Чисельність населення світу

Чисельність населення світу

Розміщення населення по території Землі

Населення Землі розміщено вкрай нерівномірно. 70% населення живе лише на 7% території суші.

У Східній півкулі зосереджено 80% усього населення, в Північній півкулі - 0,9%. При цьому основна маса людей живе в межах помірного, субтропічного і субекваторіального кліматичних поясів. 15% території суші абсолютно не освоєні людьми - це області з екстремальними природними умовами.

Головним показником, що характеризує розміщення населення, є щільність населення. Середня щільність населення Землі - 40 чол./км2. Проте нерівномірність розміщення населення в різних регіонах і країнах світу величезна. Показник щільності населення коливається від десятих часток до 2000 чол./км2.

Щільність населення Зарубіжної Європи та Азії становить понад 100 чол./км2, в Північній і Південній Америці - близько 20 чол./км2, а в Австралії і Океанії - не більше 4 чол./км2.

Порівняння щільності населення окремих країн дозволяє виділити три групи країн:

країни з дуже високою щільністю населення - понад 200 чол./км2 (Бельгія, Нідерланди, Великобританія, Ізраїль, Ліван, Бангладеш, Республіка Корея, Сальвадор);

країни з щільністю населення, близькою до середньо-світовому показником - приблизно 40 чол./км2 (Ірландія, Ірак, Малайзія, Марокко, Туніс, Мексика, Еквадор);

країни з низькою щільністю населення - менше 2 чол./км2 (Монголія, Лівія, Намібія, Австралія, Гренландія).

Нерівномірність розміщення населення може спостерігатися і в межах окремої країни. Яскравими прикладами можуть служити Єгипет (найбільш заселена долина р.. Ніл), Китай і Австралія (заселена східна частина країни), Канада (заселений південь країни), Росія (найбільш заселена європейська частина країни). В Індонезії щільність населення на о. Ява становить 2000 чол./км2, а в районах інших островів - до 3 чол./км2.

Нерівномірність розміщення населення на Землі пояснюється рядом факторів.

Вплив природного фактора виявляється:

в слабкій освоєння територій з несприятливими для людини природними умовами (пустелі, тундри, тропічні ліси, полярні області);

у проживанні основної частини населення на висоті до 1000 м над рівнем моря (при цьому 56% населення зосереджено на рівнинах з висотою до 200 м, 24% - до 500 м над рівнем моря);

в концентрації населення поблизу морського узбережжя (понад 50% населення живе в межах 200 км від узбережжя морів і океанів);

у високій освоєння територій з родючими грунтами та сприятливими агрокліматичними умовами (субтропічний, субекваторіальний і південь помірного кліматичного поясу).

Вплив історичних особливостей заселення суші проявляється в тому, що, на думку вчених, заселення Землі відбувалося з територій, де формувався людина сучасного виду, Південно-Західній Азії, Північної Африки і Південної Європи, по Старому Світу, потім в Америку і Австралію. Час заселення серйозно вплинуло на чисельність населення регіонів.

Відмінності в сучасній демографічної ситуації пов'язані з природним приростом населення окремих країн. Яскравий приклад - Бангладеш з високим рівнем народжуваності. Щільність населення цієї країни в даний час складає більше 750 чол./км2.

Вплив соціально-економічних умов пов'язано з розміщенням промислових зон, транспортних шляхів, освоєнням великих родовищ корисних копалин, сприяють концентрації населення.

В даний час у світі можна виділити кілька районів найбільшої концентрації населення. До них відносяться:

Східна Азія (східне узбережжя Китаю, Японія, КНДР, Республіка Корея), де проживає близько 1 млрд чол.;

Південна Азія (Індія, Бангладеш, Шрі-Ланка, Пакистан), де проживає близько 1 млрд чол.;

Південно-Східна Азія (Індонезія, Філіппіни, Таїланд, Малайзія), де проживає понад 300 млн чол.;

Зарубіжна Європа, де проживає близько 500 млн. чол.;

Північний схід США, де проживає близько 100 млн. чол.

Чисельність населення світу в даний час складає близько 6 млрд чол.

Країни світу різко розрізняються за кількістю жителів. Більше половини населення світу зосереджена в шести країнах:

Китай - 1 млрд 221 млн чол.;

Індія - 936 млн. чол.;

США - 263 млн чол.;

Індонезія - 198 млн чол.;

Бразилія - 162 млн чол.;

Росія - 147 млн чол.

Поряд з такими «гігантами» є країни, чисельність населення яких складає 20-30 тис. чол. (Наприклад, «карликові» держави Зарубіжної Європи: Монако, Ліхтенштейн, Андорра.)

Протягом майже всієї історії людства зростання чисельності населення був невеликий, але в останні два століття приріст населення різко збільшився. Так, протягом XIX століття чисельність населення зросла на 710 млн чол., А протягом XX століття - на 4590 млн чол. Причому найбільші темпи зростання населення припали на 60-80-ті роки XX століття, коли кількість жителів планети зросло більш ніж в 1,5 рази.

Такий різкий стрибок чисельності населення отримав назву «демографічний вибух». Він став результатом різкого зниження смертності в усіх вікових групах внаслідок поліпшення медичного обслуговування, розвитку методів боротьби з епідеміями (перш за все в країнах, що розвиваються). В даний час чисельність населення світу щорічно збільшується на 90 млн чол., Причому 90% приросту припадає на країни, що розвиваються Африки, Азії і Латинської Америки.

Динаміку чисельності населення визначає процес відтворення населення. Це співвідношення народжуваності і смертності, що забезпечують безперервне відновлення і зміну людських поколінь. Народжуваність і смертність - це число народжених або померлих за рік у розрахунку на 1000 жителів. Різниця між народжуваністю і смертністю називається природним приростом. Таким чином, «формулу відтворення» можна записати як:

Р-С = ЄП,

де Р - народжуваність, С - смертність, ЕП - природний приріст.

Природний приріст може бути позитивним і негативним. Він змінюється з року в рік.

Природний приріст залежить від ряду факторів. До них можна віднести:

рівень життя, в тому числі матеріальні умови життя людей, рівень охорони здоров'я, харчування, умови праці та побуту людей тощо;

структуру населення (статева, вікова, шлюбна);

спосіб життя (міський та сільський);

зайнятість жінок у суспільному виробництві;

національні та релігійні традиції.

Негативний вплив на відтворення населення надають війни, які призводять до людських втрат, а також поширення голоду і хвороб.

Середньосвітовий показник природного приросту складає 17 чол. на 1000 чол. населення (17% о). Однак у регіонах і країнах світу він істотно різний:

Таким чином, можна виділити два основних типи відтворення населення, що мають свої характерні особливості:

У сучасній демографії історично обумовлена ​​зміна типів відтворення населення пояснюється концепцією демографічного переходу.

Виділяються чотири фази демографічного переходу:

Вперше демографічний перехід почався в Європі в XVIII столітті. В даний час більшість країн цього регіону знаходяться у третій фазі. У більшості країн Африки демографічна ситуація відповідає першій фазі переходу, а в Азії та Латинській Америці - другий. Саме тому країни, що розвиваються надавали і найближчим часом будуть чинити вирішальний вплив на динаміку чисельності населення світу.

У зв'язку з швидким зростанням чисельності населення в країнах, що розвиваються досить гостро постають проблеми, пов'язані з необхідністю забезпечення людей роботою, житлом і т. п. Але головною проблемою цих країн стала продовольча проблема, тому що продуктивність малотоварного сільського господарства, характерного для більшості країн, що розвиваються, знаходиться на низькому рівні.

У розвинених країнах, з низьким приростом населення, виникають проблеми, пов'язані з «старінням нації». У таких країнах, як Угорщина, Швеція, Данія, спостерігається постійне скорочення чисельності населення (тобто смертність перевищує народжуваність).

Більшість держав прагне керувати відтворенням населення з метою досягнення найбільш оптимальної демографічної ситуації, тобто проводить демографічну політику.

Демографічна політика - це система заходів (адміністративних, економічних, пропагандистських та ін), спрямована на регулювання процесу відтворення населення.

У країнах з першим типом відтворення населення заходи демографічної політики спрямовані на підвищення народжуваності. У країнах другого типу - на скорочення народжуваності.

З метою стимулювання народжуваності проводяться такі заходи, як виплата допомог, надання різних пільг багатодітним сім'ям і молодятам, розширення мережі дошкільних установ, статеве виховання молоді, заборона абортів і т. п. Першою країною, де було вжито заходів щодо стимулювання народжуваності, була Франція. До кінця 80-х років активну політику в цьому напрямку проводили країни Східної Європи. В даний час в країнах Західної Європи велику роль відіграють економічні заходи, що включають систему різного роду виплат і пільг сім'ям, які мають двох і більше дітей.

Найбільшою результативності у зниженні народжуваності домоглися Китай і Японія. Тут в демографічній політиці застосовувалися найрадикальніші як пропагандистські, так і економічні заходи (системи штрафів, отримання дозволу на народження дитини і т. п.). В даний час у цих країнах річний приріст населення нижче середньосвітового. Їх приклад наслідували Індія, Бангладеш, Пакистан, Шрі-Ланка, Індонезія та деякі інші країни, що розвиваються.

Особливі складнощі в проведенні демографічної політики є в арабсько-мусульманських країнах Південно-Західної Азії та Північної Африки, а також в країнах Тропічної Африки, де зберігаються національно-релігійні традиції багатодітної сім'ї.

При аналізі вікового складу населення прийнято виділяти три основні вікові групи:

діти (0-14 років);

дорослі (15-64 роки);

літні (65 років і старше).

У структурі населення світу частка дітей складає в середньому 34%, дорослих - 58%, літніх - 8%.

Вікова структура в країнах з різним типом відтворення населення має свої особливості.

У країнах з першим типом відтворення частка дітей не перевищує 22-25%, тоді як частка людей похилого віку становить 15-20% і має тенденцію до збільшення у зв'язку із загальним "старінням" населення в цих країнах.

У країнах з другим типом відтворення населення частка дітей є досить високою. У середньому вона становить 40-45%, а в окремих країнах вже перевищує 50% (Кенія, Лівія, Ботсвана). Частка населення похилого віку у цих країнах не перевищує 5-6%.

Вікова структура населення визначає його продуктивну складову - трудові ресурси, які в різних країнах оцінюються по-різному. Особливо важлива ступінь залучення працездатного населення у виробництво, про що свідчить показник економічно активного населення, реально зайнятого в матеріальному виробництві та невиробничій сфері.

У світі до економічно активного належить близько 45% всього населення, причому в країнах Зарубіжної Європи, Північної Америки, Росії цей показник становить 48 - 50%, а в країнах Азії, Африки, Латинської Америки - 35-40%. Це пов'язано з рівнем зайнятості жінок у суспільному виробництві і часткою дітей у віковій структурі населення.

Співвідношення між працездатної частиною населення і непрацюючими (дітьми та літніми) називається демографічної навантаженням. Демографічне навантаження в світі складає в середньому 70% (тобто 70 непрацюючих на 100 працездатних), у розвинених країнах - 45 - 50%, у що розвиваються - до 100%.

Статевий склад населення світу характеризується переважанням чоловіків. Чисельність чоловіків на 20-30 млн перевищує чисельність жінок. У середньому на 100 дівчаток народжується 104-107 хлопчиків. Проте відмінності по країнах світу досить істотні.

Переважання чоловіків характерно для більшості країн Азії. Особливо великий перевагу чоловіків в Південній і Південно-Східної Азії (Китай, Індія, Пакистан), а також в арабо-мусульманських країнах Південно-Західної Азії та Північної Африки.

Приблизно рівне співвідношення чоловіків і жінок характерним для більшості країн Африки і Латинської Америки.

Переважання жінок має місце приблизно в половині всіх країн світу. Найбільш яскраво воно проявляється в Європі, що пов'язано з більшою тривалістю життя жінок в цих країнах, а також великими втратами чоловічого населення в періоди світових воєн.

Різна співвідношення чоловіків і жінок у різних вікових групах. Так, найбільший перевага чоловічого населення в усіх регіонах світу спостерігається у віковій групі до 14 років. Серед літніх людей у всьому світі переважають жінки.

Для графічного аналізу вікової та статевої структури населення використовуються статево піраміди, які мають вигляд столбиковой діаграми. Для кожної країни піраміда має свої особливості. У цілому для піраміди країн з першим типом відтворення населення характерно нешироке підставу (низька частка дітей) і досить широка вершина (висока частка літніх). Для піраміди країн, що розвиваються, навпаки, характерно дуже широке підстава і вузький верх. Співвідношення чоловіків і жінок (ліва і права сторони піраміди) не має таких істотних відмінностей, однак переважання чоловічого населення в ранніх віках, а жіночого в літніх - помітно.

У статевовікових пірамідах знаходять своє відображення і великі історичні події, що вплинули на зміну чисельності населення (передусім війни).