Установчі документи господарських товариств

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ

ГОУ ВПО «Вінницький державний

ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ (РІНХ) »

ЮРИДИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

кафедра ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА

Домашнє завдання

за курсом

Російське підприємницьке право

Варіант № 9

студента II курсу

заочної форми навчання

гр. 625-зв

Бондарева А.В.

Науковий керівник:

к.ю.н., доцент

Скворцова Т.А.

Ростов-на-Дону

2010

План

1. Установчі документи господарських товариств

2. Завдання

Бібліографічний список

1. Установчі документи господарських товариств

Відповідно до ст. 66 Цивільного Кодексу Російської Федерації (частина перша) від 30 листопада 1994 року ^1, господарськими товариствами і товариствами визнаються комерційні організації з розділеним на частки (вклади) засновників (учасників) статутним (складеному) капіталом. Майно, створене за рахунок внесків засновників (учасників), а також вироблене і придбане господарським товариством чи суспільством в процесі його діяльності, належить йому на праві власності.

У випадках, передбачених цим Кодексом, господарське товариство може бути створене однією особою, яка стає його єдиним учасником.

Господарські товариства можуть створюватися у формі акціонерного товариства, товариства з обмеженою або з додатковою відповідальністю.

Учасниками повних товариств і повними товаришами у товариствах на вірі можуть бути індивідуальні підприємці і (або) комерційні організації.

Так відповідно до ст. 52 Цивільного Кодексу Російської Федерації (частина перша), юридична особа діє на підставі статуту, або установчого договору і статуту, або тільки установчого договору. Установчий договір юридичної особи полягає, а статут затверджується його засновниками (учасниками).

Юридична особа, створена відповідно до цього Кодексу одним засновником, діє на підставі статуту, затвердженого цим засновником. В установчих документах юридичної особи повинні визначатися найменування юридичної особи, місце його перебування, порядок управління діяльністю юридичної особи, а також міститися інші відомості, передбачені законом для юридичних осіб відповідного виду. В установчих документах некомерційних організацій і унітарних підприємств, а у передбачених законом випадках і інших комерційних організацій повинні бути визначені предмет і цілі діяльності юридичної особи. Предмет і певні цілі діяльності комерційної організації можуть бути передбачені установчими документами та у випадках, коли за законом це не є обов'язковим.

В установчому договорі засновники зобов'язуються створити юридичну особу, визначають порядок спільної діяльності щодо його створення, умови передачі йому свого майна та участі в його діяльності. Договором визначаються також умови і порядок розподілу між учасниками прибутку і збитків, управління діяльністю юридичної особи, виходу засновників (учасників) з його складу.

Зміни установчих документів набувають чинності для третіх осіб з моменту їх державної реєстрації, а у випадках, встановлених законом, - з моменту повідомлення органу, що здійснює державну реєстрацію, про такі зміни. Однак юридичні особи та їх засновники (учасники) не має права посилатися на відсутність реєстрації таких змін у відносинах з третіми особами, що діяли з урахуванням цих змін.

Відповідно до ст.11 Федерального закону «Про товариства з обмеженою відповідальністю» від 8 лютого 1998 року ^1, установа товариства здійснюється за рішенням його засновників або засновника. Рішення про заснування товариства приймається зборами засновників товариства. У разі заснування товариства однією особою рішення про його заснування приймається цією особою одноосібно.

У рішенні про заснування товариства повинні бути відображені результати голосування засновників товариства і прийняті ними рішення з питань заснування товариства, затвердження статуту товариства, обрання або призначення органів управління товариства, а також утворення ревізійної комісії або обрання ревізора товариства, якщо такі органи передбачені статутом товариства або є обов'язковими відповідно до цього Закону.

Відповідно до ст. 12 Федерального закону «Про товариства з обмеженою відповідальністю», статут товариства є установчим документом товариства і повинен містити:

-Повне та скорочене фірмове найменування товариства;

-Відомості про місце знаходження товариства;

-Відомості про склад і компетенцію органів товариства, у тому числі про питання, що становлять виняткову компетенцію загальних зборів учасників товариства, про порядок прийняття органами товариства рішень, в тому числі про питання, рішення по яких приймаються одноголосно чи кваліфікованою більшістю голосів;

-Відомості про розмір статутного капіталу товариства;

-Права та обов'язки учасників товариства;

-Відомості про порядок та наслідки виходу учасника товариства з товариства, якщо право на вихід з товариства передбачено статутом товариства;

- Відомості про порядок переходу частки або частини частки в статутному капіталі товариства до іншої особи;

-Відомості про порядок зберігання документів товариства та про порядок надання товариством інформації учасникам товариства та іншим особам;

-Інші відомості, передбачені цим Законом.

Статут товариства може також містити інші положення, що не суперечать цьому Закону та іншим федеральним законам. На вимогу учасника товариства, аудитора або будь-якого зацікавленого обличчя товариство зобов'язане в розумні терміни надати їм можливість ознайомитися з статутом товариства, в тому числі зі змінами. Товариство зобов'язане на вимогу учасника товариства надати йому копію чинного статуту товариства. Плата, що стягується суспільством за надання копій, не може перевищувати витрати на їх виготовлення.

Зміни до статуту товариства вносяться за рішенням загальних зборів учасників товариства.

Зміни, внесені до статуту товариства, підлягають державній реєстрації в порядку, передбаченому ст. 13 цього Закону для реєстрації товариства.

Зміни, внесені до статуту товариства, набувають чинності для третіх осіб з моменту їх державної реєстрації, а у випадках, встановлених цим Законом, з моменту повідомлення органу, що здійснює державну реєстрацію.

Відповідно до ст.11 Федерального закону «Про акціонерні товариства» від 26 грудня 1995 року ^1, статут товариства є установчим документом товариства.

Вимоги статуту товариства обов'язкові для виконання всіма органами товариства та його акціонерами.

Статут товариства повинен містити такі відомості:

- Повне та скорочене фірмові найменування товариства;

- Місце знаходження товариства;

- Тип суспільства (відкрите чи закрите);

-Кількість, номінальну вартість, категорії (звичайні, привілейовані) акцій і типи привілейованих акцій, що розміщуються суспільством;

- Права акціонерів - власників акцій кожної категорії (типу);

- Розмір статутного капіталу товариства;

- Структуру і компетенцію органів управління товариства та порядок прийняття ними рішень;

- Порядок підготовки та проведення загальних зборів акціонерів, у тому числі перелік питань, рішення по яких приймається органами управління товариства кваліфікованою більшістю голосів або одноголосно;

- Відомості про філії та представництва товариства;

- Інші положення, передбачені цим Законом та іншими федеральними законами.

Статутом товариства можуть бути встановлені обмеження кількості акцій, що належать одному акціонеру, і їх сумарної номінальної вартості, а також максимального числа голосів, які надаються одному акціонеру.

Статут товариства може містити інші положення, що не суперечать цьому Закону та іншим федеральним законам.

Статут товариства повинен містити відомості про використання у ставленні суспільства спеціального права на участь Російської Федерації, суб'єкта Російської Федерації або муніципального освіти в управлінні вказаним товариством ("золота акція").

На вимогу акціонера, аудитора або будь-якого зацікавленого обличчя товариство зобов'язане в розумні терміни надати їм можливість ознайомитися з статутом товариства, включаючи зміни та доповнення до нього. Товариство зобов'язане надати акціонеру на його вимогу копію чинного статуту товариства. Плата, що стягується суспільством за надання копії, не може перевищувати витрат на її виготовлення.

Відповідно до ст. 12 Федерального закону «Про акціонерні товариства», внесення змін та доповнень до статуту товариства або затвердження статуту товариства здійснюється за рішенням загальних зборів акціонерів, за винятком випадків, передбачених пунктами цього Закону.

Внесення до статуту товариства змін і доповнень, у тому числі змін, пов'язаних із збільшенням статутного капіталу товариства, здійснюється за результатами розміщення акцій товариства на підставі рішення загальних зборів акціонерів про збільшення статутного капіталу товариства або рішення ради директорів (наглядової ради) товариства, якщо відповідно до статуту товариства останньому належить право прийняття такого рішення, на підставі рішення загальних зборів акціонерів про зменшення статутного капіталу шляхом зменшення номінальної вартості акцій, іншого рішення, на підставі якого здійснюється розміщення акцій і розміщення емісійних цінних паперів, конвертованих в акції, та зареєстрованого звіту про підсумки випуску акцій або, якщо у відповідності з федеральним законом процедура емісії акцій не передбачає державну реєстрацію звіту про підсумки випуску акцій, виписки з державного реєстру емісійних цінних паперів. При збільшенні статутного капіталу товариства шляхом розміщення додаткових акцій статутний капітал збільшується на суму номінальної вартості розміщених додаткових акцій, а кількість оголошених акцій певних категорій і типів зменшується на число розміщених додаткових акцій певних категорій і типів.

Внесення до статуту товариства змін і доповнень, пов'язаних зі зменшенням статутного капіталу товариства шляхом придбання акцій товариства з метою їх погашення, здійснюється на підставі рішення загальних зборів акціонерів про таке зменшення і затвердженого радою директорів (спостережною радою) товариства звіту про підсумки придбання акцій. Внесення до статуту товариства змін і доповнень, пов'язаних зі зменшенням статутного капіталу товариства шляхом погашення належать товариству власних акцій у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі рішення загальних зборів акціонерів про таке зменшення і затвердженого радою директорів (спостережною радою) товариства звіту про підсумки погашення акцій. У цих випадках статутний капітал товариства зменшується на суму номінальної вартості погашених акцій.

Внесення до статуту товариства відомостей про використання у ставленні суспільства спеціального права на участь Російської Федерації, суб'єкта Російської Федерації або муніципального освіти в управлінні вказаним товариством ("золота акція") здійснюється на підставі відповідно рішення Уряду Російської Федерації, органу державної влади суб'єкта Російської Федерації або органу місцевого самоврядування про використання зазначеного спеціального права, а виключення таких відомостей - на підставі рішення цих органів про припинення дії такого спеціального права.

Внесення до статуту товариства змін, пов'язаних зі створенням філій, відкриттям представництв товариства та їх ліквідацією, здійснюється на підставі рішення ради директорів (наглядової ради) товариства.

Внесення до статуту товариства змін і доповнень в частині зазначення розміру його статутного капіталу, включаючи кількість розміщених акцій, здійснюється за результатами розміщення акцій на момент створення товариства шляхом реорганізації у формі злиття на підставі договору про злиття і зареєстрованого звіту про підсумки випуску акцій, що розміщуються при створенні цього товариства.

2. Завдання

Господарське товариство звернулося до розташованої поруч текстильній фабриці, що мала великі запаси цегли, призначеного для реконструкції, з проханням надати йому 2 млн штук цегли на кілька місяців із зобов'язанням їх повернення. В умовах договору було передбачено, що доставка цегли входить в обов'язок позичальника. Після закінчення 6 місяців позикодавець зажадав негайного повернення цеглин, на що господарське товариство відповіло відмовою і повідомило, що зможе повернути позику через 1.5 місяці. Маючи потребу в терміновому отриманні цеглин, текстильна фабрика звернулася до арбітражного суду з вимогою про повернення даного борг майна; сплату відсотків за користування позиковим майном; відшкодування витрат на транспортування цегли, що знаходиться у позичальника.

Господарське товариство позовні вимоги не визнало, вказавши на наступні обставини. У договорі позики не передбачався термін повернення позикового майна, і тому воно має право сама встановлювати строк виконання цього зобов'язання. Договір позики слід вважати безоплатним, тому що в ньому було відсутнє умова про відсотки. Відшкодування ж транспортних витрат не належить до його обов'язків, оскільки вказівка ​​про порядок повернення позикового майна, передбачене у п. 1 ст. 810 ЦК, застосовується лише до грошовому позиці. Розберіть доводи відповідача і вирішіть справу.

Рішення

При даній ситуації, коли позикодавець (текстильна фабрика) передає у власність позичальникові (господарському товариству) річ (2 млн. штук цегли), позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві рівну кількість отриманих речей того ж роду і якості, що є у відповідності зі ст. 807 Цивільного Кодексу Російської Федерації - договором позики. Якщо в договорі позики не передбачено термін повернення позикового майна, то відповідно до ст.5, п.1 ст.6 Цивільного кодексу Російської Федерації, до відносин застосовується громадянське законодавство, що регулює подібні відносини (аналогія закону), в даному випадку положення п. 1 ст. 810 Цивільного кодексу Російської Федерації, коли термін повернення договором не встановлений або визначений моментом вимоги, то цегла повинен бути повернений позичальником протягом тридцяти днів з дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, тому що в договорі не передбачено інше. І відповідно транспортні витрати, пов'язані з повернення боргу лежать на боці позичальника.

Що стосується вимог позикодавця в частині сплати відсотків за користування позиковим майном, то відповідно до п.3 ст. 809 Цивільного кодексу Російської Федерації, договір позики передбачається безпроцентним, коли по ньому передаються не гроші, а інші речі, в даному випадку - цеглу. Тому вимога в цій частині займодавца - неправомірно.

Тому, законно буде рішення арбітражного суду, якщо зобов'яже позичальника повернути 2 млн. штук цегли, позикодавцеві у тридцятиденний строк за свій рахунок, відмовивши у стягненні відсотків.

СПИСОК

Правові акти

1. Конституція Російської Федерації / / Російська газета. 1993. 25 грудня.

2. Цивільний кодекс Російської Федерації. Частина 2 від 26 січня 1996р. № 14-ФЗ (в останній ред. ФЗ від 17.07.2009 № 145-ФЗ) / / Збори законодавства РФ. 1996. № 5, ст. 410; 2009. № 29. Ст.3582.

Наукова література

1. Братуся С.Н. Радянське цивільне право. Суб'єкти цивільного права - М.: Інфо, 2006.-248с.

2. Колмиков Ю.Х. Про значення загальних положень цивільного законодавства. Цивільний кодекс Росії. Проблеми. Теорія. Практика .- М.: 1998 .- 638с.

3. Козир О.М., Маковського А.Л., Хохлова С.А. Цивільний кодекс Російської Федерації, частина друга .- М.: Міжнародний центр фінансово-економічного розвитку, 1996 .- 478с.

4. Садиков О.Н. Коментар до Цивільного кодексу Російської Федерації, частина перша .- М.: Юринформцентр, 1995 .- 452с.

5. Садикова О.Н. Коментар до Цивільного Кодексу РФ .- М.: Норма, 1997 .- 784с.

6. Суханов Є.А. Право власності та інші речові права. Способи їх захисту. - М., 2005 .- 294с.

7. Яковлєв В.Ф. Цивільно-правовий метод регулювання суспільних відносин: підручник для вузів. - С.: Норма, 1972. - 365с.