільш повно присутній даний показник, є КАМАЗ (7,7). МАЗ і Mercedes отримали по 6,6 балів отримав 6,4 балу Volvo. Iveco оцінили на 6 балів. В одному діапазоні розмістилися Scania (5,2), УРАЛ (5,8), Man 5,6 балів, Renault 5 балів. На останньому місці розташувався КРАЗ 4,4.

На 5 місці важливості атрибутів є доступність запасних частин.

КАМАЗ є безперечним лідером 8,2 бала. MAN 7,2, слідом за ним МАЗ 7 балів, Iveco 6,8 балів, Volvo, Scania - 6,6 балів, Mercedes - 6,2 балів, КРАЗ 5,8, Renault 5,4 балів, УРАЛ 5 балів.

Шосте місце за важливістю займає атрибут «Прохідність». Найбільш повно втілює в собі дану характеристику, є: УРАЛ 8,6 бала. Далі - МАЗ (7,4), Volvo (5,8), Mercedes (5,6), Man (5,0), Scania (4,6), Iveco (4,0), Renault (4,4) , КРАЗ (7,0) КАМАЗ на 7,7 балів.

Комфорт кабіни, який не є основною вимогою при виборі вантажного автомобіля, займає 7 місце. Оцінки за даним атрибуту розташувалися в такій послідовності. Найбільш комфортними, на думку респондентів, є кабіни надаються фірмами іноземного виробництва. Найвищий бал належить Volvo (8,8), Man (8,4), Renault (7,8), Scania і Iveco (8,0), Mercedes (8,2), КАМАЗ 5,5. Найменший бал - УРАЛ (2,4), КРАЗ (2,6), МАЗ (4,6).

Останні три показники мають найменшу значимість для споживачів. Проте диференціація за ним досить висока. Так, наприклад, по атрибуту «Безпека руху», розташований на 8 місці за важливістю, лідирує Mercedes 8,6 бала. Респонденти високо оцінюють вираженість даної характеристики, загалом, у всіх іномарках: Volvo 8,4, Man 8,0, Scania і Iveco 7,8, Renault 7,4. МАЗ має так само досить високу оцінку 6,8 балів. Серед російських же марок провідну позицію займає УРАЛ 5,6. З невеликим відривом слідує КРАЗ 5,2. КАМАЗ, з точки зору респондентів, має найменшу безпеку під час руху (4,3).

Екологічність представлених марок автомобілів респонденти оцінили наступним чином. Найвищі оцінки належать іномарок: Volvo 9,2, Man 8,2, Mercedes 8,2, Iveco 8, Renault 7,6 балів. Оцінки марок автомобілів країн СНД знаходяться в одному діапазоні, проте найбільш високу оцінку має КАМАЗ (5,2), далі йдуть МАЗ (4,8), КРАЗ (4,3), найменшу ж - УРАЛ (3,0)

На останньому місці за важливістю представлений показник естетичність автомобіля. Найбільш естетичними, по - думку респондентів, є іномарки: Volvo і Scania (9,2), Mercedes (9,0), Iveco і Man 8,4 бала, Renault (7,2). Лідером по естетичності серед російських авто є КАМАЗ 6,1 балу, за ним слідують: МАЗ (4,2), УРАЛ (3,2), КРАЗ (2,8).

Далі підраховувалася загальна корисність марки. Даний показник підраховується як сума приватних корисностей, по окремих атрибутів.

Результати такі. Найбільша корисність присутній у Volvo - 7,4, далі йде Mercedes - 7,2. Слід зазначити, що далі позиції марок розташовуються з невеликим відривом: Man - 7,0, Scania - 6,9, КРАЗ - 6,7, Iveco - 6,6, КАМАЗ-6,32, Renault - 6,24, УРАЛ - 5,7, МАЗ - 5,7. Виходячи з цього, можна сказати, що володіючи найменшою корисністю в очах споживачів, фірма не має великого конкурентну перевагу.

Отримана інформація дозволяє провести аналіз прихильності (рисунок 2.5).

Рисунок 2.5. Аналіз прихильності на ринку Російської Федерації

Примітка. Джерело: власна розробка за даними підприємства

Графічне зображення даного аналізу наочно показує віддаленість марок відносно один одного виходячи зі ступеня задоволеності і володіємо частки ринку Російської Федерації.

Таким чином, володіючи найбільшим ступенем задоволеності (77,4) Volvo займає при цьому, не найвищу частку ринку (18%). Renault (64,6) маючи найнижчу частку ринку розташовується на одній прямій щодо задоволеності з такими марками, як: МАЗ (63,2) і КАМАЗ (62,2). У свою чергу, Iveco і УРАЛ займають рівні позиції з частки ринку - 10%, проте, розбіжності щодо задоволеності досить вагомо - (52,4 - Iveco; 69,4 - УРАЛ). Дуже близькі позиції займають Mercedes і Man, задоволеність ними залишає відповідно 72,4 і 75. При чому дані марки мають також рівні частки ринку - 12%. Найнижчу задоволеність має КРАЗ - 51,4, при цьому його частка ринку складає 15%. Scania, при частці ринку 28% має досить високу ступінь задоволеності 71,8. Слід зазначити, що у випадку, коли фірма не прагне найбільш повно задовольнити свого клієнта, неминуче може втратити високу частку ринку. Так як, в першу чергу зусилля фірми повинні бути сконцентровані на створенні лояльного, прихильного споживача. Тому, для утримання своїх позицій або для збільшення частки ринку керівництвом фірм повинні бути чітко продумані заходи щодо задоволення потреб споживачів.

Таким чином, проведений аналіз показав, що найбільш важливі технічні параметри, на думку споживачів, присутні в марці МАЗ в незначній мірі, в порівнянні з фірмами-конкурентами.

Якщо говорити про ринки збуту в 2007 році, то слід зазначити, що за приблизними розрахунками, до 80% всіх проданих сідельних тягачів Мінського автозаводу надійшло до Росії, близько 16,7% - в інші країни СНД і трохи більше 3% - у держави далекого зарубіжжя.

У сегменті вантажних автомобілів це співвідношення виглядає наступним чином: 68-69% -20-22% -10%. Таким чином, можна без великої натяжки стверджувати, що благополуччя МАЗа залежить, насамперед, від обсягів збуту його продукції на російському ринку, ємність якого продовжує зростати високими темпами слідом за збільшенням світових цін на енергоносії. І навіть якщо нафтогазова кон'юнктура зміниться, дане твердження буде залишатися справедливим ще довгий час. А саме до тих пір, поки технічний рівень і економічні показники виробів Мінського автозаводу не дозволять йому стати гравцем глобального масштабу.

Якщо спробувати оцінити підсумки роботи вітчизняного автогіганта з точки зору зміни його частки в загальному обсязі продажів важких вантажівок в Росії, то вони виглядають не так оптимістично. Окремі експерти схиляються до того, що сьогодні питома вага продукції МАЗу на ринку РФ навряд чи досягає 16%, тоді як зовсім недавно він зашкалював за 20%, а ще раніше впевнено перекривав позначку 30%.

Основна причина послаблення позицій Мінського автозаводу в Росії полягає в тому, що його головні конкуренти (як з РФ, так і з третіх країн) змогли більш ефективно скористатися зростанням платоспроможного попиту російських суб'єктів господарювання, що стимулюється невичерпним потоком нафтодоларів.

Вони помітно потіснили білорусів у сегменті великовантажних автомобілів як "знизу" (за рахунок пропозиції трохи менш якісних, а й істотно більш дешевих виробів - тут пальма першості належить китайцям), так і "зверху" (коли вища ціна компенсується набором більш високих споживчих властивостей - тут все сильніше натискають європейські концерни).

Утримувати свої позиції РУП «МАЗ» дозволяє лише відносно більш високий (у порівнянні з китайськими і деякими російськими машинами) технічний рівень продукції. Але в міру того, як її ціна наближається до вартості виробів провідних світових виробників, ця перевага зникає.

Тим часом конкуренти збільшують свої частки на ринку автомобілів. За даними офіційних джерел, з проданих у 2007 році КамАЗом 52648 вантажних автомобілів 39187 (або 74,43%) було куплено в Росії. При цьому питома вага продукції КамАЗа в ніші важких вантажівок у нього на батьківщині перевищив 27%.

Успішним 2007 рік був і для автозаводу "Урал", який в даний час входить до складу Групи ГАЗ. Він збільшив випуск готової продукції до 15751 одиниці.

А ще більш високими темпами в 2007 році росла реалізація в РФ важких вантажівок з далекого зарубіжжя. Російський імпорт цієї продукції (без урахування поставок з Білорусі) за 12 місяців виріс в 2 рази-до 65-67 тис. штук, а її ринкова частка становила 45%. При цьому звертає на себе увагу зростання поставок китайських автомобілів, які за короткий час змогли наростити річний експорт ваговозів в Росію від кількох сотень до понад 10 тис. шт.

Всебольшій розмаху набуває збірка зарубіжних моделей вантажівок безпосередньо в Росії. Так, група компаній Volvo Trucks приступила до створення підприємства, розрахованого на випуск 15 тис. вантажівок (10 тис. Volvo і 5 тис. Renault) на рік в Калузі. Планується, що будівництво нового заводу буде завершено на початку 2009 року. Scania також оголосила про намір організувати складальне виробництво в Росії.

У ситуації, коли витрати на розробку нової продукції, освоєння її у виробництві та просування на ринок ростуть в геометричній прогресії, практично єдиним виходом є створення стратегічних альянсів між найбільш близькими за інтересами підприємствами.

2.3 Оцінка конкурентоспроможності продукції РУП «МАЗ»

Розрахуємо показники оцінки конкурентоспроможності по розглянутим у розділі 1 дипломної роботи методикою.

Спочатку проведемо порівняльну характеристику самоскида «МАЗ» та двох його конкурентів - самоскидів КАМАЗ і MAN (таблиця 2.4).

Таблиця 2.4.

Технічні характеристики самоскидів з колісною формулою 6х4

Примітка. Джерело: власна розробка за даними підприємства

Як видно з таблиці 2.4, самоскид МАЗ-551605 поступається конкурентам по ряду показників, так максимальне завантаження на передню вісь у нього нижче ніж у КАМАЗа, на 500 кг і на 1000 кг у MAN а відповідно.

Максимальне навантаження на задній міст у МАЗа вище, ніж у КАМАЗа на 400 кг, але нижче ніж у MAN а на 6000 кг, що вельми істотно.

МАЗ відрізняється від двох досліджуваних конкурентів і найменшою вантажопідйомністю та обсягом кузова.

Модель двигуна на МАЗі відповідає стандарту Euro -1, в той час як досліджувані конкуренти мають двигуна більш відповідні сучасним стандартам - Euro -2 і Euro -3.

МАЗ володіє більшою потужністю двигуна, ніж КАМАЗ, але меншою, ніж MAN.

У МАЗа найменшу кількість ступенів передач - 8, але й найменша ціна з усіх досліджуваних конкурентів, хоча при тому, що всі показники, вивчені в таблиці, нижче показників самоскидів-конкурентів, це не дивно.

Відділом маркетингу РУП «МАЗ» було проведено дослідження конкурентоспроможності продукції (таблиці 2.5).

Таблиця 2.5. Показники конкурентоспроможності самоскидів МАЗ-551605 та МАЗ 6520

Примітка. Джерело: власна розробка за даними підприємства

Розрахуємо інтегральний показник (I) за формулою:

I = Gm / G е, (2.1)

де Gm - груповий показник за технічними параметрами;

G е - груповий показник за економічними параметрами.

I = 1,13 / 1,16 = 0,97

Так як інтегральний показник менше одиниці (0,97 <1), то самоскид МАЗ-551605 поступається самоскиду КАМАЗ 6520 і за якісними параметрами і за економічними параметрами.

На РУП «МАЗ» також застосовується методика визначення конкурентоспроможності виробленої продукції з використанням експертної оцінки.

1. Експертною комісією відбираються критерії або оціночні показники, які найбільшою мірою характеризують продукцію.

2. Виходячи з технічних параметрів, регламентованих стандартів, а також загальними тенденціями сегмента ринку, основних конкурентів, аналізу минулих періодів, визначаються максимальне і мінімальне значення всіх оцінюваних показників.

3. Досліджується інформація за показниками критеріїв зразків техніки, яка конкурує з одиницею підприємства. Методи збору інформації:

• Аналітичний, з використанням різних джерел;

• Експертний, з оцінкою невимірних показників, таких як ергономічність, естетичність, наявність спеціального обладнання та інші показники;

• Метод проведення випробувань над контрольним і конкуруючими зразками, який має високу вартість.

4. Розраховуються вибрані показники з використанням формул, що наведені далі.

5. Після розрахунку критеріїв вимірні і невимірні показники наводяться в порівнянний вид (для цього спочатку і вимірюються максимальні і мінімальні значення параметрів).

6. Отримані показники по кожному зразку сумуються і діляться на їх загальну кількість. Таким чином, і виходить середній показник конкурентоспроможності.

Таким чином, для визначення конкурентних переваг випускається заводом автотехніки необхідно зіставити в безрозмірною формі перераховані нижче параметри моделей-аналогів-сумарна площа профілю характеризує конкурентоспроможність кожної моделі в обраному діапазоні показників. Конкурентоспроможність в таблиці 2.6 оцінюється за такими показниками:

ЧТС - чиста поточна вартість автобуса (за весь період експлуатації),

ДЧДП - дисконтовані чисті грошові надходження (по роках),

It - інвестиції (включають ціну і витрати на ремонт і заміну вузлів).

Середня технічна швидкість, що розраховується за формулою

V _т = α N _max × K _v × (1,36 N _уд × ККД _тр / f) ^{2 / 3,} (2.2)

де α N _max -Коефіцієнт використання потужності

K _v -Коефіцієнт рельєфу місцевості

N _уд - питома потужність двигуна

ККД _тр - коефіцієнт корисної дії трансмісії

f - коефіцієнт опору коченню

Уд. потужність, яка розраховується за формулою

N _уд = N _дв × β _пр / (G _o + q × γ _гр) + N _дв × (1 - β _пр) / G _o, (2.3)

де N _дв - потужність двигуна, кВт,

β _пр - коефіцієнт використання пробігу

G _o - Вага спорядженого автобуса, т.

q-вантажопідйомність автобуса, т.

γ _{гр-коефіцієнт} класу вантажу.

Динамічні фактори:

D = P _т / (G _o + Q), (2.4)

де Р _{т-тягове} зусилля провідних коліс.

Р _т = M _дв × u _i × u _гол × ККД _тр / r _к, (2.5)

де M _дв - максимальний обертовий момент двигуна, кгм,

u _i - Передавальне число 1 ступеню КПП,

u _гол - передавальне число головної передачі

ККД _тр - коефіцієнт корисної дії трансмісії

r _к - динамічний радіус колеса.

На РУП «МАЗ» була проведена оцінка конкурентоспроможності автобуса МАЗ-256 і конкурентів за допомогою методу експертних оцінок, які внесені в стовпці 2-4 таблиці 2.6.

Таблиця 2.6. Оцінка показників конкурентоспроможності МАЗ-551605

Примітка. Джерело: власна розробка за даними підприємства

За отриманими даними можна стверджувати, що найбільш конкурентоспроможними на сегменті середніх автобусів серед оцінюваних зразків техніки є автобус MAN TGA 40390 із загальним співвідношенням ціна / якість в умовно-приведених одиницях 0,5830, МАЗ-551605 виявився менш конкурентоспроможними (0,5493), на що вплинуло безліч факторів: ціна виробу, внутрішній коефіцієнт окупності, питома трудомісткість і інші фактори. Але найбільший вплив зробило те, що дана методика оцінки конкурентоспроможності має велику кількість недоліків. Отримана інформація, по-перше, спотворює дані, по-друге, не відображає дійсного стану справ на ринку, по-третє, має високу частку суб'єктивності, і в цілому методика націлена не на пошук варіантів підвищення конкурентоспроможності, а тільки для звітності, що вона є і використовується.

У даної методики існують як позитивні сторони, так і недоліки. До позитивних сторін можна віднести те, що для особливостей промислового маркетингу в оцінці конкурентоспроможності присутня безліч технічних параметрів, які відображають особливості галузі. Багато показників конкурентоспроможності отримані шляхом випробувань та досліджень інформації автотранспортних організацій, а також розрахунками, що грунтуються на наукових працях. Але дана методика недосконала так, як має в наявності величезне число недоліків:

1. Не враховано вагу критеріїв оцінки. Наприклад, ціна для покупця продукції буде мати більше значення, ніж максимальна швидкість, в свою чергу наступні вкладення в техніку (ціна споживання) важливіше в багатьох випадках ціни придбання (одноразових вкладень). При адекватної оцінки ваги критеріїв зміниться і загальна конкурентоспроможність. Для розрахунку ваги критеріїв доцільно провести анкетування дилерських центрів, вантажо-та пасажироперевізників, автотранспортних організацією, покупців пасажирської техніки про спонукальні мотиви вибору.

2. Переважають критерії технічного призначення, хоча на даному етапі розвитку пасажирської техніки всі параметри регламентовані технічними стандартами та вимогами, в більшості випадків діють у всій галузі. Наприклад, клас автобусів визначається пасажиромісткістю і масою, які знаходяться в певному проміжку, тому дані критерії будуть спільними для всього сегмента ринку. Необхідно знаходити вигоди в зазначених параметрах і модифікувати продукцію, а також більшу увагу приділяти маркетинговим факторів: організації сервісу, збуту, просуванню оцінюваного зразка.

3. Дані розрахунків собівартості перевезень, супутніх капіталовкладень необхідно постійно коректувати, що ускладнює оцінку конкурентоспроможності та спотворює з плином часу отримані результати.

4. Дана методика на РУП «МАЗ» застосовується і до пасажирської техніки і до вантажний з незначними змінами параметрів оцінки, що неприпустимо, тому що різні сегменти ринку, особливості продукції вимагають адекватної методики. Для автомобіля вагомим параметром буде вантажопідйомність, а для автобуса пасажиромісткість і кількість місць для сидіння. Але якщо ми розраховуємо експлуатаційні витрати, наприклад витрата палива, то споряджена маса буде впливати на нього, а, використовуючи обидва ці параметра в оцінці конкурентоспроможності, буде присутній ефект вплив одного параметра на інший, що, в кінцевому підсумку, спотворить в 2 рази отриманий результат .

5. Не визначені цілі оцінки конкурентоспроможності зразка техніки. Наприклад, при виведенні нового товару на ринок метою буде завоювання довіри покупців і зростання обсягу збуту і, отже, для визначення прогнозованої конкурентоспроможності відбираються одні параметри, і методика застосовуватися повинна інша, ніж при поставленої мети в утриманні лідируючої позиції на ринку.

Як показав аналіз конкурентоспроможності продукція РУП «МАЗ» за своїми показниками не поступається основним конкурентам на зовнішніх ринках. Таким чином, для того щоб ринок збуту був стабільним і розвиваються необхідно, насамперед, підвищити конкурентоспроможність, в першу чергу, на ринках країн СНД і країн, що розвиваються. В даний час ситуація на ринку є досить сприятливою для заводу, що дозволяє йому реалізувати власні конкурентні переваги. Подальше розширення ринку збуту автотехніки МАЗ має здійснюватися як за рахунок підвищення конкурентоспроможності продукції, так і за рахунок розробки та освоєння нових її видів. Відповідність автомобільної техніки МАЗа постійно зростаючим міжнародним вимогам до технічного рівня, вимогам безпеки, екології та охорони здоров'я дозволить зберегти і розширити ринки збуту не тільки в країнах СНД, але і в інших країнах світу.

Дані таблиці 2.5 показують, що основними показниками, за якими продукція МАЗ поступається конкуренту КАМАЗу, є сервіс і надійність в експлуатації. Саме ці параметри є резервами для підвищення конкурентоспроможності продукції підприємства. Для поліпшення сервісу необхідно розширення сервісної мережі РУП «МАЗ». Що стосується поліпшення надійності в експлуатації, то в цьому зв'язку можна запропонувати заходи щодо підвищення якості продукції, що випускається. Заходи щодо реалізації даних резервів представлені в розділі 3.

3. Напрями підвищення конкурентоспроможності продукції

3.1 Підвищення якості продукції, що випускається

Підвищення конкурентоспроможності автомобільної техніки досягається шляхом проведення інституційних перетворень, розвитку виробництва високотехнологічних автомобільних компонентів і матеріалів, застосування державних стандартів, що відповідають міжнародним вимогам, вдосконалення науково-технічного та кадрового забезпечення.

Основною стратегічною метою Мінського автомобільного заводу на найближчі роки є підвищення конкурентоспроможності продукції та збільшення обсягів реалізації продукції, що випускається заводом автотранспортної техніки.

Реалізація стратегічної мети заводу передбачає:

- Оновлення та розширення номенклатури продукції;

- Впровадження та сертифікація систем управління якістю виробництва автомобілів, виробництва автобусів і виробництва автопричепів на відповідність вимогам МС ISO серії 9000;

- Технічне переозброєння виробництва із заміною застарілого морально і фізично зношеного обладнання та технології на нові більш прогресивні і сучасні;

- Проведення комплексу заходів щодо зниження собівартості продукції;

- Подальший розвиток маркетингової діяльності з метою завоювання і освоєння нових ринків збуту;

- Поліпшення гарантійного та сервісного обслуговування продукції заводу у споживачів;

- Освоєння виробництва ряду деталей і вузлів замість купуються в даний час в країнах далекого зарубіжжя.

Реалізація даної стратегії дозволить заводу підвищити конкурентоспроможність і якість продукції, забезпечить збільшення обсягів, розширення і зміцнення позицій на ринку і отримання на цій основі прибутку, достатнього для подальшого вдосконалення і розвитку виробництва, більш повного задоволення матеріальних потреб колективу.

Так як РУП «МАЗ» відноситься до машинобудівної галузі, однієї з провідних галузей нашої республіки, то з метою підвищення конкурентоспроможності продукції підприємства в республіці необхідно особливу увагу приділяти розвитку виробництва автомобільних компонентів, що визначають технічний рівень і якість автомобільної техніки, у тому числі двигунів, агрегатів трансмісії, гальмівних систем, рульового управління, елементів підвіски, систем нейтралізації відпрацьованих газів, електронних систем управління та електрообладнання. Розробка і виробництво автомобільних компонентів повинні здійснюватися спеціалізованими фірмами, що поставляють продукцію широкої номенклатури і різних типорозмірів виготовлювачам автотранспортних засобів. Оптимальний обсяг продажу дозволить таким фірмам швидко окупати вкладення, вкладати значні інвестиції в науково-дослідні розробки та розширення виробництва, оперативно впроваджувати нові технології та підтримувати конкурентоспроможність своїх виробів. При цьому вдосконалення компонентів спеціалізованими фірмами буде забезпечувати підвищення конкурентоспроможності автомобільної техніки РУП «МАЗ».

Необхідно стимулювати розвиток виробництва комплектуючих виробів, конструкційних і експлуатаційних матеріалів на підприємствах суміжних галузей промисловості, у тому числі нових поколінь шин, які відповідають вимогам по рівню шуму та екології, виробів електронної і електротехнічної промисловості, прогресивних видів металопродукції, пластмас і лакофарбових матеріалів, а також моторних палив, масел, мастил і робочих рідин.

Розвиток автомобілебудівної галузі базується на фундаментальних і прикладних дослідженнях, спрямованих на створення нових видів автомобільної техніки, що відповідають перспективним вимогам з безпеки, екології і надійності. Пріоритетними напрямами проведення наукових досліджень на середньострокову перспективу є: використання альтернативних видів палива (водень, метанол, етанол, диметиловий ефір, біопаливо); створення паливних елементів і комбінованих енергетичних установок; розробка двигунів внутрішнього згоряння з регульованими робочим об'ємом і ступенем стиснення, а також впровадження алгоритмів відбору потужності, що забезпечують мінімальні витрати енергії на пересування і високу прохідність, створення нового покоління автоматичної трансмісії, інтегрованих (інтелектуальних) систем безпеки, бортових систем діагностики і контролю, а також математичних моделей фізико-хімічних процесів згоряння палива і перетворення енергії; освоєння і впровадження технологій, що забезпечують супровід продукції автомобілебудування протягом її повного життєвого циклу.

Для вирішення цих завдань необхідно забезпечити формування на РУП «МАЗ» і на інших підприємствах машинобудівної галузі відповідного кадрового потенціалу з використанням комплексної системи безперервної освіти та підвищення кваліфікації фахівців усіх рівнів, що відповідає останнім досягненням світової науки і техніки.

Розвиток РУП «МАЗ», а також рівень конкурентоспроможності його продукції багато в чому буде визначатися державною політикою, спрямованою на створення сприятливих умов для здійснення інвестиційної діяльності, захист внутрішнього ринку, підвищення конкурентоспроможності вітчизняної продукції.

Активна державна політика в галузі розвитку автомобілебудування, і зокрема на зміцнення позицій РУП «МАЗ» на ринку великовантажної техніки та автобусів повинна бути спрямована на здійснення наступних заходів:

- Розробку механізму, що забезпечує створення нових і модернізацію діючих виробничих потужностей з випуску передовий автомобільної техніки та її компонентів;

- Створення умов для залучення коштів, спрямованих на реалізацію високоефективних проектів, здійснюваних на конкурсній основі;

- Надання грантів для проведення НДДКР по розробці нової автомобільної техніки та її компонентів;

- Застосування механізмів митно-тарифного регулювання;

- Посилення антимонопольного контролю на ринках товарів, послуг та капіталу;

- Проведення активної політики в галузі експорту;

- Стимулювання розвитку лізингу автотранспортних засобів, кредитування придбання автомобільної техніки фізичними та юридичними особами;

- Створення інвестиційно привабливих умов для організації спільно з провідними зарубіжними компаніям спеціалізованого виробництва автомобільних компонентів;

- Підвищення конкурентоспроможності автомобільної техніки шляхом застосування стандартів, що відповідають міжнародним вимогам;

- Розвиток спеціалізованих потужностей з виготовлення вузлів і агрегатів, у тому числі двигунів внутрішнього згоряння.

Автомобільне виробництво є джерелом забруднення навколишнього середовища. На РУП «МАЗ» передбачається значно знизити викиди забруднюючих речовин в навколишнє середовище за рахунок вдосконалення найбільш шкідливих технологічних процесів, заміни застарілого устаткування, засобів доставки та утилізації відпрацьованих технологічних матеріалів.

Підвищення екологічних характеристик автомобілів, що випускаються передбачається здійснити в 3 етапи. На першому етапі необхідно оптимізувати конструкцію і технологію виготовлення автомобільної техніки «МАЗ», впорядкувати нормативні вимоги по екології та організувати випуск автомобілів, що задовольняють нормам Комітету з внутрішнього транспорту Європейської економічної комісії ООН (ЄВРО-3). На другому етапі слід забезпечити відповідність автомобілів, що випускаються нормам Комітету з внутрішнього транспорту Європейської економічної комісії ООН (ЄВРО-4). На третьому етапі (до 2010 року) необхідно здійснити перехід на електронне управління роботою двигуна і автомобіля в цілому. З метою підвищення екологічної безпеки автомобілів у період їх повного життєвого циклу належить вирішити питання законодавчого, організаційного та технологічного забезпечення всієї процедури вторинного використання матеріалів і конструкцій. Необхідно забезпечити створення міжвідомчої системи моніторингу відповідності безпеки автомобільної техніки технічному рівню з екології, безпеки, надійності і іншим споживчим властивостями на базі організації системи випробувань в умовах реальної експлуатації автотранспортних засобів.

Для того щоб випускати конкурентну, затребувану ринком продукцію, необхідні нові сучасні технології та відповідне обладнання.

Основною статтею, яка негативно впливає на виробничі витрати РУП «МАЗ», є матеріальні витрати.

Перш за все, при плануванні техніко-експлуатаційних параметрів нового виробу необхідно провести маркетингові дослідження ринку з метою визначення відставання від конкурентів на даному ринку за найважливішими показниками якості, а також маркетологи повинні спрогнозувати тенденції науково-технічного прогресу (НТП) у даній області на період запровадження нового товару у споживача. Ці параметри закладаються у технічне завдання на проведення науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт (НДДКР). Потім конструктори, технологи, економісти та менеджери шукають шляхи технічного та організаційно-економічного рішення проблем і документально оформляють способи матеріалізації планованих показників. Після цього виготовляють і впроваджують нові вироби у споживачів. Схема застосування випереджальної бази порівняння при плануванні техніко-експлуатаційних параметрів нового виробу наведена на малюнку.

Припустимо, що випускається зразок має параметр П _1, кращий зразок конкурентів П _2. Значить, в момент Т _1, відставання випускається зразка від кращого складає П ₂ - П _1. Однак кращий зразок проектувався раніше моменту Т _1, тому його параметри вже відстають від кращих світових досягнень у цій області, зафіксованих у винаходах, патентах, наукових звітах і інших джерелах.

Рисунок 3.1. Схема застосування випереджальної бази порівняння при плануванні техніко-експлуатаційних параметрів нового виробу (В0 - випускається зразок товару фірми; Л0 - кращий зразок конкурентів на даному ринку)

Крім того, ще потрібен час для реалізації планових параметрів майбутнього товару в конструкторській документації (Т _2), технологічної документації (Т _3), виготовлення і впровадження у споживача (Т _4).

При орієнтації параметрів випускається зразка на кращий зразок до моменту впровадження нового зразка у споживача (Т ₄₎ відставання від кращих світових досягнень дорівнюватиме П ₄ - П _2. Тому орієнтація планових показників нового зразка на показники кращого зразка на даному ринку не забезпечить конкурентоспроможності нового зразка. Буде тільки часткове поліпшення випускається зразка. Якщо при плануванні показників якості орієнтуватися на тенденції НТП в цій галузі на початок освоєння нової продукції в серійному виробництві (точка "С"), то відставання нового зразка від тенденцій НТП будуть менше (П ₄ - П _3). Цей підхід можна застосовувати при відсутності експериментальної бази, якісній інформації та засобів для докорінного поліпшення товару.

Схему, представлену на малюнку 3.1, необхідно використовувати в тому випадку, коли збільшення показника призводить до підвищення якості та конкурентоспроможності продукції. Наприклад, при плануванні таких показників, як продуктивність, середня швидкість, вантажопідйомність, термін служби та ін

У випадку, коли зниження показника (наприклад, питома витрата палива, рівень шуму, вміст шкідливих речовин) призводить до підвищення якості та конкурентоспроможності продукції, необхідно використовувати схему, представлену на малюнку 3.2.

Рисунок 3.2. Схема застосування випереджальної бази порівняння у випадку, коли зниження показника призводить до підвищення якості та конкурентоспроможності вироби

Примітка. Джерело: власна розробка

Для того щоб випередити конкурентів і вийти в лідери з новим товаром на даному ринку, підприємство повинно застосовувати випереджальну базу порівняння, тобто повинні спрогнозувати тенденції НТП в цій галузі на період впровадження нового товару у споживача. При такому підході за найважливішими параметрами прогнозується точка "Д" і ці параметри закладаються у технічне завдання на проведення науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт (НДДКР). У цьому випадку фірма не відставатиме від лідерів (щоб їх випереджати можна "планку" взяти і вище точки "Д"). Потім конструктори, технологи, економісти та менеджери шукають шляхи технічного та організаційно-економічного рішення проблем і документально оформляють способи матеріалізації планованих показників. Після цього виготовляють і впроваджують нові вироби у споживачів.

З метою формалізації представленого підходу пропонується розрахунок планованих техніко-експлуатаційних параметрів нових виробів здійснювати за такою формулою 3.1 [18, 72].

(3.1)

де П2 - планований (прогнозований) показник нового виробу;

П1 - показник, що характеризує найкращі світові досягнення в даній області;

d П - середньорічна тенденція зміни даного показника, що враховує тенденції НТП в цій галузі,%;

tпп - період, що включає маркетингові дослідження, підготовку виробництва, освоєння в серійному виробництві та впровадження нового товару у споживача.

Використання запропонованого підходу до планування техніко-експлуатаційних параметрів нових виробів розглянемо на прикладах.

На початок 2008 року кращий показник по мінімальному питомій витраті палива був у автомобіля «Сканія» і знаходився на рівні 188 г / (Квт * ч) або 139 г / (л.с * ч). Середньорічна тенденція зниження даного показника становить 1%. Якщо підприємству для розробки та впровадження нового виробу у споживача знадобиться 2 роки, то при складанні технічного завдання цей показник необхідно спланувати на рівні 184,3 г / (Квт * ч) або 136,2 г / (л.с * ч) .

Аналогічний підхід необхідно використовувати і при плануванні інших техніко-експлуатаційних показників, які мають важливе значення для споживачів.

Слід зазначити, що застосування випереджальної бази порівняння при плануванні техніко-експлуатаційних параметрів нових виробів і подальше досягнення цих параметрів вимагає високої кваліфікації всіх працівників, потужною науково-експериментальної бази, великого обсягу якісної інформації. На це будуть потрібні істотні витрати. Їх окупність буде викликана підвищенням попиту на якісні автомобілі і відповідно збільшенням виручки від реалізації.

Згідно з бізнес-планом РУП «МАЗ» витрати на дослідження складуть 100 млн. руб. в рік і будуть включені до статті "Витрати на підготовку і освоєння виробництва". Так як штат служби маркетингу досить великий, то для проведення вищезазначених досліджень збільшувати чисельність працюючих необхідності немає. Тому будуть мати місце витрати, пов'язані з підвищенням кваліфікації п'яти працівників в сумі 300 тис. руб. на людину на рік і їх заохоченням за підвищення конкурентоспроможності вітчизняних автомобілів. Метод розрахунку преміальних виплат наведено нижче. Премії конструкторам і технологам будуть виплачуватися з фонду заохочення.

Збільшення виручки від реалізації при виробництві нової техніки складе не менше 8% за рахунок збільшення обсягів виробництва при збереженні на колишньому рівні цін і витрат на карбованець товарної продукції. При цьому планується завоювання ринків далекого зарубіжжя.

Розрахунок величини чистого прибутку після впровадження проектного заходу представлений у таблиці 3.1.

Таблиця 3.1. Розрахунок чистого прибутку, млн. руб.

Примітка. Джерело: власна розробка

Збільшення чистого прибутку в результаті застосування випереджальної бази порівняння при плануванні техніко-експлуатаційних параметрів нового виробу склало 1979 млн. руб. Так як термін технічної підготовки нового вироби займає кілька років, то доцільно продисконтувати величину додатково отриманого прибутку. Ставка дисконтування приймається на рівні ставки банківського відсотка-12%. При тривалості технічної підготовки 3 роки величина прибутку складе:

На стадії розробки товару, коли про майбутнє товарі відомі лише плановані техніко-експлуатаційні параметри, необхідно правильно встановити ціну. А в подальшому через неї керувати витратами, щоб коли виріб вийде на ринок воно було затребуване споживачами, тобто його влаштовували б якість і ціна товару, і в той же час, щоб ця ціна покривала витрати виробника і приносила йому прийнятний прибуток.

В умовах ринкових відносин ціна нового виробу встановлюється шляхом угоди між двома суб'єктами: виробником (продавцем) і споживачем (покупцем) нової техніки, економічні інтереси яких прямо протилежні. Виробник нової техніки прагне продати її за якомога вищою ціною, споживач - придбати за нижчою. У процесі торгу продавець повинен довести покупцю, що йому вигідно заплатити призначену ціну.

Можлива договірна ціна перебуває в певному діапазоні, обмеженому верхнім і нижнім межами цін:

(3.2)

Нижня межа ціни встановлюється виходячи з інтересів підприємства-виробника. Це мінімальна ціна, при якій доцільно виробництво нової продукції. Це ціна, яка після реалізації нової техніки, сплати всіх видів податків до бюджету та погашення кредитів, повинна забезпечити рівень рентабельності виробництва продукції не нижче нормативу і не нижче того рівня, який завод уже має, випускаючи освоєну продукцію. При рентабельності нижче чинного нормативу (ставки плати за кредит) завод не зможе сплатити кредит на освоєння нових виробів. При рентабельності нижче досягнутого рівня заводу не вигідно освоєння нової продукції.

У загальному випадку нижня межа ціни визначається шляхом підсумовування повної собівартості, прибутку і непрямих податків і відрахувань, що припадають на один виріб (формула 3.2)

, (3.3)

де С2ф - фактична собівартість оцінюється вироби, крб.

П _МІН - мінімальна планований прибуток підприємства-виробника від виробництва і реалізації оцінюється вироби, крб.

- Сума непрямих податків і відрахувань, що використовується при розрахунку нижньої межі відпускної ціни оцінюється вироби, руб.

З урахуванням діючої в 2008 р. в Республіці Білорусь системи оподаткування формула 2 прийме вигляд:

, (3.4)

де r ₂ - мінімальна рентабельність оцінюється вироби з точки зору підприємства-виробника, в десятковому вигляді;

hндс, h _Р.Ф., h _М.Б. - ставки непрямих податкових платежів, що застосовуються в 2008 р. в Республіці Білорусь, в десятковому вигляді (hндс = 0,18; h _Р.Ф. = 0,02; h _{М . Б.} = 0,01).

Фактична відпускна ціна оцінюваного виробу, яка повинна знаходитися в інтервалі між верхньою і нижньою межами відпускних цін, встановлюється в залежності від ситуації на конкретних сегментах ринку і на такому рівні, щоб підприємство могло отримати максимально можливий прибуток при реалізації оцінюваних виробів.

Удосконалення розрахунку верхньої межі ціни. Верхня межа ціни товару відображає його споживчу цінність, тобто максимальну ціну, яку підприємство-споживач вважає для себе можливим заплатити за них. Визначати його пропонується за формулою 3.5, де враховуються споживчі властивості товару.

(3.5)

де Ц ₁ - ціна базового автомобіля, руб.;

Lгод _1, Lгод ₂ - річний пробіг базового і оцінюваного автомобілів, тис.км.;

РСП _1, РСП ₂ - ресурс до списання базового і оцінюваного автомобілів, тис.км.;

hнд, hпр, hм.сб - ставки податку на нерухомість, податку на прибуток, місцевих податків і зборів, що виплачуються з чистого прибутку, що застосовуються в 2008 р. в Республіці Білорусь, в десятковому вигляді (hнд = 0,01; hпр = 0, 24; hм.сб = 0,05);

Ек - нормативний коефіцієнт економічної ефективності, в десятковому вигляді (Ек = 0,1 - реальний коефіцієнт плати за кредит);

І _1, І ₂ - річні експлуатаційні витрати споживача (без амортизаційних відрахувань) базового і оцінюваного автомобілів.

Якщо верхня межа ціни встановлюється на стадії розробки технічного завдання, а терміни технічної підготовки виробництва нового виробу становлять кілька років, то ціну базового виробу пропонується скорегувати за формулою 3.5.

(3.6)

де Ц _1Кор - скоригована ціна базового виробу, грн.;

d Ц - плановане середньорічне зміна ціни (собівартості) базового виробу;

tn - тривалість циклу технічної підготовки виробництва, років.

Потім верхню межу ціни пропонується використовувати як базу для розрахунку лімітної ціни виробу при його запуску у виробництво і лімітної ціни нижньої межі при знятті вироби з виробництва, а її в свою чергу при плануванні лімітної собівартості виробу і складальних одиниць.

, (3.7)

(3.8)

де k _Р - коефіцієнт ризику, що враховує невідповідність товару декларованому якості (встановлюється експертним шляхом);

d Ц _В - плановане (прогнозована) середньорічне зниження цін по групах взаимозаменяемой продукції,%;

t _В - планований період випуску нових виробів, років.

Надалі лімітна ціна використовується при плануванні лімітної собівартості виробу і складальних одиниць, а також для розрахунку ліміту загальних, матеріальних і трудових витрат на виріб і управління ними (витратами).

Наведемо розрахунок нижнього і верхнього краю цін на автомобіль МАЗ 54-4020. Базовим аналогом для порівняння візьмемо автомобіль Mercedes Actros 1840LS, що реалізуються на ринку Республіки Білорусь. Необхідні дані представлені в таблиці 3.2.

Таблиця 3.2. Вихідні дані для розрахунку верхньої межі ціни автопоїзда МАЗ 54-4020

Примітка. Джерело: власна розробка

Так як верхній і нижній межі ціни використовуються для оцінки конкурентоспроможності, то можна розрахувати показники конкурентоспроможності автомобіля МАЗ 544020 порівняно з Mercedes Actros 1840LS (базова) при реалізації його на ринку Республіки Білорусь.

Коефіцієнт конкурентоспроможності вітчизняного автомобіля в порівнянні з закордонним аналогом:

Оскільки , То вітчизняний автомобіль моделі МАЗ-544020 більш конкурентоспроможний на ринку Республіці Білорусь в порівнянні з закордонним аналогом моделі Mercedes Actros 1840LS. Основною причиною конкурентоспроможності вітчизняного автомобіля є його набагато нижча ціна в порівнянні з закордонним аналогом, тому що по всіх інших споживчими характеристиками вітчизняний автомобіль поступається зарубіжному аналогу. Однак це відставання з лишком компенсовано набагато більш низькою ціною вітчизняного автомобіля в порівнянні з ціною на зарубіжний аналог.

Нижня межа ціни визначимо за формулою 3.3.

Реальну конкурентоспроможність виробництва вітчизняного автомобіля з точки зору виробника визначаємо за формулою:

Потенційну конкурентоспроможність виробництва вітчизняного автомобіля з точки зору виробника визначаємо за формулою:

Додатковий економічний ефект і фактичний прибуток підприємства-виробника від реалізації 150 вітчизняних автомобілів моделі МАЗ-544020 визначаємо за формулами (3.9) і (3.10):

, (3.9)

Е _{2 дод, виг} = (114 540,000 - 101 832,520) 150 = 1906122 тис. руб.

, (3.10)

де N ₂ - кількість реалізованої продукції.

Додатковий економічний ефект споживача від покупки вітчизняного автомобіля моделі МАЗ-544020 замість закордонного аналога моделі Mercedes Actros 1840LS визначаємо за формулою (11):

, (3.11)

де М ₂ - кількість оцінюваних виробів, куплених споживачем.

Е _{2 дод, потр} = (143 815 - 114 540) 1 = 29 275 тис. руб.

Таким чином, оскільки = 1,255> 1 і , То вітчизняний автомобіль моделі МАЗ-544020 можна вважати конкурентоспроможними порівняно із закордонним аналогом моделі Mercedes Actros 1840LS при реалізації на ринку РБ. При цьому при реалізації 150 вітчизняних автомобілів підприємство-виробник отримає додатковий економічний ефект у розмірі 1 906,122 млн. руб., А прибуток складе 3 327,521 млн. руб. При купівлі споживачем вітчизняного автомобіля замість закордонного аналога його додатковий економічний ефект буде дорівнює 29 275 тис. руб.

Послідовність процесу управління конкурентоспроможністю продукції, яку можна представити таким чином:

1. На основі маркетингових досліджень аналогічних виробів ринку плануються:

1.1. Прогнозні обсяги виробництва та реалізації нового виробу;

1.2. Прогнозні техніко-експлуатаційні параметри і ціни нового виробу.

2. Для визначення економічної доцільності розробки і виробництва нового виробу розробляється укрупнений бізнес-план. Якщо проект визнаний ефективним і в підприємства є всі необхідні ресурси і можливості для його здійснення, то складається технічне завдання і здійснюється технічна підготовка виробництва нового виробу.

3. Для розробки технічного завдання маркетинговий відділ передає конструкторським і технологічним службам плановані обсяги виробництва та реалізації нового вироби, плановані техніко-експлуатаційні параметри нового виробу та інші, важливі для споживача і необхідні для успішної реалізації нового виробу вимоги. Крім того, для економічної оцінки прийнятих технічних рішень маркетингова служба передає конструкторам і технологам залежність ціни від споживчих властивостей продукції. Ціна, розрахована таким чином, являє собою верхню межу ціни нового виробу і необхідна конструкторським і технологічним службам для контролю за досягненням запланованих техніко-експлуатаційних параметрів нового виробу. На основі верхньої межі ціни і з урахуванням інших факторів, а також використання деяких даних укрупненого бізнес-плану, розраховується лімітна собівартість нового виробу, яка необхідна конструкторським і технологічним службам для контролю за рівнем витрат за новим виробом. Ця інформація є основою для розробки технічного завдання. При цьому для оцінки прийнятих технічних рішень на стадії технічної підготовки виробництва пропонується використовувати такі економічні критерії, як верхня межа ціни і лімітну собівартість нового виробу. Ці ж критерії є основою для оцінки результатів роботи конструкторських і технологічних служб у розробленій системі преміювання конструкторів і технологів.

4. У процесі технічної підготовки виробництва для вибору оптимальних варіантів технічних рішень визначається прогнозна собівартість проектованого об'єкта і порівнюється з плановою лімітної собівартістю. Якщо очікувана собівартість буде вищою лімітної величини, то потрібно шукати нове технічне рішення, яке дозволяло б без погіршення якісних показників виробу в цілому знизити витрати на його виготовлення до запланованих лімітних значень. Якщо ж у кількох варіантів вирішення технічного завдання очікувана собівартість виробу не перевищує планової лімітної собівартості, то вибір найкращого з варіантів пропонується здійснювати за критерієм прибутку.

5. Після завершення технічної підготовки виробництва на основі фактично досягнутих техніко-експлуатаційних параметрів і фактичних витрат визначаються фактичні верхня межа ціни і собівартість нового виробу і порівнюються з плановими. Якщо фактичний верхню межу ціни нового виробу більше планового, а фактична собівартість нового виробу нижче лімітної, то це свідчить про успішне виконання запланованих показників конструкторами і технологами, за що вони матеріально заохочуються шляхом преміювання.

6. Спроектована продукція ставиться на виробництво, і після її виготовлення надходить на ринок, де в залежності від рівня її конкурентоспроможності споживачі купують її в тих чи інших обсягах. Надалі мета маркетингової служби полягає в збуті нового вироби за такими цінами і в такій кількості, щоб отримати максимально можливий прибуток. Одним із способів досягнення цієї мети є управління конкурентоспроможністю продукції за допомогою ціни. При цьому можливості управління конкурентоспроможністю визначаються коефіцієнтом потенційної конкурентоспроможності виробництва продукції. Крім того, необхідно враховувати вплив цього управління на привабливість нового вироби для споживачів, а також вигідність реалізації товару з точки зору виробника. Для цього використовуються відповідно коефіцієнт конкурентоспроможності продукції та коефіцієнт реальної конкурентоспроможності виробництва продукції. Вибір управлінського рішення пропонується здійснювати за критерієм прибутку. При цьому мінімальний завданням працівників маркетингової служби є досягнення запланованого прибутку, закладеної при розробці укрупненого бізнес-плану, а бажаною - отримання додаткового прибутку, наявність якої є умовою преміювання маркетингової служби. Такий підхід до преміювання працівників маркетингової служби пропонується використовувати тому, що саме вони планують техніко-експлуатаційні параметри нових виробів, ціни, витрати, обсяги виробництва та реалізації нової продукції. І якщо конструкторські, технологічні та виробничі служби підприємства відповідно спроектували конструкцію, розробили технологію і виробили нову продукцію з показниками не гірше планованих, а маркетингова служба не виконала свої ж плановані показники за обсягом реалізованої продукції і розміром отриманого прибутку, то в цьому винні вони. Іншими словами, якщо працівники маркетингової служби досягли намічених результатів і перевищили їх, то вони преміюються, а якщо не досягли, то повинні нести матеріальну відповідальність. Таким чином, такий підхід найбільш прийнятний, оскільки дозволяє встановити досить чіткий зв'язок матеріального заохочення працівників маркетингової служби з результатами їхньої праці.

Для більшої зацікавленості інших працівників підприємства в підвищенні конкурентоспроможності продукції пропонується: робітників преміювати за відсутність шлюбу і виконання плану з виробництва нових виробів; контролерів преміювати за відсутність рекламацій, отриманих в результаті невідповідності виготовленої продукції конструкторської документації або наявність виробничого браку; всіх працівників підприємства преміювати за виконання плану по реалізації продукції у вартісному вираженні.

7. На закінчення, необхідно розрахувати додатковий економічний ефект і фактичний прибуток підприємства-виробника від виробництва і реалізації оцінюваних виробів, а також додатковий економічний ефект споживача від їх використання. Приклад, наведений у даному розділі показав, що при купівлі споживачем вітчизняного автомобіля замість закордонного аналога його додатковий економічний ефект буде дорівнює 29 275 тис. руб.

3.2 Удосконалення сервісного обслуговування автомобілів

Одним з напрямків підвищення конкурентоспроможності продукції є поліпшення сервісного обслуговування.

Система сервісу гарантуватиме кожному споживачу необхідний комплекс послуг при придбанні автомобільної техніки «МАЗ», в гарантійний та післягарантійний період та забезпечує умови для економічно вигідною експлуатації.

Основою якісного сервісу має бути поєднання сучасних методів і засобів організації, високої кваліфікації, ініціативи, мотивації праці та відповідальності кожного працівника.

Реалізація політики в області сервісу повинна забезпечуватися РУП «МАЗ» за рахунок:

- Управління сервісною мережею через організацію сервісу як одного з базових процесів системи менеджменту якості відповідно до вимог та рекомендацій стандартів ISO серії 9000:2000;

- Періодичної атестації сервісних центрів на відповідність вимогам стандартів системи сертифікації послуг з технічного обслуговування і ремонту автотранспортних засобів;

- Підготовки споживача до ефективної і безпечної експлуатації продукції;

- Надання кожному споживачеві кваліфікованих послуг з предпродажному, гарантійному та післягарантійному сервісу, з використанням запасних частин, вузлів і агрегатів, які за якістю відповідають вимогам РУП «МАЗ»;

- Оперативної поставки запасних частин протягом 72 годин з використанням мережі регіональних складів і активної співпраці з постачальниками покупних виробів;

- Своєчасного забезпечення суб'єктів сервісної мережі технологічної, нормативної та експлуатаційно-ремонтної документації;

- Проведення цільового навчання і підвищення кваліфікації технічного і виробничого персоналу суб'єктів сервісної мережі;

- Системи збору та передачі інформації про стан якості продукції з маркою «МАЗ» на стадіях виробництва, зберігання і експлуатації;

- Вдосконалення та розвитку виробничої бази суб'єктів сервісної мережі;

- Інвестицій в розвиток сервісної інфраструктури, що відповідає умовам експлуатації продукції в кожному регіоні;

- Розгляду та задоволення звернень споживача за якістю автомобільної техніки «МАЗ» в гарантійний період експлуатації протягом 20 днів, збільшення терміну гарантії автомобілів «МАЗ» до 18 місяців і гарантійного пробігу до 50 тис. км;

- Постійного підвищення технічного рівня і якості продукції РУП «МАЗ» з метою збільшення показників конкурентоспроможності та зниження витрат в експлуатації у кінцевого споживача.

З метою ефективного вибору найбільш підходящих претендентів на роль сервісного центру РУП «МАЗ» можна розробити загальні рекомендації з їх відбору:

1. Сервісний центр претендента повинен бути зручно розміщений для забезпечення легкості і швидкості доступу (у тому числі великовантажних автопоїздів), помітний, добре позначений.

2. Територія СЦ МАЗ і розміщуються на ній будівлі повинні мати достатні площі для повноцінного надання всього комплексу послуг і відповідати вимогам нормативної документації (ОНТП, ВСН, СНиП).

3. Сервісний центр повинен відповідати правилам сертифікації послуг (виконання робіт) з технічного обслуговування і ремонту автомототранспортних засобів.

4. Кольорове оформлення фасадів будівель має бути виконано - в кольорах фірмового стилю ВАТ «МАЗ».

5. Оформлення внутрішніх приміщень СЦ МАЗ має бути максимально зорієнтована на клієнта. При розміщенні сервісного стенду потрібно враховувати принцип короткого шляху, що дозволить клієнту легко зорієнтуватися. Спеціальна торговельне обладнання повинне підтримувати загальний імідж торгової марки «МАЗ» і нести інформативно-рекламну та технічне навантаження.

6. СЦ МАЗ повинен мати комплекс виробничих ділянок, для розміщення обладнання, необхідного для виконання робіт з ПП, ТО, ГР та ТР автотехніки МАЗ, побутові приміщення, складські площі для зберігання запасних частин, офіс, обладнаний оргтехнікою та засобами зв'язку.

7. СЦ МАЗ для виконання робіт з обслуговування і ремонту автотехніки МАЗ повинен мати у своєму розпорядженні необхідні:

• підйомно-транспортні засоби;

• технологічне та офісне обладнання;

• засоби діагностики, вимірювання та контролю;

• спеціальний інструмент і оснастку;

• запасні частини на автотехніку МАЗ.

Підйомно-транспортні засоби в СЦ МАЗ повинні забезпечувати виконання всіх видів ремонтних робіт по ТО і Р автотехніки МАЗ, в тому числі спецнадстроек.

Вся стратегія атестованого сервісного обслуговування автомобілів МАЗ повинна бути спрямована на задоволеність клієнта. Ця стратегія містить у собі основні принципи:

• Запити замовників є нашою роботою;

• Замовників цікавлять їхні проблеми, а не наші;

• У першу чергу необхідно вислухати замовника і тільки потім щось сказати.

СЦ МАЗ при здійсненні технічного обслуговування і ремонту повинен забезпечити ввічливе та уважне обслуговування клієнтів, швидке і якісне проведення ремонту автомобілів, консультування споживачів з питань, що стосуються послуг, що надаються. Всі співробітники компанії, що вступають у контакт з клієнтами (відповідно до своїх службових повноважень), повинні бути охайно одягнені в корпоративному стилі МАЗ і носити бейджи з вказівкою імені і посади.

Неприпустимим є відмова споживачеві в проведенні сервісного обслуговування, зокрема гарантійного ремонту, зроблений з формальних причин (відсутність на СЦ МАЗ необхідних запасних частин і т.д.), або на тій підставі, що СЦ МАЗ не має відношення до організації, що реалізувала автомобіль споживачеві . При проведенні гарантійного обслуговування СЦ МАЗ зобов'язаний спочатку відновити несправну автотехніку МАЗ, а потім виставити витрати РУП «МАЗ».

Сервісне обслуговування на РУП «МАЗ» здійснюється на досить високому рівні і не тільки на площах РУП «МАЗ», але також і в спеціалізованих сервісних центрах.

Основним напрямом для підприємства є розширення сервісно-збутової мережі, переважно в напрямку регіону Уралу, де практично відсутні представництва РУП «МАЗ» та здійснити сервіс досить складно.

Крім того, за доцільне відкрити навчальний центр для навчання працівників сервісних центрів в інших регіонах на площах РУП «МАЗ» та спеціалістами підприємства.

Тематика навчання може бути наступного змісту:

Пристрій, ТО та ремонт двигунів Євро-1 і Євро-2 (мотористи) і паливної апаратури

Гарантійне обслуговування, монтаж і ремонт рідинних підігрівачів, опалювачів і АБС гальм а / м МАЗ

Агрегати трансмісії важких і среднетонажних МАЗів та автобусів МАЗ (КП "ZF", РК "Stayer і 65115", мости "MADARA" і 6520, зчеплення "ZF SACHS")

Пристрій, ТО і ремонт електрообладнання автомобілів МАЗ і автобусів МАЗ (електрики)

Особливості пристрою, експлуатації, гарантійного обслуговування і ремонту а / м важкого класу МАЗ

Особливості пристрою, експлуатації, гарантійного обслуговування і ремонту двигунів.

Також на допомогу сервісним центрам, а також індивідуальним власникам автотехніки МАЗ необхідно видати «Керівництво по експлуатації автомобілів (автобусів) МАЗ". Даний посібник необхідно видавати на кожну модель (серію) автомобіля.

У керівництві необхідно докладно описати конструкцію стаціонарних дизельних двигунів, їх агрегатів, систем і вузлів, привести рекомендації з експлуатації, технічного обслуговування, регулювання, транспортування, зберігання, гарантії заводу і порядку пред'явлення рекламацій.

У додатках розмістити відомості про експлуатаційні матеріалах, заправних обсягах, моменти затягування основних різьбових з'єднань, застосовуваних армованих манжетах, підшипниках кочення, ремонтних розмірах.

Крім того, можна випустити Каталог деталей і складальних одиниць автомобілів МАЗ.

Необхідно продовжувати поширення буклету «Географія сервісу ВАТ МАЗ» який необхідний підприємствам, які експлуатують автотехніку МАЗ в країнах СНД та Росії. У буклеті зазначені схеми під'їзду до сервісних центрів, їх телефони, факси, електронна пошта та види послуг, що надаються.

Таким чином, конкурентоспроможність та ефективність виробничо-збутової діяльності РУП «МАЗ» повинна забезпечуватися розвиненою системою сервісу. Постійне вдосконалення і розвиток Системи сервісу гарантує максимальну відповідність якості обслуговування вимогам споживачів на нових і традиційних ринках збуту продукції РУП «МАЗ».

Висновок

Результати проведеного дослідження дозволили зробити деякі висновки та пропозиції щодо підвищення конкурентоспроможності продукції, під якою розуміють комплексну багатоаспектну характеристику продукції, що відображає її здатність відповідати вимогам даного ринку в розглянутий період, бути по ціновим та нецінових параметрах більш привабливою для споживачів, ніж товари конкурентів, забезпечувати можливість вигідної реалізації цього товару в певний момент часу на конкретному ринку.

Управління конкурентоспроможністю виробів здійснюється на другій стадії створення товару, з тим, щоб ще на креслярської дошці забезпечити фірмі конкурентні переваги.

При визначенні конкурентоспроможності продукції використовуються декілька методів і критеріїв оцінки. Критерієм для визначення конкурентоспроможності товару при першому методі є його ціна споживання. При визначенні конкурентоспроможності товару по другому методу враховуються два критерії: собівартість виробництва і реалізації товару, а також рівень його якості. Використовуючи третій метод, зіставляють товари-конкуренти з урахуванням їх технічного рівня і продажної ціни. Рівень конкурентоспроможності по четвертому методом визначається на основі зіставлення як технічних, так і економічних параметрів. При цьому розглядаються поодинокі, групові та інтегральні показники.

В результаті дослідження були виявлені деякі недоліки методів аналізу конкурентоспроможності та запропоновано конкурентоспроможність продукції розраховувати через економічні критерії, оскільки оцінка конкурентоспроможності в даному випадку має досить чітке економічне обгрунтування. Для цього використовується система коефіцієнтів конкурентоспроможності продукції, сукупність яких дозволяє враховувати як інтереси виробника, так і споживача. Вона включає:

• коефіцієнт конкурентоспроможності продукції, що характеризує привабливість товару для споживача;

• коефіцієнт реальної конкурентоспроможності виробництва продукції, що характеризує вигідність виробництва товару з точки зору виробника;

• коефіцієнт потенційної конкурентоспроможності виробництва продукції, що характеризує потенційну можливість підприємства з оперативного управління конкурентоспроможністю продукції за допомогою ціни з метою отримання максимально можливого прибутку.

Виробниче республіканське унітарне підприємство "Мінський автомобільний завод" входить до виробничого об'єднання "БелавтоМАЗ" і є головним підприємством об'єднання. Мінський автомобільний завод створений з метою здійснення господарської діяльності, спрямованої на отримання максимального прибутку, задоволення матеріальних і соціальних потреб колективу підприємства і інтересів Республіки Білорусь, насичення ринку автомобільної продукцією.

Предметом діяльності підприємства є: виробництво та реалізація автомобільної та автопріцепной техніки, причепів до легкових автомобілів, комплектуючих виробів, деталей, запасних частин, технологічного обладнання, непродовольчих товарів народного споживання, продукції сільськогосподарського виробництва, а також іншої продукції, виконання гарантійного та сервісного обслуговування виробленої продукції , надання автосервісних, авторемонтних, автотранспортних, побутових послуг юридичним і фізичним особам.

В даний час гамма автомобілів, що випускаються включає сідельні та бортові магістральні автопоїзди колісних формул 4х2, 4х4, 6х4, самоскиди, лісовози, шасі під комплектацію у кількості 25 моделей. Крім того, заводом випускаються причепи та напівпричепи до вантажних автомобілів близько 10 моделей і причепи до легкових автомобілів 2-х моделей.

Аналіз фінансових результатів діяльності РУП «МАЗ» показав, що рентабельність в 2007 р. в порівнянні з 2006 р. знизилася на 1,36 процентних пунктів. У порівнянні з 2006 р. в 2007 р. фондовіддача з 1 рубля основних фондів збільшилася на 0,09. У тому числі за рахунок зростання товарної продукції цей показник виріс на 0,63, а за рахунок збільшення середньорічної вартості основних фондів знизився на 0,54. Оборотність оборотних коштів знизилася за рахунок збільшення тривалості одного обороту на 3 дні. При цьому, за рахунок збільшення середньорічної вартості нормованих оборотних коштів тривалість обороту збільшилася на 84 дні, а за рахунок збільшення собівартості реалізованої продукції оборотність знизилася на 81 день. Середньорічне виробництво товарної продукції на одного працюючого збільшилася на 0,9 млн. руб. / чол. У тому числі за рахунок зростання обсягу товарної продукції вироблення збільшилася на 1,65 млн. руб. / Чол., А за рахунок зростання чисельності промислово-виробничого персоналу знизилася на 0,76 млн. руб. / чол. Балансовий прибуток підприємства у 2007 р. склала 28 504,08 млн. руб.

В цілому фінансове становище заводу можна охарактеризувати як задовільний. Однак підприємство своєчасно проводить розрахунки з постачальниками, виплачується заробітної плати, здійснюються розрахунки за енергоносії та поточні платежі до бюджету.

Проведений аналіз конкурентного середовища показав, що загальний обсяг продажів вантажних автомобілів виробників СНД в 2006 році склав 55 190 шт. У порівнянні з 2005 роком попит на вантажні автомобілі вітчизняного виробництва збільшився на 3248 автомобілів або на 6,2%. Стабільність у збільшенні реалізації автотехніки протягом останніх трьох років спостерігається у МАЗа. Різке збільшення реалізації автомобілів у порівнянні з минулим роком простежується на ВАТ «КамАЗ». Заводи Урал і КрАЗ протягом останніх трьох років знижують обсяги реалізації автотехніки.

Основними постачальниками великовантажної автотехніки на ринку СНД є. ВАТ «КамАЗ», РУП «МАЗ», A3 «Урал», АМО "ЗіЛ», ХК «КрАЗ» і виробники західних фірм. З урахуванням усіх постачальників великовантажних автомобілів ринок СНД збільшився у порівнянні з минулим роком на 17,4%.

Лідер продажів вантажної автотехніки КамАЗ у 2006 році реалізував на 7266 автомобілів більше порівняно з 2005 роком. У МАЗа і УралАЗ темп росту по автомобілях вантажопідйомністю більше 5 т. склав відповідно 104,6% та 119,6%.

Так як ринок СНД має тенденцію збільшення, а на 2007 рік місткість ринку склала приблизно близько 80 000 шт. вантажних автомобілів (у 2006 р. продано 69 727 шт.), то має бути боротьба за частку ринку між основними виробниками автотехніки та постачальниками імпортних автомобілів.

Найбільшу частку експорту автомобілів в далеке зарубіжжя (41,34%) займає МАЗ. На другому і третьому місцях знаходяться КамАЗ і УралАЗ.

Головним ринком збуту для автомобілів МАЗ була і залишається Росія. РУП «МАЗ» поставляє на даний ринок близько 75% своєї продукції.

Парк МАЗів в 2006 р. склав 13,91% усього вантажного автопарку Росії і практично дорівнює парку іномарок, ввезених до Росії. Домінуючу роль у парку займають Камази - 46,51%. За останні роки приріст парку незначний і відбувається в основному за рахунок іномарок і «Бичків». Кількість МАЗів і КамАЗів скорочується шляхом значного виведення з експлуатації зношених автомобілів, тобто списання перевищує надходження нових.

Мінський автозавод є лідером з продажу сідельних тягачів, займаючи майже половину даного сегмента ринку - 6032 шт.

Обсяг сегмента ринку бортових автомобілів займає четверте місце і складає 13% частки ринку вантажних автомобілів. Лідером є КамАЗ.

Лідером продажів причіпної техніки є МАЗ - 4154 шт., Незначно відстають «Автопричіп-КамАЗ» м. Ставрополь - 3671 шт. і ВАТ «НЕФАЗ» м. Нефтекамськ. - 3393 шт. Найбільший темп росту по відношенню до 2005 року спостерігається у Нефтекамске автозаводу «НЕФАЗ» - 245,8%.

В ході проведеного дослідження були виявлені найбільш важливі для споживачів характеристики вантажного автомобіля, які надалі оцінювалися з точки зору виконання в конкретних марках. В результаті найважливішими атрибутами, на думку експертів, є: потужність двигуна; ціна; доступність запасних частин; післяпродажне, гарантійне обслуговування та вантажопідйомність. Найбільш повно задоволення з даними показниками має компанія іноземного виробництва Mercedes і Volvo. МАЗ обходить основних конкурентів за трьома показниками: ціна, вантажопідйомності і прохідності.

Проведена порівняльна характеристика самоскида «МАЗ» та двох його конкурентів - самоскидів КАМАЗ і MAN показала, що самоскид МАЗ-551605 поступається конкурентам по ряду показників, так максимальне завантаження на передню вісь у нього нижче ніж у КАМАЗа на 500 кг і на 1000 кг у MAN а відповідно. Максимальне навантаження на задній міст у МАЗа вище, ніж у КАМАЗа на 400 кг, але нижче ніж у MAN а на 6000 кг, що вельми істотно. МАЗ відрізняється від двох досліджуваних конкурентів і найменшою вантажопідйомністю та обсягом кузова. Модель двигуна на МАЗі відповідає стандарту Euro -1, в той час як досліджувані конкуренти мають двигуна більш відповідні сучасним стандартам - Euro -2 і Euro -3. МАЗ володіє більшою потужністю двигуна, ніж КАМАЗ, але меншої ніж MAN. У МАЗа найменшу кількість ступенів передач - 8, але й найменша ціна з усіх досліджуваних конкурентів, хоча при тому, що всі показники, вивчені в таблиці, нижче показників самоскидів-конкурентів, це не дивно.

Розрахований інтегральний показник конкурентоспроможності менше одиниці, тому самоскид МАЗ-551605 поступається самоскиду КАМАЗ 6520 і за якісними параметрами і за економічними параметрами.

Для того щоб ринок збуту був стабільним і розвиваються необхідно, насамперед, підвищити конкурентоспроможність, в першу чергу, на ринках країн СНД, на ринках країн, що розвиваються. В даний час ситуація на ринку є досить сприятливою для заводу, що дозволяє йому реалізувати власні конкурентні переваги. Подальше розширення ринку збуту автотехніки МАЗ буде здійснюватися як за рахунок підвищення конкурентоспроможності продукції, так і за рахунок розробки та освоєння нових її видів. Відповідність автомобільної техніки МАЗа постійно зростаючим міжнародним вимогам до технічного рівня, вимогам безпеки, екології та охорони здоров'я дозволить зберегти і розширити ринки збуту не тільки в країнах СНД, але і в інших країнах світу, особливо такого значного, як ринок міжнародних перевезень.

У роботі були запропоновані наступні заходи з підвищення конкурентоспроможності продукції РУП «МАЗ».

Розроблено схему та методика управління конкурентоспроможністю продукції. Вона пов'язують в єдину систему усі етапи з розробки, виробництва та реалізації конкурентоспроможної продукції, а також показують місце запропонованих коефіцієнтів та їх значення в управлінні конкурентоспроможністю продукції.

Запропоновано метод планування якісних параметрів нових виробів на основі застосування випереджальної бази порівняння. Цей метод дозволяє враховувати прогнозні тенденції науково-технічного прогресу в даній області на період запровадження нового товару у споживача. Застосування випереджаючої бази порівняння при плануванні якісних параметрів нових виробів і подальше їх досягнення дозволить підприємству випередити конкурентів і вийти в лідери з новим товаром на даному ринку.

Запропоновано методу розрахунку верхньої межі ціни на автомобілі, який враховує ціну базового аналога, якісні та нормативні параметри, витрати на експлуатацію.

Основною рекомендацією для підприємства є розширення сервісно-збутової мережі, переважно в напрямку Уралу, де практично відсутні представництва РУП «МАЗ» та здійснити сервіс досить складно.

Крім того, за доцільне відкрити навчальний центр для навчання працівників сервісних центрів в інших регіонах на площах РУП «МАЗ» та спеціалістами підприємства.

Необхідно продовжувати поширення буклету «Географія сервісу ВАТ МАЗ» який необхідний підприємствам, які експлуатують автотехніку МАЗ в країнах СНД та Росії. У буклеті зазначені схеми під'їзду до сервісних центрів, їх телефони, факси, електронна пошта та види послуг, що надаються.

Список використаних джерел

1. Алексенко В.В. Інноваційні стратегії компаній як фактор національної конкурентоспроможності. М.: Наукова книга, 2006. 136 с.

2. Алесіна А. відгризли і зверху, і знизу / / Білоруси і ринок. 25.02.2008. № 8.

3. Багиев Г.Л., Тарасевич В.М., Анн Х. Маркетинг: Підручник для вузів; Під загальною ред.Багіева Г.Л.-М.: Видавництво «Економіка», 2003. - 703 с.

4. Байн В. Ф. Економіка регіону: навч. посібник для вузів / В. Ф. Байн, С. А. Пелих; під заг. ред. С. А. Пелиха. Мн.: ІВЦ Мінфіну, 2007. 269 ​​с.

5. Браерті Е. Бізнес-маркетинг: пров. з англ. / Едвард Браерті, Роберт Еклс, Роберт Рідер. М.: Изд. Будинок Гребенникова, 2007. 732 с.

6. Бусигін А.В. Підприємництво: Учеб. 2-е изд., Испр. М., ИНФРА-М, 2000. 212 с.

7. Биков В.О. Формування конкурентоспроможності інноваційного продукту: концепція, методи забезпечення / / Промислова політика в Російській Федерації. 2006. № 9. С. 30-42.

8. Волонцевіч Є.Ф. Конкурентоспроможність фірм: Курс лекцій для студ. спец. "Комерц. Діяльність" Мн.: БГЕУ, 2003. 103 с.

9. Воронов А. Конкурентоспроможність промислової продукції / / Стандарти та якість. 2003. N5.С.59-65.

10. Гілберт А. Маркетингові дослідження СПб: Видавництво «Пітер», 2000. 752с.

11. Говорова, Н. Конкурентоспроможність - основний фактор розвитку сучасної економіки / / Проблеми теорії і практики управління. 2006. № 4. С. 24-29.

12. Гордон Я. Цільова конкуренція: пров. з англ. / Ян Гордон. М.: Вершина, 2006. 367 с.

13. Дробишева Л. А. Маркетингова оцінка конкурентоспроможності виробничого підприємства / / Довідник економіста. М.: 2006. № 5. С. 32-36

14. Конина Н.Ю. Злиття та поглинання в конкурентній боротьбі міжнародних компаній: монографія / Н.Ю. Конина. М.: Проспект, 2005. 152 с.

15. Кротков А.М. Конкурентоспроможність підприємства: підходи до забезпечення, критерії, методи оцінки / / Маркетинг в Росії і за кордоном. 2001. 6. С.59-68.

16. Криловіч, І. Зважуючи ризики / / Білорус. ринок. 2003. № 36.

17. Магомедов Ш. Ш. Конкурентоспроможність товарів: Учеб.пособие. М.: Дашков і К, 2003. 293с.

18. Моїсеєва Н.К., Аніскін Ю.П. Сучасне підприємство: конкурентоспроможність, маркетинг, оновлення. - М: Зовнішторгвидав, 1999. - 304 с.

19. Національна стратегія сталого соціально-економічного розвитку Республіки Білорусь на період до 2020 року. Мінськ: Юніпак, 2004.

20. Немогай Н.В. Управління якістю: підручник. Гомель: Центр дослід. ин-тов ринку, 2006. 359 с.

21. Нова якість економічного зростання: інновації, інвестиції, конкурентоспроможність: СБ матеріалів Міжнар. наук.-практ. конф., Мінськ, 25-26 жовтня. 2007 Мн.: Право і економіка, 2007. 768 з.

22. Про розвиток малого підприємництва в 2005 році / / Інформаційний бюлетень Міністерства економіки. Прес-реліз № 150. 19.10.2005.

23. Павлова Н.Н. Маркетинг в практиці сучасної фірми: Підручник для бізнес-шкіл. М.: Норма, 2005. 384 с.

24. Портер, М. Конкурентна перевага: як досягти високого результату і забезпечити його стійкість. М.: Екон. наука, 2005.

25. Перегожіна О.Н. Проблеми конкурентоспроможності наукоємних виробництв в сучасних умовах / О. М. Перегожіна / / Високі технології. 2007. Т.8, № 1. С. 78.

26. Програма структурної перебудови і підвищення конкурентоспроможності економіки. Мінськ: Амалфея, 2003.

27. Соловйов Б.А. Управління маркетингом: 17 - модульна програма для менеджерів «Управління розвитком організації». Модуль 13. М.: «Инфра-М», 1999. 336 с.

28. Фатхутдінов Р.А. Конкурентоспроможність організації в умовах кризи: економіка, маркетинг, менеджмент. М.: Маркетинг, 2002. 886с.

29. Фатхутдінов Р.А. Конкурентоспроможність: економіка, стратегія, управління. М.: ИНФРА-М, 2000. 311с.

30. Хамчуков Д.Ю. Підвищення конкурентоспроможності машинобудівного комплексу Білорусі / / Білоруський економічний журнал. Мн., 2006. № 1. С. 62-71.

31. Хруцкий В.Е., Корнєєва І.В. Сучасний маркетинг: настільна книга по дослідженню ринку: Учеб.пособие. 2-е вид., Перераб. і доп. М.: Фінанси і статистика. 528с.

32. Чеглік Л. Конкурентоспроможність та умови її забезпечення / / Фінанси, облік, аудит. 2001. N8. С.31-34.

33. Економічний механізм розвитку підприємства: навч. посібник: в 2 ч. / С.А. Пелих та ін Ч.1, Економічні методи, важелі і стимули. Мн.: Акад. упр. при Президентові Респ. Білорусь, 2006. 309 із.

34. Яшева Г.А. Кластерний підхід у підвищенні конкурентоспроможності підприємств: монографія / Г. А. Яшева. Вітебськ: ВДТУ, 2007. 301 с.

35. Яшева Г. Конкурентоспроможність підприємств: методика оцінки та результати / / Фінанси, облік, аудит. 2000. № 4. С.17-21.

ДОДАТОК А

Таблиця А-1.

Екпертная оцінка Показників конкурентоспроможності товару

5

5

7

6

8

7

9

6,71

підтримка державою даного виду промисловості

9

7

8

6

5

9

7

7,28

політика протекціонізму на даному ринку

6

8

7

5

8

8

6

6,86

імовірність зміни в податковому законодавстві

3

4

5

4

5

3

5

4,14

вхідні і вихідні бар'єри на даному ринку

8

7

8

6

8

9

6

7,42

імовірність зміни у трудовому законодавстві

2

3

4

5

4

2

3

3,28

лобіювання інтересів конкурентів в адміністраціях всіх рівнів

8

9

6

7

9

6

7

7,43

рівень концентрації постачальників

4

5

3

6

5

4

5

4,57

витрати перемикання постачальників

3

5

6

4

3

5

3

4,14

віддаленість постачальників

5

4

3

6

5

3

4

4,28

своєчасність поставок ресурсів

7

6

4

5

8

5

6

5,86

доступність постачальників

5

3

4

6

3

4

5

4,28

діяльність інформаційних постачальників

7

6

8

7

6

9

7

7,14

фінансовий стан постачальників

6

4

5

4

6

4

5

4,85

своєчасність оновлення матеріальної бази постачальників

5

7

7

5

6

4

8

4,43

рівень кваліфікації постачальників

5

7

4

5

6

6

8

4,42

діяльність постачальників «людських» ресурсів

5

4

4

3

4

5

4

4,14

стан постачальників матеріальних ресурсів

6

5

6

4

5

6

5

5,28

наявність ресурсів-замінників

3

4

3

3

4

5

4

3,71

умови постачання матеріалів і комплектуючих

4

4

5

6

5

7

6

5,86

загальна маркетингова стратегія

6

7

5

6

7

6

8

6,43

рівень маркетингових досліджень

7

6

5

4

6

5

7

5,71

асортиментна політика

8

6

7

9

5

8

7

7,14

відсутність фірмовій сервісній мережі

2

3

4

5

3

3

4

3,43

робота з корпоративними клієнтами

8

9

7

8

8

6

7

7,57

участь у великих регіональних програмах та інвестиційних проектах

6

9

7

8

9

6

5

7,14

продукція, що відповідає нормам Євро 1,2

8

9

6

8

7

8

9

6,43

Закінчення додатку А