92 |
|
|
| ЗАТ «Славутич» |
|
| 74 |
|
| ВАТ «Сміла» |
|
|
|
|
| ПП «Кріт» |
|
|
| 51 | 44 | ТОВ «Барс» |
|
| 68 |
|
|
При аналізі суб'єктів дебіторської заборгованості підприємства видно: Найбільшу частку в дебіторській заборгованості займає заборгованість до 30 днів ВАТ «Світязь» (127 тис.грн) та ТОВ «Невада» (111тіс.грн); а також 30-60 денна заборгованість де ТОВ «Луч »(98 тис.грн) і АТ« Промінь »(92 тис.грн). Другу групу становить 60-90 денна заборгованість ТОВ «Барс» (68 тис.грн) та ЗАТ «Славутич» (74тіс.грн). Третю групу становить дебіторська заборгованість понад 90 днів ПП «Кріт» (51 тис.грн) ВАТ «Сміла» (44 тис.грн). Для суб'єктів 2-4 стовпця на підприємстві виникає система знижок. У цих стовпцях представлені такі контрагенти: ВАТ «Світязь», ТОВ «Невада», ТОВ «Промінь», АТ «Промінь», ТОВ «Барс», ЗАТ «Славутич». Для суб'єктів 5-6 стовпця (ПП «Кріт» і ВАТ «Сміла») застосовується факторинг. 2.4 Розрахунок прогнозного балансу підприємства і фінансових результатів На підприємстві ТОВ «Технокредо» було виявлено відсутність обгрунтованої політики управління оборотними активами, що призвело до уповільнення обороту оборотних активів і знижують ефективність їх використання. Сучасні ринкові відносини вимагають від підприємств досконалої опрацювання та наукового підходу до формування оборотних активів та їх розміщення. Загострення конкурентної боротьби на товарних і територіальних ринках потребує зміни розрахункової політики більшості підприємств щодо часткового або повного переходу на умови комерційного кредитування покупців. Тому, у другому розділі були запропоновані заходи щодо підвищення ефективності використання оборотних активів, які значно поліпшать фінансовий стан підприємства. На основі отриманих результатів від проведених заходів можна спрогнозувати баланс підприємства і звіт про фінансові результати, які представлені в таблиці 2.9 - 2.10. Таблиця 2.9 - Звіт про фінансові результати та його порівняльна характеристика з минулим періодом за 2005 і на прогнозний 2006рр. Найменування показників | На кінець 2005 року, тис. грн | Після впровадження заходів, тис. грн | Зміна, тис. грн | Виручка від реалізації | 16610,2 | 18770,1 | 2159,9 | Податок на додану вартість | 2717,5 | 3128,4 | 410,9 | Чистий дохід від реалізації | 13892,7 | 15641,8 | 1749,1 | Собівартість реалізованої продукції | 12836,6 | 14383,4 | 1546,8 | Інші операційні доходи | 259,7 | 259,7 | 0,0 | Адміністративні витрати | 763,8 | 763,8 | 0,0 | Витрати на збут | 232,3 | 232,3 | 0,0 | Інші операційні витрати | 317,9 | 317,9 | 0,0 | Фінансовий результат від операційної діяльності: прибуток збиток | 1,8 | 204,1 | 202,3 | Інші фінансові доходи | 0,4 | 12,0 | 11,6 | Інші доходи | 5,2 | 5,2 | 0,0 | Фінансові витрати | 10,3 | 51,5 | 41,2 | Інші витрати | 20,0 | 20,0 | 0 | Фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування: прибуток збиток | - 22,9 |
149,7 |
172,6 | Податок на прибуток | 28,4 | 37,4 | 9,0 | Чистий прибуток | -51,3 | 112,3 | 163,6 |
Таким чином, в результаті впровадження запропонованих заходів, які не були безпосередньо спрямовані на підвищення фінансових результатів, у ТОВ «Технокредо» відбулося збільшення виручки від реалізації на 2159,9 тис. грн за рахунок продажу частини товарів на складі з 10% знижкою, а також на підприємстві можливо збільшення виручки від реалізації в 1,1 рази за рахунок зміни політики продажу, тобто надання покупцям комерційного кредиту, але це може призвести до збільшення собівартості за рахунок умовно-змінних витрат на 1546,8 тис. грн .. Також зміни відбулися з фінансовими доходами за рахунок банківського депозиту і фінансовими витратами - за рахунок факторингу. Щодо інших статей витрат і доходів, то вони залишилися на попередньому рівні. Зміни, які сталися з фінансовими результатами призвели до появи чистого прибутку в сумі 112,3 тис. грн., Що позитивно впливає на фінансовий стан підприємства. Таким чином, за рахунок впровадження запропонованих заходів, спрямованих на підвищення ефективності використання оборотних коштів, зміни в балансі відбулися завдяки зменшенню сум оборотних коштів, і зменшенню поточних зобов'язань. Аналіз динаміки і структури оборотних активів за допомогою прийому горизонтального і вертикального аналізу. Горизонтальний і вертикальний аналіз доповнюють один одного, тому використовуємо стандартну аналітичну таблицю, що характеризує як склад, так і структуру майна, динаміку його складових. Для розрахунку змін показників оборотних активів складемо таблицю: Таблиця 2.11-Аналіз стану оборотних активів на підприємстві ТОВ "Технокредо" на 1 січня 2005 року. № п.п | Види оборотних активів | Сума тис. гривень | Питома вага в% | Зміни |
|
| 2004 | 2005 р | 2004 р | 2005 р | Абсолютні | Темп приросту | Структурні зрушення | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 1. | Запаси | 623,2 | 544,1 | 39,77 | 68,48 | 156 | 27,25 | 28,71 | 1. | Матеріали | 44,8 | 54,1 | 32,48 | 49,18 | 10,7 | 3,18 | 16,70 | 1.2. | Готова продукція | 578,4 | 490,2 | 7,30 | 19,20 | -89,34 | 192,35 | 11,90 | 2. | ПДВ по придбаних цінностях | 1609,7 | 2717,5 | 48,52 | 54,00 | 1199 | 6,48 | 11,00 | 3. | Короткострокова дебіторська заборгованість | 5911 | 1902 | 59,97 | 17,37 | - 40,82 | - 67,82 | - 42,60 | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 3.1. | Покупці і замовники | 5348 | 1796 | 54,25 | 16,40 | - 3552 | - 66,41 | - 37,85 | 3.2 | Аванси видані | 344 | 53 | 3,49 | 0,48 | - 291 | - 84,60 | - 3,01 | 3.3. | Інші дебітори | 219 | 53 | 2,22 | 0,48 | - 166 | - 75,80 | - 1,74 | 4. | Грошові кошти | 26 | 345 | 0,26 | 3,15 | 319 | 1226,92 | 2,89 | 4.1 |
| Каса | 203,7 | 200,3 | 0,02 | 0,03 | 1 | 50,00 | 0,01 | 4.2 | Розрахункові рахунки | 24 | 342 | 0,24 | 3,12 | 318 | 1325,00 | 2,88 | 5. | Інші оборотні активи | - | 16 | - | 0,15 | 16 | - | 0,15 | 6. | Разом оборотних активів | 9858 | 10949 | 100,00 | 100,00 | 1091 | 11,06 | 0 |
За даний звітний період частка оборотних активів у загальному обсязі майна підприємства зменшилася з 96.58% до 87.35% (на 9.23% пункту), а позаоборотних активів, навпаки, збільшилася з 3.42% до 12.65% (на 9.23% пункту), що говорить про уповільнення загальної оборотності активів підприємства в даному звітному періоді. Запаси. За звітний період запаси зменшилися на 156 тис.грн. (27.25%), що відбулося в основному за рахунок зменшення запасу матеріалів на 10,7 тис.грн (3.18%) і готової продукції на складах на 89,7 (192.35%). Підприємство прагне до нарощування виробничої бази і це повинно сприяти зниженню оборотності. Велике збільшення запасів готової продукції, швидше за все, говорить про поганий попит на продукцію, що побічно підтверджується відсутністю довгострокової дебіторської заборгованості та різким зменшенням короткострокової (на 4009 тис.грн). Частка запасів в структурі оборотних активів за звітний період зросла на 28.71% пункту, що не є позитивною зміною і говорить про те, що оборотні активи зосереджуються в найменш ліквідній формі і це призводить до уповільнення їх оборотності. У структурі матеріальних запасів за звітний період відбулися наступні зміни. Збільшилася частка матеріалів і готової продукції (на 16.70 і 11.90% пунктів відповідно), що, швидше за все негативна тенденція: зниження оборотності, ліквідності, погана організація маркетингу і збуту продукції. Але може бути, що підприємство просто закуповує сировину з-за боязні підвищення на нього цін і виконує якийсь велике замовлення. Такі статті як незавершене виробництво та товари відвантажені взагалі відсутні в балансі, що, загалом, добре (незавершене виробництво не бере участь у господарському обороті), але може означати і призупинення виробництва, і погано налагоджену роботу з покупцями, зокрема, з надання комерційного кредиту . Дебіторська заборгованість. У оборотних активах підприємства присутній тільки короткострокова дебіторська заборгованість. За звітний період вона зменшилася з 591 до 190 тис.грн (на 42.60% пункту). З одного боку, це позитивна тенденція і свідчить про відсутність абстрактних коштів в якості довгострокової дебіторської заборгованості та про їх повернення в обіг в якості короткостроковій дебіторської заборгованості, як наслідок, підвищується ліквідність оборотних коштів. З іншого боку, це може говорити про зменшення попиту на продукцію та обсягу її реалізації. У структурі короткострокової дебіторської заборгованості за звітний період відбулися наступні зміни. Короткострокова дебіторська заборгованість покупців і замовників знизилася з 534 тис.грн. До 179 тис.грн. (37.85% пункту), аванси видані зменшилися з 344 тис.грн до 53 тис.грн., Заборгованість інших дебіторів знизилася з 219 тис.грн. до 53 тис.грн.. Основна частина дебіторської заборгованості - заборгованість покупців і замовників, яка скоротилася на 352, 67 тис.грн., Що призвело до збільшення розриву та втрати збалансованості між дебіторською та кредиторською заборгованістю (яка збільшилася на 624 тис.грн. - З 142 тис.грн. до 767 тис.грн.). Це явище негативно позначається на платоспроможності організації та знижує її фінансову стійкість. Короткострокові фінансові вкладення. Це показник характеризує фінансову активність підприємства, відсутню в даному звітному періоді. З цього можна зробити висновок, що організація не вела фінансову діяльність та не здійснювала інвестиційних вкладів. 4. Грошові кошти. В аналізованому періоді загальна сума грошових коштів організації збільшилася на 319 тис.грн. (З 26 тис.грн. До 345 тис.. Грн.) - Приблизно на 2.89% у загальній сумі оборотних коштів, а темп приросту склав 1226.92% - це більш ніж в 12 разів. Це зміна оцінюється позитивно, хоча воно і не дуже серйозно впливає на загальну ситуацію (2.89% - низький показник зміни грошових коштів у загальному обсязі оборотних коштів). Збільшення частки грошових коштів говорить про незначне підвищення ліквідності оборотного капіталу і його оборотності. 3. МЕТОДИЧНА ЧАСТИНА 3.1 Сутність, склад і структура оборотних коштів Діяльність суб'єктів господарювання щодо створення та реалізації продукції здійснюється в процесі об'єднання основних виробничих фондів, оборотних фондів і самої роботи. Безперервність процесу виробничої та комерційної діяльності потребує постійного інвестування коштів у ці елементи для здійснення розширеного їхнього відтворення. На відміну від основних виробничих фондів оборотні фонди споживаються в одному виробничому циклі і їхня вартість повністю переноситься на вартість виготовленої продукції. При цьому одна їхня частина в речовій формі входить у створений продукт і набирає товарного вигляду, в якому він буде використаний споживачем. Інша частина також повністю споживається в процесі виробництва, але, втрачаючи свою споживчу вартість, у речовій формі в продукт роботи не входить (паливо). Таким чином, за умов товарно-грошових відносин запаси предметів праці виступають, з одного боку, як сукупність матеріальних цінностей, з іншого - як втілення затрат суспільної роботи у вартості фондів: оборотних, виробничих і фондів обігу. В економічній літературі існують різні підходи до визначення сутності оборотних коштів. Дехто з економістів спрощено трактує їх як «предмети праці», «матеріальні активи», «гроші, що обертаються». Найчастіше можна натрапити на два визначення оборотних коштів. По-перше, оборотні кошти - це грошові ресурси, які вкладені в оборотні виробничі фонди і фонди обігу для забезпечення безперервного виробництва та реалізації виготовленої продукції. По-друге, оборотні кошти - це активи, які протягом одного виробничого циклу або одного календарного року можуть бути перетворені в гроші. Деякі автори таке визначення дають терміну «оборотний капітал». Це свідчить про ідентичність, на їхню думку, понять - оборотні кошти та оборотний капітал. Оборотний капітал проходить три стадії кругообігу: грошову, виробничу і товарну. На першій стадії під час авансування коштів здійснюється придбання й нагромадження необхідних виробничих запасів. У виробничому процесі авансується вартість для створення продукції: у розмірі вартості використаних виробничих запасів, перенесеної вартості основних фондів, витрат на саму роботу (заробітна плата та пов'язані з нею витрати). Виробнича стадія кругообігу оборотного капіталу завершується випуском готової продукції, після чого настає стадія реалізації. На третій стадії авансування коштів триває доти, доки товарна форма вартості не перетвориться на грошову. Отримання виручки від реалізації свідчить про корисність створеної суспільством вартості і про відтворення авансованих у ній коштів. Грошова форма, якої набирає оборотний капітал на третій стадії кругообігу, одночасно є і початковою стадією наступного обороту капіталу. Чим менше часу оборотний капітал перебуває в тій чи іншій формі (грошовій, виробничій, товарній), тим вища ефективність його використання, і навпаки. Оборотний капітал бере участь у створенні нової вартості не прямо, а через оборотні фонди. Склад і розміщення оборотного капіталу залежать від того, в якій сфері він функціонує: виробнича, торгово-посередницька, сфера послуг (у тому числі фінансових). У практиці планування, обліку і аналізу оборотний капітал групується за такими ознаками: в залежності від функціональної ролі в процесі виробництва - оборотні виробничі фонди (кошти) та фонди обігу; в залежності від практики контролю, планування і управління - нормовані оборотні кошти і ненормовані оборотні кошти; в залежності від джерел формування оборотного капіталу - власний оборотний капітал і позиковий оборотний капітал; в залежності від ліквідності (швидкості перетворення в кошти) - абсолютно ліквідні кошти, швидко реалізовані оборотні кошти, повільно реалізовані оборотні кошти; в залежності від ступеня ризику вкладення капіталу - оборотний капітал з мінімальним ризиком вкладень, оборотний капітал з малим ризиком вкладень, оборотний капітал з середнім ризиком вкладень, оборотний капітал з високим ризиком вкладень;
в залежності від стандартів обліку та відображення в балансі підприємства - оборотні кошти в запасах, дебіторська заборгованість, короткострокові фінансові вкладення, кошти, інші оборотні активи; в залежності від матеріально-речового змісту - предмети праці, готова продукція і товари, кошти та кошти в розрахунках.
У виробничій сфері оборотний капітал (оборотні кошти) авансується в оборотні виробничі фонди і фонди обігу (рис. 3.1). До виробничих фондів належать: сировина, основні і допоміжні матеріали, напівфабрикати, паливо, тара, запасні частини для ремонтів, малоцінні і швидкозношувані предмети, незавершене виробництво, напівфабрикати власного виготовлення, витрати майбутніх періодів. Малюнок 3.1-Склад і розміщення оборотних коштів Фонди обігу - це залишки готової продукції на складі підприємств, відвантажені, але не оплачені покупцями товари, залишки коштів підприємств на поточному рахунку в банку, касі, у розрахунках, у дебіторській заборгованості, а також укладені в короткострокові цінні папери. Таким чином, оборотний капітал (оборотні кошти) - це кошти, авансовані в оборотні виробничі фонди і фонди обігу для забезпечення безперервності процесу виробництва, реалізації продукції та отримання прибутку. Склад оборотних коштів - це сукупність окремих елементів оборотних виробничих фондів і фондів обігу. Склад оборотних коштів у різних галузях господарства може мати певні особливості. Так, у виробничій сфері основні статті оборотних коштів - це сировина, основні матеріали, незавершене виробництво, готова продукція. В окремих галузях промисловості є статті оборотних коштів, які характерні лише для них. Наприклад, у металургійній промисловості в оборотних коштах враховується змінне обладнання, а у видобувних областях до витрат майбутніх періодів включають витрати на горноподготовітельние роботи. Структура оборотних коштів - це питома вага вартості окремих статей оборотних виробничих фондів і фондів обігу в загальній сумі оборотних коштів. Структура оборотних коштів має значні коливання в окремих галузях господарства. Вона залежить від складу і структури витрат на виробництво, умов поставок матеріальних цінностей, умов реалізації продукції (виконаних робіт, наданих послуг), проводка розрахунків [1]. Закінчивши один кругообіг, оборотні кошти вступають у новий. Саме постійний рух оборотних коштів є основою безперебійного процесу виробництва та обігу. Це найважливіша функція оборотних коштів - виробнича. Здійснюючи аналіз оборотних коштів, необхідно виділити основні чинники, які впливають на швидкість обороту оборотних коштів. Найбільш важливі з них показані на рис 3.2. Рисунок 3.2 - Схема впливу факторів на звернення оборотних коштів Оборотні кошти є однією з основних фінансових категорій, які роблять важливий вплив на сферу виробництва, сферу обігу, стан розрахунків у народному господарстві і, тим самим, на грошовий обіг у країні, виконують свою другу функцію - платежнорасчетную Оборотні кошти являють собою авансовану в грошову форму вартість для планомірного утворення і використання оборотних виробничих фондів і фондів обігу в мінімально необхідних розмірах, які забезпечують виконання підприємством виробничої програми і своєчасність здійснення розрахунків. Оскільки оборотні кошти включають як матеріальні так і грошові ресурси, від їхньої організації й ефективності використання залежить не тільки процес матеріального виробництва, але і фінансова стійкість підприємства. [2] 3.2 Стратегія управління оборотними активами підприємства Стратегія управління оборотними активами та джерелами їх фінансування є складовою частиною фінансової стратегії підприємства. У сучасних економічних умовах робота підприємств потребує забезпечення найбільшої ефективності, зміцнення фінансового стану. Важливе місце у вирішенні таких проблем займає питання раціонального використання оборотних коштів. Контроль за використанням оборотних коштів тепер здійснюється формально шляхом зіставлення фактичних і нормативних значень окремих складових. На багатьох підприємствах різних форм власності відсутнє визначення науково обгрунтованих внутрішньовиробничих потреб в обігових коштах і співвідношення власних і залучених коштів, не створена ефективна система управління оборотними засобами та механізму її реалізації. Створення системи управління оборотними засобами передбачає вирішення комплексу питань, пов'язаних як з управлінням оборотними активами, так і з управлінням джерелами фінансування оборотних активів. Управління оборотними активами передбачає вирішення таких завдань: оптимізація розміру оборотних активів, їх структури за організацією їх планування та рівнем ліквідності; оптимізація структури джерел фінансування оборотних активів і економічне обгрунтування потреби підприємства в залучених коштах; прискорення обігу коштів, вкладених в запаси і дебіторську заборгованість; встановлення оптимального співвідношення між темпами зростання обсягів виробництва і величиною робочого капіталу; виявлення впливу асортименту виробленої продукції на потребу в робочому капіталі та формування номенклатури з урахуванням цієї залежності.
Успішне вирішення таких проблем стає можливим тільки за умов раціонального управління оборотними активами підприємства у поєднанні з вибором ефективних джерел їх фінансування. Оптимізація оборотних активів за величиною є однією з найбільш актуальних проблем управління оборотними активами, яка повинна вирішуватися в напрямку мінімізації оборотних активів при заданому обсязі виробництва і реалізації продукції. При цьому слід враховувати, що визначення оптимального розміру нормованих і ненормованих оборотних активів має відбуватися за різними критеріями з точки зору організації їх планування на підприємстві. Так, критерієм формування нормованих оборотних активів за окремими складовими елементами є відповідність їх встановленим економічним нормативам: нормам виробничих запасів, незавершеного виробництва, запасів готової продукції. Розробка даних нормативів повинна грунтуватися на підставі врахування дії чисельних факторів: науково - обгрунтованих норм витрат матеріальних, енергетичних, трудових ресурсів; номенклатури та асортименту продукції; організаційно - технічного рівня виробництва; налагодженої системи постачання і збуту продукції; стадії життєвого циклу товарів та інші. Ненормовані оборотні кошти, дебіторська заборгованість та готівкові кошти, повинні бути мінімізірованія. Формування оптимального розміру дебіторської заборгованості на підприємстві можливо тільки за умови здійснення ефективного кредитного менеджменту, який дозволить отримати зручні контракти на постачання продукції і вибрати сучасні оптимальні форми розрахунків з дебіторами, стимулювати реалізацію продукції при одночасному отриманні прибутку від наданих покупцям комерційних кредитів. Мінімізація готівкових коштів повинна відбуватися на умовах дотримання певних вимог: своєчасної сплати рахунків кредиторів, залучення вільних коштів в обіг. Управління оборотними активами підприємства передбачає не тільки визначення їх оптимальної величини, але й оптимізацію структури оборотних коштів з організації їх планування та рівнем ліквідності. Одним з напрямків підвищення ефективності використання оборотних коштів є оптимізація їх структури за рівнем ліквідності. Ця структура включає співвідношення між засобами, матеріальними цінностями та коштами в розрахунках. Досягнення високих кінцевих результатів у господарській діяльності можливе у разі включення значної частини ресурсів в процесі виробництва. Перетворення структури оборотних коштів має відбуватися у напрямі зниження питомої ваги готової продукції, виробничих запасів і зростання частки незавершеного виробництва. Ефективне управління оборотними засобами неможливо без управління їх рухом. Контроль за рухом оборотних засобів повинен стати одним із завдань фінансового менеджменту. Ключовою проблемою управління оборотними коштами є вибір джерел фінансування оборотних активів підприємства. Залучення кредиту від підприємств потребує певних поточних витрат, тому основним джерелом покриття оборотних коштів є постійна кредиторська заборгованість. Причиною такого становища стало також відсутність у підприємства визначення науково обгрунтованих потреб у залучені кошти та співвідношення власних і залучених коштів. Різні методи управління елементами оборотних активів впроваджуються у вітчизняну теорію і практику господарювання, але із-за того, що цілі і характер використання окремих елементів оборотних активів мають важливі особливості, на підприємстві з великим обсягом використання оборотних активів розробляється самостійна політика управління окремими їх елементами. Внаслідок цього управління в більшості випадків ведеться обмежено за такими основними видами: Від стану використання товарно-матеріальних цінностей залежать результати виробничо-господарської діяльності підприємства. Політика управління запасами представляє собою частину загальної політики управління оборотними активами підприємства, яка полягає в оптимізації загального розміру й структури запасів товарно-матеріальних цінностей, мінімізації витрат щодо їх обслуговування та забезпечення ефективного контролю за їх рухом [3]. На його думку, розробка політики управління запасами при цьому повинна охоплювати ряд етапів: аналіз запасів товарно-матеріальних цінностей у попередньому періоді; визначення цілей формування запасів; оптимізація розміру основних груп поточних запасів; побудова ефективних систем контролю за рухом запасів на підприємстві; реальне відображення у фінансовому обліку вартості запасів товарно-матеріальних цінностей в умовах інфляції [3].
Українська специфіка перехідного періоду змушує підприємства слідувати не класичним, апробованим і налагодженим в країнах з розвиненою ринковою економікою підходам до управління запасами, і шукати свої можливості уникнути несподіванок і непередбачуваності вітчизняного ринку. Через інфляційні процеси підприємство сьогодні накопичує наднормативні запаси сировини та допоміжних матеріалів, які суперечать вищенаведеної концепції управління запасами. Метою управління дебіторською заборгованістю є оптимізація загального розміру та забезпечення своєчасності оплати цієї заборгованості. До основних прийомів управління даного елемента оборотних активів, розроблених у фінансовому менеджменті, можна навести: контроль і аналіз дебіторської заборгованості за термінами виникнення; аналіз заборгованості за видами продукції для визначення невигідних з точки зору інкасації товарів (коефіцієнти інкасації - відношення сум, які надійшли від погашення дебіторської заборгованості різних періодів, до обсягів реалізації в ці періоди); зменшення дебіторської заборгованості на суму безнадійних боргів;
- Оцінка реальної вартості існуючої дебіторської заборгованості; Впровадження моделей управління оборотними активами, які базуються на закордонній практиці, утруднено специфікою формування ринку в України. Але особливий інтерес виявився до процесів фінансового планування та методів його проведення. 3.3 Нормування оборотних активів підприємства Мета нормування оборотних активів підприємства не зводиться тільки до правильного визначення нормативів. Нормування є могутнім важелем для покращення планування та управління виробництвом. Застосовані методів нормування і планування оборотних активів, основа яких залишилася в сучасній практиці, можна поділити на такі основні групи: метод прямого рахунку; аналітичний метод; коефіцієнтний метод.
Метод прямого рахунку є підсумком зведеного розрахунку всіх елементів порахованих запасів на відповідний період підприємства у власних оборотних коштах у поточному періоді. Такий метод дозволяє найбільш точно визначити потребу в оборотних активах, так як враховує всі організаційно - технологічні, технічні, транспортні та інші характерні особливості, досвід і стан розрахунків. Метод прямого рахунку грунтується на застосуванні норм запасу і одноденного обороту по кожному елементу нормованих оборотних активів: виробничих запасів, готової продукції, незавершеного виробництва. Результати зроблених розрахунків підсумовуються спочатку по кожному елементу планових оборотних активів, а потім рекомендується встановити плановий розмір оборотних активів по підприємству в цілому. Аналітичний метод на практиці зводиться до того, що спочатку аналізуються звітні дані про фактичні вкладеннях оборотних активах у запаси товарно-матеріальних цінностей і з'ясовується їх динаміка за минулий період. Цей метод орієнтований на сформовану технологію, організацію управління виробництвом і не повною мірою сприяє підвищенню ефективності використання оборотних активів. Коефіцієнтний метод дозволяє здійснити розрахунок потреби в оборотних активах з урахуванням тенденцій і співвідношень в змінах обсягу виробництва та окремих видів запасів. Коефіцієнтний метод проводиться в наступних напрямках: розрахунок за загальним коефіцієнтом і розрахунок за диференційованими коефіцієнтами. При використанні загального коефіцієнта в зведену планову величину попереднього періоду вносять виправлення на обставини запланованого зміна обсягу виробництва і на прискорення обігу оборотних активів, які на практиці зробити непросто. Таким чином, обчислюється плановий розмір оборотних активів на майбутній період. Такий метод не завжди орієнтований на підвищення ефективності використання оборотних активів. При використанні диференційованих коефіцієнтів плановий обсяг оборотних активів розраховується в цілому і на одиницю продукції в грошовому вираженні по кожному елементу товарно-матеріальних цінностей. Потім робиться підрахунок приватних планових величин за окремими елементами оборотних активів, шляхом множення коефіцієнтів на планову суму випуску продукції. Далі приватні планові величини складаються в загальну суму. Нормуються за допомогою вищезгаданих методик наступні елементи оборотних активів: виробничі запаси, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів, готова продукція. Нині, підприємствам надано право самостійно розраховувати, нормативи оборотних коштів. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 19 квітня 1993 року № 279 «Про нормативи запасів матеріальних, товарно-матеріальних цінностей державних підприємств і організацій та джерелах їх покриття» Міністерством економіки разом з Міністерством фінанси встановлені Типовий порядок визначення норм запасів матеріальних, товарно -матеріальних цінностей [5]. У практиці нормування оборотних активів допустимо використовувати комбінований підхід у використанні зазначених методів. Але при цьому слід враховувати деякі умовності при застосуванні аналітичного і коефіцієнтного методів, і тому їх слід використовувати для коригування встановлених норм і нормативів у тимчасових проміжках до чергового розрахунку із застосуванням методу прямого розрахунку [6]. 3 .4 Оцінка ефективності використання оборотних активів Критерієм оцінки ефективності управління оборотними активами є фактор часу. Чим довше оборотні кошти перебувають в одній і тій же формі (грошовій або товарній), тим нижче ефективність їх використання. При низькому обігу виникає ризик неплатежів і зривів постачання сировини, матеріалів. Зменшення кількості оборотів свідчить про зниження темпів розвитку підприємства, про погіршення його фінансового стану: - Коефіцієнт обігу оборотних активів у розглянутому періоді, обумовлений як відношення загального обсягу виготовленої та реалізованої продукції в розглянутому періоді до середньої вартості оборотних активів за цей період (розрахована як середня хронологічна). Цей показник також характеризує розмір проданої продукції, яка припадає на 1 грн. оборотних коштів; - Тривалість одного обороту в днях, яка в більшості випадків розраховується як відношення кількості днів у розглянутому періоді до кількості оборотів оборотних активів (коефіцієнта обігу) за даний період; - Коефіцієнт завантаження засобів в обороті, який розраховується як відношення середнього залишку оборотних активів до виручки від реалізації продукції за певний період. Для аналізу ефективності використання оборотних активів промислового підприємства ці показники рівноцінні. Чим швидше здійснюється рух оборотних активів, тим коротший період одного кругообігу, тим менше коштів потрібно підприємству для забезпечення процесів виробництва і обігу, а при цьому вивільняються і грошові ресурси. Вивільнені грошові ресурси зміцнюють платоспроможність підприємства, покращують його фінансовий стан. Особливе місце в системі аналізу оборотних коштів підприємства займають вивчення їх поточного стану, а також показників інтенсивності та ефективності використання. Особливо продуктивним при проведенні може бути використання балансових методів аналізу, які дозволяють вивчати співвідношення статей балансу шляхом використання рівнянь і обчислень відносних показників взаємозв'язків між складовими частинами бухгалтерського балансу підприємства і визначенням кількісного значення даних взаємозв'язків. Ці методи аналізу балансу підприємства іноді називають фінансовими. [7] Малюнок 3.3 - Схема аналізу оборотного капіталу Балансові методи, використовувані при розрахунку коефіцієнтів, які характеризують стан, рух капіталу, результативність його функціонування, грунтуються на даних фінансової бухгалтерської звітності. Цей момент має велике значення в плані точності використання інформації, оскільки в бухгалтерській звітності підприємства з правової та лічильної позицій достовірно, системно відбиваються дані про його майновий, фінансовому становище і результати діяльності в грошовому вираженні. Отримання показників капіталу можливо тільки з застосуванням розрахункових і аналітичних методів. Дані обставини, у свою чергу, і визначають гостру необхідність у розробці і використанні при проведенні оцінки та аналізу капіталу системи показників, які найбільше повно характеризують його стан, рух і ефективність використання. Аналіз статті запасів в оборотних активах підприємства має дуже важливе значення, яке визначає сьогоднішню і майбутню життєздатність суб'єкта господарської діяльності. Особливо це стосується підприємств, де ефективність використання оборотних активів прямо залежить від скорочення часу перебування їх в стадії виробничих запасів. Вищенаведена методика аналізу запасів більш підходить для торговельних організацій і мало придатна для виробництва. Велика питома вага виробничих запасів знижує стійку платоспроможність підприємства. В умовах кризи для підприємства втрата платоспроможності може бути набагато гіршою, ніж низька прибутковість (рентабельність). Навіть у тому випадку, якщо підприємство високорентабельне (тобто приносить на кожну одиницю вкладеного у виробництво техніко-економічного потенціалу прибуток), але не платоспроможне, не має достатньої кількості ліквідних коштів (коштів і цінних паперів), не можна говорити про його благополучному стані . Упускається це так як особи, зацікавлені у фінансовій стійкості підприємства, головну увагу звертають саме на структуру активів підприємства. Таким чином, підбиваючи підсумки, слід зазначити, що в даний момент часу підприємства слабо ведуть аналітичну роботу, внаслідок цього відсутній аналіз використання оборотних активів. На кінець певного періоду (кварталу) бухгалтерією здійснюється проста констатація фактів сформованого фінансового становища. 4. РОЗРАХУНКОВО-ПРОЕКТНО ЧАСТИНА 4.1 Зменшення наявної дебіторської заборгованості шляхом використання факторингу Факторинг - система фінансування, за умовами якої підприємство-постачальник товарів переуступає короткострокові вимоги за торговельними операціями комерційному банку. Факторингові операції включають: кредитування у формі попередньої оплати боргових вимог; ведення бухгалтерського обліку клієнта, зокрема обліку реалізації продукції; інкасацію заборгованості клієнта; страхування його від кредитного ризику. В основу факторингової операції покладено принцип придбання банком рахунків-фактур підприємства-постачальника за відвантажену продукцію, тобто передачу банку постачальником права вимагати платежі з покупця продукції. Згідно з конвенцією про факторингові Пераціму 1988 операція вважається факторинговою тоді, коли задовольняються, принаймні, два з чотирьох умов. 1. Наявність кредитування у формі оплати позикових зобов'язань. 2. Облік дебіторської заборгованості підприємства-постачальника. 3. Інкасація дебіторської заборгованості підприємства-постачальника. 4. Страхування підприємства-постачальника від кредитного ризику. Підприємству відкривається факторинговий рахунок, де здійснюється облік усіх операцій з факторингу. Факторингом більше користуються малі та середні підприємства, оскільки їм частіше не вистачає оборотних коштів. Вирішення питань, пов'язаних з обіговими коштами, - безперервний процес. По суті, дебіторська заборгованість - це вкладення капіталу. Насправді Постачальник сплачує за товар замість Покупця в момент переходу права власності на нього при укладанні угоди купівлі-продажу. Можна було б вважати, що товар продається тільки в момент оплати, а до цього моменту він як би знаходиться на складі, але Постачальник не може розпоряджатися ним, тому економічно більш вірно вважати дебіторську заборгованість вкладенням капіталу за аналогією з вкладеннями у запаси, основні засоби та цінні папери. Все це являє собою активи фірми. Вибір способу фінансування активів завжди є вибором між ризиком і прибутковістю. Контроль та управління дебіторською заборгованістю є успішним умовою роботи будь-якої компанії, тим більше швидкозростаючої, бо вкладення в активи такого роду можуть швидко вийти з-під контролю. Основними характеристиками дебіторської заборгованості є: • величина дебіторської заборгованості; • час обороту дебіторської заборгованості; • кількість дебіторів; Спробуємо з допомогою моделювання роботи компанії, яка практикує відтермінування платежу з використанням факторингу, з'ясувати його переваги. Припустимо, підприємство здійснює поставку своєму дебітора на суму I тис. грн. з відстрочкою платежу на 5 днів. Після закінчення відстрочки дебітор оплачує товар і тут же бере нову партію на ту ж суму і на той самий строк. При цьому виручка від реалізації за 20 днів складе 4 тис. грн. Якщо ж клієнт буде брати партію товару на ту ж суму, але з відстрочкою 10 днів, то при тому ж обсязі дебіторської заборгованості (1 тис. грн.) Виручка від реалізації за 20 днів становитиме вже 2 тис. грн. Виходячи з цього можна записати вираз для прибутку:
де I T - прибуток за період часу Т; I - прибуток за цей період без урахування прибутку, принесеної безпосередньо клієнтами-дебіторами; k - коефіцієнт пропорційності між прибутком без урахування постійних витрат (тобто прибутком, пропорційної виручки від реалізації) і виручкою від реалізації товарів; D - обсяг дебіторської заборгованості; Т - період часу, за який вважається прибуток; T D - період обертання дебіторської заборгованості. У цей показник по підприємству склав у 2003 році = 50,7 тис.грн У 2004 році = 43,6 тис.грн У 2005 році = 58,93 тис.грн Розглянемо докладніше, що представляє собою коефіцієнт k. Напишемо вираз для прибутку за період часу Т:
де S - оборот Постачальника щодо відстрочення платежу; Е 0 - витрати на придбання товарів, що реалізуються; Е - інші витрати фірми; ts - ставка податків, що обчислюються від S (податок на користувачів автомобільних доріг, збір на утримання житлового фонду тощо); t пдв - ставка ПДВ; t I - Ставка податку на прибуток; k S - коефіцієнт витрат, пропорційних S (у нашому випадку - комісія Фактора). У цей показник по підприємству склав у 2003 році = 30,3 тис.грн У 2004 році = 33,6 тис.грн У 2005 році = 41,93 тис.грн Мабуть, E про пропорційно S. Eo = k 0 * S, (4.3) де коефіцієнт k 0 буде визначатися середнім співвідношенням цін придбання та продажу товарів. Підставивши (3) в (2), отримаємо: I T = k * S - E, У цей показник по підприємству склав у 2003 році = 123,7 тис.грн У 2004 році = 107,6 тис.грн У 2005 році = 132,56 тис.грн Таким чином, підприємство розбиває прибуток на дві частини - пропорційну виручці від реалізації і не залежну від неї.
Тепер розпишемо докладніше величини D і T D: де d - кількість дебіторів; D i - обсяг дебіторської заборгованості i щось дебітора; T Di - час, через яке i-або боржник погашає заборгованість. У цей показник по підприємству склав у 2003 році = 156,32 тис.грн У 2004 році = 184,43 тис.грн У 2005 році = 197,54 тис.грн Тепер повернемося до виразу. Спочатку відповімо на запитання - чи має сенс нарощувати обсяг дебіторської заборгованості одного дебітора при незмінній оборотності? Дійсно, прибуток зросте, але буде необхідно збільшити вкладений в бізнес капітал - потрібно збільшення обсягу оборотних коштів Постачальника: З D = C + ko * D + t 0 * D, де С - капітал, вкладений у даний бізнес, за мінусом дебіторської заборгованості. По суті, це всі рядки активу балансу, так чи інакше забезпечують разом з даної дебіторською заборгованістю прибуток I; ko * D - дебіторська заборгованість в цінах закупівлі товарів, що реалізуються; t 0 * D - дебіторська заборгованість, пов'язана з виплатою податкових платежів до моменту реального надходження грошових коштів за відвантажені товари. Вона характерна лише для бухгалтерської політики обліку реалізації товарів за фактом відвантаження. При політиці ж обліку реалізації товарів за фактом надходження грошових коштів за відвантажені товари ця величина дорівнює нулю; t o = t s + t пдв * (1 - t s - ko) + t I (1 - t s - ko) * (l - t пдв ) - Сумарна ставка податків, пропорційних виручці від реалізації. Таким чином, З D = З + k D * D, де k D = ko + to. Розділивши їх отримаємо вираз для рентабельності: Відповідно на ТОВ «Технокредо» цей показник по склав у 2003 = 102,7 тис.грн У 2004 році = 112,6 тис.грн У 2005 році = 124,93 тис.грн Бачимо, що якщо
Або
то збільшення дебіторської заборгованості при незмінному часу її обороту призводить до збільшення рентабельності вкладеного капіталу. На нашому підприємстві цей показник: у 2003 році був менший на 36,4 тис.грн У 2004 році = на 43,4 тис.грн У 2005 році = 33,4 тис.грн Тепер, припустимо, остання нерівність виконується, і вигідно збільшувати обсяг дебіторської заборгованості. Однак якщо не зміниться час обороту дебіторської заборгованості T D, то, врешті-решт, ми досягнемо максимального рівня дебіторської заборгованості (обігу). Далі збільшувати D Постачальник зможе, тільки збільшивши T D, тобто збільшивши час, на який надається товарний кредит (або для всіх клієнтів, або вибірково). Розглянемо, в яких випадках це буде вигідно. Припустимо, ми збільшили час звернення дебіторської заборгованості з T D 0 до T D 1. При цьому величина дебіторської заборгованості збільшилася з D 0 до D 1. Вигідно це чи ні, можна визначити, підставивши значення (D 0, T D 0) і (D 1, T D 1) у вираз (4.4) і порівнявши два отримані значення рентабельності. На основі значень (D 0, T D 0) і (D 1, T D 1) спробуємо визначити оптимальне значення часу обороту дебіторської заборгованості T Dopt,. Апроксимуємо залежність D = ƒ (T D) лінійною функцією: D = a * T D - b,
Підставивши вираз з одного в інше, отримаємо:
де е = I + k * a * T; f = k * b * T; g = С + kD * b; h = kD * a. Аналізуючи вираз, бачимо, що якщо b <О (а значить, і ƒ <0), то збільшення T D призводить до зменшення рентабельності. Інакше кажучи, якщо збільшення часу обороту дебіторської заборгованості призводить до невеликого збільшення дебіторської заборгованості, то збільшувати дебіторську заборгованість не має сенсу. Тепер розглянемо випадок, коли b> 0, тобто збільшення часу обороту дебіторської заборгованості призводить до значного збільшення величини дебіторської заборгованості. У цей показник по підприємству склав у 2003 році = 73,2 тис.грн У 2004 році = 71,1 тис.грн У 2005 році = 64,6 тис.грн Продифференцировав r по T D, прирівнявши
до нуля і, знайшовши звідси T D, отримаємо
Таким чином, бачимо, що навіть якщо збільшення T D призводить до значного збільшення D, все одно є величина T D, вище якої збільшувати час обороту дебіторської заборгованості невигідно. Зауважимо, що зміна часу, на який надається товарний кредит, в якомусь сенсі еквівалентно зміни ціни на товар. Збільшення цього часу, так само як і зменшення ціни на товар, збільшує обсяги реалізації. І навпаки, зменшення часу відстрочки платежу по реалізованих товарах (як і збільшення ціни) зменшує обсяги реалізації. І в тому і в іншому випадку існують оптимальні величини, при яких рентабельність максимальна. Розглянемо конкретний приклад у ТОВ «Технокредо». Нехай: I = 10 тис. грн.; D = 100 тис. грн.; Т = 20 календарних днів - число днів, за які вважається прибуток; T D = 15 календарних днів - реальний час обертання дебіторської заборгованості. Якщо товарний кредит видається на 10 календарних днів, то за рахунок недобросовісних дебіторів цей час може значно збільшитися; t S = 0,05 - ставка податків, що обчислюються від виручки від реалізації (4%); t ПДВ = 0,1667 - ставка ПДВ (16,67%); t I = 0,3 - ставка податку на прибуток (30%); k 0 = 0,5 - ціни придбання та продажу товарів розрізняються в середньому в 2 рази; k S = 0,04 - комісія Фактора (4% від обороту Постачальника); С = 150 тис. грн.; З виразу (4.3) знайдемо k = 0,212. З виразу (4.4) знайдемо t 0 = 0,274. З виразу (4.6) знайдемо k D = 0,774. Скористаємося тепер виразом (4.7):
Таким чином, нерівність (4.7) явно виконується. Це цілком з'ясовно, оскільки прибуток забезпечується в основному за рахунок дебіторів. Це означає, що якщо не змінювати T D, то вкладення капіталу в дебіторську заборгованість збільшить рентабельність. Однак збільшення дебіторської заборгованості призведе до зростання обороту, що в кінцевому підсумку збільшить умовно-постійні витрати (наймання нових співробітників, збільшення орендної плати і т.п.). Це стрибкоподібно зменшить прибуток I і рентабельність. Тому при зміні умовно-постійних витрат, пов'язаних зі збільшенням (зменшенням) обороту, необхідно перевіряти рентабельність за формулою (4.6). У реальному бізнесі менеджери з продажу часто ставлять «твердість» боротьби з боржниками в залежність від наявності товару на складі. Тобто якщо товару на складі багато, то політика по відношенню до боржників пом'якшується, якщо ж існує дефіцит товару (або дефіцит намічається), то політика жорстоким. Це типова помилка - поведінка боржників і наявність товару абсолютно ніяк не пов'язані між собою. Існує оптимальна «твердість» політики по відношенню до боржників і оптимальний запас товару на складі. Спроба пов'язати ці фактори призводить до їх неоптимальним значень і, як наслідок, до зменшення рентабельності вкладеного капіталу. Наявність третьої особи (Фактора) у відносинах між Постачальником і Покупцем не-скільки пом'якшує гостроту вищеописаної проблеми. Звичайно, не можна сказати, що факторинг вирішує всі проблеми Постачальника. Багато потенційних клієнтів факторингових компаній намагаються порівнювати факторингові і кредитні операції. Це надзвичайно некоректне порівняння, але для зняття питань про різницю цих двох продуктів варто привести їх порівняльну характеристику: Кредит | Факторинг | Кредит повертається банку позичальником | Факторингове фінансування компенсується з коштів, що виплачуються дебіторами клієнта | Кредит видається на фіксований термін | Факторингове фінансування виплачується на строк фактичної відстрочки платежу | Кредит виплачується в обумовлений кредитною угодою день | Факторингове фінансування виплачується у день поставки товару | Кредит, як правило, видається під заставу | Для факторингового фінансування ніякого забезпечення не вимагається | Кредит видається на заздалегідь обумовлену суму | Розмір фактичного фінансування не обмежений і може безмежно збільшуватися в міру зростання обсягу продажів клієнта | Кредит погашається в заздалегідь обумовлений день | Факторингове фінансування погашається в день фактичної оплати дебітором поставленого товару | Для отримання кредиту необхідно оформляти величезну кількість документів |
| Факторингове фінансування виплачується автоматично при наданні накладної і рахунки-фактури | Погашення кредиту не гарантує отримання нового | Факторингове фінансування продовжується безстроково | Витрати на сплату відсотків за банківським кредитом відносяться на собівартість у межах облікової ставки НБУ плюс 3% | Витрати на сплату факторингової комісії відносяться на собівартість повністю | При кредитуванні крім перерахування грошей банк не надає позичальникові ніяких послуг | факторингове фінансування супроводжується управлінням дебіторською заборгованістю (див. відповідь на питання № 1) |
Не можна не відзначити важливість інформаційної складової факторингового обслуговування. При взаємодії Постачальника та Фактора останній бере на себе облік продажів Постачальника та відстеження платіжної дисципліни дебіторів. Обсяги інформації між Постачальником і Фактором значні, тому що один великий постачальник може мати до чотирьохсот покупців. У Постачальника безкоштовно встановлюється спеціальне програмне забезпечення. Клієнт щодня у міру здійснення операцій забезпечується найдокладнішими звітами про зареєстровані постачання, утриманої комісії, стан дебіторської заборгованості. При відображенні операцій факторингу в балансі компанії необхідно пам'ятати, що відповідно до Положення про склад витрат по виробництву і реалізації продукції (робіт, послуг), що включаються до собівартості продукції (робіт, послуг) та про порядок формування фінансових результатів, що враховуються при оподаткуванні прибутку від 05.08.98 р. (п. 2 «у») слід відносити на витрати, пов'язані зі збутом продукції витрати по оплаті «... послуг банків по здійсненню відповідно до укладених договорів торговельно-комісійних (факторингових) та інших аналогічних операцій». Факторингові операції відносяться до операцій, що оподатковуються податком на додану вартість. Відповідно, факторингова комісія включає в себе ПДВ, тому клієнт факторингової компанії вправі зарахувати сплачений податок при перерахуванні отриманого ПДВ до бюджету, У міжнародній практиці велика частка факторингових операцій припадає на спеціалізовані відділення або дочірні компанії банків та інших, установ кредитно-фінансової сфери, існують також факторингові компанії, що належать великим промисловим компаніям і транснаціональним корпораціям. На даний момент наданням факторингових послуг на території України займаються в основному кредитні установи. Це пов'язано з тим, що ст. 825 гол. 43 ЦК України встановлює: «У ролі фінансового агента договори фінансування під поступку грошової вимоги можуть укладати банки та інші кредитні організації, а також інші комерційні організації, які мають дозвіл (ліцензію) на здійснення діяльності такого виду». Порядок отримання дозволів (ліцензій) ні в яких нормативних актах не відображено. Конкуренція в банківському бізнесі зараз надзвичайно загострена. Клієнт банку, причому як дрібний, так і середній, бажає бачити в ньому не тільки високотехнологічний розрахунково-касовий центр, а партнера по бізнесу, фінансового посередника та консультанта. Кредитні установи не можуть не реагувати на яка складається кон'юнктуру ринку і відповідають універсалізацією своєї діяльності. На даний момент найбільшим оператором факторингових послуг в Україні і єдиним активно працюючим членом міжнародної факторингової групи International Factors Group (IFG) є АКБ «Приватбанк». Взаємовідносини між учасниками факторингової операції представлені на рис. 4.1.
Малюнок 4.1 - Організація факторингу На початок року дебіторська заборгованість за товари, роботи і послуги становила 90,4 тис.грн., А на кінець року - 212,9 тис.грн. Тобто, відбулося збільшення цієї заборгованості. Тому підприємству пропонується продати банку право на стягнення виключної частини дебіторської заборгованості в розмірі 200 тис.грн. на таких умовах: комісійна плата за факторингові послуги складає 3% від суми заборгованості; банк перераховує підприємству 80% від суми заборгованості; процентна ставка за кредит складає 22% річних.
Розрахуємо витрати підприємства по використанню факторингової операції: Витрати на комісійну плату: (200 * 3) / 100 = 6 тис.грн. Плата за кредит: ((200 * 0,8) * 22) / 100) = 35,2 тис.грн. Всього витрат: 41,2 тис. грн. Підприємство протягом 2-3 днів отримає 80% від дебіторської заборгованості на суму 200 тис.грн та буде становити 160 тис.грн. Отримані кошти можна використовувати для погашення своїх поточних зобов'язань. Можливість інкасації дебіторської заборгованості, тобто отримання грошей за неоплаченими вимогам і рахунками-фактурами, особливо приваблива для дрібних і середніх підприємств, так як саме в них проблема тимчасової нестачі ліквідних коштів і недоотримання прибутку через неплатоспроможність боржників стоять понад усе. Втрати від інфляції загрожують перевищити витрати факторингу. Треба зрівняти ставку цих витрат з прогнозованим рівнем інфляції (і те, і інше - у відсотках за розглянутий період). 4.2 Надання знижок з метою збільшення обсягу продажів і недопущення зростання дебіторської заборгованості В умовах інфляції для більшості підприємств оборот важливіше прибутку. Визначення знижок покупцям за скорочення строків розрахунку (спонтанне фінансування) - один із способів скорочення дебіторської заборгованості. Надаючи покупцеві відстрочки платежу за товар, продавець, по суті, надає своєму партнерові кредит, який, всупереч існуючій думці, аж ніяк не є безкоштовним. Надаючи відстрочку в 45 днів, підприємство отримує збиток у сумі банківського відсотка, який міг би набігти на суму боргу за ці 45 днів. Якщо рентабельність підприємства перевищує середньо банківську ставку відсотка, то сума платежу, негайно пущена підприємством в обіг, могла б принести ще більше збільшення. З іншого боку, найчастіше важко реалізувати свій товар, не надаючи комерційного кредиту. У сучасній комерційній і фінансовій практиці реалізація продукції в кредит (з відстрочкою платежу) отримала широке розповсюдження, як у нашій країні, так і в країнах з розвиненою ринковою економікою. Формування принципів кредитної політики відображає умови цієї практики і спрямоване на підвищення ефективності операційної та фінансової діяльності підприємства. У процесі формування принципів кредитної політики щодо покупців продукції вирішуються два основних питання: а) у яких формах здійснювати реалізацію продукції в кредит; б) який тип кредитної політики слід обрати підприємству. Вибір форм реалізації продукції в кредит визначається галузевою належністю підприємства і характером реалізованої продукції. При наданні покупцям відстрочки платежу необхідно сформувати систему кредитних умов. До складу цих умов входять наступні елементи: термін надання кредиту (кредитний період); розмір чиниться кредиту (кредитний ліміт); вартість надання кредиту (система цінових знижок при здійсненні негайних розрахунків за придбану продукцію); система штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань покупцями.
Термін надання кредиту характеризує граничний період, на який покупцю надається відстрочка платежу за реалізовану продукцію. Збільшення терміну надання кредиту стимулює обсяг реалізації продукції (на інших рівних умовах), однак приводить в той же час до збільшення суми фінансових коштів, інвестованих у дебіторську заборгованість, і збільшенню тривалості фінансового і всього операційного циклу підприємства. Тому, встановлюючи розмір кредитного періоду необхідно оцінювати його вплив на результати господарської діяльності підприємства в комплексі. Розмір кредиту характеризує максимальна межа суми заборгованості покупця за кредитом. Його розмір установлюється з урахуванням типу здійснюваної кредитної політики (рівня прийнятного ризику), планованого обсягу реалізації продукції на умовах відстрочки платежів, середнього обсягу угод з реалізації готової продукції, фінансового стану підприємства - кредитора й інших факторів. Кредитний ліміт диференціюється за формами чиниться кредиту і видам реалізованої продукції. Вартість надання кредиту характеризується системою цінових знижок при здійсненні негайних розрахунків за придбану продукцію. У поєднанні зі строком надання кредиту така цінова знижки характеризує норму процентної ставки за надається кредит, який розраховується для зіставлення в річному численні. Алгоритм цього розрахунку характеризується наступною формулою: (4.1) де i - Річна норма процентної ставки за надається кредит; j - цінова знижка, надана покупцю при здійсненні негайного розрахунку за придбану продукцію, у%; n - строк надання кредиту (кредитний період), в днях. Встановлюючи вартість комерційного кредиту, необхідно мати на увазі, його розмір не повинен перевищувати рівень процентної ставки по короткостроковому фінансовому (банківського) кредиті. В іншому випадку він не буде стимулювати реалізацію продукції в кредит, так як покупцю буде вигідніше взяти короткостроковий кредит у банку (на строк, що дорівнює кредитному періоду, встановленому продавцем) і розрахуватися за придбану продукцію при її покупці. Найбільш оптимальними для ТОВ «Технокредо» будуть наступні умови надання товарного кредиту: цінова знижка, що надається покупцю при здійсненні негайного розрахунку за придбану продукцію 2%, термін надання кредиту 40 днів, тоді річна норма процентної ставки за надається кредит буде дорівнює: У порівнянні з відсотками по короткостроковому кредиту в банку (25%) умови прийнятніше для покупців. По закінченню терміну кредиту за кожен прострочений день нараховуються пеня по 0,5% на загальну суму. В результаті надання знижок покупцям, планується збільшення виручки від реалізації на 10%, що принесе додатковий прибуток у розмірі 1660 тис. грн. Таблиця 4.2 - Заходи щодо підвищення ефективності використання оборотних активів ТОВ "Технокредо" Заходи | Зміст і сутність заходів | Результат | 1. Управління запасами з метою підвищення ефективності використання оборотних коштів | Використання в діяльності підприємства різних способів розрахунку оптимальної кількості запасів, необхідних для ефективної діяльності підприємства | Дозволить розрахувати оптимальний розмір запасів на підприємстві, кількість постачань, і найкращих постачальників. Зменшення витрат, пов'язаних з розміщенням і зберіганням виробничих запасів, збільшення прибутку. | 2. Заходи, спрямовані на зменшення дебіторської заборгованості | - Зниження дебіторської заборгованості шляхом застосування факторингових операцій; - Передбачення "знижки" 2% з ціни при оплаті поставки продовж 40 днів, щоб добитися скорочення строків розрахунків і тим самим отримати економічний ефект. | - Підприємству пропонується продати банку право на стягнення частини дебіторської заборгованості в розмірі 200 тис. грн. при умовах комісійної плати 3%; банк перераховує підприємству 80% від суми заборгованості; процентна ставка за кредит складає 22% за рік. Усього витрат 41,2 тис. грн. - Планується збільшення виручки від реалізації на 10%, що принесе додатковий прибуток у розмірі 1660 тис. грн |
Висновки Оборотні кошти є однією з основних фінансових категорій, яка надає важливе вплив на сферу виробництва, сферу обігу, стан розрахунків у народному господарстві і, тим самим, на грошовий обіг у країні. Управління оборотними засобами прямо пов'язане з механізмом визначення в них планової потреби підприємства, і їх нормуванням. Для підприємства важливо правильно визначити оптимальну потребу в оборотних коштах, яка дозволить з мінімальними витратами отримувати прибуток, заплановану при даному обсязі виробництва. Заниження величини оборотних коштів призводить до нестійкого фінансового стану, перебоїв у виробничому процесі і, як наслідок, зниження обсягу виробництва та прибутку. У свою чергу, завищення розміру оборотних коштів знижує можливості підприємства виробляти капітальні витрати по розширенню виробництва. За даними аналізу можна зробити наступні висновки: Значну частку в структурі майна підприємства займають оборотні активи 68%, необоротні активи становлять 32%; Найбільшу питому вагу в структурі оборотних активів займають "Запаси" - більше 50%, а саме виробничі запаси і товари. Збільшення запасів призводить до тривалого заморожування оборотних активів, уповільнення їх кругообігу. Дебіторська заборгованість має незначну питому вагу у складі оборотних активів і суттєво впливає на фінансовий стан підприємства. Збільшення дебіторської заборгованості щодо розрахунків за товари, роботи і послуги ставить підприємство в залежність від партнерів. Проаналізовані дані свідчать про не відпрацювання системи взаєморозрахунків і наявність платіжної кризи. Це пояснює збільшення тривалості обороту дебіторської заборгованості, яка негативно впливає на фінансовий стан підприємства. Отже, за проаналізованими даними, підприємство характеризується нестійким фінансовим станом, ситуацією при якій підприємство має кредити і займи, не погашені в строк. Крім цього, на підприємстві простежується тенденція до збільшення позикових коштів, що негативно впливає на фінансову стійкість і ліквідність, що є свідченням низької платоспроможність. При аналізі платоспроможності ТОВ «Технокредо» потрібно зазначити, що підприємство залучило значні обсяги позикових коштів, при недостатньому їх покритті власними, це може призвести до виникнення кризи платежів. Тому, враховуючи нестійкий фінансовий стан підприємства і відсутність обгрунтованої політики управління оборотними активами необхідно розробити заходи щодо його поліпшення. Також було запропоновано низку заходів щодо підвищення ефективності використання оборотних коштів. Запропоновані способи ефективного формування та використання оборотних коштів, такі як облік запасів, проведення внутрішніх аудиторських перевірок запасів, контроль за виробничими запасами та інші. З метою зменшення дебіторської заборгованості та збільшення ефективності використання товарного кредиту, запропоновані можливі види запровадження розрахунків з покупцями продукції, проведено обгрунтування рішень про надання товарного кредиту. Розробка стратегії управління дебіторською заборгованістю має проводитися з точки зору максимізація прибутку, проведення аналізу покупців, надання знижок при оплаті негайно. Реструктуризацію дебіторської заборгованості запропоновано проводити за рахунок факторингових операцій. Запропоновані заходи дозволять ефективно використовувати оборотні активи і зменшити заборгованість підприємства, що призведе до значного поліпшення фінансового стану підприємства. У результаті впровадження запропонованих заходів на ТОВ "Технокредо" відбулося збільшення виручки від реалізації на 2159,9 тис. грн .., за рахунок реалізації товарів зі складу та впровадження політики кредитування покупців. Після побудови прогнозного балансу змінилася його структура, як за статтями активу, так і за статтями пасиву. Перш за все, відбулися зміни у статті активу «Дебіторська заборгованість за товари, роботи і послуги», у зв'язку з факторинговими операціями. Зменшився розділ пасиву «Поточні зобов'язання» у зв'язку з оплатою частини заборгованості. Також спостерігається поліпшення всіх показників ефективності використання оборотних засобів, таких як: коефіцієнт оборотності як запасів так і дебіторської заборгованості; тривалість їх обороту; рентабельність оборотних коштів: коефіцієнт швидкої і абсолютної ліквідності: показники фінансової стійкості.
Таким чином, можна зробити висновок про доцільність запропонованих заходів, які позитивно вплинули на використання оборотних коштів підприємства. Список літератури 1. Про захист споживчого ринку в Україні: Закон України / / Голос України. - 1991. 2. Про оподаткування прибутку підпріємств: Закон України / / підприємництво І ринок України. - 1995. - № 3. 3. Про підприємства в Україні: Закон України / / Нові закони України. - К, 1991. 4. Астахов В. П. Аналіз фінансової стійкості фірми і процедури, пов'язані з банкрутством. - М.: Видавництво «Ось-89», 1995. 5. Аудит і аналіз господарської діяльності підприємства / Пер. з франц. під ред. Л. П. Бєлих - М.: Аудит, ЮНИТИ, 1997. 6. Баканов М. І., Шеремет А. Д. Теорія економічного аналізу. - М.: Фінанси і статистика, 1998. 7. Балабанов І. Т. Аналіз і планування фінансово-господарського суб'єкта. - М.: Фінанси і статистика, 1999. 8. Бланк І. О. Фінансовий Механізм Управління ефектівністю операційніх витрат підприємства. Стаття. - К.: фінанси України, 1999. № 8. 9. Валевич Р. П., Давидова Г. А. Економіка торговельного підприємства: Навч. посібник. - Мн.: Вища школа, 1998 10. Гринюк Н. А., Уіковська Т. Є. Політика Залучення позикового коштів підпріємством. Навчальний посібник. - К: КДТЕУ, 2001 11. Гуляєва Н. М. Управління формуванням та використання основних фондів торговельного підприємства. Навчальний посібник. - К: КДТЕУ, 1997. 12. Дамар Р. Фінанси і підприємництво. Пер. з англ. - Ярославль, Єлень, 1998. 13. Жеккер О. Цільові орієнтірі торговельного підприємства на різніх етапах Його розвитку. - X., 2000. 14. Керімов В.Е. / / Управлінський облік і цінова політика підприємства / / Фінансова газета, № 18, 1999 р. 15. Коркін В. Ефективність відтворення основних фондів торгівлі. - Казань, 2001. 16. Кравченко Н. І. Економічний аналіз діяльності підприємств торгівлі та громадського харчування. - Мн.: Вища школа, 1999. 17. Крейнина М.М. "Фінансовий стан підприємства. Методи оцінки" - М.: ИКЦ "Дис", 1997. 18. Лігоненко Л. О., Ковальчук Г. В. Управління грошовими кошти торговельного підприємства. Навчальний посібник. - К., КДТЕУ, 1998. 19. Пунін Є.І. / / Маркетинг, менеджмент і ціноутворення на предпрятие / / М., 1996 р. 20. Сафронов Н.А. и др. / / Економіка підприємства: підручник / / М., 1998 р. 21. Економіка підприємства: Підручник / / За ред. Проф. Н. А. Сафронова. - М.: «МАУП», 1998 р. 22. Виробничий менеджмент. Підручник / Под.ред.проф В. А. Козловського .- М. Инфра, 2003.-573с 23. Фінансовий менеджмент: Теорія і практика: Підручник / за ред Є.С. Стоянової .- Видавництво Перспектива-2004
Додати в блог або на сайт
Цей текст може містити помилки. Фінанси, гроші і податки | Диплом 349.5кб. | скачати
Схожі роботи: Аналіз та оцінка управління оборотними активами підприємства на прикладі ГУП Кореневський експериментальний Управління оборотними активами ТОВ Міраж Особливості управління оборотними активами ТОВ РУДО АКВА Управління оборотними активами підприємства Управління оборотними засобами підприємства на прикладі ТОВ Веселка-Сервіс Управління оборотними активами 2 Управління оборотними активами Політика управління оборотними активами Управління оборотними активами на підприємстві
|