Чудотворець поезії Батюшков

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

Що за чудотворець цей Батюшков. А. С. Пушкін

Немов гуляка з чарівною паличкою,

Батюшков ніжний зі мною живе.

Він тополями крокує в Замості,

Нюхає троянду і Дафну співає. Осип Мандельштам

У будь-якому збірнику російської поезії пушкінського часу перехід від Жуковського саме до Батюшкову природний і неминучий. Ці два поети були творцями російського романтизму і реформаторами нашого вірша, підготували появу Пушкіна. До того ж протягом двадцяти років вони йшли рука об руку по життю, залишаючись друзями і однодумцями.

У 1815 році Батюшков писав Жуковському. "Дружба твоя для мене скарб." Але й поезію Жуковського Батюшков цінував надзвичайно високо і не раз доводив, що справжній талант чужий заздрості. Батюшков - один з тих численних письменників, які були зобов'язані Жуковському і клопотами перед сильними світу цього, і підбадьорливим словом у скрутну годину.

У Бєлінського ми знаходимо високу оцінку ролі Батюшкова в російській літературі: "Батюшков, як талант сильний і самобутній, був винятковим творцем своєї особливої ​​поезії на Русі". Йому "трохи не вистачало, щоб він міг переступити за межу, що розділяє великий талант від геніальності". За цю рису переступив Пушкін ...

Можливо, якийсь парадокс полягає у тому, що один з пристрасних і темпераментних ліриків російської поезії, "ідеальний епікуреєць" (вираз Бєлінського) і співак насолод, Костянтин Миколайович Батюшков народився і прожив довгі роки і закінчив свої дні на сніжному-півночі Росії, в краях вологодських. Батько його, Микола Львович, був людиною похмурим і відлюдькуватим, хоча і досить освіченою: у родовому маєтку селеДаніловском зберігалася прекрасна французька бібліотека. Мати поета незабаром після його народження захворіла невиліковним душевним розладом і померла. Батюшков завжди носив у душі це горе:

Отторжен був долею від матері моєї,

Від солодких обіймів і поцілунків, -

Ти пам'ятаєш, скільки сліз немовлям пролив я!

Чотирнадцяти років він був привезений до Петербурга і визначалась в приватний пансіон. Тут майбутній поет осягав премудрості мов, історії, статистики, ботаніки та інших наук. До останнього року пансіону (1802) відноситься перша відомий вірш Батюшкова "Мрія". Поет згодом багато разів його переробляв, але досить поглянути на дві заключні рядки цього учнівського ще вірші, щоб вгадати майбутнього Батюшкова. Ось вони:

Так хатину свою поет палацом вважає

І щасливий - він мріє!

В одній зі статей Батюшков сформулював головне у своєму ставленні до мистецтва і, мабуть, саму суть своєї особистості: "Поезія, насмілюся сказати, вимагає всього людини ... Живи, як пишеш, і пиши, як живеш ". Вся біографія Батюшкова, не настільки вже багата зовнішніми подіями, весь розвиток його характеру, зміна настроїв і світовідчуття - в його віршах. Він писав, як жив: в юності - світло і безтурботно, передаючи в яскравих образах всю повноту радості:

Мої століття спокійний, ясний,

У убозтві з тобою

Мені милий курінь простий;

Без злата милий і червоний

Лише принадністю своїй?

Або:

Про полум'яний захват!

Про пристрасть упоенье!

Про хтивість ...

Усього себе забуття!

Свого роду маніфестом романтичної лірики був вірш "Вакханка." Філософ жвавий і піїт "- так назвав Пушкін Батюшкова в юнацькому посланні.

Сучасниця згадувала про молодого Батюшкова: "Дружба була його кумиром, безкорисливість і чесність - відмінними рисами його характеру. Коли він говорив, риси обличчя його та утворення оживали, натхнення світилося в його очах. Вільна і чиста мова надавала велику красу його бесіді".

На жаль, особисті негаразди, жахи пережитих воєн 'і тяжка спадкова хвороба рано підточили сили поета і змінили характер лірики Батюшкова. Його обтяжували постійне безгрошів'я, матеріальна залежність - спочатку від батька, потім від старших сестер, не вдалася і особиста доля: кохана дівчина погодилася на заручини з ним, не відчуваючи відповідних почуттів. Хіба міг він прийняти згоду без любові, - він, писав: "Жертвувати собою дозволено, жертвувати іншими можуть одні злі серця". І він пожертвував собою, бо жив, як писав. Сумні рядки залишилися пам'ятником цієї любові:

Я бачив, я читав

У твоєму мовчанні, в безперервному розмові,

У твоєму смутному погляді,

У цей таємницею прикрощі потуплений очей,

У посмішці і в самій веселості твоєї

Сліди серцевого терзання ...

У 1813-1814 роках Батюшков брав участь у закордонному поході російської армії проти Наполеона. Він був ад'ютантом генерала Раєвського. Сприйняття поетом війни відрізнялося про сприйняття сучасників. Війна для нього - дуже потворна картина.

Всі порожньо ... Де-не-де на снігу труп чфнеет,

І залишених багать вогонь, димяся, тліє,

І хладний, як мрець,

Один серед дороги

Сидить замислений утікач

Нерухомий, смутний погляд втупивши на мертві ноги.

Реалізм цієї замальовки надзвичайно новий для тогочасної поезії. Не традиційним виявився у поета і образ воїна, "ратника". Ось герой елегії "Перехід через Рейн", російський солдат, який опинився на великій річці, на кордоні Франції:

... Бути може, він згадує

Річку своїх рідних місць -

І на грудях свій мідний хрест

Мимоволі до серця притискає ...

Повернувшись з-за кордону, Батюшков ще два роки прослужив в армії, а потім (1816 р.) вийшов у відставку. Але колишнє відчуття радості життя, що переповнювали його елегії і дружні послання, вже не повернулося до поета. Йому стали притаманні зміна бурхливої ​​радості і глибокої туги, запальність і мінливість намірів.

Хвилинний мандрівники, ми ходимо по трун, Всі дні втратами вважаємо, На крилах радості летимо до своїх друзів, - І що ж? ... їх урни обіймаємо.

Батюшков не знаходив собі місця: то він прагнув до Петербурга, то до Москви, то надовго виїжджав до улюблене Хантоново, маєток матері в Череповецькому повіті тодішньої Новгородської губернії. Нещадна характеристика, дана Батюшкова самого себе (в третій особі), показує, що він розумів свій стан: "Йому близько тридцяти років ... Обличчя в нього точно добре, як серце, але настільки ж непостійне. Він тонкий, сухий, блідий як полотно. Він переніс три війни, і на біваку бував здоровий, у спокої - вмирав! .. Він запальний, як собака, і лагідний, як овечка. У ньому дві людини. "

Так, характер Батюшкова був витканий з протиріч. Це відзначив і його друг Жуковський в жартівливому вірші: "Малятко Батюшков, гігант по обдарування: .."

Пушкін виключно високо оцінив роль Батюшкова в історії російської літератури. Він писав: "Батюшков, щасливий сподвижник Ломоносова, зробив для російської мови те ж, що Петрарка для італійського".

Ось перед нами визнаний шедевр батюшковской звукопису:

Ти пробуджується, про Байя, з гробниці

При появі Аврорін променів,

Але не віддасть тобі багряна денниця

Сяйва минулих днів,

Не поверне притулок прохолоди,

Де ніжилися рої красот,

І ніколи твої порфірний колонади

З дна не встануть синіх вод.

Всі вірш побудовано на мажорному поєднанні звуків "ро" - "Ра", які відтіняються звуками "б", "п", "в". До кінця цей мажор загасає, і фінал оркестровано під носове "н". У вірші взагалі відсутній звук "м", який найчастіше зустрічається в російських словах. Але тут для "чуйного вуха" Батюшкова цей звук виявився зайвим, і поет обійшовся без нього. Можна порівняти тут роботу віршотворця з роботою древніх теслярів, які будували храми "без єдиного цвяха".

Цікаво, що Італія завжди здавалася Батюшкову істинним притулком мистецтва, істинної батьківщиною поетів, не кажучи вже про те, що все в Італії дихало повітрям античності, яку він обожнював. Великі іта льянци - Данте, Петрарка, Аріосто - завжди були для Батюшкова недосяжним зразком. Але особливо близький йому був Торквато Тассо.

Гірка доля Тассо надихнула Батюшкова на знамениту його елегію "Вмираючий Тасс". Це найсильніше, найглибше твір Батюшкова на одну з його улюблених тем: поет і світ. Дивно пророцтво Батюшкова в цьому вірші, сам вибір сюжету був вже передбаченням. У примітці до елегії автор писав: "Тасс як страдалец поневірявся з краю в край, не знаходив собі притулку, всюди носив свої страждання, всіх підозрював і ненавидів життя свою, як тягар. Тасс зберіг серце і уяву, але втратив розум ". Батюшков немов дивився на кілька років вперед. Всього на декілька років!

"Загинув Торквато наш! - Вигукнув з плачем Рим.

Загинув співак, гідний кращої долі! .. "

На ранок факелів побачили похмурий дим;

І трауром покрився Капітолій.

Хвороба брала своє, Батюшкову ставало все гірше ... Жуковському вдалося домогтися в Наприкінці 1818 р. призначення Батюшкова до складу Російської місії в Неаполі. Друзі сподівалися, що що поїздка в Італію благотворно вплине на поета. Але той писав з Італії: "Посеред цих чудес здивувати зміні, яка в мені зробилася: я зовсім не можу писати віршів" ...

У квітні 1821 Батюшков отримав безстрокову відпустку і невиліковно хворим повернувся в Росію. Перші роки хвороби були жахливі: блукаючи по Кавказу і Криму фактично в повній самоті, він в припадках безумства знищив рукопису багатьох нових віршів, і він не міг бачити книг і спалив • свою улюблену дорожню бібліотеку.

Медики виявилися безсилі. У 1833 р. поетові була виклопотала довічна пенсія, і Батюшкова відвезли на батьківщину, до Вологди. У 1834 р. було видано зібрання його творів, так і не стало відомим живому ще автору. Друзі та родичі Батюшкова розповідали, що в рідному краю поетові стало краще. Там прожив він до 7 липня 1855 року.

Слава одного з найтонших російських ліриків, чистої душею людини с.трагіческой долею надовго пережила Батюшкова. У XX столітті поет Осип Мандельштам писав про нього у своїх віршах:

Наше муки і наше багатство,

Недорікуватий, з собою він приніс

Шум віршики і дзвін братства

І гармонійний пролівень сліз.

"Дзвін братства" і "говірка валів" поезії, настільки гармонійно і настільки ніжно звучали у віршах Батюшкова, не замовкли і понині.

Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Іноземні мови і мовознавство | Твір
21.1кб. | скачати


Схожі роботи:
Батюшков к. н. - "Чудотворець" поезії Батюшков
Батюшков к. н. - Чудотворець поезії Батюшков
Перший московський чудотворець
Сербсько-російський святий Святитель Петро Цетіньській Чудотворець
Батюшков к. н. -
Батюшков КН
Костянтин Батюшков
Батюшков Костянтин Миколайович
Батюшков к. н. - Поезія піднесеного і героїчного
© Усі права захищені
написати до нас