Формування духовно моральної культури учнів вищої школи

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

Сучасний період розвитку системи освіти значною мірою пов'язаний з переорієнтацією активності навчальних закладів на внутрішній світ людини. Зрозуміло, і в психології, і в педагогіці вже «напрацьовано» чимало методологічних підходів, які, багато в чому доповнюючи один одного, дозволяють з достатньою повнотою представити основні етапи процесу становлення духовно-моральної культури учнів вищої школи. Зупинимося на не яких їх них.
Філософсько-антропологічний підхід створює передумови для комплексного, «багатофакторного» розгляду проблеми людини в цілому; витоків і рушійних сил його індивідуального розвитку. Очевидно, особливий інтерес представляє комплекс проблем, пов'язаних з визнанням самоцінності особистості, формуванням її самосвідомості, а також створенням умов для самовизначення і самореалізації.
Як видно, формування духовно-моральної культури відбувається як цілісне творення людиною себе на шляху періодичного повернення до своєї глибинної індивідуальності, завдяки осягненню представлених в культурі моральних норм.
І тут, здається, доречно згадати висловлювання М. Виноградова про те, що антропологія у великому сенсі (всі науки про людину) повинна служити для педагогіки підставою: про душу, про тіло, про призначення людини.
У російської релігійної філософії, пронизаної антропоцентризмом, людина постає як суб'єкт-творець, з притаманними йому моральними установками, уявленнями про свободу, сенс життя, гідність, що проявляються через досвід спілкування з Богом, християнське осмислення буття.
Системний підхід, що дозволяє вийти на загальні закони будови, функціонування і розвитку людини. За допомогою системного підходу можуть бути вирішені (і вирішуються) багато проблем, в тому числі і такі, які раніше відносили до розряду «вічних» (наприклад, проблема співвідношення біологічного і соціального в процесі формування духовно-моральної культури особистості). Саме системний підхід дозволив розкрити механізми формування духовно-моральної культури: подолання уявлень про «лінійної детермінації» і перехід до розуміння організації процесу становлення цієї культури як системи, що включає не тільки причинно-наслідкові зв'язки, але «умовно-обумовлені», загальні та варіативні результати , що опосередковують етапи і т.п.
Комплексний підхід передбачає кероване об'єднання різнорідних елементів педагогічних об'єктів, процесів, діяльності і т.п. У педагогіці системний та комплексний підходи тісно взаємопов'язані. Таким чином, якщо системний підхід задає передумови для пізнання, вивчення, дослідження педагогічної об'єкта на конкретному рівні аналізу, то комплексний дозволяє перетворювати цей об'єкт на тому ж рівні.
Якщо системний підхід дозволяє визначити сукупність елементів, виділених за спільною (системообразующем) підставі, то комплексний забезпечує взаємозв'язок різнорідних елементів (взаімоперекривающіх) конкретного педагогічного об'єкта.
Синергетичний пов'язаний з вивченням принципів самоорганізації складних систем. У наші дні ідеї самоорганізації часто задають основи нового стилю мислення і нового світорозуміння.
Синергетика - область знання, присвячена пошуку відповідей на питання, як слід наслідувати природі при вирішенні конфліктів; яким чином вести пошук шляхів узгодження частин цілого; які можливості просторового розподілу часових перетворень; як можна зробити явним те, що не проявлено в нелінійному середовищі.
Стосовно до проблеми виховання значущість синергетичного підходу полягає у вивченні особливостей утворення нових структур і якостей системи, активно взаємодіє із зовнішнім середовищем, при вивченні її динамічного поведінки.
Сутнісний полягає в тому, що значення про предмет, отримані на певному рівні його пізнання, не вимагають відразу ж безпосереднього переходу до пізнання його більш глибокої сутності.
Особлива взаємозв'язок з іншими людьми, яка характеризується здатністю ототожнення, ідентифікації себе з іншими, що дозволяє брати зовнішнє утримання від інших, не тільки забезпечує спорідненість людини з людським родом, але і можливість відокремлення себе, свого «я», тобто здатність бути Собою та Іншим.
Ніяким іншим способом (крім визнання їх вищої духовної природи), неможливо пояснити природу сутнісних властивостей людини (універсальність, нескінченність, особливий зв'язок з людьми, загальність, творчість, любов).
Рівневий пов'язаний з найважливішим аспектом процесу формування духовно-моральної культури - з урахуванням його рівневої структури.
Сформульований Н. Бернштейном принцип рівневого побудови в області фізіології рухів має безпосереднє відношення, зокрема, і до пропонованого психолого-педагогічному дослідженню. У цьому контексті слід виділити два аспекти.
Перший стосується адекватності визначення функцій різних рівнів та їх змістовної ієрархічності при побудові етапів формування духовно-моральної культури особистості.
Другий пов'язаний з пріоритетом вищих духовних цінностей перед базовими, вітальними.
Діяльнісний підхід визначає діяльність як найбільш універсальну форму здійснення людиною своєї перетворюючої активності, має певну внутрішню структуру. У рамках діяльнісного підходу основними є такі принципи, як єдність свідомості та діяльності; розвиток, предметність; активність психічного відображення дійсності у процесі діяльності.
Діяльнісний підхід передбачає включення учнів у вирішення складних морально-етичних проблем, що сприяють формуванню професійних духовних якостей та здібностей.
Культурологічний підхід дозволяє характеризувати процес формування духовно-моральної культури особистості виходячи з розуміння гуманістичного ідеалу, ролі духовності, творчої свободи та відповідальності при формуванні індивідуального стилю в професії.
Культурологічний підхід передбачає дослідження внутрішнього світу людини в контексті його культурної освіти, в аспекті того, чим цей світ є для суб'єкта, яким змістом для нього він наповнений.
Акмеологічний підхід професійна діяльність розглядається крізь призму не лише досягнення суб'єктів високих професійних результатів, але і наявності у нього відповідних психологічних компонентів, що визначають внутрішнє ставлення до професії.
Акмеологічні фактори пов'язані з основними причинами, які зумовлюють досягнення високого професіоналізму в діяльності (ідеальний образ себе, який передбачає готовність до безперервного саморозвитку), а акмеологічні умови - зі значимими обстоятельствовамі, від яких залежать професійні досягнення (уміння адекватно сприймати і творчо перетворювати життєві ситуації).
А тепер звернемося до аксіологічному підходу пов'язаному, по-перше, з дослідженням ціннісних орієнтацій учнів у різних сферах життєдіяльності людини, а по-друге, з порівнянням їх і змінюються фахових вимог.
Рефлексивний підхід, де «рефлексія» виступає як ключове поняття, переосмислення людиною напрямки своєї розумової діяльності, що забезпечує перебудову.
У змісті рефлексивного підходу виділяють:
1) власне рефлексивну складову, яка має відношення суб'єкта до процесу змістовного руху при виконанні завдання (з її допомогою відбувається осмислення і переосмислення руху в змісті завдання);
2) особистісну, тобто відношення суб'єкта до самого себе (коли здійснюється осмислення і усвідомлення людиною себе як цілісної особистості, що виконує роль суб'єкта мислення при вирішенні завдання).
Таким чином, сучасне психолого-педагогічне знання, що характеризується поліконцептуальностью не тільки за формою, а й змістом, передбачає органічну взаємодоповнюваність педагогічних течій і концепцій.
Здається, представлені вище в короткій формі результати аналізу різних підходів дозволяють виявити систему базових підстав, концептів, сукупність і взаємозв'язок яких і обумовлює специфіку процесу організації формування, наприклад, духовно-моральної культури учнів. Як видно, центральної, основоположною установкою, що інтегрує всі ці підходи, є орієнтація на безмежні можливості людини.
Разом з тим розглянуті підходи одночасно дозволяють визначити та методологічну основу дослідження даного процесу, підстави для систематизації різних проявів особистості. Обумовлюючи способи дослідження й розвитку даного феномена, вони, крім того, орієнтують і на формування критеріїв оцінки результатів педагогічного експерименту.
Становлення духовно-моральної культури особистості повинно спиратися не на окремі, відомі в науці принципи і підходи, а на їх поєднання або навіть систему при створенні концептуального простору.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. «АМ» / / 44 стор Н. Татаркіна. - 2.2007
2. Архангельський Н.В. Моральне виховання. - М., 1999.
3. Бабанський Ю.К. Педагогіка. - М., 1998
4. Берестов Н.І., Кулик Л.А. Сімейне виховання. - М., Просвітництво 1990.
5. Бернс Р. Розвиток Я-концепції і виховання. - М., 1999.
6. Божович Л.І. Особистість і її формування в дитячому віці. - М., 1998.
7. Виховання / / Радянський енциклопедичний словарь.4-е вид. - М.: Радянська Еенціклопедія, 1987. - С.248.
8. Дробницкий О.Г. Проблеми моральності. М., 1997.
9. Здравомислова О.М. Арутюнян М.Ю. Російська сім'я на європейському тлі / Інститут соціально-економічних проблем РАН. М., 1997.
10. Лисина М.І. Виникнення і розвиток конфлікту при несформованості операційної боку ігрової діяльності дошкільника. / / Збірник статей. - Київ, 2000
11. Макаренко А.С. Про виховання. - М., 1968.
12. Максимова Є.І. Моральне виховання дошкільників. / / Збірник текстів. - ...
13. Немов Р.С. Психологія.: У 3-х т. Т.2 .- 4-е вид. - М.: ВЛАДОС, 2001. - 608.
14. Психологія і педагогіка / Укл. А. А. Радугин. - 2-е вид., Испр. І доп. - М.: Центр, 1999. - 256с.
15. Реан А.А., Бордовская Н.В., Розум С.І. Психологія і педагогіка. - СПб.: Пітер, 2000. - 432с. - (Підручник нового століття).
16. Фізкультура для всієї родини / Укл. Т. В. Козлова, Т. А. Рябухіна. - 2-е вид. Фізкультура і спорт, 1990. - 463с. - (Бібліотека для батьків)
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Педагогіка | Доповідь
22.6кб. | скачати


Схожі роботи:
Формування духовно-моральної культури учнів вищої школи
Викладання духовно-моральної культури в школі
Формування моральної культури старшокласників
Формування моральної культури школярів
Формування моральної культури старших школярів
Організація спілкування в умовах вищої школи Моделі спілкування викладача вищої школи
Формування умінь і навичок виразності голосного читання в учнів початкової школи
Формування правової культури учнів
Формування в учнів трудової культури засобами народознавства
© Усі права захищені
написати до нас