Чеховський текст як інтертекст світової культури до 100-річчя з дня смерті АП Чехова

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

Т.С. Злотникова

Тексти А.П. Чехова будь то репліки персонажів, цілісні епічні (незалежно від їх фізичного обсягу) або драматичні твори - можуть сприйматися як збори окремих інтертекстуальних дослідів, а також як цілісний, наскільки це можливо в подібній ситуації, інтертекст світової культури. Від біблійних цитат до шкільних трюїзмом - такий діапазон використання культурних кліше, звичних для навчався в гімназії та університеті, що обертається у різних з професійної та соціальної точки зору колах людини.

Найважливіше тут - органічність чи не постійного фрагментарного цитування, яким займається і автор художніх або епістолярних або публіцистичних текстів, і його персонажі.

Ця стаття є першим досвідом розробки контекстуального і интертекстуального поля, в якому існував Антон Павлович Чехов, і тому своїм завданням я вважаю максимальну конкретизацію тих теоретичних позицій, які згодом можна буде розвивати. Необхідна конкретність може бути досягнута за рахунок дещо незвичного для дослідження художньої творчості, але досить показового кількісного підходу і структурування вивчених текстів по ряду спеціально позначених параметрів.

Для демонстрації висловленої гіпотези щодо інтеркстуальності чеховських текстів були шляхом випадкової вибірки досліджено 64 художніх і публіцистичних тексту (оповідання, повісті, нариси, п'єси), де містяться понад 100 цитат, і листи до 10 адресатам, де містяться 34 цитати.

Зроблено декілька видів класифікації матеріалу. Одразу обмовимося, що деякі аспекти дослідження будуть оприлюднені пізніше, це відноситься, по-перше, до характеру цитування в художніх текстах (авторська мова або мова персонажів), по-друге, до складу текстів з точки зору їх жанрових особливостей (оповідання, повісті, нариси, фейлетони, п'єси, листи); по-третє, до ступеня насиченості одного і того ж тексту цитатами і згадками (так, з розглянутих художніх текстів майже третя частина містить по дві і більше цитат, є й такі, де зустрічається від 4 до 7) ; Почетверте, до складу адресатів (з тих, листи до яких були розглянуті в даному випадку, найбільш часті цитати у зверненнях до колег, А. Суворіну і Н. Лейкин; і зрозуміло, що між оцінкою Чеховим інтелектуальних, в тому числі асоціативних потенцій адресатів , і частотою використання цитат існує пряма залежність, бо цим людям Чехов, в першу чергу, «свою освіченість» показати хоче).

Основу ж цієї статті становить класифікація за, здавалося б, найбільш очевидного, але при цьому далеко не однозначного ознакою - за типом джерел цитування та згадувань.

При підрахунку було виявлено 139 цитат (в основному прямих, рідко непрямих) і персональних згадувань. На їх аналізі і зупинимося докладніше.

18 цитат з релігійних джерел діляться, з точки зору характеристики текстів, у яких вони містяться, рівно навпіл: 9 містяться в листах, 9 - у художніх текстах. Добре відома побожність і підкреслена релігійність укладу сім'ї, в якій Чехов ріс, позначилася в тому, що далеко не розхожі вирази стали органічною складовою частиною не тільки образної Ярославський педагогічний вісник. 2004. No 1-2 (38-39) структури, а й увійшли в побутовій лексикон Чехова. І тут виникають не тільки звичні «це велика таємниця» (Послання до ефесіянам, 5) у листі до А.С. Суворіну від 28.05.1892 або згадування про посипання голови попелом (Іов, 2) у листі до М.В. Кисельової від 3.02.1888. Сьогодні не можна впевнено стверджувати, чи розумів лікар з університетською освітою значення слова «сарана», коли згадував, відповідно до євангельським (Марк, 1) про те, що живиться ними і медом - у листі до М.П.

Чехової від 28.05.1890; привівши рідко вживане словосполучення, він, схоже, похвалився тим, що їсть ... сарану або коників (так, згадуючи двох різних «тварин», роз'яснює це слово в перекладі з церковнослов'янської Вл. І. Даль). У своїх текстах Чехов не раз згадує страту єгипетську чи єгипетську роботу, згадує про верблюда, здатному пройти крізь вушко голки.

Але, мабуть, необхідно спеціально зазначити, що деякі висловлювання наводяться у своїй архаїчної, далеко не повсякденного формі: нарікаючи на необхідність дбати про сім'ю і неможливість жити окремо, Чехов у листі до Ал. П. Чехову буквально цитує церковнослов'янська оборот «на ріках вавілонських седохом і плакахом» (Пс., 136); зауважимо принагідно, що персонаж оповідання «Іменини» до цілком традиційному сенсі згадує, тим не менш, не поширене в повсякденній мові й засвоєне явно з чеховського дитячого часу жорстко і акуратно виконувалися обрядів почуте у літургії вираз «благорозчинення повітря».

У 22 випадках можна відзначити «прикордонний» характер використання цитат. Порівняння показує, що посилань на власне літературні джерела в чеховських текстах значно більше, ніж посилань на релігійні джерела. Що стосується посилань, що є «на межі», то тут пропорція зворотна. Мова, в тому числі і в епістолярному жанрі, рясніє біблеїзми (їх 15), в той час як літературних цитат значно менше саме в цій групі текстів (їх 7).

Безсумнівно, грань, що розділяє (або зближує) буденна свідомість з літературними або релігійними джерелами, носить досить умовний характер, тому й підрозділ, розпочате в деяких випадках, може викликати незгоду, що, втім, природно.

Чехов дав свої розповідь про примхливу і недалекого панійка, ледь звільнилася від нелюбого чоловіка і «вимушеної» виходити за іншого, оскільки на її шляху виник ще більш багатий старий, «Загадкова натура». Назва носить явно іронічний сенс, оскільки загадку становлять не душевні метання дами, а її готовність зворушливо міркувати про жертви, яких, насправді, можна було б соромитися.

Джерелами, очевидно, є тексти німецьких авторів, Ф. Шпільгагена, роман якого був названий так само, як і оповідання Чехова, і Й.-В. Гете, чиє вислів послужило епіграфом до названого роману і містило міркування про натурах, не здатних пристосовуватися до свого становища в житті, не задоволених життям і не вміють нею насолоджуватися. Якщо продовжити логіку суджень німецьких авторів, то стане ясно, що знамениті на Заході «загадкові натури» є своєрідним аналогом не менш знаменитих російських «зайвих людей», про які заговорили після появи в 1850 році однойменного нарису І.С. Тургенєва. Прикордонний характер з повсякденною промовою носять літературні кліше згадуваний у «Стрибуха» Чехова «медовий місяць» (мало хто пам'ятає тепер про використання цього поняття, запозиченого з східного фольклору, в романі Вольтера «Задіг, або Доля»); лайка «альфонс», адресоване в оповіданні «Вороги» невірній дружині і що виник завдяки п'єсі А. Дюма-сина «Пан Альфонс». Настільки ж буденно (на межі між релігійним текстом і буденною мовою) звучать запозичені з Біблії згадки Каїна (Бут., 4) в оповіданні «Швець і нечиста сила» або Ірод (Мт., 2), постійно поминаються то в «Бабах», то в «Чорного ченця», часом навіть із маленької літери, тобто в розхожому значенні лиходія; в контексті роздратування проти нахабного начальника, що вимагає шанування, виникає в «Святковою повинності» згадка звучав у пеклі «скреготу зубовного» (в оригіналі - «скрегіт зубів », МТФ., 8); переінакшується в« Нудної історії »євангельське (Мт., 6)« злоба дня », коли акцент з повсякденності, що супроводжує рух життя, переноситься на актуальність відставки університетських адміністраторів; релігійна лексика відверто знижується, коли в оповіданні «Кухарка одружується» фігурує згадка про альфа і омега кухні, при тому, що грецькі літери як символ початку і кінця фігурували в апокаліптичному контексті (Об'явл, 1).

24 джерела не відносяться ні до числа літературних творів, ні до числа релігійних текстів.

Це, перш за все, 5 відсилань до міфології (Тантал в «ганчірки», нектар у «Аптекарша», сфінкс в «Розповідь невідомої людини», Ескулап в «Сільських ескулапи, Юпітер в« Нудьга життя »причому в останньому випадку буквальною цитатою звучить в іронічній репліці усміхнене генерала знамените «Юпітер, ти сердишся, значить, ти не правий»).

Крім того, у 12 випадках звучать висловлювання політичних і військових діячів (які згадки про них), неназвані посилання на наукові твори і політичні гасла. З політичної практики приходить не тільки нарікання на омана ілюзіями щодо рівності, братерства та іншого («У садибі», джерело - гасло епохи Великої французької революції з постанови від 30 червня 1793 року), але абсолютно спотворене по відношенню до первинного, цілком конкретного і включавшему уявлення про представників як чоловічої так і жіночої статі, вираз «синя панчоха», що виникло в Англії 1780-х років («Рожевий панчоха»).

Дуже імпонували чеховським персонажам рубані фрази Юлія Цезаря в будь-якому їх переказі, від Плутарха до Шекспіра: «жереб кинуто» («Моє життя»), а також міркування про перевагу першого на селі перед другим у місті («Дуель»). Очевидно, Чехов читав, або в його оточенні були прийняті в переказі цитати зі знаменитого твору А.В. Суворова «Наука перемагати».

Він не просто згадував звичне словосполучення «швидкість і натиск», а й починав його «окоміром» («Дружина»), і недобре жартував з приводу невдалого самогубства критика Кичеєва, кажучи, що куля опинилася дурепою, і заодно дезавуюючи суворовське «куля - дура , штик молодець »(лист до М. А. Лейкин від 12.01.1886). Зрозуміло, особливо слід відзначити інтертекстуальний характер введення трюїзму в текст оповідання «Учитель словесності». На відміну від прямих або непрямих можливостей встановлення авторства, часу або ситуації виникнення того чи іншого обороту, процитованого Чеховим, передсмертний марення Іполита Іполитовича носить архетипний характер: вся мудрість, вся тяга до звичним і зручним способам презентації складного світу зібрані у двох цілком нешкідливих фразах: «Волга впадає в Каспійське море. Коні їдять овес ».

Найбільш численна група джерел літературного походження 75. У силу такої великої кількості літературних цитат і згадок логічно було зробити додаткову класифікацію, що враховує склад авторів творів-джерел, коло їхніх творів і частоту звернення до тих і до інших.

Улюбленим автором Чехова виявляється В. Шекспір ​​(12), причому поряд з неперевершеним «Гамлетом» (5) виникають і «Отелло» (3), і «Річард Ш», і «Ромео і Джульєтта», і «Король Генріх IV», і «Юлій Цезар». У досліджених текстах кількість цитат з його творів перевищує і грібоедовЯрославскій педагогічний вісник. 2004. No 1-2 (38-39) ські (9), і гоголівські (всього 8 - 5 з «Ревізора» і 3 з «Мертвих душ»), і запозичення з байок Крилова (7), і пушкінські (всього 7 - 3 з «Онєгіна», 2 з «Годунова», по 1 з «Полтави» і «Поета»).

З викликав чи не схиляння Л. Толстого - всього 1 цитата, правда, від всіх інших вона відрізняється наявністю прямого посилання на джерело в повісті «Три літа» інтелігентна мова персонажа містить посилання: «Це, я думаю, само собою владнається, або, як каже лакей у Толстого, утворюється ». Все дуже просто, до місця, але саме звичайне слово «утворюється» вже встигає перетворитися на кліше, до якого сумлінну - вже не персонаж, а Чехов, відсилає читачів, оскільки в його письменницькому свідомості вживання цілком звичайного дієслова в розширеному і явно іронічному значенні закріплено за великим попередником.

В авторській мові і в мові персонажів Чехов користується літературними персонажами і цитатами головним чином саме в їх загальноприйнятому розумінні. Йому це потрібно перш за все для скорочення пояснюючих характеристик, коментарів (сказано «Отелло в спідниці» і не потрібно довго описувати схильність Ніночки в однойменному оповіданні до невиправданої бурхливої ​​ревнощів; сказано в оповіданні «Іменини» про «держімордовскіх» поглядах, які «деморалізують середовище» , або про хамство чиновників, що виявляють собою «суміш Держиморди і Яго» в нарисі «Острів Сахалін» - і не потрібно довгих філіппік щодо грубості, нахабства, пристрасті до інтриганства і небажання виконувати свої службові обов'язки). Чехов любив перебільшені числа, які могли, зрозуміло, іронічно показати справжній масштаб подій. У нього і гоголівські «тридцять п'ять тисяч кур'єрів» скачуть, щоб надати майбутньої події особливу значимість («Княгиня»), і шекспірівські «сорок тисяч братів» фігурують, щоб показати всегонавсего масштаб сп'яніння одного персонажа («Ніч на кладовищі») або дурості іншого («Двадцять дев'яте червня»).

Пишномовні і часто в джерелі виникали в трагічно-безвихідних ситуаціях фрази знижуються до буденного рівня. Так відбувається з шекспірівської фразою «півцарства за коня» в повісті «Три літа»: «Півцарства за склянку чаю! - Промовила вона глухим голосом, закриваючи рот муфтою, щоб не застудитися ». У нарисі «Осколки московського життя» власники аптек на Микільській відчувають «справжні, вулканічні» пристрасті і жадають «крові і помсти», в силу чого прирівнюються до шекспірівських ж Монтеккі і Капулетті. До власних побутовим ситуацій застосовує Чехов і пушкінське «важка ти, шапка Мономаха» (у листі до М. А. Лейкин від 17.11.1885 у зв'язку з необхідністю переїзду з поганою квартири), і карамзинские «дієслово часів», пишномовно звучала у вірші « На смерть князя Мещерського »і« знижене »у зв'язку зі старіючим родичем, який« ослаб, посивів і тихо говорить ».

Є в чеховських текстах моменти інтерпретації, зокрема обивательської, уявлень про вічні («бродячих») сюжетах і персонажах - Гамлета, Дон Жуана, Дон Кіхоті («упертий фанатик, маніяк» «Сусіди»). Характерно, що провінційний інтелігент Іванов в однойменній п'єсі існує саме в полі цих вічних образів: він, побічно апелюючи до Дон Кіхоту, закликає не воювати «поодинці з тисячами», не боротися з млинами і, чого, втім не було в Сервантеса, не битися «лобом об стіни», і він же називає ганьбою для себе порівняння з жалюгідними людьми, яким лестить називання їх «зайвими людьми» або «Гамлет» (саме так, в множині і з маленької літери), жалюгідними і так званими «зайвими ».

Серед літературних джерел (цитат) є перш широко відомі, але пішли з культурної пам'яті нашого часу. Очевидно, для Чехова і його епохи ці цитати були звичними й очевидними учасниками спілкування і художньої мови. У «Дружині» і «Розповідь невідомої людини» повторюється розхожа і мовби нізвідки взялася фраза «була справа під Полтавою», джерелом якої була пісня середини ХІХ століття на слова І. Молчанова, інша пісня, ХVIII століття, на слова М. Зубової з наївною пишномовністі згадується в листі Н.А. Лейкин (від 27.08.1886) всього-на-всього у зв'язку з від'їздом з «прекрасних тутешніх місць».

Як безпосередньо пісні, так і вірш Ю. Нелединского-Мелецкого «Пісня» відтворюється персонажем оповідання «Пригода» при згадці про неминучу зустрічі з шинком: «зайдуть, вип'ють стаканчик - і віднеси ти моє горе!» Осібно, як видається, стоїть досить дивна ідентифікація Чехова як однодумця Фамусова - або підкреслено вільне ставлення до «крилатої фрази», відокремленою для письменника від безпосереднього джерела цитування. Грибоєдовський персонаж, який розмірковує про тяготи світського життя, журиться: «Пофілософствуй - розум закрутити ...» Чехов у листі А.С. Суворіну (від 27.03.1894) обговорює успіхи природничих наук, з приводу яких кидає явно іронічно: «А зафілософствуй - розум закрутити». І все б нічого, якби Чехов тільки буквально скористався чужий фразою для остраненія спостерігається їм самим ситуації. Але такий поворот виникає в мові одного з його власних персонажів, причому чеховська іронія перетікає в самоіронію Вершиніна, віддає собі звіт в безглуздості і нікчемності абстрактних міркувань в умовах провінційної рутини: «Якщо не дають чаю, то давайте хоч пофілософствуємо».

... В одному зі своїх дошкульних висловлювань, приписаних у записних книжках вигаданому професору і перетворилися, як і багато інших, в свого роду «крилаті слова», А.П. Чехов зауважив: «Не Шекспір ​​головне, а примітки до нього». Знаючи таке ставлення Чехова до формалізації наукової діяльності, не можна, тим не менш, не бачити, наскільки чітко детальне і нетривіальне з наукового інструментарію прочитання загальновідомих текстів дає можливість розширити уявлення про співвідношення творчості самого Чехова та світового культурного контексту.

Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Іноземні мови і мовознавство | Твір
32.4кб. | скачати


Схожі роботи:
Винахідник першого в світі радіоприймача до 100-річчя з дня винаходу А З Попова
До 250-річчя від дня народження А Н Радищева
Аполлон Майков поет великої імперії до 185-річчя з дня народження
Анку персоніфікація смерті вісник смерті або знаряддя смерті
Експонат музею як текст культури
Проблеми життя і смерті ставлення до смерті в різні історичні
Проблеми життя і смерті і ставлення до смерті в різних релігіях
Характеристика світової культури і мистецтва
Феномен світової рок-культури
© Усі права захищені
написати до нас