Є. Козіна
Тік Людвіг (Johann Ludwig Tieck, 1773-1853) - німецький письменник, один з найбільших представників романтичної школи. Син заможного берлінського ремісника. Закінчив гімназію, навчався в галльську і Геттінгенському університетах, де посилено вивчав Шекспіра і Сервантеса. Літературною роботою Т. зайнявся ще на шкільній лаві. У 1797 Т. зустрівся з братами Шлегель. Це знайомство зіграло вирішальну роль у літературному розвитку Т. У 1799 Т. увійшов у т. зв. Ієнський гурток романтиків. Здобував визнання і захоплення теоретиків романтизму романом «Мандрування Франца Штернбальда» (Franz Sternbalds Wanderungen, 1798). Те, що стихійно зріло в Т., отримує в иенской гуртку обгрунтування, піднімається на висоту філософії. Після розпаду ієнського гуртка Т. надовго майже зовсім припинив літ-у діяльність. З 1819 він займався гол. обр. історією театру і драми. З 1825 Тік був офіційним драматургом дрезденського придворного театру. Його останній твір - роман «Vittoria Accorombona» (1840).
Т. - перший письменник, який здійснив у творчій практиці принципи романтичної теорії, розкрив з великою силою психологію німецької дрібнобуржуазної інтелігенції початку XIX ст. Відраза до вульгарної дійсності, жах перед нею ведуть Т. до відходу від дійсного життя в екзотику і фантастику, у віддалене минуле народу і в замкнутий світ індивідуальних переживань. У ранніх творах Т. культивує образи екзотичного Сходу («Almansur», 1790 (напеч. вперше в 1798), «Abdallah», 1792 (напеч. в 1795)), звертається до народної казці («Volksmärchen, hrsg. Von Peter Lebrecht» , 1797), вивчає разом з Ваккенродера німецьке середньовіччя, поетизує старий Нюренберг, культивує настільки суттєвий для романтизму принцип народності (Volkstümlichkeit) в сенсі любові до національної старовини. Разом з тим він витончено передає сум'яття роздвоєної свідомості («Der blonde Ekbert», 1797), тонко аналізує змучену, і неврівноважену душу. Характерний роман Т. «Історія Вільяма Ловелл» («Die Geschichte des Herrn William Lovell», 1793-1795), напеч. 1795-1796, де інтерес до психологічного аналізу переростає в виразне заперечення світу поза пізнає його суб'єкта. У творчій манері Т. всі ці тенденції проявилися в підкресленому відмову від реалізму. Надзвичайно характерні для стилю Т. його драми, в яких один з основних принципів романтичної естетики - принцип іронії знайшов найбільш повне вираження. Його п'єса «Кіт у чоботях» («Der gestiefelte Kater», 1797) - полемічно загострений випад проти міщанської драми; тут проголошено вимога «театральності», засноване на розумінні театру як мистецтва, нібито за самою специфікою своєї ворожого реалізму. Дарування Т. розкрилося в Єни у всій силі в драмі «Геновева» (Leben und Tod der heiligen Genoveva, 1800). Сюжет «Геновева» запозичений з народної лубочної книги - «Легенди про св. Геновева ». Казкові рицарські часи, битви з маврами, лицарські замки, феодальна любов, вірність, помста, фантастичні пригоди, містичне настрій, прозріння і передчуття, вторгнення надприродного в повсякденне життя, відчуття подвоєння світу, іншої, вищої сутності - така «Геновева» Т. Драматичне побудова її засновано на безперервній зміні місця дії, нагнітанні настрою.
Художні тенденції «Геновева» реалізуються Т. ще раз у драмі «Імператор Октавіан» (Kaiser Oktavianus, 1802, напеч. 1804). Але «Геновева» залишається вищим злетом романтизму Т., за нею починається спад, розкладання, відхід від художньої літератури, слабкі спроби повернутися до неї - і перехід до історико-літературній праці, що зберігає, проте, незмінними принципи і потягу Т. як художника.
Список літератури
I. Schriften, 20 Bde, B., 1828-1846
Kritische Schriften, 4 Bde, Lpz., 1848-1852
Gesammelte Novellen, 12 Bde, B., 1852-1854
Nachgelassene Schriften, hrsg. v. R. Köpke, 2 Bde, Lpz., 1855. Про мистецтво і художників (Роздуми відлюдника, любителя витонченого), вид. Л. Т., М., 1826 (нов. вид. З предисл. П. Н. Сакуліна, М., 1914)
Кіт у чоботях, «Любов до трьох апельсинів», П., 1916, кн. 1
ряд творів у зб.: «Німецька романтична повість», з вступ. ст. і кому. Н. Берковський, т. I, Москва - Ленінград, 1935.
II. Köpke R., L. Tieck, 2 Tle, Lpz., 1855
Briefe an L. Tieck, ausgew. und hrsg. v. K. v. Holtei, 4 Bde, Breslau, 1864-1865
Bischoff H., L. Tieck als Dramaturg, Brüssel, 1897
Miessner W., L. Tiecks Lyrik, B., 1902
Günther H., Romantische Kritik und Satire bei L. Tieck, Lpz., 1907
Drach E., L. Tiecks Bühnenreformen, B., 1909
L. Tieck und die Brüder F. u. AW Schlegel. Briefe, hrsg. v. H. Lüpeke, Frankfurt a. M., 1930
Zeydel EH, L. Tieck and England, Princeton, 1931
Гайм Р., Романтична школа, М., 1891
Брандес Г., Література XIX ст. у її найголовніших течіях (Німецька література), СПБ, 1900
Жирмунський В., Німецький романтизм і сучасна містика, СПБ, 1914.
Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://feb-web.ru/