Фінанси малого бізнесу

Для розрахунку величини прибуткового податку необхідно визначити:
валовий дохід;
витрати, пов'язані з отриманням доходу;
сукупний річний (чистий) дохід;
суми відрахувань і знижок;
сукупний річний оподатковуваний дохід.
Валовий дохід - сума всіх доходів фізичної особи отриманого ним у календарному році від виконання послуг або дій, вироблених на користь чи за дорученням фізичних і юридичних осіб, незалежно від форми і характеру зазначених послуг або дій.
У фізичних осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, розмір валового доходу відповідає сумі отриманої у звітному календарному році виручки.
З валового доходу (фізичних осіб, зареєстрованих у ролі індивідуальних підприємців, для визначення бази оподаткування виключаються суми документально підтверджених витрат, пов'язаних з отриманням цього доходу. До валового доходу не включаються суми отриманих доходів, які відповідно до законодавства не підлягають оподаткуванню.
Сума, який визначається шляхом зменшення сукупного річного доходу на суму витрат, пов'язаних з отриманням доходу, і що є базовою величиною для обчислення прибуткового податку за ставками, встановленими чинним законодавством, розглядається як сукупний оподатковуваний (чистий) дохід. Сукупний річний (чистий) дохід визначається в повній річної суми, незалежно від часу існування джерела доходу в календарному році. При цьому якщо джерело доходу існував весь рік, але протягом року були перерви в роботі, річним доходом вважається фактично отримана сума доходу.
Не виключаються із сукупного валового доходу підприємця такі витрати:
на особисті потреби платника та його сім'ї (на ремонт та інші витрати не пов'язані з отриманням доходів);
по сплаті податків, ліцензійних та інших зборів, не включаються підприємствами і організаціями в собівартість продукції (робіт, послуг). Зокрема, фізичні особи, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, є платниками податків в дорожні фонди;
понесені збитки;
з оплати відсотків за простроченими і відстроченим позиках;
судові витрати та арбітражні витрати по справах, пов'язаних з діяльністю платника;
за претензіями юридичних і фізичних осіб, пов'язаних з діяльністю;
не пов'язані з діяльністю, а також документально не підтверджені або підтверджені фіктивними документами.
2.2. ВИЗНАЧЕННЯ ВИТРАТ І ВИТРАТ
Склад витрат, пов'язаних з отриманням доходу, необхідно визначати відповідно до Положення про склад витрат по виробництву і реалізації продукції (робіт, послуг), що включаються до собівартості продукції, та про порядок формування фінансових результатів, що враховуються при оподаткуванні прибутку, затвердженому постановою Уряду Російської Федерації від 25 серпня 1992 р. N 522 і постановою Уряду Російської Федерації «Про внесення змін і доповнень до Положення про склад витрат по виробництву і реалізації продукції, що включаються до собівартості продукції, та про порядок формування фінансових результатів, що враховуються при оподаткуванні прибутку» від 1 липня 1995 р. N 661 та з урахуванням Положення про бухгалтерський облік та звітності в Російській Федерації від 26 грудня 1994 р. N 170.
Разом з тим у відношенні фізичних осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, не встановлений порядок ведення бухгалтерського обліку та подання звітності, у зв'язку з чим формування витрат у даної категорії платників податків відрізняється від складу витрат, що враховуються при оподаткуванні прибутку юридичних осіб.
Витрати групуються за елементами:
матеріальні витрати;
амортизаційні відрахування;
знос нематеріальних активів;
витрати на оплату праці;
інші витрати.
Відповідно до Положення про склад витрат по виробництву і реалізації продукції (робіт, послуг), що включаються до собівартості продукції, та про порядок (формування фінансових результатів, що враховуються при оподаткуванні прибили, у підприємців приймаються у витрати податки, збори, платежі і інші обов'язкові відрахування , вироблені відповідно до встановленого законодавством порядку.
До податків і зборів, що приймається у підприємців до витрат, зокрема, відносяться:
податок з власників транспортних засобів;
податок на придбання автотранспортних засобів;
митні тарифи (мита) відповідно до митного законодавства;
орендна плата, сплачена у вигляді земельного податку, якщо земельна ділянка необхідний для здійснення діяльності та не надано в користування іншим юридичним і фізичним особам;
збір за право торгівлі, встановлений адміністрацією суб'єктів Російської Федерації за місцем знаходження торгової точки;
податок на рекламу за ставкою, що не перевищує 5% вартості послуги.
Так, відповідно до Закону РРФСР «Про дорожніх фондах Російської Федерації» від 18 жовтня 1991 р. N 1759-1 з подальшими змінами і доповненнями та Інструкцією Державної податкової служби РФ «Про порядок обчислення і сплати податків, що у дорожні фонди від 15 травня 1995 р. N 30 в редакції змін і доповнень від 17 липня 1995 р., від 7 грудня 1995 р. і від 12 січня 1996 р.) фізичні особи, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, сплачують податок на реалізацію ПММ, податок c власників транспортних засобів.
Податок з власників транспортних засобів сплачується за встановленими ставками (у річному обчисленні), визначеним по відношенню з кожної кінської сили. Фізичні особи - підприємці сплачують податок щорічно в установи банків у встановлені терміни. Якщо транспортний засіб придбаний індивідуальним підприємцем у другій половині року, то податок сплачується в половинному розмірі незалежно від того, чи сплатив податок за цей транспортний засіб колишній власник. Сума платежів з податку з власників автотранспортних засобів індивідуальними підприємцями включається до складу витрат декларації про доходи.
Фізичні особи, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, сплачують податок на придбання автотранспортних засобів шляхом купівлі-продажу, міни, лізингу і внесків у статутний капітал. Податок обчислюється від продажної ціни автомобіля (без податку на додану вартість, спецналога, акцизу) за такими ставками: вантажні автомобілі, пікапи і легкові фургони, автобуси, спеціальні автомобілі та легкові автомобілі - за ставкою 20%; причепи та напівпричепи - за ставкою 10% .
Автотранспортні засоби, придбані для подальшої реалізації (за наявності ліцензії на торгівлю автомобілями), податком не обкладаються. Сума податку на придбання автотранспортних засіб підприємцями включається до складу витрат декларації про доходи.
У складі витрат фізичних осіб, які займаються підприємницькою діяльністю відображаються суми податку на рекламу, що виключаються при обчисленні прибуткового податку. Податок на рекламу встановлюється рішеннями районних та міських представницьких органів влади (місцевими органами самоврядування) на підставі підпункту з) п. 1 ст. 21 Закону Російської Федерації «Про основи податкової системи в Російській Федерації» від 27 грудня 1991 р. N 2118-1. Рекламою вважаються всі види оголошенні, повідомлень та повідомлень, які передають інформацію з комерційною метою за допомогою засобів масової інформації (пресу, ефірного, супутникового і кабельного телебачення, радіомовлення), а також за допомогою каталогів, прейскурантів, довідників, листівок, афіш, календарів, світлових табло (рядок, що біжить, світлова фіксована рядок і ін), майна юридичних і фізичних осіб, одягу. Реклама повинна здійснюватися відповідно до Федерального закону РФ «Про рекламу» від 18 червня 1995 р. N 108-ФЗ. Даним Законом не допускається недостовірна, неетична, свідомо помилкова і прихована реклама. Загальна величина витрат на рекламу не повинна перевищувати граничних розмірів, обчислених за нормативами, встановленими Міністерством фінансів Російської Федерації від 29 квітня 1994 р. N 56.
До витрат, включених до витрат, відносяться:
збір за паркування автотранспорту, інші податки і збори (документами, що підтверджують витрати підприємця з перерахованих вище платежах, є квитанції про сплату, банківські документи тощо);
обов'язкові відрахування в державні позабюджетні фонди, передбачені законодавством Російської Федерації;
витрати зі сплати страхових внесків, які приймаються у витрати звітного періоду в межах встановлених тарифів;
До складу витрат індивідуального підприємця входять і інші витрати, безпосередньо пов'язані з підприємницькою діяльністю, в тому числі:
з виготовлення печаток, штампів;
з придбання канцелярських товарів, необхідних для діяльності і використаних у звітному періоді;
але відкриття поточного рахунку в банку, з проведення операцій по поточному рахунку, по платі за чекову книжку;
з оплати відсотків за користування кредитами банків (за винятком позик, пов'язаних з придбанням основних засобів, нематеріальних та інших необоротних активів) у межах облікової ставки Банку Росії, збільшеної на 3 пункти;
на проведення всіх видів ремонту основних засобів, необхідних для здійснення підприємницької діяльності;
з оплати послуг зв'язку, що відносяться до підприємницької діяльності;
з придбання нормативних документів, юридичної літератури, газет, журналів, необхідних для здійснення діяльності;
з відшкодування орендної плати за використання приміщень під офіси (склади), транспортних засобів, основних фондів і т. д. У випадку якщо підприємець використовує для своєї діяльності відокремлене приміщення, що належить йому на праві особистої власності, то до складу витрат приймаються витрати з теплової, електричної енергії, водопостачання і т. д.;
з рекламування діяльності на підставі договорів, рахунків, платіжних документів
і т.п.
3. НАЛОГООБЛАЖЕНІЄ МАЛИХ ПІДПРИЄМСТВ
3.1. Загальна характеристика податкової системи
Принципи побудови податкової системи, її структура визна-
діляються таким нормативним документом, як "Звід законів
Російської Федерації про внутрішні доходи і податки "." Звід "
містить закон "Про основи податкової системи в Російській Фе-
дераціі "і спеціальні закони по конкретних податках.
Закон "Про основи податкової системи ..." є базовим.
У ньому зафіксовані загальні принципи оподаткування на територі-
торії Росії, податкова компетенція органів влади різного
рівня, визначено склад платників податків і об'єктів обкладений-
ня, адресність податків та порядок їх зарахування в різні
бюджети, права і відповідальність платників та податкових ор-
ганів.
Відповідно до цього закону на території Російської
Федерації стягуються такі податки, збори і платежі:
1. Податок на прибуток підприємств і організацій. У далекій-
шем можливо стягування податку з валового доходу підприємств.
2. Податок на майно підприємств, яке визначається як підсумок
бухгалтерського балансу платника.
3. Податок з доходів банків, включаючи комерційні, спеці-
алізірованние, спільні банки з участю вітчизняного та
іноземного капіталу, іноземні банки.
4. Податок на доходи від страхової діяльності, які сплачують-
ний страховими організаціями будь-яких організаційно правових форм
5. Податок на додану вартість. Стягується з вартості
реалізації товарів, робіт, послуг за мінусом матеріальних і
прирівняних до них витрат, пов'язаних з виробництвом цього те-
вару, робіт, надання послуг.
6. Акцизи на певні товарні групи і окремі те-
вари. Акцизи включаються в ціну товару і, отже збіль-
чивают її.
Податок на додану вартість і акцизи введені замість
раніше існуючих податку з обороту та податку з продажу.
7. Земельний податок. Вноситься власниками, землевласників-
ділками та землекористувачами.
8. Податок на операції з цінними паперами. Стягується при їх
випуску (емісії) та купівлі-продажу.
9. Податкові платежі за користування природними ресурсами
і відрахування на відтворення мінерально-сировинної бази.
10. Лісовий дохід, плата за воду. Обов'язкові платежі за
використання лісових та водних ресурсів.
11. Прибутковий податок з фізичних осіб. Сплачують гражда-
не, які отримують доходи на території Російської федерації.
12. Податок на майно фізичних осіб (з нерухомого иму-
вин і з транспортних засобів, за винятком автотранспорту).
13. Збір з громадян за право торгівлі, сплачується шляхом
придбання разового талона чи тимчасового патенту.
14. Реєстраційний збір з осіб, які займаються підприємницькою
Тельського діяльністю.
15. Податок з майна. переходить у порядку наследова-
ня та дарування.
16. Державне мито. Стягується з громадян, припускає-
ріятій і організацій за дії та послуги органів суду, проводи-
ража, нотаріальних контор, РАГСів, виконавчих комітетів,
Ради народних депутатів.
17. Мито, що сплачується при експорті та ім-
порте товарів і продукції.
Даним переліком не охоплюється весь список податків і
зборів, які можуть стягуватися на тій чи іншій території.
Ряд податків може вводитися республіками, що входять до складу
Російської федерації. Крім того, відповідно до Меморанду-
мом про економічну політику Російської федерації вони отримали
право встановлювати додаткові податки.
Відповідно до закону "Про основи податкової системи в
Російської Федерації "всі передбачені податки поділяються на
загальнодержавні (федеральні), республіканські податки
республік, що входять до складу Росії, країв, областей, автоном-
них округів і місцеві податки. Об'єкти оподаткування, розмір
ставок, склад платників, порядок зарахування в бюджеті раз-
особистих рівнів визначаються:
по федеральних податків - законодавством Російської Фе-
дераціі;
щодо республіканських податків - законодавчими актами
Російської Федерації в частині обов'язкових податків, стягується
на всій території. За іншим податком - законами республік,
входять до складу Російської Федерації, нормативними докумен-
тами органів влади країв, областей, автономних округів.
По місцевих податках обов'язкового характеру конкретні
ставки визначаються республіками, що входять до складу
Російської Федерації, або рішеннями відповідними органами
влади. Інші місцеві податки вводяться і регулюються ра-
йоннимі, міськими органами влади та управління.
Федеральні податки стягуються на всій території Росії з
єдиною ставкою. До них відносяться: податок на додану вартість "
тість, акцизи на окремі товари, податок на прибуток, дохід
підприємств і організацій, податок на операції з цінними папір-
ми, прибутковий податок з фізичних осіб, мито, на-
логи - джерела формування дорожніх фондів, гербовий збір,
державне мито.
У перелік республіканських податків входять: податок на дохо-
ди від продажу концесій на розробку природних ресурсів, ак-
цізи на вугілля, нафту, газ, мінеральну руду, податок на імущест-
кількість підприємств, лісовий дохід, плата за воду та ін
З місцевих податків найбільш значним є: зе-
використання земельної, реєстраційний збір з фізичних осіб, що займаються
підприємницькою діяльністю, податок на рекламу, збір за
право використання місцевої символіки та ін
Таким чином частина, республіканських і місцевих податків
стягується в обов'язковому порядку відповідно до законодав-
вальними актами Російської Федерації.
Інші вводяться органами влади на місцях. Наприклад, се-
ді республіканських податків податок на доходи від продажу кон-
цесій на розробку природних ресурсів, податок на майно
підприємств, лісовий дохід, плата за воду - обов'язкові. У той
Водночас суб'єкти Федерації можуть додатково ввести акциз-
ні збори на видобуток вугілля, нафти, газу, руди, інших корисних
копалин.
У переліку обов'язкових місцевих податків будуть: податок на
майно фізичних осіб, земельний податок, реєстраційний
збір з фізичних осіб, які займаються підприємницькою діяль-
тельностью.
Знання тільки списку податків, що стягуються на певній
території, явно недостатньо для впевненого контакту з подат-
говой службою, конкретної розмови з питань опо-