Управління доходами бюджету міста

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

Введення

В Україні існують давні традиції самоорганізації життєдіяльності міст і сіл. На сучасному етапі діяльності української держави важливе значення мають перспективи реформ в системі саморегулювання. Особливої ​​уваги заслуговує саме місцеве самоврядування. Будучи по своїй суті не державної, а цивільній формою організації влади, самоврядування виступає потужним фактором підвищення ефективності управління економічними і соціальними процесами розвитку територій. Успішне здійснення соціально-економічних перетворень в Україні значною мірою залежить від ефективної діяльності не тільки центральних, а й регіональних і місцевих органів влади. Саме місцеве керівництво знаходиться найближче до проблем населення. На місцеву владу покладається з кожним разом все більше повноважень, вирішення яких вимагає фінансового забезпечення.
Відродження місцевих фінансів в Україні викликає необхідність обмірковування цілого ряду теоретичних і практичних проблем, які виникають у процесі управління фінансами на місцевому рівні. Тому дослідження теоретичних і практичних проблем місцевих фінансів, на наш погляд, сьогодні є однією з найбільш важливих завдань.
Умови розвитку інституту місцевого самоврядування потребують якісного покращення управління процесом формування та виконання бюджетів на місцевому рівні. На шляху до самостійності адміністративно-територіальних одиниць виникають певні труднощі і проблеми, у вирішенні яких необхідний комплексний підхід. У свою чергу, недосконалість нормативно-правової бази, що регламентує окремі питання функціонування окремих територій Україні, призвела до того, що більшість прийнятих рішень на регіональному рівні часто є несвоєчасними і економічно необгрунтованими. Поряд з цим, саме територіальні утворення несуть безпосередню відповідальність за соціально-економічне становище регіону. В умовах нестабільного економічного середовища застосування найбільш точних методів прогнозування, встановлення реальних планових показників сприяє більш ефективному фінансуванню широкого кола заходів, пов'язаних з соціально-культурним та комунально-побутовим обслуговуванням населення.
Актуальність проблеми дослідження обумовлена ​​недоліками чинної системи планування і прогнозування доходів бюджетів місцевого самоврядування, яка базується на вертикальній схемі прийняття рішень щодо розподілу ресурсів та планування від досягнутого рівня.
У даній роботі об'єктом дослідження виступають місцеві бюджети.
Предметом дослідження є економічні відносини, що виникають між місцевими органами влади, суб'єктами господарювання та населенням у процесі формування і виконання дохідної частини бюджету міста.
Мета роботи полягає у розробці концепції та механізму управління процесом формування доходів бюджету міста, що сприяють підвищенню ефективності функціонування інституту місцевого самоврядування
Досягнення поставленої мети зумовило необхідність постановки таких основних завдань, які були вирішені в ході дослідження:
- Виявити проблеми функціонування місцевих бюджетів в системі соціально-економічного розвитку міста;
- Дати характеристику елементів системи управління доходами місцевих бюджетів;
- Дослідити діючий механізм управління доходами міського бюджету;
- Розробити концепцію управління доходами місцевого бюджету в умовах розвитку інституту місцевого самоврядування, спрямовану на створення економічних умов для ефективної організації муніципальної влади та функціонування багаторівневої бюджетної системи на основі внутрішніх стимулів;
- Розробити та апробувати модель управління доходами бюджету міста в умовах розвитку інституту місцевого самоврядування з урахуванням використання різних джерел його фінансового забезпечення;
- Оцінити економічний потенціал реалізації бюджетної програми міста.
При вирішенні перелічених вище завдань в даній роботі нами були використані такі основні методи емпіричного дослідження як порівняння і спостереження, використовувався економіко-статистичний та порівняльний аналіз, також у роботі були використані методи теоретичного дослідження, використані системний і комплексний підходи, що нам дозволило забезпечити надійність отриманих результатів .
Методологічною основою даної роботи є положення загальної теорії ринкової економіки та фінансів, наукові праці вітчизняних вчених-економістів, в яких висвітлюються фундаментальні положення і проблеми фінансової забезпеченості відтворювального процесу, розвитку територіальних господарських систем, формування регіональної політики, становлення системи місцевого самоврядування, ролі держави в економіці . Були використані праці таких авторів, як І.В. Буряковського, Василика О.Д., С., Єпіфанова А.О., Сало І.В., Кравченко В.І., Кириленко О.П. та інших авторів, які досліджували проблему, що виникає в процесі управління доходами бюджету міста в умовах розвитку місцевого самоврядування. Також були використані Закони України, Укази Президента України та Постанови Кабінету Міністрів України, нормативні документи Міністерства фінансів та Державної податкової адміністрації, офіційні статистичні дані.
Наукова новизна даної роботи полягає у постановці і вирішенні актуальної задачі управління доходами бюджету міста та адаптації моделі прогнозування доходів бюджету до умов функціонування місцевого самоврядування.
Науковий результат роботи: концепція управління доходами бюджету міста в умовах розвитку місцевого самоврядування, економічне обгрунтування неспроможності застосовуваного формульного підходу до міжбюджетного розподілу доходів, модель управління доходами бюджету міста в умовах розвитку інституту місцевого самоврядування, модель прогнозування доходів місцевого бюджету.
Практична значимість дослідження полягає в тому, що пропоновані механізми управління можуть бути використані при організації процесу більш ефективного управління доходами бюджету міста в умовах розвитку інституту місцевого самоврядування.
Магістерська робота складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку літератури, додатки.

Розділ 1. Теоретичні основи управління доходами бюджету міста

1.1 Місцевий бюджет у системі соціально-економічного розвитку міста
Економіка являє собою складну систему раціонального й ефективного використання виробничих ресурсів з метою задоволення зростаючих потреб населення. Це сфера постійного поновлення господарської діяльності людей по створенню матеріальних і духовних благ, що забезпечують задоволення різноманітних потреб.
Провідне місце в системі регулювання економіки держави, створення сприятливого фінансового середовища для швидкого розвитку ринкових відносин, забезпечення макроекономічної рівноваги в економіці з упевненістю можна наказати бюджету. Він є невід'ємною частиною ринкових відносин і одночасно важливим інструментом реалізації державної політики.
Економічним механізмом забезпечення постійного розвитку регіону перш за все є розвиток виробничого потенціалу, а також ефективне поповнення бюджету, залучення вітчизняних та іноземних інвестицій у регіональну економіку. У свою чергу, розвиток регіону, наслідком чого є збільшення його дохідної частини бюджету, не може бути забезпечено без економічного розвитку його складових - міст.
Щоб остаточно переконається в значимості міста, можна навести приклад міста Донецька, який є обласним центром. Тільки в нього було інвестовано 173 389 тис. доларів США, що становить 66,8% усіх інвестицій, при цьому чисельність Донецька становить 21,4% населення області. [31, С.115].
Сьогодні на практиці застосовують не всі можливі варіанти економічного розвитку регіону в залежності від наявності та можливостей нарощування всіх видів ресурсів, від стану політичної та соціально-економічної ситуації в суспільстві, а також від рівня ефективності загальнодержавної, соціальної та економічної політики.
Соціальні фактори формування та використання бюджету в значній мірі обумовлені особливостями відтворення робочої сили та населення міста і країни в цілому. Саме до соціальних факторів і відносяться фінансові кошти, які йдуть на фінансування освіти, здоров'я, різного виду соціально-культурні заходи, соціальний захист населення.
Величина громадського фонду споживання, обсяг і рівень заробітної плати різних категорій працюючих, розмір споживчого кошика, товарообіг комерційної і державної торгівлі - все це є наочним прикладом соціального характеру бюджету.
Бюджету належить важлива роль у фінансовій системі держави. Через бюджет здійснюється фінансування заходів економічного і соціального розвитку, які мають загальнодержавне значення, а також стосуються міждержавних відносин. З його допомогою перерозподіляється частина фінансових ресурсів між адміністративно-територіальними одиницями України з метою удосконалення структури суспільного виробництва і забезпечення соціальних гарантій населенню. Бюджет, звісно ж, є важливим інструментом держави, через який забезпечується контроль стану виробництва в цілому.
На шляху розвитку ринкового середовища України зараз долає особливості становлення різних адекватних систем, в тому числі і бюджетної. На даному етапі розвитку для прискорення становлення економічної системи України взяла курс нарощування виробництва продукції і послуг, що надаються населенню, створення сприятливих режимів для інвестування. Одним з найбільш вдалих стимуляторів виступає розширення партнерських відносин, що складаються між державою і господарюючими суб'єктами. Реалізація таких відносин забезпечується на основі перегляду поглядів на утримання спеціальних режимів інвестиційної діяльності, структуру організаційно-економічних, правових і технічних заходів.
У період економічної нестабільності бюджетне фінансування як форма фінансового забезпечення відтворювального процесу стало основним інструментом стабілізації. За весь період проведення економічних перетворень склалася невтішна ситуація в бюджетній системі України. Хронічний дефіцит державного бюджету перетворився на «прихований» дефіцит місцевих бюджетів. Вже на стадії планування передбачається недофінансування від 40% до 70% витрат [25, С.12]. Непослідовність державної регіональної політики призвела до спотворення системи територіального вирівнювання та зниження ефективності функціонування місцевих бюджетів, перелік і нормативи закріплених і регулюючих податків змінюються відповідно до Закону України «про державний бюджет на поточний рік», що суперечить бюджетному законодавству; частка місцевих податків і зборів складає трохи більше 2% доходів регіональних бюджетів. Всі перелічені та деякі інші недоробки призвели до обмеження функцій місцевих адміністрацій в управлінні регіональним відтворенням, що, на наш погляд, є основною причиною затягування трансформаційного процесу в країні.
Найбільш ефективне функціонування регіональної економіки здійснюється тільки шляхом поєднання всіх форм фінансової забезпеченості, з урахуванням особливостей регіональних відтворювальних пропорцій. Тобто визначаються пріоритетні напрямки фінансування, а також основи використання конкретних джерел і методів.
Нинішньому станом економіки України характерні риси незбалансованості. Налагодження ділової активності - основна умова підйому економіки. У зв'язку з цим зростає роль розподільних відносин, які отримують достатній розвиток у середовищі державного регулювання.
Іншими словами, та система економічних відносин, яка склалася в суспільстві на даний момент в процесі формування, розподілу і використання централізованого грошового фонду країни, призначеного для задоволення суспільних потреб характеризується такою складною економічною категорією як бюджет.
Дослідження та аналіз структури зазначених відносин дає можливість зрозуміти економічний зміст бюджету, глибше виявити його роль у розподільчих процесах.
Бюджетні відносини в нашій країні відображають зміст державного бюджету, функціонують у визначених формах - суспільних і організаційних. І саме завдяки організаційним формам стає можливим використання бюджету як інструменту управління економікою.
На даний час організаційними формами функціонування бюджетних відносин в України є конкретні види бюджетів (державний бюджет, бюджет Автономної Республіки (АР) Крим і місцеві бюджети). Втілюючи внутрішньобюджетні відносини в зазначених формах, держава організовує бюджетні взаємовідносини по централізації бюджетних ресурсів у розпорядженні органів влади, які наділені правом представляти інтереси держави і від його імені здійснювати певні функції.
За допомогою організаційних форм держава "вибудовує" внутрішньобюджетні відносини щодо форм державного і адміністративно-територіального устрою. Впливаючи на процеси формоутворення бюджетних відносин (шляхом зміни принципів, методів, способів формування доходів і витрат, їх регулювання і т.п.), держава коректує встановлені бюджетні взаємовідносини, регулює канали проходження бюджетних потоків, уточнює пропорції розподілу централізованих ресурсів і забезпечує управління внутрішньобюджетні відносинами , а через бюджетні відносини - економічними процесами.
Таким чином, завдяки організаційним формам внутрішньобюджетні відносин стає можливим використання бюджету для забезпечення міжтериторіального розподілу суспільного продукту, регулювання народногосподарських пропорцій, управління економічними процесами на макро-і мікрорівні. За роки існування незалежної української держави відбулося становлення в значній мірі національної фінансової системи, особливо одній з її складової - державних фінансів.
Протягом кількох останніх років Україна робить певні зусилля в удосконаленні організації та принципів побудови бюджетної системи, її структури, взаємозв'язку між її ланками, тобто удосконалює бюджетне устрій держави.
Місцеві бюджети як складові ланки консолідованого бюджету є його невід'ємною частиною. Вони якраз і складають важливу частину тієї сукупності, яка використовується для аналізу і визначення умов регулювання економічного і соціального розвитку держави.
За основу визначення місцевих бюджетів можна брати як територіальний принцип, так і економічні відносини. З розвитком економічної науки стали з'являтися нові підходи до визначення поняття «місцеві бюджети». На даний момент поняття місцевого бюджету дуже багатогранне.
Різні точки зору та трактування «місцевого бюджету» багатьох вчених з плином часу характеризують це поняття, використовуючи різні підходи. Це, у свою чергу, надалі допомагає виробляти різного характеру аналізи, що, звичайно ж, є позитивним чинником для вибору подальшої стратегії і тактики розвитку економічної системи держави.
Існування різних підходів до трактування поняття місцевих бюджетів свідчить у свою чергу, про роль місцевих бюджетів в системі державних фінансів. (Табл. 1.1.1)
Як видно з наведеної нижче таблиці, базу місцевих органів влади і управління, забезпечуючи при цьому регіональні потреби у фінансових ресурсах і доходи, а також у їх перерозподілі, представляють місцеві фінанси.
Доходи спеціального фонду міського бюджету на 2003 рік перелічені в сумі 7199,7 тис. грн., В тому числі:
1. Надходження до бюджету розвитку міського бюджету складають 3506,0 тис. грн.: Надходження від відчуження майна, яке перебуває у комунальній власності - 590,0 тис. грн., 90% коштів від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення, що перебувають у державній власності - 936,0 тис. грн., надходження дивідендів, нарахованих на акції господарських товариств, що є у власності відповідної територіальної громади - 10,0 тис. грн., передача коштів із загального фонду до бюджету розвитку - 1970,0 тис. грн.
2. 50% податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів - 1200,0 тис. грн.,
3. Власні кошти бюджетних установ, які утримуються за рахунок коштів міського бюджету - 2282,7 тис. грн.
4. 20% збору за забруднення навколишнього природного середовища - 200,0 тис. грн.
5. Надходження коштів від відшкодування збитків сільськогосподарського виробництва - 11,0 тис. грн.
Таким чином, на рівні міста Краматорськ діє бюджетний механізм, регламентований Бюджетним Кодексом України та іншими законодавчими актами. У результаті дії цього механізму місто позбавлений достатньої власної доходної бази, що негативно впливає на якість управлінського процесу.

3.2 Апробація моделі прогнозу доходів бюджету міста та моделі залежності доходів бюджету від рівня економічного розвитку території
Для проведення обробки вихідних даних за 2008-2009рр. на ПЕОМ ми скористалися пакетом прикладних програм ППП ВР_ STAT. За допомогою даного пакету був успішно проведений аналіз економічних даних у динаміці, отримані їх статистичні характеристики, визначено й охарактеризовано тенденції розвитку досліджуваного явища, що дозволяють представити його зміну в часі у вигляді деякої математичної моделі.
Нами було проведено вивчення наступних часових рядів:
Y - доходи бюджету міста, тис. грн.;
X 1 - прибутковий податок, податок на прибуток, податок на збільшення ринкової вартості;
X 2-податок на власність;
X 3 - збори за спеціальне використання природних ресурсів
X 4 - внутрішні податки на товари та послуги;
Х 5 - інші податки.
Отримуємо таблицю (табл.3.2.1) даних за 2008 та 2009рр. відповідно до квартальних розбивкою. (дані за чотири квартали 2008 року t = 1 .. 4, і 2009 року t = 5 .. 8)
Табл. 3.2.1 Вихідні дані для апробації моделі прогнозу доходів бюджету міста
T
Y
X1
X2
X3
X4
X5
1
16983,40
12945,72
108,108
1649,997
607,608
889,440
2
19530,91
8630,480
120,120
1936,953
675,120
592,960
3
22927,59
9925,052
80,080
2152,170
450,080
681,904
4
25475,10
11651,15
92,092
1434,780
517,592
800,496
5
18301,98
12340,30
145,176
2550,501
700,260
792,940
6
21047,28
13711,44
170,424
2833,890
466,840
911,881
7
24707,67
9140,960
189,360
1889,260
536,866
1070,469
8
27452,97
10512,10
126,240
2172,649
630,234
1189,410
Протокол комп'ютерної обробки даних у програмі BP_STAT представлений у додатку 4.
Виконано аналітичне вирівнювання часових рядів, тобто. Обрана функція моделі, найкращим чином описує експериментальні дані. Використовувався наступний набір функцій:
Y (x) = a 0 + a 1 x, Y (x) = a 0 + a 1 x + a 2 x 2, Y (x) = a 0 + e a 1 x, Y (x) = a 0 + a 1 / x, Y (x) = a 0 + a 1 ln (x), Y (x) = 1 / (a 0 + a 1 x), Y (x) = 1 / (a 0 + a 1 e - x ).
Побудуємо дві моделі: лінійну y = b 0 + b 1 x 1 + b 2 x 2. іКобба-Дугласса y = Ax a 1 січня x a 2 2, і перевіримо їх на адекватність.
Отже, після обробки даних ми отримали лінійну регресію:
Y = 32987-1.08x1-35.96x2 +0.83 x3-15.02x4 +14.54 x5
Визначено вплив кожного чинника в окремо на величину надходжень як і встановлено, описується залежностями: Обчислені прогнозні значення кожного з факторів зберігають сформовані тенденції розвитку.
Y = 3044.876-0.755x1 + eps;
Y = 22024.48 +0.224 x2 + eps;
Y = 25085.775-1.46x3 + eps;
Y = 30276.933-14.35x4 + eps;
Y = 13292.674 +10.114 x5 + eps.
Коефіцієнт кореляції К = 0,86, коефіцієнт детермінації R 2 = 0,73, спостережуване значення крітеріяF nabl = 1,0931, число ступенів свободи критерію Фішера k1 = 5, k 2 = 2.
Щоб знайти рівняння степеневої моделі необхідно: провести лінеаризацію вибірки за формулами v = lny, u1 = lnx1, u2 = lnx2. Знайдемо рівняння лінійної регресії для змінних V, u1 = lnx1, u2 = lnx2 і повернемося до переменнимY, X1, X2.
Дані для отримання рівняння степеневої моделі представлені в таблиці 2 додатка 4.
Знаходження рівняння лінійної регресії для змінних V, u1, u2, проводиться так само як для змінних y, x 1, x 2. Отримуємо наступні дані, представлені в табл.3 додатка 4.
Regression Summary for Dependent Variable: V
R = 0,83349709 RІ = 0,69471741 Adjusted RІ = F (5,2) =, 91026 p <, 59773 Std.Error of estimate: 0,17555
Перевіримо лінеаризовану модель на адекватність. Коефіцієнт кореляції дорівнює 0,83, коефіцієнт детермінації 0,69, число свободи критерію Фішера k1 = 5 і k2 = 2.
Повернемося до вихідних змінним:
V = 14.52-0.59U1-0.59U2-0.20199U3 +0.6289 U4-37101U5
=> Lny = 14.52-0.592lnx1-20199lnx2-0.63lnx3 +0.37 lnx4-0.57lnx5 =>
=> Y = e 14.52 x1 -0.59 x2-0.20 x3-0.63 x4 + 0.37. x 0.57.
Знаходимо суму квадратів залишків лінійної моделі (Табл. 4 додатка 4)
Для розрахунку квадратів залишків для степеневої моделі доповнимо таблицю 4 пріложенія4 двома стовпцями: Ynelin = 1.97 * x 10.21 x (-0.03) і KV_OSK + (Y NRLIN-Y) 2
У результаті сформуємо відповідну таблицю (Табл. 5 додатка 4)
Тепер виберемо модель за сумою квадратів залишків. Для лінійної моделі сума квадратів квадратів залишків менше, ніж для степеневої, отже вибираємо модель лінійну, отже модель, що описує процес формування доходів бюджету міста має вигляд:
Y (1) = 32987-1.08x1-35.96x2 +0.83 x3-15.02x4 +14.54 x5
У цій моделі враховані кількість платників податку (юридичних і фізичних осіб). Ступінь впливу досліджуваних факторів дуже висока тому коефіцієнт детермінації дорівнює 0,73 (около1, 0)
Тепер розглянемо тимчасові ряди за наступними показниками:
Y - доходи бюджету міста, тис.грн.;
X 1 - обсяг виробництва промислової продукції в діючих цінах (тис. грн.);
X 2 - ФОП всього по місту (тис. грн.);
X 3 - середньооблікова чисельність усіх працюючих (осіб);
X 4 - прибуток до оподаткування (тис. грн.).
Отримуємо дані за 2006 та 2009рр. відповідно до квартальних розбивкою. (Табл.6 додатка 4). Тут ми маємо в своєму розпорядженні вибіркою об'єму n = 16; число незалежних змінних (факторів) k = 4. Матриця Х повинна містити 5 стовпців розмірності 16.
Обробивши дані, отримуємо наступні показники:
Regression Summary for Dependent Variable: Y
R = 0,93084604 RІ = 0,86647435 Adjusted RІ = 0, 81791957; R = 0,93084604 RІ =, 86647435 Adjusted RІ =, 81791957 F (4,11) = 17,845 p <, 00009 Std.Error of estimate: 1940 , 1
У вікні Mult. Regr. Results маємо основні результати: коефіцієнт детермінації R 2 = 0.81791957. Коефіцієнт кореляції К = 0,86. Згідно з розподілом F (4,11) Фішера число ступенів свободи рівні k1 = 4, k2 = 11, спостережуване значення крітеріяF nabl = 17,845.
Табл.3.2.2 Параметри моделі 1 залежності доходів бюджету міста від рівня економічного розвитку території
X1
X2
X3
X4
Y
Y_REGR
1
101499,8
35502,20
64765,12
7491,000
20101,60
19578,07
2
116724,8
40827,53
64127,04
8614,650
23116,84
22622,74
3
137024,7
47927,97
63488,96
10112,85
27137,16
25640,11
4
152249,7
53253,30
62850,88
11236,50
30152,40
28684,78
5
156777,8
49802,60
62390,02
16235,40
22041,00
22359,94
6
180294,5
57272,99
61775,34
18670,71
25347,15
23961,53
7
211650,0
67233,51
61160,66
21917,79
29755,35
25093,01
8
235166,7
74703,90
60545,98
24353,10
33061,50
26694,61
9
243868,2
70035,00
59542,94
46714,80
25475,10
18451,45
10
280448,4
80540,25
58956,32
53722,02
22927,59
17236,72
11
329222,1
94547,25
58369,69
63064,98
19530,91
14658,93
12
365802,3
105052,5
57783,06
70072,20
16983,40
13444,20
13
310554,0
91611,00
60392,50
29700,00
18301,98
10956,35
14
299052,0
88218,00
59797,50
28600,00
21047,28
15004,95
15
276048,0
81432,00
59202,50
26400,00
24707,67
20186,65
16
264546,0
78039,00
58607,50
25300,00
27452,97
24235,25
Виконано аналітичне вирівнювання часових рядів, тобто. Обрана функція моделі, найкращим чином описує експериментальні дані.
Отже, після обробки даних ми отримали лінійну регресію:
Y = 337473,3 - 0,6 * X1 + 1,7 * X2 - 4,9 * X3
Тепер визначимо вплив кожного чинника в окремо на величину надходжень. Обчислені прогнозні значення кожного з факторів зберігають сформовані тенденції розвитку.
Табл. 3.2.3 Параметри моделі 2 залежності доходів бюджету міста від рівня економічного розвитку території
Y = 29082,496-021x1 + eps;
Y = 29364,85-0,74 x2 + eps;
Y = 1039,996-0.415 x3 + eps;
Y = 27266,466-0,105 x4 + rps;
Оскільки коефіцієнт для X4 = 0, то розрахунки функцііY відповідно будуть мати наступний результат (табл. 3.3.3):
X1
X2
X3
Y
Y_REGR1
1
101499,8
35502,20
64765,12
20101,60
20312,69
2
116724,8
40827,53
64127,04
23116,84
23889,90
3
137024,7
47927,97
63488,96
27137,16
27617,30
4
152249,7
53253,30
62850,88
30152,40
31194,51
5
156777,8
49802,60
62390,02
22041,00
24524,60
6
180294,5
57272,99
61775,34
25347,15
26873,23
7
211650,0
67233,51
61160,66
29755,35
29000,77
8
235166,7
74703,90
60545,98
33061,50
31349,40
9
243868,2
70035,00
59542,94
25475,10
22639,35
10
280448,4
80540,25
58956,32
22927,59
22475,15
11
329222,1
94547,25
58369,69
19530,91
21298,05
12
365802,3
105052,5
57783,06
16983,40
21133,85
13
310554,0
91611,00
60392,50
18301,98
17301,85
14
299052,0
88218,00
59797,50
21047,28
21011,15
15
276048,0
81432,00
59202,50
24707,67
25514,25
16
264546,0
78039,00
58607,50
27452,97
29223,55
Відповідно рівняння регресії тепер буде мати наступний вигляд:
Y (2) = 334657,7 - 0,6 * X1 + 1,8 * X2 - 4,9 * X3
У стовпці Y_REGR1 (табл.3.3.4) наведені показники, розраховані за вище запропонованої моделі.
У стовпці St. Err. Of B (табл.7 додаток 4) вказані стандартні помилки s j оцінок коефіцієнтів, видно, що стандартні помилки в оцінці всіх коефіцієнтів не перевищують самих коефіцієнтів, що говорить про статистичної надійності останніх.
З отриманих вище прогнозних показників, складемо таблицю 3.3.4, в якій відобразимо порівняння отриманих нами прогнозних показників з фактичним виконанням бюджету за період 2006-2009рр в розрізі кожного кварталу.
Табл. 3.2.4 Перевірка моделі 2 на відносну похибку
період
Бюджет (факт),
тис.грн.
Відповідно до запропонованої моделі, тис.грн.
Відхилення (%)
2006р., Iкв.
20 101,60
IIкв.
23 116,84
20 312,69
13,80
IIIкв.
27 137,16
23 889,90
13,59
IVкв.
30 152,40
27 617,30
9,18
2007р., Iкв.
22 041,00
31 194,51
29,34
IIкв.
25 347,15
24 524,60
3,35
IIIкв.
29 755,35
26 873,23
10,72
IVкв.
33 061,50
29 000,77
14,00
2008р., Iкв.
25 475,10
31 349,40
18,74
IIкв.
22 927,59
22 639,35
1,27
IIIкв.
19 530,91
22 475,15
13,10
IVкв.
16 983,40
21 298,05
20,26
2009р., Iкв.
18 301,98
21 133,85
13,40
IIкв.
21 047,28
17 301,85
21,65
IIIкв.
24 707,67
21 011,15
17,59
IVкв.
27 452,97
25 514,25
7,60
СР % Відхилення
13,84
Виходячи з даних табл. 3.3.4 фактичне відхилення від значень, обчислених за запропонованою моделі, що описує процес в середньому становить 13,84%, що знаходиться у межах допустимого значення (15%), значить надана нами модель Y (2) = 334657,7 - 0,6 * X1 + 1,8 * X2 - 4,9 * X3 досить точно описує процес і може використовуватися в прогнозуванні надходжень доходів міського бюджету.
Розрахуємо прогнозні показники доходів бюджету м. Краматорськ на I квартал 2003 року. Підставляємо в модель (2) вихідні дані:
Х1 = 264546, Х2 = 78039, Х3 = 58607,5
Y факт = 26537,97
Y (2) = 334657,7 - 0,6 * X1 + 1,8 * X2 - 4,9 * X3
Y (2) = 334657,7 - 0,6 * 264546 + 1,8 * 78 039 - 4,9 * 58607,5 =
= 334657,7-158727,6 +140470,2-287176,75 = 29223,55
Знаходимо відхилення фактичного значення від значення, обчисленого за моделлю, яка описує процес:
Y прогно - з Y ф = 29223,55 - 26537,97 = 2685,58
Відносна помилка
(Y прогноз - Y ф) / Y 100% = (2685,58 / 26537,97) * 100% = 10,12%
Помилка в межах припустимого (15%), значить модель досить точно описує процес.
3.3 Оцінка економічного потенціалу реалізації бюджетної програми міста
У рейтингу міст і районів Донецької області, Краматорськ, щодо виконання плану доходів міського бюджету займає перше місце, по фінансовому становищу підприємств - четверте місце, за обсягами роздрібного товарообігу на одного жителя - третє місце [6]. Процеси стабілізації та деякого зростання в економічній сфері тягнуть за собою позитивні зміни на ринку праці.
Використання спрощеної системи оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, спецпатент) сприяли розвитку в місті малого бізнесу.
На 10 тисяч населення міста припадає 64 малих підприємства, що в 1,3 рази більше ніж в області.
Підприємствами та установами міста було отримано позитивний фінансовий результат 99,7 млн. грн. Збільшилася кількість прибуткових підприємств у порівнянні з аналогічним періодом у 2008 році.
На 7 одиниць, прибуток отриманий ними склала 115,2 млн. грн. Зменшилася кількість підприємств, що працюють збитково на 6 одиниць, сума збитків склала 15,4 млн.грн.
Станом на 01.07.2009р. в місті було схвалено до реалізації 5 інвестиційних проектів на загальну суму 30 млн. доларів США.
На підприємствах, які реалізують інвестиційні проекти, вироблено продукції на суму 274,9 млн. грн. і збережено більше 9 тис. діючих робочих місць. Обсяг отриманих підприємствами пільг склав 9 млн. грн ..
У 2009 році у бюджеті міста надійшло доходів на суму 37,7 млн. грн. перевиконання плану складає 4,3%, що в свою чергу дозволило в більшій мірі задовольнити соціальні потреби населення міста.
Середня заробітна плата працюючих в місті в 2009рік виросла в порівнянні з відповідним показником 2008 року на 61,8 грн. і склала 514,9 грн ..
Підсумки соціально-економічного розвитку міста поточних і прогнозних показників на 2003 рік відображають динаміку змін на краще як у базових галузях, так і соціальній сфері.
Але, не дивлячись на це, фінансове становище міста в поточному 2003 році порівняно з минулим 2009 роком набагато складніше.
Бюджет міста на 2003 рік планується в сумі 90755,3 тис. грн., В тому числі 25049,3 тис. грн. з цієї суми повинні будуть передані до державного бюджету, що в двічі більше, ніж у 2008 році.
Прийнятий бюджет на 2003 рік на даний момент не виконується. Замість запланованих щомісячно 5,5 млн. грн. доходів надходить 4-4,5 млн. грн.
Потрібно відзначити, той факт, що бюджет міста Краматорськ формується в основному за рахунок надходжень і зборів від підприємств машинобудівного комплексу, найбільшим з яких є ЗАТ НКМЗ, основними партнерами якого є країни далекого зарубіжжя.
Напружена обстановка у світовій економіці негативно впливає на результати підприємства.
Так, обсяг товарної продукції підприємства зменшився в 2009р. на 141966 тис. грн., що в свою чергу позначиться на обсязі фонду оплати праці.
Тепер досліджуємо результати розрахунків за методикою, застосовуваної в фінвідділі в процесі планування і прогнозування доходів.
Розрахунок надходжень доходів до бюджету м. Краматорськ на 2003 рік. Розрахунок здійснено з урахуванням статей 64,65,66, та 69 Бюджетного кодексу України. Відповідно до п.5 ст. 98 Бюджетного Кодексу для розрахунку індексу відносної податкоспроможності на 2003 рік узяті дані про фактичне виконання бюджету за три попередні бюджетні періоди.
Проаналізувавши показники з нижче наведеної таблиці 3.3.1, в якій наведено розрахунок надходжень доходів до бюджету м. Краматорськ на 2003год (Кошик 1) видно, що очікувані надходження в 2009 від податку на прибуток з громадян в порівнянні з фактичними показниками 2008 року збільшилися на 6 529,6 тис. грн., що становить 14,3% в порівнянні з 2008 роком.
Так само в 2009 році очікується збільшення надходжень доходів до бюджету м. Краматорськ (Кошик 1) від штрафів або від утворених ними в установленому порядку адміністративних комісій, а так само плати за реєстрацію підприємницької діяльності на 72,1 тис. грн. і 1,1 тис. грн. відповідно (що становить 41,9% і 2% від цих показників за станом на 2008 рік). в той же час прогнозується зменшення надходжень від плати за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності на 105,8 тис. грн., що на 4,7% нижче показників 2008 року. в той же час, якщо розглядати прогноз 2003 року, то надходження за статтями доходу, що враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, то тут в основному спостерігається тенденція зменшення надходжень.
Якщо ми порівняємо суми надходжень по першому кошику за 2008 та 2003 роки, то вони скоротилися на 10,5% в порівнянні з 2008 роком і на 13,7% в порівнянні з цими ж показниками на 2009 рік. У той же час, при цьому спостерігалася тенденція збільшення цих надходжень до 2009року на 12,3% в порівнянні з 2008р.
Табл. 3.3.1. Доходи, що враховуються при визначенні бюджетних трансфертів (Кошик 1)
№ п / п
Доходи місцевого бюджету
Факт 2008р.
Бюджет 2009р.
Очікуване 2009р.
Прогноз 2003р.
1
Прибутковий податок з громадян
45 704,80
47 851,10
52 234,40
40 832,00
2
Держмито, в частині що належить відповідним бюджетам
766,60
673,00
673,00
673,00
3
Плата за гос.регестрацію підприємницької діяльності, що виконується виконавчими органами місцевих рад
54,40
55,00
55,00
55,00
4
Плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності, які здійснюються виконавчими органами місцевих рад
2 264,80
2 159,00
2 159,00
2 100,00
5
Надходження штрафів, що стягуються виконавчими органами місцевих рад, або утворені ними в установленому порядку адміністративними комісіями
171,90
244,00
135,00
135,00
6
Єдиний податок для суб'єктів малого підприємництва в частині, яка належить відповідним бюджетам
1 404,50
1 300,00
1 300,00
1 300,00
ВСЬОГО
50 367,00
52 282,10
56 556,40
45 095,00
Проаналізуємо надходження доходів м.Краматорськ, які не враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів (Кошик 2).
За підсумками надходжень доходів Кошики 2 (табл. 3.3.2) прогнозні надходження в 2003 скоротилися порівняно з 2008 роком на 15,4%, і на 19,9% в порівнянні з показниками 2009 року.
В основному тенденція зниження спостерігається по надходженнях сум відсотків за користування тимчасово вільними бюджетними коштами на 51,8% і 50,6% відповідно в порівнянні з 2008 і 2009 року.
Хоча в той же час надходження від місцевих податків і зборів, що зараховуються до бюджету місцевого самоврядування м.Краматорськ незначно збільшилися.
Табл.3.3.2. Доходи, що не враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів (Кошик 2)
№ п / п
Доходи місцевого бюджету
Факт 2008р.
Бюджет 2009р.
Очікуване 2009р.
Прогноз 2003р.
1
Місцеві податки і збори, які зараховуються до бюджету місцевого самоврядування
2373
2377
2380
2380
2
Плата за землю
9444,2
7813,3
7820
7820
3
Надходження сум відсотків, за користування тимчасово вільними бюджетними коштами
414,6
405
199,9
200
4
Податок на промисел, що зараховується до бюджету місцевого самоврядування
15
15
15,7
15,7
5
Фіксований сільгосп податок у частині, що зараховується до бюджету місцевого самоврядування
114,5
94
94
94
6
Плата за оренду майнових комплексів, що знаходяться в комунальній власності
268,9
244
280
280
7
Надходження від місцевих грошово-речових лотерей
8
Податок на прибуток підприємств комунальної власності
2760
2815,8
324
9
Платежі за користування надрами
0,1
4,2
10
Інші надходження, у т.ч.:
ін надходження, передбачені законом
54,6
212
37,7
30
податки, не внесені в інші категорії
15,3
плата за утримання дітей у школах-інтернатах
0,3
0,4
2,3
2
надходження від сум кред. і деб.задолженностей
1,6
1
1
1
ін неподаткові надходження
11
Надходження коштів від приватизації майна, що знаходиться у комунальній власності (за 2008р)
346,7
12
Надходження від продажу землі (по 2008 року)
148,8
ВСЬОГО
13182,3
13921,7
13665,9
11146,7
Проаналізувавши прогнозовані надходження в спецфонд, представлені в таблиці 3.3.3, ми бачимо, що вони в порівнянні з 2008 і 2009 роком скоротилися на 4381,3 тис. грн. і на 2087,8 тис. грн. відповідно.
Табл. 3.3.3. Доходи спецфонду
Доходи місцевого бюджету
Факт 2008р.
Бюджет 2009р.
Очікуване 2009р.
Прогноз 2003р.
Податок з власників транспортних засобів, в частині, яка враховується до відповідного бюджету
631,20
432,00
432,20
432,00
Надходження дивідендів від участі в статутних фондів суб'єктів підприємницької діяльності
Плата за забруднення навколишнього середовища, в частині яка зарахуються до відповідного бюджету
176,10
160,00
160,00
175,00
Кошти від відчуження майна яке знаходиться в комунальній власності, в т.ч. від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення комунальної власності
100,00
292,60
90,00
Надходження від продажу землі
162,00
180,00
180,00
Власні надходження від бюджетних установ, що утримуються з відповідного бюджету
6551,00
2091,00
4000,00
2100,00
ВСЬОГО
7358,30
2945,00
5064,80
2977,00
Загальний фонд бюджету в прогнозі на 2003 рік складе:
45095 +11146,7 = 56241,7 т.грн. (Кошик 1 + Кошик 2)
Бюджет міста: 56241,7 +2977 = 59218,7 т.грн. (Загальний фонд + Спецфонд)
Табл. 3.3.4 Індекс податкоспроможності по доходах, що враховується при визначенні міжбюджетних трансфертів
2005
2006
2007
2008
проект на 2003 за розрахунками Мінфіну
Середньорічний за 2005-2008 рр. коефіцієнт динаміки індексу відносної податкоспроможності (K din)
Індекс на 2003р., Скоригований на коефіцієнт динаміки відносної податкоспроможності за 2005-2008рр
1,1638
1,2746
1,4737
1,7189
1,4872
1,1393
1,6944
Середньорічний коефіцієнт динаміки індексу відносної податкоспроможності = (1.2746 / 1.1638 +1.4737 / 1.2746 +1.7189 / 1.4737) / 3 = 1.1393
Індекс податкоспроможності на 2003р. = 1,4872 * 1,1393 = 1,6944
Коефіцієнт приросту індексу відносної податкоспроможності дорівнює:
(1,6944-1,4872) / 1,4872 = 0,1393
Після наведеного вище розрахунку індексу відносної податкоспроможності м.Краматорськ, необхідно відзначити той факт, що для цього розрахунку взяті дані про фактичне виконання бюджету за три попередні бюджетні періоди. При цьому в цих розрахунках не враховані такі фактори, як «разові платежі», які мали місце як в 2007р. так і в 2008р ..
Так в 2007 році значні фактичні надходження з податку на прибуток підприємств комунальної власності забезпечені за рахунок списання кредиторської заборгованості зі строком позовної давності і погашення кредиторської заборгованості відповідно до статті 60 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік». У результаті додаткові надходження податку на прибуток в доход місцевого бюджету склав 4775,9 тис. грн.
Значне перевиконання плану в 2008 році були забезпечені разовим надходженням прибуткового податку від купівлі-продажу акцій ЗАТ НКМЗ. Так сума прибуткового податку, додатково надійшла в доход місцевого бюджету склала 5462 тис. грн ..
Всі перераховані вище фактори спричинили за собою значне збільшення прогнозного обсягу доходів на 2003 рік, який на даний момент з-за затверджених високих показників не виконується.
Тобто в даному випадку не враховується специфіка об'єктивних чинників, властивих розглядався нами місту.
Для часткового вирішення цієї проблеми, необхідно застосовувані в розрахунку фактичні дані про доходи за 2006-2007 роки для визначення показників доходів на 2003 рік, зменшити на надходження таких «разових платежів», які мали місце в нашому випадку.
Для обгрунтування цієї пропозиції необхідно внести у формулу розрахунку індексу відносної податкоспроможності коригуючий коефіцієнт.
Для більш ефективного розрахунку доходів міського бюджету необхідно враховувати їх особливості формування. Для цього потрібно використовувати внутригородскую методику визначення міжбюджетних трансфертів на рівні селищ. Це забезпечить найбільш правильне перерозподіл міських бюджетних коштів, що в кінцевому підсумку позначиться на соціальному розвитку самого міста в цілому.
З вищесказаного слід зазначити те, що всі ці фактори можуть мати позитивний вплив на доходну базу міста Краматорськ. У свою чергу, цей процес вимагає якісного виконання. Необхідно враховувати, що фінансове управління створюється міською радою для здійснення функцій з управління та ефективного використання майна, що знаходиться у міській комунальній власності, планування соціально-економічних процесів, розробці та реалізації програм і планів економічного і соціального розвитку міста, виявленню та притягненню до місцевого бюджету додаткових фінансових ресурсів, раціонального використання бюджетних коштів при проведенні закупівель товарів, робіт і послуг, розширенню інвестиційної діяльності, оперативного управління цими процесами в межах, визначених законодавством та міською радою.
Реалізація перелічених функцій управління повинна бути орієнтована на створення стабільної та достатньої дохідної бази бюджету міста.
Висновки
Проаналізувавши діючий механізм управління доходами бюджету міста Краматорськ, можна відзначити той факт, що методика формування місцевих бюджетів має як позитивні, так і негативні моменти і як будь-яке нововведення вимагає подальшого вдосконалення. Цей факт підтверджується в процесі виконання бюджету.
Перш за все, формульний підхід до визначення показників доходів місцевих бюджетів не враховує впливу на формування міжбюджетних відносин специфіки міста та об'єктивних чинників, характерних для окремих міст і районів. Управління доходами в процесі формування бюджету міста полягає у використанні найбільш відповідної моделі, яка враховує особливості цього процесу.
Для більш ефективного розрахунку доходів міського бюджету необхідно враховувати особливості їх формування. Для забезпечення моніторингу формування бюджету міста та забезпечення прозорості цього процесу необхідно розробляти внутригородскую методику визначення міжбюджетних трансфертів на рівні селищ.
Місцеві бюджети відрізняються досить динамічністю, тому в процесі їх формування необхідно враховувати обсяги мобілізуються бюджетних ресурсів.
Для підвищення ефективності управління доходами бюджету міста необхідно:
- Додатковий розвиток демократичних принципів;
- Реструктуризувати доходи місцевих бюджетів в бік збільшення частки власних доходних джерел;
- Формувати доходи бюджету території з урахуванням специфіки її соціально-економічного розвитку.

Висновок
Комплексне дослідження механізму управління доходами бюджету міста дозволило виявити причини, що стримують ефективність управлінського процесу. Теоретична значущість роботи полягає в розробці науково-обгрунтованих рекомендацій і теоретичних основ механізму управління доходами бюджету міста.
У першому розділі даної роботи була розкрита роль місцевого бюджету в системі соціально-економічного розвитку території; було розкрито зміст і дана характеристика елементів системи управління місцевих бюджетів, на підставі чого можна відзначити наступне:
- Місцеві бюджети як складові ланки консолідованого бюджету є його невід'ємною частиною. Вони якраз і складають важливу частину тієї сукупності, яка використовується для аналізу і визначення умов регулювання економічного і соціального розвитку як окремих територій, так і держави в цілому.
- Економічним механізмом забезпечення сталого розвитку міст, перш за все, є розвиток виробничого потенціалу, а також ефективне поповнення бюджету, залучення вітчизняних та іноземних інвестицій у регіональну економіку.
Основними напрямками управління доходами місцевого бюджету є формування дохідної частини та її виконання. Ефективність управління доходами бюджету, як в процесі формування, так і в процесі виконання міського бюджету полягає в правильному підході до процесу його прогнозування і планування. При цьому по кожному напрямку мають реалізовуватися функції аналізу, контролю і мотивації.
Головним є і той факт, що на даний період часу немає надійної бази даних, на підставі яких можна робити прогнози. Одним з напрямків ефективного формування дохідної частини бюджету є детальний аналіз виконання кожної статті протягом попередніх років з урахуванням певних об'єктивних причин відхилення від передбачених показників.
Податки є головним джерелом доходів бюджету. Відштовхуючись від ситуації, що склалася як на місцевому рівні, так і в країні в цілому можна відзначити те, що оподаткування повинно базуватися на показниках законодавчо закріпленої системи бухгалтерського і статистичного обліку, побудованого з урахуванням міжнародних вимог і стандартів. Тим не менш, податкова система повинна бути стабільною, а в разі прийняття рішення щодо зменшення податків, необхідно знайти джерела поповнення випадаючих бюджетних доходів. Податки в даній ситуації, виконуючи свою фіскальну функцію, повинні в той же час бути інструментом перерозподілу грошових коштів, тим самим стимулюючи відтворювальний процес.
Проаналізувавши механізм управління доходами бюджету міста можна виділити основні методи міжтериторіального регулювання доходів, до яких відносяться дотації вирівнювання і які служать подвійної мети: забезпечення достатності доходів місцевих бюджетів з урахуванням їх доходної спроможності та вирівнювання рівнів податкоспроможності місцевих бюджетів з різними обсягами рівнів кошиків доходів. У Бюджетному Кодексі визначено формульний підхід, який повинен використовуватися, крім цього в ньому передбачені ключові параметри, яким повинна відповідати формула.
Впровадження формульної трансфертної системи дозволяє досягти кількох цілей реформи міжбюджетних відносин, включаючи поліпшення прозорості бюджетних рішень, забезпечення автономності місцевих видатків, справедливого географічного розподілу бюджетних ресурсів та правильних стимулів щодо економічного використання та мобілізації місцевих доходів.
Можна відзначити те, що певні підходи до розмежування місцевих доходів, а саме формування кошиків доходів, одна з яких враховується при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів, а інша призначена для фінансування власних повноважень місцевих органів влади. Іншими словами таке законодавче закріплення переліку доходів створює відмінні умови для перспективного планування доходів території.
У свою чергу, при формуванні доходів бюджету можуть широко застосовуватися загальноприйняті статистичні методи (групування, побудова рядів динаміки, обчислення середніх і відносних показників тощо), метод коефіцієнтів, нормативний, податковий, метод перерозподілу, дотації, субвенції, графіки та діаграми, аналітичні таблиці та ін
Апробація пропонованого механізму на рівні м. Краматорська дозволила при формуванні бюджету врахувати чинники, найбільш впливають на обсяги мобілізованих бюджетних ресурсів. Це, у свою чергу, позитивно позначилося на збалансованості не лише економічного, але й соціального розвитку міста.
Загальнодержавні фінанси, у свою чергу, покликані забезпечувати потреби суспільства загальнонаціонального характеру, відбиваючи при цьому інтереси держави в цілому.
Табл.1.1.1 Система державних фінансів
Ланки
Рівні
БЮДЖЕТ ДЕРЖАВИ
ЦІЛЬОВІ ФОНДИ
ДЕРЖАВНИЙ КРЕДИТ
ФІНАНСОВИЙ КРЕДИТ
ЗАГАЛЬНОДЕРЖАВНІ ФІНАНСИ
державний бюджет
загальнодержавні фонди
державну позику
фінанси державного сектора
МІСЦЕВІ ФІНАНСИ
місцевий бюджет
регіональні фонди *
місцеві позики
фінанси муніципального господарства
* В Україні на місцевому рівні заборонено утворення позабюджетних фондів
Відповідно до бюджетному Кодексом України (Ст.2, п.1.1) бюджет - це план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду. [2]. Поняття «бюджети місцевого самоврядування» відповідно до Ст.1, п.1.1 бюджетного Кодексу України визначаються як бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об'єднань.
У свою чергу, бюджетна система України являє собою сукупність державного бюджету та місцевих бюджетів, яка побудована з урахуванням економічних відносин, державного і адміністративно-територіальних пристроїв і врегульована нормами права (Ст.2, п.1.5) [2].
Відповідно до Закону України "Про бюджетну систему України" від 29.06.95г. бюджетна система нашої держави складається з державного бюджету, бюджету АР Крим та місцевих бюджетів [1].
До місцевих бюджетів в Україні відносять: бюджети областей, міст республіканського підпорядкування, міст обласного підпорядкування, міст районного підпорядкування, районів (в містах), сільські та селищні бюджети. Бюджетну систему України можна представити у вигляді схеми, відображеної на рис. 1.1.1.
Структура бюджетної системи значною мірою залежить від державного устрою країни. Так країна з федеральним устроєм має федеральний (державний) бюджети складових частин федерації (штатів, земель, кантонів, республік), а також місцеві бюджети (районів, міст, сіл - залежно від адміністративного поділу).

Консолідований
державний бюджет

Місцеві бюдж ети
Державі нний
бюджет України
Бюджет АР
Крим

Бюджет міст республіканського підпорядкування (Київ та Севастополь)

Бюдж ети областей
Республіканський
бюджет

Місць-ні
бюджети

Местнийбюджет
Бюджети
районів
Област-ної
бюджет
Бюджети
районів
Бюджети міст
районного підпорядкування
Міський
бюджет
Бюджети
районів
Районний
бюджет
Бюджети міст
районного підпорядкування
Селищні
бюджети
Сільські
бюджети

Ріс.1.1.1 Бюджетна система України
Наприклад, у США центральне місце належить бюджетам штатів, а загальнодержавні функції (оборона, зовнішні зв'язки, загальне управління) задовольняються за рахунок федерального бюджету. У державі без федерального поділу є лише державний і місцеві бюджети.
В Україні за структурою бюджетна система складається з республіканського бюджету та бюджетів адміністративно - територіальних одиниць. Структура доходів бюджетів Україні можна представити у вигляді такої таблиці (Табл.1.1.2)
Негативно слід розцінювати тенденцію щодо поступового зменшення починаючи з 2003 року питомої ваги доходів, які припадали на місцеві бюджети, - з 47,5% до 27,9% у 2008 році (табл. 1.1.3).
Табл.1.1.2 Структура бюджетної системи України
ВИДИ БЮДЖЕТІВ
2003р.
%
2005р.
%
2009р.
%
Державний бюджет
52,4
64,9
61,3
Республіканський АР Крим і обласні
14,4
10,7
25,0
Бюджет державного та обласного підпорядкування
21,2
17,6
14,4
Районні
8,6
5,0
5,0
Міст районного підпорядкування
0,9
0,5
0,7
Селищні
0,9
0,5
0,4
Бюджети сіл
1,6
0,8
0,7
Це більше, ніж в унітарних державах, але менше, ніж у країнах з федеральним устроєм, де бюджетні доходи членів федерації і органів місцевого самоврядування становлять близько 60% доходів консолідованих бюджетів.
Табл.1.1.3. Питома вага місцевих бюджетів у зведеному бюджеті України (%)
Року
Доходи
Витрати

Держбюджет
(Питома вага,%)
Місцеві бюджети (питома вага,%)
Держбюджет
(Питома вага,%)
Місцеві бюджети
(Питома вага,%)
2003
52,5
47,5
56.5
43,5
2004
56,8
43,2
60,0
40,0
2005
54,1
45,9
52,4
47,6
2006
60,0
40,0
54,6
45,4
2007
73,8
26,2
73,8
26,2
2008
72,1
27,9
72,8
27,2
* Дані Міністерства фінансів України (без урахування Пенсійного фонду України)
Тенденція, яка склалася в Україні, суперечить необхідності зростання ролі місцевих бюджетів в економічному і соціальному розвитку країни і не відповідає потребам зміцнення місцевого самоврядування. Ігнорується бюджетна автономія регіональної влади, і існує значна залежність дохідної частини регіональних і місцевих бюджетів від центру. Роль місцевих бюджетів залежить від складу і розмірів дохідних джерел, які надходять у їх розпорядження у вигляді податків, зборів і платежів. До прийняття Бюджетного кодексу вони ділилися на регульовані (які на пайовій основі розподіляються між державним та місцевими бюджетами) і закріплені (які закріплювалися на постійній основі за місцевими бюджетами).
Однією з найважливіших поточних проблем є значна ерозія бази оподаткування через численні пільги. У 2006 р. 93% загальної суми пільг з плати за землю становили пільги, надані законодавством або відповідно повноважень Уряду України. Якщо розглядати надходження до бюджету за джерелами за останній рік у зведеному бюджеті, то збільшення надходжень до місцевих бюджетів збільшилася в наступних джерел доходів [40.c.33]: підхідний податок з громадян - на 3266,3 млн. грн. або в два рази; плата за землю - на 286,4 млн. грн., або на 26,3%; неподаткові надходження - на 1218,1 млн. грн. або в 3,2 рази.
Потенційні можливості економічного розвитку кожного регіону за великим рахунком залежать від його ресурсного потенціалу: природних багатств, виробничої потужності, кваліфікованого персоналу і ін. Ресурси місцевих органів влади - лише частина регіональних фінансових ресурсів. Вони якраз складають ту вагому частину в регіональних фінансових ресурсах, які забезпечують функціонування і розвиток будь-якого регіону.

1.2 Зміст і характеристика елементів системи управління місцевими бюджетами

Розвиток фінансової системи України внесло істотні новації в управління фінансовими ресурсами територіальних громад та їх об'єднань. Цьому сприяла демократизація суспільних відносин, формування громадського суспільства, яке стимулювало внесення змін до системи управління на місцях. Делегування владних повноважень територіальним органам влади у здійсненні господарського, соціального, культурного будівництва супроводжувалося закріпленням за ними необхідних фінансових ресурсів.
Приєднання України до Європейської хартії місцевого самоврядування та ратифікація цього акту в 2003 році прискорили процес демократизації фінансової системи держави через зміцнення місцевих фінансів.
Система місцевих фінансів охоплює такі складові: місцевий бюджет, місцеві податки і збори, трансферти, фінанси комунальних підприємств. Найвагомішою частиною місцевих фінансів є місцеві бюджети. Через них перерозподіляється значна частина ВНП. Так, в Бюджетній резолюції на 2003 рік передбачається показати обсяг місцевих бюджетів розмірі до 40% консолідованого бюджету.
Таким чином, перед фінансовою наукою і практикою виникає надзвичайно важливе завдання - розробити і запровадити якісно нові підходи до управління бюджетними фінансовими ресурсами на рівні адміністративно-територіальних одиниць.
У вирішенні цього завдання можна виділити два аспекти. По-перше, обгрунтування методологічних основ управління бюджетними фінансовими ресурсами регіонів. По-друге, розробку конкретних механізмів реалізації поставлених завдань в практиці управління.
Фінансові ресурси місцевих органів влади є складовою частиною регіональних фінансових ресурсів (Рис 1.2.1).
У публікаціях здебільшого акцентується увага на напрямках удосконалення технологій і методів роботи органів Держказначейства. При цьому залишаються в тіні питання міжвідомчої взаємодії територіальних органів Держказначейства з фінансовими органами місцевих держадміністрацій. Хоча можна стверджувати, що в України зароджуються принципово нові підходи до управління бюджетними фінансовими ресурсами територій, які виявляються в інтеграції діяльності місцевих фінансових органів з територіальними органами Держказначейства.
Перш ніж розглядати елементи системи управління доходами місцевих бюджетів, необхідно визначитися в самому понятті «управління».
Управління - це, перш за все, керівництво. До управління також можна віднести і напрям чиєї-небудь діяльності. Ще одне із загальнодоступних розумінь управління - це процес планування, організації, мотивації і контролю, необхідний для того, щоб сформулювати і досягти мети організації.

SHAPE \ * MERGEFORMAT
Регіональні фінансові ресурси
Кошти державного бюджету, що спрямовуються на фінансування державних програм в регіоні
Муніципальні фінансові ресурси
Кошти підприємств та організацій
Заощадження комунальних орг-й
Створені фіскальним методом
Створені на добровільній основі
Податкові надходження
Неподаткові надходження
Трансферти
Дотації
Субвенції
Субсидії
муніципальні позабюджетні фонди
від загальнодержавних податків
від місцевих податків і зборів
Місцеві
фонди
Добровільні внески, пожертвування громадян та організацій
Ресурси комунальної власності

Рис. 1.2.1 Формування муніципальних фінансових ресурсів
Одним із способів управління доходами бюджету є їх перспективне планування. Таке планування дає можливість визначати перспективну потребу у фінансових ресурсах, виходячи з намічених політичних рішень.
Фінансове планування - найбільш важливий елемент управління фінансами. Об'єктом такого планування виступає фінансова діяльність суб'єктів господарської діяльності та держави, а результатом - складання фінансових планів, кошторисів доходів і видатків адміністративно-територіальних одиниць та країни в цілому. У таких планах визначаються доходи і витрати на відповідний період, взаємини з усіма галузями фінансової та кредитної систем по платежах і розрахунками.
Як відомо, місцеві бюджети складаються з дохідної та видаткової частин. Доходна частина складається з надходжень до місцевих бюджетів, які формуються за рахунок власних, визначених законодавчими актами, джерел та закріплених загальнодержавних податків, зборів та інших загальнообов'язкових платежів.
Склад і обсяг доходів місцевих бюджетів, які визначаються Бюджетним Кодексом України, формуються згідно обсягу повноважень відповідних Рад. Надходження і витрати складають єдиний баланс відповідного бюджету.
Враховуючи вищесказане необхідно враховувати, що між витратами і витратами, також як між доходами і надходженнями є істотна різниця - витрати і доходи є категоріями, регульовані фінансовим правом, у той час як витрати і надходження мають в собі додаткові джерела і напрями використання коштів, які регулюються суспільним правом.
З метою досягнення цілісності бюджетних категорій доходів і витрат, а також для забезпечення взаємозв'язку між функціональним призначенням і економічним характером видатків бюджету Міністерством фінансів України затверджується бюджетна класифікація (Ст.2, п.1.1), яка має такі складові частини: класифікація доходів бюджету; класифікація видатків бюджету (у тому числі кредитування за вирахуванням погашення); класифікація фінансування бюджету; класифікація боргу.
Розглянемо структуру доходів бюджету.
Згідно зі статтею 9 Бюджетного Кодексу України доходи бюджету класифікуються за такими розділами: податкові надходження; неподаткові надходження; доходи від операцій з капіталом; трансферти.
Податковими надходженнями вважають передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі.
Неподатковими надходженнями вважаються доходи від власності та підприємницької діяльності; адміністративні збори і платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу; надходження від штрафів та фінансових санкцій; інші неподаткові надходження.
Трансферти - кошти, отримані від інших органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших держав або міжнародних організацій на безоплатній та безповоротній основі.
Загальний обсяг доходів складається з трьох основних складових частин:
- Доходи, які закріплюються за бюджетами місцевого саморегулювання і враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів або виключення з місцевого бюджету (Кошик № 1). До цих доходів відносяться податки і збори (обов'язкові платежі), визначені в ст.64, ст.66 Бюджетного кодексу України згідно розмежованих повноважень відповідних рад;
- Власні доходи місцевих бюджетів, які не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, визначених у статті 69 Бюджетного Кодексу України (Кошик № 2);
- Міжбюджетні трансферти (дотація та субвенція, які надаються бюджетом вищого рівня бюджетам нижчих рівнів).
Тенденція, яка склалася в Україні, суперечить необхідності зростання ролі місцевих бюджетів в економічному і соціальному розвитку країни і не відповідає потребам зміцнення місцевого самоврядування. Ігнорується бюджетна автономія регіональної влади, і існує значна залежність дохідної частини регіональних і місцевих бюджетів від центру.
Роль місцевих бюджетів залежить від складу і розмірів дохідних джерел, які надходять у їх розпорядження у вигляді податків, зборів і платежів. До прийняття Бюджетного кодексу вони ділилися на регулюючі (які розщеплювалися у відсотковому відношенні між державним та місцевими бюджетами), закріплені (які закріплювалися на постійній основі за місцевими бюджетами) і власні. Нерідко поняття власні та закріплені доходи ототожнювалися. Закріпленими вважалися доходи, які на стабільній основі повністю або частково передавалися до місцевих бюджетів, а власними - ті, що виникали внаслідок рішень органів місцевого самоврядування.
На нашу думку, власними можна вважати лише доходи, які територіально локалізовані, тобто безпосередньо залежать від діяльності місцевої влади, які повною мірою їх контролюють і використовують на свій розсуд. Іншими словами, власними доходами можна вважати доходи, надходження яких визначається політикою та діяльністю органів місцевого самоврядування. Якщо керуватися таким концептуальним підходом до визначення складу власних доходів, то цим вимогам не відповідає жоден вид доходів місцевих бюджетів.
Відносно доходів міських (міст обласного підпорядкування), а також районних бюджетів у порядку, на умовах і в межах, зазначених законами України, зараховуються: податок на прибуток підприємств і організацій комунальної власності цього рівня; прибутковий податок з громадян у межах, визначеної радою народних депутатів вищого рівня; плата за землю у розмірах, встановлених радою народних депутатів вищого рівня; податок на нерухоме майно громадян; місцеві податки і збори; частина доходів від приватизації державного майна, яка визначена радою народних депутатів вищого рівня; надходження від оренди цільових майнових комплексів, які перебувають у комунальній власності цього рівня; відрахування, дотації і субвенції, отримані з бюджету вищого рівня.
Доходи районних міських бюджетів практично ні чим не відрізняються від доходів районних бюджетів.
Доходи міських (міст районного підпорядкування) селищних і сільських бюджетів також встановлюється в залежності від податку на прибуток підприємств і організацій комунальної власності цього рівня; прибуткового податку з громадян у відсотках відрахувань; плати за землю в розмірах, передбачених законодавством; місцевих податків і зборів, а також відрахувань, дотацій, субвенцій, отриманих з бюджету вищого рівня; інших надходжень.
Якщо взяти окремо дохідну частину місцевого бюджету, то в ній видно відображення результатів роботи підприємств, організацій та інших суб'єктів господарювання, які існують на даній території. Масштаби їх діяльності та розміри доходів - це та частина, яка мобілізується в доходи місцевих бюджетів за допомогою податків, зборів та інших обов'язкових платежів.
На формування місцевих бюджетів надає рівень доходів населення, які також є платником податку. Важливість цього джерела доходів зростає в умовах розвитку підприємницької діяльності суспільства. Так, в структурі доходів загального фонду місцевого бюджету на 2008 рік велику частину становив прибутковий податок [39, с.30].
Міністерство фінансів України надає Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевим державним адміністраціям та виконавчим органам відповідних рад особливості складання розрахунків до проектів бюджетів на наступний бюджетний період. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та виконавчі органи відповідних рад зобов'язані надавати необхідну інформацію: Міністерству фінансів України - для проведення розрахунків обсягу міжбюджетних трансфертів та інших показників; Верховній Раді України - для перевірки достовірності цих розрахунків.
Відповідно до типової форми бюджетних запитів, визначеною Міністерством фінансів України, і відповідно до статті 34 цього Кодексу та з урахуванням особливостей складання проектів місцевих бюджетів, місцеві фінансові органи розробляють і доводять до відома головних розпорядників бюджетних коштів інструкції з підготовки бюджетних запитів.
Розроблений проект рішення про місцевий бюджет потім виноситься на розгляд галузевих і бюджетних комісій. Після розгляду та обговорення комісії висловлюють свої зауваження та рекомендації щодо пропонованого проекту бюджету, які повинні бути прийняті місцевими фінансовими органами до уваги разом з внесенням відповідних змін. У разі незгоди фінансового органу із зазначеними зауваженнями на розгляд сесії відповідної Ради виносяться разом з проектом рішення про місцевий бюджет зауваження бюджетної комісії, про що доповідає голова цієї комісії. Після розгляду, обговорення зауважень та доповіді керівником місцевого фінансового органу, виключно сесії відповідної ради надано право прийняття остаточного варіанта рішення про місцевий бюджет.
Рішенням про місцевий бюджет визначаються: загальна сума доходів і витрат (з поділом на загальний і спеціальні фонди), а також поділом витрат на поточні і капітальні; граничний обсяг річного дефіциту (профіциту) місцевого бюджету в майбутньому бюджетному періоді; бюджетні розпорядження головним розпорядникам коштів за функціональної бюджетної класифікації; доходи бюджету за бюджетною класифікацією; бюджетні призначення міжбюджетних трансфертів; додаткові положення, які регламентують процес виконання бюджету.
Після затвердження сесією відповідної Ради рішення про місцевий бюджет для здійснення програм, які проводяться за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягами наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів (ст. 21-22 Бюджетного Кодексу України) та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня. Після цього головний розпорядник бюджетних коштів:
- Розробляє на підставі плану діяльності проект кошторису та бюджетні питання, і надає їх місцевому фінансовому органу;
- Отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у рішенні про місцевий бюджет, доводить у встановленому порядку до розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (одержувачі коштів) відомостей про обсяги асигнувань, забезпечує управління бюджетними асигнуваннями;
- Затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня, якщо інше не передбачено законодавством;
- Здійснює внутрішній контроль за повнотою надходжень, отриманих розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачами бюджетних коштів, і витрачання ними бюджетних коштів.
- Отримує звіти про використання коштів від розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів і аналізує ефективність використання ними бюджетних коштів.
Бюджетні кошти спрямовуються на державне управління, народне господарство, соціально - культурні заходи, оборону, підтримку і розвиток науки. Державний бюджет і місцеві бюджети всіх рівнів становлять фінансову основу для поєднання загальнодержавних і регіональних інтересів.
Центральне місце бюджету у фінансовій системі, перш за все, пояснюється тим, що з його допомогою перерозподіляється значна частина національного доходу. У країнах з розвиненою ринковою економікою через бюджет перерозподіляється майже половина національного доходу.
У відповідності з діючими в Україні законодавчими актами в основу функціонування бюджетної системи закладені два важливих принципи. Перший - це розподіл компетенцій між рівнями бюджету. Це дає можливість органам державної влади будь-якого рівня маневрувати власними й залученими в доходну частину бюджету джерелами для здійснення соціально - економічних заходів. Другий принцип - забезпечення єдиної правової бази, єдиної форми бюджетної документації при наданні (одержанні) необхідної статистичної та бюджетної інформації.
Бюджетна система грунтується на взаємозв'язку бюджетів всіх рівнів, що відбувається за допомогою використання регульованих дохідних джерел, створення цільових і регіональних бюджетних фондів, їх часткового перерозподілу. Це важливе положення реалізується через систему податків, які регулюють обсяги надходжень фінансових ресурсів, між державою та її регіонами, а також у цілому по території України. Необхідність такої системи виникає в результаті того, що в рамках країни існує різниця у фінансовій забезпеченості регіонів як наслідок ряду об'єктивних причин, пов'язаних з їх економічним і географічним положенням. Незалежність бюджетів забезпечується присутністю джерел доходів і витрат і правом вибирати напрямок їх використання.

1.3 Концепція управління доходами бюджету міста в умовах розвитку інституту місцевого самоврядування

Концепція, як окрема категорія, являє собою систему певних поглядів на що-небудь. Вона висловлює основну думку при визначенні мети і завдання дослідження, вказуючи при цьому механізми його реалізації.
Концепція управління полягає у визначенні та вираженні поглядів на процеси планування, організації, мотивації і контролю, необхідних для формулювання і досягнення цілей організації.
Щодо цілісної концепції формування бюджету міста можна сказати те, що вона повинна формуватися на підставі системи економічних принципів і критеріїв розподілу функціональних повноважень всередині органів місцевого самоврядування, що дозволить створити економічні умови для ефективної організації муніципальної влади та функціонування багаторівневої бюджетної системи на основі внутрішніх стимулів.
Основу фінансової бази місцевих органів влади, як відомо, представляють доходні надходження до місцевих бюджетів, які закріплюють їх економічну самостійність, активізують господарську діяльність, дають можливість місцевим органам влади розвивати інфраструктуру на підвідомчу території, розширювати економічний потенціал регіону.
З плином часу форми і методи бюджетної роботи і бюджетного планування змінюються, але бюджет завжди залишається об'єктивною необхідністю.
Бюджетну систему Україні властива наявність різноманітних бюджетів, а тому регулювання їх в умовах ринкової економіки - дуже складний процес. Для зручності можна виділити чотири форми регулювання бюджетів: централізована, здійснювана Мінфіном з метою вирівнювання можливостей одержання доходів і фінансування видатків усіма місцевими органами держави; децентралізована, основою якої є фінансова самостійність місцевих рад; забезпечення джерелами доходів усіх складових бюджетної системи; забезпечення бюджетним фінансуванням усіх галузей народного господарства.
У Верховній Раді на державному і муніципальному рівні ведуться суперечки щодо централізованої і децентралізованої форм регулювання доходів місцевих бюджетів.
Децентралізація тісно пов'язана з організацією системи державного управління. Вона сприяє побудові ефективних відносин між центральним урядом та органами влади на локальному рівні.
Ще в 1924 році польський дослідник Куманецкий у своїй роботі "Централізм і децентралізація" зазначав, що провідна ідея децентралізації полягає в передачі органам місцевого самоврядування компетенції для вирішення питань, пов'язаних з місцевими потребами. У середині XIX століття подібних поглядів дотримувався німецький економіст Умпфенбах: "Місцеві інтереси набагато краще можуть бути оцінені на місцях, ніж центральною владою, яка задовольняє останні за вищу ціну, ніж при забезпеченні їх місцевою владою" [22]. Думка цих дослідників поділяв і відомий російської фінансист початку XX століття Д.. Боголєпов. Він зробив таке зауваження: «крім тих функцій, які держава виконує як єдине ціле, в кожній її частині існує цілий ряд: потреб, які не мають загальнодержавного інтересу, але є суттєво важливими для окремої території». З одного боку, забезпечити задоволення таких інтересів держава не в силах. З іншого - на місцях краще знають потреби та смак населення, тому передача окремих функцій держави на локальний рівень сприяє задоволенню інтересів жителів окремих територій.
Наведене вище свідчить, що більшість дослідників, під децентралізацією розуміли розширення прав і компетенції місцевих органів управління у вирішенні питань місцевого значення.
Розподіл функцій управління між державою та місцевими органами має здійснюватися за принципом доцільності: ту чи іншу задачу потрібно відносити до компетенції того рівня управління, яке краще та економніше може його виконати. Слід розрізняти коло дій органів місцевого самоврядування: доручені державою - у вигляді децентралізації його управління, і власний місцевий.
Уряд країни розглядає децентралізований принцип регулювання доходів місцевих бюджетів як принцип майбутнього, беручи за приклад розвиток західних країн, зокрема США.
Але для втілення в життя такої системи необхідні багато умови стабільності розвитку регіонів, виділення їх у самостійні, які мають свою політику розвитку, територіальні одиниці. Фінансові кошти, в основному, як і раніше, накопичуються у державному бюджеті як загальнодержавні податки і обов'язкові платежі, «хазяїном» яких є Верховна Рада України, яка розподіляє ці кошти між державою і місцевими органами управління у вигляді відрахування. Нестабільне положення з фінансами не дає можливості встановити стабільні нормативи відрахувань до місцевих бюджетів від загальнодержавних податків і обов'язкових платежів.
Для самостійного затвердження бюджетів необхідно, щоб кожна рада народних депутатів мав на перспективи не тільки свої, закріплені за ними доходи, а й розміри відрахувань від загальнодержавних доходів і податків.
Сутність саморегулювання спрощено можна представити такою схемою: місцева адміністрація самостійно, не порушуючи чинного законодавства, вирішує всі питання, які стосуються організації місцевого життя.
Сучасна демократична держава повинна не тільки визначати можливість існування в ній місцевого саморегулювання, а всіляко підтримувати його подальший розвиток, оскільки без останнього не можливо уявити реальність існування суспільства взагалі. Власне такий підхід до місцевого саморегулювання і передбачений в законопроекті, який розглядається Верховною Радою України.
Крім прогнозування і планування доходної частини місцевого бюджету необхідно вміти правильно планувати розподіл ресурсів з урахуванням макроекономічної політики (Мал. 1.3.1)
Крім такого планування потрібно враховувати і раціональне використання ресурсів (виконання бюджету), що у свою чергу передбачає використання певних методів при формуванні доходів місцевого бюджету (табл. 1.3.1).
Табл. 1.3.1 Методи формування місцевих доходів
Методи
Доходи
1. продуктивна діяльність:
-Підприємницька
-Частина прибутку місцевих підприємств;
2. від майнових прав та майна
-Постійні (здача в оренду)
-Разові (реалізація майна)
3. податковий
- Місцеві податки і збори
SHAPE \ * MERGEFORMAT
Макроекономічна
політика
Макроекономічний прогноз розвитку на наступний рік
Оцінка виконання прогнозу економічного і соціального розвитку на поточний рік.
Очікуване виконання бюджету поточного року
Позабюджетні фонди
Бюджет.
Доходи, витрати, фінансування

Рис. 1.3.1 Планування бюджету на макроекономічному рівні
Таким чином, перед фінансовою наукою і практикою виникає надзвичайно важливе завдання - розробити і запровадити якісно нові підходи до управління бюджетними фінансовими ресурсами на рівні адміністративно-територіальних одиниць. У вирішенні цього завдання можна виділити два аспекти. По-перше, обгрунтування методологічних основ управління бюджетними фінансовими ресурсами регіонів. По-друге, розробку конкретних механізмів реалізації поставлених завдань у практиці управління
Фінансове планування і прогнозування - є панацеєю від усіх проблем органів місцевого саморегулювання. Воно також має обмеження щодо сфери та можливості використання, які необхідно враховувати ще перед початком створення системи фінансового планування та прогнозування.
Для прогнозування місцевих доходів міста, необхідно: визначити джерела доходів, на підставі яких будуть складатися прогнози; зібрати історичні дані по кожному джерелу доходу - фактичних дохід по кожному джерелу за 5 останніх років, опис джерела доходу і його законодавчої та нормативної бази. При цьому потрібно звернути увагу на те, щоб сума окремих доходів прирівнювалася фактичної загальній сумі доходів в кінці року. Потім переглянути дії на предмет виключення всіх дискреційних змін розцінок, зміни бази оподаткування, та інших разових дій; проаналізувати дані і характеристики джерела доходів для визначення найбільш придатною методики прогнозування; вибрати найбільш підходящий метод прогнозування і використовувати його.
Одним з основних принципів формування бюджетних взаємозв'язків між державою та місцевим самоврядуванням на 2009 рік було чіткий розподіл на стабільній основі фінансових ресурсів між державним і місцевим бюджетами. Починаючи з 2009 року за місцевими бюджетами закріплені дохідні джерела, що забезпечують їх систематичне надходження виключно в грошовій формі. Головним з них є прибутковий податок - 63,6% від загальної суми закріплених та власних надходжень у бюджеті 2009 року [22, с.30]. Крім того, ст.66 Бюджетного кодексу визначає доходи бюджету Автономної республіки Крим, обласних і районних бюджетів.
На даний момент дуже важливим є підвищення частини власних доходів місцевих бюджетів. Цьому має, в свою чергу, сприятиме розвинута система місцевих податків і зборів. Ставками податків і зборів потрібно приділяти особливу увагу. Цей вид платежів, як говорилося вище, є основним джерелом власних надходжень.
Тому, для забезпечення максимального надходження місцевих податків і зборів необхідно враховувати наступне: недопущення заборгованості бюджету з комунального податку; збільшення надходжень ринкового збору; збільшення збору за парковку автомобілів. У свою чергу, необхідно створити відповідні умови для підвищення ставок зборів.
У структурі податкової системи України необхідно виділити загальні податки, які розділяються між державними і місцевими бюджетами, та встановити довгострокові стабільні нормативні відрахування від цих податків.
В останні роки Україна була свідком поступового переходу від старої системи фінансування місцевих бюджетів, яка більшою мірою будувалася на поділі податків, параметри якої змінювалися з року в рік до більш прозорої системи закріплення податків за певними рівнями бюджетів, а також застосування трансфертів вирівнювання, які надаються з державного бюджету для фінансування видаткових потреб.
Бюджетний Кодекс закріплює прибутковий податок з громадян, окремі види державного мита та плати за реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності та ліцензії, а також частина єдиного податку малих підприємств для місцевих бюджетів. Всі інші загальнодержавні податки, зокрема, ПДВ, акцизні збори та податок на прибуток підприємств закріплені за державним бюджетом. Одночасно Бюджетний Кодекс вводить прозору формульну систему дотацій вирівнювання, які надаються місцевим бюджетам.
Попри те, що політичне рішення про розподіл вже реалізовано у формі Бюджетного кодексу, і надалі доводиться чути критику такого розподілу податків і пропозиції повернутися до практики початкового застосування поділу основних загальнодержавних податків.
Прихильники цієї ідеї вважають, що це дозволить збільшити фінансову базу місцевого самоврядування, і тим самим зменшити залежність місцевих органів влади від центрального уряду. Зокрема, звучать пропозиції надати статус регулюючих податків ПДВ та податку на прибуток підприємств, які, починаючи відповідно з 2004 і з 2007 рр.., Були закріплені за державним бюджетом (за винятком бюджетів міст Києва і Севастополя, до яких застосовується окремий порядок).
Практика показує, що поділ основних загальнодержавних податків і зборів, таких як ПДВ, податок на прибуток підприємств і акциз не дозволяє ясно і чітко вирішити проблему збільшення власної бази оподаткування.
Разом з тим, воно породжує додаткові проблеми, які негативно позначаються на обсязі надходжень, зокрема місцевих бюджетів, і економічному розвитку всієї країни. Разом з тим, є інші податки, базу та ставки яких уповноважене визначати центральний уряд, але тим не менш які доцільніше було б закріпити за місцевими бюджетами.
Виходячи з вищесказаного, можна зробити висновок, що при виборі інших загальнодержавних податків, які можуть бути закріплені за місцевими бюджетами, або при впровадженні нових податків слід керуватися такими принципами:
- Податки не повинні легко експортуватися поза межі території, на якій вони збираються, тому що в противному випадку місцеві органи влади не будуть відчувати себе відповідальними за них;
- База оподаткування повинна бути відносно рівномірно розподілена між регіонами, що буде створювати рівні можливості отримання надходжень в різних регіонах і досить великий, щоб задовольняти видаткові потреби місцевих бюджетів;
- Податок повинен стягуватися з не вельми мобільних факторів, тому що в іншому випадку платники податків будуть переміщатися з регіонів з порівняно великою базою оподаткування до регіонів з відносно невеликою базою оподаткування;
- Податки не повинні створювати значних економічних викривлень і щоб їх адміністрування не було пов'язано з великою трудністю;
- Громадські послуги місцевих органів влади, які надаються конкретним споживачам, повинні фінансуватися за рахунок плати, яку вносять ці споживачі.
Одним з податків, який найкраще відповідає наведеним вище принципам, а отже, який було б доцільніше віддати під контроль місцевих органів влади або передати їм, є податок на нерухомість.
База оподаткування, яка включає і землю, і будівлі, розташовані на ній, є потенційно великою і відносно рівномірно розподіленої по території всієї країни. Ні земля, ні будівлі не є рухомими чинниками, які можна перевозити і одного регіону до іншого.
В Україні, починаючи з 1995 р., неодноразово висувалися пропозиції запровадити податок на нерухоме майно. Однак жодне з цих пропозицій поки що не було прийнятим. Враховуючи те, що впровадження податку на нерухоме майно, буде вимагати значного часу і вкладення важливих ресурсів, роботу з його розробки слід прискорити. Податок на землю (плата за землю), хоча і має значно вагоміше базу оподаткування (будівлі, розташовані на землі, не підлягають оподаткуванню), ніж податок на нерухомість, але і він відповідає більшості з окреслених вище критеріїв. Тому бажано закріпити цей податок за місцевими бюджетами. По суті, це вже зроблено в Бюджетному кодексі, прийнятому Верховною Радою України.
Підсумувавши вищесказане, можна зробити наступний висновок: стягнення податків і зборів на рівні місцевого самоврядування слід приділяти особливу увагу. Цей вид платежів є основним джерелом власних надходжень. За рахунок власних доходів, як відомо, фінансуються витрати на соціальне забезпечення і захист, програми міського значення щодо молоді, жінок, сім'ї; місцеві програми розвитку житлово - комунального господарства та благоустрою населених пунктів. Саме з цією метою дуже важливо збільшувати величину власних доходів місцевих бюджетів, чому, в свою чергу, повинна сприяти розвинена система податків і зборів.
Цілісна концепція реформування в управлінні доходами місцевих бюджетів повинна будується в першу чергу на системі економічних принципів і критеріїв розподілу функціональних повноважень всередині між органами місцевого самоврядування, що є передумовою для створення економічних умов для ефективної організації державної влади в країні і, в свою чергу, для функціонування багаторівневої бюджетної системи на основі внутрішніх стимулів.
Так само реформування має торкнутися безпосередньо і самої бюджетної системи. Перехід від централізованої до багаторівневої бюджетну систему з самостійними місцевими бюджетами, яка б сприяла ефективному управлінню державних функцій у рамках відповідних фінансових ресурсів, можливий тільки на основі створення економічної зваженої системи розподілу повноважень, видатків і доходів. Така система характеризується виконанням умов інституціональної симетрії, що базується на ідеях К. Вікселя щодо правил прийняття рішень про державні витрати.
Згідно з положеннями сучасної фінансової теорії, умови інституціональної симетрії передбачає одночасне дотримання трьох принципів:
- Фіскальної еквівалентності, згідно з яким користувачі суспільними благами самі повинні знайти відповідні витрати;
- Коннексітета, тобто відповідності між функціональними повноваженнями (щодо прийняття рішень щодо надання суспільних благ) та видатковими зобов'язаннями;
- Автономії, тобто самостійності прийняття рішень органами влади різних рівнів про витрати і доходи відповідних бюджетів.
Отже, основним напрямками функціонування системи управління доходами місцевого бюджету є: формування доходів місцевого бюджету; виконання доходів місцевого бюджету.
Ефективність даної системи досягається при реалізації з названих напрямків таких функцій управління як аналіз, контроль і мотивація.
Визначальною функцією управління в процесі формування доходів бюджету є планування, а в процесі виконання - облік.

Висновки

Розглянувши роль місцевого бюджету в системі соціально-економічного розвитку території, зміст і характеристику елементів системи управління місцевих бюджетів можна відзначити наступне:
- Місцеві бюджети як складові ланки консолідованого бюджету є його невід'ємною частиною. Вони якраз і складають важливу частину тієї сукупності, яка використовується для аналізу і визначення умов регулювання економічного і соціального розвитку як окремих територій, так і держави в цілому.
- Економічним механізмом забезпечення сталого розвитку міст перш за все є розвиток виробничого потенціалу, а також ефективне поповнення бюджету, залучення вітчизняних та іноземних інвестицій у регіональну економіку.
Основними напрямками управління доходами місцевого бюджету є формування дохідної частини та її виконання. Ефективність управління доходами бюджету, як в процесі формування, так і в процесі виконання міського бюджету полягає в правильному підході до процесу його прогнозування і планування. При цьому по кожному напрямку мають реалізовуватися функції аналізу, контролю і мотивації.
Головним є і той факт, що на даний період часу немає надійної бази даних, на підставі яких можна робити прогнози. Одним з напрямків ефективного формування дохідної частини бюджету є детальний аналіз виконання кожної статті протягом попередніх років з урахуванням певних об'єктивних причин відхилення від передбачених показників.
Податки є головним джерелом доходів бюджету. Відштовхуючись від ситуації, що склалася як на місцевому рівні, так і в країні в цілому можна відзначити те, що оподаткування повинно базуватися на показниках законодавчо закріпленої системи бухгалтерського і статистичного обліку, побудованого з урахуванням міжнародних вимог і стандартів. Тим не менш, податкова система повинна бути стабільною, а в разі прийняття рішення щодо зменшення податків, необхідно знайти джерела поповнення випадаючих бюджетних доходів. Податки в даній ситуації, виконуючи свою фіскальну функцію, повинні в той же час бути інструментом перерозподілу грошових коштів, тим самим стимулюючи відтворювальний процес.
Об'єктивною передумовою забезпечення оптимальної збалансованості бюджету є його реальне наповнення, в основі якого лежить економічне зростання.

Розділ 2. Методика управління доходами бюджету міста

2.1 Методика міжтериторіального регулювання доходів

Протягом 2006-2009 років значно змінилася структура доходів місцевого бюджету. Її динаміка свідчить про її залежність від податкової політики (зміні податкових ставок, бази оподаткування, податкових пільг тощо). Економічна ситуація в державі також безсумнівно позначається на структурі місцевих доходів.
В даний час управління регіональними системами характеризуються своєю складністю, інформативністю, комплексним характером процесу прийняття рішень, що в свою чергу вимагає системних досліджень на основі узагальнених моделей соціально-економічного розвитку конкретних територій.
Основна мета нашого дослідження потребує більш детального вивчення основної ланки в регулюванні національної економіки і регіонального управління.
Зараз Постановою Кабінету Міністрів затверджено порядок розрахунку обсягу міжбюджетних трансфертів (дотацій вирівнювання, субвенцій та коштів, що передаються до бюджету вищого рівня) і нормативів відрахувань від загальнодержавних податків і зборів. Цей Порядок розроблено на виконання Закону України про Державний бюджет України з урахуванням окремих положень проекту Бюджетного Кодексу України, прийнятого Верховною Радою України.
Розподіл обсягу міжбюджетних трансфертів, визначених пунктами 1 і 3 першої частини статті 96 Бюджетного Кодексу, затвердженого законом про Державний бюджет України, а саме: дотація вирівнювання та коштів, що передаються до Державного бюджету України та місцевих бюджетів з інших місцевих бюджетів, визначається на основі формули, затвердженої Кабінетом Міністрів і повинна враховувати такі параметри:
1) фінансові нормативи фінансової забезпеченості та коригуючі коефіцієнти до них;
2) кількість мешканців та кількість споживачів соціальних послуг;
3) індекс відносної податкоспроможності відповідного міста чи району.
4) прогнозний показник кошика доходів бюджетів місцевого самоврядування для бюджетів міст Києва та Севастополя, міст республіканського і обласного значення, і прогноз доходів, визначених другою частиною статті 66 Кодексу - для районних бюджетів.
5) коефіцієнт вирівнювання.
Відповідно до загальних положень порядку розрахунку обсягу міжбюджетних трансфертів (дотацій вирівнювання, субвенцій та коштів, що передаються до бюджету вищого рівня) і нормативів відрахувань від загальнодержавних податків і зборів, обсяг дотацій вирівнювання, який надається з державного бюджету бюджетам областей та м. Севастополя, з бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів - бюджетам міст республіканського (Автономної Республіки Крим) і обласного значення та бюджетам районів, а також коштів, що передаються до бюджету вищого рівня (Т i), визначаються загальним фондом бюджету як різниця між розрахунковим обсягом видатків адміністративно-територіальної одиниці ( V i), прогнозним обсягом доходів, які акумулюються на її території (D i), по єдиному типу наступної формули:
T i = V i - D i                                                                    (2.1.1)
Коефіцієнт вирівнювання (a i) використовується для місцевих бюджетів, що передають кошти до державного бюджету і обчислюється за формулою обсягу дотації вирівнювання. Він має індивідуальне значення і визначається в межах від 0,60 до 1,00, що враховує середньорічний темп приросту обсягу кошика закріплених доходів бюджету та адміністративно-територіальної одиниці за роки, що є базовими для розрахунку індексу відносної податкоспроможності. При цьому, загальний обсяг коштів, на який зменшується сума дотацій вирівнювання, є тотожним загальному обсягу коштів, на який зменшується сума коштів, що передаються до Державного бюджету України з місцевих бюджетів у разі використання коефіцієнта вирівнювання.
Коефіцієнт вирівнювання (a I ) Визначається за формулою:
, (2.1.2)
де Кр - коригувальний коефіцієнт врахування величини середньорічного темпу приросту обсягу закріплених доходів бюджету i-тої адміністративно-територіальної одиниці за базові роки.
При проведенні розрахунків обсяг міжбюджетних трансфертів на 2003 рік коефіцієнт вирівнювання a I приймається рівним одиниці для всіх дотаційних бюджетів.
Обсяг дотацій вирівнювання з державного бюджету, що надаються місцевим бюджетам або коштів, що передаються з цих бюджетів до державного бюджету (T i), визначається за загальним фондом бюджету адміністративно-територіальної одиниці як різниця між розрахунковим обсягом видатків (V i), прогнозним показником обсягу доходів (кошика доходів), які акумулюються на її території (D i) зі змінним коефіцієнтом вирівнювання a I, і розрахункового обсягу коригування доходів (ΔD i) за єдиним типом формули:
T i = a i (V i - (D i-Δ D i)) (2.1.3)

Обсяг субвенцій на фінансування пільг та субсидій населенню на оплату електроенергії, природного і скрапленого газу, житлово-комунальних послуг визначається для адміністративно-територіальних одиниць, виходячи із загальних фінансових ресурсів, що є джерелом їх формування, та відповідних розрахункових видатків місцевих бюджетів на цю мету. Що стосується обсягів субвенцій на інші цілі, передбачені Законом України «Про державний бюджет», то вони визначаться по інших окремих розрахунками.
Формула розрахунку індексу відносної податкоспроможності відповідної адміністративно-територіальної одиниці затверджується Кабінетом Міністрів України. При розрахунку обсягів доходів кошика № 1 також враховуються втрати закріплених доходів відповідних місцевих бюджетів у наслідок отримання пільг платникам податків згідно з рішенням Верховної Ради АРК та відповідних місцевих рад.
Ki = [((D i1 + L i1) / (D u1 + L u1)) 'N u1 + ((D i2 + L i2) / (D u2 + L u2))' N u2 +
+ ((D i3 + L i3) / (D u3 + L u3)) 'N u3] / (N il + N i2 + N i3), (2.1.4)
де: K i - індекс відносної податкоспроможності адміністративно-територіальної одиниці;
D ul, D u2, D u3, D il, D i2, D i3 - доходи, закріплені за усіма місцевими бюджетами та бюджетом адміністративно-територіальної одиниці за звітними даними про їх фактичне надходження за відповідні роки базового періоду;
L ul, L u2, L u3, L il, L i2, L i3 - сума пільг, наданих місцевими органами влади з податків і зборів, включеним до доходів, закріплені за усіма місцевими бюджетами та бюджетом адміністративно-територіальної одиниці за відповідні роки базового періоду ;
N ul, N u2, N u3, N il, N i2, N 13 - чисельність населення України та адміністративно-територіальної одиниці на 1 січня відповідного року базового періоду.
Індекс відносної податкоспроможності є коефіцієнтом, що визначає рівень податкоспроможності адміністративно-територіальної одиниці у порівнянні з аналогічним середнім показником по Україні з розрахунку на одного жителя. Обсяг кошика доходів відповідного бюджету з використанням індексу податкоспроможності бюджету міста визначається на основі даних про фактичне виконання відповідного бюджету за три останні бюджетні періоди. Індекси відносної податкоспроможності не можуть зміняться і переглядатися частіше, ніж раз на три роки.
Розрахунок обсягу доходів, закріплених за місцевими бюджетами, здійснюється на основі прогнозного обсягу доходів зведеного бюджету України, визначеного у свою чергу, на основі прогнозних основних макропоказників економічного і соціального розвитку України на плановий бюджетний період, а також шляхом застосування індексу відносної податкоспроможності адміністративно-територіальної одиниці за формулою:
D i = K i '(N l + N il + N i3)' Du4 / (N ul + N u2 + N u3), (2.1.5)
де: D u4 - прогнозний обсяг доходів (кошика доходів), закріплених за усіма місцевими бюджетами, які враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів на плановий бюджетний період;
Ki - індекс відносної податкоспроможності адміністративно-територіальної одиниці.
З метою врахування депресивності окремих адміністративно-територіальних одиниць прогнозний показник кошика доходів, які враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів (D i), розрахований в порядку формули 2.1.5, змінюється на розрахунковий обсяг коригування доходів (Δ Di), який розраховується за такою формулою:
(2.1.6)
де Kdin - коефіцієнт динаміки індексу відносної податкоспроможності за 2005-2008рр., який розраховується за формулою:
(2.1.7)
Kstd - коригувальний коефіцієнт зниження індексу відносної податкоспроможності, який має 4 значення в залежності від значення коефіцієнта Kdin (Табл. 2.1.1):
Табл.2.1.1. Розмір коригувальний коефіцієнт зниження динаміки індексу відносної податкоспроможності
Значення коефіцієнта K din
Коригувальний коефіцієнт K std
до 0,9
1,0
від 0,9 до, 95
0,5
від 0,95 до 1,0
0,25
від 1,0 і більше
0
Як вже розглядалося нами раннє, загальний обсяг доходів складається з трьох основних частин:
- Доходи, які закріплюються за бюджетами місцевого саморуправленія та враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів або виключення з місцевого бюджету (Кошик № 1);
- Власні доходи місцевих бюджетів, які не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, визначених у статті 69 Бюджетного Кодексу України (Кошик № 2);
- Міжбюджетні трансферти (дотація та субвенція, які надаються бюджетом вищого рівня бюджетам нижчих рівнів).
Розглянемо склад доходів, що закріплені за бюджетами місцевого самоврядування та включені при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів (Кошик 1) [ст.64, 69]
До доходів, що закріплюються за бюджетами місцевого самоврядування та враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів, належать такі податки і збори (обов'язкові платежі):
1) прибутковий податок з громадян у частині, визначеній статтею 65 цього Кодексу;
2) державне мито в частині, яка належить відповідним бюджетам;
3) плата за ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності та сертифікати, що видаються виконавчими органами відповідних рад;
4) плата за державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, що справляється виконавчими органами відповідних рад;
5) плата за торговий патент на здійснення деяких видів підприємницької діяльності (за винятком плати за придбання торгових патентів пунктами продажу нафтопродуктів (автозаправними станціями, заправними пунктами), що справляється виконавчими органами відповідних рад;
6) надходження адміністративних штрафів, що накладаються виконавчими органами відповідних рад або утвореними ними в установленому порядку адміністративними комісіями;
7) єдиний податок для суб'єктів малого підприємництва в частині, яка належить відповідним бюджетам.
Розрахунок прогнозного показника обсягу доходів по кошику № 1 (тобто розрахунок прогнозних надходжень закріплених за доходами місцевих бюджетів (крім податку на прибуток з громадян) з урахуванням надходжень фіксованого податку на доходи фізичних осіб підприємницької діяльності) здійснюється шляхом прямого розрахунку з використанням індексу відносної податкоспроможності відповідної адміністративно-територіальної одиниці, яка обчислюється на основі звітних даних про фактичні надходження відповідних податків, зборів до цих бюджетів за три останні бюджетні періоди (базовий період), попередні того, в якому формуються показники бюджету на плановий бюджетний період.
До власних доходів місцевих бюджетів, які не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів належать:
1) місцеві податки і збори, які зараховуються до бюджету місцевого самоврядування;
2) 65 відсотків плати за землю;
3) податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів у частині, що зараховується до відповідного бюджету;
4) надходження сум відсотків за користування тимчасово вільними бюджетними коштами;
5) податок на промисел, що зараховується до бюджетів місцевого самоврядування;
6) надходження дивідендів, нарахованих на акції (частки, паї) господарських товариств, які є у власності відповідної територіальної громади;
7) плата за забруднення навколишнього природного середовища в частині, що зараховується до відповідного бюджету;
8) кошти від відчуження майна, яке знаходиться в комунальній власності, в тому числі від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення, що перебувають у комунальній власності;
9) фіксований сільськогосподарський податок у частині, що зараховується до бюджету місцевого саморегулювання;
10) плата за оренду майнових комплексів, що перебувають у комунальній власності;
11) надходження від місцевих грошово-майнових лотерей;
12) плата за гарантії, надані з дотриманням умов, визначених статтею 17 Бюджетного Кодексу України;
13) гранти та дарунки у вартісному вираженні;
14) власні надходження бюджетних установ, які утримуються за рахунок коштів відповідного бюджету;
15) податок на прибуток підприємств комунальної власності;
16) платежі за спеціальне використання природних ресурсів місцевого значення;
17) інші надходження, передбачені законом.
Слід зазначити, що хоча Міністерство Фінансів і не враховує доходи кошика № 2 при розрахунку трансфертів, однак, здійснює її розрахунок, оскільки плата за землю є частиною доходів районних і обласних бюджетів. Крім цього, Міністерство Фінансів зобов'язана здійснювати оцінку всіх ресурсів зведеного бюджету України. Розподіл кошика № 2 Міністерство Фінансів здійснює також з використанням індексів податкоспроможності. Ці розрахунки фінансовий орган може враховувати при формуванні своїх власних доходів.
Розрахунок обсягу доходів, які є зовнішніми - трансфертів з державного та обласного бюджетів, здійснюється окремо за кожним видом надходжень. Розмір дотацій місцевому бюджету чи вилучення з місцевого бюджету залежить від обчисленого прямим способом обсягів доходів кошика № 1 і видатків на делеговані повноваження. Обсяг субвенції, що надається з Державного бюджету визначається Законом про Державний бюджет. Трансферт з обласного бюджету також може бути безумовний, тобто бути додатковою дотацією для подолання диспропорцій у межі бюджетних установ або витрат від не потрапили доходів, або умовний - субвенцією. У свою чергу, субвенція так само може бути здійснена на договірних або бездоговірний умовах. Так, у разі поділі на обласному рівні субвенції з Державного бюджету, угода не укладається - умови надання субвенції фактично визначаються Законом про державний бюджет та відповідними спеціальними нормативними актами (наприклад, які регулюють деякі програми щодо соціального захисту).
Після проведення вищезгаданих розрахунків доходів кошика № 1 місцевими фінансовими органами здійснюється порівняння величин, обчислених Міністерством Фінансів прямим розрахунком і прогнозними розрахунками економічного розвитку. Остаточний обсяг доходів кошика № 1 визначається сесіями відповідних місцевих органів, але він не впливає на розмір трансферту місцевому бюджету або виключення з місцевого бюджету, визначеного міністерством фінансів України.
Місцева рада може збільшувати доходи кошика № 1 по відношенню до розрахованим Мінфіном, якщо прогнози показують кращі показники. Зменшення ж доходної частини також можливо, проте в політичному плані це не виправдано.
У свою чергу, бюджет складається із загального та спеціального фондів. Загальний фонд бюджету включає: всі доходи бюджету, крім тих, які призначені для зарахування до спеціального фонду; всі видатки бюджету за рахунок надходжень до загального фонду бюджету; фінансування загального фонду бюджету.
Спеціальний фонд бюджету включає: бюджетні розпорядження на видатки за рахунок конкретно визначених джерел надходжень; гранти або дарунки (у вартісному вираженні), отримані розпорядниками бюджетних коштів на конкретну мету; різницю між доходами і видатками спеціального фонду бюджету.
Суму доходів місцевого бюджету можна представити у вигляді такої формули:
å Доходів = å податкові доходи + å неподаткові доходи +
+ Å доходи від операцій з капіталом + å трансферти (2.1.8)
Бюджетний кодекс України, прийнятий у 2008 році, закріпив перші результати розпочатої бюджетної реформи та налагодив прямі зв'язки державного і місцевих бюджетів. Кодекс не тільки визначив, а й закріпив конкретні джерела доходів за місцевими бюджетами. Це дало можливість направити зусилля на збільшення доходів і на посилення ефективності використання бюджетних коштів на місцевому рівні. Іншими словами, органи місцевого самоврядування отримали довгоочікувані реальні стимули до збільшення і нарощування своїх фінансових ресурсів. У той же час кодекс передбачає одне з важливих і обов'язкових умов - прозорість бюджетного процесу, а саме: застосування нових підходів і методів аналізу конкретних поточних або перспективних проблем для прийняття відповідних рішень.
Прийнятий Бюджетний Кодекс передбачає ліквідацію міжрегіональних дисбалансів за допомогою розрахованих за формулою трансфертів. Ця система розрахунків передбачає рівні можливості фінансування на душу населення не залежно від рівня місцевого бюджету в усіх регіонах.
Важливою особливістю формульних трансфертів, яку часто не зовсім розуміють, є те, що в основі трансфертів лежить різниця між розрахунковою видаткової потребою і розрахункової можливістю доходів. Проте ні розрахункова видаткова потреба, ні розрахункова податкова потреба не визначаються фактичними обсягами доходів і витрат, які спостерігаються в процесі виконання бюджетів. Разом з тим, показник розрахункової видаткової потреби грунтується на розрахунку видаткових нормативів, а розрахункова прибутковість - залежить від ефективності та потенціалу збору доходів. Як наслідок, формула створює важливі стимули до заощадження коштів та мобілізації додаткових доходів де тільки можливо.
Дотація, обчислена за формулою, може сприйматися як фіксований, одноразовий платіж, на обсязі якого не можуть позначитися зусилля місцевого самоврядування, спрямовані на скорочення витрат або на нарощенні бази оподаткування. Тому органи місцевого самоврядування не зможуть знайти найбільш економний спосіб надання соціальних послуг, при цьому не втрачаючи нічого з зекономлених коштів.
Аналогічно, якщо орган місцевого самоврядування, докладає різні зусилля щодо розширення бази оподаткування і досягає при цьому успіху, у нього залишається левова частка залучених доходів. Це пов'язано з тим, що відносний індекс податкоспроможності фіксується на тривалий період часу, і яке-небудь нарощення доходів у наступному періоді буде впливати на трансферт лише в тій мірі, в якій воно буде впливати на прогноз сумарних середньодушових доходів в наступному і бюджетному періоді.
Цей момент можна проілюструвати простим арифметичним прикладом. Припустимо, що є місто з населенням 1 млн. жителів і індексом податкоспроможності, рівним 2. Припустимо далі, що загальний обсяг кошика доходів становить 8 млрд. грн. Оскільки загальна кількість населення України - 50 млн., то середньодушові доходи кошика -160 грн. За таких умов розрахункова доходоспособность міста представляють собою твір його індексу, сумарних середньодушових доходів і кількості його населення, тобто в цьому випадку - 320 млн. грн. (2 * 160 * 1000000). Припустимо далі, що цьому місту в наступному році вдалося наростити свою базу оподаткування, і приріст доходів становив 50 млн. грн. Якщо цей приріст буде враховуватися при прогнозуванні доходів на наступний рік, загальні середньодушові доходи кошика зростуть до 161 грн. Розрахована доходоспособность міста, таким чином, зросте до 322 млн. (2 * 161 * 1000000), в результаті чого при розрахунку дотації місту для наступного року зміниться на 2 млн. грн. Тобто, якщо місто є одержувачем трансферту, то його обсяг зменшиться на 2 млн. грн. і місто зможе залишити у своєму розпорядженні 48 млн. грн, або 96% отриманого ним приросту доходів. Якщо ж це місто є донором, а не одержувачем трансферту, то сума, яка воно може перерахувати до центру, зросте на 2 млн. грн з тим самим наслідком щодо частки приросту доходів, що залишається в його розпорядженні.
Що ж стосовно до власних доходів, то якщо орган місцевого управління зможе розширити свою базу власних джерел надходжень, то в його розпорядженні залишаються всі додаткові доходи. Це пов'язано з тим, що власні доходи виключені з розрахунку кошика доходів, отже рівень трансфертів ні яким чином не залежить від суми зібраних власних доходів.
Загалом, формула не винагороджує органи місцевого самоврядування, які від самого початку мали велику базу оподаткування, а разом з тим прагнуть спонукати до нарощування цієї бази. Наявність великої початкової бази оподаткування є переважно історичним фактом, тому як немає ні одних обгрунтованих причин у необхідності врахування у формулі таких випадків. Однак, формула має елемент гнучкості, яка дозволяє встановити певне обмеження в прагненні досягти вирівнювання. Оскільки встановлено, що ступінь вирівнювання може бути більше 100%, але не менше 60%. Міністерство фінансів може дозволити «більш заможним» органам місцевого самоврядування відповідно до законодавства залишити у себе велику частку свого кошика доходів, зменшивши обсяг трансферту, який вони повинні перевести до держбюджету. Однак таке рішення не залишиться без наслідків, оскільки «менш заможні» органи місцевого самоврядування також отримають дещо менше дотацій, якщо ступінь вирівнювання прийнята менше 100%. Вибір рішення в цьому напрямку в однаковій мірі буде визначатися як політичними, так і економічними міркуваннями.

2.2 Методи прогнозування доходів місцевого бюджету

Фінансове прогнозування можна визначити як процес складання прогнозу доходів і витрат майбутніх періодів в основі якого лежать певні економічні та політичні припущення.
Різні способи і прийоми розробки прогнозних і планових документів і показників у залежності від видів їх призначення якраз визначають методи прогнозування і планування.
Об'єднання в єдине ціле отриманої інформації в процесі проведення аналітичного дослідження та збір необхідних даних є фундаментальною основою методики прогнозування.
Ключовою передумовою прогнозування є тенденції та ситуація, що склалася, які є джерелами майбутніх змін. Саме те, на скільки вірно нами буде визначена тенденція змін даної ситуації і фактори її зміни, на стільки найімовірніше стають наші прогнози.
Для того, щоб бути ефективними прогнози необов'язково повинні бути стовідсотково точними. Фактично у прогнозуванні точність має порівняно менше значення, ніж сам процес його розробки. Вже сама розробка прогнозу може підвищити ефективність діяльності органів місцевого самоврядування.
Як свідчить світова практика, при прогнозуванні найбільш найімовірніше проблеми виникають при аналізі чотирьох груп доходів, а саме: місцевих податків і зборів, продажу муніципальної власності, загальнодержавних податків, які розподіляються між центром і муніципалітетами, субсидій.
Прогноз величини надходжень від загальнодержавних податків, які розподіляються між центром і муніципалітетами, та субсидій залежить від загальнодержавних прогнозів та даних щодо доходів на майбутній рік. Саме ці цифри використовуються органами місцевого саморегулювання для розробки власних прогнозів. Як свідчить світова практика, отримання таких прогнозів пов'язане з певними труднощами. Вони можуть бути обумовлені несвоєчасними прогнозними розрахунками на національному рівні, їх низькою якістю, і т.д.. Крім того, в силу певних обставин держава може змінити пропорції перерозподілу доходів від певних податків, або надати місцевим підприємствам (виробництв) податкові пільги вже після того, як вже було зроблено прогноз.
Бюджетне прогнозування - один з видів економічного прогнозування і в часі може ділиться на коротко-, середньо-і довгострокове. Найбільш прийнятими його методами є: екстраполяція, моделювання, експертні оцінки. Послідовність робіт при прогнозуванні показників бюджету: визначення завдань, цілей, збір та аналіз інформації, вибір моделі прогнозування, розробка рекомендацій для оптимізації рішень, які приймаються за даними прогнозних розрахунків.
Метод «експертної оцінки» базується на раціональних доказах і інтуїції висококваліфікованих фахівців (експертів), обробці їх інформації про прогнозований об'єкті. Цей метод важко описати, оскільки кожен експерт має свої власні методики.
В якості експертів використовуються експертні комісії та поради органів влади, наукові ради інститутів, окремо взяті особи. Одне з основних умов - вони не повинні бути зацікавлені в результатах експертизи. Для експертної оцінки визначається склад експертів, розробляється процедура експертизи (аналіз результатів, шкала оцінок, опитування, способи виявлення колективної думки). Причому експертиза може бути як індивідуальною, так і колективної і виражатися у формі доповідної записки, сценарію, інтерв'ю і т.д.
Прогнозування трендів - цей метод, в основі якого лежить припущення про час як єдиної змінної. Таким чином, оцінки майбутнього залежать від тих змін доходів і витрат, які мали місце в минулому, з урахуванням фактору часу. Як свідчить світова практика, така техніка прогнозування може давати досить точні результати, але за умови економічної стабільності.
Використовуючи цей метод потрібно чітко розуміти вихідні припущення, на яких базується даний метод. Якщо говорити коротко, то їх зміст лежить у тому, що час - це важливий показник визначення обсягів майбутніх доходів і витрат. При цьому також допускається, що рівень зростання в майбутньому буде таким же, як і в останні роки.
Переваги методу визначення трендів полягає в простоті його використання, дає досить точному прогнозі на 1-2 роки. Цей метод надійний інструмент прогнозування доходів і витрат, розмір яких не є чутливою до економічних умов.
До недоліків цього методу можна віднести те, що вона не дає можливості визначити момент, коли динаміка змінної може змінитися (наприклад, буде прогнозуватися зростання певного показника не залежно від економічних реалій, оскільки прогноз базується на даних попереднього року), і те що, він не може бути використаний для аналізу політики (так, наприклад, підхід на основі визначення трендів не дає можливості передбачити демографічні та економічні зміни в суспільстві).
Як і будь-який прийом, використання техніки визначення трендів вимагає здійснення певних кроків, а саме:
1.Необходімо вибрати змінну (певний вид доходу або категорію витрат), динаміку якої потрібно спрогнозувати.
2.Собрать статистичні дані, які характеризують цю змінну за останні кілька років. У цьому зв'язку слід зазначити, що точність прогнозу збільшується у міру того, як зростає період, за який збираються відповідні дані.
3.Проаналізіровать зібрані дані на предмет виявлення будь-яких одномоментних подій (наприклад, зміни розцінок, або податкової бази, і т.п.). Такі зміни мають бути виключені для того, щоб результат був більш достовірним.
4.Проаналізіровать дані на предмет визначення чи можна говорити про більш-менш стабільні зміни в абсолютному вимірі, чи відносному плані (відсоток приросту або зменшення). Для цього рекомендується використовувати графік.
5.Якщо графічне зображення тенденції наближається до прямої лінії, то можна цілком впевнено припустити, що в даному випадку ми маємо справу з динамікою абсолютного значення змінної. Якщо нанесені точки розміщуються на кривій лінії (увігнута від верху), то можна припустити, що динаміку краще охарактеризувати через темпи зростання (або зменшення).
Для визначення зростання або зменшення певної величини у відсотках, необхідно використовувати таку формулу:
, (2.2.1)
де g t - зростання (зменшення) у відсотках за певний період часу,
V t - абсолютна величина досліджуваної змінної в звітом) періоді,
V t-1 - абсолютна величина досліджуваної змінної у попередньому періоді.
6. Для використання цієї формули в разі, коли період розрахунку становить кілька років, необхідно визначити величину зростання за кожний рік, знайти їх суму (цих величин) і розділити на кількість років, в результаті чого вийде середня щорічна оцінка зміни відповідної величини.
7. Для застосування величини зростання в процесі складання прогнозу на наступний рік, потрібно перетворити щорічну складову величину зростання в десяткову дріб, розділивши її на 100; додавши 1.00 і помноживши цю суму на величину останньої точки для отримання величини прогнозованих доходів або витрат на наступний відрізок.
8. Повторити процес для наступного відрізка.
Метод визначення трендів підходить для прогнозування доходів і витрат, які не пов'язані з економічними умовами в тому випадку, коли відповідна змінна характеризується приблизно однаковими темпами щорічного зростання або зменшення. Так, як приклад можна привести такі змінні, як місцеві податки і збори.
Прогнозування на основі багатофакторної регресії.
У прогнозах на основі багатофакторної регресії (далі для скорочення ми будемо вживати МФР - прогнози) використовується не час, а інші чинники. Головна ідея прогнозування на основі багатофакторної регресії полягає в тому, що між вхідними даними і відповідними видами діяльності є чітка і однозначна зв'язок. Слід окремо зазначити, що даний вид прогнозування оперує середніми величинами, а динаміка їх коливання не збігається з різкими змінами економічної кон'юнктури. Так, наприклад, використання середніх показників на душу населення (наприклад, доходу на душу населення, забезпечення певними послугами, тощо) може призвести до зменшенню прогнозованих обсягів і витрат тоді, коли має місце істотне економічне зростання або криза.
Порядок розробки прогнозу на основі багатофакторної регресії:
1) вибрати змінну (певний вид доходів або категорію витрат), динаміку якої необхідно спрогнозувати;
2) визначити формулу, яку необхідно використовувати в процесі прогнозування. Наприклад, число одиниць (вартість одиниці = обсяг доходу або витрат);
3) зібрані фактичні дані, які характеризують обрані змінні за попередні роки (періоди). Мова йде про визначення тих факторів, які зумовили динаміку поведінки такої змінної. При цьому необхідно враховувати те, що, як правило, прогнозисти грунтуються на даних за останні 5 років;
4) проаналізувати кожен вид даних. Для кожної виду даних необхідно визначити основні чинники, які зумовили його зміна (або, навпаки, забезпечили сталість) протягом часу. Цими факторами можуть бути: демографічні зміни, зміни кількості споживачів певних послуг, зміни в політиці на місцевому та центральному рівнях, зміни вартості послуг і робіт, перегляд розцінок і норм;
5) визначити всі обмеження (і їх джерела), які встановлюються по кожному виду доходів і категорії витрат;
6) сформулювати вихідні припущення прогнозу по відношенню до тих складових формули, які будуть зростати / знижуватися незалежно від діяльності органів місцевого самоврядування (наприклад, демографічні тенденції, міграція населення, тощо) та ідентифікувати ті складу, які залежать від діяльності органів місцевого самоврядування (наприклад, ставки окремих податків і зборів, заробітна плата певних категорій працівників, тощо);
7) провести необхідні розрахунки.
Далі визначимо переваги та недоліки прогнозування на основі багатофакторної регресії.
Переваги: ​​цей метод досить простий у користуванні; цей метод дає досить точні результати для короткострокових і довгострокових прогнозів доходів і витрат, коли використовуються параметри, на величину яких не впливають зміни економічних умов; цей метод також корисний і тоді, коли використовуються параметри, величина яких залежить від економічних умов; цей метод є досить точним, коли мова йде про необхідність врахувати економічне зростання, і т.п.; цей метод є порівняно недорогим.
Недоліки: метод базується на припущенні про постійність зв'язку між вхідними даними і відповідними видами діяльності; метод передбачає використання середніх величин, які є менш чутливими до змін економічної кон'юнктури; точність результату залежить від вихідних припущень, які грунтуються на тенденціях попередній період); метод не є ефективним для аналізу тих сфер, які перебувають у кризовому стані.
Використання методу прогнозування на основі багатофакторної регресії
МФР - прогнози використовуються для оцінки обсягів майбутніх доходів і витрат, які залежать від інших ніж час факторів. Такими факторами, коли мова йде про доходи, можуть бути податок на нерухомість (або його аналог), місцеві збори і платежі, плата за різного роду дозволи та ліцензії, які видаються місцевою владою, інші адміністративні збори. МФР - прогнози можуть також використовуватися для оцінки фіскального впливу тих чи інших рішень у галузі економічної політики. Найкращий результат цей вид прогнозування дає в разі аналізу довгострокових наслідків політики щодо міського розвитку, економічного використання на території міста, тощо.
Метод моделювання дуже поширений підхід до аналізу, який використовується в прогнозуванні та плануванні. Він базується на розробці економіко-математичних моделей і вирішенні завдань за допомогою електронно-обчислювальних машин. Моделювання дозволяє враховувати безліч факторів, розкривати взаємозв'язки і вибирати найкращі варіанти та рішення. Разом з тим будь-яка модель відображає дійсні явища обмежено, в межах заданих параметрів, що необхідно враховувати при аналізі результатів рішення задач на ЕОМ. Сутність економіко-математичного моделювання у плануванні фінансових показників полягає в тому, що воно дозволяє знайти кількісне вираження взаємозв'язку між фінансовими показниками та факторами, їх визначальними. Цей зв'язок виражається через економіко-математичну модель. Економіко-математична модель представляє собою точний математичний опис економічного процесу, тобто опис факторів, що характеризують структуру та закономірності зміни даного економічного явища за допомогою математичних символів і прийомів (рівнянь, нерівностей, таблиць, графіків і т.д.). Модель може будуватися за функціональною, або кореляційної, зв'язку. Функціональний зв'язок виражається в рівнянні види:
Y = f (x), (2.2.2)
де: Y - показник;
х - фактори.
В економіко-математичну модель повинні включатися тільки основні чинники. Перевірка якості моделей проводиться практикою. Практика застосування моделі показує, що складні моделі з безліччю параметрів виявляються найчастіше непридатними для практичного використання. Планування основних фінансових показників на основі економіко-математичного моделювання є основою для функціонування автоматизованої системи управління фінансами (АСУФ).
Усі розглянуті методи планування застосовуються в комплексі; не можна обійтися яким-небудь одним з них, так як кожен допомагає вирішувати одну сторону проблеми. Але у всіх випадках при розробці балансів, цільових комплексних програм, проектів обов'язково потрібні науково обгрунтовані нормативи.
Діючі методи управління бюджетно-податкової системою не тільки не допомагають, а досить часто шкодять зусиллям підприємств і регіонів у розвитку виробництва, підвищення його ефективності і збільшення доходів підприємств, галузей і бюджету. Методи збільшення доходів бюджету носять в основному фіскальний характер і недостатньо враховують такі показники, як ефективність використання ресурсів, обсяги виробництва та реалізації продукції і послуг, вартісну, галузеву і регіональну структуру економіки, рівень рентабельності та інтенсифікації виробництва та інфляції.
Тому є гостра необхідність в удосконаленні діючих і розробці нових методів аналізу, прогнозування та планування бюджетного процесу на різних рівнях економіки, які сприяли оптимізації фінансових відносин і взаємозв'язків, визначення показників і резервів збільшення доходів, прийняття обгрунтованих рішень на підставі багатоваріантних розрахунків.
Що стосується якості прогнозування податкових надходжень, то його сьогодні важко назвати задовільним. Порівняння планових показників з фактичними свідчить про те, що реальність прогнозів, затверджених на державному рівні, відносно невелика. За окремим (основним) видам податків за досліджуваний період існує розбіг між фактичними і прогнозними значеннями (до 150% для річних показників). Значні помилки мають місце не тільки в традиційно складному для прогнозування прибуткового податку з громадян на, а й у податку на прибуток підприємств комунальної форми власності.
Очевидно, що основна причина розбіжності планових обсягів надходжень з фактичними ховається в характері планування, коли показники розраховуються не на підставі реального потенціалу оподаткування, а виходячи з потреб бюджету. Крім того, самі методи прогнозування будуються на складній конструкції - прогноз на прогнозі. При цьому зовсім не враховується одна з головних особливостей ринкової економіки - невизначеність попиту і, тому, рівня реалізації продукції.
Ще одна проблема, що стосується точності розрахунків доходної частини бюджету, пов'язана з її методикою. Ринкова економіка і виникнення суб'єктів господарювання різних форм власності, а також нестабільність податкового законодавства суттєво впливає на цей показник бюджету. З одного боку, втрата керованості економікою з боку держави, що реалізувалася у відсутності фінансових планів суб'єктів господарювання недержавних форм власності, а також руйнування системи збору економічної інформації (раніше це здійснювалося по вертикалі через планові комісії) не дозволяє зробити точними розрахунки передбачуваних надходжень до бюджету. З іншого боку, відбуваються періодично зміни в податковому законодавстві не дають можливості наблизити до максимальної точності розрахунки доходів, тому що невідома реакція підприємців, які за цей час продемонстрували свою винахідливість у питанні ухилення від сплати податків.
Таким чином, розрахунки доходної частини бюджету базуються на методиці використання фінансових показників, що склалися або складаються фактично за попередній рік з урахуванням інфляції і тенденцій, що спостерігаються в макроекономіці.
При формуванні доходів бюджету широко застосовуються загальноприйняті статистичні методи (групування, побудова рядів динаміки, обчислення середніх і відносних показників тощо), метод коефіцієнтів, нормативний, податковий, метод перерозподілу, дотації, субвенції, графіки та діаграми, аналітичні таблиці та ін
Широко використовується метод коефіцієнтів. Неодноразове збільшення цін на товари першої необхідності та іншу продукцію, а також підвищення заробітної плати в бюджетних установах регулюються через коефіцієнти, а тому й розрахунки бюджету провадяться із застосуванням коефіцієнтів. Головним недоліком методу коефіцієнтів є те, що він не стимулює виявлення резервів і не сприяє впровадженню режиму економіки коштів.
Нормативний метод грунтується на використанні прогресивних норм і нормативів, при цьому враховується особливості галузей виробничої та невиробничої сфер, а також відповідні зміни в попередньому періоді. Цей метод дає можливість об'єктивно оцінити потреби галузей у фінансових ресурсах, створити реальні умови зацікавленості і відповідальності в ефективному використанні фінансових ресурсів. В умовах переходу до ринкової економіки цей метод має особливе значення, саме нормативний метод планування фінансових ресурсів дозволяє передбачити стратегічні потреби у фінансових ресурсах.
Але нормативний метод планування не є панацеєю, його ефективність залежить від: узгодженості методик визначення норм і нормативів на всіх рівнях у різні роки; комплексності планування по всіх розділах, параграфах і статтях бюджетної класифікації і по галузях народного господарства; своєчасної коригування норм і нормативів, обгрунтованості методів їх розрахунку; ефективності формування та використання норм та нормативів.
Загальна структура моделі залежить від постановки завдання. У стандартній постановці завдання при розробці проекту бюджету завдання полягає у розрахунку прогнозних надходжень за кожним джерелом доходів бюджету окремо. Сума прогнозних надходжень по всіх джерелах доходів дає прогнозне значення сукупного доходу бюджету. У цьому випадку загальна (економетрична) модель представляє собою сукупність моделей, яка складається з регресійних моделей для кожного виду доходів і моделі сукупного доходу.

2.3 Модель управління доходами бюджету міста в умовах розвитку інституту місцевого самоврядування

Моделювання-це досить поширений підхід до аналізу. Сам термін «модель» можна визначити як системний підхід до планування і прогнозуванні, який базується на використанні сценаріїв розвитку подій. У більш узагальненому плані модель представляє собою опис якоїсь майбутньої ситуації, яка базується на ряді припущень.
Формування місцевих бюджетів є процесом, який включає в себе складання, розгляд і затвердження місцевих бюджетів. Процес складання бюджету може бути початий тільки після визначення макроекономічних показників та прийняття рішень щодо оцінок надходжень, зроблених прогнозів, а також виробленої бюджетної політики. Побудова процесу складання бюджету та управління ним не перебувають у загальному статичному положенні. Кожного року цей процес, безсумнівно, повинен враховувати вплив економічних показників на надходження до бюджету і політичні цілі уряду.
Згідно з Бюджетним кодексом України можна визначити порядок складання та затвердження проектів місцевих бюджетів наступною схемою: див ріс.2.3.1

SHAPE \ * MERGEFORMAT
Доведення Мінфіном особливостей складання розрахунків до проекту бюджету
Підготовка проекту рішення про бюджет міста
Доведення Мінфіном розрахунків прогнозних обсягів міжбюджетних трансфертів
Аналіз бюджетних запитів фінорганами
Розробка бюджетних запитів головними розпорядниками бюджетних коштів
Розробка і доведення фінорганами управління міста інструкцій з підготовки запитів
Надання Мінфіну інформації для розрахунків міжбюджетних трансфертів та інших показників
Прийняття бюджету рішенням відповідної ради

Рис. 2.3.1 Порядок складання та затвердження проекту бюджету міста
Відповідно до ст.78 бюджетного Кодексу міські, селищні, або сільські ради (у разі, якщо відповідні виконавчі органи не створені) забезпечують виконання відповідних місцевих бюджетів. Місцеві фінансові органи здійснюють загальну організацію та управління виконання відповідного місцевого бюджету, координують діяльність учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету.
Казначейське обслуговування місцевих бюджетів здійснюється територіальними органами Державного казначейства України за функціями, визначеними статтею 48 цього Кодексу.
Місцевий бюджет виконується відповідно до кошторису, яка затверджується керівником місцевого фінансового органу. До затвердження кошторису керівником місцевого фінансового органу затверджується тимчасовий перелік на відповідний період. Керівник місцевого фінансового органу протягом бюджетного періоду забезпечує відповідність кошторису місцевого бюджету встановленим бюджетним призначенням.
Місцевий фінансовий орган у процесі виконання місцевого бюджету за доходами здійснює прогнозування та аналіз доходів відповідного бюджету.
Податки, збори (обов'язкові платежі) та інші доходи місцевого бюджету зараховуються безпосередньо на рахунок «відповідного бюджету", відкритий у територіальному органі Державного казначейства України. Вони не можуть акумулюватися на рахунках органів стягнення. Податки, збори (обов'язкові платежі) та інші доходи визнаються зарахованими в доход місцевого бюджету з моменту зарахування їх на рахунок відповідного бюджету, відкритий в територіальному органі Державного казначейства України.
Виконання місцевих бюджетів за видатками здійснюється за процедурою, визначеною статтею 51 цього Кодексу.
Рішення про внесення змін до рішення про місцевий бюджет встановлюється відповідною радою за поданням офіційного висновку місцевого фінансового органу про перевиконання чи недовиконання доходної частини загального фонду відповідного бюджету. Факт перевиконання доходної частини загального фонду місцевого бюджету визнається на підставі офіційних висновків місцевого фінансового органу за підсумками трьох кварталів при перевищенні доходів загального фонду місцевого бюджету на відповідний період, більше ніж на 15 відсотків. Факт недоотримання доходів загального фонду місцевого бюджету визнається на підставі офіційних висновків місцевого фінансового органу за підсумками квартального звіту при недоотриманні доходів загального фонду місцевого бюджету, врахованих у кошторисі місцевого бюджету на відповідний період, більше, ніж на 15 відсотків.
Ведення бухгалтерського обліку виконання місцевих бюджетів та порядок закриття рахунків місцевих бюджетів після закінчення бюджетного періоду здійснюються з урахуванням положень статей 56 і 57 бюджетного Кодексу.
Після введення в дію закону про Державний бюджет України органам державної влади та їх посадовим особам забороняється приймати рішення, які призводять до виникнення нових бюджетних зобов'язань місцевих бюджетів, які не забезпечені бюджетними асигнуваннями, без визначення джерел коштів, виділених державою для виконання цих зобов'язань.
Особливості затвердження та виконання місцевих бюджетів у разі несвоєчасного їх прийняття відображаються у статті 79 бюджетного Кодексу
Якщо до початку нового бюджетного періоду не прийнято відповідне рішення про місцевий бюджет, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та виконавчі органи відповідних рад мають право здійснювати витрати з відповідного бюджету лише за тими даними, які визначені у рішенні про місцевий бюджет на попередній бюджетний період. При цьому щомісячні видатки не можуть перевищувати 1 / 12 обсягу видатків, визначених рішенням відповідної ради про бюджет на попередній бюджетний період, крім випадків, передбачених частиною четвертою статті 15 та частиною четвертою статті 23 цього Кодексу. До ухвалення рішення про місцевий бюджет на поточний бюджетний період провадити капітальні видатки забороняється.
Періодичність, структура та терміни подання звітності про виконання місцевих бюджетів визначаються Державним казначейством України відповідно до вимог, встановлених для подання звітності про виконання Державного бюджету України.
Міські органи Державного казначейства України складають та подають відповідним місцевим фінансовим органам баланси, звіти про виконання місцевих бюджетів та інші фінансові звіти за правилами та формами, встановленими Державним казначейством України за погодженням з Міністерством фінансів України та Розрахунковою палатою. Зведені показники звітів про виконання бюджетів одночасно подаються територіальними органами Державного казначейства України, фінансовим органам місцевих державних адміністрацій та виконавчим органам відповідних рад.
Відповідальність за виконання як державного, так і місцевих бюджетів покладено на Державне казначейство України. Роль Казначейства полягає не у виконанні окремих видаткових повноважень, а лише в здійсненні оплати державних рахунків, відповідно до прийнятих бюджетними асигнуваннями. Крім того, вона повідомляє головних розпорядників бюджетних коштів про наявність грошей на рахунках і контролює облік надходжень і здійснює платежі з державних рахунків бюджетними установами. Саме це стосується і місцевих бюджетів, які переходять, відповідно до Кодексу, на обслуговування органами Державного казначейства.
Міністерство фінансів України може розробити оперативний бюджет помісячних видатків (розпис), що здійснюються головними розпорядниками бюджетних коштів, який може узгоджуватися з очікуваним обсягом помісячних доходів. Головні розпорядники бюджетних коштів можуть брати зобов'язання і використовувати бюджетні кошти лише в межах відповідних бюджетних асигнувань. Невикористані бюджетні асигнування головних розпорядників коштів можуть бути перенесені на наступний бюджетний період виключно в межах спеціального фонду.
Державне казначейство України готує докладні місячні, квартальні і річний звіти про виконання бюджету, який Кабінет Міністрів подає до Верховної Ради України та Розрахункову Палату. Після отримання не пізніше 1 травня річного звіту про виконання бюджету Верховна Рада Україна і Розрахункова палата готують висновки до звіту про виконання Державного бюджету України за попередній бюджетний період.
Окрім ретельного зовнішньої аудиторської перевірки виконаного бюджету, яку здійснюють контрольно-ревізійні органи і Розрахункова палата, обов'язковою умовою є також внутрішня аудиторська перевірка доходів та витрат під час виконання бюджету.
Щодо стимулів збору податків і зборів, які зараховуються виключно до державного бюджету, то Бюджетний кодекс визнає можливість того, що зусилля органів місцевого самоврядування будуть спрямовані насамперед на збір податків, які входять до кошика доходів бюджетів місцевого самоврядування, а не тих податків, за рахунок яких фінансується державний бюджет. Щоб запобігти таку тенденцію згідно з Бюджетним кодексом слід продовжувати існуючу практику фінансування хоча б частковими трансфертами місцевим бюджетам за рахунок нормативів щоденних відрахувань, які застосовуються до податків і зборів, що зараховуються до державного бюджету, а справляються на території місцевих бюджетів.
Мінливість податкового розподілу демонструє також прибутковий податок і податок на прибуток, що сплачується громадянами та підприємствами. У 2004-2005 роках надходження від прибуткового податку з громадян і податку на прибуток з підприємств зараховувалися виключно до місцевих бюджетів. Але вже в 2006 році ці джерела податкових надходжень знову були розподілені між державним та обласним бюджетами. У 2009 році прибутковий податок з громадян повністю зараховується до місцевих бюджетів, а податок на прибуток з підприємств (крім підприємств комунальної форм власності) став повністю джерелом доходів державного бюджету.
Слід враховувати, що управління доходами місцевого бюджету побічно включає в себе такий принциповий підхід, як раціональне управління його витратами. Відсутність чіткого значення «хто за що відповідає» в частині витрат, позначалася і на відповідальності за виконання різних завдань. З набуттям статусу незалежності, уряд в більшій частині перелажівал більшість соціальних видатків на місцеві бюджети у формі незабезпечених витратних доручень.
Бюджетна невпевненість, пов'язана з нестабільними джерелами доходів і мінливість видаткових зобов'язань, робить неможливим виконання органами місцевого самоврядування завдання ефективно планувати і виконувати свої бюджети. Одним з показників цього несприятливого впливу є те, що основна сума заборгованості за видатками зосереджена на місцевому рівні. Не дивно, що заборгованість за видатками місцевих бюджетів досягла свого піку, перш за все, в галузі соціального захисту.
На нашу думку, формування бюджету за принципом бюджетної «матрьошки» породжує хибні стимули у розпорядників коштами місцевих бюджетів. Тобто, замість того, щоб якось винагороджувати економне витрачання коштів і зусилля по мобілізації великих доходів, стара бюджетна система заохочувала місцеві бюджети за збільшення своїх видаткових потреб і зниження своїх доходів з метою отримання більшої дотації або отримати право на менші відрахування. Збільшення ж доходів або зменшення видатків могло «каратися» урізанням дотацій або збільшенням обов'язкових відрахувань.
Використання видаткових нормативів на підставі наявної мережі розподілу бюджетних ресурсів між регіонами також робить неефективним бюджетне планування. Нормативи, засновані на обсязі послуг, які надаються, провокують місцеві бюджети підтримувати надмірний обсяг послуг замість того, щоб шукати раціональні шляхи використання цієї мережі. Наприклад, витрати, пов'язані з охороною здоров'я розраховуються на підставі необхідних витрат на утримання певної кількості ліжко-місць без урахування того, як вони використовуються. Більш раціональним був би підхід до формування бюджету той, який би враховував потреби в медичних послугах та ефективні способи задоволення цих потреб.
З вищесказаного, можна відзначити те, що комплексний підхід до процесу формування місцевого бюджету є головним в регулюванні і управлінні його доходів.
Об'єднання всіх зусиль в управлінні бюджетними фінансовими ресурсами території дає можливість комплексно охопити як стадії планування доходів місцевих бюджетів, так і стадії обліку грошових надходжень до бюджету, а також їх використання у встановлених напрямках. Необхідною стає координація фінансових потоків, маневрування ними з метою підвищення ефективності використання.
На наш погляд, до основних позиціях такої спільної діяльності, які визначають одночасно і методологічні основи управління бюджетними коштами на рівні адміністративно-територіальних утворень відносяться:
- Єдність механізму планування, поповнення, розподілу і контролю за цільовим використанням коштів місцевих бюджетів;
- Єдність системи інформаційного обміну між учасниками бюджетного процесу;
- Гарантія конституційних прав місцевих органів влади в управлінні коштами місцевих бюджетів;
- Координація і концентрація фінансових потоків на пріоритетних напрямах розвитку міста;
- Формалізація, прозорість механізму розподілу міжбюджетних трансфертів;
- Оперативність управління і маневрування бюджетними коштами на всіх стадіях його руху;
- Супровід єдиних формалізованих процедур управління бюджетними коштами.
Відповідно до пропонованої в роботі концепції, втілення перерахованих перерахованого вище в практику можна здійснити в двох напрямках:
1.Отнесеніе кардинальних змін до механізму розподілу фінансових ресурсів між державним та міськими бюджетами.
2.Совершенствованіе системи виконання місцевих бюджетів за доходами і видатками.
До першого напряму відноситься ряд новацій, внесених в практику регулювання фінансових відносин Бюджетним кодексом України. Це, перш за все, встановлення формульного підходу до визначення міжбюджетних трансфертів та прямих відносин Міністерства фінансів України з місцевими бюджетами. Реформування міжбюджетних відносин здійснюється в напрямку встановлення прозорих об'єктивних критеріїв розподілу коштів, які грунтуються на стабільній системі закріплених дохідних джерел в бюджеті і вдосконаленому механізмі розрахунків при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів.
Певні зараз підходи до розмежування місцевих доходів, а саме формування кошиків доходів, одна з яких враховується при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів, а інша призначена для фінансування власних повноважень місцевих органів влади, іншими словами таке законодавче закріплення переліку доходів створює відмінні умови для перспективного планування доходів території .
Ми вважаємо, що дуже важливу роль грає запровадження механізму формування і використання бюджету розвитку місцевого самоврядування. Це створює відмінний фундамент для розвитку міської та виробничої інфраструктури.
Місцеві органи влади з успіхом також можуть проводити автономну фінансову політику, використовуючи кошти двох умовних кошиків доходів на здійснення видатків, користуючись певними пріоритетами та соціально-економічною діяльністю.
Цьому сприяє встановлення нормативів щоденного перерахування дотацій вирівнювання у відсотках до обсягу доходів загального фонду державного бюджету, який акумулюється на відповідній території.
Слід зазначити, що всі перераховані нововведення вимагають у свою чергу достовірної та оперативної інформації щодо надходжень і розподілу податків, обов'язкових платежів і зборів між бюджетами різних рівнів, а також повинні бути підкріплені систематичним контролем за цільовим використанням коштів у межах, затверджених бюджетом. Це завдання другого напрямку діяльності. Реалізується воно шляхом казначейського обслуговування місцевих бюджетів за надходженнями і відрахуваннями.
За роки існування суверенної української держави відбулося становлення переважно національної фінансової системи, зокрема однієї з основних її складових частин - державних фінансів. Розвиток і стабілізація державних фінансів базується на вже прийнятих правових актах держави, базовими з яких є Бюджетний Кодекс України, Закон України "Про місцеве самоврядування в України", які заклали основу правового функціонування державних фінансів. Тим не менш фінансова система, в т.ч. бюджетна система України, переживають глибоку кризу, яка є складовою соціально-економічної кризи про усьому українському суспільстві.
На нашу думку, основним чинником кризи всієї бюджетної системи, зокрема місцевих бюджетів, є нинішня модель бюджетної системи, за якою формуються бюджети територій. Ця модель має такі недоліки:
1) формування місцевих бюджетів здійснюється шляхом встановлення процентних відрахувань від регульованих загальнодержавних податків радою вищого рівня для ради нижчого рівня при відсутності чітких критеріїв їх пропорційного розподілу, який не сприяє зацікавленості територій у розвитку виробництва, раціонального використання бюджетних коштів, не завжди забезпечує гарантований розмір власних дохідних джерел;
2) нормативи відрахувань від регульованих загальнодержавних податків щороку переглядаються, що створює ситуацію, за якої дохідна база місцевих бюджетів формується не на постійній основі;
3) при відсутності критеріїв визначення їх розміру нормативи відрахувань виконують функцію засобу збалансування дохідної та видаткової частин місцевих бюджетів, які є одним з основних важелів, за допомогою яких формування бюджетів здійснюється за принципом "зверху - вниз";
4) для нинішньої моделі бюджетної системи при формуванні бюджетів територій не враховується така категорія, як "платоспроможність території", немає чіткого законодавчого визначення поняття "власні" та "передані доходи території";
5) існує неефективний і нераціональний механізм надання дотацій з вищестоящого бюджету нижчестоящому. Надання дотацій проводиться хаотично та суб'єктивно через те, що сума дотацій для бюджетів нижчого рівня планується в бюджеті вищого рівня, а не в окремому фонді субвенцій.
Така модель бюджетної системи та існуючий механізм розподілу регульованих загальнодержавних податків створюють ситуацію, за якої відсутні встановлені правила гри між центром і областями, областями і районами і муніципалітетами і т.д., прирікає нижчестоящі бюджети на невизначеність і непередбачуваність, веде до зростання споживчих настроїв в регіонах, суб'єктивізму в перерозподілі бюджетних коштів між частинами бюджетної системи, яка в кінцевому результаті зумовлює слабкість інституту місцевих фінансів. Тому сьогодні необхідно формувати місцеві бюджети за такою моделлю бюджетної системи, яка одночасно була б поштовхом до розвитку і зміцненню місцевих бюджетів, визначала б чіткі міжбюджетні відносини, була б гарантом самостійності кожної ланки бюджетної системи. Це має стати основним критерієм у побудові нової моделі бюджетної системи.
На сьогодні існуюча модель бюджетної системи побудована і служить одним принципом - формування бюджетів "зверху - вниз", коли вищестоящий бюджет може диктувати умови нижчестоящому шляхом встановлення диференційованих ставок процентів відрахувань від регульованих загальнодержавних податків. Для її зміцнення, для зміцнення місцевих бюджетів необхідно в першу чергу побудувати таку бюджетну систему, на якій би нею виконувався і обслуговувався головний принцип - формування бюджетів "знизу - вгору", на якій вищестоящий бюджет формувався б на основі внесків нижчестоящих бюджетів. Тільки формуючи місцеві та державний бюджети за таким принципом, ми зуміємо зміцнити всю бюджетну систему, в т.ч. місцеві бюджети.
З вищесказаного можна запропонувати наступну модель бюджетної системи, за якою повинні формуватися державний і місцеві бюджети і яка може стати гарантом їх самостійності та зміцнення. Вищестоящий бюджет повинен формуватися на основі фіксованих, визначених в абсолютних величинах внесків територій або, іншими словами, фіксованого податку територій, визначених за допомогою встановлення певних відсотків відрахувань від загальнодержавних податків, які встановлюються вищестоящим бюджетом для нижчестоящого. Для цього нам, перш за все, необхідно визначитися і застосувати для розрахунків такий показник, як платоспроможність територій і поняття власних і переданих доходів територій. Показник платоспроможності використовується в практиці багатьох країн і є важливим показником фінансової автономії адміністративно-територіальних одиниць.
У зарубіжних країнах це показник, який характеризує абсолютний обсяг ВВП, яке виробляється на душу населення і може бути об'єктом комунального оподаткування. Розрахувавши таким же способом середню платоспроможність у масштабах всієї держави, і вивівши співвідношення між платоспроможністю окремій території і середньої платоспроможністю в межах країни, визначають коефіцієнт платоспроможності окремій території. Тим не менш, визначають її таким способом тому, що в цих країнах проводиться певний метод фінансового вирівнювання.
Якщо територія має коефіцієнт платоспроможності менше 1, така територія отримує фінансову допомогу в процесі фінансового вирівнювання; якщо цей коефіцієнт більше 1, територія є фінансовим донором, враховуючи при цьому рівень витрат, що необхідно провести з бюджетів території. Тобто фінансове вирівнювання проводиться в два етапи. Перший - це вирівнювання доходів, другий - вирівнювання витрат. Пропонуючи модель бюджетного вирівнювання і побудовану на основі єдиних і рівних для територій всієї країни гарантованих державою витрат, необхідно визначати платоспроможність територій як величину обрахованого контингенту загальнодержавних податків, які стягуються на певній території.
Що стосується прогнозних власних доходів місцевих бюджетів, то відповідно до чинного законодавства власні доходи - це місцеві податки і збори та передані певному бюджету закріплені і регулюючі загальнодержавні податки, які залишаються в бюджетах відповідно до затверджених для цього бюджету відсотків відрахувань, а також дотації і субвенції. У запропонованій моделі бюджетної системи будемо вважати, що прогнозні власні доходи - це всі доходи, які формуються на території, підвідомчій відповідному місцевому органу влади, і включають у себе весь контингент загальнодержавних закріплених і регулюючих податків, а передані - це дотації та субвенції з вищестоящих бюджетів бюджетам територій.
Затвердивши видаткову частину державного бюджету, визначаємо, яку частину коштів державний бюджет отримає в дохідну частину від закріплених законодавством за державним бюджетом податкових надходжень та суму коштів, яка повинна надійти з місцевих бюджетів у вигляді фіксованого внеску, тобто ту частину, яка за допомогою нормативів відрахувань необхідно вилучити із загальнодержавних податків, які формуються на території областей.
Ми вважаємо, що контингент загальнодержавних податків, який визначається на поточний рік, на території області є показником її платоспроможності. Визначивши суму коштів, які повинні надійти з бюджету області для збалансування державного бюджету, встановлюємо абсолютну величину внеску до державного бюджету для кожної області в розмірі пропорційному її платоспроможності. Аналогічно повинні формуватися обласні, районні та інші бюджети.
Отже, вищестоящий бюджет буде формуватися за рахунок внесків нижчестоящого бюджету і дотації з вищого, а нормативи відрахувань від загальнодержавних податків і збори будуть виконувати зовсім іншу функцію, ніж вони виконують сьогодні. Вони будуть служити інструментом визначення розміру фіксованого внеску території і будуть визначатися на основі рівня платоспроможності кожної території та його коригування щодо щорічних змін у податковій системі країни та економіки регіонів. Це і буде головним критерієм встановлення розміру нормативів відрахувань від загальнодержавних податків для кожного місцевого бюджету.
Нормативи відрахувань буде обслуговувати єдине завдання - забезпечення надходження визначеної в абсолютній величині суми коштів від нижчестоящого бюджету до вищестоящого. Величина цієї суми, визначена на основі єдиного для всіх показника - платоспроможності регіону, повинна забезпечити об'єктивність, стабільність у встановленні відсотків відрахувань від загальнодержавних податків, фінансову автономію місцевих органів самоврядування.
Для забезпечення рівномірного розвитку територій громад та рівномірної бюджетної забезпеченості сума коштів, яка визначається як різниця між величиною контингенту податкових надходжень та сумою коштів, яка передана по відсотках відрахувань від загальнодержавних податків у вищестоящий бюджет, тобто сумою фіксованого внеску території, а також сумою коштів, необхідних для забезпечення єдиного, середнього в країні рівня бюджетних витрат, буде складати величину бюджетних вилучень з територій громад або необхідної дотації цієї території, якщо ця сума буде обчислена з негативним знаком. При цьому вилучення коштів і надання дотацій повинно проводитися з субвенційні фондів, які необхідно створити при районних, обласних і державних бюджетах.
Висновок дотацій у цей фонд дасть нам можливість надавати дотації незалежно від виконання вищестоящого бюджету, забезпечить об'єктивність у їх надходженнях. На такому механізмі визначення необхідної дотації або вилучення надлишків доходів бюджетне вирівнювання буде переведено на чіткі, єдині для всіх, безкомпромісні, об'єктивні показники.
Витрати на дотацію областям повинні бути вилучені з видатків державного бюджету. Аналогічно витрати на дотацію районним бюджетам повинні бути вилучені з видатків обласного бюджету. З метою виконання плану надходжень до фонду субвенцій можна встановити порядок, за яким радою вищого адміністративного рівня залишається можливість блокувати рахунки рад нижчого рівня при невиконанні плану відрахувань у ці фонди.
З вищесказаного, організаційну модель управління доходами бюджету міста можна представити у вигляді схеми, відображеної на малюнку 2.3.1, проаналізувавши яку, можна сказати, що невиконання бюджету відбувається не тільки через неправильно спланованої системи показників і з-за несплати платежів з податків, невиконання бюджету відбувається ще через відсутність нормативної бази витрат та через відсутність системного контролю витрат бюджету.
Перехід до запропонованого методу встановлення розміру ставок процентних відрахувань від загальнодержавних податків і зборів, по якому будуть формуватися місцеві бюджети, будуть встановлюватися відсотки відрахувань від загальнодержавних податків на основі об'єктивно визначених розмірів абсолютних сум внесків територій у вищестоящий бюджет і дотацій з субвенційні фондів при вищих бюджетах для збалансування нижчестоящих бюджетів, є головним чинником зміцнення місцевих бюджетів і всієї бюджетної системи.
Відсутність запропонованої моделі бюджетної системи та методу встановлення розміру відрахувань від загальнодержавних податків і зборів для нижчестоящого бюджету при формуванні місцевих бюджетів є на сьогодні головною, на нашу думку, причиною фінансової слабкості і несамостійності місцевих бюджетів в Україні.
Висновки
З вищевикладеного можна зробити наступний висновок: до методів міжтериторіального регулювання доходів відносяться дотації вирівнювання, які служать подвійної мети: забезпечення достатності доходів місцевих бюджетів з урахуванням їх доходної спроможності та вирівнювання рівнів податкоспроможності місцевих бюджетів з різними обсягами рівнів кошиків доходів. У Бюджетному Кодексі визначено точний вид формули, яка повинна використовуватися, крім цього в ньому передбачені ключові параметри, яким повинна відповідати формула.
Впровадження формульної трансфертної системи дозволяє досягти кількох цілей реформи міжбюджетних відносин, включаючи поліпшення прозорості бюджетних рішень, забезпечення автономності місцевих видатків, справедливого географічного розподілу бюджетних ресурсів та правильних стимулів щодо економічного використання та мобілізації місцевих доходів.
Можна відзначити те, що певні підходи до розмежування місцевих доходів, а саме формування кошиків доходів, одна з яких враховується при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів, а інша призначена для фінансування власних повноважень місцевих органів влади, іншими словами таке законодавче закріплення переліку доходів створює відмінні умови для перспективного планування доходів території.
У свою чергу, при формуванні доходів бюджету можуть широко застосовуватися загальноприйняті статистичні методи (групування, побудова рядів динаміки, обчислення середніх і відносних показників тощо), метод коефіцієнтів, нормативний, податковий, метод перерозподілу, дотації, субвенції, графіки та діаграми, аналітичні таблиці та ін

Розділ 3. Апробація механізму управління доходами бюджету міста в умовах розвитку інституту місцевого самоврядування
3.1 Аналіз діючого механізму управління доходами міського бюджету
Проаналізуємо дохідну частину бюджету міста Краматорськ за 2007 - 2009рр .. Спочатку необхідно буде розглянути склад і структуру доходної частини бюджету в розрізі по кожному року окремо, проаналізувавши планові та фактичні показники, потім визначимо розміри відхилень планових показників від показників фактичного виконання, а також визначимо причини цих відхилень по кожному з трьох років. Далі на основі отриманих показників проведемо більш масштабний аналіз, шляхом зіставлення цих показників між роками.
Аналіз доходів м.Краматорськ почнемо з 2007 року. Для цього нам будуть необхідні дані, відображені в Додатку 1.
Проведемо аналіз виконання дохідної частини бюджету за 2007 рік
Із звіту про виконання бюджету м. Краматорськ за 2007р., А також з представленої раніше таблиці в Додатку 1 видно, що в цілому по місту план надходження податків і зборів перевиконано на 34,58%, або понад план надійшло 3490,7 т.грн. , тому що затверджено по бюджету 2007р. Найбільше доходів 19345т.грн., а виконано за 2007р. - 55941,9 т.грн., Тобто на 19345т.грн. більше. У той же час з 24 джерел доходів за минулий період не виконано 4 або 16,7%. Відповідно з плановими показниками всього було недоотримано 328,8 т.грн. з ліцензій на підприємницьку та професійну діяльність, плати за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності, збору за видачу ордера на квартиру та збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг.
Проаналізуємо виконання доходної частини бюджету м.Краматорськ за 2008 рік (Додаток 2).
Як видно з наведених таблиць у Додатку 2 загальна сума доходів місцевого бюджету м.Краматорськ за 2008 рік становить 84917 тис.грн., Що на 25287,7 (110204,7-84917) тис.грн., Або на 22,9% ( (84917/110204, 7) * 100-100) менше відповідного показника попереднього року, у тому числі доходи загального фонду склали 64283,7 тис.грн., що на 43154,9 тис.грн. (107438,6-64283,7), або на 40,2% ((64283,7 / 107438,6) * 100-100) менше показника попереднього року; спеціального - 20633,3 тис.грн., Що на 17867, 9 тис.грн. (20633,3-2766,1), або на 645,9% ((20633,3 / 2766,1) * 100-100) більше відповідних показників 2007 року.
Скористаємося даними, наведеними в Додатку 3, і проаналізуємо виконання доходної частини бюджету за 2009 рік.
Загальна сума доходів місцевого бюджету м.Краматорськ за 2009 рік становить 91509,9 тис.грн., Що на 6592,9 тис.грн. (7,76%) вище за показник 2008р. або на 18694,8 тис.грн. (16,96%) нижче відповідного показника 2007р .. На 2009 рік план доходів загального фонду затверджено в сумі 66203,80 тис. грн ..
Фактично надійшло 80498,1 тис. грн., Тобто на 14290,3 тис.грн.плановий показник був перевиконаний. У порівнянні з 2007 і 2008 роком надходження до загального фонду у 2009 році були вище показника 2008р. на 16214,4 тис.грн. (25,22%) і на 26940,5 тис.грн. (25,07%) нижче показника 2007. Надходження до Спецфонд м.Краматорськ в 2009р. склали 11011,8 тис.грн., що на 9621,5 тис.грн. (46,63%) вище повідне показника 2008р. і на 8245,7 тис.грн. вище показника 2007р.
Т.ч. рівень виконання доходів місцевого бюджету м.Краматорськ можна представити у вигляді табл. 3.1.1.
Тепер розглянемо формування бюджету м.Краматорськ на 2003 рік.
Міський бюджет на 2003 сформований, виходячи з чинного законодавства, положень Бюджетного Кодексу України, а також на підставі прогнозних макропоказників економічного і соціального розвитку міста на 2003 рік, даних статистичної та фінансової звітності, аналітичної оцінки виконання міського бюджету за попередні роки.
Обсяг дохідної частини міського бюджету на 2003 рік затверджено у сумі 113034,4 тис. грн. і складається із загального, спеціального фондів і офіційних трансфертів.
Загальний фонд. Доходи загального фонду міського бюджету на поточний рік заплановані в сумі 105834,7 тис. грн., Які сформовані з: надходжень загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів), закріплених за міським бюджетом, що враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів - 72896,1 тис. грн.; доходи, які не враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів - 12413,3 тис. грн., і відповідають контрольним цифрам Мінфіну України; субвенції з Державного бюджету на виконання окремих соціальних програм - 20482,2 тис. грн.; субвенція з бюджету Слов'янського району м. Слов'янська і м. Червоного Лиману на надання в спеціалізованих міжрайонних відділеннях м. Краматорськ медичної допомоги жителям району - 43,1 тис. грн ..
Табл.3.1.1 - Рівень виконання плану по доходах бюджету м.Краматорськ
на 2007 - 2009рр ..,%
найменування показників
2007р.
2008р.
2009р.
1
2
3
4
I Доходи бюджету. Податкові надходження
152,86
165,04
125,8
1. Податок на прибуток, податок на прибуток, податок на збільшення ринкової вартості
174,42
189,63
132
Прибутковий податок з громадян
150,91
189,63
129
Податок на прибуток підприємств
9845,50
-
321,9
2. Податок на власність
177,17
-
Плата за землю
101,92
115,16
90,6
Плата за використання надр
313,33
-
0,1
4. Внутрішні податки на товари та послуги
87,39
103,28
90,6
Ліцензії на підприємницьку та професійну діяльність
93,71
71,55
116,3
Плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності
85,03
104,71
89,8
6. Інші податки
144,77
129,48
127,8
Місцеві податки і збори
119,51
119,37
111,3
Збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг
97,64
87,57
77,69
Фіксований сільськогосподарський податок
139,22
123,40
159,1
Єдиний податок на підприємницьку діяльність для суб'єктів малого підприємництва
-
190,06
159,1
Неподаткові надходження
104,14
135,32
133,19
1. Доходи від власності і підприємницької діяльності
116,14
292,81
91,6
Надходження до бюджету суми відсотків банків за використання тимчасово вільних бюджетних коштів
75,14
188,45
58,6
2. Адміністративні збори і платежі, доходи від некоммерчекіх і побічних продажів
103,14
125,16
154,2
3. Надходження від штрафів та фінансових санкцій
125,02
43,52
51,4
4. Інші неподаткові надходження
119,04
403,74
17,3
Усього доходів
273,54
146,00
135,2
Розглянемо доходи, що враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів. Відповідно до ст .64 Бюджетного Кодексу України доходи міського бюджету, які враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, формуються за рахунок 75% загального надходження прибуткового податку з громадян, плати за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності, єдиного податку на підприємницьку діяльність, а також ряду інших платежів, що надходять у дохід міського бюджету.
Обсяг зазначених доходів міського бюджету визначено Міністерством фінансів України шляхом застосування індексу відносної податкоспроможності, який склав 1,6944 і певного виходячи зі звітних даних за 2006 - 2008 рр.. про фактичне надходження податків, зборів (обов'язкових платежів) з урахуванням втрат закріплених доходів у зв'язку з наданням пільг платникам податків згідно рішень міської ради, а також прогнозного обсягу доходів зведеного бюджету України.
У складі доходів бюджету прибутковий податок з громадян становить найбільшу питому вагу і визначено у сумі 67938,6 тис. грн. виходячи з чинного законодавства і прогнозованого планово-економічним управлінням фонду оплати праці на 2003 рік у сумі 378624,7 тис. грн. При цьому прогнозне збільшення фонду оплати праці проти фактичного показника за 2009 рік складе 6,8% і 8,1% в порівнянні з фактично досягнутим фондом оплати праці в 2008 році. Середня зарплата по місту в 2003 році повинна збільшитися на 6,3% проти фактичного рівня за 2008 рік і на 3,2% в порівнянні з фактичним показником за 2009 рік.
Доходи міського бюджету, які не враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів визначено на 2003 рік у сумі 12413,3 тис. грн, виходячи з фактичних надходжень цих платежів за 2006 - 2008 роки, фактичного надходження за 2009 рік і передбаченого Законом України «Про Державний бюджет на 2003 рік »порядку їх зарахування в 2003 році.
Склад цих доходів наступний: місцеві податки і збори - 2581,8 тис. грн.; Плата за землю - 7337,0 тис. грн.; Податок на прибуток підприємств комунальної власності - 2029,1 тис. грн.; Інші доходи - 465, 4 тис. грн.
Сума місцевих податків і зборів, прогнозована до мобілізації до бюджету міста в 2003 році, складається з надходжень по 8-ми видам податків і визначена на основі чинного законодавства та аналітичної оцінки їх надходжень у попередні періоди.
Податок на прибуток комунальних підприємств запланований виходячи з фактичного надходження за 2009 рік та нормативів відрахувань в доход місцевого бюджету. Обсяг надходжень плати за землю на 2003 рік визначений на основі чинного законодавства і виходячи з фактичних надходжень за 2009 рік. Прогнозні надходження плати за землю на 2003 рік до міського бюджету становить 7337,0 тис. грн.
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Фінанси, гроші і податки | Диплом
572.5кб. | скачати


Схожі роботи:
Ідеологія управління доходами
Фінансові методи управління витратами і доходами підприємства
Управління доходами від фінансово інвестиційної діяльності підприємства
Аналіз бюджету міста Ужгород
Розрахунок обсягу міжбюджетного трансферту бюджету міста N
Дослідження доходів бюджету міста та удосконалення механізму формування місцевих бюджетів
Формування та використання коштів бюджету міста на матеріалах фінансового відділу адміністрації
Управління екологічною безпекою міста
Управління в галузі бюджету фінансів та податків
© Усі права захищені
написати до нас