Тема: Формування національної самосвідомості учнів
План
1. Відродження національно-культурної основи освіти
2. Національна самосвідомість як результат здійснення громадянського виховання
3. Сформованість самосвідомості у підлітків
4. Республіканська програма патріотичного виховання молоді
1. Відродження національно-культурної основи освіти
У 20 столітті світова школа багато десятиліть розвивалася шляхом уніфікації на базі європейсько-американського зразка. Зрівнювання, однаковість призвело до втрати великої кількості рідкісних мов, до втрати національних елементів. Ці процеси руйнували етнічну середу. Вони виховували безособистісних космополітів зі зниженою моральністю та відповідальністю, сприяли поширенню шаблонної культури. В кінці 80-х років у світовому соціокультурному процесі відбувся так званий всесвітній сплеск етнічного відродження. Він виявився в тому числі і в загострену увагу до національних школам, у створенні національно-регіональних систем освіти. Людство усвідомило, що національна школа - це не благе побажання і не «заповідник етносу», а необхідний засіб включення юнацтва у світ загальнолюдських цінностей.
Вихід з такого становища в справжньому національно-культурному відродженні Білорусі. Його, на думку білоруського філософа Володимира Конана, необхідно розглядати як закономірне явище в історичному розвитку народу, коли після тривалого періоду застою і національного нігілізму гостро проявилася потреба у прискоренні економічних, соціально-політичних і культурних процесів до більш високих форм суспільного буття і національної самосвідомості. Особлива роль тут належить освіті і вихованню. Саме школа може і повинна виступати провідним засобом національно-культурного відродження. А це можливо тільки в тому випадку, якщо вона стане дійсно національною.
В якості національних слід розглядати навчальні заклади, які сприяють економічному і культурно-духовному розвитку нації, долучають дітей і підлітків до рідних етнокультурним традиціям, виховують нові покоління носіями і творчими продовжувачами етносу на основі високої національної самосвідомості, повноцінного опанування мови та культури свого народу. Одночасно вони забезпечують і залучення учнів до світової культури, загальнолюдських цінностей, дають молоді знання на рівні світових стандартів, допомагають їй стати фахівцями, конкурентоспроможними на світовому ринку праці, інтелекту і капіталів.
Предмети в білоруській національній школі необхідно викладати з урахуванням національної і регіональної специфіки. Крім того. Виховну роботу слід орієнтувати на формування кращих рис національного характеру, підйом рівня національної самосвідомості особистості. Важливо вчити молодь шанобливого ставлення до інших народів і культур, виховувати почуття як патріотизму, відданості Батьківщині, так і інтернаціоналізму.
Світ людських почуттів і переживань, що виражають відносини близьких людей, передається в звуках, ритміці і мелодиці рідної мови, присутній у музиці, художніх творах, в архітектурі, предметах домашнього вжитку. Національна школа покликана відкрити дітям цей світ, будувати свою діяльність на його багатства. Особливі зусилля необхідно докласти для пожвавлення і поширення білоруської мови.
Важливо навчитися переймати світовий досвід таким чином, щоб не завдати шкоди національним цінностям. Кожна національна культура унікальна, сила людства в різноманітті культур, і тому до всіх запозичень необхідно підходити критично, тобто вміти відбирати те, що сприяє розвитку національно-культурної спадщини. [2, с. 154-157]
Зростання національної самосвідомості в нашій республіці призвів в останні роки до відродження національної ідеології, культури, мови, традицій, символіки. Пріоритетними для білорусів стали такі цінності, як білоруська державність, культура, історія білоруського етносу, національні традиції, звичаї, загальнолюдські ідеали добра, правди, справедливості, дотримання прав людини. У цих умовах головною метою сучасної освітньої системи Республіки Білорусь є формування персональної системи соціально значущих цінностей кожної людини і суспільства в цілому. [7, с. 79]
2. Національна самосвідомість як результат здійснення громадянського виховання
Білоруська нація являє собою унікальне явище в тому сенсі, що в світі немає такої нації, представники якої так байдуже ставилися до свого минулого. Рівень національної самосвідомості білорусів дуже низький. Доля Білорусі як самостійної держави залежить значною мірою від рівня сформованості у нашого народу національної самосвідомості. Таким чином, виховання національної самосвідомості підростаючого покоління - проблема особливої громадянської значимості, від вирішення якої значною мірою залежить духовне здоров'я нації, перспективи її розвитку.
Об'єктивно склалося так, що протягом багатьох років була відсутня можливість наукового дослідження сутності та значущості проблеми білоруської національної ідеї, виховання національної самосвідомості білорусів. Національна самосвідомість не є спадковістю і не дається дитині при народженні, а вимагає від кожної людини напруженої роботи мозку і душі, наукового підходу до його формування у дітей.
Під національною самосвідомістю особистості зазвичай розуміють осмислення нею своєї приналежності до певного етносу, його місця та ролі в цьому суспільстві, повагу рідної мови, національних традицій, звичаїв, обрядів.
Виховання національної самосвідомості, як і виховання в цілому - комплексний процес, тому може виникнути питання, які якості формувати спочатку, а які потім. Виховання національної самосвідомості необхідно починати з виховання самосвідомості особистості. Самосвідомість особистості - відносно стійка система уявлень індивіда про самого себе як про частину суспільства, своїх взаєминах з навколишнім світом, іншими людьми про своїх діях і вчинках, думках, почуттях, про всю різноманітність якостей особистості, на основі чого формується образ власного «Я». Без наявності самосвідомості неможливо виховати і національна самосвідомість. [3, c. 60-63]
Виховання громадянина - одна з найважливіших завдань діяльності закладу освіти. Вирішуючи проблему громадянського виховання учнів, необхідно зосередити зусилля, насамперед на формуванні цілісного ставлення до явищ суспільного життя, діяльності і свідомості окремих соціальних груп і особистості. Хорошого громадянина можна визначити по тому, наскільки якісно він виконує покладені на нього функції і по його вкладу в благополуччя держави. Хорошій людині притаманні патріотизм і конституціоналізм: любов до країни, повага до закону і досконалості в рамках закону. Отже, хороший громадянин - це законослухняний, патріотично-налаштований людина, яка докладає всіх зусиль для того, щоб виконувати своє призначення в суспільстві. Сьогодні важливо уточнити критерії та ознаки, на які треба орієнтуватися, щоб уникнути крайнощів і не повторювати помилок минулого: справжній громадянин не лише хороша людина і законослухняний член суспільства, але й самостійна особистість, має адекватне уявлення про цілісну картину світу, що усвідомлює своє особливе призначення в ньому. Поняття «громадянськість» може стати ментальної основою підготовки майбутнього фахівця будь-якої професійної спрямованості. За визначенням, «громадянськість» - це комплекс суб'єктивних якостей особистості, що виявляються у відносинах до діяльності людини при виконанні ним основних спеціально-рольових функцій - захисту інтересів Вітчизни, в справді вільної і чесної прихильності орієнтаціям і на загальноприйняті норми і моральні цінності, включаючи сфери праці , сімейно-побутових, міжнаціональних та міжособистісних відносин. [6, c. 39]
Громадянське виховання передбачає формування конституційних, правових позицій особистості. Воно забезпечує формування громадянської свідомості як форми суспільної свідомості, що виражає інтереси суспільства і особистості у вирішенні проблем держави. Громадське і особистісне свідомість не тотожні. Вироблені в суспільстві ідеї, норми, погляди та ідеали визначають громадянську свідомість особистості, що формується, проте для досягнення їх гармонії необхідна цілеспрямована виховна робота. При цьому утвердилися ідеали суспільства приймаються особистістю як свої власні. Сформований громадянську свідомість дає людині можливість оцінювати соціальні явища і процеси, свої вчинки і дії з позиції інтересів суспільства.
Реалізація мети громадянського виховання залежить від вирішення конкретних завдань, основними з яких є:
ü Розвиток і підтримка закладеного в кожній людині природного почуття любові до своєї землі, історичного коріння і Батьківщині в цілому на основі усвідомлення самоцінності суспільства, членом якого він є;
ü Формування в учнів основ світоглядних уявлень про суспільство і людину, знайомство з основами правових та економічних знань, політико-правової та екологічної культури, а також морально-етичними традиціями суспільства;
ü Сприяння реалізації права учнів на вільний вибір поглядів та переконань з урахуванням різноманітності світоглядних підходів, орієнтація учнів на гуманістичні та демократичні цінності національної і світової культури;
ü Формування у підростаючого громадянина активної життєвої позиції, спосубствующей його інтеграції в сучасне суспільство та участі у вдосконаленні останнього;
Цілі громадянського виховання реалізуються в цілому педагогічному процесі з урахуванням вікових можливостей і особливостей дітей. У сучасному світі вся атмосфера суспільного і особистого життя людей насичена політичною інформацією, суперечливими установками, оцінками, ціннісними орієнтаціями. Діти будь-якого віку, живучи і діючи в цій атмосфері, не ізольовані від політичних впливів та впливів. Політична ідеологія заломлюється в їхній свідомості під впливом дорослих. Це вимагає від педагогів і батьків бути озброєними знанням особливостей дитячого сприйняття політичної інформації, усвідомлення та осмислення фактів і подій.
Громадянське виховання підростаючої особистості стає актуальною проблемою. Концепція громадянського виховання в Республіці Білорусь базується на основних принципах загальної Декларації прав людини.
Головною особливістю педагогічної діяльності є єдність процесу навчання і виховання, що розвиває і виховує характер змісту основних предметів, в яких найбільш повно представлені багатства національної культури, уклад життя народу, його традиції, соціальні норми поведінки, духовні ідеали і цінності. Мета громадянського виховання - сформувати свідомого громадянина, у якого особистісні якості і риси характеру, вчинки і поведінку будуть спрямовані на саморозвиток, самовдосконалення і будуть узгоджуватися з інтересами інших громадян і суспільства в цілому. [3, c. 295]
У загальній системі виховної роботи особлива роль належить цивільно-патріотичному вихованню.
Виховання підростаючого покоління вимагає сьогодні від педагога вирішення ряду завдань:
ü Виховання у дітей любові до Батьківщини, почуття інтернаціоналізму, готовності зміцнювати основи суспільства і держави, гідно і чесно виконувати обов'язки громадянина, патріота Білорусі;
ü Формування поваги до національного населенню, традицій, культури народу Білорусі;
ü Роз'яснення конституції Республіки Білорусь, що забезпечує демократію і громадянське згоду, вільне і гідне розвиток особистості;
ü Прищеплювання поваги до Державного гербу та Державному прапору Республіки Білорусь ». [7, c. 79]
3. Сформованість самосвідомості у підлітків
Підлітковий вік - вік напруженого внутрішнього життя людини, тонких рефлексій, заводять підлітка в такі глибини людської психіки, що часом дух захоплює від діапазону образів, що тісняться у внутрішньому світі враженої підлітка.
Завдяки рефлексії на себе та інших підліток просувається в напрямку самопізнання. Він прагне оцінити себе самого. «Хто Я?» - Основне питання віку. Підліток прагне оцінити себе як майбутнього хлопця чи дівчину; визначити для себе своє минуле, значення особистого цього, заглянути в особисте майбутнє; визначитися у соціальному просторі - осмислити свої права і обов'язки. [5, c. 406]
З розвитком самосвідомості у людини безперервно змінюється уявлення про себе у зв'язку з результатом його діяльності, становищем у колективі, вимогами до нього суспільства. При цьому основним показником сформованості самосвідомості є об'єктивна самооцінка. [1, c. 41]
При заниженій самооцінці підліток недооцінює свої можливості, прагне до виконання тільки самих простих завдань, що заважає його розвитку.
При завищеній самооцінці він переоцінює свої можливості, прагне виконати те, з чим не в змозі впоратися, що також негативно позначається на розвитку його особистості. [5, c. 411]
Психологи і педагоги визначають самосвідомість як усвідомлення людиною самої себе в системі відносин із суспільством. [1, c. 41]
Підлітки прагнуть до вироблення власних ідеалів, визначенню життєвих цілей, які допомагають знайти місце в житті, обрати професію та реалізувати себе як особистість і індивідуальність. Основна маса сучасних юнаків і дівчат здатна до глибокого освоєння ідеї громадянськості і політичних демократичних цінностей, до відстоювання своїх переконань, до самостійної оцінки політичної інформації. [3, c.295]
Саме в підлітковому віці дитині потрібна порада дорослого, ненав'язлива підказка як вийти із ситуації, коли хочеться одного, а точно знаєш, що потрібно інше. Формування світогляду неможливо без розвитку понятійного мислення, освоєння термінології, а це можна зробити тільки при правильно поставленому освіті з найрізноманітніших питань культури. Підлітки не позбавлені почуття колективізму і розуміння сили громадськості, але цінності, норми референтної групи часто домінують над общеколлектівних. Весь характер виховної роботи, її зміст повинні бути співставні з цілями і завданнями самовиховання школярів. Тільки через особисту діяльність і прагнення молодої людини опанувати власним позитивним досвідом розвивається індивід з активною життєвою позицією. [8, c. 48-50]
4. Республіканська програма патріотичного виховання молоді
Міністерством освіти Республіки Білорусь були розроблені Концепція безперервного виховання дітей та учнівської молоді в Республіці Білорусь та Програма безперервного виховання дітей та учнівської молоді в Республіці Білорусь на 2007-2010 роки.
Ці Концепція і Програма безперервного виховання дітей та учнівської молоді в Республіці Білорусь є основними документами, в яких закріплюються головні пріоритети виховання в навчальних закладах з урахуванням основ ідеології білоруської держави.
Педагогічні кадри країни вирішують поставлені завдання громадянського та патріотичного виховання учнів через якісну загальноосвітню підготовку, зміцнення здоров'я та психологічного стану юнаків, посилення моральної та ідеологічної складової у виховній роботі установ освіти. Багато в чому успіхи в цивільному та патріотичному вихованні учнів пов'язані з активною взаємодією двох міністерств: освіти і оборони. А точкою відліку цієї діяльності можна вважати прийняття Республіканської програми патріотичного виховання молоді. Полем спільної роботи з цивільного та патріотичному вихованню учнів двох міністерств стали:
ü Співпраця з педагогічними та військовими кадрами, які організовують виховну роботу з молоддю через проведення науково-практичних конференцій і семінарів з проблем громадянського та патріотичного виховання (щорічно);
ü Організація масової роботи з учнями, яка включає проведення конкурсів, зльотів, таборів військово-патріотичної спрямованості;
ü Робота з увічнення пам'яті полеглих захисників Вітчизни з залученням учнів у пошукову та дослідницьку діяльність, шефство над ветеранами війни;
ü Професійна орієнтація учнів через організацію профільних військово-патріотичних класів.
Важливе місце в системі цивільного і патріотичного виховання учнів належить туристично-краєзнавчій роботі. Наявність в арсеналі педагога таких форм, як експедиції, походи, екскурсії, зльоти, профільні табори, дають можливість зробити процес виховання більш змістовним, насиченим яскравими враженнями, які залишають найбільш глибокий слід у душах і серцях учнів, створюють умови для плідної роботи з цивільного і патріотичному вихованню.
З метою активізації діяльності закладів освіти з цивільного та патріотичному вихованню, більш широкого використання краєзнавчого потенціалу, розширення пошуково-дослідницької роботи в системі освіти країни продовжується республіканська акція учнівської молоді "Живу ў Беларусі І критим Ганар". Співзасновниками акції були Мінестерство природних ресурсів Республіки Білорусь, Міністерство спорту і туризму, Міністерство культури, Міністерство інформації, Державний комітет з майна і Академія наук Республіки Білорусь.
У кожному районі нашої країни, в кожному місті, селищі, селі є свої природні особливості, специфічні історичні та культурні риси, що становлять той феномен, який формує в людині інтерес і прихильність до рідного краю, його патріотичні почуття, історична свідомість, соціальну активність. Допомогти краще пізнати рідний край, глибше зрозуміти особливості його природи, історії та культури, їх взаємозв'язок з природою, історією і культурою країни, взяти участь у творчої соціально значущої діяльності, розвинути власні здібності - в цьому і полягає основний сенс акції "Живу ў Беларусі І критим Ганар ".
Найбільший інтерес в учнів викликають проводяться в рамках акції конкурси:
на кращий проект краєзнавчого маршруту «Мій край»;
дослідних робіт "Пазнай палю Радзіму";
зі складання карт-схем пам'яток малої батьківщини;
огляд-конкурс інформаційних знаків-стендів про визначні пам'ятки малої батьківщини.
У вересні 2008 року в Ндола «Зубренок» будуть підведені підсумки названої республіканської акції.
Важливим чинником патріотичного і громадянського виховання учнів є музеї, що працюють в установах освіти. Саме вони дають можливість впливати через факти, явища, образи на формування культури учнів, виховувати такі якості, як духовність, патріотизм, громадянський обов'язок, особиста відповідальність. [4, с.3-5]
Література
1. Кочетов А.І. Організація самовиховання школярів - М., - 2000. - 312 с.
2. Латиш М.І. «Освіта на рубежі століть», Мн., 2000. - 214 с.
3. Лихачов Б.Т. Педагогіка - М.: Юрайт, 1999. - 523 с.
4. Мітраковіч С.С. Виховуємо патріотів / / Пазашкольнае вихаванне. Сірки "У дапамогу педагогу" .- 2008. - № 2. - С. 3-5
5. Мухіна В.С. «Вікова психологія» - М., - 2000. - 456 с.
6. Савотіна Н.А. Громадянське виховання: традиції і сучасні вимоги. / / Педагогіка -2002. - № 4.
7. Улосевіч, Л.С. «Заради Вітчизни слід жертвувати навіть славою» / / Народна асвета. - 2005. - № 8.
8. Яковлєва М.М. Виховна робота в школі. - Мн.: НДО, 1997. - 194 с.
План
1. Відродження національно-культурної основи освіти
2. Національна самосвідомість як результат здійснення громадянського виховання
3. Сформованість самосвідомості у підлітків
4. Республіканська програма патріотичного виховання молоді
1. Відродження національно-культурної основи освіти
У 20 столітті світова школа багато десятиліть розвивалася шляхом уніфікації на базі європейсько-американського зразка. Зрівнювання, однаковість призвело до втрати великої кількості рідкісних мов, до втрати національних елементів. Ці процеси руйнували етнічну середу. Вони виховували безособистісних космополітів зі зниженою моральністю та відповідальністю, сприяли поширенню шаблонної культури. В кінці 80-х років у світовому соціокультурному процесі відбувся так званий всесвітній сплеск етнічного відродження. Він виявився в тому числі і в загострену увагу до національних школам, у створенні національно-регіональних систем освіти. Людство усвідомило, що національна школа - це не благе побажання і не «заповідник етносу», а необхідний засіб включення юнацтва у світ загальнолюдських цінностей.
Вихід з такого становища в справжньому національно-культурному відродженні Білорусі. Його, на думку білоруського філософа Володимира Конана, необхідно розглядати як закономірне явище в історичному розвитку народу, коли після тривалого періоду застою і національного нігілізму гостро проявилася потреба у прискоренні економічних, соціально-політичних і культурних процесів до більш високих форм суспільного буття і національної самосвідомості. Особлива роль тут належить освіті і вихованню. Саме школа може і повинна виступати провідним засобом національно-культурного відродження. А це можливо тільки в тому випадку, якщо вона стане дійсно національною.
В якості національних слід розглядати навчальні заклади, які сприяють економічному і культурно-духовному розвитку нації, долучають дітей і підлітків до рідних етнокультурним традиціям, виховують нові покоління носіями і творчими продовжувачами етносу на основі високої національної самосвідомості, повноцінного опанування мови та культури свого народу. Одночасно вони забезпечують і залучення учнів до світової культури, загальнолюдських цінностей, дають молоді знання на рівні світових стандартів, допомагають їй стати фахівцями, конкурентоспроможними на світовому ринку праці, інтелекту і капіталів.
Предмети в білоруській національній школі необхідно викладати з урахуванням національної і регіональної специфіки. Крім того. Виховну роботу слід орієнтувати на формування кращих рис національного характеру, підйом рівня національної самосвідомості особистості. Важливо вчити молодь шанобливого ставлення до інших народів і культур, виховувати почуття як патріотизму, відданості Батьківщині, так і інтернаціоналізму.
Світ людських почуттів і переживань, що виражають відносини близьких людей, передається в звуках, ритміці і мелодиці рідної мови, присутній у музиці, художніх творах, в архітектурі, предметах домашнього вжитку. Національна школа покликана відкрити дітям цей світ, будувати свою діяльність на його багатства. Особливі зусилля необхідно докласти для пожвавлення і поширення білоруської мови.
Важливо навчитися переймати світовий досвід таким чином, щоб не завдати шкоди національним цінностям. Кожна національна культура унікальна, сила людства в різноманітті культур, і тому до всіх запозичень необхідно підходити критично, тобто вміти відбирати те, що сприяє розвитку національно-культурної спадщини. [2, с. 154-157]
Зростання національної самосвідомості в нашій республіці призвів в останні роки до відродження національної ідеології, культури, мови, традицій, символіки. Пріоритетними для білорусів стали такі цінності, як білоруська державність, культура, історія білоруського етносу, національні традиції, звичаї, загальнолюдські ідеали добра, правди, справедливості, дотримання прав людини. У цих умовах головною метою сучасної освітньої системи Республіки Білорусь є формування персональної системи соціально значущих цінностей кожної людини і суспільства в цілому. [7, с. 79]
2. Національна самосвідомість як результат здійснення громадянського виховання
Білоруська нація являє собою унікальне явище в тому сенсі, що в світі немає такої нації, представники якої так байдуже ставилися до свого минулого. Рівень національної самосвідомості білорусів дуже низький. Доля Білорусі як самостійної держави залежить значною мірою від рівня сформованості у нашого народу національної самосвідомості. Таким чином, виховання національної самосвідомості підростаючого покоління - проблема особливої громадянської значимості, від вирішення якої значною мірою залежить духовне здоров'я нації, перспективи її розвитку.
Об'єктивно склалося так, що протягом багатьох років була відсутня можливість наукового дослідження сутності та значущості проблеми білоруської національної ідеї, виховання національної самосвідомості білорусів. Національна самосвідомість не є спадковістю і не дається дитині при народженні, а вимагає від кожної людини напруженої роботи мозку і душі, наукового підходу до його формування у дітей.
Під національною самосвідомістю особистості зазвичай розуміють осмислення нею своєї приналежності до певного етносу, його місця та ролі в цьому суспільстві, повагу рідної мови, національних традицій, звичаїв, обрядів.
Виховання національної самосвідомості, як і виховання в цілому - комплексний процес, тому може виникнути питання, які якості формувати спочатку, а які потім. Виховання національної самосвідомості необхідно починати з виховання самосвідомості особистості. Самосвідомість особистості - відносно стійка система уявлень індивіда про самого себе як про частину суспільства, своїх взаєминах з навколишнім світом, іншими людьми про своїх діях і вчинках, думках, почуттях, про всю різноманітність якостей особистості, на основі чого формується образ власного «Я». Без наявності самосвідомості неможливо виховати і національна самосвідомість. [3, c. 60-63]
Виховання громадянина - одна з найважливіших завдань діяльності закладу освіти. Вирішуючи проблему громадянського виховання учнів, необхідно зосередити зусилля, насамперед на формуванні цілісного ставлення до явищ суспільного життя, діяльності і свідомості окремих соціальних груп і особистості. Хорошого громадянина можна визначити по тому, наскільки якісно він виконує покладені на нього функції і по його вкладу в благополуччя держави. Хорошій людині притаманні патріотизм і конституціоналізм: любов до країни, повага до закону і досконалості в рамках закону. Отже, хороший громадянин - це законослухняний, патріотично-налаштований людина, яка докладає всіх зусиль для того, щоб виконувати своє призначення в суспільстві. Сьогодні важливо уточнити критерії та ознаки, на які треба орієнтуватися, щоб уникнути крайнощів і не повторювати помилок минулого: справжній громадянин не лише хороша людина і законослухняний член суспільства, але й самостійна особистість, має адекватне уявлення про цілісну картину світу, що усвідомлює своє особливе призначення в ньому. Поняття «громадянськість» може стати ментальної основою підготовки майбутнього фахівця будь-якої професійної спрямованості. За визначенням, «громадянськість» - це комплекс суб'єктивних якостей особистості, що виявляються у відносинах до діяльності людини при виконанні ним основних спеціально-рольових функцій - захисту інтересів Вітчизни, в справді вільної і чесної прихильності орієнтаціям і на загальноприйняті норми і моральні цінності, включаючи сфери праці , сімейно-побутових, міжнаціональних та міжособистісних відносин. [6, c. 39]
Громадянське виховання передбачає формування конституційних, правових позицій особистості. Воно забезпечує формування громадянської свідомості як форми суспільної свідомості, що виражає інтереси суспільства і особистості у вирішенні проблем держави. Громадське і особистісне свідомість не тотожні. Вироблені в суспільстві ідеї, норми, погляди та ідеали визначають громадянську свідомість особистості, що формується, проте для досягнення їх гармонії необхідна цілеспрямована виховна робота. При цьому утвердилися ідеали суспільства приймаються особистістю як свої власні. Сформований громадянську свідомість дає людині можливість оцінювати соціальні явища і процеси, свої вчинки і дії з позиції інтересів суспільства.
Реалізація мети громадянського виховання залежить від вирішення конкретних завдань, основними з яких є:
ü Розвиток і підтримка закладеного в кожній людині природного почуття любові до своєї землі, історичного коріння і Батьківщині в цілому на основі усвідомлення самоцінності суспільства, членом якого він є;
ü Формування в учнів основ світоглядних уявлень про суспільство і людину, знайомство з основами правових та економічних знань, політико-правової та екологічної культури, а також морально-етичними традиціями суспільства;
ü Сприяння реалізації права учнів на вільний вибір поглядів та переконань з урахуванням різноманітності світоглядних підходів, орієнтація учнів на гуманістичні та демократичні цінності національної і світової культури;
ü Формування у підростаючого громадянина активної життєвої позиції, спосубствующей його інтеграції в сучасне суспільство та участі у вдосконаленні останнього;
Цілі громадянського виховання реалізуються в цілому педагогічному процесі з урахуванням вікових можливостей і особливостей дітей. У сучасному світі вся атмосфера суспільного і особистого життя людей насичена політичною інформацією, суперечливими установками, оцінками, ціннісними орієнтаціями. Діти будь-якого віку, живучи і діючи в цій атмосфері, не ізольовані від політичних впливів та впливів. Політична ідеологія заломлюється в їхній свідомості під впливом дорослих. Це вимагає від педагогів і батьків бути озброєними знанням особливостей дитячого сприйняття політичної інформації, усвідомлення та осмислення фактів і подій.
Громадянське виховання підростаючої особистості стає актуальною проблемою. Концепція громадянського виховання в Республіці Білорусь базується на основних принципах загальної Декларації прав людини.
Головною особливістю педагогічної діяльності є єдність процесу навчання і виховання, що розвиває і виховує характер змісту основних предметів, в яких найбільш повно представлені багатства національної культури, уклад життя народу, його традиції, соціальні норми поведінки, духовні ідеали і цінності. Мета громадянського виховання - сформувати свідомого громадянина, у якого особистісні якості і риси характеру, вчинки і поведінку будуть спрямовані на саморозвиток, самовдосконалення і будуть узгоджуватися з інтересами інших громадян і суспільства в цілому. [3, c. 295]
У загальній системі виховної роботи особлива роль належить цивільно-патріотичному вихованню.
Виховання підростаючого покоління вимагає сьогодні від педагога вирішення ряду завдань:
ü Виховання у дітей любові до Батьківщини, почуття інтернаціоналізму, готовності зміцнювати основи суспільства і держави, гідно і чесно виконувати обов'язки громадянина, патріота Білорусі;
ü Формування поваги до національного населенню, традицій, культури народу Білорусі;
ü Роз'яснення конституції Республіки Білорусь, що забезпечує демократію і громадянське згоду, вільне і гідне розвиток особистості;
ü Прищеплювання поваги до Державного гербу та Державному прапору Республіки Білорусь ». [7, c. 79]
3. Сформованість самосвідомості у підлітків
Підлітковий вік - вік напруженого внутрішнього життя людини, тонких рефлексій, заводять підлітка в такі глибини людської психіки, що часом дух захоплює від діапазону образів, що тісняться у внутрішньому світі враженої підлітка.
Завдяки рефлексії на себе та інших підліток просувається в напрямку самопізнання. Він прагне оцінити себе самого. «Хто Я?» - Основне питання віку. Підліток прагне оцінити себе як майбутнього хлопця чи дівчину; визначити для себе своє минуле, значення особистого цього, заглянути в особисте майбутнє; визначитися у соціальному просторі - осмислити свої права і обов'язки. [5, c. 406]
З розвитком самосвідомості у людини безперервно змінюється уявлення про себе у зв'язку з результатом його діяльності, становищем у колективі, вимогами до нього суспільства. При цьому основним показником сформованості самосвідомості є об'єктивна самооцінка. [1, c. 41]
При заниженій самооцінці підліток недооцінює свої можливості, прагне до виконання тільки самих простих завдань, що заважає його розвитку.
При завищеній самооцінці він переоцінює свої можливості, прагне виконати те, з чим не в змозі впоратися, що також негативно позначається на розвитку його особистості. [5, c. 411]
Психологи і педагоги визначають самосвідомість як усвідомлення людиною самої себе в системі відносин із суспільством. [1, c. 41]
Підлітки прагнуть до вироблення власних ідеалів, визначенню життєвих цілей, які допомагають знайти місце в житті, обрати професію та реалізувати себе як особистість і індивідуальність. Основна маса сучасних юнаків і дівчат здатна до глибокого освоєння ідеї громадянськості і політичних демократичних цінностей, до відстоювання своїх переконань, до самостійної оцінки політичної інформації. [3, c.295]
Саме в підлітковому віці дитині потрібна порада дорослого, ненав'язлива підказка як вийти із ситуації, коли хочеться одного, а точно знаєш, що потрібно інше. Формування світогляду неможливо без розвитку понятійного мислення, освоєння термінології, а це можна зробити тільки при правильно поставленому освіті з найрізноманітніших питань культури. Підлітки не позбавлені почуття колективізму і розуміння сили громадськості, але цінності, норми референтної групи часто домінують над общеколлектівних. Весь характер виховної роботи, її зміст повинні бути співставні з цілями і завданнями самовиховання школярів. Тільки через особисту діяльність і прагнення молодої людини опанувати власним позитивним досвідом розвивається індивід з активною життєвою позицією. [8, c. 48-50]
4. Республіканська програма патріотичного виховання молоді
Міністерством освіти Республіки Білорусь були розроблені Концепція безперервного виховання дітей та учнівської молоді в Республіці Білорусь та Програма безперервного виховання дітей та учнівської молоді в Республіці Білорусь на 2007-2010 роки.
Ці Концепція і Програма безперервного виховання дітей та учнівської молоді в Республіці Білорусь є основними документами, в яких закріплюються головні пріоритети виховання в навчальних закладах з урахуванням основ ідеології білоруської держави.
Педагогічні кадри країни вирішують поставлені завдання громадянського та патріотичного виховання учнів через якісну загальноосвітню підготовку, зміцнення здоров'я та психологічного стану юнаків, посилення моральної та ідеологічної складової у виховній роботі установ освіти. Багато в чому успіхи в цивільному та патріотичному вихованні учнів пов'язані з активною взаємодією двох міністерств: освіти і оборони. А точкою відліку цієї діяльності можна вважати прийняття Республіканської програми патріотичного виховання молоді. Полем спільної роботи з цивільного та патріотичному вихованню учнів двох міністерств стали:
ü Співпраця з педагогічними та військовими кадрами, які організовують виховну роботу з молоддю через проведення науково-практичних конференцій і семінарів з проблем громадянського та патріотичного виховання (щорічно);
ü Організація масової роботи з учнями, яка включає проведення конкурсів, зльотів, таборів військово-патріотичної спрямованості;
ü Робота з увічнення пам'яті полеглих захисників Вітчизни з залученням учнів у пошукову та дослідницьку діяльність, шефство над ветеранами війни;
ü Професійна орієнтація учнів через організацію профільних військово-патріотичних класів.
Важливе місце в системі цивільного і патріотичного виховання учнів належить туристично-краєзнавчій роботі. Наявність в арсеналі педагога таких форм, як експедиції, походи, екскурсії, зльоти, профільні табори, дають можливість зробити процес виховання більш змістовним, насиченим яскравими враженнями, які залишають найбільш глибокий слід у душах і серцях учнів, створюють умови для плідної роботи з цивільного і патріотичному вихованню.
З метою активізації діяльності закладів освіти з цивільного та патріотичному вихованню, більш широкого використання краєзнавчого потенціалу, розширення пошуково-дослідницької роботи в системі освіти країни продовжується республіканська акція учнівської молоді "Живу ў Беларусі І критим Ганар". Співзасновниками акції були Мінестерство природних ресурсів Республіки Білорусь, Міністерство спорту і туризму, Міністерство культури, Міністерство інформації, Державний комітет з майна і Академія наук Республіки Білорусь.
У кожному районі нашої країни, в кожному місті, селищі, селі є свої природні особливості, специфічні історичні та культурні риси, що становлять той феномен, який формує в людині інтерес і прихильність до рідного краю, його патріотичні почуття, історична свідомість, соціальну активність. Допомогти краще пізнати рідний край, глибше зрозуміти особливості його природи, історії та культури, їх взаємозв'язок з природою, історією і культурою країни, взяти участь у творчої соціально значущої діяльності, розвинути власні здібності - в цьому і полягає основний сенс акції "Живу ў Беларусі І критим Ганар ".
Найбільший інтерес в учнів викликають проводяться в рамках акції конкурси:
на кращий проект краєзнавчого маршруту «Мій край»;
дослідних робіт "Пазнай палю Радзіму";
зі складання карт-схем пам'яток малої батьківщини;
огляд-конкурс інформаційних знаків-стендів про визначні пам'ятки малої батьківщини.
У вересні 2008 року в Ндола «Зубренок» будуть підведені підсумки названої республіканської акції.
Важливим чинником патріотичного і громадянського виховання учнів є музеї, що працюють в установах освіти. Саме вони дають можливість впливати через факти, явища, образи на формування культури учнів, виховувати такі якості, як духовність, патріотизм, громадянський обов'язок, особиста відповідальність. [4, с.3-5]
Література
1. Кочетов А.І. Організація самовиховання школярів - М., - 2000. - 312 с.
2. Латиш М.І. «Освіта на рубежі століть», Мн., 2000. - 214 с.
3. Лихачов Б.Т. Педагогіка - М.: Юрайт, 1999. - 523 с.
4. Мітраковіч С.С. Виховуємо патріотів / / Пазашкольнае вихаванне. Сірки "У дапамогу педагогу" .- 2008. - № 2. - С. 3-5
5. Мухіна В.С. «Вікова психологія» - М., - 2000. - 456 с.
6. Савотіна Н.А. Громадянське виховання: традиції і сучасні вимоги. / / Педагогіка -2002. - № 4.
7. Улосевіч, Л.С. «Заради Вітчизни слід жертвувати навіть славою» / / Народна асвета. - 2005. - № 8.
8. Яковлєва М.М. Виховна робота в школі. - Мн.: НДО, 1997. - 194 с.