ЦЕНТРОСОЮЗ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ
Недержавне некомерційне освітній заклад середньої спеціальної освіти Кооперативний Технікум Тамбовського облспоживспілки
Курсова робота
з дисципліни
Економіка галузі
тема: «Ціноутворення в ринковій економіці» (на матеріалах Сосновського районного споживчого товариства)
Виконав студент Шуртін М.В.
група А-40 спеціальність 230103
«Автоматизовані системи обробки інформації та управління»
Форма навчання очна
Керівник Рукина Т.А.
Тамбов 2009
План
Введення
Глава 1. Ціноутворення в ринковій економіці
1.1 Роль ціни в ринковій економіці
1.2 Види цін
1.3 Система ціноутворення
1.4 Методи ціноутворення
Глава 2. Ціноутворення в громадському харчуванні
2.1 Економічна характеристика (Сосновського районного споживчого товариства)
2.2 Аналіз калькуляції їдальні Сосновського районного споживчого товариства
Список використаної літератури
Введення
Історично склалося, що ціни встановлювалися покупцями і продавцями в ході торговельних переговорів один з одним. Продавці звичайно запитували ціну вище тієї, що сподівалися отримати, а покупці - нижче тієї, що розраховували заплатити. Поторгувавшись, вони, врешті-решт, сходилися на взаємоприйнятній ціні. Встановлення єдиної ціни для всіх покупців - ідея порівняно нова. Поширення вона одержала тільки з виникненням наприкінці XIX ст. великих підприємств роздрібної торгівлі.
Ціна завжди була основним фактором, що визначає вибір покупця. Це положення дотепер справедливо в бідних країнах серед незаможних груп населення стосовно до продуктів типу товарів широкого вжитку. Однак в останні десятиліття на купівельному виборі відносно сильніше стали позначатися нецінові фактори, такі, як стимулювання збуту, організація розподілу товару і послуг для клієнтів.
Основою будь-якої ринкової системи є механізм ціноутворення. У період перехідної економіки це дійсно окрема завдання, оскільки за 70 дет планового ціноутворення російські економісти, і, насамперед економісти підприємств, втратили ту культуру господарської діяльності в умовах ринку, якою володіли повною мірою наші колеги в дореволюційній Росії і елементом якої є і комерційне ціноутворення. Тому, запропонувавши економістам підприємств у 1992 р.: «А тепер встановлюйте ціни самі - як хочете!», Держава не вправі було очікувати від них використання інших методів ціноутворення, крім найбільш їм відомого і звичного - витратного. До того ж саме на цей шлях їх підштовхувала інфляція, яку самі підприємства і підстьобували своєю політикою цін, і яка потім формувала вже їх власні цінові очікування.
Основною метою даної роботи є визначення та аналіз основних напрямків цінової політики підприємств на сучасному етапі. Для досягнення цієї мети в роботі передбачається вирішити такі завдання:
1) розглянути стратегію ціноутворення.
2) проаналізувати можливі стратегії цінової політики підприємства в умовах як розвиненої ринкової, так і перехідної економіки;
3) дослідити реальну практику політики ціноутворення на прикладі підприємства Сосновський райпо »
Глава 1. Ціноутворення в ринковій економіці
1.1 Роль ціни в ринковій економіці
Ціна - це грошове вираження вартості одиниці товару. Вартість товару вимірюється суспільно необхідними витратами, які потрібні для його виробництва і реалізації. При цьому виходять з середніх умов діяльності більшості підприємств галузі: рівень організації технологічного процесу, продуктивності праці і т. п. Остаточна ціна формується на ринку.
В умовах конкуренції на ринку виявляється конкретна вартість товару. Якщо витрати підприємства на випуск одиниці продукції були нижче суспільно необхідних, то воно не тільки покриває витрати, але й отримує прибуток. В іншому випадку підприємству не вигідно займатися виробництвом цієї продукції.
Ціна - найважливіший елемент ринку, виявляє співвідношення між попитом і пропозицією товару. Якщо попит перевищує пропозицію, то ціна підвищується, і навпаки. У свою чергу ціна формує попит: в залежності від ціни попит може підвищуватися або знижуватися. Вона відображає ринкову кон'юнктуру, визначає поведінку на ринку продавців і покупців товарів. Так, підвищення ціни стимулює зростання випуску виробі, і навпаки. Від рівня ціни залежить фінансовий результат діяльності підприємств, з одного боку, і матеріальний добробут населення, з іншого. Отже, вона була одним з механізмів регулювання економічних процесів (обсяг, асортимент і якість виробленої продукції, склад покупців, розподіл ресурсів і капіталу і т. п.).
Сутність і роль ціни в ринковій економіці розкриваються, виконуваних функціях.
Обліково-вимірювальна функція ціни відображає суспільно необхідні витрати на виробництво і реалізацію продукції. На основі ціни встановлюється сума виручки від реалізації товарів і грошовий оборот.
За допомогою цін визначаються показники валового внутрішнього продукту, обсягу продукції, що випускається, обороту роздрібної та оптової торгівлі, фінансові результати і фінансовий стан підприємств і т. п.
За допомогою цін відбувається перерозподіл е національного доходу (знову створеної вартості) між різними економічними суб'єктами: галузями, регіонами, підприємствами, виробниками і споживачами.
Розподільча функція проявляється у державному регулюванні цін на макро-і мікроекономічному рівнях.
Регулююча функція ціни виражається в балансуванні попиту і пропозиції, у здійсненні зв'язку між виробництвом і споживанням. За допомогою ціни відбувається збільшення випуску одних виробів і зменшення інших, визначається асортимент товарів і т. п.
Стимулююча функція полягає в тому, що за допомогою механізму цін стимулюються впровадження науково-технічних досягнень, підвищення якості продукції, що випускається, виробництво конкурентоспроможних товарів, позитивні зміни структури попиту та пропозиції, економія витрат та інших
Цінова політика держави націлена на підвищення Серіального добробуту людей, соціального захисту готельних груп громадян.
Соціальна функція проявляється в тому, що на основі ціни відбувається перерозподіл національного доходу між Особистими соціальними групами населення.
Рівень цін на окремі товари і послуги надає реющего вплив на соціальне становище різних верств населення, особливо на малозабезпечених громадян.
Всі перераховані функції ціни тісно пов'язані між собою, доповнюють один одного. Так, на базі розподільчої функції вирішуються соціальні завдання. Стимулююча функція ціни служить регулятором ринкових відносин, обсяг споживання різних товарів і послуг.
Ціна - складна економічна категорія. Так, функції ціни не завжди діють в одному напрямку. Наприклад, нічна ціна товару відхиляється від вартості: вона буває вище або нижче фактичних витрат. Функції ціни виявляються в системі ціноутворення.
Отже, ціни відіграють важливу роль в економічному житті країни, в соціально-економічному розвитку регіонів, окремих господарюючих суб'єктів, у підвищенні добробуту народу.
Система цін - це сукупність різних цін, використовуваних галузями і сферами економіки. До них належать промисловість, сільське господарство, торгівля, транспорт, охорона здоров'я та ін Ці ціни пов'язані між собою і утворюють єдину систему. Так, ціни на продукти харчування залежать від цін на сільськогосподарську продукцію.
1.2 Види цін
У відповідності з визначеними ознаками і залежно від механізму формування може бути проведена наступна класифікація цін на споживчі товари:
1. За характером обслуговування сфери обігу - оптові, закупівельні і роздрібні.
2. За часом дії - постійні, поточні, сезонні, ковзаючі.
3. Залежно від сфери регулювання - вільні, регульовані, фіксовані.
4. По території дії - єдині, регіональні.
5. Залежно від порядку відшкодування транспортних витрат постачальниками товарів і торговими організаціями (умови франкіровкі).
6. Статистичні ціни, використовувані у статистиці: поточні, середні, зіставні.
Ціна складається з окремих елементів. Залежно від виду складу ціни розрізняється. Частка вибільних елементів являє собою структуру ціни.
Оптові ціни на продукцію промисловості - це ціни, за якими підприємства реалізують вироблені вироби, як правило, великими партіями оптовим організаціям.
Розрізняють оптові ціни підприємства (відпускні ціни) і оптові ціни промисловості.
Склад оптової (відпускної) ціни підприємства по товарах народного споживання:
- Повна собівартість продукції (витрати виробництва і реалізації);
- Прибуток промислового підприємства;
- Надбавки до ціни для відшкодування додаткових витрат по випуску продукції з особливими властивостями та умовами виробництва та реалізації;
- Акцизи з підакцизних товарів;
- Податок на додану вартість.
Акцизи встановлюються на делікатесні та ювелірні вироби, предмети розкоші, алкогольну продукцію, тютюнові вироби, легкові автомобілі, бензин. Перелік підакцизних товарів і ставки акцизів визначаються Урядом РФ у відсотках або в абсолютній величині на кожну одиницю товару. Вони є єдиними на всій території країни.
Додана вартість створюється на всіх стадіях виробництва і обігу товарів. Вона являє собою різницю "між вартістю реалізованих товарів і сумою витрат, в'язаних з виробництвом і реалізацією. Вона може бути розрахована і як сума витрат на оплату праці працівників" Отриманою прибутку. Ставка цього податку встановлена в розмірі 18%, а по окремих продуктах харчування і товарах для дітей-10%.
За оптовими цінами здійснюються розрахунки між виробничими та оптовими підприємствами.
Гуртові ціни використовуються в процесі аналізу і планування багатьох показників господарсько-фінансової діяльності підприємства (виручка від реалізації продукції, продуктивність праці працівників, фондовіддача, рентабельність продажів і ін.)
Різновидом цієї ціни є трансфертна ціна, яка використовується при русі продукції між підрозділами самого підприємства, наприклад при відпуску напівфабрикатів, надання інформаційних та інших послуг.
Склад оптової ціни промисловості:
- Оптова (відпускна) ціна підприємства;
- Надбавка постачальницько-збутових або оптово-збутових організацій для відшкодування їх витрат по реалізації продукції (комплектація, фасування, транспортування і т. п.) і одержання прибутку від цієї діяльності.
Один з видів цієї ціни - біржова ціна, яка використовується для здійснення біржової торгівлі. Вона складається з біржових котирувань і надбавок урахуванням якості товару, відстані від місця поставки.
Закупівельні ціни - це ціни, за якими сільськогосподарські підприємства (фермерські, селянські та інші господарства, власники особистих підсобних господарств, садів і городів реалізують свою продукцію різним виробничим і торговельним організаціям для переробки або продажу населенню.
За цими цінами виробляються закупівлі сільськогосподарської продукції для державних потреб (поставка армії, освіта резервів і т. п.).
Рівень закупівельних цін залежить від витрат виробників продукції, кон'юнктури ринку, сезонних особливостей та інших умов виробництва і реалізації продукції. Ці ціни безпосередньо впливають на ціни переробленої продукції і реалізоване через торговельну мережу продовольство.
Собівартість сільськогосподарської продукції багато в чому залежить від оптових цін на обладнання, добрива та іншої промислової продукції, тарифів на послуги, що надаються сільському господарству (енергетичні, транспортні і т. п.).
Для стимулювання розвитку сільськогосподарського виробництва та регулювання закупівельних цін держава надає цим підприємствам підтримку (пільгове кредитування, дотації та ін.)
Роздрібні ціни - Це ціни, за якими товари продаються безпосередньо населенню через роздрібну торгову мережу та підприємства харчування.
Склад цієї ціни:
- Оптова ціна промисловості або закупівельна ціна на сільськогосподарську продукцію;
- Податок на додану вартість, створювану в сфері обігу;
- Торговельні надбавки (націнки) підприємств торгівлі (оптової і роздрібної) та харчування.
Торговельні надбавки призначені для покриття витрат обігу і одержання прибутку від реалізації товарів.
За рахунок націнок підприємства харчування відшкодовують витрати виробництва та обігу, утворюється необхідний прибуток о? цієї діяльності.
Отже, роздрібна ціна формується на завершальних щей стадії руху товарів. У результаті реалізації товарів кінцевому споживачеві за роздрібними цінами відбувається відшкодування витрат та одержання прибутку всіх учасників процесу випуску продукції і обігу товарів. Купуючи товари за роздрібною ціною, населення бере участь у формуванні бюджетів країни у вигляді непрямих податків (ПДВ та акцизи).
Постійні ціни передбачаються при укладанні контрактів на поставку товарів і не підлягають зміні протягом його дії.
Поточні ціни можуть змінюватися в процесі виконання договору залежно від кон'юнктури ринку.
Ковзаючі ціни встановлюються, як правило, на вироби з тривалим терміном випуску. Вони залежать від зміни витрат підприємства в процесі виробництва продукції.
Сезонні ціни діють у межах певного періоду. Вони широко використовуються у роздрібній торгівлі продуктами харчування (картопля, овочі, фрукти і т. п.), які виробляються і закуповуються відповідно до природно-кліматичними умовами в певні періоди. У міру зростання витрат по зберіганню і зменшення пропозиції цих продуктів на ринку збільшуються закупівельні і роздрібні ціни.
У ринковій економіці переважають вільні ціни. Вони встановлюються виробниками продукції і торговими підприємствами в процесі купівлі-продажу на основі економічних законів вартості та попиту, і пропозиції. Значний вплив на ці ціни робить ринкова конкуренція.
Регульовані ціни складаються під впливом го дарчих органів на основі здійснення цінової по тики. Вони можуть бути єдиними (поясними) або регіональними.
Склад оптової ціни залежить від системи франкіровкі. Цей термін використовується для того, щоб вказати, які витрати з доставки товарів не оплачуються торговими організаціями (вільні від сплати). "Франко" показує, до якого місця просування товару транспортні витрати несуть постачальники і включені в оптову ціну, а покупець вільний від цих витрат. Умови франкіровкі відображаються в контрактах на постачання товарів, укладених між постачальниками і покупцями (оптовими і роздрібними підприємствами).
Залежно від порядку включення витрат з доставки в ціну можуть бути наступні види франкіровкі:
1 Ціна франко-склад постачальника - всі транспортні та вантажно-розвантажувальні витрати несе покупець.
2. Ціна франко-станція (пристань) відправлення - витрати з доставки товарів до станції (пристані) відправлення включені в оптову ціну, а всі інші витрати несе покупець.
3. Ціна франко-вагон (баржа), станція (пристань) отпраленія - витрати з доставки і навантаженні у вагон (баржу) несе постачальник товару, а всі інші - покупець.
4. Ціна франко-вагон (баржа), станція (пристань) призначення - витрати з доставки вагона (баржі) до пункту призначення включені в ціну, а покупець відшкодовує витрати по вивантаженню товарів та їх доставки до місця призначення (склад, магазин і т. п. ).
5. Ціна франко-станція призначення - постачальник несе всі транспортні та вантажно-розвантажувальні витрати з доставки Уваров до пункту призначення, а інші витрати несе покупець.
6. Ціна франко-склад покупця - всі транспортні витрати включені в ціну і несе їх постачальник товару. Торговельні організації вільні від цих витрат.
Економічна вигідність кожного виду франкіровкі залежить від конкретних місцевих умов, віддаленості торгової від постачальників товарів, які використовуються вантажно-розвантажувальних і транспортних засобів (залізничний, водний, автомобільний), обсягу поставки та ін
Залежно від різних критеріїв можна провести наступну класифікацію існуючих видів цін.
1) Ціни внутрішні і зовнішні
Ціни, що обслуговують національну економіку (або внутрішні ціни), - це ціни, які формуються з урахуванням особливостей галузей національного господарства.
Оптові ціни на продукцію промисловості - ціни, за якими промислова продукція реалізується усім категоріям споживачів (крім населення) незалежності від форм власності. Недержавне некомерційне освітній заклад середньої спеціальної освіти Кооперативний Технікум Тамбовського облспоживспілки
Курсова робота
з дисципліни
Економіка галузі
тема: «Ціноутворення в ринковій економіці» (на матеріалах Сосновського районного споживчого товариства)
Виконав студент Шуртін М.В.
група А-40 спеціальність 230103
«Автоматизовані системи обробки інформації та управління»
Форма навчання очна
Керівник Рукина Т.А.
Тамбов 2009
План
Введення
Глава 1. Ціноутворення в ринковій економіці
1.1 Роль ціни в ринковій економіці
1.2 Види цін
1.3 Система ціноутворення
1.4 Методи ціноутворення
Глава 2. Ціноутворення в громадському харчуванні
2.1 Економічна характеристика (Сосновського районного споживчого товариства)
2.2 Аналіз калькуляції їдальні Сосновського районного споживчого товариства
Список використаної літератури
Введення
Історично склалося, що ціни встановлювалися покупцями і продавцями в ході торговельних переговорів один з одним. Продавці звичайно запитували ціну вище тієї, що сподівалися отримати, а покупці - нижче тієї, що розраховували заплатити. Поторгувавшись, вони, врешті-решт, сходилися на взаємоприйнятній ціні. Встановлення єдиної ціни для всіх покупців - ідея порівняно нова. Поширення вона одержала тільки з виникненням наприкінці XIX ст. великих підприємств роздрібної торгівлі.
Ціна завжди була основним фактором, що визначає вибір покупця. Це положення дотепер справедливо в бідних країнах серед незаможних груп населення стосовно до продуктів типу товарів широкого вжитку. Однак в останні десятиліття на купівельному виборі відносно сильніше стали позначатися нецінові фактори, такі, як стимулювання збуту, організація розподілу товару і послуг для клієнтів.
Основою будь-якої ринкової системи є механізм ціноутворення. У період перехідної економіки це дійсно окрема завдання, оскільки за 70 дет планового ціноутворення російські економісти, і, насамперед економісти підприємств, втратили ту культуру господарської діяльності в умовах ринку, якою володіли повною мірою наші колеги в дореволюційній Росії і елементом якої є і комерційне ціноутворення. Тому, запропонувавши економістам підприємств у 1992 р.: «А тепер встановлюйте ціни самі - як хочете!», Держава не вправі було очікувати від них використання інших методів ціноутворення, крім найбільш їм відомого і звичного - витратного. До того ж саме на цей шлях їх підштовхувала інфляція, яку самі підприємства і підстьобували своєю політикою цін, і яка потім формувала вже їх власні цінові очікування.
Основною метою даної роботи є визначення та аналіз основних напрямків цінової політики підприємств на сучасному етапі. Для досягнення цієї мети в роботі передбачається вирішити такі завдання:
1) розглянути стратегію ціноутворення.
2) проаналізувати можливі стратегії цінової політики підприємства в умовах як розвиненої ринкової, так і перехідної економіки;
3) дослідити реальну практику політики ціноутворення на прикладі підприємства Сосновський райпо »
Глава 1. Ціноутворення в ринковій економіці
1.1 Роль ціни в ринковій економіці
Ціна - це грошове вираження вартості одиниці товару. Вартість товару вимірюється суспільно необхідними витратами, які потрібні для його виробництва і реалізації. При цьому виходять з середніх умов діяльності більшості підприємств галузі: рівень організації технологічного процесу, продуктивності праці і т. п. Остаточна ціна формується на ринку.
В умовах конкуренції на ринку виявляється конкретна вартість товару. Якщо витрати підприємства на випуск одиниці продукції були нижче суспільно необхідних, то воно не тільки покриває витрати, але й отримує прибуток. В іншому випадку підприємству не вигідно займатися виробництвом цієї продукції.
Ціна - найважливіший елемент ринку, виявляє співвідношення між попитом і пропозицією товару. Якщо попит перевищує пропозицію, то ціна підвищується, і навпаки. У свою чергу ціна формує попит: в залежності від ціни попит може підвищуватися або знижуватися. Вона відображає ринкову кон'юнктуру, визначає поведінку на ринку продавців і покупців товарів. Так, підвищення ціни стимулює зростання випуску виробі, і навпаки. Від рівня ціни залежить фінансовий результат діяльності підприємств, з одного боку, і матеріальний добробут населення, з іншого. Отже, вона була одним з механізмів регулювання економічних процесів (обсяг, асортимент і якість виробленої продукції, склад покупців, розподіл ресурсів і капіталу і т. п.).
Сутність і роль ціни в ринковій економіці розкриваються, виконуваних функціях.
Обліково-вимірювальна функція ціни відображає суспільно необхідні витрати на виробництво і реалізацію продукції. На основі ціни встановлюється сума виручки від реалізації товарів і грошовий оборот.
За допомогою цін визначаються показники валового внутрішнього продукту, обсягу продукції, що випускається, обороту роздрібної та оптової торгівлі, фінансові результати і фінансовий стан підприємств і т. п.
За допомогою цін відбувається перерозподіл е національного доходу (знову створеної вартості) між різними економічними суб'єктами: галузями, регіонами, підприємствами, виробниками і споживачами.
Розподільча функція проявляється у державному регулюванні цін на макро-і мікроекономічному рівнях.
Регулююча функція ціни виражається в балансуванні попиту і пропозиції, у здійсненні зв'язку між виробництвом і споживанням. За допомогою ціни відбувається збільшення випуску одних виробів і зменшення інших, визначається асортимент товарів і т. п.
Стимулююча функція полягає в тому, що за допомогою механізму цін стимулюються впровадження науково-технічних досягнень, підвищення якості продукції, що випускається, виробництво конкурентоспроможних товарів, позитивні зміни структури попиту та пропозиції, економія витрат та інших
Цінова політика держави націлена на підвищення Серіального добробуту людей, соціального захисту готельних груп громадян.
Соціальна функція проявляється в тому, що на основі ціни відбувається перерозподіл національного доходу між Особистими соціальними групами населення.
Рівень цін на окремі товари і послуги надає реющего вплив на соціальне становище різних верств населення, особливо на малозабезпечених громадян.
Всі перераховані функції ціни тісно пов'язані між собою, доповнюють один одного. Так, на базі розподільчої функції вирішуються соціальні завдання. Стимулююча функція ціни служить регулятором ринкових відносин, обсяг споживання різних товарів і послуг.
Ціна - складна економічна категорія. Так, функції ціни не завжди діють в одному напрямку. Наприклад, нічна ціна товару відхиляється від вартості: вона буває вище або нижче фактичних витрат. Функції ціни виявляються в системі ціноутворення.
Отже, ціни відіграють важливу роль в економічному житті країни, в соціально-економічному розвитку регіонів, окремих господарюючих суб'єктів, у підвищенні добробуту народу.
Система цін - це сукупність різних цін, використовуваних галузями і сферами економіки. До них належать промисловість, сільське господарство, торгівля, транспорт, охорона здоров'я та ін Ці ціни пов'язані між собою і утворюють єдину систему. Так, ціни на продукти харчування залежать від цін на сільськогосподарську продукцію.
1.2 Види цін
У відповідності з визначеними ознаками і залежно від механізму формування може бути проведена наступна класифікація цін на споживчі товари:
1. За характером обслуговування сфери обігу - оптові, закупівельні і роздрібні.
2. За часом дії - постійні, поточні, сезонні, ковзаючі.
3. Залежно від сфери регулювання - вільні, регульовані, фіксовані.
4. По території дії - єдині, регіональні.
5. Залежно від порядку відшкодування транспортних витрат постачальниками товарів і торговими організаціями (умови франкіровкі).
6. Статистичні ціни, використовувані у статистиці: поточні, середні, зіставні.
Ціна складається з окремих елементів. Залежно від виду складу ціни розрізняється. Частка вибільних елементів являє собою структуру ціни.
Оптові ціни на продукцію промисловості - це ціни, за якими підприємства реалізують вироблені вироби, як правило, великими партіями оптовим організаціям.
Розрізняють оптові ціни підприємства (відпускні ціни) і оптові ціни промисловості.
Склад оптової (відпускної) ціни підприємства по товарах народного споживання:
- Повна собівартість продукції (витрати виробництва і реалізації);
- Прибуток промислового підприємства;
- Надбавки до ціни для відшкодування додаткових витрат по випуску продукції з особливими властивостями та умовами виробництва та реалізації;
- Акцизи з підакцизних товарів;
- Податок на додану вартість.
Акцизи встановлюються на делікатесні та ювелірні вироби, предмети розкоші, алкогольну продукцію, тютюнові вироби, легкові автомобілі, бензин. Перелік підакцизних товарів і ставки акцизів визначаються Урядом РФ у відсотках або в абсолютній величині на кожну одиницю товару. Вони є єдиними на всій території країни.
Додана вартість створюється на всіх стадіях виробництва і обігу товарів. Вона являє собою різницю "між вартістю реалізованих товарів і сумою витрат, в'язаних з виробництвом і реалізацією. Вона може бути розрахована і як сума витрат на оплату праці працівників" Отриманою прибутку. Ставка цього податку встановлена в розмірі 18%, а по окремих продуктах харчування і товарах для дітей-10%.
За оптовими цінами здійснюються розрахунки між виробничими та оптовими підприємствами.
Гуртові ціни використовуються в процесі аналізу і планування багатьох показників господарсько-фінансової діяльності підприємства (виручка від реалізації продукції, продуктивність праці працівників, фондовіддача, рентабельність продажів і ін.)
Різновидом цієї ціни є трансфертна ціна, яка використовується при русі продукції між підрозділами самого підприємства, наприклад при відпуску напівфабрикатів, надання інформаційних та інших послуг.
Склад оптової ціни промисловості:
- Оптова (відпускна) ціна підприємства;
- Надбавка постачальницько-збутових або оптово-збутових організацій для відшкодування їх витрат по реалізації продукції (комплектація, фасування, транспортування і т. п.) і одержання прибутку від цієї діяльності.
Один з видів цієї ціни - біржова ціна, яка використовується для здійснення біржової торгівлі. Вона складається з біржових котирувань і надбавок урахуванням якості товару, відстані від місця поставки.
Закупівельні ціни - це ціни, за якими сільськогосподарські підприємства (фермерські, селянські та інші господарства, власники особистих підсобних господарств, садів і городів реалізують свою продукцію різним виробничим і торговельним організаціям для переробки або продажу населенню.
За цими цінами виробляються закупівлі сільськогосподарської продукції для державних потреб (поставка армії, освіта резервів і т. п.).
Рівень закупівельних цін залежить від витрат виробників продукції, кон'юнктури ринку, сезонних особливостей та інших умов виробництва і реалізації продукції. Ці ціни безпосередньо впливають на ціни переробленої продукції і реалізоване через торговельну мережу продовольство.
Собівартість сільськогосподарської продукції багато в чому залежить від оптових цін на обладнання, добрива та іншої промислової продукції, тарифів на послуги, що надаються сільському господарству (енергетичні, транспортні і т. п.).
Для стимулювання розвитку сільськогосподарського виробництва та регулювання закупівельних цін держава надає цим підприємствам підтримку (пільгове кредитування, дотації та ін.)
Роздрібні ціни - Це ціни, за якими товари продаються безпосередньо населенню через роздрібну торгову мережу та підприємства харчування.
Склад цієї ціни:
- Оптова ціна промисловості або закупівельна ціна на сільськогосподарську продукцію;
- Податок на додану вартість, створювану в сфері обігу;
- Торговельні надбавки (націнки) підприємств торгівлі (оптової і роздрібної) та харчування.
Торговельні надбавки призначені для покриття витрат обігу і одержання прибутку від реалізації товарів.
За рахунок націнок підприємства харчування відшкодовують витрати виробництва та обігу, утворюється необхідний прибуток о? цієї діяльності.
Отже, роздрібна ціна формується на завершальних щей стадії руху товарів. У результаті реалізації товарів кінцевому споживачеві за роздрібними цінами відбувається відшкодування витрат та одержання прибутку всіх учасників процесу випуску продукції і обігу товарів. Купуючи товари за роздрібною ціною, населення бере участь у формуванні бюджетів країни у вигляді непрямих податків (ПДВ та акцизи).
Постійні ціни передбачаються при укладанні контрактів на поставку товарів і не підлягають зміні протягом його дії.
Поточні ціни можуть змінюватися в процесі виконання договору залежно від кон'юнктури ринку.
Ковзаючі ціни встановлюються, як правило, на вироби з тривалим терміном випуску. Вони залежать від зміни витрат підприємства в процесі виробництва продукції.
Сезонні ціни діють у межах певного періоду. Вони широко використовуються у роздрібній торгівлі продуктами харчування (картопля, овочі, фрукти і т. п.), які виробляються і закуповуються відповідно до природно-кліматичними умовами в певні періоди. У міру зростання витрат по зберіганню і зменшення пропозиції цих продуктів на ринку збільшуються закупівельні і роздрібні ціни.
У ринковій економіці переважають вільні ціни. Вони встановлюються виробниками продукції і торговими підприємствами в процесі купівлі-продажу на основі економічних законів вартості та попиту, і пропозиції. Значний вплив на ці ціни робить ринкова конкуренція.
Регульовані ціни складаються під впливом го дарчих органів на основі здійснення цінової по тики. Вони можуть бути єдиними (поясними) або регіональними.
Склад оптової ціни залежить від системи франкіровкі. Цей термін використовується для того, щоб вказати, які витрати з доставки товарів не оплачуються торговими організаціями (вільні від сплати). "Франко" показує, до якого місця просування товару транспортні витрати несуть постачальники і включені в оптову ціну, а покупець вільний від цих витрат. Умови франкіровкі відображаються в контрактах на постачання товарів, укладених між постачальниками і покупцями (оптовими і роздрібними підприємствами).
Залежно від порядку включення витрат з доставки в ціну можуть бути наступні види франкіровкі:
1 Ціна франко-склад постачальника - всі транспортні та вантажно-розвантажувальні витрати несе покупець.
2. Ціна франко-станція (пристань) відправлення - витрати з доставки товарів до станції (пристані) відправлення включені в оптову ціну, а всі інші витрати несе покупець.
3. Ціна франко-вагон (баржа), станція (пристань) отпраленія - витрати з доставки і навантаженні у вагон (баржу) несе постачальник товару, а всі інші - покупець.
4. Ціна франко-вагон (баржа), станція (пристань) призначення - витрати з доставки вагона (баржі) до пункту призначення включені в ціну, а покупець відшкодовує витрати по вивантаженню товарів та їх доставки до місця призначення (склад, магазин і т. п. ).
5. Ціна франко-станція призначення - постачальник несе всі транспортні та вантажно-розвантажувальні витрати з доставки Уваров до пункту призначення, а інші витрати несе покупець.
6. Ціна франко-склад покупця - всі транспортні витрати включені в ціну і несе їх постачальник товару. Торговельні організації вільні від цих витрат.
Економічна вигідність кожного виду франкіровкі залежить від конкретних місцевих умов, віддаленості торгової від постачальників товарів, які використовуються вантажно-розвантажувальних і транспортних засобів (залізничний, водний, автомобільний), обсягу поставки та ін
Залежно від різних критеріїв можна провести наступну класифікацію існуючих видів цін.
1) Ціни внутрішні і зовнішні
Ціни, що обслуговують національну економіку (або внутрішні ціни), - це ціни, які формуються з урахуванням особливостей галузей національного господарства.
Ціни на будівельну продукцію надають собою або кошторисну вартість об'єкта (граничний розмір витрат на будівництво кожного об'єкта), або усереднену кошторисну вартість одиниці кінцевої продукції типового будівельного об'єкта (за 1 м2 житлової площі, 1м2 малярних робіт і т.д.).
Тарифи вантажного і пасажирського транспорту - плата за переміщення вантажів і пасажирів, яка стягується транспортними організаціями з відправників вантажів і населення.
Роздрібні ціни на споживчі товари використовуються для реалізації товарів і роздрібної торгової мережі населенню і організаціям. Вони обслуговують обіг товарів, які, як правило, вибувають зі сфери обігу та споживання в домашньому господарстві або виробництві.
Тарифи на послуги - система ставок, за якими підприємства сфери послуг реалізують їх споживачам.
Названные цены относятся к классу национальных и должны, прежде всего, возмещать затраты на производство и реализацию товаров и услуг а также обеспечивать прибыль национальным производителям.
Цены внешнеторговые - цены, по которым осуществляется экспорт и импорт товаров и услуг. Формирование этих цен принципиально отличается от формирования этих цен. При расчете внешнеторговых цен наиболее плодотворен метод использования конкурентных материалов, т.е. информации отдельных фирм, производящих и реализующих на мировом рынке аналогичную или близкую по технико-экономическим параметрам продукцию.
Цены экспортные - цены, по которым российские производители или внешнеторговые организации продают отечественные товары (услуги) на мировом рынке.
Цены импортные - цены, по которым российские фирмы закупают товары (услуги) за рубежом. Цены на импортируемую продукцию устанавливаются на базе таможенной стоимости импортного товара с учетом таможенных импортных пошлин, валютного курса, расходов на реализацию данного товара внутри страны. Значительное место в структуре импортных цен занимают косвенные налоги - акциз и налог на добавленную стоимость.
2) Виды цен по степени участия государства в ценообразовании.
Цены рыночные товаров (работ, услуг) - цены, складывающиеся в процессе взаимоотношений субъектов ценообразования на рынке под влиянием конъюнктуры.
Рыночные цены по условиям их формирования и по уровню подразделяются на цены свободной конкуренции, монопольные и демпинговые.
Цены свободной конкуренции - рыночные цены, стихийно складываются под влиянием спроса и предложения в условиях свободной конкуренции. Например, таковы цены на вычислительную на российском компьютерном рынке в условиях множества конкурирующих продавцов и покупателей. К этой категории относится большинство цен.
Цены монопольные (высокие, низкие) - рыночные цены, которые формируются в условиях доминирующего положения одного или нескольких субъектов ценообразования. Так, в период переходной экономики некоторые крупные российские коммерческие структуры в условиях монопольного положения на рынке устанавливали цены на свою продукцию значительно выше среднего уровня. Монопольные цены используются для извлечения дополнительной прибыли.
Цены демпинговые - рыночные цены, уровень которых сознательно занижен одним или нескольким субъектами ценообразования в сравнении со сложившимся рыночным уровнем цен. Используются как средство вытеснения конкурентов с рынка и увеличения объема продаж. К ним обычно относят цены ниже издержек производства.
Цены регулируемые - цены, складывающиеся на рынке в процессе прямого государственного воздействия. К государственным методам регулирования цен относятся предварительное уведомление об изменении цен и их декларирование. Регулируемые цены по условиям их формирования подразделяются на фиксированные и предельные цены.
Цены фиксированные - регулируемые цены твердо определенной величины. Устанавливаются, например, на природный газ, электро- и тепло-энергию, перевозку грузов железнодорожным транспортом.
Цены предельные - регулируемые цены, которые ограничены нижним или верхним пределом, предельными размерами снабженческо-сбытовых или торговых надбавок, предельным уровнем рентабельности.
3) Виды цен по стадиям ценообразования.
Установление таких цен отражает количественную взаимосвязь между ценами, складывающимися по мере движения товаров (работ, услуг) от производителя к конечному потребителю. Цена на каждой предыдущей стадии движения товаров является элементом цены последующей стадии.
Цены оптовые изготовителя формируются на стадии производства товаров (работ, услуг) являются расчетами, должны компенсировать затраты производителя товаров (робот, услуг) на изготовление и реализацию и обеспечивать планируемую предприятием прибыль.
Цены оптовые отпускные включают помимо цен изготовителя косвенные налоги - акциз и налог на добавленную стоимость. Обеспечивают начисление косвенных налогов, составляющих важнейшие статьи доходов федерального бюджета. Ставка акциза по подакцизным товарам отечественного производства установлена в процентах к отпускной цене без НДС (но с акцизом) и показывает долю акциза в этой цене. Наиболее часто встречающаяся ошибка при расчете цен - применение ставки акциза в процентах к оптовой цене изготовителя. Ставка НДС, так же как и акциз, установлена в процентах к отпускной цене без этого налога, но имеет иной смысл. Ставка НДС показывает, на сколько процентов нужно увеличить отпускную цену без НДС, чтобы включить в нее этот налог.
Цены оптовые закупки формируются на стадии посредничества. Помимо оптовой отпускной цены включают посреднические надбавки (скидки). Обеспечивают необходимые финансовые условия для работы посреднического звена. Посредническая скидка (надбавка) в российской практике может иметь разные названия (например, снабженческо-сбытовая скидка или надбавка, комиссионное вознаграждение или сбор и т.д.). Но в любом случае - это цена за услуги посредника по продвижению товара от производителя к потребителю. В абсолютном выражении посредническая скидка и надбавка совпадают, поскольку исчисляются как разница между двумя ценами. Разница между понятиями «скидка» и «надбавка» появляется, если они приводятся в относительном (процентном) выражении. Тогда надбавка - это начисление на цену приобретения товара у поставщика, а скидка - это доля конечной цены реализации товара покупателю, остающиеся в распоряжении посредника.
Посредническая надбавка используется для компенсации издержек обращение посредника, уплаты НДС и формирования прибыли. Ставки НДС для посреднических организаций установлены в процентах к посреднической скидке (надбавке).
Цены розничные устанавливаются в сфере розничной торговли. Помимо оптовых цен закупки включают торговые скидки (надбавки). Обеспечивают необходимые условия для прибыльной работы розничной торговли.
1.3 Система ценообразования
Вопросы стратегии и тактики принятия ценовых решений, постоянно занимают умы менеджеров западных и отечественных фирм, ведущих производственную деятельность. В современных условиях актуальность вопросов ценообразования экспортных и импортных сделок существенно возрастает.
Повышение точности расчетов цен в контрактах, будет способствовать эффективности заключаемых сделок. От правильности установления цен во многом зависят рентабельность предприятий, его конкурентоспособность, объем реализации продукции и многие другие показатели хозяйственной деятельности.
Особую роль цена играет в рыночной экономике. Ценообразование сложнейший механизм конъюнктуры торгового рынка, его барометр. В цене, отражается вся система ценообразующих факторов (инфляция, спрос, предложение и др.). В чем состоят основные принципы рыночного ценообразования? Это постоянная ориентация цен на покупательский спрос, на снижение их уровня в конкурентной борьбе, усиливающая связь цен с качеством продукции и возможностью послепродажного сервисного обслуживания потребителей, маневрирование ценами.
Цены определяют, что мы захотим и сможем купить, продолжим ли мы учебу или пойдем работать сразу после школы, где и когда построить завод, какой бизнес будет успешным, а какой - нет. И даже стиль и цвет одежды, которая будет произведена, зависят от цен.
Цена, выраженная в деньгах стоимость вещей и услуг - несет так много информации и так сильно влияет на поведение покупателей и продавцов, что экономисты часто называют экономику ценоуправляемой системой.
Система ценообразования дает ответы и на фундаментальные вопросы: Что из товаров и услуг будет произведено? Как должны быть произведены эти товары и услуги? Кто их получит?
Как система ценообразования отвечает на вопрос Что? Когда покупатели желают получить большее количество продукта, они готовы платить за него большую цену. Более высокие цены привлекают новых производителей. С ростом производства они вынуждены нанимать дополнительных рабочих, что приводит к росту заработной платы. Когда спрос на продукцию падает, происходит обратное. Цены снижаются, производители, которые не могут работать более прибыльно, разоряются или переключаются на другой продукт, и производство сокращается до величины спроса.
Как система ценообразования отвечает на вопрос Как? Система ценообразования помогает производить товары таким образом, чтобы продавец мог при минимальных затратах получить максимальную прибыль.
Как система ценообразования отвечает на вопрос Кто? Окончившие среднюю школу, как правило, зарабатывают больше людей, не имеющих среднего образования, профессиональные атлеты - больше посыльных, врачи и адвокаты - больше стенографисток и вахтеров.
Заработки спортсменов - профессионалов, врачей и адвокатов позволяют или купить больше товаров и услуг, чем людям, зарабатывающим меньше. Таким образом, оценивая работу, выполняемую людьми, система ценообразования отвечает на вопрос - Кто.
1.4 Методы ценообразования
Каждый товар имеет цену, но далеко не каждое предприятие в состоянии самостоятельно установить цену, по которой оно хочет продавать свой товар. Если товары не дифференцированы, а конкуренты многочисленны, предприятие не обладает рыночной силой и должно принять цену, задаваемую рынком. В зависимости от особенностей товара, размеров и финансовой мощи фирмы-продавца, целей, которые она ставит, для расчета цены могут быть использованы различные методы. Крючкова О.Н., Попов Е.В. Классификация методов ценообразования // Маркетинг в России и за рубежом. - 2004.- №4.- С. 32-50.
Найбільш поширеними є наступні методи встановлення цін товарів:
на основе издержек производства;
по доходу на капитал;
с ориентацией на спрос;
по уровню текущих цен.
Установление уровня цен в условиях рынка состоит в нахождении такой цены, которая представляла бы собой оптимальный баланс между тем, что хотел бы заплатить за этот товар покупатель, и издержками фирмы при его изготовлении. Поэтому определение цены должно основываться в первую очередь на факторах, относящихся к спросу, то есть на оценке того, сколько покупатель может и хочет заплатить за предлагаемый ему товар. Значение издержек при установлении цен не должно преувеличиваться. На практике, как правило, фирма в первую очередь пытается установить, за какую цену она могла бы продать свой товар на рынке исходя из характера спроса, конкуренции, качества товара, а затем уже определять свои производственные, коммерческие и административные затраты, соответствующие такой цене и изменяющиеся в зависимости от конъюнктуры рынка.
Методы, основанные за затратном подходе можно разделить на следующие группы:
- метод полных затрат;
- метод минимальных затрат;
- метод усредненных затрат;
- метод стандартных издержек производства
- метод целевого ценообразования
Найпростіший спосіб ціноутворення полягає в нарахуванні визначеної націнки на собівартість товару.Эта методика расчета цен на основе наценок остается популярной по ряду причин. По-перше, продавці більше знають про витрати, чим про попит. Привязывая цену к издержкам, продавец упрощает для себя проблему ценообразования. Если не приходится слишком часто корректировать цены в зависимости от колебаний спроса. Во-вторых, если этим методом ценообразования пользуются все фирмы отрасли, их цены, скорее всего, будут схожими. Тому цінова конкуренція зводиться до мінімуму. В-третьих, многие считают методику расчета «средние издержки плюс прибыль» долее справедливой по отношению и к покупателям и продавцам. При высоком спросе не наживаются за счет покупателей и вместе с тем имеют возможность получить справедливую норму прибыли на вложенный капитал.
Расчет цены на основе анализа безубыточности и обеспечения целевой прибыли.
Ще одним методом ціноутворення на основі витрат є розрахунок із забезпеченням цільового прибутку. Фірма прагне встановити ціну, яка забезпечить їй бажаний обсяг прибутку. Эта методика основывается на графике безубыточности
На таком графике представлены общие издержки и ожидаемые общие поступления при разных уровнях объема продаж.
Многое зависит от эластичности спроса по ценам, чего график безубыточности не отражает. Такой метод ценообразования требует от фирмы рассмотрения разных вариантов цен, их влияния на объеме сбыта, необходимых для преодоления уровня безубыточности и получения целевой прибыли, а также анализа вероятности достижения всего этого при каждой возможности цене товара.
Установление цены на основе ощущаемой ценности товара.
Все большее число фирм при расчете цены начинают исходить из ощущаемой ценностей своих товаров. Основным фактором ценообразования они считают не издержки продавца, покупательское восприятие. Для формування у свідомості споживачів уявлення про цінності товару вони використовують у своїх комплексах маркетингу нецінові прийоми впливу. Ціна в цьому випадку покликана відповідати відчутною ціннісної значимості товару.
Якщо продавець запросить більше визнаній покупцем ціннісної значимості товару, збут фірми виявиться нижче, ніж міг би бути. Багато компаній завищують ціни своїх товарів, і ті погано йдуть на ринку. Інші фірми, навпаки, призначають на свої товари занадто низькі ціни. Товары эти прекрасно идут на рынке, но принося фирме меньше поступлений, чем могли бы при цене, повышенной до уровня их ценностной значимости в представлении покупателей.
Установление цены на основе уровня текущих цен.
Призначаючи ціну з урахуванням рівня поточних цін, фірма в основному відштовхується від цін конкурентів і менше уваги звертає на показники власних витрат чи попиту. Она может назначить цену на уровне, выше или ниже уровня цен, своих основных конкурентов.
Метод ціноутворення на основі рівня поточних цін досить популярний. В случаях, когда эластичность спроса с трудом поддается замеру, фирмам кажется, что уровень текущих цен осуществляет собой коллективную мудрость отрасли, залог получения справедливой нормы прибыли. І, крім того, вони відчувають, що дотримуватися рівня поточних цін - значить зберігати нормальну рівновагу в межах галузі.
Установление цены на основе закрытых торгов.
Конкурентне ціноутворення застосовується й у випадках боротьби фірм за підряди в ході торгів. У подібних ситуаціях при призначенні своєї ціни фірма відштовхується від очікуваних цінових пропозицій конкурентів, а не від взаємин між цією ціною і показниками власних витрат чи попиту. Фірмі хочеться завоювати контракт, а для цього потрібно запросити ціну нижче, ніж в інших. Однак ціна ця не може бути нижче собівартості, інакше фірма нанесе сама собі фінансова втрата.
Установление окончательной цены.
Установленные уровни цен могут быть в трех вариантах
1. Минимальный уровень цены, определяемый затратами;
2. Максимальный уровень цены, определяемый спросом;
3. Оптимально возможный уровень цены.
На основе выбранной методики фирма приступает к расчету цены, которая должна учитывать психологическое восприятие покупателей, соответствовать ценовому образу фирмы, учитывать реакцию конкурентов и другие моменты.
Глава 2. Ценообразование в общественном питании
2.1 Економічна характеристика (Сосновського районного споживчого товариства)
Сосновский район расположен на севере Тамбовской области, протянулся с запада на восток вдоль тупиковой ветви Юго-Восточной железной дороги Богоявленск – Челновая и далее до среднего течения реки Цна. Межує з Рязанської областю, Моршанський, Пічаєвський, Тамбовським, Никифорівської районами. Площа території району 2,5 тис. кв. км.
Кількість населених пунктів на території району 74. У районі 22 сільських адміністрацій.
Район характеризується розвинутим сільським господарством. У спеціалізації сільського господарства провідну роль займають зернові культури в поєднанні з технічними і кормовими культурами. Розвинене молочно-м'ясне виробництво і свинарство.
Промисловість представлена маслоробство, м'ясних і спиртовим виробництвом. Склалися вздовж лінії залізниці Соснівка - Ламім. Лісопильна зосереджена в правобережній частині ріки Цни.
Найважливішою транспортною магістраллю району є залізниця Богоявленськ - Челновая. Через райони проходить ділянка автомобільної дороги Тамбов - Моршанськ - Рязань.
Соснівське райпо утворено в 1939 році. Голова ради Чербаев Юрій Михайлович, голова правління Некрасова Валентина Іванівна. Юридична адреса: р.п. Соснівка, вул. Вокзальна, 23.
Чисельність населення Соснівського районного споживчого товариства, що обслуговується споживчою кооперацією становить 29,7 тис. чол. Райпо об'єднує 9826 пайовиків. Середньооблікова чисельність працівників райпо за 2007 рік склала 370 чоловік, тобто знизилася на одну людину в порівнянні з минулим роком.
Основним видом діяльності райпо є торгівля. Оборот роздрібної торгівлі за 2008 рік склав 133128 тис. руб., Тобто збільшився в порівнянні з 2007 роком на 28,9%. В обороті роздрібної торгівлі райпо переважають продовольчі товари. Їх питома вага в 2008 році склав 83,8%, у тому числі 10,1% припадає на алкогольні напої та пиво.
Матеріально-технічна база торгівлі представлена 66 магазинами торговою площею 2571 кв.м. У торгівлі зайнято 158 осіб, у тому числі 115 працівника прилавка.
У райпо діють 10 підприємств громадського харчування на 5,92 посадочних місця. Чисельність працівників громадського харчування склала в 2008 році 48 осіб, у тому числі 11 працівників кухні.
Роздрібний оборот громадського харчування склав 12372 тис. руб., Тобто зріс на 14,5% в порівнянні з минулим роком.
Частка продукції власного виробництва збільшилася на 38% і склала 50,5%. Середньомісячна заробітна плата працівників харчування зросла на 20,6% і склала 6342 руб.
Промисловість представлена 10 виробничими цехами, в тому числі по 2 кондитерських цеху, і цехи з виробництва хліба та хлібобулочних виробів, по одному цеху кондитерських виробів, безалкогольних напоїв, киселю і напівфабрикатів. Обсяг продукції відпускних цінах склав 38210,7 руб. Хлібопечення у загальному випуску продукції займає 68,1%.
Виробництво хліба та хлібобулочних виробів 1519 тонн, що на 1,4% менше ніж у минулому році.
Середньооблікова чисельність працівників виробництва склала 96 осіб. У хлібопеченні зайняті 14 осіб. Заготівельну діяльність здійснюють працівники магазинів, тільки для власних потреб райпо. Вцілому райпо в 2008 році має прибуток до оподаткування 4390 тис. руб., Що на 974 тис. руб. більше минулого року. Чистий прибуток у звітному році склала 1754 тис. руб., Що на 722 тис. руб. більше ніж у минулому році. Власні оборотні кошти райпо, на 1.01.09 склали 6582 тис. руб. Довгострокові кредити райпо становлять 219 тис. руб. Краткосрочные займы и кредиты на конец года составили 2245 тыс. рыб.
Короткострокові позики представлені залучені коштами населення. Розмір кредиторської заборгованості на кінець року склав 15656 тис. руб., А дебіторської заборгованості 888 тис. руб. Вартість майна Сосновського районного споживчого товариства за рік зросла на 19,8% і склала на кінець року 34419 тис. руб. У складі активів райпо переважають оборотні активи. На кінець року вони займають 71,8% у всьому майні, що на 2,5% менше ніж на початок року.
2.2 Анализ калькуляции столовой Сосновского райпо
Рассмотрим калькуляцию столовой на материалах Сосновского райпо в 2007 году, для этого составим аналитические таблицы 2.1 «Калькуляция блюда «Щи из свежей капусты» и 2.2 «Калькуляция блюда «Салат из свежей капусты» Норта взята из кулинарной книги, данные взяты с приложения №1 и №2.
«Калькуляция блюда «Щи из свежей капусты»
«Калькуляция блюда «Салат из свежей капусты»
Для приготовления блюда “Щи из свежей капусты” Потребуются
Капуста свежая 300/240 грамм цена 4,00руб
Картофель 160/120 грамм цена 1,12руб
Морковь 50 грамм цена 1,10руб
Лук репчатый 48 грамм цена 1,12руб
Томатное пюре 20 грамм цена 0,86руб
Кулинарные 20 грамм цена 0,90руб
приправы
Бульон вода 750 грамм цена 1,50руб
Общая цена 10,80руб
Для приготовления блюда “Салат из свежей капусты” Потребуются
Капуста 115 грамм 16,70руб.
Лук-зеленый 125 грамм 2 руб.
Сахар 50 грамм 2 руб.
Масло раст. 50 грамм 2,50 руб.
Соль 14 грамм 1 руб.
Общая цена 22,50руб.
Из созданных таблиц можно сделать следующие выводы: норма блюда «Салат из свежей капусты» составляет 115 грамм в отличии от блюда «Щи их свежей капусты, хотя при этом цена салата на 11рублей 7копеек больше.
Список літератури
1. Цивільний кодекс Російської Федерації.
2. Трудовий кодекс Російської Федерації.
3. Федеральный закон от 14 июня 1995 г. № 88-ФЗ. "Про державну підтримку малого підприємництва в Російській Федерації".
4. Федеральний закон від 11 липня 1997 р. № 97-ФЗ. "Про споживчу кооперацію (споживчих товариства, їх спілки) у Російській Федерації".
5. Постанова Уряду РФ від 7 січня 1999 р., № 24. "Про підвищення ролі споживчої кооперації у забезпеченні населення продовольством".
6.Фрідман А.М. Економіка підприємств торгівлі та харчування споживчого суспільства: Підручник. - М.: Видавничо-торгова корпорація «Дашков і К», 2007. - 628 с.
7. Бланк И. А. Управление торговым предприятием. М.: ТАНДЕМ: ЕКМОС, 1998.
8. Владимирова Л. П. Прогнозування та планування в умовах ринку: Навч. посібник. М.: ІТК "Дашков і К °", 2004.
9. Грибов В. Д., Грузинів В. П. Економіка підприємства: Учеб. посібник. Практикум. 3-тє вид., Перераб. і доп. М.: Фінанси і статистика, 2003.
10. Зайцев Я. Л. Економіка промислового підприємства: Підручник. М.: ИНФРА-М, 2001.
11. Ільїн А. І. Планування на підприємстві: Підручник, 2-е вид., Перераб. Мінськ: Нове знання, 2001.
12. Мікроекономіка. Теорія і російська практика: Підручник для студентів вузів, що навчаються за економічними спеціальностями та напрямками / За редакцією А. Г. Грязнова і А. Ю. Юданова. 2 видавництва. М.: "КноРус": "ГНОМ и Д", 2001.
13. Петров П. В, Соломатін А. Н. Економіка товарного обігу: Підручник для вузів. М.: ИНФРА М., 2001.
14. Практикум з економіки організації (підприємства): Учеб. посібник / За ред. проф. Я. В. Тальміной і проф. Є. В. Чернецової. М.: Фінанси і статистика, 2007.
15. Раицкий К. А. Економіка підприємства: Підручник для вузів. М.: ИТК "Дашков и К°", 2008.
16. Стратегічне планування / За ред. Е. О. Уткіна. М.: ТАНДЕМ: ЕКМОС, 1998.
17. Управління витратами на підприємстві: Учеб. посібник. 2 видавництва., Перераб. і доп. / Лебедєв В. Г., Дроздова Т. Г, кустарів В. П., Асаул А. І., Осор'ева І. Б.; За заг. ред. Г. А. Краюхіна. СПб.: ИД "Бизнес-пресса", 2007.
Найважливішою транспортною магістраллю району є залізниця Богоявленськ - Челновая. Через райони проходить ділянка автомобільної дороги Тамбов - Моршанськ - Рязань.
Соснівське райпо утворено в 1939 році. Голова ради Чербаев Юрій Михайлович, голова правління Некрасова Валентина Іванівна. Юридична адреса: р.п. Соснівка, вул. Вокзальна, 23.
Чисельність населення Соснівського районного споживчого товариства, що обслуговується споживчою кооперацією становить 29,7 тис. чол. Райпо об'єднує 9826 пайовиків. Середньооблікова чисельність працівників райпо за 2007 рік склала 370 чоловік, тобто знизилася на одну людину в порівнянні з минулим роком.
Основним видом діяльності райпо є торгівля. Оборот роздрібної торгівлі за 2008 рік склав 133128 тис. руб., Тобто збільшився в порівнянні з 2007 роком на 28,9%. В обороті роздрібної торгівлі райпо переважають продовольчі товари. Їх питома вага в 2008 році склав 83,8%, у тому числі 10,1% припадає на алкогольні напої та пиво.
Матеріально-технічна база торгівлі представлена 66 магазинами торговою площею 2571 кв.м. У торгівлі зайнято 158 осіб, у тому числі 115 працівника прилавка.
У райпо діють 10 підприємств громадського харчування на 5,92 посадочних місця. Чисельність працівників громадського харчування склала в 2008 році 48 осіб, у тому числі 11 працівників кухні.
Роздрібний оборот громадського харчування склав 12372 тис. руб., Тобто зріс на 14,5% в порівнянні з минулим роком.
Частка продукції власного виробництва збільшилася на 38% і склала 50,5%. Середньомісячна заробітна плата працівників харчування зросла на 20,6% і склала 6342 руб.
Промисловість представлена 10 виробничими цехами, в тому числі по 2 кондитерських цеху, і цехи з виробництва хліба та хлібобулочних виробів, по одному цеху кондитерських виробів, безалкогольних напоїв, киселю і напівфабрикатів. Обсяг продукції відпускних цінах склав 38210,7 руб. Хлібопечення у загальному випуску продукції займає 68,1%.
Виробництво хліба та хлібобулочних виробів 1519 тонн, що на 1,4% менше ніж у минулому році.
Середньооблікова чисельність працівників виробництва склала 96 осіб. У хлібопеченні зайняті 14 осіб. Заготівельну діяльність здійснюють працівники магазинів, тільки для власних потреб райпо. Вцілому райпо в 2008 році має прибуток до оподаткування 4390 тис. руб., Що на 974 тис. руб. більше минулого року. Чистий прибуток у звітному році склала 1754 тис. руб., Що на 722 тис. руб. більше ніж у минулому році. Власні оборотні кошти райпо, на 1.01.09 склали 6582 тис. руб. Довгострокові кредити райпо становлять 219 тис. руб. Краткосрочные займы и кредиты на конец года составили 2245 тыс. рыб.
Короткострокові позики представлені залучені коштами населення. Розмір кредиторської заборгованості на кінець року склав 15656 тис. руб., А дебіторської заборгованості 888 тис. руб. Вартість майна Сосновського районного споживчого товариства за рік зросла на 19,8% і склала на кінець року 34419 тис. руб. У складі активів райпо переважають оборотні активи. На кінець року вони займають 71,8% у всьому майні, що на 2,5% менше ніж на початок року.
2.2 Анализ калькуляции столовой Сосновского райпо
Рассмотрим калькуляцию столовой на материалах Сосновского райпо в 2007 году, для этого составим аналитические таблицы 2.1 «Калькуляция блюда «Щи из свежей капусты» и 2.2 «Калькуляция блюда «Салат из свежей капусты» Норта взята из кулинарной книги, данные взяты с приложения №1 и №2.
«Калькуляция блюда «Щи из свежей капусты»
| Порядковый № калькуляции и дата удержания | № 1 На 2007г. | |||
| № | Найменування продуктів | Норма, грам | Ціна, руб. | Сума, руб. |
| 1 | Капуста свеж. | 300/240 | 14,00 | 4,20 |
| 2 | Картопля | 160/120 | 7 | 1,12 |
| 3 | Морква | 50 | 22 | 1,10 |
| 4 | Цибуля ріпчаста | 48 | 15 | 12 |
| 5 | Томатное пюре | 20 | 43 | 86 |
| 6 | Кулинарные приправы | 20 | 45 | 90 |
| 7 | Бульон или вода | 750 | 4,92 | 3,70 |
| Витрати | 10,80 | |||
| Порядковый № калькуляции и дата удержания | № 1 На 2007г. | |||
| № | Найменування продуктів | норма | ціна | сума |
| 1 | Капуста | 115 | 14,43 | 16,70 |
| 2 | Лук-зеленый | 125 | 12 | 1,50 |
| 3 | Цукор | 50 | 40 | 2 |
| 4 | Масло раст. | 50 | 44 | 2,20 |
| 5 | Сіль | 14 | 7 | 10 |
| Витрати | 22,50 | |||
Капуста свежая 300/240 грамм цена 4,00руб
Картофель 160/120 грамм цена 1,12руб
Морковь 50 грамм цена 1,10руб
Лук репчатый 48 грамм цена 1,12руб
Томатное пюре 20 грамм цена 0,86руб
Кулинарные 20 грамм цена 0,90руб
приправы
Бульон вода 750 грамм цена 1,50руб
Общая цена 10,80руб
Для приготовления блюда “Салат из свежей капусты” Потребуются
Капуста 115 грамм 16,70руб.
Лук-зеленый 125 грамм 2 руб.
Сахар 50 грамм 2 руб.
Масло раст. 50 грамм 2,50 руб.
Соль 14 грамм 1 руб.
Общая цена 22,50руб.
Из созданных таблиц можно сделать следующие выводы: норма блюда «Салат из свежей капусты» составляет
Список літератури
1. Цивільний кодекс Російської Федерації.
2. Трудовий кодекс Російської Федерації.
3. Федеральный закон от 14 июня 1995 г. № 88-ФЗ. "Про державну підтримку малого підприємництва в Російській Федерації".
4. Федеральний закон від 11 липня 1997 р. № 97-ФЗ. "Про споживчу кооперацію (споживчих товариства, їх спілки) у Російській Федерації".
5. Постанова Уряду РФ від 7 січня 1999 р., № 24. "Про підвищення ролі споживчої кооперації у забезпеченні населення продовольством".
6.Фрідман А.М. Економіка підприємств торгівлі та харчування споживчого суспільства: Підручник. - М.: Видавничо-торгова корпорація «Дашков і К», 2007. - 628 с.
7. Бланк И. А. Управление торговым предприятием. М.: ТАНДЕМ: ЕКМОС, 1998.
8. Владимирова Л. П. Прогнозування та планування в умовах ринку: Навч. посібник. М.: ІТК "Дашков і К °", 2004.
9. Грибов В. Д., Грузинів В. П. Економіка підприємства: Учеб. посібник. Практикум. 3-тє вид., Перераб. і доп. М.: Фінанси і статистика, 2003.
10. Зайцев Я. Л. Економіка промислового підприємства: Підручник. М.: ИНФРА-М, 2001.
11. Ільїн А. І. Планування на підприємстві: Підручник, 2-е вид., Перераб. Мінськ: Нове знання, 2001.
12. Мікроекономіка. Теорія і російська практика: Підручник для студентів вузів, що навчаються за економічними спеціальностями та напрямками / За редакцією А. Г. Грязнова і А. Ю. Юданова. 2 видавництва. М.: "КноРус": "ГНОМ и Д", 2001.
13. Петров П. В, Соломатін А. Н. Економіка товарного обігу: Підручник для вузів. М.: ИНФРА М., 2001.
14. Практикум з економіки організації (підприємства): Учеб. посібник / За ред. проф. Я. В. Тальміной і проф. Є. В. Чернецової. М.: Фінанси і статистика, 2007.
15. Раицкий К. А. Економіка підприємства: Підручник для вузів. М.: ИТК "Дашков и К°", 2008.
16. Стратегічне планування / За ред. Е. О. Уткіна. М.: ТАНДЕМ: ЕКМОС, 1998.
17. Управління витратами на підприємстві: Учеб. посібник. 2 видавництва., Перераб. і доп. / Лебедєв В. Г., Дроздова Т. Г, кустарів В. П., Асаул А. І., Осор'ева І. Б.; За заг. ред. Г. А. Краюхіна. СПб.: ИД "Бизнес-пресса", 2007.