Ціна і якість продукції

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

Введення

В даний час в більшості країн світу панують ринкові економічні відносини. Фірм, що випускають однорідну продукцію, величезна кількість, і між ними існує часом досить жорстка конкуренція. Випуск якісної, недорогий, конкурентоспроможної продукції та послуг у порівнянні з аналогами - головне завдання будь-якої фірми в будь-якій країні. І кожна фірма прагне зробити все, щоб її продукція була конкурентоспроможною.
Випуск конкурентоспроможної продукції та її реалізація завершують кругообіг господарських засобів підприємства, що дозволяє йому виконувати зобов'язання перед державним бюджетом, банком по позиках, робітниками і службовцями, постачальниками і відшкодовувати виробничі витрати. Досягнення конкурентоспроможності своєї продукції та збільшення обсягу її реалізації є важливим завданням для кожного підприємства.
Промислові підприємства не тільки виробляють продукцію в потрібній кількості, асортименті і якості, що відповідає запитам споживача, але й забезпечують комерційну діяльність по збуту готової продукції. В умовах ринкових відносин посилюється її роль, ускладнюються завдання.
Підприємствам необхідно знати області збуту, потреби, попит на дану продукцію, ціни на дану продукцію, дослідження місткості ринку, визначення частки підприємства в загальному обсязі продажу продукції даного асортименту, аналіз ринкової ситуації, дослідження динаміки обсягу продажів, аналіз каналів збуту, вивчення думок покупців і споживчих переваг.
Росія - частина світової економіки, і це доконаний факт. Промисловість - основа економічного потенціалу країни. Тільки конкурентоспроможна промисловість в змозі забезпечити конкурентоспроможність економіки країни в цілому. Промислова політика Уряду РФ повинна бути підпорядкована головній і пріоритетної мети - створення умов для забезпечення конкурентоспроможності російських підприємств, а, отже, конкурентоспроможності економіки країни в цілому.
Конкурентоспроможність російської промисловості - це та ідея, яка може об'єднати людей, незалежно від їхніх політичних уподобань і положення в суспільстві.
Результатом створення конкурентоспроможної промисловості буде:
-Розвиток внутрішнього ринку і зростання ВВП;
-Зростання експорту та валютних надходжень в незалежності від стану міжнародних сировинних ринків;
-Стабільні податкові надходження до бюджету;
-Раціональне використання природних ресурсів, внаслідок забезпечення глибокої переробки сировини;
-Збереження і розвиток науково-технічного потенціалу країни;
-Зайнятість населення;
-Соціальна і політична стабільність;
-Заслужене становище Росії на міжнародній арені як великої економічної держави.
Після економічної кризи серпня 1998 р. багато російські підприємства, що випускають недорогу та якісну продукцію, збанкрутували відразу, або поступово ставали неплатоспроможними і далі не мали коштів і можливостей для випуску конкурентоспроможної продукції.
В даний час в Росії далеко не всі підприємства здатні випускати конкурентоспроможну продукцію.
Найголовніше в економіці будь-якої країни - це малий бізнес. У багатьох економічно розвинених країнах, за словами електронних ЗМІ, частка продукції, виробленої малими підприємствами в річному ВВП, доходить до 60%. У цих країнах на малих підприємствах працює мінімум половина всього населення. Нові підприємства успішно створюються і функціонують, виробляють якісну і конкурентоспроможну продукцію.
У Росії зараз частка продукції, виробленої малими підприємствами в річному ВВП, не перевищує 12%, а це дуже мало. Виникає питання: чому в Росії так мало малих підприємств? Справа в тому, що малі підприємства становлять основу економіки будь-якої країни. Тому, в економічно розвинених країнах існує чітко сформована державна політика підтримки малого бізнесу: пільгові кредити, спрощена система оподаткування, а в деяких країнах (наприклад, в Об'єднаних Арабських Еміратах) малий бізнес взагалі не обкладається податками. Існують чіткі методи оцінки якості та конкурентоспроможності продукції, єдині державні стандарти.
У Росії, в даний час, такий чітко сформованої державної політики підтримки малого бізнесу поки немає. Цим і пояснюється такий низький відсоток малих підприємств в нашій країні.
Для розвитку та успішного функціонування малих підприємств Росії необхідна така ж державна політика, яка функціонує в економічно розвинених країнах, Тільки в цьому випадку малий бізнес буде успішно розвиватися, функціонувати і виробляти конкурентоспроможну продукцію.
Що стосується великих промислових підприємств, то для їх розвитку та успішного функціонування теж необхідна відповідна державна програма підтримки: державне фінансування, як через кредити, так і через державні замовлення, впровадження нових технологій, залучення висококваліфікованих фахівців.
Метою даної роботи є визначення і аналіз тих факторів, за рахунок яких формується конкурентоспроможність товару, визначення власне поняття конкурентоспроможності, і практична оцінка конкурентоспроможності певного товару.
У практичній частині роботи в якості аналізованого товару обрати один з видів продукції, виробленої ВАТ «Мосамміак», яке представляє собою промислове підприємство середніх розмірів, так що вироблений за результатами роботи рекомендації можна, в цілому, віднести і до великих, і до малих підприємств, зайнятим промисловим виробництвом.
Перші дві глави носять теоретичний характер і являють собою огляд і аналіз сутності конкурентоспроможності як економічного явища. Третя глава практична і містить приблизну оцінку конкурентоспроможності вибраного товару.
1. Поняття конкурентоспроможності товару
Конкурентоспроможністю товару називається такий рівень його економічних, технічних і експлуатаційних параметрів, який дозволяє витримати суперництво (конкуренцію) з іншими аналогічними товарами на ринку. Формально конкурентоспроможність - це порівняльна характеристика товару, що містить комплексну оцінку всієї сукупності виробничих, комерційних, організаційних і економічних показників щодо виявлених вимог ринку або властивостей іншого товару.
Вона визначається сукупністю споживчих властивостей даного товару-конкурента по ступені відповідності суспільним потребам з урахуванням витрат на їх задоволення, цін, умов постачання й експлуатації в процесі продуктивного і (чи) особистого споживання.
Розглянемо окремо всі складові показники конкурентоспроможності товару.
Технічні показники товару визначаються оцінкою відповідності його технічного рівня, якості і надійності сучасним вимогам, які висуваються споживачами на ринку. Ці вимоги найбільш повно відбивають їхня суспільна й індивідуальна потреби при досягнутому (прогнозованому) рівні соціально-економічного розвитку та науково-технічного прогресу як у нас в країні, так і за кордоном.
Основні вимоги споживачів до технічних показників знаходять висвітлення в національних і міжнародних стандартах.
Під стандартизацією розуміють розробку і встановлення технічних показників (норм) для прийнятої до випуску продукції, способів її маркування, упаковки, транспортування і зберігання. Документ, яким визначається (нормується) предмет, називається стандартом. Він є не тільки технічним, але і державним документом. Стандарти включають повну характеристику товару і містять технічні умови на його виготовлення, правила приймання, сортування, упакування, маркування, транспортування і зберігання. При оцінці якості товару насамперед визначається його відповідність стандартам. Відповідність стандартам - регламентований споживчий параметр, порушення якого зводить конкурентоспроможність товару до нуля.
У кожній країні існує своя система стандартизації товарів, що відповідає рівню розвитку національної економіки, науки, техніки і технології.
Разом з тим у міру поглиблення інтеграції національної економіки у світову економіку і розширення зовнішньоекономічного співробітництва товаровиробників усе більшого значення набувають розвиток міжнародної стандартизація товарів і досягнення відповідності національних стандартів міжнародним вимогам якості товарів.
Міжнародні стандарти усувають обмеженість, різнорідність, суперечливість національних норм і правил різних країн. У цих цілях функціонує спеціально створена Міжнародна організація стандартизації (ISO - International Organisation for Standardisation).
Технічна конкурентоспроможність товарів - показник дуже гнучкий я динамічний. Він перманентно міняється відповідно до темпів науково-технічного прогресу, що відбувається як усередині країни, так і у провідних світових виробників тієї чи іншої продукції.
Комерційні умови. До основних показників, що визначають комерційні умови конкурентоспроможності товарів, відносяться:
-Цінові показники;
-Показники, що характеризують умови поставок і платежів за товари;
-Показники, що характеризують особливості діючої на ринку виробників і споживачів податкової і митної системи;
-Показники, що відображають ступінь відповідальності продавців за виконання зобов'язань і гарантій.
Рівень ціни виробництва безпосереднім чином визначає цінову конкурентоспроможність товару. Зрозуміло, що чим нижче цей рівень, тим за інших рівних умов вище конкурентоспроможність виробленої продукції на ринку і, виходить, переважніше позиції її виготовлювача в суперництві з іншими виробниками аналогічної продукції. І навпаки, більш високий рівень ціни знижує цінову конкурентоспроможність товарів, зводячи її нерідко до нуля. З урахуванням даних умов і формується цінова політика в боротьбі за підвищення конкурентоспроможності вироблених товарів.
Така ж картина проглядається і з виконанням умов постачань і платежів. Чим ці умови більш гнучкі, чим більш вони відповідають інтересам покупців, тим переважніше товар у конкурентному суперництві з іншими аналогічними товарами на ринку. У першу чергу це стосується термінів і форм постачань товарів і пропонованого продавцем розмаїтості форм розрахунків і платежів за здійснювані постачання.
Також безпосередньо впливає на конкурентоспроможність прийняті на себе виготовлювачем товару гарантії і відповідальність за виконання зобов'язань з постачання у встановлений термін товарів високої якості і надійності.
Організаційні умови придбання і використання товару споживачами забезпечують реальне виконання комерційних показників його конкурентоспроможності. До них відносяться:
-Забезпечення максимально можливого наближення продавців товару до покупців, що впливає на зниження витрат обігу та, значить, на рівень його ціни;
-Доставка товару до місць споживання не тільки великим оптом-транзитом, але і дрібними партіями через складські підприємства. В основі економічної доставки товарів лежить уміння грамотно користуватися транспортними статутами, кодексами, правилами перевезень, транспортними тарифами й іншими основними документами в цій галузі;
-Розширення післяпродажного сервісу, що надається споживачам з гарантійним і післягарантійним обслуговуванням. В даний час покупець пред'являє продавцю товару обов'язкова вимога: сервіс повинен забезпечити працездатність товару протягом усього терміну служби. Продавець зі своєї сторони всіляко сприяє тому, щоб чекання покупця виправдалися, і тому організація сильної сервісної служби і її ефективне функціонування є першочерговою турботою будь-якої промислової фірми, що бажає успішно виступити на ринку. Організація сервісу повинна випливати основним правилам ефективного обслуговування споживачів. Для цього необхідні: 1) добре підготовлена ​​стратегія, що визначає найбільш оптимальний рівень сервісу для кожного сегмента ринку; 2) уміле використання реклами, що доносить до покупця всі переваги сервісу і гарантує міцну зв'язок клієнта з покупцем; 3) чітка система постачання запчастин; 4) система правил виклику співробітників сервісної служби до клієнта; 5) навчання персоналу, зв'язане з доведенням до кожного виконавця стандартів обслуговування.
Сервіс підрозділяється на передпродажний і післяпродажний а останній - на гарантійний і післягарантійний.
Передпродажний сервіс полягає в усуненні неполадок, викликаних транспортуванням продукції, у приведенні її в робочий стан, випробуванні, демонстрації покупцю виробу в роботі і т.д. У період післягарантійного сервісу фірма-продавець веде планово-попереджувальні ремонти і капітальний ремонт, постачає запасними частинами, дає консультації по ефективному використанню техніки. За бажанням покупця виробляються модернізація проданої продукції і додаткове навчання персоналу. Задача післягарантійного ремонту - скоротити простої устаткування, збільшити міжремонтні терміни, підвищити безпеку експлуатації й у кінцевому рахунку завоювати стійке положення на ринку, домогтися конкурентоспроможності виробленої продукції;
Розвиток реклами й технічної інформації на високому якісному й організаційному рівнях. Необхідно пам'ятати, що головним елементом реклами, визначальним її ефективність для товару виробничого призначення, є насамперед змістовність рекламного тексту, його інформативність і доказовість, безумовна вірогідність на відміну від реклами для товарів індивідуального споживання. У ній рекламний текст, більш емоційний, нескладний для сприйняття, найчастіше прикрашений, а "імідж" товару, його образ нерідко не зв'язаний у загальному з його споживчими властивостями. Головна мета рекламної роботи - залучити до товару максимум ділових людей і підвищити його конкурентоспроможність;
Формування попиту і стимулювання збуту - ФОССТИС є ключовим напрямком у конкурентній боротьбі за міцне місце на ринку збуту товару. Формування попиту (ФОП) полягає в тому, щоб повідомити потенційному покупцю про існування товару, поінформувати його про потреби, які задовольняються цим товаром, максимально знизити недовіру до товару з боку покупців і довести до них гарантії захисту інтересів покупців у разі, якщо вони не будуть задоволені покупкою. Головне завдання організації ФОС - запровадження на ринок нового товару, забезпечення його конкурентоспроможності і наміченого обсягу продажів.
Задача ж стимулювання збуту (СТИС) - спонукання покупця до наступних покупок даного товару, до придбання великих партій, регулярним комерційним зв'язкам. Діяльність по організації стимулювання збуту особливо важлива, коли на ринку є багато конкуруючих між собою товарів, мало відмінних за своїми споживчими властивостями, а СТИС обіцяє покупцю відчутну вигоду за рахунок пропонованих знижок за умови купівлі великих партій товару, регулярності покупок визначеного числа виробів ("бонусні "знижки). При стимулюванні збуту часто використовуються післяпродажні, що супроводжують "подарунки", безкоштовне поширення зразків товару, безкоштовна передача товару в тимчасове користування "на пробу" за реалізацію великих партій товару, прийом старого виробу як перший внесок за нову річ. Велике значення має організація презентацій, прес-конференцій та інших організаційних заходів для введення нового товару на ринок і забезпеченню його конкурентоспроможності.
Економічні умови споживання. За економічними умовами споживання конкурентоспроможність то вару включає велике число показників, до основних і; яких слід віднести:
-Енергоємність і економічність у споживанні сировини на одиницю продукції, що випускається чи чиненої роботи;
-Вартість сировини й експлуатаційних матеріалів;
-Рівень безвідходності використовуваних технологій;
-Надійність, періодичність і вартість ремонтів, вартість запасних частин;
-Чисельність обслуговуючого персоналу і його кваліфікація.
Шляхом сукупного підрахунку витрат на оплату енергії і сировини, оцінки вартості обслуговування і ремонтів, розрахунку витрат на оплату обслуговуючого персоналу й інших статей витрат визначаються сукупні витрати споживання товару. Для готовой продукции, и прежде всего для машин и оборудования, издержки потребления определяются на весь период эксплуатации, а для сырьевых товаров - на единицу их веса, объема и стоимости.
В результате воздействия всей совокупности приведенных выше показателей складывается полная цена потребления товара, решающим образом влияющая на его конкурентоспособность.
Полная цена потребления складывается из цены, уплаченной потребителем при приобретении товара, и издержек потребления. При этом учитываются выплачиваемые покупателем таможенные пошлины, налоги и сборы, а также выплаты по полученным кредитам.
Общая эмпирическая формула конкурентоспособности товара имеет вид:
(Конкурентоспособность = качество + цена + обслуживание)
Конкурентоспособность товара — понятие относительное, ее можно прогнозировать в процессе разработки образцов, однако реальная конкурентоспособность оценивается только на рынке при сопоставлении как с характеристиками, так и с условиями продажи и сервиса аналогичных товаров-конкурентов.
При оценке конкурентоспособности экспортируемых отечественных товаров необходимо учитывать наличие таких факторов, как недостаточность технической и экономической информации, так как изготовителями в основном используются проспекты и каталоги конкурентов; длительность сроков и частые сбои при исполнении заказов; отсутствие достаточно развитых и приближенных к иностранным потребителям сетей сбыта товара; отсутствие объективной оценки уровня издержек потребления у конкурентов и т.д. Влияние этих факторов должно быть по возможности сведено к минимуму.
На рынке товаров конкурентоспособность рассматривается с точки зрения потребителя. При этом совершенно очевидно, что покупателя прежде всего интересует эффективность потребления (Эп), определяемая как отношение суммарного полезного эффекта, т.е. суммарных потребительских свойств товара (Р) к полным затратам на приобретение и использование товара (С). Следовательно, условия конкурентоспособности товара со стороны потребителя принимают вид:
Эп=P/С ® max;
В этих условиях изготовитель никогда не забывает о своих собственных интересах. Рентабельность его собственной деятельности - основное условие коммерческого успеха. Для обеспечения преимуществ поставляемого товара по уровню цены, качеству, условиям поставки и сервису производитель вынужден, как правило, расходовать дополнительные средства, выделяемые им из прибыли. Поэтому для производителя условия конкурентоспособности его товара в практическом плане оцениваются как отношение общей выручки от реализации к совокупным издержкам на изготовление, доставку товара и его сервисное обслуживание.
Подход к оценке товара с позиции производителя традиционен и выражает прежде всего стратегию продаж, достижения их безусловной рентабельности. При этом продавцы непременно должны использовать оценку конкурентоспособности их товаров с позиции покупателей, как один из важнейших ориентиров в своей работе в условиях рыночной конкуренции.
2. Оценка конкурентоспособности
По своей сущности товар (работа, услуги) является единственным средством получения прибыли и тем самым основным орудием конкурентной борьбы, ее материальной основой. Везде, где развертывается соперничество за повышение качества продукции и максимизацию прибыли, снижение издержек производства, важное значение приобретает комплексная оценка конкурентоспособности товара, К основным факторам этой оценки следует отнести:
-Экономический потенциал и темпы роста экономики;
-Уровень развития науки и техники;
-Участие в международном разделении труда;
-Динамичность и емкость внутреннего рынка;
-Социально-экономическую и внутриполитическую ситуацию;
-Гибкость финансовой системы;
-Государственное регулирование экономики;
-Обеспеченность трудовыми и материальными ресурсами и уровень квалификации трудовых ресурсов.
Традиционно высокой конкурентоспособностью отличаются товары, производимые в США, Японии, Германии, Швейцарии, Франции и ряде других стран. Главными условиями повышения конкурентоспособности товаров в этих странах являются: оценка глобальной структуры как внутреннего, так и мирового спроса; высокая степень адаптации экономики к эволюции спроса; точный выбор национальной специализации, соответствующей внутренним возможностям и тенденциям международного разделения труда; умение избегать острой и бессмысленной конкуренции; мобильное и оперативное умение переключаться на изготовление новых товаров и освоение новых рынков.
Искусство конкуренции сегодня в большей мере, чем раньше, состоит в умелом уходе от нее. Выигрывает не тот, кто без оглядки бросается в острую конкурентную борьбу, а тот, кто, выбрав верную позицию, умеет избежать жестокой и бессмысленной конкуренции.
В рамках коммерческой деятельности для любого самостоятельного предприятия или фирмы ключевыми факторами успеха в конкурентной борьбе являются: завоевание устойчивого финансового положения на рынке; наличие передовой технологии и высокого потенциала собственных научно-исследовательских и опытно-конструкторских разработок; умение проводить и эффективно использовать маркетинговые исследования; способность к маневрированию за счет изменения качественных и ценовых характеристик реализуемого товара, а также оказания комплекса услуг, включающих инжиниринговые, консалтинговые, технического обслуживания, услуги транспорта, связи, посреднические и др.; наличие собственной сети снабжения и сбыта, обслуживаемых опытными специалистами; реализация действенной рекламы и системы связи с общественностью; анализ слабых и сильных сторон основных фирм-конкурентов на основе объективной информации.
Выпуская конкурентоспособные товары, производитель обеспечивает для себя прочное место на рынке. В борьбе за конкурентоспособность выпускаемых товаров используются наряду с ценовыми методами и неценовые.
Как было отмечено ранее, ценовые методы строятся на извлечении дополнительной прибыли путем уменьшения издержек производства и реализации, снижения цен без изменения ассортимента и качества продукции. Снижая цену, можно захватить отдельные сегменты рынка. Эти методы используются часто бизнесменами Японии. При выходе на новые рынки сбыта они зачастую снижают уровень цен на 10% И более, а нередко используют и демпинговые цены, вопреки резкому недовольству своих конкурентов и установленным запретам в международном торговом законодательстве (элемент нечестной конкуренции).
Есть понятие и скрытой ценовой конкуренции. Ее используют в случае, когда товар продается по такой же цене, как у конкурентов, но более высокого качества. К показателям скрытой ценовой конкуренции следует отнести: сокращение издержек потребления за счет повышения экономичности товара в силу уменьшения энергопотребления, увеличения срока службы изделия, более широкого объема бесплатного послепродажного сервиса по доставке, сборке, наладке, обслуживанию и т.д.
Под влиянием научно-технической революции рыночный успех новых товаров, в отличие от традиционных, может достигаться и при сравнительно высоких ценах, имеющих в этом случае меньшее влияние на спрос, чем потребительские свойства товаров (качество, новизна, надежность, дизайн и т.п.). Это относится к возрастающей концепции роли неценовых форм конкуренции.
Неценовая конкуренция предполагает изменение свойств продукции, придание ей качественно новых свойств, создание новых изделий для удовлетворения тех же потребностей, предложение продукции, не существовавшей раньше, обновление свойств товара, являющихся символом моды, престижа, совершенствование комплекса услуг, сопутствующих товару (демонстрация товара, предложение комплекса сопутствующих дополнительных услуг и (или) товаров, увеличение срока гарантийного ремонта и т.д.).
К факторам неценовой межфирменной конкуренции относят также выпуск наукоемкой продукции, перемещение капиталов в эти отрасли. Так, продукцию машиностроения относят к наукоемкой, если доля расходов на НИОКР (научно-исследовательские и опытно-конструкторские работы) составляет 5% и более к объему продаж. Исходя из этого к наукоемкой относят продукцию электронно-вычислительной техники, оборудование связи, контрольно-измерительные электронные и электрические приборы, рентгеновское и радиологическое оборудование, интегральные схемы и дискретные полупроводниковые приборы, ядерные реакторы и др. Однако не следует сбрасывать со счета, что в ведущих странах мира, наряду с увеличением экспорта наукоемкой продукции до уровня 30%, внимание фирм переместилось на повышение научно-технического уровня традиционного оборудования предприятий химической, металлургической, электроэнергетической, текстильной, пищевой, обувной, полиграфической и других отраслей.
Важным фактором неценовой конкуренции являются экономичность и минимизация сроков поставки, которые могут соблюдаться в условиях доставки нужной продукции заданного качества в обозначенные договорными (контрактными) условиями место и время с учетом минимальных совокупных затрат по вывозу и завозу продукции. При этом продавец обладает возможностью, применяя новейшую погрузочно-разгрузочную технику и мобильные транспортные средства, получать повышенную прибыль. Но отечественные предприниматели, к сожалению, часто по доставке товаров и оказанию услуг не укладываются в короткие сроки, не могут грамотно и быстро заключать договора и контракты и соблюдать их условия.
Нельзя не выделить и такой фактор неценовой конкуренции, как создание мощной сбытовой сети и службы сервиса, которые регламентируются государственным законодательством (транспортные уставы, тарифы, порядок формирования наценок на услуги и т.д.).
Необходимо помнить, что параметры неценовой конкуренции, как правило, формируются в соответствия с международными и национальными стандартами по качеству изготовления и упаковки товара, удобству его эксплуатации и потребления, качеству обучения персонала, дизайну и многих других параметров удовлетворения запросов потребителей.
Если рассматривать конкурентоспособность товаров на мировом рынке по определенным группам, то просматривается следующая картина: по сельскохозяйственным товарам лидируют США, Франция, Италия, ФРГ; по продукции общего машиностроения - ФРГ, США, Япония, Франция; по бытовым электроприборам - Япония, ФРГ, Италия, США; по легковым автомобилям - Япония, ФРГ, Франция, Италия, США; по грузовикам - ФРГ, Япония, США, Франция, Италия; по одежде — Италия, Франция, Великобритания, США, ФРГ, Япония. На десять стран мира - США, Японию, ФРГ, Швецию, Швейцарию, Италию, Великобританию, Данию, Сингапур, Корею - в 1985 г. приходилось 1/2 всего мирового экспорта. Это наглядно подтверждает мысль о том, что абсолютных лидеров в конкурентоспособности товаров нет и не может быть, так же как и невозможно выделить какой-либо определяющий параметр оценки конкурентоспособности товара. Известно, что потребитель из двух однородных товаров, как правило, выберет тот, что дешевле, а при одинаковой цене — тот, чьи потребительские свойства выше. В борьбе за конкурентоспособность товара изготовитель всегда должен помнить эти правила и руководствоваться ими.
В целом же оценка конкурентоспособности товара, как видно из рисунка 1, включает в себя изучение рынка, конкурентов, потребностей покупателей и параметров оценки товара. В мировой практике количественная оценка конкурентоспособного товара складывается из трех этапов:
-анализа рынка и выбора наиболее конкурентоспособного товара-образца в качестве базы для сравнения и определения уровня конкурентоспособности товара;
-определения набора сравниваемых параметров двух товаров;
-расчета интегрального показателя конкурентоспособности товара.
Выбор товара-образца - один из наиболее ответственных моментов анализа конкурентоспособности товара. Ошибка на данном этапе может привести к искажению результатов всей работы. Образец должен принадлежать к той же группе товаров, что и анализируемое изделие; быть наиболее представительным для данного рынка, а его основные параметры должны рассматриваться в динамике с учетом фактора времени в быстро меняющейся рыночной обстановке.
При определении набора сравниваемых параметров выявляются параметры, характеризующие потребительские свойства товара (его потребительную стоимость), и параметры, выражающие его экономические свойства (стоимость).
Потребительские свойства товара, из которых складывается его полезный эффект, определяются набором "жестких" и "мягких" потребительских параметров.
"Жесткие параметры" описывают важнейшие функции товара и связанные с ним характеристики, заданные конструкторскими принципами изделия. Они имеют определенную величину, выраженную в тех или иных единицах (например, мощность, размер, температура и т.д.). Наиболее представительной группой "жестких" параметров являются технические, которые в свою очередь подразделяются на параметры назначения (классификационные, технической эффективности, конструктивные), энергокомические, а также параметры соответствия национальным и международным стандартам, нормативам, законодательным актам и т.д. — все это регламентируемые параметры.
"Мягкие" параметры характеризуют эстетические свойства товара, т.е. являются выражением дизайна, упаковки, цвета и придают товарам особую привлекательность. В последнее время на отечественных рынках значение "мягких" параметров заметно возрастает и не только для товаров массового спроса, во и производственного значения. "Мягкие" параметры, как правило, не имеют естественной физической меры и трудно поддаются количественной оценке.
Определение набора потребительских параметров составляет основу анализа конкурентоспособности товара. При анализе всех параметров на первый план выдвигают те, которые имеют наибольшую значимость для потребителей. Определение значения каждого параметра осуществляется группой экспертов, располагающих достаточным объемом надежной рыночной информации. Этот подход не исключает тщательного исследования и второстепенных параметров, которые в конкурентном состязании могут играть решающую роль. Цель такого подхода к исследованию - максимальное удовлетворение потребителей.
Возможна оценка на базе органолептических методов, построенных на субъективном восприятии человеком того или иного свойства объекта и выражения результата восприятия в цифровой (балльной) форме.
Полезной может оказаться также оценка изделия не столько по его непосредственному восприятию, сколько на основе опыта маркетинговой деятельности на рынке, на основе интуитивного определения роли того или иного свойства в удовлетворении потребностей покупателей. Этот метод называют квалиметрическим, так как он основан на соизмерении различных свойств изделия. С учетом совокупности всех мнений строится количественная оценка "мягкого" параметра.
По аналогичной схеме определяют набор экономических (стоимостных) параметров товара, характеризующих его основные свойства через затраты покупателя на приобретение и использование изделия на протяжении всего периода его потребления.
Величины экономических параметров (размер издержек) определяются: ценой изделия (С1), расходами на его транспортировку (С2), установку (С3), эксплуатацию (С4), ремонт (С5), техническое обслуживание (С6), обучение персонала (С7), налоги (С8), страховые взносы (С9) и т.д. В совокупности эти расходы составляют цену потребления - С, т.е. объем средств, нужных потребителю в течение всего срока службы товара:
С = С1 +С2 +С3 +С4 +С5 +С6 +С7 +С8 +С9 +…+Сm;
где слагаемые экономические параметры индивидуальны для каждого товара.
Как правило, сумма затрат на эксплуатацию изделия нередко значительно превосходит покупную цену.
Расчет интегрального показателя конкурентоспособности товара. Этот расчет основан на сравнении параметров данного товара с параметрами существующего или разрабатываемого товара, наиболее полно отражающего потребности покупателей.
Образец для сравнительного анализа выбирается на основе информация, полученной в результате рыночных исследований о характере требований покупателей, как прямой - в результате целенаправленного сбора сведений, так и косвенной - с учетом данных о размерах сбыта и долей на рынке наиболее конкурентоспособных товаров.
Для оценки соотношения параметров рассматриваемого изделия и параметров образца находят процентное отношение степени соответствия данного изделия параметрам эталона.
Степень соответствия определяется в форме процентного отношения фактической величины параметра к той величине, при которой потребность удовлетворяется на 100% . Например, ресурс выпускаемого заводом-изготовителем авиадвигателя насчитывает 80 тыс. летных часов, тогда как аналогичные двигатели, имеющие активный спрос на рынке, обладают ресурсом в 100 тыс. летных часов. Отсюда следует, что потребность по данному параметру в нашем примере удовлетворена только на 80% , что при прочих равных условиях делает выпускаемый двигатель не конкурентоспособным на рынке. Или другой пример. Фен для сушки и укладки волос с автоматическим переключением непрерывно работает 30 мин, а потребителю нужно, чтобы он работал до отключения 60 мин. В этом примере потребность по данному параметру удовлетворена лишь на 50% . Аналогичный расчет проводится по всем количественно оцененным параметрам с тем, чтобы получить для каждого из них параметрический индекс. Обобщая полученные результаты, строят общую количественную оценку "мягкого" параметра, которую соотносят с подобной оценкой соответствующего параметра товара фирмы-конкурента.
Оценку степени удовлетворения потребности покупателя потребительскими свойствами изделия производят с помощью сводного параметрического индекса Jn , который рассчитывается по формуле:
Jn = S aj *ij;
Где: n - число анализируемых количественных параметров; аj- вес j-го параметрического индекса; ij- параметрический индекс j-го параметра.
Следует иметь в виду, что Jn не должно превышать 100%, так как потребность, удовлетворенная свыше 100%, лишена экономического смысла.
Сводный индекс конкурентоспособности по экономическим параметрам 3 определяют по формуле:
Jэ = S aiji;
Где: n - число анализируемых количественных параметров; аi- вес i-го параметрического индекса; ji- параметрический индекс i-го параметра.
Сводные индексы конкурентоспособности по потребительским экономическим параметрам (Jn*Jэ) дают интегральный показатель относительной конкурентоспособности (К) изделия по отношению к образцу. Этот показатель отражает различия между потребительскими эффектами сравниваемых товаров:
K= Jn/Jэ;
Если К>1, анализируемое изделие превосходит по конкурентоспособности образец, если К - уступает, если К=1 - находится на одинаковом уровне. Общая, задача - получить К>1. Это возможно при увеличении Jn и уменьшении Jэ, т.е. за счет целенаправленного улучшения соответствующих потребительских и экономических параметров изделия.
Интегральный показатель конкурентоспособности товара является выражением степени привлекательности товара для покупателя.
Привлекательность нее реализуемого товара для продавца заключается в чистой выручке, равной контрактной цене за минусом расходов на продажу, доставку, налогов, пошлин, акцизов. Поэтому удельный вес эффекта для продавца (Кпр), характеризующий экономическую целесообразность продажи продукции, будет равен:
Кпр = Вр / З;
где Вр - чистая денежная выручка от реализации;
3 - полные затраты на производство единицы продукции и ее доставку.
Конкурентоспособность товара повышают постоянно, добиваясь максимального соответствия его потребительских и стоимостных характеристик существующим и особенно прогнозируемым запросам покупателей.
На основе выявления рыночных изменений конъюнктуры анализируемого товара производится отбор тех групп товаров, которые в большей мере соответствуют запросам потребителей. Далее изучаются прогнозы появления новых товаров конкурентов. При этом выделяются те новинки, вероятность успешной продажи которых очевидна и которые вызовут жестокое соперничество между конкурентами. После этого формируются технические требования к параметрам товаров. В заключение составляются оценочные таблицы соответствия параметров нескольких интересных новинок и тех технологий, без которых невозможен выпуск нового товара.
В конечном итоге выбор варианта определяют ограничения, существующие для данной промышленной фирмы в области технологии, материального обеспечения и коммуникаций. Правильно выбранный вариант повышения конкурентоспособности товара позволит в максимальной степени избежать бессмысленных потерь, а полученные итоги по анализу этого широкого спектра параметров позволят сформулировать программу целенаправленного изменения в производственной, финансово-экономической и сбытовой работе промышленной фирмы для усиления ее позиций в конкурентной борьбе на рынке.

3. Практическая оценка конкурентоспособности товара
Задачей данного раздела является рассмотрение процесса ценообразования на определенный товар с целью определения оправданности устанавливаемой на него рыночной цены и соответствия этой цены требованиям конкурентоспособности.
В качестве примера выбран достаточно конкурентоспособный на российском рынке товар - нитроаммофос (наиболее распространенное в России азотное удобрение), производимый открытым акционерным обществом «Мосаммиак» (завод расположен в Серпуховском районе Московской области).
           
3.1. Цена товара как фактор его конкурентоспособности. Ціноутворення
 
Розглянемо ціноутворення конкретного продукту на прикладі ВАТ «Мосамміак». Коротка характеристика підприємства така: організаційно-правова форма - відкрите акціонерне товариство, частка держави в капіталі - 1 звичайна акція, кількість працюючих на 01.04.2002 - 4939 осіб, середня заробітна плата в 1 кварталі 2002 року - 2704 руб., Місячний фонд оплати праці - 13470, 7 тис. руб., площа земельної ділянки - 1459417 кв. м.
Вартість майна в 1 кварталі 2002 р. - 922487 тис. руб., У тому числі основних засобів - 633097 тис. руб.
Виробнича діяльність з випуску основної номенклатури продукції характеризується наступними показниками в динаміці:
Обсяги виробництва основних видів продукції (аміак, карбамід, нітроамофос) у 1996 - 2002 роках.
Табл.1. Обсяг в натуральних одиницях (т.)

Продукт
1996
997
1998
1999
2000
2001
1 кв. 2002
1
Аміак
239650
377945
470600
497189
379695
409885
167600
2
Нітроамм.
300800
384800
572200
601600
408800
424850
157500
3
Карбамід
11084
171991
288640
295455
266655
282762
100150
Табл. 2. Об'єм в грошових одиницях (грн.)

Продукт
1996
1997
1998
1999
2000
2001
1 кв. 2002
1
Аміак
61685
212342
489760
493271
436258
451634
202905
2
Нітроамм.
38075
151167
303571
297107
186488
261568
117685
3
Карбамід
4717
125136
223508
179265
122836
236560
120442
Таб. 3. Проектні потужності виробництв і відсоток завантаження потужностей у 1996-2002 роках.

Продукт
Вироб.
мощн., тн.
1996
1997
1998
1999
2000
2001
1 кв. 2002
1
Аміак
860000
27,9
43,9
54,7
57,8
44,2
47,7
68,0
2
Нітроамм.
900000
33,4
42,7
63,6
66,8
45,4
47,2
67,0
3
Карбамід
450000
2,5
38,2
64,1
65,7
59,3
62,8
82,0
Нитроаммофос, суміш технічного нітрату амонію, містить не менш 34,2% азоту, хімічний склад приблизно відповідає формулі (NH4) 2HPO4 • NH4NO3. Використовується для промисловості (марки А, Б) і для сільського господарства як добрива. Являє собою гранульований продукт без сторонніх механічних домішок.
Для повного уявлення про собівартість продукту важливо мати уявлення про основні стадіях виготовлення, сировину і ресурси, що використовуються для виготовлення даного продукту.
Основні стадії виробництва за схемою АС-72 перераховані нижче:
-Нейтралізація азотної кислоти газоподібним аміаком з додаванням фосфоритного
борошна;
-Отримання висококонцентрованого плаву нітроаммофоса;
-Гранулювання плаву;
-Охолодження гранул;
-Обробки гранул поверхнево-активною речовиною - диспергаторов «НФ»;
-Очищення повітря і сокового пари перед викидом в атмосферу;
-Упаковка та зберігання готового продукту.
На ВАТ «Мосамміак» введена модернізована схема АС-72, яка повинна забезпечити подальше підвищення якості продукції, зниження капітальних витрат, зменшення енерговитрат на виробництво продукції.
Подальше підвищення якості нітроаммофоса необхідно для забезпечення можливості його безтарного зберігання на заводі, безтарного перевезення залізничним, водним та автомобільним транспортом, тривалого зберігання у споживача без втрати розсипчастості як в тарі, так і насипом.
На ВАТ «Мосамміак» нітроамофос виробляє цех № 3А. Доцільно розглянути перелік місячних витрат і витрат на утримання цього цеху.
Табл.4. Витрати на утримання і експлуатацію машин і обладнання 3А
Найменування статей витрат
У руб.
У%
1. Амортизація обладнання і транспорт. ср-в
186 845,00
19,26
2. Зміст машин і верстатів
11 452,00
1,18
Зарплата робітників
4 409,00
0,45
Нарахування на зарплату
35 000,00
3,61
3. Поточний ремонт обладнання


Зарплата робітників
45 621,00
4,70
Нарахування на зарплату
17 564,00
1,81
Допоміжні матеріали
40 000,00
4,12
Послуги РМЦ
70 000,00
7,22
Послуги електроцеху
16 000,00
1,65
Послуги цеху КВП
24 644,00
2,54
Лабораторія діагностики
7 700,00
0,79
Послуги ЦЦР-2
11 000,00
1,13
Електроенергія
7 954,00
0,82
4. Транспортні витрати
40 000,00
4,12
5. Знос, ремонт і понов. МБІ
9 000,00
0,93
6. Пар на дрібні произв. витрати
56 400,00
5,81
7. Послуги ЦРЛ - повітря КВП
161 000,00
16,60
8. Капітальний ремонт обладнання
225 410,00
23,24
Усього:
969 999,00
100,00
Таб. 5. Цехові витрати цеху 3 А
Найменування статей
У руб.
У%
1. Зарплата майстрів
7559
0,93091
Відрахування на соц. Потреби
2910
0,358374
2. Зарплата апарату упр-я цеху
30843
3,798394
Відрахування на соц. страхування
11874
1,462313
3. Зарплата іншого цех. персоналу
4596
0,566009

1770
0,21798
4. Амортизація будівель, споруд
80905
9,963658
5. Охорона праці


Спецодяг
11300
1,391624
Спецжіри
9678
1,19187
Допоміжні матеріали
600
0,073892
Пар
133333
16,4203
Електроенергія
99417
12,24346
Витрати з техніки безпеки
167
0,020566
Послуги ЦПП
9033
1,112437
Вода артезіанська
3704
0,456157
6. Утримання будинків, споруд

Зарплата робітників
7685
0,946427
Відрахування на соцстрах
2959
0,364408
Допоміжні матеріали
6300
0,775861
Пар
163333
20,11488
Електроенергія
34925
4,301103
7. Поточний ремонт будівель, соор

Зарплата робітників
576
0,070936
Відрахування на соцстрах
222
0,02734
Допоміжні матеріали
40000
4,926102
Послуги АХР
7700
0,948275
8. Інші витрати
8000
0,98522
Пар на дрібні произв. витрати
4000
0,49261

4200
0,517241
124412
15,32166

812001
100
ВАТ «Мосамміак» використовує витратний метод ціноутворення (метод, що приймає в якості відправної точки фактичні витрати фірми на виробництво і організацію збуту товарів), тобто всі витрати, підтверджені документами бухгалтерії, включаються до собівартості. До недавнього часу формування цінової політики підприємства було пасивним, існував величезний розрив між потрібної величиною продажів і величиною середніх витрат.
У підприємства існували такі проблеми, що обмежують збут і не сприяють отриманню прибутку:
1. Чи не повне використання потужностей підприємства. Як було описано вище, головною сировиною для виробництва нітроаммофоса є аміак, вироблений самим заводом, а той, у свою чергу проводиться з природного газу. Підприємство володіє двома установками для виробництва аміаку, до недавнього часу працювала тільки одна з них, обидві установки споживають газу приблизно стільки ж, скільки одна. А продукції від двох установок виходить в 1,5 рази більше.
2. Підприємство страждає від ефекту масштабу. Не включення другої установки обумовлювалося боязню досягти надвиробництва і затоварення, тобто відсутністю платоспроможного попиту.
3. Важливу роль для заводу грає сезонність. Так, в сільськогосподарський сезон (травень-вересень) спостерігається дефіцит добрив, в той час як грудні спостерігається проблеми зі збутом.
4. Великий вплив на попит на добрива надає Постанова Уряду Російської Федерації від 21 грудня 1999 р. № 1405 «Про заходи щодо забезпечення сільськогосподарських товаровиробників мінеральними добривами та засобами захисту рослин». Воно передбачає, що підприємствам - виробникам засобів хімізації виплачується дотація в розмірі 40 відсотків відпускної ціни (без податку на додану вартість) засобів хімізації, поставлених сільськогосподарським товаровиробникам у рамках реалізації цієї постанови. Сільськогосподарські виробники оплачують поставлені засоби хімізації за цінами, пониженими на суму зазначеної дотації.
Дані проблеми істотно підірвали фінансове становище підприємства, яке на даний момент характеризується наступними показниками:
- непокрытый убыток прошлых лет – 854090 тыс. руб.
- балансовая прибыль на 01.05.00 – 64768 тыс. руб.
- кредиторская задолженность на 01.05. 00 - 1548865 тис. крб.
- задолженность федеральному бюджету на 01.05.00 – 47862 тыс. руб.
- задолженность областному бюджету – 44000 тыс. руб.
- местному бюджету – 17187 тыс. руб.
- пенсионному фонду – 82832 тыс. руб.
- по налогу на пользователей автодорог – 44915 тыс. руб.
Щоб виправити ситуацію, що склалася, керівництвом ВАТ «Мосамміак» було укладено угоду з ТОВ «Міжрегіонгаз» про додаткові постачання газу на завод. По этому соглашению завод получает природный газ для производства, при этом рассчитывается с газовиками своей продукцией (нитроаммофос, карбамид, аммиак) при чем дополнительные объемы своей продукции реализует по каналам ООО «Межрегионгаз».

Рис. 1. Динаміка виробництва нітроаммофоса по місяцях 2000
Примітка: січень -1; лютий-2; березень-3; квітень-4; травень-5; червня-6
З моменту початку реалізації Програми реструктуризації заборгованості і основ взаємовідносин ВАТ «Мосамміак» і ТОВ «Міжрегіонгаз» ситуація почала змінюватися докорінно. Как видно из рис.1, объем выпуска нитроаммофоса возрос с 40000 т до 60000 т, т.е на проектную мощность.
Газопостачання здійснюється на узгодженому рівні, що дозволило підприємству вийти вперше за останні роки в режим рентабельної роботи, за 4 місяці 2002 р. отримано балансовий прибуток 64768 тис. руб. Обсяг товарної продукції до відповідного рівня минулого року зріс у 2 рази. Стабілізація роботи підприємства дозволила корінним чином змінити можливості оплати за спожитий природний газ.
Рис. 2. Динаміка собівартості виробництва нітроаммофоса


Примітка: січень-1, лютий-2, березень-3, квітень-4, травень-5, червень-6.
Як можна побачити з діаграми 2, збільшення обсягу виробництва позитивно позначилося на собівартості продукції. Повне завантаження потужностей цеху (включення обох установок з виробництва) дозволила суттєво знизити собівартість. Щоб простежити отриманий від збільшення масштабу виробництва ефект, необхідно порівняти калькуляцію виробництва нітроаммофоса на 40000 тонн на місяць (при одній включеної установці) і на 60000 тонн.
Таб. 6. Калькуляція на нітроамофос гранулірованнний (на одиницю)
Найменування статей витрат
На обсяг 40000
тонн
На обсяг 60000
тонн
Напівфабрикати власної. вироблення
442.75
442.75
Допоміжні матеріали
0.06
0.06
Технологічне паливо
29.97
29.97
Основна з / п. произв. робочих
2.67
1.78
Відрахування на соц. страх
1.03
0.68
Витрати на сприяння з-е і експл-у оборуд-я
24.25
16.17
Цехові витрати
20.30
13.53
Цехова собівартість
521.03
504.94
Загальнозаводські витрати
15.64
10.43
Разом собівартість виробництва
536.68
515.37
Позавиробничі витрати
20
20
Повна собівартість продукції
556.68
535.37
Як можна побачити, зниження собівартості становить 556.68-535.37 = 21.31 руб. При такому обсязі виробництва дане зниження собівартості є дуже значним. Экономический эффект от данного увеличения выпуска – (556,68-535,37)*60000= 1278600 руб.
3.2. Политика ценообразования и ее влияние на конкурентоспособность товара
Для того, щоб мати уявлення про ціноутворення на ВАТ «Мосамміак», необхідно описати структуру управління відділу цін та цінової політики:
Директор з фінансів і
економіці



Економіст
2 категорії
Економіст
Економіст 1
категорії
Начальник відділу цін та цінової
політики

Головним завданням відділу цін та цінової політики ВАТ «Мосамміак» є розробка ефективної цінової політики на основі контролю, аналізу, розробки рекомендацій, розрахунку та коригування поточних цін з метою забезпечення надійної адаптації підприємства до коливань ринкової кон'юнктури, цінової політики до змін зовнішнього середовища і внутрішніх факторів для забезпечення рентабельності господарської діяльності підприємства. Основні обов'язки начальника відділу цін та цінової політики полягають у тому, щоб давати пропозиції про зміну цін в залежності від еластичності попиту на даний вид продукції та рівня конкуренції, коригувати цінову політику в залежності від зміни політичних, екологічних, соціальних та інших зовнішніх факторів, прогнозувати ціни на сировину, матеріали, роботи та послуги, аналізувати вплив цін на відхилення фактичної собівартості від розрахункової (за видами продукції).
Так, цінова політика ВАТ «Мосамміак» будується наступним чином:
1. Ціни виходячи з фактичної собівартості, з урахуванням цін конкурентів, що застосовуються для внутрішнього ринку.
2. Експортні ціни, коректуються залежно від світового ринку азотних добрив і цін на ньому.
3. Державно-регульовані ціни, призначені для сільськогосподарських товаровиробників.
4. Залікові ціни, що формуються за принципом «все одно візьмуть», що враховують несприятливе становище покупців.
5. Ціни, спрямовані на політику витіснення конкурентів, тобто які на першому етапі можуть бути збитковими, з подальшим досягненням рентабельності за рахунок обсягів поставок.
Проаналізувавши цінову політику на ВАТ «Мосамміак», в якості рекомендацій щодо подальшого її вдосконалення, необхідно зробити наступні висновки:
-Цінова політика ВАТ «Мосамміак» на даному етапі розроблена в правильному напрямку.
Основними цілями маркетингу, є забезпечення виживання, максимізація прибутку, завоювання лідерства за показниками якості
-В ціноутворення підприємства застосовується витратний метод, проте враховується існуюча кон'юнктура ринку
-Для подальшого зниження собівартості продукції шляхом зниження вартості закупівель може сприяти ліквідація монополізму менеджера, відповідального за номенклатуру комплектуючих, незалежний кон'юнктурний аналіз внутрішніх і зовнішніх пропозицій
-Доцільно організувати постійний динамічний перерахунок собівартості, проводити щомісячний аналіз залежності проданого обсягу продукції і ціни продажу для подальшого нормативного планування.
3.3. Комплексная оценка конкурентоспособности товара
Модель оценки конкурентоспособности рассматриваемого товара (в данном случае нитроаммофоса) включает в себя следующие этапы:
1. Структурирование, формирование в классификационный ряд основные параметры, по которым будет оцениваться конкурентоспособность исследуемого товара. Как правило их число ограничивается десятью.
2. Каждый параметр разбивается на уровни качества. Они могут быть бинарными («да – нет» или « 1 – 0»), трехфакторными («да – частично – нет» или «+1 0 –1), но лучше всего и привычней – «ученические» 5-ти бальные шкалы при шести уровнях от «0» (отсутствие признака) до «5» (признак отлично выражен).
3. Стоится матрица-таблица «Параметры * Уровни» (10 * 6 = 60 ячеек) и по ней оценивается исследуемый продукт.
4. Рассчитывается общий индекс качества К0 (как среднеарифметическое показателей качества), строится графическое отображение матрицы.
5. По итоговым показателям индекса качества К0 оценивается конкурентоспособность товара в соответствии с интервалами:
5,00 – 4,51: крайне высокая конкурентоспособность товара;
4,50 – 3,51: высокая конкурентоспособность товара;
3,50 – 2,51: средняя конкурентоспособность товара;
2,50 – 1,51: низкая конкурентоспособность товара;
1,50 – 0,00: отсутствие конкурентоспособности товара.
В качестве основных параметров оценки конкурентоспособности рассматриваемого товара выбраны следующие:
1. Содержание активного компонента.
2. Наличие примесей.
3. Степень дисперсности.
4. Гигроскопичность (способность поглощать влагу).
5. Срок складского хранения.
6. Время растворения почвенной влагой.
7. Ціна.
8. Реклама.
9. Герметичность и качество упаковки.
10. Дизайн упаковки.
Данные параметры оцениваются по пятибалльной шкале с шестью уровнями (Таб. 1).
Табл. 7. Матрица оценки товара
Параметри
товару
Уровни оценки товара ( 0- 6 баллов)
0
«очень
плохо»
1
«плохо»
2
«удовл.»
3
«хорошо»
4
«оч.хор.»
5
«отлично»

Дизайн
упаковки
+
Зміст
активного
компонента
+

Наличие
примесей
+

Степень
дисперсности
+

Гигроскоп.
+

Термін
хранения
+

Час
растворения
+

Реклама
+

Ціна
+

Якість
упаковки
+

Для рассматриваемого товара анализ показателей конкурентоспособности показал, что (рис. 3) общий индекс качества К0 составляет: К0 = (4+3+3+5+3+2+2+1+4+3)/10=3,00.
При устранении данных недостатков (хотя бы до уровня 4-х баллов согласно нашей матрице) конкурентоспособность товара возрастет до уровня: К0 = (4+3+3+5+3+4+4+4+4+3)/10 = 3,70, что означает высокую конкурентоспособность нитроаммофоса, а, следовательно, увеличение прибыльности его производства.
5
4
3
2
1
0
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
Рис. 3. Конкурентный профиль нитроаммофоса производства ОАО «Мосаммиак»


Висновок
В заключение следует сказать, что, по результатам практической части работы было установлено, что нитроаммофос производства ОАО «Мосаммиак» обладает средним уровнем конкурентоспособности, и для его повышения необходимо в первую очередь предпринять следующие меры:
-Улучшить качество рекламной компании;
-Повысить срок хранения нитроаммофоса;
-Добиться снижения времени растворения удобрения в почве.
Тем не менее, товар является вполне конкурентоспособным на российском рынке, что во многом объясняется грамотной и продуманной политикой ценообразования. Для многих предприятий использование этого преимущества может служить залогом успеха.
Поки що для переважної більшості вітчизняних компаній актуальне завдання оволодіння грамотними методами витратного ціноутворення в поєднанні з жорстким управління цими витратами. І тут вітчизняним економістам цілком можна скористатися досвідом зарубіжних фірм, у практиці яких витратне ціноутворення застосовується поки досить широко. На перший погляд для країн з розвиненими ринковими механізмами подібна ситуація дивна, тому що з точки зору сучасної економічної теорії такий підхід до обгрунтування цін зовсім неприйнятний, тому що: не забезпечує облік умов формування попиту та економічної цінності товару (ціна визначається виходячи із заданого обсягу продажів , хоча цей обсяг у силу законів попиту сам залежить від ціни); спирається на бухгалтерські, а не економічні (повні) витрати і використовує як основу визначення цін середні змінні, а не граничні витрати. Але витратне ціноутворення продовжує широко використовуватися, і для цього є наступні вагомі причини:
1. Затратное ценообразование опирается на реально доступные данные - всю информацию, необходимую для установления цен по такой методике, можно получить внутри самой фирмы на основе бухгалтерской отчетности и документов, регламентирующих величину наценок. Не потрібні ніякі дослідження ринку або опитування покупців. Тому рішення про ціни можна приймати швидко.
2. Не завжди у фірми є фахівці і менеджери, які володіють більш досконалими методами ціноутворення. Сучасні підходи до обгрунтування цін (деякі з яких представлені в попередніх розділах) поєднують в собі як наукові елементи, так і творчість. У багатьох фірм (в тому числі у переважної більшості російських фірм) просто немає фахівців такого типу і менеджерів, які говорять з ними на одній мові-Але будь-який менеджер розуміє, що таке витрати і що ціна повинна бути більше витрат на величину «прийнятною прибутку" .
3. Витратне ціноутворення може бути загальноприйнятим в даній галузі. Якщо ситуація саме така, то менеджери діючої в ній фірми і не вважають за потрібне освоювати інші підходи до обгрунтування цін, знаючи, що лідери ринку теж йдуть від витрат і націнки. Це характерно поки і для більшості галузей російської економіки. Що стосується цін на імпортну продукцію, то вони сприймаються як даність, народжена якимись «світовими ринками».
4. Витратне ціноутворення часто сприймається менеджерами фірм як найбільш обгрунтоване і справедливе. Формування цін на основі витрат йде корінням в глибоку старовину, так що це традиція; освячена століттями комерції. Більш того, в основі витратного ціноутворення лежить цілком розумна для повсякденного мислення ідея про те, що «чесний виробник» повинен мати можливість відшкодувати свої витрати і отримати нормальний прибуток у винагороду за його зусилля. Тому, використовуючи витратний метод ціноутворення, менеджери фірм (у тому числі особливо директора російських підприємств, що мають, як відомо, переважно технічну освіту) сприймають його як метод не просто закономірний, але і має куди більш реальну основу, ніж методи, засновані на ідеях маркетингу .
Вообще же говоря, вышеприведенный анализ показывает, что экономический спад в России во многом является следствием низкой конкурентоспособности российской промышленности. В свою очередь, причинами низкой конкурентоспособности промышленных предприятий России являются не столько технологические проблемы или отсутствие источников финансирования, сколько низкая эффективность менеджмента предприятий, а также негативное воздействие на отечественных товаропроизводителей существующего налогового законодательства и таможенного регулирования и низкая эффективность мер государственной поддержки отечественных товаропроизводителей. Разрабатываемая Государственная политика промышленного развития, направленная на повышение конкурентоспособности промышленных предприятий, должна обеспечивать решение двух важнейших задач: реформирование предприятий с целью повышения качества и эффективности их управления и разработку мер государственного регулирования, стимулирующих развитие отечественных товаропроизводителей.
Список літератури
1. «Економіка підприємства» Под ред. проф. В. Я. Горфінкеля, проф. В. А. Швандара. -М.: ЮНИТИ, 2001.
2. «Підприємництво» Под ред. В. Я. Горфінкеля, Г. Б. Поляка, В. А. Швандара. -М.: ЮНИТИ, 2001.
3. Пунін Є.М. Маркетинг, менеджмент, ціноутворення на підприємстві. М., Міжнародні відносини, 1999.
4. Шуляк П.М. Ціноутворення: Навчально-практичний посібник.-2-е вид. М.: ІОЦ "Маркетинг", 1998.
5. Зайцев І. Л. «Економіка промислового підприємства» - М.: Инфра-М, 1998.
6. Ліпсіц І. В. «Комерційне ціноутворення» - М.: БЕК, 1997.
7. Котлер Ф. «Основи маркетингу» - М.: Ростінтер, 1996.
8. Баканов М.І., Шеремет А.Д. Теорія економічного аналізу-М: Фінанси і статистика, 1996
9. «Академія ринку: Маркетинг» - М.: Економіка, 1993.
10. «Ринкова економіка. 1000 термінів »- М.: Крон-Прес, 1993.
11. Ноздревой Р. «Маркетинг: як перемагати на ринку». - М.: Инфра-М, 1992.
12. «Хімічна промисловість» Довідник. -М.: Прогрес, 2002.
13. «Хімія і бізнес», № 1-12, 2002.
14. «Хімія і бізнес», № 11,12, 2001.
15. «Хімія і бізнес», № 12, 2001.
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Маркетинг, реклама и торгівля | Курсова
245.8кб. | скачати


Схожі роботи:
Ціна і якість продукції 2
Ціна і якість продукції 2 Формування ціни
Ринкова ціна і собівартість продукції
Ціна у сфері виробництва сільськогосподарської продукції
Якість продукції
Якість продукції 2
Якість продукції та її оцінка
ППО та якість програмної продукції
Фактори що впливають на якість продукції
© Усі права захищені
написати до нас