МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ
ГОУ ВПО
ВСЕРОСІЙСЬКИЙ ЗАОЧНИЙ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНИЙ ІНСТИТУТ
Реферат
Дисципліна "Ціноутворення"
На тему:
"Формування цін на основі
витрат підприємства "
Виконала
Студентка
Викладач
Брянськ 2010
Зміст
Метод повних витрат
Метод граничних витрат
Метод ціноутворення на основі доходу з обороту
Метод рентабельності інвестицій (доходу на вкладений капітал)
Метод аналізу беззбитковості та визначення цільового прибутку
Список використаної літератури
Методи, засновані на обліку витрат, відображають орієнтацію на виробників (продавців), є традиційними і досить поширеними, що обумовлено наявністю необхідної інформації у підприємств, простотою розрахунків, можливістю визначити нижню межу ціни, що дозволяє відшкодувати понесені витрати. Однак вони мають недоліки: не враховується рівень попиту і може скластися ситуація, коли з-за високої ціни товар не буде реалізовано; "витратна" ціна не відображає заходи цінності товару для покупців; ігнорується вплив цін конкурентів і їх поведінку.
Можливо п'ять варіантів формування ціни:
на основі повних витрат ("витрати +");
на основі граничних витрат (маржинальних витрат, скороченої собівартості, прямих витрат);
на основі доходу з обороту;
на базі рентабельності інвестицій;
з урахуванням беззбитковості.
При застосуванні перших двох методів витрати можуть бути як фактичними, так і нормативними (стандартними).
де І полн - повні витрати на виробництво одиниці виробу, грн.
Так як постійні витрати розподіляють між усіма видами своєї продукції пропорційно будь-яким показником, то при різних способах розподілу в залежності від вибору бази коливається і рівень собівартості виробу. У результаті до перерахованих недоліків цього методу додається ще один - спотворюється фактична собівартість виробу, а це призводить до заниження або завищення ціни.
Цей метод широко використовується в Росії. По суті, багато підприємств торгівлі також застосовують дану методику: як повних витрат тут виступає ціна придбання товару без ПДВ, а роль рентабельності продукції відіграє рівень торгової надбавки.
Більш прогресивним і обгрунтованим є метод стандартних (нормативних) повних витрат. Сутність його полягає в тому, що в основу ціни закладають не фактичні, а нормативні витрати і постійно враховують відхилення фактичних витрат від норм (табл.1).
Таблиця 1. Калькуляція цін методом стандартних витрат (руб)
Даний метод ціноутворення має ряд переваг у порівнянні з простим урахуванням фактичних витрат. По-перше, дає можливість керувати витратами, тому що розраховують не просто загальну величину відхилення, а в розрізі кожної статті. По-друге, дозволяє здійснювати пофакторного аналізу статей витрат і виявляти, за рахунок чого відбулося відхилення ціни від стандарту. По-третє, забезпечує можливість безперервного зіставлення статей витрат з фінансовими результатами незалежно від змін у завантаженні виробничих потужностей. По-четверте, орієнтує виробників на зниження витрат.
Найбільш складний момент при введенні системи нормативних (стандартних) витрат - визначення прогресивних і обгрунтованих норм витрат, що передбачає детальне вивчення методів виробництва, технічних характеристик виробів і т.д.
Однак краще мати хоч якусь норму, ніж ніякої, оскільки це дозволить до певної міри контролювати ефективність виробництва і рівень цін.
Ці витрати в економічній літературі називають по-різному: маржинальні, граничні, скорочені, прямі, а в практичній діяльності такими прийнято вважати змінні витрати.
У цьому випадку ціну розраховують за формулою:
де І пер - сума граничних (змінних) витрат на одиницю, крб.
Як вже зазначалося, застосування цього методу грунтується на принципі маржинальної прибутку, за рахунок якої відшкодовуються постійні витрати.
Якщо підприємство формує ціну методом граничних витрат і планує отримати задану норму прибутку на вкладений капітал, то рентабельність продукції розраховують за формулою:
де І пост - сума постійних витрат підприємства в цілому, руб.
Метод граничних витрат є більш складним, ніж метод повних витрат, тому що орієнтований на багатофакторний підхід до ціноутворення. у разі його використання підприємство має оцінювати потенційний обсяг продажів по кожній передбачувану ціну. застосовують його в різних ситуаціях:
якщо у підприємства є вільні виробничі потужності та постійні витрати вже покриваються поточним обсягом виробництва. в даному випадку з метою розширення обсягу продажів підприємство може піти на формування ціни з урахуванням тільки змінних витрат;
якщо підприємству необхідно завоювати частку ринку і воно має намір використовувати цінову стратегію проникнення на ринок, тобто ціна на його виріб встановлюється нижче ціни аналогічного товару на ринку. в цьому випадку необхідно врахувати, що тривалий час використовувати цей метод неможливо, тому що в кінцевому рахунку необхідно відшкодовувати всі витрати і отримувати прибуток. у підприємства повинні бути фінансові ресурси, щоб протриматися на цьому рівні ціни на свою продукцію, або такий метод використовується тільки при визначенні ціни на декілька видів товарів, що випускаються.
Найбільш ефективно його використання при прийнятті управлінських рішень:
про ціну на вироби при наявних вільних виробничих потужностях;
про прийняття замовлення від держави чи іншого підприємства при гарантованому збуті;
виробляти або закуповувати комплектуючі вироби;
про доцільність випуску тієї чи іншої продукції при обмежених виробничих можливостях.
де Д - бажаний дохід з обороту, виражений в коеф.
де СК - річна ставка відсотка за користування позикою, виражена в коеф.;
К - сума кредиту, руб.;
В - планований обсяг виробництва, од.
У тому випадку, коли підприємство освоює виробництво, вкладаючи власні кошти, ціну, що забезпечує планований розмір доходу з вкладеного капіталу, визначають за формулою:
де Д - планований прибуток із вкладених коштів, коеф.;
С - сума вкладених коштів, грн.
Різниця між формулами полягає лише в тому, яка саме ціна визначається: у першому випадку - це мінімальна ціна реалізації, у другому - ціна, що забезпечує планований прибуток з інвестицій.
У торговельній діяльності цей метод може застосовуватися для визначення мінімальної ціни при використанні кредиту для закупівлі партії товарів. в цьому випадку ціну розраховують за формулою:
де Д - число днів, протягом яких буде повернений кредит;
В - обсяг партії у натуральних одиницях.
Здійснення розрахунків дає можливість підприємству роздрібної торгівлі зіставити мінімальну і роздрібну ціну з рівнем ринкових цін на аналогічні товари і виявити, чи будуть користуватися попитом вироби при такій ціні і чи є сенс купувати їх на таких умовах.
Крім того, використання цього методу дозволяє приймати обгрунтовані рішення про величину обсягів виробництва або партій товарів при відомих ринкових цінах, так як сума виплат за користування кредитом, що припадає на одиницю виробу (товару), залежить від масштабів діяльності.
В умовах інфляції складно використовувати цей метод з-за високого рівня процентних ставок і їх невизначеності в часі, а також складність прогнозування рівня ринкових цін.
Розрахунки засновані на уявленні про те, що з досягненням певних масштабів виробничо-торговельної діяльності підприємство покриває всі свої витрати (постійні та змінні) і при подальшому нарощуванні обсягу починає отримувати прибуток. в економічній літературі цей обсяг виробничо-торговельної діяльності називається точкою беззбитковості, порогом рентабельності, пороговою обсягом реалізації, точкою перелому і т.д. в точці беззбитковості виручка від продажу продукції покриває витрати підприємства. точка беззбитковості може бути визначена аналітично або графічно.
У сфері виробництва обсяг беззбитковості розраховують за формулою:
де КБ - точка беззбитковості (у натуральних показниках);
І пост - сума постійних витрат на планований випуск, руб.;
І пер - сума змінних витрат на планований випуск, руб.;
Ц план - планована ціна одиниці продукції, грн.;
В - планована виручка від реалізації при запланованій ціною, руб.
Розрахунок можливий за формулою:
де І пер - змінні витрати на одиницю, крб.
різниця між планованої ціною і змінними витратами є маржинальної прибуток з одиниці виробу, тому формула набуває вигляду:
Точка беззбитковості залежить від величини витрат (співвідношення між постійними і змінними) і ціни: чим вища ціна, тим менший обсяг виробництва забезпечує беззбитковість при незмінних витратах.
В основі аналізу беззбитковості лежить пошук найбільш вигідних комбінацій між змінними витратами на одиницю виробу, постійними витратами, ціною та обсягом виробництва.
Для визначення точки беззбитковості графічним шляхом будують графік беззбитковості, в якому по осі ординат відображають показники у вартісному вираженні, по осі абсцис - дані про кількість виробленої продукції в натуральних показниках. на графіку представлені:
лінія постійних витрат;
лінія змінних витрат;
лінія виручки від продажу при різних цінах на вироби.
У точці беззбитковості виникає наступне співвідношення:
так як
Звідси ціна, що забезпечує беззбиткове виробництво (Ц min), розраховується за формулою:
або
Відношення витрат до обсягу випуску представляє собою питомі постійні витрати на одиницю виробу. ця величина залежить від кількості продукції, що випускається.
2. Ціни і ціноутворення: Підручник для вузів / Під ред. І.К. Салімжанова. - М.: ЗАТ "Финстатинформ", 2001. - 304 с.
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ
ГОУ ВПО
ВСЕРОСІЙСЬКИЙ ЗАОЧНИЙ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНИЙ ІНСТИТУТ
Реферат
Дисципліна "Ціноутворення"
На тему:
"Формування цін на основі
витрат підприємства "
Виконала
Студентка
Викладач
Брянськ 2010
Зміст
Метод повних витрат
Метод граничних витрат
Метод ціноутворення на основі доходу з обороту
Метод рентабельності інвестицій (доходу на вкладений капітал)
Метод аналізу беззбитковості та визначення цільового прибутку
Список використаної літератури
Методи, засновані на обліку витрат, відображають орієнтацію на виробників (продавців), є традиційними і досить поширеними, що обумовлено наявністю необхідної інформації у підприємств, простотою розрахунків, можливістю визначити нижню межу ціни, що дозволяє відшкодувати понесені витрати. Однак вони мають недоліки: не враховується рівень попиту і може скластися ситуація, коли з-за високої ціни товар не буде реалізовано; "витратна" ціна не відображає заходи цінності товару для покупців; ігнорується вплив цін конкурентів і їх поведінку.
Можливо п'ять варіантів формування ціни:
на основі повних витрат ("витрати +");
на основі граничних витрат (маржинальних витрат, скороченої собівартості, прямих витрат);
на основі доходу з обороту;
на базі рентабельності інвестицій;
з урахуванням беззбитковості.
При застосуванні перших двох методів витрати можуть бути як фактичними, так і нормативними (стандартними).
Метод повних витрат
При цьому методі в основу ціни закладають всі фактичні витрати підприємства на виробництво і збут продукції (постійні та змінні), тобто розраховують повну собівартість виробу, і якої додають суму прибутку. Ціну визначають за формулою:де І полн - повні витрати на виробництво одиниці виробу, грн.
Так як постійні витрати розподіляють між усіма видами своєї продукції пропорційно будь-яким показником, то при різних способах розподілу в залежності від вибору бази коливається і рівень собівартості виробу. У результаті до перерахованих недоліків цього методу додається ще один - спотворюється фактична собівартість виробу, а це призводить до заниження або завищення ціни.
Цей метод широко використовується в Росії. По суті, багато підприємств торгівлі також застосовують дану методику: як повних витрат тут виступає ціна придбання товару без ПДВ, а роль рентабельності продукції відіграє рівень торгової надбавки.
Більш прогресивним і обгрунтованим є метод стандартних (нормативних) повних витрат. Сутність його полягає в тому, що в основу ціни закладають не фактичні, а нормативні витрати і постійно враховують відхилення фактичних витрат від норм (табл.1).
Таблиця 1. Калькуляція цін методом стандартних витрат (руб)
| Показники | Виріб | |
| норма (стандарт) | відхилення | |
| Витрати на сировину, матеріали | 54 | -2 |
| Витрати на оплату праці з відрахуваннями на соціальні потреби | 110,8 | - |
| Інші витрати | 125,2 | +15 |
| Непрямі витрати | 90 | -8 |
| Разом витрат | 380 | +5 |
| Прибуток | 45 | +5 |
| Ціна | 425 | - |
Найбільш складний момент при введенні системи нормативних (стандартних) витрат - визначення прогресивних і обгрунтованих норм витрат, що передбачає детальне вивчення методів виробництва, технічних характеристик виробів і т.д.
Однак краще мати хоч якусь норму, ніж ніякої, оскільки це дозволить до певної міри контролювати ефективність виробництва і рівень цін.
Метод граничних витрат
Метод граничних витрат передбачає облік в ціні продукції тільки тих витрат, які виникають при випуску кожної додаткової одиниці продукції понад вже освоєного виробництва.Ці витрати в економічній літературі називають по-різному: маржинальні, граничні, скорочені, прямі, а в практичній діяльності такими прийнято вважати змінні витрати.
У цьому випадку ціну розраховують за формулою:
де І пер - сума граничних (змінних) витрат на одиницю, крб.
Як вже зазначалося, застосування цього методу грунтується на принципі маржинальної прибутку, за рахунок якої відшкодовуються постійні витрати.
Якщо підприємство формує ціну методом граничних витрат і планує отримати задану норму прибутку на вкладений капітал, то рентабельність продукції розраховують за формулою:
де І пост - сума постійних витрат підприємства в цілому, руб.
Метод граничних витрат є більш складним, ніж метод повних витрат, тому що орієнтований на багатофакторний підхід до ціноутворення. у разі його використання підприємство має оцінювати потенційний обсяг продажів по кожній передбачувану ціну. застосовують його в різних ситуаціях:
якщо у підприємства є вільні виробничі потужності та постійні витрати вже покриваються поточним обсягом виробництва. в даному випадку з метою розширення обсягу продажів підприємство може піти на формування ціни з урахуванням тільки змінних витрат;
якщо підприємству необхідно завоювати частку ринку і воно має намір використовувати цінову стратегію проникнення на ринок, тобто ціна на його виріб встановлюється нижче ціни аналогічного товару на ринку. в цьому випадку необхідно врахувати, що тривалий час використовувати цей метод неможливо, тому що в кінцевому рахунку необхідно відшкодовувати всі витрати і отримувати прибуток. у підприємства повинні бути фінансові ресурси, щоб протриматися на цьому рівні ціни на свою продукцію, або такий метод використовується тільки при визначенні ціни на декілька видів товарів, що випускаються.
Найбільш ефективно його використання при прийнятті управлінських рішень:
про ціну на вироби при наявних вільних виробничих потужностях;
про прийняття замовлення від держави чи іншого підприємства при гарантованому збуті;
виробляти або закуповувати комплектуючі вироби;
про доцільність випуску тієї чи іншої продукції при обмежених виробничих можливостях.
Метод ціноутворення на основі доходу з обороту
Метод формування ціни на основі доходу з обороту також передбачає врахування повних витрат підприємства. крім того, він повинен забезпечити йому планований (бажаний) розмір доходу з обороту. при цьому методі ціну розраховують за формулою:де Д - бажаний дохід з обороту, виражений в коеф.
Метод рентабельності інвестицій (доходу на вкладений капітал)
Даний метод використовується при ціноутворенні на нову продукцію, виробництво і реалізація якого вимагають вкладення капіталу, будучи єдиним методом, враховує платність фінансових ресурсів. якщо підприємство вкладає у виробництво позикові кошти, то мінімальну ціну, що забезпечує виплату відсотків за користування кредитом, розраховують за формулою:де СК - річна ставка відсотка за користування позикою, виражена в коеф.;
К - сума кредиту, руб.;
В - планований обсяг виробництва, од.
У тому випадку, коли підприємство освоює виробництво, вкладаючи власні кошти, ціну, що забезпечує планований розмір доходу з вкладеного капіталу, визначають за формулою:
де Д - планований прибуток із вкладених коштів, коеф.;
С - сума вкладених коштів, грн.
Різниця між формулами полягає лише в тому, яка саме ціна визначається: у першому випадку - це мінімальна ціна реалізації, у другому - ціна, що забезпечує планований прибуток з інвестицій.
У торговельній діяльності цей метод може застосовуватися для визначення мінімальної ціни при використанні кредиту для закупівлі партії товарів. в цьому випадку ціну розраховують за формулою:
де Д - число днів, протягом яких буде повернений кредит;
В - обсяг партії у натуральних одиницях.
Здійснення розрахунків дає можливість підприємству роздрібної торгівлі зіставити мінімальну і роздрібну ціну з рівнем ринкових цін на аналогічні товари і виявити, чи будуть користуватися попитом вироби при такій ціні і чи є сенс купувати їх на таких умовах.
Крім того, використання цього методу дозволяє приймати обгрунтовані рішення про величину обсягів виробництва або партій товарів при відомих ринкових цінах, так як сума виплат за користування кредитом, що припадає на одиницю виробу (товару), залежить від масштабів діяльності.
В умовах інфляції складно використовувати цей метод з-за високого рівня процентних ставок і їх невизначеності в часі, а також складність прогнозування рівня ринкових цін.
Метод аналізу беззбитковості та визначення цільового прибутку
Даний метод, строго кажучи, не можна назвати методом визначення ціни, по суті, це розрахунок різних варіантів обсягів виробничої або торговельної діяльності, що дозволяють досягти беззбитковості і отримати цільову (плановану) прибуток за певних витратах і різних цінах.Розрахунки засновані на уявленні про те, що з досягненням певних масштабів виробничо-торговельної діяльності підприємство покриває всі свої витрати (постійні та змінні) і при подальшому нарощуванні обсягу починає отримувати прибуток. в економічній літературі цей обсяг виробничо-торговельної діяльності називається точкою беззбитковості, порогом рентабельності, пороговою обсягом реалізації, точкою перелому і т.д. в точці беззбитковості виручка від продажу продукції покриває витрати підприємства. точка беззбитковості може бути визначена аналітично або графічно.
У сфері виробництва обсяг беззбитковості розраховують за формулою:
де КБ - точка беззбитковості (у натуральних показниках);
І пост - сума постійних витрат на планований випуск, руб.;
І пер - сума змінних витрат на планований випуск, руб.;
Ц план - планована ціна одиниці продукції, грн.;
В - планована виручка від реалізації при запланованій ціною, руб.
Розрахунок можливий за формулою:
де І пер - змінні витрати на одиницю, крб.
різниця між планованої ціною і змінними витратами є маржинальної прибуток з одиниці виробу, тому формула набуває вигляду:
Точка беззбитковості залежить від величини витрат (співвідношення між постійними і змінними) і ціни: чим вища ціна, тим менший обсяг виробництва забезпечує беззбитковість при незмінних витратах.
В основі аналізу беззбитковості лежить пошук найбільш вигідних комбінацій між змінними витратами на одиницю виробу, постійними витратами, ціною та обсягом виробництва.
Для визначення точки беззбитковості графічним шляхом будують графік беззбитковості, в якому по осі ординат відображають показники у вартісному вираженні, по осі абсцис - дані про кількість виробленої продукції в натуральних показниках. на графіку представлені:
лінія постійних витрат;
лінія змінних витрат;
лінія виручки від продажу при різних цінах на вироби.
У точці беззбитковості виникає наступне співвідношення:
так як
Звідси ціна, що забезпечує беззбиткове виробництво (Ц min), розраховується за формулою:
або
Відношення витрат до обсягу випуску представляє собою питомі постійні витрати на одиницю виробу. ця величина залежить від кількості продукції, що випускається.
Список використаної літератури
1. Ціноутворення: навч. посібник / Д.А. Шевчук. - М.: ГроссМедіа: РОСБУХ, 2008. - 240 с.2. Ціни і ціноутворення: Підручник для вузів / Під ред. І.К. Салімжанова. - М.: ЗАТ "Финстатинформ", 2001. - 304 с.