Фондові біржі Огляд

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

Фондові біржі. Огляд

 

ЗМІСТ

Введення

Ринок цінних паперів. Фіктивний капітал

Фондова біржа

Операції фондової біржі

Глава 1 - Біржова система США

Глава 2 - Аналіз стану фондових бірж у Західній Європі: Великобританія, Швейцарія, Голландія, Франція, Німеччина, Бельгія, Італія

Специфіка ринків фіктивного капіталу в Західній Європі

Специфіка органічної структури фінансового капіталу

Співвідношення різних внутрішніх і зовнішніх джерел накопичення капіталу

Специфіка національної кредитної системи

Специфіка державно-монополістичного регулювання

Місце фондової біржі на фондовому ринку

Ступінь залучення в міжнародне відтворення капіталу

Глава 3 - Останній штрих

Фондова біржа: плюси і мінуси

Біржові кризи

Список літератури

 

Введення

Ринок цінних паперів. Фіктивний капітал

Випущені акціонерними товариствами акції й облігації поступають в обіг, створюючи ринок цінних паперів. Про масштаби цього ринку свідчить той факт, що сьогодні в капіталістичних країнах вартість всіх акцій і облігацій, що перебувають в обігу, перевищує річний обсяг їх валового національного продукту. Велика частина цінних паперів реалізується через спеціально створений інститут - фондову біржу (цінні папери іноді називають фондами).

Акціонерний капітал живе як би подвійним життям, маючи дві форми існування. З одного боку, це дійсний капітал, реально функціонує в системі суспільного відтворення. З іншого капітал, поданий у формі цінних паперів. Капітал, інвестований у цінні папери, існує як би в особливій системі координат, і його динаміка безпосередньо визначається станом, кон'юнктурою ринку цінних паперів, далеко не завжди адекватно відображає реальні економічні процеси.

Саме цей двійник реального капіталу, називаний фіктивним капіталом і має особливий рух поза кругообігу дійсного капіталу, як специфічний товар і звертається на фондовій біржі.

Категорія фіктивного капіталу відбиває подальший розвиток капіталізму, і в міру монополізації виробництва її значення зростає. Джерело доходів по фіктивному капіталу цілком схований. Створюється уявлення, що цінні папери мають здатність приносити дохід самі по собі. Особливо це виявляється в облігаціях державних позик, коли держава непродуктивно розтрачує отримані кошти. Ця форма фіктивного капіталу не тільки не має вартості, але часто і не представляє ніякого реального капіталу: адже відсотки по облігаціях виплачуються в основному за рахунок податків.

В даний час, у зв'язку зі значним розвитком державного сектора в економіці і збільшенням розмірів державного боргу, ринок цінних паперів все більше заповнюється цінними паперами, що випускаються урядами. Особливо це помітно в тих країнах, де фондові біржі прямо контролюються урядами й активно використовуються для рефінансування державного бюджету, наприклад, Італія, у меншому ступені Німеччина (докладніше структура і співвідношення питомої ваги акцій і облігацій на фондових ринках окремих країн буде розглянута в наступних розділах ). Зрощування монополій і держави виявляється в їх спільних операціях із фіктивним капіталом. Держава все частіше виступає на ринку цінних паперів як боржник, кредитор і гарант здійснюваних операцій. В епоху, коли інфляція, насамперед у результаті зростаючих дефіцитів державного бюджету, набуває широкого розмаху, зв'язок фіктивного капіталу з державою збільшує інфляційні процеси, і все більший контроль держави над операціями з фіктивним капіталом для покриття бюджетного дефіциту може привести до виникнення кризових ситуацій.

Фондова біржа

Як уже згадувалося, велика частина цінних паперів реалізується через спеціально створений інститут - фондову біржу.

На чолі біржі перебуває Біржовий комітет, який допускає до продажу цінні папери після їх перевірки і визначає правила торгівлі ними. Безпосередньо всі операції на біржі здійснюють особливі посередники - маклери або брокери, які спеціалізуються на певних операціях, мають інформацію про укладаються угоди, курси акцій і т.п. За статутом фондових бірж посередники звичайно не мають права здійснювати власні операції, але на ділі це правило рідко дотримується. У деяких країнах біржові посередники є державними чиновниками (наприклад, у Франції), в інших представниками приватних фірм (наприклад, в США, Великобританії).

Розміри обігу цінних паперів, а також інтенсивність цього процесу в даний час характеризується, наприклад, тим, що в США і Японії ринкова ціна акцій, що котируються на фондових біржах цих країн, перевищує 5 трлн. дол, тобто близько 80% акцій (по вартості) за рік змінюють своїх власників. Необхідно мати на увазі, що біржа - це не весь ринок цінних паперів, крім неї здійснюється величезний позабіржовий оборот. Так, в США в 1991 р. через позабіржовий оборот пройшло більше 25% (за вартістю) перебувають у продажу цінних паперів.

Найбільшими фондовими біржами капіталістичних країн є біржі в Нью-Йорку (найбільші у світі; тут продається 85-90% усіх цінних паперів США), Лондоні, Токіо, Парижі та ін У кожній країні зазвичай є своя фондова біржа (у США їх 10) . Число фондових бірж постійно збільшується, але головні з них як і раніше розташовані в центрах, де зосереджений фінансовий капітал.

Розміри ринку цінних паперів відображають його роль в русі капіталів. Ця роль настільки значна, що не буде перебільшенням сказати: без розуміння механізмів обігу цінних паперів неможливо проникнути в сутність і багато процесів сучасного капіталістичного відтворення.

Ринок цінних паперів являє собою систему, що володіє достатньо складною, розгалуженою структурою. Класифікація цього ринку може бути здійснена за різними ознаками. Перш за все слід виділити сегменти ринку відповідно до конкретними видами цінних паперів, що знаходяться в обігу. В цьому відношенні виділяються ринки облігацій, акцій, а також ряду нових спеціальних видів цінних паперів, до яких відносяться конвертовані акції, варранти, ф'ючерси та опціони. Кілька слів про ці нові типи цінних паперів.

Фінансові ф'ючерси являють собою стандартні термінові контракти, укладені між продавцем (емітентом) і покупцем, на здійснення купівлі-продажу певного фінансового інструменту за наперед зафіксованим цінами в майбутньому. Оскільки угоди укладаються на біржі, то вона дає гарантію їх виконання.

Опціони представляють також термінові контракти на певний товар або фінансовий інструмент, що відрізняються від ф'ючерсів тим, що вони передбачають право, а не обов'язок на проведення тієї чи іншої операції, яким користується покупець опціону. Операції з опціонами проводяться на тих же біржах, що й угоди з терміновими ф'ючерсними контрактами, хоча існують і спеціальні біржі для опціонів (наприклад, вже згадувана Чиказька біржа опціонів).

Одним з різновидів опціонів є варранти, що дають їх власникам право на придбання тих чи інших фондових цінностей. Їх відрізняє від опціонів більш тривалий термін і той факт, що опціон звичайно виписується на існуючий актив, у той час як виконання продавцем варранта зобов'язання продати, наприклад, акції (найбільш поширений вид варантів) призводить до створення нового акціонерного капіталу.

Ринок цінних паперів підрозділяється також на первинний ринок, на якому відбувається мобілізація капіталу за допомогою продажу нових цінних паперів, і вторинний, на якому обертаються раніше випущені цінні папери. Нарешті, сукупний ринок цінних паперів за формою організації обороту складається з біржових і позабіржових операцій з цінними паперами.

Операції фондової біржі

Фондова біржа являє собою найбільш організовану частину ринку цінних паперів. Для неї характерні уніфіковані правила проведення операцій з цінними паперами. За своїм правовим статусом фондові біржі можуть бути асоціаціями (США), акціонерними товариствами (Великобританія, Японія) або урядовими органами, підпорядкованими міністерству фінансів (Франція). Членами біржі можуть бути тільки спеціалізовані на операціях із цінними паперами біржові (брокерські) фірми. Ключові позиції на найбільших фондових біржах звичайно займає 10-15 провідних брокерів, кожен з яких володіє величезним власним капіталом.

Для корпорації домогтися права котирування своїх акцій на фондовій біржі дуже непросто. Прийняття акцій корпорації до котирування на Нью-Йоркській фондовій біржі, наприклад, означає її вступ у "вище суспільство" американського бізнесу (умови прийняття акцій для котирування на Нью-Йоркській фондовій біржі будуть розглянуті докладно в наступному розділі). Такого права домагаються лише корпорації з першокласною репутацією, що мають велике число акціонерів і ринкову вартість акцій, що вимірюється, принаймні, сотнями мільйонів доларів. Почесні місця в числі таких елітних фірм займають сверхкорпораціі типу IBM, сумарна вартість акцій якої перевищує 100 млрд. дол, або AT & T з її майже 2 млн. акціонерів.

Велика частина скоєних на фондовій біржі операцій має непродуктивний характер: за своїм змістом вони представляють лише переміщення вартості (або титулу вартості) з одних рук в інші. Існує лише одна операція фондової біржі, що можна розглядати як продуктивну - це розміщення нових цінних паперів. У тих випадках, коли держава розміщує позику або коли створюється нове акціонерне товариство, звичайно відбувається інвестування капіталу, прямо або побічно створюються стимули для розширення сфери виробництва. Подібні операції тягнуть за собою також і посилення процесів концентрації і централізації капіталу.

За день на найбільших фондових біржах світу здійснюються операції з десятками мільйонів акцій. Основними видами біржових операцій є безпосередня купівля і продаж акцій, а також укладення термінових угод. Як і будь-який інший ринок, біржа не тільки опосередковує обіг капіталів, інвестованих у цінні папери, але є одночасно й ареною спекулятивних махінацій. Значна частина біржових операцій орієнтована на одержання спекулятивного прибутку в зв'язку з використанням постійних коливань ринкових цін (курсів) цінних паперів. Біржова спекулятивна гра може здійснюватися як в розрахунку на підвищення курсу акцій (гравців, що дотримуються такої стратегії, називають биками), так і в надії на падіння курсу (їх називають ведмедями).

При здійсненні спекулятивних угод приймається до уваги не тільки прибуток, але і ступінь ризику. Все що здійснюються на фондовій біржі угоди можна розділити на три групи: угоди з повною гарантією; нормально-спекулятивні угоди; сверхспекулятівние угоди, ризик по яких неможливо врахувати.

До першої групи належать операції з цінними паперами держави, ТНК; до другої - з акціями і облігаціями промислових фірм, банків і т.п. ; До третьої - з новими емісіями цінних паперів маловивчених компаній, що вперше потрапили в біржовий оборот. Природно, що ризик може бути чреватий різними наслідками.

Однак було б неправильно зводити до спекуляції всю діяльність біржі, уподібнюючи її гігантському ігорному будинку. Це не так, бо біржа грає конструктивну роль в системі капіталістичного виробництва, надаючи необхідні динамізм і гнучкість інвестиційному процесу.

На фондовій біржі широко поширені термінові угоди. Під цим видом біржових операцій мається на увазі укладення угоди, що дає право придбати протягом обумовленого терміну певну кількість акцій за курсом, усталеному в момент укладання угоди, або зобов'язує зробити цю покупку. Зрозуміло, що покупець цінних паперів виграє в тому випадку, якщо протягом терміну до покупки акцій відбувається зростання їхнього курсу.

Крім уніфікованих послуг по операціях з цінними паперами, фондові біржі грають сьогодні важливу інформаційну роль, забезпечуючи власників і потенційних покупців акцій як оперативною інформацією (індекси Доу-Джонса, СП/300 і СП/500), так і докладними аналітичними звітами, що містять також і прогноз кон'юнктури ринку цінних паперів. Однак, незважаючи на доступність інформації і широкий спектр наданих консультаційних послуг, передбачити динаміку поточних ринкових цін (курсів) конкретних корпорацій виявляється надзвичайно важко: надто велике число чинників, у тому числі і позаекономічного порядку, що роблять на них свій вплив.

Сутність всіх проведених на фондовій біржі операцій була підсумована Ф. Енгельсом: "Біржа - це установа, в якому буржуа експлуатують не робітників, а один одного", тобто в ході біржових операцій додаткова вартість, створена в сфері матеріального виробництва, лише перерозподіляється між власниками цінних паперів.

У наступних розділах я зупинюся на розгляді поточного стану, функціонування та особливостей розвитку фондових бірж двох найбільших світових фінансових центрів: США і Західної Європи.

Глава 1 - Біржова система США

Основною ланкою біржової системи США є Нью-Йоркська фондова біржа. Проте чільні позиції цієї біржі не роблять американський фондовий ринок моноцентричні по типу організації. Помітне місце на ньому займають друга за величиною біржа, теж розташована в Нью-Йорку, Американська фондова біржа, регіональні біржі і в останнє десятиліття Чиказька біржа опціонів. Роль окремих ланок біржової системи у фондових операціях характеризують дані таблиці 1.

Нью-Йоркська фондова біржа веде свою історію з 1792 р. і за формою організації є корпорацією, що знаходиться у власності її членів. Роботою Нью-Йоркської фондової біржі керує обирається її членами ради директорів. Кількість членів біржі з 1988 р. не змінювався і становить 1469 чоловік. Щороку кілька десятків місць змінюють своїх власників, але в цілому контингент членів Нью-Йоркської фондової біржі характеризується високою стабільністю, що робить цю біржу одним з найбільш елітних інститутів сучасної Америки.

Провідну роль на біржі грають дві категорії членів Нью-Йоркської фондової біржі: брокери і так звані фахівці. Останні становлять меншість (у середині 1992 р. їх було 412 чоловік) членів Нью-Йоркської фондової біржі, але вони довгий час були домінуючою групою біржовиків, причому їхній вплив залишається винятково великим і понині. Сила фахівців коріниться в тому, що вони монополізували безпосереднє укладання угод брокери не мають права вести операції за свій рахунок і тільки доставляють спеціалістам доручення клієнтів на купівлю-продаж акцій. Конкуренції між спеціалістами немає, і кожен з них веде операції по строго визначених випусках цінних паперів. Спеціаліст веде операції за свій рахунок і не має права торгувати безпосередньо з клієнтами біржі. Контрагентами в його угодах можуть виступати тільки самі біржовики. Суть діяльності фахівців полягає в тому, що він, у дослівному перекладі американської біржової термінології, "робить ринок, закриваючи розрив в цінах".

Б і р ж а

Ринкова вартість котируються паперів (на січень 1993 р.) Оборот (на січень 1993 р.)

 

Звичайні акції

Привілейовані акції

Облігації

Акції

Опціони

Усі біржі, млрд. дол

3159,9

66,4

1053,6

934,2

175,1

У тому числі,%

Нью-Йоркська фондова біржа

90,47

92,69

92,16

84,2

4,2

Американська фондова біржа

9,21

6,31

6,79

8,1

21,3

Фондова біржа Середнього Заходу

0,06

0,07

* 1

3,2

1,1

Тихоокеанська фондова біржа

0,14

0,61

0,81

2,4

2,9

Філадельфійська фондова біржа

0,03

0,23

0,23

1,1

4,7

Бостонська фондова біржа

0,06

0,08

0,00

0,5

** 2

Фондова біржа Цинциннаті

0,02

0,00

0,00

0,4

**

Чиказька біржа опціонів

*

*

*

*

65,7

Примітка: оскільки операції з облігаціями займають нині незначне місце в біржовій торгівлі, статистику цих операцій Комісія з цінних паперів і біржами (СЕК) не публікує. Переважна частина біржової торгівлі облігаціями відбувається на Нью-Йоркській фондовій біржі.

* 1 - відповідні папери не котируються

** 2 - операції з опціонами не проводяться Дані, наведені нижче в умовному прикладі, ілюструють цю діяльність (в дол.)

У цьому прикладі розрив між цінами, які пропонуються інвесторами (клієнтами біржі), які виступають у якості продавця і покупця, дуже великий і складає 1 дол Укладення угоди в таких умовах малоймовірно. Завдання фахівця полягає в тому, щоб виступити в якості покупця, який пропонує найвищу ціну, і продавця, що запитує найнижчу. У такому випадку розрив скорочується до 0.5 дол, тобто вдвічі. Ймовірність укладання угоди в результаті цього істотно зростає.

 

Учасники фондових операцій

Пропозиція

Розрив між цінами продавця і покупця (дол.)

купити за курсом

продати за курсом

Клієнти

104,5

105,5

1

Фахівці

104,75

105,25

0,5

Сказане ілюструє принцип, на якому спочиває виконання головної функції, покладеної на фахівців - забезпечувати ліквідність акцій. Крім того, фахівці також зобов'язані забезпечувати стабілізацію кон'юнктури і запобігати різкі скачки цін.

Торгують фахівці надзвичайно активно. Незважаючи на відносну нечисленність, на них в останні роки припадало близько 11% всіх операцій Нью-Йоркської фондової біржі, а на початку 90-х рр.. частка фахівців була ще вищою - майже 13%.

В безпосередні відносини з акціонерами вступають брокери (серед членів Нью-Йоркської фондової біржі їх 611 осіб), які беруть доручення на купівлю-продаж акцій. Стандартні доручення даються на число акцій, кратне 100 (операції з меншим числом акцій рідкісні: їхня частка в загальній кількості операцій коливалася в 1991 р. в межах 0.5-1%). За вчинення угод брокер стягує з клієнта комісійні: до 1975 р. їх розміри були фіксовані і залежали від величини угоди.

Решта членів Нью-Йоркської фондової біржі грають другорядну роль. Вони ведуть операції за свій рахунок і за своїм місцем в біржовому механізмі близькі до фахівців, а інші виконують брокерські функції, але не для інвесторів, а для брокерів, які передають їм частину накопичених у них доручень інвесторів.

Правом членства на Нью-Йоркській фондовій біржі володіють окремі особи, але якщо член біржі є співвласником фірми, то вся фірма вважається членом Нью-Йоркської фондової біржі. Серед фірм-членів Нью-Йоркської фондової біржі домінують кілька десятків інвестиційних банків, які займають ключові позиції на американському фондовому ринку.

Для прийняття цінних паперів до котирування на Нью-Йоркській фондовій біржі вони повинні відповідати наступним вимогам: ринкова вартість розміщених акцій повинна бути не менше 16 млн. долл.; у зверненні повинно бути як мінімум 1 млн. звичайних акцій; власники "повних лотів", тобто власники 100 акцій і більш повинні складати як мінімум 2 тисячі чоловік; доходи корпорації до виплати податків за останній фінансовий рік повинні становити не менше 2.5 млн. дол і за кожний із двох попередніх років - не менше 2 млн. дол Рада директорів біржі також оцінює ступінь популярності корпорації в масштабах країни, місце компанії в галузі, загальний стан і перспективи її розвитку. Важливою умовою реєстрації цінних паперів корпорації на фондовій біржі є зобов'язання періодично представляти інформацію про її діяльність інвесторам.

Припинення (призупинення) котирування акцій компанії або виключення компанії з числа котируються допускається в двох випадках: за рішенням ради директорів біржі і за вимогою самої компанії. Рада директорів біржі може піти на такий крок, якщо компанія не виконує умов, описаних вище, зокрема, якщо вона не відповідає всіма кількісними критеріями. Таке рішення може бути прийнято і самою компанією, зареєстрованою на біржі. Для цього необхідно, щоб по даному питанню було проведене голосування серед акціонерів і власники 2 / 3 проголосували за це, щоб проти цього заперечували не більше 10% акціонерів, і щоб на це дали згоду більшість директорів компанії.

Протягом останніх 10 років число корпорацій, представлених на Нью-Йоркській фондовій біржі, майже не змінювалося. В даний час воно дорівнює 1500. Дана група корпорацій - "колір" американського бізнесу. На активи цих акціонерних товариств припадає переважна частка всього звертається в США капіталу, і на початок 1993 р. вона становила близько 81%.

Нью-Йоркська фондова біржа завжди завзято виступала проти будь-якого втручання в її діяльність з боку держави, відстоювала достатність регулювання біржової діяльності самими членами біржі і намагалася зберегти за собою статус "закритого клубу".

Проте історично склалося два напрямки регулювання ринку цінних паперів - з боку держави і з боку самих біржовиків. До кризи 1929-33 рр.. держава практично не втручалася в діяльність біржі. Криза і проведена його депресія прискорили вироблення заходів державного регламентування діяльності фондового ринку. До теперішнього часу закон про цінні папери 1933 р. і закон про фондові біржі 1934 залишаються основними документами, на яких будується державне регулювання операцій з цінними паперами.

Ключовою ідеєю, яка була покладена в основу державного втручання в діяльність біржі було досягнення максимального невтручання в процес купівлі-продажу акцій і облігацій. Конкретне втілення ця ідея знайшла в принципі "надання інформації", на якому базуються післякризові законодавчі акти. Їх автори виходили їх того, що якщо корпорації будуть надавати акціонерам докладну і достовірну інформацію про діяльність фірми, то це автоматично призведе до зникнення всіх пороків ринку цінних паперів, оскільки справжню цінність акцій і облігацій можна буде легко визначити і махінації з ними стануть неможливими.

Друга за значимістю біржа США - Американська фондова біржа формально самостійна, але в дійсності тісно пов'язана з Нью-Йоркською фондовою біржею. Американська фондова біржа існувала як неофіційний ринок цінних паперів з 50-х років 19 ст., Організоване її становлення відбулося в 1908-1921 рр..

Прийняті на цій біржі правила біржової торгівлі в основному аналогічні чинним на Нью-Йоркській фондовій біржі. До 1975р. на обох Нью-Йоркських біржах діяли однакові ставки комісійних. Ця обставина істотно звужувало потенційні можливості для конкуренції двох великих бірж, розташованих в одному фінансовому центрі. Головна ж причина відсутності гострого суперництва Нью-Йоркської фондової біржі та Американської фондової біржі полягало в тому, що більшість членів Американської фондової біржі складали ті ж самі фірми, які займали домінуюче становище на Нью-Йоркській фондовій біржі.

На Американської фондової біржі вимоги, що пред'являються при реєстрації цінних паперів, менш суворі в порівнянні зі стандартами Нью-Йоркської фондової біржі. Практично Американська фондова біржа виступає в ролі своєрідного випробувального полігону Нью-Йоркській фондовій біржі. Цінні папери перспективних і зростаючих корпорацій спочатку котируються на Американській фондовій біржі, і якщо потім протягом досить тривалого проміжку часу ці корпорації виправдують пов'язані з ними очікування, їхні папери переміщаються на Нью-Йоркську фондову біржу. Подібний шлях свого часу виконали цінні папери таких корпорацій, як General Motors, Radio Corporation of America і ін Американська фондова біржа займає також чільне місце в торгівлі іноземними цінними паперами.

Позабіржовий ринок у США також займає значне місце на ринку цінних паперів. В даний час основою позабіржового обороту є комунікаційна система НАСДАК (NASDAQ), створена національною асоціацією фондових ділерів і введена в дію в 1971 р. В даний час в рамках цієї системи котируються акції набагато більшого числа американських та іноземних корпорацій, ніж на всіх американських біржах, разом узятих. Здатність позабіржового ринку пропустити по своїх каналах мільярди акцій показує, що з організаційної точки зору він розвинений дуже високо. Більш того, технічні можливості системи НАСДАК дозволяють включити в неї і всі акції, що котируються в даний час на біржах. Дилерами по паперах, що котируються в системі НАСДАК, виступають понад 360 фірм. Це основна частина фірм, що виконують посередницькі функції на позабіржовому ринку.

Для того, щоб увійти в систему НАСДАК, компанії повинні зареєструвати свої цінні папери відповідно до Закону про цінні папери від 1933 р. або Законом про інвестиційні компанії від 1940 р., вони повинні мати як мінімум 100 тисяч акцій, розміщених за передплатою, і об'єднувати як мінімум 300 акціонерів. Крім того, передбачені додаткові умова, що стосуються ціни кожної акції, обсягу активів і прибутку, наявності осіб, що визначають ринок цих акцій і курирують операції з ними. В даний час в системі НАСДАК діють як брокери, так і дилери.

Глава 2 - Аналіз стану фондових бірж у Західній Європі

У Західній Європі існує в 17 країнах 58 різних фондових бірж. У провідних капіталістичних країнах фондовий ринок має велике, хоча далеко не однакове значення. Це стосується, в першу чергу, Великобританії, Швейцарії, Голландії і також Франції, Німеччини, Бельгії і яскраво специфічного ринку Люксембургу. У таких країнах, як Австрія, Італія, Іспанія і також у скандинавських країнах роль фондових ринків невелика. У Греції, Ірландії, Португалії вони практично не мають значення.

У таблиці 2 показано співвідношення обсягів західноєвропейських фондових бірж. В обох випадках обсяг і значення Лондонської фондової біржі, як провідної західноєвропейської біржі, були взяті як 100.

Очевидно, що найбільший західноєвропейський ринок акцій - англійський, набагато менше американського, але одночасно набагато більше інших західноєвропейських - швейцарського, німецького і французького. Що стосується значення ринку акцій і відтворення капіталу, то провідну, на рівних з США, роль грають ринки акцій Великобританії і Швейцарії, але тут слід враховувати велику частку іноземних акцій. Набагато меншу роль грає голландський ринок акцій, ще меншу - французький, бельгійський, німецький. З облігаційних ринків найбільший знаходиться в Німеччині, другий за величиною у Великобританії, причому відставання їх від США менш значно. Найбільше значення ринок облігацій має в економіці Великобританії, Бельгії та Німеччини.

Але відмінність полягає не тільки в обсязі і в значенні фондових бірж. Цілий ряд відмінностей показує коротка характеристика провідних західноєвропейських фондових ринків.

Великобританія Фондовий ринок Великобританії традиційно є, в силу значної капіталізації англійських монополій (324 млрд. долл. у 1992 р.), важливою частиною кредитно-фінансового механізму країни. Широка реприватизація державного сектора дала значний поштовх зростанню біржової капіталізації. У 1967 р. всі біржі країни були об'єднані в регіональні біржі в Манчестері, Бірмінгемі, Глазго і Белфасті. Яскраво вираженим лідером є Лондонська фондова біржа. Вона є акціонерним товариством і не піддається прямому державному контролю. Її керівництво здійснює рада біржі, що складається з 45 членів, включаючи одного представника Центрального Банку без права голосу. Рада обирається зборами 4482 членів і "саморегулює" у співпраці з Центральним Банком діяльність фондової біржі.

Фондова біржа

 

Обсяг

Значення

Акції

Облігації

Акції

Облігації

Амстердам

25,4

20,9

52,2

42,7

Брюссель

7,8

31,9

21,8

90,9

Лондон

100,0

100,0

100,0

100,0

Мілан

15,4

71,3

12,9

9,9

Париж

34,5

63,9

25,2

52,5

Франкфурт / М.

60,8

184,6

29,8

92,4

Цюріх

52,3

31,1

102,8

43,4

Нью-Йорк

769,8

256,6

131,3

42,9

Акції та облігації випускаються, головним чином, іменні. Цінні папери на пред'явника дозволені, але в англійських емітентів слабко поширені. Іноземні акції повинні зберігатися в спеціальних депо уповноважених кредитних інститутів. Угоди оформляються, в основному, на строк. Облігації реалізуються касовими операціями. Встановлюється поточний курс. Біржова торгівля охоплює дуже велику частку загального обороту фондових цінностей. Торгівля цінними паперами ведеться на біржі з дозволу ради біржі. З 1980 р. працює при біржі так звана міні-біржа зі зниженими умовами допуску для біржового обігу акцій середніх і дрібних фірм.

Британія

Дуже велика частка іноземних цінних паперів підтвердила величезне значення Лондона як міжнародного фінансового центру і в області фондових ринків, наприклад, як найбільшого центру єврооблігаційних позик. В останні роки Лондонська біржа стала місцем значних змін в рамках проведеної з 1983 по 1986 р. реформи, яка, в свою чергу, зробила істотний вплив на реформи інших західноєвропейських фондових ринків. Реформа спрямована, головним чином, на підвищення її міжнародної конкурентоспроможності і, тим самим, на зміцнення позицій британського капіталу.

Так, в рамках цієї реформи, було знято традиційне, суто англійське розподіл маклерів на брокерів і джоберів. Їх функції виконуються тепер одними брокерами. Пов'язане з цим спрощенням зниження комісійних доповнилося зниженням оподаткування фондового обороту. Була широко впроваджена обчислювальна техніка в роботу біржі. Британські маклерські фірми (близько 200) втратили свою монополію у фондових операціях. Було дозволено спочатку 29.9%-ное участь і потім і 100%-ное поглинання цих фірм промисловими і банківськими монополіями. Цим скористалися британські монопольні банки, які активно вторглися в раніше закриту для них сферу фондових операцій.

Швейцарія

Фондовий ринок Швейцарії характерний, насамперед, своїми міжнародними функціями. У Швейцарській економіці він грає, з одного боку, роль джерела фінансування відтворення національного капіталу і, з іншого боку, є важливою складовою частиною кредитно-фінансової системи, яка, в силу свого міжнародного значення, є винятково важливою "галуззю" швейцарської економіки. У країні перебуває 7 фондових бірж, серед яких виділяються Цюріхський, Женевська і Базельська. Монопольне становище на фондовому ринку грають великі банки, які визначають там хід подій. На фондових біржах немає спеціальних маклерів. Всі операції здійснюють представники банків. Тільки на позабіржовому ринку діють, поряд з банками, близько 120 маклерських фірм, з яких більшість - іноземні. Позабіржовий ринок значний. Поряд з касовим ринком існує розвинений ринок операцій на термін. Встановлюється єдиний курс. Державне регулювання малопомітно, але існує досить суворе банківське "саморегулювання", наприклад, у плані послідовності емісій.

Значення Швейцарії як міжнародного фінансового центру чітко відбивається на фондовому ринку, де близько половини акцій і майже 1 / 3 облігацій іноземні. Тут швейцарські монопольні банки, використовуючи підлеглий ними фондовий ринок, виступають як посередники між іноземними позичальниками і кредиторами. Швейцарський фондовий ринок являє собою щось на кшталт обертового диска для міжнародних капітальних приток. Але завдяки наявності такого розвиненого, пристосованого до потреб міжнародного фінансового капіталу фондового ринку, він став також важливим елементом відтворення швейцарського капіталу. Так, значна капіталізація швейцарських корпорацій - 59 млрд. долл. у 1992 р. свідчить про це. Це і відрізняє фондовий ринок Швейцарії від Люксембурзького фондового ринку. Останній є майже винятково облігаційним і майже не впливає на економіку країни.

Голландія

Фондовий ринок Голландії відрізняється хоча і менш яскравою, ніж наприклад, у Швейцарії, міжнародною спрямованістю, але вона проте в останні роки посилюється. Головною фондовою біржею країни є заснована ще в 1602 р. Амстердамська біржа. Фондова біржа являє собою приватна установа, яке підпорядковується "Союзу для фондової торгівлі", що об'єднує банки та маклерські фірми. До біржової торгівлі допускаються всі її 255 членів - як представники банків, так і маклери.

Здійснюються касові операції, є дуже розвинений ринок для угод на строк, які традиційно мають тут велике значення. Для акцій голландських і іноземних ТНК встановлюється поточний курс, для всіх інших - два рази на день єдиний курс. Позабіржового ринку немає. Торгівля цінними паперами виробляється на фондовій біржі до або після регулярного біржового сеансу. У 1982 р. була створена міні-біржа для акцій менше значних компаній.

Значення для відтворення як міжнародного, так і голландського капіталу значно. Іноземні акції становлять приблизно 55% біржової капіталізації. Але і капіталізація голландських корпорацій - 48 млрд. долл. у 1992 р. - важливий фактор їх відтворення, хоча половину складають акції двох корпорацій: Royal Dutch і Philips.

Франція

Фондовий ринок Франції є важливою складовою частиною інструментарію державно-монополістичного регулювання. Серед семи французьких фондових бірж Паризька є ярковираженним лідером. Фондові біржі місцевого значення знаходяться в Бордо, в Лілі, в Ліоні, в Марселі, в Нансі й у Нанті. Державна регламентація фондової біржі має свій початок з часів панування Наполеона і була введена по його наказу після спекулятивних ексцесів, що потрясли французьку кредитно-фінансову систему. Сьогодні фондова біржа підпорядковується міністерству економіки і фінансів, яке призначає маклерів (близько 80 в Парижі), що володіють монополією на фондові операції усередині і поза біржею. Державний нагляд, а також допуск до біржової торгівлі здійснюється біржовий комісією.

Встановлюється єдиний курс. Комісійні середні. Існує як касовий, так і терміновий ринок, але кожна акція допускається лише до одного виду операцій. До 1986 р. всі акції у Франції були іменні, але зараз активно відбувається перехід до безготівкових акцій, які в даний час складають вже 35% від загальної кількості всіх акцій.

Капіталізація французьких корпорацій істотна і в даний час складає 503 млрд. фр. фр. Чинником її подальшого росту є програма приватизації великої частки державного сектора. У рамках проведеної біржової реформи була створена міні-біржа і проведено певне "дерегулювання" фондового звернення. Були прийняті різні заходи для податкового заохочення вкладень у цінні папери.

З метою міжнародної конкурентоспроможності планується подальше зняття різних обмежень. Обговорюється навіть підрив монополії маклерів на користь розширення діапазону діяльності фінансових інститутів і залучення іноземних посередників. Але поки міжнародні функції французького фондового ринку в силу його щодо суворої державно-монополістичної регламентації і також низького рівня лібералізації міжнародних капітальних потоків обмежені.

Німеччина

У Німеччині знаходяться 7 фондових бірж, розташованих у Франкфурті-Майні, в Дюссельдорфі, в Бремені, у Гамбурзі, в Ганновері, у Мюнхені, у Штутгарті й у Берліні, серед яких виділяється фондові біржі Франкфурта і Дюссельдорфа, що реалізують 51% і 39% всього біржового обороту. Фондові біржі є публічно-правовими установами і підкоряються, відповідно до федеральної структури країни, землям. Керуючий діяльністю біржі рада обирається її членами - маклерами, серед яких переважають представники банків. Ринок переважно касовий. Угоди на термін дозволені тільки у вигляді опціонів. Для більшості акцій встановлюється єдиний курс, для акцій великих монополій визначається поточний курс. Комісійні середні.

Відмінною особливістю німецького фондового ринку є величезний вплив монопольних банків, що ними протягом усього їх розвитку. Ринок акцій щодо незначний, капіталізація корпорацій становить близько 580 млрд. марок. Ринок облігацій більш розвинений, але там звертаються, перш за все, державні та банківські облігації. Традиційно тісні зв'язки між банківським і промисловим капіталом пояснює перевагу використання середньо-і довгострокових банківських кредитів по відношенню до використання цінних паперів. Німецькі банки "воліють видавати кредити, ніж опосредовать вихід на фондову біржу". Монопольні банки майже повністю монополізують фондовий ринок. Вони займаються емісією і розміщенням цінних паперів, активно беруть участь на вторинному ринку і самі володіють великими пакетами цінних паперів. Вплив, заснований на власному, безпосередньому володінні акціями (близько 9% всіх акцій), множиться акціями, що знаходяться в траст-отделах. Таким чином, частка німецьких банків у розпорядженні капіталу дуже значна.

Фінансовий капітал Німеччини відрізняється високою організованістю і відносною стійкістю структур. Близько 48% всіх акцій знаходиться в постійному володінні й обертається лише формально. Вторинний ринок тому не дуже активний, хоча оборот на біржі - лише частина фондового обороту, тому що багато угод реалізуються прямо між банками в обхід біржі. Державне втручання слабке.

Федерація, землі та їх органи активно використовують облігаційний ринок у рефінансуванні державного боргу. В останні роки держава більш активно намагається шляхом податкових знижок і реприватизації державного сектора заохочувати як випуск і придбання акцій, так і їх біржове звернення.

Бельгія

Бельгійський фондовий ринок хоча і не дуже великий, але має суттєвої значення у фінансуванні відтворення національного капіталу. Брюссельська фондова біржа є центральною. Біржі в Антверпені, Генті, Льєжі мають провінційний характер. Біржа є самостійним закладом, який перебуває під наглядом міністерства фінансів. Маклери мають монопольне право ведення операцій з цінними паперами. Торгівля не котируються виробляється, у міру необхідності, на біржі. Угоди на термін набули широкого поширення. Комісійні відносно низькі.

Біржова капіталізація значна, хоча приблизно 1 / 3 припадає на акції концерну Petrofina. У 1992 р. вона склала 859 млрд. б. фр. В обігу знаходиться чимало іноземних цінних паперів, але висування Брюсселя як "західноєвропейської столиці" мало позначилося на фондовому ринку.

Італія

Хоча Італія належить до економічно розвинених країн, фондовий ринок країни вкрай нерозвинений. Він є суто національним, спрямованим, головним чином, на забезпечення фінансування державного боргу. Головна фондова біржа країни знаходиться в Мілані, поряд з якою існує ще 7 бірж місцевого значення. Як відображення відносно низькій концентрації в багатьох галузях, капіталізація італійських корпорацій невисока - 43 млрд. дол в 1993 р. Головним предметом біржової торгівлі є італійські державні облігації. Цьому сприяє суворий державний контроль самої біржі і відповідна податкова політика. Сама біржа є публічно-правовим установою і підпорядковується міністерству фінансів. Іншими характерними рисами італійського фондового ринку є: висока частка позабіржового ринку, слабке законодавче підкріплення самого звернення, відсутність формального заборони на інсайдерних торгівлю. Акції випускаються іменні, облігації на пред'явника. Операції на строк не дозволяються. Курс встановлюється єдиний. Міжнародне значення зводиться фактично, через нерозвиненого ринку і брак капіталу, до нуля.

Специфіка ринків фіктивного капіталу в Західній Європі

У різноманітті конкретних проявів загальних закономірностей розвитку фіктивного капіталу і його звернення необхідно виявити основні фактори, що характеризують специфіку ринків фіктивного капіталу окремих країн на основі їх історичного розвитку. Серед цих, багато в чому взаємопов'язаних чинників, слід, перш за все, виділити наступні.

Специфіка органічної структури фінансового капіталу Аналіз структур частномонополістічеського власності великих корпорацій капіталістичного світу, проведений французьким економістом Г. Дефосс, показав, що потреби західноєвропейського фінансового капіталу в біржовому обігу "паперової тіні" свого капіталу істотно нижче, ніж, наприклад, в США. Треба зазначити, що західноєвропейський капітал має більш стійкою структурою. У цих країнах чимала частка корпорацій перебуває у володінні окремих осіб або сімей, які в дуже обмеженому обсязі або взагалі не допускають свої акції до біржового обігу. Незважаючи на певні перегляд співвідношення державного регулювання та приватного підприємництва, що відбивається також на фондовому ринку, в західноєвропейських країнах частка держави в корпораціях на основі акцій вище. Дроблення акцій менше. Контрольні пакети, як правило, вище. Отже, біржова капіталізація менш значна у більшості західноєвропейських країн. Структура безпосереднього володіння акціями щодо нерухома. Інституціоналізація володіння просувається, головним чином, інституційними інвесторами у Великобританії та Голландії, а також банками в Німеччині. Всі ці відмінності як у реченні, так і в попиті на акції, обумовлений організаційними особливостями фінансового капіталу, визначають вигляд кожного фондового ринку.

Співвідношення різних внутрішніх і зовнішніх джерел накопичення капіталу У процесі накопичення корпорації мають певні фінансові альтернативи: самофінансування за рахунок перерозподілу прибутку або резервів, банківські кредити, випуск облігаційних позик або емісія акцій. Так, наприклад, у Великобританії емісія акцій отримала широке поширення при мобілізації додаткових коштів, у Німеччині довгострокові кредити, у Франції - вексельні кредити або в Італії контокорентні кредити. В області фіктивного капіталу свідченням того є порівняння співвідношення акцій і облігацій на різних біржах, наведене вище в таблиці 2.

Специфіка національної кредитної системи Звернення фіктивного капіталу - як початкове розміщення, так і вторинна торгівля - організовано в західноєвропейських країнах по-різному. Операції з цінними паперами входять в одних країнах в діапазон діяльності універсальних банків (наприклад, у Німеччині). В інших країнах має місце монополія маклерів (Франція). У третіх країнах (наприклад, Голландія) як банки, так і маклерські фірми діють на фондовому ринку. Дане положення, тобто специфічне поєднання монополії і конкуренції серед фінансових інститутів впливає на місце фондового ринку як складової частини ринку позичкового капіталу.

Специфіка державно-монополістичного регулювання Роль держави на фондовому ринку двояка. З одного боку, воно активно скористалося фінансовими можливостями ринку з метою фінансування бюджетних дефіцитів і стає, тим самим, важливим або навіть вирішальним фактором (наприклад, в Італії) на фондовому ринку країни. З іншого боку, воно намагається в цілях державно-монополістичного регулювання відтворення капіталу впливати адміністративними, податковими та іншими методами як на саму фондову біржу, так і на поведінку діючих там емітентів, посередників та інвесторів. Починаючи від правового статусу біржі і закінчуючи податковим обкладанням дивідендів, державно-монополістичне регулювання в змозі охопити так чи інакше широке коло проблем фондового звернення. Конкретний діапазон заходів, застосовуваний у рамках державно-монополістичного регулювання, різний. Його оцінка з боку фінансового капіталу в західноєвропейських країнах коливається між "лояльно" (наприклад, у Великобританії) і "суворо" (наприклад, у Франції) і впливає, звичайно, на ставлення фінансового капіталу до фондового ринку, і тим самим, на нього самого .

Місце фондової біржі на фондовому ринку У більшості країн існує, поряд з біржами місцевого значення, одна центральна фондова біржа. У деяких країнах (Німеччина, Швейцарія) є кілька значних бірж. Фінансовий капітал прагне разноступенчатому механізму, в умовах якого акції корпорацій різних розмірів можуть звертатися до біржових умовах. Позабіржовий ринок має місце в країнах, де банки реалізують фондові операції як на біржі, так і поза нею (наприклад, Німеччина, Швейцарія) або де сам біржовий механізм недостатньо налагоджений (приклад - Італія). Виняток становить торгівля великими пакетами акцій, що гарантують контроль чи вплив у розпорядженні корпораціями. У всіх західноєвропейських країнах операції з "блоками акцій" можуть здійснюватися за допомогою легального посередника поза фондовій біржі.

Ступінь залучення в міжнародне відтворення капіталу Включення західноєвропейських країн у міжнародний поділ праці як в рамках західноєвропейської інтеграції, так і за її межами досягло досить високого рівня. Виявом цього в області фіктивного капіталу є зростаюча міжнародна міграція фондових цінностей, тобто інтернаціоналізація як випуску цінних паперів і їх придбання, так і посередництва і відповідних механізмів звернення. Це стосується, в першу чергу, найбільш розвинених і лібералізованих фондових ринків регіону (Великобританія, Швейцарія, Голландія), де міжнародні потоки фіктивного капіталу і грошового капіталу стають все більш вирішальним фактором. Їх пристосування надає, в свою чергу, вплив на інші фондові ринки (у Франції, Німеччині). Таким чином, міжнародний фондовий бізнес є предметом гострої конкуренції між провідними фондовими біржами регіону, які мають істотний вплив на вигляд фондового звернення на біржах Західної Європи.

Глава 3 - Останній штрих Фондова біржа: плюси і мінуси

Підводячи підсумок всьому вищесказаному, безумовно не у кого не викликає сумніву те, що біржа грає значну конструктивну роль у системі капіталістичного господарства. Саме фондова біржа надає необхідну динамізм і гнучкість інвестиційному процесу.

Але при цьому не можна не бачити і зворотного боку медалі: спекуляція є іманентної, незнищенною рисою біржі. В даний час негативні наслідки цієї спекуляції поглиблюються все більш широким поширенням біржових операцій з цінними паперами, які здійснюються по комп'ютерним програмам. Сенс цих операцій полягає в тому, що комп'ютер, виконуючи волю користувача, автоматично укладає угоди на купівлю або продаж цінних паперів, як тільки їх курс виходить за межі зафіксованого діапазону. Надійна і зручна в звичайних умовах система комп'ютерних угод стає вкрай небезпечною в момент втрати біржею рівноваги в результаті спекулятивної активності. Це переконливо показав біржова криза 1987 р., істотно посилений, завдяки "вкладу" комп'ютерних програм.

Але якщо вже я заговорив про біржові кризи, то дозволю затриматися на цій темі трохи довше.

Біржові кризи Біржові кризи - своєрідна реакція ринку цінних паперів на надмірне "розбухання" фіктивного капіталу. Один з таких криз стався в жовтні 1987 р., коли на фондових біржах капіталістичних країн різко впали курси акцій. Так, у порівнянні з максимальним рівнем 25 серпня 1987 р. 19 жовтня 1987 р. вони впали на Нью-Йоркській біржі на 36%, Токійській - більш ніж на 20%, Паризької і Лондонській - на 35-40%, а на біржах Франкфурта -на-Майні, Сіднея і Гонконгу навіть на 45-50%. Таким чином, ця криза була одним з найсильніших за всю історію біржових криз. Він розвернувся по "класичним зразкам", тобто стався на піку економічного підйому і привів до зменшення фіктивного капіталу, приміром, американських корпорацій на 550 млрд. дол

Падіння курсів акцій робить деякі компанії дуже уразливими для поглинання більш сильними конкурентами. Компанії-"хижаки" мають вільний капітал і хочуть задешево скупити акції. Тому налякані біржовою кризою 1987 р., боячись, що їхні акції скуплять конкуренти, багато компаній США, чий курс акцій упав, почали здійснювати на фондовій біржі масовий викуп власних акцій для збереження своєї самостійності. У їх числі опинилися навіть такі вже згадувані гіганти, як General Motors, Ford, Coca-Cola, IBM і ін Для багатьох компаній різке зниження курсу їхніх акцій означало банкрутство.

Але з точки зору суспільства в цілому, біржова криза - це лише повернення до рівня, що відображає реальний стан справ в економіці. Біржовий крах звичайно дає поштовх до координації всієї економічної політики держави. В результаті кризи відновлюється тимчасове відносне відповідність процесів, що відбуваються в реальній економіці й у сфері капіталоутворення. Як би це не здавалося дивним, але в цьому відношенні біржові кризи, знищуючи "надлишок" фінансового капіталу, виконують конструктивну функцію. Біржові кризи прискорюють розвиток акціонерної форми власності, збільшують концентрацію в руках фінансового капіталу все більшої частини цінних паперів, загострюють конкурентну боротьбу між власниками акцій "за виживання", ведуть до банкрутств підприємств і банків.

Тим не менше, не можна не бачити, що при всіх їх незаперечних негативних наслідках кризи є передумовою подальшого оздоровлення економіки. Біржові кризи, наприклад, призводять до заміни відсталих корпорацій передовими, більш конкурентоспроможними, збивають ажіотажний попит на цінні папери, видаляють з ринку цінних паперів надмірно схильних до ризику гравців, змушують шукати і впроваджувати нові форми і методи організації діяльності біржі. (Зокрема, біржовий криза 1987 р. розділив західних економістів на прихильників двох протилежних точок зору: у одних склалося уявлення, що фондові біржі потребують посилення державного регулювання, в інших залишилася впевненість в тому, що стабілізація ринку акціонерного капіталу може наступити "природним шляхом ", тобто на основі стихійної дії внутребіржевого механізму.) Для дрібних власників акцій біржові кризи, безумовно, представляють собою грізну небезпеку. Але відмова від фондової біржі на тій підставі, що вона невіддільна від спекуляцій і криз, позбавив би економічний механізм гнучкої та ефективної системи капіталоутворення, надзвичайно утруднюючи інвестиційний процес. Наявність ринку цінних паперів сприяє капіталізації доходів членів суспільства, істотно збільшуючи інвестиційні ресурси народного господарства. При цьому, що дуже важливо, відбувається реальна децентралізація інвестиційного процесу, що надає йому гнучкість і динамізм, необхідні для перебудови структури інвестицій.

Нарешті, ринок цінних паперів здатний відволікати значну частину грошових доходів населення, зменшуючи тим самим попит на товари і послуги. Ця обставина, яке надає в розвинених капіталістичних країнах дуже неоднозначне вплив на хід відтворення, може мати важливе позитивне значення в умовах дефіцитної економіки.

 

Список літератури

Світові фінансові центри

Матюхін Г. Г. Фондові ринки США: основні поняття, механізми, термінологія.

Драчов С. Н. Сучасні фондові біржі капіталістичних країн

Ханін Г. І. Сучасний капіталізм: суспільне відтворення і грошовий обіг

Тенс Б. Фондова біржа та акції

Коротков В. В. Політична економія сучасного капіталізму

Торкановскій В. С. Брокер і біржа

Улибін К. А. Біржа та її діяльність

Дефосс Г. Фондова біржа та біржові операції

ШТІЛЛ О. Фондова біржа: як котируються цінні папери

Сокальський Б. Фондові біржі, або як зійти на вершину піраміди

Машина М. В. Російський економічний журнал

Фінансова газета Коммерсант Бізнес. Банки. Біржа.

The Economist Euromoney

Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Астрономія | Реферат
133.8кб. | скачати

Схожі роботи:
Фондові біржі
Фондові біржі та їх функції
Фондові біржі особливості їх діяльності
Фондові біржі види біржових угод
Фондові індекси
Фондові індекси 2
Фондові індекси Україні
Міжнародні фондові індекси
Огляд огляд слідчий експеримент
© Усі права захищені
написати до нас