Вологодський державний МОЛОЧНОХОЗЯЙСТВЕННАЯ
АКАДЕМІЯ ІМ. Н.В. ВЕРЕЩАГІН
Економічний факультет
Кафедра управління виробництвом
Дипломний проект
на тему:
«Удосконалення системи управління маркетингом в ТОВ« ХХХ »
Виконав, студент 645
Дипломний керівник,
ст. викладач
Молочне
2005
Зміст
Введення
1. Теоретичні основи побудови системи управління маркетингом
1.1 Сутність та необхідність процесу управління
1.2 Механізм побудови системи управління на підприємстві
1.3 Маркетинг як найважливіша функція в діяльності сучасного підприємства
1.4 Система управління маркетингом: структура, методики, інструменти, призначення
2. Організаційно-економічна характеристика ТОВ "ХХХ"
2.1 Загальна економічна характеристика ТОВ "ХХХ"
2.2 Економічна ретроспектива ТОВ "ХХХ"
2.3 Сучасний стан системи управління підприємства
3. Характеристика системи управління маркетингом ТОВ "ХХХ"
3.1 Маркетингові функції, що виконуються на підприємстві
3.2 Методики маркетингового аналізу, які застосовуються на підприємстві
4. Удосконалення системи управління маркетингом в ТОВ "ХХХ"
4.1 Удосконалення структури комерційного відділу
4.2 Вдосконалення системи управління персоналом комерційного відділу
4.3 Удосконалення методик застосовуваних на підприємстві
4.4 Розрахунок ефективності впровадження проекту
Висновки і пропозиції
Список літературних джерел
Введення
При всьому різноманітті форм підприємництва існують ключові положення, застосовні практично у всіх областях комерційної діяльності і для різних фірм, але необхідні для того, щоб своєчасно підготуватися і обійти потенційні труднощі і небезпеки, тим самим зменшити ризик у досягненні поставлених цілей. Одним з таких положень є необхідність ефективного (наукового) управління, як організації в цілому, так і будь-яким структурним підрозділом, зокрема маркетингом.
У практиці ділового спілкування якось не прийнято говорити: «У Вас наукове управління чи ні?». Очевидно, що в цьому випадку ми зустрічаємося з питаннями етики. Обговорювати ж тему раціональності управління зараз необхідно. Поступово у суспільну свідомість повинна проникати думка про необхідність переходу до нової практики управління, що можливо тільки з допомогою науки.
Першочерговим завданням будь-якої організації буде побудова ефективної системи управління, а оскільки в даний момент найбільш сучасні напрямки менеджменту увазі необхідність приділяти велику увагу зовнішньому середовищі і місця або основного призначення підприємства, виникає необхідність налагодження комунікації організації з різними суспільними групами за допомогою маркетингу. Тому, від того наскільки ефективно організована система управління маркетингом, залежить доля всього підприємства.
Метою даної роботи є дослідження сформованої системи управління маркетингом ТОВ «ХХХ» і розробка пропозицій по її вдосконаленню.
Для досягнення мети дослідження нами поставлені такі завдання (їх можна об'єднати в чотири групи):
вивчення теоретичних основ побудови системи управління маркетингом на підприємстві;
аналіз організаційно-економічної характеристики досліджуваного підприємства;
характеристика сучасної системи управління маркетингом;
внесення низки конкретних пропозицій щодо вдосконалення системи управління маркетингом на ТОВ «ХХХ».
Об'єктом даного дослідження є підприємство ТОВ «ХХХ», яке займається виробництвом промислової упаковки, а саме - сталевих бочок і полікарбонатних бутлів.
Предметом дослідження є система управління маркетингом н а досліджуваному підприємстві.
На кожному етапі роботи застосовуються методи, найбільш релевантні задачам відповідного етапу. На етапі збору та аналізу інформації застосовується пошук методик аналізу, як в друкованих джерелах інформації, так і в internet. Особлива увага приділяється якості зібраної інформації. Аналіз виробничо-господарської діяльності підприємства і фінансовий аналіз виконується відповідно до методиками, наведеними в АХД на підприємстві. Аналіз організації управління виконується відповідно до методики, запропонованої у Г.Н. Дрозда [6]. У роботі використані аналітичний, монографічний, абстрактно-логічний і розрахунково-конструктивний методи дослідження.
У розділі 1 розглянуто теоретичні основи побудови системи управління маркетингом на підприємстві. У розділах 2 і 3 проведена організаційна та економічна оцінка діяльності ТОВ «ХХХ» в цілому та служби маркетингу зокрема. У розділі 4 розроблені та обгрунтовані заходи щодо вдосконалення систем управління маркетингом на підприємстві.
Як джерела інформації використані бухгалтерська звітність за 2000 - 2004 роки, управлінські та регламентуючі документи ТОВ «ХХХ». Для вивчення стану проблеми використана література вітчизняних та зарубіжних авторів.
1. Теоретичні основи побудови системи управління маркетингом
1.1 Сутність та необхідність процесу управління
Сутність - це головне, що визначає саме існування предмета, вона висловлює загальні, необхідні, відносно стійкі, внутрішні зв'язки, властиві даному предмету і об'єднуючі воєдино його різні сторони. Сутність розкриває єдність у різноманітті властивостей предмета.
Управління - це об'єктивна потреба будь-якої діяльності людини. Існують різні визначення цієї категорії, зумовлені різними парадигмами та підходами у розумінні цього явища. Найбільш точною в науковому відношенні і продуктивної в практичній діяльності є парадигма, яка розглядає в центрі всіх процесів людини з її інтересами, цінностями, установками. Завдяки управлінню виникає як усвідомлена індивідуальна, так і узгоджена колективна діяльність [4, 15].
Про сутність процесу управління багато сказано і в першу чергу як про діяльність людини. Наприклад, у такому вигляді: «Управління - цілеспрямований вплив на колективи людей для планомірної організації та координації їхньої діяльності в процесі виробництва». Або: «Управління - цілеспрямоване інформаційний вплив однієї системи на іншу, з метою зміни її поведінки в певному напрямі». П. Друкер так визначає управління: «Управління - це особливий вид діяльності, що перетворює неорганізований натовп в ефективну цілеспрямовану і продуктивну групу.
Управління виникло і розвивалося як потреба узгодження дій для отримання передбачуваного результату діяльності людини. В індивідуальній діяльності - це узгодження своїх власних дій, які здійснює кожна людина, прагнучи отримати певний результат. Це вплив на себе, свою діяльність, що вимагає певних вольових зусиль та передбачення бажаного результату. Узгодження передбачає вибір необхідних дій, їх комбінування, визначення послідовності, корегування і т.д.
Розвиток свідомості людини привело до розуміння того, що спільною діяльністю можна досягти таких результатів, яких неможливо забезпечити індивідуально. Але спільна діяльність ускладнює процеси узгодженості. Тут вступає в дію різноманітність потреб та інтересів, натур і характерів, цінностей і установок.
Управління, отже, є необхідним і об'єктивним елементом будь-якої діяльності людини і відображає його потребу. Від нього залежить реальність передбачення результату, чіткість і узгодженість роботи людей, зацікавленість кожного в загальному результаті. Воно визначає якість результату, час його отримання, витрати зусиль, відповідність потребам [4, 14]
Рис. 1.1. Діалектика ентропії і ектропії системи.
Об'єктивна необхідність управління виробництва стає зрозумілою з діалектики ентропії і ектропії системи: якщо «переможе» ентропія, система зруйнується і не досягне своїх цілей як цілого, якщо ж «життя» в системі буде добре управлятися, і ектропії «переможе» ентропію системи, все буде добре - настане порядок, який забезпечить досягнення цілей системи.
У даній роботі ми будемо дотримуватися визначення Г. М. Дрозд, який під процесом управління розуміє узгодження і координацію діяльності людей у спільній праці для досягнення поставленої перед підприємством (організацією) цілі. Процес управління виробництвом виконує керівник. Причому, в даному випадку, під терміном «керівник» не треба розуміти тільки першого керівника підприємства, процес управління виконує і головний бухгалтер, і начальник комерційного відділу, а начальник виробничо-технічного відділу, тобто особи, у підпорядкуванні яких знаходяться люди. Назвемо діяльність керівника з виконання процесу управління виробництвом у виробничій системі - керівництвом. Керівником назвемо то особа, у формальному і неформальному підпорядкуванні якого знаходяться люди однієї і тієї ж організації. Підлеглий - це та особа організації, яка зобов'язана виконувати доручення керівника відповідно до наданих того правами [12, 25].
Необхідно відзначити, що підпорядкування за своїм змістом може бути різним в різних організаціях, але в принципі воно завжди має дві складових: формальне і неформальне підпорядкування. Кожен керівник визначає сам, узгоджуючи свої дії з законом, як поєднувати те й інше у поводженні з підлеглим. Виділяють два види формальних залежностей:
Адміністративна (юридична), що визначається законодавством РФ. ГК РФ, КЗпП, Статут підприємства та ін визначає статус керівника та працівників підприємства, їх повноваження, обов'язки та відповідальність у зв'язку з членством в трудовому колективі.
Матеріальна, обумовлена величиною винагороди за працю, яке встановлює працівникові керівник відповідно до його трудового внеску (отриманим результатом). У приватних підприємствах це особливо дієвий важіль впливу на підлеглого.
Крім цього, при певних обставинах, можуть існувати неформальні (суб'єктивні) залежності між підлеглим і керівником:
Моральна залежність - визначається почуттям гордості за свій колектив і, в зв'язку з цим, боргу перед його членами і керівником за спільну справу. Така форма залежності проявляється за умови високої згуртованості колективу, члени якого пов'язані один з одним не тільки виробничими відносинами, а й на інших рівнях відносин. При низькій згуртованості колективу, психологічної несумісності її членів форма залежності не виявляється.
Інтелектуальна - обумовлена авторитетом керівника серед підлеглих. При відсутності авторитету форма залежності не виявляється.
Рис. 1.2. Управлінські відносини «Керівник - підлеглий»
З цього випливає, що для виконання процесу управління керівник може мати або тільки 2, або до 4-х каналів впливу на підлеглого, вибір яких залежатиме від конкретної ситуації. Для впевненого вирішення управлінських завдань керівнику необхідно мати максимальну кількість можливостей впливу на підлеглого. А для цього він повинен вирішити такі завдання:
Сформувати хороший психологічний клімат у підпорядкованому йому колективі.
Мати авторитет серед своїх підлеглих.
Вирішення цих 2-х завдань створює передумову для ефективного досягнення цілей, що стоять перед керівником і його колективом.
Характеризуючи сутність процесу управління, слід сказати, що природа цього процесу - інформаційна. Керівник, погоджуючи і координуючи діяльність підлеглих, впливає на них інформаційно - прямо чи опосередковано. Прямо - адміністративним актом (наказом, розпорядженням), психологічно; побічно - економічної та соціально-психологічної середовищем [6; 54].
Зміст і набір дій і функцій, здійснюваних у процесі управління, залежать від типу організації (ділова, адміністративна, громадська, армійська і т.д.), від розмірів організації, від сфери її діяльності, від рівня в управлінській ієрархії (наприклад, начальник комерційного відділу - перший функціональний рівень), від функції всередині організації (у нашому випадку це маркетингові функції) і ще від багатьох чинників. Однак, незважаючи на все різноманіття, як на це звернув увагу ще в 1916 р. А. Файоль, для всіх процесів управління в організації характерна наявність однорідних видів діяльності. Можна згрупувати всі види управлінської діяльності в чотири основні функції управління: 1) планування, що полягає у виборі цілей і плану дій по їх досягненню; 2) організація, за допомогою якої відбувається розподіл завдань між окремими підрозділами або працівниками встановлення взаємодії між ними, 3) керівництво , яке у мотивуванні виконавців до здійснення запланованих дій і досягнення поставлених цілей; 4) контроль, що полягає у співвіднесенні реально досягнутих результатів з тими, які були заплановані [2,38].
Хоча існують різні підходи до виділення управлінських функцій, ми зупинимося на чотирьох названих вище, тому що їх використання в рамках нашого дослідження найбільш доцільно.
1.2 Механізм побудови системи управління на підприємстві
Побудова системи управління на підприємстві - це одне з найважливіших завдань вищого керівництва. Саме перший керівник повинен приймати рішення з приводу змін до існуючої системи управління. При цьому обов'язково участь функціональних керівників, які в рамках своєї компетенції вносять пропозиції щодо вдосконалення структури всієї організації, а так само безпосередньо займаються організацією роботи свого функціонального підрозділу (організацією управління) [15; 27].
Під організацією управління розуміється діяльність керівника, спрямована на побудову апарату управління, здатного на чолі з ним вирішити поставлені перед колективом завдання в умовах динамічно мінливого середовища.
На побудову апарату управління впливає велика кількість чинників:
Галузева приналежність підприємства,
Організаційно-правова форма,
Розміри виробництва,
Територіальне розміщення,
Рівень спеціалізації,
Гострота конкуренції,
Рівень кваліфікації керівників,
Рівень кваліфікації персоналу,
Рівень механізації праці,
і багато інших.
Побудова апарату управління здійснюється в певній методичної послідовності:
Уточнення цілей і завдань функціонування підприємства на найближчу перспективу.
Розробка організаційної структури підприємства.
Розробка структури управління.
Розробка Положень про підрозділи і служби підприємства та інструкції про посадові обов'язки керівників і фахівців.
Організація праці працівників апарату управління.
Штатний розпис підприємства і кошторис адміністративно-управлінських витрат.
Формування апарату управління.
Уточнення цілей і завдань підприємства на найближчу перспективу необхідно для того, щоб не довелося через кілька місяців повторювати всю роботу заново і хвилювати персонал підприємства. Можливі зміни у виробництві необхідно відразу передбачити в розробці з тим, щоб при їх появі зробити мінімальні зміни [19; 36].
Організаційна структура - це склад самостійних і відокремлених підрозділів та служб підприємства. Розробляється структура комбінованим методом (розрахунки + логічний метод). Спочатку, виходячи з виробничої програми та умов підприємства, визначається кількість первинних трудових колективів основного виробництва. Потім приймається рішення про кількість щаблів у структурі. При великій кількості бригад, ланок і виробничих ділянок їх можна об'єднати в цеху (за технологічною ознакою), або відділення (за територіальною ознакою).
Потім визначається потреба у допоміжних підрозділах, що забезпечують роботу основного виробництва (автогараж, ремонтна майстерня, навантажувальна площадка та ін.)
В останню чергу визначається мінімальна, але достатня кількість служб управління (бухгалтерія, служба маркетингу, відділ кадрів тощо). Головне питання при побудові організаційної структури: «Призначення цього підрозділу на підприємстві».
Структура управління - це склад і підпорядкованість працівників апарату управління (за посадами). У структурі управління виділяють два типи співпідпорядкованості: лінійну і функціональну. У підлеглого повинен бути тільки один лінійний керівник. Функціональні керівники є відповідальними за виконання вузьких функцій по підприємству в цілому, тому мають право втручатися, в межах своєї компетенції, у діяльність інших підрозділів. Ця підпорядкованість вказується пунктирною лінією.
Особливо слід зауважити, що управлінські та організаційні структури створюються не як самоціль, а для знаходження відповідей на п'ять основних питань:
призначення кожного підрозділи і служби;
скільки мати підрозділів і служб;
скільки мати працівників в апараті управління;
призначення кожної посади;
підпорядкованість (лінійна і функціональна).
При побудові структур слід керуватися такими принципами:
цілі та умови діяльності підприємства визначають тип структур, а не навпаки;
коректування структур - постійне завдання керівництва підприємства;
розробка структур - індивідуальна задача для кожного підприємства;
фактичну чисельність управлінського персоналу за посадами визначають при побудові структур, а не за типовими штатними нормативами [14; 68].
Для практичної реалізації розроблених структур необхідно мати Положення про підрозділи і служби та Інструкції про посадові обов'язки.
Положення - це юридичний документ, який визначає і регулює діяльність підрозділу (служби). Цей документ складається з 4-х розділів:
Призначення.
Завдання.
Склад.
Порядок функціонування та взаємодію з іншими службами.
Інструкція про посадові обов'язки розробляється на кожного працівника апарату управління. Вона являє собою юридичний документ, який визначає і регулює діяльність посадовця. Документ включає в себе 4 розділи:
Загальні положення. (У ньому вказується статус посади, порядок прийняття і звільнення, підпорядкованість за структурою управління, чим керується у своїй роботі, що повинен знати і вміти претендент на посаду, особливі вимоги).
Обов'язки.
Права.
Відповідальність.
Розробка Інструкцій про посадові обов'язки повинна проводитися за структурою управління зверху вниз.
Організація праці працівників апарату управління покликана полегшити працю керівника, звільнити його від рутинних робіт і зробити цю працю високо ефективним. При цьому розглядаються такі напрямки:
Поділ і кооперація праці.
Організація робочого місця.
Нормування праці.
Умови праці.
Режим праці та відпочинку.
Механізація управлінської праці.
Техніка особистої роботи.
Штатний розпис підприємства являє собою документ, що встановлює склад працівників апарату управління за посадами, їх кількість, посадові оклади, персональні надбавки. Штатний розклад затверджується керівником підприємства.
Кошторис адміністративно-управлінських витрат включає в себе наступні пункти:
Зарплата управлінського персоналу.
Нарахування на заробітну плату.
Відрядження та переміщення.
Послуги засобів зв'язку, поштові та канцелярські витрати.
Утримання легкового автотранспорту.
Представницькі витрати.
Інші витрати.
Цим закінчується проектна частина організації управління. Далі йде реалізація проекту: підбір і розстановка кадрів. [24; 75].
1.3 Маркетинг як найважливіша функція в діяльності сучасного підприємства
Сучасне комерційне підприємства не може існувати і, тим більше, розвиватися за відсутності маркетингових функцій. Дані функції можуть покладатися або на маркетолога (однієї людини), якщо це невелике підприємство, або на маркетинговий відділ або службу [1, 25].
Під маркетингом розуміється така система внутріфірмового управління, яка спрямована на вивчення та врахування попиту і вимог ринку для більш обгрунтованої орієнтації виробничої діяльності підприємств на випуск конкурентоспроможних видів продукції у заздалегідь встановлених обсягах і відповідають певним техніко-економічним характеристикам. При цьому розраховується, що реалізація наміченої асортиментної структури може забезпечити фірмі одержання найбільш високих прибутків або стійке становище на ринку. [3; 19].
Філософія маркетингу така: виробник повинен випускати таку продукцію, якій заздалегідь забезпечений збут, і одержання фірмою наміченого рівня рентабельності та маси прибутку.
Суть і зміст маркетингової діяльності відображають об'єктивні умови розвитку ринку, який певною мірою втрачає хаотичність і підпадає під регулюючий вплив заздалегідь встановлених господарських зв'язків, де особлива роль відводиться споживачу.
Маркетингова діяльність фірми спрямована на те, щоб достатньо обгрунтовано, спираючись на запаси ринку, встановлювати конкретні поточні і головним чином довгострокові цілі, шляхи їх досягнення та реальні джерела ресурсів господарської діяльності; визначати асортимент і якість продукції, її пріоритети, оптимальну структуру виробництва і бажаний прибуток .
Іншими словами, виробник покликаний випускати таку продукцію, яка знайде збут, принесе прибуток. А для цього потрібно вивчати суспільні та індивідуальні потреби, запити ринку як умову і передумову виробництва. Тому все більше поглиблюється розуміння того, що виробництво починається не з обміну, а з споживання. Ця концепція знайшла своє втілення в маркетингу [19; 64].
Саме всебічне вивчення попиту, потреб та їх облік з метою більш правильної орієнтації виробництва і складають головне призначення маркетингової діяльності в системі управління процесом виробництва.
Сучасний маркетинг робить наголос на орієнтацію виробничої діяльності, визначення структурної політики фірми з урахуванням конкретного ринкового попиту. Важлива особливість маркетингу як певної системи внутрішньофірмового управління полягає в тому, що вона заснована на прийнятті рішень на базі багатоваріантних економічних розрахунків і орієнтована на створення організаційних, економічних і юридичних умов для ефективного функціонування і розвитку підприємств. [10; 96].
У 50-60-і рр.. 20 століття, як тільки почав зароджуватися маркетинг, його назвали «менеджмент в дії». Таким чином, маркетинг може виступати як суб'єкт управління, і при цьому, він має свої принципи, функції, структури, нормативно-правове забезпечення.
Орієнтація бізнесу на запити споживача. Даний принцип передбачає об'ємну науково-практичну, дослідницьку та аналітичну роботу, глибоке вивчення ринку, ринкового середовища і мотивації споживачів.
Важливим принципом маркетингу є сегментація і виявлення цільового ринку. Суть принципу полягає в тому, що підприємство або фірма повинна виявити групу споживачів, що відрізняються однорідним характером споживчих переваг однотипної реакцією на маркетингові дії. Головна мета - досягнення переваги в порівнянні з фірмами-конкурентами і підвищення ефективності своєї діяльності.
Адаптація та гнучке реагування виробництва і збуту на вимогу активного і потенційного попиту. Принцип передбачає мобільність управління виробничо-збутовою діяльністю фірми, в залежності від мінливих умов ринку і конкретних потреб споживача.
Інновація. Цей принцип передбачає постійне вдосконалення, видозміна, що випускається, розробку більш досконалої технології і нового напрями науково-дослідних і конструкторських робіт.
Принцип стратегічного планування. Передбачає побудову виробничо-збутових маркетингових програм.
На реалізацію принципів маркетингу орієнтовані його функції:
повний, ретельний, постійний облік вимог ринкового попиту і запитів споживачів, їх вимог до якості, техніко-економічними параметрами, новизні, дизайну продукції;
прийняття обгрунтованих рішень, ефективність яких визначається за кінцевим результатом діяльності підприємства;
розробка збутової політики на основі визначення максимально вигідних каналів збуту, системи руху товарів, організації післяпродажного технічного обслуговування, системи стимулювання збуту та формування потреб споживачів.
Реалізація цих функцій передбачає встановлення зворотного зв'язку з ринком з метою коригування розрахунків у рамках маркетингових програм, на основі яких приймаються рішення на відповідних рівнях управління [1, 45].
Маркетингова програма є ядром маркетингу. Вона кладеться в основу планування виробництва по кожному продукту в кожному господарському підрозділі фірми.
Враховуючи вищевикладене, цілком правомірно розглядати маркетинг як функцію внутрішньофірмового управління, призначення якої полягає в тому, щоб забезпечити діяльність фірми виходячи з всебічного, глибокого вивчення і ретельного врахування ринкового попиту, потреб і вимог конкретних споживачів до продукту, щоб стало реально можливим отримання найвищих кінцевих результатів : максимального обсягу збуту, що, в свою чергу, призведе до отримання максимального і стійкого прибутку.
1.4 Система управління маркетингом: структура, методики, інструменти, призначення
У структурі комерційної організації часто можна зустріти відділ маркетингу, це обумовлено об'єктивною необхідністю сучасного стану бізнесу. Зараз необхідно приділяти велику увагу питанням дослідження ринку, пошуком покупців, постачальників, вивченню затребуваності продукту, а це завдання служби маркетингу. І від того наскільки грамотно організована робота служби маркетингу, і наскільки злагоджено вона взаємодіє з іншими підрозділами підприємства, від того наскільки ефективні технологія, методи і засоби маркетингу, залежить доля всього підприємства [10; 32].
Тому управління маркетингом на підприємстві має бути побудовано з урахуванням найпередовіших досягнень вітчизняної та зарубіжної науки, а так само власного виробничого досвіду.
Маркетинг як об'єкт управління можна розглядати в двох аспектах:
Маркетинг як підрозділ підприємства, роботу якого необхідно організовувати, і яким необхідно управляти.
Маркетинг, як найважливіша функція сучасної організації. «Продавати не те, що можемо зробити, а виробляти те, що можемо продати».
У першому випадку необхідно структурувати і регламентувати діяльність співробітників служби маркетингу, визначити функції, права, відповідальність кожного співробітника цього підрозділу, для найбільш злагодженої роботи служби. Детально розглянути структуру самої служби маркетингу. На думку П. Діксона типова організаційна структура фірми, орієнтована на маркетинг буде виглядати наступним чином (рис. 1.3).
Що стосується маркетингу, як функції сучасної організації, то тут для найбільш раціонального виконання цієї функції необхідно розглянути її як систему з певним змістом. Згідно з методологією нашого дослідження розглянемо систему маркетингової діяльності, що включає технологію, методи і засоби маркетингу.
Технологія маркетингу включає наступні етапи: (1) маркетинговий аудит (аналіз ринкових можливостей, заміри обсягів попиту, система маркетингової інформації, маркетингове середовище), (2) маркетингове планування (сегментування ринку, нові товари, політика ціноутворення, розробка комплексу маркетингу), (3 ) організацію маркетингу, (4) оперативне управління маркетинговою діяльністю (мотивація, контроль, регулювання, керування).
Рис. 1.3. Організаційна структура фірми, орієнтована на маркетинг
Система організації служби маркетингу за географічним принципом представлена у Ф. Котлера виглядає наступним чином (рис.1.4)
Рис. 1.4. Структура служби маркетингу за географічним принципом
Методи маркетингу можна розділити на кілька груп:
методи маркетингового аудиту і планування;
методи просування і поширення [16; 121].
Серед методів маркетингового аудиту та планування можна виділити зведене анкетування, вибірку, SWOT-аналіз, матричні аналізи БКГ, GE, порівняльний аналіз конкурентної позиції фірми з ключових факторів успіху (бенчмаркінг).
Серед методів просування і розповсюдження найважливішими є продажі через власні торгові точки, організація оптових продажів, продажу через мережу торгових представників, реклама, стимулювання збуту (використання різноманітних засобів стимулюючого впливу, покликаних прискорити або посилити відповідну реакцію ринку).
Засоби маркетингу - це речові предмети і об'єкти, що використовуються для проведення маркетингових заходів. Серед них можна виділити анкети, проспекти, брошури, упаковку, маркування тощо [6; 64].
2. Організаційно-економічна характеристика ТОВ «ХХХ»
2.1 Загальна економічна характеристика ТОВ «ХХХ»
Товариство з обмеженою відповідальністю «ХХХ» раніше іменоване «Ван Леєр Вологда» - це спільне підприємство Голландії та Росії. Товариство з обмеженою відповідальністю «Ван Леєр Вологда» утворилося в місті Вологді в 1998, розташоване за адресою Маяковського, 38. У листопаді 2003 року ТОВ «Ван Леєр Вологда» змінює своє найменування на ТОВ «ХХХ». Зміна назви товариства не вплинуло на зміну інших реквізитів суспільства.
Підприємство має організаційно-правову форму - товариство з обмеженою відповідальністю, форма власності - приватна. Учасники товариства з обмеженою відповідальністю за його зобов'язаннями не відповідають особисто належним їм майном, а несуть ризик збитків у межах вартості внесеного вкладу. Установчими документами товариства є установчий договір, підписаний його засновниками, і затверджений ними статут. Установчі документи товариства з обмеженою відповідальністю «ХХХ» містять найменування юридичної особи, місце його знаходження, порядок управління діяльністю, умови про розмір і статутного капіталу товариства, про розмір, склад, терміни і порядок внесення ними внесків, про відповідальність учасників за порушення обов'язків по внесенню вкладів, про склад і компетенції органів управління товариством та порядок прийняття ними рішень.
«ХХХ» є єдиним підприємством в європейській частині РФ, який випускає сталеві західні бочки місткістю 216,5 літрів (55 галонів), відповідні європейським стандартам. Аналогом цього підприємства є завод, що знаходиться на Уралі - м. Білоярської.
Бочка призначена для транспортування і зберігання лакофарбової продукції, нафтопродуктів, хімікатів, харчових рослинних масел та інших речовин, які не діють активно на сталь.
Бочка випускається двох типів:
Тип 1 - з незнімним дном з двома горловинами G 2 і G 3 / 4.
Тип 2 - зі знімним верхнім дном, прокладкою і стяжним обручем із замком.
Продукція має сертифікат відповідності та ліцензію на право застосування знака відповідності упаковки вимогам рекомендації ООН з перевезення небезпечних вантажів.
На бочки наносяться додаткові ребра жорсткості, що дає можливість збільшення жорсткості бочок, при зовнішньому діаметрі по гофра 585 мм.
За вимогами споживачів підбирається колір лакофарбового покриття. Компанія «ХХХ» може виготовити двоколірну бочку з нанесенням фірмового логотипу за бажанням клієнта.
Підприємство відвантажує продукцію залізничним або автомобільним транспортом.
Крім виробництва бочок «ХХХ» з листопада 2000р запустило лінію з виробництва бутлів.
Російська компанія «ХХХ» стала найбільшим у світі виробником полікарбонатною тари. В даний час її виробничих потужностей вистачить для покриття річного попиту, що перевищує 1,5 млн. бутлів. Природно, що такий обсяг поки непідйомний для самого російського ринку послуг з доставки питної води. Перед компанією постало питання про пошук додаткових каналів збуту своєї продукції.
Одним з напрямків може стати розширення номенклатури пропонованої продукції. До недавнього часу цей список також не обмежувався одним видом товару: 19 і 13 літрові бутлі пропонувалися у варіантах з ручкою і без ручки, а деякі компанії продовжували замовляти 11 літрові квадратні балони. Вже в даний час лінії компанії завантажуються указом на виробництво бутлів за індивідуальними макетами. Так, уже кілька місяців йде поставка на завод Нестле Вотер Кулерс в Домодєдово балонів з косою геометрією ручки - такий же, яка використовується світовим концерном у всьому світі.
Рішення про диверсифікацію продукції та технологічні можливості виробництва дозволили також почати дослідне виробництво бутлів з різьбової горловиною. Поки це будуть 11 літрові квадратні балони. Їх можна буде придбати у великих супермаркетах Москви, Санкт-Петербурга, Самари та інших великих міст. Ці бутлі, на думку комерційних працівників «ХХХ», в першу чергу представляють інтерес для звичайних людей, що виїжджають на вихідні на свої приміські ділянки. Так продукція повинна замінити 10 літрові поліетиленові каністри, нині використовуються дачниками, поки не мають достатніх коштів для використання послуг бутильованих компаній, але вже розуміють шкоду для здоров'я водопровідної води. Цим людям, звичайно, неприємний запах поліетиленової тари, переносимо і на воду, тому заміна її на нейтральний полікарбонатний аналог, та ще більш стійкий, можливо, стане людям в радість.
В даний час ТОВ «ХХХ» поставляє бутлі різних об'ємів і форм більше 200 замовникам на території СНД, що охоплює більше 70% цього ринку. Серед покупців - найбільші бутильовані компанії Росії, Україні, Казахстану та Білорусі, такі як Нестле (Москва), Королівська Вода (Москва), Чиста Вода (Київ), Екологія Уралу (Єкатеринбург), Полюстрово (Санкт-Петербург) та багато інших. ін
Відмінною особливістю бутлів, вироблених з високоякісної сировини, що поставляється концернами Байєр і Міцубіші, є їх міцність, довговічність та зручність в обслуговуванні (тільки технологія даної компанії дозволяє випускати бутлі з інтегрованою ручкою). Найближчим часом ринки бутильованої води будуть і далі впевнено розвиватися, а для кінцевого споживача придбання бутлі з водою буде так само природно, як і покупка хліба.
2.2 Економічна ретроспектива ТОВ «ХХХ»
Основні економічні показники діяльності компанії «ХХХ» представлені в таблиці 2.1.
Таблиця 2.1
Основні показники діяльності ТОВ «ХХХ» за 2000-2004 р.р.
Показники
2000
2001
2002
2003
2004
Темпи зростання 2004 до 2000
Товарна продукція в порівняних цінах, тис. руб.
300381,27
319906,05
339100,42
363087,2
412283,5
137,25
Виручка від реалізації продукції, тис. руб.
305788,13
325687,92
345229,2
369825,3
413495,4
135,22
Середньорічна вартість основних фондів, тис. руб.
253629,92
270103,08
286321,4
309457,2
319412,3
125,94
Собівартість продукції, тис. руб.
262977,8
280091,6
293444,8
310653,2
346210,4
131,65
Прибуток від реалізації, тис. руб.
42810,33
45596,32
51784,4
59172,1
67285
157,17
Рентабельність виробництва,%
16,27
16,27
17,65
19,05
19,43
119,24
Закупівля сировини:
- Сталі, тис. тонн
123,7
127,4
130
133,4
149,5
120,86
- Полікарбонату, тис. тонн
724,27
785,8
848,7
917,3
1008
139,17
Середньорічна чисельність, всього чол.
90
95
100
108
113
125,56
- Апарат управління
15
17
17
19
19
126,67
- Виробничі робочі
75
78
83
89
94
125,33
Виручка на одну людину, тис. руб.
3397,65
3428,29
3452,29
3424,31
3659,25
107,7
Рентабельність продажів,%
13,99
14
15
16
16,27
1,16