Фінансова звітність 2 Фінансова звітність

1. Фінансова звітність та оцінка фінансового стану підприємства

Фінансова звітність - це сукупність форм звітності, складених на основі даних фінансового обліку з метою надання зовнішнім і внутрішнім користувачам узагальненої інформації про фінансовий стан підприємства у формі зручній для прийняття цими користувачами певних ділових рішень.

У країнах з розвиненою ринковою економікою в бухгалтерському обліку прийнято виділяти два напрями: бухгалтерський управлінський облік і бухгалтерський фінансовий облік. Бухгалтерський управлінський облік призначений для ведення обліку з метою підготовки внутрішньої звітності, необхідної для внутрішнього управління компанією, не призначеної для зовнішніх користувачів, що є комерційною таємницею, таємність якої охороняється законом. До такої інформації в першу чергу відноситься інформації про витрати підприємства з випуску готової продукції, робіт, послуг. Бухгалтерський фінансовий облік призначений для ведення обліку з метою складання відкритою до публікації фінансової звітності, необхідної для аналізу фінансового стану підприємства зацікавленими користувачами.

Фінансова звітність в умовах ринкових відносин представляє інтерес для двох груп зовнішніх користувачів: безпосередньо зацікавлених у діяльності компанії та опосередковано зацікавлених у ній.

До першої групи належать: існуючі та потенційні власники засобів підприємства, яким необхідно визначити збільшення або зменшення частки власних коштів підприємства та оцінити ефективність використання ресурсів компанії; існуючі та потенційні кредитори, які використовують звітність для оцінки доцільності надання або продовження кредиту, визначення умов кредитування, посилення гарантій повернення кредиту, оцінки довіри до підприємства як до клієнта; постачальники і покупці, що визначають надійність ділових зв'язків з даним клієнтом; держава, насамперед в особі податкових органів, які перевіряють правильність складання звітних документів, розрахунку податків, визначають податкову політику; службовці компанії, які цікавляться даними звітності з точки зору рівня їх заробітної плати та перспектив роботи на даному підприємстві.

Друга група користувачів фінансової звітності - це ті, хто безпосередньо не зацікавлений у діяльності компанії. Проте, вивчення звітності їм необхідно для того, щоб захистити інтереси першої групи користувачів звітності. До другої групи належать: аудиторські служби, що перевіряють відповідність даних звітності відповідними правилами з метою захисту інтересів інвесторів; консультанти з фінансових питань, які використовують звітність з метою рекомендації своїм клієнтам відносного приміщення їх капіталів в ту чи іншу компанію; біржі цінних паперів, що оцінюють інформацію, представлену у звітності, при реєстрації відповідних фірм, які приймають рішення про припинення діяльності будь-якої компанії, що оцінюють необхідність зміни методів обліку та складання звітності; законодавчі органи; юристи, які потребують звітної інформації для оцінки виконання умов контрактів.

Основними формами фінансової звітності в країнах з розвиненою ринковою економікою є баланс, звіт про прибуток, звіт про накопиченого прибутку, звіт про власний капітал, звіт про рух грошових коштів, різного роду зауваження та доповнення до фінансової звітності.

Аналіз фінансового стану підприємства вважається заключним етапом процесу бухгалтерського обліку. На підставі аналізу фінансового стану підприємства дається оцінка прийнятих управлінських рішень і аналіз отриманих результатів, формується фінансова стратегія підприємства і виробляються заходи по реалізації обраної стратегії. Аналіз фінансового стану підприємства набуває особливого значення в умовах ринкової економіки, оскільки підприємства стикаються з необхідністю оцінки свого власного фінансового становища і всебічного вивчення фінансового положення своїх партнерів.

Фінансовий стан підприємства - це комплексне поняття, яке визначається цілою сукупністю виробничо-господарських факторів, і характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів підприємства. У ході аналізу для характеристики фінансового стану застосовуються абсолютні та відносні показники. Відносні показники фінансового стану носять назву фінансових коефіцієнтів. Джерелами інформації для проведення аналізу фінансового стану підприємства є фінансова (річна бухгалтерська) звітність підприємства.

Основне джерело аналітичної інформації - це баланс підприємства. Для проведення аналізу необхідний баланс-нетто, який представляє реальну вартість майна і джерел коштів підприємства. Для проведення аналізу фінансового стану підприємства необхідно перейти від аналітичного балансу - нетто до агрегованим балансу - нетто. Статті агрегованого балансу є підсумкові дані за розділами балансу і деяким найбільш важливим групам статей всередині розділів аналітичного балансу.

Аналіз фінансового стану підприємства можна проводити за такою умовною схемою:

- Перевірка показників бухгалтерського звіту за формальними і якісними ознаками;

- Попередній аналіз фінансового стану на основі загальних показників аналітичного балансу-нетто (економічне читання фінансової звітності);

- Аналіз змін майнового стану підприємства (попередній аналіз фінансового стану і його зміни);

- Аналіз фінансової стійкості підприємства;

- Аналіз ліквідності балансу;

- Аналіз фінансових результатів;

- Аналіз тенденцій зміни фінансового стану підприємства (аналіз фінансових коефіцієнтів).

Широко використовуваним прийомом аналізу звітності є вивчення спеціальних коефіцієнтів, розрахунок яких грунтується на існуванні певних співвідношень між окремими статтями звітності. Суть методу полягає в наступному: у визначенні формули розрахунку фінансового коефіцієнта, у розрахунку відповідного коефіцієнта і порівнянні цього показника з будь-якою базою. Базою можуть бути: загальноприйняті стандартні значення фінансових коефіцієнтів, аналогічні значення фінансових коефіцієнтів попередніх років, значення фінансових коефіцієнтів конкуруючих підприємств і т.д. Фінансові коефіцієнти не мають універсального значення і можуть розглядатися лише як орієнтовні показники.

В даний час виділяються наступні групи фінансових коефіцієнтів.

1. Коефіцієнти майнового стану (структури майна). Показники майнового положення визначають структуру майна підприємства.

2. Коефіцієнти фінансової стійкості (структури капіталу). Показники фінансової стійкості характеризують ступінь захищеності інтересів кредиторів та інвесторів, які мають довгострокові вкладення в підприємство. Вони відображають здатність підприємства погашати довгострокову заборгованість.

3. Коефіцієнти ліквідності (платоспроможності). Показники ліквідності дозволяють визначити здатність підприємства протягом року сплатити свої короткострокові зобов'язання.

4. Коефіцієнти ділової активності (оборотності). Коефіцієнти ділової активності дозволяють проаналізувати, наскільки ефективно підприємство використовує свої кошти. Показники ділової активності мають велике значення для оцінки фінансового стану підприємства, оскільки швидкість обороту коштів, тобто швидкість перетворення їх у грошову форму, безпосередньо впливає на платоспроможність підприємства. Крім того, збільшення швидкості обороту коштів за інших рівних умовах відображає підвищення виробничо-технічного потенціалу фірми.

5. Коефіцієнти рентабельності (прибутковості). Коефіцієнти рентабельності відображають, наскільки прибуткова діяльність підприємства. Ці коефіцієнти розраховуються як відношення отриманого прибутку до витрачених коштів або як відношення отриманого прибутку до обсягу реалізованої продукції. Оскільки можна назвати кілька показників прибутку, то можна розрахувати цілий ряд показників рентабельності (прибутковості) в залежності від цілей проведеного аналізу. Найбільш часто використовуваними показниками в контексті фінансового менеджменту є показники рентабельності всіх активів підприємства, рентабельності реалізації, рентабельності власного капіталу.

6. Коефіцієнти ринкової активності Вони включають різні показники, що характеризують вартість і прибутковість акції компанії. Основними показниками цієї групи є прибуток на одну акцію, співвідношення ринкової ціни акції і прибутку на одну акцію, книжкова вартість однієї акції, співвідношення ринкової вартості однієї акції та її книжкової вартості, дохідність однієї акції і частка виплачених дивідендів.

2. Управління вартістю капіталу

Вартість капіталу визначається як норма прибутку, яку компанія пропонує за свої цінні папери для підтримки їх ринкової вартості. Вартість капіталу розраховується як середньозважена величина різних складових частин капіталу, таких як боргові зобов'язання, привілейовані акції, звичайні акції і нерозподілений прибуток.

Засоби, які використовуються для формування капіталу підприємства, мають свою ціну. Її величина, або вартість капіталу, буде значною мірою визначатися наявними у підприємства можливостями вибору джерел фінансування. Відразу ж слід підкреслити, що не можна буквально тлумачити термін «вартість капіталу», під якою нерідко розуміється величина ставки відсотків, які підприємство платить за капітал, отриманий у кредит. Ця величина, як правило, не відображає навіть вартості позикового капіталу, не кажучи вже про те, що й власний капітал має свою вартість. Так, реальна ціна кредиту може бути більшою, ніж оголошена процентна ставка. Вона визначається низкою чинників, серед яких можна виділити фактори, що скорочують отримувану грошову суму (наприклад, в якості умови надання кредиту може бути вимога наявності певної суми на рахунку, або безпроцентний, або приносить низькі відсотки), і фактори, що збільшують вартість кредиту, наприклад деякий Додатковий відсоток від позички, який позичальник за певних умов, повинен виплатити за період її погашення.

Керівництво підприємства має знати, яким чином різна структура капіталу відіб'ється на вартості залучення додаткового капіталу. У зв'язку з цим цілком зрозуміле прагнення знизити вартість додатково залученого капіталу за рахунок зміни структури капіталу.

При визначенні середньозваженої вартості капіталу принциповими є наступні питання:

- Використовувати чи для розрахунків сформовану структуру співвідношення власного і позикового капіталу, визначену за даними бухгалтерського балансу, або ту структуру капіталу, яку буде мати підприємство в результаті прийнятого варіанта фінансування;

- Використовувати чи у формулі середньозваженої вартості капіталу історичні оцінки вартості окремих типів фінансування або їх ринкову вартість.

Дані питання вирішуються з метою визначення середньо зваженою вартості капіталу і, зрозуміло, наявної доступної інформації. Якщо виходити з того, що середньозважена вартість капіталу використовується для оцінки доцільності майбутніх інвестицій, очевидно, що історичні оцінки вартості капіталу та його структури можуть дати невірну картину. Отже, для того щоб оцінити раціональність майбутніх управлінських рішень, необхідно використовувати очікувані значення параметрів. Якщо в результаті аналізованого вари анта структура фінансування зміниться, в розрахунок середньозваженої вартості капіталу увійдуть дані, скориговані з урахуванням майбутніх змін.

Наступна проблема пов'язана з вибором між історичною і поточною вартістю капіталу. Другий підхід будується на оцінці очікувань вкладників капіталу, заснованих на існуючих цінах на ринку капіталу. Очевидно, слід погодитися з тією точною зору, що, якщо метою розрахунку середньозваженої вартості капіталу є встановлення критерію для оцінки майбутніх інвестицій, необхідно використовувати поточну вартість різних типів капіталу, маючи на увазі, що вони відображають сьогоднішні, а не минулі очікування як кредиторів, так і власників.

У той же час практична реалізація цього методично обгрунтованого підходу пов'язана з уже розглянутими складнощами прогнозу очікуваної величини чистого прибутку та дивідендів (при визначенні поточної вартості власного капіталу) і прогнозу середнього рівня процентних ставок і структури ставок за термінами (при визначенні поточної вартості позикового капіталу).

Термін середньозважена вартість капіталу (англ. weighted average cost of capital, WACC) застосовується у фінансовій економіці для вимірювання вартості капіталу компанії. Даний показник широко використовується багатьма підприємствами як ставка дисконтування для фінансованих проектів, оскільки поточна вартість капіталу є логічним показником «ціни» капіталу.

Середньозважена вартість капіталу може бути розрахована як:

,

де y - необхідна або очікувана прибутковість від власного капіталу;

b - необхідна або очікувана прибутковість від позикових коштів;

X _c - ефективна ставка податку на прибуток для компанії;

D - всього позикових коштів;

E - всього власного капіталу;

K - всього інвестованого капіталу;

.

Це рівняння описує ситуацію для однорідних власного і позикового капіталу. Якщо в капіталі присутні привілейовані акції зі своєю вартістю, то формула буде включати додаткові складові для кожного джерела капіталу.

Завдання № 1

Одночасно створюються два господарюючих суб'єкти «А» і «Б» для виробництва ідентичної продукції. Для забезпечення початку їх діяльності необхідні ресурси, величина потреби в яких відображена в першій частині таблиці 1.

Початковий капітал планується забезпечити за рахунок власних і позикових коштів. Після року функціонування компанії планують отримати фінансові результати, які відображені в кінці таблиці 1 (починаючи з рядка 9).

На основі даних з таблиці:

1) обгрунтувати обсяг початкового капіталу з урахуванням договору оренди та договору лізингу;

2) визначити обсяг наявних власних коштів;

3) розрахувати обсяг необхідних позикових коштів або надлишок власних;

4) обчислити очікуваний обсяг поточного капіталу.

Результати розрахунків занесіть у таблицю. Зробіть загальні висновки про прогнозований фінансовий стан компаній через рік на основі отриманих даних. Сценарій якої компанії, «А» або «Б» краще, чому?

Таблиця 1.

Рішення:

Визначимо:

1) транспортні послуги:

для суб'єкта «А»: (70 + 8) × 10% / 100% = 7,8 тис. ден. од.

для суб'єкта «Б»: (70 + 7) × 10% / 100% = 7,7 тис. ден. од.

2) оборотні кошти:

Оборотні засоби = Запаси матеріальних цінностей + Грошові кошти на початкові послуги + Витрати на рекламу + Оплата праці +
+ Транспортні послуги

для суб'єкта «А»: 70 + 3 + 4 + 8 + 7,8 = 92,8 тис. ден. од.

для суб'єкта «Б»: 70 + 3 + 2 + 7 + 7,7 = 89,7 тис. ден. од.

3) оренду:

для суб'єкта «А»: (750 × 0,8) × 3 0% / 100% = 180 тис. грош. од.

для суб'єкта «Б»: (60 0 × 0,8) × 40% / 100% = 192 тис. грош. од.

4) лізинг:

для суб'єкта «А»: (75 0 × 0,1) × 50% / 100% = 37,5 тис. ден. од.

для суб'єкта «Б»: (60 0 × 0,1) × 6 0% / 100% = 36 тис. гр. од.

5) обсяг ОФ з урахуванням оренди і лізингу:

для суб'єкта «А»: 750 + 180 + 37,5 = 967,5 тис. ден. од.

для суб'єкта «Б»: 600 + 192 + 36 = 828 тис. грош. од.

6) обсяг початкового капіталу:

Обсяг первинного капіталу = Обсяг ОФ з урахуванням оренди та лізингу + Оборотні кошти

для суб'єкта «А»: 967,5 + 92,8 = 1060,3 тис. ден. од.

для суб'єкта «Б»: 828 + 89,7 = 917,7 тис. ден. од.

7) емісію акцій:

для суб'єкта «А»: 750 × 5 0% / 100% = 375 тис. грош. од.

для суб'єкта «Б»: 600 × 4 0% / 100% = 240 тис. грош. од.

8) власні кошти:

Власні засоби = заощадження + основні фонди + емісія акцій + цінні папери

для суб'єкта «А»: 5 + 40 + 375 = 420 тис. грош. од.

для суб'єкта «Б»: 2 + 30 + 240 + 2 = 274 тис. грош. од.

9) потреба в позикових коштах:

Потреба в позикових коштах = Обсяг початкового капіталу-Власні кошти

для суб'єкта «А»: 1060,3 - 420 = 640,3 тис. ден. од.

для суб'єкта «Б»: 917,7 - 274 = 643,7 тис. ден. од.

10) прибуток за період:

Прибуток за період = Рентабельність капіталу × Обсяг капіталу

для суб'єкта «А»: 0,16 × 1060,3 = 169,65 тис. ден. од.

для суб'єкта «Б»: 0,16 × 917,7 = 146,83 тис. ден. од.

11) поточний капітал:

Поточний капітал = Прибуток за період - Нарахована амортизація + Додатковий випуск акцій - Збитки від аварій

для суб'єкта «А»: 169,65 - 30 + 25 - 7 = 157,65 тис. ден. од.

для суб'єкта «Б»: 146,83 - 25 + 30 - 4 = 147,83 тис. ден. од.

Результати розрахунків занесемо до таблиці 1.1.

Таблиця 1.1

Таким чином, для суб'єкта «А» обсяг початкового капіталу складе 1060,3 тис. ден. од., обсяг наявних власних коштів становить 420 тис. грош. од., обсяг необхідних позикових коштів складе 640,3 тис. ден. од., очікуваний обсяг поточного капіталу 157,65 тис. ден. од. Для суб'єкта «Б» обсяг початкового капіталу складе 917,7 тис. ден. од., обсяг наявних власних коштів становить 274 тис. грош. од., обсяг необхідних позикових коштів складе 643,7 тис. ден. од., очікуваний обсяг поточного капіталу 147,83 тис. ден. од.

Висновок: сценарій компанії «А» краще, оскільки буде вкладено більше власних коштів і менше буде потрібно позикових порівняно з варіантом компанії «Б». Прибуток, отриманий за період за сценарієм «Б» трохи нижче, ніж за сценарієм компанії «А», поточний капітал за сценарієм «А» більше, ніж за сценарієм компанії «Б», а рентабельність капіталу за обома сценаріями однакова.

Завдання № 2

Дві компанії претендують на кредит комерційного банку. Банк може кредитувати тільки одне з підприємств. Кому банк віддасть перевагу у видачі кредиту? Проведіть необхідні розрахунки, використовуючи показники в таблиці 2.

Після заповнення таблиці визначте, якій компанії (або обом компаніям) буде відмовлено у видачі кредиту і чому. Розрахуйте її (їх) чисту рентабельність власних коштів у разі роботи з кредитом і без кредиту. Зробіть висновки. Для обгрунтування відповіді скористайтеся формулою ефекту фінансового важеля (фінансового левериджа). Сформулюйте основні правила кредитування стосовно отриманих результатів.

Таблиця 2

Рішення:

Використовуючи рівність АКТИВ = ПАСИВ, визначимо суму позикових коштів для обох підприємств:

ЗС ₁ = 55 - 44 = 11 тис. гр. од.

ЗС ₂ = 60 - 50 = 10 тис. гр. од.

Для розрахунку економічної рентабельності (ЕР) скористаємося наступною формулою:

,

де НРЕІ - нетто-результат експлуатації інвестицій; ОФ - середньорічна вартість основних фондів; ОС - середньорічна вартість оборотних коштів; ОФ + ОС = АКТИВ

ЕР ₁ = 12 / 55 = 0,218 = 21,8%

ЕР ₂ = 14 / 60 = 0,233 = 23,3%

Середню розрахункову ставку відсотків (СРСП) визначимо за формулою:

.

СРСП ₁ = (12 - 2) / 55 = 0,182 = 18,2%

СРСП ₂ = (14 - 2) / 60 = 0,2 = 20,0%

Ефект фінансового важеля (ЕФВ) визначимо наступним чином:

,

де ROA - економічна рентабельність сукупного капіталу до сплати податків (відношення суми прибутку до середньорічної суми всього капіталу); Кн - коефіцієнт оподаткування (відношення суми податків до суми прибутку); СП - ставка позичкового відсотка, передбаченого контрактом; ЗК - позиковий капітал; СК - власний капітал. Ефект фінансового важеля показує, на скільки відсотків збільшується рентабельність власного капіталу (ROE) за рахунок залучення позикових коштів в оборот підприємства. Він виникає в тих випадках, якщо економічна рентабельність капіталу вище позичкового відсотка.

Для розрахунку чистої рентабельності власних коштів у разі використання кредиту (ЧРСС 1) скористаємося формулою:

.

ЧРСС1 ₁ = (12 - 2) / 44 = 0,227 = 22,7%

ЧРСС1 ₂ = (14 - 2) / 50 = 0,24 = 24,0%

Для розрахунку чистої рентабельності власних коштів у разі роботи без кредиту (ЧРСС 2) скористаємося формулою:

.

ЧРСС2 ₁ = 12 / 44 = 0,273 = 27,3%

ЧРСС2 ₂ = 14 / 50 = 0,28 = 28,0%

Результати розрахунків занесемо до таблиці 2.1.

Таблиця 2.1

Висновок: обом компаніям банк може видати кредит, оскільки ефект фінансового важеля для обох кампаній позитивний, але, оскільки, для
Другий кампанії характерна більш висока економічна рентабельність
(23,3%> 21,8%), чиста рентабельність власних коштів у разі роботи з кредитом і без кредиту для 2-го варіанту також вище, ніж для 1-го варіанту, то краще буде 2-ий варіант. Основне правило кредитування можна сформулювати наступним чином: економічна рентабельність і чиста рентабельність власних коштів повинні бути вище середньої розрахункової ставки відсотків (для компаній по 1-му і 2-му варіанту дане правило доцільно).

Завдання

Компанія планує почати випуск нового виду продукції і розширити свій асортиментний ряд. Відділ маркетингу зупиняється на двох варіантах продукції. Фінансовий менеджер повинен визначити з двох видів рівнозначних в маркетинговому плані товарів випуск найбільш пріоритетним з точки зору мінімізації фінансових ризиків та максимізації фінансових результатів.

Для цього йому необхідно:

1) провести розрахунки показників на основі даних з таблиці 3;

2) зобразити графічним способом обидва сценарії, зазначивши зони збитків та зони прибутку;

3) провести порівняльний аналіз обох сценаріїв випуску продукції по всіх розрахованим показникам.

Результатом аналізу має стати укладення про переваги випуску одного виду продукції над іншим, яке включає відповіді на наступні питання:

Який товар раніше пройде поріг рентабельності?

Питома вага валової маржі в ціні (виручку) якого товару вище?

Питома вага прибутку в ціні (виручку) якого товару вище?

Операційний леверидж якого товару нижче?

Запас фінансової міцності у відсотках якого товару вище?

Поясніть економічну сутність операційного левериджу. Від чого залежить його величина? Що він характеризує? Яким чином операційний леверидж пов'язаний із запасом фінансової міцності? Що означає їх взаємозалежність?

Сформулюйте остаточний висновок про доцільність випуску одного з товарів. Якщо даних критеріїв для прийняття рішення виявиться недостатньо, запропонуйте додаткові за власним розсудом.

Таблиця 3

Рішення:

Для розрахунків умов досягнення беззбитковості виробничої діяльності підприємства або визначення порогу рентабельності скористаємося наступною формулою:

Т = З _у / (Ц - З _п),

де Т - кількість вироблених товарів, при якому буде досягнуто беззбитковість; З _у - сума умовно-постійних витрат, необхідних підприємству для організації діяльності; З _п - сума умовно-змінних витрат, необхідних підприємству для виготовлення одиниці товару; Ц - ціна за одиницю товару .

Т ₁ = 700 / (9 - 2) = 100 од.

Т ₂ = 500 / (9 - 4) = 100 од.

Валова маржа = Ціна - Змінні витрати

Валова маржа ₁ = 9 - 2 = 7 тис. ден. од.

Валова маржа ₂ = 9 - 4 = 5 тис. ден. од.

Питома вага валової маржі в ціні = Валова маржа / Ціна × 10 0%

Питома вага валової маржі в ціні ₁ = 7 / 9 × 10 0% = 77,78%

Питома вага валової маржі в ціні ₂ = 5 / 9 × 10 0% = 55,56%

Поріг рентабельності в грошових одиницях = Поріг рентабельності в од. × Ціна одиниці товару

Поріг рентабельності в грошових одиницях ₁ = 100 × 9 = 900 тис. грош. од.

Поріг рентабельності в грошових одиницях ₂ = 100 × 9 = 900 тис. грош. од.

При вирішенні завдання будемо вважати, що виробнича потужність підприємства для обох варіантів випуску продукції складає 500 од.

Прибуток на од = Маржинальний дохід на од. - Постійні витрати на од.

Прибуток на од. ₁ = 7 - 700 / 500 = 5,6 тис. ден. од.

Прибуток на од. ₂ = 5 - 500 / 500 = 4 тис. ден. од.

Питома вага прибутку в ціні ₁ = 5,6 / 9 × 10 0% = 62,22%

Питома вага прибутку в ціні ₂ = 4 / 9 × 10 0% = 44,44%

Виручка, що забезпечує 10% рентабельності ₁ = 5,6 × 10 0% / 10% = 56 тис. гр. од.

Виручка, що забезпечує 10% рентабельності ₂ = 4 × 10 0% / 10% = 40 тис. гр. од.

Обсяг реалізації встановлений у розмірі 500 од. За таких умов визначимо:

Змінні витрати ₁ = 2 × 500 = 1000 тис. ден. од.

Змінні витрати ₂ = 4 × 500 = 200 0 тис. ден. од.

Валова маржа ₁ = 7 × 500 = 35 00 тис. грош. од.

Валова маржа ₂ = 5 × 5 00 = 2500 тис. ден. од.

Прибуток на весь випуск продукції = Валова маржа на весь випуск продукції - Постійні витрати

Прибуток на весь випуск продукції ₁ = 3500 - 700 = 2800 тис. ден. од.

Прибуток на весь випуск продукції ₁ = 2500 - 500 = 2000 тис. ден. од.

Поняття операційного левериджу пов'язане зі структурою собівартості і, зокрема, із співвідношенням між умовно-постійними та умовно-змінними витратами. Розгляд в цьому аспекті структури собівартості дозволяє, по-перше, вирішувати завдання максимізації прибутку за рахунок відносного скорочення тих чи інших витрат при прирості фізичного обсягу продажів, а, по-друге, розподіл витрат на умовно-постійні та умовно-змінні дозволяє судити про окупність витрат і надає можливість розрахувати запас фінансової міцності підприємства у разі труднощів, ускладнень на ринку, по-третє, дає можливість розрахувати критичний обсяг продажів, що покриває витрати і забезпечує беззбиткову діяльність підприємства.

Вирішення цих завдань дозволяє прийти до наступного висновку: якщо підприємство створює певний обсяг умовно-постійних витрат, то будь-яка зміна виручки від продажів породжує ще більш сильну зміну прибутку. Це явище називається ефектом виробничого (операційного) левериджа (ОЛ).

Для 1-го варіанта:

Припустимо, що в плановому році планується збільшення виручки за рахунок фізичного обсягу продажів на 10% (тобто 9 × 500 × 1,1 = 4950 тис. ден. Од.) Постійні витрати = 700 тис. грош. од. Змінні витрати збільшуються на 10% (тобто 1000 × 1,1 = 11 00 тис. грош. Од.). Прибуток від реалізації = 3150 тис. ден. од. (Тобто 4950 - 700 - 1100). Темп зростання прибутку складе: (3150 / 28 00) × 100 = 112, 5%. Темп зростання виручки = 110%. На кожен приріст виручки ми маємо приріст прибутку 1,25%, тобто
ЕОЛ = 12,5% / 10% = 1,25%.

Для 2-го варіанта:

Також як і для 1-го варіанта припустимо, що в плановому році планується збільшення виручки за рахунок фізичного обсягу продажів на 10% (тобто 9 × 500 × 1,1 = 4950 тис. ден. Од.) Постійні витрати = 500 тис. ден. од. Змінні витрати збільшуються на 10% (тобто 2000 × 1,1 = 22 00 тис. грош. Од.). Прибуток від реалізації = 2250 тис. ден. од. (Тобто 4950 - 500 - 2200). Темп зростання прибутку складе: (2250 / 20 00) × 100 = 112, 5%. Темп зростання виручки = 110%. На кожен приріст виручки ми маємо приріст прибутку 1,25%, тобто ЕОЛ = 12,5% / 10% = 1,25%.

Різниця між досягнутою виручкою від реалізації (В) і порогом рентабельності (Т) називають запасом фінансової міцності підприємства (ЗФП), тобто:

.

При виручці від реалізації, що дорівнює порогу рентабельності, запас фінансової міцності дорівнює нулю.

Виручка на весь випуск продукції складе:

У ₁ = 9 × 500 = 4500 тис. ден. од.

У ₁ = 9 × 500 = 4500 тис. ден. од.

ЗФП ₁ = (4500 - 900) / 4500 × 100 = 80%

ЗФП ₂ = (4500 - 900) / 4500 × 100 = 8 0%

Визначимо запас фінансової міцності в грошових одиницях (різниця між виручкою і порогом рентабельності в грошових одиницях):

ЗФП ₁ = 4500 - 900 = 3600 тис. ден. од.

ЗФП ₂ = 4500 - 900 = 3600 тис. ден. од.

Результати розрахунків занесемо до таблиці 3.1.

Таблиця 3.1

Висновок: за 1-му і 2-му варіанту кампанії необхідно виготовити 100 од. виробів, перш ніж буде повністю відшкодована вся сума умовно-постійних витрат і кампанія виявиться беззбитковою, лише починаючи з 101 вироби кампанія буде отримувати прибуток.

Отримані результати свідчать про те, що постійні витрати по 1-му варіанту вище, ніж за другим, а змінні навпаки, вище за другим варіантом, ніж по 1-го. Поріг рентабельності в од. для обох товарів однаковий (100 од.), у грошових одиницях поріг рентабельності для обох варіантів також однаковий (900 тис. грош. од.), питома вага валової маржі в ціні для 1-го товару вища (77,78%> 55, 56%), операційний леверидж для обох товарів встановлений на рівні 1,25%, запас фінансової міцності в ден. одиницях та у% для обох товарів однаковий.

З урахуванням вище наведених даних слід зазначити, що для підприємства вигідніше 1-й варіант, оскільки при однаковому запас фінансової міцності і порозі рентабельності по 1-му варіанту прибуток підприємства більше (2800 тис. ден. Од. За 1-му варіанту, 2000 тис . ден. од. по 2-му варіанту).

Список використаних джерел

1. Балабанов І.Т. Основи фінансового менеджменту: Учеб. посібник. - М.: Фінанси і статистика, 2002. - 528 с.

2. Ковальов В.В. Введення у фінансовий менеджмент. - М.: Фінанси і статистика, 2000. - 768 с.

3. Ронова Г.М. Фінансовий менеджмент / Московський міжнародний інститут економетрики, інформатики, фінансів і права. - М., 2003. - 107 с.

4. Савицька Г.В. Економічний аналіз: Учеб. - 10-е изд., Испр. - М.: Нове знання, 2004. - 640 с.

5. Фінанси підприємств: Підручник / Л.Г. Колпина, Т.М. Кондратьєва, А.А. Лапко; Під ред. Л.Г. Колпіно. - Мн. Обчислюємо. шк., 2003. - 336 с.

6. Хотинська Г.І. Фінансовий менеджмент: Учеб. Посібник. - М.: Справа та сервіс, 2002. - 192 с.

7. Інструкція з аналізу та контролю за фінансовим станом і платоспроможністю суб'єктів підприємницької діяльності (в ред. Постанови Мінфіну, Мінекономіки, Мінстату від 27.04.2007 р. № 69/76/52).