Управління витратами на виробництво і реалізацію продукції

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

Міністерство загальної та професійної освіти РФ
Ульяновський Державний Університет

Інститут додаткової освіти

Кафедра фінансів і кредиту
Робота допущена до захисту
Зав.кафедрою
к.е.н. Гаріпова З.Л.
Дипломна робота
на тему: Управління витратами на виробництво і реалізацію продукції.

Слухача _____ курсу

групи

Лаврухиной А.В.

_______________________

ПІБ

Керівник:

___________________

(ПІБ, ступінь, посада)

Ульяновськ
C одержание

Введення

4
1. Теоретичні основи управління витратами на виробництво і реалізацію продукції
1.1 Поняття і склад витрат виробництва та обігу
7
1.2. Класифікація витрат на виробництво
11
1.3. Зарубіжний досвід визначення витрат виробництва
21
1.4. Управління витратами на виробництво і реалізацію продукції
26
2. Аналіз собівартості продукції на базі даних АТ «Ульяновськцемент»
2.1. Характеристика підприємства і завдання аналізу
39
2.2. Аналіз загальної суми витрат на виробництво продукції
43
2.3. Аналіз собівартості цементу по калькуляційних статтях
47
2.4 Аналіз прямих матеріальних витрат
54
2.5 Аналіз прямих трудових витрат
60
2.6. Аналіз непрямих витрат
65
2.7. Резерви можливого зниження собівартості цементу
75
3. Вдосконалення практики управління витратами на виробництво і реалізацію продукції
3.1. Значення і зміст методики управління витратами на основі маржинального аналізу
80
3.2. Угруповання витрат у системі маржинального аналізу
83
3.3. Аналіз функціонального зв'язку між витратами, обсягом виробництва і прибутком. Визначення порогів рентабельності і запасу фінансової міцності підприємства
96
Висновок
110
Список використаних джерел
117

Введення

В Україні відбуваються глибокі економічні перетворення, що не може позначитися на роботі основного суб'єкта ринкової економіки - підприємства.
З переходом на ринкові відносини підвищується самостійність підприємства, а також їх економічна і юридична відповідальність. Різко зростають значення фінансової стійкості суб'єктів господарювання, а також підвищення їх конкурентоспроможності. Уміння ефективно господарювати стає умовою виживання підприємства в конкурентній боротьбі. Максимізація прибутку і підвищення ефективності виробництва є головною метою підприємства в ринкових умовах, умовах самоокупності та самофінансування підприємств. Досягнення високих результатів діяльності підприємства неможливо без ефективного управління витратами на виробництво і реалізацію продукції.
В останні роки спостерігається тенденція до зростання витрат виробництва у зв'язку з подорожчанням вартості сировини, матеріалів, палива, енергії, а також зростання процентних ставок за користування кредитом, росту витрат на рекламу, представницьких витрат і т.д. Становлення ринкових відносин вимагає вдосконалення практики управління витратами виробництва з урахуванням особливостей перехідного до ринкової економіки періоду і міжнародного досвіду. Це дозволить фірмі вижити в конкурентній боротьбі, максимізувати прибуток і мінімізувати витрати, забезпечити рентабельну діяльність підприємства.
Головна мета дипломної роботи - проаналізувати практику управління витратами на виробництво і реалізацію продукції та розробити пропозиції щодо її вдосконалення.
Стратегічними завданнями розробки рекомендацій були: забезпечення оптимального рівня витрат виробництва, мінімізація прибутку, підвищення конкурентоспроможності досліджуваного підприємства.
У першому розділі дипломної роботи представлені теоретичні основи управління витратами. Тут розкривається сутність, склад, класифікацію витрат на виробництво, представлений закордонний досвід визначення витрат. Окремо розглядається вітчизняний досвід управління витратами на виробництво і реалізацію продукції, де досить докладно й у тісному взаємозв'язку охарактеризовані основні його елементи.
Другий розділ присвячено аналізу собівартості продукції на базі даних ВАТ «Ульяновськцемент». При проведенні економічного аналізу були застосовані такі прийоми і методи, як порівняння, угруповання, спосіб абсолютних різниць, ланцюгових підстановок.
У третьому розділі представлена ​​зарубіжна методика управління витратами на основі маржинального аналізу. Тут розкривається сутність, зміст, перевага цієї методики. Окремо розглядається класифікація витрат у системі маржинального аналізу. При диференціації витрат використовувалися графічний метод, метод максимальної і мінімальної точки, найменших квадратів. Особливу увагу звернуто на розрахунок ключових показників аналізу: операційного важеля, порога рентабельності і запасу фінансової міцності.
При висвітленні теоретичних питань управління витратами виробництва були використані різні навчальні посібники, законодавчі акти, статті періодичних видань.

1. Теоретичні основи управління витратами на виробництво і реалізацію продукції
1.1. Поняття і склад витрат виробництва
Діяльність фірми пов'язана з певними витратами (витратами). Витрати відбивають, скільки і яких ресурсів було використано фірмою. Загальна величина витрат, пов'язаних з виробництвом і реалізацією продукцією (робіт, послуг), називається собівартістю. [26.460]
Собівартість продукції (робіт, послуг) є найважливішим якісним показником, що відбиває результати господарської діяльності підприємства, а також інструментом оцінки техніко-економічного рівня виробництва і праці, якості управління. Вона виступає як вихідна база для формування цін, а також безпосередньо впливає на прибуток, рівень рентабельності і формування загальнодержавного грошового фонду - бюджету.
У «Положенні про склад витрат по виробництву і реалізації продукції (робіт, послуг), що включаються до собівартості продукції (робіт, послуг)» [1] вказується: "Собівартість продукції (робіт, послуг) являє собою вартісну оцінку використовуваних у процесі виробництва продукції ( робіт, послуг) природних ресурсів, матеріалів, палива, енергії, основних фондів, трудових ресурсів, а також інших витрат на її виробництво і реалізацію ». Наведене визначення собівартості відноситься до виробничих витрат й у прийнятій класифікації становить виробничу собівартість, а з урахуванням витрат по реалізації продукції - повну собівартість промислової продукції.
У собівартість продукції включають:
- Витрати на підготовку і освоєння виробництва;
- Витрати, безпосередньо пов'язані з виробництвом продукції, обумовлені технологією і організацією виробництва;
- Витрати на оплату праці;
- Витрати, пов'язані з використанням природної сировини;
- Витрати некапітального характеру, пов'язані з удосконаленням технології та організації виробництва, а також з поліпшенням якості продукції;
- Витрати, пов'язані з винахідництвом, технічним удосконаленням і раціоналізаторськими пропозиціями;
- Витрати з обслуговування виробничого процесу (поточний, середній і капітальний ремонт);
- Витрати із забезпечення нормальних умов праці та техніки безпеки;
- Витрати, пов'язані з набором робочої сили;
- Поточні витрати, пов'язані з утриманням та експлуатацією фондів природоохоронного призначення;
- Витрати, пов'язані з підготовкою та перепідготовкою кадрів;
- Витрати з транспортування працівників до місця роботи і назад;
- Виплати, передбачені законодавством про працю (оплата відпусток, компенсації тощо);
- Відрахування на державне соціальне страхування і пенсійне забезпечення, в державний фонд зайнятості від витрат на оплату праці працівників, зайнятих у виробництві відповідної продукції;
- Відрахування по страхуванню майна підприємства;
- Витрати на оплату відсотків по короткострокових позичках банків, оплата послуг банків;
- Витрати з гарантійного обслуговування;
- Витрати, пов'язані зі збутом продукції (упакування, зберігання, транспортування);
- Витрати на відтворення основних виробничих фондів (амортизація на повне відновлення);
- Знос (амортизація) по нематеріальних активах;
- Втрати від браку;
- Втрати від простоїв з внутрішньовиробничих причин.
Величина цих витрат залежить від цін на ресурси, необхідні для виробництва товарів, а також від технології їх використання. Ціна, за якою отримуються виробничі ресурси, не залежить від діяльності підприємства. Вона визначається складним попитом та пропозицією на ресурси. Отже, для підприємства надзвичайно важливий технологічний аспект формування витрат виробництва, що визначає, з одного боку, кількість приваблюваних виробничих ресурсів, а з іншого боку - якість їхнього використання. Причому підприємство повинне використовувати такі методи виробництва, які були б ефективними як з технологічної, так і з економічної точок зору і забезпечували б наіменьшіеіздержкі виробництва.
Залежно від місця виникнення витрат у господарській діяльності підприємства розрізняють цехову, виробничу і повну собівартість. [23.182]
Під цехової собівартістю розуміються витрати цеху на виготовленні продукції. Собівартість продукції може визначатися для ділянки, зміни, бригади.
Виробнича собівартість - це сума виробничих витрат цеху і загальнозаводських витрат, які включають витрати по управлінню підприємством (заробітна плата персоналу заводоуправління, амортизація і поточний ремонт будівель загальнозаводського призначення і т.д.). Враховуються також і непродуктивні витрати (втрати від шлюбу, нестача і псування матеріальних цінностей та ін.)
Повна собівартість промислової продукції складається з витрат на виробництво і реалізацію продукції, тобто це сума виробничої собівартості і позавиробничих витрат (вартість тари, придбаної на стороні, відрахування збутовим організаціям відповідно до встановлених норм і договорами й ін.)
У залежності від мети (планування, облік, аналіз, управління і т.д.) можуть використовуватися наступні різновиди собівартості: собівартість валової, товарної або реалізованої продукції, собівартість порівнянної продукції, собівартість одиниці продукції і т.д.. [8.194]
Розрізняють також планову, розрахункову і звітну (фактичну) собівартість.
Планова собівартість відбиває максимально припустиму величину витрат і включає тільки ті витрати, які при даному рівні техніки та організації виробництва є для підприємства необхідними. Вона розраховується за прогресивними плановим нормам використання активної частини основного капіталу, трудових витрат, витрат матеріальних та енергетичних ресурсів.
Розрахункова собівартість використовується при техніко-економічних розрахунках з обгрунтування проектів впровадження досягнень науково-технічного прогресу.
Фактична собівартість відбиває реальні витрати на виробництво і реалізацію продукції. На підприємствах з налагодженим виробництвом звітна собівартість, як правило, повинна бути нижче планової. Режим економії створюється при поліпшенні використання основного капіталу трудових і матеріальних ресурсів. Перевищення звітної собівартості від планової спостерігається при погіршенні роботи підприємства.
1.2. Класифікація витрат на виробництво
У вітчизняній практиці управління витратами для цілей планування, обліку і калькулювання існує наступна класифікація:
* По виду виробництва - основне і допоміжне;
* По виду продукції - окремий виріб, група однорідних виробів, замовлення, переділ, роботи, послуги;
* За місцем виникнення витрат - ділянка, цех, виробництво, госпрозрахункова бригада;
· За складом і економічним змістом - за елементами і статтями витрат;
· За способами включення у собівартість - прямі і непрямі;
за ступенем участі в процесі виробництва - основні і накладні;
за ступенем залежності від зменшення обсягу виробництва - на пропорційні (умовно-змінні) і непропорційні (умовно-постійні)
· За часом віднесення на собівартість продукції - поточні витрати, витрати майбутніх періодів і майбутні витрати;
за ступенем однорідності витрат - на елементні і комплексні. [27.568]
Для практичного використання в системі управління формуванням витрат доцільно використовувати класифікацію по елементах і статтям витрат.
Угруповання витрат по економічних елементах застосовується при складанні кошторису витрат на виробництво всієї випущеної продукції, плануванні зниження собівартості, визначення її структури, а також при нормуванні оборотних коштів. Вона відрізняється від угруповання витрат по статтях тим, що в ній усі витрати розподіляються за видами, що характеризує їхній економічний зміст, без обліку місць їхнього виникнення.
Для підприємств усіх галузей промисловості встановлена ​​наступна обов'язкова номенклатура витрат на виробництво за економічними елементами:
* Матеріальні витрати (за вирахуванням вартості зворотних відходів). Сюди відноситься вартість придбаних зі сторони для виробництва продукції сировини і матеріалів, комплектуючих виробів та напівфабрикатів, палива й енергії всіх видів, що витрачаються як на технологічні цілі, так і на обслуговування виробництва (опалення будинок, транспортні витрати і т.д.). З витрат на матеріальні ресурси виключається вартість поворотних відходів, під якими розуміються залишки сировини, матеріалів, що утворилися в процесі виробництва продукції та втратили повністю або частково споживчі якості вихідного продукту й у силу цього використовуються з підвищеними витратами або зовсім не використовуються за прямим призначенням;
* Витрати на оплату праці. Сюди відноситься основна і додаткова заробітна плата промислово-виробничого персоналу підприємства, в тому числі премії робітникам та службовцям за виробничі результати, стимулюючі і компенсуючі виплати, а також витрати на оплату праці не складаються в штаті підприємства працівників, зайнятих у основної діяльності;
* Відрахування на соціальні потреби. Сюди відносяться обов'язкові відрахування за встановленими нормами органам соціального страхування, Пенсійного фонду, Державного фонду зайнятості і медичного страхування у відсотках до оплати праці працівників;
* Амортизація основних фондів. Сюди входить сума амортизаційних відрахувань на повне відновлення основних виробничих фондів, що визначаються виходячи з їх балансової вартості і встановлених норм, включаючи і прискорену амортизацію їх активної частини;
* Інші витрати. Сюди відносяться всі інші витрати, які не ввійшли в раніше перераховані елементи витрат. Це податки, збори, відрахування в спеціальні фонди і плата по кредитах у межах установлених ставок, витрати на відрядження, оплата послуг зв'язку та інші.
де умовні позначення відповідають раніше прийнятим.
Це рівняння є основним для розрахунку критичного обсягу виробництва (порога рентабельності), який може бути визначений декількома способами. [20.29]
1. Граничне (критичне) значення обсягу виробництва в натуральному вираженні:
         (3.9)
де d-маржинальний дохід на одиницю виробу, руб.
Використовуючи дані виробництва (таблиця 3.6) порогове кількість товару складе:
q k =
Саме при такому обсязі реалізації виручка в точності покриває сумарні витрати і прибуток дорівнює нулю. Кожна наступна тонна цементу починаючи з 483104 т. буде приносити прибуток.
Щоб визначити масу прибутку після проходження порогу рентабельності, достатньо помножити кількість товару, проданого понад пороговим обсягу виробництва, на питому величину валового марки (d), що сидить у кожній одиниці проданого товару:
         R k = (q - q k) * d (3.10)
Таким чином за даними (таблиці 3.6)
R = (1500000-483104) * 218,4 = 222 090 086 рублів.
Тобто кожна наступна тонна цементу реалізована понад 483104 тонн буде приносити підприємству 218,4 руб. (500-281,6) так званої граничної прибутку, яка дорівнює ціні реалізації за вирахуванням змінних витрат. Це прибуток відрізняється від реальної суми на величину постійних витрат.
2. Для розрахунку порога рентабельності у вартісному вираженні необхідно помножити ліву і праву частину рівняння, критичного обсягу на ціну (p).

або (3.11)
За даними виробництва (табл.3.6) поріг рентабельності у вартісному вираженні (критичний обсяг реалізації) складе:

При досягненні виручки від реалізації 241552198 крб. підприємство досягає окупності постійних і змінних витрат.
З поняттям "поріг рентабельності" пов'язане поняття "запас фінансової міцності". [17.193]
Запас фінансової міцності (зона безпеки) представляє собою різницю між фактичною виручкою від реалізації і порогом рентабельності у вартісному вираженні.
З Апас фінансової міцності для аналізованого підприємства складе 508447802 крб. (750000000 - 241552198), що відповідає приблизно 68% виручки. Це означає, що підприємство здатне витримати 68-відсоткове зниження виручки від реалізації без серйозної загрози для свого фінансового становища. Якщо виручка від реалізації опускається нижче порога рентабельності, то фінансовий стан підприємства погіршується, утворюється дефіцит ліквідних засобів.
Залежність обсягу від співвідношення витрат і ціни реалізації використовується в обгрунтуванні планових завдань. Якщо відомі постійні витрати, ціна одиниці виробу, змінні витрати на одиницю виробу, а також сума запланованого прибутку, то обсяг продажів, що забезпечує бажаний прибуток визначається за формулою:
(3.12)
де R пл - планова сума прибутку
Таким чином, якщо підприємство бажає отримати прибуток в планованому році 260 млн. руб., То необхідний обсяг продажів повинен скласти:

Це означає, що обсяг випуску цементу в планованому році повинен перевищити фактичний випуск звітного року на 173581 т. цементу або на 12%.
Розраховані показники зведені в таблицю 3.7.

Таблиця 3.7

Показники роботи цементного заводу

№ п / п

Показники

Попередній
рік
Звітний рік
Відхилення, + / -
1.
2.
3.
4.
5.
6.
7.
8.
Виручка від реалізації, тис. крб.
Змінні витрати, тис. руб.
Валова маржа, тис. руб.
Постійні витрати, тис. руб.
Прибуток, тис. руб.
Сила впливу операційного важеля
Поріг рентабельності, руб.
Запас фінансової міцності, руб.
700000
370540 або 0,53
329460 або 0,47
100200
229260
1,4
213191489
486808511
750000
422400
або 0,56
327600
або 0,44
105510
222090
1,5
241552198
508447802
+50000
+51860
або +0,03
-1860
або -0,03
+5310
-7170
+0,1
+28360709
+21639291
    Як показують дані таблиці підприємство пройшло поріг рентабельності, має прибуток і солідний запас фінансової міцності (68% виручки). Запас фінансової міцності у підприємства зріс в порівнянні з попереднім роком на 21639291 рублів при збільшенні обсягу виручки на 50 млн. крб. Проте негативний вплив на цей показник мало збільшення порогу рентабельності на 28360790 руб.
Використовуючи факторний аналіз визначимо вплив кожного чинника на зміни беззбиткового обсягу продажів, слідуючи логіці ланцюгової підстановки за формулою критичного обсягу виробництва (3.11).
        
        
Загальний вплив: 11297873 + 17062836 = +28360709 руб.
Дані розрахунки свідчать, що підвищення рівня порогу рентабельності на 28360709 руб. відбулося за рахунок зростання постійних витрат на 11297873 крб., а так само за рахунок підвищення частки матеріального доходу в ціні на 17062836 руб. Зростання постійних витрат на аналізованому підприємстві пояснюється підвищенням рівня автоматизації і механізації виробничого процесу. Впровадження автоматизації призвело до відносного обваження постійних витрат і, відповідно, зменшення частки змінних витрат у собівартості одиниці продукції. Незначне зростання постійних витрат дав деяке скорочення прибутку і зростанні сили впливу операційного важеля. Збільшення постійних витрат згубних наслідків поки не мало. Отже, керівництву підприємства слід бути особливо уважним у частині прийняття рішення щодо інвестицій. Необхідно, щоб ці рішення містили ретельно продуману довгострокову стратегію діяльності підприємства. Однак, так як у довгостроковій перспективі очікується підвищення попиту на цемент, то можна відмовитися від режиму жорсткої економії на постійних витратах, так як підприємство з більшою їх часток буде отримувати і більший приріст прибутку.

Висновок

В умовах ринкової економіки витрати на виробництво і реалізацію продукції, що формують собівартість продукції - це найважливіший показник комерційної діяльності підприємств, що характеризує ступінь і якість використання трудових і матеріальних ресурсів, результати впровадження нової техніки, ритмічність виробництва, ощадливість у витраті засобів, якість управління. Собівартість продукції є вихідною базою для визначення цін, а також безпосередньо впливає на прибуток, рівень рентабельності і формування загальнодержавного тла - бюджету. Формування собівартості продукції здійснюється відповідно до Положення про склад витрат, а також змінами і доповненнями до нього [1].
У вітчизняній практиці управління витратами для цілей планування, обліку і калькулювання витрати на виробництво продукції класифікуються за різними ознаками: за видом виробництва, виду продукції, місцем виникнення витрат, по складу й економічному змісту, і т.д. Для практичного використання в системі управління формуванням витрат доцільно використовувати класифікацію по елементах і статтям витрат.
В умовах ринкової економіки класифікація витрат у вітчизняному господарстві буде спрощуватися і наближатися до закордонної практики. У зарубіжній практиці широко прийнято підрозділ витрат виробництва підприємства на постійні, змінні, валові й граничні. У розвинених країнах широко використовується метод визначення витрат на виробництво продукції по обмеженій, скороченій номенклатурі калькуляційних статей. У витрати включаються тільки змінні витрати.
Управління витратами на виробництво та реалізацію продукції - це складний процес, який означає по своїй сутності керування всією діяльністю підприємства, тому що охоплює вага боку відбуваються виробничих процесів. У вітчизняній практиці під управлінням витратами виробництва розуміється планомірний процес формування витрат на виробництво всієї продукції і собівартості окремих виробів, контроль за виконанням завдань по зниженню собівартості продукції, виявлення резервів і зниження. Основними елементами системи управління собівартістю продукції є прогнозування і планування, нормування витрат, облік і калькулювання, аналіз і контроль за собівартістю. Всі вони функціонують у тісному взаємозв'язку.
Аналіз собівартості продукції є найважливішим інструментом управління витратами. Він будується на інформації обліку, звітності, планів, прогнозів. Аналіз собівартості продукції проводився на базі даних ВАТ "Ульяновськцемент". Це підприємство промисловості будівельних матеріалів потужністю 2 млн. тонн цементу в рік. Для цементного виробництва характерні наявність спеціалізованого високопродуктивного обладнання, комплексна механізація виробничого процесу, безперервний процес виробництва, коротка тривалість технологічного циклу. Все це дозволяє забезпечити високопродуктивну і ритмічну роботу підприємства, ефективно використовувати основні виробничі фонди, матеріальні і трудові ресурси, що сприяє досягненню високої продуктивності праці та низької собівартості продукції.
У звітному році завод планував виробити 1600000 тонн цементу, однак фактичний випуск склав 1500000 тонн. Зниження обсягу виробництва на 6% пояснюється падінням в останні роки попиту на цемент з причини різкого скорочення будівельно-монтажних робіт з-за обмеженого бюджетного фінансування, а також різким збільшенням вартості паливно-енергетичних ресурсів.
Так як підприємство спеціалізується на випуску одного виду продукції, отже собівартість однієї тонни цементу є показником що характеризує рівень і динаміку витрат на його виробництво і реалізацію.
Аналіз собівартості цементу проводиться з метою виявлення можливостей більш раціональним використанням виробничих ресурсів, зниження витрат на виробництво, реалізацію і забезпечення зростання прибутку.
Проведений постатейний аналіз показав, що на аналізованому заводі фактичні витрати по окремих статтях собівартості виявилися вище планових з незалежних від підприємства причин у зв'язку з впливом зовнішніх чинників: зростання цін і тарифів на матеріальні ресурси, особливо на паливо, інфляція, зниження попиту на цемент. А за рахунок внутрішніх чинників за всіма статтями собівартості досягнута економія. Це позитивно характеризує діяльність підприємства і свідчить про його здатність ефективно функціонувати в ринкових умовах господарювання. Однак слід посилити контроль за збереженням матеріальних цінностей на складі, щоб не допускати непродуктивних витрат. Результати аналізу показали, що основними резервами зниження собівартості цементу є:
- Скорочення витрат на паливо, що використовується безпосередньо в технологічному процесі у зв'язку з високою питомою вагою цих витрат (37,9%), що пояснюється особливостями технологічного процесу (процес випалу клінкеру відбувається при високій температурі t 1200-1500 0 С);
- Збільшення обсягу випуску цементу за рахунок більш повного використання виробничої потужності підприємства.
В якості палива на технологічні потреби на цементному заводі використовується мазут. Однак застосування природного газу у виробництві цементу має велику перевагу, а саме поліпшується якість цементу, не потрібно дорогих робіт, необхідних при використанні мазуту (зберігання, транспортування), знижується питома витрата палива, що в підсумку призводить до зниження собівартості на 18,1 руб.
У зв'язку з планованим зростанням інвестицій у капітальне будівництво попит на цемент повинен підвищитися. Отже, завод зможе збільшити обсяг випуску та довести його до максимально можливого - 2000000 тонн цементу в рік. Економія на умовно-постійних витрат у зв'язку із зростанням обсягу виробництва складе 17,6 руб.
Таким чином, при використанні зазначених резервів, а також ліквідації допущених непродуктивних витрат по загальногосподарських витрат собівартість 1тонни цементу знизиться на 35,71 руб. або на 10% і складе 316,19 руб. (351,90 - 35,71), що дозволить підвищити розмір прибутку, рівень рентабельності і конкурентоспроможності підприємства.
Управлінню поточними витратами до теперішнього часу не приділялося достатньої уваги, тому що в цьому не було об'єктивної необхідності. Становлення ринкових відносин вимагає розробки змісту і методики управління собівартістю з урахуванням приходу до ринкової економіки періоду і міжнародного досвіду. Вирішення цієї задачі можливе на основі маржинального аналізу, методика якого базується на вивченні співвідношення між трьома групами найважливіших економічних показників: витратами, обсягом виробництва і прибутком. Маржинальний аналіз широко застосовується в країнах з розвиненими ринковими відносинами. Це найефективніший метод вирішення взаємопов'язаних завдань, що відслідковує залежність фінансових результатів бізнесу від витрат і обсягів виробництва. Проведення маржинального аналізу базується на сучасній системі обліку собівартості "директ - костинг" (системі управління собівартістю). Найважливіші переваги даної системи полягають в наступному:
1. Обмеження собівартості змінними витратами дозволить спростити нормування, планування, облік і контроль за рахунок різкого скорочення статей витрат;
2. Роздільний облік і вивчення поведінки витрат у залежності від зміни обсягів виробництва відкриває нові можливості для аналізу собівартості дозволяє чітко та оперативно приймати рішення по нормалізації фінансового стану підприємства;
3. При обліку за системою "директ - костинг" явно видно окупність кожного виду продукту;
4. Велике значення в цій системі має також встановлення зв'язків і пропорцій між витратами, прибутком і обсягом виробництва, що дозволяє визначити залежність витрат від завантаження виробничої потужності, отримувати інформацію з прибутковості або збитковості виробництва в залежності від обсягу, розрахувати беззбитковий обсяг виробництва;
5. У ній досягнутий високий ступінь інтеграції обліку, аналізу та прийняття управлінських рішень;
У системі "директ-костинг" крім поділу витрат на постійні та змінні застосовується категорія маржинального доходу. Маржинальний дохід підприємства - це виручка мінус змінні витрати. Він включає в себе не тільки постійні витрати, але й прибуток.
Важливим аспектом аналізу постійних доходів є поділ їх на корисні і марні (холості).
Ключовими моментами маржинального аналізу є: операційний важіль, поріг рентабельності, запас фінансової міцності.
Сила впливу операційного важеля - це відношення маржинального доходу до прибутку.
Поріг рентабельності - це така виручка від реалізації, при якій підприємство вже не має збитків, але ще не має і прибутку, тобто маржинального доходу в точності вистачає на покриття постійних витрат і прибуток дорівнює нулю.
Запас фінансової міцності - це різниця між фактичною виручкою від реалізації і порогом рентабельності у вартісному вираженні.
Проведений маржинальний аналіз на базі даних АТ "Ульяновськцемент" показав, що постійні витрати підприємства становлять 105510000 крб., З них корисні складають 79132500 руб. або 75%, даремні (холості) - 26377500 руб. або 25% у зв'язку з неповним використанням виробничої потужності підприємства.
Підприємство пройшло поріг рентабельності (поріг рентабельності - 241552198 руб., Виручка від реалізації - 750000000руб.), Має прибуток і солідний запас фінансової міцності - 508447802 руб. або 68% виручки. Запас фінансової міцності у підприємства зріс в порівнянні з попереднім роком на 21639291 руб. або на 4% при збільшенні обсягу виручки на 50 млн. крб. або на 7%. Негативний вплив на цей показник мало збільшення порогу рентабельності на 28360790 руб. або на 13%. Підвищення рівня порогу рентабельності відбулося за рахунок зростання постійних витрат, а отже підвищення частки маржинального доходу в ціні. Зростання постійних витрат на аналізованому підприємстві пояснюється підвищенням рівня автоматизації і механізації виробничого процесу. Впровадження автоматизації призвело до відносного обваження постійних витрат і, відповідно, до зменшення частки змінних витрат у собівартості одиниці продукції. Незначне зростання постійних витрат на 5310000 крб. або 5% дав скорочення прибутку на 7170000 крб. або на 3% і зростання сили впливу операційного важеля на 0,1. Збільшення постійних витрат згубних наслідків поки не мало. Отже, керівництву підприємства слід бути особливо уважним в частині прийняття рішень щодо інвестицій. Необхідно, щоб ці рішення містили ретельно продуману довгострокову стратегію діяльності підприємства. Однак, оскільки в довгостроковій перспективі очікується підвищення попиту на цемент, то можна відмовитися від режиму жорстокої економії на постійних витратах, тому що підприємство з більшою їх часток буде отримувати і більший приріст прибутку.

Список використаних джерел
1. Положення про склад витрат по виробництву і реалізації продукції (робіт, послуг), що включаються до собівартості продукції (робіт, послуг), та про порядок формування фінансових результатів, що враховуються при оподаткуванні прибутку (затверджено постановою Уряду РФ від 5 серпня 1992 р. № 552; зі змінами та доповненнями, затвердженими Урядом РФ від 1 липня 1995 р. № 661 і від 20 листопада 1995 р. № 1133)
2. Аналіз господарської діяльності в промисловості: Підручник / За ред. В. І. Стражева. - Мн.: Вища школа, 1998.
3. Баканов М.І., Шеремет А.Д. Теорія аналізу господарської діяльності. - М.: Фінанси і статистика, 1997.
4. Балабанов І.Т. Основи фінансового менеджменту. Як управляти капіталом? - М.: Фінанси і статистика, 1995.-384 с.
5. Ван Хорн Дж. К. Основи управління фінансами. - М.: Фінанси і статистика, 1996.-799 с.
6. Вітрів А.А. Операційний аудит-аналіз. - М.: Перспектива, 1996.-120 с.
7. Ворст І., Ревентлоу П. Економіка фірми. - М.: Вища школа, 1994.
8. Зайцев М.О. Економіка промислового підприємства. - М.: ИНФРА - М., 1998.-284 с.
9. Карпова Т.П. Управлінський облік. - М.: Аудит, ЮНИТИ, 1998.-350 с.
10. Ковальов В.В. Фінансовий аналіз: Управління капіталом. Вибір інвестицій. Аналіз звітності. - М.: Фінанси і статистика, 1996.-432 с.
11. Павлова Л.М. Фінансовий менеджмент. - М.: Банки і біржі, ЮНИТИ, 1997.
12. Павлова Л.М. Фінанси підприємств. - М.: Фінанси, ЮНИТИ, 1998.-639 с.
13. Практикум з фінансового менеджменту: Учбово-ділові ситуації, задача і рішення. / Под ред. Стоянової Є.С. - М.: Перспектива, 1995.-160 с.
14. Русак Н.А., Русак В.А. Фінансовий аналіз суб'єкта господарювання. - Мн.: Вища школа, 1997.-309 с.
15. Савицька Г.В. Аналіз господарської діяльності промислового підприємства. - К.: знання, 1999.-688 с.
16. Фінансовий менеджмент: Підручник / За ред. проф. Г. Б. Поляка. - М.: Фінанси, ЮНИТИ, 1997.-518 с.
17. Фінансовий менеджмент: теорія і практика: Підручник / За ред. Є. С. Стоянової. - М.: Перспектива, 1996.-405 с.
18. Фінанси підприємства: Підручник / За ред. Н. В. Колченой. - М.: Фінанси: ЮНИТИ, 1998.-413 с.
19. Фінансове управління фірмою: Підручник / За ред. В. І. Терьохіна. - М.: Економіка, 1998.-350 с.
20. Шеремет А.Д., Сайфулін Р.С. Методика фінансового аналізу. - М.: ИНФРА - М, 1996.
21. Шеремет А.Д., Сайфулін Р.С. Фінанси підприємств. - М.: ИНФРА - М, 1998.
22. Шим Дж. К., Сігел Дж.Г. Фінансовий менеджмент. - М.: Філін, 1996 .- 395 с.
23. Економіка і статистика фірми: Підручник / За ред. Ильенковой С.Д. - М.: Фінанси і статистика, 1996.-240 с.
24. Економіка підприємства. / За ред. Ф. К. Беа, Е. Дихтль, М. Швайцера. - М.: ИНФРА - М, 1999.-928 с.
25. Економіка підприємства. / За ред. проф. О.Н. Волкова. - М.: ИНФРА - М, 1999.-52-з.
26. Економіка підприємства. / За ред. В.П. Грузінова. - М.: ЮНИТИ, 1998.-535 с.
27. Економіка підприємства. / За ред. проф. В. Я. Горфінкеля, проф. В. А. Швандара. - М.: Банки і біржі, ЮНИТИ, 1998.-742 с.
28. О.В. Рожнова. Міжнародні стандарти фінансової звітності. Все для бухгалтера. 1999 № 6.
пригнічений

Ульяновський Державний Університет

Інститут Додаткового Освіти
До Державної екзаменаційної комісії за спеціальністю «Фінанси і кредит»

Рецензія

на дипломну роботу
слухача Інституту Додаткового Освіти
Лаврухиной Алли В'ячеславівни
на тему: Управління витратами на виробництво і реалізацію продукції.
Тема дипломної роботи є актуальною та своєчасною, оскільки на підприємствах останнім часом управлінню витратами на виробництво і реалізацію продукції не приділяється достатньої уваги. Становлення ринкових відносин вимагає вдосконалення практики управління витратами виробництва з урахуванням особливостей перехідного до ринкової економіки періоду і міжнародного досвіду. Це дозволить підприємству забезпечити оптимальний рівень витрат виробництва, максимізувати прибуток, підвищити конкурентоспроможність. Як вказує автор управління витратами - це складний процес, який означає по своїй сутності керування всією діяльністю підприємства, тому що охоплює всі сторони відбуваються виробничих процесів.
У першому розділі дипломної роботи представлені теоретичні основи управління витратами виробництва. Тут розкривається сутність, склад, докладно розглядається класифікація витрат, представлений закордонний досвід визначення витрат виробництва. Окремо розглядається вітчизняний досвід управління витратами, де досить докладно й у тісному взаємозв'язку охарактеризовані основні його елементи.
У другому розділі представлено аналіз собівартості продукції на базі даних ВАТ «Ульяновсецемент». Аналіз проведено на хорошому професійному рівні. Позитивним моментом є рекомендація з перекладу заводу з мазуту на природний газ. Це дозволить підприємству поліпшити якість цементу, підвищити культуру виробництва, а головне - знизити витрати на паливо і тим самим забезпечити оптимальний рівень витрат виробництва.
У третій представлений докладний аналіз зарубіжної методики управління витратами на основі маржинального аналізу, відзначено її переваги, наведені конкретні висновки, рекомендації, які цілком можуть бути застосовані у вітчизняній практиці управління витратами виробництва.
У своїй роботі студентка показала досить високий рівень теоретичної підготовки, а також уміння використовувати отримані нею знання для вирішення практичних завдань.
В цілому робота виконана дуже акуратно і говорить про те, що до написання диплома студентка поставилася серйозно і сумлінно. Робота становить інтерес у практичному плані і заслуговує оцінки «відмінно».
Рецензент _________________
Посада, місце роботи, ПІБ __________
«___» ________________ Р. Підпис


[1] Постанова Уряду РФ від 06.03.98 р. № 283 «Про затвердження Програми реформування бухгалтерського обліку відповідно до міжнародних стандартів фінансової звітності».
Угрупування витрат за економічними елементами непридатна для обчислення собівартості одиниці продукції, так як багато витрати не можливо розподілити по видах продукції.
При калькулюванні собівартості одиниці окремих видів продукції застосовується угруповання витрат по калькуляційних статтях. [27.569] Таке групування здійснюється в залежності від місця виникнення і призначення витрат за видами продукції і послуг. Вона використовується для визначення собівартості одиниці окремих видів продукції, а також для планування та обліку витрат по цехах і переробкам виробництва.
Перелік статей калькуляції, їх склад і методи розподілу по видах продукції, робіт, послуг визначаються галузевими методичними рекомендаціями з питань планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) з урахуванням характеру і структури виробництва. Як типовий угруповання застосовується наступна номенклатура, статей калькуляції:
* Сировину і матеріали (за вирахуванням вартості зворотних відходів). Сюди включаються витрати на всю сировину й основні матеріали, які входять до складу вироблюваної продукції або є необхідні компонентами при її виготовленні, включаючи витрати на придбання, заготівлю і доставку їх на склад підприємства. Вартість допоміжних матеріалів, покупних виробів і напівфабрикатів може бути виділена в окрему статтю, якщо вони займають значну питому вагу в собівартості продукції. Собівартість сировини власного видобутку визначається за цехової собівартості кар'єрів;
* Паливо на технологічні цілі. Сюди включаються витрати на всі види палива, використовуваного безпосередньо в технологічному процесі. Витрати на паливо витрачається на опалення приміщень, враховуються в статті загальновиробничих і загальногосподарських витрат;
* Енергія на технологічні цілі. Сюди включаються витрати усіх видів енергії покупної або власного вироблення, використовуваної в технологічному процесі;
* Основна заробітна плата виробничих робітників. Сюди включаються витрати на оплату праці робітників безпосередньо пов'язаних з виготовленням продукції, включаючи премії та інші виплати стимулюючого характеру;
* Додаткова заробітна плата виробничих робітників. Сюди включаються виплати передбачені законодавством про працю або колективними договорами за опрацьованим на виробництві час: оплата чергових і додаткових відпусток; оплата пільгових годин підліткам і т.д. Визначається за встановленими відсотками до основної заробітної плати;
* Відрахування на соціальне страхування виробничих робітників виробляється за встановленими відсотками від суми основної та додаткової заробітної плати виробничих робітників;
* Витрати на підготовку і освоєння виробництва. Сюди включаються витрати пов'язані з освоєнням нових виробництв, нових цехів і технологічних ліній;
* Витрати на утримання та експлуатацію устаткування. Сюди включаються витрати на амортизацію і ремонт устаткування і транспортних засобів, на експлуатацію устаткування (мастильні й обтиральні матеріали, заробітна плата з відрахуванням на соціальне страхування допоміжних робітників, обслуговування обладнання), інші витрати пов'язані з утриманням та експлуатації обладнання;
* Загальновиробничі витрати. Сюди включаються витрати на утримання апарату управління та молодшого обслуговуючого персоналу цеху, амортизацію, зміст і усі види ремонту виробів, споруд та інвентарю цеху, витрати по охороні праці, а також втрати від простоїв, від нестачі матеріальних цінностей та інші невиробничі втрати цеху.
Підсумовування витрат по перерахованим вище статтях утворять цехову собівартість продукції.
· Загальногосподарські витрати. Сюди включаються витрати, пов'язані з управлінням підприємством і організацією виробництва в цілому (заробітна плата апарату управління, відрядження, амортизація, утримання та поточний ремонт будівель і т.д.), а також податки, збори, непродуктивні витрати.
Загальновиробничі і загальнозаводські витрати розподіляються між окремими видами продукції, як правило, пропорційно основній заробітній платі виробничих робітників;
· Втрати від браку. Сюди відноситься вартість остаточно заробітної продукції, а також витрати на виправлення браку.
Підсумовування усіх витрат по всім перерахованим вище калькуляційних статтях утворить виробничу собівартість.
· Позавиробничі витрати включають витрати по збуту готової продукції.
Всі вище перелічені статті витрат утворюють повну собівартість продукції.

Взаємозв'язок трьох видів собівартості показана на малюнку.
Статті витрат

\ S

Сировина і матеріали; паливо і енергія на
технологічні цілі; основна заробітна
плата виробничих робітників; додат-
тельная заробітна плата виробничих
них робітників; відрахування на соціальне
страхування; витрати на підготовку і
освоєння виробництва; втрати від браку;
інші виробничі витрати.

\ S
\ S
\ S
Цехова собівартість

Виробнича (фабрично-заводська) собівартість

Повна (комерційна) собівартість


    Таким чином, економічні елементи витрат і калькуляційні статті витрат істотно відрізняються за своїм змістом. У той час як в одному економічному елементі зібраний весь обсяг даного виду витрат, ці витрати в залежності від їх призначення і ролі у виробництві продукції відображаються в різних статтях калькуляції. Так, витрати на електроенергію, що обліковуються за елементу витрат «матеріальні витрати» розосереджені по наступних статтях калькуляції: «енергія на технологічні цілі», «витрати на утримання та експлуатацію устаткування», «загальновиробничі витрати», «загальногосподарські витрати». Також відноситься до елемента «заробітна плата», яка також розосереджена по декількох статтях калькуляції і т.п.
У залежності від способів включення в собівартість окремих видів продукції витрати підрозділяються на прямі і непрямі. [8.195]
Прямі витрати - це витрати, пов'язані з виробництвом окремих видів продукції (на сировину, основні матеріали, основна заробітна плата виробничих робітників і т.п.), які можуть бути прямо і безпосередньо включені в їхню собівартість.
Непрямі витрати не можуть бути віднесені до випуску певного виробу, оскільки вони пов'язані з роботою цеху або підприємства в цілому. Вони розподіляються між різними виробами пропорційно тому або іншому умовному вимірнику, наприклад, заробітній платі основних виробничих робітників.
За рівнем участі в процесі виробництва витратою поділяються на основні, безпосередньо пов'язані зі здійсненням виробничого процесу, і накладні, пов'язані із забезпеченням та управлінням виробництвом.
За ступенем залежності від зміни обсягу виробництва з Атрато поділяються на пропорційні (умовно-змінні) і непропорційні (умовно-постійні).
Умовно-змінні витрати змінюються пропорційно росту обсягу виробництва (сировина, основні матеріали, витрата палива, енергії на технологічні цілі і т. д.).
Умовно-постійні витрати при зменшенні обсягу виробництва істотно не змінюються (витрати на освітлення, опалення, амортизації будинків і споруд тощо).
За часів віднесення витрат витрати поділяються на поточні та одноразові.
Поточними витратами є ті, які виробляються і включаються до собівартості продукції звітного періоду.
Одноразовими називаються витрати, що забезпечують процес виробництва протягом тривалого часу. Вони підрозділяються у свою чергу на витрати майбутніх періодів і майбутні витрати. До витрат майбутніх періодів відносяться витрати, вироблені в звітному періоді, але включаються до собівартості продукції поступово частинами в наступні періоди. Майбутніми називають витрати, які включаються у витрати поточного періоду, але будуть проводиться в майбутніх періодах. Робиться це з метою рівномірного включення їх до собівартості продукції. До таких витратою відносяться резерви на оплату працівникам чергових відпусток, на проведення ремонтів устаткування і д.р.
           За ступенем однорідності витрати поділяються на елементні і комплексні.
Комплексні витрати - це багатоелементні статті. Сюди відносяться загальновиробничі та загальногосподарські, комерційні та інші витрати.
Такий поділ необхідно перш за все при плануванні собівартості нових видів продукції, коли виявляються всі витрати по їх видам.
У ринковій економіці витрати класифікують також на явні і неявні (імпліцитні).
До явних (бухгалтерських) ставляться витрати, що приймають форму прямих платежів постачальникам факторів виробництва. Наприклад, заробітна плата робітників, службовців, менеджерів, виплати банкам і іншим постачальникам фінансових і матеріальних ресурсів і багато чого іншого.
Неявні (імпліцитні) витрати - це альтернативні витрати використаних ресурсів, що належать власникам фірми або знаходяться у власності фірм як юридичної особи. Такі витрати не передбачені контрактами, зобов'язаннями для явних платежів і не відбиваються в бухгалтерській звітності, але від цього вони стають менш реальними. Наприклад, фірма використовує приміщення приналежному її власникові і нічого за це не платить, отже імпліцитні витрати будуть рівні можливості одержання грошових платежів за здачу цього будинку кому-небудь в оренду.
В умовах ринкової економіки класифікація витрат у вітчизняному господарстві буде спрощуватися і наближатися до закордонної практики, про зміст якої розказано в наступному параграфі.
        
1.3. Зарубіжний досвід визначення витрат виробництва
У розвинених країнах останні 35-40 років широко використовується метод визначення витрат на виробництво продукції по обмеженій номенклатурі калькуляційних статей. У витрати включаються тільки змінні витрати: сировина і матеріали, оплата праці, змінна частина непрямих витрат. [27.571] Ці витрати розглядаються як функція величини виробничої діяльності. Зовсім обгрунтовано вважається, що постійні витрати слабко пов'язані з витратами виробництва окремих видів продукції. Відповідно до цього широко прийнято підрозділ витрат виробництва підприємства на постійні, змінні, валові й граничні. У свою чергу, постійні витрати підрозділяються на дві групи: залишкові і стартові.
До залишковим відносяться частина постійних витрат, які продовжує нести підприємство, незважаючи на те, що виробництво і реалізація продукції на якийсь час повністю зупинені.
До стартовим відноситься та частина постійних витрат, які виникають з поновленням виробництва і реалізації продукції.
Між залишковим і стартовим витратами не існує чіткого розмежування. На вирішення питання про те, до якої групи постійних витрат відносити ті чи інші витрати, впливає термін, на який призупинено виробництво і реалізація продукції. Чим довший період зупинки господарської діяльності, тим менше величина залишкових витрат, тому що при цьому зростають можливості звільнитися від окремих видів витрат або скоротити їх (наприклад, договорів про оренду приміщень, контрактів про наймання на роботу окремих категорій працівників тощо)
Сума постійних і змінних витрат становить валові витрати підприємства. [27.572]
Розрізняють також граничні витрати. Так як на підприємствах нерідко виникає питання про необхідність розширення або скорочення виробництва продукції. При цьому слід вирішити наскільки виправданим може бути те або інше розширення і скорочення виробництва. При рішення цих питань необхідно вміти розраховувати величину витрат приросту при розширенні господарської діяльності і відповідно витрат скорочення при її згортанні.
Що стосується угруповання витрат виробництва за економічними елементами і за статтями витрат, то на закордонних підприємствах застосовується угруповання, близька вітчизняної.
До угруповання витрат по економічних елементах включаються витрати на придбання сировини, матеріалів, палива, енергії, витрати на утримання персоналу (оплата праці працівників), амортизація основного капіталу (основних фондів), витрати з виплати відсотків та інші зовнішні витрати (оренда приміщень, страхові внески , транспортні витрати, послуги сторонніх організацій, реклама та інші витрати). [27.572]
До складу угруповання витрат по статтях витрат входять наступні статті:
1. «Матеріали». Ці витрати складають найбільш важливу статтю витрат. До них належать витрати на придбання сировини, матеріалів основних і допоміжних, напівфабрикатів. Величина витрат на матеріали безпосередньо залежить від обсягу виробництва продукції і відноситься до змінних витрат підприємства. Вони змінюються пропорційно обсягу виробництва продукції.
2. «Оплата праці». Сюди входить заробітна плата робітників і адміністративного персоналу. За кордоном так само, як і в нашій країні, застосовуються дві принципово відрізняються друг від друга форми оплати праці: погодинна і відрядна.
Обидві форми оплати праці (і відрядна і погодинна) можуть мати свої різновиди. Наприклад, за кордоном широко застосовується відрядна оплата з гарантованим мінімумом, відрядно-преміальна. Так, при відрядній оплаті з гарантованим мінімумом мінімальний розмір заробітної плати може бути встановлений відповідно до погодинної заробітної платою. Така змішана оплата праці забезпечує робітникові мінімальний розмір заробітку з одночасним використанням переваг відрядної оплати праці.
Формою оплати праці адміністративного персоналу на закордонних підприємствах служать, як і в нашій країні, посадові оклади. Крім окладів таким працівникам у порядку стимулювання виплачуються так звані Тантьєма (премії), зазвичай співвідносні з прибутком підприємства. Деякі фірми укладають угоди зі своїми працівниками в тій або іншій формі розподілу частини свого прибутку.
3. «Плата за оренду приміщень». Ця плата нерідко становить відносно велику статтю витрат. Якщо підприємство орендує приміщення, то величина витрат по цій статті буде дорівнює загальній величині орендної плати. Якщо ж приміщення належить самому підприємству, то плата за його оренду буде складатися з ряду статей: виплат по іпотечній заборгованості, податків на нерухомість, страхування, експлуатаційних витрат, а також з точці зору втрачених можливостей - відсотків від власного капіталу, вкладеного в дану нерухомість.
4. "Амортизація". На закордонних підприємствах під амортизацією розуміється частина постійних витрат, яка складається шляхом розподілу одноразових витрат на придбання основного капіталу на кілька періодів його використання. При цьому використовується кілька методів розрахунку величини амортизації: амортизація по залишковій вартості; амортизація за обсягом виробництва. [27.574]
Найбільш близька вітчизняним методам обчислення амортизації є лінійна амортизація. У відповідності з цим методом щорічна величина амортизації капіталу А розраховується по формулі:
А = (ПС - ЛС) / СС,
де ПС - первісна вартість даного елемента основного капіталу (основних фондів). Сюди включаються також витрати з доставки та монтажу;
ЛС - ліквідаційна вартість (вартість реалізації даного елемента після закінчення терміну його служби);
СС - термін служби цього елемента основного капіталу (період часу, протягом якого планується використання даного елемента).
5. "Інші витрати». Сюди відносяться витрати на експлуатацію та ремонт машин та інші елементи основного капіталу, витрати на різні види енергоносіїв, витрати на доставку продукції покупцеві, телекоммутаціонние витрати, поштовий збір і деякі інші.
Слід також зазначити, що на підприємствах закордонних країн під структурою витрат нерідко розуміється процентне співвідношення змінних і постійних підприємства в рамках його валових витрат. За таким співвідношенням роблять певні висновки.
Наприклад, відносно високий рівень постійних витрат свідчить про високий рівень механізації та автоматизації виробництва, а відносно високий рівень змінних витрат - про високих витратах на оплату праці працівників.
На підприємствах зарубіжних країн здійснюється порівняльний аналіз витрат виробництва конкурентів. Такий аналіз дозволяє зіставити структуру витрат власного виробництва зі структурою витрат конкурентів, виявити їх переваги, а також зайві витрати в конкурентів і на основі цього аналізу прийняти необхідні напрямки на поліпшення структури витрат виробництва, зниження цих витрат.
1.4. Управління витратами на виробництво і реалізацію продукції
Досягнення високих результатів роботи підприємства припускає управління витратами на виробництво і реалізацію продукції. Це складний процес, який означає по своїй сутності керування всією діяльністю підприємства, тому що охоплює всі сторони відбуваються виробничих процесів.
У вітчизняній практиці під управлінням собівартістю продукції розуміється планомірний процес формування витрат на виробництво всієї продукції і собівартості окремих виробів, контроль за виконанням завдань по зниженню собівартості продукції, виявлення резервів її зниження. [9.54] Основними елементами системи управління собівартістю продукції є: прогнозування і планування, нормування витрат, облік і калькулювання, аналіз і контроль за собівартістю (рис. 1.2).
Регулювання
Прогнозування
Планування
Нормування
Облік витрат на виробництво
Калькулювання
Економічний аналіз
Контроль витрат

        
Рис. 1.2. Елементи системи управління собівартістю та їх взаємозв'язок
Для виділення собівартості всієї товарної продукції підприємства розробляється кошторис витрат на виробництво. Вона визначає загальний обсяг витрат на випуск усієї продукції по економічних елементах витрат. До кошторису витрат на виробництво включаються усі витрати як основного, так і допоміжних виробництв, необхідні для випуску та реалізації промислової продукції, а також виконання робіт і послуг непромислового характеру як для господарств свого підприємства (капітального будівництва, житлово-комунального господарства, ремонту й ін ), так і для інших організацій, включаючи витрати на здійснення робіт, що не входять до складу валової і товарної продукції підприємства. Кошторис витрат розраховується без внутрішньозаводського обороту як сума витрат усіх цехів підприємства мінус вартість напівфабрикатів свого виробництва, робіт промислового характеру і продукції допоміжних цехів, споживаних усередині підприємства.
Дані про витрати на виробництво за економічними елементами визначаються у розрахунках до бізнес-планів фірм.
Собівартість одиниці окремих видів продукції визначається шляхом розробки калькуляцій.
Розрізняють такі види калькуляцій: планові, проектно-кошторисні, звітні.
Планова калькуляція представляє собою розрахунок витрат по калькуляційних статтях витрат на виробництво одиниці продукції. Вона складається на всі види виробів виробничої програми на основі прогресивних норм витрат праці і засобів виробництва. Вона використовується в практиці управління виробництвом як своєрідний еталон, порівняння з яким дозволяє виявити шляхи зниження витрат на виробництво продукції і резерви збільшення прибутку за рахунок зниження собівартості продукції кожного виду.
Проектно-кошторисна калькуляція розробляється на знову освоювані види продукції або продукцію не передбачену планом.
Звітна калькуляція складається бухгалтерськими службами фірми і характеризує фактичний рівень витрат. Крім цілей порівняння з плановими даними є важливим інструментом фінансового контролю за раціональним використанням у виробництві різних видів ресурсів.
Конкретна номенклатура статей витрат розробляється з урахуванням галузевих особливостей виробництва і застосовуваних методів організації бухгалтерського обліку витрат виробництва та обігу.
В якості калькуляційної звичайно приймається одиниця, установлена ​​для даної продукції в стандарті або технічних умовах, що служить для вимірювання кількості продукції в натуральному вираженні (т, м 2 і т.д.).
У залежності від характеру продукції, особливостей організації і технології виробництва застосовуються різні методи калькулювання. Одним з них є нормативний. Завдяки своєму універсальному характеру нормативний метод рекомендований до впровадження у всіх галузях народного господарства. Він заснований на використанні прогресивних норм витрати на одиницю продукції (норми витрати матеріалів і заробітної плати). Його перевага полягає в тому, що він не тільки простий у використанні, але і дозволяє раціонально витрачати матеріальні, трудові та фінансові ресурси.
· Важливим елементом управління витратами є планування. [26.460] Планування собівартості здійснюється з метою визначення розмірів і вишукування можливостей її зниження. Планування собівартості може бути поточним і перспективним. Перспективний план розробляється на кілька років. При поточному плануванні (на рік) уточнюються перспективні плани на основі даних планових кошторисів і калькуляцій витрат на виробництво. При випуску підприємством одного виду продукції вартість одиниці є показником, що характеризує рівень і динаміку витрат на її виробництво і реалізацію. Промислові підприємства, що випускають різнорідну продукцію, планують зниження собівартості порівняльної продукції і величину витрат на один карбованець товарної продукції.
Розрахунки планової собівартості продукції використовуються при плануванні прибутку, визначенні заходів технічного прогресу, а також при встановленні цін.
При плануванні собівартості продукції передбачається можливе її зниження і досягнення в результаті цього оптимального рівня витрат на виробництво. Тому складанню плану по собівартості повинен передувати аналіз фактичної собівартості за звітний період з метою виявлення резервів зменшення витрат.
Послідовність складання плану по собівартості наступна: складається розрахунок зниження витрат на виробництво за рахунок впливу техніко-економічних чинників; визначається сума витрат на обслуговування виробництва і управління; складаються планові калькуляції собівартості окремих видів продукції основного виробництва; визначається собівартість товарної і реалізованої продукції; складається кошторис витрат на виробництво.
Економічно обгрунтоване планування собівартості має спиратися на систему прогресивних техніко-економічних норм і нормативів матеріальних, трудових і грошових витрат. Система планування спрямована на організацію контролю витрат і отримання прибутку, а також координацію всіх планів організації. Т.ч. організація внутрішньовиробничого планування та обліку неможлива без надійної нормативної бази, тобто комплексу норм і нормативів. За допомогою нормування регламентується витрачання персоналом всіх видів ресурсів на підприємстві.
· Нормування - це метод розробки і встановлення граничних величин запасу і витрати виробничих і інших ресурсів, необхідних для забезпечення процесу виробництва і збуту продукції.
Нормативна база підприємства є основою: планування; регулювання та контролю діяльності структурних підрозділів; порівняння виробничих витрат з досягнутими результатами; розмежування відповідальності за результати діяльності між підрозділами; об'єктивної оцінки оплати праці і стимулювання діяльності персоналу за підсумками роботи.
На будь-якому підприємстві норми і нормативи повинні обов'язково переглядатися у зв'язку зі зміною технології й організації виробництва, характеристик матеріалів, відновленням продукції, що випускається.
Норми і нормативи встановлюються з метою: недопущення зайвої витрати ресурсів; забезпечення встановленого режиму роботи підприємства; недопущення відхилень від заданих характеристик продукції, що випускається; дотримання нормальних умов праці та охорони навколишнього середовища; створення баз даних для планування діяльності підприємства.
Удосконалення нормативної бази припускає широке впровадження більш точних методів розрахунку норм і нормативів, створення розрахунково-обгрунтованих норм на всі види робіт і процесів, використання обчислювальної техніки для розробки, затвердження, автоматизації, збору, накопичення, систематизації та безпека норм і нормативів, використання економіко- математичних методів.
Управління витратами на основі норм запобігає непотрібні втрати, підвищує ефективність виробництва, поліпшує політику закупівель, вимірює витрата виробничих ресурсів і націлює на їх ефективне використання в майбутньому.
· Іншим найважливішим елементом керування є облік і калькулювання витрат на виробництво. Його основне призначення - контроль за виробничою діяльністю і керування витратами на її здійснення.
Основними завданнями обліку витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції є:
- Формування повної і достовірної інформації про господарські процеси і результати діяльності підприємства, необхідної для оперативного керівництва та управління, а також для використання податковими і банківськими органами, інвесторами, постачальниками, покупцями, кредиторами, податковими, фінансовими і банківськими органами й іншими зацікавленими організаціями та особами ;
- Облік фактичних витрат на виробництво продукції і контроль за використанням сировини, матеріальних, трудових та інших ресурсів у зіставленні із затвердженими нормами, нормативами і кошторисами з метою виявлення відхилень і формування економічної стратегії на майбутнє;
- Калькулювання собівартості продукції і контроль за виконанням плану за собівартістю;
- Виявлення та оцінка результатів діяльності структурних госпрозрахункових підрозділів підприємства;
- Виявлення резервів зниження собівартості продукції, їх мобілізація та ефективне використання;
- Систематизація інформації виробничої діяльності для прийняття рішень, що мають довгостроковий характер;
- Окупність виробничих і технологічних програм, рентабельність асортименту продукції, що випускається, ефективність капітальних вкладень в основні фонди і виробничі запаси і т.п.
У країнах з розвиненою ринковою економікою облік витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції виділені в управлінський облік, покликаний дати інформацію для керування собівартістю продукції фахівцям і адміністрації підприємства і його підрозділів.
У вітчизняній практиці облік витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції є складовою частиною загальної єдиної системи бухгалтерського обліку.
В даний час у нашій країні йде реформування системи бухгалтерського обліку з метою «приведення національної системи бухгалтерського обліку у відповідність з міжнародними стандартами фінансової звітності» [1]. Необхідність реформування вітчизняного обліку викликана змінами, що відбулися в економіці Росії, її активним вступом у світовий економічний та інформаційний простір.
· Економічний аналіз, як елемента управління витратами перебуває в тісному взаємозв'язку з іншими його складовими. Він будується на інформації обліку, звітності, планів, прогнозів. Головна мета аналізу - виявлення можливостей більш раціонального використання виробничих ресурсів, зниження витрат на виробництво і реалізацію і забезпечення прибутку.
Результати аналізу є основою для прийняття управлінських рішень на рівні керівництва підприємством і є вихідним матеріалом для роботи фінансових менеджерів.
У завдання аналізу витрат на виробництво і реалізацію продукції входить:
- Оцінка динаміки і виконання плану за найважливішими показниками собівартості;
- Визначення факторів, що вплинули на динаміку показників і виконання плану по них, а також сум і причин відхилення фактичних витрат від планових;
- Оперативне вплив на формування показників собівартості;
- Виявлення і мобілізація резервів подальшого зниження собівартості продукції.
Детальний аналіз сформованого в базисному періоді рівня витрат повинен передувати плануванню й прогнозуванню собівартості продукції. У процесі аналізу виявляються резерви зниження собівартості продукції, які потім враховуються при розробці поточних і перспективних планів.
Аналізу належить найважливіша роль у забезпеченні оптимального рівня собівартості, а отже максимізації прибутків і підвищенні конкурентоспроможності підприємства. Однак в останні роки аналізу господарської діяльності не приділялося достатньої уваги, тому що в ньому не було об'єктивної необхідності. Становлення ринкових відносин вимагає вдосконалення методології аналізу з урахуванням особливостей перехідного до ринкової економіки періоду і міжнародного досвіду.
Управління витратами на виробництво і реалізацію продукції здійснюється з метою вишукування резервів зниження собівартості продукції і отже максимізації прибутку підприємства.
У традиційному уявленні найважливішими шляхами зниження собівартості промислової продукції є: ріст продуктивності праці і зниження трудомісткості продукції, поліпшення використання сировини, матеріалів, палива та впровадження нових видів сировини і матеріалів; поліпшення використання основних виробничих фондів; скорочення адміністративно-управлінських витрат і ліквідація непродуктивних втрат. [27.576]
Досить значну частку в структурі витрат виробництва займає оплата праці (у промисловості Росії - 13-14%, розвитих країн - 20-25%). Тому актуальна задача зниження трудомісткості що випускається продукції, росту продуктивності праці, скорочення чисельності адміністративно-обслуговуючого персоналу.
Зниження трудомісткості продукції, росту продуктивності праці можна досягти різноманітними засобами. Найбільш важливі з них - механізація та автоматизація виробництва, розробка і застосування прогресивних високопродуктивних технологій, заміна та модернізація застарілого обладнання. Проте одні заходи щодо удосконалювання застосовуваної техніки і технології не дадуть належної віддачі без поліпшення виробництва і праці. Нерідко підприємства здобувають або беруть під оренду дороге устаткування, не підготувавшись до його використання. У результаті коефіцієнт використання такого устаткування дуже низький. Витрачені на придбання основних фондів кошти не приносять очікуваного результату.
Важливе значення для підвищення продуктивності праці має належна його організація: підготовка робочого місця, повне його завантаження, застосування передових методів і прийомів праці й ін
Економія сировини, матеріалів, палива і енергії має істотне значення у зниженні собівартості продукції більшості галузей промисловості в зв'язку з високою питомою вагою цих витрат у складі витрат виробництва (до 60% у структурі витрат).
Шляхи економії сировини, матеріалів і палива надзвичайно різноманітні. До їх числа відносяться такі, як застосування ресурсозберігаючих технологічних процесів; підвищення вимогливості і повсюдне застосування вхідного контролю за якістю надходять від постачальників сировини і матеріалів, а також комплектуючих виробів та напівфабрикатів; впровадження науково-обгрунтованих норм витрати матеріалів, зменшення втрат і відходів; вторинне використання матеріалів. [27.577]
Поліпшення використання основних фондів забезпечує скорочення витрат по амортизації основних виробничих фондів, а отже і витрат по змісту устаткування. Підвищення коефіцієнта змінності, ліквідація простоїв, зниження витрат на ремонт шляхом подовження міжремонтного періоду, збільшення терміну служби машин і поліпшення якості ремонтів забезпечує істотне зниження собівартості продукції.
У зниженні собівартості немаловажне місце належить скороченню адміністративно-управлінських витрат. Незважаючи на спрощення і здешевлення змісту апарат управління в останні роки, ще є великі невикористані резерви в цій області. На багатьох підприємствах апарат управління залишається громіздким, складним, багатоступеневим, що також збільшує собівартість продукції.
На закордонних підприємствах розглядаються також такі чинники зниження витрат на виробництво продукції, як визначення і дотримання оптимальної величини партії закуповуваних матеріалів, оптимальної величини серії що запускається у виробництво продукції, рішення питання про те, робити самим або закуповувати в інших виробників окремі компоненти або комплектуючі вироби.
У поєднанні з традиційними шляхами зниження витрат на виробництво продукції знову виниклі чинники дозволять у комплексі довести розмір витрат виробництва до оптимального рівня.
Ефективне управління собівартістю продукції неможливо без строго і регулярного контролю за рівнем витрат на виробництво.
Контроль - завершальний процес планування й аналізу, що направляє діяльність підприємства на виконання встановлених завдань, що дозволяє розкривати й усувати виникаючі відхилення. Існують різні сфери і види контролю. Проте вони постійно змінюються, мають відмітними особливостями на кожному підприємстві, відбиваючи специфіку його діяльності. Вважають, що витрати виробництва найкраще контролювати по місцях виникнення, центрам витрат, центрам відповідальності.
У висновку слід ще раз наголосити, що всі елементи методу діють не ізольовано один від одного, а в тісному взаємозв'язку і взаємозалежності.
Проблема розробки і використання в практиці нових підходів до ефективного управління витратами виробництва широко обговорюється у вітчизняній і зарубіжній економічній літературі. Зарубіжна методика управління витратами на основі маржинального аналізу розглянута в третьому розділі. [26.478]

2. Аналіз собівартості продукції на базі даних ВАТ «Ульяновськцемент»
    2.1. Характеристика підприємства і завдання аналізу
ВАТ «Ульяновськцемент» - це підприємство промисловості будівельних матеріалів потужністю 2 млн. тонн цементу в рік. Цементне виробництво відноситься до масового типу, для якого характерні потокові форми організації технологічного процесу і високий рівень спеціалізації. Тут кожне робоче місце і кожний агрегат спеціалізовані на одній або декількох однорідних операціях, робочі місця розташовані оп ходу технологічного процесу, що сприяє максимальному скороченню транспортувань при передачі продукції від однієї операції до іншої, при цьому процес виробництва стає стабільним, суворо нормованих і повторюваним. Для цементного виробництва характерні наявність спеціалізованого високопродуктивного обладнання, комплексна механізація і автоматизація виробничого процесу, безперервний процес виробництва, коротка тривалість технологічного циклу.
Все це дозволяє забезпечити високопродуктивну і ритмічну роботу підприємства, ефективно використовувати основні виробничі фонди, матеріальні і трудові ресурси, що сприяє досягненню високої продуктивності праці та низької собівартості продукції.
Основними структурними підрозділами підприємства є цехи. У своєму складі цементний завод має комплекс основних і допоміжних цехів. Основні цехи цементного заводу спеціалізуються за технологічною ознакою, тобто виконують окремі частини загального технологічного процесу (видобуток, підготовку сировини, випалювання, помел). До них відносяться: гірський, сировинної, випал клінкеру, помел. Вони пов'язані в єдину потокову систему, розділену на паралельно працюють технологічні лінії.
Основним переділом виробництва є випал клінкеру, робота всіх інших переділів спрямована до забезпечення високопродуктивної, ритмічної, безперебійної роботи обертових печей.
Допоміжні цехи забезпечують основне виробництво енергетичними ресурсами, здійснюють ремонт усіх видів устаткування та інших основних фондів, транспортні роботи, обслуговування і ремонт контрольно-вимірювальних приладів, апаратів автоматичного регулювання виробничих процесів.
З метою охорони навколишнього середовища технологічні агрегати підприємства оснащені ефективними пиловловлюю пристроями (електрофільтрами).
Сировинні матеріали, необхідні для виробництва цементу (крейда, глина) видобуваються в кар'єрах, що знаходяться поблизу заводу. Вони являють собою великі високомеханізовані підрозділи, які видобувають до 5 млн. тонн гірської породи на рік. Сировинні матеріали з кар'єру за допомогою залізничного транспорту надходять на територію заводу на сировинний цех. З метою забезпечення безперебійної роботи на заводі є об'єднаний склад сировини, гіпсу та добавок. Склади обладнані механізмами для вивантаження перебувають вантажів і навантаження їх при передачі у виробництво на переробку.
Виробництво цементу на заводі організовано по мокрому способу, що дозволяє регулювати мінералогічний склад цементу шляхом введення в сировинну суміш коригувальних добавок. Виробництво цементу складається з наступних основних процесів: приготування сировинної суміші, її випалу і розмелювання обпаленої продукту (клінкеру) в порошок.
На цементному заводі застосовується попередільний метод калькулювання собівартості цементу. Розрахунок собівартості цементу виробляється підсумовуванням статей витрат по кожному переділу в такій послідовності: визначається собівартість видобутку сировини, потім продукції окремих переділів і, нарешті - повна собівартість цементу. Розділивши суму витрат на обсяг випуску, визначають собівартість 1 тонни цементу.
При розрахунку собівартості сировини застосовують простий метод калькуляції, при якому всі витрати групуються по окремих статтях, а потім діленням загальної суми на кількість видобутого сировини визначають собівартість одиниці (т або м 3). Процес видобутку сировини складається з буровибухових, видобувних і транспортних робіт, витрати по яких входять у загальну собівартість сировини. Таким чином виробництво цементу відноситься не тільки до обробної, але і видобувної галузі.
У звітному році завод планував виробити 1'600'000 тонн цементу, однак фактичний випуск склав 1'500'000 тонн.
Зниження обсягу виробництва на 6% пояснюється падінням в останні роки попиту на цемент з причини різкого скорочення будівельно-монтажних робіт з-за обмеженого бюджетного фінансування, а також різким збільшенням вартості паливно-енергетичних ресурсів.
Так як підприємство випускає один вид продукції, отже собівартість 1 тонни цементу є показником, що характеризує рівень і динаміку витрат на його виробництво і реалізацію. Собівартість 1 тонни цементу визначається на основі розробки планових і звітних калькуляцій.
Аналіз собівартості цементу виробляється з метою вишукування резервів зниження витрат на його виробництво і реалізацію.
Основними завданнями аналізу є:
- Аналіз загальної суми витрат на виробництво продукції;
- Аналіз собівартості цементу по калькуляційних статтях;
- Аналіз прямих матеріальних витрат;
- Аналіз прямих трудових витрат;
- Аналіз непрямих витрат.
2.2. Аналіз загальної суми витрат на виробництво продукції
При аналізі собівартості в першу чергу вивчається правильність її формування. На аналізованому підприємстві собівартість цементу формується відповідно до Положення про склад витрат, а також змінами і доповненнями до нього [1].
Після перевірки правильності формування собівартість продукції розглядається виконання плану по даному показнику як в цілому, так і в розрізі елементів і статей витрат, що дозволяє простежити за зміною рівня окремих витрат, що відбулися в результаті зміни в техніці, технології та організації виробництва.
Вивчення структури витрат на виробництво та її змін за звітний період по окремих елементах витрат дозволяє зробити висновок про те, чи є виробництво матеріаломістким, трудомістким, енергоємним і т.д. І тим самим вибрати основний напрямок в аналізі витрат, яке дозволить розкрити найбільші резерви в зниженні собівартості.
Для оцінки виконання плану по собівартості продукції розглянемо таблицю, складену на базі даних цементного заводу (табл. 2.1).

Таблиця 2.1

Витрати на виробництво цементу.
№ п / п
Елементи витрат
Сума, тис. руб.
Структура витрат,%
План
Факт
+ / -
План
Факт
+ / -
1.
2.
3.
4.
5.
Матеріальні витрати
Заробітна плата
Відрахування на соціальне страхування
Амортизація основних засобів
Інші витрати
403202
14011
5394
81395
35038
398572
12960
4989
81298
30091
-4630
-1051
-405
-97
-4947
74,8
2,6
1,0
15,1
6,5
75,5
2,5
0,9
15,4
5,7
+0,7
-0,1
-0,1
+0,3
-0,8
Повна собівартість
У тому числі:
- Змінні витрати
- Постійні витрати
539040
442013
97027
527910
422400
105510
-11130
-19613
+8483
100
82,0
18,0
100
80,0
20,0
-
-2,0
+2,0
    Дані таблиці 2.1 показують, що в цілому фактичні витрати підприємства на виробництво продукції склали 527910 тис. руб. Це нижче суми повної собівартості, передбаченої за планом на 11130 тис. руб. або на 2% (11130/539040 × 100).
\ S Зниження відбулося за всіма видами і особливо з матеріальних витрат і інших витрат. Змінилася декілька і структура витрат: збільшилася частка матеріальних витрат і амортизації основних засобів, а частка зарплати зменшилася (рис. 2.1).
Рис 2.1.
Фактична структура витрат на виробництво цементу за звітний рік.
    Наведена фактична структура витрат дозволяє зробити висновок, що дане виробництво є матеріаломістким. Отже, важливим напрямком зниження витрат на виробництво є пошук резервів по скороченню матеріальних витрат. [15.472]
Загальна сума витрат може змінитися через обсягу випуску продукції в цілому по підприємству (V заг.), Рівня змінних витрат на одиницю продукції (В) і суми постійних витрат на весь випуск продукції (А):
З заг. = V заг. × В + А.
Вихідні дані для розрахунку впливу цих факторів приведені в табл. 2.2.

Таблиця 2.2

Вихідні дані для факторного аналізу загальної суми витрат на виробництво і реалізацію продукції.
№ п / п
Показник
Алгоритм розрахунку

Розрахунок

Сума, тис. руб.
1.
2.
3.
4.
Планова собівартість
За планом, перерахованим але фактичний обсяг виробництва продукції
Фактичні витрати при плановому рівні постійних витрат
Фактична собівартість
З пл = V пл × В пл + А пл
З 1 = V ф × В пл + А пл
З 2 = V ф × В ф + А пл
З ф = V ф × В ф + А ф
Табл. 2.1
539040 × 0,94 ×
× 0,82 +97027
527910 × 0,8 +
+97027
527910 × 0,8 +
+105510
539040
512519
519355
527910
Розрахунок впливу факторів на загальну суму витрат наведено в табл. 2.3.
Таблиця 2.3
Розрахунок впливу факторів на загальну суму витрат.
№ п / п
Фактор
Алгоритм розрахунку

Розрахунок

Розмір впливу, тис. руб.
1.
2.
3.
Обсяг випуску продукції
Змінні витрати
Постійні витрати
З 1 - З пл
З 2 - З 1
З ф - З 2
512519-539040
519355-512519
527910-519355
-26521
+6836
+8555
Разом:
З ф - З пл
539040-527910
-11130
З таблиці. 2.3 видно, що загальна сума витрат нижче планової на 11130 тис. руб. або на 2%, в тому числі у зв'язку з невиконанням плану по випуску товарної продукції в умовно-натуральному вираженні на 6% (К в = 0,94) сума витрат знизилася на 26521 тис. руб. або на 4,9% (26521/539040 × 100), а за рахунок підвищення рівня питомих змінних витрат допущений перевитрата витрат на виробництво продукції на суму 6836 тис. руб. або 1,3% (6836/539040 × 100), а також підвищення постійних витрат у порівнянні з планом на суму 8555 тис. руб. або на 1,6% (8555/539040 × 100). Таким чином через підвищення собівартості продукції загальна сума витрат знизилася лише на 2% (4,9-1,3-1,6).
Для більш глибокого вивчення причин відхилення фактичної собівартості від планової в параграфі 2.3 розглянутий постатейний аналіз витрат виробництва.
2.3. Аналіз собівартості цементу по калькуляційних статтях
Ефективність використання матеріальних і трудових ресурсів з найбільшою повнотою розкривається при вивченні собівартості продукції за статтями витрат. Постатейно форма відображення витрат при калькулюванні собівартості підвищує аналітичні можливості цього показника і робить сам аналіз дієвим і цілеспрямованим, а також дозволяє аналізувати витрати не тільки за напрямами видатків, але і за місцями їх виникнення. Виділення місця виникнення витрат в аналізі дає можливість судити не тільки про економію або перевитрату при виробництві продукції, а й про якість керівництва та організації роботи окремих ділянок.
У процесі аналізу слід перш за все вивчити динаміку собівартості 1 тонни цементу шляхом порівняння питомої ваги витрат у динаміці витрат за два попередніх роки. Таке зіставлення показує, як змінилася структура витрат і яка спостерігається тенденція - зростання чи зниження питомої ваги витрат по окремих статтях витрат.
Таблиця 2.4
Динаміка структури витрат на виробництво 1 тонни цементу
№ п / п
Статті витрат
1997
1998
Звітний рік
1.
2.
3.
4.
5.
6.
7.
8.
Сировина і матеріали
Паливо на технологічні цілі
Енергія на технологічні цілі
Зарплата з відрахуваннями на соціальні потреби
Витрати на утримання та експлуатацію обладнання
Загальновиробничі витрати
Загальногосподарські витрати
Комерційні витрати
25,9
33,1
8,4
1,8
18,2
2,8
6,2
3,6
24,8
35,2
10,5
1,6
16,4
2,6
5,4
3,5
22,8
37,9
12,8
1,5
13,7
2,5
5,2
3,6
Повна собівартість
100
100
100
    Наведені дані табл. 2.4 свідчать, що з року в рік структура витрат на виробництво цементу змінюється: підвищується питома вага витрат на паливо і енергію на технологічні потреби, а по іншим статтям собівартості питомі витрати знижуються.
Наступний етап аналізу - вивчення виконання плану і визначення впливу факторів на зміну собівартості 1 тонни цементу.
Собівартість 1 тонни цементу безпосередньо залежить від впливу наступних факторів першого порядку:
· Зміни обсягу випуску продукції;
· Зміни суми постійних витрат;
· Зміни рівня питомих змінних витрат. [15.478]
Вплив факторів першого порядку на зміну рівня собівартості одиниці продукції вивчають за допомогою факторної моделі:
З од = А / V + В,
де умовні позначення відповідають раніше прийнятим.
Вихідні дані для факторного аналізу собівартості 1 тонни цементу наведено в табл. 2.5.
Таблиця 2.5
Вихідні дані для факторного аналізу собівартості цементу
№ п / п
Показник
За планом
Фактично
Відхилення від плану
1.
2.
3.
Обсяг виробництва, тис. т
Сума постійних витрат, тис. крб.
Сума змінних витрат на одиницю продукції, грн.
1600
97027
276,3
1500
105510
281,6
-100
+8483
+5,3
    Розрахунок вихідних показників методом ланцюгової підстановки для факторного аналізу собівартості 1 тонни цементу наведено в табл. 2.6.
Таблиця 2.6
Розрахунок вихідних показників для факторного аналізу собівартості 1 тонни цементу
№ п / п
Показник
Алгоритм розрахунку

Розрахунок

Сума, руб.
1.
2.
3.
4.
Планова собівартість
Планова собівартість при фактичному обсязі випуску
Собівартість 1 тонни цементу при фактичних обсязі випуску і постійних витратах і при плановому рівні змінних витрат
Фактична собівартість
З пл = А пл / V пл + В пл
З 1 = А пл / V ф + В пл
З 2 = А ф / V ф + В пл
З ф = А ф / V ф + В ф
97027000/1600000 +
+276,3
97027000/1500000 +
+276,3
105510000/1500000 +
+276,3
105510000/1500000 +
+281,6
336,9
340,9
346,6
351,9
    Розрахунок впливу факторів першого порядку на 1 тонну цементу методом ланцюгової підстановки наведено в табл. 2.7.

Таблиця 2.7

Розрахунок впливу факторів першого

приблизно на 1 т цементу.
№ п / п
Фактор
Алгоритм розрахунку

Розрахунок

Розмір впливу, руб.
1.
2.
3.
Обсяг випуску продукції
Постійні витрати
Змінні витрати
З 1 - З пл
З 2 - З 1
З ф - З 2
340,9-336,9
346,6-340,9
351,9-346,6
+4,0
+5,7
+5,3
Разом:
З ф - З пл
351,9-336,9
+15,0
З таблиці. 2.7 видно, що фактична собівартість 1 тонни цементу вище планової на 15,0 руб. або на 4,4% в тому числі за рахунок невиконання плану по випуску товарної продукції на 4,0 руб. або 1,2% (4,0 / 336,9 × 100), що є причиною зростання постійних витрат на 1 тонну цементу на 5,7 руб. або на 1,7% (5,7 / 336,9 × 100), а також зростання змінних витрат на 5,3 руб. або на 1,5% (5,3 / 336,9 × 100).
Для більш глибокого вивчення причин зміни собівартості необхідно провести аналіз звітної калькуляції 1 тонни цементу. [15.479] Аналіз калькуляційних статей заснований на зіставленні планових і фактичних витрат і подальшого вивчення відхилень і їх причин в першу чергу стосується тих статей, які займають найбільш висока питома вага в структурі собівартості. Угруповання витрат на 1 тонну цементу в калькуляційної розрізі представлена ​​в табл. 2.8.

Таблиця 2.8

Аналіз собівартості 1 тонни цементу за статтями витрат.
№ п / п
Статті витрат
Витрати на 1 тонну цементу, руб.
Структура витрат
Вплив кожної статті витрат на загальне зниження собівартості,%
План
Факт
Δ
План
Факт
Δ
1.
2.
3.
4.
5.
6.
7.
8.
9.
10.
Сировина і матеріали
Паливо на технологічні цілі
Енергія на технологічні цілі
Основна заробітна плата виробничих робітників
Додаткова заробітна плата виробничих робітників
Відрахування на соціальні потреби
Витрати на утримання та експлуатацію обладнання
Загальновиробничі витрати
Загальногосподарські витрати
Комерційні витрати
74,8
121,3
43,5
4,5
0,5
1,7
48,9
9,4
19,5
12,8
77,2
133,4
45,0
3,6
0,3
1,4
48,2
9,8
20,3
12,7
+2,4
+12,1
+1,5
-0,9
-0,2
-0,3
-0,7
+0,4
+0,8
-0,1
22,2
36,0
12,9
1,4
0,1
0,5
14,5
2,8
5,8
3,8
21,9
37,9
12,8
1,0
0,1
0,4
13,7
2,8
5,8
3,6
-0,3
+1,9
-0,1
-0,4
-
-0,1
-0,8
-
-
-0,2
2,4 / 336,9 ×
× 100 = +0,71
12,1 / 336,9 ×
× 100 = +3,59
1,5 / 336,9 ×
× 100 = +0,45
0,4 / 336,9 ×
× 100 =- 0,27
0,2 / 336,9 ×
× 100 =- 0,06
0,3 / 336,9 ×
× 100 =- 0,09
0,7 / 336,9 ×
× 100 =- 0,21
0,4 / 336,9 ×
× 100 = +0,12
0,8 / 336,9 ×
× 100 = +0,24
0,1 / 336,9 ×
× 100 =- 0,03
Повна собівартість
336,9
351,9
+15,0
100
100
-
+4,45

Як показують дані таблиці 2.8 підприємство допустило перевищення фактичної собівартості над плановою на 15,0 руб. або на 4,45%. Причому перевитрата стався з матеріальних витрат на 19,0 руб., Який вплинув на збільшення собівартості на 5,64% (19,0 / 336,9 × 100), в тому числі по сировині і матеріалам на 2,4 руб. або на 0,71%, палива на технологічні цілі на 12,1 руб. або на 3,59%, енергії на технологічні цілі на 1,5 руб. або на 0,45%. Значний перевитрата допущений за статтею паливо на технологічні цілі. Для більш глибокого вивчення причин відхилення витрат по цих статтях витрат у наступному параграфі розглянуто факторний аналіз прямих матеріальних витрат.
Загальна економія собівартості 1 тонни цементу склала 4,0 руб. або 1,19% (4 / 336, 9 × 100), у тому числі за рахунок економії витрат з основної заробітної плати виробничих робітників на 0,9 руб. або на 0,27%, додаткової заробітної плати виробничих робітників на 0,2 руб. або 0,06%, відрахувань на соціальні потреби на 0,3 руб. або на 0,09%, витрат на утримання та експлуатацію устаткування на 0,7 руб. або на 0,21%, комерційним витрат на 0,1 руб. або на 0,03%.
Найбільша економія досягнута по заробітній платі з відрахуваннями на соціальні потреби, а також за видатками на утримання та експлуатацію устаткування. Таке зниження витрат позитивно характеризує організацію роботи на аналізованому підприємстві. Більш детальний аналіз причин відхилення цих витрат розглянуто в наступних параграфах.
Однак перевитрата планових витрат за матеріалами привів у перевищення фактичної собівартості над плановою.
Крім того, наведені дані свідчать про незначній зміні структури собівартості цементу порівняно із запланованою. Найбільшу питому вагу в структурі собівартості займає стаття паливо на технологічні цілі, отже виробництво цементу є паливомістких, що пояснюється особливостями технологічного процесу (процес випалу клінкеру відбувається при t 1200-1500 0 С). Таким чином основний напрямок в аналізі витрат - аналіз прямих матеріальних витрат, що дозволяє розкрити найбільші резерви в зниженні собівартості цементу. Аналізу прямих матеріальних витрат присвячено наступний параграф.
На наступному етапі аналізу розглядаються причини зміни собівартості в розрізі окремих статей витрат з метою виявлення невикористаних можливостей її зниження.
2.4. Аналіз прямих матеріальних витрат
Витрати на матеріальні та паливно-енергетичні ресурси в структурі витрат на виробництво цементу становлять 72,5%. Це визначає значення аналізу зазначеної статті витрат як одного з найважливіших резервів зниження собівартості продукції. [15.481]
Матеріальні витрати при калькулюванні собівартості продукції виділяються у вигляді самостійних статей, а також включаються до складу таких комплексних статей витрат, як загальновиробничі, загальногосподарські, комерційні витрати. У рамках даного питання буде розглянуто методику аналізу прямих витрат. До їх складу входять такі статті витрат: сировина і матеріали; паливо і енергія на технологічні цілі.
До статті «сировина і матеріали» на згадуваному підприємстві включаються витрати на сировину власного видобутку і покупне, а також витрати на основні матеріали, які входять до складу вироблюваної продукції або є необхідними компонентами при її виготовленні.
До основних сировини та матеріалів на цементному заводі відносяться: крейда і глина, а також коригувальні добавки: гранульований шлак, гіпс-добавка, гіпс - 3 проц., Колчеданних огарки, опока-добавка. При цьому глина і крейда є продуктами власного видобутку. Решта сировину і основні матеріали купуються зі сторони.
Витрати на покупні сировину і матеріали складаються з витрат на придбання, заготівлю і доставку сировини на склад підприємства. Собівартість сировини власного видобутку визначається за цехової собівартості кар'єрів.
До статті «паливо на технологічні цілі» включаються витрати на паливо використовується безпосередньо в технологічному процесі. В якості палива на заводі використовується мазут, що купується в Нижньокамського нафтохімічного заводу.
У статтю «енергія на технологічні цілі» враховуються витрати на енергію, надану АТ «Ульяновскенерго», і що використовується безпосередньо в технологічному процесі. У вартість покупної енергії включається оплата її за встановленим тарифом, а також витрати, пов'язані з утриманням та ремонтом енергетичних мереж підприємства.
Загальна сума матеріальних витрат на виробництво 1 тонни цементу залежить від впливу двох факторів першого порядку:
· Зміни норми витрати матеріалів (N);
· Зміни собівартості заготовлення однієї одиниці відповідного виду матеріальних ресурсів (Ц). [15.483]
Розрахунок впливу факторів на зміну суми матеріальних витрат проводиться за моделлю:
МОЗ = N × Ц.
Розрахувати вплив розглянутих факторів на зміну суми матеріальних витрат можна будь-яким способом: ланцюгових підстановок, абсолютних і відносних різниць.
Розглянемо порядок розрахунку впливу зазначених факторів способом абсолютних різниць:
ΔМЗ = ΔМЗ (N) + ΔМЗ (ц);
ΔМЗ (N) = (N 1 - N 0) × Ц 0;
ΔМЗ (ц) = N 1 × (Ц 1 - Ц 0).
Розрахунок впливу факторів на зміну питомих матеріальних витрат способом абсолютних різниць наведено в табл. 2.9.
Дані таблиці 2.9 показують, що на аналізованому підприємстві допущений перевитрата сировини і матеріалів на випуск 1 тонни цементу на 16 руб. або на 6,7% (16/239, 6 × 100), у тому числі за рахунок:
1. зниження норми витрати матеріалів на 1 тонну цементу досягнута економія матеріальних витрат на суму 13,6 руб. або на 5,7% (13,6 / 239,6 × 100), в тому числі по гранульованого шлаку на 4,8 руб. або на 2% (4,8 / 239,6 × 100), гіпсу-добавці на 0,3 руб. або на 0,1% (0,3 / 239,6 × 100), колчедан недогарка на 0,4 руб. або на 0,2% (0,4 / 239,6 × 100), палива на технологічні цілі на 6,1 руб. або на 2,6% (6,1 / 239,6 × 100), енергія на технологічні цілі на 1,4 руб. або 0,6% (1,4 / 239,6 × 100). При цьому найбільша економія досягнута по паливу на технологічні цілі у зв'язку з удосконаленням технологічного процесу.
2. підвищення ціни заготовляння сировини і матеріалів отриманий перевитрата на суму 29,6 руб. або на 12,4% (29,6 / 239,6 × 100), в тому числі по гранульованого шлаку на суму 4,5 руб. або на 1,8% (4,5 / 239,6 × 100), гіпсу-добавці на 0,2 руб. або на 0,1% (0,2 / 239,6 × 100), колчедан недогарка на 3,3 руб. або на 1,3% (3,3 / 239,6 × 100), гіпсу - 3 проц. На 0,6 руб. або на 0,2% (0,6 / 239,6 × 100).
Визначимо вплив розглянутих факторів на зміну собівартості фактичного випуску цементу (1500000 тонн).
Загальна сума матеріальних витрат на фактичний випуск цементу:
- За плановою калькуляції 1500000 × 239,6 = 359400 тис. крб.;
- Фактично 1500000 × 255,6 = 383400 тис. крб.;

Таблиця 2.9
Розрахунок впливу факторів на суму прямих матеріальних витрат на 1 тонну цементу.
№ п / п
Матеріали
Витрати сировини за планом
Фактичні витрати сировини
Відхилення від плану
Загальне (гр.8-
-Гр.5)
У тому чисел за рахунок
Питома норма витрати
Ціна одиниці, грн.
Сума на одиницю, крб.
Питома витрата
Ціна одиниці, грн.
Сума на одиницю, крб.
Норми
(Гр.6-
-Гр.3) × гр.4
Ціни (гр.7-
-Гр.4) × гр.6
1.
2.
3.
4.
5.
6.
7.
8.
Крейда, глина
Гранульований шлак
Гіпс-добавка
Колчеданних огарки
Гіпс - 3 проц.
 
Опока-добавка
Паливо
Енергія
1,800
0,100
0,010
0,025
0,030
0,040
0,200
75,000
22,6
238,0
160,0
144,0
143,3
20,0
606,5
0,58
40,7
23,8
1,6
3,6
4,3
0,8
121,3
43,5
1,800
0,080
0,008
0,022
0,030
0,012
0,190
72,600
22,5
293,8
187,5
295,5
263,3
25,0
702,1
0,62
40,5
23,5
1,5
6,5
4,9
0,3
133,4
45,0
-0,2
-0,3
-0,1
+2,9
+0,6
-0,5
+12,1
+1,5
-
-4,8
-0,3
-0,4
-
-0,6
-6,1
-1,4
-0,2
+4,5
+0,2
+3,3
+0,6
+0,1
+18,2
+2,9
Разом:
-
-
239,6
-
-
255,6
+16,0
-13,6
+29,6

Отже фактична сума матеріальних витрат на 24000 тис. руб. (383400 - 359400) вище суми плановою.
Вплив факторів на зміну загальної суми матеріальних витрат на фактичний випуск цементу:
1. зниження норми витрати матеріалів на 1 тонну цементу
1500000 × (-13,6) = -20400 тис. руб.
2. підвищення собівартості заготовлення
1500000 × (+29,6) = +44400 тис. руб.
Перевірка: +44400 - 20 400 = +24000 тис. руб.
Таким чином значний перевитрата прямих матеріальних витрат стався з не залежних від підприємства причин, тому що у звітному році ціни і тарифи на покупні з боку сировину і матеріали виявилися вище планових. Особливо в останні роки спостерігається значне зростання цін на паливо (мазут), а також на його транспортування.
2.5. Аналіз прямих трудових витрат.
Економне витрачання фонду заробітної плати є одним з найважливіших факторів зниження собівартості продукції і збільшення прибутку. [15.486] Загальний фонд заробітної плати включає кошти на оплату праці промислово-виробничого персоналу, непромислового складу та працівників неспісочного складу. Основна питома вага фонду на аналізованому підприємстві складає заробітна плата виробничих робітників. Тому аналіз обгрунтованості розрахунку цієї частини загального фонду заробітної плати має найбільше значення. Заробітна плата інших категорій промислово-виробничого персоналу включається до складу комплексних статей собівартості.
Організація заробітної плати робітників на цементному заводі заснована на тарифній системі, що забезпечує єдність у принципах організації заробітної плати та оцінку якості праці. Більш високо оплачується праця робітників, зайнятих на важких і гарячих роботах, а також роботах з особливо шкідливими умовами праці. Основними формами оплати праці на підприємстві є відрядна і погодинна.
Розміри премій, винагород та інших виплат стимулюючого характеру встановлені підприємством самостійно, що зафіксовано в колективному договорі та статуті підприємства.
У рамках даного питання буде розглянуто методику аналізу прямих трудових витрат на 1 тонну цементу.
У калькуляції собівартості цементу пряма заробітна плата виробничих робітників представлена ​​двома статтями: основна заробітна плата виробничих робітників і додаткова.
До статті «основна заробітна плата виробничих робітників» на підприємстві включають оплату за відпрацьований час за тарифними ставками і відрядними розцінками, премії робітникам, доплати за роботу в нічний час і не звільненим бригадирам за керівництво бригадою, а також кваліфікованим робітникам за навчання учнів. В основну заробітну плату, крім того, включаються доплати за відхилення від встановлених технологією умов роботи та оплату шлюбу не з вини робітників. За цією статтею калькуляції враховується заробітна плата робітників, зайнятих безпосередньо виготовленням продукції в основному виробництві - сировинному цеху, цеху помел й випал.
До складу додаткової заробітної плати включають: оплату відпусток, компенсації за невикористану відпустку, оплату за виконання державних і громадських обов'язків, вихідна допомога при скороченні штатів і т.п.

Для аналізу прямих трудових витрат розглянемо показники таблиці 2.10, складеної за даними калькуляції собівартості 1 тонни цементу (табл. 2.4).
  Таблиця 2.10
Прямі трудові витрати на 1 тонну цементу.
№ п / п
Показники
План
Факт
Відхилення (+/-)
У сумі
У% до підсумку
1.
2.
Основна заробітна плата виробничих робітників
Додаткова заробітна плата виробничих робітників
4,5
0,5
3,6
0,3
-0,9
-0,2
18
4
Разом прямих трудових витрат
5,0
3,9
1,1
22

За наведеними даними аналізованого підприємства трудові витрати на 1 тонну цементу становлять: за планом - 5,0 руб., Фактично - 3,9 руб. Фактичні витрати на заробітну плату нижче витрат, передбачених у плані на 1,1 руб. або на 22%, у тому числі з основної заробітної плати на 0,9 руб. або 18%, додаткової заробітної плати 0,2 руб. або 4%. Найбільша економія трудових витрат досягнута за рахунок зниження витрат на основну заробітну плату виробничих робітників. [15.489]
Далі необхідно виявити причини, що викликали це відхилення, шляхом проведення факторного аналізу.
Сума основної заробітної плати виробничих робітників залежить від впливу двох факторів:
- Зміни питомої трудомісткості продукції;
- Зміни рівня середньогодинної оплати праці за 1 чол-год.
Зв'язок між перерахованими показниками підтверджується формулою:
ЗП осн = УТ × ВІД год, де
ЗП осн - основна заробітна плата виробничих робітників, руб.;
УТ - питома трудомісткість продукції, чол-год;
ВІД год - рівень середньогодинної оплати праці на 1 чол-год.
Розглянемо порядок визначення розміру впливу зазначених факторів на зміну основної заробітної плати робітників способом абсолютних відхилень:
ΔЗП осн = ΔЗП осн (ут) + ΔЗП осн (отч)
Вплив зміни питомої трудомісткості продукції:
ΔЗП осн (ут) = (УТ ф - УТ пл) × ВІД год пл
Вплив зміни рівня середньогодинної оплати праці:
ΔЗП осн (отч) = (ВІД год ф - ВІД год пл) × УТ ф
Розрахунок впливу факторів на зміну основної заробітної плати виробничих робітників наведено в табл. 2.11.

Таблиця 2.11

Факторний аналіз основної заробітної плати на виготовлення 1 тонни цементу.
№ п / п
Найменування цеху
Питома трудомісткість, чол-год
Середньогодинна оплата праці, руб.
Основна заробітна плата, руб.
Відхиленням від плану
Всього
За рахунок
План
факт
План
факт
План
факт
УТ
Отч
1.
2.
3.
Сировинний
Випал
Помел
0,16
0,28
0,2
0,13
0,21
0,16
6,8
7,3
6,9
7,0
7,5
7,1
1,1
2,0
1,4
0,9
1,6
1,1
-0,2
-0,4
-0,3
-0,2
-0,5
-0,3
+0,03
+0,04
+0,03
Разом:
0,64
0,5
7,0
7,2
4,5
3,6
-0,9
-1,0
+0,10

Дані таблиці 2.11 показують що зниження фактичних витрат на заробітну плату на 0,9 руб. або на 20% (0,9 / 4,5 × 100) відбулося за рахунок зниження питомої трудомісткості виготовлення цементу в основних цехах цементного заводу на 0,14 години (0,5 × 0,64) або на 22% (0,14 / 0,64 × 100). Зниження трудомісткості було забезпечено здійсненням організаційно-технічних заходів не передбачених планом, а також підвищенням рівня механізації та автоматизації технологічного процесу.
У результаті зниження трудомісткості на 0,14 години витрати на оплату праці виробничим робочим повинні були скоротитися при плановій середньогодинної оплати на 0,98 руб. (0,14 × 7,0). Однак заробітна плата за звітом виросла в порівнянні з планом на 0,2 руб. (7,2 - 7,0). Підвищення заробітної плати призвело до зростання фактичних витрат з оплати праці робітникам на 0,1 руб. (0,2 × 0,5). Незначне підвищення середньогодинної оплати праці виробничих робітників є виправданим і відбулося в результаті підвищення тарифних ставок основним виробничим робітникам, у зв'язку з інфляцією.
2.6. Аналіз непрямих витрат
Непрямі витрати в собівартості продукції представлені наступними комплексними статтями: витрати на утримання та експлуатацію устаткування, загальновиробничі і загальногосподарські витрати, комерційні витрати. [15.490]
Планування, облік і економічний аналіз цих витрат ведеться за статтями. Номенклатура статей встановлена ​​в галузевих інструкціях з планування, обліку і калькулювання собівартості промислової продукції.
Аналіз непрямих витрат починають з оцінки динаміки та виконання плану за цими видатками. Так як на згадуваному підприємстві випускається один вид продукції, то непрямі витрати прямо включаються до собівартості цементу. Тому аналіз доцільно проводити шляхом порівняння фактичного їх рівня на 1 тонну цементу з рівнем попереднього року, а також з плановим рівнем звітного року в порівнянних цінах і умовах (табл. 2.12).

Таблиця 2.12

Динаміка непрямих витрат на 1 тонну цементу.
№ п / п

Показники

Фактично за попередній рік, руб.
Звітний рік
Відхилення (+/-)
План
Фактично
Від попереднього року
Від плану
1.
2.
3.
4.
Витрати на утримання та експлуатацію обладнання
Загальновиробничі витрати
Загальногосподарські витрати
Комерційні витрати
50,1
9,6
19,8
13,0
48,9
9,4
19,5
12,8
48,2
9,8
20,3
12,7
-1,9
+0,2
+0,5
-0,3
-0,7
+0,4
+0,8
-0,1
Разом непрямих витрат:
92,5
90,6
91,0
-1,5
+0,4
Дані таблиці 2.12 показують, що на аналізованому підприємстві непрямі витрати склали за планом 90,6 руб. на 1 тонну цементу, фактично 91,7 руб. Перевитрата допущений на суму 1,9 руб., В тому числі по загальногосподарських витрат на 1,3 руб., А також загальновиробничих витрат на 0,6 руб. Проте за рахунок економії по витратах на утримання та експлуатацію устаткування, а також комерційним витрат на 0,8 руб. сума перевитрати за непрямими статтями становила 1,1 крб.
Планова сума непрямих витрат нижче попереднього року. Таке зниження за всіма статтями непрямих витрат планувалося у зв'язку із зростанням обсягу виробництва.
Далі необхідно виявити причини, що викликали це відхилення шляхом проведення факторного аналізу непрямих витрат на 1 тонну цементу. Сума цих витрат залежить від впливу двох факторів:
- Зміни суми непрямих витрат;
- Зміни обсягу виробництва продукції. [15.494]
Розрахунок впливу зазначених факторів на зміну величини непрямих витрат у розрахунку на 1 тонну цементу наведено в табл. 2.13.
Дані таблиці 2.13 показують, що фактично сума непрямих витрат вище планової на 0,4 руб. При цьому за рахунок невиконання планового обсягу випуску перевитрати по непрямих витрат стався на суму 6,1 руб. Проте за рахунок скорочення рівня витрат досягнута економія на суму 5,7 руб.

Таблиця 2.13

Аналіз непрямих витрат у собівартості 1 тонни цементу, руб.
№ п / п
Статті витрат
Витрата на 1 тонну цементу
Відхилення від плану
За планом
При плановому витратах і фактичному випуску продукції
Фактично
Всього
У тому числі за рахунок зміни
Обсягу випуску
Суми витрат
1.
2.
3.
4.
Витрати на утримання та експлуатацію обладнання
Загальновиробничі витрати
Загальногосподарські витрати
Позавиробничі витрати
48,9
9,4
19,5
12,8
52,2
10,0
20,8
13,7
48,2
9,8
20,3
12,7
-0,7
+0,4
+0,8
-0,1
+3,3
+0,6
+1,3
+0,9
-4,0
-0,2
-0,5
-1,0
Разом непрямих витрат
90,6
96,7
91,0
+0,4
+6,1
-5,7
    У процесі подальшого аналізу з'ясовуються причини, що викликали зміна непрямих витрат по кожному виду витрат у розрізі статей. За своїм складом це комплексні статті. Вони складаються, як правило, з кількох елементів витрат. [15.491]
До статті «витрати на утримання та експлуатацію устаткування» на підприємстві відносять витрати на амортизацію і поточний ремонт виробничого обладнання, транспортних засобів і цінного інструменту, на експлуатацію устаткування (мастильні й обтиральні матеріали, заробітна плата з відрахуваннями на соціальне страхування допоміжних робітників, які обслуговують обладнання, послуги допоміжного виробництва), знос малоцінних і швидкозношуваних інструментів і пристосувань, інші витрати, пов'язані з утриманням та експлуатацією устаткування. Так як на підприємстві випускається один вид продукції, то вони прямо включаються до собівартості цементу.
За ознакою залежності від обсягу виробництва ці витрати поділяють на які залежать від обсягу випуску продукції (амортизація) - умовно-постійні та належні частково або повністю - умовно-змінні.
Аналіз витрат на утримання та експлуатацію обладнання, що залежать від обсягу виробництва, необхідно здійснювати з урахуванням виконання плану по випуску продукції. У цих цілях фактичні показники порівнюються з кошторисом, перерахованої за допомогою коригувальних коефіцієнтів, які визначаються на основі відповідних статистичних досліджень.
Для перерахунку планових витрат на фактичний випуск продукції можна використовувати формулу:
З ск = З пл × (100 + ΔТП% × К з) / 100, де
З ск - витрати скоректовані на фактичний випуск продукції;
З пл - планова сума витрат за статтею;
ΔТП% - перевиконання (недовиконання) плану по випуску товарної продукції,%;
К з - коефіцієнт залежності витрат від обсягу виробництва продукції.
Витрати на утримання та експлуатацію обладнання для аналізованого заводу в розрізі статей витрат наведені в табл. 2.14.

Таблиця 2.14

Аналіз витрат на утримання машин і устаткування.
№ п / п
Витрати
Коефіцієнт залежності витрат від обсягу випуску
Сума витрат
Витрати за планом скоректовані на фактичний випуск продукції
Відхилення від плану
Загальне
У тому числі за рахунок
План
Факт
Обсягу випуску
Рівня витрат
1.
2.
3.
4.
Амортизація
Ремонт
Експлуатаційні витрати
Знос МШП
0,00
0,35
0,75
1,00
24960
26240
21920
5120
25200
24000
19800
3300
24960
25715
20934
4813
+240
-2240
-2120
-1820
-
-525
-986
-307
+240
-1715
-1134
-1513
Разом:
-
78240
72300
76422
-5940
-1818
-4122

Наведені дані показують, що незважаючи на загальну економію витрат на утримання та експлуатацію устаткування за статтею амортизація обладнання на 240 тис. руб. допущений перевитрата. Таке збільшення витрат пояснюється введенням в дію нового обладнання, придбаного за вищою ціною, ніж було передбачено кошторисом.
По інших статтях кошторису досягнута економія на суму 5700 тис. руб., В тому числі за рахунок зміни обсягу випуску продукції на суму 1818 тис. руб., А за рахунок рівня витрат, передбачених кошторисом на 3882 руб.
Таке зниження витрат є виправданим і пояснюється невиконанням плану по випуску продукції.
На наступному етапі аналізу вивчаються причини відхилення загальновиробничих і загальногосподарських витрат.
У статті «загальновиробничі витрати» на згадуваному підприємстві враховують витрати на утримання апарату управління та молодшого обслуговуючого персоналу цеху (заробітна плата з відрахуваннями на соціальне страхування апарату управління цеху), витрати на амортизацію, зміст і всі види ремонту будівлі, споруд та інвентарю, витрати по охорони праці та інші витрати, пов'язані з обслуговуванням виробництва. У звітній калькуляції за цією статтею враховують також втрати від простоїв, недостачі матеріальних цінностей та інші непродуктивні витрати цеху.
У статті «загальногосподарські витрати» враховують витрати, пов'язані з управлінням підприємством в цілому, а саме витрати на заробітну плату апарату управління, відрядження і переміщення, утримання охорони, а також витрати на амортизацію, утримання та поточний ремонт будівель, споруд та інвентарю загальнозаводського призначення, зміст загальнозаводського лабораторії, підготовки кадрів, набір робочої сили, охорону праці та ін
Загальногосподарські і загальновиробничі витрати обчислюються шляхом складання кошторису витрат на рік.
Аналіз загальновиробничих витрат проводиться на основі даних аналізованого заводу (табл. 2.15).

Таблиця 2.15

Аналіз загальновиробничих витрат, тис. крб.
№ п / п
Найменування витрат
План
Факти-но
Відхи-ня
1.
2.
3.
4.
5.
6.
7.
Утримання апарату управління цеху та іншого цехового персоналу
Зміст і амортизація будівель, споруд та інвентарю
Поточний ремонт будівель споруд та інвентарю
Випробування, досліди і дослідження, раціоналізація і винахідництво
Охорона праці
Інші витрати
Непродуктивні витрати
7270
3008
2800
57
1200
705
-
7230
2908
2800
57
1200
705
-
-240
-100
-
-
-
-
-
Усього:
15040
14700
-340

Наведені дані свідчать, що в цілому по загальновиробничих витрат завод має економію на суму 340 тис. руб., В тому числі на утримання апарату управління та іншого персоналу цеху на суму 240 тис. руб. у зв'язку зі скороченням чисельності адміністративно-управлінського персоналу цеху, на утримання та амортизацію будівель, споруд та інвентарю на суму 100 тис. руб. за рахунок економного використання електроенергії та інших матеріальних ресурсів на утримання будівлі цеху, а також дбайливого ставлення до інвентарю.
Така економія позитивно характеризує організацію роботи в цеху.
Дані для аналізу загальногосподарських витрат наведено в табл. 2.16.

Таблиця 2.16

Аналіз загальногосподарських витрат, тис. крб.
№ п / п
Найменування витрат
План
Факти-но
Відхи-ня
1.
2.
3.
4.
5.
6.
7.
8.
Утримання апарату управління
Зміст іншого загальнозаводського персоналу
Зміст, поточний ремонт будівель, споруд та інвентарю
Проведення випробувань, дослідів, досліджень
Охорона праці
Підготовка кадрів
Інші загальногосподарські витрати
Непродуктивні витрати
9360
6864
9048
1560
250
680
3438
-
8610
6864
9048
1560
250
680
3438
15
-565
-200
-
-
-
-
-
+15
Усього:
31200
30450
-750
Наведені дані свідчать, що в цілому по загальногосподарських витрат завод має економію на суму 750 тис. руб. Однак на підприємстві допущені непродуктивні витрати на суму 15 тис. руб. у зв'язку з недостачею матеріалів на заводському складі. Економія за змістом апарату управління цеху на суму 565 крб. викликана скороченням адміністративно-управлінського персоналу заводоуправління у зв'язку з вдосконаленням організаційної структури управління підприємством, а також підвищенням рівня автоматизації і механізації процесу управління. По іншим статтям загальногосподарських витрат кошторис виконана в повному обсязі. Це позитивно характеризує організацію роботи на підприємстві, проте слід посилити контроль за збереженням матеріальних цінностей на складі. До резервів зниження загальногосподарських витрат на аналізованому заводі можна віднести ліквідацію непродуктивних витрат
У процесі подальшого аналізу з'ясовуються причини відхилення комерційних витрат. До них відносяться витрати, пов'язані зі збутом продукції: на тару і упаковку продукції на складі готової продукції; на завантаження в вагони, автомобілі та інші транспортні засоби; рекламу, вивчення ринків збуту; інші витрати, пов'язані зі збутом продукції, в тому числі комісійні збори збутовим організаціям. Отже, ці витрати залежать від обсягу реалізованої продукції, тобто є змінними. У зв'язку з цим необхідно провести коригування кошторису комерційних витрат. Для аналізу складається таблиця (табл. 2.17).
Наведені дані (табл. 2.17) показують, що після коректування кошторису позавиробничих витрат виявлена ​​економія на суму 150 тис. руб., В тому числі за видатками на навантаження на суму 84 тис. руб., Оплату спеціалізованим транспортним конторам на 50 тис. руб. , інших витрат на 16 тис. руб. Отримана економія позавиробничих витрат є наслідком невиконання планового обсягу робіт на 6%.

Таблиця 2.17

Аналіз позавиробничих витрат, тис. крб.
№ п / п
Найменування статей
План
План в перерахунку на фактичний
випуск
Фактично
Відхилення (+/-) (гр.4-гр.5)
1.
2.
3.
4.
Витрати на тару і упаковку
Витрати на навантаження
Оплата спеціалізованих транспортних контор
Інші витрати
14336
5530
266
348
13440
5184
250
326
13440
5100
200
310
-
-84
-50
-16
Усього:
20480
19200
19050
-150
    Така економія була досягнута за рахунок підвищення рівня механізації і автоматизації погрузоразгрузочних робіт. Крім того, транспортні тарифи за перевезення вантажів виявилися нижчими, ніж планувалися. Таким чином, зниження позавиробничих витрат позитивно характеризують організацію роботи відділу збуту аналізованого заводу.
Проведений постатейний аналіз показав, що на аналізованому заводі фактичні витрати по окремих статтях собівартості виявилися вище планових з незалежних від підприємства причин у зв'язку з впливом зовнішніх чинників: зростання цін і тарифів на матеріальні ресурси, особливо на паливо, інфляція, зниження попиту на цемент. А за рахунок впливу внутрішніх факторів за всіма статтями собівартості досягнута економія. Це позитивно характеризує діяльність підприємства і свідчить про його здатність ефективно функціонувати в ринкових умовах господарювання. Однак слід посилити контроль за збереженням матеріальних цінностей на складі, щоб не допускати непродуктивних витрат.
2.7. Резерви можливого зниження собівартості цементу.
Результати аналізу показали, що основними резервами зниження собівартості цементу є:
- Скорочення витрат на паливо, що використовується безпосередньо в технологічному процесі;
- Збільшення обсягу випуску цементу за рахунок більш повного використання виробничої потужності підприємства.
Економія палива має істотне значення в собівартості цементу у зв'язку з високою питомою вагою цих витрат у собівартості цементу (37,9%). В якості палива на технологічні цілі (випал клінкеру) на згадуваному заводі використовується мазут. Однак застосування природного газу у виробництві цементу має велику перевагу, а саме поліпшується мінералогічний склад клінкеру і якість цементу, покращується режим роботи і подовжується термін служби устаткування, зростає його продуктивність, не потрібно дорогих робіт, необхідних при використанні мазуту (зберігання, спеціальна транспортування), знижується питома витрата палива, що в підсумку призводить до істотного зниження собівартості цементу. Крім того значно підвищується культура виробництва, тому що газ має винятково цінними якостями, яких немає у мазуту: безшумно горить, не утворює диму, кіптяви, золи і сажі.
У результаті перекладу цементного заводу на природний газ скорочується не тільки питома норма витрати палива, але і його ціна. Щоб встановити, як змінилися у зв'язку з цим витрати палива на 1 тонну цементу, потрібно різниця між нормою витрати природного газу (N 1) і нормою витрати мазуту (N 0) помножити на ціну мазуту (Ц 0), а різниця між ціною природного газу (Ц 1) і ціною мазуту (Ц 0) - на норму витрат природного газу (N 1), потім отримані результати підсумувати:
ΔМЗ т = ΔМЗ т (N) + ΔМЗ т (ц);
ΔМЗ т (N) = (N 1 - N 0) × Ц 0;
ΔМЗ т (ц) = (Ц 1 - Ц 0) × N 1.
Розрахунок впливу факторів на зміну суми витрат палива на 1 тонну цементу наведено в табл. 2.18.

Таблиця 2.18

Розрахунок впливу факторів на суму паливних витрат на 1 тонну цементу
Матеріал
Витрати на мазут
Витрати на природний газ
Відхилення
(+/-)
Питома витрата
Ціна одиниці, грн.
Сума на одиницю, крб.
Питома витрата
Ціна одиниці, грн.
Сума на одиницю, крб.
Загальне (гр.7-гр.4)
У тому числі за рахунок
норми (гр.5-
-Гр.2) × гр.3
ціни (гр.6-
-Гр.3) × гр.5
паливо
0,200
606,5
121,3
0,182
550
100,1
-21,2
-10,9
-10,3
Дані таблиці 2.18 показують, що при перекладі цементного заводу з мазуту на природний газ витрати палива на 1 тонну цементу скорочуються на 21,2 руб. або на 17,5% (21,2 / 121,3 × 100), у тому числі за рахунок зниження питомої норми витрати на суму 10,9 руб. або на 9% (10,9 / 121,3 × 100), за рахунок зниження ціни на суму 10,3 руб. або на 8,5% (10,3 / 121,3 × 100).
Однак загальна економія паливних витрат на 1 тонну цементу повинна бути зменшена на суму додаткових витрат, пов'язаних з амортизацією газопроводу:
Е м = ΔМЗ т - З д / V,
де V - обсяг випуску продукції в натуральному вираженні.
Розрахунок додаткових витрат на амортизацію газопроводу наведено в табл. 2.19.

Таблиця 2.19

Розрахунок додаткових витрат на амортизаційні відрахування
Додаткові капітальні витрати, тис. руб.
Норах амортизації (%)
Додаткові амортизаційні відрахування, тис. руб.
186400
2,5
4660
Таким чином при перекладі цементного заводу з мазуту на природний газ зниження собівартості складе:
Е м = 21,2 - 4660000/1500000 = 18,1 руб.
У зв'язку зі зменшенням обсягу випуску продукції зростають тільки змінні витрати, сума ж постійних витрат, як правило, не змінюється, в результаті знижується собівартість продукції.
Економія на умовно-постійних витрат у зв'язку із зростанням обсягу виробництва визначається за формулою:
Е п = (УПР / V 0 - УПР / V 1),
де УПР - умовно-постійна частина накладних витрат, руб.,
V 0, V 1 - обсяг випуску продукції відповідно фактичний і запланований.
У зв'язку з планованим зростанням інвестицій у капітальне будівництво, попит на цемент повинен підвищитися. Отже, завод зможе збільшити обсяг випуску та довести його до максимально можливого - 2000000 тонн цементу в рік.
Економія на умовно-постійних витрат у зв'язку із зростанням обсягу виробництва складе:
Е п = (105510000/1500000 - 105510000/2000000) =
= 17,6 руб.,
де сума умовно-постійних витрат наведена в табл. 2.5.
Зведений підрахунок резервів можливого зниження собівартості 1 тонни цементу наведено в табл. 2.20.
Таблиця 2.20
Зведений підрахунок резервів зниження собівартості 1 тонни цементу.
№ п / п
Вид резерву
Сума, руб.
1.
2.
3.
Скорочення витрат на технологічне паливо в результаті перекладу цементного заводу з мазуту на природний газ
Економія на умовно-постійних витратах за рахунок найбільш повного використання виробничої потужності заводу
Ліквідація непродуктивних витрат по загальногосподарських витрат (15000/1500000)
18,10
17,60
0,01
Усього:
35,71
Таким чином, при використанні зазначених резервів собівартість 1 тонни цементу складе 316,19 руб. (351,90-35,71), тобто знизиться на 10%, що дозволить підвищити конкурентоспроможність підприємства.

3. Вдосконалення практики управління витратами підприємства на виробництво і реалізацію продукції
3.1. Значення і зміст методики управління витратами на основі маржинального аналізу
Управлінню витратами на виробництво і реалізацію продукції до теперішнього часу не приділялося достатньої уваги, тому що в цьому не було об'єктивної необхідності. Становлення ринкових відносин вимагає розробки змісту і методики управління собівартістю з урахуванням особливостей перехідного до ринкової економіки періоду і міжнародного досвіду. Вирішення цієї задачі можливе на основі маржинального аналізу, методика якого базується на вивченні співвідношення між трьома групами найважливіших економічних показників: витратами, обсягом виробництва продукції і прибутком. Даний метод управлінських розрахунків розроблено був у 1930 році американським інженером Уолтером Раунтенштрахом як метод планування, відомий під назвою графіка критичного обсягу виробництва. Вперше детально був описаний у вітчизняній літературі 1971 Н.Г. Чумаченко. [17.358]
Проведення маржинального аналізу базується на сучасній системі обліку собівартості "директ - костинг", яку ще називають "системою управління собівартістю" або "системою управління підприємством". [20.21] У цій системі собівартість промислової продукції враховується і планується тільки в частині змінних витрат. Постійні витрати збираються на окремому рахунку і з заданою періодичністю списуються безпосередньо на фінансовий результат підприємства. При цьому вони також перебувають під постійним контролем, тобто здійснюється жорстка перевірка обгрунтованості їх рівня, контролюються кошторису по підприємству і цехах, так як економія або перевитрата в частині постійних витрат також впливає на формування прибутку.
Оптимізація прибутку підприємства в умовах ринкових відносин вимагає постійного припливу оперативної інформації не тільки зовнішнього характеру (про стан ринку, попиту на продукцію, ціни і т.п.), але і внутрішнього - про формування витрат на виробництво і собівартості продукції. Ця інформація спирається на систему виробничого обліку витрат за місцями їх виникнення та видами виробів, на виявлені відхилення витрати ресурсів від стандартних норм і кошторисів, на дані про калькуляцію собівартості окремих видів продукції, обліку результатів реалізації за видами виробів.
Система "директ - костинг" є атрибутом ринкової економіки. У ній досягнутий високий ступінь інтеграції обліку, аналізу, і прийняття управлінських рішень. Головну увагу в цій системі приділяється вивченню поведінки витрат ресурсів у залежності від зміни обсягів виробництва, що дозволяє гнучко й оперативно приймати рішення по нормалізації фінансового стану підприємства.
Найбільш важливі аналітичні можливості маржинального аналізу полягають у визначенні:
· Дії операційного (виробничого) важеля;
· Беззбиткового обсягу виробництва (порога рентабельності, окупності витрат) при заданих співвідношеннях ціни, постійних і змінних витрат;
· Запасу фінансової міцності підприємства);
· Необхідного обсягу продажу для одержання заданої величини прибутку. [20.22]
Проведення розрахунків за методикою маржинального аналізу вимагає дотримання низки умов:
· Необхідності поділу витрат на дві частини змінні і постійні;
· Змінні витрати змінюються пропорційно обсягу виробництва (реалізації) продукції;
· Постійні витрати не змінюються в межах релевантного обсягу виробництва (реалізації) продукції, тобто в діапазоні ділової активності підприємства, який встановлений виходячи з виробничої потужності підприємства та попиту на продукцію;
· Тотожність виробництва і реалізації продукції в рамках розглянутого періоду часу, тобто запаси готової продукції істотно не змінюються;
· Ефективність виробництва, рівень цін на продукцію і споживані виробничі ресурси не будуть піддаватися істотним коливанням на протязі аналізованого періоду;
· Пропорційність надходження виручки обсягом реалізованої продукції. [14.204]
3.2. Угруповання витрат у системі маржинального аналізу
Як вже зазначалося у параграфі 1.2 витрати класифікують за різними ознаками. В основу методики маржинального аналізу покладено розподіл виробничих і збутових витрат в залежності від зміни обсягу виробництва на змінні і постійні.
До змінних відносяться витрати, величина яких змінюється зі зміною обсягу виробництва: витрати на сировину і матеріали, заробітна плата основних виробничих робітників, паливо і енергія на основні виробничі цілі та інші витрати. [17.180]
Окремі елементи змінних витрат у свою чергу залежно від темпів їх зміни підрозділяються на пропорційні, прогресивні і дегресивним. [20.22] Але в середньому змінні витрати змінюються пропорційно обсягу виробництва продукції. На практиці пропорційна залежність "виручка від реалізації - змінні витрати" має меншу жорсткістю. Наприклад, при збільшенні закупівель сировини постачальники його нерідко надають підприємству знижку з ціни, і тоді витрати на сировину ростуть трохи повільніше обсягів виробництва.
До постійних прийнято відносити такі витрати, величина яких не змінюється зі зміною обсягу виробництва, наприклад, орендна плата, відсотки за користування кредитом, нарахована амортизація основних фондів, оклади управлінських працівників, адміністративні витрати та інші витрати.
Слід зазначити, що поділ витрат на постійні та змінні дещо умовні, оскільки багато видів витрат носять напівзмінний (полупостоянний) характер. Проте недоліки умовності поділу витрат багаторазово перекриваються аналітичними перевагами "директ - костинг".
Найважливішому аспектом аналізу постійних витрат є поділ їх на корисні і марні (холості) таким чином, постійні витрати можна представити як суму корисних витрат і марних, [20.27] не використовуються у процесі виробництва.:
Z const = Z корисні + Z даремні
Величину корисних і даремних витрат можна визначити за формулою:
Z даремні = (N max - N еф) * Z const / N max
Z корисні = N еф * Z const / N max,
де N max-максимально можливий випуск продукції;
N еф-фактичний обсяг виробництва продукції.
За даними підприємства максимально можливої ​​випуск продукції, тобто потужність цементного заводу становить 2000000 т. цементу, а фактичний випуск 1500000 т. Витрати постійні - 105510000 руб. (Табл. 3.1), в тому числі:
Z даремні = (2000000 - 1500000) * 105510000 / 2000000 =
= 26377500 руб.
Z корисні = 1500000 * 105510000/2000000 = 79132500 руб.
Ступінь реагування витрат виробництва на зміни обсягу продукції може бути оцінена за допомогою коефіцієнта реагування витрат. Цей коефіцієнт обчислюється за формулою:
До i = (3.1)
де: К-коефіцієнт реагування витрат на зміни обсягу виробництва;
Z - зміна витрат за період, у%;
N - зміна обсягу виробництва, у%.
Цей коефіцієнт використовується як критерій віднесення витрат до тієї чи іншої групи. Для постійних витрат коефіцієнт реагування витрат дорівнює нулю. (К = 0). В інших випадках витрати будуть вважатися змінними. Значення коефіцієнта реагування витрат вироблені в таблиці 3.1.

Таблиця 3.1

Значення коефіцієнта реагування витрат
Характер проведення витрат
К = 0
0 <К <1
К = 0
К> 1
Постійні витрати
Дегрессивно витрати
Пропорційні витрати
Прогресивні витрати
У таблиці 3.2 представлені різні варіанти поведінки витрат у залежності від зміни обсягу виробництва за даними цементного заводу.


Обсяг виробництва продукції, тис.т.
Варіанти змін витрат у розрахунку на +-тонну цементу
Z const
K = 0

Z

K = 1
Z 2
K = 0.8
Z 3
K = 1.5
1000
105.51
281.36
281.36
281.36
1100
95.92
281.36
258.85
323.56
1200
87.93
281.36
240.21
367.24
1300
81.16
281.36
224.26
413.45
1400
75.36
281.36
210.46
461.14
1500
70.34
281.36
198.51
510.53
1600
65.94
281.36
187.93
561.53
    З таблиці 3.2 видно, що загальні витрати для всіх варіантів при обсязі виробництва 1000 тис. т. збігаються та є рівними 386870 тис. руб. При зростанні обсягу виробництва до 1600 тис. т. при пропорційному зростанні витрат (К = 1) загальні витрати становитимуть 555686 тис. руб. (65,94 * 1600000 + 281,36 * 1600000). При прогресивному зростанні витрат (К = 1,5) загальні витрати становитимуть 1003958 тис. крб. (65,94 * 1600000 + 561,53 * 1600000). Дегрессивно зміна витрат (К = 0,8) дасть загальні витрати в сумі 406198 тис. крб. (64,94 * 1600000 + 187,93 * 1600000).
На малюнку 3.1 дано графічне зображення поведінки витрат у залежності від зміни обсягу виробництва.

 

    Аналогічно будується графік поведінки витрат у розрахунку на одиницю продукції (рис. 3.2 та рис. 3.3).
(Прогресивні витрати)
(Пропорційні витрати)
(Дегресивним витрати)
Рис. 3.3 Динаміка змінних витрат на одиницю продукції
 

    Графічне зображення витрат свідчить, що постійні витрати на виробництво і реалізацію продукції в інтервалі від 1000 тис. т. до 1600 тис. т. не залежать від обсягу і зображуються горизонтальною лінією для кожного з релевантних (короткострокових, не потребують нового стрибка постійних витрат) періодів , а на одиницю продукції зменшуються із зростанням обсягу виробництва, що є одним з факторів можливого зниження повної собівартості одиниці продукції. [17.180] Динаміка змінних витрат свідчить про те, що прогресивні змінні витрати збільшуються більш високими темпами порівняно із зростанням обсягу виробництва, що виражається у зростанні витрат на одиницю продукції. Дегрессивно змінні витрати зростають меншими темпами порівняно із зростанням обсягу виробництва, а в розрахунку на одиницю продукції зменшуються із зростанням обсягу виробництва. Пропорційні, змінні витрати збільшуються пропорційно зростанню обсягу виробництва, зате в собівартості одиниці продукції вони мають постійну величину:
(3.2)
де Z v - змінні витрати на одиницю продукції;
X - обсяг виробництва.
Слід мати на увазі, що чим менше кут нахилу графіка витрат, тим вигідніше бізнесу: невеликі змінні витрати на одиницю продукції пов'язують менше оборотного капіталу і обіцяю т більше значний прибуток. [17.182] Ігнорування особливостей поведінки витрат може мати сумні наслідки для бізнесу. Таким чином з вищевикладеного випливає, що при управлінні формуванням витрат виробництва необхідно звертати увагу на характер їхнього зростання, щоб своєчасно вживати заходи для їх зниження.
В умовах конкуренції, щоб вижити, важливо знати не тільки величину змінних витрат, а й обсяг загальних тобто валових витрат [20.23], які складаються з 2-х частин: постійної (Z cost) і змінної (Z v), що відбивається рівнянням:
         Z = Z const + Z v (3.3)
Або в розрахунку витрат на один виріб
Z од = (Z од const + Z од v) * q (3.4)
де: Z - загальні витрати на виробництво;
q - обсяг виробництва (кількість);
Z од const - постійні витрати у розрахунку на одиницю продукції;
Z од v - змінні витрати на одиницю продукції.
Знання загальних (валових) витрат дозволяє судити про величину витрат які несе підприємство в результаті здійснення виробничо-господарської діяльності.
Оскільки постійні витрати незмінні для кожного з релевантних періодів загальні витрати у своєму розвитку слідують за зміною змінних витрат.
Розглянемо характер зміни собівартості продукції під впливом обсягу виробництва на прикладі цементного заводу (табл.3.3)

Таблиця 3.3

Залежність загальної суми витрат і собівартості одиниці продукції від обсягу виробництва
Обсяг виробництва продукції
тис.т.
Собівартість всього випуску, тис. руб.
Собівартість одиниці продукції, грн.
постійні
витрати
змінні
витрати
всього
постійного.
витрати
змінні
витрати
всього
1000
105510
281360
386870
105.51
281.36
386.87
1100
105510
309496
415006
95.92
281.36
377.28
1200
105510
337632
443142
87.93
281.36
369.29
1300
105510
365768
471278
81.16
281.36
362.52
1400
105510
393904
499414
75.36
281.36
356.72
1500
105510
422040
527550
70.34
281.36
351.70
1600
105510
450176
555686
65.94
281.36
347.30


Залежність суми витрат від обсягу виробництва показано на рис.3.4.
Рис.3.4. Залежність загальної суми витрат від
обсягу виробництва
 

Графічне зображення (рис 3.4) показує, що зі збільшенням обсягу виробництва зростає сума змінних витрат, а при спаді виробництва відповідно зменшується, поступово наближаючись до лінії постійних витрат. Загальна сума постійних витрат у розмірі 160 млн. руб. є фіксованою для всіх обсягів виробництва.
Залежність собівартості одиниці продукції від обсягу виробництва показано на малюнку 3.5.
Рис.3.5. Залежність собівартості одиниці продукції від обсягу
її виробництва.
 

    Інша ситуація показана на рис. 3.5, при збільшенні обсягу виробництва крива собівартості одиниці продукції поступово наближається до прямої змінних витрат, а при спаді виробництва вона стрімко підніматися.
Дуже важливе значення має точне визначення суми постійних і змінних витрат, тому що від цього багато в чому залежить результати аналізу. Цінність такого поділу - спрощення обліку та підвищення оперативності.
У зарубіжній практиці існує три основних методи диференціації витрат:
- Метод максимальної і мінімальної точки;
- Графічний метод;
- Метод найменших квадратів. [17.185]
► Для побудови рівняння загальних витрат і диференціації витрат методом максимальної і мінімальної точки використовується наступний алгоритм:
1. З даних про обсяг виробництва і витрати за період вибираються мінімальні і максимальні значення відповідно обсягу і витрат.
2. Знаходяться різниці в рівнях обсягу виробництва і витрат таким чином:
ΔX = X max - X min; ΔZ = Z max - Z min
3. Визначається ставка змінних витрат на одиницю фізичного обсягу:

4. Визначається загальна величина змінних витрат на максимальний та мінімальний обсяг виробництва:
Z max v = Z од v * X max
Z min v = Z од v * X min
5. Визначається загальна величина постійних витрат як різниця між усіма витратами і величиною змінних витрат: Z const = Z max - Z v maxv = Z min - Z v min
6. Складається рівняння поведінки сукупних витрат у залежності від зміни обсягу виробництва.
Розглянемо механізм диференціації витрат методом максимальної і мінімальної точки на базі даних заводу.
У таблиці 3.4 наведено вихідні дані про обсяг виробництва і витрати за аналізований період (по місяцях).

Дані про витрати та обсяги виробництва продукції

Моменти спостереження звіту
Обсяги виробництва (тис. т.)
Витрати на виробництво
Січень
Лютий
Березень
Квітень
Травень
Червень
Липень
Серпень
Вересень
Жовтень
Листопад
Грудень
100
120
110
130
124
121
136
118
124
120
170
138
40086
45713
42899
48527
46839
45994
50215
45150
46507
45700
59780
50778
Разом в середньому за місяць
125,9
47349
З таблиці 3.4 видно, що максимальний обсяг виробництва за період становить 170 тис. т. цементу, мінімальний - 100 тис. т. відповідно максимальні і мінімальні витрати на виробництво склали 40086 тис. руб. і 59780 тис. руб. Різниця в рівнях обсягу виробництва складає 70 тис. т. (170 - 100), а в рівнях витрат 19694 тис. руб. (59780 - 40086). Ставка змінних витрат на один виріб становитиме 281,34 руб. (19694: 70). Загальна величина змінних витрат на мінімальний обсяг виробництва складе 28134 тис. руб. (100 * 281,34), а на максимальний обсяг 47828 тис. руб. (170 * 281,34). Загальна величина постійних витрат становитиме 11952 тис. руб. (40086 - 28134) або (59780 - 47828).
Рівняння витрат буде мати наступний вигляд:
Z = 11952000 + 281.34
► Диференціація витрат графічним (статистичними) методом здійснюється шляхом побудови лінії загальних витрат виробництва. На графік (рис. 3.6) наносяться всі дані про сукупні витрати фірми. [17.186] "На око" проводиться лінія загальних витрат. Точка перетину з віссю витрат показує рівень постійних витрат: 11952 тис. руб.
Рис.3.6. Графічний метод знаходження суми постійних витрат
    Ставка змінних витрат складе:

Рівняння витрат по графічному методу має вигляд:
Z = 11952000 +281.2 * X
        
► Диференціація витрат методом найменших квадратів є найбільш точною, тому що в ній використовуються всі дані про сукупні витрати. [17.187]
Алгоритм і результати розрахунків за даними підприємства наведені в табл.3.5.
Таблиця 3.5.
Місяць

Обсяг

пр-ва Х
(Тис.т)
Х-Х
(Тис.т)
Сумарне
зміст Z (тис.руб)
Z - Z
(Тис.руб)
(Х-Х) 2
(Х - Х) *
* (Z - Z)
1
100
26
40086
7263
676
188838
2
120
6
45713
1636
36
9816
3
110
16
42899
4450
256
71200
4
130
4
48527
1178
16
4712
5
124
2
46839
510
4
1020
6
121
5
45994
1355
25
6775
7
136
10
50215
2866
100
28660
8
118
8
45150
2199
64
17592
9
124
2
46507
842
4
1684
10
120
6
45700
1649
36
9894
11
170
44
59780
12431
1936
546964
12
138
12
50778
3429
144
41148
Разом
1511
568188
3297
928303
Середнє
126
47349
Ставка змінних витрат складе:

Змінні витрати в розрахунку на середньомісячний обсяг виробництва становитимуть:
126000 * 281,6 = 35481,6 тис. руб.
Тоді постійні витрати складуть:
47349 тис. руб. - 35481,6 тис. руб. = 11867,4 тис. руб.
Рівняння загальних витрат за методом найменших квадратів буде мати наступний вигляд:
Z = 11867.4 + 281.6 * X
        
3.3. Аналіз функціонального зв'язку між витратами, обсягом виробництва і прибутком. Визначення порога рентабельності і "запасу фінансової міцності" підприємства.
Особливістю системи "директ - костинг" є поєднання виробничого і фінансового обліку. За системою "директ - костинг" облік і звітність на підприємствах організовані таким чином, що з'являється можливість регулярного контролю даних за схемою "витрати - обсяг - прибуток". [20.27] Основна модель для звіту для аналізу прибутку за даними підприємства виглядає наступним чином:
Обсяг реалізації, тис. руб.750000
Змінні витрати, тис. руб.422400
Маржинальний дохід, тис. руб. 327600
Постійні витрати, тис. руб.105510
Прибуток (чистий дохід), тис. руб. 222090
У системі "директ - кост" крім поділу витрат на постійні та змінні застосовується категорія маржинального доходу.
Маржинальний дохід підприємства (валова маржа) це виручка мінус змінні витрати. Маржинальний дохід на одиницю продукції являє собою різницю між ціною цієї одиниці і змінними витратами на неї. Він включає в себе не тільки постійні витрати, але й прибуток. Маржинальний аналіз (аналіз беззбитковості) широко застосовується в країнах з розвиненими ринковими відносинами. Це ефективний метод вирішення взаємопов'язаних завдань, що відстежує залежність фінансових результатів бізнесу від витрат і обсягів виробництва.
Аналіз "Витрати - обсяг - прибуток" званий також операційним аналізом, є невід'ємною частиною управлінського обліку і служать для відповіді на найважливіші питання, що виникають перед фінансистами підприємства на всіх основних етапах його грошового обороту (див. рис.3.7).
На малюнку 3.7 приведена принципова схема грошового обігу підприємства. На відміну від зовнішнього фінансового аналізу, результати операційного (внутрішнього) аналізу можуть становити комерційну таємницю підприємства. [17.188]
Ключовими елементами аналізу "витрати - обсяг - прибуток" служать: операційний важіль, поріг рентабельності, запас фінансової міцності.
Високоліквідні.
Цінні папери
Інвестори
Кредитори
Безнадійні
борги
Рахунки до отриманий.
(Дебітори)
Н А Л І Ч Н О С Т Ь
Податки
Основні
кошти
Зарплата, сировина та матеріали
Змінні накладні
витрати
Продукт або
послуга
Рис. 3.7. Грошовий оборот підприємства
 

Фрагмент за участю операційного важеля на малюнку 3.7 виділений масними лініями. Дія операційного (виробничого, господарського) важеля проявляється у тому, що будь-яка зміна виручки від реалізації завжди породжує більш сильна зміна прибутку. У практичних розрахунках для визначення сили впливу операційного важеля застосовують відношення валової маржі (маржинального доходу) до прибутку. Цей показник в економічній літературі позначається також, як сума покриття. Бажано, щоб валової маржі вистачало не тільки на покриття постійних витрат, але і на формування прибутку. [17.189]
 
Для аналізованого підприємства сила впливу операційного важеля дорівнює 327960 тис. руб. : 222450 тис. руб. = 1, 5. Це означає, що при можливому збільшення виручки від реалізації наприклад на 5%, прибуток зросте на 5% * 1,5 = 7,5%; при зниженні виручки від реалізації на 10%, прибуток знизиться на 10% * 1,5 = 15%.
Показник сили впливу виробничого важеля визначає, у скільки разів зростає прибуток при 1%-му зростанні виручки від реалізації продукції. Таким чином знаючи дані про зростання виручки від реалізації продукції і силу впливу виробничого важеля, можна прямим способом визначити зростання прибутку при збільшення обсягу випуску продукції. Чим більше частка постійних витрат в структурі загальних витрат, тим сильніше сила впливу операційного важеля.
Слід зазначити, що сила впливу операційного важеля завжди розраховується для певного обсягу продажів, для даної виручки від реалізації. [17.191] Змінюється виручка від реалізації - змінюється і сила впливу операційного важеля. При зниженні виручки від реалізації сила впливу операційного важеля зростає як при підвищенні, так і при зниженні питомої ваги постійних витрат у загальній їхній сумі. Кожен відсоток зниження виручки дає все більший і більший відсоток зниження прибутку, причому грізна сила операційного важеля зростає швидше, ніж збільшуються постійні витрати. При зростанні виручки від реалізації, якщо поріг рентабельності (точка окупності витрат) вже пройдено, сила впливу операційного важеля убуває: кожен відсоток приросту виручки дає всі менший і менший відсоток приросту прибутку (при цьому частка постійних витрат у загальній їхній сумі знижується). Але при стрибку постійних витрат, диктуемом інтересами подальшого нарощування виручки або іншими обставинами, підприємству доводиться проходити новий поріг рентабельності. На невеликій відстані від порога рентабельності сила впливу операційного важеля буде максимальною, а потім знову почне спадати ... і так аж до нового стрибка постійних витрат з подоланням нового порогу рентабельності. [17.192]
         Все це виявляється надзвичайної корисним для:
- Планування платежів з податку на прибуток, зокрема, авансових;
- Вироблення деталей комерційної політики підприємства.
При песимістичних прогнозах динаміки від реалізації не можна роздувати постійні витрати, тому втрата прибутку від кожного відсотка втрати виручки може виявитися багато разів більшою через занадто сильного ефекту операційного важеля. Однак, якщо довгостроковій перспективі очікується підвищення попиту на продукцію, то можна відмовитися від режиму жорсткої економії на постійних витратах, так як підприємство з більшою їх часток буде отримувати більший приріст прибутку.
Таким чином можна зробити наступні висновки:
- Сила впливу операційного важеля залежить від структури активів підприємства, частки необоротних активів. Чим більша вартість основних фондів, тим більше частка постійних витрат;
- Висока питома вага постійних витрат звужує межі мобільного управління поточними витратами;
- Чим більше сила операційного важеля, тим більше підприємницький ризик. [17.193]
Ефективне управління поточними витратами неможливе без визначення порогу рентабельності (критичної точки, "мертвої точки", точки окупності - такі назви зустрічаються в економічній літературі).
Поріг рентабельності - це така виручка від реалізації при якій підприємство вже не має збитків, але ще не має і прибутків. Валовий маржі в точності вистачає на покриття постійних витрат, і прибуток дорівнює нулю.
Відомі графічний і алгебраїчний методи розрахунку рівня окупності. [17.195]
Для побудови графіка (рис.3.8) і наступних розрахунків використано наступні вихідні дані підприємства (таблиця 3.6).

Таблиця 3.6

Вихідні дані цементного заводу за звітний рік.

Показники

Значення показника

Ціна за 1 тонну цементу, руб.
Обсяг реалізації, тис. т.
Постійні витрати, тис. руб.
Змінні витрати, тис. руб.
Змінні витрати на 1 т. цементу, руб.
500
1500
105510
422400
281.6
Обсяг
реалізації
 

Рис.3.8. Визначення порога рентабельності.
► Визначення порога рентабельності графічним способом здійснюється в наступній послідовності:
1. Пряма виручки від реалізації будується за допомогою точки А:
виручка = ціна реалізації * обсяг реалізації =
= 500.1500000 = 750 млн. руб
2. Пряма постійних витрат являє собою горизонталь на рівні 105 510 тис.руб.
3. Пряма сумарних витрат будується за допомогою точки Б:
Сумарні витрати = Змінні витрати + Постійні
витрати = Змінні витрати на одиницю товару * обсяг
реалізації + Постійні витрати = 281,6 * 1500000 +
+ 105510000 = 527,91 млн. руб.
Пряму змінних витрат можна спочатку побудувати і окремо, а потім просто підняти її на висоту постійних витрат.
На малюнку 3.8 наочно видно розташовані зони можливого прибутку і збитків. Порогу рентабельності відповідає обсяг реалізації 483104 тонни і виручка від реалізації 241552198 крб.
Саме при такому обсязі реалізації виручка в точності покриває сумарні витрати і прибуток дорівнює нулю.
Таким чином кожна наступна тонна цементу, продана починаючи з 483104, буде приносити прибуток. Т.ч. за допомогою порога рентабельності визначається період окупності витрат. Чим менше поріг рентабельності, тим швидше окупаються витрати і навпаки = високий поріг рентабельності уповільнює окупність витрат.
Як видно на графіку (рис.3.8) беззбитковий обсяг випуску продукції (поріг рентабельності) досягається при рівності загальної суми витрат і виручки від реалізації, або маржинального доходу і змінних витрат.
► При алгебраїчному способі визначення порогу рентабельності (беззбиткового обсягу) необхідно використовувати рівняння, що розкриває взаємозв'язок трьох найважливіших показників: обсягу реалізації продукції або виручки (N), собівартості (Z) і прибутку від реалізації (R).
         N = Z + R (3.6)
Якщо підприємство працює прибутково то значення R> 0, якщо збитково то R <0. [20.28] Якщо R = 0, то немає ні прибутку, ні збитку і виручка від реалізації дорівнює витратам. Точка переходу з одного стану в інший (при R = 0) називається критичною (порогом рентабельності).
Для критичної точки N = Z або
         N = Z const + Z v             (3.7)
Якщо виручку представити як добуток ціни продажів одиниці виробу (p) і кількість проданих одиниць (q), а витрати перерахувати на одиницю виробу, то отримаємо розгорнуте рівняння
         P * q = Z const + Z од v * q, (3.8)
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Міжнародні відносини та світова економіка | Диплом
522.7кб. | скачати


Схожі роботи:
Витрати на виробництво та реалізацію продукції
Витрати підприємства на виробництво і реалізацію продукції
Облік витрат на виробництво і реалізацію продукції
Методика обліку витрат на виробництво продукції та її реалізацію
Оцінка факторів впливають на виробництво і реалізацію продукції
Оцінка витрат на виробництво і реалізацію продукції підприємства
Управління витратами на виробництво
Розрахунок витрат підприємства на виробництво і реалізацію товарів
Управління витратами 2
© Усі права захищені
написати до нас