Фінансові інвестиції в оборотний капітал казахстанського ТОВ Ак Біда

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

Зміст
Вступ 3
Глава 1. Теоретичні основи фінансової політики в області
залучення оборотних коштів 4
1.1. Поняття і сутність оборотних засобів 4
1.2. Політика управління оборотними активами 5
1.3. Джерела залучення оборотних коштів 15
Глава 2. Аналіз залучення оборотних коштів 26
2.1. Фінансові показники, що характеризують використання
оборотних коштів 26
2.2. Фінансові інвестиції в оборотний капітал ТОВ «Ак-Біда» 29
Укладання 35
Список використаної літератури 36
Додаток

ВСТУП
В даний час керівники і фахівці приділяють серйозну увагу питанням вдосконалення і поліпшення фінансового становища підприємств усіх рівнів виробництва, ефективного управління фінансами у господарській діяльності, методиками оздоровлення та відродження підприємств перебувають на стадії банкрутства.
Ефективність фінансового оздоровлення підприємств напряму залежить від правильного і найголовніше своєчасного фінансового аналізу. Питання про методику фінансового, економічного і управлінського аналізу в даний час переглядається знову. Це визначило актуальність теми дослідження.
У науковій літературі проблема вдосконалення фінансового та економічного аналізу представлена ​​досить повно.
Мета дослідження полягає в тому, щоб на основі проведеного фінансового аналізу та аналізу управління оборотним капіталом підприємства розробити практичні рекомендації щодо оптимізації управління оборотним капіталом і поліпшенню фінансового становища /
Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити такі завдання:
- Розглянути теоретичні аспекти оцінки управління оборотним капіталом підприємства та його інформаційного забезпечення;
- Проаналізувати сучасний стан фінансового та оперативного управління оборотним капіталом підприємства;
- Виділити основні напрямки покращення управління оборотними активами та фінансового становища.
Предметом дослідження були обрані теоретичні та практичні аспекти оцінки фінансового стану підприємства і управління оборотним капіталом.
Глава 1. Теоретичні основи фінансової політики у сфері залучення оборотних коштів
1.1. Поняття і сутність оборотних коштів
Оборотні кошти - грошові кошти, авансовані в оборотні виробничі фонди і фонди обігу, для забезпечення безперервності відтворювального процесу на підприємстві.
Особливості оборотних коштів:
на відміну від грошових коштів, оборотні кошти не витрачаються, а авансуються і, пройшовши 3 фази індивідуального кругообігу фондів, відшкодовуються з виручки від продажу товарів і знову повертаються в оборот цього підприємства у грошовій формі;
для оборотних коштів характерна безперервність руху за фазами і зміна форм вартості;
оборотні кошти - вартісна категорія розширеного відтворення.
До складу оборотних засобів входять:
1. кошти у сфері виробництва: виробничі запаси, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів;
2. кошти в сфері обігу: готова продукція, товари відвантажені, кошти в розрахунках (розрахунки з дебіторами, аванси від постачальників і підрядників, короткострокові фінансові вкладення тощо), грошові кошти (каса, розрахунковий рахунок, валютний рахунок і т.д. ).
У складі виробничих запасів відображається фактична вартість сировини, комплектуючих і т.п. Визначення вартості матеріальних ресурсів, що списуються на виробництво, може здійснюватися за трьома методами: ФІФО, ЛІФО, Середньої собівартості.
Незавершене виробництво - продукція всіх стадій, фаз, переділів, передбачених технологічним процесом, продукція недоукомплектована.
Незавершене виробництво відображається в обліку за:
1. нормативної с / с;
2. прямими статтями витрат;
3. вартості матеріальних ресурсів.
Витрати майбутніх періодів - витрати, здійснювані в звітному періоді, але які відносяться на собівартість у наступних періодах.
Готова продукція - фактична виробнича с / с готової продукції, призначеної до реалізації.
Товари - вироби для комплектації, які відображаються за купівельною вартістю, незалежно від варіантів обліку.
Товари відвантажені - готова продукція, відвантажена, але не сплачена; продукція, передана для реалізації. Враховується за фактичною виробничою с / с, або за нормативною с / с.
Дебіторська заборгованість - розрахунки за товари, роботи, послуги за векселями одержаними, за розрахунками з бюджетами та дочірніми підприємствами, персоналом, іншими дебіторами. Вона може бути нормальною і ненормальною, відповідно до цього відбувається її списання.
Структура оборотних коштів залежить від кількох факторів:
1. виробничі;
2. особливості закупівель матеріалів;
3. система розрахунків;
4. попит на продукцію даного підприємства.
1.2. Політика управління оборотними активами
Управління оборотними активами становить найбільш велику частину операцій фінансового менеджменту. Це пов'язано з великою кількістю елементів їх внутрішнього матеріально-речового та фінансового складу, які вимагають індивідуалізації управління; високою динамікою трансформації їх видів; високою роллю в забезпеченні платоспроможності, рентабельності і інших цільових результатів фінансової діяльності підприємства.
Цілеспрямоване управління оборотними активами підприємства визначає необхідність попередньої їх класифікації. З позицій фінансового менеджменту ця класифікація оборотних активів будується за наступними основними ознаками (рис. 1.)
1. За характером фінансових джерел формування виділяють валові, чисті та власні оборотні активи.
а) Валові оборотні активи (або оборотні кошти в цілому) характеризують загальний їх обсяг, сформований за рахунок як власного,
так і позикового капіталу. У складі звітного балансу підприємства вони «
відображаються як сума другого і третього розділів його активу.
б) Чисті оборотні активи (або чистий робочий капітал) характеризує ту частину їх обсягу, що сформована за рахунок власного і довгострокового позикового капіталу.
Суму чистих оборотних активів розраховують за такою формулою:
ЧОА = ОА - КФВ,
де ЧОА - сума чистих оборотних активів підприємства;
ОА - сума валових оборотних активів підприємства;
КФВ - короткострокові поточні фінансові зобов'язання підприємства.


Рис. 1. Класифікація оборотних активів підприємства за основними
ознаками.
в) Власні оборотні активи (або власні оборотні кошти) характеризують ту їх частина, яка сформована за рахунок власного капіталу підприємства.
Суму власних оборотних активів підприємства розраховують за формулою:
СОА = ОА-ДЗК-КФВ,
де СОА - сума власних оборотних активів підприємства;
ОА - сума валових оборотних активів підприємства;
ДЗК - довгостроковий позиковий капітал, інвестований в оборотні
активи підприємства;
КФВ - короткострокові (поточні) фінансові зобов'язання підприємства.
Якщо підприємство не використовує довгостроковий позиковий капітал для фінансування оборотних коштів, то суми власних і чистих оборотних активів співпадають.
2. Види оборотних активів. За цією ознакою вони класифікуються в практиці фінансового менеджменту наступним чином:
а) Запаси сировини, матеріалів і напівфабрикатів. Цей вид оборотних активів характеризує обсяг вхідних матеріальних їх потоків у формі запасів, що забезпечують виробничу діяльність підприємства.
б) Запаси готової продукції. Цей вид оборотних активів характеризує обсяг виходять матеріальних їх потоків у формі запасів виготовленої продукції, призначеної до реалізації. У практиці фінансового менеджменту до цього виду оборотних активів додають зазвичай обсяг незавершеного виробництва (з оцінкою коефіцієнта його завершеності за окремими видами продукції в цілому). При значному обсязі і тривалості циклу незавершеного виробництва його виділяють в процесі фінансового менеджменту в окремий вид оборотних активів.
в) Дебіторська заборгованість. Вона характеризує суму заборгованості на користь підприємства, представлену фінансовими зобов'язаннями юридичних і фізичних осіб за розрахунками за товари, роботи, послуги, видані аванси і т п.
г) Грошові активи. У практиці фінансового менеджменту до них відносять не тільки залишки грошових коштів у національній та іноземній валюті (у всіх їхніх формах), а й суму короткострокових фінансових вкладень, які розглядаються як форма інвестиційного використання тимчасово вільного залишку грошових активів (так званий "спекулятивний залишок грошових коштів ").
д) Інші види оборотних активів. До них відносяться оборотні активи, не включені до складу вищерозглянутих їх видів, якщо вони відображаються в загальній їх сумі (витрати майбутніх періодів тощо).
3. Характер участі в операційному процесі. Відповідно до цього ознакою оборотні активи диференціюються наступним чином:
а) Оборотні активи, що обслуговують виробничий цикл підприємства (запаси сировини, матеріалів і напівфабрикатів, обсяг незавершеного виробництва, запаси готової продукції);
б) Оборотні активи, що обслуговують фінансовий (грошовий) цикл підприємства (дебіторська заборгованість та ін.)
Більш докладно диференціація оборотних активів за цією ознакою буде розглянута при характеристиці виробничого і фінансового (грошового) циклів підприємства.
4. Період функціонування оборотних активів. За цією ознакою виділяють такі їх види:
а) Постійна частина оборотних активів. Вона являє собою незмінну частину їх розміру, яка не залежить від сезонних та інших коливань операційної діяльності підприємства і не пов'язана з формуванням запасів товарно-матеріальних цінностей сезонного зберігання, дострокового завозу та цільового призначення. Іншими словами, вона розглядається як незнижуваний мінімум оборотних активів, необхідний підприємству для здійснення операційної діяльності.
б) Змінна частина оборотних активів. Вона являє собою варіюють їх частина, яка пов'язана із сезонним зростанням обсягу виробництва і реалізації продукції, необхідністю формування в окремі періоди господарської діяльності підприємства запасів товарно-матеріальних цінностей сезонного зберігання, дострокового завозу та цільового призначення. У складі цього виду оборотних активів виділяють зазвичай максимальну і середню їх частину.
Класифікація оборотних активів підприємства не обмежується перерахованими вище основними ознаками. Вона буде доповнена в процесі подальшого викладу питань управління оборотними активами.
Управління оборотними активами підприємства пов'язане з конкретними особливостями формування його операційного циклу.
Операційний цикл представляє собою період повного обороту всієї суми оборотних активів, у процесі якого відбувається зміна окремих їх видів. Постійний процес цього обороту представлений на рис. 2.

Рис. 2. Характеристика руху оборотних активів в процесі операційного циклу
Як видно з наведеного рисунка рух оборотних активів підприємства в процесі операційного циклу проходить чотири основних стадії, послідовно змінюючи свої форми.
На першій стадії грошові активи (включаючи їх субститути у формі короткострокових фінансових вкладень) використовуються для придбання сировини і матеріалів, тобто вхідних запасів матеріальних оборотних активів.
На другій стадії вхідні запаси матеріальних оборотних активів у результаті безпосередньої виробничої діяльності перетворюються в запаси готової продукції.
На третій стадії запаси готової продукції реалізуються споживачам і до настання їх оплати перетворюються в дебіторську заборгованість.
На четвертій стадії інкасована (тобто оплачена) дебіторська заборгованість знову перетвориться в грошові активи (частина яких до їх виробничого запитання може зберігатися у формі високоліквідних короткострокових фінансових вкладень).
Найважливішою характеристикою операційного (виробничо-комерційного) циклу, що істотно впливає на обсяг, структуру та ефективність використання оборотних активів, є його тривалість. Вона включає період часу від моменту витрачання підприємством грошових коштів на придбання вхідних запасів матеріальних оборотних активів до надходження грошей від дебіторів за реалізовану їм продукцію.
Принципова формула, за якою розраховується тривалість операційного циклу підприємства, має вигляд:
ПОЦ = Пода + ПОМЗ + ПОгп + подз,
де ПОЦ-тривалість операційного циклу підприємства, у днях;
Пода - період обороту середнього залишку грошових активів (включаючи їх субститути у формі короткострокових фінансових вкладень), у днях;
ПОМЗ - тривалість обороту запасів сировини, матеріалів та інших матеріальних факторів виробництва у складі оборотних активів, у днях;
Погп - тривалість обороту запасів готової продукції, у днях;
Подз - тривалість інкасації дебіторської заборгованості, у днях.
У процесі управління оборотними активами в рамках операційного циклу виділяють дві основні його складові:
1) виробничий цикл підприємства,
2) фінансовий цикл (або цикл грошового обороту) підприємства.
Виробничий цикл підприємства характеризує період повного обороту матеріальних елементів оборотних активів, що використовуються для обслуговування виробничого процесу, починаючи з моменту надходження сировини, матеріалів і напівфабрикатів на підприємство та закінчуючи моментом відвантаження виготовленої з них готової продукції покупцям.
Тривалість виробничого циклу підприємства визначається за наступною формулою:
ППЦ = ПОСМ + понзі + ПОгп,
де ППЦ - тривалість виробничого циклу підприємства, у днях;
ПОСМ - період обороту середнього запасу сировини, матеріалів і напівфабрикатів, у днях;
Понзі - період обороту середнього обсягу незавершеного виробництва, у днях;
ПОгп - період обороту середнього запасу готової продукції, у днях. Фінансовий цикл (цикл грошового обороту) підприємства представляє собою період повного обороту грошових коштів, інвестованих в оборотні активи, починаючи з моменту погашення кредиторської заборгованості за одержані сировину, матеріали та напівфабрикати, і закінчуючи інкасацією дебіторської заборгованості за поставлену готову продукцію. Тривалість фінансового циклу (або циклу грошового
обороту) підприємства визначається за наступною формулою:
ПФЦ = ППЦ + подз - ПОкз,
де ПФЦ - тривалість фінансового циклу (циклу грошового обігу) підприємства, у днях;
ППЦ - тривалість виробничого циклу підприємства, у днях;
Подз - середній період обороту дебіторської заборгованості, у днях;
ПОкз - середній період обороту кредиторської заборгованості, у днях. Між тривалістю виробничого та фінансового циклів підприємства існує тісний зв'язок, яка графічно представлена ​​на Рис3.


Рис. 3. Схема взаємозв'язку виробничого та фінансового циклів підприємства.
Значний обсяг фінансових ресурсів, що інвестуються в оборотні активи, різноманіття їх видів і конкретних різновидів, визначальна роль у прискоренні обороту капіталу й забезпеченні постійної платоспроможності, а також ряд інших умов, визначають складність задач фінансового менеджменту, пов'язаних з управлінням оборотними активами. Комплекс цих завдань і механізми їх реалізації одержують відображення в розробляється на підприємстві політиці управління оборотними активами.
Політика управління оборотними активами представляє собою частину загальної фінансової стратегії підприємства, що полягає у формуванні необхідного обсягу і складу оборотних активів, раціоналізації й оптимізації структури джерел їх фінансування.
Політика управління оборотними активами підприємства розробляється за такими основними етапами (рис. 4.).
Політика управління оборотними активами отримує своє відображення в системі розроблених на підприємстві фінансових нормативів. Основними з таких нормативів є:
• норматив власних оборотних активів підприємства;
• система нормативів оборотності основних видів оборотних активів і тривалості операційного циклу в цілому;
• система коефіцієнтів ліквідності оборотних активів;
• нормативне співвідношення окремих джерел фінансування оборотних активів та інші.


Рис. 4.Основние етапи формування політики управління оборотними активами підприємства.
Мета і характер використання окремих видів оборотних активів мають суттєві відмінні особливості. Тому на підприємствах з великим обсягом використовуваних оборотних активів розробляється самостійна політика управління окремими їх видами:
1) запасами товарно-матеріальних цінностей (вони включають запаси сировини, матеріалів і готової продукції);
2) дебіторською заборгованістю;
3) грошовими активами (к. них прирівнюються й короткострокові фінансові вкладення, які розглядаються як форма тимчасового використання вільного залишку грошових активів).
У розрізі цих груп оборотних активів конкретизується політика управління ними, яка підпорядкована загальній політиці управління оборотними активами підприємства
1.3. Джерела залучення оборотних коштів
Джерела інвестицій відображаються у пасиві балансу: власні, залучені, позичені кошти.
Власні джерела:
1. чистий прибуток звітного року;
2. резервний капітал для покриття збитків;
3. резерви по сумнівних боргах;
4. цільове фінансування і надходження;
5. фонди накопичення.
Джерело формування власних оборотних коштів - статутний капітал.
Залучені кошти:
1. короткострокові позики (крім банківських);
2. кредиторська заборгованість;
3. аванси отримані;
4. інші короткострокові пасиви;
Позикові кошти:
Короткострокові кредити банків, тому що на діючих підприємствах основний склад оборотних коштів сформований, і залежно від виробничої програми потрібно його зміна, отже, основна задача підприємства - обгрунтування та пошук джерел поповнення оборотних коштів. Основне джерело поповнення оборотних коштів - чистий прибуток. Наявність власних оборотних коштів на певну дату, а також необхідність дорівнює різниці між активом і пасивом балансу по першому розділу. До складу залучених коштів включається кредиторська заборгованість, яка виникає, як правило, через недоліки системи розрахунків між підприємствами або порушення законодавства з розрахунками.
Джерела оборотних коштів: власні, позикові.
За рахунок власних оборотних коштів покривається дійсна потреба підприємства у грошових ресурсах, що забезпечує безперервність процесу виробництва і реалізації протягом року.
За рахунок позикових коштів покривається додаткова потреба для утворення сезонних запасів матеріальних цінностей та покриття витрат на виробництво, що викликаються коливаннями ринкової кон'юнктури.
Позикові кошти, як правило, формуються за рахунок короткострокових банківських позик, а також за рахунок коштів мобілізованих на фінансовому ринку. Короткострокові кредити надаються на комерційній основі, на основі запланованих кредитних договорів, на умовах їх цільового використання, забезпеченості, терміновості, платності, в межах кредитних ресурсів банку. На додаток до кредитного договору складається календарний графік платежів по основному боргу і за відсотками. Надання позик може бути:
- Під заставу майна і цінностей клієнта;
- Гарантії або поручительства;
Бланкові кредити першокласним позичальникам надаються
без гарантій та поручительств.
- Позики на поповнення власних обігових коштів;
Банк може приймати під гарантію тільки майно знаходиться у власності на умовах права власності, включаючи майнові права. При чому враховується не тільки балансова вартість, а й реальна вартість застави з урахуванням швидкої її реалізації. При прийнятті в заставу майна банк може вимагати його страхування за рахунок позичальника. Позичальник зобов'язаний протягом обумовленого терміну погасити суму кредиту та відсотки по ньому.
У разі порушення умов сума непогашеного боргу переноситься на рахунок прострочених позичок і банк у праві переступити до стягнення позики в арбітражному порядку.
Якщо заборгованість банку більше 30 днів, то він в праві припинити видачу позичок і попередити про стягнення, реалізувати прийняте в заставу майно, включаючи основні засоби, і пред'явити стягнення суми на гаранта. У певних випадках підприємство боржник може бути визнано банкрутом, також можуть застосовуватися такі заходи: реорганізація, реструктуризація боргу, передача в оперативне управління, реорганізація підприємства, ліквідація підприємства з подальшою реалізацією майна. Рентабельність позичальника при отриманні кредитів визначається з точки зору фінансового результату його діяльності, тому при отриманні кредитів, як правило, потрібні економічні розрахунки. Тут розраховується рентабельність продукції, майна, власного капіталу, рентабельність поточних активів тощо.
Крім того визначається рівень ризику з точки зору реальності виконання кредитованого заходу, а також забезпеченості гарантій. Перевіряється ліквідність балансу з точки зору структури капіталу і його розміщення (коефіцієнт абсолютної ліквідності, уточнений коефіцієнт ліквідності, загальний коефіцієнт ліквідності, коефіцієнт маневреності, коефіцієнт відносини власних оборотних коштів що перебувають в обігу до всіх; частка важко реалізованих активів у всіх активах; співвідношення важко реалізованих активів до легко реалізовані). Підприємство, тому, при використанні власних позикових коштів, а також можливість залучення додаткових ресурсів для виробництва, готової продукції на складі по товарах і т.д.).
Розраховуються підприємством нормативи оборотних коштів використовуються в якості контролю за діяльністю внутрішніх підрозділів, для обчислення планової потреби в оборотних засобах використовуються метод прямого рахунку, аналітичний і змішаний, при чому обов'язковим доповненням в цих розрахунках повинно бути враховано як зовнішніх (інфляція, нестабільність ринку продукції і виробничих запасів і т.д.) так і внутрішніх факторів (ритмічність випуску продукції, зрушення в асортименті і т.д.).
При методі прямого рахунку потреба в оборотних коштах по сировині і матеріалам визначається шляхом множення одноденного витрати сировини і матеріалів (за кошторисом витрат на виробництво) на норму запасів у днях.
По незавершеному виробництву як добуток одноденного випуску товарної продукції за собівартістю на тривалість виробничого циклу в днях на коефіцієнт наростання витрат у виробництві.
За готової продукції на складі шляхом множення одноденного випуску продукції по собівартості на норму запасів у днях, по товарах шляхом множення одноденного товарообігу на норму в днях.
При аналітичному методі фактично середні залишки матеріальних ресурсів за звітний період (за винятком неліквідних) множаться на темпи зростання обсягу реалізації в майбутньому році. Для розрахунку потреб і нормативів слід розрізняти поняття планування та нормування.
При плануванні визначається загальна кількість власних і позикових оборотних коштів необхідних у певний період діяльності (у грошовому вираженні і натуральному вираженні); при нормуванні визначають оптимальну потребу в грошових коштах для створення відповідних запасів товарно - матеріальних цінностей (ежедневн., ежедекад.).
Нормування таким чином - складова частина планування та
передбачає такі особливості: облік галузевих і договірних умов поставок сировини і реалізації готової продукції;
забезпечення оптимізації або мінімізації запасів на основі технологічних норм у днях або у відсотках і т.д..
Нормування, як правило, починається з розробки норм з
всіма статтями оборотних коштів, потім на основі цих норм запасу в днях і одноденних витрат по кожній статті визначається норматив по цій статті. Всі нормування оборотних коштів здійснюється за однією загальною формулою:
H = N * O, де
H - норматив;
N - норма запасів;
O - одноденні запаси або витрати по статті або в цілому по
підприємству;
Одноденні запаси і витрати, як правило, визначаються за кошторисом витрат на виробництво, а норми в днях визначаються по кожному виду оборотних коштів по різному. У цілому по підприємству визначаються сукупні нормативи, тобто загальний бюджет оборотних коштів, визначається як сума приватних нормативів.
Нормування проводиться окремо по кожній статті елементів запасів, витрат і готової продукції. За статтями запасів розрізняють сировину і основні матеріали, допоміжні матеріали, паливо, енергія, тара, і деякі ін
Слід мати на увазі, що вкладені гроші в дані статті запасів дійсно не є вкладеними в ці запаси, тобто сировина може не дійти, може дійти, але не бути розвантаженим; може прийти, але не тієї якості.
Норма запасів по сировині і матеріалам визначається виходячи з наступного, що підприємство повинно мати для нормальної роботи щоденно наступні види запасів:
транспортні запаси, запас на приймання та розвантаження матеріалів, запас на складування, запас на лабораторний аналіз, технологічний запас, поточний складський запас, гарантований або страховий - в днях.
Транспортний запас створюється у підприємства покупця і необхідний на час розриву між оплатою рахунку покупця і часом надходження сировини і матеріалів і визначається як різниця між часом пробігу вантажу і часом документообігу. Якщо цей час зі знаком "-" (мінус), то в розрахунок приймається 0. Так як підприємство одержує сировину і матеріали одночасно від різних постачальників, то при визначенні норми запасу необхідно визначити середньозважену величину запасів (зважування проводиться на обсяг поставок).
Час необхідний на приймання вантажів лабораторний аналіз складування визначається або за встановленими підприємством нормам, або за хронометражем, час на підготовку до виробництва визначається за технологічними картами.
Поточний складський запас складається з частоти поставок сировини і матеріалів, яка залежить від ряду причин, в т.ч. умови договорів (або картки складського обліку на складах), аналіз практики попередніх періодів. Для розрахунку, як правило, застосовуються умови договорів.
Якщо постачальників багато, то розраховується середньозважений інтервал між поставками, прийнято вважати, якщо поставок в рік менше 20, то приймається як поточний складський запас інтервал поставок. Якщо матеріали і сировина надходять від одного постачальника, то теж інтервал; якщо багато постачальників - 50% інтервалу приймається в розрахунок; якщо постачальник знаходиться поруч, то поточний складський запас менше 50%.
Страховий запас приймається, як правило, у розмірі 50% від поточного складського запасу. При щоденному завезенні такий запас, як правило, не створюється. Складаючи всі норми по сировині і матеріалам створюють загальну норму і потім розраховують середньозважену норму по даній статті. У залежності від умов поставок може розраховуватися норма по допоміжних матеріалів (ця методика в деяких випадках може застосовуватися і до основних матеріалів). Можуть застосовуватися два методи:
- Для матеріалів застосовуваних часто і у великій кількості (також як і по основних матеріалів та сировини)
- Для допоміжних матеріалів що використовуються рідко і в невеликій кількості (за методом середніх фактичних залишків). Цей метод передбачає наступні етапи:
1 фактичні середні залишки допоміжних матеріалів за звітний період коригуються на суму зайвих і непотрібних матеріалів (дані беруться помісячно, подекадно, поквартально з даних бухгалтерського обліку, складського обліку);
2 на основі відкоригованих сум залишків і одноденних витрат у попередньому періоді зіставному з даної групи матеріалів визначають фактичну норму запасів у днях;
3 Цю певну норму в днях запасів минулого періоду поширюють на планований період і для визначення нормативу множать на планові одноденні витрати по даній групі матеріалів;
4 або норми, або нормативи підсумовують.
Норматив по паливу встановлюється в основному також як і по сировині і матеріалам, для розрахунку одноденних витрат необхідно виключити витрати на газ (по трубопроводу, газ в балонах нормується). Слід мати на увазі, що в кошторисах витрат газ враховується як паливо направляється на технологічні цілі, тому до даних витрат додають витрати на паливо за непромисловим господарствам. Як правило, якщо паливо надходить від одного постачальника, то поточний складський запас приймається рівним інтервалу поставок, а страховий на рівні поточного запасу.
Якщо на практиці виробничі запаси в певній частині можуть формуватися за участю позикового капіталу, то незавершене виробництво, як правило, тільки за рахунок власних коштів. Запаси незавершеного виробництва залежать від тривалості виробничого циклу і характеру наростання витрат.
Характер наростання витрат у різних галузях різний (наприклад, суднобудування до 1 року і більше). Характер наростання витрат при кожному виді виробництв визначається по різному. Якщо витрати наростають рівномірно, то коефіцієнт наростання витрат визначається за формулою:
А + 0.5Б
К = -----------, де
А + Б
А - початкові витрати першого дня;
Б - всі наступні витрати;
А + Б - повна собівартість;
Якщо витрати наростають нерівномірно, то коефіцієнт наростання витрат визначається з урахуванням тривалості перебування цих витрат у процесі виробництва. Коефіцієнт наростання витрат визначається, як відношення середньої вартості незавершеного виробництва до загальної суми планових витрат або
витрати кожного дня суми всіх витрат за планом
наростаючим підсумком
До =-----------------------------------------
суми всіх витрат за планом

З1 + З2 +....
К = ------------------, де
Д * З
Д - тривалість виробничого циклу * на суму всіх витрат
Крім того, можуть бути особливості в обчисленні виходячи з систем відвантаження зі складу, або з цеху на основі коефіцієнта наростання витрат, за формулами і тривалості виробничого циклу визначають норму запасів у днях за такою формулою:
N = K * D
Відмінність у визначенні нормативу незавершеного виробництва
від нормативу "виробничі запаси" - по сировині всі нормативи
складаються, а по незавершеному виробництву вважають безпосередньо за формулою: норма * одноденні запаси на виробництво
Н = N * Про
При чому ці витрати можуть вважатися по валовому випуску або
по одноденних витрат.
Потреба в таких засобах визначається спеціальному розрахунком методу прямого рахунку. Норматив визначається:
Н = Вн + Рп - Ра, де
Вн - сума коштів вкладених в дану статтю (залишок коштів)
на початок періоду;
Рп - витрати планованого періоду на дану статтю;
Ра - витрати включаються в собівартість продукції планованого
періоду;
Норма запасів по готовій продукції на складі визначається часом необхідним для досборкі, сортування партій по замовленнях, часу на накопичення партії, частоти в подачі транспорту, від транспортних і монтажних норм, від часу на виписку рахунків, часу на навантаження і т.д.. Транспортні норми представляють собою норму відвантаження даної партії товару.
Монтажні норми - менше даної норми не приймає покупець.
Норма в цілому визначається методом останнього усереднення і таким чином норматив під готову продукцію на складі буде визначатися виходячи із середньозваженої норми запасу на складі і одноденною відвантаження продукції.
Сума приватних нормативів представляє собою сукупний норматив, а норма запасу в днях по підприємству в цілому визначається таким чином діленням сукупного нормативу на одноденні витрати по кошторису витрат на виробництво.
Всі перераховані вище методи розрахунку нормативів мають свої переваги і недоліки, тому на конкретному підприємстві ці особливості повинні бути враховані. Процес управління виробничими запасами і закупівлями, як правило, тільки на середніх і великих підприємствах.
Для управління необхідно знати які матеріали потрібні для випуску продукції, і як скласти сам план закупівель. Схема складання плану закупівель грунтується на джерело постачань і передбачає наступні етапи:
1 збір інформації, який включає в себе кабінетні дослідження, вивчення комерційної діяльності і самого продукту виробництва і реалізації;
2 аналіз потреб і можливостей, який складається з аналізу можливостей постачальників, розрахунок загальної потреби матеріальних ресурсів, оцінка власної матеріальної і фінансової бази;
3 вибір стратегії;
4 визначення методу закупівель;
5 прийняття оперативних рішень (які матеріали закуповувати, коли
закуповувати, які потрібні складські приміщення, трудові ресурси і витрати по закупівлях).
6 контроль на випадок непередбачених труднощів;
7 аналіз виконання плану закупівель (оперативний, поточний)
8 коригування плану закупівель;
Короткі пояснення до етапів: 1) вивчення спеціальної літератури, довідників, усної інформації, вивчення відомих вже
потенційних постачальників з точки зору впорядкування ціни, якості сировини, що поставляється. Порівняння якості продукції, що поставляється на ринок за технологічними характеристиками виходячи з класифікації виробників цієї продукції.
2) визначення можливості постачальників, у яких можуть бути придбані матеріали, паливо і т.д., визначення загальної потреби необхідної для виробництва, визначення переваг чи недоліків організації виробництва у постачальників;
4) У частині закупівель це можуть бути оптові закупівлі, регулярні закупівлі, дрібними партіями, закупівлі в міру необхідності і т.д..
3) виходячи з варіантів закупівель (порівняння методів) визначають свій варіант;
5) після вибору методу визначають які матеріали потрібні і по пунктах;
6) у ході реалізації плану закупівель необхідно здійснювати контроль шляхом вибіркових перевірок періодично або за потребою, в результаті яких може бути проведено коригування плану з метою скорочення до мінімуму виробничих запасів і прискорення оборотності (інвентаризація).
7) через певний час доцільно проводити аналіз виконання плану з конкретними висновками;
8 оплата поставок - це заключний етап, тому необхідно звіряти рахунку на оплату з кількістю фактичних поставок. Це потрібно для того щоб - перевірити були ви безпосередньо платником;
- Звірити номер замовлення на продукцію з номером замовлення по мате-
ріал; звірити якість, кількість, ціну замовлення зазначених у
рахунках та ін документах.
Глава 2. Аналіз залучення оборотних коштів
2.1. Фінансові показники, що характеризують використання оборотних коштів
Для вимірювання ефективності використання оборотних коштів
на підприємстві застосовуються традиційні показники:
Ко = Вр / З;
Пд = Д / Ко; Кз = З / Вр
Котмз = Ср / ТМЗ;
Пдтмз = Д / Котмз; Когп = Ср / ДП
Пдгп = Д / Когп;
Кодзі = Вр / Дз;
Пддз = Д / Кодзі;
Кокз = Вр / Кз;
Пдкз = Д / Кокз;
Ко - коефіцієнт оборотності (кількість оборотів досконалими оборотними активами за період);
Пд-тривалість одного обороту оборотних коштів за період у днях;
Вр - виручка від реалізації продукції в ринкових цінах в руб ..
Cо - середній залишок оборотних коштів (поточних активів) за період у рублях.
Д - кількість днів у розрахунковому періоді;
Кз - коефіцієнт закріплення оборотних коштів (показник зворотний коефіцієнту оборотності);
Котмз - коефіцієнт оборотності товарно-матеріальних запасів;
СР - собівартість реалізованої продукції за період в тенге;
ТМЗ - середні за період залишки товарно-матеріальних запасів за балансом в тенге.
Пдтмз - тривалість одного обороту товарно-матеріальних запасів у днях;
Когп - коефіцієнт оборотності готової продукції на складі;
ДП - середні за період залишки готової продукції в тенге;
Кодзі - коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості;
ДЗ - середні залишки дебіторської заборгованості за період в тенге;
Пддз - тривалість одного обороту дебіторської заборгованості в днях;
Кокз - коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості;
Кз - середні залишки кредиторської заборгованості за період;
Пдкз - середній за період термін погашення кредиторської заборгованості;
Для оцінки оборотності можуть використовуватися й інші показники, в тому числі
- Коефіцієнт залучення коштів в оборот.
К = В від РП/360 * (період одного обороту звітного року - період
одного обороту в попередньому періоді);
- Частка дебіторської заборгованості в загальному обсязі активів;
Д = ДЗ (на початок або кінець періоду) / всі поточні активи
- Частка сумнівної дебіторки в загальному обсязі активів;
Д = Дз сомніт. / вся Дз
-Коефіцієнт інфляції;
К = 1/індекс цін за період
-Оборотність запасів;
Об = собівартість РП / ср.велічіна запасів
-Термін зберігання запасів;
С = 360/оборачіваемость запасів
На величину всіх коефіцієнтів може значно вплинути застосування того чи іншого методу оцінки цих запасів (ФІФО, ЛІФО тощо).
Коефіцієнт абсолютної ліквідності показує яка частина заборгованості може бути погашена на дату складання балансу і вважається: (грошові кошти + швидко реалізованих активи) / короткострокові зобов'язання по балансу.
Уточнений коефіцієнт ліквідності відображає яка частина поточних зобов'язань може бути погашена не тільки за рахунок грошових коштів, але і надходжень від дебіторів:
(Грошові кошти + дебіторська заборгованість + швидко реалізовані активи (цінні папери)) / короткострокові зобов'язання
Загальний коефіцієнт покриття або ліквідності показує в якій мірі поточні активи покривають короткострокові зобов'язання:
поточні активи / короткострокові зобов'язання
Показник оборотного капіталу знаходиться в обігу показує перевищення поточних активів над короткостроковими зобов'язаннями по балансу і вважається, як різниця: актив балансу - пасив.
Коефіцієнт маневреності показує яка частина власних джерел коштів вкладена у найбільш мобільні активи підприємства:
оборотні активи / джерела власних коштів
Частка важко реалізованих активів у загальній величині поточних активів - характеризує якість активів:
(Залежані ТМЦ + важкореалізованих ДП + прострочена дебіторська заборгованість) / поточні активи по балансу
Коефіцієнт співвідношення важкореалізованих активів і легко реалізованих:

Важкореалізовані активи / (поточні активи - важкореалізовані активи)
2.2. Фінансові інвестиції в оборотний капітал ТОВ «Ак-Біда»

Таблиця 1

Оцінка структури активів (капіталу підприємства
найменування
алгоритм розрахунку
абсолютне значення
фінансових коефіцієнтів
чисельник, тис. руб
знаменник, тис. руб
2001
2002
2003
2001
2002
2003
2001
2002
2003
Частка основних засобів у майні
підприємства
Основні засоби
Майно активи
0,456
0,458
0,461
237120
272052
300111
520000
594000
651000
Частка оборотних коштів в активах
підприємства
Оборотні активи
Майно активи
0,481
0,486
0,483
250120
288684
314433
520000
594000
651000
Рівень перманентного капіталу
Перманентний капітал
Валюта балансу
0,538
0,538
0,530
279760
319572
345030
520000
594000
651000
Рівень капіталу, відстороненого з обороту підприємства
Фінансові вкладення
Валюта балансу
0,034
0,037
0,033
17680
21978
21483
520000
594000
651000
За даними таблиці 1 можна зробити наступні висновки. Частка основних засобів в загальній сумі активів підприємства досить висока (45,6% у 2001 році) і протягом всього періоду збільшується. Це негативно характеризує підприємство.
Частка оборотних коштів у загальній сумі майна підприємства показує, яка частина майна підприємства перебуває у більш мобільній формі. Вона так само збільшується і становить у 2003 році 48,3% в порівнянні з 2001 роком (48,1%).
Дана таблиця містить показники ілюструють структуру грошового капіталу та активів підприємства. З позиції ринкової економіки нам цікаві показники рівня перманентного капіталу і рівень капіталу відстороненого з обігу.
Рівень перманентного капіталу показує, що 53% перманентний капітал займає в активі балансу, або за скільки майно сформовано за рахунок перманентного капіталу. Частка оборотних коштів в активах підприємства.
На підприємстві спостерігається незначні зниження, даних коефіцієнтів, що говорить про зниження частки власного і довгострокового позикового капіталу, вкладеного в активи балансу.
Показники швидкості оборотності активів є головними показниками оцінки ефективності використання оборотних коштів. Вони найбільш повно відображають ступінь використання оборотних коштів (таблиця 2).
Таблиця 2
Оцінка стану оборотного майна підприємства
найменування
алгоритм розрахунку
абсолютне значення
фінансових коефіцієнтів
чисельник, тис. руб
знаменник, тис. руб
2001
2002
2003
2001
2002
2003
2001
2002
2003
Рівень чистого оборотного капіталу
Чистий облад. кап-л
Майно активи
0,02
0,02
0,01
9880
14256
8463
520000
594000
651000
коефіцієнт меневренності
собст.об.ср-ва
Капітал і резерви
0,04
0,05
0,02
9880
14256
8463
273520
313632
340473
коефіцієнт стійкості структури
оборотних активів
собст.об.ср-ва
Поточні активи
0,04
0,05
0,03
9880
14256
8463
250120
288684
314433
коефіцієнт забезпеченості запасів
власними оборотними засобами
собст.об.ср-ва
Запаси ТМЦ А210
0,08
0,10
0,05
9880
14256
8463
119080
141966
154938
Рівень чистого оборотного капіталу показує, частку чистого капіталу в майні підприємстві. Цей показник дуже малий і крім того незмінно зменшується, що характеризує підприємство негативно. У даній в таблиці найбільш важливий показник, коефіцієнт маневреності капіталу. Показує, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобто вкладена в оборотні кошти, а яка частина капіталізована. Він показує, яка частина власних коштів підприємства знаходиться в мобільній формі, що дозволяє відносно вільно маневрувати цими засобами. Високі значення коефіцієнта маневреності позитивно характеризують фінансовий стан.
Нормальне обмеження> 0,5. Для аналізованого підприємства даний коефіцієнт не задовольняє нормальному обмеження і дуже низький.
Показник коефіцієнт стійкості структури оборотних активів показує, яку частку власні оборотні кошти займають в поточних активах підприємства. У 2001р .- ця частка становить 4%, в 2002р.-5%, а в 2003р .- 3%.
Коефіцієнт забезпеченості запасів власними коштами. Показник характеризує на скільки запаси сформовані, за рахунок власних оборотних коштів.
Традиційно має велике значення в аналізі фінансового стану підприємств рекомендована нижня межа показника в цьому випадку - 50%.
Для аналізованого підприємства видно, що ситуація так само не однозначна по відношенню до трьох років і становить 8% - у 2001р., 10% - в2002г., 5% - у 2003р.
У цілому при оцінці оборотного капіталу спостерігається тенденція до зниження коефіцієнтів, що є несприятливим чинником.
Проаналізуємо таблицю 3. Коефіцієнт абсолютної ліквідності за два роки не задовольняє нормальному обмеження і не досяг рівня 0,1. це говорить про те, що у випадку підтримки грошових коштів на рівні звітної дати (за рахунок забезпечення рівномірного надходження платежів від партнерів по бізнесу) наявна короткострокова заборгованість не може бути погашена в покладені 2-5 днів. Що, природно, характеризує негативно підприємство.
Таблиця 3
Оцінка платоспроможності підприємства
найменування
алгоритм розрахунку
абсолютне значення
фінансових коефіцієнтів
чисельник, тис. руб
знаменник, тис. руб
2001
2002
2003
2001
2002
2003
2001
2002
2003
Коеф абсолютної ліквідності;
грошове покриття (швидкий пок-ль)
Нал. кошти та грошові еквіваленти
короткострокові зобов'язання
0,107
0,096
0,098
24960
25542
29295
234000
267300
299460
коефіцієнт швидкої ліквідності
фінансове покриття
Обор. коштів в грошах
краткоср. борг. капітал
0,504
0,496
0,480
118040
132462
143871
234000
267300
299460
коеф поточної ліквідності; загальне
покриття (поточний показник)
оборотні активи
короткострокові пасиви
1,069
1,080
1,050
250120
288684
314433
234000
267300
299460
коефіцієнт критичної оцінки
лакмусовий папірець
обор.ср-ва без вироб. зап.
короткострокові зобов
0,944
0,962
0,928
221000
257202
277977
234000
267300
299460
Коефіцієнт швидкої ліквідності за аналізований період з 2001 по 2003 рр.. зменшився і так само не задовольняє нормальному обмеження приблизно наполовину.
Коефіцієнт поточної ліквідності, що показує в якій мірі поточні активи покривають короткострокові зобов'язання, так само має деяку тенденцію до зниження. У 2003 році коефіцієнт поточної ліквідності дорівнює 1,050. це свідчить про те, що на один рубль короткострокових зобов'язань підприємства припадає 1 тенге 5 тиін ліквідних коштів, тобто організація не своєму розпорядженні достатній обсяг вільних ресурсів, сформованих за рахунок власних джерел. З точки зору кредиторів цей варіант вважається неприйнятним. За три роки цей показник жодного разу не наблизився до нормального обмеження, що створює загрозу фінансової нестабільності з огляду на різного ступеня ліквідності активів і неможливості їх термінової реалізації у разі одномоментного звернення кредиторів.
Коефіцієнт критичної ліквідності рівний в 2003 році 0,928 задовольняє теоретично виправданого значенням 0,8 і характеризує підприємство позитивно, так як у підприємства є реальні платіжні здатності за умови своєчасного проведення розрахунків з дебіторами.
Оцінюючи тенденцію платоспроможності по роках, виявляємо загальне зниження коефіцієнтів.
Одним з основних показників, що характеризують ефективність управління оборотними засобами, є показник тривалості фінансового циклу. Фінансовий цикл, або цикл обігу готівки, являє собою час, протягом якого грошові кошти відвернені з обігу.
Операційний цикл характеризує загальний час, протягом якого фінансові ресурси омертвлені в запасах і дебіторській заборгованості. Оскільки підприємство оплачує рахунки постачальників з тимчасовим лагом, час, протягом якого грошові кошти відвернені з обігу, тобто фінансовий цикл, менше на середній час обігу кредиторської заборгованості. Скорочення операційного та фінансового циклоп в динаміці розглядається як позитивна тенденція. Якщо операційний цикл може бути скорочений за рахунок прискорення виробничого процесу й оборотності дебіторської заборгованості, то фінансовий цикл може бути скорочений як за рахунок даних факторів, так і за рахунок деякого некритичного уповільнення оборотності кредиторської заборгованості.
Тепер розрахуємо тривалість фінансового циклу (таблиця 4).
Таблиця 4
Коефіцієнти ділової активності ТОВ «Ак-Біда»
Найменування
2001
2003
Алгоритм, млн.руб.
оборот / рік
дні
/ Оборот
Алгоритм, млн.руб.
оборот
/ Рік
дні
/ Оборот
чисельник
знаменник
чисельник
знаменник
Коефіцієнт оборотності запасів
Собівартість випуску
Запаси

4,239
Собівартість випуску
Запаси

4,445
504,8
119,08
688,7
154,938
Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості ("дні дебіторів")
Виручка від продажів
Дебіторська заборгованість

7,754
Виручка від продажів
Дебіторська заборгованість

7,974
750
96,72
950
119,133
Коефіцієнт оборотності кредиторських заборгованостей ("дні кредиторів")
Виручка від продажів
Кредиторська заборгованість

4,536
Виручка від продажів
Кредиторська заборгованість

4,305
750
165,36
950
220,689
Операційний цикл (К + К)
11,994
12,419
Фінансовий цикл (К + К)-До
7,458

8,115
Провівши аналіз тривалості фінансового циклу, ми бачимо погіршення показників в прогнозному році у порівнянні з фактом: операційний цикл збільшується в 1,03 рази, а фінансовий цикл збільшився в 1,08 рази.

Висновок
Для нових підприємств, а також для що вводяться в експлуатацію додаткових виробничих потужностей, цехів, виробництв на діючих підприємствах власні оборотні кошти формуються за рахунок інвестицій. Для діючих підприємств джерелами формування додаткових оборотних коштів, потреба в яких пов'язана зі збільшенням обсягу виробництва та іншими виробничими потребами, є: собственниe кошти, стійкі пасиви, кредити банків, кошти кредиторів та ін В якості власних джерел служать надлишки оборотних коштів на початок планового періоду , частина прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства. В якості стійких пасивів служать нормальна (перехідна з місяця в місяць) заборгованість із заробітної плати і відрахування в позабюджетні фонди, залишок коштів резервного фонду, кошти споживачів по заставі за поворотну тару, резерв майбутніх платежів.
Оцінку ефекту використання оборотних коштів підприємства доцільно виконувати виходячи з їх класифікаційної структури.
Елементами оборотних коштів є: сировина, основні матеріали і покупні напівфабрикати, допоміжні матеріали; паливо і пальне; тара і тарні матеріали; запчастини для ремонту; інструменти, господарський інвентар та інші швидкозношувані предмети; незавершене виробництво та напівфабрикати власного виробництва; витрати майбутніх періодів; готова продукція, товари відвантажені; грошові кошти; дебітори; інші.

Список використаної літератури
1. Бердникова Т.Б. Аналіз і діагностика фінансово-господарської діяльності підприємства. - М., 2001. - 215 с.
2. Вахрін П.І., Нешітой А.С. Фінанси. - М., 2000 .- 502 с.
3. Вачугов Д.Д., Веснін В.Р. Стратегія планування / / Соціально-політичний журнал. - 1993. - № 8. - С. 95-104.
4. Глазунов В.М. Аналіз фінансового стану підприємства / / Фінанси. - 1999. - № 2. - С.15-17.
5. Грузинів В.П., Грибов В.Д. Економіка підприємства: Навч .- М., 1996 .- 287 с.
6. Жеребін О. Внутріфірмове бюджетування / / Економіка і життя .- 2002 .- № 20 .- С.21.
7. Кисельов Ю.М. Оцінка фінансово-інноваційного потенціалу промислових підприємств / / ЕКО. - 2001. - № 3. - С.42-48.
8. Малєєв В. Оборотні кошти для зростання бізнесу / / Економіка і життя. - 2003. - № 3. - С.29.
9. Селезньова М.М., Іонова А.Ф. Фінансовий аналіз. - М., 2001 .-
10. Фінанси підприємств / За ред. Н.В. Колчин. - М., 2000.
11. Шеремет А.Д., Сайфулін Р.С. Фінанси підприємств .- М., 1999
12. Економіка підприємства / За ред. В.Я. Горфінкеля, В.А. Швандара. - М., 1998. - 742 с.
13. Економіка підприємства / За ред. Н.А. Сафронова. - М., 2000.
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Міжнародні відносини та світова економіка | Курсова
183.5кб. | скачати


Схожі роботи:
Оборотний капітал
Капітал оборотний
Оборотний капітал підприємства
Оборотний капітал підприємств
Оборотний капітал підприємства та основні завдання управління
Інвестиції в основний капітал
Інвестиції в основний капітал
Фінансові інвестиції 2
Фінансові інвестиції
© Усі права захищені
написати до нас