Більше двох споловіной десятків років тому під час огляду храмів Абу-Симбела я помітив на грудях північного колоса, що стоїть праворуч від входу вбольшой храм, вибиту великими літерами напис «A.D 'UXKULL» і, нижче, - «1823». Обидві рядки виконані, як мені здалося, однією ітой ж рукою. Звернувшись засправкой кпрекрасной книзі «Abou-Simbel et l'eрорeе de sa decouverte», виданої за рік доетого Луї Крістофом вБрюсселе, я переконався, що авторитетний вчений, який займався історією вивчення Нубії, також вважав, що дата «1823» становить частину того ж графіто . Крістоф, однак, не зміг ототожнити мандрівника, прізвище якого він, втім, прочитав інакше - «A. DUXHULL». Правильне читання підтвердилося в1974г., Коли, перебуваючи вуютном саду нового хартумського музею, я виявив наодной з квадратних колон перенесеного туди храму з Семне напис - «BARON D'UXKULL». Поєднання цих двох графіті свідчить отом, що всього лише через шість років після відкриття Дж.Бельцоні великого храму вАбу-Сімбелі і відразу ж поокончаніі єгипетської військової експедиції Ісмаїла паші позавоеванію Судану, було скоєно подорож повсей Нижньої Нубії якимось бароном Ікскуля.
Останній, незгадані ні в опублікованому у 1972р. праці О. В. Волкова «Voyageurs russes en Egypte», ні вбібліографіях Еловіча, Хілмі, Ге або Моньє, невнесення також ні в важливий «Biographical Dictionary of the Sudan» (1951 і1967) Р. Хілла, ні вценнейшій «Who was Who in Egyptology »(1951 і1972) У. Доусона іЕ.Апхілла, заслуговує тим більшої уваги, що онскопіровал в Єгипті безліч написів, забезпечених пізніше коментарями елліністами Летронном, зібрав невелику колекцію, опублікував звіт, що став бібліографічною рідкістю, і, найголовніше, зустрічався згодом у Італії сШампольоном. Остання обставина змушує згадати чудовий прийом, влаштований Шампольйону в Римі російськими дипломатами, наприклад, Італійським іособенно Станіславом Коссаковські, який навіть зібрався супроводжувати Шампольйона вЕгіпет.
У 1985р. професор С. Курто опублікував у своєму збірнику листування Б. Дроветті, колишнього Генерального консула Франції в Єгипті, лист, надісланий йому 31декабря 1832г. ізАсьюта Жозефом Лагранжем, який повідомляє наступне:
«Mon cher Monsieur Drovetti, malgre que la lettre que vous m'avez fait l'honneur de m'ecrire en date du 13 novembre m'eut rassure sur l'etat de votre sante dont j'avais recu indirectement des nouvelles peu satisfaisantes, j'ai cependant regarde comme un grand honneur d'avoir entendu Mr Desseps et Mr le baron Russe son compagnon de voyage, qu'ils vous ont laisse en bonne sante.
Je n'avais pas l'honneur de connaitre ces deux personnages, aussi auront-ils regarde comme une grande indiscretion de ma part de les avoir tout d'abord accables de questions ...»* (Epistolario, no. 176).
| * «Дорогий пан Дроветті, незважаючи нато, що лист від 13 листопада, яким Ви мене вшанували, обнадіяло мене щодо стану Вашого здоров'я, щодо якого домен непрямим чином доходили невтішні відомості, я, тим не менш, вважав забольшую для себе честь почути отгосподіна Дессепса і пана Російського барона, його супутника, що вони залишили Вас вдобром здоров'ї. Я неімел честі знати двох цих осіб, Инада, що вони не вважали нескромним смоей сторони те, що я насамперед засипав їх питаннями ...». |
Зазначимо передусім, що «Дессепс» слід виправити на «Лессепс»: це ім'я також можна знайти вАбу-Сімбелі, я виявив його, також всочетаніі здати 1823, наодной з колон храму Семне, надалеко отграффіто барона Ікскуля. Помнению Л. Крістофа, це був Матьє де Лессепс, Генеральний консул Франції вСіріі, який, судячи тому написи, мав би відвідати Нубію. Насправді ж, мова повинна йти оТеодоре де Лессепса (1802-1874), старшого сина Матьє ибратами Фердинанда. Що ж до «російського барона, його супутника», окотором згадується впісьме Лагранжа, то ондолжен бути ніким іншим, як бароном Ікскуля. Дивно, однак, що впісьме незгадані граф Петро Медем, майбутній Генеральний консул Росії вЕгіпте (1837-1841), який саме з цими двома мандрівниками піднявся вгору поНілу доВторого порога, перш ніж повернутися вСудан 15годамі пізніше.
Відзначимо також, що саме цьому компаньйонові двох російських мандрівників має належати іграффіто «Lesseps 1823» вДакке (що дозволяє, до речі, встановити місце однієї ізостановок групи), яке Крістоф помилково датував 1820годом іпріпісал його батькові. Тому причин ім'я графа Матьє де Лессепса повинно бути виключено ізспіска мандрівників, що побували в1820г. вНубіі, списку, вкотором значаться такі імена, як сер Фредерік Хеннікер, Карло увазі, Джуліо Андреа Корнер, Джордж Уоддінгтон іБарнард Хенбері, Фредерік Кайо іПьер-Констан Леторзек, А. Пьоці, Джузеппе Дзукколі, Джіроламо Сегато, Т. Борг, Г. Севаль , Джордж Бетюн Інгліш іДж.С.Уіггетт. Навпаки, розповідь барона Ікскуля, який двічі цитує професор Л. А. Бальбони в1906г. всвоем «Gl'Italiani nella Civilta Egiziana del SecoloXIX» (з нагоди згадки бароном консула Дроветті івсвязі ссообщеніем оего Привозі вРім гіпсової копії барельєфа, відкритого Кавільей), повинен, як нова сторінка початкового етапу вивчення Нубії, бути поставлений водин ряд зі свідченнями Джона Гарднера Уїлкінсона , Ліна де Бельфона, Р. Т. Гордона, Джона Медокс, Дж.Ф.Парті іДжованні д'Атаназі, також відвідали Нубію в1822-1823годах.
Говорячи орусскіх дослідників цієї частини Африки, вобщем, мабуть, не надто численних, слід було б згадати також іотом мандрівника, який чи то вкінці 1816, чи то на початку наступного року був убитий врайоне Дерра, в той час як його товаришеві вдалося врятуватися, вислизнувши вАсуан. Про цю трагічну подію писали тоді багато, втом числі Ірбі іМангле в «Travels in Egypt and Nubia ... during the years 1817 and 1818 », однак ім'я цього російського мандрівника залишилося невідомим. Ктому ж в1836году, вгод нубійської експедиції А. С. Норова, багато графіті, залишені вФіле поверх великої французької написи англійськими ірусскімі мандрівниками, були стерті Пріссом д'Авенном під час реставрації цієї пам'яті про перебування членів французької експедиції в Єгипті.
Шампольон згадує барона Ікскуля, якого онвстретіл Віталії, вдвух листах серу Вільяму Геллу, що зберігаються в Британському Музеї іопублікованних Генрі Р. Х. Холом в «Journal of Egyptian Archaeology» в1915г. «Повідомте барону Ікскуля, що Летронн займається його написами іобнаружіл всього дві неопублікованих. Він, втім захоплений точністю копій »,-пише Шампольон своєму кореспондент Віталій 4февраля 1827г., Ане1826г., Як вважалося починаючи с1915г. «Повідомте мені також імена, посади і титули чудесного барона Ікскуля, нашого доброго іпреданного супутника»,-просить у того ж сера Вільяма Гелла Шампольон 12сентября, уточнюючи для нас тим самим, чтоих зустріч мала місце саме Віталій, і притому після подорожі барона навосток, і явно після перших чисел березня 1825р., часу, коли дешифрувальник «багато зустрічався сгосподіном Додвеллом ісером Вільямом Геллі», як Він писав тоді своєму братові іаббату Гаццера. Втом же 1825году іМікеланджело Ланчі опублікував дослідження обарельефе ізколлекціі Салта, скопійованому нашим бароном вЕгіпте («Illustrazione di un Kilanaglifo copiato in Egitto da Sua Excellenza signer Barone d'Icskull»), яке Іпполіто Резелліні відрецензовані всентябре того ж року вXIXтоме «Antologia Viecche» у Флоренції .
Отже, цей остзейских барон входив, мабуть, в коло людей, що об'єдналися вРіме навколо секретаря російського посольства Станіслава Косаківського (1795-1872) іувлекшіхся роботами Шампольйона івсем тим, що мало відношення до Єгипту. Можливо, ця обставина зможе пролити світло насудьбу описів і колекції, зібраної бароном Ікскуля в1822-1823годах в долині Нілу.
Почесним членом Петербурзької Академії наук Шампольон був обраний 10января 1827г., Тобто більш ніж затри року досвоего прийняття у французьку Академію Написів іІзящной Словесності; це є свідченням як популярності його робіт вРоссіі, так і взагалі його тісних взаємин з багатьма російськими вченими. Тому приводу я хотів би відіслати читачів До речі «Nouveaux documents sur l'Histoire de l'egyptologie», опублікованій І. Г. Лівшицем у 1961р. «Cahiers d'Histoire mondiale», де можна знайти іізложеніе ієрогліфічної системи Шампольйона, складене Коссаковські для свого патрона вРіме, Італійського, іпісьмо Шампольйона того ж Кассаковскому от25іюня 1825р. Обидва ці документи зберігаються нд.-Петербурзі: перший вотделе рукописів Інституту сходознавства Російської Академії наук, другий вотделе рукописів Державної бібліотеки імені М.Е.Салтикова-Щедріна. Тут доречно згадати іперепіску Шампольйона в1823-1824гг. сдіректором Петербурзької Бібліотеки іПрезідентом Академії витончених мистецтв А. Н. Оленіна, а також - лист панові де Сен-Флораном, постачальнику книг Імператорського двору в Санкт-Петербурзі, інекоторие інші автографи Шампольйона, детально описані нині впревосходном «Repertoire de bibliographiе analitique» Жанно Кеттела, де глава «Champollion vu par les savants russes et sovietiques», що включає 35наіменованій, складена Т. М. Савельєвої.
Нагадаємо також, що одним ізсамих вірних прихильників Шампольйона вРіме був хтось інший, як князь Гагарін. Знаючи, наскільки важким було фінансове становище Шампольйона, князь без коливань, за посередництвом шевальє Бартольді, делікатно запропонував єгиптологу по1000франков закаждую ізшесті лекцій, які португальська посол, граф Фуншале, збирався влаштувати вчесть єгиптології. Відповідь Шампольйона шевальє Бартольді, датований 30мая 1825р., Показує, наскільки загостреною була реакція єгиптолога наетом щедру пропозицію:
«Je trouve. Monsieur, en rentrant chez moi, le billet que vous m'aviez fait l'honneur de m'ecrire. Ce n'est point sans une grande surprise que j'ai lu celui que vous adresse M. le Prince Gagarin. Il faut que sois ou bien mal compris ou bien mal juge pour qu'on ait pense, ainsi qu'ont le fait, a me proposer un salaire comme s'il s'agissait d'une espece de redivsentation. J'ignore si de tels arrangements sont dans les us et coutumes de l'Italie; mais les lettres francais, toujours emdivsses de propager le peu de science qu'ils peuvent posseder, ne songerent jamais a la vendre ...*».
| * «Ви зробили мені честь, написавши записку, яку я виявив усебя після повернення. Я, проте ж, сбольшим подивом прочитав те, що писав Вам князь Гагарін. Мабуть, мене чи то погано зрозуміли, чи то про мене склалося хибне враження. Тільки цим можна пояснювати думку запропонувати мені плату, як якщо б мова йшла окаком-то поданні. Незнаю, можливо, такі угоди прийняті Віталії; нофранцузскім вченим, завжди прагнуть поділитися тією дещицею науки, якою вони можуть володіти, ніколи неприходу в голову продавати її ...». |
Тим неменш впісьме ксвоему братові, написаному 22июня воФлоренціі, онсам повідомляє оегіпетскіх заняттях, на яку були присутні князь Гагарін й чимало інших дипломатів: «Les hieroglyphes sont en grand honneur a Rome (...) Le Duc (de Blacas) m'ayant mis en rapport avec tout le corps diplomatique, on m'a questionne, interroge, et on a voulu absolument que je donnasse, avant de partir, chez M. le Comte de Funchal, amdassadeur du Portugal, cing ou six seances, dans lesquelles j'ai developpe mon systeme et la marche de ma decouverte. L'auditoire etait choisi: le Duc de Laval-Montmorency, le Comte de Funchal, le Prince Gagarin (de Russie), le Comte Kossakowsky (de Pologne), le Baron Bunsen (de Prusse), Kestner (de Hanovre), Comte de Velo, l'abbate Fea, le Chevalier Bartholdy, Ciccolini, Mgr. Mai, etc., Etc. Bref un peu de toutes les nations et de tous les peuples de l'Italie. C'etait une vraie mission que je divchais la, et la grace efficace a agi, et j'ai compte autant de convertis que d'assistants »*.
| * «Ієрогліфи вРіме вбольшой честі (...) Після того як герцог (де Блакас) представив мене всьому дипломатичному корпусу, мене розпитували, випитували інастоялі НАТОм, щоб я доот'езда дав уграфа Фуншале, посла Португалії, п'ять чи шість занять, вкоторих змалював би мою систему іход мого відкриття. Аудиторія була обрана: герцог де Лаваль-Монморансі, граф де Фуншале, князь Гагарін (з Росії), граф Коссаковські (з Польщі), барон Бунчен (з Пруссії), Кестнер (з Ганновера), граф де Вело, абат Феа, шевальє Бартольді , Чікколіні, монсіньор Травень, Іпр., Іпр. Коротше кажучи, потроху отвсех нації инародов Італії. Я прямо-таки проповідував, іблагодать зійшла на нас, ия нарахував стільки ж новонавернених, скільки було присутніх ». |
Шампольон збирався підтримувати листування сбольшінством ізсвоіх римських друзів, умногіх ізкоторих, як уКестнера і Бартольді, були жваво цікавили його єгипетські старожитності. Адже впісьме кбрату, відправленому ізГренобля 4января 1826р., Він турбується через відсутність відомостей від Станіслава Коссаковські: «J'attends avec impatience la lettre de W. Gell que doit m'apporter le Docteur Carabin. Envoie-moi toutes celles qui ont pu m'arriver depuis mon depart (de Paris), et regarde s'il уen a du Comte Kossakowsky, mon grand ami de Rome. Je ne sais ce qu'il est devenu »*.
| * «Я чекаю з нетерпінням лист отУ.Гелля, яке має мені привезти доктор Карабах. Прийшли мені всі листи, які прийшли з часу мого від'їзду (з Парижа), і подивися, чи немає там листи отграфа Коссаковські, мого великого друга по Риму. Я незнаю, що сним стало ». |
Під час другої подорожі поІталіі, коли Шампольон приїхав вРім 18іюля 1826р., Російський посол Італінскій иего співробітник Коссаковські виявили до єгиптології велика увага. Як він описував одинадцятьма днями по тому в листі братові «M.D 'Italinsky, quoique souffle journellement par la vipere Lanci, m'a temoigne les memes bontes, et j'ai retrouve en Monsignor Mai la meme ardeur et pour l'Egypte et pour l'egyptien »*.
| * «Г-н Італінскій, як би ненаушнічал йому щодня ця гадина ланчі, виявив до мене ті ж добрі почуття, амонсеньор травня виявив той же запал ікЕгіпту, ікегіпетскому мови». |
Не кажучи вже олекціях того ж типу, що він читав заздалегідь дотого уграфа Фуншале, під час перших уроків єгипетського утворилися певні об'єднання, якщо вірити уривку ізтого ж листа: «Les apotres de mon systeme a Rome, le Comte Kossakowsky, divmier secretaire de la legation russe, M. de Bunsen, charge de Prusse, M. de Kestner, charge d'affaires du Hanovre et d'Angleterre, et M. le Marquis de Croza, charge d'affaires de Sardaigne, ont conserve toute leur ferveur et leur attachement pour ma doctrine hieroglyphique, malgre les Lanciani et l'apparition de Seyffarth aux pieds du Capitole ...»*.
| * «Поборники моєї системи вРіме, граф Коссаковські, перший секретар російської місії, пан Бунеен повірений Пруссії, м-н Кестнер, повірений усунула Ганновера іАнгліі, іг-н Маркіз де кроці, повірений у справах Сардинії, зберегли весь свій запал івсю прихильність кмоему ієрогліфічному вченню, незважаючи на різних Ланчіані інапоявленіе Зейффарта уподножія Капітолію ... » . |
Крім того, як ми дізнаємося ізтого ж листа, саме уроссійского посла, впрісутствіі Густава Зейффарта Шампольон піддав критиці погляди, що розвивалися останнім: «Nous avons eu une conference chez M.d 'Italinsky. Je lui ai montre (a Seyffarth) sans menagements tout le vice de son affaire et pousse des arguments auxquels il n'a su que repondre (...) Le seui partisan qu'il ait ici est Lanci qui le pousse *.
| * «Унаса були переговори уг-на Іллінського. Я йому (Зейффарту) показав без натяків всю порочність його занять іпрівел аргументи, на які оннічего несмог заперечити (...). Його єдиний прихильник тут - ланчі, який його підбурює ». |
Все це, звичайно, нагадує уроки єгипетського, які Шампольон давав у Парижі, наНабережной Вольтера, убарона Вівана Девоні для кількох друзів, або знамените «відкриття» 30ноября 1823г. мумії Петеменона, привезеної ізФів Фредеріком Кайо. Серед тих, хто ветот день поспішав вдома № 11 поуліце Севр вСобраніе рідкостей Кайо, можна було відзначити іграфа Орлова - явне свідчення того, що єгиптологія іработи Шампольйона вже стали престижними. Слід незабутній іо те, що починаючи ссентября 1823г. Шампольон висловлював побажання, щоб імператор Олександр придбав колекцію Дроветті, про що Він писав вцітіровавшемся вище листі р-ну де Сен-Флораном. Нарешті, практично дру же самий час, коли прекрасна колекція, зібрана вЕгіпте міланців Кастільоне (умерв1849г.) була в1826г. придбана Імператорською Академією наук за40000 рублів, ми бачимо вПаріже «М. Divow, qui achetait des curiosites pour l'empereur de Russie» (г-на Дівова, який купував дивини для імператора Росії), згідно Гамлену, керуючому справами єгипетської експедиції. Саме цей антиквар 15січня 1827г. вчасно продажу сторге колишнього Зборів рідкостей Вівана Девоні купив у Парижі два похоронних папірусу жерця Осорконом, внастоящее час зберігаються нд.-Петербурзі, в Публічній бібліотеці імені М.Е.Салтикова-Щедріна. Професор Германн де Мейленааре тільки що нагадав нам, що племінник Вівана Девоні, можливо, неімел права дру час виставляти напродажу ці два папірусу; ми тут лише зазначимо, що с1809г. завдяки гравюрі Девоні, Шампольон вивчав ці рукописи, які цитуються завжди з посиланням наДевона, вего «Grammaire egyptienne», атакож вего численних картках ірукопісних нотатках, що зберігаються в Національній бібліотеці вПаріже. «Книгу Мертвих» Осорконом тлумачив також в1810г. Олександр Ленуар всвоей книзі «Nouvelle Explication des Hieroglyphes». Нарешті, присутність графа Орлова поряд сгерцогом де Блакасом, бароном Гумбольдтом, бароном Ларре, бароном Девоном або графом де Форбеном наоткритіі мумії Петеменона в1823г. неминуче викликає в пам'яті картину, яка 63года через обезсмертить відкриття вг.Булаке Г. Масперо, Е. Бругш, Ю. бур'яном ід-ром Фуке - впрісутствіі хедіва й чимало інших високих осіб - мумії РамзесаII. Вчісле присутніх особливо відзначимо представника Росії В. М. Хитрово, стільки зробив для того, щоб розповісти про російських мандрівників вЕгіпте ио паломниках наСінае. Йому ми зобов'язані іважной бібліографією цієї проблеми, опублікованій в1876г., Атакож «Notes du second voyage de Noroff», що вийшли двома роками пізніше, і виданням в1889г. його «Itineraires russes en Orient». Ці роботи, повинно бути, надихнули пізніше і Рене Каттаві Бея, автора цінної книги «Regne de Mehemet Aly d'adivs les archives russes en Egypte (Le Caire et Rome, 1831-1836)», івболее близький кнам період, О.В. Волкова. Подібного роду роботу слід систематично продовжувати, оскільки імена багатьох мандрівників виявилися пропущені вспісках. Наприклад, тільки недавня робота охудожніке Ежен Фромантене, запрошеного в1869г. на урочистості вІсмаілію, дозволила мені встановити факт перебування тоді наСуеце графа Володимира Михайловича Сологуба, твори якого Фромантен, сам письменник, звичайно ж, знав. Попрімеру барона Ікскуля деякі мандрівники збирали невеликі колекції. Один приклад: стелофорная статуетка Мена, яка до1864 року була запропонована Румянцевском музею і в даний час зберігається вПушкінском музеї (I, 1. А. 6145).
Місцезнаходження фиванской гробниці, де, очевидно, Норов виявив пам'ятник в1834г., Невідомо. У зв'язку спершу подорожжю Норова можна згадати ідругой колекціонера - драгомана Генерального консульства Росії вЕгіпте, людини дуже близького кДроветті, якого зустрічав іхорошо відгукувався онімів Шампольон, а саме - Едуарде Лавізона, який запропонував в 1840р. Ермітажу папірус.
Очевидно, що необхідно заново зібрати всю інформацію, яку нам можуть надати мандрівники: як для того, щоб уточнити історію нашої дисципліни, так ідля того, щоб краще використовувати старі фонди наших музеїв або наші архівні папки.