Введення
В економічних умовах, що визначаються ринковими відносинами, підприємства організують виробництво і збут продукції з метою задоволення потреб ринку і отримання прибутку. Це стає реальним тоді, коли виробник має можливістю систематично коригувати свої науково-технічні, виробничі та збутові плани відповідно до змін ринкової кон'юнктури, маневрувати власними матеріальними та інтелектуальними ресурсами.
Дана можливість грунтується на точних, своєчасних і економічно обгрунтованих розрахунках техніко-економічних показників роботи підприємства. При проведенні розрахунків необхідні прикладні та фундаментальні дослідження, застосування високоефективних інформаційних технологій. Все це дозволить підприємству добре орієнтуватися в хід та перспективи техніко-економічного розвитку виробництва, інакше воно може потерпіти крах, безнадійно відстати від конкурентів.
Актуальність роботи підтверджується тим, що в даний час незмірно виріс інтерес підприємств до підготовки осіб, які вміють кваліфіковано проводити розрахунки техніко-економічних показників. На багатьох підприємствах ця робота ведеться на кустарному рівні. Тому на передових підприємствах створюються постійні підрозділи, які зайняті аналізом і розрахунками економічної діяльності. Більше того, керівники підприємства дбають про те, щоб їх найближчими помічниками ставали керівники служб маркетингу та головний бухгалтер з новими, більш широкими функціями. Управління підприємством в умовах ринку починається з вирішення питань: що виробляти, скільки, за якою ціною продавати? Точні розрахунки дають можливість отримання уявлень і висновків щодо техніко-економічних показниках діяльності підприємства і в подальшому можуть бути використані для вироблення управлінських рішень.
Основною метою практичної частини курсової роботи є техніко-економічне обгрунтування рішення по створенню нового підприємства. Також ми торкнулися деякі питання аналізу організації виробництва і характеристики випереджаючої організації. У роботі наведені розрахунки техніко-економічних показників діяльності підприємства, що стосуються програми випуску продукції, цінової політики, рентабельності і деяких інших.
Метою теоретичної частини є оцінка ефективності витрат на рекламу.
У роботі використовувалися різні джерела: періодична преса, навчальні та методичні посібники, інтернет ресурси.
Частина 1.
Техніко-економічне обгрунтування підприємницького проекту
1.1. Обгрунтування складу та змісту техніко-економічного обгрунтування рішення щодо створення нового виробництва.
Вихідні дані:
Вихідні дані з обладнання:
1.2. Розрахунок потреби в матеріальних ресурсах
Оцінка матеріальних ресурсів, за якою вони включаються до собівартості продукції, визначається виходячи з ціни придбання (без урахування податку на додану вартість), всіх надбавок і комісійних постачальницьким, посередницьким і зовнішньоторговельним організаціям, вартості послуг товарних бірж, митних зборів, а також плати за транспортування стороннім організаціям. З витрат на матеріальні ресурси виключається вартість поворотних відходів - залишків сировини, матеріалів, напівфабрикатів, теплоносіїв, що утворюються в процесі виробництва, які втрачають (повністю або частково) споживчі якості вихідного ресурсу і не можуть використовуватися за прямим призначенням. Зворотні відходи оцінюються в залежності можливого їх використання.
Вихідними даними для розрахунку потреби в матеріальних ресурсах служить пропонований обсяг продажів (або випуску продукції), а також нормативна база потреб в матеріальних ресурсах (норми витрати матеріалів, енергоносіїв, діючі ціни і тарифи, поворотні відходи, вартість зворотних відходів), що містяться у завданні на виконання роботи.
Витрати за основними матеріалами на один виріб ведуться прямим рахунком по кожному з використовуваних матеріалів, комплектуючих:
S m = Σ H Mi · Ц M i · K m-з - Σ H Oi · Ц Oi,
де H M - норма витрати i-го матеріалу на виріб, кг, г, т;
Ц Mi - Ціна i-го матеріалу за одиницю, р.;
До М-3 - коефіцієнт, що враховує транспортно-заготівельні витрати (приймається на рівні 1,05-1.1);
H oi - маса зворотних відходів, кг, г, т;
Ц Oi - ціна зворотних відходів, р.
Результати розрахунку оформили в таблиці 1.
Таблиця 1
Розрахунок потреби в сировині, матеріалах і комплектуючих виробах на одиницю продукції
Для виготовлення виробу потрібні також допоміжні матеріали, паливо, енергія. Знаючи суму по одному елементу матеріальних витрат (підсумок таблиці 1) і річний обсяг випуску (він складає 1000), можна визначити й загальну суму витрат на річний випуск.
У завданні на проектування наведений випуск при повному освоєнні виробництва (для другого року виробництва продукції), і саме ці дані слід використовувати в розрахунках до спеціального вказівки. Результати представлені в таблиці 2.
Таблиця 2
Потреби в матеріальних ресурсах на річний випуск, руб.
Обсяг виробництва продукції в нашому розрахунку змінюється по роках розрахункового періоду при освоєнні виробничої потужності. Для вивчення динаміки матеріальних витрат при зміні обсягу виробництва в складі матеріальних витрат виділимо залежні від обсягу виробництва і незалежні від обсягу виробництва. Визначимо суму виробництва матеріальних витрат, прямим рахунком відносяться на собівартість продукції і входять до складу непрямих витрат.
За методом віднесення витрат на собівартість окремих виробів розрізняють прямі і непрямі витрати [2, с. 55].
Прямі витрати пов'язані з виготовленням конкретного виду виробів. Їх можна безпосередньо прямим рахунком віднести на собівартість окремих видів виробів.
Непрямі витрати неможливо або дуже складно віднести прямим рахунком на собівартість конкретного виду виробів. Це загальновиробничі, загальногосподарські та комерційні витрати.
У деяких галузях немає понять загальновиробничі і загальногосподарські витрати. Там використовується термін «Накладні витрати». При цьому, під основними розуміють витрати, пов'язані з технологічним процесом виготовлення виробів (надання послуг) і прямим рахунком відносяться на собівартість продукції, а під «накладними» розуміють витрати на обслуговування і управління виробництвом. Накладні витрати включаються до собівартості конкретних видів виробів непрямими методами.
У залежності від зв'язку витрат з обсягом виробництва на підприємстві розрізняють змінні і постійні витрати.
Змінні витрати змінюються при зміні обсягу виробництва в певних межах. Вважають, що змінні витрати змінюються прямо пропорційно зміні обсягу виробництва. До цих витрат відносяться: сировина і основні матеріали; покупні комплектуючі вироби, поворотні відходи; паливо і енергія та інші.
До постійних витрат відносять амортизацію, більшість управлінських і комерційних витрат (заробітна плата керівників, витрати на рекламу і т.д.).
Спираючись на дані аналогічних підприємств, приймемо питома вага умовно-постійних витрат у складі допоміжних матеріалів рівним 80%, у складі палива та енергії-40%. Результати розрахунку показані в таблиці № 3.
Таблиця 3
Матеріальні витрати на виробництво продукції (при повному освоєнні виробничої потужності).
1.3. Визначення розміру початкових інвестиційних витрат і суми амортизаційних відрахувань
Розрахунок потреби у технологічному обладнанні ведеться на основі загальної трудомісткості програми випуску продукції (вихідні дані) і режиму роботи підприємства за формулою:
,
де K про j - потреба в устаткуванні j-го виду, шт. (Визначається шляхом округлення розрахункового значення в більшу сторону);
N рік - Річна програма випуску виробів (при повному освоєнні виробничої потужності), шт;
t j - трудомісткість робіт, виконуваних на i-му обладнанні, нормо-годин (з вихідних даних);
До вн j - коефіцієнт виконання норм при роботі на обладнанні i-го виду;
F еф j - ефективний фонд часу роботи обладнання i-го виду
,
де D p - число робочих днів у році (Dp = 260);
m - число змін роботи обладнання (зазвичай робота ведеться в одну чи дві зміни);
До втрат - планові втрати робочого часу на ремонт і налагодження обладнання (До втрат - від 5 до 10%).
Результати оформили у таблиці 4.
Таблиця 4 -
Розрахунок потреби у технологічному обладнанні
Вартість технологічного устаткування визначається, беручи до уваги його оптову ціну (вихідні дані), а також витрати на його транспортування (kтр = 15%), витрати на будівельно-монтажні роботи з підготовки фундаменту (kсм = 20%), витрати на монтаж і освоєння обладнання (kм = 10%). Дані про витрати вказані у відсотках від оптової ціни обладнання, для розрахунку візьмемо максимально можливі витрати. Результати оформили у таблиці 5.
Таблиця 5
Розрахунок вартості технологічного обладнання
Загальна потреба в основних засобах розподілена за елементами їх видової структури. Використовуючи наведену в таблиці 6 інформацію з аналогічним підприємствам галузі і дані про вартість робочих машин й обладнання, визначені у таблиці 5, можна визначити загальну суму і видову структуру видових засобів підприємства, що проектується.
Таблиця 6
Структура основних фондів
Розрахунок річної вартості амортизаційних відрахувань виконується на підставі первісної вартості за відповідним елементу основних засобів і норм амортизаційних відрахувань (з додатка Б) і зводимо в таблиці 7. В економічних умовах, що визначаються ринковими відносинами, підприємства організують виробництво і збут продукції з метою задоволення потреб ринку і отримання прибутку. Це стає реальним тоді, коли виробник має можливістю систематично коригувати свої науково-технічні, виробничі та збутові плани відповідно до змін ринкової кон'юнктури, маневрувати власними матеріальними та інтелектуальними ресурсами.
Дана можливість грунтується на точних, своєчасних і економічно обгрунтованих розрахунках техніко-економічних показників роботи підприємства. При проведенні розрахунків необхідні прикладні та фундаментальні дослідження, застосування високоефективних інформаційних технологій. Все це дозволить підприємству добре орієнтуватися в хід та перспективи техніко-економічного розвитку виробництва, інакше воно може потерпіти крах, безнадійно відстати від конкурентів.
Актуальність роботи підтверджується тим, що в даний час незмірно виріс інтерес підприємств до підготовки осіб, які вміють кваліфіковано проводити розрахунки техніко-економічних показників. На багатьох підприємствах ця робота ведеться на кустарному рівні. Тому на передових підприємствах створюються постійні підрозділи, які зайняті аналізом і розрахунками економічної діяльності. Більше того, керівники підприємства дбають про те, щоб їх найближчими помічниками ставали керівники служб маркетингу та головний бухгалтер з новими, більш широкими функціями. Управління підприємством в умовах ринку починається з вирішення питань: що виробляти, скільки, за якою ціною продавати? Точні розрахунки дають можливість отримання уявлень і висновків щодо техніко-економічних показниках діяльності підприємства і в подальшому можуть бути використані для вироблення управлінських рішень.
Основною метою практичної частини курсової роботи є техніко-економічне обгрунтування рішення по створенню нового підприємства. Також ми торкнулися деякі питання аналізу організації виробництва і характеристики випереджаючої організації. У роботі наведені розрахунки техніко-економічних показників діяльності підприємства, що стосуються програми випуску продукції, цінової політики, рентабельності і деяких інших.
Метою теоретичної частини є оцінка ефективності витрат на рекламу.
У роботі використовувалися різні джерела: періодична преса, навчальні та методичні посібники, інтернет ресурси.
Частина 1.
Техніко-економічне обгрунтування підприємницького проекту
1.1. Обгрунтування складу та змісту техніко-економічного обгрунтування рішення щодо створення нового виробництва.
Вихідні дані:
| Дані за варіантом | |
| 1 | 2 |
| А | 3 |
| 1. Номер виробу | 73 |
| 2. Обсяг випуску в перший рік; | 300 |
| в другий рік і наступні роки для розрахункового періоду | 1000 |
| 3. Тривалість розрахункового періоду | 6 |
| 4. Дані про матеріали: | |
| Матеріал М1: норма витрати, кг; ціна за поворотні відходи, кг; ціна за кг. | 85 4,5 8,5 0,9 |
| Матеріал М2: норма витрати, кг; ціна за поворотні відходи, кг; ціна за кг. | 70 5,5 6,0 0,8 |
| 5. Комплектуючі вироби на суму, р. | 170 |
| 6. Технологічний процес виготовлення виробу: | |
| 1-а операція; 2-а операція; Третя операція; 4-а операція; 5-а операція. | Т3 Ф3 С3 Ш3 СБ |
| 7. Норма часу (чисельник) і розряд робіт по операціях (знаменник): | |
| 1-а операція; 2-а операція; Третя операція; 4-а операція; 5-а операція. | 4 / 3 5 / 3 12 / 5 25 / 4 23 / 5 |
| 8. Середній коефіцієнт виконання норм | 1,05 |
Вихідні дані з обладнання:
| Види обладнання | Вартість, рублів | Площа, зайнята устаткуванням | |
| 1 | 2 | 3 | 4 |
| Т3 | Токарне 16 К25 | 89930 | 2,79 х1, 24 |
| Ф3 | Фрезерне 6 Р 83 | 121400 | 2,56 х2, 26 |
| С3 | Свердлильні 2М150 | 90400 | 2,93 х0, 89 |
| Ш3 | Шліфувальне 3 Е 12 | 134500 | 2,3 х2, 4 |
| СБ | Складальне місце | 12300 | 2,2 х3, 2 |
Оцінка матеріальних ресурсів, за якою вони включаються до собівартості продукції, визначається виходячи з ціни придбання (без урахування податку на додану вартість), всіх надбавок і комісійних постачальницьким, посередницьким і зовнішньоторговельним організаціям, вартості послуг товарних бірж, митних зборів, а також плати за транспортування стороннім організаціям. З витрат на матеріальні ресурси виключається вартість поворотних відходів - залишків сировини, матеріалів, напівфабрикатів, теплоносіїв, що утворюються в процесі виробництва, які втрачають (повністю або частково) споживчі якості вихідного ресурсу і не можуть використовуватися за прямим призначенням. Зворотні відходи оцінюються в залежності можливого їх використання.
Вихідними даними для розрахунку потреби в матеріальних ресурсах служить пропонований обсяг продажів (або випуску продукції), а також нормативна база потреб в матеріальних ресурсах (норми витрати матеріалів, енергоносіїв, діючі ціни і тарифи, поворотні відходи, вартість зворотних відходів), що містяться у завданні на виконання роботи.
Витрати за основними матеріалами на один виріб ведуться прямим рахунком по кожному з використовуваних матеріалів, комплектуючих:
S m = Σ H Mi · Ц M i · K m-з - Σ H Oi · Ц Oi,
де H M - норма витрати i-го матеріалу на виріб, кг, г, т;
Ц Mi - Ціна i-го матеріалу за одиницю, р.;
До М-3 - коефіцієнт, що враховує транспортно-заготівельні витрати (приймається на рівні 1,05-1.1);
H oi - маса зворотних відходів, кг, г, т;
Ц Oi - ціна зворотних відходів, р.
Результати розрахунку оформили в таблиці 1.
Таблиця 1
Розрахунок потреби в сировині, матеріалах і комплектуючих виробах на одиницю продукції
| Найменування матеріалу | Норма витрати | Ціна одиниці | Зворотні відходи | Загальні витрати | ||
| вага | ціна од. | сума | ||||
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 |
| Ресурс 1 (сировина, матеріали): | ||||||
| Матеріал 1 | 85 | 4,5 | 8,5 | 0,9 | 7,65 | 413,1 |
| Матеріал 2 | 70 | 7 | 6 | 0,8 | 4,8 | 534,2 |
| Ресурс 2 (комплектуючі) | 1 | 170 | Х | Х | Х | 170 |
| Разом: | Х | Х | Х | Х | Х | 1117,3 |
У завданні на проектування наведений випуск при повному освоєнні виробництва (для другого року виробництва продукції), і саме ці дані слід використовувати в розрахунках до спеціального вказівки. Результати представлені в таблиці 2.
Таблиця 2
Потреби в матеріальних ресурсах на річний випуск, руб.
| Складові елемента «матеріальні витрати» | Питома вага у складі елемента | Сума, руб. |
| 1 | 2 | 3 |
| 1. Сировина, матеріали, комплектуючі вироби, покупні напівфабрикати | 70 | 1117300 |
| 2. Допоміжні матеріали, запчастини для ремонту обладнання, роботи і послуги виробничого характеру | 5 | 79807,1 |
| 3. Паливо, енергія | 25 | 399035,5 |
| Всього матеріальних витрат: | 100 | 1596142,6 |
За методом віднесення витрат на собівартість окремих виробів розрізняють прямі і непрямі витрати [2, с. 55].
Прямі витрати пов'язані з виготовленням конкретного виду виробів. Їх можна безпосередньо прямим рахунком віднести на собівартість окремих видів виробів.
Непрямі витрати неможливо або дуже складно віднести прямим рахунком на собівартість конкретного виду виробів. Це загальновиробничі, загальногосподарські та комерційні витрати.
У деяких галузях немає понять загальновиробничі і загальногосподарські витрати. Там використовується термін «Накладні витрати». При цьому, під основними розуміють витрати, пов'язані з технологічним процесом виготовлення виробів (надання послуг) і прямим рахунком відносяться на собівартість продукції, а під «накладними» розуміють витрати на обслуговування і управління виробництвом. Накладні витрати включаються до собівартості конкретних видів виробів непрямими методами.
У залежності від зв'язку витрат з обсягом виробництва на підприємстві розрізняють змінні і постійні витрати.
Змінні витрати змінюються при зміні обсягу виробництва в певних межах. Вважають, що змінні витрати змінюються прямо пропорційно зміні обсягу виробництва. До цих витрат відносяться: сировина і основні матеріали; покупні комплектуючі вироби, поворотні відходи; паливо і енергія та інші.
До постійних витрат відносять амортизацію, більшість управлінських і комерційних витрат (заробітна плата керівників, витрати на рекламу і т.д.).
Спираючись на дані аналогічних підприємств, приймемо питома вага умовно-постійних витрат у складі допоміжних матеріалів рівним 80%, у складі палива та енергії-40%. Результати розрахунку показані в таблиці № 3.
Таблиця 3
Матеріальні витрати на виробництво продукції (при повному освоєнні виробничої потужності).
| Елементи витрат | На річний випуск (при повному освоєнні) | На одиницю продукції (при повному освоєнні) | ||||
| Сума, руб. | услов но-посто янние | услов но-пере менниє | Сума, руб. | услов но-посто янние | услов но-пере менниє | |
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 |
| 1. Сировина, матеріали, комплектуючі вироби, покупні напівфабрикати | 1117300 | - | 1117300 | 1117,3 | - | 1117,3 |
| 2. Допоміжні матеріали, запчастини для ремонту обладнання, роботи і послуги виробничого характеру | 79807,1 | 63845,7 | 15961,4 | 79,8 | 63,8 | 15,96 |
| 3. Паливо, енергія з боку | 399035,5 | 159614,2 | 239421,3 | 399 | 159,6 | 239,4 |
| Всього матеріальних витрат: | 1596142,6 | 223459,9 | 1372682,7 | 1596,1 | 223,5 | 1372,66 |
1.3. Визначення розміру початкових інвестиційних витрат і суми амортизаційних відрахувань
Розрахунок потреби у технологічному обладнанні ведеться на основі загальної трудомісткості програми випуску продукції (вихідні дані) і режиму роботи підприємства за формулою:
де K про j - потреба в устаткуванні j-го виду, шт. (Визначається шляхом округлення розрахункового значення в більшу сторону);
N рік - Річна програма випуску виробів (при повному освоєнні виробничої потужності), шт;
t j - трудомісткість робіт, виконуваних на i-му обладнанні, нормо-годин (з вихідних даних);
До вн j - коефіцієнт виконання норм при роботі на обладнанні i-го виду;
F еф j - ефективний фонд часу роботи обладнання i-го виду
де D p - число робочих днів у році (Dp = 260);
m - число змін роботи обладнання (зазвичай робота ведеться в одну чи дві зміни);
До втрат - планові втрати робочого часу на ремонт і налагодження обладнання (До втрат - від 5 до 10%).
Результати оформили у таблиці 4.
Таблиця 4 -
Розрахунок потреби у технологічному обладнанні
| Найменування устаткування | Трудоем-кість річного випуску, год (N · tj) | Річний фонд часу роботи обладнання, год (F еф j) | Коефіцієнт виконання норм, K вн j | Кількість обладнання | |
| розрахункове | прийняте (заокруглений-ное) | ||||
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 |
| 1. Токарне | 4000 | 1976 | 1,05 | 1,93 | 2 |
| 2. Фрезерне | 5000 | 1976 | 1,05 | 2,41 | 3 |
| 3. Свердлильні | 12000 | 1976 | 1,05 | 5,78 | 6 |
| 4. Шліфувальне | 25000 | 1976 | 1,05 | 12,05 | 13 |
| 5. Складальне місце | 23000 | 1976 | 1,05 | 11,09 | 12 |
| РАЗОМ: | Х | Х | Х | Х | 36 |
Вартість технологічного устаткування визначається, беручи до уваги його оптову ціну (вихідні дані), а також витрати на його транспортування (kтр = 15%), витрати на будівельно-монтажні роботи з підготовки фундаменту (kсм = 20%), витрати на монтаж і освоєння обладнання (kм = 10%). Дані про витрати вказані у відсотках від оптової ціни обладнання, для розрахунку візьмемо максимально можливі витрати. Результати оформили у таблиці 5.
Таблиця 5
Розрахунок вартості технологічного обладнання
| Найменування устаткування | Оптова ціна одиниці устаткування, руб. | Кількість обладнання, шт. | Балансова (первісна) вартість устаткування, руб. | |
| 1 | 2 | 3 | 4 | |
| 1. Т3 - Токарна 16 К25 | 89930 | 2 | 260797 | |
| 2. Ф3 - Фрезерне 6 Р 80 | 121400 | 3 | 528090 | |
| 3. С3 - Свердлильні 2М 150 | 90400 | 6 | 786480 | |
| 4. Ш3 - Шліфувальне 3 Е 12 | 134500 | 13 | 2535325 | |
| 5. Складальне місце | 12300 | 12 | 214020 | |
| РАЗОМ: | 448530 | 36 | 4324712 |
Таблиця 6
Структура основних фондів
| Елементи основних фондів | Питома вага, відсоток | Сума, руб. |
| 1 | 2 | 3 |
| 1. Земельні ділянки і об'єкти природокористування | - | - |
| 2. Будинки | 30 | 3089080 |
| 3. Споруди | 10 | 1029693,3 |
| 4. Машини та обладнання | 53 | 5457374,7 |
| а) силові машини та обладнання | 3 | 308908 |
| б) робочі машини й устаткування | 42 | 4324712 |
| в) вимірювальні, регулюючі прилади та обладнання | 2 | 205938,7 |
| г) обчислювальна техніка | 6 | 617816 |
| д) інші машини та обладнання | - | - |
| 5. Транспортні засоби | 5 | 514846,7 |
| 6. Виробничий і господарський інвентар та приладдя | 1 | 102969,3 |
| 7. Інші види основних засобів | 1 | 102969,3 |
| РАЗОМ: | 100 | 10296933,3 |
Таблиця 7
Розрахунок річної суми амортизаційних відрахувань
| Найменування елементів основних засобів | Первісна вартість, грн. | Річна норма амортизації, відсоток | Річна сума амортизаційних відрахувань | |
| 1. Земельні ділянки і об'єкти природокористування | - | - | - | |
| 2. Будинки | 3089080 | 3 | 92672,4 | |
| 3. Споруди | 1029693,3 | 10 | 102969,3 | |
| 4. Машини та обладнання | 5457374,7 | 20 | 1091474,9 | |
| 5. Транспортні засоби | 514846,7 | 20 | 102969,3 | |
| 6. Виробничий і господарський інвентар та приладдя | 102969,3 | 20 | 20593,9 | |
| 7. Інші види основних засобів | 102969,3 | 20 | 20593,9 | |
| РАЗОМ: | 10296933,3 | 93 | 1431273,7 |
Оцінюється передбачувана потреба в трудових ресурсах із розподілом за категоріями промислово-виробничого персоналу (робітники, фахівці, службовці, керівники, службовці). В результаті виконання даного розділу ми отримуємо суму щорічних витрат на трудові ресурси.
Розрахунок потреби в персоналі починається з чисельності робітників на нормованих роботах. Якщо програма виробництва N задана, фонд робочого часу одного робітника при 40-годинному робочому тижні, тривалість відпустки 24 дня становить 1780 год (F еф) і сформований показник виконання норм (k вн), то чисельність робітників (Ч р):
Визначимо чисельність по кожній із спеціальностей, відповідних зазначеної в завданні, і заповнимо в таблицю 8 (для повного освоєння виробничої потужності).
Таблиця 8
Розрахунок чисельності основних робочих
| Вид робіт | Трудомісткість одиниці продукції | Програма випуску | Коефіцієнт виконання норм | Чисельність робочих | |
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 |
| 1. Токарі | 4 | 1000 | 1,05 | 2,14 | 3 |
| 2. Фрезерувальники | 5 | 1000 | 1,05 | 2,68 | 3 |
| 3. Сверлильщика | 12 | 1000 | 1,05 | 6,42 | 7 |
| 4. Шліфувальники | 25 | 1000 | 1,05 | 13,38 | 14 |
| 5. Складальники | 23 | 1000 | 1,05 | 12,31 | 13 |
| Разом: | 69 | 1000 | 1,05 | 36,93 | 40 |
Таблиця 9 - Розрахунок чисельності персоналу підприємства
| Категорії персоналу | Чисельність | Питома вага, відсоток |
| 1. Робітники всього | 46 | 85 |
| в тому числі основні робочі | 40 | 75 |
| допоміжні робочі | 6 | 10 |
| 2. Керівники | 3 | 4 |
| 3. Фахівці | 3 | 5 |
| 4. Службовці | 3 | 4 |
| 5. Інший персонал | 2 | 2 |
| Разом: | 57 | 100 |
З сдi = N · t штi · k тi · З тi,
де N - кількість виробів, шт;
t штi - норма часу на i-й операції;
k mi - тарифний коефіцієнт, що відповідає розряду на i - й операції;
З т i - тарифна ставка 1 розряду.
Таблиця 10 - Розрахунок оплати праці за відрядними розцінками
| Види робіт | Розряд робіт | Норма часу | Обсяг випуску виробів, шт. | Годинна тарифна ставка першого розряду, руб. на годину | Тарифний коефіцієнт | Річна оплата праці за відрядними розцінками, руб. |
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 |
| 1. Токарі | 3 | 4 | 1000 | 12 | 1,2 | 57600 |
| 2. Фрезерувальники | 3 | 5 | 1000 | 12 | 1,2 | 72000 |
| 3. Свердлувальника | 5 | 12 | 1000 | 12 | 1,53 | 220320 |
| 4. Шліфувальники | 4 | 25 | 1000 | 12 | 1,35 | 405000 |
| 5. Складальники | 5 | 23 | 1000 | 12 | 1,53 | 422280 |
| Разом: | Х | Х | Х | Х | Х | 1177200 |
Таблиця 11
Фонд заробітної плати персоналу
| Категорії персоналу | Оплата праці за відрядними розцінками | Зарплата за тарифними ставками і окладами | Премії, 25% | Додаткових ва зарплата, 25% | Всього оплата праці (гр.2 + гр.3 + гр.4 + гр.5) |
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 |
| 1. Робочі: | 1177200 | 138494,1 | 328923,5 | 263138,8 | 1907756,4 |
| основні виробничі робітники | 1177200 | Х | 294300 | 235440 | 1706940 |
| допоміжні | Х | 138494,1 | 34623,5 | 27698,8 | 200816,4 |
| 2. Керівники | Х | 207741,2 | 51935,3 | 41548,2 | 301224,7 |
| 3. Фахівці | Х | 138494,1 | 34623,5 | 27698,8 | 200816,4 |
| 4. Службовці | Х | 51935,3 | 12983,8 | 10387,1 | 75306,2 |
| 5. Інший персонал | Х | 17311,8 | 4328 | 3462,4 | 25102,2 |
| Разом: | 1177200 | 553976,5 | 432794,1 | 346235,3 | 2510205,9 |
Дані про поточні витрати на виробництво і реалізацію продукції за результатами раніше виконаних розділів оформимо в таблиці 12.
Таблиця 12
Витрати на виробництво (в розрахунку на річний випуск при повному освоєнні виробничої потужності)
| Елементи витрат | Сума, руб. | Питома вага, відсоток |
| 1. Матеріальні витрати | 1596142,6 | 33 |
| 2. Витрати на оплату праці, в тому числі: | 1177200 | 25 |
| 2.1. оплата праці | 1177200 | 25 |
| 3. Відрахування по єдиному соціальному податку (26% від рядка 2.1.) | 306072 | 6 |
| 4. Амортизаційні відрахування | 1431273,7 | 30 |
| 5. Інші витрати | 287916,3 | 6 |
| Разом поточні витрати на виробництво | 4798604,6 | 100 |
Матеріальні витрати були розраховані в таблиці 3, фонд оплати праці - у таблиці 10, амортизація - в таблиці 7, інші витрати приймаємо на рівні 6% від загальної суми витрат на виробництво.
Оскільки графік реалізації робіт передбачає збільшення обсягу продукції, що випускається, виділивши змінну і постійну частину у складі витрат, розрахувавши собівартість одиниці продукції і всієї випущеної продукції для періоду освоєння і повного завантаження виробничої потужності заповнимо таблицю 13.
Таблиця 13
Витрати на річний випуск продукції
| Елементи витрат | Освоєння | Повне використання потужності | ||||
| Всього (Гр.3 + гр.4) | умовно-змін ні | умовно-постійні ні | Всього (Гр.6 + гр.7) | умовно-змін ні | умовно-постійні ні | |
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 |
| 1. Матеріальні витрати всього, у тому числі: | 635264,7 | 411804,8 | 223459,9 | 1596142,6 | 1372682,7 | 223459,9 |
| 1.1. Сировина, матеріали, комплектуючі вироби, покупні напівфабрикати; | 335190 | 335190 | - | 1117300 | 1117300 | - |
| 1.2. Допоміжні матеріали; | 68634,1 | 4788,4 | 63845,7 | 79807,1 | 15961,4 | 63845,7 |
| 1.3. Паливо, енергія з боку | 231440,6 | 71826,4 | 159614,2 | 399035,5 | 239421,3 | 159614,2 |
| 2. Оплата праці, всього, | 1315347,9 | 512082 | 803265,9 | 2510205,9 | 1706940 | 803265,9 |
| 2.1. У тому числі: | 1315347,9 | 512082 | 803265,9 | 2510205,9 | 1706940 | 803265,9 |
| основних робочих | 512082 | 512082 | - | 1706940 | 1706940 | - |
| допоміжних | 200816,4 | - | 200816,4 | 200816,4 | - | 200816,4 |
| керівників | 301224,7 | - | 301224,7 | 301224,7 | - | 301224,7 |
| фахівців | 200816,4 | - | 200816,4 | 200816,4 | - | 200816,4 |
| службовців | 75306,2 | - | 75306,2 | 75306,2 | - | 75306,2 |
| іншого персоналу | 25102,2 | - | 25102,2 | 25102,2 | - | 25102,2 |
| 3. Відрахування по єдиному соціальному податку (ЄСП) | 341990,4 | 133141,3 | 208849,1 | 652653,5 | 443804,4 | 208849,1 |
| 4. Амортизаційні відрахування | 1431273,7 | - | 1431273,7 | 1431273,7 | - | 1431273,7 |
| 5. Інші витрати | 287916,3 | - | 287916,3 | 287916,3 | - | 287916,3 |
| Всього витрат: | 4011793 | 1057028,1 | 2954764,9 | 6478192 | 3523427,1 | 2954764,9 |
При освоєнні виробництва обсяг виробленої продукції у відповідності з вихідними даними менше, ніж при повному завантаженні потужності в другій і подальші роки виробництва продукції, тому загальна сума змінних витрат при освоєнні відповідно зменшено у порівнянні з повним використанням потужності, а величина постійних витрат при цьому однакова.
Таблиця 14 - Собівартість одиниці продукції (тис.р.)
| Елементи витрат | Освоєння | Повне іспользрваніе потужності | ||||
| Всього (Гр.3 + гр.4) | умовно-змін ні | умовно-постійні ні | Всього (Гр.6 + гр.7) | умовно-змін ні | умовно-постійні ні | |
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 |
| 1. Матеріальні витрати | 2117,6 | 1372,7 | 744,9 | 1596,1 | 1372,7 | 223,4 |
| 2. Оплата праці | 4384,5 | 1706,9 | 2677,6 | 2510,2 | 1706,9 | 803,3 |
| 3. ЄСП | 1140 | 443,8 | 696,2 | 652,6 | 443,8 | 208,8 |
| 4. Амортизаційні відрахування | 4770,9 | - | 4770,9 | 1431,3 | - | 1431,3 |
| 5. Інші витрати | 959,7 | - | 959,7 | 287,9 | - | 287,9 |
| Усього: | 13372,7 | 3523,4 | 9849,3 | 6478 | 3523,4 | 2954,8 |
1.6 Визначення виручки від реалізації продукції і критичного обсягу виробництва
Виручка від реалізації продукції визначається як добуток обсягу виробництва для відповідного періоду та ціни реалізації продукції без урахування податку на додану вартість.
Розрахунок ціни на продукцію, що випускається виконується виходячи з 80% рівня рентабельності продукції. Ціна підприємства (Ц перед) розраховується за формулою:
де С - собівартість одиниці продукції, в рублях;
Р с - рентабельність продукції, у відсотках.
Виручка від реалізації розраховується без урахування непрямих податків. Результати розрахунку заносимо в таблицю 15, і далі в ній же показуємо розрахунок прибутку від реалізації продукції і чистого прибутку. Ставка податку на прибуток приймається за чинним законодавством (24%).
Таблиця 15 - Звіт про прибуток і збитки
| Показники | Освоєння | Повна потужність |
| 1. Виручка від реалізації продукції без ПДВ і акцизів | 7221270 | 11660400 |
| 2. Собівартість реалізованої продукції (з таблиці 13) | 4011793 | 6478192 |
| 3. Прибуток від реалізації (рядок 1-рядок2) | 3209477 | 5182208 |
| 4. Податок на прибуток (24% від рядка 3) | 770274,5 | 1243729,9 |
| 5. Чистий прибуток (строка3-строка4) | 2439202,5 | 3938478,1 |
Далі слід визначити обсяг виробництва продукції, при якому підприємство тільки відшкодовує витрати на її виробництво і реалізацію (критичний обсяг виробництва, або точку беззбитковості).
Постійні витрати на виробництво і реалізацію були визначені в таблиці 13, змінні на одиницю продукції розраховані в таблиці 14, ціна одиниці продукції визначена з урахуванням заданого рівня рентабельності продукції.
Для побудови точки беззбитковості:
Критичний обсяг виробництва при освоєнні дорівнює 145, для повної потужності - 369 штук.
Межа безпеки (на скільки відсотків можна знизити обсяг продажів, не отримуючи збитків) для першого року дорівнює 52%, для другого та наступних 63,7%. Розрахунок точки беззбитковості проілюструємо графіком.
збитків
363 1000
Рис. 1 - Графік беззбитковості
Три головні лінії показують залежність змінних витрат, постійних витрат і виручки від обсягу виробництва. Точка критичного обсягу виробництва (N кр) показує обсяг виробництва, при якому величина виручки від реалізації (В р) дорівнює її повної собівартості (ν * N + С).
1.7. Розрахунок потреби в оборотних коштах
Розрахунок потреби в оборотних коштах вимагає точних даних про умови постачання матеріалів, організації розрахунків з постачальниками, нормах запасу і безлічі інших даних.
Для нашого укрупненого розрахунку використовуємо прямий метод для розрахунку потреби в оборотних коштах для створення виробничих запасів сировини, матеріалів, допоміжних матеріалів, запчастин, палива і непрямий метод розрахунку по всіх
Потреба в оборотних коштах для створення запасів визначимо за нормативом виробничих запасів:
Н нз = Q добу (N тз + N пз + N стр) = Q добу N з,
де Q добу - середньодобове споживання матеріалів;
N тз - Норма поточного запасу, дні;
N пз - норма підготовчого запасу, дні;
N з - норма запасу, дні.
Таблиця 16
Розрахунок потреби в оборотних коштах у складі виробничих запасів
| Найменування складових у складі запасів | Річні витрати, руб. | Середньодобова витрата, руб. / добу | Норма запасу, дні | Потреба, руб. | |||
| освоєння | повна потужність | освоєння | повна потужність | освоєння | повна потужність | ||
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 |
| 1. Основні матеріали | 335190 | 1117300 | 931,1 | 3103,6 | 30 | 27933 | 93108 |
| 2. Допоміжні матеріали | 68634,1 | 79807,1 | 190,7 | 221,7 | 60 | 11442 | 13302 |
| 3. Паливо, енергія з боку | 231440,6 | 399035,5 | 642,9 | 1108,4 | 60 | 38574 | 66504 |
| Разом: | 635264,7 | 1596142,6 | 1765 | 4433,7 | 150 | 77949 | 172914 |
Тривалість одного обороту (Д):
Якщо відома оборотність оборотних коштів у днях (Д) та обсяг реалізованої продукції за період, то можна визначити середній залишок оборотних коштів за період.
Для непрямого методу розрахунку вважаємо, що тривалість обороту за складовими оборотних засобів (Д):
- Незавершене виробництво - 45 днів
- Витрати майбутніх періодів - 10 днів
- Готова продукція на складах - 10 днів
- Дебіторська заборгованість - 30 днів
Знаючи тривалість періоду в календарних днях, обсяг реалізованої продукції, можна визначити потребу в складових оборотних коштів. Слід врахувати, що для розрахунку потреби в коштах для виробничих запасів, незавершеного виробництва, витрат майбутніх періодів, готової продукції обсяг продукції враховують за собівартістю, а для визначення розміру дебіторської заборгованості - по виручці від реалізації в оптових цінах підприємства.
Резерв грошових коштів (у вигляді готівки в касі або на банківських рахунках) може досягати 5% від оборотного капіталу.
Таблиця 17 - Розрахунок потреби в оборотних коштах (тис.р.)
| Составляюшей оборотних коштів | Потреба, руб. | |
| Освоєння | Повне використання потужності | |
| 1 | 2 | 3 |
| 1. Виробничі запаси | 77949 | 172914 |
| 2. Незавершене виробництво | 1671,6 | 809,8 |
| 3. Витрати майбутніх періодів | 371,5 | 179,9 |
| 4. Готова продукція на складах | 371,5 | 179,9 |
| 5. Дебіторська заборгованість | 601772,5 | 971700 |
| 6. Грошові кошти | 35901,9 | 60304,4 |
| Разом: | 718038 | 1206088 |
Для узгодження потреби в грошових коштах та їх джерелах необхідно виконати прогноз грошових потоків (таблиця 18). У нашому попередньому ТЕО приймаємо спрощення:
вся продукція виробляється, продається і оплачується покупцями в одному періоді, тобто протягом одного року;
після закінчення розрахункового періоду підприємство ліквідується, і підприємець отримує залишкову вартість основних фондів та суму вкладених у нього оборотних коштів.
Таблиця 18 - Таблиця грошових потоків
| Показники | Будівництво | Освоєння | Повна потужність | ||||
| рік 1 | рік 2 | рік 3 | рік 4 | рік 5 | рік 6 | ||
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 |
| 1. Приплив готівки (1.1. +1.2.) | 0 | 7221270 | 11660400 | 11660400 | 11660400 | 11660400 | 16804966,1 |
| 1.1. Дохід від продажу | х | 7221270 | 11660400 | 11660400 | 11660400 | 11660400 | 11660400 |
| 1.2. Залишкова вартість підприємства * | х | х | х | х | х | х | 5144566,1 |
| 2. Відтік готівки (2.1. +2.2. +2.3 .- 2.4. +2.5.) | 11014971,3 | 3838843,8 | 6290648,2 | 6290648,2 | 6290648,2 | 6290648,2 | 6290648,2 |
| 2.1. Інвестиції в основний капітал | 10296933,3 | х | х | х | х | х | х |
| 2.2. Вкладення в оборотний капітал | 718038 | 488050 | х | х | х | х | х |
| 2.3. Собівартість виробництва та реалізації продукції | х | 4011793 | 6478192 | 6478192 | 6478192 | 6478192 | 6478192 |
| 2.4. Втом числі амортизаційні відрахування | х | 1431273,7 | 1431273,7 | 1431273,7 | 1431273,7 | 1431273,7 | 1431273,7 |
| 2.5. Податки | х | 770274,5 | 1243729,9 | 1243729,9 | 1243729,9 | 1243729,9 | 1243729,9 |
| 3. Чистий грошовий потік (1-2) | -11014971,3 | 3382426,2 | 5369751,8 | 5369751,8 | 5369751,8 | 5369751,8 | 10514317,9 |
Залишкова вартість = інвестиції в осн. капітал + вкладення в оборотний капітал - Амортиз. відрахування · кількість років.
Всі складання основного капіталу розраховані нами в таблиці 6 «Структура основних засобів». Потреба в оборотному капіталі визначена в таблиці 17 для періоду освоєння, при збільшенні обсягу виробництва потрібно збільшити і розмір оборотних коштів, тобто в графі 4 таблиці 18 показується саме приріст потреби в оборотному капіталі підприємства. Дохід від продажів (виручка від реалізації), собівартість і сплачені податки міститися в таблиці 15. Амортизаційні відрахування не є виплатою, тому в розрахунку не є елементом відтоку коштів з підприємства.
1.9. Розрахунок основних техніко-економічних показників роботи підприємства
Основні техніко-економічні показники по проектованому підприємству розраховані для періоду освоєння і повного завантаження виробничої потужності зведені у таблиці 19.
Для розрахунку таблиці 19 використовуються такі показники як:
Виробіток на одного Обсяг реалізації продукції (грн.)
(Рублів на людину на рік) Середньосписочна чисельність ППП
Виробіток на одного Обсяг реалізації продукції (грн.)
(Рублів на людину на рік) Чисельність робітників
Фондовіддача - це основний синтетичний показник використання основних фондів. Відбиває знімання продукції з одного рубля первісної вартості основних фондів [2, с 25].
Вартість виробленої за період (за рік) продукції (грн.)
Середньорічна вартість основних фондів (грн.)
Фондомісткість - показник, зворотний фондовіддачі. Показує яка величина основних фондів припадає на рубль випущеної продукції [2, с 25].
Середньорічна вартість основних фондів (грн.)
Вартість виробленої за період (за рік) продукції (грн.)
Для характеристики прибутковості використовують показники рентабельності (прибутковості), що відображають відносний рівень прибутку.
Рентабельність виробництва (Р п) характеризує ефективність використання підприємством основних і оборотних коштів [2, с 62].
Прибуток від основної продукції
Середньорічна вартість основних і оборотних коштів
Рентабельність продукції (Р прод) характеризує ефективність витрат підприємства на виробництво і реалізацію окремих видів продукції [2, с 63].
За всієї продукції визначають рентабельність реалізованої продукції.
Прибуток на одиницю продукції
Середньорічна вартість основних і оборотних коштів
Рентабельність діяльності (Р д) відображає здатність фірми контролювати собівартість реалізованої продукції та її успіхи в політиці ціноутворення [2, с 63].
Прибуток · 100%
Виручка від реалізації продукції (Обсяг продажів)
Коефіцієнт оборотності оборотних засобів (До 0б) - кількість оборотів оборотних коштів протягом певного періоду (звичайно року) [2, с. 36].
Термін повернення вкладених коштів знаходиться як відношення суми вкладених коштів до приросту прибутку.
Таблиця 19 - Основні техніко - економічні показники
| Показники, од. вимірювання | Освоєння | Повна потужність |
| 1 | 2 | 3 |
| 1. Обсяг реалізації продукції, шт. | 300 | 1000 |
| 2. Обсяг реалізації продукції у вартісному вимірі, руб. | 7221270 | 11660400 |
| 3. Собівартість одиниці продукції, грн. | 13372,7 | 6478 |
| У тому числі: | ||
| умовно-постійні витрати | 9849,3 | 2954,8 |
| умовно-змінні витрати | 3523,4 | 3523,4 |
| 4. Середньорічна вартість основних виробничих фондів, руб. | 10296933,3 | 10296933,3 |
| 5. Середньорічний залишок оборотних коштів, грн. | 718038 | 1206088 |
| 6. Середньооблікова чисельність ППП, | 57 | 57 |
| У тому числі: | ||
| 6.1. Робітники | 46 | 46 |
| 6.2. Керівники | 3 | 3 |
| 6.3. Фахівці | 3 | 3 |
| 6.4. Службовці | 3 | 3 |
| 6.5. Інший персонал | 2 | 2 |
| 7. Фонд оплати праці персоналу, руб. | 4011793 | 6478192 |
| 8. Амортізаціооние відрахування, руб. | 1431273,7 | 1431273,7 |
| 9. Вартість щорічно споживаних у виробництві сировини, матеріалів, палива, енергії, руб. | 635264,7 | 1596142,6 |
| 10. Виробіток на одного працюючого, рублів на людину в рік | 126688,9 | 204568,4 |
| 11. Виробіток на одного робітника - відрядника, рублів на людину в рік | 156984,1 | 253487 |
| 12. Фондовіддача основних виробничих фондів, руб. / руб. | 0,7 | 1,13 |
| 13. Фондомісткість, грн. / руб. | 1,43 | 0,88 |
| 14. Рентабельність виробництва, відсоток | 29 | 47 |
| 15. Рентабельність продукції, відсоток | 80 | 80 |
| 16. Рентабельність діяльності, відсоток | 44 | 44 |
| 17. Коефіцієнт оборотності оборотних коштів | 10,06 | 9,67 |
| 18. Період обороту оборотних коштів, днів | 36 | 37 |
| 19. Термін повернення вкладених коштів, місяців | - | 32 |
Частина 2. Індивідуальне завдання
Оцінка ефективності витрат на рекламу
Складні проблеми завжди мають прості, легкі для розуміння неправильні рішення, що змушує дуже уважно і акуратно підходити до вирішення проблеми оцінки ефективності реклами.
Значна частина подається матеріалу була підготовлена і написана в 1994-96 роках. Проте в силу комплексу причин в період з 1996 по 1999 рік, питання, пов'язані: а) з оцінкою ефективності витрат на рекламу, б) з інформаційним і програмним забезпеченням медіапланування, не були затребувані. У 2000 році інтерес до проблеми суттєво зріс і це змусило повернутися до його розгляду «на новому витку».
Як показали результати дослідження рекламного ринку, наскільки відповідально рекламодавці (великі і середні) підходять до процедури визначення розмірів рекламного бюджету, настільки безвідповідально вони ставляться до проблеми організації ефективного витрачання бюджету. У свою чергу, проблему ефективного витрачання рекламних грошей неможливо вирішити без надійних процедур планування та оптимізації витрат.
Особи, що визначають фінансову політику фірми, готові довго особисто обговорювати питання про те, скільки фірма буде витрачати на рекламу. Після вирішення питання виникає поняття "рекламний бюджет" або "гроші, з якими попрощалися". На жаль, витрати на рекламу розглядаються саме як витрати, "неминучі витрати", а не як інвестиції ... Саме це суттєва відмінність і визначає недостатня увага до питань оцінки ефективності ... Витрати головне зробити, а інвестиціями необхідно управляти. Тільки із зміною ставлення до реклами зміниться ставлення до процедур оцінки ефективності витрат на рекламу.
Складність і нерозробленість питань, пов'язаних з оцінкою ефективності витрат на рекламу, а також необхідність реалізації індивідуального підходу в кожному конкретному випадку не дозволяє, як правило, давати готові рекомендації та поради.
В даний час, доречним здається виклад можливих підходів та варіантів вирішення питань аналізу ефективності рекламних заходів.
Ефективність витрат - це відношення кількісного вираження ефекту до витрат, цей ефект викликав. Основна частина проблеми при оцінці ефективності витрат на рекламу полягає у визначенні чисельника дробу. Базисом, основним джерелом проблеми є: по-перше - багатогранність і багатозадачність аналізованого процесу, тобто реклами. Реклама - це і інформаційний процес, і заходи щодо просування і збуту, і процес соціальної комунікації. По-друге - кінцева невизначеність процесу, на хід якого справляють істотний вплив досить велике число зовнішніх факторів.
У глобальному сенсі ефективність реклами - це ступінь досягнення поставлених перед рекламою цілей; отже, на операційному рівні поняття ефективності реклами для кожної цілі буде своє. Поняття ефективності реклами на операційному рівні і показники ефективності будуть залежати від цілей, які перед рекламою поставлені.
Багатозадачність і кінцева невизначеність - об'єктивне джерело проблем і труднощів аналізу ефективності витрат на рекламу.
Визначення ефективності реклами в цілому пов'язане з вивченням комплексу взаимовлияющих факторів, питань і проблем, виміряти які часто практично неможливо. Однак неможливість точного вимірювання загальної ефективності реклами зовсім не означає, що від досліджень ефективності необхідно відмовитися.
На практиці можна виділити три основні напрямки робіт з аналізу ефективності:
1. Аналіз комунікативної (інформаційної) ефективності рекламної кампанії, тобто як чисельник дробу розглядають число рекламних контактів, досягнута в результаті яких-небудь заходів;
2. Аналіз фінансової або комерційної ефективності - як відношення приросту обсягу збуту (прибутку, обороту) до витрат, які були для цього зроблені;
3. Оцінка якості рекламного матеріалу, тобто оцінка того, наскільки ефективно форма і зміст рекламного звернення дозволяють цього звернення виконувати покладену на нього функцію. Як правило, роботи з оцінки якості рекламного матеріалу є частиною процесу аналізу комунікативної ефективності.
Рекламне звернення характеризується певним змістом і формою, а також носієм або каналом поширення.
Оцінка, прогнозування комунікативної ефективності комплексу рекламних заходів - основа медіапланування.
Деякі рекламодавці думають, що медіапланування - це непотрібний грамотному російському бізнесменові процес, придуманий на Заході великими рекламними агентствами для викачування грошей з багатих клієнтів. І помиляються ... Медіапланування - важливий інструмент прогнозування, без використання якого працювати на ринку реклами в даний час складно, а завтра буде просто неможливо.
Для оцінки комунікативної ефективності рекламної кампанії потрібно (в загальному випадку) просто визначити скільки разів люди, яким було адресовано рекламне звернення побачили його. Основним джерелом об'єктивної інформації для оцінки комунікативної ефективності рекламної кампанії є результати досліджень спеціалізованих організацій. Фахівці «Гортис» в 1991 році, можливо, одні з перших в Росії почали вивчення проблем медіапланування.
Проблема вибору базового матеріалу для аналізу надзвичайно важлива, тому що початкова інформація повинна бути достовірною (точніше максимально адекватної фактичному стану описуваного об'єкта) і вимірюватися в одиницях, що дозволяють проводити подальші розрахунки.
Важливо зрозуміти, що незалежно від обсягу рекламного бюджету, гроші на оцінку ефективності рекламних зусиль витрачати необхідно. Все питання лише в обсязі вкладень у ці заходи.
Рекламодавцям, що витрачає на рекламу більше 50 000 USD на рік, економічно доцільно проводити спеціальні заходи з оцінки ефективності витрат, витрачати на це 5-10%% рекламного бюджету. Фірмам з малими рекламними бюджетами (від 500 до 1000 USD на місяць) економічно не вигідно замовляти «дослідження». Ці фірми більше потребують рекламному консалтингу, заснованому на стандартній інформації, що інтерпретується фахівцем. Фахівцем може і повинен виступати людина, що має достатній обсяг знань про рекламний ринок. Фахівець, що володіє інформацією, але погано орієнтується в предметній області, на посаду консультанта не годиться ...
Якість планування реклами і управління нею вирішальним чином залежить від надійності вимірювання результатів рекламної діяльності. Фундаментальних досліджень з проблеми ефективності реклами дуже мало. Досліджень залежності обсягу обороту (збуту) від асигнувань на рекламу і того менше, тому що основні зусилля в даній області спрямовані на вивчення суто інформаційних результатів реклами. Визначення інформаційної (комунікативної) ефективності дозволяє встановити, наскільки ефективно конкретне рекламне звернення передає цільової аудиторії намічені відомості чи формує бажану для рекламодавця точку зору.
Вивчення інформаційної (комунікативної) результативності реклами дає можливість поліпшити якість як змісту, так і форми подачі інформації, але воно нічого не говорить про вплив реклами на динаміку обороту.
Реклама є одним з багатьох, не завжди найважливішим, інструментом активізації продажів. Вже з цієї причини утруднена оцінка її ролі у збільшенні товарообігу. Крім того, перед рекламою можуть ставитися цілі, пов'язані з обігом лише побічно або не пов'язані зовсім. Слід враховувати, що крім комерційного реклама має і соціальний ефект.
Найпростіший метод визначення фінансової (економічної) ефективності рекламних оголошень грунтується на аналізі результатів експерименту, суть якого, в більшості випадків, зводиться до наступного. Вибираються два або більше порівнянних локальних ринку, на яких фірма здійснює свою діяльність протягом певного проміжку часу з різним ступенем рекламної підтримки (за інших рівних умов). Різниця торгових результатів співвідноситься з різницею в обсягах асигнувань на рекламу, на підставі цього і робиться висновок про величину вкладу реклами у зміну обороту фірми.
У більшості випадків фірма, з різних причин, не може дозволити собі подібний «найпростіший» метод, але завжди в розпорядженні фірми є експертно-аналітичні методи визначення економічної ефективності рекламних акцій або кампаній. Основна проблема - виділення «чистого ефекту реклами», тобто визначення тієї частки приросту обсягу збуту (прибуток), яка була забезпечена виключно рекламою в той період, за який враховуються витрати на рекламу.
Для виділення «чистого ефекту реклами» з метою подальшого визначення економічної ефективності реклами за методом «ефект / витрати» можна запропонувати наступну схему:
Причини зміни обсягу обороту (прибутку) поділяються на основну та інші:
Основна причина - рекламна кампанія фірми поточного періоду.
Інші фактори зміни обороту (прибутку) це:
ü вплив попередньої рекламної кампанії фірми або «перенесення рекламного впливу»;
ü інерція купівельного поведінки при виборі товару, тому що частина покупців роблять повторну покупку незалежно від додаткового обсягу рекламного впливу та інших інструментів маркетингу;
ü сезонні коливання - середня величина багаторічних змін збуту в період;
ü зміна деяких життєвих потреб і установок споживачів - експертна оцінка на основі аналізу змін у сукупному попиті регіону;
ü політична (військово-політична) ситуація в регіонах збуту - експертна оцінка на основі аналізу змін у сукупному попиті регіону;
ü рівень інфляційного очікування споживачів - прогнозовані або передбачувані темпи зростання ціни рекламованого товару в період, коли він збереже свої споживчі властивості;
ü екологічні катастрофи і стихійні лиха - експертна оцінка;
ü інші фактори в частині оцінки їх впливу на сукупний платоспроможний попит регіону.
Внесок факторів у приріст збуту можна визначити на основі експертних оцінок, для цього необхідно в кожному конкретному випадку аналізувати динаміку обсягів продажів, мати достатнє уявлення про загальноекономічну ситуацію в регіоні.
Подальша схема дій зовні досить проста - для того, щоб оцінити внесок рекламних заходів у зміну доходу (прибутку) із загального зміни фінансових результатів періоду віднімаються зміни, викликані іншими факторами.
Для аналізу фінансової ефективності можливе використання моделей, що описують зміни товарообігу в залежності від величини витрат на рекламу («Відаля-Вольфа», «Кюна» і т.п.) У моделях передбачається, що залежність товарообігу від асигнувань на рекламну діяльність можна виразити у вигляді функції, а якщо ця функція визначена і відома, можна розрахувати і величину асигнувань на рекламу, які забезпечать максимальний прибуток. Прийнято вважати, що графік цієї функції - S-подібна крива. Вперше модель подібного типу була описана М. Відалем і Х. Вольфом. У моделі Відаля-Вольфа обсяг реалізованого товару в період часу є функція від наступних факторів: витрат на рекламу; реакції збуту на рекламу; рівня насичення ринку рекламованими товарами; норми падіння обсягу реалізації за відсутності реклами.
Для порівняльного аналізу, можливо, корисний розрахунок показника ефективності витрат на рекламу (cost-efficiency index - CEI) в порівнянні з іншими компаніями-конкурентами.
де Vi і Vj - обсяг продажів фірм i і j відповідно за деякий період часу, а Ei та Ej обсяг витрат на рекламу цих фірм за той же період.
Приклад розрахунку досить простий.
Фірми «1» і «2» - конкуренти, що випускають товари однієї групи.
Фірма-1: обсяг продажів за рік 5 млн. USD, витрати на рекламу 200 тис. USD.
Фірма-2: обсяг продажів за рік 2 млн. USD, витрати на рекламу 50 тис. USD.
Показник ефективності витрат на рекламу Фірми-1 (CEI_1) щодо Фірми-2 розраховується як відношення 25 до 40 = 0.625, а показник ефективності витрат на рекламу Фірми-2 (CEI_2) щодо Фірми-1 буде дорівнює зворотному відношенню 40 до 25 = 1.6. Отже, на думку Індексу, 50 тис. USD Фірми-1 начебто працюють ефективніше, ніж сума в чотири рази більша в Фірми-2.
Роботи з аналізу фінансової ефективності витрат на рекламу, як правило, проводяться структурними підрозділами рекламодавців, тому що при такому підході виключається можливість витоку «комерційної інформації», крім того, у внутрішнє життя колективу фірми не вносяться елементи знервованості, пов'язані з публічною оцінкою роботи деяких співробітників (як правило, наближених до керівництва). Але в цьому випадку ситуація нагадує перевірку діяльності бухгалтера, здійснювану самим бухгалтером, з наданням звіту в бухгалтерію, а копії - керівництву ...
Проілюструємо вплив змін величини рекламного бюджету на обсяг продажів за умови, що фірма працює на конкурентному ринку, а початкові обсяги реклами не рівні нулю (рівні або трохи менше за середньоринкові).
Графік ілюструє залежність змін - збільшення річного обсягу реклами в 4 рази призвело до зростання обсягів реалізації в 2.5 рази.
Якщо початковий обсяг реклами був 2000 USD на місяць, а обсяг реалізації 50 тис. USD / міс., То економічна доцільність активізації рекламних зусиль очевидна. Додаткові 70-75 тис. USD / рік, вкладені в рекламу, дозволили фірмі збільшити обсяг реалізації на 900 тис. USD / рік.
Ризик у рекламній діяльності насамперед обумовлений можливістю неефективного використання грошей. Погана реклама може відлякати існуючих споживачів і зменшити шанси залучення нових.
Висновок
З розрахунків представлених в таблицях частини першої, можна судити про доцільність створення нового виробництва. У цьому розділі були зроблені розрахунки потреби в сировині, в матеріалах і комплектуючих виробах на одиницю продукції, потреби в матеріальних ресурсах на річний випуск, а також розрахунки матеріальних витрат на виробництво продукції. Був визначений розмір початкових інвестиційних витрат і суми амортизаційних відрахувань.
Також було проведено розрахунок чисельності основних робітників, розрахунок чисельності персоналу підприємства, розрахунок оплати праці за відрядними розцінками і розрахунок фонду заробітної плати персоналу. Зроблені розрахунки витрат на виробництво продукції, витрат на річний випуск продукції.
Зроблено розрахунок точки беззбитковості, при якому підприємство тільки відшкодовує витрати на її виробництво і реалізацію. Був проведений розрахунок потреби в оборотних коштах і проведений прогноз грошових потоків підприємства.
Аналізуючи розрахунки першій частині даного курсового проекту, робимо висновок, що проектоване підприємство є фондомісткість, капіталомістким, рентабельним, енергоємним, трудомістким, оскільки:
- Чистий грошовий потік позитивний і дорівнює 5369751,8 рублів;
- Рентабельність виробництва змінилася з 29% до 47%;
- Фондовіддача основних виробничих фондів з моменту освоєння збільшилася з 0,7 до 1,13, це говорить про поліпшення використання основних фондів;
- Амортизаційні відрахування склали 1431273,7;
- Термін повернення вкладених коштів становить 32 місяці;
Для запуску проекту необхідно:
- 57 осіб, з них 46 робочих
- 36 одиниць устаткування (первісна вартість якого дорівнює 4324712 рублів)
- Будівлі, споруди, передавальні пристрої на суму - 10296933,3 рублів
Дані висновки свідчать про доцільність створення підприємства, що проектується.
У другій частині курсового проекту була розкрита тема: «Оцінка ефективності витрат на рекламу».
Було виявлено, що проблему ефективного витрачання рекламних грошей неможливо вирішити без надійних процедур планування та оптимізації витрат. Дано основні поняття, такі як ефективність витрат, реклама, ефективність реклами. Об'єктивним джерелом проблем і труднощів аналізу ефективності витрат на рекламу є багатозадачність і кінцева невизначеність.
Визначення ефективності реклами в цілому пов'язане з вивченням комплексу взаимовлияющих факторів. Можна виділити три основні напрямки робіт з аналізу ефективності:
1. Аналіз комунікативної (інформаційної) ефективності рекламної кампанії.
2. Аналіз фінансової або комерційної ефективності.
3. Оцінка якості рекламного матеріалу.
Оцінкою комунікативної ефективності комплексу рекламних заходів є основа медіапланування.
Найпростішим методом визначення фінансової ефективності рекламних оголошень є аналіз результатів експерименту. Для аналізу фінансової ефективності можливе використання моделей, що описують зміни товарообігу в залежності від величини витрат на рекламу («Відаля-Вольфа», «Кюна» і т.п.).
Іноді підприємство не може собі дозволити «найпростіший» метод, але завжди є експертно-аналітичні методи.
Додаток Б
Розподіл основних фондів по амортизаційних групах
Додаток В
Діючі тарифні сітки
Додаток Г
Список літератури:
1. Зайцев Н.Л. Економіка промислового підприємства: Підручник, 2-е вид., Перераб. і доп. - М.: ИНФРА-М, 2000.
2. Фокіна О.М. Економіка підприємства: Конспект лекцій / Воронеж: ІММіФ, 2003. - 96 с.
3. Економіка підприємства (фірми): Підручник / За ред. проф. О.І. Волкова і доц. О.В. Дев'яткіна. - 3-е изд., Перераб. і доп. - М.: ИНФРА-М, 2004. - 601 с. - (Вища освіта).
4. Петрович І.М., Атаманчук Р.П. Виробнича потужність і економіка підприємства, 1997.
5. Економіка підприємства: Підручник / / під ред. Проф. Н.А. Сафронова .- М.: «МАУП», 2001.
6. Асаул А.М. Організація підприємницької діяльності - СПб: Питер, 2005.
7. Економіка підприємства: Підручник для вузів / Л.Я. Аврашко, В.В. Адамчук. 1996р.
8. Аналіз господарської діяльності підприємства: Учеб. Посібник / Г.В.Савіцкая.-7-е вид., Испр. - Мн.: Нове знання, 2002.-704с. - (Економічне обгрунтування).
9. Панкратов Ф.Г., Баженов Ю.К., Серьогіна Т.К., Шахурин В.Г. Рекламна діяльність: Підручник для студентів вищих закладів, 2-е вид., Перераб. і доп. - М.: Інформаційно-впроваджувальний центр «Маркетинг», 2000 - 364 с.
10. Хруцький В.Є., Корнєєва І.В. Сучасний маркетинг: Настільна книга по дослідженню ринку: Навчальний посібник. - 3-е изд., Перераб. і доп. М.: Фінанси і статистика, 2005. - 560 с.: Іл.
1. Аналіз комунікативної (інформаційної) ефективності рекламної кампанії, тобто як чисельник дробу розглядають число рекламних контактів, досягнута в результаті яких-небудь заходів;
2. Аналіз фінансової або комерційної ефективності - як відношення приросту обсягу збуту (прибутку, обороту) до витрат, які були для цього зроблені;
3. Оцінка якості рекламного матеріалу, тобто оцінка того, наскільки ефективно форма і зміст рекламного звернення дозволяють цього звернення виконувати покладену на нього функцію. Як правило, роботи з оцінки якості рекламного матеріалу є частиною процесу аналізу комунікативної ефективності.
Рекламне звернення характеризується певним змістом і формою, а також носієм або каналом поширення.
Комунікативна ефективність.
Визначення комунікативної (інформаційної) ефективності дозволяє встановити наскільки ефективно конкретне рекламне звернення передає цільової аудиторії намічені відомості чи формує бажану для рекламодавця точку зору.Оцінка, прогнозування комунікативної ефективності комплексу рекламних заходів - основа медіапланування.
Деякі рекламодавці думають, що медіапланування - це непотрібний грамотному російському бізнесменові процес, придуманий на Заході великими рекламними агентствами для викачування грошей з багатих клієнтів. І помиляються ... Медіапланування - важливий інструмент прогнозування, без використання якого працювати на ринку реклами в даний час складно, а завтра буде просто неможливо.
Для оцінки комунікативної ефективності рекламної кампанії потрібно (в загальному випадку) просто визначити скільки разів люди, яким було адресовано рекламне звернення побачили його. Основним джерелом об'єктивної інформації для оцінки комунікативної ефективності рекламної кампанії є результати досліджень спеціалізованих організацій. Фахівці «Гортис» в 1991 році, можливо, одні з перших в Росії почали вивчення проблем медіапланування.
Проблема вибору базового матеріалу для аналізу надзвичайно важлива, тому що початкова інформація повинна бути достовірною (точніше максимально адекватної фактичному стану описуваного об'єкта) і вимірюватися в одиницях, що дозволяють проводити подальші розрахунки.
Важливо зрозуміти, що незалежно від обсягу рекламного бюджету, гроші на оцінку ефективності рекламних зусиль витрачати необхідно. Все питання лише в обсязі вкладень у ці заходи.
Рекламодавцям, що витрачає на рекламу більше 50 000 USD на рік, економічно доцільно проводити спеціальні заходи з оцінки ефективності витрат, витрачати на це 5-10%% рекламного бюджету. Фірмам з малими рекламними бюджетами (від 500 до 1000 USD на місяць) економічно не вигідно замовляти «дослідження». Ці фірми більше потребують рекламному консалтингу, заснованому на стандартній інформації, що інтерпретується фахівцем. Фахівцем може і повинен виступати людина, що має достатній обсяг знань про рекламний ринок. Фахівець, що володіє інформацією, але погано орієнтується в предметній області, на посаду консультанта не годиться ...
Якість планування реклами і управління нею вирішальним чином залежить від надійності вимірювання результатів рекламної діяльності. Фундаментальних досліджень з проблеми ефективності реклами дуже мало. Досліджень залежності обсягу обороту (збуту) від асигнувань на рекламу і того менше, тому що основні зусилля в даній області спрямовані на вивчення суто інформаційних результатів реклами. Визначення інформаційної (комунікативної) ефективності дозволяє встановити, наскільки ефективно конкретне рекламне звернення передає цільової аудиторії намічені відомості чи формує бажану для рекламодавця точку зору.
Вивчення інформаційної (комунікативної) результативності реклами дає можливість поліпшити якість як змісту, так і форми подачі інформації, але воно нічого не говорить про вплив реклами на динаміку обороту.
Фінансова ефективність.
Основний метод оцінки фінансової (економічної) ефективності реклами, заснований на визначенні додаткового прибутку, отриманого за рахунок реклами, і зіставленні цих обсягів з витратами на рекламу.Реклама є одним з багатьох, не завжди найважливішим, інструментом активізації продажів. Вже з цієї причини утруднена оцінка її ролі у збільшенні товарообігу. Крім того, перед рекламою можуть ставитися цілі, пов'язані з обігом лише побічно або не пов'язані зовсім. Слід враховувати, що крім комерційного реклама має і соціальний ефект.
Найпростіший метод визначення фінансової (економічної) ефективності рекламних оголошень грунтується на аналізі результатів експерименту, суть якого, в більшості випадків, зводиться до наступного. Вибираються два або більше порівнянних локальних ринку, на яких фірма здійснює свою діяльність протягом певного проміжку часу з різним ступенем рекламної підтримки (за інших рівних умов). Різниця торгових результатів співвідноситься з різницею в обсягах асигнувань на рекламу, на підставі цього і робиться висновок про величину вкладу реклами у зміну обороту фірми.
У більшості випадків фірма, з різних причин, не може дозволити собі подібний «найпростіший» метод, але завжди в розпорядженні фірми є експертно-аналітичні методи визначення економічної ефективності рекламних акцій або кампаній. Основна проблема - виділення «чистого ефекту реклами», тобто визначення тієї частки приросту обсягу збуту (прибуток), яка була забезпечена виключно рекламою в той період, за який враховуються витрати на рекламу.
Для виділення «чистого ефекту реклами» з метою подальшого визначення економічної ефективності реклами за методом «ефект / витрати» можна запропонувати наступну схему:
Причини зміни обсягу обороту (прибутку) поділяються на основну та інші:
Основна причина - рекламна кампанія фірми поточного періоду.
Інші фактори зміни обороту (прибутку) це:
ü вплив попередньої рекламної кампанії фірми або «перенесення рекламного впливу»;
ü інерція купівельного поведінки при виборі товару, тому що частина покупців роблять повторну покупку незалежно від додаткового обсягу рекламного впливу та інших інструментів маркетингу;
ü сезонні коливання - середня величина багаторічних змін збуту в період;
ü зміна деяких життєвих потреб і установок споживачів - експертна оцінка на основі аналізу змін у сукупному попиті регіону;
ü політична (військово-політична) ситуація в регіонах збуту - експертна оцінка на основі аналізу змін у сукупному попиті регіону;
ü рівень інфляційного очікування споживачів - прогнозовані або передбачувані темпи зростання ціни рекламованого товару в період, коли він збереже свої споживчі властивості;
ü екологічні катастрофи і стихійні лиха - експертна оцінка;
ü інші фактори в частині оцінки їх впливу на сукупний платоспроможний попит регіону.
Внесок факторів у приріст збуту можна визначити на основі експертних оцінок, для цього необхідно в кожному конкретному випадку аналізувати динаміку обсягів продажів, мати достатнє уявлення про загальноекономічну ситуацію в регіоні.
Подальша схема дій зовні досить проста - для того, щоб оцінити внесок рекламних заходів у зміну доходу (прибутку) із загального зміни фінансових результатів періоду віднімаються зміни, викликані іншими факторами.
Для аналізу фінансової ефективності можливе використання моделей, що описують зміни товарообігу в залежності від величини витрат на рекламу («Відаля-Вольфа», «Кюна» і т.п.) У моделях передбачається, що залежність товарообігу від асигнувань на рекламну діяльність можна виразити у вигляді функції, а якщо ця функція визначена і відома, можна розрахувати і величину асигнувань на рекламу, які забезпечать максимальний прибуток. Прийнято вважати, що графік цієї функції - S-подібна крива. Вперше модель подібного типу була описана М. Відалем і Х. Вольфом. У моделі Відаля-Вольфа обсяг реалізованого товару в період часу є функція від наступних факторів: витрат на рекламу; реакції збуту на рекламу; рівня насичення ринку рекламованими товарами; норми падіння обсягу реалізації за відсутності реклами.
Для порівняльного аналізу, можливо, корисний розрахунок показника ефективності витрат на рекламу (cost-efficiency index - CEI) в порівнянні з іншими компаніями-конкурентами.
де Vi і Vj - обсяг продажів фірм i і j відповідно за деякий період часу, а Ei та Ej обсяг витрат на рекламу цих фірм за той же період.
Приклад розрахунку досить простий.
Фірми «1» і «2» - конкуренти, що випускають товари однієї групи.
Фірма-1: обсяг продажів за рік 5 млн. USD, витрати на рекламу 200 тис. USD.
Фірма-2: обсяг продажів за рік 2 млн. USD, витрати на рекламу 50 тис. USD.
Показник ефективності витрат на рекламу Фірми-1 (CEI_1) щодо Фірми-2 розраховується як відношення 25 до 40 = 0.625, а показник ефективності витрат на рекламу Фірми-2 (CEI_2) щодо Фірми-1 буде дорівнює зворотному відношенню 40 до 25 = 1.6. Отже, на думку Індексу, 50 тис. USD Фірми-1 начебто працюють ефективніше, ніж сума в чотири рази більша в Фірми-2.
Роботи з аналізу фінансової ефективності витрат на рекламу, як правило, проводяться структурними підрозділами рекламодавців, тому що при такому підході виключається можливість витоку «комерційної інформації», крім того, у внутрішнє життя колективу фірми не вносяться елементи знервованості, пов'язані з публічною оцінкою роботи деяких співробітників (як правило, наближених до керівництва). Але в цьому випадку ситуація нагадує перевірку діяльності бухгалтера, здійснювану самим бухгалтером, з наданням звіту в бухгалтерію, а копії - керівництву ...
Проілюструємо вплив змін величини рекламного бюджету на обсяг продажів за умови, що фірма працює на конкурентному ринку, а початкові обсяги реклами не рівні нулю (рівні або трохи менше за середньоринкові).
Графік ілюструє залежність змін - збільшення річного обсягу реклами в 4 рази призвело до зростання обсягів реалізації в 2.5 рази.
Якщо початковий обсяг реклами був 2000 USD на місяць, а обсяг реалізації 50 тис. USD / міс., То економічна доцільність активізації рекламних зусиль очевидна. Додаткові 70-75 тис. USD / рік, вкладені в рекламу, дозволили фірмі збільшити обсяг реалізації на 900 тис. USD / рік.
Ризик у рекламній діяльності насамперед обумовлений можливістю неефективного використання грошей. Погана реклама може відлякати існуючих споживачів і зменшити шанси залучення нових.
Висновок
З розрахунків представлених в таблицях частини першої, можна судити про доцільність створення нового виробництва. У цьому розділі були зроблені розрахунки потреби в сировині, в матеріалах і комплектуючих виробах на одиницю продукції, потреби в матеріальних ресурсах на річний випуск, а також розрахунки матеріальних витрат на виробництво продукції. Був визначений розмір початкових інвестиційних витрат і суми амортизаційних відрахувань.
Також було проведено розрахунок чисельності основних робітників, розрахунок чисельності персоналу підприємства, розрахунок оплати праці за відрядними розцінками і розрахунок фонду заробітної плати персоналу. Зроблені розрахунки витрат на виробництво продукції, витрат на річний випуск продукції.
Зроблено розрахунок точки беззбитковості, при якому підприємство тільки відшкодовує витрати на її виробництво і реалізацію. Був проведений розрахунок потреби в оборотних коштах і проведений прогноз грошових потоків підприємства.
Аналізуючи розрахунки першій частині даного курсового проекту, робимо висновок, що проектоване підприємство є фондомісткість, капіталомістким, рентабельним, енергоємним, трудомістким, оскільки:
- Чистий грошовий потік позитивний і дорівнює 5369751,8 рублів;
- Рентабельність виробництва змінилася з 29% до 47%;
- Фондовіддача основних виробничих фондів з моменту освоєння збільшилася з 0,7 до 1,13, це говорить про поліпшення використання основних фондів;
- Амортизаційні відрахування склали 1431273,7;
- Термін повернення вкладених коштів становить 32 місяці;
Для запуску проекту необхідно:
- 57 осіб, з них 46 робочих
- 36 одиниць устаткування (первісна вартість якого дорівнює 4324712 рублів)
- Будівлі, споруди, передавальні пристрої на суму - 10296933,3 рублів
Дані висновки свідчать про доцільність створення підприємства, що проектується.
У другій частині курсового проекту була розкрита тема: «Оцінка ефективності витрат на рекламу».
Було виявлено, що проблему ефективного витрачання рекламних грошей неможливо вирішити без надійних процедур планування та оптимізації витрат. Дано основні поняття, такі як ефективність витрат, реклама, ефективність реклами. Об'єктивним джерелом проблем і труднощів аналізу ефективності витрат на рекламу є багатозадачність і кінцева невизначеність.
Визначення ефективності реклами в цілому пов'язане з вивченням комплексу взаимовлияющих факторів. Можна виділити три основні напрямки робіт з аналізу ефективності:
1. Аналіз комунікативної (інформаційної) ефективності рекламної кампанії.
2. Аналіз фінансової або комерційної ефективності.
3. Оцінка якості рекламного матеріалу.
Оцінкою комунікативної ефективності комплексу рекламних заходів є основа медіапланування.
Найпростішим методом визначення фінансової ефективності рекламних оголошень є аналіз результатів експерименту. Для аналізу фінансової ефективності можливе використання моделей, що описують зміни товарообігу в залежності від величини витрат на рекламу («Відаля-Вольфа», «Кюна» і т.п.).
Іноді підприємство не може собі дозволити «найпростіший» метод, але завжди є експертно-аналітичні методи.
Додаток Б
Розподіл основних фондів по амортизаційних групах
| Елементи основних фондів | Номер групи | У відсотках |
| Будинки | Десята | 3 |
| Споруди | П'ята | 10 |
| Машини та обладнання | Третя | 20 |
| Транспортні засоби | Третя | 20 |
| Виробничий і господарський інвентар | Четверта | 20 |
| Інші види основних фондів | Четверта | 20 |
Діючі тарифні сітки
| Тарифний коефіцієнт | Розряди | |||||||
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | |
| Особливо складні роботи (I група) | 1,0 | 1,07 | 1,20 | 1,35 | 1,53 | 1,8 | 1,89 | 2,01 |
| Верстатники з холодної обробки металів (II група) | 1,0 | 1,08 | 1,20 | 1,35 | 1,53 | 1,78 | - | - |
| Решта робітників (III група) | 1,0 | 1,1 | 1,22 | 1,36 | 1,56 | 1,82 | - | - |
| Категорії персоналу підприємства | Питома вага в чисельності промислово-виробничого персоналу | Питома вага у фонді оплати праці,% |
| 1 | 2 | 3 |
| 1. Робітники всього | 85 | 76 |
| в тому числі: | ||
| основні | 75 | 68 |
| допоміжні | 10 | 8 |
| 2. Керівники | 4 | 12 |
| 3. Фахівці | 5 | 8 |
| 4. Службовці | 4 | 3 |
| 5. Інший персонал | 2 | 1 |
| Усього: | 100 | 100 |
Список літератури:
1. Зайцев Н.Л. Економіка промислового підприємства: Підручник, 2-е вид., Перераб. і доп. - М.: ИНФРА-М, 2000.
2. Фокіна О.М. Економіка підприємства: Конспект лекцій / Воронеж: ІММіФ, 2003. - 96 с.
3. Економіка підприємства (фірми): Підручник / За ред. проф. О.І. Волкова і доц. О.В. Дев'яткіна. - 3-е изд., Перераб. і доп. - М.: ИНФРА-М, 2004. - 601 с. - (Вища освіта).
4. Петрович І.М., Атаманчук Р.П. Виробнича потужність і економіка підприємства, 1997.
5. Економіка підприємства: Підручник / / під ред. Проф. Н.А. Сафронова .- М.: «МАУП», 2001.
6. Асаул А.М. Організація підприємницької діяльності - СПб: Питер, 2005.
7. Економіка підприємства: Підручник для вузів / Л.Я. Аврашко, В.В. Адамчук. 1996р.
8. Аналіз господарської діяльності підприємства: Учеб. Посібник / Г.В.Савіцкая.-7-е вид., Испр. - Мн.: Нове знання, 2002.-704с. - (Економічне обгрунтування).
9. Панкратов Ф.Г., Баженов Ю.К., Серьогіна Т.К., Шахурин В.Г. Рекламна діяльність: Підручник для студентів вищих закладів, 2-е вид., Перераб. і доп. - М.: Інформаційно-впроваджувальний центр «Маркетинг», 2000 - 364 с.
10. Хруцький В.Є., Корнєєва І.В. Сучасний маркетинг: Настільна книга по дослідженню ринку: Навчальний посібник. - 3-е изд., Перераб. і доп. М.: Фінанси і статистика, 2005. - 560 с.: Іл.