Зміст
Введення ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... | 3 |
1 Теоретичні та методичні основи оцінки інвестиційноїпривабливості підприємства ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... | 6 |
1.1 Поняття і сутність інвестиційної привабливості підприємства ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. | 6 |
1.2 Показники та методи аналізу інвестиційної привабливості підприємства ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. | 12 |
1.3 Підходи до оцінки інвестиційної привабливості підприємства ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. | 30 |
2 Оцінка інвестиційної привабливості підприємства на прикладіВАТ «Нижнекамскшина» ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... | 37 |
2.1 Загальна характеристика ВАТ «Нижнекамскшина» ... ... ... ... ... ... ... ... | 37 |
2.2 Оцінка інвестиційних проектів підприємства ... ... ... ... ... ... ... ... .. | 45 |
2.3 Оцінка інвестиційної привабливості ВАТ «Нижнекамскшина» ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .... | 53 |
3 Вдосконалення управління інвестиційною привабливістюпідприємства на прикладі ВАТ «Нижнекамскшина» ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .... | 61 |
3.1 Шляхи підвищення інвестиційної привабливості підприємства ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. | 61 |
3.2 Вдосконалення механізмів відбору інвестиційних проектів на підприємстві ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .... | 67 |
Висновок ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... | 73 |
Список використаних джерел та літератури ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... | 77 |
Додаток А Структура ВАТ «Нижнекамскшина» ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... | 81 |
Додаток Б Рекомендований алгоритм відбору інвестиційних проектів для ВАТ «Нижнекамскшина» ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .... | 82 |
Введення
У сучасних умовах для здійснення ефективної діяльності підприємства особливо актуальною є проблема мобілізації та ефективного використання інвестицій. Інвестиційна активність є складовою частиною ділової активності господарюючих суб'єктів, що включає також виробничу, інноваційну, ринкову, маркетингову та іншу активність. Формування інвестиційної привабливості, вироблення чіткої стратегії інвестування, визначення її пріоритетних напрямів, мобілізація всіх джерел інвестицій є найважливішою умовою сталого та якісного розвитку підприємств у сьогоднішніх непростих умовах.
Саме процес інвестування задає фірмі ритм існування на період до початку реалізації нового інвестиційного проекту. Логіка функціонування фірми постає в наступному вигляді: інвестиції - період зростання постійних витрат - період досягнення безприбуткове розвитку (порога рентабельності) - нарощування запасу фінансової міцності - нові інвестиції і т.д.
Аналіз економічної літератури та господарської практики дає підставу стверджувати, що фірма не може відмовитися від інвестування. Це суперечить її життєвому циклу, робить її абсолютно незахищеною на тлі інших фірм-конкурентів. Правомірно говорити навіть про те, що відмова від інвестицій - це найбільш значний ризик, якому може піддати себе фірма. Він багато в чому рівносильний банкрутства підприємства. Реалізація інвестиційного проекту дозволяє фірмі адаптуватися до макроекономічних реалій, до змін у зовнішньому середовищі, передбачаючи їх.
Отже, інвестиції не можуть розглядатися як пасивний елемент економічної дії. Швидше, навпаки, вони - активний елемент, що дозволяє фірмі не лише адаптуватися, а й адаптувати зовнішнє середовище. Інвестиційні рішення в силу цього повинні враховувати параметри не лише внутрішньої, а й довкілля.
Таким чином, актуальність теми випускної кваліфікаційної роботи зумовлена особливою важливістю підвищення інвестиційної привабливості підприємства, так як її результатом є нарощування або зміна продуктивного портфеля фірми, що безпосереднім чином впливає на її конкурентну позицію на ринку.
Виходячи з вищесказаного, можна сформулювати мету даної роботи: дослідити інвестиційну привабливість підприємства в сучасних умовах і запропонувати шляхи підвищення інвестиційної привабливості на прикладі ВАТ «Нижнекамскшина».
Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити такі завдання:
розглянути теоретичні аспекти оцінки інвестиційної привабливості підприємства;
представити показники і методи аналізу інвестиційної привабливості підприємства;
провести оцінку інвестиційних проектів підприємства;
проаналізувати інвестиційну привабливість ВАТ «Нижнекамскшина»;
виявити шляхи підвищення інвестиційної привабливості підприємства.
Об'єктом дослідження виступає велике промислове підприємство ВАТ «Нижнекамскшина». Предметом дослідження є інвестиційна привабливість підприємства і пошук шляхів її підвищення в сучасних умовах.
В якості теоретичної основи дослідження виступили праці вітчизняних економістів з питань інвестицій та інвестиційної політики підприємства: Балабанової І.Т., Бочарова В.В., Богатінов Ю.В., Віленського П.Л., Бланка Б.А., Ліпсіца І. В., Лукасевича Г.Д., Сергєєва А.А., Ковальова В.В., Когденко В.Г., Любушина Н.П., Савицької Г.В. та інші, а також матеріали періодичної преси.
В якості методологічної основи в ході дослідження застосовувалися такі методи загальнонаукового дослідження, як аналіз, порівняння показників, що вивчаються, метод фінансових коефіцієнтів, логічний підхід до оцінки економічних явищ і т.д.
Інформаційною основою дослідження є дані бухгалтерської звітності, а саме: форма № 1 «Бухгалтерський баланс", форма № 2 «Звіт про фінансові результати» за 2007 - 2009рр. ВАТ «Нижнекамскшина».
Практична значимість дипломної роботи полягає в розробці пропозицій щодо підвищення ефективності інвестиційної привабливості вітчизняних підприємств на прикладі ВАТ «Нижнекамскшина».
Відповідно до послідовним розв'язанням поставлених завдань побудована структура дипломної роботи.
У першому розділі представлені теоретичні і методичні основи оцінки інвестиційної привабливості підприємства, зокрема, відображені поняття і сутність інвестиційної привабливості підприємства, представлені показники і методи аналізу інвестиційної привабливості підприємства, виявлені підходи до оцінки інвестиційної привабливості підприємства.
У другому розділі проведено оцінку інвестиційної привабливості підприємства на прикладі ВАТ «Нижнекамскшина» і представлена характеристика інвестиційних проектів підприємства.
У третій, заключній, главі представлені шляхи підвищення інвестиційної привабливості підприємства та запропоновано способи вдосконалення механізмів відбору інвестиційних проектів.
1 Теоретичні та методичні основи оцінки інвестиційної
привабливості підприємства
1.1 Поняття і сутність інвестиційної привабливості
підприємства
Перш ніж аналізувати п онятіе і сутність інвестиційної привабливості підприємства, звернемося до поняття «і Інвестиційні політика», яка є складовою частиною загальної фінансової стратегії підприємства, яка визначає вибір і спосіб реалізації найбільш раціональних шляхів розширення і оновлення його виробничого потенціалу. Існування та ефективна діяльність підприємства в ринкових умовах господарювання нереальна без добре налагодженого управління його капіталом, тобто основними видами фінансових коштів (інвестиційних ресурсів) у формі матеріальних і грошових коштів, різних видів фінансових інструментів. Капітал підприємства є, з одного боку, джерелом, а з іншого, результатом діяльності підприємства. Фінансові ресурси підприємства направляються на фінансування поточних витрат та на інвестиції, що представляють собою використання фінансових ресурсів у формі довгострокових вкладень капіталу з метою збільшення активів і отримання прибутку.
Термін інвестиції походить від латинського слова «invest», що означає «вкладати». Інвестиції - сукупність довгострокових витрат фінансових, трудових і матеріальних ресурсів з метою збільшення активів і прибутку. Це поняття охоплює і реальні інвестиції (капітальні вкладення), та фінансові (портфельні) інвестиції [42, с.33].
У законі РФ «Про інвестиційну діяльність в Російській Федерації, здійснюваної у вигляді капітальних вкладень» від 25 лютого 1999р. № 39-ФЗ дається таке визначення: «... інвестиції - грошові кошти, цінні папери, інше майно, в тому числі майнові права, інші права, мають грошову оцінку, що вкладаються в об'єкти підприємницької та (або) іншої діяльності з метою отримання прибутку і ( або досягнення корисного ефекту »[4].
Інвестиції забезпечують динамічний розвиток підприємства і дозволяють вирішувати такі завдання:
розширення власної підприємницької діяльності за рахунок накопичення фінансових і матеріальних ресурсів;
придбання нових підприємств;
диверсифікація внаслідок освоєння нових областей бізнесу.
Розширення власної підприємницької діяльності свідчить про міцних позиціях підприємства на ринку, наявності попиту на продукцію, що випускається, вироблені роботи чи надані послуги [2].
Як інвестицій можуть виступати:
грошові кошти, цільові банківські вклади, паї, акції, облігації та інші цінні папери;
рухоме і нерухоме майно (будівлі, споруди, машини, обладнання тощо);
об'єкти авторського права, ліцензії, патенти, ноу-хау, програмні продукти, технології та інші інтелектуальні цінності;
права користування землею, природними ресурсами, а також будь-яким іншим майном.
Будь-які інвестиції пов'язані з інвестиційною діяльністю підприємства, яка представляє собою процес обгрунтування і реалізації найбільш ефективних форм вкладень капіталу, спрямованих на розширення економічного потенціалу підприємства.
Для здійснення інвестиційної діяльності підприємства виробляють інвестиційну політику. Ця політика є частиною стратегії розвитку підприємства і загальної політики управління прибутком. Вона полягає у виборі і реалізації найбільш ефективних форм вкладення капіталу з метою розширення обсягу операційної діяльності і формування інвестиційного прибутку [28.С.113].
В економічній літературі проблемі інвестицій приділялося і приділяється досить багато уваги, в тому числі розкриття суті інвестиційної політики. Однак у більшості наукових робіт відсутні чіткі визначення поняття «інвестиційна політика підприємства». А між тим точне визначення цього поняття досить важливо як з теоретичних, так і з практичних позицій, оскільки дозволяє більш цілеспрямовано проводити наукові дослідження і здійснювати реальне управління інвестиційним процесом.
Так, на думку Г.В. Савицької, інвестиційна політика - складова частина фінансової стратегії підприємства, яка полягає у виборі і реалізації найбільш раціональних шляхів розширення і оновлення виробничого потенціалу [34.С. 54].
П.Л. Віленський інвестиційну політику визначає як систему господарських рішень, що визначають обсяг, структуру та напрями інвестицій як всередині господарюючого об'єкта (підприємства, фірми, компанії і т.д.), регіону, країни, так і за межами метою розвитку виробництва, підприємництва, одержання прибутку або інших кінцевих результатів [13.С.91].
У сучасному економічному словнику Б.А. Райзберг дано таке визначення інвестиційної політики підприємства: «Інвестиційна політика - складова частина економічної політики, що проводиться підприємствами у вигляді встановлення структури і масштабів інвестицій, напрямків їх використання, джерел отримання з урахуванням необхідності оновлення основних виробничих засобів і підвищення їх технічного рівня [38.С. 347].
М.М. Селезньова стверджує, що «.... Інвестиційна політика сучасного підприємства - це формування комплексу довгострокових цілей у сфері інвестиційної діяльності та сукупність дій з їх досягнення» [35.С.67].
Найбільш повне визначення інвестиційної політики дає, мабуть, тільки І. А. Бланк: «інвестиційна політика представляє собою частина загальної фінансової стратегії підприємства, яка полягає у виборі і реалізації найбільш ефективних форм реальних і фінансових його інвестицій з метою забезпечення високих темпів його розвитку і розширення економічного потенціалу господарської діяльності »[9.С.239].
Для того, щоб визначати максимальну ефективність інвестиційного рішення, введено поняття інвестиційної привабливості підприємства. Поняття досить нове, в економічних публікаціях з'явилося відносно недавно і використовується переважно при характеристиці та оцінці об'єктів інвестування, рейтингових порівняннях, порівняльному аналізі процесів. Дослідження різних точок зору на його трактування дозволило встановити, що в сучасних уявленнях немає єдиного підходу до сутності цієї економічної категорії.
До однієї з найбільш поширених точок зору відноситься зіставлення інвестиційної привабливості з доцільністю вкладення коштів у цікавить інвестора підприємство, яка залежить від ряду факторів, що характеризують діяльність суб'єкта. Визначення хоча і коректне, але досить розмите, і не дає підстав міркувати про оцінку.
Більш точно економічна сутність інвестиційної привабливості дається у визначенні Л. Валінуровой та О. Казакової. Вони розуміють під цим терміном сукупність об'єктивних ознак, властивостей, засобів і можливостей, які обумовлюють потенційний платоспроможний попит на інвестиції. Таке визначення ширше і дозволяє врахувати інтереси будь-якого учасника інвестиційного процесу [1, c .146].
Існують інші точки зору (у тому числі Л. Гіляровський, В. Власової та Е. Крилова та інших). Тут під інвестиційною привабливістю розуміється оцінка ефективності використання власного і позикового капіталу, аналіз платоспроможності та ліквідності (аналогічне визначення - структура власного та позикового капіталу і його розміщення між різними видами майна, а також ефективність їх використання). [2, c .251]
Оцінюючи інвестиційну привабливість з точки зору прибутку і ризику, можна стверджувати, що це - наявність доходу (економічного ефекту) від вкладення коштів при мінімальному рівні ризику.
Таким чином, стає очевидним, що незалежно від використовуваного експертом або аналітиком підходу до визначення найчастіше термін «інвестиційна привабливість» використовують для оцінки доцільності капіталовкладень у той чи інший об'єкт, вибору альтернативних варіантів і визначення ефективності розміщення ресурсів.
Треба відзначити, що визначення інвестиційної привабливості спрямоване на формування об'єктивної цілеспрямованої інформації для ухвалення інвестиційного рішення. Тому при підході до її оцінки слід розрізняти терміни «рівень економічного розвитку» та «інвестиційна привабливість». Якщо перший визначає рівень розвитку об'єкта, набір економічних показників, то інвестиційна привабливість характеризується станом об'єкта, його подальшого розвитку, перспектив прибутковості та зростання.
Існують такі основні види фінансування підприємства із зовнішніх джерел: інвестування в акціонерний капітал та надання позикових коштів. [3, c.176]
Основними формами залучення інвестицій в акціонерний капітал є:
інвестиції фінансових інвесторів;
стратегічне інвестування.
Інвестиції фінансових інвесторів представляють собою придбання зовнішнім професійним інвестором (групою інвесторів), як правило, блокуючого, але не контрольного пакета акцій компанії в обмін на інвестиції з наступним продажем даного пакета через 3-5 років (в основному це венчурні та пайові фонди) або розміщення акцій компанії на ринку цінних паперів широкого кола інвесторів (у даному випадку це можуть бути компанії будь-якого напрямку діяльності або фізичні особи).
Інвестор у даному випадку отримує основний дохід за рахунок продажу свого пакета акцій (тобто за рахунок виходу з бізнесу).
У зв'язку з цим залучення інвестицій фінансових інвесторів доцільно для розвитку підприємства: модернізації або розширення виробництва, зростання обсягів продажів, підвищення ефективності діяльності, в результаті чого буде рости вартість компанії і, відповідно, вкладений інвестором капітал.
Стратегічне інвестування представляє собою придбання інвестором великого (аж до контрольного) пакету акцій компанії. Як правило, стратегічне інвестування передбачає тривале або постійне присутність інвестора серед власників компанії. Найчастіше кінцевою стадією стратегічного інвестування є придбання компанії або злиття її з компанією-інвестором.
В якості стратегічних інвесторів зазвичай виступають підприємства-лідери галузі і великі об'єднання підприємств. Основною метою стратегічного інвестора є підвищення ефективності власного бізнесу та отримання доступу до нових ресурсів і технологій.
Інвестування у формі надання позикових засобів використовує наступні інструменти - кредити (банківські, торгові), облігаційні позики, лізингові схеми. При даній формі фінансування основною метою інвестора є отримання процентного доходу на вкладений капітал при заданому рівні ризику. Тому цю групу інвесторів цікавить подальший розвиток підприємства з точки зору його можливості виконати зобов'язання з виплати відсотків і повернення основної суми боргу.
Таким чином, всіх інвесторів можна розділити на дві групи: кредитори, зацікавлені в отриманні поточних доходів у формі відсотків, і учасники бізнесу (власники частки в бізнесі), зацікавлені в отриманні доходу від зростання вартості компанії. [4, c.53]
Інвестиційна привабливість підприємства для кожної з груп інвесторів визначається рівнем доходу, який інвестор може отримати на вкладені кошти. Рівень доходу, у свою чергу, обумовлений рівнем ризиків неповернення капіталу та неотримання доходу на капітал. Відповідно до цих критеріїв інвестори визначають вимоги, які пред'являються до підприємств при інвестуванні. Очевидно при цьому, що основною вимогою для інвесторів-кредиторів є підтвердженням здатності підприємства виконати зобов'язання з повернення капіталу та сплати процентів, а для інвесторів, які беруть участь у бізнесі, - підтвердження здатності освоїти інвестиції і збільшити вартість пакета акцій інвестора. Інвестор висуває різні вимоги до підприємства при прийнятті рішення про інвестування. При цьому досвід показує, що підприємства досить часто не відповідають перерахованим вимогам інвестора.
1.2 Показники та методи аналізу інвестиційної
привабливості підприємства
При оцінці інвестиційної привабливості підприємства розглядають наступні аспекти: привабливість продукції підприємства, кадрова, інноваційна, фінансова, територіальна, соціальна привабливість [7, с.41].
Аналіз привабливості продукції підприємства для будь-якого інвестора - це її конкурентоспроможність на внутрішньому і зовнішньому ринку. Конкурентоспроможність продукції - багатоаспектне показник, складається з наступних чинників:
аналіз рівня якості продукції - її відповідність вітчизняним і міжнародним стандартам, наявність міжнародних сертифікатів якості продукції, надійність, довговічність, відповідність моді і т.д.;
аналіз рівня цін на продукцію, його співвідношення з цінами конкурентів і цінами на товари-замінники;
аналіз рівня диверсифікації, тобто багатопрофільністю фірми, її здатність виживати в умовах різної рентабельності вироблених виробів.
Узагальнюючим показником аналізу конкурентоспроможності продукції та її інвестиційної привабливості є ціна. Вона формується під впливом попиту та пропозиції і може побічно висловлювати конкурентоспроможність шляхом їхнього зіставлення.
Аналіз кадрової привабливості підприємства характеризується трьома складовими:
діловими якостями керівника і його "команди";
якістю "кадрового ядра" (працівників вищої кваліфікації);
якістю персоналу в цілому.
Аналіз інноваційної привабливості підприємства - це ефект від середньострокових і довгострокових інвестицій у нововведення на підприємстві. При аналізі інноваційної привабливості підприємства враховується наявність:
стратегії технічного розвитку виробництва, як основи всіх інших інновацій;
програми інвестування виробництва з різних джерел.
Зазвичай використовуються такі показники: структура основних засобів та ефективність їх використання, джерела технічного оновлення виробництва, частка прибутку на технічне переозброєння підприємства.
Аналіз територіальної привабливості підприємства для інвесторів визначається наступними чинниками:
віддаленість підприємства від основних транспортних магістралей, що зв'язує місто з іншими регіонами, наявність під'їзних шляхів для перевезення вантажів;
віддаленість підприємства від центру міста, де зосереджені установи місцевої влади, лідируючі організації ринкової інфраструктури і т. д.;
ціна землі, яка багато в чому диференціюється залежно від названих вище критеріїв.
Соціальна привабливість підприємства визначається соціальною захищеністю працівників даного підприємства. Показником соціальної привабливості підприємства можна вважати коефіцієнт соціальної привабливості, розраховується як відношення середньої заробітної плати одного працівника до вартості раціональної споживчої корзини в регіоні.
Аналіз фінансової привабливості підприємства полягає в мінімізації витрат і максимізації прибутку. Це багатокомпонентне поняття, що складається з безлічі показників, що розраховуються на основі звітних документів підприємства.
Показники фінансового стану підприємства є найбільш суттєвими для інвесторів.
Виділяють наступні етапи оцінки фінансової привабливості підприємства:
перший етап передбачає роботу з такими звітними документами, як бухгалтерський баланс і звіт про фінансові результати. На їх основі здійснюється розрахунок показників, що характеризують різні сторони фінансової привабливості;
другий етап - методологічний. Він полягає у групуванні показників за узагальнюючими критеріями. Пропонуються п'ять основних напрямків аналізу фінансового стану підприємства:
структура майна;
показники ліквідності;
показники довгострокової фінансової стійкості;
показники ділової активності;
показники рентабельності;
третій етап оцінки складається з двох частин:
розрахунку сумарних коефіцієнтів відхилень значень кожного порівнюваного показника від еталонної величини;
визначення класу кредитоспроможності позичальника [8, с.182].
Таким чином, при оцінці фінансової привабливості підприємства використовуються такі показники як рентабельність підприємства, ліквідність активів, фінансова стійкість.
Оцінку поточного стану необхідно починати з аналізу майнового становища підприємства, що характеризується складом і станом активів. Говорячи про аналіз майнового стану, слід мати на увазі не тільки предметно-речову характеристику, але і грошову оцінку, що дозволяє судити про оптимальність, можливості і доцільності вкладення фінансових результатів в активи підприємства. Майнове і фінансове становище підприємства являє собою дві сторони економічного потенціалу, які тісно взаємопов'язані.
Аналіз структури майна проводиться на основі порівняльного аналітичного балансу, який включає в себе і вертикальний, і горизонтальний аналіз. Структура вартості майна дає загальне уявлення про фінансовий стан підприємства. Вона показує частку кожного елемента в активах і співвідношення позикових і власних коштів, що покривають їх у пасивах. Зіставляючи структурні зміни в активі і пасиві, можна зробити висновок про те, через які джерела в основному надходили нові засоби і в які активи ці нові кошти вкладені [9, с.210].
Аналіз ліквідності балансу. Найважливішим показником фінансового стану підприємства є оцінка його платоспроможності, під якою розуміється здатність підприємства своєчасно і в повному обсязі провести розрахунки за короткостроковими зобов'язаннями перед контрагентами.
Здатність підприємства оперативно визволити з господарського обороту грошові кошти, необхідні для нормальної фінансово-господарської діяльності та погашення його поточних (короткострокових) зобов'язань, називається ліквідністю. Причому ліквідність можна розглядати як на даний момент, так і на перспективу.
Під ліквідністю якого-небудь активу розуміють його здатність трансформуватися в грошові кошти, а ступінь ліквідності визначається тривалістю тимчасового періоду, протягом якого ця трансформація може бути здійснена. Чим коротший період, тим вища ліквідність даного виду активів.
Говорячи про ліквідність підприємства, мають на увазі наявність у нього оборотних коштів, у розмірі, теоретично достатньому для погашення своїх зобов'язань.
Основною ознакою ліквідності є формальне перевищення (у вартісній оцінці) оборотних активів над короткостроковими пасивами. Чим більше це перевищення, тим сприятливіший фінансовий стан підприємства з позиції ліквідності. Якщо величина оборотних активів недостатньо велика порівняно з короткостроковими пасивами, поточне положення підприємства хитке і цілком може виникнути ситуація, коли воно не буде мати достатню кількість грошових коштів для розрахунку за своїми зобов'язаннями [9, с.211].
Ліквідність підприємства найбільш повно характеризується зіставленням активів того чи іншого рівня ліквідності з зобов'язаннями тієї чи іншою мірою ліквідності.
Всі активи підприємства групують залежно від ступеня ліквідності, тобто швидкості перетворення в кошти, і розташовані в порядку убування ліквідності, а пасиви - за ступенем терміновості їх погашення і розташовані в порядку зростання термінів
А 1. Найбільш ліквідні активи - до них відносяться всі статті грошових се дств пр едпріятія і короткострокові фінансові вкладення (цінні папери).
А 1 = ряд 250 + стор 260.
А 2. Швидко реалізовані активи - дебіторська заборгованість, платежі за якими очікуються протягом 12 місяців після звітної дати: А 2 = ряд 240.
А3. Повільно реалізовані активи - статті розділу 2 активу балансу, які включають запаси, ПДВ, дебіторську заборгованість (... після 12 місяців) та інші оборотні активи. А3 = ряд 210 + стор 220 + стор 230 + стор 270. Важко реалізовані активи - статті розділу 1 активу балансу - необоротні активи.
А 4. Необоротні активи = ряд 190.
Пасиви балансу групуються за ступенем терміновості їх оплати.
П1. Найбільш термінові зобов'язання - до них відносяться кредиторська заборгованість: П 1 = ряд 620.
П2. Короткострокові пасиви - це короткострокові позикові кошти, заборгованість учасникам по виплаті доходів, інші короткострокові пасиви: П 2 = ряд 610 + р. 630 + р. 660.
П3. Довгострокові пасиви - це статті балансу, пов'язані з розділів 4 та 5, тобто довгострокові кредити і позикові кошти, а також доходи майбутніх періодів, резерви майбутніх витрат і платежів: П3 = ряд 590 + стор 640 + стор 650.
П4. Постійні, чи стійкі, пасиви - це статті розділу 3 балансу Капітали і резерви. Якщо в організації є збитки, то вони віднімаються: П4 = ряд 490.
Баланс абсолютно ліквідний, якщо по кожній групі зобов'язань є відповідне покриття активами, тобто фірма здатна без істотних труднощів погасити свої зобов'язання. Недолік активів тією чи іншою мірою ліквідності свідчить про можливі ускладнення у виконанні своїх зобов'язань. Умови ліквідності можуть бути представлені в наступному вигляді:
А1 П1, А2
П2, А3
П3, А4
П4.
Виконання четвертого нерівності обов'язково при виконанні перших трьох, оскільки А1 + А2 + А3 + А4 = П1 + П2 + П3 + П4.
Теоретично це означає, що у підприємства дотримується мінімальний рівень фінансової стійкості - є власні оборотні кошти (П4-А4)> 0.
У випадку, коли одна або кілька нерівностей системи мають протилежний знак від зафіксованого в оптимальному варіанті, ліквідність балансу більшою або меншою мірою відрізняється від абсолютної. Як правило, недолік високоліквідних коштів заповнюється менш ліквідними.
Ця компенсація носить лише розрахунковий характер, оскільки в реальній платіжній ситуації менш ліквідні активи не можуть замінити більш ліквідні.
Баланс абсолютно не ліквідний, підприємство не платоспроможне, якщо має місце співвідношення, протилежне абсолютної ліквідності:
А1 П1, А2
П2, А3
П3, А4
П4.
Цей стан характеризується відсутністю у підприємства власних оборотних коштів та відсутністю можливості погасити поточні зобов'язання без продажу необоротних активів [10, c .266].
Проведений за викладеною схемою аналіз ліквідності балансу є наближеним. Більш детальним є аналіз платоспроможності за допомогою фінансових коефіцієнтів.
Найважливішим показником фінансового стану підприємства є оцінка його платоспроможності, під якою розуміється здатність підприємства своєчасно і в повному обсязі провести розрахунки за короткостроковими зобов'язаннями перед контрагентами.
Платоспроможність означає наявність у підприємства грошових коштів та їх еквівалентів, достатніх для розрахунків за кредиторською заборгованістю, що вимагає негайного погашення. Таким чином, основними ознаками платоспроможності є:
наявність в достатньому обсязі коштів на розрахунковому рахунку;
відсутність простроченої кредиторської заборгованості.
Для узагальненої оцінки ліквідності та платоспроможності підприємства використовують спеціальні аналітичні коефіцієнти. Коефіцієнти ліквідності відображають касову позицію підприємства і визначають його здатність керувати оборотними коштами, тобто в потрібний момент швидко звертати активи в готівку з метою погашення поточних зобов'язань.
У зарубіжній і вітчизняній літературі використовують три ключових коефіцієнта зобов'язань залежно від швидкості реалізації окремих видів активів: коефіцієнт ліквідності або ступенів покриття майновими засобами поточних абсолютної ліквідності, коефіцієнт швидкої ліквідності і коефіцієнт поточної ліквідності (або коефіцієнт покриття). Всі три показники вимірюють відношення оборотних активів підприємства до його короткострокової заборгованості. У першому коефіцієнті в розрахунок приймаються найбільш ліквідні оборотні активи - грошові кошти і короткострокові фінансові вкладення, у другому - до них додається дебіторська заборгованість, а в третьому - запаси, тобто розрахунок коефіцієнта поточної ліквідності - це практично розрахунок всієї суми оборотних активів на рубль короткостроковій заборгованості. Цей показник прийнятий в якості офіційного критерію неплатоспроможності підприємства [11, с.311].
Аналіз дозволяє виявити платоспроможність підприємства, що є одним з кількісних вимірників інвестиційної привабливості. Для характеристики платоспроможності підприємства прийнято ряд коефіцієнтів.
Коефіцієнт поточної ліквідності показує, чи достатньо у підприємства коштів, які можуть бути використані ним для погашення своїх короткострокових зобов'язань протягом року. Це основний показник платоспроможності підприємства. Коефіцієнт поточної ліквідності визначається за формулою (1.1):
КТЛ = (А1 + А2 + А3) / (П1 + П2) (1.1)
У світовій практиці значення цього коефіцієнта має перебувати в діапазоні 1-2. Природно, існують обставини, при яких значення цього показника може бути і більше, проте, якщо коефіцієнт поточної ліквідності більше 2-3, це, як правило, говорить про нераціональне використання коштів підприємства. Значення коефіцієнта поточної ліквідності нижче одиниці говорить про неплатоспроможності підприємства.
Коефіцієнт швидкої ліквідності, або коефіцієнт «критичної оцінки», показує, наскільки ліквідні кошти підприємства покривають його короткострокову заборгованість. Коефіцієнт швидкої ліквідності визначається за формулою (1.2):
КБЛ = (А1 + А2) / (П1 + П2) (1.2)
У ліквідні активи підприємства включаються всі оборотні активи підприємства, за винятком товарно-матеріальних запасів. Даний показник визначає, яка частка кредиторської заборгованості може бути погашена за рахунок найбільш ліквідних активів, тобто показує, яка частина короткострокових зобов'язань підприємства може бути негайно погашена за рахунок засобів на різних рахунках, у короткострокових цінних паперах, а також надходжень по розрахункам. Рекомендоване значення даного показника від 0,7-0,8 до 1,5.
Коефіцієнт абсолютної ліквідності показує, яку частину кредиторської заборгованості підприємство може погасити негайно. Коефіцієнт абсолютної ліквідності розраховується за формулою (1.3):
Кал = А1 / (П1 + П2) (1.3)
Значення даного показника не повинне опускатися нижче 0,2.
Таким чином, інвестиційна привабливість підприємства безпосередньо залежить від ліквідності його балансу, і для підвищення інвестиційної привабливості підприємство повинно прагнути до абсолютної ліквідності та платоспроможності.
Фінансова стійкість підприємства визначає довгострокову (на відміну від ліквідності) стабільність підприємства. Вона пов'язана із залежністю від кредиторів і інвесторів, тобто з співвідношенням «власний капітал - позикові кошти». Наявність значних зобов'язань, не повністю покритих власним ліквідним капіталом, створює передумови банкрутства, якщо великі кредитори зажадають повернення своїх коштів. Але одночасно вкладення позикових коштів дозволяє істотно підвищити прибутковість власного капіталу. Тому при аналізі фінансової стійкості слід розглядати систему показників, що відображають ризик і дохідність підприємства в перспективі.
Фінансово стійким є такий суб'єкт господарювання, який за рахунок власних коштів покриває вкладення в активи (основні фонди, нематеріальні активи, оборотні кошти), не допускає невиправданої дебіторської та кредиторської заборгованості і розплачується в термін за своїми зобов'язаннями.
Завданням аналізу фінансової стійкості є оцінка величини і структури активів і пасивів. Це необхідно, щоб відповісти на питання: наскільки незалежно підприємство з фінансової точки зору, росте чи знижується рівень цієї незалежності, чи відповідає стан його активів і пасивів умов фінансово-господарської діяльності? Показники, які характеризують незалежність по кожному елементу активів і по майну в цілому, дають можливість виміряти, чи достатньо стійко аналізоване підприємство.
Одним з критеріїв оцінки фінансової стійкості підприємства є надлишок чи недолік джерел коштів для формування запасів і витрат, який визначається у вигляді різниці величини джерел засобів і величини запасів і витрат.
При цьому мається на увазі забезпеченість певними видами джерел формування (власними, кредитними та іншими позиковими), оскільки достатність суми всіх можливих видів джерел (включаючи короткострокову кредиторську заборгованість та інші пасиви) гарантована тотожністю підсумків активу і пасиву балансу. Для оцінки стану запасів і витрат використовують дані групи статей «Запаси» ІІ розділу активу балансу.
Крім абсолютних показників фінансову стійкість характеризують і відносні показники, які можна розділити на дві групи. Перша група об'єднує показники, що визначають стан оборотних коштів, серед них виділяють:
коефіцієнт забезпеченості власними коштами;
коефіцієнт забезпеченості матеріальних запасів власними оборотними засобами;
коефіцієнт маневреності власних коштів та ін
Друга група об'єднує показники, що визначають стан основних засобів і ступінь фінансової незалежності:
коефіцієнт автономії;
коефіцієнт фінансової залежності;
коефіцієнт реальних активів в майні підприємства;
коефіцієнт співвідношення власних і позикових коштів і ін
Коефіцієнт автономії (фінансової незалежності) показує питому вагу власного капіталу у валюті балансу. Чим вище значення цього коефіцієнта, тим фінансово стійкіше підприємство. Доповненням до цього показника є коефіцієнт фінансової залежності - їх сума дорівнює 1 або 100%.
Коефіцієнт відповідності позикових і власних коштів (коефіцієнт капіталізації) дає найбільш загальну оцінку фінансової стійкості підприємства. Він показує, яку частку займають позикові кошти в загальній структурі капіталу.
За коефіцієнтом маневреності власного капіталу можна судити, яка частина власних оборотних коштів використовується для фінансування поточної діяльності підприємства, тобто яка частина вкладена в оборотні кошти, а яка частина капіталізована.
Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами характеризує співвідношення власних і позикових коштів і визначає ступінь забезпеченості власними оборотними засобами, необхідними для фінансової стійкості підприємства.
Коефіцієнт реальних активів у майні підприємства (коефіцієнт майна виробничого призначення) показує частку в майні підприємства, займану майном виробничого призначення.
Коефіцієнт фінансової стійкості показує, яку частку коштів ми можемо використовувати в діяльності тривалий час. Коефіцієнт фінансування показує, чи можна підприємству давати кредити і позики, і чи здатне воно їх виплатити на початок періоду. Коефіцієнт забезпеченості запасів власними оборотними засобами показує, чи може підприємство забезпечити фінансування запасів власними оборотними засобами. Коефіцієнт структури сукупного довгострокового капіталу показує, яка частина ОС і капітальних вкладень профінансована за рахунок довгострокових позикових коштів.
Коефіцієнт короткострокової заборгованості показує, яку частку в засобах підприємства займає короткострокова заборгованість сплати зобов'язань. Протягом всього періоду веде себе відносно стабільно.
Коефіцієнт покриття необоротних активів показує, яку частину власних коштів підприємство фінансує на необоротні активи.
Розраховані фактичні коефіцієнти порівнюють з нормативними величинами, з показниками попереднього періоду, з аналогічним підприємством, і тим самим виявляється реальний фінансовий стан, сильні і слабкі сторони підприємства. [8, С.230]
Ділова активність підприємства характеризується динамічністю свого розвитку і досягненням ним поставлених цілей, що відображаються поруч натуральних і вартісних показників, а також ефективним використанням економічного потенціалу підприємства і розширенням ринку збуту своєї продукції.
Діяльність будь-якого підприємства може бути охарактеризована з різних сторін, а також оцінка ділової активності на якісному рівні може бути отримана в результаті порівняння діяльності даного підприємства і родинних по сфері додатка капіталу підприємств. Такими якісними, тобто не формалізуються критеріями є:
широта ринків збуту;
наявність продукції, що поставляється на експорт;
репутація підприємстві, що виражається, зокрема, в популярності клієнтів, що користуються послугами підприємстві.
Що ж стосується кількісної оцінки аналізу ділової активності підприємства, то тут можуть бути розглянуті:
ступінь виконання плану за основними показниками, забезпечення заданих темпів їхнього зростання;
рівень ефективності використання ресурсів підприємства.
Основним оцінним показником є обсяг реалізації і прибуток. При цьому найбільш ефективним є співвідношення, коли темпи зміни балансового прибутку вище темпів зміни виручки від реалізації, а останнє вище темпів зміни основного капіталу, тобто
ТР (ПБ)> ТР (V)> ТР (ОК)> 100%;
Ця залежність означає, що:
економічний потенціал підприємства зростає;
обсяг реалізації зростає більш високими темпами;
прибуток зростає випереджаючими темпами.
Для реалізації другого напрямку можуть бути розраховані: вироблення, фондовіддача, оборотність виробничих запасів, тривалість операційного циклу, оборотність авансованого капіталу. [12, с.139]
До узагальнюючих показників відносяться показник ресурсоотдачи і коефіцієнт стійкості економічного зростання.
Ресурсоотдачи (коефіцієнт оборотності основного капіталу) - характеризує обсяг реалізованої продукції на карбованець коштів, вкладених у діяльність підприємства. Зростання цього показника в динаміці розглядається як сприятлива тенденція.
Коефіцієнт стійкості економічного зростання - показує, якими, в середньому, темпами може розвиватися підприємство надалі (цей показник - для характеристики акціонерних компаній). [13, с.330]
Рентабельність - це відносний показник, що визначає рівень прибутковості бізнесу. Показники рентабельності характеризують ефективність роботи підприємства в цілому, прибутковість різних напрямків діяльності (виробничої, комерційної, інвестиційної і т.д.). Вони більш повно, ніж прибуток, характеризують остаточні результати господарювання, тому що їх величина показує співвідношення ефекту з наявними або спожитими ресурсами. Ці показники використовують для оцінки діяльності підприємства і як інструмент в інвестиційній політиці.
Показники рентабельності як основна характеристика прибутковості діяльності підприємства є найбільш важливими для інвесторів, тому що характеризують ефективність діяльності компанії, а, отже, опосередковано і прибутковість здійснених інвестицій. Хоча для інвестора, безумовно, пріоритетне значення мають відносні показники рентабельності, сам факт наявності у підприємства прибутку вже досить важливий.
Показники рентабельності можна об'єднати в кілька груп:
показники, що характеризують окупність витрат виробництва та інвестиційних проектів;
показники, що характеризують рентабельність продажів;
показники, що характеризують прибутковість капіталу та його частин.
Рентабельність продукції (коефіцієнт окупності витрат) обчислюється шляхом відношення прибутку від реалізації до виплати відсотків і податків до суми витрат з реалізованої продукції.
Показує, скільки підприємство має прибутку з кожної гривні, витраченої на виробництво і реалізацію продукції. Може розраховуватися за окремими видами продукції і в цілому по підприємству. При визначенні його рівня в цілому по підприємству доцільно враховувати не тільки реалізаційні, але і позареалізаційні доходи та витрати, пов'язані з основної діяльності.
Аналогічним чином визначається прибутковість інвестиційних проектів: отримана або очікувана сума прибутку від інвестиційної діяльності відноситься до суми інвестиційних витрат.
Рентабельність продажів (обороту) розраховується діленням прибутку від реалізації продукції, робіт, послуг до виплати відсотків і податків на суму отриманої виручки. Характеризує ефективність виробничої і комерційної діяльності: скільки прибутку має підприємство з рубля продажів. Цей показник розраховується в цілому по підприємству та окремим видам продукції.
Рентабельність сукупного капіталу обчислюється відношенням брутто-прибутку до виплати відсотків і податків до середньорічної вартості всього сукупного капіталу.
Рентабельність (прибутковість) операційного капіталу обчислюється відношенням прибутку від операційної діяльності до виплати відсотків і податків до середньорічної сумі операційного капіталу. Він характеризує прибутковість капіталу, задіяного в операційному процесі. [14, с. 89]
У процесі аналізу рентабельності підприємства слід вивчити динаміку перерахованих показників рентабельності, виконання плану по їх рівні і провести міжгосподарські порівняння з підприємствами-конкурентами.
Відповідно до існуючої методики, критерієм оцінки інвестиційної привабливості позичальника є присвоєний на підставі розрахунків «клас позичальника», який в залежності від номінальної величини характеризується наступними оцінками:
I клас - організації, чиї кредити та зобов'язання підкріплені інформацією, що дозволяє бути впевненими у поверненні кредитів і виконання інших зобов'язань згідно з договорами, з хорошим запасом на можливу помилку;
II клас - організації, що демонструють деякий рівень ризику по заборгованості і зобов'язанням і виявляють певну слабкість фінансових показників і кредитоспроможності. Ці організації ще не розглядаються як ризиковані;
III клас - це проблемні організації. Навряд чи існує
загроза втрати коштів, але повного отримання відсотків, виконання зобов'язань представляється сумнівним;IV клас - це організації особливу увагу, тому є
ризик при взаєминах з ними. Організації, які можуть
втратити кошти і відсотки навіть після заходів до оздоровлення бізнесу;V клас - організації найвищого ризику, практично неплатоспроможні.
Таким чином, всі складові аналізу інвестиційної привабливості підприємства можна розділити на три групи:
в першу чергу інвестора, звичайно, цікавить, що виробляється на підприємстві, де воно розташоване і наскільки заповзятливі його керівники і персонал. Тому, вихідними складовими інвестиційної привабливості є продуктове, кадрове та територіальне планування;
фінансовий аналіз виділений як головне доданок аналізу інвестиційної привабливості підприємства, тому що, саме, у фінансах підприємства, як у дзеркалі, відбиваються головні результати його діяльності (прибутковість, рентабельність), ділової активності (фондовіддача, оборотність оборотних коштів) і фінансової спроможності (показники ліквідності , забезпеченості власними засобами);
інноваційна, конверсійна і соціальна привабливість підприємства розглядаються як оцінки перспективності його розвитку для інвесторів. Тому вони виділені в окрему групу. До цієї ж групи доданків можна віднести і приватизаційну привабливість, хоча за своєю значимістю та пріоритетності вона може бути віднесена і до першої групи. Підсумкова рейтингова оцінка враховує усі найважливіші параметри (показники) фінансово-господарської та виробничої діяльності підприємства, тобто господарської активності в цілому. При її побудові використовуються дані про виробничий потенціал підприємства, рентабельності його продукції, ефективність використання виробничих і фінансових ресурсів, стан і розміщення коштів, їх джерела та інші показники [7, с.28]. Кількісна оцінка інвестиційної привабливості підприємства наведена в таблиці 1.
Таблиця 1 - Параметри інвестиційної привабливості підприємства
Параметр | Оцінка рівня | Бальна оцінка | Ваговий коефіцієнт | Підсумкова бальна оцінка |
1.Прівлекательность продукції для п отребітеля | ||||
2.Кадровая привабливість | ||||
3.Терріторіальная привабливість | ||||
4.Фінансовая привабливість | ||||
5.Інноваціонная привабливість | ||||
6.Соціальная привабливість | ||||
Сума балів |
Кожен із критеріїв, наведених у таблиці 1, як-то: привабливість продукції для споживача, кадрова, територіальна, фінансова привабливість та інше оцінені за допомогою рівня привабливості (А - високий, В - середній, С - низький). Кожному значенню показника присвоюється певна бальна оцінка. Найбільший бал повинен відповідати самому сприятливому значенням, найменший бал - найбільш критичного. Шкала значень буде виглядати наступним чином:
коефіцієнти рівня А - 10 балів;
коефіцієнти рівня В - 6 балів;
коефіцієнти рівня С - 2 бали.
Максимальне значення шкали - 60 балів (10 * 6), де 10 - максимальний бал по розрахованим коефіцієнтам кожної групи показників; 6 - кількість показників, що характеризують інвестиційну привабливість.
Мінімальне значення шкали - 12 балів (2 * 6), де 2 - мінімальний бал з розрахованим коефіцієнтам кожної структурної групи; 6 - кількість показників, що характеризують інвестиційну привабливість.
На основі даних міркувань були визначені порогові значення бальної шкали:
Рівень А - 49 - 60 балів;
Рівень В - 28 - 49 бали;
Рівень С - 12 - 28 балів.
З метою визначення підсумкового рівня привабливості господарюючого суб'єкта, кожної складової в залежності від значимості присвоюються вагові коефіцієнти.
Пропонована система показників базується на даних публічної звітності підприємств. Ця вимога робить оцінку масовою, дозволяє контролювати зміни у фінансовому стані підприємства усіма учасниками економічного процесу.
1.3 Підходи до оцінки інвестиційної привабливості підприємства
Підхід, заснований на оцінці інвестиційної привабливості підприємства, базується на вивченні кількісних і якісних факторів, що характеризують інвестиційну привабливість окремих сегментів інвестиційного ринку.
В даний час у вітчизняній науковій літературі найбільш повно розроблені питання оцінки інвестиційної привабливості регіонів РФ і галузей промисловості, привабливості (ефективності) окремих інвестиційних проектів і формування інвестиційних ресурсів підприємства за рахунок різних зовнішніх джерел фінансування.
У той же час ряд найважливіших теоретичних аспектів інвестиційної привабливості підприємства потребують подальшої розробки та практичної реалізації. Зокрема, не визначені роль і місце інвестиційної привабливості підприємства як одного з елементів інвестиційного ринку країни, немає загальновизнаного визначення терміна «інвестиційна привабливість підприємства», відсутній науково-обгрунтована класифікація інвестиційної привабливості підприємства за різними ознаками. Недостатньо висвітлені проблеми зближення взаємних інтересів всіх учасників інвестиційного процесу з позицій їх економічних переваг.
У відкритій зарубіжної літератури з інвестиційного менеджменту містяться лише теоретичні аспекти організації інвестування і технологій підприємств.
Практичні ж методики розрахунку інвестиційної привабливості підприємств провідних західних консультаційних фірм та інвестиційних компаній вважаються комерційною таємницею, широкому колу вітчизняної наукової громадськості не доступні і не адаптовані до російських економічних умов.
Винятком є методика визначення інвестиційної привабливості підприємств, запропонована американською консалтинговою компанією McQuisney [27.С.85]. Методика полягає в наступному.
Для того щоб отримати надійну інформацію для розробки інвестиційної політики, необхідний системний підхід до вивчення кон'юнктури інвестиційного ринку, починаючи з макрорівня (від інвестиційного клімату держави) і закінчуючи мікрорівні (оцінкою інвестиційної привабливості окремого інвестиційного проекту).
Дана послідовність дозволяє інвесторам вирішити проблему вибору саме таких підприємств, які мають найкращі перспективи розвитку в разі реалізації запропонованого інвестиційного проекту і можуть забезпечити інвестору плановану прибуток на вкладений капітал з урахуванням наявних ризиків.
Сутність статистичного підходу полягає в тому, що на основі даних фінансової звітності підприємства розраховуються мінімальний набір основних фінансових коефіцієнтів:
коефіцієнт співвідношення позикових і власних коштів К1:
До 1 = ЗК / СК, (1.4)
де ЗК - величина позикових коштів;
СК - величина власного капіталу.
коефіцієнт поточної ліквідності К2:
К2 = ОА / КП, (1.5)
де ОА - величина оборотних активів;
КП - величина короткострокових пасивів.
коефіцієнт оборотності активів К3:
До 3 = В / А сг., (1.6)
де В - виручка від продажів;
А сг. - Середньорічна балансова величина активів.
рентабельність продажів по чистому прибутку Rпр:
R пр. = П пр. / В × 100%, (1.7)
де П пр. - Прибуток від продажів.
рентабельність власного капіталу по чистому прибутку Rск.:
R ск = П ч / СК. × 100%, (1 .8)
де П ч - чистий прибуток підприємства;
Потім, за допомогою методу експертних оцінок, виявляють спільні найважливіші чинники інвестиційної привабливості, що характеризують ринкове оточення і корпоративне управління.
Дана модель може бути використана як стратегічними, так і портфельними і фінансовими інвесторами.
Сукупність кількісних і якісних факторів інвестиційної привабливості підприємства представлена у таблиці 2.
Таблиця 2 - Фактори інвестиційної привабливості підприємства
Фінансовий стан | Ринкове оточення | Корпоративне управління |
1 | 2 | 3 |
Коефіцієнт соотн Ошен позикових і власних коштів | Інвестиційний клімат регіону, вкотором знаходиться підприємство | Частка голосів, непідконтрольних менеджменту в статутному капіталі товариства |
Коефіцієнт поточної ліквідності | Інвестиційна привабливість галузі, до якої належить підприємство | Частка державної власності в статутному капіталі товариства |
Коефіцієнт оборотності активів | Географічний ринок збуту продукції | Частка акцій у вільному обігу на вторинному ринку |
Стадія життєвого циклу основного виду продукції | Розмір винагороди членам ради директорів | |
Рентабельність собс ничих капіталу по чистому прибутку | Ступінь конкуренції на товарному ринку | Фінансова прозорість і розкриття інформації |
Рентабельність продажів по чистому пр ібилі | Екологічне навантаження на природне середовище | Дотримання прав дрібних акціонерів з управління підприємством |
Розвиток транспорт ної інфраструктури | Дивідендні виплати за останній фінансовий рік |
Потім кожному фактору, незалежно від того є він кількісним або якісним, присвоюється відповідна балова оцінка.
Абсолютні значення та балова оцінка факторів інвестиційної привабливості підприємства наведена в таблиці 3.
Таблиця 3 - балова оцінка факторів інвестиційної привабливості
підприємства
Фактор інвестиційної привабливості | Абсолютне значення фактора | Балова оцінка |
Коефіцієнт співвідношення позикових і з бственних коштів | від 0,2 до0, 5 менше 0,2 більше 0,5 | 3 2 1 |
Коефіцієнт поточної ліквідності ості | більше 1,7 від 1.2 до 1,7 менше 1,2 | 3 2 1 |
Коефіцієнт оборотності активів | більше 0,6 від 0,4 до 0,6 менше 0,4 | 3 2 1 |
Рентабельність власного капіталу за чистим прибутком | більше 8 від 3 до 8 менше 3 | 3 2 1 |
Рентабельність продажів по чистому приб илі | більше 16 від 8 до 16 менше 8 | 3 2 1 |
Інвестиційний клімат регіону, у кіт ором знаходиться підприємство | сприятливий несприятливий вкрай несприятливий | 3 2 1 |
Інвестиційна привабливість відпрацьовано сли, до якої належить підприємство | висока (нафтовидобувна, нафтопереробна та ін) середня (чорна, кольорова металургія, хімічна та ін) низька (легка, лісова і ін) | 3 2 |
1 | ||
Стадія життєвого циклу основного виду продукції | зростання зрілість старіння | 3 2 1 |
Ступінь конкуренції на т оварном ринку | низька середня висока | 3 2 1 |
Екологічне навантаження на природне ср їжу | незначна висока руйнівна | 3 2 1 |
Фінансова прозорість і розкриття інфо рмаціі | розкриття звітності в ЗМІ та в Інтернет інформація розкривається частково і не регулярно труднощі в розкритті інформації | 3 2 |
Дотримання прав дрібних а кціонеров з управління підприємством | Розсилка по пошті повідомлень і документів для голосування на зборах акціонерів Розсилка по пошті повідомлень про збори акціонерів, але статут товариства не допускає заочне голосування | 3 2 1 |
Далі розраховується інтегральний коефіцієнт інвестиційної привабливості підприємства (КВП) за такою формулою:
(1 .9)
де i = 1, 2, 3 ... n - кількість факторів (n = 19);
Хi - балова оцінка i-го фактора;
Хmax - максимальне можливе сумарна кількість балів.
Відповідно до критерію інвестиційної привабливості можлива наступна класифікація підприємств, запропонована консалтинговою компанією McQuisney [27.С.85], (див. малюнок 1).
По вертикалі: очікування інвесторами короткострокового зростання прибутку компанії щодо конкурентів (нагорі - високі очікування, внизу - низькі), по горизонталі: очікування інвесторами довгострокового зростання прибутку компанії щодо конкурентів (справа - високі очікування, ліворуч - низькі).
Спринтери | Чемпіони світу |
Бігуни не в формі | Марафонці |
Рисунок 1 - Класифікація підприємств за критерієм
інвестиційної привабливості
Згідно з цією класифікацією, в «спринтери» потрапляють компанії, у яких інвестори очікують високого темпу зростання прибутку в короткостроковому плані. У «чемпіони світу» - компанії, у яких очікується високий темп зростання як у короткостроковому, так і в довгостроковому плані. У «марафонці» - ті, у кого очікується високий темп зростання в довгостроковому плані. «Бігуни не у формі» - це ті, у яких не очікується високий темп зростання ні короткостроковому, ні в довгостроковому планах.
Відповідно, згідно з рекомендаціями компанії McQuisney, менеджери «чемпіонів світу» повинні докладати максимум зусиль, щоб виправдати високі очікування інвесторів у короткостроковому і довгостроковому планах, тобто підтримувати високий темп зростання в короткостроковому і довгостроковому планах. Менеджери «спринтерів» повинні докладати максимум зусиль, здійснюючи інвестиції в довгостроковому плані, так як таким чином вони можуть підвищити вартість своїх акцій. Менеджери «марафонців» повинні докладати максимум зусиль, щоб переконати інвесторів, що вони і в короткостроковому плані варті уваги. До цього розряду потрапляють компанії, які в поточний момент, як правило, збиткові, зате можуть стати прибутковими і захопити велику частку ринку в майбутньому. Менеджери таких компаній повинні зосередитися не на інвестиційній політиці в майбутньому, а на збільшенні рентабельності і виході на точку беззбитковості в сьогоденні. Менеджери «бігунів не у формі» повинні реструктуризувати свій бізнес, щоб досягти короткострокового зростання і закласти основи для довгострокового зростання.
У процесі вибору інвестиційної політики, необхідно, перш за все, використовувати традиційні критерії оцінки інвестиційних проектів. У разі якщо проект їм задовольняє, необхідно перевірити, як впливає реалізація даного проекту на темпи зростання прибутку підприємства. У разі якщо реалізація даного проекту знижує темпи зростання, проект повинен бути відкинутий [17.С.45].
Отже, інвестування представляє собою один з найбільш важливих аспектів діяльності будь-якого динамічно розвивається.
В інвестиційній діяльності використовуються загальноприйняті, єдині для всіх учасників інвестиційного процесу терміни і поняття. Сутність інвестиційної політики різні економісти трактує його по-різному, але головна ідея одна: інвестиційна політика необхідна для підвищення виробничого потенціалу.
Основною метою інвестиційної політики підприємства є створення оптимальних умов для вкладення власних і позикових фінансових та інших ресурсів, що забезпечують зростання доходів на вкладений капітал, для розширення економічної діяльності підприємства, створення кращих умов для перемоги в конкурентній боротьбі.
У формуванні інвестиційної політики підприємства можна виділити три етапи: на першому етапі визначають необхідність розвитку підприємства та економічно вигідні напрямки цього розвитку; на другому етапі здійснюється розробка інвестиційних проектів для реалізації обраних напрямків розвитку підприємства; на третьому етапі відбувається остаточний вибір економічно вигідного інвестиційного проекту, планованого до реалізації [10.С.33-34].
Принципи розробки інвестиційної політики:
правовий принцип (правовий захист інвестицій); принцип незалежності і самостійності (свобода вибору інвестиційного проекту, його розробки та здійснення);
принцип системного підходу та принцип ефективності (вибір такого інвестиційного проекту, який забезпечує найбільшу результативність).
Облік цих та інших принципів дозволяє уникнути багатьох помилок і прорахунків при розробці інвестиційної політики підприємства.
На інвестиційну діяльність підприємства впливають зовнішні фактори: (темпи інфляції, наявність умов для залучення іноземного капіталу, рівень системного ризику вкладення інвестицій, нормативно-правове забезпечення) та внутрішні фактори (розміри підприємства, фінансовий стан, способи нарахування амортизації).
Аналіз інвестиційної політики підприємства буде проведено в наступному розділі.
2 Оцінка інвестиційної привабливості підприємства на прикладі ВАТ «Нижнекамскшина»
2.1 Загальна характеристика ВАТ «Нижнекамскшина»
Відкрите акціонерне товариство ВАТ «Нижнекамскшина» - це найбільше російське підприємство шинної промисловості. Практично кожна третя шина, випущена в Росії, виготовлена в Нижньокамську. Підприємство було створене в 1971 році як базове виробництво шин для гігантів вітчизняної автомобільної індустрії - ВАЗу та КАМАЗу, а також для задоволення потреб вторинного ринку в шинах легкового, вантажного і сільськогосподарського асортименту.
Підприємство здатне випускати понад 120 типорозмірів шин для будь-яких умов експлуатації. В акціонерному товаристві не припиняється технічне переозброєння виробництва шин, що дозволяє розширити асортимент і підвищити якість продукції, що випускається з високими споживчими властивостями. Одними з перспективних напрямків діяльності заводів акціонерного товариства ВАТ «Нижнекамскшина» є освоєння і розвиток виробництва цільнометалокордних шин.
Визнання ВАТ «Нижнекамскшина» вітчизняними та зарубіжними споживачами підтверджується російськими та міжнародними нагородами за якість продукції. Так, за підсумками сьомого Всеросійського конкурсу «1000 кращих підприємств та організацій Росії-2006» ВАТ «Нижнекамскшина» удостоєно медалі «За ефективну діяльність, високі досягнення і стабільну роботу».
Дієвість системи контролю якості підтверджена сертифікатом відповідності системи якості Міжнародному стандарту ІСО 9001:2000.
Отримано сертифікат відповідності СЕМ стосовно до проектування і виробництва шин для різних видів транспорту та сільськогосподарської техніки вимогам міжнародного стандарту ІСО 14001:2004. Сертифікат є визнанням величезної роботи, яку ВАТ «Нижнекамскшина» проводить у галузі охорони навколишнього середовища та забезпечення екологічної безпеки.
Відкрите акціонерне товариство «Нижнекамскшина» - найбільше підприємство в шинній галузі Росії та СНД. У рейтингу світових шинних компаній «Нижнекамскшина» займає 20-е місце серед 98 компаній.
ВАТ «Нижнекамскшина» інтегровано до складу нафтохімічного бізнес-напрямку ВАТ «Татнефть» - ТОВ «Управляюча компанія« Татнафта-Нафтохім », структура корпорації представлена в Додатку А.
ВАТ "Татнафта" увійшло в шинний бізнес 10 років тому - в 2000 році, коли компанія придбала акції підприємства в Уряду Татарстану. Загальний обсяг інвестицій ВАТ «Татнефти» в розвиток ВАТ "Нижнекамскшина" склав близько 30 млрд. рублів. Першим значущим проектом у цій програмі стала виробництво високоефективних радіальних легкових шин під новим брендом "KАМА-EURO".
До початку 2008 року обсяг виробництва на ВАТ "Нижнекамскшина" у порівнянні з 1999 роком зріс у півтора рази до 12,5 млн. шин на рік. Незважаючи на світову кризу, частка продукції камського заводу в загальному обсязі випуску шин вітчизняними виробниками зросла до 41%. Це відбулося завдяки збільшенню частки інноваційної продукції на ВАТ "Нижнекамскшина" в 2009 році до 36% у загальному обсязі виробництва.
Новим етапом інвестування став пуск в експлуатацію у грудні 2009 року заводу цільнометалокордних шин. Цей проект можна назвати інноваційним проривом в рамках всієї країни, тому що подібне виробництво на території Росії в повному обсязі не реалізована жодна одним з вітчизняних виробників автошин.
Проектна потужність заводу, будівництво якого почалося в 2007 році - 1,2 млн. ЦМК-шин на рік. Нове виробництво дозволить створити майже 900 нових робочих місць і 1 700 в суміжних галузях. Продуктивність праці тут в 1,4 рази вище існуючого виробництва на Заводі Вантажних Шин. Досягнуто це за рахунок високої автоматизації основних етапів виробництва. Зокрема, процеси розважування інгредієнтів та резіносмешенія повністю автоматизовані, на кожному етапі її виробництва спеціальні апарати проводять контроль якості. Шини проходять кілька етапів контролю якості - візуальний, рентген-контроль, перевірка силової неоднорідності і геометрії шин. Таким чином, весь комплекс заходів щодо внутризаводскому контролю якості дозволяє вивести в продаж надійну і перевірену продукцію.
Завод ЦМК-шин - це перше виробництво в Росії, повністю відповідає світовим стандартам, будучи прикладом ефективного міжнародного співробітництва в області передових технологій, яке вивело Нижньокамський завод у лідери шинної галузі країни. У результаті в Татарстані з'являється унікальне виробництво потужністю до 1,2 млн. штук шин на рік, що випускає продукцію 11 типорозмірів за технологіями Continental. Вихід на проектну потужність передбачається в 2011 році.
Один із стратегічних партнерів нафтохімічного холдингу "Татнафти" - ВАТ "КАМАЗ" проявив велику зацікавленість в Нижньокамську цельнометаллокорде. Причому в 2010 році автогігант планує повністю перевести свої великовантажам на ЦМК-шини, і для первинної комплектації йому необхідно більше 300 тис. штук на рік.
Фінансова діяльність досліджуваного підприємства ВАТ «Нижнекамскшина» спрямована на розширення ринку збуту продукції і отримання виручки та прибутку, для забезпечення стабільного фінансового стану підприємства. Використання фінансових результатів грунтується на розрахунку фінансових потреб на планований рік.
Фінансовий аналіз є істотним елементом фінансового менеджменту і аудиту в ВАТ «Нижнекамскшина». Практично всі користувачі фінансових звітів підприємств використовують методи фінансового аналізу для прийняття рішень по оптимізації своїх інтересів.
Власники аналізують фінансові звіти для підвищення прибутковості капіталу, забезпечення стабільності підвищення фірми. Кредитори та інвестори аналізують фінансові звіти, щоб мінімізувати свої ризики за позиками та вкладами.
Методика фінансового аналізу потрібна для обгрунтованого вибору ділового партнера, визначення ступеня фінансової стійкості підприємства, оцінки ділової активності та ефективності підприємницької діяльності.
Звітність підприємства ВАТ «Нижнекамскшина» базується на узагальненні даних фінансового обліку і є інформаційною ланкою, що зв'язує підприємство із суспільством і діловими партнерами - користувачами інформації про діяльність підприємства.
Кожен суб'єкт аналізу вивчає інформацію виходячи зі своїх інтересів. Так, власникам необхідно визначити збільшення або зменшення власного капіталу і цінувати ефективність використання ресурсів адміністрацією підприємства; кредиторам і постачальникам - доцільність продовження кредиту, умови кредитування, гарантії повернення кредиту; потенційним власникам і кредиторам - вигідність приміщення в підприємство своїх капіталів і т.д. Слід зазначити, що тільки керівництво (адміністрація) підприємства може поглибити аналіз звітності, використовуючи дані виробничого обліку в рамках управлінського аналізу, проведеного для цілей управління.
Друга група користувачів фінансової звітності - це суб'єкти аналізу, що хоча безпосередньо і не зацікавлені в діяльності підприємства, але повинні за договором захищати першої групи користувачів звітності. Це аудиторські фірми, консультанти, біржі, юристи, преса, асоціації, профспілки.
Одним з головних показників економічної характеристики підприємства є аналіз масштабу виробництва, який проводиться за даними фінансової звітності за 2007-2008рр. і знайшов відображення в таблиці 4.
Таблиця 4 - Основні показники фінансово-господарської діяльності ВАТ «Нижнекамскшина» за 2007-2009 рр..
Показники | Одиниця виміру | 2007р. | 2008р. | 2009р. | 0тклоненіе (+, -) | |
2008г.к 2007р. | 2009р. до 2008р. | |||||
Товарна продукція в натуральному виразі | тис.шт. | 13793,01 | 15172,01 | 9432 | 1379 | -5740,0 |
Товарна продукція в грошовому вираженні | млн.руб. | 6036,46 | 7243,75 | 5939,9 | 1207,29 | -1303,9 |
Собівартість товарної продукції, в т.ч. | млн.руб. | 5781,1 | 6899,7 | 6486,9 | 1118,6 | -412,8 |
Прибуток (збиток) від товарної продукції | млн.руб. | 543,4 | 509,6 | 392,8 | -33,8 | -116,8 |
Витрати на 1 руб. товарної продукції | коп. | 93,41 | 95,25 | 110,0 | 1,84 | 14,75 |
Рентабельність | % | 9,3 | 7,4 | 6,0 | -1,9 | 1,4 |
Виручка від продажу продукції, товарів і послуг | млн.руб. | 6324,6 | 7409,2 | 6879,7 | 1084,4 | -529,5 |
Прибуток від продажу продукції, товарів і послуг | млн.руб. | 543,39 | 509,6 | 392,8 | -33,79 | -116,8 |
Прибуток до оподаткування | млн.руб. | 174,28 | -82,3 | -13,1 | 91,98 | -95,4 |
Чистий прибуток (збиток) | млн.руб. | -34,6 | -183,4 | -94,5 | -148,8 | |