Управління оборотними активами підприємства на прикладі ТОВ Технокредо

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

РЕФЕРАТ

Дипломна робота студента виконана на тему «Управління оборотними активами підприємства на прикладі підприємства ТОВ« Технокредо »і містить: 74стр., 18 таблиць, 16 рисунків, 23 посилань.

Об'єкт досліджень - методологія управління оборотними коштами та фінансовий стан ТОВ «Технокредо»

Мета досліджень - запропонувати шляхи поліпшення використання оборотних активів підприємства за рахунок більш раціонального використання запасів і дебіторської заборгованості

Методи досліджень - проведення горизонтального і вертикального аналізу основної звітності підприємства, аналіз фінансових коефіцієнтів, а так само розрахунок прогнозного балансу після запропонованих поліпшень.

Досліджено фінансовий стан підприємства і проаналізована
його методика управління активами. Розглянуто шляхи поліпшення, такі як
управління запасами, а так само заходи спрямовані на зменшення
дебіторської заборгованості, тим самим на удосконалення

методології управління активами. Зроблено розрахунок прогнозного стану підприємства і фінансові результати після впровадження заходів.

Рекомендації, розроблені в науково-дослідній роботі, доцільно використовувати для покращення роботи з управління активами та фінансового стану ТОВ «Технокредо», так само підприємств в цілому.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: ОБОРОТНІ АКТИВИ, УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ, ЛІКВІДНІСТЬ, балансу, платоспроможності, ФАКТОРИНГ, ЗАПАСИ, ОБОРАЧІВАЕМОТЬ, ЕФЕКТИВНІСТЬ, горизонтальний аналіз, вертикальний аналіз, коефіцієнт оборотності, рентабельності.

ЗМІСТ

ВСТУП

1. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОБ'ЄКТА ДОСЛІДЖЕННЯ ТОВ «Технокредит»

1.1 Коротка характеристика підприємства

1.2 Організаційна структура управління підприємством

2. АНАЛІТИЧНА ЧАСТИНА

2.1 Аналіз фінансово-економічної діяльності підприємства

2.2 Аналіз коефіцієнтів

2.3 Аналіз дебіторської заборгованості підприємства

2.4 Розрахунок прогнозного балансу підприємства і фінансових результатів

3. МЕТОДИЧНА ЧАСТИНА

3.1 Сутність, склад і структура оборотних коштів

3.2 Стратегія управління оборотними активами підприємства

3.3 Нормування оборотних активів підприємства

3.4 Оцінка ефективності використання оборотних активів

4. РОЗРАХУНКОВО-ПРОЕКТНО ЧАСТИНА

4.1 Зменшення наявної дебіторської заборгованості шляхом використання факторингу

4.2 Надання знижок з метою збільшення обсягу продажів і недопущення зростання дебіторської заборгованості

ВИСНОВКИ

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Актуальність дипломної на тему «управління оборотними активами підприємства на прикладі ТОВ НВФ« Технокредо »» дуже велика, так як оборотні кошти є однією з основних фінансових категорій, яка надає важливе вплив на сферу виробництва, сферу обігу, стан розрахунків у народному господарстві і, тим самим, на грошовий обіг у країні.

Важливість ефективного управління активами важко переоцінити. Багатьом керівникам підприємств відомі проблеми, пов'язані з дефіцитом оборотних активів. Недолік оборотного капіталу може паралізувати діяльність підприємства або погіршити його ліквідність, а надлишок буде означати, що частина капіталу не працює і не приносить прибуток. Вирішити проблему нестачі оборотного капіталу можна за допомогою залучення, наприклад, короткострокової позики банку або товарного кредиту постачальників. Але це буде лише тимчасовим виходом і викличе додаткові витрати. Найбільш ефективний метод - виявлення і використання резервів в оборотному капіталі власного підприємства.

Ефективне управління активами вирішує цілий комплекс проблем стратегічного розвитку підприємства і забезпечує високі кінцеві результати всієї поточної господарської його діяльності. З урахуванням цієї високої ролі, менеджмент активів на кожному підприємстві має базуватися на широкому спектрі вже накопичених системних знань у цій області та ефективному практичному використанні сучасних фінансових механізмів та інструментів.

Управління активами підприємства представляє собою систему принципів і методів розробки та реалізації управлінських рішень, пов'язаних з їх формуванням, ефективним використанням у різних видах діяльності підприємства і організацією їх обороту.

У даній науково-дослідній роботі об'єктом дослідження є підприємство ТОВ «Технокредо», функціонування якого здійснюється в сфері роздрібної торгівлі.

Мета досліджень - запропонувати шляхи поліпшення використання оборотних активів підприємства за рахунок більш раціонального використання запасів і дебіторської заборгованості

Завдання цієї дипломної роботи такі:

  1. Проаналізувати та оцінити фінансовий стан ТОВ «Технокредо»;

  2. Оцінити та проаналізувати методи управління запасами і дебіторської заборгованості;

  3. Описати систему управління оборотними активами підприємства;

  4. Запропонувати шляхи поліпшення управління запасами і дебіторської заборгованості.

Першочерговим завданням є - досягнення найбільш прибуткового

ведення справи за рахунок ефективного використання ресурсів підприємства. Ця мета може бути найкращим чином досягнута шляхом оптимізації використання оборотних активів.

Для вирішення конкретних завдань аналітичного дослідження застосовуються ряд спеціальних систем і методів аналізу активів, що дозволяють отримати прогнозний баланс після впровадження запропонованих заходів щодо вдосконалення використання оборотних активів.

1. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОБ'ЄКТА ДОСЛІДЖЕННЯ ТОВ «Технокредо»

1.1 Коротка характеристика підприємства

Товариство з обмеженою відповідальністю «Технокредо» (далі ТОВ «Технокредо») створено в 1995 році. Зареєстровано Жовтневим РВК народних депутатів г.Днепрпетровска, рішенням № 5-рп від 17.04.95г.

Розташоване в північно-східній частині міста. Підприємство має 0,5 Га площі, на якій розташовано складське і торгове господарство, адміністративно-управлінські приміщення. Метою діяльності підприємства є: отримання прибутку шляхом використання майна ТОВ «Технокредо», здійснення виробничо-господарської, комерційної та іншої діяльності, в порядку та відповідно до чинного законодавства України. Предметом діяльності ТОВ «Технокредо» є:

  • виробництво товарів народного споживання і надання платних послуг населенню;

  • торгово-комерційна та зовнішньоекономічна діяльність, в тому числі:

    1. Оптова і роздрібна торгівля товарами власного і стороннього виробництва, організація та здійснення оптової, комісійної, консигнаційної та роздрібної торгівлі на території України та за її межами через власну і сторонню торговельну мережу;

    2. Здійснення торговельно-закупівельної діяльності для підприємств, організацій і громадян, у тому числі і іноземних і пр.

Товариство має право здійснювати інші види діяльності, не заборонені чинним законодавством України. Основним же видом діяльності ТОВ «Технокредо» є оптова та дрібнооптова торгівля лісоматеріалами (ДСП, ДВП, фанера та ін) для організацій і приватних осіб. ТОВ «Технокредо» є юридичною особою з моменту своєї державної реєстрації. Має власний баланс, розрахунковий, валютні та інші рахунки в банках, фірмову марку та торговий знак, які затверджені зборами засновників і зареєстровані відповідно до чинного законодавства. Товариство здійснює свою діяльність відповідно до чинного законодавства, Статутом та внутрішніми Положеннями. Майно ТОВ «Технокредо» складається з основних і оборотних коштів, а так само матеріальних і нематеріальних цінностей, вартість яких відображається в балансі підприємства. Товариство має круглу печатку, штампи і фірмовий бланк.

Статутний фонд підприємства становить 400грн. і поділений між засновниками відповідно до внесених частками. Товариство має право змінювати розмір статутного фонду. Управління ТОВ «Технокредо» здійснюється виконавчим директором, затвердженим на зборах засновників. Товариство здійснює оперативний, бухгалтерський і податковий облік результатів своєї діяльності, а так само веде статистичну звітність і подає її в установленому порядку та обсязі органам державної статистики.

ТОВ «Технокредо» здійснює зовнішньоекономічну діяльність у рамках предмета діяльності товариства та відповідно до чинного законодавства України, нормативними документами, регулюючими зовнішньоекономічну діяльність. Зовнішньоекономічні договори (контракти), укладені товариством підписуються особою, уповноваженою власниками, а саме - виконавчим директором.

1.2 Організаційна структура управління підприємством

Будь-яке скільки-небудь розвинене підприємство складається з підрозділів, які об'єднують аналогічні функції працівників і матеріальні засоби, якими ці працівники користуються.

Кожен підрозділ відрізняється особливим видом діяльності, необхідним для спільної справи підприємства. Підрозділ приймає специфічні рішення, діє багато в чому самостійно і несе за свою діяльність повну відповідальність.

Підрозділи утворюються в залежності від конкретних потреб підприємства: їх не повинно бути ні занадто багато, ні занадто мало.

Система логічно взаємопов'язаних підрозділів, що відображає внутрішню будову підприємства, називається організаційною структурою підприємства.

Якщо працівники виконують різні функції, то необхідно виділення підрозділів за функціональною ознакою, тобто за специфічними завданням, які їм доводиться вирішувати. Тоді виникають:

  • відділ постачання, який займається безпосередньо укладенням контрактів і постачанням товарами;

  • відділ маркетингу, який займається дослідженням ринку;

  • відділ збуту, який займається збутом товару;

  • кадрова служба;

  • відділ фінансів;

  • відділ планування.

Перераховані функціональні підрозділи є основними. Їх виділення доцільно на будь-якому підприємстві, оскільки вони відповідають і основним підприємницьким функцій, і основним стадіям виробничого процесу.

При значних розмірах підприємства його основні функціональні підрозділи можуть бути розділені на більш дрібні освіти, звані вторинними або похідними. Функціональна структура підприємства представлена ​​на малюнку 1.1.




Малюнок 1.1 - Функціональна структура ТОВ «Технокредо»

У ТОВ «Технокредо» функціональну структуру доцільно використовувати, так як підприємство реалізує щодо обмежений асортимент товарів, знаходиться у стабільних зовнішніх умовах, а його діяльність передбачає стабільні управлінські рішення.

Як було сказано вище ТОВ «Технокредо» здійснює оптову і дрібнооптову торгівлю лісоматеріалами. Для цього є два склади, оснащених відповідним устаткуванням, кожен з яких спеціалізується на певному вигляді товарів.




Малюнок 1.2 - Схема організації складського господарства на ТОВ «Технокредо»

Склад № 1 продає ОДСП, ОДВП, постформінг, склад № 2 продає фанеру, ДСП, ДВП. На кожному складі облік і складську звітність веде окреме матеріально відповідальна особа (комірник). Загалом, схема організації складського господарства приведена на малюнку 1.2.

Обсяг реалізації продукції ТОВ «Технокредо» в період 2003-2005рр. показано в таблиці 1.1.

Таб.1.1-Обсяг реалізації продукції ТОВ «Технокредо» в період 2003-2005рр.

Групи товарів

Обсяг продажів тис. т.


2003

2004

2005.

ДСП

12,7

14,4

15,3

ДВП

15,2

17,4

18,2

Фанера

7,3

8,9

10,8

Виходячи з таблиці 1.1 найбільший приріст в обсязі продажів у порівнянні з попереднім періодом склав обсяг продажів ДВП у 2004 році порівняно з 2003 роком на 1,7 тис.т. Найменший відповідно обсяг продажу ДСП в 2005році в порівнянні з 2004 роком 0,9 тис.т..

Фінансовий стан підприємства характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення, використання фінансових ресурсів підприємства та всю виробничо-господарську діяльність підприємства.

Основною формою при аналізі фінансового стану є баланс. Згідно з діючими нормативними документами баланс в цей час складається в оцінці нетто (облік основних засобів та МШП за залишковою вартістю без урахування зносу). Підсумок балансу дає орієнтовну оцінку суми коштів, що знаходяться в розпорядженні підприємства. Дослідити структуру і динаміку фінансового стану підприємства зручно за допомогою порівняльного аналітичного балансу.

Аналіз фінансової діяльності підприємства проводиться за даними бухгалтерського балансу, звіту про фінансові результати та їх використання (форма 2) додаток до балансу.

Основою аналізу є система показників та аналітичних таблиць.

Економічний потенціал може бути охарактеризований подвійно: з позиції майнового положення і з позиції його фінансового становища. Обидві ці сторони фінансово-господарської діяльності взаємопов'язані - нераціональна структура майна, її неякісний склад можуть привести до погіршення фінансового становища.

Необхідною ланкою в системі ринкової економіки є інститут неспроможності (банкрутства) господарських суб'єктів. Тому особливої ​​актуальності набуває питання оцінки структури балансу, тому що за незадовільної структури балансу приймається рішення про неспроможність підприємства.

Порівняльний аналітичний баланс можна одержати з вихідного балансу шляхом додавання однорідних по своєму складу й економічному змісту статей балансу і доповнення його показниками структури, динаміки та структурної динаміки. Аналітичний баланс охоплює багато важливих показників, що характеризують статику і динаміку фінансового стану організації

а) Аналітичне угруповання й аналіз статей активу.

За даними балансу за 2005 року видно, що активи підприємства за звітний рік знизилися на 13,4%. Це в основному відбулося за рахунок вибуття основних засобів. Основні кошти зменшилися на 39,2% в порівнянні з минулим роком і на звітний період склали 36,3% від активів підприємства від 51% 2004 року.

У зв'язку з цим знизився важливий показник - коефіцієнт підприємництва і підвищився ризик неплатоспроможності. Тому підприємству необхідно нарощувати потужність підприємства, вкладенням в основні засоби.

У той же час на підприємстві спостерігається збільшення мобільних засобів на 12,5% від минулого року та їх частка до активів підприємства збільшилась на 14,7% і в звітному році становить 63,7%.

І тут негативним фактом є збільшення дебіторської заборгованості як короткострокової на 5,1%, так і довгостроковій на 0,016% тому необхідно більш ретельно працювати з поліпшення дебіторської заборгованості, особливо якщо збільшення довгострокової дебіторської заборгованості (яка в порівнянні з активами збільшилася не значно, але за порівнянні з минулим роком збільшилася майже у 3,5 рази), пов'язане переміщенням з короткостроковою.

Також видно, що підприємство веде облік реалізації готової продукції в міру одержання виторгу, і збільшення відвантажених товарів на 25,8% також можна віднести до дебіторської заборгованості.

За показниками незавершеного виробництва можна сказати, що підприємство виробляє дуже трудомістку продукцію, або не вистачає виробничої потужності, тим не менш щодо зменшення запасів готової продукції на 59,3%, можна сказати що попит на продукцію задовільний. За частки мобільних та іммобілізованих коштів до активів підприємства 63,7% до 36,3% відповідно, в загальному можна сказати, що підприємство платоспроможне, але прибуток не є стабільною і потрібно збільшувати частку основних засобів.

б) Аналітичне угруповання й аналіз статей пасиву.

Пасивна частина балансу характеризується зменшенням власних коштів підприємства на 27% в порівнянні з минулим (2004) роком і 8,8% в порівнянні до вартості всього майна і це пов'язано зі значним зменшенням фонду споживання. Структура позикового капіталу у звітному (2005) році зазнала значних змін. Підприємство погасило свої довгострокові зобов'язання з банком і змушене було залучати короткострокові кредити за якими, як правило досить великі відсотки і таке залучення можна охарактеризувати з гострою потребою в додаткових джерел фінансування.

Негативним фактом є значне збільшення термінової кредиторської заборгованості на 88,1% і в першу чергу збільшення вдвічі заборгованості перед бюджетом.

Частка спокійній заборгованості в загальному знизилася на 17,2%, це в основному виконання зобов'язань за отриманими авансами і іншим кредитором, тим не менш збільшилися зобов'язання перед постачальниками (на 4,5%) і перед дочірніми і залежними товариствами (на 139,1% ), також підприємство придбало у звітному році нові зобов'язання у вигляді векселів. Балансова прибуток або збиток є загальним фінансовим результатом діяльності підприємства і представляє собою різницю між отриманими результатами виробництва та пов'язаних з ним витратами і виступає абсолютним показником економічної діяльності.

Балансова прибуток включає в себе:

  1. Прибуток від реалізації продукції. Р.П)

  2. Прибуток від реалізації інших активів. Р. ПР)

  3. Доходи від позареалізаційних діяльності. (Д)

  4. Витрати від позареалізаційних діяльності. (Р)

Проаналізуємо зміна балансового прибутку від зміни прибутків, що входять до її складу. Для цього скористаємося бухгалтерською звітністю форми № 2.


ê БП Пр.от реал. прод.) = 128067934-32992891 = 95075043

ê БП Пр.от іншої реаліз.) =- 18410877 - (-13503205) =- 4907672

ê БП Д-Р) = 4099530-1561096 = 2538434

ê БП Доходи від участі) = 58642-29848 = 28794

ê БП = 95075043-4907672 +2538434 +28794 +27956 = 92733761

За даними розрахунків можна сказати, що балансовий прибуток збільшився від збільшення всіх факторів за винятком реалізації інших активів. Це зниження можливе при продажу інших активів за вартістю не покривають витрати на їх реалізацію. Можливо, таким чином, підприємство позбавляється від залежаних товарів, застарілих основних фондів і інших неліквідів.

2. АНАЛІТИЧНА ЧАСТИНА

2.1 Аналіз фінансово-економічної діяльності підприємства

У сучасних економічних умовах діяльність кожного суб'єкта господарювання є предметом уваги великого кола учасників ринкових відносин (організацій і осіб), які зацікавлені в результатах його функціонування. На підставі доступної їм обліково-звітної інформації вищеперелічені суб'єкти намагаються оцінити фінансовий стан підприємства. Основним інструментом для цього є економічний аналіз, за допомогою якого можна об'єктивно оцінити внутрішні і зовнішні відносини об'єкта аналізу: охарактеризувати його платоспроможність, ефективність і прибутковість діяльності, перспективи розвитку, а потім по його результатам прийняти обгрунтовані рішення [8].

Економічний аналіз являє собою процес, побудований на вивченні даних про фінансовий стан підприємства і результати його діяльності в минулому з метою оцінки майбутніх умов і результатів його діяльності.

Фінансовий стан підприємства - це можливість підприємства фінансувати свою діяльність. Воно характеризується забезпеченістю фінансовими ресурсами, необхідними для нормального функціонування підприємства, потребою в їх розміщенні та ефективності використання, фінансовими взаємовідносинами з іншими юридичними особами, платоспроможністю і фінансовою стабільністю.

Фінансовий стан може бути стійким, нестійким і кризовим. Здатність підприємства своєчасно проводити платежі, фінансувати свою діяльність на розширеній основі свідчить про його відмінну фінансовому стані [9].

Джерелами інформації для проведення аналізу є:

- Баланс підприємства за звітний період;

- Звіт про фінансові результати за звітний період;

- Звіт про витрати на виробництво продукції, робіт, послуг;

- Розшифровка дебіторської і кредиторської заборгованості;

- Інша інформація.

Аналіз динаміки обсягу реалізації, собівартості, прибутку і рентабельності підприємства за 2002-2003р. представлений у таблиці 2.1.

З таблиці 2.1 видно, що обсяг реалізації товарів у 2003 році зріс майже на 1500 тис. грн. в порівнянні з 2002 роком. У зв'язку із зростанням обсягів реалізації товарів зросла і сума витрат майже на 1700 тис. грн., Які були включені в собівартість. Як видно з таблиці темп зростання витрат (51,5%) випереджає темп зростання реалізації (43,3%), що позначається на зниженні рентабельності і зменшенні валового прибутку.

Динаміку показників, наведених у таблиці 2.1 можна представити у вигляді діаграми, представленої на рисунку 2.1.

Таблиця 2. 1 - Аналіз динаміки обсягу вартісних показників ТОВ «Технокредо» за 2002-2003 р.

Найменування показників

Показники

Абсолютне відхилення, ±

Відносне відхилення,

±%


2002р.

2003р.



1 Обсяг реалізації товарів, тис. грн.

3517,5

5041,5

1524,0

43,3

2 Собівартість, тис. грн.

3215,4

4869,9

1654,5

51,5

3 Балансова прибуток, тис. грн.

302,1

171,6

- 130,5

-43,2

4 Рентабельність,%

9,4

3,5

-5,9

-62,5

5 Податок на прибуток, тис. грн.

87,0

53,8

-33,2

-38,2

6 Чистий прибуток, тис. грн

215,1

117,8

-97,3

-45,2

7 Рентабельність по чистому прибутку,%

6,7

2,4

-4,3

-63,8

Рисунок 2.1 - Динаміка обсягу реалізації собівартості, прибутку і рентабельності ТОВ «Технокредо» за 2002-2003 р.

Аналіз динаміки обсягу реалізації, собівартості, прибутку і рентабельності підприємства за 2003-2004р. поданий у таблиці 2.2.

Таблиця 2.2-Аналіз динаміки вартісних показників ТОВ «Технокредо» за 2003-2004 р.

Найменування показників

Показники

Абсолютне відхилення, ±

Відносне відхилення,

±%


2003р.

2004р.



1 Обсяг реалізації товарів, тис. грн.

5041,5

10417,5

5376

106,63

2 Собівартість, тис. грн.

4869,9

7948,7

3078,8

63,22

3 Балансова прибуток, тис. грн.

171,6

2468,8

2297,2

1338,69

4 Рентабельність,%

3,5

31,06

27,56

787,40

5 Податок на прибуток, тис. грн.

53,8

65,1

11,3

21,00

6 Чистий прибуток, тис. грн.

117,8

122,8

5

4,24

7 Рентабельність по чистому прибутку,%

2,4

1,54


-0,8551

-35,63

З таблиці 2.2 видно, що обсяг реалізації товарів у 2004 році виріс майже в 2 рази в порівнянні з 2003 роком, а сума витрат зросла лише на 63%, що позитивно впливає на діяльність підприємства, так як темп зростання реалізації (106,63%) випереджає темп зростання витрат (63%), що позначилося на зростанні рентабельності і збільшенні балансового прибутку. Але чистий прибуток підприємства зросла тільки на 5 тис. грн., В той час, як реалізація зросла майже в 2 рази, а собівартість тільки в 1,5 рази, що свідчить про зростання інших витрат підприємства не пов'язаних з операційною діяльністю.

Динаміку показників, наведених у таблиці 2.2 можна представити у вигляді діаграми, представленої на малюнку 2.2.

Рисунок 2.2 - Динаміка вартісних показників ТОВ «Технокредо» за 2003-2004 р.

Аналіз динаміки обсягу реалізації, собівартості, прибутку і рентабельності підприємства за 2004-2005р. поданий у таблиці 2.3.

Таблиця 2.3 - Аналіз динаміки вартісних показників ТОВ «Технокредо» за 2004-2005 р.

Найменування показників

Показники

Абсолютне відхилення, ±

Відносне відхилення,

±%


2004р.

2005р.



1 Обсяг реалізації товарів, тис. грн.

10417,5

16610,2

6192,70

59,45

2 Собівартість, тис. грн.

7948,7

12836,6

4887,90

61,49

3 Балансова прибуток, тис. грн

2468,8

3773,6

1304,80

52,85

4 Рентабельність,%

31,06

29,40

-1,66

-5,35

5 Податок на прибуток, тис. грн.

65,1

-

-65,10

0,00

6 Чистий прибуток, тис. грн.

122,8

-51,3

-174,10

-141,78

7 Рентабельність по чистому прибутку,%

1,54


-0,4

-1,94

-125,95

З таблиці 2.3 видно, що обсяг реалізації товарів і собівартість у 2005 році зросли однаковими темпами, на 60% у порівнянні з 2004 роком, який говорить про постійне зростання обсягів діяльності підприємства. Але підприємство за результатами діяльності має негативне значення - збиток. Це пов'язано зі значним зростанням витрат підприємства не пов'язаних з основною діяльністю - адміністративними витратами та витратами на збут.

Динаміку показників, наведених у таблиці 2.3 можна представити у вигляді діаграми, представленої на малюнку 2.3.

Малюнок 2.3 - Динаміка вартісних показників ТОВ «Технокредо» за 2004-2005 р.

Таким чином, можна зробити висновок, за період з 2002 року по 2005 рік підприємство постійно нарощує обсяги реалізації товарів, але кінцеві результати діяльності мають тенденцію до зниження і появи збитків у зв'язку із зростанням витрат не пов'язаних з операційною діяльністю.

Для узагальнюючої характеристики ефективності використання основних засобів служать показники рентабельності (відношення прибутку до середньорічної вартості основних виробничих фондів), фондовіддачі, фондомісткості (зворотний показник фондовіддачі), коефіцієнти зношування, придатності, надходження і вибуття основних засобів [10].

Аналіз використання основних засобів підприємства представлений в таблиці 2.4 - 2.5.

Таблиця 2.4 - Аналіз використання основних засобів ТОВ «Технокредо» у 2002 - 2003 р.

Найменування показників

Показники

Абсолютне відхилення, ±

Відносне відхилення,

±%


2000р.

2003р.



1 Первісна вартість основних засобів, тис. грн.

91,5

195,7

104,2

113,9

2 Залишкова вартість основних засобів, тис. грн.,

67,5

151,8

84,3

124,9

3 Надійшло основних засобів, тис. грн.

36,7

104,2

67,5

183,9

4 Вибуло основних засобів, тис. грн.

0,0

0,0

0,0

0,0

5 Коефіцієнт зносу основних засобів,

0,26

0,22

- 0,04

- 14,48

6 Коефіцієнт придатності основних засобів

0,74

0,78

0,04

5,15

7 Коефіцієнт надходження (відновлення) основних засобів

0,54

0,69

0,14

26,25

8 Коефіцієнт вибуття основних засобів

0,0

0,0

0,0

0,0

9 Фондовіддача, грн. / Грн.

52,11

33,21

- 18,9

- 36,27

10 Фондомісткість, грн. / Грн.

0,02

0,03

0,01

56,91

Таблиця 2.5 - Аналіз використання основних засобів ТОВ «Технокредо» у 2004 - 2005 р.

Найменування показників

Показники

Абсолютне відхилення, ±

Відносне відхилення, ±%


2004р.

2005р.



1

2

3

4

5

1 Первісна вартість основних засобів, тис. грн.

274,1

855,5

581,4

212,11

2 Зношування основних засобів, тис. грн.

67,2

127,1

59,9

89,14

3 Залишкова вартість основних засобів, тис. грн.,

206,9

728,4

521,5

252,05

4 Надійшло основних засобів, тис. грн.

78,4

581,4

503,0

641,58

5 Вибуло основних засобів, тис. грн.

0,0

0,0

0

0,0

1

2

3

4

5

6 Коефіцієнт зносу основних засобів

0,25

0,15

-0,0966

-39,40

7 Коефіцієнт придатності основних засобів

0,75

0,85

0,0966

12,80

8 Коефіцієнт надходження (відновлення) основних засобів

0,38

0,80

0,41926

110,64

9 Коефіцієнт вибуття основних засобів

0,0

0,0

0

0,0

10 Фондовіддача, грн. / Грн.

38,01

19,42

-18,59

-48,91

11 Фондомісткість, грн. / Грн.

0,03

0,05

0,02519

95,75

З даних таблиці 2.4 - 2.5 видно, що на підприємстві за 2002-2005 р. придбані нові основні фонди, причому в 2005р. майже в 4 рази більше в порівнянні з попереднім роком, знижується коефіцієнт зношування з 0,26 до -0,15 і підвищується коефіцієнт придатності до 0,85. Однак разом з цим знижується загальна фондовіддача на 50%, що свідчить про придбання дорогих основних фондів. Для підвищення фондовіддачі необхідно провести поглиблений аналіз і встановити причини нераціонального використання знову введених і експлуатованих основних фондів.

За проаналізованими даними розрахуємо показники рентабельності:

Рентабельність активів - показує, який прибуток принесе кожна гривня, яка вкладена в активи підприємства:

Ра = Чистий прибуток / Активи (2.1)

Рентабельність власного капіталу - показує скільки припадає чистого прибутку на одиницю власного капіталу:

Рск = Чистий прибуток / Власний капітал (2.2)

Рентабельність реалізованої продукції - показує, скільки припадає чистого прибутку на одиницю виручки:

Ррп = Чистий прибуток / Виручка (2.3)

Рентабельність оборотних активів - показує скільки принесе прибутку кожна гривня, вкладена в оборотні активи:

Роа = Чистий прибуток / Оборотні активи (2.4)

Результати розрахунків показників рентабельності по періодах зведені в таблицю 2.6 і малюнок 2.4

Таблиця 2.6 - Розрахунок показників рентабельності ТОВ "Технокредо"

Показник

2003

2004

2005

Відхилення 2004 р. від 2003р.

Відхилення 2005р. від 2004р.





Абсол.

Относ.,%

Абсол.

Относ.,%

Чистий прибуток, тис. грн ..

117,8

122,8

-51,3

5,00

4,24

-174,10

-141,78

Активи, тис. грн ..

1199,6

1620,7

2452,1

421,10

35,10

831,40

51,30

Власний капітал, тис. грн ..

524,1

573,9

551,4

49,80

9,50

-22,50

-3,92

Виручка, тис. грн ..

6049,8

10417,5

16610,2

4367,70

72,20

6192,70

59,45

Оборотні активи, тис. грн ..

1035,0

1179,5

1657,8

144,50

13,96

478,30

40,55

Рентабельність активів

0,10

0,08

-0,02

-0,02

-22,84

-0,10

-127,61

Рентабельність власного капіталу

0,22

0,21

-0,09

-0,01

-4,80

-0,31

-143,48

Рентабельність реалізованої продукції

0,02

0,01

0,00

-0,01

-39,46

-0,01

-126,20

Рентабельність оборотних активів

0,11

0,10

-0,03

-0,01

-8,53

-0,14

-129,72

Рисунок 2.4 - Динаміка рентабельності ТОВ «Технокредо»

За результатами аналізу можна зробити висновок, що на протязі з 2003 до 2005р. простежується поступове погіршення фінансового стану підприємства за рахунок не рентабельного використання фінансових ресурсів, особливо оборотних активів, що призвело до появи збитків на підприємства.

2.2 Аналіз фінансових коефіцієнтів

Розрахуємо фінансові коефіцієнти.

Таблиця 2.7-Фінансові коефіцієнти ТОВ "Технокредо" у 2003-2005 роках, тис.грн

Показники

2003 рік.

2004 рік.

2005 рік.

ЧОК (метод знизу)

27520.4

33452.4

44639

ЧОК (метод зверху)

37007.4

43593.8

47822.5

ЧПА

80034.5

95851.3

116629.5

ПТП

43934.5

52186.9

75079.5

Робочий капітал

36100

43664.4

41550

До загальної ліквідності

1.51

1.52

1.55

До швидкої ліквідності

0.46

0.47

0.56

До абсолютної ліквідності

0.02

0.03

0.12

До фінансування

6.85

4.90

3.66

До автономії

0.87

0.83

0.79

До маневреності СОС

0.07

0.10

0.15

Період оборотності запасів

112

119

70

До оборотності запасів

3,21

3,03

5,14

Т оборотності ДЗ

48

52

33

Т оборотності КЗ

88

95

68

Фінансовий цикл

72

76

35

Виробничий цикл

112

119

70

Операційний цикл

160

171

103

Фінансові коефіцієнти змінювалися в аналізованому періоді наступним чином:

Дані зміни фінансових коефіцієнтів можна визнати позитивною тенденцією. За аналізований період підприємство змогло збільшити чистий оборотний капітал, чисті поточні активи, чисті поточні пасиви в абсолютному вираженні. Робочий капітал знизився в 2004-му році тому, що ПТП приросли сильніше в абсолютному вираженні, ніж ЧПА. Коефіцієнти ліквідності свідчать, що ліквідність підприємства збільшується. Коефіцієнти фінансування та коефіцієнт автономії знизилися тому, що підприємство змогло збільшити обсяг залучених коштів. Коефіцієнт маневреності СОС збільшився, що викликано зростанням СОС і зниженням обсягу власних коштів. Періоди оборотності запасів, дебіторської заборгованості, кредиторської заборгованості знизилися, якщо не вважати незначного збільшення їх в результаті "серпневого" кризи. Те ж можна віднести і до фінансового, виробничого та операційного циклів. У цілому, за рахунок скорочення часу циклів оборотності, підприємство змогло мобілізувати додатковий обсяг оборотних коштів. Але подальша оптимізація управління витратами на управління запасами дозволить вивільнити додаткові кошти.

Розрахуємо показники рентабельності підприємства (таблиця 2.8).

Таблиця 2.8 Показники рентабельності ТОВ "Технокредо" у 2003-2005 рр..

Показник

2003

2004

2005

Рентабельність активів

1.38%

5.8%

11.75%

Рентабельність продажів

3.38%

11.47%

11.62%

З таблиці видно, що з кожним роком відбувається зростання рентабельності активів і продажів, що є наслідком зростання попиту на споживчому ринку на продукцію ТОВ "Технокредо".

Підводячи підсумок, можна сказати що на підприємстві стоїть нерозв'язана проблема: із зростанням обсягів запасів все більший обсяг фінансових коштів підприємства заморожується в запасах, тому зниження рівня витрат на обслуговування виробничих запасів є дуже актуальною проблему, яка потребує вирішення.

2.3 Аналіз дебіторської заборгованості підприємства

Встановивши достовірність дебіторської заборгованості, проаналізувавши дані, відображені в третьому розділі балансу підприємства, потрібно проаналізувати склад і структуру дебіторської заборгованості, дати оцінку з точки зору її реальної вартості, розподілити дебіторську заборгованість за термінами освіти, визначити якість і ліквідність цієї заборгованості.

Таблиця 2.8-Аналіз складу і структури дебіторської заборгованості

Склад дебіторської заборгованості

На початок періоду

На кінець періоду

Зміни


Сума

%

Сума

%

Сума

%

1

2

3

4

5

6

7

Рахунки до отримання

780

60,23

744

46,68

-36

-13,56

1

2

3

4

5

6

7

Векселі отримані


-

40

2,51

40

2,51

Інша дебіторська заборгованість

390

30,12

810

50,82

420

20,70

Авансові платежі

125

9,65


-

-125

-9,65

РАЗОМ

1295,00

100

1594,00

100

299,00








Проаналізувавши дані таблиці 2.8 можна зробити висновки, що дебіторська заборгованість збільшилася на 299 тис. грн. або на 23,1%. Істотні зміни відбулися в структурі дебіторської заборгованості. Питома вага розрахунків з покупцями і замовниками за товари, роботи і послуги скоротився з 60,2% до 46,7% Питома вага іншої дебіторської заборгованості навпаки збільшився на кінець звітного періоду на з 30,1% до 50,8%

Хоча і незначно, але все ж мало вплив на склад і структуру дебіторської заборгованості векселя, отримані і авансові платежі. Якщо на початок року розрахунку векселями не було, то до кінця року сума від отриманих векселів склала 40 тисяч грн. тобто питома вага цієї суми в загальній сумі заборгованості склав 2,5%. За статтею «Авансові платежі» навпаки, на початок року сума заборгованості склала 125 тисяч грн. або 9,7% від загальної суми заборгованості. Потім ця сума була погашена і заборгованості по цій статті немає.

На фінансове становище підприємства впливає не сама наявність дебіторської заборгованості, а її розмір, рух і форма, тобто те, чим викликана ця заборгованість. Виникнення дебіторської заборгованості являє собою об'єктивний процес у господарській діяльності при системі безготівкових розрахунків, так само як і поява дебіторської заборгованості. Дебіторська заборгованість не завжди утворюється в результаті порушення порядку розрахунків і не погіршує фінансове становище. Тому її не можна в повній сумі вважати відволіканням власних коштів з обороту, тому що її служить об'єктом банківського кредитування і не впливає на платоспроможність підприємства. Виходячи з цього, розрізняють нормальну і невиправдану дебіторську заборгованість.

До невиправданої дебіторської заборгованості відноситься заборгованість по претензіях, відшкодуванню матеріальних збитків (нестачі, розкрадання, псування цінностей) та заборгованість за розрахунковими документами, строк оплати яких минув. Невиправдана дебіторська заборгованість являє собою форму незаконного відволікання оборотних коштів і порушення фінансової дисципліни. Тому особливу увагу при аналізі приділяється саме невиправданої дебіторської заборгованості.

Після загального аналізу складу і структури дебіторської заборгованості необхідно проаналізувати і дати оцінку її з точки зору реальної вартості. Це пов'язано з тим, що не вся дебіторська заборгованість може бути стягнута. Повернення її визначається на основі минулого досвіду і поточних умов. Бухгалтерський ризик полягає в тому, що минулий досвід може бути неадекватною мірою майбутнього збитку, або що поточні умови можуть бути не повністю враховані. У результаті збитки можуть бути істотними. Необхідно знати реальність і правильність визначення ймовірності повернення дебіторської заборгованості. Розрахунок відсотка неповернення боргів проводиться за середніми даними за кілька років. Наприклад, якщо відсоток неповернення боргів склав у

2003 році - 6,8%

2004 році - 4,7%

2005 році - 8,3%,

то середній відсоток неповернення боргів за три роки складе:

(6,8 +4,7 +8,3) / 3 = 6,6%

Однак не можна його застосовувати за аналізований період механічно. Слід враховувати реальні умови, наприклад тенденцію зростання неповернення. Тому доцільно проаналізувати:

При аналізі дебіторської заборгованості по суб'єктах ми бачимо (таблиця 2.9)

Таблиця 2.9-Суб'єкти дебіторської заборгованості ТОВ «Технокредо», тис.грн


Боржники

До 30 днів

30-60 днів

60-90 днів

Понад 90 днів

Понад року (4-5% від дебіторської заборгованості)

1

2

3

4

5

6

ВАТ «Світязь»

127





ТОВ «Промінь»


98




ТОВ «Невада»

111





АТ «Промінь»


92




ЗАТ «Славутич»



74



ВАТ «Сміла»






ПП «Кріт»




51

44

ТОВ «Барс»



68



При аналізі суб'єктів дебіторської заборгованості підприємства видно: Найбільшу частку в дебіторській заборгованості займає заборгованість до 30 днів ВАТ «Світязь» (127 тис.грн) та ТОВ «Невада» (111тіс.грн); а також 30-60 денна заборгованість де ТОВ «Луч »(98 тис.грн) і АТ« Промінь »(92 тис.грн). Другу групу становить 60-90 денна заборгованість ТОВ «Барс» (68 тис.грн) та ЗАТ «Славутич» (74тіс.грн). Третю групу становить дебіторська заборгованість понад 90 днів ПП «Кріт» (51 тис.грн) ВАТ «Сміла» (44 тис.грн). Для суб'єктів 2-4 стовпця на підприємстві виникає система знижок. У цих стовпцях представлені такі контрагенти: ВАТ «Світязь», ТОВ «Невада», ТОВ «Промінь», АТ «Промінь», ТОВ «Барс», ЗАТ «Славутич».

Для суб'єктів 5-6 стовпця (ПП «Кріт» і ВАТ «Сміла») застосовується факторинг.

2.4 Розрахунок прогнозного балансу підприємства і фінансових результатів

На підприємстві ТОВ «Технокредо» було виявлено відсутність обгрунтованої політики управління оборотними активами, що призвело до уповільнення обороту оборотних активів і знижують ефективність їх використання.

Сучасні ринкові відносини вимагають від підприємств досконалої опрацювання та наукового підходу до формування оборотних активів та їх розміщення.

Загострення конкурентної боротьби на товарних і територіальних ринках потребує зміни розрахункової політики більшості підприємств щодо часткового або повного переходу на умови комерційного кредитування покупців.

Тому, у другому розділі були запропоновані заходи щодо підвищення ефективності використання оборотних активів, які значно поліпшать фінансовий стан підприємства.

На основі отриманих результатів від проведених заходів можна спрогнозувати баланс підприємства і звіт про фінансові результати, які представлені в таблиці 2.9 - 2.10.

Таблиця 2.9 - Звіт про фінансові результати та його порівняльна характеристика з минулим періодом за 2005 і на прогнозний 2006рр.

Найменування показників

На кінець 2005 року, тис. грн

Після впровадження заходів, тис. грн

Зміна, тис. грн

Виручка від реалізації

16610,2

18770,1

2159,9

Податок на додану вартість

2717,5

3128,4

410,9

Чистий дохід від реалізації

13892,7

15641,8

1749,1

Собівартість реалізованої продукції

12836,6

14383,4

1546,8

Інші операційні доходи

259,7

259,7

0,0

Адміністративні витрати

763,8

763,8

0,0

Витрати на збут

232,3

232,3

0,0

Інші операційні витрати

317,9

317,9

0,0

Фінансовий результат від операційної діяльності:

прибуток

збиток

1,8

204,1

202,3

Інші фінансові доходи

0,4

12,0

11,6

Інші доходи

5,2

5,2

0,0

Фінансові витрати

10,3

51,5

41,2

Інші витрати

20,0

20,0

0

Фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування:

прибуток

збиток

- 22,9



149,7



172,6

Податок на прибуток

28,4

37,4

9,0

Чистий прибуток

-51,3

112,3

163,6

Таким чином, в результаті впровадження запропонованих заходів, які не були безпосередньо спрямовані на підвищення фінансових результатів, у ТОВ «Технокредо» відбулося збільшення виручки від реалізації на 2159,9 тис. грн за рахунок продажу частини товарів на складі з 10% знижкою, а також на підприємстві можливо збільшення виручки від реалізації в 1,1 рази за рахунок зміни політики продажу, тобто надання покупцям комерційного кредиту, але це може призвести до збільшення собівартості за рахунок умовно-змінних витрат на 1546,8 тис. грн ..

Також зміни відбулися з фінансовими доходами за рахунок банківського депозиту і фінансовими витратами - за рахунок факторингу.

Щодо інших статей витрат і доходів, то вони залишилися на попередньому рівні.

Зміни, які сталися з фінансовими результатами призвели до появи чистого прибутку в сумі 112,3 тис. грн., Що позитивно впливає на фінансовий стан підприємства.

Таким чином, за рахунок впровадження запропонованих заходів, спрямованих на підвищення ефективності використання оборотних коштів, зміни в балансі відбулися завдяки зменшенню сум оборотних коштів, і зменшенню поточних зобов'язань.

Аналіз динаміки і структури оборотних активів за допомогою прийому горизонтального і вертикального аналізу.

Горизонтальний і вертикальний аналіз доповнюють один одного, тому використовуємо стандартну аналітичну таблицю, що характеризує як склад, так і структуру майна, динаміку його складових. Для розрахунку змін показників оборотних активів складемо таблицю:

Таблиця 2.11-Аналіз стану оборотних активів на підприємстві ТОВ "Технокредо" на 1 січня 2005 року.

п.п

Види оборотних активів

Сума тис. гривень

Питома вага в%

Зміни



2004

2005 р

2004 р

2005 р

Абсолютні

Темп приросту

Структурні зрушення

1

2

3

4

5

6

7

8

9

1.

Запаси

623,2

544,1

39,77

68,48

156

27,25

28,71

1.

Матеріали

44,8

54,1

32,48

49,18

10,7

3,18

16,70

1.2.

Готова продукція

578,4

490,2

7,30

19,20

-89,34

192,35

11,90

2.

ПДВ по придбаних цінностях

1609,7

2717,5

48,52

54,00

1199

6,48

11,00

3.

Короткострокова дебіторська заборгованість

5911

1902

59,97

17,37

- 40,82

- 67,82

- 42,60

1

2

3

4

5

6

7

8

9

3.1.

Покупці і замовники

5348

1796

54,25

16,40

- 3552

- 66,41

- 37,85

3.2

Аванси видані

344

53

3,49

0,48

- 291

- 84,60

- 3,01

3.3.

Інші дебітори

219

53

2,22

0,48

- 166

- 75,80

- 1,74

4.

Грошові кошти

26

345

0,26

3,15

319

1226,92

2,89

4.1

Каса

203,7

200,3

0,02

0,03

1

50,00

0,01

4.2

Розрахункові рахунки

24

342

0,24

3,12

318

1325,00

2,88

5.

Інші оборотні активи

-

16

-

0,15

16

-

0,15

6.

Разом оборотних активів

9858

10949

100,00

100,00

1091

11,06

0

За даний звітний період частка оборотних активів у загальному обсязі майна підприємства зменшилася з 96.58% до 87.35% (на 9.23% пункту), а позаоборотних активів, навпаки, збільшилася з 3.42% до 12.65% (на 9.23% пункту), що говорить про уповільнення загальної оборотності активів підприємства в даному звітному періоді.

Запаси. За звітний період запаси зменшилися на 156 тис.грн. (27.25%), що відбулося в основному за рахунок зменшення запасу матеріалів на 10,7 тис.грн (3.18%) і готової продукції на складах на 89,7 (192.35%). Підприємство прагне до нарощування виробничої бази і це повинно сприяти зниженню оборотності. Велике збільшення запасів готової продукції, швидше за все, говорить про поганий попит на продукцію, що побічно підтверджується відсутністю довгострокової дебіторської заборгованості та різким зменшенням короткострокової (на 4009 тис.грн).

Частка запасів в структурі оборотних активів за звітний період зросла на 28.71% пункту, що не є позитивною зміною і говорить про те, що оборотні активи зосереджуються в найменш ліквідній формі і це призводить до уповільнення їх оборотності. У структурі матеріальних запасів за звітний період відбулися наступні зміни.

Збільшилася частка матеріалів і готової продукції (на 16.70 і 11.90% пунктів відповідно), що, швидше за все негативна тенденція: зниження оборотності, ліквідності, погана організація маркетингу і збуту продукції. Але може бути, що підприємство просто закуповує сировину з-за боязні підвищення на нього цін і виконує якийсь велике замовлення.

Такі статті як незавершене виробництво та товари відвантажені взагалі відсутні в балансі, що, загалом, добре (незавершене виробництво не бере участь у господарському обороті), але може означати і призупинення виробництва, і погано налагоджену роботу з покупцями, зокрема, з надання комерційного кредиту .

Дебіторська заборгованість. У оборотних активах підприємства присутній тільки короткострокова дебіторська заборгованість. За звітний період вона зменшилася з 591 до 190 тис.грн (на 42.60% пункту). З одного боку, це позитивна тенденція і свідчить про відсутність абстрактних коштів в якості довгострокової дебіторської заборгованості та про їх повернення в обіг в якості короткостроковій дебіторської заборгованості, як наслідок, підвищується ліквідність оборотних коштів. З іншого боку, це може говорити про зменшення попиту на продукцію та обсягу її реалізації.

У структурі короткострокової дебіторської заборгованості за звітний період відбулися наступні зміни. Короткострокова дебіторська заборгованість покупців і замовників знизилася з 534 тис.грн. До 179 тис.грн. (37.85% пункту), аванси видані зменшилися з 344 тис.грн до 53 тис.грн., Заборгованість інших дебіторів знизилася з 219 тис.грн. до 53 тис.грн.. Основна частина дебіторської заборгованості - заборгованість покупців і замовників, яка скоротилася на 352, 67 тис.грн., Що призвело до збільшення розриву та втрати збалансованості між дебіторською та кредиторською заборгованістю (яка збільшилася на 624 тис.грн. - З 142 тис.грн. до 767 тис.грн.). Це явище негативно позначається на платоспроможності організації та знижує її фінансову стійкість.

Короткострокові фінансові вкладення. Це показник характеризує фінансову активність підприємства, відсутню в даному звітному періоді. З цього можна зробити висновок, що організація не вела фінансову діяльність та не здійснювала інвестиційних вкладів.

4. Грошові кошти. В аналізованому періоді загальна сума грошових коштів організації збільшилася на 319 тис.грн. (З 26 тис.грн. До 345 тис.. Грн.) - Приблизно на 2.89% у загальній сумі оборотних коштів, а темп приросту склав 1226.92% - це більш ніж в 12 разів. Це зміна оцінюється позитивно, хоча воно і не дуже серйозно впливає на загальну ситуацію (2.89% - низький показник зміни грошових коштів у загальному обсязі оборотних коштів). Збільшення частки грошових коштів говорить про незначне підвищення ліквідності оборотного капіталу і його оборотності.

3. МЕТОДИЧНА ЧАСТИНА

3.1 Сутність, склад і структура оборотних коштів

Діяльність суб'єктів господарювання щодо створення та реалізації продукції здійснюється в процесі об'єднання основних виробничих фондів, оборотних фондів і самої роботи.

Безперервність процесу виробничої та комерційної діяльності потребує постійного інвестування коштів у ці елементи для здійснення розширеного їхнього відтворення.

На відміну від основних виробничих фондів оборотні фонди споживаються в одному виробничому циклі і їхня вартість повністю переноситься на вартість виготовленої продукції. При цьому одна їхня частина в речовій формі входить у створений продукт і набирає товарного вигляду, в якому він буде використаний споживачем. Інша частина також повністю споживається в процесі виробництва, але, втрачаючи свою споживчу вартість, у речовій формі в продукт роботи не входить (паливо).

Таким чином, за умов товарно-грошових відносин запаси предметів праці виступають, з одного боку, як сукупність матеріальних цінностей, з іншого - як втілення затрат суспільної роботи у вартості фондів: оборотних, виробничих і фондів обігу.

В економічній літературі існують різні підходи до визначення сутності оборотних коштів. Дехто з економістів спрощено трактує їх як «предмети праці», «матеріальні активи», «гроші, що обертаються». Найчастіше можна натрапити на два визначення оборотних коштів.

По-перше, оборотні кошти - це грошові ресурси, які вкладені в оборотні виробничі фонди і фонди обігу для забезпечення безперервного виробництва та реалізації виготовленої продукції.

По-друге, оборотні кошти - це активи, які протягом одного виробничого циклу або одного календарного року можуть бути перетворені в гроші. Деякі автори таке визначення дають терміну «оборотний капітал». Це свідчить про ідентичність, на їхню думку, понять - оборотні кошти та оборотний капітал.

Оборотний капітал проходить три стадії кругообігу: грошову, виробничу і товарну. На першій стадії під час авансування коштів здійснюється придбання й нагромадження необхідних виробничих запасів.

У виробничому процесі авансується вартість для створення продукції: у розмірі вартості використаних виробничих запасів, перенесеної вартості основних фондів, витрат на саму роботу (заробітна плата та пов'язані з нею витрати). Виробнича стадія кругообігу оборотного капіталу завершується випуском готової продукції, після чого настає стадія реалізації.

На третій стадії авансування коштів триває доти, доки товарна форма вартості не перетвориться на грошову. Отримання виручки від реалізації свідчить про корисність створеної суспільством вартості і про відтворення авансованих у ній коштів. Грошова форма, якої набирає оборотний капітал на третій стадії кругообігу, одночасно є і початковою стадією наступного обороту капіталу.

Чим менше часу оборотний капітал перебуває в тій чи іншій формі (грошовій, виробничій, товарній), тим вища ефективність його використання, і навпаки. Оборотний капітал бере участь у створенні нової вартості не прямо, а через оборотні фонди.

Склад і розміщення оборотного капіталу залежать від того, в якій сфері він функціонує: виробнича, торгово-посередницька, сфера послуг (у тому числі фінансових).

У практиці планування, обліку і аналізу оборотний капітал групується за такими ознаками:

  1. в залежності від функціональної ролі в процесі виробництва - оборотні виробничі фонди (кошти) та фонди обігу;

  2. в залежності від практики контролю, планування і управління - нормовані оборотні кошти і ненормовані оборотні кошти;

  3. в залежності від джерел формування оборотного капіталу - власний оборотний капітал і позиковий оборотний капітал;

  4. в залежності від ліквідності (швидкості перетворення в кошти) - абсолютно ліквідні кошти, швидко реалізовані оборотні кошти, повільно реалізовані оборотні кошти;

  5. в залежності від ступеня ризику вкладення капіталу - оборотний капітал з мінімальним ризиком вкладень, оборотний капітал з малим ризиком вкладень, оборотний капітал з середнім ризиком вкладень, оборотний капітал з високим ризиком вкладень;

  1. в залежності від стандартів обліку та відображення в балансі підприємства - оборотні кошти в запасах, дебіторська заборгованість, короткострокові фінансові вкладення, кошти, інші оборотні активи;

  2. в залежності від матеріально-речового змісту - предмети праці, готова продукція і товари, кошти та кошти в розрахунках.

У виробничій сфері оборотний капітал (оборотні кошти) авансується в оборотні виробничі фонди і фонди обігу (рис. 3.1).

До виробничих фондів належать: сировина, основні і допоміжні матеріали, напівфабрикати, паливо, тара, запасні частини для ремонтів, малоцінні і швидкозношувані предмети, незавершене виробництво, напівфабрикати власного виготовлення, витрати майбутніх періодів.

Малюнок 3.1-Склад і розміщення оборотних коштів

Фонди обігу - це залишки готової продукції на складі підприємств, відвантажені, але не оплачені покупцями товари, залишки коштів підприємств на поточному рахунку в банку, касі, у розрахунках, у дебіторській заборгованості, а також укладені в короткострокові цінні папери. Таким чином, оборотний капітал (оборотні кошти) - це кошти, авансовані в оборотні виробничі фонди і фонди обігу для забезпечення безперервності процесу виробництва, реалізації продукції та отримання прибутку.

Склад оборотних коштів - це сукупність окремих елементів оборотних виробничих фондів і фондів обігу. Склад оборотних коштів у різних галузях господарства може мати певні особливості. Так, у виробничій сфері основні статті оборотних коштів - це сировина, основні матеріали, незавершене виробництво, готова продукція. В окремих галузях промисловості є статті оборотних коштів, які характерні лише для них. Наприклад, у металургійній промисловості в оборотних коштах враховується змінне обладнання, а у видобувних областях до витрат майбутніх періодів включають витрати на горноподготовітельние роботи.

Структура оборотних коштів - це питома вага вартості окремих статей оборотних виробничих фондів і фондів обігу в загальній сумі оборотних коштів. Структура оборотних коштів має значні коливання в окремих галузях господарства. Вона залежить від складу і структури витрат на виробництво, умов поставок матеріальних цінностей, умов реалізації продукції (виконаних робіт, наданих послуг), проводка розрахунків [1].

Закінчивши один кругообіг, оборотні кошти вступають у новий. Саме постійний рух оборотних коштів є основою безперебійного процесу виробництва та обігу. Це найважливіша функція оборотних коштів - виробнича.

Здійснюючи аналіз оборотних коштів, необхідно виділити основні чинники, які впливають на швидкість обороту оборотних коштів. Найбільш важливі з них показані на рис 3.2.

Рисунок 3.2 - Схема впливу факторів на звернення оборотних коштів

Оборотні кошти є однією з основних фінансових категорій, які роблять важливий вплив на сферу виробництва, сферу обігу, стан розрахунків у народному господарстві і, тим самим, на грошовий обіг у країні, виконують свою другу функцію - платежнорасчетную

Оборотні кошти являють собою авансовану в грошову форму вартість для планомірного утворення і використання оборотних виробничих фондів і фондів обігу в мінімально необхідних розмірах, які забезпечують виконання підприємством виробничої програми і своєчасність здійснення розрахунків. Оскільки оборотні кошти включають як матеріальні так і грошові ресурси, від їхньої організації й ефективності використання залежить не тільки процес матеріального виробництва, але і фінансова стійкість підприємства. [2]

3.2 Стратегія управління оборотними активами підприємства

Стратегія управління оборотними активами та джерелами їх фінансування є складовою частиною фінансової стратегії підприємства.

У сучасних економічних умовах робота підприємств потребує забезпечення найбільшої ефективності, зміцнення фінансового стану. Важливе місце у вирішенні таких проблем займає питання раціонального використання оборотних коштів.

Контроль за використанням оборотних коштів тепер здійснюється формально шляхом зіставлення фактичних і нормативних значень окремих складових. На багатьох підприємствах різних форм власності відсутнє визначення науково обгрунтованих внутрішньовиробничих потреб в обігових коштах і співвідношення власних і залучених коштів, не створена ефективна система управління оборотними засобами та механізму її реалізації.

Створення системи управління оборотними засобами передбачає вирішення комплексу питань, пов'язаних як з управлінням оборотними активами, так і з управлінням джерелами фінансування оборотних активів.

Управління оборотними активами передбачає вирішення таких завдань:

  1. оптимізація розміру оборотних активів, їх структури за організацією їх планування та рівнем ліквідності;

  2. оптимізація структури джерел фінансування оборотних активів і економічне обгрунтування потреби підприємства в залучених коштах;

  3. прискорення обігу коштів, вкладених в запаси і дебіторську заборгованість;

  4. встановлення оптимального співвідношення між темпами зростання обсягів виробництва і величиною робочого капіталу;

  5. виявлення впливу асортименту виробленої продукції на потребу в робочому капіталі та формування номенклатури з урахуванням цієї залежності.

Успішне вирішення таких проблем стає можливим тільки за умов раціонального управління оборотними активами підприємства у поєднанні з вибором ефективних джерел їх фінансування.

Оптимізація оборотних активів за величиною є однією з найбільш актуальних проблем управління оборотними активами, яка повинна вирішуватися в напрямку мінімізації оборотних активів при заданому обсязі виробництва і реалізації продукції. При цьому слід враховувати, що визначення оптимального розміру нормованих і ненормованих оборотних активів має відбуватися за різними критеріями з точки зору організації їх планування на підприємстві. Так, критерієм формування нормованих оборотних активів за окремими складовими елементами є відповідність їх встановленим економічним нормативам: нормам виробничих запасів, незавершеного виробництва, запасів готової продукції. Розробка даних нормативів повинна грунтуватися на підставі врахування дії чисельних факторів: науково - обгрунтованих норм витрат матеріальних, енергетичних, трудових ресурсів; номенклатури та асортименту продукції; організаційно - технічного рівня виробництва; налагодженої системи постачання і збуту продукції; стадії життєвого циклу товарів та інші.

Ненормовані оборотні кошти, дебіторська заборгованість та готівкові кошти, повинні бути мінімізірованія. Формування оптимального розміру дебіторської заборгованості на підприємстві можливо тільки за умови здійснення ефективного кредитного менеджменту, який дозволить отримати зручні контракти на постачання продукції і вибрати сучасні оптимальні форми розрахунків з дебіторами, стимулювати реалізацію продукції при одночасному отриманні прибутку від наданих покупцям комерційних кредитів.

Мінімізація готівкових коштів повинна відбуватися на умовах дотримання певних вимог: своєчасної сплати рахунків кредиторів, залучення вільних коштів в обіг.

Управління оборотними активами підприємства передбачає не тільки визначення їх оптимальної величини, але й оптимізацію структури оборотних коштів з організації їх планування та рівнем ліквідності.

Одним з напрямків підвищення ефективності використання оборотних коштів є оптимізація їх структури за рівнем ліквідності. Ця структура включає співвідношення між засобами, матеріальними цінностями та коштами в розрахунках. Досягнення високих кінцевих результатів у господарській діяльності можливе у разі включення значної частини ресурсів в процесі виробництва. Перетворення структури оборотних коштів має відбуватися у напрямі зниження питомої ваги готової продукції, виробничих запасів і зростання частки незавершеного виробництва.

Ефективне управління оборотними засобами неможливо без управління їх рухом. Контроль за рухом оборотних засобів повинен стати одним із завдань фінансового менеджменту.

Ключовою проблемою управління оборотними коштами є вибір джерел фінансування оборотних активів підприємства. Залучення кредиту від підприємств потребує певних поточних витрат, тому основним джерелом покриття оборотних коштів є постійна кредиторська заборгованість. Причиною такого становища стало також відсутність у підприємства визначення науково обгрунтованих потреб у залучені кошти та співвідношення власних і залучених коштів.

Різні методи управління елементами оборотних активів впроваджуються у вітчизняну теорію і практику господарювання, але із-за того, що цілі і характер використання окремих елементів оборотних активів мають важливі особливості, на підприємстві з великим обсягом використання оборотних активів розробляється самостійна політика управління окремими їх елементами. Внаслідок цього управління в більшості випадків ведеться обмежено за такими основними видами:

  • за товарно-матеріальними запасами;

  • за дебіторською заборгованістю;

  • грошовими активами.

Від стану використання товарно-матеріальних цінностей залежать результати виробничо-господарської діяльності підприємства.

Політика управління запасами представляє собою частину загальної політики управління оборотними активами підприємства, яка полягає в оптимізації загального розміру й структури запасів товарно-матеріальних цінностей, мінімізації витрат щодо їх обслуговування та забезпечення ефективного контролю за їх рухом [3]. На його думку, розробка політики управління запасами при цьому повинна охоплювати ряд етапів:

  • аналіз запасів товарно-матеріальних цінностей у попередньому періоді;

  • визначення цілей формування запасів;

  • оптимізація розміру основних груп поточних запасів;

  • побудова ефективних систем контролю за рухом запасів на підприємстві;

  • реальне відображення у фінансовому обліку вартості запасів товарно-матеріальних цінностей в умовах інфляції [3].

Українська специфіка перехідного періоду змушує підприємства слідувати не класичним, апробованим і налагодженим в країнах з розвиненою ринковою економікою підходам до управління запасами, і шукати свої можливості уникнути несподіванок і непередбачуваності вітчизняного ринку. Через інфляційні процеси підприємство сьогодні накопичує наднормативні запаси сировини та допоміжних матеріалів, які суперечать вищенаведеної концепції управління запасами.

Метою управління дебіторською заборгованістю є оптимізація загального розміру та забезпечення своєчасності оплати цієї заборгованості. До основних прийомів управління даного елемента оборотних активів, розроблених у фінансовому менеджменті, можна навести:

  • контроль і аналіз дебіторської заборгованості за термінами виникнення;

  • аналіз заборгованості за видами продукції для визначення невигідних з точки зору інкасації товарів (коефіцієнти інкасації - відношення сум, які надійшли від погашення дебіторської заборгованості різних періодів, до обсягів реалізації в ці періоди);

  • зменшення дебіторської заборгованості на суму безнадійних боргів;

- Оцінка реальної вартості існуючої дебіторської заборгованості;

  • оцінка можливості застосування факторингу - продажу дебіторської заборгованості;

  • спонтанне фінансування [4].

Впровадження моделей управління оборотними активами, які базуються на закордонній практиці, утруднено специфікою формування ринку в України. Але особливий інтерес виявився до процесів фінансового планування та методів його проведення.

3.3 Нормування оборотних активів підприємства

Мета нормування оборотних активів підприємства не зводиться тільки до правильного визначення нормативів. Нормування є могутнім важелем для покращення планування та управління виробництвом.

Застосовані методів нормування і планування оборотних активів, основа яких залишилася в сучасній практиці, можна поділити на такі основні групи:

  • метод прямого рахунку;

  • аналітичний метод;

  • коефіцієнтний метод.

Метод прямого рахунку є підсумком зведеного розрахунку всіх елементів порахованих запасів на відповідний період підприємства у власних оборотних коштах у поточному періоді. Такий метод дозволяє найбільш точно визначити потребу в оборотних активах, так як враховує всі організаційно - технологічні, технічні, транспортні та інші характерні особливості, досвід і стан розрахунків.

Метод прямого рахунку грунтується на застосуванні норм запасу і одноденного обороту по кожному елементу нормованих оборотних активів: виробничих запасів, готової продукції, незавершеного виробництва.

Результати зроблених розрахунків підсумовуються спочатку по кожному елементу планових оборотних активів, а потім рекомендується встановити плановий розмір оборотних активів по підприємству в цілому.

Аналітичний метод на практиці зводиться до того, що спочатку аналізуються звітні дані про фактичні вкладеннях оборотних активах у запаси товарно-матеріальних цінностей і з'ясовується їх динаміка за минулий період. Цей метод орієнтований на сформовану технологію, організацію управління виробництвом і не повною мірою сприяє підвищенню ефективності використання оборотних активів.

Коефіцієнтний метод дозволяє здійснити розрахунок потреби в оборотних активах з урахуванням тенденцій і співвідношень в змінах обсягу виробництва та окремих видів запасів.

Коефіцієнтний метод проводиться в наступних напрямках: розрахунок за загальним коефіцієнтом і розрахунок за диференційованими коефіцієнтами. При використанні загального коефіцієнта в зведену планову величину попереднього періоду вносять виправлення на обставини запланованого зміна обсягу виробництва і на прискорення обігу оборотних активів, які на практиці зробити непросто. Таким чином, обчислюється плановий розмір оборотних активів на майбутній період. Такий метод не завжди орієнтований на підвищення ефективності використання оборотних активів.

При використанні диференційованих коефіцієнтів плановий обсяг оборотних активів розраховується в цілому і на одиницю продукції в грошовому вираженні по кожному елементу товарно-матеріальних цінностей. Потім робиться підрахунок приватних планових величин за окремими елементами оборотних активів, шляхом множення коефіцієнтів на планову суму випуску продукції. Далі приватні планові величини складаються в загальну суму.

Нормуються за допомогою вищезгаданих методик наступні елементи оборотних активів: виробничі запаси, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів, готова продукція.

Нині, підприємствам надано право самостійно розраховувати, нормативи оборотних коштів. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 19 квітня 1993 року № 279 «Про нормативи запасів матеріальних, товарно-матеріальних цінностей державних підприємств і організацій та джерелах їх покриття» Міністерством економіки разом з Міністерством фінанси встановлені Типовий порядок визначення норм запасів матеріальних, товарно -матеріальних цінностей [5].

У практиці нормування оборотних активів допустимо використовувати комбінований підхід у використанні зазначених методів. Але при цьому слід враховувати деякі умовності при застосуванні аналітичного і коефіцієнтного методів, і тому їх слід використовувати для коригування встановлених норм і нормативів у тимчасових проміжках до чергового розрахунку із застосуванням методу прямого розрахунку [6].

3 .4 Оцінка ефективності використання оборотних активів

Критерієм оцінки ефективності управління оборотними активами є фактор часу. Чим довше оборотні кошти перебувають в одній і тій же формі (грошовій або товарній), тим нижче ефективність їх використання. При низькому обігу виникає ризик неплатежів і зривів постачання сировини, матеріалів. Зменшення кількості оборотів свідчить про зниження темпів розвитку підприємства, про погіршення його фінансового стану:

- Коефіцієнт обігу оборотних активів у розглянутому періоді, обумовлений як відношення загального обсягу виготовленої та реалізованої продукції в розглянутому періоді до середньої вартості оборотних активів за цей період (розрахована як середня хронологічна). Цей показник також характеризує розмір проданої продукції, яка припадає на 1 грн. оборотних коштів;

- Тривалість одного обороту в днях, яка в більшості випадків розраховується як відношення кількості днів у розглянутому періоді до кількості оборотів оборотних активів (коефіцієнта обігу) за даний період;

- Коефіцієнт завантаження засобів в обороті, який розраховується як відношення середнього залишку оборотних активів до виручки від реалізації продукції за певний період.

Для аналізу ефективності використання оборотних активів промислового підприємства ці показники рівноцінні.

Чим швидше здійснюється рух оборотних активів, тим коротший період одного кругообігу, тим менше коштів потрібно підприємству для забезпечення процесів виробництва і обігу, а при цьому вивільняються і грошові ресурси. Вивільнені грошові ресурси зміцнюють платоспроможність підприємства, покращують його фінансовий стан.

Особливе місце в системі аналізу оборотних коштів підприємства займають вивчення їх поточного стану, а також показників інтенсивності та ефективності використання.

Особливо продуктивним при проведенні може бути використання балансових методів аналізу, які дозволяють вивчати співвідношення статей балансу шляхом використання рівнянь і обчислень відносних показників взаємозв'язків між складовими частинами бухгалтерського балансу підприємства і визначенням кількісного значення даних взаємозв'язків. Ці методи аналізу балансу підприємства іноді називають фінансовими. [7]

Малюнок 3.3 - Схема аналізу оборотного капіталу

Балансові методи, використовувані при розрахунку коефіцієнтів, які характеризують стан, рух капіталу, результативність його функціонування, грунтуються на даних фінансової бухгалтерської звітності. Цей момент має велике значення в плані точності використання інформації, оскільки в бухгалтерській звітності підприємства з правової та лічильної позицій достовірно, системно відбиваються дані про його майновий, фінансовому становище і результати діяльності в грошовому вираженні.

Отримання показників капіталу можливо тільки з застосуванням розрахункових і аналітичних методів. Дані обставини, у свою чергу, і визначають гостру необхідність у розробці і використанні при проведенні оцінки та аналізу капіталу системи показників, які найбільше повно характеризують його стан, рух і ефективність використання.

Аналіз статті запасів в оборотних активах підприємства має дуже важливе значення, яке визначає сьогоднішню і майбутню життєздатність суб'єкта господарської діяльності. Особливо це стосується підприємств, де ефективність використання оборотних активів прямо залежить від скорочення часу перебування їх в стадії виробничих запасів. Вищенаведена методика аналізу запасів більш підходить для торговельних організацій і мало придатна для виробництва.

Велика питома вага виробничих запасів знижує стійку платоспроможність підприємства. В умовах кризи для підприємства втрата платоспроможності може бути набагато гіршою, ніж низька прибутковість (рентабельність). Навіть у тому випадку, якщо підприємство високорентабельне (тобто приносить на кожну одиницю вкладеного у виробництво техніко-економічного потенціалу прибуток), але не платоспроможне, не має достатньої кількості ліквідних коштів (коштів і цінних паперів), не можна говорити про його благополучному стані . Упускається це так як особи, зацікавлені у фінансовій стійкості підприємства, головну увагу звертають саме на структуру активів підприємства.

Таким чином, підбиваючи підсумки, слід зазначити, що в даний момент часу підприємства слабо ведуть аналітичну роботу, внаслідок цього відсутній аналіз використання оборотних активів. На кінець певного періоду (кварталу) бухгалтерією здійснюється проста констатація фактів сформованого фінансового становища.

4. РОЗРАХУНКОВО-ПРОЕКТНО ЧАСТИНА

4.1 Зменшення наявної дебіторської заборгованості шляхом використання факторингу

Факторинг - система фінансування, за умовами якої підприємство-постачальник товарів переуступає короткострокові вимоги за торговельними операціями комерційному банку. Факторингові операції включають: кредитування у формі попередньої оплати боргових вимог; ведення бухгалтерського обліку клієнта, зокрема обліку реалізації продукції; інкасацію заборгованості клієнта; страхування його від кредитного ризику.

В основу факторингової операції покладено принцип придбання банком рахунків-фактур підприємства-постачальника за відвантажену продукцію, тобто передачу банку постачальником права вимагати платежі з покупця продукції.

Згідно з конвенцією про факторингові Пераціму 1988 операція вважається факторинговою тоді, коли задовольняються, принаймні, два з чотирьох умов.

1. Наявність кредитування у формі оплати позикових зобов'язань.

2. Облік дебіторської заборгованості підприємства-постачальника.

3. Інкасація дебіторської заборгованості підприємства-постачальника.

4. Страхування підприємства-постачальника від кредитного ризику. Підприємству відкривається факторинговий рахунок, де здійснюється облік усіх операцій з факторингу. Факторингом більше користуються малі та середні підприємства, оскільки їм частіше не вистачає оборотних коштів.

Вирішення питань, пов'язаних з обіговими коштами, - безперервний процес. По суті, дебіторська заборгованість - це вкладення капіталу. Насправді Постачальник сплачує за товар замість Покупця в момент переходу права власності на нього при укладанні угоди купівлі-продажу. Можна було б вважати, що товар продається тільки в момент оплати, а до цього моменту він як би знаходиться на складі, але Постачальник не може розпоряджатися ним, тому економічно більш вірно вважати дебіторську заборгованість вкладенням капіталу за аналогією з вкладеннями у запаси, основні засоби та цінні папери. Все це являє собою активи фірми. Вибір способу фінансування активів завжди є вибором між ризиком і прибутковістю.

Контроль та управління дебіторською заборгованістю є успішним умовою роботи будь-якої компанії, тим більше швидкозростаючої, бо вкладення в активи такого роду можуть швидко вийти з-під контролю. Основними характеристиками дебіторської заборгованості є:

величина дебіторської заборгованості;

час обороту дебіторської заборгованості;

кількість дебіторів;

Спробуємо з допомогою моделювання роботи компанії, яка практикує відтермінування платежу з використанням факторингу, з'ясувати його переваги.

Припустимо, підприємство здійснює поставку своєму дебітора на суму I тис. грн. з відстрочкою платежу на 5 днів. Після закінчення відстрочки дебітор оплачує товар і тут же бере нову партію на ту ж суму і на той самий строк. При цьому виручка від реалізації за 20 днів складе 4 тис. грн. Якщо ж клієнт буде брати партію товару на ту ж суму, але з відстрочкою 10 днів, то при тому ж обсязі дебіторської заборгованості (1 тис. грн.) Виручка від реалізації за 20 днів становитиме вже 2 тис. грн.

Виходячи з цього можна записати вираз для прибутку:


де I T - прибуток за період часу Т;

I - прибуток за цей період без урахування прибутку, принесеної безпосередньо клієнтами-дебіторами;

k - коефіцієнт пропорційності між прибутком без урахування постійних витрат (тобто прибутком, пропорційної виручки від реалізації) і виручкою від реалізації товарів;

D - обсяг дебіторської заборгованості;

Т - період часу, за який вважається прибуток;

T D - період обертання дебіторської заборгованості.

У цей показник по підприємству склав у 2003 році = 50,7 тис.грн

У 2004 році = 43,6 тис.грн

У 2005 році = 58,93 тис.грн

Розглянемо докладніше, що представляє собою коефіцієнт k. Напишемо вираз для прибутку за період часу Т:


де S - оборот Постачальника щодо відстрочення платежу;

Е 0 - витрати на придбання товарів, що реалізуються;

Е - інші витрати фірми;

ts - ставка податків, що обчислюються від S (податок на користувачів автомобільних доріг, збір на утримання житлового фонду тощо);

t пдв - ставка ПДВ;

t I - Ставка податку на прибуток;

k S - коефіцієнт витрат, пропорційних S (у нашому випадку -

комісія Фактора).

У цей показник по підприємству склав у 2003 році = 30,3 тис.грн

У 2004 році = 33,6 тис.грн

У 2005 році = 41,93 тис.грн

Мабуть, E про пропорційно S.

Eo = k 0 * S, (4.3)

де коефіцієнт k 0 буде визначатися середнім співвідношенням цін придбання та продажу товарів.

Підставивши (3) в (2), отримаємо:

I T = k * S - E,

У цей показник по підприємству склав у 2003 році = 123,7 тис.грн

У 2004 році = 107,6 тис.грн

У 2005 році = 132,56 тис.грн

Таким чином, підприємство розбиває прибуток на дві частини - пропорційну виручці від реалізації і не залежну від неї.


Тепер розпишемо докладніше величини D і T D:

де d - кількість дебіторів;

D i - обсяг дебіторської заборгованості i щось дебітора;

T Di - час, через яке i-або боржник погашає заборгованість.

У цей показник по підприємству склав у 2003 році = 156,32 тис.грн

У 2004 році = 184,43 тис.грн

У 2005 році = 197,54 тис.грн

Тепер повернемося до виразу.

Спочатку відповімо на запитання - чи має сенс нарощувати обсяг дебіторської заборгованості одного дебітора при незмінній оборотності? Дійсно, прибуток зросте, але буде необхідно збільшити вкладений в бізнес капітал - потрібно збільшення обсягу оборотних коштів Постачальника:

З D = C + ko * D + t 0 * D,

де С - капітал, вкладений у даний бізнес, за мінусом дебіторської заборгованості. По суті, це всі рядки активу балансу, так чи інакше забезпечують разом з даної дебіторською заборгованістю прибуток I;

ko * D - дебіторська заборгованість в цінах закупівлі товарів, що реалізуються;

t 0 * D - дебіторська заборгованість, пов'язана з виплатою податкових платежів до моменту реального надходження грошових коштів за відвантажені товари. Вона характерна лише для бухгалтерської політики обліку реалізації товарів за фактом відвантаження. При політиці ж обліку реалізації товарів за фактом надходження грошових коштів за відвантажені товари ця величина дорівнює нулю;

t o = t s + t пдв * (1 - t s - ko) + t I (1 - t s - ko) * (l - t пдв )

- Сумарна ставка податків, пропорційних виручці від реалізації. Таким чином,

З D = З + k D * D,

де k D = ko + to.

Розділивши їх отримаємо вираз для рентабельності:

Відповідно на ТОВ «Технокредо» цей показник по склав у

2003 = 102,7 тис.грн

У 2004 році = 112,6 тис.грн

У 2005 році = 124,93 тис.грн

Бачимо, що якщо


Або


то збільшення дебіторської заборгованості при незмінному часу її обороту призводить до збільшення рентабельності вкладеного капіталу.

На нашому підприємстві цей показник:

у 2003 році був менший на 36,4 тис.грн

У 2004 році = на 43,4 тис.грн

У 2005 році = 33,4 тис.грн

Тепер, припустимо, остання нерівність виконується, і вигідно збільшувати обсяг дебіторської заборгованості. Однак якщо не зміниться час обороту дебіторської заборгованості T D, то, врешті-решт, ми досягнемо максимального рівня дебіторської заборгованості (обігу). Далі збільшувати D Постачальник зможе, тільки збільшивши T D, тобто збільшивши час, на який надається товарний кредит (або для всіх клієнтів, або вибірково). Розглянемо, в яких випадках це буде вигідно.

Припустимо, ми збільшили час звернення дебіторської заборгованості з T D 0 до T D 1. При цьому величина дебіторської заборгованості збільшилася з D 0 до D 1. Вигідно це чи ні, можна визначити, підставивши значення (D 0, T D 0) і (D 1, T D 1) у вираз (4.4) і порівнявши два отримані значення рентабельності.

На основі значень (D 0, T D 0) і (D 1, T D 1) спробуємо визначити оптимальне значення часу обороту дебіторської заборгованості T Dopt,. Апроксимуємо залежність D = ƒ (T D) лінійною функцією:

D = a * T D - b,


Підставивши вираз з одного в інше, отримаємо:


де е = I + k * a * T; f = k * b * T; g = С + kD * b; h = kD * a.

Аналізуючи вираз, бачимо, що якщо b <О (а значить, і ƒ <0), то збільшення T D призводить до зменшення рентабельності. Інакше кажучи, якщо збільшення часу обороту дебіторської заборгованості призводить до невеликого збільшення дебіторської заборгованості, то збільшувати дебіторську заборгованість не має сенсу.

Тепер розглянемо випадок, коли b> 0, тобто збільшення часу обороту дебіторської заборгованості призводить до значного збільшення величини дебіторської заборгованості.

У цей показник по підприємству склав у 2003 році = 73,2 тис.грн

У 2004 році = 71,1 тис.грн

У 2005 році = 64,6 тис.грн

Продифференцировав r по T D, прирівнявши


до нуля і, знайшовши звідси T D, отримаємо


Таким чином, бачимо, що навіть якщо збільшення T D призводить до значного збільшення D, все одно є величина T D, вище якої збільшувати час обороту дебіторської заборгованості невигідно.

Зауважимо, що зміна часу, на який надається товарний кредит, в якомусь сенсі еквівалентно зміни ціни на товар. Збільшення цього часу, так само як і зменшення ціни на товар, збільшує обсяги реалізації. І навпаки, зменшення часу відстрочки платежу по реалізованих товарах (як і збільшення ціни) зменшує обсяги реалізації. І в тому і в іншому випадку існують оптимальні величини, при яких рентабельність максимальна.

Розглянемо конкретний приклад у ТОВ «Технокредо».

Нехай: I = 10 тис. грн.;

D = 100 тис. грн.;

Т = 20 календарних днів - число днів, за які вважається прибуток;

T D = 15 календарних днів - реальний час обертання дебіторської заборгованості. Якщо товарний кредит видається на 10 календарних днів, то за рахунок недобросовісних дебіторів цей час може значно збільшитися;

t S = 0,05 - ставка податків, що обчислюються від виручки від реалізації (4%);

t ПДВ = 0,1667 - ставка ПДВ (16,67%);

t I = 0,3 - ставка податку на прибуток (30%);

k 0 = 0,5 - ціни придбання та продажу товарів розрізняються в середньому в 2 рази;

k S = 0,04 - комісія Фактора (4% від обороту Постачальника);

С = 150 тис. грн.;

З виразу (4.3) знайдемо k = 0,212.

З виразу (4.4) знайдемо t 0 = 0,274.

З виразу (4.6) знайдемо k D = 0,774.

Скористаємося тепер виразом (4.7):


Таким чином, нерівність (4.7) явно виконується. Це цілком з'ясовно, оскільки прибуток забезпечується в основному за рахунок дебіторів. Це означає, що якщо не змінювати T D, то вкладення капіталу в дебіторську заборгованість збільшить рентабельність. Однак збільшення дебіторської заборгованості призведе до зростання обороту, що в кінцевому підсумку збільшить умовно-постійні витрати (наймання нових співробітників, збільшення орендної плати і т.п.). Це стрибкоподібно зменшить прибуток I і рентабельність. Тому при зміні умовно-постійних витрат, пов'язаних зі збільшенням (зменшенням) обороту, необхідно перевіряти рентабельність за формулою (4.6).

У реальному бізнесі менеджери з продажу часто ставлять «твердість» боротьби з боржниками в залежність від наявності товару на складі. Тобто якщо товару на складі багато, то політика по відношенню до боржників пом'якшується, якщо ж існує дефіцит товару (або дефіцит намічається), то політика жорстоким. Це типова помилка - поведінка боржників і наявність товару абсолютно ніяк не пов'язані між собою. Існує оптимальна «твердість» політики по відношенню до боржників і оптимальний запас товару на складі. Спроба пов'язати ці фактори призводить до їх неоптимальним значень і, як наслідок, до зменшення рентабельності вкладеного капіталу. Наявність третьої особи (Фактора) у відносинах між Постачальником і Покупцем не-скільки пом'якшує гостроту вищеописаної проблеми.

Звичайно, не можна сказати, що факторинг вирішує всі проблеми Постачальника. Багато потенційних клієнтів факторингових компаній намагаються порівнювати факторингові і кредитні операції. Це надзвичайно некоректне порівняння, але для зняття питань про різницю цих двох продуктів варто привести їх порівняльну характеристику:

Кредит

Факторинг

Кредит повертається банку позичальником

Факторингове фінансування компенсується з коштів, що виплачуються дебіторами клієнта

Кредит видається на фіксований термін

Факторингове фінансування виплачується на строк фактичної відстрочки платежу

Кредит виплачується в обумовлений кредитною угодою день

Факторингове фінансування виплачується у день поставки товару

Кредит, як правило, видається під заставу

Для факторингового фінансування ніякого забезпечення не вимагається

Кредит видається на заздалегідь обумовлену суму

Розмір фактичного фінансування не обмежений і може безмежно збільшуватися в міру зростання обсягу продажів клієнта

Кредит погашається в заздалегідь обумовлений день

Факторингове фінансування погашається в день фактичної оплати дебітором поставленого товару

Для отримання кредиту необхідно оформляти величезну кількість документів

Факторингове фінансування виплачується автоматично при наданні накладної і рахунки-фактури

Погашення кредиту не гарантує отримання нового

Факторингове фінансування продовжується безстроково

Витрати на сплату відсотків за банківським кредитом відносяться на собівартість у межах облікової ставки НБУ плюс 3%

Витрати на сплату факторингової комісії відносяться на собівартість повністю

При кредитуванні крім перерахування грошей банк не надає позичальникові ніяких послуг

факторингове фінансування супроводжується управлінням дебіторською заборгованістю (див. відповідь на питання № 1)

Не можна не відзначити важливість інформаційної складової факторингового обслуговування. При взаємодії Постачальника та Фактора останній бере на себе облік продажів Постачальника та відстеження платіжної дисципліни дебіторів. Обсяги інформації між Постачальником і Фактором значні, тому що один великий постачальник може мати до чотирьохсот покупців. У Постачальника безкоштовно встановлюється спеціальне програмне забезпечення. Клієнт щодня у міру здійснення операцій забезпечується найдокладнішими звітами про зареєстровані постачання, утриманої комісії, стан дебіторської заборгованості.

При відображенні операцій факторингу в балансі компанії необхідно пам'ятати, що відповідно до Положення про склад витрат по виробництву і реалізації продукції (робіт, послуг), що включаються до собівартості продукції (робіт, послуг) та про порядок формування фінансових результатів, що враховуються при оподаткуванні прибутку від 05.08.98 р. (п. 2 «у») слід відносити на витрати, пов'язані зі збутом продукції витрати по оплаті «... послуг банків по здійсненню відповідно до укладених договорів торговельно-комісійних (факторингових) та інших аналогічних операцій». Факторингові операції відносяться до операцій, що оподатковуються податком на додану вартість. Відповідно, факторингова комісія включає в себе ПДВ, тому клієнт факторингової компанії вправі зарахувати сплачений податок при перерахуванні отриманого ПДВ до бюджету,

У міжнародній практиці велика частка факторингових операцій припадає на спеціалізовані відділення або дочірні компанії банків та інших, установ кредитно-фінансової сфери, існують також факторингові компанії, що належать великим промисловим компаніям і транснаціональним корпораціям.

На даний момент наданням факторингових послуг на території України займаються в основному кредитні установи. Це пов'язано з тим, що ст. 825 гол. 43 ЦК України встановлює: «У ролі фінансового агента договори фінансування під поступку грошової вимоги можуть укладати банки та інші кредитні організації, а також інші комерційні організації, які мають дозвіл (ліцензію) на здійснення діяльності такого виду». Порядок отримання дозволів (ліцензій) ні в яких нормативних актах не відображено. Конкуренція в банківському бізнесі зараз надзвичайно загострена. Клієнт банку, причому як дрібний, так і середній, бажає бачити в ньому не тільки високотехнологічний розрахунково-касовий центр, а партнера по бізнесу, фінансового посередника та консультанта. Кредитні установи не можуть не реагувати на яка складається кон'юнктуру ринку і відповідають універсалізацією своєї діяльності.

На даний момент найбільшим оператором факторингових послуг в Україні і єдиним активно працюючим членом міжнародної факторингової групи International Factors Group (IFG) є АКБ «Приватбанк».

Взаємовідносини між учасниками факторингової операції представлені на рис. 4.1.


Малюнок 4.1 - Організація факторингу

На початок року дебіторська заборгованість за товари, роботи і послуги становила 90,4 тис.грн., А на кінець року - 212,9 тис.грн. Тобто, відбулося збільшення цієї заборгованості.

Тому підприємству пропонується продати банку право на стягнення виключної частини дебіторської заборгованості в розмірі 200 тис.грн. на таких умовах:

  • комісійна плата за факторингові послуги складає 3% від суми заборгованості;

  • банк перераховує підприємству 80% від суми заборгованості;

  • процентна ставка за кредит складає 22% річних.

Розрахуємо витрати підприємства по використанню факторингової операції:

Витрати на комісійну плату: (200 * 3) / 100 = 6 тис.грн.

Плата за кредит: ((200 * 0,8) * 22) / 100) = 35,2 тис.грн.

Всього витрат: 41,2 тис. грн.

Підприємство протягом 2-3 днів отримає 80% від дебіторської заборгованості на суму 200 тис.грн та буде становити 160 тис.грн.

Отримані кошти можна використовувати для погашення своїх поточних зобов'язань.

Можливість інкасації дебіторської заборгованості, тобто отримання грошей за неоплаченими вимогам і рахунками-фактурами, особливо приваблива для дрібних і середніх підприємств, так як саме в них проблема тимчасової нестачі ліквідних коштів і недоотримання прибутку через неплатоспроможність боржників стоять понад усе.

Втрати від інфляції загрожують перевищити витрати факторингу. Треба зрівняти ставку цих витрат з прогнозованим рівнем інфляції (і те, і інше - у відсотках за розглянутий період).

4.2 Надання знижок з метою збільшення обсягу продажів і недопущення зростання дебіторської заборгованості

В умовах інфляції для більшості підприємств оборот важливіше прибутку. Визначення знижок покупцям за скорочення строків розрахунку (спонтанне фінансування) - один із способів скорочення дебіторської заборгованості.

Надаючи покупцеві відстрочки платежу за товар, продавець, по суті, надає своєму партнерові кредит, який, всупереч існуючій думці, аж ніяк не є безкоштовним. Надаючи відстрочку в 45 днів, підприємство отримує збиток у сумі банківського відсотка, який міг би набігти на суму боргу за ці 45 днів. Якщо рентабельність підприємства перевищує середньо банківську ставку відсотка, то сума платежу, негайно пущена підприємством в обіг, могла б принести ще більше збільшення.

З іншого боку, найчастіше важко реалізувати свій товар, не надаючи комерційного кредиту.

У сучасній комерційній і фінансовій практиці реалізація продукції в кредит (з відстрочкою платежу) отримала широке розповсюдження, як у нашій країні, так і в країнах з розвиненою ринковою економікою. Формування принципів кредитної політики відображає умови цієї практики і спрямоване на підвищення ефективності операційної та фінансової діяльності підприємства.

У процесі формування принципів кредитної політики щодо покупців продукції вирішуються два основних питання: а) у яких формах здійснювати реалізацію продукції в кредит; б) який тип кредитної політики слід обрати підприємству.

Вибір форм реалізації продукції в кредит визначається галузевою належністю підприємства і характером реалізованої продукції.

При наданні покупцям відстрочки платежу необхідно сформувати систему кредитних умов. До складу цих умов входять наступні елементи:

  • термін надання кредиту (кредитний період);

  • розмір чиниться кредиту (кредитний ліміт);

  • вартість надання кредиту (система цінових знижок при здійсненні негайних розрахунків за придбану продукцію);

  • система штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань покупцями.

Термін надання кредиту характеризує граничний період, на який покупцю надається відстрочка платежу за реалізовану продукцію. Збільшення терміну надання кредиту стимулює обсяг реалізації продукції (на інших рівних умовах), однак приводить в той же час до збільшення суми фінансових коштів, інвестованих у дебіторську заборгованість, і збільшенню тривалості фінансового і всього операційного циклу підприємства. Тому, встановлюючи розмір кредитного періоду необхідно оцінювати його вплив на результати господарської діяльності підприємства в комплексі.

Розмір кредиту характеризує максимальна межа суми заборгованості покупця за кредитом. Його розмір установлюється з урахуванням типу здійснюваної кредитної політики (рівня прийнятного ризику), планованого обсягу реалізації продукції на умовах відстрочки платежів, середнього обсягу угод з реалізації готової продукції, фінансового стану підприємства - кредитора й інших факторів. Кредитний ліміт диференціюється за формами чиниться кредиту і видам реалізованої продукції.

Вартість надання кредиту характеризується системою цінових знижок при здійсненні негайних розрахунків за придбану продукцію. У поєднанні зі строком надання кредиту така цінова знижки характеризує норму процентної ставки за надається кредит, який розраховується для зіставлення в річному численні. Алгоритм цього розрахунку характеризується наступною формулою:

(4.1)

де i - Річна норма процентної ставки за надається кредит;

j - цінова знижка, надана покупцю при здійсненні негайного розрахунку за придбану продукцію, у%;

n - строк надання кредиту (кредитний період), в днях.

Встановлюючи вартість комерційного кредиту, необхідно мати на увазі, його розмір не повинен перевищувати рівень процентної ставки по короткостроковому фінансовому (банківського) кредиті. В іншому випадку він не буде стимулювати реалізацію продукції в кредит, так як покупцю буде вигідніше взяти короткостроковий кредит у банку (на строк, що дорівнює кредитному періоду, встановленому продавцем) і розрахуватися за придбану продукцію при її покупці.

Найбільш оптимальними для ТОВ «Технокредо» будуть наступні умови надання товарного кредиту: цінова знижка, що надається покупцю при здійсненні негайного розрахунку за придбану продукцію 2%, термін надання кредиту 40 днів, тоді річна норма процентної ставки за надається кредит буде дорівнює:

У порівнянні з відсотками по короткостроковому кредиту в банку (25%) умови прийнятніше для покупців.

По закінченню терміну кредиту за кожен прострочений день нараховуються пеня по 0,5% на загальну суму. В результаті надання знижок покупцям, планується збільшення виручки від реалізації на 10%, що принесе додатковий прибуток у розмірі 1660 тис. грн.

Таблиця 4.2 - Заходи щодо підвищення ефективності використання оборотних активів ТОВ "Технокредо"

Заходи

Зміст і сутність заходів

Результат

1. Управління запасами з метою підвищення ефективності використання оборотних коштів

Використання в діяльності підприємства різних способів розрахунку оптимальної кількості запасів, необхідних для ефективної діяльності підприємства

Дозволить розрахувати оптимальний розмір запасів на підприємстві, кількість постачань, і найкращих постачальників. Зменшення витрат, пов'язаних з розміщенням і зберіганням виробничих запасів, збільшення прибутку.

2. Заходи, спрямовані на зменшення дебіторської заборгованості

- Зниження дебіторської заборгованості шляхом застосування факторингових операцій;

- Передбачення "знижки" 2% з ціни при оплаті поставки продовж 40 днів, щоб добитися скорочення строків розрахунків і тим самим отримати економічний ефект.

- Підприємству пропонується продати банку право на стягнення частини дебіторської заборгованості в розмірі 200 тис. грн. при умовах комісійної плати 3%; банк перераховує підприємству 80% від суми заборгованості; процентна ставка за кредит складає 22% за рік. Усього витрат 41,2 тис. грн.

- Планується збільшення виручки від реалізації на 10%, що принесе додатковий прибуток у розмірі 1660 тис. грн

Висновки

Оборотні кошти є однією з основних фінансових категорій, яка надає важливе вплив на сферу виробництва, сферу обігу, стан розрахунків у народному господарстві і, тим самим, на грошовий обіг у країні.

Управління оборотними засобами прямо пов'язане з механізмом визначення в них планової потреби підприємства, і їх нормуванням. Для підприємства важливо правильно визначити оптимальну потребу в оборотних коштах, яка дозволить з мінімальними витратами отримувати прибуток, заплановану при даному обсязі виробництва. Заниження величини оборотних коштів призводить до нестійкого фінансового стану, перебоїв у виробничому процесі і, як наслідок, зниження обсягу виробництва та прибутку. У свою чергу, завищення розміру оборотних коштів знижує можливості підприємства виробляти капітальні витрати по розширенню виробництва.

За даними аналізу можна зробити наступні висновки:

Значну частку в структурі майна підприємства займають оборотні активи 68%, необоротні активи становлять 32%;

Найбільшу питому вагу в структурі оборотних активів займають "Запаси" - більше 50%, а саме виробничі запаси і товари. Збільшення запасів призводить до тривалого заморожування оборотних активів, уповільнення їх кругообігу.

Дебіторська заборгованість має незначну питому вагу у складі оборотних активів і суттєво впливає на фінансовий стан підприємства. Збільшення дебіторської заборгованості щодо розрахунків за товари, роботи і послуги ставить підприємство в залежність від партнерів. Проаналізовані дані свідчать про не відпрацювання системи взаєморозрахунків і наявність платіжної кризи. Це пояснює збільшення тривалості обороту дебіторської заборгованості, яка негативно впливає на фінансовий стан підприємства.

Отже, за проаналізованими даними, підприємство характеризується нестійким фінансовим станом, ситуацією при якій підприємство має кредити і займи, не погашені в строк.

Крім цього, на підприємстві простежується тенденція до збільшення позикових коштів, що негативно впливає на фінансову стійкість і ліквідність, що є свідченням низької платоспроможність.

При аналізі платоспроможності ТОВ «Технокредо» потрібно зазначити, що підприємство залучило значні обсяги позикових коштів, при недостатньому їх покритті власними, це може призвести до виникнення кризи платежів.

Тому, враховуючи нестійкий фінансовий стан підприємства і відсутність обгрунтованої політики управління оборотними активами необхідно розробити заходи щодо його поліпшення.

Також було запропоновано низку заходів щодо підвищення ефективності використання оборотних коштів.

Запропоновані способи ефективного формування та використання оборотних коштів, такі як облік запасів, проведення внутрішніх аудиторських перевірок запасів, контроль за виробничими запасами та інші.

З метою зменшення дебіторської заборгованості та збільшення ефективності використання товарного кредиту, запропоновані можливі види запровадження розрахунків з покупцями продукції, проведено обгрунтування рішень про надання товарного кредиту. Розробка стратегії управління дебіторською заборгованістю має проводитися з точки зору максимізація прибутку, проведення аналізу покупців, надання знижок при оплаті негайно.

Реструктуризацію дебіторської заборгованості запропоновано проводити за рахунок факторингових операцій.

Запропоновані заходи дозволять ефективно використовувати оборотні активи і зменшити заборгованість підприємства, що призведе до значного поліпшення фінансового стану підприємства.

У результаті впровадження запропонованих заходів на ТОВ "Технокредо" відбулося збільшення виручки від реалізації на 2159,9 тис. грн .., за рахунок реалізації товарів зі складу та впровадження політики кредитування покупців.

Після побудови прогнозного балансу змінилася його структура, як за статтями активу, так і за статтями пасиву. Перш за все, відбулися зміни у статті активу «Дебіторська заборгованість за товари, роботи і послуги», у зв'язку з факторинговими операціями. Зменшився розділ пасиву «Поточні зобов'язання» у зв'язку з оплатою частини заборгованості.

Також спостерігається поліпшення всіх показників ефективності використання оборотних засобів, таких як:

  • коефіцієнт оборотності як запасів так і дебіторської заборгованості;

  • тривалість їх обороту;

  • рентабельність оборотних коштів:

  • коефіцієнт швидкої і абсолютної ліквідності:

  • показники фінансової стійкості.

Таким чином, можна зробити висновок про доцільність запропонованих заходів, які позитивно вплинули на використання оборотних коштів підприємства.

Список літератури

1. Про захист споживчого ринку в Україні: Закон України / / Голос України. - 1991.

2. Про оподаткування прибутку підпріємств: Закон України / / підприємництво І ринок України. - 1995. - № 3.

3. Про підприємства в Україні: Закон України / / Нові закони України. - К, 1991.

4. Астахов В. П. Аналіз фінансової стійкості фірми і процедури, пов'язані з банкрутством. - М.: Видавництво «Ось-89», 1995.

5. Аудит і аналіз господарської діяльності підприємства / Пер. з франц. під ред. Л. П. Бєлих - М.: Аудит, ЮНИТИ, 1997.

6. Баканов М. І., Шеремет А. Д. Теорія економічного аналізу. - М.: Фінанси і статистика, 1998.

7. Балабанов І. Т. Аналіз і планування фінансово-господарського суб'єкта. - М.: Фінанси і статистика, 1999.

8. Бланк І. О. Фінансовий Механізм Управління ефектівністю операційніх витрат підприємства. Стаття. - К.: фінанси України, 1999. № 8.

9. Валевич Р. П., Давидова Г. А. Економіка торговельного підприємства: Навч. посібник. - Мн.: Вища школа, 1998

10. Гринюк Н. А., Уіковська Т. Є. Політика Залучення позикового коштів підпріємством. Навчальний посібник. - К: КДТЕУ, 2001

11. Гуляєва Н. М. Управління формуванням та використання основних фондів торговельного підприємства. Навчальний посібник. - К: КДТЕУ, 1997.

12. Дамар Р. Фінанси і підприємництво. Пер. з англ. - Ярославль, Єлень, 1998.

13. Жеккер О. Цільові орієнтірі торговельного підприємства на різніх етапах Його розвитку. - X., 2000.

14. Керімов В.Е. / / Управлінський облік і цінова політика підприємства / / Фінансова газета, № 18, 1999 р.

15. Коркін В. Ефективність відтворення основних фондів торгівлі. - Казань, 2001.

16. Кравченко Н. І. Економічний аналіз діяльності підприємств торгівлі та громадського харчування. - Мн.: Вища школа, 1999.

17. Крейнина М.М. "Фінансовий стан підприємства. Методи оцінки" - М.: ИКЦ "Дис", 1997.

18. Лігоненко Л. О., Ковальчук Г. В. Управління грошовими кошти торговельного підприємства. Навчальний посібник. - К., КДТЕУ, 1998.

19. Пунін Є.І. / / Маркетинг, менеджмент і ціноутворення на предпрятие / / М., 1996 р.

20. Сафронов Н.А. и др. / / Економіка підприємства: підручник / / М., 1998 р.

21. Економіка підприємства: Підручник / / За ред. Проф. Н. А. Сафронова. - М.: «МАУП», 1998 р.

22. Виробничий менеджмент. Підручник / Под.ред.проф В. А. Козловського .- М. Инфра, 2003.-573с

23. Фінансовий менеджмент: Теорія і практика: Підручник / за ред Є.С. Стоянової .- Видавництво Перспектива-2004

Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Фінанси, гроші і податки | Диплом
349.5кб. | скачати


Схожі роботи:
Аналіз та оцінка управління оборотними активами підприємства на прикладі ГУП Кореневський експериментальний
Управління оборотними активами ТОВ Міраж
Особливості управління оборотними активами ТОВ РУДО АКВА
Управління оборотними активами підприємства
Управління оборотними засобами підприємства на прикладі ТОВ Веселка-Сервіс
Управління оборотними активами 2
Управління оборотними активами
Політика управління оборотними активами
Управління оборотними активами на підприємстві
© Усі права захищені
написати до нас