Тенденції розвитку системи вищої освіти в Україні та за кордоном основні напрями

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

Реферат

на тему:

Тенденції розвитку системи вищої освіти в Україні та за кордоном: основні напрями



План

Введення

1. Особливості розвитку сучасної системи вищої освіти

2. Основні напрямки в розвитку сучасної системи вищої освіти у світі

3. Фактори розвитку сучасної системи вищої освіти в Україні

4. Основні тенденції у формуванні системи освіти в України

5. Ставлення освітніх реформ на Україну до Болонського процесу

Висновок



Введення

Розглядаються тенденції розвитку вищої освіти в сучасних умовах. Відзначається, що глобалізація в освіті веде до зростання академічної мобільності, уніфікації навчальних планів і методів навчання, широкому розповсюдженню дистанційної освіти. У сформованих умовах головним завданням освіти в XXI столітті є застосування нових інформаційних технологій у поширенні знань, у тому числі використання дистанційних методів.

Процеси вищої освіти визначаються ситуацією, що склалася до середини 90-х років в Україні: загальний соціально-економічний кризою, системний характер якого викликає і криза вищої школи. Останній супроводжується поверхневим характером реформ університетської освіти, втратою викладацьких кадрів, зниженням якості освіти, розривом інформаційних зв'язків, руйнуванням матеріально-технічної бази вищої школи і різкою девальвацією самого статусу викладацької діяльності.

На сьогодні назріла реальна необхідність реформування системи вищої освіти в України. Це зумовлено багатьма об'єктивними обставинами.

Викладання навчальних дисциплін у вищій школі має, безумовно, ставити за мету підготовку фахівця, знання і вміння якого повністю відповідають умовам сучасного інформаційного суспільства. Але відразу виникає питання: чи можна цього досягти, використовуючи старі ще "дідівські" підходи та методи?

Адже у ХХ столітті відбулися суттєві зміни в характері накопичення знань у всіх областях. Так, якщо ще сто років тому подвоєння обсягу знань, особливо у фундаментальних дисциплінах проходило за 50-100 років і молода людина за час навчання міг вивчити майже все, що було зроблено з тієї чи іншої спеціальності. Зараз подвоєння знань у багатьох дисциплінах проходить у десятки разів швидше.

Тому виникає необхідність змін в системі освіти: треба навчити студента самостійно вирішувати типові і нетипові завдання, вести пошук інформації, постійно опановувати новими знаннями. А для цього необхідні зовсім інші підходи, ніж ті, що використовувалися раніше у вищій школі.

Ще одне важливе питання - це якість підготовки майбутнього фахівця. На жаль, зараз дуже часто можемо зустріти ситуацію, коли випускник вищого навчального закладу, отримавши відповідний диплом, ще не готовий до роботи за обраною спеціальністю. Це багато в чому обумовлено саме якістю навчання, рівнем засвоєних знань і умінь кожним студентом і відповідно великими пробілами в контролі за навчальною діяльністю студента і кінцевими результатами.

З вищенаведеного вище випливає і така дуже важлива на сьогодні проблема, як визнання вітчизняних дипломів за кордоном, можливість працевлаштування та подальшого навчання випускників ВНЗ в інших країнах. Таким чином, дослідження основних напрямів в тенденціях розвитку вищої освіти в України і орієнтація його на зарубіжний досвід є досить актуальною темою в сфері розвитку освітнього процесу в нашій країні.



1. Особливості розвитку сучасної системи вищої освіти

Одна з характерних особливостей сучасного періоду розвитку цивілізації полягає в тому, що масштаби змін, що відбуваються у всіх сферах життєдіяльності суспільства, значні, а їх наслідки радикальні.

Глобалізація в освіті веде до зростання академічної мобільності, уніфікації навчальних планів і методів навчання, широкому розповсюдженню дистанційної освіти. У сформованих умовах з'явилося розуміння необхідності використання нових форм в освіті. У 1971 році на конференції міністрів європейських країн, було, позначено п'ять основних напрямків розвитку освіти:

  • взаємне визнання дипломів;

  • формування європейського університету;

  • кооперація вторинного та вищої освіти;

  • створення європейського центру розвитку освіти;

  • установа необмеженого державними кордонами інституту вищої освіти.

У 1976 році відбулася презентація Програми дій. У 1992 році підписано Маастріхські договір, спрямований на формування єдиного загальноєвропейського освіти. У червні 1999 року з'явилася Болонська декларація, яка стала поворотним пунктом у розвитку вищої школи Європи у напрямі інтеграції.

Формування до 2010 року європейського освітнього простору підпорядковано наступним завданням:

  • збільшити здатність випускників до працевлаштування;

  • підвищити мобільність громадян;

  • збільшити потенціал конкурентоспроможності освіти.

У вересні 2001 року відбулася Паризька міжнародна конференція за освітою. Її учасники (представлено 127 країн світу) звернули увагу на реформи, покликані поліпшити якість освіти в умовах глобалізації, культурного розмаїття, досягненням науково-технічного прогресу, пошуку нових підходів навчання за принципом «вчитися жити разом».

Глобалізаційні процеси, що відбуваються в сучасному світі, стають каталізатором трансформації традиційної системи освіти. Діяльність більшості освітніх установ перетворюється у міру розвитку інформаційних технологій. Відбувається формування єдиного освітнього простору та світового ринку освітніх послуг, обсяг якого за прогнозами до 2005 року складе 90 млрд. доларів.

Таким чином, головним завданням освіти в XXI столітті є застосування нових інформаційних технологій у поширенні знань. Ці технології дозволяють делокалізовані систему розповсюдження знань за допомогою технології дистанційної освіти, завдяки якій якісну освіту стає доступним для кожного мешканця Землі, незалежно від місця його проживання. Така освіта найбільш демократично, воно може бути адаптоване до рівня знань і запитів окремого студента. У зв'язку з цим багато країн звертаються до ідеї безперервного дистанційного навчання, в рамках якої базову освіту розглядається лише як підготовка до професійної кар'єри, яку людина робить все життя. В умовах інтенсифікації наукового знання, що становить основу глобальної економіки, навчання протягом усього життя має стати пріоритетним.

Глобалізація в галузі освіти передбачає інтеграцію та координацію національних освітніх систем. Тому особливої ​​важливості набуває проблема стратегічної орієнтації та інтеграції національних систем освіти. Національне освіта повинна прагнути до збереження кращих традицій і стандартів класичної освіти. При цьому необхідно впровадження інновацій у вітчизняну освіту. Реформування освітньої системи має бути орієнтоване на вироблення моделі, що враховує як вітчизняний досвід, так і кращі досягнення світової освітньої практики.

2. Основні напрямки в розвитку сучасної системи вищої освіти у світі

XXI століття - це епоха інформаційного суспільства, епоха технологічної культури. Формування глобального інформаційного суспільства виводить на перший план проблему поширення знання. Дистанційна освіта здійснює наближення знання до споживача, дозволяє пропонувати освітні послуги всім бажаючим, незважаючи на географічні, державні, тимчасові та інші фактори. Стратегічна мета дистанційної освіти - забезпечити громадянам право отримання освіти будь-якого рівня на місці їх проживання або професійної діяльності. Дана мета досягається в руслі світової тенденції мобільного поширення знань у вигляді обміну освітніми ресурсами.

За даними зарубіжних експертів у XXI столітті для кожного працюючого вища освіта стане мінімальним рівнем освіти. У світі має місце інтернаціоналізація освіти не тільки за змістом, але й за методиками навчання і організаційних форм. Освіта стає інструментом взаємопроникнення не тільки знань і технологій, але і капіталу, інструментом боротьби за ринок, вирішення геополітичних завдань. При цьому дистанційні технології, володіючи високим ступенем охоплення і дальнодії, відіграють основну роль. Наприклад, у США за програмами дистанційного навчання сьогодні навчається близько 1 млн. чоловік. Навчальні курси, що передаються по чотирьох освітнім каналах доступні по всій країні, а через супутник - іншим країнам світу. Програми електронної освіти розробляються більш ніж в 30 країнах. У Європі показовий приклад Національного університету дистанційної освіти в Іспанії, який відзначив свій 20-річний ювілей. Університет включає 58 навчальних центрів у країні і 9 - за кордоном (Бонн, Брюссель, Лондон, Женева, Париж та ін)

Останнім часом дистанційне навчання починає широко впроваджуватися в Росії, Казахстані, Україні та інших країнах СНД. Позитивним прикладом в області застосування новітніх інформаційних і телекомунікаційних технологій в освіті є Сучасна Гуманітарна Академія (більше 200 навчальних центрів у Росії, навчальні центри в країнах СНД - України, Казахстан, Білорусь, Молдова, Вірменія, Таджикистан, Киргизія, більше 145 тисяч студентів).

Відмінними рисами навчального процесу є гнучкість, адаптивність, модульність, економічна ефективність, орієнтація на споживача, опора на передові комунікаційні та інформаційні технології.

Прийнято вважати, що освіта, заснована на інформаційних технологіях, представляє собою третю глобальну революцію в розвитку людства: перша пов'язана з появою писемності, друга - з винаходом книгодрукування.

Нові інформаційні технології в освіті мають суттєві переваги. Дані технології сприяють ліквідації відставання периферійних районів держав від столичних та інших університетських центрів в контексті вільного доступу до освіти, інформації та культурних досягнень людської цивілізації.

Вони створюють умови для розвитку світового освітнього простору, експорту та імпорту освіти, об'єднання світового інтелектуального, творчого, інформаційного та науково-педагогічного потенціалів.

Освітні інновації успішно впливають на вирішення комплексу соціально-економічних проблем, насамперед, на викорінення безробіття, злочинності і т.д.

Сучасні засоби телекомунікацій дозволяють розробити ефективні навчальні технології, підвищують якість і доступність освіти.

Для подальшого розвитку інформаційних освітніх технологій необхідно вирішити такі стратегічні проблеми:

  • систематизації, тобто повинна бути єдина стратегічна політика в галузі освітнього процесу;

  • комплексності (спільне використання психолого-педагогічного, навчально-методичного та організаційного забезпечення інформаційних освітніх технологій);

  • комунікацій (необхідно підняти рівень телекомунікаційних технологій при забезпеченні їх необхідним фінансуванням);

  • стандартизації (існуючі інформаційні освітні системи якісно відрізняються один від одного за моделями, технологіями, формами організації);

  • нормативно-правове забезпечення.

Вирішення вищезазначених проблем призведе до різкого підвищення якості освіти.

Сьогодні, національна освітня система зазнає серйозні трансформації. Йде пошук шляхів перетворень у цій сфері діяльності у світлі Болонського процесу. Прагнення адаптуватися до світових стандартів освіту викликає необхідність першочергового вирішення таких ключових питань, як визначення місця ВУЗу в сучасному світі і зміна змісту вищої освіти, а отже і пов'язаної з цим модернізації освітніх структур, вдосконалення методики викладання, впровадження новітніх технологій в освітній процес та інших

Серйозні трансформації в житті суспільства і держави торкнулися і сфери вищої освіти. Ставши самостійною і незалежною сферою діяльності, вища освіта прагне адаптуватися до нових умов, орієнтуючись на світові стандарти освіти. Проте пошук шляхів намітилися перетворень у цій сфері діяльності не повинно означати сліпе слідування світовим стандартам. Видається за доцільне, використовувати позитивні аспекти світової системи освіти, не зраджуючи забуттю власні освітні традиції.

Серед ключових питань розвитку системи вищої освіти слід назвати такі як:

  • Визначення місця університету в сучасному світі

  • Зміна змісту вищої освіти.

Сьогодні вже очевидно, що класичні університети переживають критичний стан, викликане, перш за все, процесами глобалізації та інформатизації, масштабної практикою узкофункціонального освіти. Світ, у якому виникли класичні університети, відходить у минуле, отже, вони повинні адаптуватися до нових якостей, але як і раніше залишатися науковим освітньо-виховним центром, що готує висококваліфікованих фахівців, які вміють перспективно мислити і бути відповідальними за майбутнє. І не випадково, прийнята в Болоньї, Велика Хартія європейських університетів, відводить цього ВУЗу центральне місце в суспільстві. ВНЗ має бути, поряд з модернізацією університетської освіти, виконувати головну роль у масштабних і конструктивних інтеграційних процесах в науково-освітній та культурній сферах.

Не можна ігнорувати той факт, що, як і в інших сферах діяльності, в освітній сфері склався свій ринок послуг, якому, як і будь-якому ринку, притаманне суперництво і конкуренція. Сьогодні потрібні нові підходи до організації роботи ВНЗ, гнучке управління, бачення перспектив. В умовах ринковою економіки, забезпечення конкурентної переваги досягається з використанням такого інструменту, як стратегічне планування, яке передбачає розробку комплексу організаційних заходів, орієнтованих на можливі зміни, насамперед, внутрішніх і зовнішніх умов роботи в майбутньому, на визначення місця кожного ВНЗ в нестандартних умовах ринку освітніх послуг. Цей процес заснований на всебічному аналізі, як вже сформованих, так і прогнозованих тенденцій функціонування освітніх структур, з урахуванням таких важливих трансформацій, як:

  • зміна умов та порядку прийому до ВНЗ;

  • перехід на якісно нові моделі освіти;

  • можливість скорочення системи вищої освіти внаслідок насувається демографічної кризи;

  • зростаюча конкуренція на ринку освітніх послуг.

3. Фактори розвитку сучасної системи вищої освіти в Україні

У сучасному світі, який увійшов у третє тисячоліття, розвиток України визначається в контексті європейської інтеграції з орієнтацією на фундаментальні цінності західної культури: парламентаризм, права людини, права національних меншин, лібералізацію, свободу пересування, обмеження ролі держави в суспільстві і інші складові - невіддільні атрибути громадянського суспільства.

Протягом перших десятиліть досягнення державної незалежності України здійснює історично неминучий і незворотній перехід до таких основ суспільного розвитку.

На зміну індустріальному суспільству приходить суспільство інформаційне, що зумовлює певні соціальні, виробничі, економічні і політичні зрушення.

Прискорення науково-технічного прогресу зумовлює підвищені вимоги до якісного потенціалу робочої сили, що займається генеруванням, розробкою і впровадженням нових технологічних ідей. За умов трансформації українського суспільства особливої ​​значущості набувають питання формування нових життєвих стратегій, компетентності, посилення гнучкості та мобільності соціальної поведінки.

У цих умовах для України особливу актуальність набуває врахування факторів соціально-економічного розвитку, серед яких значна роль відведена людському чиннику. Особливе значення при цьому набуває система освіти. Високий рівень освіченості нації сприяє більшій сприйнятливості і дієвості економічних і соціальних реформ, формування правової та екологічної культури при здійсненні соціальної та технологічної діяльності, створює умови для прогресивної індивідуальної активності особистості в суспільстві.

Прагнучи набути статусу розвиненої держави, Україні підтримує розвиток усієї своєї ступеневої системи освіти, зростання інтелектуального потенціалу суспільства: за прогнозами ЮНЕСКО рівень національного добробуту, що відповідає світовим стандартам, досягнуть лише ті країни, працездатне населення яких на 40-60% складатимуть особи з вищою освітою .

Вектор сучасної політики і стратегії держави у розвитку національної системи освіти спрямований на її подальшу адаптацію до умов соціально-орієнтованої економіки, трансформації та інтеграції в європейське і світове співтовариство.

Освіта є могутнім чинником розвитку духовної культури українського народу, відтворення продуктивних сил суспільства. Ця гуманітарна сфера спрямована на забезпечення фундаментальної наукової, загальнокультурної, професійно-практичної підготовки особистості, формування інтелектуального потенціалу нації та всебічний розвиток особистості як найвищої цінності суспільства.

У зв'язку з цим концептуальні засади та державні пріоритети розвитку освіти України розглядаються в першу чергу з позицій його ролі і місця в забезпеченні життєдіяльності суспільства, безпосереднього взаємозв'язку зі сферою праці. З цією метою ведеться системна активна робота по:

  • створення умов для визначення освітніх проблем розвитку країни та її регіонів в контексті політичного бачення і прийняття рішень на державному рівні;

  • дозволом з залученням сфери освіти проблем, що виникають на ринку праці;

  • доданню системі освіти більшої гнучкості й ширших можливостей для отримання громадянами професійної підготовки.

4. Основні тенденції у формуванні системи освіти в України

У реформуванні освіти в Україні значною мірою враховується об'єктивне вплив загальних для сучасної цивілізації тенденцій розвитку. Перша тенденція - посилення процесу глобалізації економіки, взаємозв'язку і взаємозалежності держав світу. Ця тенденція зумовлена ​​розвитком науки, технологій, виробництва, що призводить до формування загального світового економічного простору і планетарного інформаційного поля та інтенсивному обміну результатами матеріальної та духовної діяльності.

Друга обумовлена ​​формуванням позитивних умов для індивідуального розвитку особистості, її самореалізації у світі.

Підходи і практичні дії реформування та розвитку освіти в Україні базуються на концепції побудови незалежної демократичної держави, яке засноване на державних пріоритетах:

  • доступ до освітньої і професійної підготовки всіх, хто має необхідні здібності, мотивацію та адекватну підготовку;

  • використання освіти і професійної підготовки для захисту соціальних інтересів суспільства і стратифікації його членів за ролями і статусам;

  • зменшення монопольних прав держави в освітній сфері за рахунок створення на рівноправній основі недержавних навчально-виховних, професійно-технічних і навчальних закладів, формування багатоваріантної інвестиційної політики в галузі освіти.

З урахуванням цього стратегічними пріоритетними завданнями реформування системи освіти в України є:

  • побудова національної системи освіти, формування освіченої творчої особистості, забезпечення пріоритетного розвитку людини;

  • функціонування і розвиток національної системи освіти на основі принципів гуманізму, демократії, пріоритетності суспільних і духовних цінностей;

  • вихід системи освіти в України на рівень систем освіти розвинених країн світу шляхом докорінного реформування його концептуальних, структурних і організаційних основ.

5. Ставлення освітніх реформ на Україну до Болонського процесу

Сучасна теорія конкурентних переваг стверджує, що в глобальному світі основний фактор економічного зростання - якість людського капіталу (трудових ресурсів) і вміння держави його використовувати. Якісна освіта як головна складова людського капіталу є основоположним елементом конкурентоспроможності та сталого розвитку країни. В індекс розвитку людського капіталу (HDI), який визначає Організація Об'єднаних націй, вища освіта входить з вагою 1 / 6 і вимірюється коефіцієнтом охоплення вищою освітою молоді у відповідному віці.

Болонський процес означає:

1. Прийняття системи чітко визначених і порівнянних ступенів, у тому числі шляхом використання додатків до дипломів, для забезпечення зайнятості європейських громадян і міжнародної конкурентоспроможності європейської вищої освіти. У Європі багато уваги приділяється уніфікації студентських документів за типом "транзитної заліковки", додатки до дипломів, в яких на національному та англійською мовами буде максимально повно відбиватися перелік отриманих знань. Більша прозорість вищої освіти. Значна проблема - це надмірно надлишковий перелік спеціальностей і спеціалізацій.

2. Перехід на дворівневу систему навчання.

Як у Європі, так і в України існує значні відмінності між ступенями, які отримуються в класичних університетах. Європейці вважають це можливим, важливо лише, щоб рівень освіти відповідав різноманітності запитів індивідуума, академічного співтовариства і ринку праці. У Європі в основному введена система 3 +2 року (Європейська модель), 4 +2-Американська модель.

3. Установа кредитної системи як засобу високої мобільності студентів. Європейський диплом бакалавра вимагає накопичити від 180 до 240 годин кредитів, а ступінь магістра додатково - 60-120 годин. У Європі, як і в США, буде використовуватися шкала з п'ятьма позитивними оцінками:

Excellent (відмінно)

Good (дуже добре)

Satisfactory (добре)

Befriedigent (задовільно)

Pass (незадовільно)

4. Мобільність студентів, викладачів, адміністрації. Глобалізація життя вимагає фахівців, які зуміли прожити і повчитися у різних країнах. У планах Європи, щоб кожен студент міг хоча б місяць прожити за кордоном. Це важливо для вміння просувати свою (у тому числі освітню продукцію) на зовнішній ринок. У той же час зарубіжні вузи заощаджують час, необхідний для навчання іноземної мови.

5. Співробітництво у забезпеченні якості освіти з метою створення порівнянних критеріїв і методології. Європа інтенсивно приступає до створення мережі агентств з контролю якості та акредитації. Держава надає організаційну роботу професійним спілкам, перш за все міжнародним. Німецька мережа (елемент національної мережі забезпечення якості) - DEGEFAL. Утворена європейська і міжнародна мережі агентств із забезпечення якості.

6. Європеїзація вищої освіти, зокрема, у розробці навчальних планів, тренінгів, досліджень. Мета - створити європейську систему освіти, конкурентоспроможну американської.

7. Інтеграція безперервної освіти в університетську. Концепція довічного навчання LLL (навчання через все життя) дозволить отримати протягом життя кілька дипломів і ступенів, і дасть університетам значні фінансові ресурси. Інтергації в університетах численних галузевих інститутів поліпшить матеріальну базу університетів і зв'яже їх з життям.

8. Партнерство студентських та офіційних освітніх інститутів.

9. Підвищення привабливості та конкурентоспроможності європейської вищої освіти.



Висновок

У сучасному світі, який увійшов у третє тисячоліття, розвиток України визначається в контексті європейської інтеграції з орієнтацією на фундаментальні цінності західної культури. Для України особливу актуальність набуває врахування факторів соціально-економічного розвитку, серед яких значна роль відведена людському чиннику. Особливе значення при цьому набуває система освіти.

Відмінними рисами навчального процесу міжнародного є гнучкість, адаптивність, модульність, економічна ефективність, орієнтація на споживача, опора на передові комунікаційні та інформаційні технології. У зв'язку з тим, що сучасне суспільство вступає в епоху інформатизації, характерною тим, що інформація стає одним з найважливіших ресурсів, в освітньому процесі світового рівня спостерігається такий процес, як глобалізація - процес, який передбачає в галузі освіти інтеграцію та координацію національних освітніх систем.

Соціально-економічні та політичні зміни в суспільстві, зміцнення державності, входження України в світове співтовариство неможливі без структурної реформи національної системи вищої освіти. Пріоритетною завданням є модернізація вищої освіти відповідно до сучасних міжнародних вимог.

Необхідно вказати, що перехід на викладання з урахуванням вимог Болонського процесу передбачає істотне збільшення і перехід на якісно новий рівень самостійної роботи студента.

Інтеграційні процеси у сфері вищої освіти європейських країн поступово реалізовувались. Україна - активний учасник цих процесів. Проектування освітніх структур і впровадження нових моделей та програм підготовки, як свідчить досвід усіх країн, в тому числі і Україна, - процес надзвичайно складний і надалі часу актуальний.



Список літератури

  1. Національна доповідь "Розвиток системи освіти в Україні в 1995-2004 рр..". - Національна доповідь України, представлений на Міжнародний форум «Освіта для стійкого розвитку: на шляху до суспільства знання».

  2. http://lib.sportedu.ru/Books/XXPI/2006n1/p82-86.htm

  3. http://charko.narod.ru/tekst/an8/II_6.htm

  4. http://www.ref.by/refs/33/6101/1.html

  5. http://www.surm.md/index.php?option=com_content&task=view&id=281&Itemid=146

Посилання (links):
  • http://charko.narod.ru/tekst/an8/II_6.htm
  • Додати в блог або на сайт

    Цей текст може містити помилки.

    Педагогіка | Реферат
    67.3кб. | скачати


    Схожі роботи:
    Основні напрями модернізації структури вищої освіти в Україні
    Основні тенденції розвитку освіти в сучасному світі
    Загальні умови і основні напрями розвитку економічних досліджень в Україні
    Основні тенденції та механізми розвитку початкової та середньої жіночої освіти в Західних
    Основні напрями розвитку світової фінансової системи
    Основні тенденції розвитку соціально-політичних поглядів в Україні у ХІХ-поч ХХ ст
    Нормативно-правові акти регулюють діяльність системи освіти на прикладі вищої освіти
    Історія вищої освіти в Україні
    Система вищої освіти в Україні
    © Усі права захищені
    написати до нас