Терміни в арбітражному процесі

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

Період, протягом якого повинна бути вчинена певне процесуальне дію арбітражним судом, сторонами та іншими учасниками арбітражного процесу, органами, які виконують рішення арбітражного суду, називається процесуальним строком. В окремих випадках для осіб, які беруть участі у процесі, також можуть бути визначені строки вчинення ними дій, передбачених Арбітражним процесуальним кодексом Російської Федерації.
Встановлення процесуальних строків має на меті створити гарантії забезпечення якнайшвидшого відновлення порушених або оспорюваних прав і законних інтересів організацій і громадян-підприємців.
Строки вчинення процесуальних дій крім Кодексу можуть бути встановлені і іншими федеральними законами. Так, п. 5 ст. 5 Закону РФ "Про неспроможність (банкрутство) підприємств" передбачено 15-денний термін з дня подачі боржником заяви до арбітражного суду про порушення провадження у справі про неспроможність (банкрутство) для подання бухгалтерського балансу або замінюють його бухгалтерських документів.
У випадках, коли процесуальні строки не встановлені Кодексом або іншим федеральним законом, вони призначаються арбітражним судом.
До встановлених АПК строків ставляться:
- П'ятиденний термін особі, від якої арбітражний суд витребував докази, для того, щоб сповістити про неможливість представити їх взагалі або представити у встановлений судом строк (ст. 54);
- Розгляд арбітражним судом заяви про забезпечення позову не пізніше наступного дня після його надходження (ст. 75);
- П'ятиденний термін для направлення особам, які беруть участь у справі, ухвали про відмову у прийнятті позовної заяви (ст. 107);
- Двомісячний термін для розгляду справи арбітражним судом та прийняття ним рішення (ст. 114);
- Триденний термін для перерви в засіданні арбітражного суду (ст. 117);
- Підписання суддею, головуючим у судовому засіданні, протоколу засідання не пізніше наступного після засідання дня (ст. 123);
- Триденний термін для складання мотивованого рішення у виняткових випадках по особливо складних справах (ст. 134);
- Місячний термін для вступу рішень арбітражних судів суб'єктів Російської Федерації в законну силу, якщо не подана апеляційна скарга (ст. 135);
- П'ятиденний термін для направлення особам, які беруть участь у справі, рішення арбітражного суду (ст. 137);
- Місячний строк для повідомлення арбітражному суду про вжиті заходи по приватному визначенню суду (ст. 141);
- П'ятиденний термін для направлення особам, які беруть участь у справі, та іншим особам, яких вона стосується, визначення арбітражного суду (ст. 142);
- Місячний строк для подачі апеляційної скарги на рішення арбітражного суду (ст. 147);
- Місячний термін для розгляду апеляційної скарги на рішення арбітражного суду (ст. 156);
- Вступ постанови апеляційної інстанції в законну силу в момент його прийняття (ст. 159);
- П'ятиденний термін для направлення постанови апеляційної інстанції особам, які беруть участь у справі (ст. 159);
- П'ятиденний термін для направлення арбітражним судом, який прийняв рішення, скарги до федерального арбітражного суду округу (ст. 163);
- Місячний строк для подачі касаційної скарги на рішення або ухвалу арбітражного суду (ст. 164);
- Місячний термін для розгляду касаційної скарги на рішення арбітражного суду та постанову апеляційної інстанції (ст. 173);
- П'ятиденний термін для направлення особам, які беруть участь у справі, постанови касаційної інстанції (ст. 177);
- Вступ постанови касаційної інстанції в законну силу з моменту його прийняття (ст. 177);
- Вступ постанови Президії Вищого Арбітражного Суду Російської Федерації в силу з моменту його прийняття (ст. 189);
- Місячний строк для подачі заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами вступило в законну силу судового акту (ст. 193);
- Місячний термін для розгляду заяви про перегляд вступило в законну силу судового акта за нововиявленими обставинами (ст. 195);
- Шестимісячний термін для пред'явлення до виконання виконавчого листа арбітражного суду (ст. 201).
Арбітражний суд призначає процесуальні строки, якщо вони не встановлені Кодексом або іншим федеральним законом. Можливість призначення таких термінів арбітражним судом у деяких випадках безпосередньо закріплена в Кодексі. Наприклад, у ст. 131 передбачено, що при прийнятті рішення, що зобов'язує відповідача вчинити певні дії, не пов'язані з передачею майна або стягненням грошових сум, арбітражний суд у резолютивній частині рішення вказує, зокрема, протягом якого періоду часу відповідач зобов'язаний ці дії зробити. Згідно зі ст. 120 Кодексу у випадках, коли справа не може бути розглянуто в даному засіданні, арбітражний суд відкладає її розгляд і учасники арбітражного процесу сповіщаються про час проведення наступного засідання.
Практично важливими є підстави, за якими арбітражний суд встановлює строк для вчинення певної процесуальної дії. У цьому випадку суд зобов'язаний враховувати конкретні обставини справи, маючи на увазі, що термін повинен бути реальним, достатнім для здійснення процесуальної дії і разом з тим не зайво тривалим, щоб не створювати умов для затримки остаточного вирішення спору, що надійшов на розгляд арбітражного суду.
Певні зазначені в Кодексі дії можуть вчинятися особами, які не беруть участі в арбітражному процесі. Строки вчинення цими особами дій встановлюються в самому Кодексі або арбітражним судом. Так, із ст. 54 Кодексу випливає обов'язок особи, що не бере участі у справі, подати письмове або речовий доказ у термін, вказаний арбітражним судом. Згідно зі ст. 141 Кодексу відповідні організації, державні та інші органи, посадові особи зобов'язані в місячний термін повідомити арбітражному суду про вжиті ними заходи по приватному визначенню арбітражного суду про виявлені ним при вирішенні спору порушення законодавства.
Згідно з ч. 2 ст. 96 АПК строки для вчинення процесуальних дій визначаються точною календарною датою, вказівкою на подію, яка неодмінно має настати, чи періодом часу, протягом якого дія може бути вчинена.
Кодекс передбачає випадки, коли час вчинення процесуальної дії може визначатися точною календарною датою. Так, ст. 113 Кодексу встановлює, що у визначенні судді про підготовку справи до судового розгляду вказується час проведення засідання арбітражного суду. З ст. 120 АПК слід, що при відкладенні розгляду справи арбітражний суд встановлює час проведення наступного засідання.
У ряді випадків строк визначається в Кодексі шляхом вказівки на подію, до настання якого можливе вчинення певного процесуальної дії. Так, в силу ст. 37 Кодексу позивач має право змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог або відмовитися від позову до прийняття рішення арбітражним судом. До прийняття рішення у спорі можливо, як це передбачено ст. 35 АПК, залучення арбітражним судом до участі у справі іншого відповідача.
Зустрічний позов відповідач вправі пред'явити позивачу відповідно до ст. 110 Кодексу також лише до прийняття рішення у спорі. Арбітражний суд може видати дублікат виконавчого листа замість втраченого, якщо стягувач у відповідності зі ст. 204 Кодексу звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого листа до виконання.
Якщо строк для вчинення процесуальної дії визначається періодом часу, протягом якого дія може бути вчинена, відповідне дія може бути зроблено протягом всього цього періоду, тобто в будь-який день, але не пізніше його останнього дня. Так, апеляційна та касаційна скарги можуть бути подані в будь-який день, але не пізніше місячного терміну, встановленого відповідно до ст. 147 і 164 Кодексу. Виданий стягувачеві виконавчий лист може бути пред'явлений до виконання в будь-який день шестимісячного терміну, встановленого ст. 201 АПК.
Процесуальні строки обчислюються роками, місяцями або днями (ч. 3 ст. 96 АПК). Незалежно від цього протягом їх починається на наступний день після календарної дати або настання події, яким визначено його початок. Це дуже важливе правило має практичне значення для обчислення будь-якого процесуального строку.
Питання про початок перебігу процесуального строку тісно пов'язаний з питанням про його закінчення. Згідно з ч. 1 ст. 97 Кодексу строк, обчислюваний роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року встановленого терміну, а термін, який обчислюється місяцями, - у відповідне число останнього місяця строку.
Оскільки кінець терміну може приходитися на місяць, який не має відповідного числа, у ч. 1 ст. 97 зазначено, що у такому випадку термін закінчується в останній день цього місяця. Так, якщо за наведеними правилами строк на оскарження рішення повинен був би закінчитися 31 квітня, скарга подається 30 квітня, оскільки квітень не має 31 числа. Процесуальний строк з початку його обчислення тече безперервно. Це значить, що неробочі дні, якщо вони припадають на початок перебігу строку або зустрічаються на його протязі, включаються в строк і не подовжують його. Однак у випадках, коли останній день строку припадає на неробочий день, днем ​​закінчення строку, як встановлено в ч. 1 ст. 97, вважається перший наступний за ним робочий день.
Так, якщо останній день строку для виробництва процесуальної дії припадає на 1 травня, останнім днем ​​строку слід вважати 3 травня, оскільки 1 і 2 травня є святковими днями, а якщо цей день вихідний - 4 травня. Як зазначено в ч. 2 ст. 97 АПК, процесуальна дія може бути виконано до двадцяти чотирьох годин останнього дня строку. Якщо апеляційна, касаційна скарги та інші документи були здані органу зв'язку до двадцяти чотирьох годин останнього дня строку, строк не вважається пропущеним. З викладеного випливає, що здача документа в орган зв'язку прирівнюється до здійснення процесуальної дії безпосередньо в арбітражному суді. Так, якщо обумовлений ст. 147 Кодексу місячний термін для подачі апеляційної скарги минає 25 вересня, вона може бути здана органу зв'язку до двадцяти чотирьох годин 25 вересня. Термін для подачі скарги не буде вважатися пропущеним, хоча в цьому випадку скарга, зрозуміло, надійде до арбітражного суду пізніше 25 вересня. Таким чином, день надходження скарги до арбітражного суду ніякого значення не має.
На практиці часто виникає питання про те, як підтверджується дата здачі документів органу зв'язку. Вона підтверджується датою поштового штемпеля на конверті, поштової квитанції, опису цінного листа, виписки з реєстру поштових відправлень тощо, оскільки ця дата дозволяє встановити факт здійснення процесуальної дії у визначений термін.
Зрозуміло, у випадках, коли процесуальна дія відбувається в арбітражному суді (наприклад, безпосередня здача документів у канцелярію суду), воно має бути виконано до кінця робочого дня, встановленого в арбітражному суді.
Практично важливим є питання про правові наслідки пропуску процесуального строку. У деяких статтях Кодексу прямо передбачені ці наслідки. Так, згідно зі ст. 151 і 168 АПК апеляційна та касаційна скарги, подані після закінчення встановленого терміну, якщо скаржник не клопотання про відновлення пропущеного строку, не приймаються до розгляду і підлягають поверненню. Заява про перегляд рішення за нововиявленими обставинами за відсутності клопотання про відновлення пропущеного терміну також до розгляду не приймається та відповідно до ст. 193 Кодексу повертається заявникові. Таким чином, в цих випадках особи, які порушили термін, встановлений для виробництва процесуальних дій, втрачають право на їх вчинення.
Разом з тим треба мати на увазі, що порушення арбітражним судом встановлених термінів не звільняє його від обов'язку вчинити певні дії. Так, арбітражний суд зобов'язаний розглянути спір і тоді, коли їм порушений термін вирішення спорів, передбачений ст. 114 Кодексу. При порушенні встановленого ст. 137 терміну розсилки рішень арбітражний суд не може бути звільнений від цього обов'язку. Чи не вислана до федерального арбітражного суду округу скарга на рішення арбітражного суду, що вступило в законну силу, в строк, встановлений у ст. 163, має бути вислана і з порушенням цього терміну. Цілком очевидно, що в подібних випадках арбітражний суд зобов'язаний провести відповідні дії і після закінчення встановлених для нього термінів, оскільки порушення їх самим арбітражним судом не може перервати арбітражний процес.
Стаття 98 Кодексу передбачає: з призупиненням провадження у справі перебіг всіх неистекших процесуальних термінів припиняється. З дня поновлення провадження у справі перебіг процесуальних строків продовжується.
Зупинення перебігу процесуальних строків настає при призупинення провадження у справі з підстав, передбачених ст. 81 і 82 Кодексу. Арбітражний суд поновлює провадження у справі після усунення обставин, що викликали його зупинення. З дня поновлення провадження у справі перебіг процесуальних строків продовжується. Таким чином, протягом процесуального строку припиняється на весь час зупинення провадження у справі. При цьому час, що минув до призупинення, повинне враховуватися.
Продовження перебігу строку починається з дня винесення ухвали арбітражного суду про поновлення провадження у справі, а не з дня, коли фактично усунуті обставини, що послужили підставою для його припинення. Проілюструємо це прикладом. Згідно зі ст. 81 Кодексу арбітражний суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках неможливості розгляду даної справи до ухвалення рішення по іншій справі або питанню, що розглядаються в порядку конституційного, цивільного, кримінального чи адміністративного судочинства. Перебіг процесуальних строків, призупинених у зв'язку з призупиненням провадження у справі за зазначеним обставинам, буде продовжуватися лише з дня поновлення провадження у справі. Дата прийняття рішення по іншій справі або питанню не має значення для визначення часу, з якого триває протягом процесуальних строків.
Згідно зі ст. 170 АПК арбітражний суд касаційної інстанції має право за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, призупинити виконання рішення, постанови, прийнятих у першій та апеляційній інстанціях. Стаття 182 Кодексу встановлює, що Голова Вищого Арбітражного Суду Російської Федерації та його заступник можуть призупинити виконання відповідного рішення, постанови. У таких випадках, оскільки виконання судового акту було припинено, час, на який воно припинялося, в силу ст. 201 Кодексу не зараховується в шестимісячний термін для пред'явлення виконавчого листа до виконання.
Стаття 99 Кодексу присвячена часто зустрічається в практиці питання про відновлення та продовження процесуальних строків. Згідно з ч. 1 цієї статті за заявою особи, що бере участь у справі, арбітражний суд, визнавши причини пропуску встановленого Кодексом або іншим федеральним законом процесуального строку поважними, відновлює пропущений строк.
Відновлення пропущеного строку провадиться за заявою особи, що бере участь у справі. Заява подається в той арбітражний суд, в якому потрібно було зробити відповідне процесуальне дію.
У заяві повинні бути пояснені причини пропуску та наведено підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними, в ньому мають бути наведені докази, що вчинити процесуальну дію в строк у заявника не було можливості.
Необхідно мати на увазі, що одночасно з подачею заяви про поновлення пропущеного строку має бути здійснено необхідне процесуальна дія.
Без цього заява про поновлення строку на його вчинення арбітражним судом не приймається. Таким чином, клопотання про відновлення пропущеного строку на подання апеляційної чи касаційної скарги має бути подано одночасно зі скаргою. Воно може бути викладено в самій скарзі або в окремій заяві, яка подається зі скаргою. Разом з тим слід враховувати, що процесуальна дія, що відбувається одночасно з подачею заяви про поновлення пропущеного строку, має бути вироблено з дотриманням усіх вимог відповідних статей Кодексу. Так, апеляційна скарга на рішення арбітражного суду повинна бути належним чином оформлена, інакше вона буде повернута без розгляду з підстав, зазначених у ч. 1 ст. 151 Кодексу і не пов'язаним з пропуском процесуального строку.
Причина пропуску строку визнається арбітражним судом поважної залежно від конкретних причин такого пропуску. У практиці часто виникає питання про поновлення строку на подачу скарги. Причина пропуску цього терміну визнається поважною, якщо, зокрема, скарга подана з порушенням терміну у зв'язку з невчасним отриманням стороною рішення, коли це фактично позбавило її можливості подати скаргу у строк.
Частина 2 ст. 99 АПК передбачає порядок оформлення відновлення пропущеного процесуального строку та відмови у його відновленні. Про відновлення пропущеного строку зазначається в рішенні, ухвалі або постанові арбітражного суду. Про відмову у відновленні процесуального строку виноситься ухвала, яка згідно з ч. 3 ст. 99 може бути оскаржено в загальному порядку.
Вирішуючи в ст. 99 питання про відновлення процесуальних строків, Кодекс разом з тим особливо виділив правила відновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого листа арбітражного суду до виконання, присвячуючи цими правилами ст. 203.
Згідно з цією статтею при пропуску строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання з причин, визнаних арбітражним судом поважними, пропущений строк може бути відновлений. Видається, що, встановивши поважність причин пропуску строку, арбітражний суд зобов'язаний відновити його. Заява про поновлення пропущеного строку подається до арбітражного суду, який прийняв судовий акт. Заява розглядається у засіданні арбітражного суду з повідомленням стягувача та боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення, проте їх неявка не є перешкодою до розгляду заяви. За результатами розгляду заяви виноситься ухвала, яка надсилається стягувачу і боржникові. На відміну від загального порядку, згідно з яким оскаржено може бути тільки ухвала про відмову у відновленні процесуального строку, визначення про відновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання також може бути оскаржене.
Частиною 4 ст. 99 АПК встановлено, що призначені арбітражним судом процесуальні строки можуть бути ним продовжені. Таким чином, арбітражний суд може призначити новий, більш тривалий строк для виробництва відповідних процесуальних дій. Необхідність в цьому може виникнути у зв'язку з неможливістю вчинити процесуальну дію в призначений арбітражним судом термін, наприклад представити документи, які в даний момент відсутні в сторони, коли вона повинна витребувати їх від іншої організації. Арбітражний суд може продовжити призначений ним термін як до, так і після його пропуску.
Арбітражний суд має право продовжити тільки ті процесуальні строки, які призначені ним самим, а не встановлені Кодексом або іншим федеральним законом (ці терміни за наявності підстав можуть бути відновлені).
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Держава і право | Реферат
36.2кб. | скачати


Схожі роботи:
Доведення в арбітражному процесі
Докази в арбітражному процесі
Докази в арбітражному процесі 2
Сторони в арбітражному процесі
Ведення справ в арбітражному процесі
Види судочинства в арбітражному процесі
Доведення і докази в арбітражному процесі
Доведення і докази в арбітражному процесі 2
Забезпечувальні заходи в арбітражному процесі
© Усі права захищені
написати до нас