Борис шеват
Дивовижні, майже детективні історії часом відбуваються з іконами. Так, після революції, в 20-і роки, випадково під дровами у собору Саввін-Сторожевського монастиря були знайдені три ікони "Звенигородського чину" пензля Андрія Рубльова. На щастя, подібних подій з Ушаковський іконами з Ніколо-Угрешского монастиря не сталося, вони лише надовго випали з поля зору любителів давньоруського мистецтва. Після закриття Угрешском обителі в 1925 році дивом уцілілі ікони царського ізографа надійшли до фондів Державного історичного музею (ГИМ), де зберігаються до цього дня. Нещодавно найвідоміша з них нарешті зайняла почесне місце в який вийшов каталозі російських ікон із зібрання ГИМ. Матеріал, пропонований читачеві, присвячений маловідомому епізоду біографії Симона Ушакова та історії появи його робіт на Угреша.
Золотих і срібних справ прапороносець
Маючи від господа Бога талант іконопісательства, вручений мою нікчемності, не хотів я його приховати в землю, щоб не прийняти за те осуд ... Симон Ушаков. Слово до любителів іконного писання
Угрешскій монастир, улюблене государеве прощу, в "бунташного" сімнадцятому столітті був нерідко місцем заслання опальних підданих. За ці стіни і башти заточили після суду вождів старообрядництва, а роком раніше, в 1665-м, туди під наглядом пристава привезли Симона Ушакова, царевого ізографа ...
Походив знаменитий московський іконописець з потомствених дворян. Мабуть, в юному віці Симон отримав серйозну художню підготовку, грунтовно освоїв мистецтво "знамення" (малювання). Тільки цим можна пояснити той факт, що всього двадцяти двох років від роду він був прийнятий "жалуваним" царським майстром Срібної палати при Збройовому наказі в Кремлі. А незабаром його іменували не інакше, як "золотих і срібних справ прапороносець та іконописець".
Талантом Ушаков мав багатогранним. Він робив ескізи для предметів церковного начиння і двірського побуту, складав візерунки для рукоділля, малюнки для ювелірних прикрас, креслив і розфарбовував карти, малював державних орлів у клеймах на мушкетах, а на ножах по сріблу - звірів, птахів і трави, розписував у Різдвяні свята мури царської кімнати. Усе робив майстерно, а головне - прагнучи зрозуміти природу і суть людини, передати своєрідність зображуваного. Невипадково художник порівнював живопис з дзеркалом, що володіє дивовижною таємницею відображати реальність життя, як вона є.
В архівах того часу збереглися цікаві відомості про роботу Симона Ушакова у Срібній палаті. З видаткової книги Царициной Майстерні палати за 1649 дізнаємося, чим займався майстер, яке грошову винагороду отримав за свою працю. "А знаменитий він покрівці під шиття, Спасів нерукотворною образ, та на покрівці жь Миколи Чудотворця образ. Квітня. 27, дано йому 29 алтин ..."
"Знамення", тобто малював, Симон образи святих на судинах церковних, на дробніц. (У тлумачному словнику В. Даля слово "дробніци" означає: карбована бляха або прикрасу на одязі та шапці архімандрита.) А тут були потрібні особливе знання малюнка, смак і самостійна творчість. Розписував майстер фресками храми, робив ескізи для прапорів, монет і прикрас. Звертався ізограф і до малювання з "жівства", тобто з натури.
Потрібно згадати, що в той час іконописці писали лики святих по готових прориси. Симон Ушаков сам був майстром малюнка і прекрасним іконописцем: невипадково в Москві мав славу першого іконописця. У свої ікони він вводив портретні зображення та пейзажі. Саме з його творчістю пов'язують поступовий перехід від середньовічної іконопису до світської реалістичного живопису.
З часом художника перевели в Збройову палату, де він став на чолі царських майстрів і утворив школу іконописців.
За указом великого государя
Здається, про Симона Ушакова чимало написано. Проте до цих пір залишаються невідомими деякі факти його життя.
Повернемося до сумного 1665 році, коли з'явилися у справах Збройової палати чорнові "пам'яті" - службові записки, де говорилося про два різних монастирях, про Ніколо-Угрешском і Покровському, що на Убогих будинках, за Земляним валом, у Покровської застави. Обидва призначалися місцем укладення Ушакова.
У чорнової "пам'яті" було сказано: "За указом великого государя послано до вас в монастир під почав Збройової палати іконописець, Симон Ушаков, з приставом Григорієм Івановим і як до вас се пам'ять прийде, а пристав Григорій того іконописця до вас привезе, і ви б того іконописця Симона, у пристава прийнявши, тримали під початком, до указу великого государя ".
З двох таких записок одна була написана будівельникові Покровського монастиря, старця Кирилу, інша - Угрешском ігумену Вікентію. Звичайно, влада могла відправити художника під нагляд і в Покровський монастир, де у свій час тримали під вартою розкольників. Але здається, що місцем його заслання стала Угреша. У всякому разі, факти говорять про те: з XVII століття в Нікольському соборі на Угреша зберігалися кілька ікон кисті Ушакова, причому одна з них написана художником саме в 1665 році.
Іконописні образи царського ізографа, включаючи і ті, які він писав для царської сім'ї, зазвичай тісно пов'язані з його біографією, з храмами та оселями, близькими йому. Кращі його ікони прикрашали іконостас Грузинської церкви в Китай-місті, де жив художник, храми Троїце-Сергієва і Новодівичого монастирів. За його ескізами виготовлені царські ворота в одній з церков Флоріщева пустелі, під Гороховці, настоятелем якої був його родич Іларіон, пізніше митрополит Суздальський і Юр'ївський.
І все-таки, які причини того, що великого майстра і живописця засилають у заміський монастир? Існувала версія, що причиною стала гравюра "Сім смертних гріхів", де іконописець зобразив оголену натуру. Однак зображення оголених фігур і перш допускалося в російського іконопису. Згадаймо ікони Марії Єгипетської, Олексія - Божого людини.
Шістдесяті роки ХVII століття - час складне. Можливо, у колі друзів Симон Ушаков з співчуттям відгукнувся про старообрядцям. А будь-яке необережне слово тоді могло викликати царський гнів. Так що причину для опали знайти було легко, хоча государ і їх уподобав талановитого художника.
Щоправда, режим утримання Ушакова на Угреша не можна назвати суворим. Зазвичай слідом за засланцями йшло вказівку, як утримувати провинилися, щоб "дурна над собою ніякого не зробили", або повчання про те, щоб "корму давати як і іншим колодників". Ні про що таке в пам'ятній записці не сказано. І важко уявити, що настоятель Миколо-Угрешского монастиря, ігумен Вікентій, не скористався послугами опального царського майстра, щоб "майстерно прикрасити" монастирські государеві палати, які часто відвідував богомільний цар Олексій Михайлович. Точно невідомо, скільки часу пробув Симон Ушаков у Микільському монастирі. У всякому разі, з квітня 1665 по вересень 1666 про нього немає ніяких відомостей в архівах Збройової палати.
Звільнення від справ ізографа Збройової палати і заслання до монастиря не могли порадувати боярина Богдана Матвійовича Хитрово, під керівництвом якого знаходилися кращі кремлівські майстра. Улюбленець царя, що відрізнявся віротерпимістю, він напевно не раз мовить слово за засланця. Авторитет наближеного боярина був високий; барон Майерберг, близько спостерігав звичаї царського двору, писав про Хитрово: "Многотою наданих йому милостей Олексій Михайлович заявляє свою повагу до його військової та цивільної популярності".
З вересня 1666 нарешті знову з'являються відомості про заняття Ушакова на царській службі, про нагороди, отриманих ним поряд з іншими іконописцями. Царські замовлення, особисті побажання самого Найтихішого талановитий майстер виконував не тільки в Оружейній палаті Кремля, але і в своєму будинку, який з часом перетворився на майстерню і іконописну школу.
Іконописні образи Симона Ушакова
Здогад про заслання художника в Угрешскій монастир побічно підтверджує дослідник Г. Філімонов. У сімдесяті роки XIX століття він писав, що в Ніколо-Угрешском обителі зберігаються дві ікони з підписами Симона Ушакова. Перша з зображенням Олексія - Божого людини, зазначена 1665 роком (внесок дяка Богдана Силіна). Внизу на іконі напис: "літа 7172 писав ізограф Пімен Федоров за Реклю (тобто на прізвисько. - Б. Ш.) Симон Ушаков. За обіцянки дяка Богдана Силіна". Друга - місцева із стародавнього Нікольського собору, яка зображала Спаса Всемилостивого (1672 рік).
Відомо, що за своє творче життя Ушаков неодноразово звертався до образу Спаса Вседержителя: він писав його в різні роки для Новодівичого та Троїце-Сергієва монастирів. Невипадково художник В. Гурьянов, реставрували Ушаковський ікони в 1907 році, казав про дивовижний схожості образу Спаса з Троїце-Сергієвої лаври з більш ранньої Угрешском іконою.
Нещодавно мені пощастило побачити чудове творіння з Ніколо-Угрешс кого монастиря в одному зі сховищ Історичного музею - ікону (розмір: 140х97, 5 см) у прекрасному стані. Художник зобразив Спаса Вседержителя сидить на престолі в червоних царствених одязі (див. фото на стор 91). Правою рукою Спаситель благословляє, а лівою притримує Євангеліє. Образ дивовижною внутрішньої сили. Риси обличчя Господнього спокійні, величні. Срібна риза окладу не збереглася, однак внизу рукою Ушакова написано: "Лето 7180 писав цей образ царів писар Пімен Федоров на прізвисько Симон Ушаков, при ігумені Вікентія, при келар, старця Софронія, при скарбник Чорному диякона Дорофей ..."
Цікаво, що детально перераховані імена Угрешскій священиків. Можливо, це данина поваги іконописця до замовника, можливо, - свідчення його дружнього ставлення до монастиря. Ікона Спаса Вседержителя була написана через сім років після заслання Симона. Це час, коли майстер давно вже повернувся до звичайного життя, до справ у Палаті зброї і иконописанию. Не виключено, що з обителлю його все-таки зв'язувало щось більше.
Якщо зазирнути сьогодні в Никитников провулок, ми опинимося в тих місцях старовинної Москви, де жив Ушаков. До цих пір стоїть тут п'ятиглава церква Трійці, прикрашена російським узорочьем. Білокам'яні наличники вікон і портали церкви дивують дивовижними птахами і вигадливим рослинним орнаментом. До наших днів у Троїцькому храмі збереглися стародавні фрески. Зовсім неподалік від храму знаходиться триповерхова будівля ХVII століття з маленькими віконцями і гранично простими наличниками. Верхні поверхи будівлі раніше були житловими, а в подклете розташовувалися склепінні палати з сіньми. Палати ці належали Симону Ушакову, тут і була його знаменита іконописна майстерня.
До речі, Угрешском монастирське подвір'я розташовувалося неподалік від Китай-міста, і хтось міг відвідати художника на прохання ігумена Вікентія і замовити ікону Спаса для Нікольського собору. Вже тоді сучасники визнавали художнє значення творінь Ушакова, а, приміром, його ікону Успіння Богородиці з Флоріщева пустелі вважали чудотворною. Так чи інакше поява Ушаковський ікон на Угреша, довгі роки прикрашали обитель, було справою невипадковим.