І. Тронский
Теренцій (повне ім'я - Публій Теренцій Афр. Р. бл. 190 - розум. В 159 до н. Е..) - Римський комедіограф. Народжений в Карфагені, Т. був привезений до Риму, де був рабом сенатора Теренція; відпущений на волю, він отримав родове ім'я свого патрона, написав шість комедій, які були поставлені в 166-160 (до н. Е..). Теренцій був близький до гуртка Сципионов, будучи одним з літературних пропагандистів ідей цього гуртка. Літературні противники Т. висловлювали навіть підозра, що він підставна особа, під ім'ям якого молоді аристократи ставили свої твори на сцені; Т. не дуже енергійно захищався від цього підозри, льстівшего його покровителям, але авторитетні античні філологи не сумнівалися в авторстві самого Т. Комедії Т., як і його попередників, Плавта, Цецилія та ін, є вільними перекладами з грецької, а й вибір оригіналів і характер обробки свідчать про прагнення підвищити ідеологічний і художній рівень римської комедії, не виходячи все ж за рамки сімейно-побутової тематики. Т. кладе в основу своїх комедій п'єси Менандра, найбільш багатого ідейним змістом представника «нової» аттичного комедії, і його наслідувача Аполлодора і близько дотримується оригіналів, усуваючи лише специфічні моменти грецького побуту.
На відміну від Плавта, Т. не прагне до безпосередніх комічним ефектам; образи і ситуації його комедій часто мають на меті не розсмішити, а зворушити глядача (ніжні друзі, добрі гетери, пригноблена дружина, батько, який карає себе за суворість до сина, і т. п.). Однак ідеологічна спрямованість комедій Менандра, що відображає розпад поліса (держави-міста), не завжди виявляється прийнятною для Риму середини II ст., Коли «держава-місто» лише вступав у період кризи. Так, у «Братах», де ставиться проблема поблажливого і суворого виховання, Т. змінює кінцівку Менандровой п'єси з тим, щоб показати відому правомірність консервативної точки зору. Приймаючи таким чином установку на серйозну драму, Т. надає великого значення послідовності в характеристиці персонажів. Він відмовляється від традиційних комедійних вольностей начебто безпосередніх звернень акторів до глядачів, що порушують сценічну ілюзію, не вдається і до звичайного в римській комедії введенню музичного елемента, зберігає тонку діалогічну структуру першотвору, але зате вважає необхідним підвищити фабульну цікавість. У цих цілях він повертається до відкинутого в послеплавтовской комедії старому прийому - «контамінації» - збагаченню основного оригіналу образами і ситуаціями, запозиченими з іншої грецької п'єси; контамінація, однак, не порушує у нього цілісності дії, і без вказівок самого автора і античних коментаторів, мали можливість порівнювати п'єси Т. з їх джерелами, її наявності не вдалося б встановити. Спостерігається навіть чуже, загалом, античній драмі прагнення заінтригувати глядача; традиційний пролог не містить попереднього інформування глядача про співвідношеннях, не відомих дійовим особам п'єси, і використовується виключно в цілях літературної полеміки.
Комедії Т. не користувалися великим успіхом у сучасників. Антична критика відзначала відсутність у нього «комічної сили» (Цезар). Однак подальший розвиток римської комедії пішло в значній мірі по шляху Т., а Риторична школа цінувала його за «чистоту» мови та майстерне ведення діалогу. Всі комедії Т. збереглися, дійшло і кілька античних коментарів до них (найважливіший - Елія Доната в IV ст. Н. Е..). Про популярність Т. в початку середніх століть свідчать церковні драми Хротсвіти (X ст.), Написані у стилі Теренція з тим, щоб витіснити його з монастирського читання.
Драматична техніка Т. служила одним із зразків для драми епохи абсолютизму (від новоаттической комедії Менандра скільки-небудь значні уривки стали відомі лише в XX ст.). Мольєр використовував «Форміона» у «витівки Скапена», «Братів» - у «Школі дружин»; на «серйозний жанр» Теренція особливо часто посилалися теоретики «слізної комедії» XVIII ст. (Дідро, Лессінг та ін.)
Список літератури
I. Видання Umpfenbach, B., 1870
C. Dziatzko, Lpz., 1884
RY Tyrrell, Oxford, б. р.
SG Ashmore, L., 1908
Oxford, 1910. Переклад комедій Т. на рос. яз.: «Andria» Д. Подгурського (Київ, 1874), В. Алексєєва (СПБ, 1896), С. Ніколаєва (Воронеж, 1897), «Геавтонтіморуменос» А. Резоалі (Київ, 1862), А. К. Делле (Харків, 1879), «Брати» М. П. П (етров) ського («Зап. Казанський. ун-ту», 1873, № 2-3)
«Євнух» А. М. Фогеля (Київ, 1884), П. Черняєва («Університетська. Изв.» (Варшава) 1914, II, III), «Свекруха» П. Черняєва (там же, 1913, V і отд. : Варшава, 1913). Повний пер. всіх комедій (А. Хвостова, М. Головіна та інші) був виданий в СПБ, в 1773-1774 (3 тт., Texte en regard). З ін перекладів відому літературну цінність має тільки пер. «Форміона» А. Н. Сиротиніна (ЖМНП, 1900, квітень. - Червень
римованими віршами). Є неповний і не скрізь точний пер. комедії «Свекруха» - О. М. Островського («Збірник пам'яті Островського», П., 1923)
Новітній пер.: Комедії, пров. А. В. Артюшкова, ред. і кому. М. М. Покровського, вид. «Academia» (М. - Л.), 1934 (всі шість комедій пер. Розміром оригіналу).
II. Крім загальних курсів історії римської літератури див: Thesel R., 1888
Leo F., Plautinische Forschungen, 2 Aufl., B., 1912
Legrand PE, Daos, Lyon, 1910
Fabia R., Les prologues de Terence
Frank T., Life a. literature in the Roman republic, Cambridge, 1930
Варнеке Б. В., Римський поет Теренцій на західноєвропейській сцені, «Вестн. всесвітньої історії », 1900, № 10, верес.
Його ж, Спостереження над давньоримської комедією. До історії типів, Казань, 1905
Його ж, Катерина друга і римська комедія, СПБ, 1907
Черняєв П., Спостереження над Теренція і його виясняють Донатом, Варшава, 1910
Його ж, Побут і звичаї по комедіям Теренція, Варшава, 1912
Його ж, Відображення «нової» комедії, переважно Менандра, в п'єсах Теренція, Харків, 1913.
Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://feb-web.ru/