Управління позиковим капіталом

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати


Зміст.

Введення ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. ... ... ... .3

1. Поняття позикового капіталу ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .... ... .. 4

2.Політіка формування позикового капіталу ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 5

2.1. Як фінансувати внутрішні потреби компанії ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 5

2.2.Еффект фінансового важеля ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .... ... .. 6

2.3.Політіка залучення позикових коштів ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 10

3. Фінансування оборотного капіталу ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. ... 21

3.1. Джерела фінансування оборотного капіталу ... ... ... ... ... ... .... ... .. 22

3.2. Джерела внутрішнього фінансування ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .22

3.3. Джерела зовнішнього фінансування ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .... ... .23

3.4.Форми короткострокового зовнішнього фінансування ... ... ... ... ... ... ... ... .. 23

3.5. Стратегії фінансування оборотних активів ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 25

4.Еффектівное управління кредиторською заборгованістю ... ... ... ... ... ... .. 30

4.1.Стратегіческій підхід ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .... ... 30

4.2. Тактичні особливості ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .... ... 32

4.3. Структурні показники ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 35

Практична частина ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 40

Висновок ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 55

Список використаної літератури ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 56

Введення.

Як відомо, формування фінансових ресурсів підприємства здійснюється за рахунок власних і позикових коштів. До власних джерел фінансових ресурсів на діючих підприємствах відноситься прибуток (від основної та інших видів діяльності), амортизаційні відрахування, виручка від реалізації вибулого майна. Поряд з ними джерелами фінансових ресурсів виступають стійкі пасиви, які прирівнюються до власних джерел, так як постійно перебувають в обороті підприємства, використовуються для фінансування його господарської діяльності, але йому не належать. До них відноситься: мінімальна перехідна заборгованість по заробітній платі і відрахуванням на соціальне страхування, в пенсійний фонд, медичне страхування, фонд зайнятості; мінімальна заборгованість по резервах на покриття майбутніх витрат і платежів; заборгованість замовникам за авансами і частковою оплатою продукції; заборгованість бюджету за деякими видами податків та ін У міру функціонування підприємства (зростання виробничої програми, зносу основних виробничих фондів тощо) потреба в коштах зростає, що вимагає відповідного фінансування приросту капіталу. тому при нестачі власних коштів підприємство може залучати кошти інших організацій, які отримали назву позиковий капітал.

  1. Поняття позикового капіталу.

Позиковий капітал - це частина капіталу, що використовується господарюючим суб'єктом, яка не належить йому, але залучається на основі банківського, комерційного кредиту або емісійного позики на основі повернення. Необхідність залучення позикового капіталу повинна обгрунтовуватися попередньо зробленим розрахунком потреби в оборотних коштах. До складу позикових засобів входять фінансовий кредит, отриманий від банківських та небанківських фінансово-кредитних установ, комерційний кредит від постачальників, кредиторська заборгованість підприємства, заборгованість по емісії боргових цінних паперів і ін У бухгалтерському обліку позикові кошти і кредиторська заборгованість відображаються окремо. Тому в широкому сенсі можливо виділення позикових коштів і у вузькому сенсі - власне фінансового кредиту. Різниця між позиковими коштами в широкому і вузькому розумінні являє собою залучені кошти. З одного боку, залучення позикових коштів - це фактор успішного функціонування підприємства, який сприяє швидкому подоланню дефіциту фінансових ресурсів, свідчить про довіру кредиторів і забезпечує підвищення рентабельності власних коштів. З іншого боку, підприємство обтяжується фінансовими зобов'язаннями. Одна з головних оціночних характеристик ефективності управлінських фінансових рішень - величина і ефективність використання позикових коштів.

Позиковий капітал може використовуватися як для формування довгострокових фінансових коштів у вигляді основних фондів (капіталу), так і для формування короткострокових (поточних) фінансових коштів для кожного виробничого циклу.

  1. Політика формування позикового капіталу.

Як фінансувати внутрішні потреби компанії.

Будь-яка компанія повинна оплачувати свої рахунки так, щоб ще залишалося досить грошей на поліпшення справи. Але основна мета бізнесу полягає у збільшенні вартості підприємства, а значить і в збільшенні багатства власників, за допомогою розширення справи. "Збільшення багатства власника" - звучить досить просто. Все, що для цього потрібно, - це продавати хороші товари й послуги дорожчими витрат їхнього виробництва. Однак, перш ніж ви почнете отримувати будь-яку виручку від продажів, вам будуть потрібні гроші, щоб "запустити" бізнес. Але навіть поставивши своє підприємство на ноги, ви не позбудетеся від необхідності мати зовнішнє джерело фінансування: вам може знадобитися додаткова готівку, щоб пережити спад або оновити виробничі потужності та обладнання.

Оскільки без грошей гроші не зробиш, компанії часто зіштовхуються з необхідністю брати додаткові кошти в борг. У використанні позикових грошей для отримання прибутку проявляється дія механізму запозичення; позику в даному випадку використовується в якості "важеля": він підвищує потенціал позичальника у виробництві прибутку. Якщо ви з'єднуєте власні кошти (ваш капітал) з запозиченими грошима, ви тим самим збільшуєте обсяг капіталу, який можна вкласти в справу. Поки ваша норма прибутку на позичені кошти перевищує відсоток, який ви платите за цю позику, ваші справи йдуть добре. Однак механізм запозичення - палиця з двома кінцями: він може збільшити ваш прибуток, але може і принести збитки.

Запозичення ускладнюється тим, що має безліч джерел, і з кожним з них пов'язані свої переваги і недоліки, витрати і вигоди. Завдання фінансового менеджера - знайти таке поєднання джерел фінансування, яке мало б найменшу ціну. Процес цей динамічний, оскільки зміна економічних умов позначається і на вартості кредиту.

Крім пошуку джерел фінансування фінансовий менеджер повинен стежити за ефективністю витрачання коштів. У більшості компаній потенційних статей витрат безліч, а розміри капіталу обмежені. Щоб вибрати найбільш раціональний спосіб витрачання коштів, керуючому фінансами необхідно розробити таку методику відбору, яка дозволила б безпомилково визначити варіанти, більше за інших відповідні цілям компанії.

2.2.Еффект фінансового важеля

Одним з основних інструментів, як говорилося вище, застосовуються фінансовими менеджерами, є так званий ефект фінансового важеля.

Ефект фінансового важеля (ЕФВ) - це прирощення до рентабельності власних коштів, одержуване завдяки використанню кредиту, незважаючи на платність останнього.

Дія ЕФР легко простежити на такому прикладі. Візьмемо два підприємства (А і Б) і зробимо для них розрахунок рентабельності власних засобів (РСЗ):

Бачимо, що у підприємства Б чиста рентабельність власних коштів на 3.3% вище, ніж у підприємства А, тільки лише за рахунок іншої фінансової структури пасиву. Ця різниця і є ефект фінансового важеля.

Висновки:

Підприємство, що використовує лише власні кошти, обмежує їхню рентабельність приблизно двома третинами економічної рентабельності:

РСЗ = 2 / 3 × ЕР.

Рентабельність власних коштів

Показник

Підприємство


А

Б

Актив, млн. руб.


1000

1000

Частка власних коштів у пасиві, млн. руб.


1000

500

Рівень економічної рентабельності,%

ЕР

20

20

Нетто-результат експлуатації інвестицій, млн. руб.

НРЕІ

200

200

Фінансові витрати за позиковими коштами, млн. руб.


-

75

Прибуток що підлягає оподаткуванню, млн. руб.


200

125

Податок на прибуток, млн. руб. (Ставка = 1 / 3) 1


67

42

Чистий прибуток, млн. руб.

ПП

133

83

Чиста рентабельність власних коштів,%

РСЗ

13.3

16.6

Підприємство, що використовує кредит, збільшує або зменшує РСЗ, в залежності від співвідношення власних коштів (СС) і позикових коштів (ЗС) у пасиві і від величини середньої розрахункової ставки відсотка (СРСП) [2]:

РСЗ = 2 / 3 × ЕР + ЕФВ,

ЕФР = f (СС / ЗС, СРСП).

Неважко помітити, що ЕФР виникає з розбіжності між ЕР та "ціною" позикових коштів - СРСП. Це і є перша складова ЕФР, звана диференціалом. З урахуванням оподаткування:

Диференціал = 2 / 3 (ЕР - СРСП).

Друга складова ЕФВ - плече важеля - характеризує силу впливу фінансового важеля. Це співвідношення між позиковими (ЗС) і власними засобами (СС):

Плече фінансового важеля = ЗС / СС.

Поєднавши обидві складові ЕФР, отримаємо:

Рівень ЕФР = 2 / 3 × (ЕР - СРСП) × ЗС / СС;

в більш загальному вигляді:

Рівень ЕФР = (1 - ставка оподаткування прибутку) × (ЕР - СРСП) × ЗС / СС.

Дана формула відкриває перед фінансовим менеджером широкі можливості по визначенню безпечного обсягу позикових коштів, розрахунку допустимих умов кредитування, полегшення податкового тягаря для підприємства, визначення доцільності придбання акцій підприємства з тими чи іншими значеннями диференціала, плеча важеля та рівня ЕФР в цілому.

Отже, рівень ЕФР залежить від диференціала і плеча фінансового важеля. При цьому між ними існує протиріччя і нерозривний зв'язок. Так, при нарощуванні позикових коштів фінансові витрати з "обслуговування боргу", як правило, збільшують СРСП і це (при даному рівні ЕР) веде до скорочення диференціала. У свою чергу скорочення диференціала компенсується черговим підвищенням значення фінансового важеля.

Звідси випливає найважливіше правило:

Якщо нове запозичення приносить підприємству збільшення рівня ЕФР, то таке запозичення вигідно. Але при цьому необхідно найуважнішим чином стежити за стан диференціала: при нарощуванні плеча важеля банкір схильний компенсувати зростання свого ризику підвищенням ціни свого "товару" - кредиту.

Інше важливе правило:

Ризик кредитора виражений величиною диференціала: чим більше диференціал, тим менше ризик, чим менше диференціал, тим більше ризик.

Є.С. Стоянова [3] пропонує методику визначення щодо безпечного залучення позикових коштів. Для цього використовуються статистичні графіки:

Малюнок 1. Варіанти та умови залучення позикових коштів

Графіки потрібні для визначення щодо безпечних значень ЕР, РСЗ, СРСП і плеча важеля. З графіків видно, що чим менше розрив між ЕР та СРСП, тим більшу частку доводиться відводити на позикові кошти для підйому РСЗ, але це небезпечно при зниженні диференціала.

Виникає питання: "До якого значенням ЕФР потрібно прагнути?". Багато західних економістів вважають, що золота середина близька до 30 - 50 відсоткам, тобто ЕФР оптимально повинен дорівнювати одній третині - половині рівня ЕР активів. Тоді ЕФР здатний як би компенсувати податкові вилучення та забезпечити власним коштам гідну віддачу. Більш того, при такому співвідношенні між ЕФР і ЕР значно знижується акціонерний ризик.

Щоб визначити оптимальні умови отримання кредиту і розрахувати його суму необхідно виконати наступні процедури:

  1. Встановити прийнятну ступінь зниження диференціала, визначити його величину, і, виходячи з цього, розрахувати ставку відсотка по майбутньому кредитним договором, вводячи в обчислення прогнозований рівень ЕР. Важливо, щоб значення диференціала було позитивним і мало певний аварійний запас. Відразу ж слід зосередити увагу на відповідну криву диференціалів (наприклад, на ЕР = 2 × СРСП).

  2. Підприємство вибирає бажаний рівень ЕФР (рекомендується: 1 / 3 ј 1 / 2 від ЕР) і відповідну горизонталь на графіці. Нехай у нашому прикладі це буде 1 / 3.

  3. Отримуємо, що для досягнення 33-процентного співвідношення між ЕФР і РСС (коли успіхи підприємства на 1 / 3 забезпечуються за рахунок фінансової сторони справи, а на 2 / 3 - за рахунок господарської, і сповна використовуються можливості податкової економії, але не податкової "перекомпенсації ") бажано мати при ЕР = 2 × СРСП плече важеля 1.0. Тобто позикові кошти можуть за своїм обсягом дорівнювати власних коштів підприємства.

  4. Далі залишається визначити, чи вписується розрахована раніше "за потребами" сума кредиту в безпечне значення плеча важеля.

  5. Слід передбачити якийсь резерв позикової спроможності на випадок можливих ускладнень.

2.3.Політіка залучення позикових коштів.

Позиковий капітал, що використовується підприємством, характеризує в сукупності обсяг його фінансових зобов'язань (загальну суму боргу). Ці фінансові зобов'язання в сучасній господарській практиці диференціюються наступним чином (ріс1.Форми фінансових зобов'язань підприємства, що відображаються в його балансі.)











Довгострокові фінансові зобов'язання. До них належать усі форми функціонуючого на підприємстві позикового капіталу з терміном використання більше одного року. Основними формами цих зобов'язань є довгострокові кредити банків і довгострокові позикові кошти, термін погашення яких ще не настав або не погашені в передбачений термін.

Короткострокові фінансові зобов'язання. До них належать усі форми залученого позикового капіталу з терміном його використання до одного року.

У процесі розвитку підприємства в міру погашення його фінансових зобов'язань виникає потреба у залученні нових позикових коштів. Джерела і форми залучення позикових засобів підприємством дуже різноманітні. Класифікація залучених підприємством позикових коштів за основними ознаками приведена в таб.2.

Класифікація залучених позикових коштів

За цілями залучення

За джерелами залучення

За періодом залучення

За формою залучення

За формою забезпечення

Позикові кошти, що залучаються для забезпечення відтворення позаоборотних активів

Позикові кошти, що залучаються із зовнішніх джерел

Позикові кошти, що залучаються на довгостроковий період (більше 1-го року)

Позикові кошти, що залучаються в грошовій формі (фінансовий кредит)

Незабезпечені позикові кошти

Позикові кошти, що залучаються для поповнення оборотних активів

Позикові кошти, що залучаються з внутрішніх джерел (внутрішня заборгованість)

Позикові кошти, що залучаються на короткостроковий період (до 1-го року)

Позикові кошти, що залучаються у формі обладнання (фінансовий лізинг)

Позикові кошти, забезпечені порукою або гарантією

Позикові кошти, що залучаються для уловлетворенія інших господарських або соціальних потреб



Позикові кошти, що залучаються в товарній формі (товарний або комерційний кредит)

Позикові кошти, забезпечені заставою чи закладом




Позикові кошти, що залучаються в інших матеріальних або нематеріальних формах


З урахуванням викладеної класифікації організовується управління залученням позикових коштів, яке являє собою цілеспрямований процес їх формування з різних джерел і різних формах у відповідності з потребами підприємства в позиковому капіталі на різних етапах його розвитку. Різноманіття завдань, що вирішуються в процесі цього управління, визначає необхідність розробки спеціальної фінансової політики в цій області на підприємствах, що використовують значний обсяг позикового капіталу.

Політика залучення позикових коштів являє собою частину загальної фінансової стратегії, що полягає в забезпеченні найбільш ефективних форм і умов залучення позикового капіталу з різних джерел відповідно до потреб розвитку підприємства.

Процес формування політики залучення підприємством позикових засобів включає такі основні етапи (таб.3).

Етапи розробки політики залучення підприємством позикових коштів

1.

Аналіз залучення і використання позикових коштів у попередньому періоді

2.

Визначення цілей залучення позикових коштів у майбутньому періоді

3.

Визначення граничного обсягу залучення позикових коштів

4.

Оцінка вартості залучення позикового капіталу з різних джерел

5.

Визначення співвідношення обсягу позикових засобів, що залучаються на коротко-і довгостроковій основі

6.

Визначення форм залучення позикових коштів

7.

Визначення складу основних кредиторів

8.

Формування ефективних умов залучення кредитів

9.

Забезпечення ефективного використання залучених кредитів

10.

Забезпечення своєчасних розрахунків за отриманими кредитами

  1. Аналіз залучення і використання позикових коштів у попередньому періоді.

Метою такого аналізу є виявлення обсягу, складу і форм залучення позикових засобів підприємством, а також оцінка ефективності їх використання.

На першому етапі аналізу вивчається динаміка загального обсягу залучення позикових коштів в аналізованому періоді; темпи цієї динаміки порівнюються з темпами приросту суми власних ресурсів, обсягів операційної та інвестиційної діяльності, загальної суми активів підприємства.

На другому етапі аналізу визначаються основні форми залучення позикових коштів, аналізуються в динаміці питома вага сформованого фінансового кредиту і внутрішньої кредиторської заборгованості в загальній сумі позикових засобів, використовуваних підприємством.

На третьому етапі аналізу визначається співвідношення обсягів використовуваних підприємством позикових коштів по періоду їх залучення. У цих цілях проводитися відповідна угруповання використовуваного позикового капіталу за цією ознакою, вивчається динаміка співвідношення коротко-і довгострокових оборотних і необоротних активів.

На четвертій стадії аналізу вивчається склад конкретних кредиторів підприємства та умови надання ними різних форм фінансового і товарного (комерційних) кредитів. Ці умови аналізуються з позицій їх відповідності кон'юнктурі фінансового та товарного ринків.

На п'ятій стадії аналізу вивчається ефективність використання позикових коштів в цілому і окремих їх форм на підприємстві. У цих цілях використовуються показники оборотності та рентабельності позикового капіталу. Перша група цих показників порівнюється у процесі аналізу із середнім періодом обороту власного капіталу.

Результати проведеного аналізу є основою оцінки доцільності використання позикових коштів на підприємстві у сформованих обсягах і формах.

  1. Визначення цілей залучення позикових коштів у майбутньому періоді.

Ці кошти залучаються підприємством на суворо цільовій основі, що є однією з умов подальшого ефективного їх використання. Основними цілями залучення позикових коштів підприємства є:

а) поповнення необхідного обсягу постійної частини оборотних активів. В даний час більшість підприємств, що здійснюють виробничу діяльність, не мають можливості фінансувати повну цю частину оборотних активів за рахунок власного капіталу. Значна частина цього фінансування здійснюється за рахунок позикових коштів;

б) забезпечення формування перемінної частини оборотних активів. Яку б модель фінансування активів не використовувало підприємство, у всіх випадках змінна частина оборотних активів частково або повністю фінансується за рахунок позикових коштів;

в) формування відсутнього обсягу інвестиційних ресурсів. Метою залучення позикових коштів у цьому випадку виступає необхідність прискорення реалізації окремих реальних проектів підприємства (нове будівництво, реконструкція, модернізація), оновлення основних засобів (фінансовий лізинг) і т. п.

г) забезпечення соціально-побутових потреб своїх працівників. У цих випадках позикові кошти залучаються для видачі позик своїм працівникам на індивідуальне житлове будівництво, облаштування садових і городніх ділянок та на інші аналогічні цілі.

д) інші тимчасові потреби. Принцип цільового залучення позикових коштів забезпечується і в цьому випадку, хоча таке їх залучення здійснюється звичайно на короткий термін і в невеликих обсягах.

3. Визначення граничного обсягу залучення позикових коштів.

Максимальний обсяг цього залучення диктується двома основними умовами:

а) граничним ефектом фінансового левериджу. Так як обсяг власних фінансових ресурсів формується на попередньому етапі, загальна сума використовуваного власного капіталу може бути визначена наперед. По відношенню до неї розраховується коефіцієнт фінансового левериджу (коефіцієнт фінансування), при якому його ефект буде максимальним. З урахуванням суми власного капіталу в майбутньому періоді і розрахованого коефіцієнта фінансового левериджу обчислюється граничний обсяг позикових засобів, що забезпечує ефективне використання власного капіталу;

б) забезпеченням достатньої фінансової стійкості підприємства. Вона повинна оцінюватися не тільки з позиції самого підприємства, але і з позиції можливих його кредиторів, що забезпечить згодом зниження вартості залучення позикових коштів.

З урахуванням цих вимог підприємство встановлює ліміт використання позикових коштів у своїй господарській діяльності.

4.Оценка вартості залучення позикового капіталу з різних джерел.

Така оцінка проводиться в розрізі різних форм позикового, яка притягається підприємством із зовнішніх і внутрішніх джерел. Результати такої оцінки є основою розробки управлінських рішень щодо вибору альтернативних джерел залучення позикових засобів, що забезпечують задоволення потреб підприємства в позиковому капіталі.

5.Определеніе співвідношення обсягу позикових засобів, що залучаються на коротко-і довгостроковій основі.

Розрахунок потреби в обсягах коротко-і довгострокових позикових засобів обгрунтовується на цілях їх використання в майбутньому періоді. На довгостроковий період (понад 1 рік) позикові засоби залучаються, як правило, для розширення обсягу власних основних засобів та формування відсутнього обсягу інвестиційних ресурсів (хоча при консервативному підході до фінансування активів позикові кошти на довгостроковій основі залучаються і для забезпечення формування оборотного капіталу). На короткостроковий період позикові засоби залучаються для всіх інших цілей їх використання.

Розрахунок необхідного розміру позикових засобів в рамках кожного періоду здійснюється в розрізі окремих цільових напрямів їх майбутнього використання. Метою цих розрахунків є встановлення строків використання залучених позикових коштів для оптимізації співвідношення довго-і короткострокових їх видів. У процесі цих розрахунків визначаються повний і середній термін використання позикових коштів.

Повний термін використання позикових засобів являє собою період часу з початку їх надходження до остаточного погашення всієї суми боргу. Він включає в себе три тимчасових періоди: а) корисного використання; б) пільговий (традиційна) термін погашення.

а) термін корисного використання - це період часу, протягом якого підприємство безпосередньо використовує надані позикові засоби у своїй господарській діяльності;

б) пільговий (ційної) період - це період часу з моменту закінчення корисного використання позикових засобів до початку погашення боргу. Він служить резервом часу для акумуляції необхідних фінансових засобів;

в) термін погашення - це період часу, протягом якого відбувається повна виплата основного боргу і відсотків по використовуваних позикових коштів. Цей показник використовується в тих випадках, коли виплата основного боргу і відсотків здійснюється не одномоментно після закінчення терміну використання позикових коштів, а частинами протягом певного періоду часу за передбаченим графіком.

Розрахунок повного терміну використання позикових засобів здійснюється в розрізі перерахованих елементів виходячи з цілей їх використання і сформованої на фінансовому ринку практики встановлення пільгового періоду і терміну погашення.

Середній термін використання позикових засобів являє собою середній розрахунковий період, протягом якого вони знаходяться у використанні на підприємстві.

Він визначається за формулою:

ССЗ = СПЗ / 2 + ЛП + ПП / 2,

де ССЗ - середній термін використання позикових коштів;

СПЗ - строк корисного використання позикових коштів;

ЛП - пільговий (граціонних) період;

ПП - термін погашення.

Середній термін використання позикових засобів визначається за кожним цільовим направленням залучення цих коштів; за обсягом їх залучення на коротко-і довгостроковій основі; по залученої сумі позикових коштів в цілому.

Співвідношення позикових коштів, що залучаються на коротко-і довгостроковій основі, може бути оптимізовано також з урахуванням вартості їх залучення.

6.Визначення форм залучення позикових коштів.

Ці форми диференціюються в розрізі фінансового кредиту; товарного (комерційного) кредиту; інших форм. Вибір форм залучення позикових засобів підприємство здійснює виходячи з цілей і специфіки своєї господарської діяльності.

7.Определение складу основних кредиторів.

Цей склад визначається формами залучення позикових коштів. Основними кредиторами підприємства є звичайно його постійні постачальники, з якими встановлені тривалі комерційні зв'язки, а також комерційний банк, який здійснює його розрахунково-касове обслуговування.

8.Формірованіе ефективних умов залучення кредитів.

До числа найважливіших із цих умов відносяться:

а) термін надання кредиту - є одним з визначальних умов його залучення. Оптимальним вважається термін надання кредиту, протягом якого повністю реалізується мета його залучення (наприклад, іпотечний кредит - на термін реалізації інвестиційного проекту; товарний кредит - на період повної реалізації закуплених товарів тощо).

б) ставка відсотка за кредит - характеризується трьома основними параметрами: її формою, видом і розміром.

По застосовуваних форм розрізняють процентну ставку (для нарощення суми боргу) та облікову ставку (для дисконтування суми боргу). Якщо розмір цих ставок однаковий, то перевага повинна бути віддана процентній ставці, тому що в цьому випадку витрати по обслуговуванню боргу будуть меншими.

По застосовуваних видів розрізняють фіксовану ставку відсотка (встановлюється на весь термін кредиту) і плаваючу ставку відсотка (з періодичним переглядом її розміру залежно від зміни облікової ставки центрального банку, темпів інфляції і кон'юнктури ринку). Час, протягом якого ставка відсотка залишається незмінною, називається відсотковим періодом. В умовах інфляції для підприємства краще є фіксована ставка або плаваюча ставка з високим відсотковим періодом.

Розмір ставки відсотка за кредит є визначальною умовою при оцінці його вартості. За товарним кредитом він приймається при оцінці в розмірі цінової знижки продавця за здійснення негайного розрахунку за поставлені товари, вираженої в річному численні.

в) умови виплати суми відсотка - характеризується порядком виплати його суми. Цей порядок зводитися до трьох принципових варіантів: виплаті всієї суми відсотка в момент надання кредиту; виплати суми відсотка рівномірними частинами; виплаті всієї суми відсотка в момент сплати суми основного боргу (при погашенні кредиту). За інших рівних умов краще є третій варіант.

г) умови виплати суми основного боргу - характеризуються передбачаються періодами його повернення. Ці умови зводяться до трьох принципових варіантів: часткового повернення суми основного боргу протягом загального періоду функціонування кредиту; повного повернення всієї суми боргу після закінчення терміну використання кредиту; повернення основної або частини боргу з наданням пільгового періоду після закінчення терміну корисного використання кредиту. За інших рівних умов третій варіант є для підприємства краще.

д) інші умови, пов'язані з отриманням кредиту - можуть передбачати необхідність його страхування, виплати додаткової комісійної винагороди банку, різний рівень розміру кредиту по відношенню до суми застави або застави і т.п.

9.Обеспеченіе ефективного використання залучених кредитів

Критерієм такої ефективності виступають показники оборотності і рентабельності капіталу.

10.Обеспеченіе своєчасних розрахунків за отриманими кредитами.

З метою забезпечення, по найбільш великих кредитах може заздалегідь резервуватися спеціальний поворотний фонд. Платежі з обслуговування кредитів включаються в платіжний календар і контролюються в процесі моніторингу поточної фінансової діяльності.

На підприємства, що залучають великий обсяг позикових коштів у формі фінансового і товарного (комерційного) кредиту, загальна політика залучення позикових коштів може бути деталізована потім у розрізі зазначених форм кредиту.

  1. Фінансування оборотного капіталу.

Оборотний капітал необхідний для господарської діяльності підприємства у короткостроковій перспективі і спрямовується на:

Для фінансування оборотного капіталу часто використовується короткострокове фінансування.

Вимоги до оборотного капіталу диференційовані залежно від галузі підприємства. Майже завжди оборотний капітал піддається сезонним або циклічних коливань, тому розмір і склад його залежить про стратегію управління оборотним капіталом, а також портфелем продукції підприємства.

Короткострокове фінансування має наступні характеристики:

3.1. Джерела фінансування оборотного капіталу

Розподіл джерел оборотного капіталу на власні і позикові здійснюється на наступних умовах. За рахунок внутрішніх джерел покривається основна потреба підприємства в ресурсах, що забезпечує безперервність виробництва і реалізацію продукції і послуг. За рахунок зовнішніх джерел покривається додаткова потреба у формуванні сезонних запасів сировини, матеріалів, комплектуючих, готової продукції, покриття виробничих витрат.

Малюнок 1.

3.2. Джерела внутрішнього фінансування

Підприємство може забезпечити внутрішнє фінансування з наявних оборотних коштів за рахунок кращого управління, а саме:

До джерел внутрішнього фінансування відноситься прибуток, кошти фонду споживання і резервів.

3.3. Джерела зовнішнього фінансування

Існують різні джерела зовнішнього фінансування оборотного капіталу. Найбільшого поширення набули:

3.4.Форми короткострокового зовнішнього фінансування

Короткострокові кредити банків

Короткострокові кредити надаються підприємствам на платній основі. Для цього з банками полягають кредитні договори, де відображаються умови цільового використання кредитних ресурсів, їх забезпеченості, терміновості і платності.

Комерційні банки надають короткострокові кредити надаються на термін менше одного року під:

Існують бланкові кредити, які надаються першокласним позичальникам без гарантії або поручительства.

В якості забезпечення повернення кредиту банки приймають майно клієнта, що належить йому на правах власності, за винятком майна, реалізація якого заборонена.

При кредитуванні під заставу майна враховується не тільки його балансова, але і ринкова або ліквідна вартість, яка враховує можливість швидкої реалізації товарів, цінних паперів, валюти та ін

Короткострокове банківське фінансування можна розділити на засоби овердрафту і короткострокові банківські позики.

Характеристики овердрафту:

Характеристики короткостроковій позики:

Вартість овердрафту залежить від суми коштів, що знаходяться в розпорядженні позичальника в кожен момент часу, а вартість банківської позики залишається постійною весь період дії кредитного договору. Тому, овердрафт економічно вигідний в порівнянні з короткостроковою позичкою, проте він доступний лише обмеженому колу високонадійних і стабільних підприємств.

Для отримання короткострокових кредитів позичальник надає банку наступні документи, що характеризують його платоспроможність:

Торговий кредит

Даний кредит надається в товарній формі постачальниками у вигляді відстрочки платежу за продані товари протягом звичайної господарської діяльності. Дана форма кредиту є однією з найпоширеніших на території Росії.

Торговий кредит на перший погляд здається безкоштовним, проте він містить витрати постачальника, пов'язані з інвестуванням у дебіторську заборгованість. Постачальник, як правило, включає дані витрати в ціну, яка залежить від умов ринку і від взаємних домовленостей сторін.

У випадках оплати товару за фактом чи авансом, як правило, постачальником надається суттєві знижки, тому перш, ніж прийняти торговий кредит, необхідно визначити розмір цієї знижки і порівняти даний варіант фінансування з іншими формами.

Толінг

Толінг - робота на "давальницькій сировині". Це спосіб отримання сировини переробником без будь-яких витрат з його боку, з наступним поверненням кінцевого продукту постачальнику.

Постачальник винагороджує переробника за роботу. Винагорода може бути вигляді грошових коштів або у вигляді готової продукції.

Підприємство - переробник може вдатися до толінг у разі, якщо воно зараз не має інших засобів 24b8 для фінансування та способів придбання сировини і бажає продовжувати виробничу діяльність, а так само завантажити виробничі потужності, роблячи нетоллінговие операції більш прибутковими.

Векселі

Вексель - письмове боргове зобов'язання встановленої законом форми, що видається позичальником (векселедавцем) кредитору (векселедержателю), надає останньому право вимагати від позичальника сплати суми, зазначеної у векселі, до певного терміну.

Традиційно векселі виписуються для оформлення торгового кредиту і застосовуються як грошовий еквівалент для поточних розрахунків у випадку недостачі "живих" грошових коштів.

Крім випуску власних векселів, підприємство для розрахунків з постачальниками може використовувати банківські векселі. Підприємство, здійснюючи операції з банківськими векселями, може отримати наступні вигоди:

Вигода інвестора від придбання векселів складається із:

Факторинг

Продаж дебіторської заборгованості компанії фінансовому інституту, відомому як фактор-компанія. Трансакція продажу дебіторської заборгованості за зниженою ціною спеціалізованої компанії - фактору - або фінансовій організації з метою отримання коштів.

При реалізації товару в кредит, продавець може отримати негайну оплату від факторингового банку з дисконтом 15-50%, залежно від кредитоспроможності покупця і якості товару.

Основна перевага факторингу - забезпечення оборотності та ліквідності засобів.

Взаєморозрахунки

Взаєморозрахунки - грошові зобов'язання між підприємствами, що погашаються поставкою товарів чи послуг за участю двох або більше сторін.

Незважаючи на те, що взаєморозрахунки не грошові операції, будь-яке прийняття товару від однієї сторони іншій рівнозначно короткостроковому позиці.

Бартер

Також як і взаєморозрахунки, бартер передбачає погашення грошових зобов'язань між підприємствами поставкою або обміном товарів. У Росії бартерні операції є одним з основних джерел фінансування. Обсяг бартерних операцій в Росії складає більше половини продажів серед найбільших підприємств країни.

Короткостроковий лізинг

Оренда на короткий термін може скоротити обсяг інвестицій за рахунок вкладень в устаткування, необхідне підприємству на обмежений термін.

Оптимальне фінансування оборотного капіталу залежить від якості управління, яке повинно забезпечувати наявність необхідного обсягу оборотних коштів. Під необхідним обсягом оборотних коштів розуміється такий їх розмір, який був би мінімальним, але цілком достатнім для забезпечення нормальної господарської діяльності в конкретному періоді часу.

3.5. Стратегії фінансування оборотних активів

У теорії фінансового менеджменту прийнято виділяти різні стратегії фінансування оборотних активів в залежності від ставлення менеджера до вибору джерел покриття.

Відомі 4 моделі поведінки: ідеальна, агресивна, консервативна, компромісна.

Вибір тієї або іншої моделі стратегії фінансування зводиться до виділення відповідної частки капіталу, тобто довгострокових джерел фінансування.

Ідеальна модель побудована, грунтуючись на суті категорій "оборотні активи" та "короткострокові пасиви". Модель означає, що оборотні активи за величиною збігаються з короткостроковими пасивами, тобто чистий оборотний капітал дорівнює нулю.

У реальному житті така модель практично не зустрічається, тому що підприємство завжди має потребу в деякій сумі грошових коштів для підтримки поточних витрат. З позиції ліквідності ця модель найбільш ризикована, тому що підприємство може опинитися перед необхідністю продажу частини основних засобів для покриття поточної кредиторської заборгованості.

Суть цієї стратегії полягає в тому, що довгостроковий капітал використовується як джерело покриття необоротних активів, тобто чисельно збігається з їх величиною.

Агресивна модель означає, що довгостроковий капітал служить джерелом покриття необоротних активів і того мінімуму, який необхідний для здійснення господарської діяльності. З позиції ліквідності ця модель також ризикована, тому що в реальному житті обмежитися лише мінімумом оборотних активів неможливо.

Оскільки постійних джерел фінансування в цьому випадку вистачає лише на покриття мінімуму оборотних активів. При даній моделі має місце відносно висока поточний прибуток (тому що витрати на підтримку поточної діяльності мінімальні) і високий ризик втрат від неотримання можливих доходів при зростанні попиту на продукцію.

Консервативна модель передбачає, що частина оборотних активів покривається довгостроковими пасивами.

Компромісну модель вважається найбільш реальною. Оборотні активи фінансуються за рахунок довгострокових джерел.

4.Еффектівное управління кредиторською заборгованістю.

Для того, щоб ефективно управляти боргами компанії необхідно, в першу чергу, визначити їхню оптимальну структуру для конкретного підприємства й у конкретній ситуації: скласти бюджет кредиторської заборгованості, розробити систему показників (коефіцієнтів), що характеризують, як кількісну, так і якісну оцінку стану і розвитку відносин з кредиторами компанії і прийняти певні значення таких показників за планові. Другим кроком у процесі оптимізації кредиторської заборгованості повинен бути аналіз відповідності фактичних показників їх рамковому рівню, а також аналіз причин виниклих відхилень. На третьому етапі, в залежності від виявлених невідповідностей і причин їх виникнення, повинен бути розроблений і здійснений комплекс практичних заходів щодо приведення структури боргів у відповідність з плановими (оптимальними) параметрами.

4.1.Стратегіческій підхід.

Для того, щоб відносини з кредиторами максимально відповідали цілям забезпечення фінансової стійкості (безпеки) компанії і збільшенню її прибутковості та конкурентоспроможності, менеджменту компанії необхідно виробити чітку стратегічну лінію у відношенні характеру залучення і використання позикового капіталу.

Перший основоположний питання, який у зв'язку з цим постає перед керівництвом фірми це: вести бізнес за рахунок власних або залучених коштів? Другий "дилемою" є кількісне співвідношення власного і позикового капіталу. Відповіді на дані питання залежать від безлічі факторів як зовнішнього (галузеві особливості, макроекономічні показники, стан конкурентного середовища і т. д.), так і внутрішнього (корпоративного) порядку (можливості засновників, кредитоспроможність, оборотність активів, рівень рентабельності, дефіцит грошових коштів, короткострокові цілі і завдання, довгострокові плани компанії і багато чого іншого).

Прийнято вважати, що підприємство, яке користується в процесі своєї господарської діяльності тільки власним капіталом, має максимальну стійкість. Однак таке допущення в корені не вірно. З точки зору конкурентної боротьби на ринку не має значення, якими капіталами оперує бізнес: своїми чи позиковими. Єдина різниця може полягати в розходженнях вартості цих двох категорій капіталу. Кредитори (будь-то банки або постачальники товарів і послуг) готові кредитувати чийсь бізнес тільки в обмін на визначений (іноді досить високий) доход (відсоток). При цьому навіть власний капітал не є "безкоштовним", тому що вкладення виробляються в надії отримати прибуток, вище тієї, яку платять банки по депозитних рахунках. З точки зору стратегічного розвитку компанії відправною точкою повинні бути: розмір і динаміка прибутковості бізнесу, які безпосередньо залежать від розміру займаної на ринку частки, цінової політики та розміру витрат виробництва (обігу). Питання ж джерел фінансування бізнесу є, по відношенню до цілей досягнення конкурентоспроможності підприємства, вторинним.

Висновок. Менеджери в ході розробки стратегії кредитування власного бізнесу повинні виходити з рішення наступних першочергових задач - максимізації прибутку компанії, мінімізації витрат, досягнення динамічного розвитку компанії (розширене відтворення), затвердження конкурентоспроможності - які, в кінцевому підсумку і визначають фінансову стійкість компанії. Фінансування даних задач повинне бути досягнуте в повному обсязі. Для цього, після використання всіх власних джерел фінансування (власний капітал і прибуток - найбільш дешеві ресурси), повинні бути в заданому обсязі притягнуті позикові засоби кредиторів. При цьому найбільш вагомим обмежуючим фактором у процесі планування використання позикового капіталу необхідно вважати його вартість, яка повинна дозволяти зберегти рентабельність бізнесу на достатньому рівні.

4.2. Тактичні особливості.

Наступним етапом у ході розробки політики використання кредитних ресурсів є визначення найбільш прийнятних тактичних підходів. Існує кілька потенційних можливостей залучення позикових коштів:

1) кошти інвесторів (розширення статутного фонду, спільний бізнес);

Так як, процес залучення додаткових фінансових ресурсів для цілей власного бізнесу розглядається нами з точки зору максимізації безпеки даного процесу, то слід зупинитися на двох найбільш важливих, у даному аспекті, характеристиках цього способу позики. Перша - відносна дешевизна: як правило, інвестори, що обмінюють свої засоби на корпоративні права (частки, акції) розраховують на дивіденди, які фіксуються в установчих документах (або встановлюються на зборах учасників) у вигляді відсотків. При цьому, у разі відсутності прибутку на підприємстві, вкладений у справу капітал може бути "безкоштовним". Друга особливість - можливість інвесторів впливати на процеси управління в створеному господарському суспільстві (право голосу на зборах акціонерів або учасників). Тому слід подбати про збереження контрольного пакета. Інакше ваш, споконвічно власний капітал, може перетворитися в капітал, переданий у позики новому інвестору. Звідси випливає висновок про явну обмеженість розмірів приваблюваних засобів корпоративних інвесторів: у загальному випадку їх не повинно бути більше ваших первісних інвестицій: навіть якщо акції (паї) "розпилені" між декількома власниками, то все одно залишається ризик (особливо якщо мова йде про успішний підприємстві ) зосередження корпоративних прав під єдиним контролем.

2) банківський чи фінансовий кредит (у тому числі випуск облігацій);

Фінансовий (грошовий) кредит, як правило, надається банками. Це один з найбільш дорогих видів кредитних ресурсів. Обмежувальні фактори: високий відсоток, необхідність надійного забезпечення, "створення" солідних балансових показників. Не дивлячись на "дорожнечу" і "проблематичність" залучення, можливості банківського кредиту (на відміну від інвестиційного) повинні бути використані компанією на всі 100%. Якщо проект, реалізований компанією дійсно "розрахований" на конкурентноздатний рівень рентабельності, то прибуток, отриманий від використання фінансового кредиту завжди буде перевищувати необхідний до сплати відсоток. Банки хоча і дають перевагу такому виду забезпечення наданих кредитів, як застава, але можуть задовольнятися і гарантією третьої особи (якщо є платоспроможні засновники чи інші зацікавлені особи). Балансові показники також мають деяку "гнучкість", як в процесі їх формування, так і в ході їх сприйняття приймаючою стороною. Наявність презентабельних звітних показників, хоча і виступає обов'язковою умовою для банківського службовця, але може, в якійсь мірі, ігноруватися на увазі наявності реальних гарантій і забезпечення наданого кредиту. Одним істотним недоліком фінансових позикових засобів, особливо в порівнянні з інвестиційними, є наявність строго визначених термінів їхнього повернення.

3) товарний кредит (відстрочка оплати постачальникам);

Основною позитивною відмітною рисою даного різновиду одержання позикових засобів є найбільш простий (не заформалізірованний) спосіб залучення. Товарний кредит, як правило, не вимагає (на відміну від фінансового) залучення застави і не пов'язаний зі значними витратами і тривалістю оформлення (на відміну від інвестицій). У вітчизняних умовах товарний кредит між юридичними особами найчастіше являє собою постачання товарів (робіт, послуг) за договором купівлі-продажу з відстрочкою платежу. При цьому, на перший погляд, може здатися, що даний "кредит" надається безкоштовно, оскільки договір не передбачає необхідності нарахування та сплати процентного (чи якого-небудь іншого) доходу на користь постачальника. Однак слід зауважити, що постачальники (і українські в тому числі) прекрасно розуміють (іноді тільки на емпіричному рівні) принципи зміни вартості грошей у часі, а також здатні досить точно оцінювати розміри "упущеної вигоди" від гальмування оборотності активів, заморожених в дебіторській заборгованості підприємства . Тому компенсація таких втрат закладається в ціну товарів, що може коливатися в залежності від термінів наданої відстрочки.

Там, де контроль за недоотриманої прибутком значно ослаблений (держпідприємства, великі акціонерні і промислові компанії) втрати, пов'язані з товарним кредитуванням найчастіше компенсуються за рахунок "неформальних" платежів керівництву чи службовцям компанії.

4) використання власного "економічної переваги"

Економічна перевага. Дуже часто будується і на відносинах товарного кредиту і на інших різновидах кредитування. Суть використання переваг, пов'язаних із власною економічною перевагою, полягає в можливості диктувати і нав'язувати постачальнику (кредитору) власні "правила" гри на ринку і характер договірних відносин (або, як це найчастіше відбувається - порушувати ці самі договірні відносини без "особливих" наслідків для власного "переважаючого" бізнесу).

Економічна перевага позичальника перед кредитором може виникати в силу наступних обставин:

Як показує практична діяльність жодне підприємство не може обійтися без, хоча б незначною, кредиторської заборгованості, яка завжди існує в зв'язку з особливостями бюджетних, орендних і інших періодичних платежів: оплати праці, постачання ТМЦ без попередньої оплати і т. д. Цей вид кредиторської заборгованості потрібно розглядати, як "неминучий". Вона хоч і дозволяє тимчасово використовувати "чужі" засоби у власному комерційному обороті, але не має принципового значення, якщо такі платежі будуть здійснені у встановлені терміни.

Висновок. Менеджери компаній у своєму прагненні максимально використовувати можливості всіх доступних кредитних засобів, у тому числі і у вигляді затримок по зарплаті, порушення термінів планових платежів постачальникам і т. д., повинні оцінювати "можливості" кожного окремого виду платежів індивідуально, оскільки наслідки таких " відстрочок "можуть мати різні наслідки, не тільки в залежності від виду платежу, але й залежно від конкретного" мимовільного "кредитора.

4.3. Структурні показники.

Як ми вже сказали вище, для того щоб оптимізувати кредиторську заборгованість необхідно визначити її "планові" характеристики. Найбільш часто використовуваний коефіцієнт, пов'язаний з оцінкою кредиторської заборгованості підприємства - це коефіцієнт ліквідності, який розраховується як відношення величини оборотного капіталу до короткострокових боргових зобов'язань.

Менеджери і фінансисти також часто використовують, так званий коефіцієнт "кислотного тесту", який являє собою відношення різниці між поточними активами і вартістю товарно-матеріальних активів до поточних зобов'язань. І перший і другий показники повинні характеризувати здатність підприємства покривати свої зобов'язання перед кредиторами. Ці коефіцієнти мають двома істотними недоліками:

  1. вони оперують такими поняттями як "короткострокові" чи "поточні" зобов'язання, термін яких може коливатися від одного дня до одного року. Тому не враховується більш детально співвідношення термінів платежів у складі як кредиторської, так і дебіторської заборгованостей;

  2. розрахунок виробляється, як правило, на дату балансу, чи який або інший фіксований момент, що не може повною мірою говорити про дійсний стан ліквідності компанії. Це пов'язано з впливом безлічі різних (у тому числі і випадкових) обставин у якийсь певний момент (наприклад, на дату балансу підприємство одержало "грант" чи "дотацію", що не веде до збільшення кредиторської заборгованості, а на наступний день повернуло їх ).

Усунути подібні "недоліки" у системі аналізу стану підприємства дозволяють:

У першому випадку - наприклад, проведення розрахунків з використанням більш дискретних значень (розподіл заборгованостей по місячних періодах або (якщо необхідно) тижневим періодам).

У другому випадку - визначати середньомісячне чи середньорічне значення коефіцієнта ліквідності й інших аналогічних показників.

Одним з найбільш оптимальних рамкових показників здорового стану компанії можна назвати ситуацію, коли кредиторська заборгованість не перевищує дебіторську. При цьому, як ми вже відзначали, дане "неперевищення" повинно бути досягнуто у відношенні як можна більш дискретного ряду значень (термінів): річна кредиторська заборгованість повинна бути не більше річний дебіторської, місячна і 5-ти денний кредиторська не більш місячної і 5 - ти денний дебіторської відповідно і т. д.

При досягненні даного "тимчасового балансу" дебіторської і кредиторської заборгованості, необхідно також досягти і "балансу їхньої вартості": тобто в даній ситуації процентні та інші витрати, пов'язані з обслуговуванням кредиторської заборгованості (як мінімум) не повинні перевищувати доходи, викликані вигодами, які пов'язані з самим фактом відстрочки власної дебіторської заборгованості (при цьому "нормальний" розмір націнки в розрахунок не приймається).

Для того, щоб визначити ступінь залежності компанії від кредиторської заборгованості необхідно розрахувати кілька наступних показників.

Коефіцієнт залежності підприємства від кредиторської заборгованості. Розраховується як відношення суми позикових засобів до загальної суми активів підприємства. Цей коефіцієнт дає уявлення про те, на скільки активи підприємства сформовані за рахунок кредиторів.

Коефіцієнт самофінансування підприємства. Розраховується, як відношення власного капіталу (частини статутного фонду) до притягнутого. Даний показник дозволяє відслідковувати не тільки відсоток власного капіталу, а й можливості управління всією компанією.

Баланс заборгованостей. Визначається як відношення суми кредиторської заборгованості до суми дебіторської заборгованості. Даний баланс слід складати з урахуванням термінів двох цих видів заборгованостей. При цьому бажаний рівень співвідношення багато в чому залежить від тієї стратегії, яка прийнята на підприємстві (агресивна, консервативна чи помірна).

Описані вище економічні показники дають, в основному, кількісну оцінку кредиторської заборгованості. Для більш повного аналізу складаючись кредиторської заборгованості, слід дати і якісну характеристику даних пасивів.

Коефіцієнт часу. Визначається як відношення середньозваженого показника терміну погашення кредиторської заборгованості до середньозваженого показника терміну оплати по дебіторській заборгованості. При цьому середній термін погашення кредиторської заборгованості необхідно утримувати на рівні не нижче, ніж ті усереднені терміни, які повинні дотримуватися дебітори підприємства.

Коефіцієнт рентабельності кредиторської заборгованості. Визначається як відношення суми прибутку до суми кредиторської заборгованості, які відображені в балансі. Даний показник характеризує ефективність притягнутих засобів і його особливо доцільно аналізувати по періодах. При цьому повинна бути визначена залежність динаміки змін цього коефіцієнта від тих основних факторів, які вплинули на його ріст чи зниження (зміни термінів повернення, структури кредиторів, середніх розмірів і вартості кредиторської заборгованості і т. д.).

Таблиця 1.

Оптимальні "рамкові" значення основних коефіцієнтів, що характеризують стан кредиторської заборгованості на підприємстві


Велика промисловість

Капітальне будівництво

Оптова торгівля

Послуги (середні і великі обороти)

Фіна-нсовие установи (у т. ч. банки)

Коефіцієнт ліквідності

2,0 - 3,0

1,5 - 2,5

1,0 - 2,0

1,0 - 1,5

0,8 - 1,0

Коефіцієнт "кислотного тесту"

1,0 - 2,0

0,8 - 1,5

0,9 - 1,2

0,3 - 0,8

0,7 - 1,3

Коефіцієнт залежності

0,1 - 0,3

0,2 - 0,5

0,7 - 1,0

0,6 - 0,9

2,0 - 3,0

Коефіцієнт самофінансування (у%)

60 - 70

50 - 60

30 - 50

25 - 50

10 - 30

Коефіцієнт часу

2,0 - 3,0

1,5 - 2,0

1,0 - 1,2

1,0 - 1,3

1,0 - 1,1

Коефіцієнт рентабельності (у%)

10 - 20

5 - 10

20 - 30

15 - 20

2 - 6

При даній моделі немає короткострокової кредиторської заборгованості, відсутній і ризик втрати ліквідності. Чистий оборотний капітал дорівнює за величиною оборотних активів. Дана модель менш ризикована і супроводжується щодо низьку поточну прибутком, тому що підприємство несе додаткові витрати на підтримку додаткових запасів.

АКТИВ

Код
показ.

На початок отч.

року

На кінець
звітного року

1. Необоротні активи




Нематеріальні активи

110

838

683

Основні засоби

120

417338

400783

Незавершене будівництво

130

346797

15595

Прибуткові вкладення в матеріальні
цінності

135



Довгострокові фінансові вкладення

140

438

183

Відкладені податкові активи

145



Інші необоротні активи

150



РАЗОМ по розділу 1

190

765411

386054


2. ОБОРОТНІ АКТИВИ




Запаси

210

181537

967297

в тому числі




Сировина, матеріали та інші аналогічні цінності

211

115238

148683

тварини на вирощуванні та відгодівлі

212



витрати в незавершеному виробництві

213

44538

803583

готова продукція і товари для перепродажу

214

21438

12183

товари відвантажені

215



витрати майбутніх періодів

216

323

2848

інші запаси і витрати

217



Податок на додану вартість по придбаних цінностей

220

36238

46883

Дебіторська заборгованість (платежі по якій очікуються більш ніж через 12 місяців після звітної дати)

в тому числі


230



покупці і замовники

231



Дебіторська заборгованість (платежі по якій очікуються протягом 12 місяців після звітної дати)

У тому числі

240

162738

236983

покупці і замовники

241

61438

26883

Короткострокові фінансові вкладення

250

92438

-

Грошові кошти

260

259638

48183

Інші оборотні активи

270



РАЗОМ по розділу II

290

794027

1326229

Баланс

300

1559438

1712283


ПАСИВ

Код
показ.

На початок звітного року

На кінець
звітного року

III КАПІТАЛ І РЕЗЕРВИ




Статутний капітал

410

1438

1438

Власні акції, викуплені в акціонерів

415



Додатковий капітал

420

1363460

1153199

Резервний капітал (86)

в тому числі

430

228

228

резерви, утворені відповідно до законодавства

431



резерви, утворені відповідно до установчих документів

432



Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)

470


201081

РАЗОМ по розділу III

490

1365126

1355946

IV ДОВГОСТРОКОВІ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ




Позики і кредити

510

30138

-

Відкладені податкові зобов'язання

515



Інші довгострокові зобов'язання

520



РАЗОМ за розділом IV

590

30138

-

V КОРОТКОСТРОКОВІ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ




Позики і кредити

610

-

19283

Кредиторська заборгованість

У тому числі

620

146690

326215

постачальники та підрядники

621

8038

8283

заборгованість перед персоналом організації

624

13638

16683

заборгованість перед державними позабюджетними фондами

625

11038

13083

заборгованість з податків і зборів

626

13238

13583

інші кредитори

628

100738

274583

Заборгованість перед учасниками (засновниками) по виплаті доходів

630

623

628

Доходи майбутніх періодів

640

623

628

Резерви майбутніх витрат

650

16238

9583

Інші короткострокові зобов'язання

660



РАЗОМ по розділу V

690

164174

556337

Баланс

700

1559438

1712283


АКТИВ

Код показ.

На початок отч.года

На кінець
звітного року

1. Необоротні активи




Нематеріальні активи

110

638

538

Основні засоби

120

400783

410138

Незавершене будівництво

130

15595

1179

Прибуткові вкладення в матеріальні
цінності

135



Довгострокові фінансові вкладення

140

183

1087538

Відкладені податкові активи

145


56803

Інші необоротні активи

150



РАЗОМ по розділу 1

190

386054

1556196

2. ОБОРОТНІ АКТИВИ




Запаси

210

967297

1556752

в тому числі




Сировина, матеріали та інші аналогічні цінності

211

148683

344238

тварини на вирощуванні та відгодівлі

212



витрати в незавершеному виробництві

213

803583

1159338

готова продукція і товари для перепродажу

214

12183

9438

товари відвантажені

215



витрати майбутніх періодів

216

2848

43738

інші запаси і витрати

217



Податок на додану вартість по придбаних цінностей

220

46883

156138

Дебіторська заборгованість (платежі по якій очікуються більш ніж через 12 місяців після звітної дати)

в тому числі


230



покупці і замовники

231



Дебіторська заборгованість (платежі по якій очікуються протягом 12 міс. Після звітної дати)

в тому числі

240

236983

1087338

покупці і замовники

241

26883

7438

Короткострокові фінансові вкладення

250

-

121738

Грошові кошти

260

48183

136438

Інші оборотні активи

270



РАЗОМ по розділу II

290

1326229

3065842

Баланс

300

1712283

4622038


ПАСИВ

Код
показ.

На початок отч. року

На кінець звітного року

III КАПІТАЛ І РЕЗЕРВИ




Статутний капітал

410

1438

1438

Власні акції, викуплені в акціонерів

415



Додатковий капітал

420

1153199

385080

Резервний капітал (86)

в тому числі

430

228

228

резерви, утворені відповідно до законодавства

431



резерви, утворені відповідно до установчих документів

432



Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)

470

201081

386746

РАЗОМ по розділу III

490

1355946

3194355

IV ДОВГОСТРОКОВІ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ




Позики і кредити

510

-

1104538

Відкладені податкові зобов'язання

515


55253

Інші довгострокові зобов'язання

520



РАЗОМ за розділом IV

590

-

1159791

V КОРОТКОСТРОКОВІ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ




Позики і кредити

610

19283

419 38

Кредиторська заборгованість

У тому числі

620

326215

225954

постачальники та підрядники

621

82583

26438

заборгованість перед персоналом організації

624

16683

21338

заборгованість перед державними позабюджетними фондами

625

13083

14438

заборгованість з податків і зборів

626

13583

63938

інші кредитори

628

274583

89738

Заборгованість перед учасниками
(Засновниками) по виплаті доходів

630

628

738

Доходи майбутніх періодів

640

628

388

Резерви майбутніх витрат

650

9583

8938

Інші короткострокові зобов'язання

660



РАЗОМ по розділу V

690

356337

267892

Баланс

700

1712283

4622038



Коди

Форма № 2 по ОКУД

0710002

Дата (рік, місяць, число)




Організація __________________________________по ОКПО


Ідентифікаційний номер платника податків ІПН


Вид діяльності _________________________ по КВЕД


Організаційно-правова форма / форма власності ____



__________________________________ По ОКОПФ / ОКФС



Одиниця виміру: тис. руб. / Млн. руб. (Непотрібне закреслити) за ОКЕІ

384 / 385

Найменування показника

Код рядка

За звітний період

За аналогічний період

попереднього року

1

2

3

4

Доходи і витрати по звичайних видах
діяльності
Виручка (нетто) від продажу товарів, продукції, робіт, послуг (за мінусом податку на додану вартість, акцизів і аналогічних обов'язкових
платежів))




010

2232438

912883

Собівартість проданих товарів, продукції, робіт, послуг

020

(1662583)

(611938)

Валовий прибуток

029

569855

300945

Комерційні витрати

030

(6138)

(4383)

Управлінські витрати

040

(216838)

(126783)

Прибуток (збиток) від продажу

050

346879

169779

Інші доходи і витрати
Відсотки до отримання


060

15838

10483

Відсотки до сплати

070

(76483)

(2638)

Доходи від участі в інших організаціях

080



Інші операційні доходи

090

2999238

458083

Інші операційні витрати

100

(2957338)

(483483)

Позареалізаційні доходи

120

267838

84378

Позареалізаційні витрати

130

(161638)

(35383)

Прибуток (збиток) до оподаткування

140

434334

201219

Відкладені податкові активи

135

56803

-

Відкладені податкові зобов'язання

145

(55253)

-

Поточних податок на прибуток

150

(49138)

(138)

Чистий прибуток (збиток) звітного періоду

160



ДОВІДКОВО.

Постійні податкові зобов'язання (активи)




Базовий прибуток (збиток) на акцію




Разводнения прибуток (збиток) на акцію





Оцінка діяльності підприємства у 2003 році.

1.Показателі ліквідності:

Кабс. лик .= (ДС + КФВ) / КСВ = (48183 +0) / 345498 = 0,14 Кал> 0.25

КСВ = КЗ + ККіЗ = 326215 +19283 = 345498

Підприємство може оплатити на дату складання балансу лише 14% короткострокових зобов'язань.

Ккріт. лікв .= (ДС + КФВ + ДЗ) / КСВ = (48183 +236983) / 345498 = 0,825

Ккл> 0.8 - 1

Після розрахунків з дебіторами підприємство може оплатити 2,6% поточних зобов'язань.

Ктек. лікв. = (ДС + КФВ + ДЗ + Запаси) / КСВ = (48183 +236983 +967297) / 345498 = = = 3,62

Оборотні активи перевищують поточні зобов'язання в 3,62 рази.

2. Показники фінансової стійкості:

Косс = Собст. оборот. засоби / ОА = (Собст. оборот. кошти - ВОА) / ОА = (1355946-386054) / 1326229 = 0,73 Косс> 0,1

73% власних оборотних коштів іде на фінансування оборотних активів.

До мск = Собст. оборот. засоби / Собст. капітал = (1355946-386054) / 1355946 =

= 0,71 Кмск> 0.5

71% власного капіталу йде на фінансування оборотних активів

3. Показники рентабельності:

R активів = (Прибуток до налогооб. / Активи) * 100% = (201219/1712283) * 100% =

= 11,75%

R ск = (Прибуток чистий / Собст. Капітал) * 100% = (201081/1355946) * 100% =

= 14,8%

R продажів = (Прибуток від продажів / Виручка) * 100% = (169779/912883) * 100% =

= 18,5%

4. Показники ділової активності:

Кобор.акт. = Виручка / Активи = 912883/1635860, 5 = 0,558 рази

0,558 рази активи перетворяться на виручку.

А = (Ан + Ак) / 2 = (1559438 +1712283) / 2 = 1635860,5 тис. руб.

ООА = Т / Коб.ак = 365 / 0,558 = 654,1 дня

Буде потрібно 654,1 дня, щоб активи перетворилися на виручку.

Рейтингова оценка2003г = 2 * Косс +0,1 * КТЛ +0,08 * Коа +0,45 * R продажів + R ск = 2 * 0,73 +0,1 * 0,0362 +0,08 * 0,558 +0 , 45 * 0,185 +0,148 = 1,74

Оцінка діяльності підприємства в 2004році.

1.Показателі ліквідності:

Кабс. лик .= (ДС + КФВ) / КСВ = (136438 +121738) / 257828 = 1

КСВ = КЗ + ККіЗ = 215890 +41938 = 257828

На дату складання балансу підприємство може погасити всі свої короткострокові зобов'язання.

Ккріт. лікв .= (ДС + КФВ + ДЗ) / КСВ = (136438 +121738 +1087338) / 257828 = 5,21

Після розрахунків з дебіторами підприємство може оплатити 44,1% поточних зобов'язань.

Ктек. лікв. = (ДС + КФВ + ДЗ + Запаси) / КСВ = (136438 +121738 +1087338 +1556752) / 257828 = 11,25

Оборотні активи перевищують поточні зобов'язання в 11,25 рази.

2. Показники фінансової стійкості:

Косс = Собст. оборот. засоби / ОА = (Собст. оборот. кошти - ВОА) / ОА =

= (3194355-1556196) / 3065842 = 0,534

53,4% власних оборотних коштів іде на фінансування оборотних активів.

До мск = Собст. оборот. засоби / Собст. капітал = (3194355-1556196) / 3194355 =

= 0,51

51% власного капіталу йде на фінансування оборотних активів

3. Показники рентабельності:

R активів = (Прибуток до налогооб. / Активи) * 100% = (434334/4622038) * 100% =

= 9,3%

R ск = (Прибуток чистий / Собст. Капітал) * 100% = (386746/3194355) * 100% =

= 12,1%

R продажів = (Прибуток від продажів / Виручка) * 100% = (346879/2232438) * 100% =

= 15,5%

4. Показники ділової активності:

Кобор.акт. = Виручка / Активи = 2232438/3167160, 5 = 0,7 рази

0,7 рази активи перетворяться на виручку.

А = (Ан + Ак) / 2 = (1712283 +4622038) / 2 = 3167160,5 тис. руб.

ООА = Т / Коб.ак = 365 / 0,7 = 521,4 день

Буде потрібно 521,4 день, щоб активи перетворилися на виручку.

Рейтингова оценка2004г = 2 * Косс +0,1 * КТЛ +0,08 * Коа +0,45 * R продажів + R ск = 2 * 0,534 +0,1 * 0,1125 +0,08 * 0,7 +0 , 45 * 0,155 +0,121 = 1,83

Рейтингова оцінка результатів господарської діяльності підприємства.

Показник

Нормативне значення

Попередній рік

Звітний рік

Зміна,%

К0

0,1

0,73

0,534

-26,85

КТЛ

2,0

3,62

11,25

+209,9

К0А

2,5

0,558

0,7

+15

R пр

0,44

0,185

0,155

-61

R ск

0,2

0,148

0,121

-60

Рейтингова оцінка

1

1,74

1,22

-29,9

Управління оборотним капіталом.

Коб 2003 = Виручка від продажів / ОА = 912883 / ((794027 +1326229) / 2) = 0,86 рази

Швидкість обороту поточних активів становить 0,86 рази.

Коб 2004 = Виручка від продажів / ОА = 2232438 / ((1326229 +3065842) / 2) = 1 раз

Швидкість обороту поточних активів у 2004 році склала 1 раз.

ООА - 365/Коб = (365 * ОА) / Виручка = ОА / Виручка

Виручка одн. д. = Виручка/365

О2003 = 1060128/2501 = 423,8 дня

Виручка одн. д. = 912883/365 = 2501 тис. руб.

Тривалість одного обороту ОА становить 423,8 дні.

О2004 = 2196035,5 / 6116,2 = 359 днів

Виручка одн. д. = 2232438/365 = 6116,2 тис. руб.

Тривалість одного обороту ОА у 2004 році становить 359 днів.

Аналіз оборотних активів.

Компоненти оборотних активів

Минулий рік

Звітний рік

Відхилення


тис. руб.

уд.вес,%

тис. руб.

уд.вес,%

Абсол.,

тис. руб.

Відносить.,

%

Уд. вага,

%

Запаси

967297

77,2

1556752

56

589455

61

-21,2

Дебіторська заборгованість

236983

18,9

1087338

39

850355

359

20,1

Грошові кошти та їх еквіваленти

48183

3,9

136438

5

88300

183,65

1,1

Всього оборотних активів

1252463

100

2780528

100

1528065

603,65

0

Оцінка складу і структури ДЗ.

Уділля = (ДЗ / Поточні активи) * 100%

Уділля 2003 = (199860,5 / 1060128) * 100% = 18,8%

У загальній сумі оборотних активів ДЗ займає 18,8%.

Уділля 2004 = (662160,5 / 2196035,5) * 100% = 30,1% Збільшення частки ДЗ у 2004 році порівняно з 2003 роком на 11,3% свідчить про відтік грошових коштів з обороту.

КДЗ = ДЗ / Виручка

К2003 = 199860,5 / 912883 = 0,21 грн. / руб.

На умовах кредитування підприємством у 2003 році здійснювався обсяг продажів 21 коп / руб.

К2004 = 662160,5 / 2232438 = 0,29 грн. / руб.

На умовах кредитування підприємство у 2004 році здійснювало обсяг продажів у розмірі 29 коп. / руб.

Уділля = СДЗ / Загальна сума ДЗ

Уділля 2003 = ((130 +180) / 2) / (162738 +236983) = 155/399676 = 0,000387 * 100% =

= 0,0387

У загальній сумі ДЗ сумнівна ДЗ займає 0,0387%.

Уділля 2004 = ((180 +230) / 2) / (236983 +1087338) = 205/1324321 = 0,000154 * 100% =

= 0,0154

У загальній сумі ДЗ за 2004 рік сумнівна ДЗ займає 0,0154%.

Показники якості управління дебіторською заборгованістю

Показники

Минулий рік

Звітний рік

Зміна

1

Коефіцієнт оборотності

дебіторської заборгованості, раз

4,56

3,37

-1,19

2

Період погашення дебіторської

заборгованості, дні

80

108,3

+28,3

3

Частка дебіторської заборгованості

в загальному обсязі поточних активів,%

18,8

30,1

+11,3

4

Відношення середньої величини

дебіторської заборгованості до

виручки від продажів

0,21

0,29

+, 008

5

Частка сумнівної дебіторської

заборгованості у загальному обсязі

заборгованості,%

0,0387

0,0154

-0,0233

Коб = Виручка / ДЗ

Коб 2003 = 912883/199860, 5 = 4,56 рази

Коб 2004 = 2232438 / 662160,5 = 3,37 рази

Це хороші результати для такого великого підприємства, яке в 4,56 і 3,37 рази на рік отримує кошти від своїх дебіторів у погашення заборгованості.

ОДЗ = 365 / Коб

О2003 = 365 / 4,56 = 80 днів

Необхідно 80 днів, щоб погасити заборгованість.

О2004 = 365 / 3,37 = 108,3 днів

У 2004 році для погашення заборгованості було необхідно 108 днів.

Оптимальне управління оборотними активами передбачає контроль за тривалістю операційного, виробничого і фінансового циклу.

ПОЦ = ППЦ + ОДЗ

ППЦ = Осм + ОГП + Онзп

ОДЗ = (ДЗ / N) * 365

Осм = 365/Коб

Коб 2003 = Виручка / СМ = 912883 / ((115238 +148683) / 2) = 6,91 рази

Коб 2004 = 2232438 / ((148683 +344238) / 2) = 9,05 рази

Осм 2003 = 365 / 6,91 = 52,82 дня

Осм 2004 = 365 / 9,05 = 40,33 днів

Коб 2003 = 912883 / ((21438 +12183) 2) = 54,3 рази

Коб 2004 = 2232438 / ((12183 +9438) / 2) = 206,5 рази

О2003 = 365/54, 3 = 6,72 днів

О2004 = 365/206, 5 = 1,76 дня

Онзп = 4,24 дня

Коб 2003 = 912883 / ((44538 +803583) / 2) = 2,15 рази

Коб 2004 = 2232438 / ((803583 +1159338) / 2) = 2,27 рази

О2003 = 365 / 2,15 = 169,7 дн.

О2004 = 365 / 2,27 = 160,7 дн.

Онзп = 165,2 дн.

ППЦ2003 = 52,82 +6,72 +169,7 = 229,24 дн.

ППЦ2004 = 40,33 +1,76 +160,7 = 202,79 дн.

Одз2003 = (ДЗ / N) * 365 = (199860,5 / 912883) * 365 = 76,6 дн.

Одз2004 = (ДЗ / N) * 365 = (662160,5 / 2232438) * 365 = 105,8 дн.

ПОЦ2003 = ППЦ + ОДЗ = 229,24 +76,6 = 305,8 дн

ПОЦ2004 = ППЦ + ОДЗ = 202,79 +105,8 = 308,5 дн.

У 2003 році фінансові ресурси перебували в запасах і ДЗ протягом майже 306 днів, а в 2004 році - протягом 309 днів.

ПФЦ = ПЦО-Окз

Окз = КЗ / Вир. одн. дня;

Окз 2003 = ((146690 +326215) / 2) / (912883/365) = 94,5 дн.

Окз 2004 = ((326215 +225954) 2) / (2232438/365) = 45,1 дн.

ПФЦ2003 = 305,8-94,5 = 211,3 дн.

ПФЦ2004 = 308,5-45,1 = 263,4 дн.

У 2003 році грошові кошти були відвернені з обороту майже на 212 днів, а в 2004 році = на 264 дні.

ЕКотн = (О1-О0) * (N 1 / 365) = (521,4-654,1) * (2232438/365) = -132,7 * 6116,2 =

= -811619 Тис. руб.

У 2004 році маємо відносну економію капіталу в розмірі 811619 тис. руб.

Управління власним капіталом.

Розвиток підприємства перш за все залежить від наявності та ефективності управління власним капіталом.

R ск = Прибуток чистий / СК = (Прибуток чистий / Виручка) * (Виручка / Активи) * (1 + (ЗК / СК)) = ((0,185 +0,155) / 2) * ((0,558 +0,7) / 2) * (1 + ((1428063 +356337) / 2) / ((3194355 +1355946) / 2)) = 14,67%

Вплив рентабельності продажів

RR пр = R пр * Коб * (1 + (ЗК0/СК0)) =

= (9,2-22) * 0,558 * (1 + ((194695 +356337) / 2) / ((1365126 +1355946) / 2) = -8,58%

Під впливом рентабельності продажів рентабельність власного капіталу знизилася на 8,58%.

Вплив зміни оборотності активів.

RR пр = R пр * Коб * (1 + (ЗК0/СК0)) = 9,2 * (0,7-0,558) * 1,2 = 1,56%

Під впливом збільшення оборотності активів рентабельність зросла на 1,56%.

Вплив зміни структури капіталу.

= 9,2 * 0,7 * ((356337 +1428099) / 2) / ((13565126 +1355946) 2) -0,2) = 1,134%

Під впливом збільшення структури капіталу на 0,192% рентабельність зросла на 0,89%.

Загальний вплив усіх факторів:

R ск = -8,58 +1,56 +1,134 = -5,88

Під впливом усіх факторів рентабельність власного капіталу знизилася майже на 5,88%.

Управління позиковим капіталом.

Ефективне функціонування підприємства не можливо без залучення позикового капіталу. Ефективність управління капіталом визначається ефектом фінансового важеля (ЕФВ).

Ефект фінансового важеля - це приріст до рентабельності власного капіталу за рахунок використання кредиту не дивлячись на його платність.

ЕФР = (1 - L) * (R е - СРСП) * (ЗК / СК)

L = 0.24

R е = (Прибуток експл. / Активи) * 100%

Прибуток експл. = Прибуток до налогооб. + ФІ

СРСП = ФІ / ЗК

СРСП2003 = 3925/275285 = 0,014%

СРСП2004 = 3140/891987 = 0,0035%

Прибуток експл.2003 = 201219 +3925 = 205144 тис. руб.

Прибуток експл.2004 = 434334 +3140 = 437474 тис.руб.

R е2003 = (205144/1635855) * 100% = 12,5%

R е2004 = (437474/3167155) * 100% = 13,8%

ЕФР2003 = (1-0,24) * (0,125-0,014) * (275285/1360570) = 1,7%

ЕФР2004 = (1-0,24) * (0,138-0,0035) * (891987/2275168) = 4%

Підприємству можна брати позики, але приріст рентабельності власного капіталу не більше 4%. Диференціал збільшився за рахунок збільшення рентабельності з 12,5 до 13,8%. Середня розрахункова ставка відсотка знизилася, не дивлячись на те, що кредиту взяли більше.

Оцінка виробничо-фінансового левериджу.

Процес управління активами, спрямований на збільшення прибутку, характеризується категорією виробничо-фінансового левериджу. Виробничо-фінансовий леверидж узагальнює загальний ризик фірми по можливому нестачі коштів для покриття витрат і фінансових витрат з обслуговування позикового капіталу.

ПФЛ = ЕОЛ * ЕФЛ

ЕОЛ = Т / Т

Т = (237602-205144) / 205144 * 100% = 15,82%

Т = (2232438-9912883) / 912883 * 100% = 144,5%

ЕОЛ = 15,82 / 144,5 = 0,10%

ЕФЛ = Т / Т

Т = (386746-201081) / двісті одна тисяча вісімдесят-одна * 100% = 92,3%

ЕФЛ = 92,3 / 15,85 = 5,82%

ПФЛ = 0,10 * 5,82 = 0,58%

За результатами показників можна зробити наступні висновки:

- Збільшення виручки на 1% привело до зростання експлуатаційної прибутку на 0,10%

- Збільшення експлуатаційної прибутку на 1% привело до збільшення прибутку на 92,3%

- Збільшення виручки на 1% привело до збільшення прибутку на 0,58%.

Висновок.

Структура позикового капіталу може бути різною залежно від належності підприємства, доступності того чи іншого джерела фінансування і т. д. Слід зазначити, що в сучасних умовах трансформованою економіки на російських підприємствах, як правило, в структурі позикових коштів найбільшу питому вагу займають короткострокові кредити банків .

З приводу ступеня залучення позикових коштів у зарубіжній практиці існують різні думки. Найбільш поширена думка, що частка власного капіталу повинна бути досить велика. Оскільки в організацію з високою часткою власного капіталу кредитори вкладають кошти більш охоче, остільки вона з більшою ймовірністю може погасити борги за рахунок власних коштів. На противагу даним думку багатьом японським компаніям властива висока частка залученого капіталу, а значення цього показника в середньому на 58% вище, ніж, наприклад, в американських корпораціях. Пояснюється тим, що в цих двох країнах інвестиційні стелі мають абсолютно різну природу - у США основний стеля інвестицій надходить від населення, в Японії - від банків. Тому високе значення коефіцієнта концентрації залученого капіталу свідчить про ступінь довіри до корпорації з боку банків, а, значить, про її фінансової надійності, навпаки, низьке значення цього коефіцієнта для японської корпорації свідчить про її нездатності отримати кредити в банку, що є певним застереженням інвесторам та кредиторам.

Список використаної літератури:

    1. Бланк І.А. Основи фінансового менеджент. - М.: 1999

    2. . А. Комаха, журнал «Фінансовий директор», № 4 / 2001 г.Комаха, журнал «Фінансовий директор», № 4 / 2001

    3. Миронов М.Г., Замедлина Е.А., Жарікова Є.В. Фінансовий менеджмент - М.: вид. «Іспит», 2004.

    4. Сироткін В. Б., Фінансовий менеджмент компаній. - СПб.: 2001.

    5. Стоянова Е.С., Фінансовий менеджмент. Російська практика. - М.: вид. "Перспектива", 1995.

    6. Фатхутдінов Р.А., Стратегічний менеджмент. - М.: вид. Бізнес-школа «Інтел-Синтез», 1998.

    7. Яблукова Р.З., Фінансовий менеджмент у питаннях і відповідях. - М.: вид. «Проспект», 2004.

1 Äàëåå â ðàñ ÷ åòàõ áóäåì ñ ÷ èòàòü, ÷ òî 1 / 3 ïðèáûëè "ñúåäàåòñÿ" íàëîãàìè.

2 ÑÐÑÏ îáû ÷ íî íå ñîâïàäàåò ñ ïðîöåíòíîé ñòàâêîé, ìåõàíè ÷ åñêè âçÿòîé èç êðåäèòíîãî äîãîâîðà, ò.ê. ê íåìó ïðèáàâëÿþòñÿ ðàñõîäû íà ñòðàõîâàíèå, íàëîãîâàÿ "íàêðóòêà" è ò.ï.

3 Ñòîÿíîâà Å.Ñ. Ôèíàíñîâûé ìåíåäæìåíò. Ðîññèéñêàÿ ïðàêòèêà. - Ì.: Èçä. "Ïåðñïåêòèâà", 1995.

Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Фінанси, гроші і податки | Курсова
264.4кб. | скачати


Схожі роботи:
Аналіз в системі управління позиковим капіталом
Управління оборотним капіталом 2
Управління оборотним капіталом 6
Управління оборотним капіталом
Управління капіталом на підприємстві
Управління оборотним капіталом 2
Управління за мним капіталом
Управління власним капіталом
Управління основним капіталом
© Усі права захищені
написати до нас