Технологія проведення фінансового аналізу

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

ТЕХНОЛОГІЯ ПРОВЕДЕННЯ ФІНАНСОВОГО АНАЛІЗУ КОМЕРЦІЙНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ
Д. І. СИЧ,
1. ФІНАНСОВИЙ АНАЛІЗ ПІДПРИЄМСТВА
Фінансовий аналіз підприємства - один з основних фінансових інструментів для управління підприємством. Гроші - зручний критерій для аналізу фінансових наслідків прийнятих рішень, обраної стратегії і політики підприємства, його планів.
Майбутнє фірми, її успіх залежать в першу чергу від ефективності управління фінансовими потоками. Становлення ринкових відносин надало підприємствам економічну самостійність, що передбачає необхідність у вивченні фінансової звітності як своєї, так і своїх ділових партнерів і можливих контрагентів для оцінки прибутковості та платоспроможності.
Фінансовий стан являє собою сукупність показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів. Аналіз фінансового становища - це частина фінансового аналізу, який в свою чергу є складовою частиною загального, повного аналізу господарської діяльності. Поділ аналізу господарської діяльності на фінансовий і управлінський обумовлено поділом системи обліку на бухгалтерський та управлінський. Користувачами аналізу фінансового стану можуть бути:
- Безпосередньо працівники управління підприємства;
- Особи, які можуть безпосередньо не працювати на підприємстві, але мають прямий фінансовий інтерес: акціонери, інвестори, покупці та продавці продукції, різні кредитори;
- Особи, що мають непрямий фінансовий інтерес: податкові служби, різноманітні фінансові інститути (біржі, асоціації тощо), органи статистики та ін
Прийнято виділяти два види фінансового аналізу: внутрішній і зовнішній. Внутрішній аналіз проводиться працівниками підприємства. Інформаційна база його включає будь-яку інформацію підприємства, корисну для прийняття управлінських рішень.
Фінансовий аналіз, що грунтується на даних бухгалтерської звітності, носить характер зовнішнього аналізу, тобто проведеного за межами підприємства. Аналітики, які проводять зовнішній аналіз фінансового стану підприємства, не мають доступу до внутрішньої інформації фірми, і тому даний аналіз менш деталізований і більш формалізований. Основний зміст зовнішнього фінансового аналізу становить:
- Аналіз абсолютних показників прибутку;
- Аналіз відносних показників рентабельності;
- Аналіз фінансового стану, ринкової стійкості, ліквідності балансу, платоспроможності підприємства;
- Аналіз ефективності використання позикового капіталу;
- Рейтингова оцінка фінансового стану підприємства.
Інформаційною базою зовнішнього фінансового аналізу є:
а) бухгалтерський баланс - форма 1;
б) звіт про прибутки і збитки - форма 2;
в) звіт про зміни капіталу - форма 3;
г) звіт про рух грошових коштів - форма 4;
д) додаток до бухгалтерського балансу - форма 5.
Крім того, для проведення експрес-аналізу фінансового стану і платоспроможності організацією можуть бути використані дані форми державної статистичної звітності 2-ф "Звіт про склад коштів та джерела їх утворення", форми 5-ф "Звіт про фінансові результати" і форми 6-ф "Звіт про стан розрахунків", а також звіт про цільове використання отриманих коштів ф. 6.
Завданнями фінансового аналізу є:
- Подання єдиної картини руху грошових коштів усередині підприємства, а також між підприємством, клієнтами і постачальниками;
- Показ впливу джерел фінансових коштів підприємства та напрямки їх використання (гроші отримані і витрачені) на хронічний або періодично виникає нестача грошових коштів. Інакше кажучи, розуміння наслідків прийнятих рішень;
- Бачення больових точок підприємства виходячи з того, як рухаються гроші: куди вони інвестовані (де "заморожені") і чи ефективно використовуються; як гроші заробляються і чому їх періодично не вистачає? Для керівника це вкрай важливо.
Фінансовий аналіз - це застосування аналітичних інструментів і методик до даних фінансової та економічної звітності підприємства і отримання інформації, необхідної для оцінки минулих і прийняття майбутніх управлінських рішень.
Фінансовий аналіз використовується для:
- Своєчасного виявлення негативних тенденцій фінансового стану та їх причин;
- Порівняння фінансового стану підприємства з фінансовим становищем підприємств-конкурентів;
- Прийняття рішень щодо цілеспрямованого зміни фінансового стану в залежності від поточних оцінок.
Гроші і прибуток взаємопов'язані як ліквідність (платоспроможність) і прибутковість підприємства. Тому й фінансова аналітична робота включає дослідження:
- Економіки підприємства, або прибутковості (ефективності) діяльності;
- Фінансів підприємства, тобто визначення можливості фінансувати виробництво, створювати умови для його розвитку і збереження ліквідності.
На будь-якому підприємстві виникають дві проблеми: прибутковість плюс прибутковість у майбутньому і дотримання платоспроможності. Поєднання прибутковості підприємства з його фінансовою стабільністю на практиці - справа не проста. Цим необхідно займатися спеціально і використовувати для цієї мети фінансово-економічні інструменти.
1.1 Зміст фінансового аналізу
Напрямки проведення фінансового аналізу можна розділити на 3 частини:
- Фінансові результати діяльності підприємства в динаміці, його ділова активність;
- Фінансовий стан (ліквідність і платоспроможність) підприємства і його фінансова стійкість;
- Фінансовий аналіз запасів і потоків фінансових коштів.
Для підприємства в першу чергу важливі прибуток та тенденції її зміни, тобто фінансові результати його діяльності. Фінансовий аналіз випливає з аналізу прибутку. Він стає важливим, якщо аналіз прибутку в минулому показує негативні тенденції. Фінансовий аналіз стає важливіше аналізу прибутку, якщо негативна тенденція в прибутку зберігається. Крім того, фінансова забезпеченість підприємства - проблема не минулого, а питання майбутнього. Ознаки майбутнього успіху або невдач лежать у звітності підприємства. Важливо виявити тенденцію заздалегідь, встановити її перші ознаки або сигнали.
Другий напрямок аналізу відповідає на питання: куди підприємство інвестує (де заморожені гроші); якими джерелами (власними чи позиковими) користується; яка політика і філософія фінансування; як швидко (чи правильно) рухаються гроші з моменту придбання ресурсів до отримання платежів за готову продукцію.
Власне фінансовий аналіз (третій напрямок) подає інформацію про рух фінансових коштів і ресурсів (власних і позикових) і характеризує процеси фінансування поточної діяльності та інвестування, а також рух грошових коштів по підприємству. Такий аналіз проводиться на базі спеціальних фінансових розрахунків і розрахунків по фінансуванню (балансу руху, балансу змін та звіту про рух грошових коштів).
1.2 Методики фінансового аналізу, пропоновані чинним білоруським законодавством
Інструкція розрахунку вартості чистих активів організації, затверджена Наказом Міністерства фінансів Республіки Білорусь від 20.01.2000 N 24 (зі змінами та доповненнями).
Вартість чистих активів визначається шляхом вирахування із суми активів організації, що приймаються до розрахунку, суми її пасивів.
Активи, що приймаються до розрахунку, - це грошове і не грошове майно організації, до складу якого включаються за балансовою вартістю:
1) основні засоби - за залишковою вартістю з урахуванням проведених переоцінок відповідно до законодавства Республіки Білорусь;
2) нематеріальні активи - за залишковою вартістю;
3) вкладення у необоротні активи - у сумі фактичних витрат організації з урахуванням проведених переоцінок відповідно до законодавства Республіки Білорусь;
4) запаси й витрати в такій оцінці:
сировину, матеріали, незавершене виробництво - за фактичною вартістю з урахуванням сум відхилень, що виникли при придбанні сировини, матеріалів, і сум податку на додану вартість;
майно, що є засобами праці і що відноситься до окремих предметів у складі оборотних коштів, приймається до розрахунку за залишковою вартістю;
витрати майбутніх періодів - у сумі фактичних витрат;
5) готову продукцію і товари - у сумі фактичної собівартості. Товари можуть прийматися за купівельною вартістю, якщо при оприбуткуванні товарів у їх вартість не включаються транспортно-заготівельні витрати;
6) товари відвантажені - за повної виробничої собівартості;
7) дебіторська заборгованість, за винятком заборгованості учасників (засновників) за їхніми вкладами до статутного фонду, - у фактичному її розмірі.
При утворенні організацією резервів по сумнівних боргах показники дебіторської заборгованості, у зв'язку з якими вони створені, приймаються з розрахунку з відповідним зменшенням їх балансової вартості на вартість даних резервів;
8) фінансові вкладення - в сумі фактичних витрат інвестора;
9) грошові кошти - у розмірі фактичних залишків грошових коштів у касі та на рахунках у банках;
10) інші активи. За статтею "інші активи" в розрахунок приймаються дохідні вкладення в матеріальні цінності та інші активи організації, а також частка перестраховиків в страхових резервах.
З активів, прийнятих до розрахунку, виключається вартість активів, отриманих організацією в довірче управління.
Акціонерні товариства з вартості активів, прийнятих до розрахунку, виключають вартість майна, переданого акціонерному товариству за договором безоплатного користування.
Пасиви, що приймаються до розрахунку, - це зобов'язання організації, до складу яких включаються:
1) цільове фінансування - в сумах фактичного його надходження;
2) позикові кошти (довгострокові та короткострокові кредити і позики) - оцінюються в суму, що підлягає поверненню;
3) кредиторська заборгованість - в сумах, що підлягають сплаті (виплаті);
4) резерви майбутніх витрат - у розмірі фактично зарезервованих сум;
5) доходи майбутніх періодів - у фактичному розмірі;
6) інші пасиви, що включають інші доходи і витрати, інші види зобов'язань, а також страхові резерви і фонди.
Оцінка майна та зобов'язань організації, що бере участь у розрахунку вартості чистих активів, проводиться в білоруських рублях за станом на кінець кварталу, року.
Майно і зобов'язання, що враховуються в іноземній валюті, перераховуються в білоруські рублі за офіційним курсом Національного банку Республіки Білорусь на дату розрахунку вартості чистих активів.
РОЗРАХУНОК
вартості чистих активів організації
Відкрите акціонерне товариство "Промисловий альянс"
N
п / п
Найменування показника
Коди рядків балансу
На початок
звітного
періоду,
млн.руб.
На кінець
звітного
періоду,
млн.руб.
1
Активи - всього (сума рядків 2 - 11)
85313
130881
2
Основні засоби
110
19895
34022
3
Нематеріальні активи
120
995
1315
4
Вкладення у необоротні активи
140
119
1565
5
Запаси і витрати
210 - 215 -
216 - 217
13474
18479
6
Готова продукція і товари
215
4769
10010
7
Товари відвантажені
216 + 217
-
-
8
Дебіторська
заборгованість
230 + 240
22724
45601
9
Грошові кошти
260
14974
14648
10
Фінансові вкладення
270
545
1289
11
Інші активи
130 + 150 + 220 +
+ 252 + 280
7818
3952
12
Пасиви - усього
(Сума рядків
13 - 18)
16220
20328
13
Цільове
фінансування
460
-
-
14
Позикові кошти
510 + 610
5148
-
15
Кредиторська
заборгованість
520 + 620
10397
22171
16
Резерви майбутніх
витрат
640
669
1780
17
Доходи майбутніх
періодів
470
6
12
18
Інші пасиви
630 + 650 - 411
-
-3635
19
Вартість чистих
активів
(Стор. 1 - стор 12)
69093
110553
Інструкція з аналізу та контролю за фінансовим станом і платоспроможністю суб'єктів підприємницької діяльності, затверджена Постановою Міністерства фінансів Республіки Білорусь, Міністерства економіки Республіки Білорусь та Міністерства статистики та аналізу Республіки Білорусь від 14.05.2004 N 81/128/65 (далі - Інструкція N 81/128 / 65).
В якості критеріїв для оцінки задовільності структури бухгалтерського балансу організації використовуються наступні показники:
коефіцієнт поточної ліквідності;
коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами.
Коефіцієнт поточної ліквідності характеризує загальну забезпеченість організації власними оборотними коштами для ведення господарської діяльності і своєчасного погашення термінових зобов'язань організації.
Коефіцієнт поточної ліквідності визначається як відношення фактичної вартості знаходяться в наявності у організації оборотних активів у вигляді запасів і витрат, податків за придбаними товарами, роботами, послугами, дебіторської заборгованості, розрахунків із засновниками, грошових коштів, фінансових вкладень і інших оборотних активів до короткострокових зобов'язань організації за винятком резервів майбутніх витрат.
Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами характеризує наявність у організації власних оборотних коштів, необхідних для її фінансової стійкості.
Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами визначається як відношення різниці капіталу і резервів, включаючи резерви майбутніх витрат, і фактичної вартості необоротних активів до фактичної вартості знаходяться в наявності у організації оборотних активів у вигляді запасів і витрат, податків за придбаними товарами, роботами, послугами, дебіторської заборгованості , розрахунків із засновниками, грошових коштів, фінансових вкладень і інших оборотних активів.
Підставою для визнання структури бухгалтерського балансу незадовільною, а організації - неплатоспроможною є наявність одночасно таких умов:
коефіцієнт поточної ліквідності на кінець звітного періоду в залежності від галузевої (подотраслевом) приналежності організації має значення менше наведеного згідно з додатком 1;
коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами на кінець звітного періоду в залежності від галузевої (подотраслевом) приналежності організації має значення менше наведеного згідно з додатком 1.
Підставою для віднесення неплатоспроможності організації до неплатоспроможності, набуває стійкий характер, служить неплатоспроможність організації протягом чотирьох кварталів, що передують складанню останнього бухгалтерського балансу.
Організація вважається стійко неплатоспроможною в тому випадку, коли є незадовільна структура бухгалтерського балансу протягом чотирьох кварталів, що передують складанню останнього бухгалтерського балансу, а також наявність на дату складання останнього бухгалтерського балансу значення коефіцієнта забезпеченості фінансових зобов'язань активами (К3), що перевищує 0,85.
Коефіцієнт забезпеченості фінансових зобов'язань активами характеризує здатність організації розрахуватися за своїми фінансовими зобов'язаннями після реалізації активів.
Коефіцієнт забезпеченості фінансових зобов'язань активами визначається як відношення всіх (довгострокових і короткострокових) зобов'язань організації, за винятком резервів майбутніх витрат, до загальної вартості активів.
Коефіцієнт забезпеченості фінансових зобов'язань активами (К3) на кінець звітного періоду розраховується за формулою (3), наведеною в Інструкції N 81/128/65, як відношення суми підсумків розділів IV і V пасиву бухгалтерського балансу за вирахуванням рядка 640 "Резерви майбутніх витрат" до валюті бухгалтерського балансу.
Найбільше значення для підприємства має оборотність готової продукції, оскільки вона становить близько 41% часу оборотності всіх поточних активів.
На підставі наведених даних у таблиці 2 "Показники періоду обороту окремих активів і пасивів" можна зробити висновок про те, що в період часу з першого по третій квартал відбулося уповільнення вивільнення коштів з елементів поточних активів і тим самим роботи підприємства. Час обороту поточних активів сповільнилося з 116,4 дня до 124,4 дня. У четвертому кварталі оборот коштів прискорився.
За цей же період підприємство стало швидше платити по своїх рахунках. Середній кредитний цикл протягом трьох кварталів прискорився з 33,5 дня до 24,9 дня і залишився без змін в четвертому кварталі в порівнянні з третім.
Цим і було викликано зростання потреби в залученні позикових коштів для фінансування його діяльності.
3.5.1 Оборот запасів матеріалів
Оборотність запасів матеріалів на складі (частота оборотності) розраховується як співвідношення застосовуваних матеріалів до середнього запасу сировини, матеріалів та допоміжних матеріалів. Вона показує, як часто в даному періоді використовувався середній запас матеріалів на складі.
Час оборотності матеріалів визначається співвідношенням запасів матеріалів до використовуваного у виробництві матеріалу (спожитий матеріал в одному періоді) і служить індикатором якості організації матеріального господарства підприємства. На основі структури матеріалів на складі можна оцінити відповідність руху запасів матеріалів споживаним матеріалами у виробництві. Уповільнення оборотності при одному і тому ж рівні виробництва (в умовах виробництва) має служити сигналом зайвих (не необхідних для виробництва) запасів матеріалів.
Розрахунок оборотності всіх оборотних активів по виручці від реалізації згладжує різний час оборотності засобів у виробництві й у обігу і тим самим приховує проблеми. Для управлінських цілей розрахунок потрібно вести диференційовано за кожною статтею поточних активів, а для розрахунку оборотності сировини і матеріалів використовувати не виручку, а матеріальні витрати в обсязі виробленої продукції.
Середній час оборотності сировини і матеріалів протягом трьох кварталів прискорилося з 35,6 дня до 21,1 дня, однак у четвертому кварталі сповільнилося і склало 24,1 дня.
Уповільнення оборотності запасів може відбутися за рахунок накопичення зайвих, неходових, залежаних матеріалів, а також за рахунок придбання додаткових запасів у зв'язку з очікуванням зростання темпів інфляції, страйків і дефіциту.
Тому слід з'ясувати, чи немає в складі запасів неходових, залежаних, непотрібних матеріальних цінностей. Це легко встановити за даними складського обліку або сальдові відомості. Якщо за будь-яких матеріалу залишок великий, а витрати протягом року не було або він був незначним, то його можна віднести до групи неходових запасів. Наявність таких матеріалів говорить про те, що оборотний капітал заморожений на тривалий час у виробничих запасах, в результаті чого сповільнюється його оборотність.
Для оперативного управління запасами робиться більш детальний аналіз їх оборотності по кожному виду.
Таблиця 3
Період оборотності виробничих запасів
Вид запасу
Середні
залишки,
млн.руб.
Витрата
матеріалів,
млн.руб.
Запас, дні
за нормою
фактично
А
1400
7875
50
64
У
1220
17568
30
25
З
250
100
90
900
і т.д.
...
...
...
...

З таблиці 3 видно, що фактична тривалість обороту капіталу в запасах значно вище нормативної як в цілому, так і за окремими видами матеріалів, а за матеріалом З запаси створені на 2,5 роки і перевищують нормативні у 10 разів. Отже, даному підприємству слід більш ефективно управляти матеріальними активами, не допускаючи утворення наднормативних запасів.
3.5.2 Оборот незавершеного виробництва
Значну питому вагу в поточних активах на багатьох підприємствах займає незавершене виробництво. Збільшення залишків незавершеного виробництва може свідчити, з одного боку, про розширення виробництва, а з іншого - про уповільнення оборотності капіталу у зв'язку зі збільшенням тривалості виробничого циклу.
На даному підприємстві спостерігалося збільшення тривалості перебування засобів у процесі виробництва у другому і четвертому кварталах до 9,1 і 9,6 дня відповідно. Необхідно проаналізувати також тривалість процесу виробництва по кожному виду продукції та встановити фактори її зміни. Період виробничого циклу залежить від рівня техніки, технології, організації виробництва, матеріально-технічного постачання й інших факторів. Скорочення його свідчить про підвищення ділової активності підприємства.
3.5.3 Оборот готової продукції
На багатьох підприємствах велику питому вагу в поточних активах займає готова продукція, особливо останнім часом у зв'язку з конкуренцією, втратою ринків збуту, низькою купівельною спроможністю суб'єктів господарювання і населення, високою собівартістю продукції, неритмичностью випуску і відвантаження та ін Збільшення залишків готової продукції на складах підприємства призводить також до тривалого заморожування оборотного капіталу, відсутності грошової готівки, потреби в кредитах і сплати відсотків по них, зростання кредиторської заборгованості постачальникам, бюджету, працівникам підприємства з оплати праці і т.д. В даний час - це одна з основних причин спаду виробництва, зниження його ефективності, низької платоспроможності підприємств та їх банкрутства.
У розглянутий період середній час оборотності готової продукції протягом трьох кварталів сповільнювався з 38 днів до 57,9 дня, однак у четвертому кварталі прискорилося і склало 47,1 дня.
Для аналізу складу, тривалості і причин утворення наднормативних залишків готової продукції по кожному її виду використовуються дані аналітичного і складського обліку, інвентаризації та оперативні відомості відділу збуту, служби маркетингу. З метою розширення та пошуку нових ринків збуту необхідно вивчати шляхи зниження собівартості продукції, підвищення її якості та конкурентоспроможності, структурної перебудови економіки підприємства, організації ефективної реклами і т.д.
3.5.4 Оборотність дебіторської заборгованості
Час оборотності дебіторської заборгованості (ДЗ) показує середню кількість днів платежів клієнтів за отримані послуги (продукцію). Цей показник можна оцінювати з точки зору витрат, ризику і збуту. Дебіторська заборгованість "заморожує" капітал і тому пов'язана з витратами. Більш пізні терміни платежів збільшують ризик виплати взятих підприємством кредитів та кредиторської заборгованості.
Загальна тенденція щодо дебіторської заборгованості полягає у прискоренні її оборотності. Оскільки терміни надання кредиту є також важливим інструментом політики надання послуг споживачам, зміна періоду часу платежів клієнтів важливо аналізувати і контролювати за трьох вищеназваних точок зору, причому по кварталах, а не в цілому за рік.
Показники оборотності дебіторської заборгованості є масштабом оцінки ліквідності підприємства.
Уповільнення середніх термінів платежів клієнтів по товарах відвантажених особливо помітно протягом третього кварталу - 37,1 дня. У четвертому кварталі відбувається прискорення платежів клієнтів до 29,6 дня. Уповільнення пов'язано з падінням виручки в третьому кварталі.
Уповільнення обороту поточних активів з першого по третій квартали відбулося на 8 днів, у тому числі в сфері виробництва - 5,3 дня, у сфері обігу - на 2,7 дня.
3.5.5 Оборотність кредиторської заборгованості
Час оборотності кредиторської заборгованості (відношення заборгованості до обороту) показує терміни платежів по кредитах, кредиторам і час, на яку покупці авансують підприємства (термін передоплати покупцями і замовниками).
Сума періодів обороту окремих складових поточних пасивів визначає кредитний цикл.
Протягом трьох кварталів підприємство стало швидше оплачувати свої рахунки. Середній кредитний цикл протягом трьох кварталів прискорився на 8,6 днів і залишилося колишнім в четвертому кварталі в порівнянні з третім на рівні 24,9 дня.
3.5.6 Фінансовий цикл
Чим більше операційний цикл, тим нижче швидкість обороту поточних активів і тим більше коштів потрібно підприємству для фінансування поточної діяльності. Що і відбувається до третього кварталу року.
Кредитний цикл за три квартали прискорився на 8,6 дня і також негативно вплинув на можливості фінансування.
Різниця між операційним і кредитним циклами називається фінансовим циклом і характеризує організацію фінансування діяльності підприємства, або політику фінансування. Перевищення операційного циклу над кредитним циклом, говорить про ту кількість днів, на яку підприємству не вистачає коштів для фінансування поточної діяльності. На протязі аналізованого періоду ця різниця залишається весь час позитивної і має таку ж тенденцію зміни, як і періоди оборотності поточних активів і зворотну тенденцію по відношенню до поточних пасивів: до третього кварталу фінансовий цикл збільшився в порівнянні з першим кварталом на 16,6 дня і склав 99,5 дня. Тільки в четвертому кварталі тривалість фінансового циклу знижується - 85,5 дня. На таку кількість днів виплати з погашення заборгованості випереджали надходження коштів з оборотних активів (поточної діяльності).
Гарним інструментом управління грошовими коштами є складання фінансового плану і плану руху грошових коштів в цілому по підприємству і по групам покупців. Це дасть можливість з часом оперативно управляти фінансовими ресурсами. Мова йде про оптимізацію платежів, тобто про оптимальний фінансуванні оборотного майна, про можливості більш швидкого вивільнення капіталу з оборотних коштів у рамках фінансового менеджменту.
3.6. Виробничий і фінансовий ризик. Ефект операційного та фінансового важеля
Категорія левериджу як відображення ризику підприємства.
Створення і функціонування будь-якої комерційної організації спрощено представляє собою процес інвестування фінансових ресурсів на довгостроковій основі з метою отримання прибутку. Поточна діяльність пов'язана з ризиком, зокрема виробничим і фінансовим, які слід брати до уваги в залежності від того, з якої позиції характеризується компанія. З одного боку, виникає поняття виробничого ризику, з другої - фінансового ризику.
Виробничий (або бізнес -) ризик - це ризик, більшою мірою обумовлений галузевими особливостями бізнесу, тобто структурою активів, в які фірма вирішила вкласти свій капітал. Досить очевидно, що виробництво основних продуктів харчування, без яких не може прожити людина і попит на які порівняно легко передбачуваний, - це набагато менш ризиковий бізнес у порівнянні з пошиттям ультрамодного взуття, хоча, можливо, і не такий прибутковий. Виробничий ризик визначається багатьма факторами: регіональні особливості, кон'юнктура ринку, національні традиції, інфраструктура і т.п.
Ризик, обумовлений структурою джерел, називається фінансовим. У цьому випадку мова вже не йде про те, куди вкладені грошові кошти - у виробництво одягу або автомобілів, а про те, з яких джерел отримано кошти і яким є співвідношення цих джерел.
Як відомо, джерела коштів підприємства можуть бути класифіковані різними способами. У даному випадку цікавий перш за все питання про те, як співвідносяться між собою власний і позиковий капітали. Залучаючи позикові кошти, власники компанії і її вищий управлінський персонал отримують можливість контролювати більші потоки грошових коштів і реалізовувати більш амбітні інвестиційні проекти, незважаючи на те, що частка власного капіталу в загальній сумі джерел може бути відносно невеликий. З позиції фінансового ризику компанія, що здійснює свою діяльність лише за рахунок власних коштів, і компанія, 90% сукупного капіталу якої є банківські кредити, діаметрально розрізняються. Необхідно відзначити, що поняття фінансового ризику важливо не тільки і не стільки з позиції констатації сформованого положення, - воно набагато важливіше з позиції можливості та умов залучення додаткового капіталу.
Кількісна оцінка ризику і факторів, його зумовили, здійснюється на основі аналізу варіабельності прибутку. У термінології фінансів взаємозв'язок між прибутком і вартісною оцінкою витрат активів або фондів, понесених для отримання даного прибутку, характеризується за допомогою показника "леверидж". У буквальному розумінні леверидж означає "дія невеликої сили (важеля), за допомогою якої можна переміщувати досить важкі предмети". В економіці він трактується як "деякий фактор, невелика зміна якого може призвести до суттєвої зміни ряду результативних показників".
Перш за все слід зазначити, що можна виділити кілька показників прибутку, завдяки чому вдається ідентифікувати і кількісно виміряти вплив тих чи інших факторів, у тому числі і факторів, що обумовлюють той чи інший вид ризику. Точно так само можливі різне уявлення витрат компанії і різна їх угруповання.
Основним результативним показником служить чистий прибуток компанії, яка залежить від багатьох факторів, тому можливі різні факторні розкладання її зміни. Зокрема, її можна представити як різницю між виручкою і витратами двох основних типів - виробничого характеру та фінансового характеру. Вони не взаємозамінні, проте величиною і часток кожного з цих типів витрат можна управляти. Таке уявлення факторної структури прибутку є виключно важливим в умовах ринкової економіки і свободи у фінансуванні комерційної організації за допомогою кредитів комерційних банків, значно різняться по пропонованих ними відсотковими ставками.
Отже, з позиції фінансового управління діяльністю комерційної організації чистий прибуток залежить, по-перше, від того, наскільки раціонально використані надані підприємству фінансові ресурси, тобто у що вони вкладені, і, по-друге, від структури джерел коштів.
Перший момент знаходить відображення в обсязі і структурі основних і оборотних коштів та ефективності їх використання. Основними елементами собівартості продукції є змінні і постійні витрати, причому співвідношення між ними може бути різним і визначається технічною й технологічною політикою, обраною на підприємстві. Зміна структури собівартості може істотно вплинути на величину прибутку. Інвестування в основні засоби супроводжується збільшенням постійних витрат і, принаймні теоретично, зменшенням змінних витрат. Однак залежність носить нелінійний характер, тому знайти оптимальне поєднання постійних і змінних витрат нелегко. Цей взаємозв'язок і характеризується категорією виробничого, або операційного, левериджу, рівень якого визначає, крім того, величину асоційованого з компанією виробничого ризику.
Фінансовий ризик знаходить відображення в співвідношенні власних і позикових коштів як джерел довгострокового фінансування, доцільності та ефективності використання останніх. Використання позикових коштів пов'язано для комерційної організації з певними, часом значними, витратами. Яке повинно бути оптимальне поєднання між власними та залученими довгостроковими фінансовими ресурсами і як це вплине на прибуток? Ось цей взаємозв'язок характеризується категорією фінансового левериджу.
Виробничий леверидж.
Виробничий (операційний) леверидж кількісно характеризується співвідношенням між постійними і змінними витратами в загальній їх сумі і варіабельністю показника "прибуток до вирахування відсотків і податків". У зарубіжній практиці він отримав назву EBIT (earnings before interests and taxes). Саме показник EBIT дозволяє виділити і оцінити вплив мінливості операційного левериджу на фінансові результати діяльності фірми.
Рівень виробничого левериджа розраховується як:
FC
L = -,
пр VC
де L - рівень виробничого левериджу;
пр
FC - постійні витрати;
VC - змінні витрати.
Разом з цим показником при аналізі фінансово-господарської діяльності підприємства використовують величину ефекту виробничого левериджа:
Q x (P - V)
DOL = ----------------,
Q x (P - V) - FC
де DOL (Degree Operating Leverage) - ефект виробничого левериджу;
Q - кількість реалізованої продукції, шт.;
P - продажна ціна одиниці продукції, грн. (Без ПДВ та інших податків з виручки);
V - рівень змінних витрат на одиницю, крб.
FC - загальні постійні витрати за період, руб.
Якщо частка постійних витрат велика, кажуть, що компанія має високий рівень виробничого левериджу. Для такої компанії іноді навіть незначна зміна обсягів виробництва може привести до істотної зміни прибутку, оскільки постійні витрати компанія змушена нести в будь-якому випадку - виробляється продукція чи ні. Отже, мінливість прибутку до вирахування відсотків і податків (EBIT), зумовлена ​​зміною операційного левериджу, кількісно виражає виробничий ризик. Чим вище рівень операційного левериджу, тим вище виробничий ризик компанії.
Вплив рівня виробничого левериджа на варіабельність обсягу прибутку підприємства проілюструємо таким прикладом.
Приклад 1. Розглянемо два підприємства, "А" і "В", аналогічних за масштабами виробництва і рівнем прибутку до вирахування відсотків і податків. Підприємства виробляють однакову продукцію і реалізують її на висококонкурентному ринку за однаковою ціною. При цьому структура затрат двох цих підприємств істотно різниться. Формування показників прибутку обох підприємств за I квартал року наведено в табл. 1.
Таблиця 1
Формування показників прибутку підприємств з різним рівнем виробничого левериджа (в тис. грн.)
Показники
Позначення
Підприємство
"А"
Підприємство
"В"
Кількість реалізованих
одиниць продукції, шт.
Q
1000
1000
Ціна за одиницю
P
500
500
Виручка
R
500000
500000
Повні змінні витрати
VC
300000
250000
Питомі змінні витрати
V
300
250
Постійні витрати
FC
150000
200000
Прибуток до вирахування відсотків
та податків
PR
50000
50000
Виробничий леверидж
Lпр
0,5
0,8
Сила виробничого
левериджа
DOL
4
5
Точка беззбитковості
Q '
750
800
Прибуток до вирахування відсотків і податків дорівнює:
EBIT = R - VC - FC.
Рівні беззбитковості для підприємств (передбачається, що в обох випадках має місце однопродуктовое виробництво):
FC
Q '= -----.
P - V
Бачимо, що при зміні обсягу продажів на одну одиницю прибуток підприємства "А" (що має менший рівень виробничого левериджу) змінюється не так сильно, як прибуток підприємства "В" (з більш високим рівнем виробничого левериджу). При різкому зменшенні обсягу продажів прибуток другого буде падати набагато швидше і вже при Q = 800 (одиниць за квартал) підприємство з прибуткового стане збитковим. У підприємства "А" ситуація менш важка, його "запас міцності", тобто запас опірності несприятливої ​​ринкової кон'юнктури, трохи вище. Падіння реалізації до 800 одиниць не зробить його збитковим, як це може статися з підприємством "В". Збитки будуть зафіксовані лише при більш глибокому падінні збуту - до 750 одиниць у квартал.
Таким чином, підприємства з більш високим рівнем постійних витрат (і отже, з більш високим виробничим левериджем) несуть і більший ризик збитку при несприятливому розвитку ринкової ситуації. Величину операційного левериджу можна вважати показником ризикованості не тільки самого підприємства, але і виду бізнесу, яким це підприємство займається, оскільки співвідношення постійних і змінних витрат у загальній структурі витрат є відображенням не тільки особливостей даного підприємства і його облікової політики, але й галузевих особливостей діяльності.
Прибуток підприємства, у якого рівень виробничого левериджу вище, більш чутлива до зміни виручки. При різкому падінні продажів таке підприємство може дуже швидко опуститися нижче точки беззбитковості. Однак вважати, що висока частка постійних витрат у структурі витрат підприємства є негативним чинником, не можна. Збільшення виробничого левериджу може свідчити про нарощування виробничої потужності підприємства, про технічне переозброєння, підвищення продуктивності праці, а також про реалізацію науково-дослідних і дослідно-конструкторських розробок. Всі ці фактори, які є позитивними, проявляються у збільшенні частки постійних витрат і призводять до збільшення ефекту виробничого левериджу.
Ефект виробничого левериджу виявляється в тому, що при зміні виручки підприємства змінюється і прибуток, причому, чим вище рівень виробничого левериджу, тим сильніше цей вплив. Ефект виробничого левериджу підприємства "А" дорівнює 4, що означає, що падіння виручки підприємства на 1% призведе до падіння його прибутку на 4%. Зміна виручки на 10% має призвести до зміни прибутку на 40%. Для фірми "В" чутливість прибутку до зміни виручки трохи вище - при зміні виручки на 1% прибуток впаде на 5% (значення ефекту операційного левериджу - 5). Якщо виручка обох підприємств впаде на 20%, для підприємства "В" це буде мати набагато більш серйозні наслідки, оскільки діяльність стане збитковою. Падіння виручки на 20% для підприємства "А" не буде настільки трагічним, тому його можна вважати менш ризикованим підприємством. Запас фінансової міцності у таких підприємств набагато вище. У разі фінансових труднощів їм набагато легше без особливих втрат "згорнути" виробництво, все ще працюючи досить прибутково, оскільки їх фінансові результати не так сильно залежать від обсягу виробництва, як це має місце у підприємств з високим рівнем виробничого левериджу.
Аналіз величин постійних і змінних витрат підприємства дозволяє виявити рівень ризику, що є необхідним етапом планування і прийняття управлінських рішень.
У зв'язку з цим потрібно зазначити, що необхідність у формулюванні поняття "виробничий леверидж" та розробці методів його оцінки спочатку виникла з появою завдання формування бюджетів великих капіталовкладень. Багато альтернативні проекти можуть істотно відрізнятися за структурою витрат, що і зумовлює необхідність розрахунку критичного обсягу продажів. Крім того, досить очевидно, що виробничий леверидж як найважливіша характеристика технічної та технологічної сторін діяльності компанії істотно впливає і на структуру джерел коштів.
Таким чином, що склався в компанії рівень виробничого левериджу - це характеристика потенційної можливості впливати на прибуток до вирахування відсотків і податків шляхом зміни структури собівартості та обсягу випуску.
Фінансовий леверидж.
Кількісно ця характеристика вимірюється співвідношенням між позиковим і власним капіталом. Рівень фінансового левериджу прямо пропорційно впливає на ступінь фінансового ризику компанії та потрібну акціонерами норму прибутку. Чим вище сума відсотків до виплати, що є, до речі, постійними обов'язковими витратами, тим менше чистий прибуток. Таким чином, чим вище рівень фінансового левериджу, тим вище фінансовий ризик компанії.
Рівень фінансового левериджу визначається як:

ЗК
L = -,
фін СК
де ЗК - сума позикового капіталу;
СК - сума власного капіталу.
Ефект фінансового левериджу компанії (DFL - Degree Financial Leverage) визначається наступним чином:
Q x (P - V) - FC
DFL = ---------------------------------,
(Q x (P - V) - FC - I) x (1 - К)
н
де I - відсотки до сплати;
К - коефіцієнт оподаткування (відношення суми податків з прибутку до
н
сумі прибутку) у вигляді десяткового дробу.
Компанія, що має значну частку позикового капіталу, називається компанією з високим рівнем фінансового левериджу, або фінансово залежною компанією (highly levered company); компанія, що фінансує свою діяльність тільки за рахунок власних коштів, називається фінансово незалежною (unlevered company).
Залежність рівня чистого прибутку підприємства від співвідношення його власних і позикових джерел фінансування ілюструє наступний приклад.
Приклад 2. Два підприємства, "C" і "D", за I квартал мають однакові обсяги реалізації продукції та рівні повних витрат. Відповідно рівні прибутку до вирахування відсотків і податків (EBIT) у них теж однакові і наведені нижче. При цьому відомо, що підприємства "C" і "D" істотно розрізняються по структурі джерел фінансування: підприємство "C" активно користується позиковими джерелами, підприємство ж "D", навпаки, вважає за краще не вдаватися до позик, а користується власними джерелами. Структура пасиву балансів цих підприємств на 1 квітня представлена ​​в таблиці 2.
Зважена середня ставка з обслуговування позикового капіталу в обох підприємств однакова - 36% річних, при складному нарахуванні відсотків це відповідає 8% за квартал. Фінансові витрати підприємств за цей період (витрати з обслуговування позик) будуть відрізнятися, тому обсяги оподатковуваного (а отже, і чистою, що залишається в розпорядженні власників) прибули також будуть різні. Формування показника чистого прибутку підприємств за I квартал наведено в табл. 2.
Таблиця 2
Формування чистого прибутку підприємств з різним рівнем фінансового левериджу (в тис. грн.)
Показник
Підприємство
"C"
Підприємство
"D"
Виручка
500000
500000
Повні витрати
450000
450000
Прибуток до вирахування відсотків і податків
50000
50000
Власний капітал
225000
475000
Позиковий капітал
375000
125000
Відсотки за користування кредитом (8% x ЗК)
30000
10000
Прибуток до оподаткування
20000
40000
Податок на прибуток та місцеві збори (24% + 3%)
5256
10512
Чистий прибуток
14744
29488
Рівень фінансового левериджу
1,67
0,26
Ефект фінансового левериджу
3,39
1,70

Видно, що, незважаючи на однакові рівні реалізації і витрат, у підприємства з більш високим рівнем фінансового левериджу ("C") у розпорядженні власників залишається набагато менше прибутку, ніж у підприємства з низьким значенням цієї величини ("D").
Витрати по обслуговуванню позик є постійними, оскільки для підприємства вони обов'язкові до виплати незалежно від рівня виробництва і реалізації продукції. Очевидно, що якщо ринкова ситуація складеться невдало і виручка підприємства виявиться низькою, то підприємство з більш високим рівнем фінансового левериджу (і відповідно з високими фінансовими витратами) набагато раніше втратить фінансову стійкість і стане збитковим, ніж підприємство, яке воліло фінансувати свою діяльність з власних джерел і таким чином зберіг низький рівень фінансової залежності від зовнішніх кредиторів. Отже, високий рівень фінансового левериджу є відображенням високого ризику, притаманного даному підприємству.
Таким чином, що склався в компанії рівень фінансового левериджу характеризує потенційну можливість впливати на чистий прибуток комерційної організації шляхом зміни обсягу та структури довгострокових пасивів.
Вважається, що коефіцієнт співвідношення позикового і власного капіталу в умовах ринкової економіки не повинен перевищувати одиниці. Висока залежність від зовнішніх позик може істотно погіршити положення підприємства у випадку уповільнення темпів реалізації, оскільки витрати по виплаті відсотків на позиковий капітал зараховуються до групи умовно-постійних, тобто таких витрат, які за інших рівних умов воно не зможе зменшити пропорційно зменшенню обсягу реалізації.
Крім того, високий коефіцієнт співвідношення позикового і власного капіталу може привести до ускладнень з одержанням нових кредитів за середньоринковою ставкою. Цей коефіцієнт відіграє найважливішу роль при вирішенні підприємством питання про вибір джерел фінансування.
Коефіцієнт співвідношення позикового і власного капіталу в сучасній літературі позначається як "плече" фінансового важеля (коефіцієнт фінансової заборгованості). Цей коефіцієнт використовується для розрахунку такого важливого показника, як сукупний ефект фінансового важеля, який показує прирощену величину рентабельності активів (ЕФР), отриману завдяки використанню кредиту, незважаючи на платність останнього.
СП ЗК І x ЗК
ЕФР = (ROA - -----) x (1 - Кн) x - + ------ x 100%,
1 + І СК СК
де ROA - економічна рентабельність сукупного капіталу до сплати податків (відношення суми чистого прибутку до середньорічної суми всього капіталу),%;
СП - ставка позичкового відсотка, передбаченого контрактом,%;
ЗК - середньорічна сума позикового капіталу;
СК - середньорічна сума власного капіталу;
І - темп інфляції у вигляді десяткового дробу.
Ефект фінансового важеля показує, на скільки відсотків збільшується рентабельність власного капіталу (ROE) за рахунок залучення позикових коштів в оборот підприємства. Він виникає в тих випадках, якщо економічна рентабельність капіталу вище позичкового відсотка.
Різниця між вартістю позикового і сукупного капіталу дозволить збільшити рентабельність власного капіталу. За таких умов вигідно збільшувати плече фінансового важеля, тобто частку позикового капіталу. Якщо ROA <СП, створюється негативний ЕФР (ефект "кийка"), в результаті чого відбувається "проїдання" власного капіталу і це може стати причиною банкрутства підприємства.
Виробничо-фінансовий леверидж.
Виробничий і фінансовий ризики узагальнюються поняттям загального ризику, під яким розуміють ризик, пов'язаний з можливим браком коштів для покриття поточних витрат і витрат на обслуговування зовнішніх джерел коштів. А виробничий і фінансовий леверидж узагальнюються категорією виробничо-фінансового левериджу. Сила загального важеля (DTL - Degree Total Leverage) визначається наступним чином:
Q x (P - V)
DTL = DOL x DFL = ---------------------------------.
(Q x (P - V) - FC - I) x (1 - К)
н
Найчастіше вплив загального важеля доцільно визначати шляхом оцінки взаємозв'язку трьох показників: виручка, витрати виробничого та фінансового характеру та чистий прибуток.
З вищевикладеного стає зрозуміло, чому така велика увага з позиції стратегічного планування приділяється операційного і фінансового левериджу: саме умовно-постійні витрати виробничого та фінансового характеру значною мірою визначають кінцеві фінансові результати діяльності підприємства. Вибір більш-менш капіталомістких напрямків діяльності відображає рівень операційного левериджу; структура джерел фінансування видно через фінансовий леверидж. Що стосується взаємозв'язку двох видів левериджу, то в управлінні фінансовим та підприємницькими ризиками можливі такі їх комбінації:
1) високий фінансовий леверидж при слабкому виробничий леверидж (у разі коли рівень продажів знаходиться далеко від точки беззбитковості або при низькому рівні постійних витрат);
2) низький фінансовий леверидж при високому операційний леверидж (при рівні продажів, близькому до точки беззбитковості, та / або при високих постійних витратах);
3) середні леверидж (мають місце, як правило, при оптимальній структурі капіталу, притаманної нормально функціонуючому бізнесу).
Таким чином, фінансовий і операційний леверидж повинні бути пов'язані обернено пропорційною залежністю - високий рівень операційного левериджу в компанії припускає бажаність відносно низького рівня фінансового левериджа, і навпаки. Пояснення цьому очевидно з позиції як загального ризику, так і сукупних постійних витрат.

4. Рух грошових коштів (cash-flow). Складання звіту про рух грошових коштів непрямим методом відповідно до МСФЗ
Управління грошовими коштами має таке ж значення, як і управління запасами і дебіторською заборгованістю. Мистецтво управління поточними активами полягає в тому, щоб тримати на рахунках мінімально необхідну суму грошових коштів, які потрібні для поточної оперативної діяльності. Сума грошових коштів, яка необхідна добре керованого підприємству, - це по суті справи страховий запас, призначений для покриття короткочасної незбалансованості грошових потоків. Вона повинна бути такою, щоб її вистачало для виробництва всіх першочергових платежів. Оскільки грошові кошти, перебуваючи в касі або на рахунках в банку, не приносять доходу, а їх еквіваленти - короткострокові фінансові вкладення з низькою прибутковістю, то їх потрібно мати в наявності на рівні безпечного мінімуму. Наявність великих залишків грошей протягом тривалого часу може бути результатом неправильного використання оборотного капіталу.
Щоб гроші працювали на підприємство, необхідно їх пускати в обіг з метою отримання прибутку:
розширювати своє виробництво, прокручуючи їх у циклі оборотного капіталу;
інвестувати в дохідні проекти інших господарюючих суб'єктів з метою отримання вигідних відсотків;
зменшувати величину кредиторської заборгованості з метою зменшення витрат по обслуговуванню боргу;
оновлювати основні фонди, набувати нові технології і т.д.
Збільшення або зменшення залишків готівки на рахунках в банку обумовлюється рівнем незбалансованості грошових потоків, тобто припливом і відтоком грошей. Перевищення приток над відтоками збільшує залишок вільної грошової готівки, і навпаки, перевищення відтоків над притоками призводить до нестачі коштів і збільшення потреби в кредиті.
Грошові потоки плануються, для чого складається план доходів і витрат на рік з розбивкою по місяцях, а для оперативного управління - і по декадах або п'ятиденці. Якщо прогнозується позитивний залишок грошових коштів протягом досить тривалого часу, то слід передбачити шляхи вигідного їх використання. В окремі періоди може виникнути нестача готівки. Тоді потрібно спланувати джерела залучення позикових коштів.
Завершує фінансовий аналіз підприємства вивчення руху грошових коштів (ДДС) або потік грошових коштів (cash-flow). Він являє собою єдність надходження і витрачання фінансових ресурсів за певний час і є реальним підтвердженням фінансового благополуччя підприємства, його ліквідності і загрози банкрутства.
Інформація про потік грошових коштів дозволяє зрозуміти:
- Як підприємство розвивається;
- Де заробляє кошти, якими джерелами користується;
- Куди інвестує (вкладає), на що використовуються наявні грошові кошти;
- Які рішення та фінансово-господарські дії призвели до зміни грошових коштів, до якої належала підприємство.
Показники грошового потоку можна використовувати для фінансового управління.
Корисність інформації про рух грошових коштів.
Звіт про рух грошових коштів, що використовується спільно з іншими формами фінансової звітності, надає інформацію, яка допомагає користувачам оцінити зміни в чистих активів компанії, її фінансової структури (в тому числі ліквідності та платоспроможності), а також здатність компанії впливати на обсяги (і терміни) грошових потоків з метою адаптації до обставин, що змінюються і можливостям.
Інформація про рух грошових коштів використовується для аналізу спроможності компанії створювати грошові кошти (і їх еквіваленти), що дозволяє користувачам розробляти моделі для зіставлення наведеної вартості грошових потоків різних компаній.
Історична інформація про рух грошових коштів також корисна при перевірці точності минулих оцінок майбутніх потоків грошових коштів і при вивченні зв'язку між прибутковістю (рентабельністю), чистим рухом грошових коштів і впливом зміни цін.
Визначення.
Рух грошових коштів - надходження і платежі грошових коштів та їх еквівалентів.
Операційна діяльність - основний вид діяльності компанії, що створює виручку, та інша діяльність, відмінна від інвестиційної та фінансової діяльності.
Інвестиційна діяльність - придбання та продаж необоротних активів та інших інвестицій, що не відносяться до грошових еквівалентів.
Фінансова діяльність - діяльність, яка призводить до змін у розмірі та складі власного капіталу і позикових коштів компанії.
Банківські позики зазвичай розглядаються як фінансова діяльність. Проте в деяких країнах банківські овердрафти, відшкодовуються за вимогою, становлять невід'ємну частину управління грошовими коштами компанії і включаються як компонент грошових коштів та їх еквівалентів. Характерною рисою таких угод з банками є те, що сальдо по рахунку в банку часто змінюється від позитивного до негативного.
Рух грошових коштів не включає рух між статтями, складовими грошові кошти або їх еквіваленти, тому що вони не відносяться до операційної, інвестиційної або фінансової діяльності. Контроль і регулювання грошових операцій входять інвестування зайвих грошових коштів в грошові еквіваленти.
Представлення інформації у звіті про рух грошових коштів.
Звіт про рух грошових коштів подає дані про рух грошових коштів за період, класифікуючи їх за операційної, інвестиційної або фінансової діяльності. Одна і та ж операція може включати надходження і платежі грошових коштів, що класифікуються по-різному. Наприклад, коли грошове погашення кредиту включає в себе як проценти, так і основну суму боргу, то частина, складова відсотки, може класифікуватися як операційна діяльність, а частина, складова основну суму, - як фінансова діяльність.
Операційна діяльність.
Сума грошових коштів, що виникає в результаті операційної діяльності, є найважливішим показником того, чи створює дана категорія діяльності достатньо грошових коштів для погашення позик, підтримки продуктивної здатності компанії, виплати дивідендів (та здійснення нових інвестицій) без залучення зовнішніх джерел фінансування.
Приклад. Операційна діяльність, не створює грошові кошти.
У зв'язку з швидким приростом запасів і високим рівнем кредитування клієнтів господарська діяльність компанії не створює грошові кошти. До тих пір, поки не будуть зроблені коригувальні заходи, компанія буде мати потребу в залученні коштів у вигляді кредитів. Джерела надходження грошових коштів повинні бути заплановані заздалегідь.
Рух грошових коштів від операційної діяльності переважно пов'язане з основною, приносить виручку, діяльністю компанії. Прикладами руху грошових коштів від операційної діяльності є:
- Грошові надходження від продажу товарів та надання послуг;
- Грошові надходження від оренди, гонорари, комісійні та інша виручка;
- Грошові платежі постачальникам за товари та послуги;
- Грошові платежі службовцям і від їх особи;
- Грошове надходження і платежі страхової компанії в якості страхових премій та позовів, річних внесків та інших страхових винагород;
- Грошові виплати або компенсації податку на прибуток, якщо тільки вони не можуть бути пов'язані з фінансовою або інвестиційною діяльністю; і
- Грошові надходження і платежі за контрактами, укладеними у комерційних або торговельних цілей.
В результаті деяких операцій (наприклад, продаж обладнання) можуть виникнути прибутки або збитки, які включаються до чистий прибуток або збиток. Однак грошові потоки, пов'язані з такими операціями, класифікуються як рух грошових коштів від інвестиційної діяльності.
Рух грошових коштів, що виникає від покупки або продажу комерційних чи торгових цінних паперів, класифікується як операційна діяльність, оскільки вони можуть розглядатися як запас, придбаний спеціально для перепродажу.
Грошові аванси і кредити, що надаються фінансовими компаніями, звичайно класифікуються як операційна діяльність, оскільки вони відносяться до основної, приносить виручку, діяльності фінансової компанії.
Інвестиційна діяльність.
Окрему розкриття інформації про грошові потоки з інвестиційної діяльності відображає масштаби витрат на ресурси, призначені для створення в майбутньому доходу і потоків грошових коштів. Прикладами руху грошових коштів від інвестиційної діяльності є:
- Грошові платежі для придбання основних засобів, нематеріальних та інших довгострокових активів. До них належать платежі, пов'язані з капіталізованими витратами на розробки та з основними засобами власного виробництва.
Приклад: Будівництво об'єкта нерухомості господарським способом.
З метою розширення виробництва компанія будує новий цех, капіталізуємо витрати на будівництво. Відповідні потоки грошових коштів відносяться до інвестиційної діяльності;
- Грошові надходження від продажу основних засобів, нематеріальних активів та інших довгострокових активів;
- Грошові платежі для придбання пайових або боргових інструментів інших компаній і часток участі у спільній діяльності (крім платежів за ці інструменти, що розглядаються як еквіваленти грошових коштів, і за ті, які призначені для комерційних і торговельних цілей);
- Грошові надходження від продажу пайових або боргових інструментів інших компаній і часток участі у спільній діяльності (крім виручки за ці інструменти, що розглядаються як еквіваленти грошових коштів, і за ті, які призначені для комерційних і торговельних цілей);
- Авансові грошові платежі і кредити, надані іншим сторонам (крім авансових платежів і кредитів, що надаються фінансовими компаніями);
- Грошові надходження від відшкодування авансів і кредитів, наданих іншим сторонам (крім авансових платежів і кредитів фінансових інститутів);
- Грошові платежі за строковими контрактами, опціонами та свопами, крім випадків, в яких контракти укладені для комерційних і торговельних цілей, або платежі класифікуються як фінансова діяльність; і
- Грошові надходження від термінових контрактів, опціонів та свопів, крім випадків, в яких контракти укладені для комерційних і торговельних цілей, або надходження класифікуються як фінансова діяльність.
Коли контракт враховується як хеджування певної позиції, рух грошових коштів по ньому класифікується так само, як і рух грошових коштів за хеджується.
Фінансова діяльність.
Окрему розкриття інформації про рух грошових коштів з фінансової діяльності необхідно для прогнозування грошових вимог з боку тих, хто надає компанії капітал. Приклади руху грошових коштів від фінансової діяльності:
- Грошові надходження від емісії акцій або інших пайових інструментів;
- Грошові виплати власникам для придбання або для погашення акцій компанії;
- Грошові надходження від випуску незабезпечених облігацій, позик, векселів, забезпечених облігацій, закладних та інших короткострокових і довгострокових кредитів;
- Грошові погашення кредитних сум; і
- Грошові платежі орендаря для зменшення заборгованості з фінансової оренди.
Приклад: Фінансова оренда.
Компанія орендує обладнання на умовах фінансової оренди. Згідно МСФЗ 17 оренда представляє собою форму позики. Кожен платіж складається з двох частин: відсотків і основної суми боргу. Елемент "відсотки" може класифікуватися як операційна діяльність, а елемент "основна сума боргу" класифікується як фінансова діяльність.
Короткий коментар.
Cash-flow (потік грошових коштів від основної діяльності) дає оцінку внутрішнього фінансування власними коштами з обороту, розвитку фінансового стану та прибутковості підприємства за аналізований період.
Його динаміка дає уявлення про можливості самофінансування, кредитоспроможності і можливості до розвитку.
Мова йде про оцінку не наявності у підприємства грошових коштів, а про фінансову політику підприємства або процесах фінансування. Складання такого звіту дозволяє простежити за рухом ДС, їх джерелами і структурою платежів за аналізований період.
1. Надходження від основної діяльності (Cash-flow).
Ці кошти характеризують фінансову силу і ліквідність підприємства і можуть бути використані для внутрішнього фінансування інвестицій, погашення боргів та для підтримання на певному рівні ліквідних коштів (залишків грошових коштів в балансі). На підставі динаміки зменшення цих коштів можна зробити висновок про послаблення фінансової сили і недостатньої ліквідності підприємства. Коштів заробляється недостатньо для того, щоб збільшити власний капітал до величини необоротних активів, для досягнення фінансової стабільності та стійкості в динаміці.
Зміни в сфері чистого оборотного капіталу (ЧОК).
Зміна чистого оборотного капіталу визначається як різниця між змінами поточних активів і поточних пасивів. Слово "чистий" означає різницю валових потоків оборотного капіталу, або сальдо валових приток і валових відтоків. На відміну від власних оборотних коштів чистий оборотний капітал не включає змін грошових коштів підприємства.
Збільшення сум за рахунками оборотних активів, пов'язаних з формуванням собівартості продукції, виробничими витратами, означає, що були використані кошти, в результаті чого і стало можливим збільшити ці оборотні активи. Тому збільшення сум за цими рахунками віднімають від прибутку. Зменшення сум означає, що оборотні активи були перетворені в гроші і тому цей приплив повинен бути доданий до прибутку підприємства. Збільшення поточних зобов'язань за даними балансу розглядається як приплив грошових коштів, тому їх приріст додається до прибутку. Навпаки, зменшення поточних зобов'язань означає виплати за зобов'язаннями, тому ці зміни віднімаються від прибутку.
Розглянемо зміни у ЧОК.
Позитивне зміна ЧОК означає, що приріст оборотних коштів фінансувався за рахунок кредиторської заборгованості.
Негативна величина ЧОК говорить про те, що в цей період частина приросту запасів профінансована власними коштами, тому стався їх відтік.
2. Чистий грошовий потік по основній діяльності.
Тут показуються процеси фінансування поточної діяльності (зміни запасів за балансом) внутрішніми джерелами і кредиторською заборгованістю як основним джерелом.
Якщо величина чистого оборотного капіталу негативна, це означає, що поточна діяльність кошти в основному споживає, але не генерує.
Це означає, що процеси, котрі пов'язують капітал і які впливають на прибуток (рішення про закупівлі в постачанні та розрахунках), перевищують платежі зі сфери обігу за продукцію споживачами. Простіше кажучи, підприємство більше розраховується за ресурси, ніж отримує кошти від покупців. Тому результат з основної діяльності виявляється негативним, інакше кажучи, для поточної діяльності і частково для погашення заборгованості грошей не вистачає. Така ситуація означає, що потенціал внутрішнього фінансування не збігається з фактично заробленими фінансовими засобами. Тому і виходить, що рух фінансових коштів є, а грошей мало.
Підприємство змушене зароблені кошти від основної діяльності використовувати не за призначенням, на фінансування поточної діяльності. А зростання заборгованості фінансувати додаткової заборгованістю та кредитами.
Така ситуація розкриває склалася в поточній діяльності підприємства тенденцію, негативно впливає на його ліквідність, платоспроможність: процес виробництва і продажів продукції споживачам супроводжується збільшується зростанням запасів, товарів відвантажених і дебіторської заборгованості, які постійно вимагають додаткового зовнішнього фінансування.
3. Чистий грошовий потік по інвестиційній діяльності.
Це фінансовий результат виробничо-господарської діяльності з урахуванням інвестицій. Він утворюється в результаті господарської діяльності підприємства як сума потоків від основної і інвестиційної діяльності. Він залишається в розпорядженні підприємства після фінансування інвестиційної діяльності та змін чистого оборотного капіталу і використовується для виплат за власного і залученого капіталу.
На результат господарської діяльності в грошовому вимірі (величину грошового потоку) можна впливати, змінюючи прибуток, величину оборотного капіталу і витрати на інвестиційну діяльність.
Отже, аналіз руху грошових коштів показує, наскільки важливо в поточній діяльності керувати доходами і витратами, свідомо формувати статті поточних активів і пасивів, планувати витрати у постачанні і доходи у збуті. Інакше кажучи, управляти відносинами з постачальниками і покупцями. За відтоками і притоками стоять господарські процеси, що вплинули на потоки. Тому управління прибутком, оборотним капіталом та інвестиційною діяльністю грунтується на зміні тих господарських процесів, які супроводжуються переміщенням грошових коштів.
4. Чистий грошовий потік з фінансової діяльності.
Грошове сальдо зі сфери фінансування, або результат фінансової діяльності, характеризує політику залучення позикових коштів. При активному їх залученні сальдо, як правило, позитивне.
5. Зміна ліквідності (вільні кошти).
Величина позитивного вільного залишку грошових коштів означає, що після здійснення всіх процесів інвестування та фінансування в операційній, інвестиційної і фінансової діяльності на рахунках залишаються вільні кошти. Іншими словами, підприємство запрацювало і отримало коштів більше, ніж використовувало.
Але це лише одна частина проблеми надлишку (нестачі) грошових коштів.
Інша - більш складна - у поточній діяльності іноді складається такий механізм роботи, який споживає все більша кількість фінансових коштів і веде до зростання позикового фінансування, яке збільшує фінансовий тягар обслуговування боргу.
Тому вирішення проблеми нестачі прибутку і грошових коштів можливе тільки при рішенні другої частини проблеми. У зміні сформованого порядку підготовки та прийняття рішень по програмі виробництва та збуту, із закупівель, зміни порядку роботи в службі збуту по приходу ДС. І за умови орієнтації роботи всього підприємства на досягнення певного рівня ліквідності (щоденного приходу необхідної кількості грошових коштів).
Зіставлення даних звіту про ДДС з реальними подіями допоможе краще зрозуміти наслідки прийнятих рішень на фінансовий стан підприємства.
Складання такого звіту важливо ще й тому, що при великому розриві прибутковості в основній та фінансової діяльності звіт про прибутки і збитки не відображає реального стану справ на підприємстві.
Нормативних значень коефіцієнтів платоспроможності, диференційованих за галузей (підгалузей) НАРОДНОГО ГОСПОДАРСТВА
N
п / п
Найменування
галузі, підгалузі
Код
галузі,
підгалузі
за ЗКГНГ
Коефіцієнт
поточної
ліквідності -
норматив (К1)
Коефіцієнт
Забезпеченості
власними
оборотними
засобами -
норматив (К2)
Коефіцієнт
Забезпеченості
фінансових
зобов'язань
активами (К3)
1
Промисловість
10000
1,70
0,30
Для всіх
галузей не
більше 0,85
У тому числі:
паливна
11200
1,40
0,30
хімічна та
нафтохімічна
(Без хіміко-
фармацевтичної)
13000
1,40
0,20
машинобудування і
металообробка
14000
1,30
0,20
верстатобудівна
та інструментальна
14200
1,30
0,20
тракторне і
сільськогосподарське
машинобудування
14400
1,60
0,10
засобів зв'язку
14760
1,00
0,05
будівельних
матеріалів
16100
1,20
0,15
легка
17000
1,30
0,20
Державна
приймання продукції в
промисловості,
державний
нагляд і контроль
за стандартами і
засобами
вимірювань
19800
1,15
0,20
2
Сільське господарство
20000
1,50
0,20
3
Транспорт
51000
1,15
0,15
4
Зв'язок
52000
1,10
0,15
У тому числі:
поштовий зв'язок
52100
1,00
0,05
електро-і
радіозв'язок
52300
1,10
0,15
5
Будівництво
60000
1,20
0,15
6
Торгівля і
суспільне
харчування
70000
1,00
0,10
7
Матеріально-
технічне
постачання та збут
80000
1,10
0,15
8
Житлово-
комунальне
господарство
90000
1,10
0,10
У тому числі:
газопостачання
90214
1,01
0,30
невиробничі
види побутового
обслуговування
населення
90300
1,10
0,10
9
Наука і наукове
обслуговування
95000
1,15
0,20
10
Інші
1,50
0,20
Аналіз фінансового стану організації
Відкрите акціонерне товариство "Промисловий альянс"
станом на 31.12.2008 р.
N
п / п
Найменування показника
На початок
року
(Періоду)
На кінець
звітного періоду
момент встановлення
неплатоспроможності)
Норматив
коефіцієнта
1
Коефіцієнт поточної ліквідності (К1)
Поточні активи
К1 = --------------------- =
Поточні зобов'язання
Б стор 290
= -----------------------
Б стор. 690 - Б стор. 640
4,732
4,609
К1> = 1,3
2
Коефіцієнт забезпеченості власними
оборотними засобами (К2)
Собств. капітал - внеоб. активи
К2 = ------------------------------- =
Оборотні активи
Б стор 490 - Б стор 190 + Б стор. 640
= ------------------------------------
Б стор 290
0,750
0,757
К2> = 0,2
3
Коефіцієнт забезпеченості фінансових
зобов'язань активами (К3)
Зобов'язання - Резерви предст. витр.
К3 = ------------------------------------- =
Валюта балансу
Б стор 590 + Б стор. 690 - Б стор. 640
= ------------------------------------
Б стор 300 (або стор 700)
0,182
0,169
К3 <= 0,85
При встановленні неплатоспроможності організації та незадовільності структури її бухгалтерського балансу проводиться детальний аналіз бухгалтерської звітності організації. Метою даного етапу аналізу є виявлення причин погіршення фінансового стану організації.
При аналізі динаміки валюти бухгалтерського балансу зіставляються дані по валюті бухгалтерського балансу на початок і кінець звітного періоду. Зменшення (в абсолютному вираженні) валюти бухгалтерського балансу за звітний період є наслідком скорочення організацією господарського обороту. Проводиться аналіз причин скорочення господарського обороту (скорочення платоспроможного попиту на товари, роботи і послуги даної організації, обмеження доступу на ринки необхідної сировини, матеріалів і напівфабрикатів, включення в активний господарський оборот дочірніх організацій за рахунок організації-засновника й інші причини).
При аналізі збільшення валюти бухгалтерського балансу за звітний період враховується вплив переоцінки (дооцінки) окремих складових бухгалтерського балансу, коли зміна їх вартості не пов'язане з розвитком господарської діяльності.
Причини неплатоспроможності організації при розширенні господарського обороту є ознакою нераціональності проведеної кредитно-фінансової політики, включаючи використання одержуваного прибутку, в помилках при визначенні цінової стратегії.
При розгляді структури бухгалтерського балансу з метою забезпечення порівнянності досліджуваних даних по статтях і розділах бухгалтерського балансу на початок і кінець звітного періоду аналіз проводиться на основі питомих показників, що розраховуються до валюти бухгалтерського балансу, яка приймається за 100 відсотків, визначається як зміна даних показників у структурі бухгалтерського балансу за аналізований період, так і спрямованість змін (збільшення, зменшення).
Дослідження структури пасиву бухгалтерського балансу встановлює одну з причин фінансової нестійкості організації, що призвела до її неплатоспроможності (нераціонально висока частка позикових коштів у джерелах, що залучаються для фінансування господарської діяльності).
Джерелами власних засобів організації є статутний фонд (рядок 410), власні акції (частки), що викуплені в акціонерів (засновників) (рядок 411), резервний фонд (рядок 420), додатковий фонд (рядок 430), чистий прибуток (збиток) звітного періоду (рядок 440), нерозподілений (невикористана) прибуток (непокритий збиток) (рядок 450), цільове фінансування (рядок 460), доходи майбутніх періодів (рядок 470) розділу III пасиву бухгалтерського балансу, резерв майбутніх витрат (рядок 640) розділу V пасиву бухгалтерського балансу.
Збільшення частки власних коштів за рахунок одного з перерахованих джерел сприяє фінансової стійкості організації. Наявність нерозподіленого прибутку розглядається як джерело поповнення оборотних коштів організації і зниження короткострокової кредиторської заборгованості.
При дослідженні короткострокових зобов'язань організації проводиться аналіз структури і тенденцій зміни короткострокових зобов'язань: короткострокових кредитів і позик (рядок 610); кредиторської заборгованості (рядок 620), у тому числі перед постачальниками та підрядниками (рядок 621), перед покупцями і замовниками (рядок 622) , за розрахунками з персоналом з оплати праці (рядок 623), по іншим розрахунками з персоналом (рядок 624), по податках і зборах (рядок 625), із соціального страхування і забезпечення (рядок 626), за лізинговими платежами (рядок 627), перед іншими кредиторами (рядок 628); заборгованості перед учасниками (засновниками) (рядок 630); інших короткострокових зобов'язань (рядок 650).
Збільшення частки позикових коштів у джерелах утворення активів організації є ознакою посилення фінансової нестійкості організації та підвищення ступеня її фінансових ризиків, перерозподілу (в умовах інфляції і невиконання в строк фінансових зобов'язань) доходів від кредиторів до організації-боржника.
Складається перелік кредиторів організації із зазначенням повної назви кредитора, юридичної адреси, строків та сум платежів і частки даного кредиту в загальній заборгованості організації. Аналізується наявність (зростання) простроченої заборгованості організації перед бюджетом із соціального страхування і забезпечення.
Для визначення частки прострочених фінансових зобов'язань в активах організації розраховується коефіцієнт забезпеченості прострочених фінансових зобов'язань активами, характеризує здатність організації розрахуватися за простроченими фінансовими зобов'язаннями шляхом реалізації активів.
Коефіцієнт забезпеченості прострочених фінансових зобов'язань активами розраховується як відношення прострочених фінансових зобов'язань організації (довгострокових і короткострокових) до загальної вартості активів.
Коефіцієнт забезпеченості прострочених фінансових зобов'язань активами (К4) на кінець звітного періоду розраховується як відношення суми короткострокової і довгострокової простроченої кредиторської заборгованості до валюти бухгалтерського балансу.
Аналіз структури пасиву бухгалтерського балансу та вплив основних розділів балансу на поповнення його активної частини
N
п / п
Найменування статей балансу організації
Показники структури пасиву у валюті (підсумку) бухгалтерського балансу
на початок періоду
на кінець періоду
приріст (+),
зниження (-)
Абсолютна
величина,
млн.руб.
Питома
вага,%
Абсолютна
величина,
млн.руб.
Питома
вага,%
Абсолютна
величина,
млн.руб.
питома
вага,%
1
2
3
4
5
6
7
8
1
Капітал і резерви (стор. 490)
69099
81,0%
106930
81,7%
37831
0,7%
1.1
Статутний фонд (стор. 410)
11990
14,1%
17984
13,7%
5994
-0,4%
1.2
Власні акції (частки),
викуплені в акціонерів
(Засновників) (стор. 411)
-
0,0%
3635
2,8%
3635
2,8%
1.3
Резервний фонд (стор. 420)
3914
4,6%
6217
4,8%
2303
0,2%
1.4
Додатковий фонд (стор. 430)
17054
20,0%
24010
18,3%
6956
-1,7%
1.5
Чистий прибуток (збиток)
звітного періоду (стор. 440)
-
0,0%
-
0,0%
-
0,0%
1.6
Нерозподілений
(Невикористана) прибуток
(Непокритий збиток)
(Стор. 450)
36135
42,4%
55072
42,1%
18937
-0,3%
1.7
Цільове фінансування
(Стор. 460)
-
0,0%
-
0,0%
-
0,0%
1.8
Доходи майбутніх періодів
(Стор. 470)
6
0,0%
12
0,0%
6
0,0%
2
Довгострокові зобов'язання
(Стор. 590)
2400
2,8%
2400
1,8%
-
-1,0%
2.1
довгострокові кредити та позики
(Стор. 510)
-
0,0%
-
0,0%
-
0,0%
2.2
інші довгострокові
зобов'язання (стор. 520)
2400
2,8%
2400
1,8%
-
-1,0%
3
Короткострокові зобов'язання
(Стор. 690)
13814
16,2%
21551
16,5%
7737
0,3%
3.1
короткострокові кредити і
позики (стор. 610)
5148
6,0%
-
0,0%
-5148
-6,0%
3.2
кредиторська заборгованість
(Стор. 620)
7997
9,4%
19771
15,1%
11774
5,7%
3.2.1
перед постачальниками і
підрядниками (стор. 621)
6509
7,6%
15102
11,5%
8593
3,9%
3.2.2
перед покупцями і
замовниками (стор. 622)
46
0,1%
515
0,4%
469
0,3%
3.2.3
за розрахунками з персоналом з оплати праці (стор. 623)
406
0,5%
1422
1,1%
1016
0,6%
3.2.4
за іншими розрахунками з
персоналом (стор. 624)
-
0,0%
-
0,0%
-
0,0%
3.2.5
з податків і зборів (стор. 625)
978
1,1%
2372
1,8%
1394
0,7%
3.2.6
із соціального
страхування і забезпечення (стор. 626)
58
0,1%
360
0,3%
302
0,2%
3.2.7
за лізинговими платежами
(Стор. 627)
-
0,0%
-
0,0%
-
0,0%
3.2.8
перед іншими кредиторами (стор. 628)
-
0,0%
-
0,0%
-
0,0%
3.3
заборгованість перед учасниками (засновниками) (стор. 630)
-
0,0%
-
0,0%
-
0,0%
3.3.1
з виплати доходів, дивідендів (стор. 631)
-
0,0%
-
0,0%
-
0,0%
3.3.2
інша заборгованість (стор. 632)
-
0,0%
-
0,0%
-
0,0%
3.4
резерви майбутніх витрат (стор. 640)
669
0,8%
1780
1,4%
1111
0,6%
3.5
інші короткострокові зобов'язання (стор. 650)
-
0,0%
-
0,0%
-
0,0%
4
Баланс (стор. 700)
85313
100,0%
130881
100,0%
45568
x
Визначення частки прострочених фінансових зобов'язань у майні (активах) організації
N
п / п
Найменування показника
На
Початок
Періоду
(Року)
На момент
встановлення
неплатоспроможності
(На кінець року)
Норматив
коефіцієнта
4
Коефіцієнт забезпеченості прострочених
фінансових зобов'язань активами
Прострочені зобов'язання
К4 = --------------------------- =
Валюта балансу
Ф5 гр. 6 (стор. 140 + стр. 150 + р. 166 + р. 175
= ------------------------------------------------- -
Б стор 300 (або Б стор 700)
0,015
0,011
К4 <= 0,5
При зміні активів організації аналізуються їх структура, участь у виробничому процесі, ліквідність.
До легко ліквідних активів організації відносяться грошові кошти на рахунках, а також короткострокові цінні папери. До найбільш важко реалізованим активів - основні засоби, що знаходяться на балансі організації, і нематеріальні активи.
Коефіцієнтом, що характеризує платоспроможність боржника, є коефіцієнт абсолютної ліквідності, що показує, яка частина короткострокових зобов'язань може бути погашена негайно, і розраховується як відношення легко ліквідних активів до поточних зобов'язань організації.
Значення коефіцієнта абсолютної ліквідності повинно бути не менше 0,2.
Зміна структури активів організації в бік збільшення оборотних коштів розглядається як:
формування мобільної структури активів, що сприяє прискоренню оборотності засобів організації;
відволікання частини поточних активів на кредитування споживачів товарів, продукції, робіт і послуг організації, дочірніх організацій та інших дебіторів;
скорочення виробничої бази;
спотворення реальної оцінки основних засобів внаслідок існуючого порядку їх бухгалтерського обліку і так далі.
Проводиться аналіз причин зміни структури активів, окремих розділів і статей бухгалтерського балансу, запитується у організації додаткова інформація.
При аналізі основних засобів організації враховуються зміна їх питомої ваги внаслідок впливу зовнішніх факторів (порядок їх обліку, інфляція), абсолютних показників за звітний період (рядок 110), рух основних засобів (вибуття, введення в дію нових основних засобів) на підставі даних розділу 1 додатку до бухгалтерського балансу (форма 5).
При аналізі розділу I активу бухгалтерського балансу розглядаються тенденції зміни вкладень у необоротні активи, в тому числі незавершені капітальні вкладення та обладнання до установки (дані активи не беруть участь у виробничому обороті, збільшення їх частки негативно впливає на результативність фінансової і господарської діяльності організації).
Наявність вкладень у необоротні активи вказує на інвестиційну спрямованість вкладень організації. При визнанні організації неплатоспроможною вивчаються портфель і ліквідність інвестиційних цінних паперів організації, надані позики, вклади, ефективність відволікання коштів організації на дані вкладення.
При аналізі оборотності оборотних коштів розраховується коефіцієнт оборотності оборотних коштів як відношення виручки від реалізації товарів, продукції, робіт, послуг (рядок 010 звіту про прибутки і збитки (форма 2) до середньої вартості оборотних активів організації (рядок 290 бухгалтерського балансу, сума граф 3 і 4, поділена на 2). Зменшення коефіцієнта, розрахованого за звітний період, в порівнянні з коефіцієнтом, розрахованим за попередній звітний період, показує уповільнення обороту оборотних коштів.
При цьому аналізуються тенденції зміни запасів і витрат (рядок 210), включаючи сировину, матеріали та інші аналогічні активи (рядок 211), тварин на вирощуванні та відгодівлі (рядок 212), витрати в незавершеному виробництві та напівфабрикати (рядок 213), витрати на реалізацію (рядок 214), готову продукцію і товари для реалізації (рядок 215), товари відвантажені (рядок 216), виконані етапи по незавершених робіт (рядок 217), витрати майбутніх періодів (рядок 218), інші запаси і витрати (рядок 219); податків за придбаними товарами, роботами, послугами (рядок 220); дебіторської заборгованості (платежі по якій очікуються більш ніж через 12 місяців після звітної дати) (рядок 230); дебіторської заборгованості (платежі по якій очікуються протягом 12 місяців після звітної дати) ( рядок 240); розрахунків із засновниками (рядок 250); грошових коштів (рядок 260); фінансових вкладень (рядок 270), інших оборотних активів (рядок 280).
Збільшення питомої ваги запасів і витрат показує:
нарощування виробничого потенціалу організації;
прагнення за рахунок вкладень у виробничі запаси і витрати захистити грошові активи організації від знецінення;
нераціональність обраної господарської стратегії.
Зростання дебіторської заборгованості за розрахунками з покупцями і замовниками, з засновниками по внесках до статутного фонду, різними дебіторами і кредиторами показує, що дана організація використовує товарні позики для споживачів своєї продукції. Кредитуючи їх, організація ділиться з ними частиною свого доходу і бере кредити для забезпечення своєї господарської діяльності, збільшуючи власну кредиторську заборгованість.
Основним завданням подальшого аналізу дебіторської заборгованості є оцінка повернення боргів організації.
Аналіз структури активу бухгалтерського балансу і його основних розділів
N
п / п
Найменування статей балансу
організації
Показники структури активу у валюті (підсумку) бухгалтерського балансу
на початок періоду
на кінець періоду
приріст (+),
зниження (-)
Абсолютна
величина,
млн.руб.
Питома
вага,%
Абсолютна величина, млн.руб.
Питома
вага,%
Абсолютна
величина,
млн.руб.
питома
вага,%
1
2
3
4
5
6
7
8
1
Необоротні активи (стор. 190)
23105
27,1%
39760
30,4%
16655
3,3%
1.1
основні засоби (стор. 110)
19895
23,3%
34022
26,0%
14127
2,7%
1.2
нематеріальні активи (стор. 120)
995
1,2%
1315
1,0%
320
-0,2%
1.3
дохідні вкладення в матеріальні цінності
(Стор. 130)
2096
2,5%
2858
2,2%
762
-0,3%
1.4
вкладення у необоротні
активи (стор. 140)
119
0,1%
1565
1,2%
1446
1,1%
1.4.1
незавершене будівництво
(Стор. 141)
-
0,0%
-
0,0%
-
0,0%
1.5
інші необоротні активи (стор. 150)
-
0,0%
-
0,0%
-
0,0%
2
Оборотні активи (стор. 290)
62208
72,9%
91121
69,6%
28913
-3,3%
2.1
запаси і витрати (стор. 210)
18243
21,4%
28489
21,8%
10246
0,4%
2.1.1
сировину, матеріали та інші
активи (стор. 211)
7876
9,2%
10764
8,2%
2888
-1,0%
2.1.2
тварини на вирощуванні та
відгодівлі (стор. 212)
-
0,0%
-
0,0%
-
0,0%
2.1.3
витрати у незавершеному виробництві та напівфабрикати (стор. 213)
4300
5,0%
5629
4,3%
1329
-0,7%
2.1.4
витрати на реалізацію (стор. 214)
42
0,0%
138
0,1%
96
0,1%
2.1.5
готова продукція і товари для реалізації (стор. 215)
4769
5,6%
10010
7,6%
5241
2,0%
2.1.6
товари відвантажені
(Стор. 216)
-
0,0%
-
0,0%
-
0,0%
2.1.7
виконані етапи по
незавершених робіт
(Стор. 217)
-
0,0%
-
0,0%
-
0,0%
2.1.8
витрати майбутніх періодів (стор. 218)
1200
1,4%
1865
1,4%
665
0,0%
2.1.9
інші запаси і витрати (стор. 219)
56
0,1%
83
0,1%
27
0,0%
2.2
податки за придбаними
товарах, роботах, послугах (стор. 220)
5720
6,7%
1092
0,8%
-4628
-5,9%
2.3
Дебіторська заборгованість
(Платежі по якій очікуються
більше, ніж через 12 місяців
після звітної дати) (стор. 230)
190
0,2%
260
0,2%
70
0,0%
2.3.1
покупців і замовників (стор. 231)
190
0,2%
260
0,2%
70
0,0%
2.3.2
інша дебіторська заборгованість (стор. 232)
-
0,0%
-
0,0%
-
0,0%
2.4
Дебіторська заборгованість
(Платежі по якій очікуються
протягом 12 місяців після звітної дати)
(Стор. 240)
22534
26,4%
45341
34,6%
22807
8,2%
2.4.1
покупців і замовників (стор. 241)
17690
20,7%
40504
30,9%
22814
10,2%
2.4.2
постачальників і підрядників (стор. 242)
4694
5,5%
4693
3,6%
-1
-1,9%
2.4.3
з податків і зборів (стор. 243)
150
0,2%
144
0,1%
-6
-0,1%
2.4.4
за розрахунками з персоналом (стор. 244)
-
0,0%
-
0,0%
-
0,0%
2.4.5
різних дебіторів (стор. 245)
-
0,0%
-
0,0%
-
0,0%
2.4.6
інша дебіторська
заборгованість (стор. 249)
-
0,0%
-
0,0%
-
0,0%
2.5
розрахунки з засновниками (стор. 250)
-
0,0%
-
0,0%
-
0,0%
2.6
грошові кошти (стор. 260)
14974
17,6%
14648
11,2%
-326
-6,4%
2.7
фінансові вкладення (стор. 270)
545
0,6%
1289
1,0%
744
0,4%
2.8
інші оборотні активи (стор. 280)
2
0,0%
2
0,0%
0
0,0%
3
Баланс (стор. 300)
85313
100,0%
130881
100,0%
45568
x
Оцінка платоспроможності організації і оборотності її оборотних коштів
Найменування показника
На
початок
періоду
(Року)
На момент
встановлення
неплатоспроможності
(На кінець року)
Норматив
коефіцієнта
Коефіцієнт абсолютної ліквідності
Грошові кошти + Фінансові вкладення
К = --------------------------------------- =
абсл Короткострокові зобов'язання
Б стор 260 + Б стор. 270
= -----------------------
Б стор. 690 + Б стор. 640
1,18
0,81
К> = 0,2
абсл
Коефіцієнт оборотності оборотних коштів
Виручка від реалізації
К = ----------------------------------- =
ООС Середня вартість оборотних активів
Ф2 стор 010
= ------------------------------------------
(Б стор 290 гр. 3 + Б стор 290 (гр. 4) / 2
0,62
0,77
Оборотність
оборотних
коштів
підвищилася

Для аналізу результатів фінансової діяльності, структури та напрямів використання отриманого прибутку використовуються дані звіту про прибутки і збитки (форма 2) і звіту про зміни капіталу (форма 3), на основі яких заповнюється таблиця "Аналіз структури прибутку організації і напрямів її використання".
Збиткова робота організації показує відсутність джерела поповнення власних коштів для ведення ефективної господарської діяльності.
При отриманні організацією прибутку визначаються напрямки її використання: платежі до бюджету, відрахування в резервний фонд і інші фонди.
Аналіз структури прибутку організації і напрямки її використання
N
п / п
Найменування показників
За звітний період
За відповідний
період минулого
року
абсолютне
значення,
млн.руб.
питома
вага,%
абсолютне
значення,
млн.руб.
питома
вага,%
1
2
3
4
5
6
1
Прибуток (збиток)
звітного періоду
(Ф2 стор 200)
29294
100,0%
6893
100,0%
1.1
прибуток (збиток) від
реалізації (Ф2 стор 070)
26809
91,5%
8956
129,9%
1.2
прибуток (збиток) від
операційних доходів і
витрат (Ф2 стор 120)
385
1,3%
96
1,4%
1.3
прибуток (збиток) від позареалізаційних доходів і витрат (Ф2 стор 160)
2100
7,2%
-2159
-31,3%
2
Податки, збори, платежі з прибутку (Ф2 стор 250 + стор. 260)
8720
29,8%
2806
40,7%
3
Інші витрати та платежі з
прибутку (Ф2 стор. 270)
-
0,0%
-
0,0%
4
Розподілена прибуток
(Ф3 стор 065)
1637
5,6%
3120
45,3%

5
Нерозподілений прибуток
звітного періоду
(Ф3 стор 061 гр. 4)
18937
64,6%
967
14,0%
6
Нерозподілений прибуток
(Вся з урахуванням
нерозподіленого прибутку
минулих років) (Ф3 стор 060)
55072
188,0%
36135
524,3%
Показники ефективності використання коштів організації та її фінансової стійкості
Найменування показника
Формула розрахунку
Значення показника на початок і кінець звітного року
Рентабельність сукупного капіталу (активів) (характеризує, скільки прибутку отримано на карбованець вкладеного капіталу)
Прибуток за звітний період (Ф2 стор 200)
Ра = ------------------------------------------
Середньорічна вартість активів
((Б стор 300 гр. 3 + Б стор 300 гр. 4) / 2)
6,4%
27,1%
Рентабельність продажів (характеризує рівень прибутковості продукції)
Прибуток від реалізації продукції звітного періоду (Ф2 стор 070)
Рп = -------------------------------
Виручка (нетто) від реалізації
продукції у звітному періоді
(Ф2 стор 020)
24,7%
48,7%
Рентабельність витрат (характеризує окупність витрат)
Прибуток від реалізації продукції
звітного періоду (Ф2 стор 070)
Рз = -------------------------------
Повна собівартість
реалізованої продукції
(Ф2 сума рядків 030, 050, 060)
32,8%
94,9%
Коефіцієнт фінансової незалежності (автономії) (характеризує, яка частина активів сформована за рахунок власних коштів організації)
Власний капітал (Б стор 490)
Кфн = --------------------------------
Валюта балансу (Б стор 700)
81,0%
81,7%
Коефіцієнт сталого фінансування (характеризує, яка частина активів балансу сформовано за рахунок стійких джерел)
Собств. капит. + Долгоср. обязат. +
+ Рез. предст. витрат.
(Б стор 490 + Б стор 590 + Б стор 640)
Куф = --------------------------------------
Валюта балансу (Б стор 700)
84,6%
84,9%

2. Фінансова звітність та вимоги МСФЗ до її складання
Фінансова звітність - це сукупність форм звітності, складеної на підставі даних фінансового обліку з метою надання внутрішнім і зовнішнім користувачам узагальненої інформації про фінансовий стан підприємства.
Балансовий звіт відображає результати роботи підприємства на певний момент часу. Зміст балансу (у будь-якій країні незалежно від форми його подання) складається з двох частин. В "активі" представлені напрями інвестування коштів: в основні засоби та оборотні активи. "Пасив" балансу дає інформацію про джерела фінансування інвестицій.
┌ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┐
│ Баланс підприємства │
│ (окремі статті) │
│ │
│ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┬ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ │
│ │ Зовнішні та внутрішні │ Зовнішні та внутрішні │
│ │ ринки: │ ринки: │
│ │ Актив │ Пасив │
│ │ нерухомого │ │
│ │ майна │ │
│ │ Інвестиційних ----- Основні засоби │ Власний та ----- Ринок
│ │ товарів (благ) │ позиковий капітал ЦБ │
│ │ │ │
│ │ Сировини і матеріалів, - Сировина і матеріали │ Кредиторська │
│ │ продукції, Готова продукція │ заборгованість │
│ │ товарів │ за сировину │
│ │ │ й матеріали ------- Постачальники │
│ │ │ │
│ │ Дебіторська заборгованість │ Заборгованість │
│ │ │ по з / п та соц. виплатах │
│ │ │ │
│ │ ┌ ─ Платіжні засоби │ Заборгованість │
│ │ │ │ з податків │
│ │ │ │ │
│ │ │ │
│ │ └ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ Грошовий ринок
│ │ │ │
│ └ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┘ │
└ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┘
Рис. 1. Схема балансу підприємства і його взаємозв'язку з ринками
Баланс підприємства періодично змінюється, але за своєю суттю завжди являє собою узагальнену фінансову модель підприємства і відображає його фінансові зв'язки. Перш за все зв'язок матеріальних (ресурси і продукти) і фінансових потоків підприємства, яка знаходить своє вираження в характері і динаміці зв'язаних ресурсів (актив).
Найважливіші взаємозв'язку між підприємством і зовнішнім світом (ринками) показані на рис. 1. Загальне уявлення (схема) орієнтує на цілісний підхід до підприємства і допомагає не забути деталі. Ці цілісні взаємозв'язку можна розкласти і аналізувати окремо, не втрачаючи з уваги образ цілого.
Прийняття рішень про придбання обладнання, виробництві продуктів і їх збуті, купівлі сировини і матеріалів впливає на структуру майна, тобто "Актив" балансу, і веде до змін в основних засобах, запаси, дебіторську заборгованість. У кінцевому підсумку це знаходить відображення в зміні доходів підприємства, його прибутку.
У "пасиві" балансу представлені інвестори, які претендують на певну частину зароблених підприємством доходу у формі відсотків на наданий довгостроковий позику, дивідендів на власний капітал та заборгованості постачальникам ресурсів (витрати підприємства).
Рух платежів і фінансових коштів знаходить відображення у змінах статей "пасиву" балансу, які вказують на зміни структури капіталу та джерел фінансування основних засобів і поточної господарської діяльності.
Отже, у ньому в прихованому вигляді представлені всі фінансово-економічні процеси та взаємозв'язки підприємства за певний період. На підставі фінансово-економічної інформації у вигляді системи показників і розрахунків, а також даних балансу можна побачити ці події та процеси, зрозуміти внутрішні взаємозв'язки та результати минулого розвитку.
Така інформація необхідна керівникові, оскільки подібні зрушення впливають на ліквідність підприємства.
Щоб зробити правильні висновки, необхідно враховувати закономірності функціонування зовнішнього середовища, яка сильно впливає на фінансові пропорції кожного підприємства і його фінансову стійкість.
Керівнику важливо вміти "читати" фінансову звітність, яку він підписує, і на підставі поданої аналітиком управлінської інформації бачити тенденції розвитку, робити висновки та приймати рішення. Але його цікавить не сам фінансовий аналіз, а фінансовий ефект (отримання прибутку, розширення виробництва), до якого цей аналіз приведе.
Для керівника підприємства, його інвесторів і кредиторів важливо знати сильні і слабкі сторони підприємства, своєчасно виявляти негативні тенденції, зрозуміти, чи здатне воно ефективно використовувати власний і позиковий капітал і заробляти гроші для розвитку.
Використовуючи фінансові та економічні дані підприємства, можна зрозуміти, наприклад, як працює його організаційно-економічний механізм і наскільки ефективна існуюча система управління, планування і контролю. Особливості конкретного підприємства виявляються при інтерпретації та оцінці результатів аналітичних розрахунків з урахуванням реальної ситуації в бізнесі та зовнішньому середовищі.
2.1 Фінансове становище - бухгалтерський баланс
Елементи, безпосередньо пов'язані з оцінкою фінансового стану, - це активи, зобов'язання і (власний) капітал. Їх визначення наведені нижче:
(I) актив - це ресурс, контрольований компанією, що виник в результаті минулих подій, економічні вигоди від якого будуть отримані компанією;
(Ii) зобов'язання - це справжня обов'язок, обумовлена ​​минулими подіями, яка буде виконана за допомогою платежу;
(Iii) капітал - це залишок активів після вирахування з них зобов'язань.
ПРИКЛАД. Капітал - залишок.
У вас є активи у розмірі 100 млн. дол США та зобов'язання в розмірі 85 млн. дол США. Ваш (власний) капітал = 15 млн. дол США.
Активи
Економічні вигоди, втілені в активі, реалізуються шляхом його участі (прямого чи непрямого) в отриманні компанією грошових коштів.
Так, вони можуть бути реалізовані при використанні активу у виробництві товарів, у результаті конвертації активу в кошти (або скорочення собівартості продукції).
Активи виробляють продукцію (чи послуги), здатну задовольнити бажання (або потреби) клієнтів; клієнти готові платити за них, що забезпечує отримання компанією грошових коштів.
Багато активів, наприклад, основні засоби, існують у речовій формі. При цьому наявність дійсної форми не має принципового значення для існування активу. Так, наприклад, патенти і авторські права є активами, якщо вони приносять економічні вигоди і якщо вони контролюються компанією.
При визначенні існування активу наявність права власності на об'єкт не є вирішальним.
Приклад. Використання майна на умовах оренди.
Основні засоби, що використовуються на умовах оренди, є активом, якщо компанія контролює економічні вигоди, одержувані від даного об'єкта.
Об'єкт може відповідати визначенню активу, навіть за відсутності юридичного контролю.
Зобов'язання
Найважливішою характеристикою бухгалтерського зобов'язання є існування у компанії цієї обов'язки (виплатити гроші). Воно може виникати з обов'язкового для виконання договору або законодавчо встановленого вимоги. Поширеним прикладом бухгалтерського зобов'язання є кредиторська заборгованість постачальникам за отримані від них товари (і послуги).
Обов'язки також виникають в ході ділової практики, звичаю, прагнення підтримати хороші ділові відносини або діяти справедливим чином.
Приклад. Добровільна обов'язок.
Якщо компанія зобов'язується (у відповідності зі своєю політикою) виправляти дефекти своєї продукції навіть після закінчення гарантійного періоду, то майбутні витрати з гарантійного обслуговування вже проданих товарів виступають справжніми обов'язками і є зобов'язаннями.
Ідентифікуючи зобов'язання, необхідно розрізняти справжні і майбутні обов'язки. Так, саме по собі рішення про придбання активів у майбутньому не створює цієї обов'язку сплатити ці товари, отже, не створює зобов'язання.
Ця обов'язок зазвичай виникає тільки при доставці активу або при укладенні нерасторгаемого угоди про придбання активу. Нерозривний характер угоди означає, що компанія зобов'язана заплатити.
Виконання цієї обов'язки (тобто погашення зобов'язання) може бути здійснено поруч способів, наприклад:
(I) виплатою грошових коштів;
(Ii) передачею іншого активу (у тому числі на бартерній основі);
(Iii) наданням послуг;
(Iv) заміною даного обов'язку на іншу, або
(V) перекладом зобов'язання в капітал.
Обов'язок також може бути припинена іншими способами, наприклад, за допомогою відмови кредитора від права вимоги або позбавлення його прав.
Зобов'язання виникають в результаті зроблених у минулому операцій.
Величина деяких зобов'язань може бути визначена тільки шляхом оцінки. Деякі компанії включають у звітність такі зобов'язання, як резерви. У деяких країнах резерви не розглядаються як зобов'язання, оскільки зобов'язання трактується як більш вузьке поняття, що виключає розрахункові оцінки. МСФЗ дає зобов'язаннями більш широке тлумачення.
Якщо резерв сформований у зв'язку з існуванням цієї обов'язки і відповідає іншим положенням визначення, то він є зобов'язанням, навіть якщо його значення - оціночна величина.
Приклад. Оцінка резерву.
Проти вас був збуджений судовий процес. Ви програли справу. Сума загальних витрат по задоволенню на момент затвердження звітності остаточно не визначена. Ви оцінили свій резерв, виходячи з витрат з виконання зобов'язання.
Як приклад можна привести резерви витрат за гарантійними зобов'язаннями і резерви по пенсійних виплатах.
Капітал
Хоча капітал визначається як залишок, його уявлення в бухгалтерському балансі можна деталізувати. Наприклад, у корпорації капітал складається з:
- Внесків акціонерів;
- Нерозподіленого прибутку;
- Резервного капіталу, утвореного відрахуваннями з нерозподіленого прибутку;
- Резервного капіталу, утвореного коригуванням (переоцінкою активів) у зв'язку з підтриманням капіталу (може відображатися окремо).
Представлення капіталу в структурі, що відбиває законодавчі або інші обмеження на його розподіл, може бути доречним для користувачів фінансової звітності. Сторони, які мають право власності на компанію, мають специфічні права на отримання дивідендів або вилучення капіталу.
Іноді створення резервного капіталу вимагається законодавством з метою забезпечення компанії та її кредиторам більш надійного захисту від можливих збитків.
Також можуть формуватися і інші види резервного капіталу, наприклад, якщо національне податкове законодавство надає звільнення (або зменшення) зобов'язань по оподаткуванню сум, відрахованих до резервного капіталу.
Відомості про наявність та розмір нормативних та обумовлених податковим режимом видів резервного капіталу є доречною інформацією. Відрахування в подібний резервний капітал представляють собою розподіл прибутку, а не витрата.
Приклад. "Нормативний" резервний капітал.
Законодавство деяких країн вимагає від компаній направляти 10% річного прибутку в резервний капітал, який не може розподілятися серед акціонерів (за винятком випадків, коли організація ліквідується). Інформація про існування подібних обмежень доречна для представлення інвесторам, бо вона стосується обмеження на розмір дивідендів.
Величина капіталу, відображена в бухгалтерському балансі, залежить від оцінки активів і зобов'язань. Зазвичай величина капіталу не збігається з сукупною ринковою вартістю акцій компанії або за сумою, яка була б отримана в результаті продажу чистих активів частинами або компанії в цілому, виходячи з припущення безперервності діяльності.
Приклад. Ринкові оцінки.
Ринкова оцінка вашої компанії набагато перевищує вартість чистих активів. Це обумовлено тим, що інвестори оцінюють вашу компанію, виходячи з передбачуваних майбутніх дивідендів, а не результатів діяльності у минулому.
2.2. Результати діяльності - звіт про прибутки та збитки
Прибуток використовується для оцінки результатів господарської діяльності або для розрахунку інших показників (наприклад, рентабельності інвестицій або прибутку на акцію). Елементи, безпосередньо пов'язані з прибутком, - це доходи і витрати. Порядок обліку та оцінки доходів і витрат (і відповідно прибутку) багато в чому визначається поняттями "капітал" і "підтримка капіталу".
Визначення елементів "доходи" і "витрати" наведено нижче.
(I) Доходи - це збільшення економічних вигод у формі отримання (або приросту) активів (або зменшення зобов'язань), результатом чого є збільшення капіталу (без обліку вкладів власників).
(Ii) Витрати - це зменшення економічних вигод у формі відпливу (зменшення) активів (або збільшення зобов'язань), результатом чого є зменшення капіталу (без урахування його розподілу між власниками).
З метою подання інформації для прийняття рішень доходи і витрати можуть відображатися у звіті про прибутки та збитки різними способами. На практиці набуло поширення роздільне подання статей доходів (і витрат), що формуються в ході звичайної (основної) діяльності та іншої діяльності.
Дане розмежування проводиться з метою аналізу спроможності компанії створювати грошові кошти в майбутньому. Випадкові види діяльності, наприклад, ліквідація довгострокової інвестиції, не здійснюються на регулярній основі.
Необхідно враховувати специфіку як самої компанії, так і її діяльності. Статті, що виникають в результаті звичайної діяльності однієї компанії, можуть бути не властиві інший.
Приклад. Звичайна діяльність.
Для багатьох компаній придбання та продаж об'єктів нерухомості є досить рідкісною подією.
А для тих компаній, які займаються забудовою, це - звичайний вид діяльності.
Наприклад, звіт про прибутки та збитки може показувати:
- Валовий прибуток;
- Прибуток від звичайної діяльності до оподаткування;
- Прибуток від звичайної діяльності після оподаткування;
- Чистий прибуток.
Доходи
До доходів відносяться виручка та інші доходи. Виручка виникає в результаті звичайної (основної) діяльності компанії і включає:
- Продажу;
- Плату за послуги;
- Відсотки;
- Дивіденди;
- Роялті;
- Орендну плату.
До інших доходів відносяться інші статті, які можуть як виникати, так і не виникати в ході звичайної діяльності компанії. Інші доходи являють собою збільшення економічних вигод і за своєю природою не відрізняються від виручки.
Витрати
За визначенням до витрат відносяться збитки, а також витрати, які виникають в результаті звичайної діяльності компанії.
Витрати, що виникають в ході звичайної діяльності компанії, включають собівартість проданих товарів (продукції, послуг), заробітну плату та амортизацію. Зазвичай вони приймають форму відтоку (або зменшення вартості) активів, наприклад, таких як грошові кошти та їх еквіваленти, запаси, основні засоби.
Збитки становлять собою інші статті, які відповідають визначенню витрат і можуть виникати (чи ні) у ході звичайної діяльності компанії. Збитки - це зменшення економічних вигод, і за своєю природою вони не відрізняються від інших витрат.
3. РОЗДІЛИ ФІНАНСОВОГО АНАЛІЗУ
3.1 Коефіцієнтний аналіз
Проведемо класифікацію та умовні позначення статей балансу.
Поточні активи (ТА) - це поєднання найбільш ліквідних, швидко реалізовуються і повільно реалізованих активів (ТА = А1 + А2 + А3).
Найбільш ліквідні активи (А1) - це грошові кошти в банку і касі підприємства, короткострокові цінні папери.
Швидко реалізовані активи (А2) - це дебіторська заборгованість, депозити.
Повільно реалізовані активи (А3) - це готова продукція, незавершене виробництво, сировину і матеріали.
Важко реалізовані активи (А4) або постійні активи - це будівлі, обладнання, транспортні засоби, земля.
Короткострокові зобов'язання, позики і кредити (КЗ) - це кредиторська заборгованість, заборгованість та інші кредиторські зобов'язання, що підлягають погашенню менш ніж через 12 місяців.
Довгострокові зобов'язання (ДН) - це позики і кредити та інші довгострокові зобов'язання, що підлягають погашенню більш ніж через 12 місяців.
Власний капітал (Е) - це сума акціонерного капіталу, нерозподіленого прибутку та резервів.
Поряд з описаними в Інструкції N 81/128/65 індикаторами фінансового стану підприємства, необхідно використовувати показники, які можуть служити для аналізу стану грошових потоків, а відповідно платоспроможності та фінансової стійкості, рівноваги підприємства. Їх слід розділити, як мінімум, на три групи.
1-а група - це показники платоспроможності, ліквідності, що характеризують здатність підприємства швидко погашати власні короткострокові боргові зобов'язання перед кредиторами підприємства.
2-а група - це показники фінансової стійкості (структури капіталу), що відображають фінансовий стан підприємства, і в яких ключове місце займають показники грошових потоків.
3-тя група - це показники оцінки ділової активності. Це показники рентабельності, оборотності активів і оборотності власного капіталу, що характеризують рівень ділової активності підприємства. Ця група коефіцієнтів дозволяє проаналізувати, наскільки ефективно підприємство використовує свої кошти. Показники ділової активності особливо важливо порівнювати з середньогалузевими, тому що їх величина може істотно коливатися в залежності від галузі.
До показників ліквідності та платоспроможності відносяться:
- Коефіцієнт поточної ліквідності (К 1).
Розраховується як частка від ділення оборотних активів на короткострокові зобов'язання й показує, чи достатньо у підприємства коштів, які можуть бути використані для погашення короткострокових зобов'язань. До складу оборотних активів прийнято включати поточні активи. Правда, з питань включення тих чи інших компонентів до складу оборотних активів при обчисленні коефіцієнтів ліквідності між аналітиками ведеться дискусія, і багато економістів пропонують виключити з розгляду всі неліквідні активи. Згідно з міжнародною практикою, значення коефіцієнта ліквідності повинні знаходитися в межах від одиниці до двох або іноді до трьох. Нижня межа зумовлена ​​тим, що оборотних коштів повинне бути, щонайменше, досить для погашення короткострокових зобов'язань, інакше підприємство опиниться під загрозою банкрутства. Перевищення оборотних коштів над короткостроковими зобов'язаннями більш ніж у три рази також є небажаним, оскільки може свідчити про нераціональну структуру активів. Перевищення оборотних коштів у три рази виправдано може бути тим, що не всі складові поточних активів мають однакову ліквідність, тобто можуть бути реалізовані однаково швидко і без втрати у вартості.
Розраховується за формулою:
(К1) = ТА / КВ.
Рекомендовані значення: 1 - 2.
Для того, щоб найбільш точно визначити рівень платоспроможності підприємства, а також виявити, за рахунок зміни яких джерел і яких активів повинен бути досягнутий цей рівень, необхідно із загальної кількості аналізованих активів виключити найменш ліквідні активи, тобто повільно реалізовані активи: готової продукції, незавершеного виробництва, сировини і матеріалів;
- Коефіцієнт термінової ліквідності (або "критичної оцінки") (К2).
Це відношення найбільш ліквідної частини і швидко реалізованої частини оборотних коштів (грошові кошти в банку і касі підприємства, короткострокові цінні папери, дебіторська заборгованість, депозити) до короткострокових зобов'язань. Зазвичай рекомендується, щоб значення цього показника було більше 1. Однак реальні значення для російських, як власне і для білоруських підприємств, рідко складають більше 0,7 - 0,8, що визнається допустимим. При зниженні коефіцієнта термінової ліквідності підприємство може зіткнутися з тимчасовим дефіцитом ліквідних коштів, однак ця проблема може бути розв'язана в тому випадку, якщо підприємство має кредитну лінію в кредитних установах або високий кредитний рейтинг, що дозволяє вигідно продати власні облігації на фінансовому ринку.
Розраховується за формулою:
(К2) = (А1 + А2) / КВ.

Рекомендовані значення: 0,7 - 0,8.
Для визначення абсолютної ліквідності підприємства необхідно виключити не тільки повільно реалізовані активи (готову продукцію, незавершене виробництво, сировину і матеріали, що враховуються в складі коефіцієнта поточної ліквідності), але й швидко реалізовані активи (дебіторську заборгованість і депозити, які входять до складу при визначенні коефіцієнта термінової ліквідності або "критичної оцінки");
- Коефіцієнт абсолютної ліквідності (К3).
Показує, яка частка короткострокових боргових зобов'язань може бути покрита за рахунок грошових коштів та їх еквівалентів у вигляді високоліквідних цінних паперів і депозитів, тобто абсолютно ліквідних активів підприємства. Цей показник в першу чергу береться до уваги майбутніми постачальниками та кредиторами з відносно короткими термінами кредитів. Цей показник дозволяє визначити, чи є у підприємства ресурси, здатні задовольнити вимоги кредиторів в критичній ситуації. Рекомендаційна нижня межа показника, що наводиться білоруськими, російськими та зарубіжними аналітиками, - 0,2. Сучасні комп'ютеризовані методи управління грошовими потоками на Заході спричинили за собою зменшення потреби в грошових коштах, тому кількісні значення коефіцієнта абсолютної ліквідності за кордоном мають об'єктивну тенденцію до зниження. Для стратегічних інвесторів абсолютна ліквідність підприємства менш значима.
Розраховується за формулою:
(К3) = А1 / КВ.
Рекомендовані значення: 0,2 - 0,5.
Для кожного підприємства повинен бути передбачений резерв чистого грошового потоку, яким володіє підприємство в кожен момент часу, будучи достатнім для ведення фінансово-господарської діяльності, але ні в якому разі не надлишковим, в залежності не тільки від галузі господарства, але і від виду діяльності.
При аналізі грошового потоку підприємства, що включає в себе не тільки грошові кошти як такі, але і всі оборотні активи підприємства, оскільки грошові кошти постійно трансформуються в різні види активів і пасивів балансу, при забезпеченні безперебійності процесу виробництва і реалізації продукції, необхідно оцінювати обсяг чистого оборотного капіталу та оптимальної потреби в ньому. Для його оцінки існує коефіцієнт чистого оборотного капіталу;
- Чистий оборотний капітал (функціонуючий капітал) (К4).
Різниця між оборотними (поточними) активами підприємства та його короткостроковими зобов'язаннями. Чистий оборотний капітал необхідний для підтримки фінансової стійкості підприємства, оскільки перевищення оборотних коштів над короткостроковими зобов'язаннями означає, що підприємство не тільки може погасити свої короткострокові зобов'язання, але і має резерви для розширення діяльності. Оптимальна сума чистого оборотного капіталу залежить від особливостей діяльності підприємства, зокрема, від його масштабів, обсягів реалізації, швидкості оборотності матеріальних запасів і дебіторської заборгованості. Недолік оборотного капіталу свідчить про нездатність підприємства вчасно погасити короткострокові зобов'язання. Значне перевищення чистого оборотного капіталу над оптимальною потребою свідчить про нераціональне використання ресурсів підприємства. Важливе аналітичне значення має розгляд темпів росту власного оборотного капіталу підприємства на фоні темпів інфляції.
Розраховується за формулою:
(К4) = ТА - КО.
Рекомендовані значення:> 0;
- Коефіцієнт резерву чистого грошового потоку (К5).
Співвідношення між чистим грошовим потоком підприємства та загальною сумою заборгованості підприємства як за його довгостроковим, так і за його короткостроковими зобов'язаннями. Якщо у підприємства цей показник не досягає рівня 0,20 і такий стан має періодичний характер, то підприємство з часом в перспективі стане банкрутом.
Розраховується за формулою:
(К5) = ЧДП / (КО + ДН).
Рекомендовані значення: на рівні 0,40.
Для того, щоб підприємство функціонувало безперебійно, а грошові потоки були узгоджені в просторі і в часі, необхідно на стадії планування і прогнозування передбачити індикатор фактора часу покриття періодичних виплат, враховуючи активи за ступенем ліквідності, виключаючи менш ліквідні активи підприємства через відсутність їх мобільності по відношенню до більш ліквідних активів. Таким індикатором стає показник покриття періодичних виплат:
- Коефіцієнт покриття періодичних виплат (К6).
(К6) = (ТА - А3) / СЕВДС, де
СЕВДС - середні щоденні виплати грошових коштів. СЕВДС визначаються величиною собівартості продукції плюс загальногосподарські витрати, поділені на кількість днів періоду.
Цей коефіцієнт відображає фактор часу в розрахунках грошових коштів, що мають першочергове значення в ринковій економіці, що характеризується високою динамічністю взаємин ринкових партнерів. Цей показник оцінюється в днях, і нормальним критеріальним значенням його є період 30 днів і вище. У випадку, якщо цей показник не досягає зазначеної величини, отже, це свідчить про те, що підприємство не має необхідної масою грошових коштів і інших ліквідних активів (крім "запасів"), якої вистачило б для нормальної діяльності підприємства протягом 30 днів, без додаткових надходжень грошових коштів;
- Коефіцієнт середніх щоденних прихованих фінансових втрат (К7). Відбиває упущену вигоду підприємства від своєчасного нерозміщення вільних грошових потоків підприємства в короткострокові і довгострокові фінансові вкладення.
Розраховується наступним чином:
(К7) = ((ЧДП - (СПП) / N) xm),
де ЧДП - це чистий грошовий потік на кінець дня;
СПП - сума платежів за період (місяць);
N - кількість днів періоду;
m - рівень капіталізації підприємства за період, виражений у відсотках.
Рекомендовані значення: чи повинен постійно прагнути до мінімального значення;
- Коефіцієнт маневреності власних оборотних засобів (К8).
Показує, яка частина власних коштів підприємства знаходиться в мобільній формі, що дозволяє відносно вільно маневрувати цими засобами.
(K8) = A1 / (A1 + A2 + A3 - KО).
Рекомендовані значення: високе значення коефіцієнта характеризується позитивно.
До показників фінансової стійкості відносяться коефіцієнти, що характеризують співвідношення різних груп аналітичної звітності. Показники структури капіталу відображають співвідношення власних і позикових коштів у джерелах фінансування компанії, тобто характеризують ступінь фінансової незалежності компанії від кредиторів. Це є важливою характеристикою стійкості підприємства. Розглянемо більш детально деякі з них:
- Коефіцієнт фінансової незалежності (К9).
Характеризує залежність фірми від зовнішніх джерел фінансування. Чим нижче значення коефіцієнта, тим більше позик у компанії і тим вище ризик неплатоспроможності. Низьке значення коефіцієнта відображає також потенційну небезпеку виникнення у підприємства дефіциту грошових коштів. Яких-небудь жорстких нормативів співвідношення власного і залученого капіталу не існує, як, втім, не існує жорстких нормативів щодо фінансових коефіцієнтів в цілому. Тим не менше серед аналітиків поширена думка, що частка власного капіталу повинна бути досить велика - не менше 50%. Вважається, що в підприємство з високою часткою власного капіталу інвестори і особливо кредитори вкладають кошти більш охоче, оскільки воно з більшою ймовірністю може погасити борги за рахунок власних коштів. Крім того, компанії з високою часткою залучених коштів, як правило, повинні проводити значні виплати по відсотках, і відповідно коштів, що залишаються для забезпечення виплат дивідендів і створення резервів, буде менше. Встановлення критичного рівня в розмірі 50% є результатом наступних міркувань: якщо в певний момент кредитори пред'являть всі борги до стягнення, то компанія зможе продати половину свого майна, сформованого за рахунок власних джерел, навіть якщо друга половина майна виявиться з яких-небудь причин неліквідної. Інтерпретація цього показника залежить від багатьох факторів: середній рівень цього коефіцієнта в інших галузях, доступ компанії до додаткових боргових джерел фінансування, особливості поточної виробничої діяльності. Низький коефіцієнт фінансової стійкості і висока частка короткострокових кредитів у зовнішніх позиках подвійно погіршують фінансову стійкість підприємства.
(К9) = Е / (А1 + А2 + А3 + А4)
або
(К9) = Е / (Е + ДО + КО).
Рекомендовані значення: 0,5 - 0,8;
- Коефіцієнт забезпеченості сумарних фінансових зобов'язань активами (К10).
Зростання значень цього показника свідчить про збільшення залежності підприємства від умов, висунутих кредиторами, а, отже, - про зниження фінансової стійкості підприємства. Демонструє, яка частка активів підприємства фінансується за рахунок довгострокових позик. Чим показник менше, тим краще фінансова стійкість компанії.
(К10) = (ДО + КО) / (А1 + А2 + А3 + А4).
Рекомендовані значення: 0,2 - 0,5;
- Коефіцієнт забезпеченості сумарних фінансових зобов'язань власним капіталом (К11).
Коефіцієнт забезпеченості сумарних фінансових зобов'язань власним капіталом. Чим менше коефіцієнт, тим більш стабільним є фінансове становище підприємства.
(К11) = (ДО + КО) / Є.
Рекомендовані значення: 0,25 - 1.
- Коефіцієнт забезпеченості довгострокових зобов'язань активами (К12).
Показує, яка частка активів підприємства фінансується за рахунок довгострокових позик:
(К12) = (ДО) / (А1 + А2 + А3 + А4).
Рекомендовані значення: 0 - 0,4;
- Коефіцієнт забезпеченості довгострокових зобов'язань необоротні активи (К13).
Показує, яка частка важко реалізованих, необоротних активів (основних засобів) фінансується за рахунок довгострокових кредитів і позик:
(К13) = ДВ / А4.
Рекомендовані значення: 0 - 1;
- Коефіцієнт забезпечення необоротних активів власним капіталом (К14).
Показує частку необоротних активів підприємства, що фінансуються за рахунок власного капіталу. Тривале зниження коефіцієнта є негативною ознакою. Загроза фінансової стійкості підприємства може виникати:
а) при формуванні необоротних активів за рахунок коштів, отриманих у вигляді короткострокових пасивів-кредитів, і т.д.;
б) якщо значення коефіцієнта більше 1, то підприємство не може грамотно скористатися кредитом на умовах терміновості, зворотності і платності.
Розраховується наступним чином:
(К14) = А4 / Є.
Рекомендовані значення: 0 - 1;
- Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами (К15).
Характеризує наявність власного оборотного капіталу, необхідного для забезпечення фінансової стійкості:
(К15) = (Е - А4) / (А1 + А2 + А3).
Рекомендовані значення: не менше 0,1.
Крім того, при оцінці активів враховується частка ліквідних і неліквідних активів підприємства;
- Відношення оборотних і необоротних активів підприємства (К16).
Характеризує структуру активів підприємства в розрізі його двох основних груп. Аналізуючи активи виробничого підприємства, необхідно враховувати, що рівень неліквідних активів, матеріалізованих в основні засоби, повинен бути значно вище рівня активів підприємства, основним видом діяльності яких є торговельно-закупівельна діяльність. Оптимальне співвідношення для різних галузей і видів діяльності неоднакове.
(К16) = (А1 + А2 + А3) / А4.
Рекомендовані значення: більш 0,667 (нижня межа показника не повинна перевищувати верхню);
- Рівень чистих оборотних активів (К17).
Характеризує ту частку фінансових коштів в активах, яку підприємство може використовувати в поточній господарській діяльності і яка не може бути вилучена при пред'явленні рахунків кредиторів у короткостроковій перспективі:
(К17) = (А1 + А2 + А3 - КО) / (А1 + А2 + А3 + А4).
Рекомендовані значення: від 0,2 до 0,3.
- Коефіцієнт покриття відсотків (К18).
Характеризує ступінь захищеності кредиторів від невиплати відсотків за наданий кредит і демонструє: скільки разів протягом звітного періоду компанія заробила кошти для виплати відсотків за позиками. Цей показник також дозволяє визначити допустимий рівень зниження прибутку, що використовується для виплати відсотків.
Розраховується за формулою:
(К18) = (Прибуток до оподаткування + витрати по відсотках) / (Витрати по відсотках).
Рекомендовані значення:> 1;
- Коефіцієнт фінансової стійкості (К19).
(К19) = (Е + ДО) / (А1 + А2 + А3 + А4).
Даний показник характеризує частку стабільних джерел фінансування у загальній величині фінансових ресурсів.
До показників ділової активності відносяться показники рентабельності і оборотності.
При аналізі показників рентабельності важливо порівняти їх значення до і після оподаткування, оскільки низьке значення показника після оподаткування найчастіше свідчить лише про неправильно проведеної податкової політики підприємства, а не про його нездатність заробляти гроші.
- Рентабельність витрат,% (Rс / с).
Показує співвідношення прибутку від реалізації до собівартості реалізованої продукції. Головний і найбільш часто згадуваний показник рентабельності. Для білоруських підприємств даний показник часто підлягає обмеженню за максимальним значенням. Для західних підприємств рентабельність варіюється від галузі до галузі і приймає свої власні значення.
Розраховується за формулою:
(Rс / с) = (Прибуток від реалізації / Собівартість реалізованої продукції) x 100%.
- Рентабельність продажів,% (Rпр).
Демонструє частку прибутку від реалізації в обсязі нетто-виручки підприємства. Іноді носить назву "норми прибутку".
Розраховується за формулою:
(Rпр) = (Прибуток від реалізації / Нетто-виручка) x 100%.
- Рентабельність власного капіталу,% (ROE).
По суті своїй головний показник для стратегічних інвесторів, що вкладають кошти на період більше року. Дозволяє визначити ефективність використання капіталу, інвестованого власниками підприємства. Зазвичай цей показник порівнюють із можливим альтернативним вкладенням коштів в акції інших підприємств. Під власним капіталом зазвичай розуміється сума акціонерного капіталу і резервів, освічених з прибутку підприємства. Рентабельність власного капіталу показує, скільки грошових одиниць чистого прибутку заробила кожна одиниця, вкладена власниками-власниками компанії. Показник рентабельності власного капіталу також характеризує ефективність роботи менеджерів компанії-емітента. Якщо з безлічі компаній однієї галузі дохід на акціонерний капітал багато менше, ніж у інших компаній, то у даної компанії, можливо, при виконанні деяких умов існують перспективи росту, а, отже, підвищення ринкової вартості акцій, збільшення капіталізації підприємства.
Розраховується за формулою:
(ROE) = (Чистий прибуток / Власний капітал) x 100%.
- Рентабельність інвестицій,% (ROI).
(ROI) = (Чистий прибуток / (Власний капітал + Довгострокові
інвестиції)) x 100%.
Як відомо, рентабельність власного капіталу показує розмір чистого прибутку, яка була генерована власним капіталом підприємства, характеризує ступінь привабливості об'єкта для вкладення коштів акціонерів. Чим вище даний коефіцієнт, тим вище прибуток, що припадає на акцію, і тим більше розмір потенційних дивідендів.
Розмір чистого прибутку визначається показником рентабельності активів (скільки рублів прибутку приносить кожний рубль майна підприємства). У свою чергу, показник рентабельності активів залежить як від рентабельності продукції, що продається (рентабельність продажів), так і від характеристики ділової активності підприємства, а саме від оборотності активів.
Оборотність активів багато в чому визначається ринковими умовами, в яких діє підприємство, і характеризує його успіхи в сфері маркетингу, а також професіоналізмом менеджерів, керуючих активами. У більшості випадків, в ряді галузей, асортимент продукції, що випускається підприємством, жорстко регламентується встановленим обладнанням. Далеко не у всіх галузях можлива ситуація, коли при відносно невеликих витратах на переналагодження устаткування можна припинити випуск продукції, що не користується ринковим попитом, і перейти на виробництво товарів, попит на які зростає. Як правило, для такого маневру потрібні значні капітальні вкладення в основні фонди - повна реновація обладнання.
Підвищення коефіцієнта оборотності активів можна досягти або шляхом збільшення інтенсивності продажів (це можна зробити за рахунок цінової конкуренції, підвищення якості продукції, післяпродажного обслуговування тощо), або шляхом планомірного зменшення малоефективних активів. Однак очевидно, що можливості обох шляхів обмежені, а їх реалізація, як правило, вимагає істотних витрат, які в результаті зменшать прибуток.
- Рентабельність активів (поточних + необоротних) підприємства,% (ROA).
Також важливий показник. Дозволяє визначити ефективність використання активів підприємства. Рентабельність активів показує, скільки грошових одиниць чистого прибутку заробила кожна одиниця активів. Показник рентабельності активів підприємства характеризує ефективність роботи фінансових менеджерів компанії і фахівців в області управлінського обліку.
Розраховується за формулою:
ROA = (Чистий прибуток / (А1 + А2 + А3 + А4)) x 100%.
- Рентабельність оборотних активів,% (К25).
Демонструє можливості підприємства в забезпеченні достатнього обсягу прибутку по відношенню до використовуваних оборотних коштів компанії. Чим вище значення цього коефіцієнта, тим більш ефективно і швидко використовуються оборотні кошти. У різних галузей бажаний коефіцієнт рентабельності різний: так, у галузей з великими капітальними вкладеннями і тривалим виробничим циклом рентабельність оборотних активів буде, як правило, нижче, ніж у галузей з меншими капітальними витратами і швидким виробничим циклом.
Розраховується за формулою:
(К25) = (Чистий прибуток / ТА) x 100%.
- Рентабельність необоротних активів,% (К26).
Демонструє здатність підприємства забезпечувати достатній обсяг прибутку по відношенню до основних засобів компанії. Чим вище значення цього коефіцієнта, тим більше ефективно використовуються основні кошти, а також швидше окупляться нові інвестиції в основний капітал.
Розраховується за формулою:
(К26) = (Чистий прибуток / А4) x 100%.
- Рентабельність продажів за валовим прибутком,% (К27).
Показує відношення валового прибутку підприємства до виручки від реалізації.
Розраховується за формулою:
(К27) = ((Виручка від реалізації - Собівартість реалізації) / Виручка від реалізації) x 100%.
Показники оборотності активів і оборотності власного капіталу характеризують рівень ділової активності підприємства і розраховуються по формулі як відношення річної виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) до середньорічної вартості відповідно активів і власного капіталу. Ця група коефіцієнтів дозволяє проаналізувати, наскільки ефективно підприємство використовує свої кошти. Показники ділової активності особливо важливо порівнювати з середньогалузевими, тому що їх величина може істотно коливатися в залежності від галузі.
- Коефіцієнт оборотності чистого робочого капіталу, разів (К28).
Показує, наскільки ефективно компанія використовує інвестиції в оборотний капітал і як це впливає на зростання продажів. Чим вище значення цього коефіцієнта, тим ефективніше використовується підприємством чистий оборотний капітал.
Розраховується за формулою:
(К28) = Нетто-виручка / (А1 + А2 + А3 - КО).
- Коефіцієнт оборотності основних засобів, раз (К29).
Цей коефіцієнт характеризує ефективність використання підприємством наявних у розпорядженні основних коштів. Чим вище значення коефіцієнта, тим більш ефективно підприємство використовує основні засоби. Низький рівень фондовіддачі свідчить про недостатній обсязі продажів, або про занадто високому рівні капітальних вкладень, або про неефективну технології виробництва. Однак значення даного коефіцієнта сильно відрізняються один від одного в різних галузях. Також значення даного коефіцієнта сильно залежить від способів нарахування амортизації й практики оцінки вартості активів. Таким чином, може скластися ситуація, що показник оборотності основних коштів буде вище на підприємстві, яке має зношені основні кошти, і менше, де основні кошти були тільки встановлені.
(К29) = Нетто-виручка / Вартість основних засобів.
- Коефіцієнт оборотності активів, раз (К30).
Характеризує ефективність використання компанією всіх наявних у розпорядженні ресурсів, незалежно від джерел їх залучення. Даний коефіцієнт показує, скільки разів за рік відбувається повний цикл виробництва та обігу, що приносить відповідний ефект у вигляді прибутку. Цей коефіцієнт також сильно варіюється залежно від галузі.
(К30) = Нетто-виручка / (А1 + А2 + А3 + А4).
- Коефіцієнт оборотності запасів, раз (К31).
Відбиває швидкість реалізації запасів. Для розрахунку коефіцієнта в днях необхідно 365 днів розділити на значення коефіцієнта. У цілому, чим вище показник оборотності запасів, тим менше коштів пов'язано в цій найменш ліквідній групі активів. Особливо актуально підвищення оборотності і зниження запасів при наявності значної заборгованості у пасивах компанії.
(К31) = Собівартість реалізації / А3.
- Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості, раз (К32).
Показує кількість оборотів дебіторської заборгованості за звітний період. Чим більше це число, тим швидше дебіторська заборгованість звертається в кошти, а, отже, підвищується ліквідність оборотних коштів підприємства. Низьке значення коефіцієнта може свідчити про труднощі зі стягненням коштів по рахунках дебіторів.
Цей коефіцієнт в даний час в нашій республіці набуває особливої ​​ваги у загальному обсязі показників оцінки грошових потоків, а відповідно фінансової рівноваги підприємства, оскільки "ланцюжок" неплатежів, відсутність обігових коштів стали основними причинами збоїв виробництва, його обмеження і як наслідок - банкрутств підприємств. Він характеризує швидкість, з якою клієнти (замовники, покупці) платять за своїми боргами.
(К32) = Нетто-виручка / Середня дебіторська заборгованість.
- Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості, раз (К33).
Демонструє кількість обертів кредиторської заборгованості за звітний період. Чим більше це число, тим швидше відбувається оплата постачальникам і підрядчикам, що підвищує кредитну привабливість підприємства. Низьке значення коефіцієнта може відображати проблеми з погашенням кредиторської заборгованості та бути одним з індикаторів наближення підприємства до банкрутства.
(К33) = Собівартість реалізації / Середня кредиторська заборгованість.
Наведений вище коефіцієнтний спосіб аналізу підприємства необхідно застосовувати в поєднанні з іншими видами аналізу підприємства з метою уникнення фінансових труднощів компанії, які в даний час стали досить поширеним явищем, частою причиною виникнення якого стають помилкові дії керівництва. Стратегічні промахи, пов'язані з виробничим процесом, проектуються на фінанси, що призводить до фінансових ускладнень, а іноді й до банкрутства підприємства. Зазвичай фінансові проблеми - це наслідок прийняття ряду невірних рішень. А пропонована схема фінансового аналізу дозволяє спочатку на стадії планування, а згодом на стадії фактичного аналізу ефективно використовувати і управляти грошовими потоками.
Таким чином, тут наведені найбільш поширені коефіцієнти, які рекомендуються економістами для параметричного аналізу формування фінансових ресурсів компаній. Проте для проведення експрес-аналізу формування фінансових ресурсів компанії достатньо обчислити значно меншу кількість показників.
Вітчизняні економісти найбільш вживаними вважають два показники: коефіцієнт фінансової незалежності і коефіцієнт співвідношення позикового і власного капіталу. Слід також звернутися і до світового досвіду: наведемо результати аналізу, проведеного Ч. Гібсоном в 1987 році. Ліцензованим фінансовим аналітикам було запропоновано дати оцінку шістдесяти аналітичним коефіцієнтам з позиції їх значущості для характеристики рентабельності, ліквідності та фінансової залежності. Потрібно було дати відповідь на два питання: (а) чи варто включати даний показник до числа найважливіших індикаторів по даному напрямку? і (б) який ранг за шкалою від 0 до 9 (9 - найвищий) можна присвоїти цим показником? Були отримані відповіді від 52 аналітиків.
Деякі результати аналізу наведені в табл. 1 (коефіцієнти впорядковані по зменшенню рівня значущості). З цих даних видно, що серед аналітиків немає єдності щодо класифікації аналітичних коефіцієнтів. Однак існує закономірність: найвищі бали отримали показники рентабельності, фінансової залежності, ліквідності. Тобто параметри, які характеризують оптимальність формування фінансових ресурсів, займають друге місце. Поряд з показниками рентабельності коефіцієнти фінансової залежності мають найбільше значення для прийняття стратегічно важливих рішень - брати чи не брати участь у діяльності компанії (як інвестор або контрагент). Щодо меншу значимість мають індикатори, які характеризують ефективність поточної діяльності (ліквідність, оборотність).
Таблиця 1
Класифікація та ранжирування аналітичних коефіцієнтів з Ч. Гібсону <*>
Аналітичний показник
Поширеність,%
Рівень значущості індикатора
рентабельність
фінансова
залежність
ліквідність
Рентабельність власного
капіталу (посленалоговая)

96

8,21
Прибуток на акцію
69
7,58
Норма чистого прибутку
100
7,52
Рентабельність власного капіталу
(Доподатковий)
100
7,32
Коефіцієнт покриття постійних
фінансових витрат
92
7,22
Коефіцієнт швидкої ліквідності
96
7,10
Коефіцієнт рентабельності активів
94
7,06
Коефіцієнт забезпеченості
витрат до сплати

92

7,06
Залучені кошти
до власного капіталу

85

7,00
Рівень фінансового левериджу
57
6,61
Коефіцієнт фінансової залежності
капіталізованих джерел
85
6,52
Коефіцієнт концентрації
залучених коштів
96
6,50
Коефіцієнт концентрації
власного капіталу
63
6,42
Коефіцієнт поточної ліквідності
100
6,34
Оборотність запасів у днях
54
5,82
Оборотність коштів у розрахунках
(Дебіторської заборгованості) в днях

69

5,02
Частка оборотних активів у загальній
сумі активів

82

4,74
Частка абсолютно ліквідних активів
в загальній сумі активів

80

4,74
Фондовіддача
64
4,25
Виручка від реалізації
до чистих активів
53
4,04
Короткострокові пасиви
до виробничих запасів
67
3,56
Частка Виробничо запасів
в обортно активах
88
2,89
--------------------------------
<*> Поширеність характеризується відсотком респондентів, які включили даний коефіцієнт у загальну класифікацію.
3.2 Діагностика ризику загрози банкрутства
Для експрес-аналізу ризику банкрутства часто застосовується мультиплікативний дискримінантний аналіз. Для визначення ймовірності банкрутства в західних країнах часто застосовується дискримінантний п'ятифакторна модель для розрахунку коефіцієнта Альтмана. Однак слід зазначити, що використання дискримінантних моделей вимагає великих пересторог. Тестування інших підприємств за даними моделями показало, що вони не повною мірою підходять для оцінки ризику банкрутства наших суб'єктів господарювання з-за різної методики відображення інфляційних факторів і різної структури капіталу, а також через відмінності в законодавчої та інформаційної бази.
Тому з урахуванням специфіки діяльності білоруських підприємств пропонується комплексне використання наступних дискримінантних моделей для оцінки ризику банкрутства:
1) двофакторна;
2) вдосконалена модель Е. Альтмана;
3) четирехфакторная модель R-рахунки.
Використання однієї дискримінантної моделі неприпустимо, оскільки будь-яка така модель має свій ступінь ймовірності прогнозованості подій. Тому тільки їх комплексне використання може надати об'єктивну оцінку ризику банкрутства.
1. Двофакторна модель оцінки загрози банкрутства.
Z = -0,3877 + (-1,0736) x КТЛ + 0,579 x ЗС / П,
де
Оборотні активи
КТЛ = ----------------------;
Короткострокові пасиви
Позикові кошти
ЗС / П = ----------------.
Загальні пасиви
Якщо розрахункові значення Z-рахунку менше (-1), то загроза банкрутства протягом року для підприємства мала. Дану модель рекомендується застосовувати на середньострокову перспективу, оскільки вона констатує найбільшу вірогідність на період більше двох років з усіх пропонованих в економічній літературі моделей.
2. П'ятифакторна модель оцінки загрози банкрутства Е. Альтмана.
Удосконалена модель має вигляд:
для виробничих підприємств:

Z = 0,717 x X + 0,847 x X + 3,107 x X + 0,420 x X + 0,995 x X,
1 2 3 4 5
де
Чистий оборотний капітал
X = ------------------------;
1 Загальні активи
Резервний капітал + Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)
X = ------------------------------------------------ ----------------;
2 Загальні активи
Прибуток (збиток) до оподаткування + Відсотки до сплати
X = ------------------------------------------------ ---------;
3 Загальні активи
Капітал і резерви
X = -------------------;
4 Загальні зобов'язання
Виручка (нетто) від продажу
X = --------------------------.
5 Загальні активи
У залежності від отриманого значення для Z-рахунку можна судити про загрозу банкрутства.
Прикордонні значення Z-рахунку
Ступінь загрози
Для виробничих
підприємств
Висока загроза
банкрутства
Менш 1,23
Зона невідомості
1,23 - 2,90
Низька загроза банкрутства
Більше 2,90
3. Четирехфакторная модель R-рахунки. Дана модель зовні схожа на модель Е. Альтмана і призначена для підприємств, акції яких не котируються на біржі:
R = 8,38 x К + К + 0,054 x К + 0,63 x К,
1 2 3 4
де
Оборотні активи
К = ----------------;
1 Активи
Чистий прибуток (збиток) звітного періоду
К = -----------------------------------------;
2 Власний капітал
Виручка (нетто) від продажу товарів, продукції, робіт, послуг
К = ------------------------------------------------ -----------;
3 Активи
Чистий прибуток (збиток) звітного періоду
К = ------------------------------------------------ -------------.
4 Витрати на виробництво і реалізацію (Собівартість проданих товарів, комерційні витрати, управлінські витрати)

Вірогідність банкрутства підприємства у відповідності зі значенням моделі R визначається наступним чином.
Значення R
Вірогідність банкрутства,%
Менш 0
Максимальна (90 - 100)
0 - 0,18
Висока (60 - 80)
0,18 - 0,32
Середня (35 - 50)
0,32 - 0,42
Низька (15 - 20)
Більше 0,42
Мінімальна (до 10)
Таким чином, використання результатів, отриманих при комплексному застосуванні вищевказаних дискримінантних моделей, дозволить з істотною ступенем точності оцінити ризик банкрутства підприємства або встановити, чи є розглянуте підприємство стійко неплатоспроможним.
3.3 Аналіз прибутковості підприємства
Аналіз фінансових результатів необхідний, щоб відповісти на наступні питання:
- Працювало підприємство в аналізовані періоди ефективно, заробляло чи доходи для свого розвитку?
- Чи було підприємство рентабельним, тобто як були використані інвестовані у виробничу або комерційну діяльність кошти (капітал)?
Показники оцінки прибутковості підприємства.
Завдання аналізу фінансових результатів підприємства, з одного боку, полягає в тому, щоб виявити джерела прибутку (збитків), а з іншого - встановити взаємну обумовленість і відносність показників прибутку. Для оцінки ефективності діяльності підприємства використовуються показники рентабельності (віддача) і оборотності капіталу і елементів оборотних коштів (рис. 2).
┌ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┐
│ Показники прибутковості │
└ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┬ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┘

┌ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┼ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┐
┌ ─ ─ ─ ─ ─ ┴ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┐ ┌ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┴ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┐ ┌ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┴ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┐
│ Показники │ │ Показники │ │ Показники │
│ абсолютної │ │ структури витрат │ │ рентабельності │
│ прибутку │ │ і доходів │ │ │
└ ─ ─ ─ ─ ─ ┬ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┘ └ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┘ └ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┬ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┘
│ │
┌ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┴ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┐ ┌ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┴ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┐
│ │ │ │
┌ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┴ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┐ ┌ ─ ─ ─ ─ ┴ ─ ─ ─ ─ ┐ ┌ ─ ─ ─ ─ ─ ┴ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┐ ┌ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┴ ─ ─ ─ ─ ─ ┐
│ Балансова │ │ Cash-flow │ │ Рентабельність │ │ Рентабельність │
│ прибуток і │ │ │ │ капіталу │ │ обороту │
│ її компоненти │ │ │ │ │ │ │
└ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┘ └ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┘ └ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┘ └ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┘
Рис. 2. Показники оцінки прибутковості підприємства
Вихідною інформацією для аналізу фінансових результатів підприємства є дані його фінансової звітності - баланс (форма 1), звіт про прибутки і збитки (форма 2).
Прибуток в першу чергу заробляється в основній сфері діяльності підприємства (функціонування його оборотного капіталу або власних оборотних коштів). Вона представлена ​​в звіті про прибутки та збитки на першому місці і показує головним чином, продані чи продукція або послуги дорожче вироблених на них витрат (валовий прибуток). Крім того, в ньому наведені додаткові види прибутку як результат основної (прибуток від реалізації), операційної (операційний прибуток) і позареалізаційних (позареалізаційних прибутків) видів діяльності. Прибуток всього підприємства як юридичної особи (прибуток / збиток звітного року) складається з цих складових.
Для оцінки розміру фінансового результату неважливо, представлений він позитивної або негативною величиною, існує два основних (в принципі, взаємодоповнюючих) підходу. Вони являють собою:
- Динамічну концепцію, згідно з якою фінансовий результат - це різниця між доходами та витратами організації за звітний період. Звідси випливає модель, згідно з якою доходи - це потік коштів, що втікають в підприємство, а витрати - потік коштів, що випливають з підприємства; прибуток (збиток) - різниця, яка утворюється між ними;
- Статичну концепцію, слідуючи якій фінансовий результат від діяльності організації в звітному періоді визначається як зміна вартості власного капіталу протягом даного звітного періоду. При цьому прибуток (збиток) - це позитивні (негативні) зміни власного капіталу (чистих активів) господарюючого суб'єкта за звітний період, які є результатом господарських операцій та подій, які пов'язані з особистим капіталом власників фірми.
Як видно з даних визначень, фінансовий результат - це різниця між доходами і витратами компанії, безпосередньо впливає на величину її власного капіталу.
Розглянемо тоді, внаслідок чого виникають збитки і яка їхня економічна природа. Дані явища необхідно безпосередньо пов'язувати з діяльністю організацій в умовах ринкової економіки. Справа в тому, що виникнення прибутку - це сигнал про те, що суспільство хотіло б розширити цю галузь. Фактично ж винагороду у вигляді прибутку є не стільки стимулом до розширення галузі, скільки фінансовими засобами, за допомогою яких фірми в таких галузях можуть збільшувати свої виробничі потужності. Втрати ж сигналізують про бажання суспільства згорнути "хворі" галузі, підприємства, яким не вдалося пристосувати свою виробничу діяльність до випуску товарів і наданню послуг, яким надають перевагу споживачем, несуть значні збитки. Таким чином, збиток - це своєрідне "покарання" для господарюючого суб'єкта за неефективне здійснення підприємницької діяльності. Слід також підкреслити, що існують відмінності в рівні прибутковості не тільки серед галузей, але і серед організацій однієї галузі (конкурентами). Це пов'язано з багатьма факторами. Відомо, наприклад, що кожна фірма в своєму розвитку проходить фази виникнення, підйому та занепаду. Для кожної з цих фаз характерний певний рівень рентабельності. Здавалося б, у цих умовах повинен виникнути відтік капіталів в більш рентабельні напрямки бізнесу, але цього не відбувається, тому що конверсія організації (зміна спеціалізації) або його продаж можуть виявитися збитковими. Тому власники і керівники діючих організацій нерідко погоджуються з низькою і навіть негативною рентабельністю і продовжують функціонувати, підшукуючи при цьому вихід із ситуації. Одними з таких шляхів виходу є впровадження нових технологій та диверсифікація виробництва. Даним процесам супроводжують скорочення обсягів виробництва і реалізації і навіть часткове заморожування діяльності. Внаслідок цього отриманої виручки може не вистачати для покриття постійних витрат підприємства (орендної плати, витрат на утримання управлінського персоналу, амортизацію обладнання). Тому в даному випадку також можливе тимчасове виникнення негативної прибутку.
У результаті появи негативної прибутку фірма може зіткнутися з низкою ускладнюють обставин. Дані обставини можуть викликати труднощі як у процесі здійснення господарської діяльності, так і поставити під сумнів і саме існування збитковою організації. Тому можна виділити правові та економічні наслідки збитковості. Серед правових наслідків можуть бути:
1) ліквідація комерційної організації за рішенням господарського суду. Відповідно до Положення про державну реєстрацію та ліквідації (припинення діяльності) суб'єктів господарювання, затверджена Декретом Президента Республіки Білорусь від 16.03.1999 N 11, це може відбутися в наступних випадках:
- Наявність збитків за підсумками другого і кожного наступного фінансового року і ненаправлення комерційною організацією протягом 3 місяців після закінчення фінансового року реєструючого та податкового органам повідомлень про причини виникнення збитків;
- Зменшення вартості чистих активів комерційної організації за результатами другого і кожного наступного фінансового року нижче встановленого законодавством мінімального розміру статутного фонду. Слід зазначити, що зниження вартості чистих активів відбувається одночасно з отриманням негативною прибутку, оскільки зменшується розмір власного капіталу організації;
2) виникнення загрози банкрутства. Відповідно до Закону Республіки Білорусь від 18.07.2000 N 423-З "Про економічну неспроможність (банкрутство)" економічна неспроможність (банкрутство) - це неплатоспроможність, що має або набуває стійкий характер, визнана господарським судом або правомірно оголошена боржником. Неплатоспроможність, у свою чергу, є наслідком негативного чистого грошового потоку, який часто генерується збитками організації. Хоча загроза банкрутства може виникнути і в умовах прибуткової господарської діяльності підприємства (при використанні невиправдано високої частки позикового капіталу, особливо короткострокового; при недостатньо ефективному управлінні ліквідністю активів тощо), але за інших рівних умовах, підприємство набагато успішніше виходить з кризового стану при високому потенціалі генерування прибутку. У організацій з негативною прибутком різко падає частка високоліквідних активів (втрачається платоспроможність), знижується частка власного капіталу при відповідному збільшенні обсягу використовуваних позикових коштів (знижується фінансова стійкість), витрачаються раніше сформовані резервні фінансові фонди.
Економічні наслідки можуть включати в себе наступні:
1) зниження величини чистого грошового потоку фірми і навіть виникнення чистого грошового відтоку. Це може привести:
- До розірвання договорів і контрактів з ключовими контрагентами за їх ініціативою внаслідок невиконання договірних умов (затримки платежів, поставок) або до застосування ними штрафних санкцій, що в загальному підсумку веде до збільшення витрат організації;
- До несвоєчасної виплати заробітної плати персоналу організації, що може спричинити за собою втрату цінних співробітників;
- До несвоєчасної сплати обов'язкових відрахувань до бюджету, що також може призвести до додаткових великим розмірам штрафних санкцій;
2) соціальні наслідки: для менеджерів, які не є власниками підприємства, збиток є сигналом про те, що діяльність їх неефективна. Поява негативною прибутку знижує "ринкову ціну" цих менеджерів, що позначається на рівні їх особистої заробітної плати. Крім того, систематичне зниження рівня прибутку керованого ними підприємства призводить до плачевних результатів у їх особисту кар'єру, рівні одержуваних доходів, можливості подальшого працевлаштування.
Для іншого персоналу поява збитків також є досить серйозним дезорганізують чинником, особливо за наявності на підприємстві програми участі найманих працівників у прибутку. Слід також враховувати, що у разі появи збитків (особливо в невеликих організаціях) ніщо не може гарантувати їх подальшу зайнятість;
3) у разі якщо прибуток по закінченні року підлягає розподілу, в тому числі і на виплату доходів власникам (дивіденди та інші), то в результаті отримання організацією прибутки з негативною величиною це може призвести до виходу деяких власників зі складу її учасників. У свою чергу це є причиною зниження розміру власного капіталу і зростання частки позикового капіталу, залученого на умовах платності;
4) зниження розмірів джерел для інвестиційної діяльності. Господарська діяльність з негативною прибутком протягом тривалого періоду часу може стати причиною не тільки неможливості розширеного відтворення, але навіть і простого. Таким чином, виникає ситуація, коли основні кошти повністю зношені, а фінансових ресурсів для придбання нових та заміни старих немає.
У кінцевому підсумку негативна прибуток є головною причиною зниження ринкової вартості підприємства. Адже збільшення вартості капіталу забезпечується шляхом капіталізації частини отриманого підприємством прибутку, тобто її спрямування на приріст його активів. Тому, чим нижче сума і рівень капіталізації отриманого підприємством прибутку, тим більшою мірою знижується вартість його чистих активів, а відповідно і ринкова вартість підприємства в цілому, обумовлена ​​при його продажу, злиття, поглинання та в інших випадках.
Таким чином, збиткова діяльність може представляти собою замкнуте коло: з одного боку, доходів, одержуваних організацією, не вистачає на покриття всіх витрат, з іншого боку, наявність збитків породжує додаткові витрати у вигляді відсотків за додатково залучений позиковий капітал і у вигляді штрафних санкцій з боку як контрагентів, так і контролюючих органів.
Причини виникаючих збитків найкраще вивчати за допомогою застосування прийомів факторного аналізу. У його основі лежить побудова факторної моделі (у нашому випадку - моделі фінансового результату). Фактори в економічному аналізі - це причини появи тієї або іншої економічної величини. Факторна модель фінансового результату є функціональну залежність рівня цього фінансового результату від таких показників, як обсяг продажу, рівень цін, рівень змінних витрат і т.п.
Причини виникнення збитку для виробничого підприємства можна визначити, використовуючи наступну факторну модель:
П (У) = (Sum (До x Уд x (Ц - ПЗ)) - ПР + ОП + ВП) x (1 - К) - РННО;
iii але
де К - обсяг реалізованої продукції;
Уд - питома вага i-го виду продукції в загальному обсязі реалізації;
i
Ц - середньозважена ціна i-го виду реалізованої продукції;
i
ПЗ - змінні витрати на одиницю i-го виду реалізованої продукції;
i
ПР - постійні витрати;
ВП - сальдо операційних доходів і витрат;
ВП - сальдо позареалізаційних доходів і витрат;
Кно - коефіцієнт оподаткування прибутку;
РННО - витрати, що не беруть участь в оподаткуванні.
Збільшення значень показників, відображених у факторної моделі зі знаком (+), веде до скорочення величини збитку, зі знаком (-) - до його збільшення. Можна також відзначити, що найбільш спірними моментами в даній моделі є показники змінних витрат і постійних витрат. Справа в тому, що у вітчизняному бухгалтерському обліку ці показники не обчислюються. Показник змінних витрат часто замінюється показником собівартості одиниці продукції, а до постійних витрат в торговельних організаціях відносяться тільки Присвоєння витрати обігу, а у виробничих - іноді загальногосподарські витрати (у разі використання усіченої собівартості). Ці обмеження штучно спотворюють результати використання аналізу. Тому при можливості рекомендується на підставі даних управлінського обліку застосовувати показники саме змінних і постійних витрат для більш достовірної оцінки причин збитку організації.
Що стосується таких показників, як сальдо операційних і позареалізаційних доходів і витрат, то тут можна відзначити наступне. Дані показники можуть бути вільно замінені на інші, більш задовольняють вимогам організації. Наприклад, замість операційних доходів і витрат можна використовувати такі, як:
- Фінансовий результат від реалізації основних засобів;
- Фінансовий результат від реалізації іншого майна;
- Фінансовий результат від інвестиційної діяльності;
- Фінансовий результат від фінансової діяльності;
- Фінансовий результат від здачі майна в оренду та інше.
Основним принципом даного розбиття має бути виділення основних сфер діяльності. Однак не слід захоплюватися зайвої аналітикою, оскільки це може призвести до "розмивання" кінцевих результатів аналізу і сформульованих на їх основі висновків.
Наявність збитку не завжди говорить про те, що підприємство втратило всі шанси на виживання. У даному випадку слід уважно вивчити "якість" даного збитку, тобто розбити його на окремі складові. Якщо фірма є багатопрофільною, то доцільно визначити розмір фінансового результату за видами діяльності. Найчастіше трапляються випадки, коли прибуток однієї сфери діяльності повністю поглинається збитками, отриманими в інших сферах.
Розглянемо наступний умовний приклад. Організації "А", "Б" і "В" отримали збиток за поточний період у розмірі 100000 у.о. Для простоти розрахунків приймемо, що дані організації здійснюють випуск тільки одного виду однакової продукції. Результати діяльності цих фірм характеризуються такими даними:
Показник
Підприємства
"А"
"Б"
"В"
Фінансовий результат
-100000
-100000
-100000
Витрати, що не враховуються в
оподаткування, в т.ч.:
- Благодійна допомога
50000
10000
5000
- Штрафи, нараховані податковими органами
20000
5000
- Витрати невиробничого призначення
35000
15000
5000
Податок на прибуток
1628
Транспортний збір
155
Прибуток до оподаткування
6782
-75000
-85000
Фінансовий результат від продажу основних
коштів
- 13218
-10000
4000
Витрати по списаної дебіторської
заборгованості у зв'язку з банкрутством
дебітора
10000
25000
Витрати на управління
35000
30000
15000
Постійна частина виробничих витрат
10000
25000
30000
Обсяг виробленої продукції
1000
1000
1000
Ціна одиниці продукції (без включення
непрямих податків)
225
225
225
Змінні витрати на одиницю
150
210
269
Маржинальний дохід на одиницю продукції
75
15
-44
Як видно з вищенаведених даних, джерела виникнення збитку у даних організацій абсолютно різні. Збиток у вищенаведених організацій виникає на різних рівнях формування фінансового результату. Розглянемо величину маржинального доходу на одиницю продукції. Даний показник в організації "А" найвищий (75 у.о.). Це говорить про те, що виробнича діяльність даної фірми є високоефективною, і при всіх інших рівних умовах дана фірма має найбільші шанси на успіх на ринку. У той же час маржинальний прибуток фірми "В" становить -44 у.о. і, що важливо, він має негативну величину. У даних умовах подальший випуск продукції при сформованому рівні витрат недоцільний. Як вихід, можна розглядати два варіанти подальших управлінський рішень: про закриття провадження або про вдосконалення технологічного процесу з метою значного зниження рівня змінних витрат на одиницю продукції, що випускається. Такого зниження можна домогтися наступними шляхами:
- Збільшення продуктивності праці робітників;
- Придбання більш ефективного технологічного обладнання;
- Зниження норм витрат сировини на одиницю продукції, що випускається;
- Зниження питомих витрат на фасування, пакування продукції і т.п.
Що стосується організації "Б", то тут потрібно відзначити, що хоча маржинальний дохід за випускається нею позитивний, проте його розмір недостатній для покриття постійних витрат. Дійсно, сумарний розмір маржинального доходу дорівнює 15 у.о. x 1000 од. = 15000 у.о. У той же час постійні витрати, пов'язані з основною діяльністю організації "Б", складають 55000 у.о. (Сума витрат на управління та постійна частина виробничих витрат). У ситуації, що склалася самим оптимальним виходом для організації "Б" є збільшення обсягу продажів. При його рівні, рівному 3667 одиниць на місяць (= 55 000 / 15), організація "Б" зможе покривати свої постійні витрати і вийти на рівень беззбитковості.
Наступним кроком для порівняльного аналізу даних організацій є оцінка рівня їх постійних витрат. Рівень виробничих постійних витрат найменший у організації "А" - 10000 у.о. У результаті цього її валова (виробнича) прибуток становить 65000 у.о. (= 1000 од. X 75 у.о. - 10000 у.о.). У той же час валовий прибуток організацій "Б" і "В" становить -10000 у.о. і -74000 у.о. відповідно. Про ці організаціях можна сказати, що їх виробнича діяльність є збитковою. Слід також враховувати, що розмір витрат на управління в організаціях "Б" і "В" високий, що тільки посилює становище. У той же час у організації "А" витрати на управління максимальні, що в свою чергу призводить до зниження підсумкового фінансового результату.
При розгляді величин фінансового результату від позареалізаційних і операційних видів діяльності видно, що найменш ефективним виявилося підприємство "Б", а підприємство "В" отримало прибуток, ніж скоротило свій збиток. Проте в даному випадку слід розглядати отриманий фінансовий результат з урахуванням всіх супутніх обставин. Справа в тому, що в ході продажу основних засобів можуть бути реалізовані як основні засоби, що не беруть участь у підприємницькій діяльності (що позитивно позначається на величині фінансового результату, оскільки скорочуються майбутні витрати по амортизації і нарахування податку на нерухомість), так і устаткування, необхідне для виробничого процесу, що вже, у свою чергу, може спричинити зростання змінних витрат на одиницю продукції в майбутньому.
Високий рівень витрат по списанню дебіторської заборгованості пов'язаний, в першу чергу, з низькою платіжною дисципліною. Внаслідок цього підприємства "А" і "Б" збільшили свій розмір негативною прибутку.
Найцікавіше, що організація "А" за підсумком року отримала прибуток оподаткування, внаслідок чого зазнала додаткових витрат з податку на прибуток і транспортному збору. У результаті того, що у неї витрати, не беруть участь в оподаткуванні, значно перевищили величину чистого прибутку після оподаткування, нею було отримано збиток в розмірі 100000 у.о.
Таким чином, порівняльний аналіз даних підприємств дозволяє зробити наступні висновки. Хоча розмір збитку однаковий у всіх підприємств, але шанси на подальше виживання у них абсолютно різні. Найбільш інвестиційно привабливим є підприємство "А". При скороченні витрат, що не беруть участь в оподаткуванні, і витрат з управління дане підприємство може стати досить високоприбутковим. Існуючі збитки пояснюються, швидше, не кон'юнктурою ринку й особливостями технологічного процесу, а безгосподарністю керівництва, яких можна було б уникнути при бюджетуванні і контролі за витратами. Що стосується підприємства "Б", то тут найбільш підходящими рекомендаціями могли б стати, з одного боку, скорочення невиробничих витрат (витрат, що не беруть участь в оподаткуванні, управлінських витрат, операційних і позареалізаційних витрат), а з іншого боку, збільшення обсягу продажів, що дозволило б покривати постійні виробничі витрати. Тому ситуація у даного підприємства дещо складніше, ніж у підприємства "А", оскільки йому ще необхідно значно збільшити ефективність своєї маркетингової політики. Найбільш важке положення в підприємства "В", якому для зниження розмірів своїх збитків необхідно проводити інвестиційні заходи або піти з даного бізнесу.
Таким чином, без факторного вивчення причин отриманої негативної прибутку неможливо розробити ефективні управлінські рішення. У ході факторного аналізу фінансового результату необхідно провести порівняння отриманого збитку з запланованим показником фінансового результату або з його величиною за попередній звітний період. Крім того, необхідно вивчити, як відхилення між фактичним і плановим (попереднім) значеннями факторів вплинули на фінансовий результат.
Оцінку збитку слід виробляти покроково. Такими кроками можуть бути наступні:
1) визначити величину витрат, що не беруть участь в оподаткуванні, оцінити їх вплив на чистий прибуток організації. Іноді відбувається так, що оподатковуваний прибуток може бути позитивною, але через вплив даних витрат чистий прибуток приймає негативне значення. Розглянути можливості їх скорочення або переведення в беруть участь в оподаткуванні;
2) оцінити значення коефіцієнта оподаткування прибутку. Розглянути можливість застосування податкових пільг;
3) вивчити причини виникнення негативного сальдо операційних і позареалізаційних доходів і витрат. Визначити основні шляхи підвищення прибутку від операційної та позареалізаційної діяльності, розглянути можливість відмови від збиткових господарських операцій;
4) розглянути склад загальногосподарських накладних (постійних) витрат, знайти шляхи їх мінімізації;
5) визначити значення фінансового результату за видами діяльності, виявити збиткові напрямки;
6) при подальшому проведенні аналізу збитковості необхідно оцінити величину маржинального доходу на одиницю кожного виду продукції, тобто різницю між відпускною ціною без включення до неї непрямих податків і змінними витратами. Якщо цей маржинальний дохід має негативну величину, то необхідно розглядати питання про зниження обсягу продажів або про виключення даного виду продукції з виробництва, оскільки кожна додатково вироблена і реалізована одиниця тільки збільшує загальний збиток фірми. Якщо можливості підвищити ціну або скоротити випуск немає, то в даному випадку слід розглядати питання про заміну технологічного обладнання та організації виробництва з метою скорочення змінних витрат. У разі якщо маржинальний дохід на одиницю становить позитивну величину, то слід розглянути можливість збільшення обсягу випуску і продажів таких видів продукції, а також скорочення величини постійних витрат, що припадають на них.
Проведений в такій послідовності аналіз дозволить виявити основні "слабкі місця" фірми, озброїти керівництво підприємства необхідною інформацією для прийняття ефективних та обгрунтованих управлінських рішень.
3.4 Рентабельність капіталу та обігу
Щоб оцінити отриманий прибуток (погано або добре, багато чи мало), її потрібно порівняти з вкладеним капіталом (активами) за рік і з обсягом продажів. Віддача від вкладеного (зв'язаного) капіталу, прибуток є результатом процесу виробництва і продажів, взаємодії позаоборотних і оборотних активів за участю працівників підприємства і результат роботи підприємства на ринках збуту.
Показники рентабельності характеризують ефективність роботи підприємства в цілому, прибутковість різних напрямків діяльності (виробничої, підприємницької, інвестиційної), окупність витрат і т.д. Вони більш повно, ніж прибуток, відображають остаточні результати господарювання, тому що їх величина показує співвідношення ефекту з наявними або використаними ресурсами. Їх використовують для оцінки діяльності підприємства і як інструмент в інвестиційній політиці і ціноутворенні.
Показники рентабельності можна об'єднати в кілька груп:
1) показники, що характеризують окупність витрат виробництва та інвестиційних проектів;
2) показники, що характеризують прибутковість продажів;
3) показники, що характеризують прибутковість капіталу та його частин.
Ефективність роботи підприємства на ринках можна оцінити за допомогою рентабельності власного капіталу (ROE) (відношення чистого прибутку за звітний період до власного капіталу). Вона показує, наскільки ефективно використовується наявний на підприємстві капітал або яка кількість прибутку отримано на одиницю вкладених коштів в активи. Цей показник характеризує прибутковість (здатність заробляти прибуток на вкладений капітал) підприємства незалежно від його структури і показує дохід (зростання капіталу) інвесторів.
Для управлінських цілей цей показник можна розкласти на дві складові: рентабельність продажів і оборотність власного капіталу.
Прибуток прибуток виручка
ROE = -------- = -------- x --------.
Капітал виручка капітал

Для порівняння наведемо дані по рентабельності всього капіталу за чотири роки.
Рентабельність
власного
капіталу,%
Рентабельність
продажів,%
Оборотність
власного
капіталу
1-й
рік
2,5
=
2,3
x
1,1 (338 днів)
2-й
рік
3,0
=
2,8
x
1,1 (327 днів)
Третя
рік
3,4
=
6,0
x
0,56 (645 днів)
4-й
рік
6,4
=
10,6
x
0,60 (596 днів)
Рентабельність капіталу характеризує якість і ефективність управління підприємством і служить масштабом оцінки і контролю ефективності роботи підприємства.
Щодо показників рентабельності капіталу для підприємства Республіки Білорусь відзначимо, що:
- Наведеної величини рентабельності капіталу явно недостатньо, щоб створювати достатні резерви для збереження капіталу підприємства;
- Дані говорять про низьку прибутковість в реальному секторі економіки республіки в цілому, що пов'язано з низькою ефективністю використання ресурсів в результаті сформованої структури виробництва і управління на підприємствах;
- Можна зробити висновок про те, що поки керівники не розглядають кошти підприємства як капітал, який потрібно змусити "працювати", щоб він приносив дохід. На жаль, поки керівники не орієнтуються на фінансові показники і не сприймають їх.
Для інтерпретації отриманих показників важливо залучити дані про динаміку зміни зовнішнього середовища підприємства (сезонність роботи і т.д.).
Рентабельність обороту (продажів) характеризує роботу підприємства на ринку. Вона надає інформацію про кількість прибутку, отриманої з одиниці обороту (виручки від реалізації), або про частку виручки, яка повертається на підприємство у вигляді прибутку. Інакше кажучи, в середньому від 100 млн. руб. реалізованої продукції на підприємство поверталося відповідно від 2,3 млн. руб. у перший рік і до 10,6 млн. руб. в четвертий. На підставі зміни цього показника можна судити про те, як воно управляє своїми відносинами і зв'язками з постачальниками і покупцями продукції. Кращий результат очевидний, але він може бути отриманий тільки за рахунок зростання цін на продукцію.
Падіння рентабельності продажів означає зменшення "подушки безпеки" підприємства і зростання ризику його неплатоспроможності.
Ефективність використання капіталу (усіх коштів), рентабельність капіталу і роботу на ринках, рентабельність продажів пов'язує швидкість оборотності всього капіталу. Чим швидше обертається капітал (тобто швидше повертаються кошти від споживачів), тим ефективніше використовується капітал і вище його рентабельність.
Швидкість обороту або оборотність капіталу відображає ефективність роботи підприємства, тобто інтенсивність використання окремих частин його майна. Показує віддачу від вкладених коштів і дозволяє дізнатися, як часто (скільки разів) капітал повертається на підприємство через реалізацію продукції і послуг у формі виручки від реалізації.
Так, на 100 млн. руб. вкладеного всього капіталу в середньому за 1-й і 2-й роки було реалізовано продукції на суму 110 млн. руб., за 4-й рік - тільки на 60 млн. руб.
Чим швидше обертається капітал, тим менше його необхідно для цього, оскільки в більш короткі проміжки часу капітал знову повертається з ринку. У разі високої швидкості оборотності капіталу можна при відносно невеликому використовуваному капіталі отримати високу рентабельність і внаслідок швидкого зворотного припливу капіталу розраховувати на вигідну ліквідність.
При більшій швидкості оборотності капіталу (1-й і 2-й роки) при невеликій рентабельності продажів можна отримати одну і ту ж величину рентабельності капіталу. При низькій рентабельності комерційні фірми, наприклад, працюють на оборотах з великими обсягами продажів. Це залежить від галузі промисловості або конкретного продукту.
В 4-му році в порівнянні з 1-м оборотність капіталу сповільнилась у 1,8 разів з 338 днів до 596 днів. Значить, кошти, інвестовані в основні фонди в 4-му, році використовувалися недостатньо ефективно.
Наведені дані дозволяють також припустити, що в 3-му році рентабельність продажів у порівнянні з 2-м роком зросла за рахунок зростання цін, тому сповільнилася і оборотність капіталу.
Таким чином, на результати роботи підприємства впливають два чинники: ціни (рентабельність продажів, обігу) і оборотність (швидкість повернення грошей). Причому прискорення оборотності капіталу підвищує прибутковість капіталу: якщо оборотність капіталу більше 1, то рентабельність капіталу буде вище рентабельності продажів. У цьому випадку оборотність капіталу примножує ефект роботи на ринку і покращує результат роботи підприємства на ринках. Якщо оборотність нижче 1, рентабельність капіталу опиниться нижче рентабельності продажів. Повільна оборотність капіталу "з'їдає" результати роботи підприємства на ринках. Інакше кажучи, в кінці ланцюжка створення вартості варто служба маркетингу та збуту, від ефективної роботи якої по приходу грошей залежать результати роботи підприємства.
Отже, оборотність капіталу (коштів) - критичний чинник, за яким потрібно постійно стежити і прагнути до того, щоб за рік оборотність власного і всього капіталу була вище 1.
А взаємозв'язок показників рентабельності продажів і оборотності коштів, інвестованих у майно підприємства, може служити інструментом контролю та управління інвестованим капіталом.
Неефективна робота служби маркетингу і збуту по приходу грошей від продажу продукції принижує результати роботи всього підприємства. Прискорення повернення грошей примножує результати роботи підприємства. Більш детально проблеми в збуті можна побачити з аналізу балансу.
Перший практичний висновок - рішення, що приймаються в службі маркетингу та збуту, впливають на періодично виникає дефіцит грошових коштів. Для управлінського рішення важливо, що в результаті зміниться. Прихід грошей залежить від правильно налагодженої роботи в службі маркетингу і збуту.
Аналіз динаміки зміни виробничих і фінансових результатів дозволив встановити наступні тенденції в розвитку підприємства.
1. Економічна активність (прибуток від реалізації) зростає в 3-му році і істотно прискорюється в 4-му році.
2. Ланцюжок причинно-наслідкових зв'язків така: низький рівень фінансових результатів у 1-му і 2-му роках тягне за собою недолік власних оборотних коштів (грошових коштів). Витрати і прискорення платежів, оборотності засобів - два критичних чинника, на які необхідно вплинути для поліпшення фінансових результатів.
3. Таким чином, порушення здорових пропорцій проявляється в тенденції прибутку до зниження і, як наслідок, у браку власних оборотних коштів. При такому положенні справ неминучі проблеми з грошовими коштами.
Висновки.
1. Низька рентабельність капіталу говорить про неефективне використання активів підприємства, повільної їх оборотності і, отже, про ситуацію, нераціональною структурою активів і витрат. А це пов'язано з ризиком існування підприємства в майбутньому.
Найвища ефективність роботи підприємства досягається за умови оптимального розміру активів, пов'язаних з виробництвом.
Не випадково оптимізація розмірів пов'язаного оборотного капіталу - одна з найважливіших завдань будь-якої комерційної фірми та підприємства і одне з найскладніших завдань їх фінансової служби, що вимагає розуміння закономірностей функціонування зовнішнього середовища, яка сильно впливає на фінансові пропорції кожного підприємства.
2. Аналіз фінансових результатів необхідний для того, щоб зрозуміти причини низьких доходів, які створюють ризик неплатоспроможності, і гарантувати прибуток і ліквідність у майбутньому.
Інша важлива задача - організація грамотного фінансування розрахованих оптимальних розмірів пов'язаних активів. Закономірності фінансування різних видів необоротних активів знайшли на практиці своє вираження у деяких загальноприйнятих правилах фінансування, які отримали в узагальненій формі назву "золоте правило фінансування".
Застосування його на практиці призвело до виникнення жорстких вимог щодо забезпечення ряду фінансових пропорцій у балансі фірми, суворого відповідності певних елементів активів і пасивів підприємства.
Отже, причини зміни фінансових результатів і тим самим ефективності роботи підприємства слід шукати і в зміні його фінансового становища на підставі вивчення його балансу.
3.5 Показники оборотності поточних активів і поточних пасивів
Фінансовий цикл і фінансова стійкість підприємства
Про вплив руху грошових коштів по підприємству, або про вплив фінансової циклу, можна судити на підставі розрахованих даних про оборотність окремих статей поточних активів і поточних пасивів по кварталах.
Цикл грошового потоку являє собою повторюваний інтервал часу, протягом якого здійснюється вкладення грошових коштів в оборотні активи, продаж результату від експлуатації даного активу і отримання виручки від реалізації. Цикл грошового потоку складається з операційного циклу та кредитного циклу.
Операційний і фінансовий цикли торгової компанії
┌ <------------------ Операційний цикл ------------------> ┐
│ │
┌ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┴ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┐ ┌ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┐ ┌ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┴ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┐
│ Надходження товару │ │ Відвантаження товару │ │ Оплата товару │
│ │ │ │ │ клієнтам │
└ ─ ─ ─ ─ ┬ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┘ └ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┬ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┘ └ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┬ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┘
│ │ │
│ <------- Торговий цикл -------> │ <--- Період обороту ДЗ ---> │
│ │
│ <----- Період обороту КЗ -> ┬ <------ Фінансовий цикл ------> │

┌ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┴ ─ ┐
│ Оплата постачальнику │
└ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┘
З малюнка слід, що для скорочення періоду фінансового циклу слід прагнути:
- Зменшувати період обороту дебіторської заборгованості;
- Мати якомога більш вигідні умови розрахунку з постачальниками (збільшувати період обороту кредиторської заборгованості);
- А також зменшувати торговий цикл, тобто збільшувати оборотність запасів.
Розглянемо аналіз фінансового циклу на прикладі виробничого підприємства на наступному прикладі:
Таблиця 1
Вихідні дані для аналізу фінансового циклу
N
п / п
Показники
I кв.
II кв.
III кв.
IV кв.
1
Надходження виручки від реалізації
з ПДВ
121665
143309
139708
152877
2
Виручка з ПДВ
139087
145330
140997
151976
3
Собівартість реалізованої
продукції
104034
106762
101762
110657
4
Оплата кредиторської заборгованості
91332
95664
103767
108776
5
Виробництво готової продукції
112554
117603
97931
102885
6
Витрата матеріалів
60438
62415
65887
66806
7
Середня дебіторська заборгованість
46553
53998
57656
50232
8
Середня кредиторська заборгованість
33988
30990
28754
30122
9
Середня величина матеріалів
23886
20178
15445
17886
10
Середня величина незавершеного
виробництва
10532
11909
9021
11013
11
Середня величина готової продукції
43909
60988
65443
57886
На підставі вищенаведеної таблиці розрахуємо наступні показники:
Таблиця 2
Показники періоду обороту окремих активів і пасивів
Показники
Розрахункова формула
I кв.
II кв.
III кв.
IV кв.
1
Термін обігу
дебіторської
заборгованості
Середня дебіторська
заборгованість x
Тривалість періоду, що аналізується /
Надходження виручки від реалізації
34,4
33,9
37,1
29,6
2
Термін обігу
готової
продукції
Середня величина готової продукції x
Тривалість періоду, що аналізується /
Собівартість реалізації
38,0
51,4
57,9
47,1
3
Термін обігу
Незавершеного
виробництва
Середня величина незавершеного виробництва x
Тривалість періоду, що аналізується /
Виробництво готової продукції
8,4
9,1
8,3
9,6
4
Термін обігу матеріалів
Середня величина матеріалів x
Тривалість періоду, що аналізується /
Витрата матеріалів
35,6
29,1
21,1
24,1
5
Термін обігу
кредиторської
заборгованості
Середня кредиторська заборгованість x
Тривалість періоду, що аналізується /
Оплата кредиторської заборгованості
33,5
29,2
24,9
24,9
6
Час обороту
поточних
активів
Стор. 1 + р. 2 + р. 3 + р. 4
116,4
123,5
124,4
110,4
7
Час обороту
активів в
сфері
виробництва
Стор. 4 + р. 2 + р. 3
82,0
89,6
87,3
80,8
8
Час обороту
активів у сфері
звернення
Стор. 1
34,4
33,9
37,1
29,6
9
Час
фінансового
циклу
Стор. 6 - стор 5
82,9
94,3
99,5
85,5
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Фінанси, гроші і податки | Стаття
787кб. | скачати


Схожі роботи:
Проведення аналізу фінансового стану та розробка рекомендацій щодо підвищення ефективності
Розробка фінансового плану будівельного підприємства на основі аналізу його фінансового стану
Методика проведення swot-аналізу
Основи фінансового аналізу
Сутність фінансового аналізу
Методи фінансового аналізу
Методи фінансового аналізу 4
Проведення SWOT-аналізу компанії Болівар
Фінансовий аналіз підприємства 2 Проведення аналізу
© Усі права захищені
написати до нас