44/2 | 51 | 19 | Оплата з розрахункового рахунку витрат, пов’язаних з проведенням експертиз і лабораторних аналізів якості товарів | 93 | 311 | 44/2 | 51 | 20 | Оплата з розрахункового рахунку відсотків банку за користування кредитами і за розрахунково-касове обслуговування | 951 685 | 685 311 | 44/2 76 | 76 51 | 21 | Списання із підзвітних сум витрат по відрядженнях, сплачених поштово-телеграфних послуг, придбаних канцелярських товарів | 92 | 372 | 44/2 | 71 | 22 | Списання на витрати суми раніше пред’явлених претензій, в позові яких відмовлено судовими органами | 948 | 374 | - | - | 23 24 25 | Нарахування до сплати податків та зборів; землекористування, інноваційний, комунальний фонди, використання місцевої символіки, різні збори Включення до складу витрат витрат на ремонт основних фондів, реконструкції, модернізації у розмірі, що не перевищує 5% балансової вартості основних фондів на початок звітного року Списання у кінці місяця витрат, що відносяться до реалізованих товарів | 92 92 791 | 642 131 93 | 44/2 44/2 80 | 65,76 03 44/2 | Отже, облік витрат у ВАТ “Універсам-23” здійснюється у відповідності з нормативними документами на рахунку 92,93,94,95, при цьому аналітичний облік здійснюється у розрізі номенклатури статей витрат у книзі аналітичного обліку з витрат. Кореспонденція рахунків, що застосовується при обліку витрат даного підприємства, відповідає вимогам діючих нормативних документів. Однак в 2000 році запроваджується бухгалтерський облік за Національними стандартами, які передбачають застосування нового Плану рахунків. Згідно цього Плану рахунків витрати поділяються на класи. Для обліку витрат призначені рахунки 8 і 9 класів. Клас 8. “Витрати по елементам”. Рахунки цього класу існують для узагальнення інформації про витрати підприємства на протязі звітнього періоду. Витрати відображаються на рахунках бухгалтерського обліку,якщо їх оцінка може бути достовірно визначена на момент вибуття актива або збільшення зобов’язання, які призводять до зменьшення власного капіталу підприємства. Основні вимоги до визнання, складу та оцінки витрат викладені у П(С)БО 16 “Витрати”. Цей клас включає такі синтетичні рахунки: 80- матеріальні витрати 81- витрати на оплату праці 82- відрахування на соціальні заходи 83- амортизація 84- інші операційні витрати 85- інші затрати Кожен з цих синтетичних рахунків поділяється на субрахунки. Клас 9. “Витрати діяльності”. Рахунки цього класу застосовуються для обробки інформації про витрати операційної,інвестиційної,фінансової діяльності та витрати на попередження надзвичайних подій та ліквідацію наслідків. 90 - собівартість реалізації Цей рахунок призначено для узагальнення інформації про собівартість реалізованої готової продукції, товарів, виконаних робіт, наданих послуг. За дебетом рахунку 90 ”Собівартість реалізації” відображається виробнича собівартість реалізованої готової продукції, робіт, послуг; фактична собівартість реалізованих товарів (без торгових націнок), за кредитом – списання в порядку закриття дебитових оборотів на рахунок 79 “Фінансові результати”. Адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати не включаються до складу виробничої собівартості готової та реалізованої продукції, а тому інформація про такі витрати узагальнюється на рахунок обліку витрат звітного періоду 92 – 93 “Витрати на збут”, 94 “Інші витрати операційної діяльності”. Рахунок 90 має такі субрахунки: 901 “Собівартість реалізованої готової продукції” 902 “Собівартість реалізованих товарів” 903 “Собівартість реалізованих робіт і послуг” 91- загальногосподарські витрати На рахунку 91 “Загальновиробничі витрати” ведеться облік виробничих накладних витрат на організацію виробництва та управління цехами, дільницями, відділеннями, бригадами та іншими підрозділами основного й допоміжного виробництва, а також витрат на утримання та експлуатацію машин і устаткування. Цей рахунок не застосовується підприємствами торгівлі. За дебетом рахунка 91 ”Загальновиробничі витрати” відображається сума визнаних витрат, за кредитом – щомісячне, за відповідним розподілом, списання на рахунки 23 “Виробництво” та 90 “Собівартість реалізації”. Аналітичний облік ведеться за місцями виникнення, центрами і статтями (видами) витрат. 92- адміністративні витрати На цей рахунок відображаються загальногосподарські витрати, пов’язані з управлінням та обслуговуванням підприемства. За дебетом рахунка 92 “Адміністративні витрати” відображається сума визнаних адміністративних витрат, за кредитом – списання на рахунок 79 “Фінансові результати”. До загальногосподарських витрат, зокрема, належать витрати на утримання адміністративно – управлінського персоналу, витрати на їх службові відрядження, витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського призначення (оренда, амортизація, ремонт, комунальні послуги), охорона, юридичні, аудиторські, транспортні послуги, поштово – телеграфні, канцелярські витрати, сума податків, зборів (обов’язкових платежів). Аналітичний облік ведеться за статтями витрат. 93- витрати на збут На рахунок 93 “Витрати на збут” ведеться облік витрат, пов’язаних зі збутом (реалізацією, продажем) продукції, товарів, робіт і послуг. За дебетом рахунка відображається сума визнаних витрат на збут, за кредитом – спиання на рахунок 79 “Фінансові результати”. До витрат на збут, зокрема, належать витрати пакувальних матеріалів, транспортування продукції, товарів за умовами договору, витрати на маркетиг та рекламу, витрати на оплату праці й комісійні продавцям, торговим агентам, працівникам відділу збуту, амортизація, ремонт та утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, що використовуються для забеспечення збуту продукції, товарів, робіт і послуг. 94- інші витрати операційної діяльності На цьому рахунку ведеться облік витрат операційної діяльності підприємства, крім витрат, які відображаються на рахунках 90 “Собівартість реалізації”, 92 “Адміністративні витрати”, 93 “Витрати на збут”. Рахунок 94 “Інші витрати операційної діяльності” має такі субрахунки: 941 “Витрати на дослідження і розробки” 942 “Собівартість реалізованої іноземної валюти” 943 “Собівартість реалізованих виробничих запасів” 944 “Сумнівні та безнадійні борги” 945 “Витрати від операційной курсової різниці” 946 “Витрати від знецінення запасів” 947 “Нестачі і втрати від псування цінностей” 948 “Визнані штрафи, пені, неустойки” 949 “Інші витрати операційної діяльності” За дебетом рахунка відображається сума визнаних витрат, за кредитом – списання на рахунок 79 “Фінансові результати”. 95- фінансові витрати На рахунку 95 “Фінансові витрати” ведеться облік витрат фінансової діяльності підприємства. Рахунок 95 має такі субрахунки: 951 “Відсотки за кредит” 952 “Інші фінансові витрати” За дебетом рахунка відображається сума визнаних витрат, за кредитом – списання на рахунок 79 “Фінансові результати”. 96- втрати від участі в капіталі На цьому рахунку ведетьсмя облік витрат від зменшення вартості інвестицій, облік який ведеться за методом участі в капіталі, що виникають в процесі інвестиційної діяльності підприємства. Рахунок 96 має такі субрахунки: 961 “Витрати від інвестицій в асоційовані підприємства” 962 “Витрати від спільної діяльності” 963 “Витрати від інвестицій в дочірні підприємства” За дебетом рахунка відображається сума визнаних втрат, за кредитом – списання на рахунок 79 “Фінансові результати”. 97- інші витрати На рахунку 97 “Інші витрати” ведеться облік витрат, що виникають в процесі звичайної діяльности (крім фінансових витрат), але не пов’язані з виробництвом або реалізаціею основної продукції (товарів) та послуг, а також витрат страхової діяльності. За дебетом субрахунків 971 - 977 відображається сума визнаних витрат, за кредитом – списання на рахунок 79 “Фінансові результати”. Рахунок 97 має таки субрахунки: 971 “Собівартість реалізованих фінансових інвестицій” 972 “Собівартість реалізованих необоротних активів” 973 “Собівартість реалізованих майнових комплексів” 974 “Витрати від неопераційних курсових різниць” 975 “Уцінка необоротних активів і фінансових інвестицій” 976 “Списання необоротних активів” 977 “Інші витрати звичайної діяльноті” 978 “Виплати срахових сум та страхових відшкодувань” 979 “Перестрахування” 98- податок на прибуток На цьому рахунку ведеться облік належної за даними бухгалтерського обліку суми податку на прибуток від звичайної діяльності та надзвичайних подій. За дебетом рахунка відображається нарахована сума податку на прибуток, за кредитом – включення до фінансових результатів на рахунку 79. Рахунок 98 “Податки на прибуток” має такі субрахунки: 981 “Податки на прибуток від звичайної діяльності” 982 “Податки на прибуток від надзвичайних подій” 99- надзвичайні витрати На рахунку 99 “Надзвичайні витрати” ведеться облік витрат і витрат, пов’язаних з подіями або операціями, які відрізняються від звичайної діяльності підприємства, та не очікується, що вони повторюватимуться періодично або в кожному звітному періоді. За дебетом рахунка відображається сума визнаних витрат, за кредитом – списання на рахунок 79 “Фінансові результати”. До витрат від надзвичайних подій відносяться як прямі витрати за наслідками цих подій, так і витрати на здійснення заходів, пов’язаних із запобіганням та ліквідацією таких наслідків (відшкодування, сплата стороннім організаціям, заробітна плата працівників, зайнятих на відновлюваних роботах, вартість використаних сировини та матеріалів тощо). Рахунок 99 “Надзвичайні витрати” має такі субрахунки: 991 “Витрати від стихійного лиха” 992 “Витрати від техногенних катастроф і аварій” 993 “Інші надзвичайні витрати” 3.3. Податковий облік витрат комерційної діяльності З прийняттям нового Закону України: Про внесення змін і доповнень до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” введено поняття “валові витрати” та передбачено використання даних про валові витрати виробництва та обігу і валові доходи у податкових розрахунках підприємств і організацій - платників податку на прибуток. Відповідно до цього Закону під валовими витратами розуміють суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Це поняття не є тотожним поняттю витрат торгівельного підприємства, так як витрати є лише однією із складових валових витрат. Податковий облік валових витрат відрізняється від бухгалтерського обліку витрат тим, що до його складу входять наступні елементи: вартість товарів, що надійшли на підприємство на протязі звітного періоду; сума здійснених підприємством попередніх сплат у рахунок майбутнього надходження товару; сума товарно-матеріальних цінностей, що надійшли на виконання бартерних операцій, у разі, коли це завершальна балансуюча операція. До складу валових витрат відносяться також суми витрат, які не віднесені до складу валових витрат минулих звітних податкових періодів у зв’язку з втратою, знищенням або псуванням документів, встановлених правилами податкового обліку, і підтверджених такими документами у звітному податковому періоді; суми витрат, не врахованих в минулих податкових періодах у зв’язку з допущенням помилок і виявлених у звітному податковому періоді при обчисленні податкового зобов’язання; суми безнадійної заборгованості в частині, яка не була віднесена да валових витрат у тому випадку, коли відповідні мірі щодо стягнення таких боргів не призвели до позитивного результату, а також суми заборгованості, відносно яких закінчився термін позивної давності; суми витрат по операціях особливого виду, в тому числі по бартерним операціям, страховій діяльності, по операціям з розрахунками в іноземній валюті, по операціям по торгівлі цінними паперами і деривативами, по операціям в області спільної діяльності на території України без створення юридичної особи, по операціям з борговими зобов’язаннями і вимогами; суми витрат, пов’язані з покращанням основних фондів у розмірі, який не перевищує 5% сукупної балансової вартості груп основних фондів на початок року, а також суми перевищення балансової вартості основних фондів і нематеріальних активів над вартістю їх продажу. Необхідно також відмітити, що стаття 5.3.3, абзац 2 Закону про оподаткування прибутку визначає, що платники податку на прибуток, які не зареєстровані як платники податку на додану вартість, до складу валових витрат відносять суми податку на додану вартість, сплачені у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до валових витрат таких платників податку. Якщо платник податку на прибуток, який зареєстрований як платник податку, одночасно здійснює операції по продажу товарів (робіт, послуг), які оподатковуються податком на додану вартість і звільнені від оподаткування, або не є об’єктом оподаткування податком на додану вартість, то податок на додану вартість, сплачений у складі витрат по придбанню товарів (робіт, послуг), що включаються до складу валових витрат, і основних фондів і нематеріальних активів, які амортизуються, включається відповідно до валових витрат або балансова вартість відповідної групи основних фондів збільшується на суму, яка не відноситься до складу податкового кредиту такого платника податку відповідно Закону України: Про податок на додану вартість. Законом України: Про оподаткування прибутку підприємств (стаття 5.9) також передбачено, що на розмір валових витрат платників податку впливає приріст або убуток балансової вартості купівельних товарів (крім активів, які підлягають амортизації, цінних паперів і деривативів), матеріалів, сировини, комплектуючих виробів та напівфабрикатів на складах. Якщо балансова вартість таких запасів на кінець звітного кварталу перевищує їх балансову вартість на початок звітного кварталу, то різниця вираховується із суми валових витрат платника податку у цьому звітному кварталі. Якщо ж вартість таких запасів на початок звітного періоду перевищує їх вартість на кінець цього періоду, то різниця додається до складу валових витрат платника податку в цьому періоді. Хотілось би звернути увагу на деякі особливості віднесення витрат подвійного призначення до складу валових витрат, визначених статтею 5.4 Закону про оподаткування прибутку підприємства. Так, до валових витрат відносяться витрати, крім тих, які підлягають амортизації, пов’язані з науково-технічним забезпеченням господарської діяльності, на винахідництво і раціоналізацію господарських процесів, на проведення дослідно-експериментальних і конструкторських робіт, виготовлення і дослідження моделей і зразків, пов’язаних з господарською діяльністю платника податку, придбанням нематеріальних активів для використання господарської діяльності. Це стосується витрат на перераховані заходи незалежно від того чи привели такі заходи до збільшення доходів платника податку чи ні. Передбачено віднесення на валові витрати витрат на придбання літератури для інформаційного забезпечення господарської діяльності, а також на проведення аудиту відповідно діючого законодавства, включаючи проведення добровільного аудиту по рішенню платника податку. Як відомо до 01.07.97 року витрати на проведення добровільного аудиту не можна було відносити на витрати, а коло суб’єктів підприємницької діяльності, на яких поширювалися вимоги щодо обов’язковості аудиту, був обмежений. Це значно зменшувало можливості підприємств проводити перевірку своєї господарської діяльності незалежними аудиторами по власній ініціативі, яка дозволяла своєчасно, і що важливо, без фінансових санкцій, виявляти помилки в оподаткуванні. Тепер підприємства одержали таку можливість. До валових витрат відносяться також витрати платників податку, пов’язані з професійною підготовкою або перепідготовкою по профілю такого платника податку фізичних осіб, які знаходяться з ним в трудових відносинах, в українських закладах освіти, за винятком фізичних осіб, пов’язаних з таким платником податку. Але обов’язки по доказу зв’язку витрат на вище перераховані цілі з господарською діяльністю платника покладаються на самого платника податку. До валових витрат відносяться будь-які витрати на гарантійний ремонт (обслуговування) або на гарантійну заміну товарів, що продані платником податку і вартість яких не компенсується за рахунок покупців товару, але не більше суми, що відповідає рівню гарантійних замін, прийнятих платником, але не більше, ніж 10% від сукупної вартості таких реалізованих товарів, і по яких не пройшов термін гарантійного обслуговування. До складу валових витрат відносяться також будь-які витрати по придбанню ліцензій та інших спеціальних дозволів, виданих державними органами для здійснення господарської діяльності, включаючи плату за реєстрацію підприємства в органах державної влади, крім витрат на придбання торгових патентів. У відповідності з новою редакцією даного Закону певні особливості має віднесення до валових витрат витрат на відрядження. Так, до складу валових витрат відносяться поряд з витратами на відрядження фізичних осіб, які знаходяться в трудових відносинах з платником, також витрати на відрядження фізичних осіб, що є членами керівних організацій платника. До складу валових витрат також можна відносити вартість на харчування, включених рахунків за проживання в готелях, а також вартість телефонних переговорів. Підставою для віднесення цих витрат до складу валових витрат є відповідні первинні документи. Необхідно відмітити, що до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов’язані з виплатою або нарахуванням відсотків по борговим зобов’язанням, в тому числі по будь-яким кредитам або у вигляді орендної плати на протязі звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюється у зв’язку з веденням господарської діяльності платника. Записи по дебету рахунку 18 ”Валові витрати здійснюються на підставі первинних документів, що фіксують факти здійснення господарських операцій. Одночасно із записами операцій по дебету рахунку 18 “Валові витрати” рахунок кредитується у кореспонденції з відповідними рахунками. Інформаційне навантаження про загальний обсяг валових витрат підприємства має кредит рахунку 18 “Валові витрати”. Сальдо на рахунках 18 “Валові витрати” і 48 “Валові доходи” на початок і кінець звітного періоду не може бути. Обороти по дебету рахунку 18“Валові витрати” і кредиту рахунку 48 “Валові доходи” використовуються як складові валових витрат і валових доходів підприємства. Трансформація бухгалтерського обліку в Україні, яка відбувається, особливо з введенням в дію Законів України: Про внесення змін до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” і “Про податок на додану вартість” чітко розмежувала функції і завдання фінансового і податкового обліку. Ця межа сформувалася і відносно витрат та валових витрат. Новим податковим законодавством було введено поняття валових витрат, які по формі і суті не ототожнюються з комерційними витратами. 3.4. Управлінський (внутрішньогосподарський) облік витрат комерційної діяльності Пошуки ефективних мікроекономічних механізмів управління підприємством обумовили появу управлінського обліку. Управлінський облік – це інтегрована система обліку витрат і доходів, нормування, планування, контролю і аналізу, що надає інформацію для оперативних управлінських рішень і розвитку підприємств. Управлінський облік як самостійне поняття використовуеться в нашій країні порівняно недавно. Є спеціалісти, які по сьогодняшній день мають сумніви, щодо правомірності його існування, але більшість теоретиків та практиків у сфері обліку підтримують думку про те, що управлінський облік як самостійний вид формування та використання економічної інформації не лише має право на існування, але й необхідний. Ця тенденція знайшла відображення у міжнародних стандартах обліку та звітності, у англомовній економічній літературі, в практиці діяльності багатьох закордонних фірм. Управлінський (внутрішньогосподарський) облік не є якимось самостійним бухгалтерським обліком. Це є продовження, а точніше подальше поглиблення, деталізація даних бухгалтерського фінансового обліку в частині витрат і доходів діяльності, коли розкривається ефективність придбання ресурсів, технологічних та організаційних рішень, мотивації тощо. Цей облік є комерційною таємницею підприємства і складається для конкретного підприємства виходячи з характеру організаційних рішень. Основними користувачами інформації з управлінського обліку є керівники, власники, засновники, менеджери. Це конфіденційна бухгалтерська інформація, тобто таємна. На відміну від фінансового обліку він розробляється самим підприємством з урахуванням різних параметрів, беручи до уваги при підготовці варіантів управлінських рішень якісні чинники. У той час як у фінансовому обліку всі операції відображаються на рахунках і у звітності в єдиному грошовому вимірі. Взаємозв’язок та розбіжності між фінансовим та управлінським обліком схематично зображено на рисунку 3.4.1. Розробка та втілення управлінських рішень базується на плановій, нормативній, технологічній, обліковій та аналітичній інформації. Контроль та регулювання реалізується на базі планів та фактичних даних оперативного обліку. Оцінка результатів управлінських рішень та відповідальність за їх виконання здійснюється по даним внутрішньої звітності. Аналітичні розрахунки, виконані за допомогою специфічних прийомів, застосовується для планування та координацій майбутнього розвитку підпрмємства. Ці функції у інформаційній системі підприємства виконує управлінський облік. Таким чином структура обліку на підприємстві наведена на рисунку 3.4.2. Як бачимо,вона складається з двох підсистем: фінансового та управлінського обліку. Рис. 3.4.1. Схема взаємозв’язку та розбіжностей між управлінським та фінансовим обліком Функції обліку Функції визначення Функції оцінки та аналізу Функція планування Рис.3.4.2. Структура обліку на підприємстві. Управлінський облік об’єднує в єдину систему планування, облік та аналіз витрат по видам, місцям формування. Кожна з складових частин системи повинна передбачати методику аналітичної оцінки отриманї інформації з точки зору можливостей її використання для управління. Оскільки інформація в управлінському обліку регулярно подається у вигляді різних варіантів співвідношення “витрати – результати”, методика аналізу може включати рекомендації по визначенню оптимальної для підприємства рішення. Доцільно провести методику коректування асортименту продажу, рекомендації по результатам аналізу відхилення по витратам, обсягам збуту, по показникам ефективності прці та використання потужностей, по оцінці резервів та витрат. По своєму змісту та призначенню управлінський облік орієнтується на майбутне. Це облік для плану, для прогнозу, для прийняття рішення, одночастно це облік обставин, які можливо, відбудуться на протязі плануємого періоду. Таким чином, становлення та розвиток управлінського обліку повинно здійснюватись з орієнтацією не лише на задоволення потреб кожного дня, оперативного управління , але й з врахуванням близької та віддаленої перспективи. Мета управління реалізується в очікуваних результатах господарювання ,за допомогою обліку необхідно ці результати передбачити та забезпечити їх досягнення. Традиційний облік того,що є, доповнюється обліком того, що буде. Управлінський облік, перш за все, виконує задачі оперативного управління результатами фінансово-господарської діяльності та цим забезпечує його існування на ринку. Схема управління витратами підприємства наведені на рисунку 3.4.3. Рис.3.4.3. Схема управління витратами В ході процесу управління витратами, передбачаються наступні етапи: Організація обліку витрат в цілому і по статтях витрат,що створює інформаційну базу для прийняття управліньських рішень. Аналіз витрат, що дає змогу оцінити стан витрат,ступінь раціональності здійснення витрат ,дати кількісну оцінку факторам, які впливають на суму поточних витрат. Нормування витрат, яке передбачаєвизначення граничних розділів по окремих видах витрат (норми спецодягу, природнього убутку та ін.) Планування витрат, яке надає можливість визначати мінімальні та максимальні границі витрат,можливий розмір витрат при плановому обсязі діяльності і рівні використання ресурсів і вибрати такий варіант плану витрат, який максимально відповідає досягненню цільового розміру прибутку. Загальну модель процесу управління витратами торгівельного підприємства подано на схемі 3.4.3. Важливою характеристикою західних систем управлінського обліку є оперативність обліку витрат. З цієї точки зору витрати поділяють на облік фактичних витрат та облік витрат по системі “стандарт-кост”. Система “стандарт-кост” включає в себе розробку норм стандартів на витрати праці, матеріалів,складання стандартної калькуляції та облік фактичних витрат з визначенням відхилень від стандартів (норм). В західній практиці широко використовується система “директ-костінг”, мета якої полягає в організації розмежованого обліку постійних та змінних витрат. Використовуючи різні аспекти організації “директ-костінга” на заході та аналізуючи його застосування у західному обліку випливає неоднозначність поняття “директ-костінг”: з однієї сторони - це характеристика підсистеми управлінського обліку з точки зорувключення у собівартість затрат, а з іншої, що дуже важливо-це і є система управлінського обліку, що основана на класифікації витрат на постійні та змінні в залежності від обсягів діяльності. Управлінський облік виступає складовою частиною інформаційної системи підприємства ВАТ “Універсам-23”. Ефективність управління забезпечується інформаціією про діяльність структурних підрозділів ,служб,відділів. Управлінський облік формуєтаку інформацію для керівників різних рівнів управління всередині підприємства з метою прийняття ними вірних управлінських рішень. Зміст управлінського обліку визначається цілями управління,він може бути змінений за рішенням адміністрації в залежності від мети та інтересів, які стоять пред керівниками внутрішніх підрозділів. Таким чином суть управлінського обліку можна визначити,як інтегровану систему обліку,планування,контролю та аналізу,яка системазує інформацію для оперативних управлінських рішень та координації проблем майбутнього розвитку підприємства. 4. Проектування системи економічного аналізу та поточного контролю витрат. 4.1. Основні концепції методики та організації внутрішньогосподарського контролю витрат. Поточний контроль здійснюється в процесі виконання господарських операцій. Основними завданнями цього контролю є виявлення відхилень у процесі виконання робіт з метою вжиття необхідних заходів щодо суненн6я негативних факторів і закріплення позитивного досвіду. Згідно із Законом України “Про підприємства в Україні” поточний контроль здійснюється в умовах широкої гласності із залученням усього колективу. Соціально-економічні рішення, які стосуються діяльності підприємства. розробляють і приймають на підприємстві за участю трудового колективу, а також профспілкової організації відповідно до статусу і законодавства їх. Аналогічно прийнятим рішенням здійснюється поточний контроль за виконанням їх у процесі фінансово-господарської діяльності підприємства. При цьому підприємство суворо контролює раціональне й економне витрачання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів. щоб запобігти безгосподарності і марнотратству. За результатами контрольних перевірок керівництво підприємства приймає управлінські рішення з усунення причин, які негативно впливають на діяльність підприємства. Метою проведення поточного контролю витрат є активне сприяння зниженню витрат шляхом удосконалення технології торговельного процесу, а також уникнення різних невиробничих витрат і покращання фінансових результатів підприємства. Головними завданнями поточного контролю витрат є: перевірка обгрунтованості формування витрат по економічним елементам і статтям в бухгалтерському обліку і звітності, вивчення правильності розподілу витрат між реалізованими товарами і залишком нереалізованих товарів, а також звітними періодами; виявлення резервів зменшення витрат. Відповідно до завдань витрат визначаються об’єкти, джерела інформації і методичні прийоми поточного контролю (рис.4.1.1.). Поточний контроль витрат розпочинається з перевірки обгрунтованості їх планової величини, передбаченої кошторисом витрат. За допомогою розрахунково-аналітичних методичних прийомів аудит досліджуються додаткові і чисті витрати з метою виявлення їх рівня і залежності від основних напрямків діяльності. Джерелами інформації при контролі додержання кошторису витрат є дані аналітичного обліку по рахунку 92,93 “Витрати”, товарно-транспортні накладні, відомості на виплату заробітної платні, рахунки за використані паливно-енергетичні ресурси і інша первинна документація, яка є підставою для віднесення затрат до складу витрат. Перевіривши обгрунтованість планових розрахунків з нормами витрат трудових, матеріальних і фінансових ресурсів і затверджених у кошторисі витрат підприємства, досліджуються витрати за способом віднесення їх на об’єкти затрат - прямі і непрямі. Одночасно досліджуються витрати в залежності від обсягу товарообороту, при цьому виділяють: умовно-змінні і умовно-постійні витрати. Абсолютна сума витрат не в повній мірі характеризує обсяг затрат живої і уречевленої праці. Тому поряд з абсолютними величинами витрат при контролі використовують відносний показник - рівень витрат. На величину витрат впливає обсяг товарообороту, організаційно технічний рівень торговельної діяльності, зміна тарифів на послуги та інші фактори. Під час контролю визначається вплив кожного з цих факторів на формування витрат. Виявлені таким чином аудитом відхилення фактичних витрат від запланованих в кошторисі досліджуються і конкретизуються по статтям типової номенклатури з використанням документальних методичних прийомів аудиту. В процесі поточного контролю перевіряється доцільність здійснених витрат, відповідність їх діючим нормам і нормативам, правильність і повнота їх відображення на рахунках бухгалтерського обліку і в звітності. Доцільність витрат при контролі перевіряється шляхом використання методичних прийомів нормативно-правового регулювання, тобто перевіряється, чи передбачені вони торгівельно-фінансовим планом або нормативними документами, чи була в них виробнича потреба і яким чином вона підтверджується. ОБ’ЄКТИ КОНТРОЛЮ ВИТРАТИ | РОЗПОДІЛ ВИТРАТ МІЖ РЕАЛІЗОВАНИМИ І ЗАЛИШКОМ НЕРЕАЛІЗОВАНИХ ТОВАРІВ | ДОЦІЛЬНІСТЬ І ЗАКОННІСТЬ ВІДНЕСЕННЯ ВИТРАТ ДО ПЕВНОГО ПЕРІОДУ | БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ТА ПОДАТКОВИЙ ОБЛІК, ЗВІТНІСТЬ | ЗА ЕКОНОМІЧ-НИМИ ЕЛЕМЕНТАМИ | ЗА СТАТТЯМИ | | | | ДЖЕРЕЛА ІНФОРМАЦІЇ ЗАКОНОДАВЧІ АКТИ | НОРМАТИВНІ ДОКУМЕНТИ | ПЛАНОВО-РЕГУЛЮЮЧІ ДОКУМЕНТИ | ПЕРВИННІ ОБЛІКОВІ ДОКУМЕНТИ | БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ТА ПОДАТКОВИЙ ОБЛІК | МЕТОДИЧНІ ПРИЙОМИ КОНТРОЛЮ ОРАНОЛЕПТИЧНІ | РОЗРАХУНКОВО-АНАЛІТИЧНІ | ДОКУМЕНТАЛЬНІ | ІНВЕНТАРИ-ЗАЦІЯ | ВИБІРКОВІ І СУЦІЛЬНІ СПОСТЕРЕ-ЖЕННЯ | СЛУЖБОВЕ РОЗСЛІДУВАННЯ | ЕКОНОМІЧ-НИЙ АНАЛІЗ | АНАЛІТИЧНІ РОЗРАХУНКИ | ЕКОНОМІКО-МАТЕМАТИЧ-НІ МЕТОДИ | ІНФОРМА-ЦІЙНЕ МОДЕЛЮ-ВАННЯ | НОРМАТИВ-НО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮ-ВАННЯ | ДОСЛІДЖЕН-НЯ ДОКУМЕНТІВ | МЕТОДИЧНІ ПРИЙОМИ УЗАГАЛЬНЕННЯ І РЕАЛІЗАЦІЇ РЕЗУЛЬТАТІВ КОНТРОЛЮ ХРОНОЛОГІЧНЕ ГРУПУВАННЯ НЕДОЛІКІВ | СИСТЕМАТИЗО-ВАНЕ ГРУПУВАННЯ НЕДОЛІКІВ | ХРОНОЛОГІЧНО-СИСТЕМАТИЗО-ВАНЕ ГРУПУВАННЯ НЕДОЛІКІВ | АНАЛІТИЧНЕ ГРУПУВАННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ КОНТРОЛЮ | СИСТЕМАТИЗО-ВАНЕ ГРУПУВАННЯ НЕДОЛІКІВ У ВИСНОВКУ ПРО РЕЗУЛЬТАТИ КОНТРОЛЮ | ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ КОНТРОЛЮ | КОНТРОЛЬ ВИКОНАННЯ ПРИЙНЯТИХ РІШЕНЬ | Рис. 4.1.1. Типова модель стандарту поточного контролю витрат торговельного підприємства В процесі поточного контролю правильність і повнота відображення витрат на рахунках бухгалтерського обліку, а також розмежування їх між звітними періодами перевіряється розрахунково-аналітичними методичними прийомами. Передусім, складається розрахунок витрат на залишок товарів. На підставі цього розрахунку встановлюється, чи не було випадків завищення або заниження суми витрат на залишок товарів з метою викривлення фінансових результатів від незаконного одержання премій або завищення відрахувань у фонди економічного стимулювання. Аналогічно перевіряється списання витрат майбутніх періодів. Звертається увага також при проведенні поточного контролю на перевірку витрат та втрат, планування по яким не здійснюється, але вони входять до складу витрат. Недоліки, виявленні у процесі контролю витрат торговельного підприємства, групуються по їх однорідності у відомостях і аналітичних таблицях з метою прийняття керівництвом підприємства управлінських рішень по усуненню виявлених недоліків і контролю за їх виконанням. 4.2. Система економічних показників, інформаційна база та основні методи економічного аналізу В умовах встановлення і розвитку ринкової економіки, ускладнення організаційних форм сучасного бізнесу аналіз господарської діяльності підприємств і організацій набуває особливо важливого значення. Дані поточного обліку і звітності не можуть дати вичерпну відповідь на запитання баготочисленних користувачів ділової інформації. Ці дані повинні бути оброблені за допомогою спеціальних прийомів, що використовуються в аналізі, щоб можна було отримати всебічну інформацію про фінансово-майновий стан підприємства, яка дозволяє керівництву приймати економічно обгрунтовані управлінські рішення. Розвиток господарських зв'язків в умовах ринку значно розширює кількість користувачів облікової і звітної інформації. Ними є не тільки робітники управління, пов’язані з підприємництвом, але й інші користувачі, які не працюють на даному підприємстві, але мають прямий фінансовий інтерес. Будь-яка цілеспрямована діяльність потребує певних обмежень і передбачає визначення суб'єктів, мети та завдань, вирішення яких є умовою досягнення мети діяльності, формування інформаційної бази та методів і прийомів, за допомогою яких передбачається вирішити поставлені завдання. Одним із способів формалізації аналізу витрат торговельного підприємства є розробка організаційно-інформаційної моделі, яка поєднує дві основні складові економічного аналізу: організаційну та інформаційну. Організаційні питання, які вирішуються на рівні розробки моделі аналізу витрат, стосуються характеристики його суб'єктів, об'єктів, мети і завдань та методичного забезпечення. Інформаційні питання охоплюють побудову інформаційної бази аналізу: визначення джерел інформації, характеристику інформаційного забезпечення та розробку системи показників, за допомогою яких передбачається досліджувати об’єкти аналізу. Найважливішим принципом створення інформаційної бази аналізу є забезпечення повноти інформації щодо досліджуваного об'єкту. Організаційно-інформаційна модель аналізу витрат являє собою стислу характеристику його суб'єктів та об'єктів, мети і завдань, системи аналітичних показників, що визначають параметри об’єктів, інформаційної бази та методів і прийомів перетворення економічної інформації та узагальнення результатів аналізу. На рисунку 4.2.1. наведено організаційно-інформаційну модель аналізу витрат, яка складається з семи взаємопов'язаних блоків. Перший блок: “Мета і завдання аналізу” - передбачає визначення мети аналітичної діяльності та системи завдань, послідовне вирішення яких призведе до досягнення поставленої мети. Метою проведення аналізу витрат є підвищення ефективності управління витратами. БЛОК 1. МЕТА І ЗАВДАННЯ АНАЛІЗУ МЕТА: ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ УПРАВЛІННЯ ОБ’ЄКТОМ АНАЛІЗУ | ЗАВДАННЯ: ОЦІНКА СТУПЕНЮ ВИКОНАННЯ ПЛАНУ ТА ДИНАМІКИ ВИТРАТ ЗА ОСНОВНИМИ ПОКАЗНИКАМИ; ОЦІНКА ВПЛИВУ ФАКТОРІВ НА ЗМІНУ СТАНУ ОБ'ЄКТУ ДОСЛІДЖЕННЯ; | БЛОК 2. СУБ’ЄКТИ АНАЛІЗУ БУХГАЛТЕРСЬКА СЛУЖБА | ЕКОНОМІЧНА СЛУЖБА | ФІНАНСОВА СЛУЖБА | АДМІНІСТРАЦІЯ ПІДПРИЄМСТВА | БЛОК 3. ОБ’ЄКТИ АНАЛІЗУ СТАТТІ ВИТРАТ ЗА ЕКОНОМІЧНИМИ ЕЛЕМЕНТАМИ | СТАТТІ ВИТРАТ ЗА НОМЕНКЛАТУРОЮ | СТРУКТУРА ТА РІВЕНЬ ВИТРАТ | КОШТОРИС ВИТРАТ | ФАКТОРИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА ЗМІНУ ОБСЯГУ ВИТРАТ | ПРИЧИНИ ЗМІНИ ВИТРАТ | БЛОК 4. СИСТЕМА ПОКАЗНИКІВ АНАЛІЗУ АБСОЛЮТНІ ПОКАЗНИКИ | ВІДНОСНІ ПОКАЗНИКИ | ПИТОМІ | КІЛЬКІСНІ | ЯКІСНІ | ВАРТІСНІ | НАТУРАЛЬНІ | ДИНАМІКИ | СТРУКТУРИ | РІВНЯ | ПОКАЗНИКИ | ПОКАЗНИКИ | ПОКАЗНИКИ | БЛОК 5. ІНФОРМАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ АНАЛІЗУ ПРАВОВА | НОРМАТИВНО - | ПЛАНОВА | ФАКТОГРАФІЧНА ІНФОРМАЦІЯ | ІНФОРМАЦІЯ | ДОВІДКОВА ІНФОРМАЦІЯ | ІНФОРМАЦІЯ | ОБЛІКОВА: БУХГАЛТЕРСЬКА, СТАТИСТИЧНА | ПОЗАОБЛІКОВА | БЛОК 6. МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ АНАЛІЗУ ТРАДИЦІЙНІ (ЕКОНОМІКО-ЛОГІЧНІ) МЕТОДИ АНАЛІЗУ | ЕКОНОМІКО-МАТЕМАТИЧНІ МЕТОДИ АНАЛІЗУ | ГРУПУВАННЯ | ПОРІВНЯННЯ | РОЗРАХУНОК СЕРЕДНІХ ТА ВІДНОСНИХ ВЕЛИЧИН | ІНДЕКСНИЙ МЕТОД | БАЛАНСОВИЙ МЕТОД | МАТЕМАТИЧ-НОГО АНАЛІЗУ | МАТЕМАТИЧ-НОЇ СТАТИСТИКИ | ЕКОНОМЕТ-РИЧНИЙ | МАТЕМАТИЧ-НОГО ПРОГРАМУВА-ННЯ | ЕКОНОМІЧНОЇ КІБЕРНЕТИКИ | БЛОК 7. ПРИЙОМИ УЗАГАЛЬНЕННЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЇ РЕЗУЛЬТАТІВ АНАЛІЗУ СИСТЕМАТИЗАЦІЯ РЕЗУЛЬТАТІВ | КІЛЬКІСНА ОЦІНКА НЕВИКОРИСТАНИХ МОЖЛИВОСТЕЙ | ОЦІНКА РЕЗЕРВІВ ЗБІЛЬШЕННЯ ОБСЯГІВ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ПІДВИЩЕННЯ ЇЇ ЕФЕКТИВНОСТІ | ВИЯВЛЕННЯ ШЛЯХІВ МОБІЛІЗАЦІЇ НЕВИКОРИСТАНИХ РЕЗЕРВІВ | ПРИЙНЯТТЯ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ ЩОДО РЕАЛІЗАЦІІ ПРОГРАМИ ЗАХОДІВ | КОНТРОЛЬ ЗА ВИКОНАННЯМ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ | Рис. 4.2.1. Організаційно-інформаційна модель аналізу витрат торговельного підприємства Для досягнення поставленої мети потрібно вирішити наступні завдання: оцінити ступінь виконання плану та динаміки витрат за основними показниками; оцінити вплив факторів на зміну стану об’єкту аналізу; оцінити ефективність управлінських рішень. Другий блок: “Суб’єкти аналізу “ - являє собою перелік суб’єктів аналізу стосовно конкретних завдань, які належить виконати для досягнення мети аналізу. Третій блок: “Об’єкти аналізу“ - характеризує об’єкти аналітичної діяльності та їх основні параметри, за якими дані об’єкти підлягають дослідженню. Четвертий блок: “Система показників аналізу“, - складається з переліку показників, за якими передбачено дослідити об’єкти аналізу з визначенням певних термінів тривалості аналітичного періоду. У процесі аналізу використовується система показників, до складу якої входять наступні показники: абсолютні і відносні - у залежності від покладених в основу вимірників; питомі - у залежності від застосування окремо взятих показників або ж їх співвідношень; кількісні та якісні - у залежності від того, яка сторона операції вимірюється. Абсолютні показники виражаються у вартісних і натуральних вимірниках. Відносні показники вимірюються у відсотках, коефіцієнтах та вартісному вимірнику. У залежності від застосування окремо взятих показників або їх співвідношень - за цією ознакою визначають питомі показники, які є вторинними, похідними від відповідних об’ємних показників: обсяг витрат у розрізі економічних елементів, обсяг витрат у розрізі статей та інші. За ознакою змісту: кількісні показники відображають розмір об’єктів, що аналізуються і комплексні зміни, які відбулися з ними. До них відносяться - обсяг витрат за статтями, обсяг витрат за економічними елементами. Тобто, кількісні показники використовуються для відображення абсолютних і відносних величин, що характеризують обсяг і структуру, рівень витрат. За цією ж ознакою розрізняють, також якісні показники, які відображають особливості окремих об’єктів, економічної ефективності господарської діяльності торговельного підприємства, виконання кошторису витрат та інше. П’ятий блок: “Інформаційна база аналізу“ - визначає джерела утворення та види економічної інформації, за допомогою якої мають досліджуватись об’єкти аналізу. Як джерела інформації для аналізу використовується баланс підприємства (форма № 1), звіт про фінансові результати (форма № 2), а також кошторис витрат. Шостий блок: “Методичне забезпечення аналізу“ - передбачає характеристику методів та прийомів обробки економічної інформації. Сьомий блок: “Прийоми узагальнення та реалізації результатів аналізу“ - характеризує заключну стадію економічного аналізу, яка завершується прийняттям управлінських рішень щодо подальшого розвитку об’єктів аналізу. Отже, метою здійснення аналізу витрат є підвищення ефективності управління витратами торговельного підприємства, яка досягається шляхом вирішення поставлених завдань. Для проведення аналізу витрат необхідно скласти організаційно-інформаційну модель, що являє собою стислу характеристику суб’єктів, об’єктів, мети і завдань аналізу, системи аналітичних показників, інформаційної бази та методів і прийомів перетворення економічної інформації та узагальнення результатів аналізу. 4.3.Факторний аналіз витрат комерційної діяльності. Витрати будь-якого підприємства роздрібної торгівлі знаходяться під впливом внутрішніх і зовнішніх факторів. Зовнішні фактори не залежать від діяльності підприємства, до них відносяться: ціни, тарифи, ставки на матеріальні витрати і послуги інших підприємств, умови транспортування товарів. Внутрішні фактори залежать від діяльності окремого підприємства. До них відносяться обсяг, склад і структура товарообороту, швидкість товарного обертання, умови зберігання товарів, а також кваліфікація і продуктивність праці працівників. Внутрішні фактори впливають на суму і рівень витрат по-різному. Фактори, що призводять до зменшення рівня витрат поділяються на 3 групи: Загально-економічного характеру (зростання товарообороту, удосконалення його структури відповідно до попиту, а також покращання якості товарів). Економіко-організаційного характеру (спеціалізація підприємства, його укрупнення, використання прогресивних технологій реалізації товарів, підвищення рівня організації праці). Технічного характеру (впровадження технічного прогресу в галузях, що обслуговують роздрібну торгівлю). Фактори, що призводять до підвищення рівня витрат, пов’язані з розширенням матеріально-технічної бази, заміною обладнання більш ефективним, з підвищенням рівня обслуговування. Схематично фактори, що мають вплив на обсяг та рівень витрат торговельного підприємства, зображено на рисунку 4.3.1. | ФАКТОРИ | | | | | ЗОВНІШНІ | | ВНУТРІШНІ | | | | ЕКОНОМІКО-ОРГАНІЗАЦІЙНОГО ХАРАКТЕРУ | | ФАКТОРИ, ЩО ПРИЗВОДЯТЬ ДО ЗБІЛЬШЕННЯ РІВНЯ ВИТРАТ | | | | ЗАГАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО ХАРАКТЕРУ | | ФАКТОРИ, ЩО ПРИЗВОДЯТЬ ДО ЗМЕНШЕННЯ РІВНЯ, ОБСЯГУ ВИТРАТ | | | | ТЕХНІЧНОГО ХАРАКТЕРУ | | | Рис. 4.3.1. Схема факторів, що мають вплив на рівень, обсяг витрат торговельного підприємства Факторний аналіз витрат торговельного підприємства досліджує вплив тільки тих факторів, які можуть бути обчислені кількісно. Одним з факторів, що має найбільший вплив, особливо на рівень витрат ВАТ “Універсам-23” є обсяг товарообороту. При перевиконанні плану товарообороту рівень витрат знижується. Це відбувається тому, що деякі види витрат підприємства не залежать від величини товарообороту (витрати на оренду і утримання приміщень, на рекламу та інші витрати), у зв’язку з цим, відносний рівень цих витрат по відношенню до збільшеної суми товарообороту знижується. При невиконанні плану реалізації товарів за тієї ж причини рівень витрат підвищується. Значний вплив на величину витрат підприємства має структура товарообороту, оскільки витрати по зберіганню і реалізації різних товарів неоднакові. Збільшення питомої ваги в загальному обсязі так званих витратоємких товарів підвищує рівень витрат (хоча прибуток від цього не зменшується, оскільки по таким товарам надаються більш високі торгові знижки). Під впливом цього фактору умовно-змінні витрати зростають повільніше, ніж обсяг товарообороту, умовно-постійні майже не змінюються, тому зростання обсягу товарообороту впливає на суму і рівень витрат, тобто призводить до відносної економії витрат і зниження їх рівня по відношенню до товарообороту. Так, вплив ступеню виконання плану товарообороту на зміну витрат ВАТ “Універсам-23” приведено в табл. 4.3.1. Дані цієї таблиці свідчать про те, що в цілому витрати підприємства за рахунок зростання обсягу товарообороту збільшилися на 662,2 тис. грн., але за рахунок впливу інших факторів зменшились на 677,1 тис. грн. У тому числі за рахунок збільшення обсягу товарообороту значно зросли витрати на перевезення на 194,6 тис. грн., витрати на оплату праці - на 325,8 тис. грн., відрахування на соціальні заходи - на 144,1 тис грн. У свою чергу за рахунок впливу інших факторів витрати на перевезення зменшились на 195,6 тис. грн., витрати на оплату праці - на 328,0 тис. грн., відрахування на соціальні заходи - на 145,0 тис. грн. При цьому амортизаційні відрахування зросли на 2,0 тис. грн., а витрати на паливо зменшилися на 1,5 тис. грн., втрата товарів у межах норм природного убутку - на 0,1 тис. грн. Отже, найбільший вплив на рівень та величину витрат ВАТ“Універсам-23 ” має обсяг та структура товарообороту. Скорочення обсягу товарообороту ВАТ “Універсам-23” призвело до скорочення витрат як в цілому, так і за окремими статтями витрат, одночасно рівень витрат зріс, це відбулося за рахунок зростання у структурі товарообороту питомої ваги витратоємких товарів. 4.4. Оперативний та порівняльний аналіз витрат комерційної діяльності. Значення аналізу витрат полягає в тому, що він є необхідним інструментом ефективного управління господарською діяльністю, а також зниження витрат і підвищення рентабельності підприємства роздрібної торгівлі. Сума прибутку і рентабельності торговельних підприємств знаходиться у безпосередній залежності від величини витрат. Чим нижче при інших рівних умовах рівень витрат, тим вище рівень рентабельності діяльності торговельного підприємства. Аналіз витрат дозволяє виявити і кількісно обчислити резерви економії витрат підприємства і визначити напрямки їх ефективного використання. Основними складовими загального аналізу витрат є оперативний та порівняльний аналіз. Контроль та аналіз витрат здійсняють в оперативному порядку на основі даних поточного обліку та первинної документації. Оперативний аналіз можна здійсняти практично на будь-якому відрізку часу. Порівняльний аналіз витрат проводиться на основі матеріалів зведеної звітності. При цьому використовуються методи групування ,лінійного програмування та ін. Завданнями аналізу витрат є: 1. Перевірка правильності віднесення витрат на відповідні статті, правильності розподілу їх за структурними підрозділами, а також відповідність витрат тому періоду, до якого вони віднесені. 2. Визначення показників динаміки, а саме встановлення відхилень їх фактичної абсолютної величини від планової, а також від показників за минулі періоди. 3. Розрахунок рівня витрат по відношенню до роздрібного товарообороту. 4. Визначення відхилення рівня витрат звітного періоду від кошторису і попередніх періодів. 5. Розрахунок відносної економії або перевитрат (без розподілу витрат на умовно-постійні та умовно-змінні) за наступною формулою: Е = Сума В1 -Сума В0* % виконання плану ТО / 100 (4.4.1.) де, Е - економія; Сума В1 - сума витрат звітного періоду; Сума В0 - сума витрат за попередній період; % виконання плану ТО - процент виконання плану товарообороту. 6. Розрахунок відносної економії з урахуванням розподілу витрат на умовно-постійні та умовно-змінні за наступною формулою: Е = Сума В1 - ( Сума В0 зм.*% виконання плану ТО / 100 + Сума В0 пост.) (4.4.2.) де, Е - економія; Сума В1 - сума витрат звітного періоду; Сума В0 зм. - сума умовно-змінних витрат попереднього періоду; Сума В0 пост. - сума умовно-постійних витрат попереднього періоду. Дану методику використаємо для проведення загального аналізу витрат ВАТ “Універсам-23”, який розпочнемо з перевірки виконання плану загального рівня витрат і порівняння його з показниками минулих періодів (табл.4.4.1.). Зробивши аналіз даних табл.4.4.1 можна сказати, що витрати ВАТ “Універсам-23” у звітному періоді скоротилися у порівнянні з планом на 14,9 тис.грн., а в порівнянні з 1997 та 1998 роками збільшилися відповідно на 3010,4 тис.грн. та на 2827,6 тис.грн. Рівень витрат в порівнянні з планом зріс на 5,0%, у результаті чого відбулися перевитрати коштів підприємства у порівнянні з планом на суму 239,35 тис.грн. (5986,9 тис.грн.*5,0% / 100). Далі проведемо аналіз обсягу, структури і динаміки витрат за економічними елементами ВАТ “Універсам-23” (табл.4.4.1). За результатами проведеного аналізу видно, що у 1999 році витрати збільшились у порівнянні з 1997 роком на 878,5 тис. грн. або 273,2 %, а в порівнянні з 1998 роком на 612,0 тис. грн або на 104,1 %. Також необхідно замітити, що збільшення витрати відбулось за всіма елементами. Так, в порівнянні з 1997 роком збільшились: матеріальні витрати - на 50,2 тис.грн. або на 205,7 %, відрахування на соціальні заходи - на 164,5 тис.грн. або на 254,6 %, амортизація основних фондів і нематеріальних активів - на 5,5 тис.грн. або на 37,9 %, витрати на оплату праці - на 386,0 тис.грн. або на 292,9 %, інші витрати - на 272,3 тис.грн. або на 315,5 %. У порівнянні з 1998 роком: матеріальні витрати - на 29,2 тис.грн. або на 64,3 %, відрахування на соціальні заходи - на 104,8 тис.грн. або на 84,3 %, амортизація основних фондів і нематеріальних активів - на 16,0 тис.грн. або на 400,0 %, витрати на оплату праці - на 263,2 тис.грн. або на 103,4 %, інші витрати - на 198,8 тис.грн. або на 124,4%. У структурі витрат за економічними елементами найбільшу питому вагу займають витрати на оплату праці, яка становить у 1999 році 43,15 %, що в порівнянні з 1998 роком менше на 0,14 %. У свою чергу зросла доля амортизаційних відрахувань у порівнянні з 1997 роком на 0,99 %. Таким чином, зменшення питомої ваги витрат на оплату праці у 1999 році в порівнянні з 1998 роком та зростання питомої ваги амортизаційних відрахувань свідчать про підвищення технічного рівня підприємства, а також про зростання продуктивності праці. У результаті проведеного аналізу витрат ВАТ “Універсам-23” за статтями витрат (табл.4.4.1) було встановлено, що найбільший рівень по відношенню до товарообороту припадає на витрати на оплату праці, що становить у звітному році 8,65 %, що в порівнянні з 1997 роком більше на 4,22 %, з 1998 роком - на 0,59 %, а у порівнянні з планом - на 2,23 %. При цьому витрати на оплату праці у 1999 році зросли у порівнянні з 1997 роком на 386,0 тис. грн., а в порівнянні з 1998 роком на 263,2 тис. грн. По статті “Витрати на оплату праці” було встановлено у звітному періоді недовиконання кошторису витрат на 2,2 тис. грн., тобто підприємству вдалося зекономити коштів на суму 2,2 тис. грн. Таблиця 4.4.1 | Оцінка виконання кошторису, динаміки і рівня витрат обігу ВАТ"Універсам-23" за 1997-1999 роки | Статті витрат обігу | 1997 | 1998 | 1999 | Відхилення 1999 (+;-) від: | | сума, тис. грн. | рі-вень,% | сума, тис. грн. | рі-вень,% | план | | плану | 1997 | 1998 | | | | | | сума, тис. грн. | рі-вень,% | сума, тис. грн. | Рі-вень,% | абс., тис. грн. | відн.,% | в рів.,% | абс., тис. грн. | відн.,% | в рів.,% | абс., тис. грн. | відн.,% | в рів.,% | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | |