Фонетична зарядка як засіб формування вимовних навичок в учнів другого класу

Державна освітня установа вищої професійної освіти

«Хакаський державний університет ім. Н. Ф. Катанова »

Коледж педагогічної освіти, інформатики і права (12 шрифт)

Спеціальність 050709 - Викладання в початкових класах

Ісаєва Тетяна Валеріївна

Фонетичної зарядки ЯК ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ вимовні навички У УЧНІВ ДРУГОГО КЛАСУ НА УРОКАХ НІМЕЦЬКОЇ ​​МОВИ

Дипломна робота

Науковий керівник -

Чеблукова Т.А., викладач

Попередній захист відбулася

«______»________________ 2008

на засіданні ПЦК, протокол № _____

Голова ПЦК ________________

Абакан 2008

ЗМІСТ

Введення

ГЛАВА I. ФОРМУВАННЯ вимовні навички У УЧНІВ 2 КЛАСУ НА УРОКАХ НІМЕЦЬКОЇ ​​МОВИ

1.1.Особливості фонологічної системи німецької мови

1.2. Місце і роль вимовних навичок на уроках німецької мови

1.3 Цілі, завдання, зміст і технологія навчання вимові

РОЗДІЛ II. Фонетичної зарядки ЯК ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ вимовні навички У УЧНІВ ДРУГОГО КЛАСУ НА УРОКАХ НІМЕЦЬКОЇ ​​МОВИ

2.1. Місце і роль фонетичної зарядки на уроці німецької мови

2.2. Підбірка додаткового матеріалу для проведення фонетичної зарядки на різних етапах уроку

а) Робота зі скоромовками

б) Робота з римуванням

в) Робота над піснями

г) Вправи на відпрацювання звуків

2.3. Дослідно-експериментальна робота

Висновок

Список літератури

Додаток

Введення

Актуальність: Проблема організації навчання іншомовного вимовою на початковому етапі завжди була актуальною. Саме початковий етап є самим важким і відповідальним. Тут відбувається формування не тільки слухо-произносительной бази, але і всіх інших, тісно пов'язаних з нею, навичок говоріння. Як показують сучасні дослідження, вимова є базовою характеристикою мови, основою для розвитку і вдосконалення всіх інших навичок іншомовного говоріння, так як порушення фонематичної правильності мовлення, неправильне інтонаційне оформлення її мовцем веде до непорозумінь і нерозуміння з боку слухача.

Мета дослідження: теоретично обгрунтувати та дослідно-експериментальним шляхом довести, що фонетична зарядка робить позитивний вплив на формування вимовних навичок в учнів другого класу.

Об'єкт дослідження: формування вимовних навичок.

Предмет дослідження: фонетична зарядка як засіб формування вимовних навичок в учнів 2 класу на уроках німецької мови.

Гіпотеза дослідження: фонетична зарядка матиме позитивний вплив на формування вимовних навичок в учнів другого класу на уроках німецької мови, якщо вчитель буде:

1. проводити її при формуванні навичок аудіювання, лексичних та граматичних навичок, навичок читання;

2. використовувати додатковий матеріал: пісні, скоромовки, прислів'я.

Завдання дослідження:

1. Вивчити і проаналізувати психолого-педагогічну літературу з даної проблеми, розкрити зміст поняття «навик», «мовний навик»;

2. Дати характеристику фонологічної системи німецької мови;

3. Розглянути цілі, завдання, зміст навчання вимові, вивчити технологію формування вимовних навичок;

4. Визначити роль і місце фонетичної зарядки на уроках німецької мови;

5. Підібрати і дослідно - експериментальним шляхом апробувати додатковий матеріал для проведення фонетичної зарядки на уроках німецької мови в учнів другого класу.

Методологічна основа: теоретичні положення І.А. Зимової про психологічні аспекти навчання говорінню на іноземній мові; теоретичні положення Л.В. Щерби про мовну систему та мовної діяльності.

Методи дослідження:

1. теоретичні: вивчення та аналіз літературних джерел;

2. практичні: бесіда, спостереження;

3. інтерпретаційні: кількісний і якісний аналіз результатів дослідження.

Практична значимість: матеріали даної роботи можуть бути використані студентами педагогічного коледжу під час проходження державної практики та проведення семінарсько - практичних занять, а також підібраний додатковий матеріал для проведення фонетичної зарядки можуть використовувати вчителі німецької мови в початковій школі з метою формування вимовних навичок.

База дослідження: муніципальне освітній заклад «Середня загальноосвітня школа № 19» міста Абакана, другий клас у кількості 13 чоловік.

Структура роботи: вступ, два розділи, висновок, список літератури, додаток.

ГЛАВА I. ФОРМУВАННЯ вимовні навички У УЧНІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ

1.1.Особливості фонологічної системи німецької мови

У процесі вивчення іноземної мови учні стикаються з багатьма труднощами. Порівняльний аналіз двох фонологічних систем дозволяє виділити труднощі, що виникають при вивченні фонетичних явищ.

У методичній літературі виділяють:

1. Фонеми, що збігаються у двох мовах;

2. Фонеми, що мають риси схожості, але не збігаються повністю;

3. Фонеми, відсутні в одному з мов [].

Найлегшим для засвоєння вважаються фонеми першої групи. Засвоєння другої групи фонем ускладнюється переносом і интерферирующего впливу подібних, але не співпадаючі повністю фонетичних елементів.

Найважчою для оволодіння вважається третя група фонем. Знання найбільш важливих загальних закономірностей в мові, що вивчається, особливо тих, які відсутні у звуковій системі рідної мови полегшує відпрацювання слухо - вимовних навичок.

Найважливішими відмінностями німецьких фонем від російських є

такі:

• Довгота і стислість німецьких голосних.

• Твердий приступ голосних.

• Непалаталізірованное проголошення приголосних перед голосними переднього ряду [i:], [i]; [у:], [у].

• Аспірація глухих приголосних фонем [р], [t], [k].

• Наголос (у складних словах, у словах з обділяє і невідокремлюваними приставками).

• Фразові наголосу (безударна позиція артикля, заперечення, прийменників, спілок, особистих і зворотних займенників).

• Інтонація (простого, спонукального і питального речення: з питальним словом і без нього, складно вигаданого і складно підлеглого пропозиції).

Робота над усіма цими явищами, так чи інакше, передбачена в діючих УМК з німецької мови.

У курсі початкового навчання вирішуються такі завдання: []

1. Формування слухо - вимовних навичок, тобто правильної вимови всіх вивчених звуків у потоці мовлення, розуміння всіх звуків при сприйнятті мови інших людей.

Очікуваний результат - учні здатні:

• Правильно вимовляти звуки ізольовано в складі слова, словосполучення, в потоці мовлення.

• Свідомо управляти відтворенням звуків, що не мають аналогів у рідній мові.

• Ізольовано, у слові, словосполученні, в потоці мовлення розрізняти звуки на слух.

2. Формувати ритміко-інтонаційні навички, тобто інтонаційно і ритмічно правильного оформлення мовлення і розуміння мови інших. Очікуваний результат - учні здатні:

• Правильно відтворювати інтонацію мови, що вивчається, висловлюючи при цьому різні емоційні відтінки.

• Розрізняти інтонаційну структуру фраз іноземної мови.

З точки зору акустики всі звуки в природі, в тому числі і звуки мови, є коливання частинок повітря, які виникають у результаті коливання якого-небудь пружного тіла або укладеного в підлогою посудині повітря.

Звуки, джерелом яких є періодичні (рівні за тривалістю) коливання, називаються тонами. Звуки, що з'являються внаслідок неперіодичних коливань, тобто коливань різної довжини, називаються шумами. При утворенні звуків мови використовуються як тони, так і шуми. З акустичної точки зору голосні представляють собою тони, приголосні - шуми.

Шум виникає в місці перепони, створюваної будь-яких активних органом у надставной трубі. При подоланні перешкоди повітряної струменем виникають неперіодичні коливання, які і дають шум.

Тон голосу утворюється шляхом періодичних коливань голосових зв'язок. Ці коливання повідомляються повітряним струменем, що видихається з легких. Голосові зв'язки коливаються не тільки всією масою свого тіла, але і окремими частинами. У результаті коливання всієї маси тіла виникає найсильніший і низький, так званий основний тон.

Загальна характеристика голосних звуків

В основі гласного завжди лежить голос. Голосний - це відкритий звук, так як видихуваному струмінь повітря на своєму шляху через резонатори не зустрічає перешкод і проходить спокійно через надставних трубу. В області надставной труби голосні отримують своє забарвлення - тембр. Рухаючись, активні органи змінюють обсяг і форму резонатора (в першу чергу порожнини рота), і таким чином утворюються різні звуки.

При навчанні вимові треба пам'ятати, що:

1. голосний звук утворюється при вільному проході звукової хвилі через надставних трубу;

2. голосний звук - результат напруги всього мовного апарату (починаючи з голосових зв'язок і закінчуючи губами);

3. голосний - маловоздушний звук: сила видиху при проголошенні гласного менше сили видиху при проголошенні приголосного. Переконатися в цьому можна наступним чином: піднесіть до рота долоню і скажіть спочатку будь-голосний звук, а потім, наприклад, звук "в". Ви відчуєте, наскільки сильніше струмінь повітря, що видихається в другому випадку.

Система голосних звуків німецької мови нараховує 15 монофтонгів і 3 дифтонга.

• За тривалістю розрізняють довгі і короткі голосні.

• За ступенем відкритості розрізняють відкриті і закриті голосні.

Довгі голосні, як правило, є закритими, а короткі - відкритими. Винятки становлять довгий відкритий [е:] і довгий відкритий [а:].

• За положенням мови в горизонтальній площині голосні поділяються на звуки переднього і заднього ряду. Голосні переднього ряду вимовляються з просуванням мови вперед. При проголошенні голосних заднього ряду мова відтягнуть тому.

• За рівнем підняття спинки язика до неба розрізняють голосні верхнього, середнього і низького підйому. При артикуляції голосних верхнього підйому спинка мови піднята максимально високо, а щілина між спинкою мови і небом дуже вузька. Відповідно при артикуляції голосних середнього і низького підйому спинка язика піднімається так високо, утворюючи з неба більш широку щілину.

• За участі губ в артикуляції голосні поділяються на огубленим і неогубленние. Огубленим голосні вимовляються з інтенсивним

Випинанням округлених губ вперед, неогубленние - з нейтральним становищем губ.

Систему голосних німецької мови можна представити у вигляді так званого трикутника або чотирикутника голосних, що відбиває всі перераховані вище характеристики.

Термін "трикутник голосних" використовується у вітчизняних роботах з німецької фонетиці (див. роботи Шишковою Л.В., Бибина О.А. - див. Додаток 1).

Навколо лівої вертикальної риси згруповані голосні переднього ряду, навколо правої - голосні заднього ряду. Три горизонтальних рівня відображають ступеня підйому: верхній, середній і низький. Огубленим голосні розташовані праворуч від вертикальної риси, неогубленние - зліва.

Німецькі дослідники говорять про «чотирикутнику голосних» (див. Додаток 2). []

Крім названих вище звуків у німецькій мові присутній звук [], який представляє собою редукований варіант [е:] або [е]. Цей звук зустрічається тільки в безударном положенні. Його особливість полягає у зменшенні напруженості артикуляції.

У німецькій мові є голосні звуки, які починаються з артикуляції одного голосного, а закінчуються артикуляцією іншого. Обидва компоненти з'єднують ковзний рух вимовних органів. Такі звуки намивають дифтонгами. Перший компонент дифтонга варто

під наголосом, це завжди короткий відкритий звук, чіткий за своєю якістю. При його артикуляції нижнім щелепа повинна бути сильно опущена. Другий компонент - ненаголошений, короткий і закритий. Система німецьких голосних включає в себе три дифтонга: [ат], [ae], [ø].

Особливості німецьких голосних:

• наявність фонематичного протиставлення довгих і коротких голосних;

• наявність огубленим голосних переднього ряду [у:], [y], [ø:], [œ];

• велика напруженість при артикуляції голосних (велика напруженість мови, активність губ);

• німецькі голосні - високі по тону, тому що при їх артикуляції мова просунутий вперед;

• стабільність вимови німецьких монофтонгів;

• довгі голосні в неударном позиції втрачають частину довготи (явище кількісної редукції);

відсутність якісної редукції ненаголошених голосних (крім редуцированного варіанти фонем [е:] і));

• німецькі голосні, що стоять на початку слова або кореня,

вимовляються з твердим приступом (кнаклаутом). На початку артикуляції голосного відбувається різке змикання і розмикання голосових зв'язок, що супроводжується звуком, що нагадує клацання.

Загальна характеристика приголосних звуків

В основі всякого приголосного лежить шум, так як при утворенні приголосних видихуваному струмінь повітря неодмінно наштовхується на перешкоду, яку вона подолає, що супроводжується шумом. Цей шум сприймається нами як приголосний.

Різні рухи органів мовного апарату утворюють різні види перепони: якщо вимовні органи змикаються, утворюється смичка. Якщо вони наближаються одне до одного, утворюється щілину. Нарешті, мовний орган може коливатися в струмені повітря, що видихається.

Шум може відбуватися:

• від вибуху змички, утвореної двома органами мови;

• від тертя видихається струменя повітря в вузької щілини;

• від вібрації произносительного органу в потоці повітря, що видихається.

У залежності від того, якого роду перешкода утворюється в надставной трубі, розрізняють такі види приголосних звуків (див. Додаток 3).

Перепона утворюється в надставной трубі за участю, як правило, двох вимовних органів: активного і пасивного. За ознакою активного органу приголосні поділяються на:

• губні: [р], [b], [v], [f], [m], [р f]

• передньоязикові: [d], [t], [z], [s], [] [1], [n], [ts]

• среднеязичних: [ç], [j]

• задньоязикові: [k], [g], [ŋ]

• увулярних: [г], [x].

• фарінгальние: [h].

За ознакою пасивного органу (за місцем артикуляції) приголосні поділяються:

губні: [р], [b], [m]

зубні: [v], [f]

альвеолярні: [d], [t], [z], [s], [1], [n]

палатальні (місце артикуляції - тверде небо): [ç]., [j]

велярний (місце артикуляції - м'яке піднебіння): [k], [g], [ŋ], [х]

У проголошенні приголосних можуть брати участь також і голосові зв'язки. У результаті активності голосових зв'язок при артикуляції приголосних звуків у гортані може виникати тон, який приєднується до шуму, який лежить в основі приголосного. Відповідно до того, як у складі приголосного поєднується шум з тоном, розрізняють такі види приголосних (див. Додаток 4).

Особливості німецьких приголосних:

• в німецькій мові немає фонематичного протиставлення твердих і м'яких приголосних. Пом'якшуються тільки деякі приголосні і тільки в певній позиції (див. Додаток 5);

• німецькі глухі приголосні [р], [t], [k] вимовляються з аспірацією;

• дзвінкі приголосні характеризуються неповною дзвінкістю;

• в німецькій мові немає довгих приголосних. Подвоєне написання приголосного служить показником стислості попереднього голосного;

• німецькі Сонанти [m], [n], [1] вимовляються з більшою напруженістю і триваліше в порівнянні з росіянами.

Фонетичний мінімум для початкової школи повинен включати всі звуки і фонетичні явища, характерні для іншомовної вимови і зухвало певні труднощі в учнів, а вчителі при формуванні вимовних навичок в учнів повинні звертати увагу на роботу зі звуками, відсутніми у рідній мові.

1.2. Місце і роль вимовних навичок на уроках німецької мови

Сформованість слухо-вимовних навичок є неодмінною умовою адекватного розуміння мовного повідомлення, точності вираження думки і виконання мовою будь-комунікативної функції.

У навчанні вимові беруть участь всі аналізатори: речедвігательний, слуховий і зоровий. За рече-руховим аналізатором закріплюється виконавча функція, а за слуховим - контролююча. Ці аналізатори взаємозалежні. Психологи стверджують, що, безумовно, правильно ми чуємо тільки ті звуки, які вміємо відтворювати. Що стосується зорового аналізатора, то, з одного боку, він також бере участь у контролі, з іншого боку, цей аналізатор виконує функцію опори, тому що усне спілкування супроводжується і доповнюється мімікою, жестами, рухом губ і ін

Таким чином, слухові і вимовні навички, існуючи в нерозривному зв'язку, спираються на міцні зв'язки із зоровим аналізатором [5].

Вимова є базовою характеристикою мови, основою для розвитку і вдосконалення всіх інших навичок іншомовного говоріння. Але вимовні навички наших учнів залишають багато в чому бажати кращого. Тим більше що в навчанні іноземної мови вимовні навички займають центральне місце і відіграють важливу роль. У педагогіці навик визначається дією, що характеризується високою мірою освоєння, що відрізняє його від уміння. Для формування навичок усного мовлення, аудіювання, письма і читання треба не тільки вміти вимовляти відповідні звуки, а й знати, як вони з'єднуються в словах, як інтонаційно оформлені моделі. У природному мовному середовищі це відбувається одночасно.

В умовах немовних середовища, або, простіше кажучи, на уроці іноземної мови, постановці вимовних навичок слід приділити значну увагу [10].

Основна складність у навчанні вимові полягає в міжмовної інтерференції. Приступаючи до вивчення іноземної мови, учні, навіть другокласники мають стійкими навичками слухання і вимовляння звуків рідної мови, вони володіють основними інтонемамі.

Інтерференція виникає за рахунок того, що слухо-вимовні навички рідної мови переносяться на іноземну, тобто звуки іноземної мови уподібнюються звуків рідної. Вчитель повинен передбачати появу таких помилок і по можливості попереджувати їх. У центрі уваги повинні перебувати при цьому ті явища, які становлять специфіку артикуляційної бази, що вивчається.

Матеріал для навчання вимові вивчається в основному на початковому етапі. При взаємопов'язаному навчанні всім формам спілкування, в яких в тій чи іншій формі використовується вимова, це завдання цілком здійсненне. Послідовність формування слухо-вимовних навичок досить довільна і залежить від підручників, в яких у певній послідовності вводяться звуки і звукобуквенний відповідності. Проте хоч би черговості не дотримувалися автори підручників, введення фонетичного матеріалу відбувається при строгому дотриманні принципу послідовності і посильності: від легкого до більш складного, від відомого до незнайомого, від явищ, подібних з рідною мовою, до явищ, які не мають у рідній мові аналогів.

На просунутих етапах закріплюються і вдосконалюються вимовні навички. Робота над произносительной стороною мови здійснюється в тісному зв'язку з роботою над іншими аспектами мови - лексикою, граматикою - і інтегрується в комунікативній діяльності учнів.

Вимовні навички можна розбити на дві великі групи:

Ритміко-інтонаційні навички припускають знання наголоси і интонем, як логічних, так і експресивних. Саме ця група навичок, а точніше, їх відсутність швидше видає нас як іноземців.

Слухо-вимовні навички, у свою чергу, діляться на аудитивних і власне вимовні.

Аудитивних, або слухові, навики припускають дії та операції з впізнавання і розрізнення окремих фонем слів, смислових синтагм, пропозицій і т.д.

Власне вимовні навички припускають уміння правильно артикулювати звуки і з'єднувати їх у словах, словосполученнях, реченнях. Останнє, безумовно, вимагає і правильного наголосу, паузаціі та інтонування. []

Таким чином, для розвитку мовного слуху необхідна єдність імітації і пояснення, обидві сторони при цьому однаково важливі.

Значення слухо-вимовних навичок для мовної діяльності в її основних різновидах поза сумніві. Порушення фонематичної правильності мовлення, неправильне інтонаційне оформлення її мовцем веде до непорозумінь і нерозуміння з боку слухача.

Слід зазначити, однак, що слабкий розвиток цих навичок не тільки впливає на видачу інформації говорять, але й ускладнює розуміння чужої мови, побудованої відповідно до норми вимови. У цьому випадку між мовцем (або передавальним і слухають або розуміючим) немає необхідної тотожності в елементах спілкування. Почуті звуки не асоціюються зі звуковою базою самих учнів, і не має, тому ніякого сигнального значення для них.

Оволодіння слухо-вимовні навички є важливою умовою і під час навчання читання. До голосному читання (навчальний вид читання) пред'являються ті ж вимоги, що й до говорінню. Порушення фонематичної правильності в процесі читання веде до тих самих наслідків, що і в процесі говоріння: Хто слухає перестає розуміти читає. Якщо при гучному читанні зв'язок між рівнем розвитку слухо-вимовних навичок очевидна, то при тихому читанні, яке є метою навчання, цей зв'язок більш складна. З психології відомо, що процес читання про себе пов'язаний з внутрішньою мовою, основу якої складає усне мовлення. При цьому усна мова перебудовується за механізмом і значно спрощується: «її цілий значимий складу замінюється новими короткими сигналами». Ці короткі сигнали заміни не є нормативними, вони носять суб'єктивний характер. Такі процеси властиві внутрішнього мовлення в процесі читання рідною мовою. Можна припустити, що чим нижче рівень володіння цим володінням, тим характер тихого читання ближче до гучного читання. Однак на просунутій стадії можливе якісне відміну тихого читання від гучного. У процесі тихого читання іноземною мовою у внутрішній мові так само можуть виникнути суб'єктивні сигнали, «самоінструкціі» читає, які вислизають від вчителя. Ці інструкції виникають під впливом інтерференції рідної мови. Таким чином, автономний розвиток тихого читання, не пов'язане з розвитком слухо-вимовних навичок іноземної мови веде до значного обмеження комунікативного мовлення мови, бо порушує зв'язок між основними видами мовленнєвої діяльності.

Отже, достатній рівень розвитку слухо-вимовних навичок в учнів є неодмінною умовою успішного формування різних видів мовленнєвої діяльності: усного мовлення (говоріння та розуміння на слух), читання (вголос і про себе) [17].

1.3. Цілі, завдання, зміст і технологія навчання вимові

Головною метою навчання іноземних мов у школах є розвиток здібності учня до спілкування іноземною мовою, тобто навчання в рівній мірі граматиці, лексиці, аудіювання, читання та вимови.

І.Л Бім виділяє такі основні цілі навчання вимові - оволодіння:

• Вміннями слухати і чути, тобто розвиток фонематичного слуху.

• Навичками вимови, тобто доведене до автоматизму володіння артикуляторной базою іноземної мови, способами інтонування.

• Розвиток внутрішнього мовлення (внутрішнього промовляння) як психологічної основи для зовнішньої мови [3].

Від уміння слухати і чути залежить вміння вимовляти. І те, й інше впливає на розвиток внутрішньої мови, а останнє багато в чому визначає розвиток вимовних навичок і зовнішньої мови в цілому.

У програмних вимогах курсу початкового навчання перед вчителем ставляться такі завдання, спрямовані на постановку вимови молодших школярів:

1.Формірованіе слухо-вимовних навичок, тобто фонемно-правильної вимови всіх вивчених звуків у потоці мовлення, розуміння всіх звуків при сприйнятті мови інших людей.

2.Формування ритміко-інтонаційних навичок, тобто інтонаційно і ритмічно правильного оформлення мовлення і розуміння мови інших людей, а також розвиток внутрішнього мовлення (внутрішнього промовляння) як психофізіологічної основи для зовнішньої мови [3].

У стандарті початкової загальної освіти з іноземної мови визначено вимоги до рівня підготовки закінчують початкову школу. Учні повинні вже на першому році навчання оволодіти:

1.Проізношеніем німецьких звуків, доведеним до автоматизму, ізольовано в складі слова, словосполучення, в потоці мовлення;

2.Созідательно управляти відтворенням звуків, що не мають аналогів у рідній мові;

3.Ізолірованно у слові, словосполученні, в потоці мовлення розрізняти звуки на слух (як смислоразлічітельную ознаки фонем, так і не смислоразлічітельную ознаки мови) [].

До всього перерахованого молодші школярі повинні засвоїти дві основні інтонаційні моделі пропозиції: з понижающейся в логіці мелодією (наприклад, в позитивному реченні, питальних речень з питальним словом та ін) і з зростаючій мелодією (питальні речення без питального слова) для вираження сумніву, здивування . Зрозуміло, ці моделі не охоплюють всього різноманіття німецької інтонації, але, з точки зору принципу мінімізації, можуть вважатися, на думку І. Л. Бім, для початкового ступеня достатніми [2].

І. Л. Бім вважає, що після закінчення курсу початкового навчання вимові учні повинні вміти не тільки слухати і чути німецькі звуки в мові інших людей і володіти доведеним до автоматизації вимовою, але і правильно відтворювати інтонацію мови, що вивчається, висловлюючи при цьому різні емоційні відтінки ( подив, смуток, радість ,...), розрізняти інтонаційну структуру фраз вивчається.

Таким чином, необхідно домагатися від школярів щодо правильної вимови. Мова йде про опору на принципи апроксимації, тобто про наближення до бажаного результату.

В умовах загальноосвітньої середньої школи навряд чи можна домогтися абсолютно правильного, близького до промови носія мови вимови. Тут критерієм нормативності виступає так звана інтелігібельність мови. Мається на увазі її понимаемость. Якщо учень, користуючись промовою, досягає взаєморозуміння, отже, він в основному володіє німецькою вимовою.

Цілі і завдання навчання произносительной сторони мови визначають його зміст. Зміст навчання німецької вимови становлять одиниці мови даного рівня, тобто звуки, звукосполучення, інтонеми (інтонаційні моделі) та одиниці мови: фрази, зокрема, різні комунікативні типи пропозиції і зв'язний текст (у тому числі віршований), а також конкретні дії з цими одиницями. З одного боку, це дії з їх сприйняття, розчленуванню і синтезуванню в цілісні значущі образи, утримання їх у пам'яті, з іншого - їх промовляння, відтворення, продукування.

Зазвичай вважається, що оволодіння німецьким вимовою не викликає особливих труднощів у учнів. Однак в умовах школи суттєво, скільки часу вчитель буде на це витрачати. Необхідно так організувати навчання произносительной сторону мови, щоб у полі зору вчителя з перших кроків роботи в початкових класах були б фонетичні явища, що викликають найбільші труднощі в учнів.

Можна вважати, що фонетичний мінімум для початкових класів повинен включати всі звуки і фонетичні явища, характерні для німецької вимови і викликають певні труднощі у учнів. Це, перш за все:

1. довгота і короткість голосних, їх закритість і відкритість;

2. звуки: [е:], [ç], [h], [1], лабиализованного голосні, а також дифтонги;

3. стабільність артикуляції довгих голосних;

4. твердий приступ на початку слова та складу;

5. аспірація глухих приголосних;

6. приглушеність дзвінких приголосних;

7. відсутність палаталізації;

8. фразовий наголос (ненаголошеності артикля, заперечення) та інших службових слів;

9. наголос у словах з відокремлюваними і невідокремлюваними приставками;

10. наголос у складних словах;

11. інтонація питального речення без питального слова;

Робота над усіма цими явищами передбачена в діючих навчально-методичних комплектах для початкових класів з німецької мови.

Отже, головним завданням при формуванні вимовних навичок на початковому етапі є оволодіння слухо-произносительной стороною говоріння і читання, і розвитку внутрішнього мовлення як психофізіологічної основи для зовнішньої мови [3].

Продуктивне володіння фонетичної стороною іноземної мови (вимовою та інтонацією) необхідно для оволодіння всіма видами іншомовної мовленнєвої діяльності. [1]

Вимова засвоюється молодшими школярами в основному в ході імітації вимови вчителя, диктора. Основним матеріалом для цього слугують лічилки, римування, в яких вичленяються окремі звуки, звукосполучення, цілі речення та відпрацьовуються шляхом багаторазових повторень. В окремих випадках вчителем даються пояснення, що стосуються артикуляції деяких звуків, а так само наголосів і мелодій. Особливу увагу, вважає І. Л. Бім, слід, приділяється таким явищам, як довгота і стислість, відкритість і закритість німецьких голосних придих глухих приголосних, відсутність палаталізації, наголос. Обговорювання може супроводжуватися жестами, мімікою, простукуванням ритму. [5]

У методиці викладання іноземних мов Н.Д. Гальскова відомі три основні підходи до навчання даному аспекту мови. Сучасні методи побудовані на еклектиці (механічне поєднання різнорідних, часто протилежних принципів, поглядів, теорій, художніх елементів і т.п.) або різних варіантів поєднання основних положень цих двох підходів.

Розглянемо докладніше кожен з них і визначимо їх достоїнства і недоліки.

Артикуляторной підхід. Основні теоретичні положення даного підходу були розроблені радянськими вченими-лінгвістами: І. А. Грузинської і К. М. Колосовим. Навчаючи згодним звуків, треба звертати особливу увагу на артикуляцію, палаталізація і аспірацію. Крім довготи і стислості, при роботі з голосними звуками слід звернути особливу увагу і на дифтонги. Іноді початківці не чують різниці між голосним звуком і похідним від нього дифтонгів. Виявивши зазначені розбіжності, автори даного підходу, сформулювали основні положення артикуляторного підходу до навчання. Коротко зводяться до цього:

1. Починати навчання іноземної мови слід з постановки звуків. А для цього необхідний вступний фонетичний курс.

2. Кожен звук має бути ретельно відпрацьований окремо.

3. Для забезпечення чистоти вимови необхідно вивчити роботу органів артикуляції при проголошенні кожного звуку.

4. Формування вимовних і слухових навичок йде окремо.

Звідси були визначені й основні етапи роботи зі звуком.

1.Оріентіровка. Учні уважно знайомляться з тим, в якому становищі повинні бути органи артикуляції при вимові звуку.

2.Планірованіе. Зрозумівши суть інструкції, яких навчають, повинні поставити свої органи артикуляції в потрібне положення.

3.Артікулірованіе, чи власне вимовляння звуку.

4.Фіксірованіе. Вимовивши звук, треба на деякий час зберегти органи артикуляції в потрібному положенні, щоб краще запам'ятати і зафіксувати це положення.

5.Отработка звуку в системі фонетичних вправ, побудованих з урахуванням як міжмовної, так і внутрішньомовний інтерференції. Досліджуваний звук вимовляється в різних комбінаціях з іншими звуками, в словах і словосполученнях (при цьому вважається зовсім необов'язковим знати значення вимовних слів).

Безумовною заслугою даного підходу можна вважати створення системи фонетичних вправ з урахуванням можливої ​​інтерференції, також те, що формуванню фонетичних навичок вперше стали приділяти заслужену увагу. Однак у цього підходу є значні недоліки. Так професор Р.К. Міньяр-Белоручев вважає, що подібні вступні фонетичні курси забирають невиправдано багато часу в початківців, на частоти навичок при цьому не дають. При переході від одного звуку до іншого настає деавтоматизації навички, що особливо очевидно при навчанні експресивної мови.

Однак цей підхід не втратив своєї актуальності і сьогодні. Його як і раніше застосовують при роботі з певною аудиторією. Широке застосування в методиці викладання іноземних мов знайшов і інший підхід. Він став основою розробки багатьох методів.

Акустичний підхід. У даному випадку наголос робиться не на свідоме засвоєння особливостей артикуляції, а на слухове сприйняття мови і її імітацію. Засвоєння звуків йде не ізольовано, а в мовному потоці, в мовних структурах і моделях. Чистоті фонетичного досвіду в даному випадку не надається велике значення. В умовах короткострокових курсів навчання іноземної мови цей підхід повністю виправдовує себе. За один - два місяці слухач подібних курсів повинен освоїти розмовну мову, щоб вміти вижити в країні мови, що вивчається. Уміння говорити майже без акценту, і вміння розуміти швидку мова є частиною фонетичного навички, але забезпечити їх у повному обсязі за такий короткий термін практично неможливо. На інтенсивні курсах віддається перевагу формуванню аудитивних навичок, саме тому такий високий відсоток аудіювання на цих заняттях. Для початкової школи в чистому вигляді цей підхід не годиться. Занадто великий відсоток помилок, іноді він невиправдано великий.

Диференційований підхід (Н. Д. Гальскова). Він передбачає використання різних аналізаторів для формування всіх сторін фонетичного навички. Тут, як і в акустичному підході, велика увага приділяється аудіювання, але не тільки автентичної мови, а й спеціально адаптованої, дидактичної мови вчителя і дикторів, фонозапису. Не виключається і можливість пояснення способів артикуляції звуків, проте на відміну від артикуляторного підходу це необов'язково відбувається за допомогою спеціальних термінів. Перевага в даному випадку віддається більш доступним і зрозумілим поясненням. У даному підході передбачається використовувати не тільки акустичні, але й графічні образи. Формуванню графемно - фонемних відповідностей в рамках цього підходу приділяється велика увага, так само як і використання транскрипції І.Л. Бім вважає, що загальна стратегія навчання вимові може бути представлена ​​наступним чином:

Сприйняття на слух фрази → її осмислення (вчитель використовує засоби наочності, переклад) → вичленення вчителем підлягає фонетичної відпрацювання слова → обговорювання його учням → вичленення вчителем особливо важкого звуку і, якщо потрібно, → пояснення його артикуляції багаторазове відтворення звуку учням → багаторазове проголошення слова і фрази в цілому [].

Учень рухається від осмисленого мовного цілого до відпрацювання окремого звуку. Якщо звук не представляє складності для засвоєння, учні імітують вимову вчителя (диктора) без будь-яких пояснень і робота проводиться менш розчленоване.

При роботі над вимовою слід спиратися також на наступні принципи:

1. Забезпечувати комунікативну спрямованість і при навчанні вимові. Це означає, що навчання вимові не повинно сприйматися як самоціль, а має бути підпорядковане потребам мови.

Багатьом вправ надається умовно-комунікативний характер:

використовуються римування у функції лічилок, пісеньок і т.д.

2. Необхідно передбачати ситуативно-тематичну зумовленість фонетичного матеріалу, який повинен по можливості вплітатися в тканину уроку, співвідносячись з ним у змістовному плані. Наприклад: а-а-а der Winter ist schon da-дається саме на початку основного курсу, тобто коли вона актуальна за змістом.

3. Важливо поєднувати свідомість з інтуїцією. Це означає, що імітувати на основі інтуїтивного подлаживание органів мови слід тільки звуки, які не становлять особливих труднощів для учня. Якщо ж фонетичне явище відносно складно, то від вчителя потрібні пояснення, допомагають учневі свідомо ці труднощі подолати.

4. Потрібно забезпечувати наочність пред'явлення звуку, фонетичних явищ. Так, наприклад зорова наочність має місце, якщо вчитель показує спеціально артикуляцію звуку, використовує жест для позначення наголосу, що підвищується мелодії і т.д. Слухова наочність забезпечується многократностью зразкового пред'явлення. У школах досить важко забезпечити "занурення" учня, в атмосферу мови, але магнітофон може допомогти створити умови для такого занурення. Мовна наочність може бути досягнута за допомогою перемежованого протиставлення звуків. Наприклад, в словах: Stadt - Staat, Bett - Beet, dann - da, такі фонетичні операції розвивають фонематичний слух учнів.

5. Активність учня - передумова міцності засвоєння німецької вимови. Тому дуже важливо, особливо при фронтальній роботі, стежити за активністю і цілеспрямованістю дій кожного учня.

6. Необхідний індивідуальний підхід до формування произносительной сторони мови учня в умовах колективного навчання. Важливо враховувати індивідуальні особливості (рухливість мовного апарату, розвиток фонематичного слуху і т.д.) і вчасно надавати допомогу тим, хто її потребує.

4. Виправляти фонетичні помилки учня на уроці слід головним чином за допомогою даного зразка, перериваючи мова учня лише в разі крайньої необхідності, наприклад, за допомогою переспроса.

Найбільш типові помилки слід фіксувати, щоб потім дати додаткові вправи на ці звуки. Учень повинен якомога більше чути зразкове вимова, але не на шкоду іншим видам роботи.

Отже, зі сказаного випливає, що формування вимови має здійснюватися в тісному взаємозв'язку з розвитком інших сторін мови, щоб кожна з цих сторін служила опорою для інших.

Навчання произносительной стороні займає особливо значне місце на початковому ступені навчання. Далі воно здійснюється, як правило, в рамках так званих фонетичних зарядок - в усній формі або з зоровою опорою, а також до певної міри в роботі над технікою читання.

В даний час вся робота над вимовою підпорядкована розвитку мовної діяльності і проводиться у зв'язку з мовними зразками. Такий підхід до навчання та вимови властивий цілому ряду підручників і посібників, виданих останнім часом. При роботі над вимовою в рамках мовних зразків, можливо, два шляхи:

1. Якщо у зразку міститься важкий звук, він виділяється із зразка після того, як зразок виголошено вчителем і осмислений учнями. Виділений важкий звук інтенсивно відпрацьовується на основі аналізу, правил артикуляції та імітації, поєднується з іншими звуками. Потім він включається знову в зразок, і подальша його відпрацювання відбувається у зразку. При цьому центр тяжіння переноситься на інтонацію, зокрема на відпрацювання фразового наголосу, пауз, мелодії.

2. Якщо ж новий звук не належить до числа важких, він не виділяється із зразка; учні засвоюють його імітативно в процесі роботи над мовним зразком.

Підхід до оволодіння вимовою в рамках мовленнєвого зразка є найбільш ефективним, оскільки він цілком відповідає тій ролі, яку відіграє вимова в мовній діяльності. Учні розуміють, що потрібно вміти вимовляти звуки для того, щоб правильно говорити і розуміти мовлення інших людей.

Розглянувши різні підходи до навчання вимовних навичок, можна зробити висновок, що кожен з підходів має свої переваги і недоліки і в однаковій мірі заслуговує своєї уваги при навчанні вимовних навичок, але при навчанні вимові учнів початкових класів застосовується диференційований підхід.

Головним завданням при формуванні фонетичних навичок на початковому етапі є оволодіння слухо - произносительной стороною говоріння і читання та розвитку внутрішнього мовлення як психофізіологічної основи для зовнішньої мови [3].

РОЗДІЛ II. Фонетичної зарядки ЯК ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ вимовні навички У МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

2.1 Роль і місце фонетичної зарядки на уроках німецької мови у молодших школярів

Комплексне вирішення практичних, освітніх, виховних і розвиваючих завдань навчання можна лише за умови впливу не тільки на свідомість учнів, а й проникнення в їхню емоційну сферу.

Для підвищення ефективності навчання іноземної мови, необхідно широко використовувати емоції учнів у цьому процесі. Одним з найбільш ефективних засобів впливу на емоції та почуття школярів - є фонетична зарядка, що є «найсильніший психічний побудник, проникаючий в приховані глибини свідомості».

Фонетична зарядка може надати неоціненну допомогу у вивченні іноземної мови в початкових класах. Перевага полягає в тому, що вона допомагає без особливих зусиль більш міцному засвоєнню і розширенню лексичного запасу, а також граматичних навичок та інших видів мовленнєвої діяльності.

На уроках іноземної мови можна використовувати фонетичну зарядку по можливості на всіх етапах навчального процесу:

- На початковому етапі уроку;

- При формуванні граматичних навичок;

- При формуванні лексичних навичок

З метою збереження мотивації до вивчення іноземної мови дитині необхідно наблизити перспективу «говоріння» і підтримати його первісне прагнення негайно вступити в процес комунікації.

Саме фонетична зарядка полегшує процес заучування необхідних для спілкування фраз і складною для запам'ятовування лексики.

Фонетична зарядка відповідає віковим та психологічним особливостям дітей. Фонетична зарядка грає важливу роль при формуванні дикції, чіткого і ясного проголошення не тільки звуку, слова, але й фрази в цілому.

Фонетична зарядка сприяє вдосконаленню мовного дихання, так як створює умови чіткості дотримання пауз, завдяки цьому з'являється виразність мови.

При виконанні фонетичної зарядки вправи в усвідомленій імітації поєднуються з вправами в самостійному відтворенні тексту учнями. Важливим є з'ясування місця фонетичної зарядки на уроці. Вона часто виконується на початку уроку, вводячи які в його атмосферу, нейтралізуючи вплив звукового середовища на рідній мові і, як наслідок, в деякому роді попереджаючи інтерференцію. Однак, її проведення можливе безпосередньо перед вправами в усному мовленні чи читанні як фонетичного вправи, що підвищують увагу до вимови словникових одиниць, які потім будуть використані в мові. Наприклад, учитель пропонує: «Сьогодні у нас відбудеться екскурсія в зоопарк». Потренуємося спочатку в проголошенні слів, що позначають тварин. Звернемо увагу на довготу і стислість голосних, а також на наголос у складних словах ». У цьому випадку доцільно згрупувати слова на основі даної ознаки.

Фонетична зарядка може передувати читання, тоді вона відбувається на матеріалі тексту для читання, з якого вичленяються фонетичні труднощі, які можуть групуватися відповідним чином і пропонуються потім учням для усвідомленої імітації.

Удосконалення вимовних навичок відбувається також у зв'язку з роботою над новим словниковим і граматичним, матеріалом. Знайомлячи учнів з новими лексико-граматичними явищами, не можна упускати з уваги містяться в них вимовні труднощі.

Всі ці явища в принципі вже повинні бути відомі учням, тобто в їхньому досвіді є безліч слів з ​​подібними фонетичними особливостями. Однак підведення нових слів під відповідне правило само собою не відбувається. Треба, тому, привернути увагу учнів до їх вимову одним з таких способів: вимовивши слово, поставити пряме запитання щодо його фонетичної особливості («Куди падає наголос у складних словах і. Отже, у цьому слові?") Або запропонувати учням пригадати і привести вже відомі їм слова з аналогічними вимовних особливостями. Також відпрацьовується произносительная сторона граматичних форм і конструкцій. При роботі над синтаксисом вчителю надаються великі можливості для актуалізації ритміко-інтонаційних правил.

У результаті будь-яка порція слів і граматичних явищ може стати приводом для вдосконалення вимовних навичок на просунутому етапі. Важливо підкреслити при цьому наступне: вчитель не повинен знову пояснювати артикуляційні і ритміко-інтонаційні правила, головне - стимулювати учнів до пригадування правила і підведенню під нього нової мовної одиниці. Ефективність такого підходу ще й у тому, що він передбачає засвоєння нового в тісному зв'язку зі старим, постійну актуалізацію всього раніше засвоєного матеріалу.

Таким чином, ми прийшли до висновку, що фонетична зарядка грає величезну роль як засіб розвитку дитячої мови та її компонентів, зміцнює не тільки довільну виразність мови, але і сприяє виробленню правильного проголошення окремих звуків, слів, а також і фрази в цілому, що сприяє поліпшенню якості вимови.

2.2. Додатковий матеріал для проведення фонетичної зарядки

Одним з ефективних засобів реалізації комунікативної спрямованості уроків іноземної мови є римування, лічилки, пісні. Завдяки ним створюється природна ситуація мовного спілкування і значно інтенсифікується навчальний процес. Використання римованого матеріалу актуально на початковому етапі навчання іноземної мови. Часто на уроках іноземної мови на початковому етапі проводяться ігри з застосуванням рифмовок, віршів і пісень. Римований матеріал служить для відпрацювання як окремих (ізольовано узятих), так і групи мовленнєвих зразків.

За допомогою рифмовок вирішується комплекс важливих методичних завдань: - презентація нового звуку, його вимова;

- Відпрацювання досліджуваного фонетичного явища - при читанні і заучуванні римування.

У роботі з німецьким алфавітом (ABC) використовуються римування для вивчення та закріплення літер німецького алфавіту. Римований матеріал допомагає учням у найбільш прийнятною для них формі повторити і запам'ятати букви в тій послідовності, в якій вони розташовані в алфавіті.

Використання римованого матеріалу стимулює мотивацію і тому сприяє кращому засвоєнню мовного матеріалу завдяки дії механізмів мимовільного запам'ятовування, що дозволяють збільшити обсяг і міцність матеріалу, що запам'ятовується.

a) Робота зі скоромовками

Для того щоб мова була ясною, розбірливий і зрозумілою, неоціненну допомогу може надати робота зі скоромовками. Вони є кращим засобом досягнення чіткості мови при будь-якому темпі, тому що не може бути темпу більш швидкого, ніж скоромовка.

Використання скоромовок на уроці іноземної мови допоможе вчителеві в невимушеній ігровій формі відпрацювати вимова окремих приголосних, особливо тих, які відсутні в російській мові. Для вдосконалення або корекції вимови ми пропонуємо наступні етапи роботи зі скоромовками.

Перший етап - демонстрація або презентація скоромовки.

Спочатку скоромовка повинна звучати у швидкому темпі, тобто так, як її слід вимовляти. І лише тільки потім повільно, по складах.

Другий етап - робота над змістом скоромовки.

Дуже важливо не механічно промовляти скоромовку, а вимовляти осмислено. Учням необхідно знати те, що вони вимовляють. Значення деяких слів можна розкрити за допомогою сигналів, антонімів, коментаря. Можна використовувати ілюстрації або запропонувати кілька варіантів перекладу скоромовки на вибір.

Третій етап - робота над вимовою.

Необхідно відпрацювати ізольовано кожен звук, потім слово, що містить цей звук, словосполучення і, нарешті, всю скоромовку. Спочатку скоромовка уважно прочитується про себе, потім

вимовляється кілька разів беззвучно з підкреслено чіткою артикуляцією, потім повільно пошепки, тихо, голосніше. Потім скоромовка вимовляється вголос, разом, але ще досить повільно і, нарешті, голосно і швидко.

Щоб робота над вимовою була більш захоплюючою, ми пропонуємо наступні види робіт.

1. Якщо ви хочете поліпшити свою вимову, говорите добре і швидко ці скоромовки:

Die Katze tritt die Treppe krumm, krumm tritt die Katze die Treppe.

• Als Anna abends alles a β, aβ Anna abends Ananas.

• Wir kaufen ein Pfund Pflaumen für fünfzig Pfennig.

• Zwischen zwei Zwetschenbaumen zwitschern zwei Spatzen.

2. Вивчіть напам'ять ці скоромовки:

• Esel fressen Nesseln nicht, Nesseln fressen Esel nicht.

• Eine lange Schlange ringelt sich um eine lange Stange.

• Zehn Ziegen zogen zehn Zentner Holz.

3. Прочитайте фрази-пастки, де мова йде про:

а) продуктах харчування;

б) домашніх і диких тварин;

в) птахів.

• Welche Buchstaben schwimmen? («N», «т» - die Ente).

• Wer hat einen Kamm und kommt sich nicht? (Der Hahn).

• Welchen Buchstaben gibt uns Milch? («Q» - das Kuh).

• Welches Brot kann man am Morgen nicht essen? (Das Abendbrot).

• Welches Jahr hat nur einen Tag? (Das Neujahr).

4. Назвіть скоромовки, в яких є:

а) власні імена;

б) історичні та географічні назви;

в) числівники.

- Zehn Ziegen zogen zehn Zentner Holz.

- Milch macht müde Männer munter.

- Bayerische Bierbrauer brauen bayrisches Bier.

- Als Anna abends alles aβ, aβ Anna abends Ananas.

Надалі, щоб учні не забули вивчені скоромовки, потрібно використовувати такі різні завдання.

1. Учні відгадують скоромовку по одному названому вчителем слову.

2. Учитель показує один за іншим малюнки, що ілюструють скоромовки. Діти, побачивши малюнок, повинні вимовити ту скоромовку, ілюстрацією якої він є. Можна роздати малюнки дітей (які вони малювали на колишніх уроках при роботі над кожною скоромовкою). Учитель називає скоромовку, а діти повинні показують відповідний малюнок.

3. Учням пропонується з даних складів або слів скласти знайому скоромовку.

4. Учитель починає вимовляти скоромовку, діти хором завершують.

5. Учитель пропонує вгадати, в якій скоромовці йдеться про:

6. а) хлібі, б) молоці; в) кішці; г) собаці; д) рибі і так далі.

7. Учні по черзі повинні назвати одне за іншим слова скоромовки, намагаючись не помилитися, при цьому можна починати як з першого слова, так і з останнього.

8.Одін з учнів «грає» скоромовку, використовуючи міміку, жести, і просить інших назвати скоромовку, про яку йде мова.

9.Начало однієї скоромовки з'єднане з кінцем іншого. Діти повинні назвати обидві скоромовки повністю і правильно.

10. Учням даються упереміж слова з відомих скоромовок, і пропонується об'єднати їх у групи, розташувати в правильному порядку і доповнити відсутніми словами.

11. Хто з дітей назве більше скоромовок.

12.Соревнованія в командах. Називаються по черзі по одній скоромовці. Виграє та команда, яка останньою називає скоромовку.

Скоромовки можна використовувати як на початку уроку на початковому етапі навчання німецької мови, коли у дітей формуються вимовні навички, так і в середині і наприкінці уроку.

Заучування скоромовок не тільки розвиває пам'ять учнів, але і дозволяє навчитися адекватно, відбирати лексичні одиниці і розвиває емоційну виразність мови [15].

б) Робота з римуванням

Римування як зарахований блок створює в дитини відчуття впевненості в собі, а хорова робота над римуванням (так само, як і хоровий спів) сприяє консолідації групи дітей.

Римування грають величезну роль як засіб розвитку дитячої мови та її компонентів, як дихання, дикція, слух, темп, вміння регулювати силу голосу. Мовна особливість вірша - наявність пауз, яких у римуванні в два рази більше, ніж у прозі. Значення римування у формуванні виразності та емоційності мови величезне. Римування зміцнює не тільки довільну (усвідомлену) виразність мови, але і сприяє виробленню правильної вимови окремих звуків, слів (так як в римі присутній звуковий повтор).

Римування можна використовувати для відпрацювання певного звуку у фонетичних вправах. На кожен звук дається чотири-п'ять рифмовок. Дана група рифмовок, в силу чотирьох - п'ятикратного повторення звуку, дає дітям чітко почути звук і при заучуванні дає багаторазове повторення звуку, наприклад:

Hinter Hermann Hannes Haus

hä ngen hundert Hemden raus,

hundert Hemden h ä ngen raus,

hinter Hermann Hannes Haus.

При заучуванні рифмовок з дітьми перед учителем постає кілька завдань: викликати інтерес до римуванню, бажання знати її, допомогти зрозуміти зміст в цілому, допомогти запам'ятати потрібний елемент (елементи) напам'ять, навчити виразно читати, забезпечити запам'ятовування всій римування.

З метою забезпечення всіх цих завдань пропонується наступний порядок розучування рифмовок.

1. Вибираючи римування, вчитель визначає в ній головний для відпрацювання звук.

2. Повідомляє назву римування, переводить або семантізірует за допомогою наочності.

3. Знайомить дітей з римуванням, прочитуючи її два рази.

4. Доводить зміст римування до свідомості дітей (пояснює загальний зміст, читаючи, показує на картинку, просить дітей здогадатися, про що йде мова, коригує їх відповіді).

5. Проводить відпрацювання найбільш важких звуків.

6. Організує індивідуальне повторення римування порядково за вчителем два рази, при необхідності більше. Так як діти не можуть запам'ятати іншомовні фрази і повторювати римування великими блоками, при заучуванні рекомендується розбити її на частини.

7. Проводить одночасне декламування вчителем і дітьми римування в цілому.

Остання прочитання римування рекомендується проводити голосно. Під час розучування учитель повинен підійти до кожної дитини і прислухатися, чи правильно він промовляє матеріал. Якщо потрібно, відкоригувати. Оскільки з третього разу читання римування увагу дітей слабшає, а текст ще недостатньо добре завчені, вчитель змінює форму повторення. Він може запропонувати дітям встати і повторювати за ним стоячи. При прочитанні вчитель ділить дітей на дві групи. Кожна промовляє рядок за рядком, або змагається - «чий шепіт голосніше».

Під час декламування рифмовок вчитель повинен звертати увагу на правильність і раціональність використання видиху, привчаючи дітей вимовляти невеликі фрази на одному диханні. Удосконаленню мовного дихання сприяє проголошення рифмовок в уповільненому темпі, що в свою чергу дозволяє ретельно відпрацювати вимова звуків, слів.

Для того щоб розвинути почуття темпу-ритму, вчителю необхідно включати завдання на розмірене читання рифмовок і хорове виконання в заданому темпі (повільно - помірно - швидко).

Для формування сили голосу римування вимовляється голосніше - тихіше пошепки або пошепки - тихіше - голосніше.

Кожна нова римування вводиться після повторення вже вивчених. Звідси зростає запас вивчених рифмовок. Щоб зберегти інтерес до даного виду роботи і щоб учні не забули надалі вивчені римування, можна використовувати такі завдання:

• вчитель починає вимовляти римування, діти хором її завершують;

• учні відгадують римування по одному названому вчителем словом або назвою римування;

• учні по черзі повинні назвати одне за іншим слова римування, намагаючись не помилитися. При цьому можна починати як з першого слова, так і з останнього;

• один з учнів «грає» римування, використовуючи міміку і жести, і просить назвати римування, про яку йде мова;

• учням даються упереміж слова з відомих рифмовок, і пропонується об'єднати їх у групи, розташувати в правильному порядку і доповнити відсутніми словами;

• хто з дітей назве більше рифмовок;

• змагання в командах. Називається по черзі по одній римуванню. Виграє та команда, яка назве більше рифмовок.

Вопросно-відповідні вправи по римуванню:

War es ein kleiner Junge-Ja, es war.

Wie war er-Er war mal brav, mal bö se.

Welche Haare hatte er? - Er hatte blonde Haare.

Kann er Roller fahren? -Ja, er kann.

Hatte er einen Hund? - Ja, er hatte einen Hund.

в). Робота над піснями

У піснях часто зустрічаються імена власні, географічні назви, релігії країни досліджуваної мови, знайомить з його стилістичними особливостями.

На пісенної основі значно легше засвоюється лексичний матеріал.

Для фонетичної зарядки підійдуть короткі, легкі пісеньки з частими повторами і чітким ритмом. Для цієї мети добре підходять дитячі пісеньки, наприклад:

Wir sind hier.

Hier sind wir.

Wir lernen Deutsch.

Deutsch lernen wir.

Або: Eins, zwei, drei, vier,

Deutsch lernen wir.

Eins, zwei, drei nur zu!

Deutsch lernst du im Nu!

З пісеньки вони дізнаються, що німці при зустрічі обов'язково запитають: «Wie geht es? », а у відповідь можуть почути:« Danke, prima »,« Danke, gut! ».

Всі ці подробиці діти дізнаються з веселих, ритмічних пісеньок. З їх допомогою учні запам'ятовують без праці етикетні форми спілкування.

З допомогою пісень учнями значно легше засвоюється як лексичний, так і граматичний матеріал. До кожної теми можна підібрати відповідну пісню.

Наприклад, при вивченні відмінювання дієслів можна працювати з піснею «Elen - Mehlen - Manze, schau mal, wie ich tanze!».

Всі вірші та пісні мають автентичний характер, отже, вони включають в себе лексичні та граматичні явища, що не входять до списку продуктивно (активно) засвоюваних мовних засобів. Тому не слід починати роботу над текстом вірша чи пісні з читання вголос. Учні нічого не повинні повторювати, читати або писати, не розуміючи сенсу та змісту здійснюваної ними діяльності. Починати роботу над віршем / піснею можна по-різному:

• перед пред'явленням тексту вчитель робить невелике введення (може бути російською мовою) про те, чому присвячено вірш, потім робиться установка на те, щоб уважно прослухати і розповісти, про що або про кого цей вірш, що про це йдеться, де відбувається дія і так далі;

• вчитель пред'являє вірш або пісню на слух, супроводжуючи читання жестами, мімікою, наочність, в окремих випадках перекладом, допомагають зрозуміти сенс і зміст. На більш високому етапі роботи над мовою діти можуть користуватися друкованим варіантом вірші в процесі усного пред'явлення його вчителя або самостійного читати про себе;

• після пред'явлення тексту діти разом з учителем намагаються порядково перекласти текст, а потім прочитати / проговорити його разом з учителем або слідом за вчителем. Режим промовляння може бути різним: супроводжуватися ударами, жестами, рухами і іншим;

• при колективному заучуванні тексту напам'ять (на початковому етапі роботи над мовою) можлива гра «забудькуватих вчитель»: вчитель починає рядок вірша, а кінець «забуває», учні підказують закінчення.

Можливі й інші форми роботи над віршем. Наприклад, текст розмножується або розрізається на окремі частини / рядки. Учень або учні (при колективних формах роботи) намагаються відтворити з окремих частин нове для них вірш. Кожна група «конструює» свій варіант оригіналу і перевіряє, чи правильно вони «склали» текст.

Даний вид роботи розвиває слухання іноземної мови, але також і вміння здогадуватися про значення незнайомої лексики. Оскільки вчитель не переводить разом з дітьми текст і окремі незнайомі слова, то вміст всього тексту діти намагаються зрозуміти по знайомим їм словами і мовним зразкам.

Що ж стосується пісні, то варто спробувати підібрати до слів відповідний мотив. Логіка роботи над піснею така: вчитель пред'являє текст пісні, обговорює разом з дітьми її зміст (рідною мовою), представляє можливість ще раз прослухати пісню і лише потім пропонує дітям заспівати її [12].

г) Вправи на відпрацювання звуків

Відпрацювання звуку [h]

Даний звук являє собою шум від видиху голосним звуком. Щоб правильно вимовляти цей звук, потрібно спочатку підготуватися до виголошення гласного, потім вимовити цей голосний з легким шумом, видихнувши повітря. Контролюйте себе, стежачи за освітою цього звуку в глотці (зіві), а не в ротовій порожнині [7].

1. Хлопці! Скоро зима. Уявіть, що у вас замерзли руки.

Погрійте їх! Як ви будете дути на руки? (Ha-ha-ha).

2. Слухайте і повторюйте за вчителем (диктором) такі слова: Haus, Hof, Herr, heiβen, haben, h ö flich, Hans, Holz, Hemd, hier.

3. Уважно слухайте вчителя (диктора) і плескати в долоні тільки в тому випадку, якщо почуєте слова зі звуком [h].

Haus, Mutter, Hund, Großmutter, sprechen, lachen, haben, Hof, nicht, Onkel, Hafen, hei βen.

4. Говоріть добре і швидко ці скоромовки:

а) Hinter Hermann Hannes Haus

hängen hundert Hemden raus!

б) Hinter Hermans Hinterhaus hackt Hans Holz!

5. Вивчіть наступну римування:

Hinter Hermann Hannes Haus,

Hä ngen hundert Hemden raus,

Hundert Hemden hängen raus,

Hinter Hermann Hannes Haus.

6. Повторіть повільні і швидкі слова:

Langsame Wörter:	Schnelle Wörter
haben	Hof
Hafen	heiBen
hier	Hans
hielten	Hund
heben	Haus
Hafen	hö flich

7. У яких словах [h] вимовляється?

	Ja	Nein
Haus	+
zehn		-
Hund
Sohn
Wohnung
heiBen
haben

sehr
hier
ihre

8. Вивчіть і розкажіть виразно наступний вірш:

Hannes Hampel hampelt hin

hampelt her hampelt hin und her

hampelt hoch und runter

Hannes Hampel ist ein bunter

Hampel - Hampel - Hampelmann!

9. Завчити і заспівайте пісню «На! На! »

На! ". На! На! На! На! На! На, - На! На! На!

Unsern Jubel ruft das Echo uns zurück.

Laβt uns fr öhlich sein und lachen,

Denn nicht ewig wahrt das Glück.

Відпрацювання звуку [ŋ]

Це важкий носової звук, що передається буквосполученням ng.

Для правильного проголошення даного звуку можна вимовляти спочатку два звуки: задньоязикові n і g. Потрібно широко відкрити рот, притиснути кінчик язика до нижніх зубів і видихати повітря через ніс. Вийде задньоязикові n, при якому до неба піднімається задня спинка язика, а кінчик язика впирається в нижні зуби. Потім поступово не вимовляти звук [g], щоб звучало не два звуки ([n], [g]), а один звук - задньоязикові n [7].

Домогтися правильного вимовляння звуку [ŋ] допоможе імітування учнями мови вчителя (диктора) і наступні вправи.

1. Слухайте і повторюйте за вчителем (диктором) такі слова:

singen, Wohnung, springen, Frühling, lange, Schlange, Stange.

2. Говоріть чітко і швидко такі скоромовки:

а) Eine lange Schlange ringelt sich um eine Stange.

б) Einmal jährlich doch nicht lange Beißt der kleine Frosch die Schlange.

3. Розкажіть виразно вірш «Hampelmann». Punkt, Punkt, Komma, Strich,

fertig ist das Mondgesicht.

Und zwei Ohren, eine Zunge:

fertig ist der freche Junge.

4.

а) Слухайте уважно вчителя (диктора) і піднімайте сигнальні картки в тому випадку, якщо почуєте слова зі звуком [ng]

Schrank, singen, springen, Wange, hin, singen, Henne, hangen, lang, schlank, eng, fangen, trinken.

б) Слухайте уважно вчителя (диктора) і піднімайте сигнальні картки в тому випадку, коли почуєте пропозиції зі звуком [ŋ].

a) Diese Wanne ist schon.

б) Uta kann laut singen.

в) Anna ist schlank.

г) Otto kann richtig singen.

д) Ich hänge an die Wanden ein Bild.

е) Ich habe zwei Wangen.

5. Повторіть повільні і швидкі слова.

Langsame Wörter: SchnelleWörter:

Wohnung lange

Sohn Stange

Familie Schlange

ihre bringen

heben Wange

chemisch Bank

6. Завчіть і заспівайте наступні пісні:

а) А - а - а, der Winter, der ist da!

Herbst und Sommer sind vergangen,

Winter, der ist angefangen.

Aaa, der Winter, der ist da!

б) Mit kling-ling-ling und bum-bum-bum geh'n wir zu zweit im Kreis herum.

Mit kling-ling-ling und bum-bum-bum

Geh'n wir im Kreis herum.

Wir feiern alle heute, das macht uns allen Freude.

Mit kling-ling-ling und bum-bum-bum.

Geh'n wir im Kreis herum.

Відпрацювання звуку [ç]

Це среднеязичних звук, злегка нагадує російське «хь». Він сильно відрізняється від російського «х», так як вимовляється за допомогою середньої, а не задньої спинки язика. (У суфіксі - ig для позначення цього звуку, як виняток, пишеться буква g).

При проголошенні даного звуку потрібно просунути язик вперед так, щоб кінчик язика упирався в передні нижні зуби. Середня спинка мови має бути високо піднята до твердого піднебіння [7].

1. Хлопці! Щоб правильно вимовити цей звук, давайте спочатку «посміятися» (хі-хі-хі). А тепер скажемо по черзі: хі-хі-ich.

2. Слухайте і повторюйте за вчителем (диктором) такі слова: ich, fertig, mich, dich, lustig, richtig, M ä dchen, wichtig, Gesicht, Milch.

3. Говоріть чітко і швидко наступну скоромовку:

Ich spreche den "Ich-Laut" nicht richtig aus, es ist aber wichtig für mich den "Ich-Laut" richtig auszusprechen.

4. Уважно слухайте вчителя (диктора) і плескати в долоні в тому випадку, коли почуєте звук [ç] у словах:

Tochter, mich, Haus, Sohn, sprechen, lachen, dich, Herr, Holz, ich, Gesicht, fertig, acht, richtig, Hund, Onkel, nicht, machen, Madchen, Märchen, Hurra.

5. Вивчіть і розкажіть виразно вірш «Hampelmann».

Punkt, Punkt, Komma, Strich-fertig ist nun das Gesicht.

Körper, Arme, Beine dran-fertig ist der Hampelmann.

Hände, Flüsse und ein Hut ist der Hampelmann nicht gut?

6. Завчіть і заспівайте наступні пісні:

а) Laterne, Laterne,

Sonne, Mond und Sterne

Machet aus dem Licht,

Machet aus dem Licht,

aber nur meine liebe Laterne nicht

б) Ich bin ich,

und du bist du.

Ich heiße Natascha,

und wie heißt du?

7. Прослухайте пропозицію і підійміть сигнальні картки, якщо почуєте хоча б одне слово зі звуком [ç]:

a) Das ist ein Haus.

б) Und das bin ich.

в) Ich heiße Uta.

г) Das ist Hanz.

д) Er ist lüstig.

e) Noch habe ich viele Geschwister.

ж) Ist der Hampelmann nicht gut?

Відпрацювання звуку [æ]

Даний звук на письмі позначається буквосполученням ei, ai (ai) пишеться тільки в декількох словах, які потрібно запам'ятати, в інших випадках пишеться ei. Перший елемент дифтонга (дифтонгів називається поєднання двох голосних в одному складі) вимовляється чітко, стоїть під наголосом, другий - ненаголошений, вимовляється нечітко. Не потрібно забувати про сильний напад початкових голосних [13, с. 3 березня].

1. Хлопці! Це той же самий звук, якщо б ви наступили в лісі на їжачка і голосно, не затягуючи, скрикнули: «Ай!»

2. Слухайте і повторюйте за вчителем (диктором) такі слова (опора на графічне написання слів): Seite, mein, dein, Ei, Meister, Mai, klein, Waise, weich, leicht, zwei, drei.

3. Говоріть чітко і швидко дані нижче скоромовку і лічилки.

а) Zwischen zwei Zweigen

Zwitschern zwei Zeisige

б) Eins, zwei, drei

Auf der Straβe liegt ein Ei

Wer drauf ritt, der muß mit.

в) Zu, zum, zur

Zwei Zeiger hat die Uhr.

Sie zeigen mir die Zeit.

"Mach schnell, es ist soweit!"

Уважно слухайте вчителя (диктора) та піднімайте сигнальні картки, коли почуєте слова з ei [æ] в середині: Mutter, dein, nicht, mein, drei, klug, Onkel, klein, alt, nein, aber, zwei, heißen, Sohn, Familie.

4. Вивчіть наступні пісні:

а) Mein Vater heißt Hanz.

Mein Opa heiβt Franz.

Meine Mutter heiβt Renate.

Meine Schwester heiβt Beate.

Meine Oma heiβt Ottilie.

Das ist meine Familie.

Ich h eiβe Fritz.

Und mein Hund heiβt Spitz.

б) Mein Hut, der hat drei Ecken,

Drei Ecken hat mein Hut

und hat er nicht drei Ecken

dann ist es nicht mein Hut.

Mein Hut, der hat drei Ecken,

Drei Ecken hat mein Hut

und hat er nicht drei Ecken

dann ist es nicht mein Hut

Підібрані вправи будуть позитивно впливати на формування вимовних навичок молодших школярів, так як вони дозволяють тренувати звук у вправах, які носять ігровий, творчий характер і розвивають пізнавальний інтерес.

2.3. Організація та аналіз результатів дослідно-експериментальної роботи в школі

Експериментальна робота здійснювалася в МОУ «Середня загальноосвітня школа № 19» м. Абакана.

В експериментальному дослідженні брали участь діти 2 "Б" класу. Німецька мова вони вивчають перший рік. Ми робили наше дослідження в групі з 13человек. Середній вік дітей 7 - 8 років.

Експериментальне дослідження проводилося в 3 етапи.

1 етап - констатуючий

Мета: виявлення сформованості вимовних навичок в учнів 2 класу (початковий етап навчання іноземних мов).

Для цього ми використовували такі методики:

• цілеспрямоване спостереження за процесом навчання іноземної мови;

• бесіда з вчителем з метою виявлення стану фонематичного сприйняття і фонематических уявлень учнів.

Цілеспрямоване спостереження за процесом навчання німецької мови протягом 2 уроків дозволило нам отримати уявлення про звуковимови (рідна та німецька мова) за програмою навчання; особливості читання за програмою навчання в учнів 2 класу.

До проходження державної практики нами була проведена бесіда з учителем німецької мови - Лебедєвої Галиною Миколаївною МОУ «ЗОШ № 19» м. Абакана. Під час бесіди вона розповіла нам, в проголошенні яких звуків діти систематично допускають помилки. Це такі звуки як: [ç], [h], [ŋ], дані звуки відсутні у рідній мові. З бесіди випливає, що необхідно проводити коригуючу роботу на формування вимовних навичок в учнів 2 класу при роботі з наступними звуками: [ç], [h], [ŋ]. Тому на прохання вчителя до проходження нами державної практики були розроблені вправи для тренування даних звуків

2 етап - формуючий

Його мета: впровадження спеціально підібраних рифмовок, скоромовок, лічилок, пісень, віршів для підвищення рівня сформованості вимовних навичок учнів на уроках німецької мови.

Під час проведення нами фонетичних зарядок протягом дослідно-експериментальної роботи, вчитель відстежував правильність вимови дітьми звуків і фіксував результати в протоколі.

Заняття 1

Дата: 4 лютого

Мета: Розвиток фонематичного слуху: звуки мови. Розвиток слухового уваги.

План уроку:

1.Орг. момент.

2.Фонетіческая зарядка.

Wir machen phonetische Ü bung. Hört aufmerksam zu! Spre cht mir nach.

Mein Hut, der hat drei Ecken, Drei Ecken hat mein Hut und hat er nicht drei Ecken dann ist es nicht mein Hut.

(Перший раз читаю вірш, другий раз читаю і показую руху, третій раз разом з дітьми повторюємо рядки, написані на дошці, і виконуємо руху, при цьому протокол контролю не ведеться).

3. Основна частина. Повідомлення теми уроку.

а) Формування навичок аудіювання.

б) Формування лексичних навичок.

в) Формування навичок читання.

г) физминутку.

д) Формування діалогічних навичок.

е) Формування навичок письма.

4.Домашнее завдання.

5.Ітог уроку.

На першому уроці протокол не вівся, оскільки ще йде знайомство з дітьми.

Заняття 2

Дата: 7 лютого

Мета: Розвиток фонематичного слуху: звуки мови. Розвиток слухового уваги. Відпрацювання звуку [h].

План уроку:

1.Орг. момент.

2.Фонетіческая зарядка:

Wir machen phonetische Übung. Wir lesen ein Gediecht. Das Gediecht heißt die Familie. Wie übersetzt? (Вірно «Сім'я»). Schlagt eure Bücher auf S. 26 üb 3. Як ви думаєте, про що піде мова в цьому вірші? (Припущення дітей). Про це ми дізнаємося, коли прочитаємо цей вірш!

- Читаю вірш сама.

- Відпрацьовуємо незнайомі слова (читаємо по рядку і переводь разом).

- Читаємо хором по 2 рядки.

Die Familie

Ich heiße John

und bin der Sohn.

Mein Vater heißt Hans.

Mein Opa heißt Franz.

Meine Mutter heißt Renate.

Meine Oma heißt Agathe.

Meine Schwester heißt Annett.

Meine Tante heißt Ivett.

Mein Bruder heißt Fred.

Mein Onkel heißt Tedd.

Отже, хто здогадався, про що йде мова в цьому вірші? Wessen Familie ist das? (Діти по можливості відповідають на питання).

- Діти по одному читають цей вірш по 2 рядки.

(У цей час учитель фіксує в протокол правильність проголошення дітьми звуку [h]).

3.Речевая зарядка.

4.Основние частину. Повідомлення теми уроку.

а) Контроль домашнього завдання.

б) физминутку.

в) Формування граматичних навичок (відмінювання дієслів у 3 особі однини).

Wir lesen ein Gedie з ht. Hört aufmerksam zu und sprecht mir nach.

Hört aufmerksam zu.

Hannes Hampel hampel hin

Hampel her hampelt hin und her

Hampelt hoch und runter

Hannes Hampel ist ein bunter

Hampel - Hampel - Hampelmann!

Хлопці, як ви думаєте, про що йде мова в цьому вірші? (Припущення дітей).

- Читаємо вірш хором по рядку.

- Переводимо вірш.

- Усі діти читають вірш за три рядки, інші уважно слухають.

г) Формування навичок письма.

5.Домашнее завдання.

6.Ітог уроку.

Таблиця 1.

Протокол проведення фонетичної зарядки в другому класі від 7.02.2008 р.

Кількість правильно вимовлених звуків:

Фонетична зарядка - 2 звуку

Формування граматичних навичок - 7 звуків

Всього - 9 звуків

Заняття 3

Дата: 11 лютого

Мета: Розвиток фонематичного слуху: звуки мови. Розвиток слухового уваги. Відпрацювання звуку [h].

План уроку:

1.Орг. момент.

2.Фонетіческая зарядка.

Wir machen Phonetische Übung. Wir lesen ein Zungebrecher.Hort aufmerksam zu und sprecht mir nach.

Hinter Hermann Hannes Haus Hängen hundert Hemden raus!

Хто зможе перекласти цю скоромовку?

Alle im Chor.

Хто зможе прочитати цю скоромовку швидко і виразно? (Читають всі учні по черзі)

3. Мовна зарядка.

4. Основна частина. Повідомлення теми уроку.

а) Контроль домашнього завдання.

б) Формування навичок аудіювання.

Уважно слухайте мене і плескати в долоні тільки в тому випадку, якщо почуєте слова зі звуком [h], але будьте уважні, вам потрібно запам'ятати три будь слова з цим звуком і потім вимовити вголос без помилок, інші уважно слухайте, бажано щоб слова не повторювалися .

Haus, Mutter, Hund, Großmutter, sprechen, lachen, haben, Hof, nicht, Onkel, Hafen, hei βen.

Учні вголос називають по два слова.

в) физминутку.

г) Формування навичок письма.

5.Домашнее завдання.

6.Ітог уроку.

Таблиця 2.

Протокол проведення фонетичної зарядки в другому класі від 11.02.2008 р.

Кількість правильно вимовлених звуків:

Фонетична зарядка - 6 звуків

Формування навичок аудіювання - 2 звуку

Всього - 8 звуків

Заняття 4

Дата: 14 лютого

Мета: Розвиток фонематичного слуху: звуки мови. Розвиток слухового уваги. Відпрацювання звуку [ç].

План уроку:

1. Орг. момент.

2. Фонетична зарядка.

Wir machen phonetische Übung. Steht auf, Kinder! Hört aufmerksam zu und sprecht mir nach

Ich bin ich, und du bist du.

Ich heiße Natascha, und wie heißt du?

Повторюємо хором цей віршик, перекладаємо.

Знову я читаю і звертаюся до учня, і так граємо по колу.

3. Мовна зарядка.

4. Основна частина. Повідомлення теми уроку.

а) формування навичок аудіювання.

Уважно слухайте мене і плескати в долоні в тому випадку, коли почуєте звук [ç] в словах: Tochter, mich, Haus, Sohn, sprechen, lachen, dich, Herr, Holz, ich, Gesicht, fertig, acht, richtig, Hund, Onkel, nicht, machen, Madchen, M ä rchen, Hurra.

А зараз пограємо з вами в гру, я кидаю вам м'яч, а ви якщо почуєте слово зі звуком [ç], повинні його повторити голосно і чітко.

(Кожному учневі попалося по два слова зі звуком [ç]).

б) физминутку.

в) Формування навичок говоріння.

г) Формування граматичних навичок.

д) Формування навичок письма

5. Домашнє завдання.

6.Ітог уроку.

Таблиця 3.

Протокол проведення фонетичної зарядки в другому класі від 18.02.2008 р.

Кількість правильно вимовлених звуків:

Фонетична зарядка -3 звуку

Формування навичок аудіювання - 2 звуку

Всього - 5 звуків

Заняття 5

Дата: 18 лютого

Мета: Розвиток фонематичного слуху: звуки мови. Розвиток слухового уваги. Відпрацювання звуку [ç].

План уроку:

1. Орг. момент.

2. Фонетична зарядка.

Wir machen phonetische Übung. Wir lesen ein Gediecht. Das Gediecht heißt Laterne. Wie üb ersetzt? (Переводимо). Як ви думаєте, про що піде мова в цьому вірші? (Припущення дітей). Про це ми дізнаємося, коли прочитаємо цей вірш!

- Читаю вірш сама.

- Відпрацьовуємо незнайомі слова (читаємо по рядку і переводь разом).

- Читаємо хором по 2 рядки.

- Перші два рядки читаю я, інші по 1 рядку по черзі учні.

Laterne, Laterne,

Sonne, Mond und Sterne

Machet aus das Licht,

Machet aus das Licht,

aber nur meine liebe Laterne nicht

3. Мовна зарядка.

4. Основна частина. Повідомлення теми уроку.

а) Аудіювання.

б) Формування навичок читання.

в) Формування навичок говоріння.

г) Формування граматичних навичок (відмінювання дієслів у Pr ä sens).

Hört bitte zu. Hier ein Lied. Singt mit!

Er schreibt, er malt,

er sitzt, er steht,

er singt, er springt,

er kommt, er geht.

Schreibt er? Malt er?

Sitzt er? Steht er?

Singt er? Springt er?

Kommt er? Geht er?

Nein, er schreibt nicht.

Nein, er malt nicht.

Nein, er sitzt nicht.

Nein, er steht nicht.

Nein, er singt nicht.

Nein, er springt nicht.

Nein, er kommt nicht.

Nein, er geht nicht.

Читають відповіді на питання, кожен учень повинен два рази вимовити звук [ç], читають по дві строчки.

д) Формування навичок письма.

5. Домашнє завдання.

6.Ітог уроку.

Таблиця 4.

Протокол проведення фонетичної зарядки в другому класі від 18.02.2008 р.

Кількість правильно вимовлених звуків:

Фонетична зарядка - 1 звук

Формування граматичних навичок - 2 звуку

Всього -3 звуку

Заняття 6

Дата: 21 лютого

Мета: Розвиток фонематичного слуху: звуки мови. Розвиток слухового уваги. Відпрацювання звуку [ŋ].

План уроку:

1. Орг. момент.

2. Фонетична зарядка.

Wir machen phonetische Übung. Wir lesen ein Zungebrecher.Hört aufmerksam zu und sprecht mir nach.

Eine lange Schlange ringelt sich um eine Stange.

Хто зможе перекласти цю скоромовку? (Якщо важко, переводимо разом)

Alle im Chor.

Хто зможе прочитати цю скоромовку швидко і виразно? (Читають всі учні по черзі)

3. Мовна зарядка.

4. Основна частина. Повідомлення теми уроку.

а) Формування граматичних навичок.

Прослухайте пропозицію і підійміть сигнальні картки, якщо почуєте хоча б одне слово зі звуком [ŋ]:

a) Das ist ein Junge.

б) Und das bin ich.

в) Uta kann laut singen.

г) Ich heiße Uta.

д) Otto kann richtig singen.

е) Ich habe zwei Wangen.

ж) Das ist Hanz.

з) Er ist lüstig.

e) Noch habe ich viele Geschwister.

ж) Ist der Hampelmann nicht gut?

- Вимовляють на слух ті пропозиції, в яких присутня звук [ŋ].

б) Формування навичок аудіювання.

в) физминутку.

г) Формування навичок говоріння.

д) Формування навичок письма.

5. Домашнє завдання.

6.Ітог уроку.

Таблиця 5.

Протокол проведення фонетичної зарядки в другому класі від 21.02.2008 р.

Кількість правильно вимовлених звуків:

Фонетична зарядка - 4 звуку

Формування граматичних навичок - 4 звуку

Всього - 8 звуків

Заняття 7

Дата: 25 лютого

Мета: Розвиток фонематичного слуху: звуки мови. Розвиток слухового уваги. Відпрацювання звуку [ŋ]

План уроку:

1.Орг. момент.

2.Фонетіческая зарядка.

Wir machen p honetische Ü bung. Слухайте уважно мене і піднімайте сигнальні картки в тому випадку, якщо почуєте слова зі звуком [ŋ]

Schrank, singen, springen, Wange, hin, singen, Henne, hangen, lang, schlank, eng, fangen, trinken.

Пограємо в гру, я кидаю вам по черзі м'яч і називаю слово, ви, якщо почули слово зі звуком [ŋ], повинні повторити голосно і чітко це слово. А інші уважно слухайте і виправляйте, якщо ваш однокласник помилиться.

(Кожному учневі попалося по два слова).

3.Речевая зарядка.

4.Основние частину. Повідомлення теми уроку.

а) Формування навичок читання.

H ö rt aufmerksam zu.

- Читаємо хором по рядку.

-Читають усі учні по черзі по два рядки.

Mit kling-ling-ling und bum-bum-bum

geh'n wir zu zweit im Kreis herum.

Mit kling-ling-ling und bum-bum-bum.

Geh'n wir im Kreis herum.

б) Формування навичок говоріння.

в) Формування навичок письма.

5. Домашнє завдання.

6.Ітог урок.

Таблиця 6.

Протокол проведення фонетичної зарядки в другому класі від 25.02.2008 р.