Зміст
Введення
1. Сутність, зміст, мету і завдання фінансового менеджменту
1.1.Сущность фінансового менеджменту
1.2.Цель фінансового менеджменту
1.3.Задачі фінансового менеджменту
1.4.Основние завдання фінансового менеджменту
2. Управління прибутком, рентабельністю підприємства, організвціі
2.1. Порядок формування прибутку, розрахунок показників прибутку
2.2. Розрахунок показнику рентабельності підприємства, організації
2.3. Економічні чинники, що визначають величину прибутку
Розрахункова частина
Завдання 1.
Задача 2
Завдання 3.
Завдання 4.
Висновок
Список літератури
Введення
У системі управління різними аспектами діяльності будь-якого підприємства в сучасних умовах найбільш складним і відповідальним ланкою є управління фінансами - фінансовий менеджмент. Менеджмент - процес управління підприємством. Фінансовий менеджмент - наука управління фінансами. Після другої світової війни, як термін, з'явився в США.
Фінансовий менеджмент - частина загального процесу управління підприємством.
В даний час існує безліч точок зору на зміст, цілі, функції фінансового менеджменту.
Найбільш повним є наступне визначення фінансового менеджменту: це управління джерелами фінансових ресурсів, фінансовими ресурсами і фінансовими відносинами з метою раціонального їх використання та нарощування капіталу підприємства.
Розглядаючи фінансовий менеджмент як складову частину процесу управління підприємством (організацією) необхідно звернути увагу на таку обставину: фінансовий менеджмент - інтегральне явище, що має різні форми прояву: як системи економічного управління частині фінансового механізму, як органу управління і як виду підприємницької діяльності. З урахуванням цих особливостей фінансовий менеджмент може мати оперативний, тактичний або стратегічний характер. У кожному конкретному випадку існують специфічні цілі, методи, завдання, інструменти та варіанти прийняття рішень.
Завдання оперативного (поточного) фінансового менеджменту полягають в оперативному обліку, аналізі, контролі та прийнятті рішень щодо сталого функціонування комерційного підприємства, забезпеченню нормальних оціночних фінансових показників. Тактичний фінансовий менеджмент забезпечує вибір найбільш оптимального рішення і найбільш прийнятних в даній конкретній господарській ситуації методів і прийомів для досягнення поставленої мети в конкретних умовах. Фінансовий менеджмент стратегічного напрямку забезпечує розробку загального напрямки і способи використання засобів для досягнення перспективних цілей функціонування капіталу (моделювання стратегічної дивідендної політики, прийняття рішень по довгострокових інвестиційних проектів, використання нових інструментів довгострокового фінансування і т. д.).
Як один з ключових підсистем загальної системи управління підприємством, фінансовий менеджмент складається у свою чергу з об'єкта управління (керована система) і суб'єкта управління (керуюча підсистема).
Структура та процес функціонування системи фінансового управління підприємством обумовлені певної правової та податкової середовищем - правовими кордонами та правилами дії підприємницькою одиницею (фізичною або юридичною особою). Для виконання функцій фінансового менеджменту необхідна визначеність і стабільність правових і податкових умов з питань державного регулювання дій підсистеми фінансового управління.
Фінансовий менеджмент як орган управління може бути створений і функціонувати різними способами в залежності від розмірів підприємства і виду його діяльності.
Для великого підприємства характерно відокремлення спеціальної служби (фінансової дирекції), керованої фінансовим директором і включає бухгалтерію і інші фінансові служби. На невеликих підприємствах роль фінансового директора зазвичай виконує головний бухгалтер. Як правило, фінансовий директор займається ефективним (з точки зору стратегії підприємства) розподілом і використанням фондів у рамках підприємства та мобілізацією коштів на вигідних умовах.
Фінансова дирекція - одна з центральних служб апарату управління господарюючого суб'єкта. Її основними функціями є: фінансовий аналіз і планування, управління фінансовими інвестиціями, розробка кредитної політики, ведення фінансових розрахунків, організація страхування, ведення фінансового обліку, організація фінансового аудиту і т. д.
Іноді вважають, що управління фінансами як частина загального управління являє собою не адміністративно-управлінський акт, а творчу аналітичну діяльність, яка активно змінюється за формою і змістом залежно від навколишнього економічного середовища.
Іншими словами, цей вид діяльності може приймати форму підприємництва.
Фінансовий менеджмент як форма підприємництва може бути виділений в самостійний вид професійної діяльності, який функціонує у сфері фінансового ринку.
1. Сутність, зміст, мету і завдання фінансового менеджменту
1.1.Сущность фінансового менеджменту
Фінансовий менеджмент являє собою важливу частину менеджменту, або форму управління процесами фінансування підприємницької діяльності.
Фінансовий менеджмент, або управління фінансами підприємства, означає управління грошовими коштами, фінансовими ресурсами в процесі їх формування, розподілу і використання з метою отримання оптимального кінцевого результату.
Фінансовий менеджмент являє собою управління фінансами підприємства, спрямоване на оптимізацію прибутку, максимізацію курсу акцій, максимізацію вартості бізнесу, чистого прибутку на акцію, рівня дивідендів, чистих активів у розрахунку на одну акцію, а також на підтримку конкурентоспроможності та фінансової стійкості господарюючого суб'єкта.
Фінансовий менеджмент як наука управління фінансами спрямована на досягнення стратегічних і тактичних цілей господарюючого суб'єкта.
Фінансовий менеджмент як система управління складається з двох підсистем:
1) керована підсистема (об'єкт управління)
2) керуюча підсистема (суб'єкт управління).
Фінансовий менеджмент реалізує складну систему управління сукупно-вартісною величиною всіх коштів, що у відтворювальному процесі, і капіталом, що забезпечує фінансування підприємницької діяльності.
Об'єктом управління є сукупність умов здійснення грошового обігу та руху грошових потоків, кругообігу вартості, руху фінансових ресурсів і фінансових відносин, що виникають у внутрішній і зовнішній середовищі підприємства. Тому в об'єкт управління включаються наступні елементи:
1) Грошовий обіг;
Суб'єкт управління - сукупність фінансових інструментів, методів, технічних засобів, а також фахівців, організованих у певну фінансову структуру, які здійснюють цілеспрямоване функціонування об'єкта управління. Елементами суб'єкта управління є:
1) Кадри (підготовлений персонал);
2) Фінансові інструменти та методи;
3) Технічні засоби управління;
1.2.Цель фінансового менеджменту
Метою фінансового менеджменту є вироблення певних рішень для досягнення оптимальних кінцевих результатів і знаходження оптимального співвідношення між короткостроковими і довгостроковими цілями розвитку підприємства і прийнятими рішеннями в поточному та перспективному фінансовому управлінні.
Головною метою фінансового менеджменту є забезпечення зростання добробуту власників підприємства у поточному та перспективному періоді.
Ця мета отримує конкретне вираження у забезпеченні максимізації ринкової вартості бізнесу (підприємства) і реалізує кінцеві фінансові інтереси його власника.
Завдання, які вирішуються за допомогою менеджменту:
- Поточні;
- Стратегічні.
1.3.Задачі фінансового менеджменту
Фінансові стратегічні завдання-максимізація прибутку підприємства, забезпечення інвестиційної привабливості підприємства, забезпечення фінансової стійкості в довгостроковому періоді.
В даний час у фінансовому менеджменті однією з важливих задач є максимізація ціни компанії (ринкової вартості підприємства) яка аж ніяк не дорівнює вартості майна цього підприємства.
Поточні цілі (завдання) - забезпечення збалансованості надходження грошових коштів (платоспроможності та ліквідності підприємства), забезпечення достатнього рівня рентабельності і продажів за рахунок гнучкої цінової політики і зниження витрат.
Рентабельність - показник конкурентоспроможності підприємства на короткому проміжку часу. Рентабельність капіталу - це стратегічний показник.
До поточних завдань також відноситься запобігання банкрутства і великих фінансових невдач.
Усі завдання тісно пов'язані між собою, і вирішуються в рамках фінансової політики підприємства.
Фінансова політика складається з наступних елементів (частин):
1. облікова політика;
2. кредитна політика - політика у взаєминах з банками, або по відношенню до кредитів взагалі;
3. політика щодо управління витратами (метод регулювання витрат, класифікація витрат, частка постійних витрат у собівартості);
4. податкова політика та податкове планування, (необхідно мінімізувати податкові платежі але не на шкоду іншим напрямкам, виробництвам);
5. дивідендна політика;
6. політика управління грошовими коштами (у тому числі оборотними активами);
7. інвестиційна політика (найбільш ефективна з фінансової точки зору).
У розробці фінансової політики необхідне узгодження з іншими службами та відділами підприємства.
3. Організація управління фінансами на підприємстві
1.4.Основние завдання фінансового менеджменту
1). Забезпечення формування достатнього обсягу фінансових ресурсів відповідно до потреб підприємства і його стратегією розвитку.
2). Забезпечення ефективного використання фінансових ресурсів у розрізі основних напрямків діяльності підприємства.
3). Оптимізація грошового обороту і розрахункової політики підприємства.
4). Максимізація прибутку при допустимому рівні фінансового ризику і сприятливої політики оподаткування.
5). Забезпечення постійної фінансової рівноваги підприємства в процесі його розвитку, тобто забезпечення фінансової стійкості та платоспроможності.
2. Управління прибутком, рентабельністю підприємства, організації
2.1. Порядок формування прибутку, розрахунок показників прибутку
Рис. 1. Схема формування прибутку торговельного підприємства.
З урахуванням послідовності торгово-господарської діяльності, особливостей формування доходів та витрат процес утворення прибутку торговельного підприємства може бути представлений наступним чином (рис. 1.).
Основним джерелом отримання торговим підприємством прибутку є валовий дохід.
Валовий дохід у сумовому вираженні визначається як різницю між продажною і купівельною вартістю товарів.
Валовий дохід від реалізації товарів відбиває ціну торговельних послуг, тобто Перед торгівлі у роздрібній ціні товару. Роздрібна ціна товару в узагальненому вигляді обчислюється за формулою:
РЦ = СС + ПII + ТН II + ПДВ + ТН + НП,
де, РЦ - роздрібна ціна товару, руб.;
СС - собівартість виробництва товару, руб.;
П II - прибуток виробничого підприємства, руб.;
ТН II - торгова надбавка посередницького підприємства, руб.;
ПДВ - податок на додану вартість, руб.;
ТН - торгова надбавка роздрібного торговельного підприємства, руб.;
НП - податок з продажів, руб.
Валовий дохід торговельного підприємства в основному утворюється за рахунок торговельних надбавок. Торговельні надбавки встановлюються у відсотках до цін, за якими товар закуповується у виробників (відпускна ціна) або у посередників (оптова ціна).
Торгова надбавка призначена для відшкодування витрат обігу (витрат торгівлі по реалізації товарів), сплати податків і зборів та утворення прибутку торговельного підприємства.
В даний час підприємствам оптової, роздрібної торгівлі та громадського харчування незалежно від підпорядкування та форм власності надано право самостійно встановлювати розміри торговельних надбавок (націнок) при формуванні вільних (ринкових) цін на вітчизняні та імпортні товари з урахуванням їх якості, кон'юнктури ринку та сформованого рівня цін в регіоні. Таким чином, розміри мінімальної торгової надбавки для підприємств торгівлі не регламентовані. Проте відповідно до Указу Президента РФ від 28.02.95 р. № 221 та постановою Уряду РФ від 07.03.95 р. № 239 «Про заходи щодо впорядкування державного регулювання цін (тарифів)» органи виконавчої влади суб'єктів РФ встановлюють і регулюють розміри торговельних надбавок до цін на продукти дитячого харчування, лікарські засоби та ін
Прибуток від реалізації товарів визначається за формулою:
ПР = ВД - ПДВ - ІВ,
де ПР - прибуток від реалізації товарів, руб.;
ВД - валовий дохід від реалізації товарів, руб.;
ПДВ - податок на додану вартість, руб.;
ІС - витрати обігу, руб.
Податок на додану вартість за своєю суттю є податком на споживача, так як він фіксується у роздрібній ціні товару і його кінцевим платником є споживач.
В даний час роздрібна ціна товару може бути збільшена на суму податку з продажів. Податок з продажу встановлюється і вводиться в дію законів Російської Федерації, він обов'язковий до сплати юридичними та фізичними особами, які реалізують товари (роботи, послуги) на території відповідних суб'єктів РФ.
Прибуток від фінансово-господарської діяльності (валовий прибуток) обчислюється за формулою:
ПФХД = ПР ± СДР,
де ПФХД - прибуток (збиток) від фінансово-господарської
діяльності, руб.;
ПР - прибуток від реалізації, руб.;
СДР - сальдо позареалізаційних та інших операційних доходів і
витрат, руб.
Міністерством фінансів Російської Федерації, наказ № 32н та № 33н від 06.05.99 р. затверджено Положення по бухгалтерському обліку «Доходи організації» (ПБУ 9 / 99) і «Витрати організації» (ПБУ 10/99).
Справжніми Положеннями встановлюються правила формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи (витрати) комерційних організацій (крім кредитних і страхових організацій), які є юридичними особами за законодавством Російської Федерації.
ПБО 9 / 99 складається з кількох розділів: загальні положення, доходи від звичайних видів діяльності, інші надходження, визнання доходів, розкриття інформації в бухгалтерській звітності. Так, відповідно до Положення, «Доходами організації визнається збільшення економічних вигод у результаті надходження активів (грошових коштів, іншого майна) і (або) погашення зобов'язань, що приводить до збільшення капіталу цієї організації, за винятком внесків учасників (власників майна)».
Доходи організації в залежності від їх характеру, умови отримання і напрямів діяльності організації поділяються на:
а) доходи від звичайних видів діяльності;
б) операційні доходи;
в) позареалізаційні доходи.
Доходи, відмінні від доходів від звичайних видів діяльності, вважаються іншими надходженнями. До інших надходження відносяться також надзвичайні доходи.
До складу позареалізаційних та інших операційних доходів включаються: доходи від здачі майна в оренду; присуджені і визнані боржником штрафи, пені, неустойки та інші види санкцій за порушення умов господарських договорів, а також доходи від відшкодування завданих збитків; прибуток минулих років, виявлена у звітному році; інші доходи від операцій, безпосередньо не пов'язаних з реалізацією товарів (робіт, послуг); позитивні курсові різниці по валютних рахунках і пр.
ПБО 10/99 складається з наступних розділів: загальні положення, витрати по звичайних видах діяльності, інші витрати, визнання витрат, розкриття інформації в бухгалтерській звітності. Так, відповідно до Положення, «Витратами організації визнається зменшення економічних вигод у результаті вибуття активів (грошових коштів, іншого майна) і (або) виникнення зобов'язань, що приводить до зменшення капіталу цієї організації, за виключення зменшення внесків за рішенням учасників (власників майна) ».
Витрати організації залежно від їх характеру, умов здійснення та напрямки діяльності організацій поділяють на:
а) витрати по звичайних видах діяльності;
б) операційні витрати;
Витрати, відмінні від витрат по звичайних видах діяльності, вважаються іншими витратами. До інших витрат належать також надзвичайні витрати.
В состав внереализационных и прочих операционных расходов включаются: затраты по аннулированным торгово-хозяйственным сделкам; убытки по операциям с тарой; судебные издержки и арбитражные расходы; присужденные или признанные штрафы, пени, неустойки и другие виды санкций за нарушение хозяйственных договоров, а также расходы по возмещению причиненных убытков; убытки от списания дебиторской задолженности, по которой срок исковой давности истек, и других долгов, нереальных для взыскания, и др.
Одним из самых значительных видов внереализационных расходов торговых предприятий являются расходы по оплате некоторых налогов и сборов, уплачиваемых в соответствии с установленным законодательством порядком за счет финансовых результатов (налог на рекламу, налог на имущество предприятий, налог на содержание жилищного фонда и объектов социально-культурной сферы, сбор на нужды образовательных учреждений, сбор на содержание правоохранительных органов), а также по операциям, связанным с получением внереализационных доходов.
Налогооблагаемая прибыль представляет собой расчетный показатель. Она определяется путем корректировки валовой прибыли предприятия как в сторону ее увеличения, так и в сторону уменьшения в соответствии с положениями действующего законодательства.
Прибыль, остающаяся в распоряжении предприятия (чистая прибыль), может быть вычислена по формуле:
ЧП = ВП – НП,
где ЧП – чистая прибыль предприятия, руб.;
ВП – валовая прибыль, руб.;
НП – налог на прибыль, руб.;
Основные направления использования прибыли, остающейся в распоряжении предприятия, определяются его учредительными документами или решением учредителей, в которых должно быть указано, какие фонды и в каких размерах создаются на предприятии за счет чистой прибыли и на какие цели они направляются. Прибыль, остающаяся в распоряжении предприятия, зависит от суммы налога на прибыль, а чистая прибыль – от суммы затрат, относимых на прибыль.
Принципиальная схема распределения прибыли, остающейся в распоряжении предприятия, представлена на рис. 2.
Рис. 2. Принципиальная схема использования прибыли, остающейся в распоряжении торгового предприятия.
Основными взаимовлияющими факторами являются:
объем продажи товаров;
розничные цены на реализованные товары;
издержки обращения;
оборачиваемость и состав оборотных средств (оборотного капитала);
фондовооруженность работников;
налогоемкость предприятий;
численность работников.
Для выявления степени воздействия того или иного взаимовлияющего фактора на величину прибыли можно применять метод комплексного анализа экономической эффективности хозяйственной деятельности. При этом в совокупность взаимовлияющих факторов включаются показатели, характеризующие ресурсы, затраты и конечные результаты.
Затраты возникают в ходе целенаправленного потребления ресурсов, то есть ресурсы трансформируются через затраты в конечные результаты хозяйственной деятельности.
При использовании метода комплексного анализа, исходя из того, что рост значения любого взаимовлияющего фактора, должен вызвать адекватный рост другого.
Развитие торгового предприятия возможно при следующих необходимых условиях:
П > Т > И > Ф >Р,
Где, П – темп роста прибыли,
Т – темп роста товарооборота,
И – темп роста издержек обращения,
Ф – темп роста фондовооруженности работников,
Р – темп роста численности работников.
Коэффициенты роста того или иного показателя исчисляются путем их последовательного соотношения. Интенсивное развитие торгового предприятия может характеризоваться не только ростом товарооборота и прибыли, но и повышением производительности труда торговых работников, увеличением капитала.
Снижение издержек обращения в розничной торговле зависит от сокращения затрат на оплату труда и связанных с ним отчислений на социальные нужды. Предполагается, что отдача от увеличения затрат на оплату труда должна расти быстрее, чем размер его оплаты.
Величина прибыли в торговле зависит от объемов спроса на товары и их предложением. Трудности, возникающие при продаже товаров в виде снижения спроса на них, могут привести к уменьшению как валового дохода от реализации товаров, так и валовой прибыли. Результатом соотношения спроса и предложения на рынке выступают розничные цены.
2.2. Расчет показателе рентабельности предприятия, организации
Показники рентабельності є відносними характеристиками фінансових результатів і ефективності діяльності підприємства. Они измеряют доходность предприятия с различных позиций и группируются в соответствии с интересами участников экономического процесса, рыночного обмена. Производные от прибыли относительные показатели позволяют оценивать результативность вложенных средств и используются в экономических расчетах и финансовом планировании. Виды показателей рентабельности подразделяются на четыре основные группы: рентабельность предприятия, рентабельность продукции, рентабельность производственных фондов, рентабельность капитала (активов) предприятия.
Рентабельность предприятия — это показатель, который является важной характеристикой факторной среды формирования прибыли предприятия. Исходя из этого данный показатель является обязательным элементом сравнительного анализа и оценки финансового состояния предприятия.
Эта группа показателей рентабельности формируется на основе расчета уровней рентабельности (доходности) по показателям прибыли, валовых расходов и валового дохода предприятия, и рассчитывается как отношение прибыли к валовому доходу или прибыли к валовым расходам. Расчет данной группы показателей можно представить схематично (рис. 3).
Рис. 3. Расчет показателей рентабельности предприятия.
Рис. 4. Расчет показателей рентабельности отдельных видов продукции.
Рентабельность продукции можно рассчитать по всей проданной продукции и по отдельным ее видам. В первом случае она определяется как отношение прибыли от продажи продукции к затратам на ее производство и обращение. Показатели рентабельности по всей проданной продукции дают представление об эффективности текущих затрат предприятия и доходности продаваемой продукции. Во втором случае определяется рентабельность отдельных видов продукции. Она зависит от цены, по которой продукция продается потребителю, и расходов по данному ее виду. Схематично расчет данной группы показателей представлен на рис. 4.
Рентабельность производственных фондов рассчитывается как отношение прибыли к среднегодовой стоимости основных фондов и оборотных средств. Этот показатель можно рассчитать как по налогооблагаемой, так и по чистой прибыли. Схематично расчет данной группы показателей представлен на рис.5
Рис.5. Расчет показателей рентабельности производственных фондов.
Рентабельность капитала (активов) предприятия определяется по стоимости имущества, имеющегося в его распоряжении. Эта группа показателей рентабельности формируется на основе расчета уровней рентабельности в зависимости от изменения размера и характера авансированных средств: все активы предприятия; инвестиционный капитал (собственные средства + долгосрочные обязательства); акционерный (собственный) капитал.
Рис. 6. Расчет показателей рентабельности капитала (активов) предприятия.
Несовпадение уровней рентабельности по этим показателям характеризует степень использования предприятием заемных финансовых средств для повышения доходности: долгосрочных кредитов и других заемных средств.
Данные показатели имеют практическое применение, так как отвечают интересам участников предприятия. Так, администрацию предприятия интересует отдача (доходность) всех активов (всего капитала); потенциальных инвесторов и кредиторов — отдача на инвестируемый капитал; собственников и учредителей — доходность акций и т. д.
Каждый из перечисленных показателей легко моделируется по факторным зависимостям. Рассмотрим зависимость, представленную на рис. 4.9.
Рис. 7. Факторная зависимость чистой прибыли от величины активов предприятия и объема продаж.
Эта зависимость раскрывает связь между рентабельностью всех активов (или производственных активов), рентабельностью продаж и фондоотдачей (показателем оборота производственных фондов). Экономическая связь заключается в том, что вышеприведенная зависимость прямо указывает пути повышения рентабельности: при низкой доходности продаж необходимо стремиться к ускорению оборота производственных активов.
Рассмотрим еще одну факторную модель рентабельности.
Рис. 8. Факторная зависимость чистой прибыли от величины акционерного, собственного капитала и объема продаж.
Как видим, рентабельность собственного (акционерного) капитала зависит от изменений уровня рентабельности продукции, скорости оборота совокупного капитала и соотношения собственного и заемного капиталов. Изучение подобных зависимостей важно для оценки финансового состояния предприятия.
Многообразие показателей рентабельности определяет альтернативность поиска путей ее повышения. Каждый из исходных показателей раскладывается в факторную систему с различной степенью детализации, что задает границы выявления и оценки производственных резервов.
При анализе путей повышения рентабельности важно разделять влияние внешних и внутренних факторов. Такие показатели, как цена продукта и ресурса, объем потребляемых ресурсов и объем производства продукции, прибыль от продажи и рентабельность (доходность) продаж находятся между собой в тесной функциональной связи и зависят от организации и управления деятельностью предприятия. Поэтому важен контроль за изменениями внутренних факторов: снижение материалоемкости и трудоемкости продукции, повышение отдачи основных фондов и т. д.
2.3. Экономические факторы, определяющие величину прибыли
Изменения социально-экономического развития государства в период перехода к рыночным отношениям приводят к качественным структурным сдвигам в сторону интенсификации производства, что обуславливает неизменный рост денежных накоплений и, главным образом, прибыли предприятий различных форм собственности.
На изменение прибыли влияют две группы факторов: внешние и внутренние. Внутренние факторы изменения прибыли подразделяются на основные и неосновные. Важнейшими в группе основных являются: валовой доход и доход от продажи продукции (объем продаж), себестоимость продукции, структура продукции и затрат, величина амортизационных отчислений, цена продукции. К неосновным факторам относятся факторы, связанные с нарушением хозяйственной дисциплины, такие как ценовые нарушения, нарушения условий труда и требований к качеству продукции, другие нарушения, ведущие к штрафам и экономическим санкциям.
К внешним факторам, влияющим на прибыль предприятия, относятся: социально-экономические условия, цены на производственные ресурсы, уровень развития внешнеэкономических связей, транспортные и природные условия.
Далее более подробно остановимся на внутренних, основных факторах, влияющих на величину прибыли как абсолютного показателя эффективности хозяйствования предприятия.
Важнейшими факторами роста прибыли являются рост объема производства и продажи продукции, внедрение научно-технических разработок, повышение производительности труда, улучшение качества продукции.
Основной источник денежных накоплений предприятий — доход предприятия от продажи продукции, а именно та его часть, которая остается за вычетом расходов на материальные, трудовые и другие денежные затраты, связанные с производством и продажей этой продукции. В условиях радикального изменения управления экономикой показатель дохода от продажи продукции становится одним из важнейших показателей деятельности предприятий. Данный показатель создает заинтересованность трудовых коллективов не столько в росте количественного объема выпускаемой продукции, сколько в увеличении объема проданной продукции. А это значит, что производиться должны такие изделия и товары, которые отвечают требованиям потребителей и пользуются спросом на рынке.
В этих целях необходимо изучать рыночные условия хозяйствования и возможности внедрения производимой продукции на рынок путем расширения объемов ее продажи. С развитием предпринимательства и повышением конкуренции возрастает ответственность предприятий за выполнение принятых на себя обязательств. Таким образом, показатель дохода от продажи продукции отвечает требованиям коммерческого расчета и, в свою очередь, способствует развитию производственно-хозяйственной деятельности.
Заинтересованность предприятий в производстве и продаже качественной, пользующейся спросом на рынке продукции, отражается на величине прибыли, которая при прочих равных условиях находится в прямой зависимости от объема продажи этой продукции.
Расходы на производство и продажу продукции, определяющие себестоимость, состоят из стоимости используемых в производстве продукции природных ресурсов, сырья, основных и вспомогательных материалов, топлива, энергии, основных фондов, трудовых ресурсов и прочих производственных расходов а также внепроизводственных затрат.
Рис. 9. Факторы, влияющие на изменение прибыли.
Состав и структура затрат зависят от характера и условий производства при той или иной форме собственности, от соотношения материальных и трудовых затрат и других факторов.
Итак, прибыль как основная форма денежных накоплений зависит, прежде всего, от снижения затрат на производство и обращение продукции, а также от увеличения объема продажи продукции.
Размер прибыли как конечного финансового результата работы предприятия зависит и от второй, не менее важной величины — объема валового дохода предприятия. Размер валового дохода предприятия и соответственно прибыли зависит не только от количества и качества произведенной и проданной продукции (выполненных работ, оказанных услуг), но и от уровня применяемых цен. Виды и уровень применяемых цен определяют в конечном счете объем валового дохода предприятия, а следовательно, прибыли. Проблема ценообразования занимает ключевое место в системе рыночных отношений. Проведенная в Украине либерализация цен привела к резкому сокращению воздействия государства на процесс регулирования цен, следствием чего явился рост цен почти на все производимые товары. С помощью высоких цен предприятия возмещают любые по величине производственные затраты, что отнюдь не содействует повышению качества продукции и эффективности производства.
Следующий фактор, влияющий на величину прибыли — это амортизация основных фондов и нематериальных активов. Сумма амортизационных отчислений определяется на основании балансовой стоимости основных фондов и действующих норм амортизации и амортизации нематериальных активов, исходя из срока полезного использования таких нематериальных активов, но не более 10 лет непрерывной эксплуатации. При этом учитывается ускоренная амортизация активной части основных производственных фондов, что выражается в установленных законодательством более высоких нормах амортизации на соответствующие виды основных фондов.
Таким образом, прибыль предприятия формируется под воздействием следующих основных факторов: валовых доходов предприятия, дохода предприятия от продажи продукции, валовых расходов предприятия, уровня действующих цен на продаваемую продукцию и величины амортизационных отчислений. Важнейшим из них является величина валовых расходов. Количественно в структуре цены расходы занимают значительный удельный вес, поэтому снижение расходов очень заметно сказывается на росте прибыли при прочих равных условиях.
Розрахункова частина
Завдання 1.
Оцените наиболее предпочтительный вариант вложения вкладчиком в банк 50 тыс. руб. на срок 4 года, если:
1) процентная ставка – 18% годовых, начисление производится ежегодно по простой ставке;
2) процентная ставка – 15% годовых, начисление производится ежегодно по сложной ставке.
Рішення:
1) Будущая стоимость (БС) суммы вклада по формуле простых процентов:
БС = ТС (1+ tr ) = 50 · (1 + 0,18 · 4) = 86 тыс. руб.,
где ТС – текущая стоимость;
t – срок вложения;
r - процентна ставка.
2) Будущая стоимость суммы вклада по формуле сложных процентов:
тис. руб.
Таким образом, предпочтительнее выглядит второй вариант, так как наращенная сумма во втором случае больше.
Задача 2
Вексель, выданный на сумму 100 тыс. руб. со сроком погашения 20 сентября текущего года, владелец векселя учел в банке 7 сентября по учетной ставке 14% годовых. Определить доход банка и сумму, полученную по векселю.
Рішення:
S = P / 1- nd ,
Где S – наращенная сумма с учетом начисленных %
P – первоначальная сумма
n – период начисления
d – учетная ставка
P = S (1- nd ) = 100 (1 - *0,14) = 99,501 тыс.руб.
D = 100 – 99,501 = 0,499 = 499 руб.
Задача 3
Рассчитайте сумму заемных и привлеченных средств, коэффициент автономии, дайте оценку финансовой устойчивости организации при следующих условиях: собственные средства организации увеличились за отчетный год с 535 млн. руб. до 550 млн. руб., общая сумма источников денежных средств возросла с 736 млн. руб. до 806 млн. руб.
Рішення:
Заемные и привлеченные средства:
На начало периода: ЗК н.п. = 736 – 535 = 201 млн. руб.
На конец периода: ЗК к.п. = 806 – 550 = 256 млн. руб.
Коефіцієнт автономії:
Значение коэффициента независимости снижается до уровня 0,6824, то есть на конец периода 68,24% имущества сформирована за счет собственных средств, при нормативе 50%. По этому показателю можно сделать вывод об устойчивом финансовом состоянии.
Задача 4
Определить критический объем производства при условии, что в отчетном году условно-постоянные расходы организации составили 300 тыс. руб., цена единицы продукции – 1100 руб., переменные расходы на единицу продукции – 350 руб. Как изменится ситуация, если цена единицы продукции увеличится на 100 руб.?
Рішення:
1) Критический объем производства
од.
де – продажная цена единицы продукции, руб.
– переменные затраты на единицу продукции, руб./ед.
Значения этого показателя изменится следующим образом, если отпускная цена возрастет на 100 руб.
од.
Висновок
Фінансовий менеджмент, або управління фінансовими ресурсами і відносинами, охоплює систему принципів, методів, форм і прийомів регулювання ринкового механізму в галузі фінансів з метою підвищення конкурентоспроможності господарюючого суб'єкта. При малому бізнесі для управління фінансами достатня кваліфікація бухгалтера або економіста, так як фінансові операції не виходять за рамки звичайних безготівкових розрахунків, основою яких є грошовий обіг. Зовсім інша картина з фінансами великого бізнесу. У великому бізнесі діє закон переходу кількості в якість. Великому бізнесу потрібен великий потік капіталу і відповідно великий потік споживачів продукції (робіт, послуг). При середньому і великому бізнесі, обсяг і розмах діяльності якого вимірюються значними сумами, переважають фінансові операції, пов'язані з інвестиціями, рухом і примноження капіталу. Для управління фінансами великого бізнесу вже необхідні професіонали зі спеціальною підготовкою в області фінансового бізнесу - фінансові менеджери (фінансові директори). Знаючи теорію фінансів, основи менеджменту, фінансовий менеджер, набуваючи досвіду, виробляючи в себе інтуїцію і чуття ринку, стає ключовою фігурою бізнесу. У Киргизстані відбуваються глибокі економічні зміни, зумовлені поверненням країни в річище загальних економічних процесів світового розвитку. Йде корінна перебудова старого механізму керування економікою, його заміна ринковими методами господарювання.
Ринкова економіка, при всій розмаїтості її моделей, відомих світовій практиці, характеризується тим, що являє собою соціально орієнтоване господарство, що доповнюється державним регулюванням. Величезну роль, як у самій структурі ринкових відносин, так і в механізмі їх регулювання з боку держави відіграють фінанси. Вони - невід'ємна частина ринкових відносин і одночасно важливий інструмент реалізації державної політики. Вот почему сегодня как никогда важна работа финансового менеджера.
Список літератури
Крейнина М.М. Фінансовий менеджмент. — М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2005. – 532 с.
Кузнецов Б.Т.Финансовый менеджмент: Учебное пособие для вузов / Б.Т. Кузнецов. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2005. - 415 с.
Фінансовий менеджмент: Підручник / За ред. д.е.н., проф. А.М. Ковальової. - М.: ИНФРА-М, 2005. - 284 с.
Фінансовий менеджмент: Підручник для вузів / Під ред. проф. Н.Ф. Самсонова. - 2-е вид., Перераб. і доп. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2004. - 415 с.
Фінансовий менеджмент: Підручник / За ред. д.е.н., проф. А.М. Ковальової. - М.: ИНФРА-М, 2005. - 658 с.
Финансовый менеджмент./ под ред. проф. Г.Б.Поляка — М.: 2002. - 452 с.