МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ДОНБАСЬКА ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ МАШИНОБУДІВНА
Кафедра "Фінанси"
Курсова робота
з дисципліни: "ФІНАНСИ, ГРОШОВИЙ ОБІГ І КРЕДИТ"
на тему: "Сутність і призначення грошової системи. Особливості становлення та розвитку грошової системи України"
ЗМІСТ
Введення
1. Сутність і призначення грошової системи
2. Елементи грошової системи
3. Грошова система України
3.1 Державне регулювання грошової сфери
3.2 Елементи національної грошової системи
3.3 Формування грошової системи Україна
4. Монетизація
4.1 Монетизація бюджетного дефіциту в Україні
4.2 Монетизація валового внутрішнього продукту
5. Грошово-кредитна політика
Висновок
Список літератури
ВСТУП
В умовах становлення в Україні нових економічних відносин, трансформації економічних і соціальних процесів, формування і розвитку фінансової та банківської систем виключно важливе значення набуває посилення ролі центрального банку країни у стимулюванні відповідних процесів шляхом використання ринкових методів регулювання економіки і грошово-кредитного ринку.
Зміна політичної ситуації в України, чітке розуміння нагальної необхідності проведення економічних реформ, накопичення власного досвіду і вивчення світової практики дали можливість кардинально змінити підходи до вирішення проблем грошово-кредитного регулювання. Виникла необхідність з урахуванням особливостей економічного розвитку Україна систематизувати накопичений досвід, виявити основні тенденції та закономірності грошово-кредитного регулювання, чітко визначитися з вибором методів та інструментів і обгрунтувати теоретичні та практичні заходи і перспективи формування та розвитку монетарної політики в Україні.
За роки незалежності Україна відповідно до змін в її економічній політиці і банківської системи істотно змінилися не тільки методи, але й інструменти реалізації грошово-кредитної політики, постійно вдосконалювалися грошово-кредитний, відкритий, міжбанківські ринки, умови використання відповідних монетарних інструментів.
Шляхом забезпечення стабільності гривні і на її основі - стабілізації та піднятті економіки полягають, перш за все, у забезпеченні стабільної політичної ситуації, наявності системи законів, чіткої економічної політики та механізмів її реалізації.
Однак у зв'язку з динамічними змінами, які відбулися в економіці, фінансово-кредитній сфері та банківській системі постійно є необхідність удосконалювати методи та інструменти реалізації грошово-кредитної політики, оперативно вирішувати проблеми збалансування грошового ринку, контролю за дотриманням комерційними банками регулюючих нормативів, рефінансування банків і т.д.
1. СУТНІСТЬ І ПРИЗНАЧЕННЯ ГРОШОВОЇ СИСТЕМИ
Гроші - це загальний еквівалент для всіх інших товарів, тобто вони служать засобом вираження вартості товарів.
Грошова система - це встановлена державою форма організації грошового обороту в країні.
Кожна держава формує свою власну грошову систему, намагаючись надати їй повну незалежність і можливість протистояти зовнішнім впливам, коли вони загрожують інтересам національної економіки. Наявність такої суверенної грошової системи є однією з ключових ознак політичної та економічної самостійності держави.
Грошова система в кожній країні складалася історично, її зміст і структурні елементи відображають досягнутий соціально-економічний рівень розвитку країни. Вона є складовим ринкового механізму і юридично регулюється законами, встановленими державою. Ці закони визначають основні принципи, правила, нормативи та інші вимоги, які регламентують відносини між суб'єктами грошового обороту. Враховуючи особливо важливу роль грошових відносин в економічному житті суспільства, в усіх країнах незалежно від пристрою, формування грошових систем здійснюється центральними органами влади. Місцеві органи влади, навіть у країнах з федеративним устроєм, по суті усунені не тільки від формування грошових систем, а й від контролю за функціонуванням їх окремих елементів.
Не дивлячись на те, що організація грошового обороту здійснюється за участі банків, а забезпечення нормального функціонування кредитних грошей є одним з основних завдань банківської системи, грошова система формується і функціонує на базі банківської системи і може розглядатися як її складова. Тому в багатьох країнах правові норми, які формують грошову систему, визначаються безпосередньо в банківському законодавстві, а насамперед у законах. Які регламентують діяльність центральних банків. Більше того, відповідно до цих законів центральним банкам надаються широкі повноваження з регулювання грошового обороту. Тому є всі підстави вважати центральний банк інституційним центром грошової системи. Йому належить вирішальна роль у забезпеченні ефективного функціонування грошової системи країни.
За сферою обхвату економічних відносин грошова система - явище надзвичайно широке, адекватне всьому грошовому обороту. Всі грошові потоки. Незалежно від сфери економіки, яку вони обслуговують. І форми, в якій здійснюються, є об'єктами регулятивного впливу грошової системи. Тому є підстави для виділення у складі грошових систем окремих. Щодо самостійних підсистем:
-Система безготівкових розрахунків;
-Валютна система;
-Система готівкового обігу.
Кожна з названих підсистем має свій особливий об'єкт регулятивного впливу, який обмежується певною формою чи сферою грошового обороту.
Так як грошова система кожної країни визначається її внутрішнім законодавством, саме явище грошової системи постає на поверхні як суто національне. Кожна держава формує свою грошову систему, намагаючись надати їй повну незалежність та здатність протистояти зовнішнім впливам, коли вони загрожують інтересам національної економіки. Наявність такої суверенної грошової системи є однією з ключових характеристик політичної та економічної самостійності держави.
Особливо переконливо національно-державна обумовленість грошових систем проявилася в період становлення незалежних країн, які виникли на території колишнього СРСР. Кожна з них, проголосивши свою політичну незалежність, по суті, одночасно заявила про вихід з єдиного рублевого простору, який регулювався іншою державою - Російською Федерацією, і про створення власних грошей та грошових систем.
2. ЕЛЕМЕНТИ ГРОШОВОЇ СИСТЕМИ
Загальнонаціональне призначення та особлива місія грошової системи у функціонуванні держави зумовлюють важливу роль історичного чинника, традицій, національних особливостей, економічного розвитку країни в її формуванні. Це проявляється не тільки в зовнішньому вигляді грошових знаків і монет, а й у більш складних і відповідальних елементах грошової системи, таких як масштаб цін, купюрність грошових знаків, організація розрахунків і т.д. завдяки цьому грошова система кожної країни має свої специфічні ознаки, які відрізняють її від грошових систем інших країн, забезпечують їм імунітет проти зовнішнього впливу.
Основними елементами, які формують грошові системи всіх без винятку країн є:
-Назви грошової одиниці та її частин;
-Масштаб цін;
-Види грошових знаків, які мають законну платіжну силу;
-Валютний курс;
-Порядок і регламентація готівкового і безготівкового оборотів грошей;
-Державні органи, які забезпечують регулювання грошового обороту та контроль за дотриманням чинного законодавства.
Грошова одиниця встановлюється законодавством кожної країни з урахуванням історичних особливостей її розвитку та національних традицій. Нову національну валюту рішенням Верховної Ради України у 1996 році названо гривня. Таку назву мала грошова одиниця Київської Русі.
Грошова одиниця - один з атрибутів державності. На території країни вона служить масштабом цін, засобом виміру вартості товару, і перебуває в обороті як законний платіжний засіб. Для зручності використання вона ділиться на дрібні частини. Наприклад, 1 долар США = 100 центів, 1 гривня = 100 копійок.
Масштаб цін - це технічна функція грошей, спосіб вираження вартості (ціни) товарів у грошових одиницях. Масштаб цін - законодавча фіксація вагової кількості монетарного металу (золота чи срібла), що закріплюється державою за певною грошовою одиницею. Наприклад, 1 російський рубль до 1913 р. = 0,774234 р. Чистого золота, у США в 1900 р. 1 долар = 1,50463 р. Чистого золота.
Визначена таким чином величина грошової одиниці була важливим елементом системи ціноутворення. Так як купівельна спроможність грошей не могла істотно відрізнятися від вартості їх офіційного металевого вмісту. Вартість грошей була прив'язана до ціни на золото. Тому, змінюючи величину останнього, держава могла змінювати загальний рівень товарних цін.
Зараз, коли в обігу знаходяться нерозмінні на золото кредитні гроші, фіксація державного металевого вмісту грошової одиниці втратила сенс і ліквідовано в усіх країнах, а масштаб цін втратив форму вагового вмісту монетарного металу в грошовій одиниці. У сучасних умовах золотий вміст грошової одиниці офіційно не встановлюється, що символізує повну демонетизацію золота. Грошова одиниця є одиницею виміру, тобто масштабом цін усіх товарів і використовується для порівняння вартостей товарів через їх ціни.
Види і купюрність грошових знаків визначає вищий законодавчий орган, який надає їм статус законного платіжного засобу, тобто покладає на державу відповідальність за їх забезпечення. Всі інші платіжні засоби такого статусу не мають і взагалі не повинні поступати в обіг. Органи державного контролю ретельно стежать за тим, щоб не допустити використання грошових сурогатів чи фальшивих грошових знаків. Як правило, забороняється також використовувати в ролі платіжного засобу в межах країн іноземних грошових знаків, так як це ускладнює забезпечення національних грошей.
Емісійна система - установи, які здійснюють випуск грошей і цінних паперів та визначають порядок емісії. Регулюється емісія внутрішнім законодавством країни з урахуванням економічного і валютного стану.
Валютний курс - співвідношення між грошовими одиницями різних країн, яке використовується для обміну валют під час здійснення валютних та інших економічних операцій. Виступає як ціна валюти однієї країни, виражена у валюті іншої країни.
Регламентація готівкового і безготівкового грошового обороту - включає визначення сфер готівкових та безготівкових розрахунків і режиму використання грошей на рахунках, форми розрахунків, порядок платежів тощо центральний банк повинен суворо контролювати грошовий обіг, сприяти забезпеченню стабільності грошової одиниці, регламентувати правила здійснення безготівкових платежів, форм розрахунків і порядку платежів.
3. ГРОШОВА СИСТЕМА УКРАЇНІ
Грошова система України, безумовно, є регулюючої системою ринкового зразка. Цьому посприяли суттєві ринкові перетворення в економічній системі України: приватизація засобів виробництва, демонополізація економіки та лібералізація економічних відносин, зокрема ціноутворення кредитних, валютних та зовнішньоекономічних відносин і т.д. Активно розвивається грошовий ринок у всіх його складових: ринок грошей, валютний ринок, ринок цінних паперів, а також його інфраструктура - дворівнева банківська система, мережа небанківських фінансово-кредитних установ, валютна та фондова біржа і т.п. З кожним роком зменшується частка дефіциту державного бюджету, що покривається безпосередньо за рахунок кредитної емісії НБУ.
Правові основи функціонування грошової системи України визначаються Конституцією і законами України: "про банки і банківську діяльність"; "про Національний банк України"; "про платіжну систему і грошових переказах в Україну".
У статті 99 Конституції України зазначено, що грошовою одиницею України є гривня. Проголошується також, що одне з найбільш важливих завдань грошової системи - забезпечення стабільності і зростання довіри до національної валюти - гривні.
Важливим кроком є прийняття Верховною Радою України в травні 1999 р. Закону "про національний банк України". Хоча в тексті цього закону не йдеться безпосередньо про грошову систему, але ті функції НБУ, які становлять основу грошової системи, знайшли широке відображення. Це, безпосередньо, розділ IV "грошово-кредитна політика", розділ V "Управління готівковим грошовим обігом", розділ VIII "Діяльність Національного банку з приводу операцій з валютними цінностями". У них чітко описані права та обов'язки НБУ щодо забезпечення стабільності національних грошей, регулювання грошового обороту, визначені методи та інструменти грошово-кредитної політики та інші види діяльності НБУ, які формують грошову систему країни
3.1 ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ГРОШОВОЇ СФЕРИ
Регулювання грошового обороту - сукупність заходів, що проводяться у сфері грошового обігу з метою забезпечення їх постійності, гнучкого забезпечення грошима потреби сфери обслуговування; є складовою частиною грошової політики держави.
Визначальна роль у здійсненні всього комплексу заходів держави у сфері грошового обігу та кредитних відносин належить центральному банку.
Застосування методів прямого регулювання обсягів і структури грошового обороту дають необхідний ефект при її використанні в комплексі із заходами опосередкованого впливу на систему грошового обігу.
Політика облікової ставки проявляється у змінах облікової ставки щодо до кон'юнктурних коливань економіки і застосовується для управління кредитною активністю.
Політика мінімальних резервів - найбільш жорсткий інструмент грошово - кредитного регулювання, застосовується як засіб швидкого скорочення або розширення кредитної маси в системі. Виявляється в маніпуляції нормою обов'язкових резервів, які комерційні банки зобов'язані зберігати на рахунках у центральному банку.
Сучасний економічний думку, незалежно від конкретного теоретичного спрямування, визначає відповідальність держави за стан розвитку економіки країни, а отже і право впливати на економічне життя суспільства. Держава не має потреби безпосередньо втручатися в дії окремих економічних суб'єктів, свій вплив на економіку вона повинна звести до гарантування їм сприятливих умов діяльності, тобто безпосередньо.
Однією з таких гарантій вважається законодавче забезпечення кожному економічному суб'єкту таких правил і свобод:
-Свободу підприємництва, у тому числі вільний перехід капіталу;
-Захист приватної власності, в тому числі захист прав кредитора та грошових заощаджень;
-Свобода торгівлі, в тому числі захист від монополізації цін та ринків;
-Свобода при складанні договорів та захист прав учасників договірного процесу;
-Свобода споживання і захист прав споживача від недобросовісного продавця;
-Вільний вибір професії та місця роботи.
Сьогодні всі визнають, що для реалізації свого впливу на економіку держава повинна розробляти відповідну економічну політику. Зблизилися позиції і щодо цілей цієї політики. Ними визнаються:
-Забезпечення певного рівня економічного зростання;
-Забезпечення максимальної зайнятості;
-Контроль над інфляцією з метою її мінімізації та стабілізації цін;
-Урівноваження активів і пасивів платіжного балансу.
Для досягнення зазначених цілей економічна політика передбачає широкий спектр заходів, які будуть впливати на економічне життя суспільства. Умовно їх можна розділити на чотири групи:
-Структурна політика;
-Політика конкуренції; ДОНБАСЬКА ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ МАШИНОБУДІВНА
Кафедра "Фінанси"
Курсова робота
з дисципліни: "ФІНАНСИ, ГРОШОВИЙ ОБІГ І КРЕДИТ"
на тему: "Сутність і призначення грошової системи. Особливості становлення та розвитку грошової системи України"
ЗМІСТ
Введення
1. Сутність і призначення грошової системи
2. Елементи грошової системи
3. Грошова система України
3.1 Державне регулювання грошової сфери
3.2 Елементи національної грошової системи
3.3 Формування грошової системи Україна
4. Монетизація
4.1 Монетизація бюджетного дефіциту в Україні
4.2 Монетизація валового внутрішнього продукту
5. Грошово-кредитна політика
Висновок
Список літератури
ВСТУП
В умовах становлення в Україні нових економічних відносин, трансформації економічних і соціальних процесів, формування і розвитку фінансової та банківської систем виключно важливе значення набуває посилення ролі центрального банку країни у стимулюванні відповідних процесів шляхом використання ринкових методів регулювання економіки і грошово-кредитного ринку.
Зміна політичної ситуації в України, чітке розуміння нагальної необхідності проведення економічних реформ, накопичення власного досвіду і вивчення світової практики дали можливість кардинально змінити підходи до вирішення проблем грошово-кредитного регулювання. Виникла необхідність з урахуванням особливостей економічного розвитку Україна систематизувати накопичений досвід, виявити основні тенденції та закономірності грошово-кредитного регулювання, чітко визначитися з вибором методів та інструментів і обгрунтувати теоретичні та практичні заходи і перспективи формування та розвитку монетарної політики в Україні.
За роки незалежності Україна відповідно до змін в її економічній політиці і банківської системи істотно змінилися не тільки методи, але й інструменти реалізації грошово-кредитної політики, постійно вдосконалювалися грошово-кредитний, відкритий, міжбанківські ринки, умови використання відповідних монетарних інструментів.
Шляхом забезпечення стабільності гривні і на її основі - стабілізації та піднятті економіки полягають, перш за все, у забезпеченні стабільної політичної ситуації, наявності системи законів, чіткої економічної політики та механізмів її реалізації.
Однак у зв'язку з динамічними змінами, які відбулися в економіці, фінансово-кредитній сфері та банківській системі постійно є необхідність удосконалювати методи та інструменти реалізації грошово-кредитної політики, оперативно вирішувати проблеми збалансування грошового ринку, контролю за дотриманням комерційними банками регулюючих нормативів, рефінансування банків і т.д.
1. СУТНІСТЬ І ПРИЗНАЧЕННЯ ГРОШОВОЇ СИСТЕМИ
Гроші - це загальний еквівалент для всіх інших товарів, тобто вони служать засобом вираження вартості товарів.
Грошова система - це встановлена державою форма організації грошового обороту в країні.
Кожна держава формує свою власну грошову систему, намагаючись надати їй повну незалежність і можливість протистояти зовнішнім впливам, коли вони загрожують інтересам національної економіки. Наявність такої суверенної грошової системи є однією з ключових ознак політичної та економічної самостійності держави.
Грошова система в кожній країні складалася історично, її зміст і структурні елементи відображають досягнутий соціально-економічний рівень розвитку країни. Вона є складовим ринкового механізму і юридично регулюється законами, встановленими державою. Ці закони визначають основні принципи, правила, нормативи та інші вимоги, які регламентують відносини між суб'єктами грошового обороту. Враховуючи особливо важливу роль грошових відносин в економічному житті суспільства, в усіх країнах незалежно від пристрою, формування грошових систем здійснюється центральними органами влади. Місцеві органи влади, навіть у країнах з федеративним устроєм, по суті усунені не тільки від формування грошових систем, а й від контролю за функціонуванням їх окремих елементів.
Не дивлячись на те, що організація грошового обороту здійснюється за участі банків, а забезпечення нормального функціонування кредитних грошей є одним з основних завдань банківської системи, грошова система формується і функціонує на базі банківської системи і може розглядатися як її складова. Тому в багатьох країнах правові норми, які формують грошову систему, визначаються безпосередньо в банківському законодавстві, а насамперед у законах. Які регламентують діяльність центральних банків. Більше того, відповідно до цих законів центральним банкам надаються широкі повноваження з регулювання грошового обороту. Тому є всі підстави вважати центральний банк інституційним центром грошової системи. Йому належить вирішальна роль у забезпеченні ефективного функціонування грошової системи країни.
За сферою обхвату економічних відносин грошова система - явище надзвичайно широке, адекватне всьому грошовому обороту. Всі грошові потоки. Незалежно від сфери економіки, яку вони обслуговують. І форми, в якій здійснюються, є об'єктами регулятивного впливу грошової системи. Тому є підстави для виділення у складі грошових систем окремих. Щодо самостійних підсистем:
-Система безготівкових розрахунків;
-Валютна система;
-Система готівкового обігу.
Кожна з названих підсистем має свій особливий об'єкт регулятивного впливу, який обмежується певною формою чи сферою грошового обороту.
Так як грошова система кожної країни визначається її внутрішнім законодавством, саме явище грошової системи постає на поверхні як суто національне. Кожна держава формує свою грошову систему, намагаючись надати їй повну незалежність та здатність протистояти зовнішнім впливам, коли вони загрожують інтересам національної економіки. Наявність такої суверенної грошової системи є однією з ключових характеристик політичної та економічної самостійності держави.
Особливо переконливо національно-державна обумовленість грошових систем проявилася в період становлення незалежних країн, які виникли на території колишнього СРСР. Кожна з них, проголосивши свою політичну незалежність, по суті, одночасно заявила про вихід з єдиного рублевого простору, який регулювався іншою державою - Російською Федерацією, і про створення власних грошей та грошових систем.
2. ЕЛЕМЕНТИ ГРОШОВОЇ СИСТЕМИ
Загальнонаціональне призначення та особлива місія грошової системи у функціонуванні держави зумовлюють важливу роль історичного чинника, традицій, національних особливостей, економічного розвитку країни в її формуванні. Це проявляється не тільки в зовнішньому вигляді грошових знаків і монет, а й у більш складних і відповідальних елементах грошової системи, таких як масштаб цін, купюрність грошових знаків, організація розрахунків і т.д. завдяки цьому грошова система кожної країни має свої специфічні ознаки, які відрізняють її від грошових систем інших країн, забезпечують їм імунітет проти зовнішнього впливу.
Основними елементами, які формують грошові системи всіх без винятку країн є:
-Назви грошової одиниці та її частин;
-Масштаб цін;
-Види грошових знаків, які мають законну платіжну силу;
-Валютний курс;
-Порядок і регламентація готівкового і безготівкового оборотів грошей;
-Державні органи, які забезпечують регулювання грошового обороту та контроль за дотриманням чинного законодавства.
Грошова одиниця встановлюється законодавством кожної країни з урахуванням історичних особливостей її розвитку та національних традицій. Нову національну валюту рішенням Верховної Ради України у 1996 році названо гривня. Таку назву мала грошова одиниця Київської Русі.
Грошова одиниця - один з атрибутів державності. На території країни вона служить масштабом цін, засобом виміру вартості товару, і перебуває в обороті як законний платіжний засіб. Для зручності використання вона ділиться на дрібні частини. Наприклад, 1 долар США = 100 центів, 1 гривня = 100 копійок.
Масштаб цін - це технічна функція грошей, спосіб вираження вартості (ціни) товарів у грошових одиницях. Масштаб цін - законодавча фіксація вагової кількості монетарного металу (золота чи срібла), що закріплюється державою за певною грошовою одиницею. Наприклад, 1 російський рубль до 1913 р. = 0,774234 р. Чистого золота, у США в 1900 р. 1 долар = 1,50463 р. Чистого золота.
Визначена таким чином величина грошової одиниці була важливим елементом системи ціноутворення. Так як купівельна спроможність грошей не могла істотно відрізнятися від вартості їх офіційного металевого вмісту. Вартість грошей була прив'язана до ціни на золото. Тому, змінюючи величину останнього, держава могла змінювати загальний рівень товарних цін.
Зараз, коли в обігу знаходяться нерозмінні на золото кредитні гроші, фіксація державного металевого вмісту грошової одиниці втратила сенс і ліквідовано в усіх країнах, а масштаб цін втратив форму вагового вмісту монетарного металу в грошовій одиниці. У сучасних умовах золотий вміст грошової одиниці офіційно не встановлюється, що символізує повну демонетизацію золота. Грошова одиниця є одиницею виміру, тобто масштабом цін усіх товарів і використовується для порівняння вартостей товарів через їх ціни.
Види і купюрність грошових знаків визначає вищий законодавчий орган, який надає їм статус законного платіжного засобу, тобто покладає на державу відповідальність за їх забезпечення. Всі інші платіжні засоби такого статусу не мають і взагалі не повинні поступати в обіг. Органи державного контролю ретельно стежать за тим, щоб не допустити використання грошових сурогатів чи фальшивих грошових знаків. Як правило, забороняється також використовувати в ролі платіжного засобу в межах країн іноземних грошових знаків, так як це ускладнює забезпечення національних грошей.
Емісійна система - установи, які здійснюють випуск грошей і цінних паперів та визначають порядок емісії. Регулюється емісія внутрішнім законодавством країни з урахуванням економічного і валютного стану.
Валютний курс - співвідношення між грошовими одиницями різних країн, яке використовується для обміну валют під час здійснення валютних та інших економічних операцій. Виступає як ціна валюти однієї країни, виражена у валюті іншої країни.
Регламентація готівкового і безготівкового грошового обороту - включає визначення сфер готівкових та безготівкових розрахунків і режиму використання грошей на рахунках, форми розрахунків, порядок платежів тощо центральний банк повинен суворо контролювати грошовий обіг, сприяти забезпеченню стабільності грошової одиниці, регламентувати правила здійснення безготівкових платежів, форм розрахунків і порядку платежів.
3. ГРОШОВА СИСТЕМА УКРАЇНІ
Грошова система України, безумовно, є регулюючої системою ринкового зразка. Цьому посприяли суттєві ринкові перетворення в економічній системі України: приватизація засобів виробництва, демонополізація економіки та лібералізація економічних відносин, зокрема ціноутворення кредитних, валютних та зовнішньоекономічних відносин і т.д. Активно розвивається грошовий ринок у всіх його складових: ринок грошей, валютний ринок, ринок цінних паперів, а також його інфраструктура - дворівнева банківська система, мережа небанківських фінансово-кредитних установ, валютна та фондова біржа і т.п. З кожним роком зменшується частка дефіциту державного бюджету, що покривається безпосередньо за рахунок кредитної емісії НБУ.
Правові основи функціонування грошової системи України визначаються Конституцією і законами України: "про банки і банківську діяльність"; "про Національний банк України"; "про платіжну систему і грошових переказах в Україну".
У статті 99 Конституції України зазначено, що грошовою одиницею України є гривня. Проголошується також, що одне з найбільш важливих завдань грошової системи - забезпечення стабільності і зростання довіри до національної валюти - гривні.
Важливим кроком є прийняття Верховною Радою України в травні 1999 р. Закону "про національний банк України". Хоча в тексті цього закону не йдеться безпосередньо про грошову систему, але ті функції НБУ, які становлять основу грошової системи, знайшли широке відображення. Це, безпосередньо, розділ IV "грошово-кредитна політика", розділ V "Управління готівковим грошовим обігом", розділ VIII "Діяльність Національного банку з приводу операцій з валютними цінностями". У них чітко описані права та обов'язки НБУ щодо забезпечення стабільності національних грошей, регулювання грошового обороту, визначені методи та інструменти грошово-кредитної політики та інші види діяльності НБУ, які формують грошову систему країни
3.1 ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ГРОШОВОЇ СФЕРИ
Регулювання грошового обороту - сукупність заходів, що проводяться у сфері грошового обігу з метою забезпечення їх постійності, гнучкого забезпечення грошима потреби сфери обслуговування; є складовою частиною грошової політики держави.
Визначальна роль у здійсненні всього комплексу заходів держави у сфері грошового обігу та кредитних відносин належить центральному банку.
Застосування методів прямого регулювання обсягів і структури грошового обороту дають необхідний ефект при її використанні в комплексі із заходами опосередкованого впливу на систему грошового обігу.
Політика облікової ставки проявляється у змінах облікової ставки щодо до кон'юнктурних коливань економіки і застосовується для управління кредитною активністю.
Політика мінімальних резервів - найбільш жорсткий інструмент грошово - кредитного регулювання, застосовується як засіб швидкого скорочення або розширення кредитної маси в системі. Виявляється в маніпуляції нормою обов'язкових резервів, які комерційні банки зобов'язані зберігати на рахунках у центральному банку.
Сучасний економічний думку, незалежно від конкретного теоретичного спрямування, визначає відповідальність держави за стан розвитку економіки країни, а отже і право впливати на економічне життя суспільства. Держава не має потреби безпосередньо втручатися в дії окремих економічних суб'єктів, свій вплив на економіку вона повинна звести до гарантування їм сприятливих умов діяльності, тобто безпосередньо.
Однією з таких гарантій вважається законодавче забезпечення кожному економічному суб'єкту таких правил і свобод:
-Свободу підприємництва, у тому числі вільний перехід капіталу;
-Захист приватної власності, в тому числі захист прав кредитора та грошових заощаджень;
-Свобода торгівлі, в тому числі захист від монополізації цін та ринків;
-Свобода при складанні договорів та захист прав учасників договірного процесу;
-Свобода споживання і захист прав споживача від недобросовісного продавця;
-Вільний вибір професії та місця роботи.
Сьогодні всі визнають, що для реалізації свого впливу на економіку держава повинна розробляти відповідну економічну політику. Зблизилися позиції і щодо цілей цієї політики. Ними визнаються:
-Забезпечення певного рівня економічного зростання;
-Забезпечення максимальної зайнятості;
-Контроль над інфляцією з метою її мінімізації та стабілізації цін;
-Урівноваження активів і пасивів платіжного балансу.
Для досягнення зазначених цілей економічна політика передбачає широкий спектр заходів, які будуть впливати на економічне життя суспільства. Умовно їх можна розділити на чотири групи:
-Структурна політика;
-Соціальна політика;
-Кон'юнктурна політика.
3.2 ЕЛЕМЕНТИ НАЦІОНАЛЬНОЇ ГРОШОВОЇ СИСТЕМИ
1. Види грошових знаків, які мають законну платіжну силу. НБУ випускає в обіг банкноти - гривні - номіналами 1, 2, 5, 10, 20, 50, 100, 200, 500. Для зручності обслуговування роздрібного товарообороту випускаються розмінні монети - копійки - номіналами 1, 2, 5, 10, 25, 50.
2. Офіційний курс гривні - обмінний курс до іноземних валют, офіційно встановлений НБУ для здійснення операцій з валютними цінностями. У 1999 р. НБУ перейшов до визначення офіційного курсу гривні по відношенню до долара США на основі середньої зваженої валютного курсу за безготівковими операціями на міжбанківському валютному ринку.
3. Порядок готівкового та безготівкового курсу, їх регламентацію, в тому числі організацію міжнародних розрахунків в Україні здійснює Національний банк України. НБУ суворо контролює грошовий обіг, сприяє забезпеченню стабільності національної валюти, регламентує емісію готівки, розробляє правила здійснення форм безготівкових розрахунків, способів і порядку платежів, контролює касові операції.
4. НБУ є установою, яка здійснює грошово-кредитне і валютне регулювання. НБУ - незалежний фінансово-економічний орган, який проводить самостійну грошово-кредитну політику. Правління НБУ приймає і затверджує постанови, положення та інші нормативні акти, які регулюють грошовий оборот. НБУ координує діяльність комерційних банків з питань грошово-кредитної політики.
3.3 ФОРМУВАННЯ ГРОШОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ
Новий поворот у розвитку національної грошової системи відбувся в липні 1990 р., коли була проголошена Декларація про державний суверенітет, в якому Україну, серед іншого, продемонструвала і прагнення мати самостійну валюту.
Першим етапом створення власної грошової системи в нашій державі став вихід України з числа держав, які використовували у грошовому обігу радянський рубль, а також впровадження в обіг тимчасової (перехідної) грошової одиниці - українського купоно - карбованця в листопаді 1992 р.
У березні 1994 р. Була заснована Банкнотна фабрика, а в жовтні того ж року на її базі було створено Банкнотно - монетний двір Національного банку України, де друкувалися купоно - карбованці, а через деякий час і гривні.
У період становлення державної незалежності Україна першою з країн колишнього СРСР, в умовах економічної та фінансової криз, почала будувати власну грошову систему, набирати досвід емісійного справи, освоювати складний механізм грошово-кредитної політики. Ситуація ускладнювалася відсутністю координації економічної політики серед незалежних республік у сфері виробництва, товарообміну, грошових відносин. На початку 1992 р. В Україні існував криза платіжних засобів, тому 10 січня 1992 Почалося впровадження в обіг купонів багаторазового користування як доповнення до рублевої готівкової маси. Це робилося з метою відносного збалансування грошової маси з певними потребами обслуговування товарного ринку. Необхідність цього була викликана такими обставинами:
-З вересня 1991 р. Україна практично не отримувала від Центрального банку Російської Федерації (ЦБРФ) нових рублевих надходжень;
-Перед 1992 р. Україна була змушена, слідом за Росією, піти на лібералізацію цін - їх майже десятикратне підвищення.
Впровадження купонів - карбованців в структуру грошового обороту мало на меті:
-Використовувати систему паралельного обігу рубля та купоно-карбованця, за якими частина виплати всіх видів населення у новій грошовій одиниці мала поступово розширюватися відповідно до наповненням товарного ринку;
-Поступово впровадити в обіг купоно - карбованець, з тим щоб забезпечити йому не тільки достатню купівельну спроможність, а й певні конкурентні переваги у порівнянні з російським рублем;
-Використовувати в обороті купона - карбованець як перехідну тимчасову одиницю;
-З часом впровадити в обіг повноцінну національну банкноту - гривню.
Але зазначені заходи не дали очікуваного результату і намітилося різке зниження купона - карбованця. Причинами цього стало:
1) Глибокий спад виробництва. У січні 1992 р. Обсяг промислового виробництва скоротився на 19,8%, у тому числі товарів широкого вжитку - на 28,1%, продуктів харчування - на 41,2%. Роздрібний товарообіг скоротився на 61%.
2) Різка нестача грошової маси. Під впливом цього чинника весь готівковий обіг був переведений на купонний обслуговування. Нова грошова одиниця була позбавлена механізму, який повинен був підтримувати її відносну стабільність.
3) У рублевій зоні за ініціативою Росії було запроваджено нову систему взаєморозрахунків - взаємні платежі через кореспондентські рахунки, які здійснювалися лише через розрахунковий центр у ЦБРФ. У наслідку цього російський рубль втратив функцію єдиної грошової одиниці.
4) Повна "купоннізація" сфери готівкового обігу зумовила її механічний відрив від безготівкового обороту, який продовжував обслуговуватися російським рублем. Виникла ненормальна, створена ситуація в економіці, в слідстві якої валютний курс купона у процесі його використання в готівковому та безготівковому оборотах роздвоївся. Це сприяло здійсненню масових фінансових спекуляцій, пов'язаних з переведенням грошей з однієї форми обороту в іншу, переказ грошових капіталів з України в Росію.
У листопаді 1992 р. Відповідно до Указу Президента України "про реформу грошової системи України" купоно - карбованець був впроваджений у сферу безготівкового обігу. Купон - карбованець отримав статус тимчасової національної валюти і став єдиним офіційним засобом платежу на території України. Він взяв на себе левову частку фінансових труднощів перехідного періоду і виконав цим свою історично - жертовну місію. На досвіді купоно - карбованця методом проб і помилок будувалася національна валютна система.
Так завершився перший етап грошової реформи. Але позитивний потенціал купоно - карбованця себе практично вичерпав і його знецінення тривало. Крім того, тимчасова грошова одиниця не може виконувати одну з найбільш важливих функцій ринкового господарювання - функцію накопичення. А без реалізації цієї функції неможливо подолати економічну кризу, зупинити інфляцію, вирішити складні питання приватизації, проблеми платіжного балансу. Від затягування із запровадженням в обіг власної грошової одиниці знижувався і міжнародний престиж України.
У цих умовах особливої гостроти набуло питання про рішуче прискорення другого етапу грошової реформи - впровадження в обіг гривні. 25 серпня 1996 Президент України підписав Указ "про грошову реформу в Україні", відповідно до якого з 2-го по 16 вересня 1996 р. у оборот повинні бути введені національна валюта гривня і її сота частина копійка.
Отже, на п'ятому році незалежності Україна отримала головний атрибут державності, стабільну і повноцінну грошову одиницю - гривню.
На цьому формально завершився другий етап розвитку грошової системи і розпочався третій, на якому відбувалося подальше освоєння і впровадження адекватних умов ринкової економіки механізмів та інструментів грошової системи.
Одночасно з проведенням грошової реформи, монетарні органи відпрацьовували й інші елементи грошової системи. До основних напрямів і відчутних результатів розвитку грошової системи можна віднести:
-Впровадження національної грошової системи, яка охоплює створення системи міжбанківських електронних платежів і електронної системи масових платежів;
-Розробка методики і методології грошово-кредитної політики НБУ з урахуванням світового досвіду практичного застосування інструментів монетарної політики;
-Розмежування сфери фіскально-бюджетної і грошово-кредитної політики;
-Формування фінансового та валютного ринків в Україні;
-Формування системи валютного регулювання і валютного контролю.
Підводячи підсумки проведення грошової реформи, стає очевидним, що з моменту впровадження гривні нашій країні було нав'язано схему надто жорсткого монетаризму, який за тривалістю та механізмам здійснення не мав аналогів у світовій практиці. Так, з моменту запровадження гривні, основним і, практично, єдиними чинниками підтримки стабільності її курсу стали періодичні валютні інфляції НБУ за рахунок валютних резервів. Державної економічної ідеологією було стримування інфляції будь-якою ціною.
З плином часу очевиднішою ставала штучність такої монетарної політики. Так як стабільність грошової одиниці тримається, як відомо, не на одному, а на "трьох китах". Це:
1 наявність економічного потенціалу і динамізм розвитку національної економіки;
2 стабільність функціонування фінансово-кредитної системи;
3 наявність достатніх валютних резервів центрального банку.
Тільки за цих умов можливе формування грошової системи ринкового зразка в Україні. Сучасну грошову систему України слід характеризувати як самостійну, замкнуту на національні соціально-економічні інтереси, опосередковано регульовану тобто перехідну до ринкового зразком. Зараз продовжується вдосконалення механізмів та інструментів грошової системи.
4. МОНЕТИЗАЦІЄЮ
4.1 монетизації бюджетного дефіциту В УКРАЇНІ
Монетарна політика є ключовим механізмом у грошовій системі країни, завдяки якому реалізуються її основні суспільні призначення:
-Підтримується вартість грошей на відносно стабільному рівні шляхом постійного урівноваження попиту і пропозиції на грошовому ринку;
-Гнучко забезпечуються потреби економіки в грошах завдяки їх випуску в міру зростання потреб і вилучення з обороту в міру скорочення потреби.
У зв'язку з цим основними індикаторами правильності монетарної політики та ефективності функціонування грошової системи в цілому є стабільність вартості грошей на товарному і валютному ринках та забезпеченість економічних суб'єктів достатньою масою платіжних засобів. Перший індикатор - стабільність вартості грошей - проявляється у відносній стабільності купівельної спроможності і валютного курсу національних грошей. Другий індикатор не має таких чітких форм вираження, як перший.
Проблема монетизації бюджетного дефіциту полягає в пошуку грошових коштів, достатніх для покриття (фінансування) перевищення бюджетних витрат над бюджетними доходами, які формуються на основі вимог чинного законодавства, перш за все податкового. Якщо необхідні кошти не будуть знайдені, уряд не зможе розплатитися за своїми зобов'язаннями, і виникне прострочена заборгованість його перед економічними суб'єктами (по заробітній платі, пенсіях, дотаціях, з оплати державних закупівель тощо). Мобілізувати необхідні для монетизації бюджетного дефіциту кошти можна кількома способами:
1.Увелічіть оподаткування економічних суб'єктів через підвищення податкових ставок, введення нових податків, ліквідація пільг за старими податками і т.д. для цього необхідно буде змінити чинне податкове законодавство, що робить цей спосіб малоефективним. Але якщо б він був реалізований, то це привело б до зміни грошової маси грошей. Сталося б переміщення їх між окремими групами економічних суб'єктів, а загальна їх маса залишилася на тому ж рівні.
2.Позволіть уряду (казначейству) випустити власні боргові зобов'язання (казначейські білети) в розмірі, достатньому для покриття бюджетного дефіциту, і надати їм статус законного платіжного засобу. Подібний хід у світовій практиці прийнято називати сеньйораж. Цей спосіб також вимагає внесення суттєвих змін до чинного законодавства і тому є малоефективним. Такий спосіб монетизації бюджетного дефіциту може привести до інфляції, через це світова монетарна практика від нього відмовилася.
3.Позволіть уряду випустити власні цінні папери і реалізувати їх на внутрішньому або зовнішньому ринках. При реалізації облігацій на внутрішньому ринку цей спосіб не вплине на масу (пропозицію) грошей, а тільки перерозподілить їх між групами суб'єктів і тому тимчасово призупинить сукупний попит на товарних ринках подібно до першого способу. Тому цей спосіб монетизації дефіциту не містить загрозу і широко застосовується у світовій практиці. Інша справа з реалізацій державних облігацій на зовнішніх ринках. У цьому випадку виручка від реалізації державних облігацій на євроринках надійде у валютній формі, яка не дає можливість прямо використовувати її для фінансування бюджетних витрат. Уряд повинен продати валютну виручку центральному банку за національні гроші, які й буде використовувати для фінансування своїх потреб. У результаті цієї операції центральний банк збільшить на певну суму свій золотовалютний резерв. Збільшаться також банківські резерви в національних грошах та пропозицію грошей на ринку. Це може істотно збільшити пропозицію грошей і сукупний попит.
4.Позволіть центральному банку прокредитувати уряд у розмірі бюджетного дефіциту, купивши на певну суму урядові зобов'язання на первинному ринку. Цей спосіб монетизації бюджетного дефіциту видається на перший погляд дуже простим і ефективним - уряду не потрібно мати справу з тисячами кредиторів на вторинному ринку, і необхідну суму коштів він може отримати відразу. Насправді це дуже небезпечний спосіб монетизації дефіциту.
Систематично виникає бюджетний дефіцит у великих розмірах становить потенційну загрозу для сталості грошей, якими б способами він не монетизовані. Монетизація бюджетного дефіциту через вторинний ринок цінних паперів може тільки відстрочити цю загрозу, але не прибирає її.
4.2 МОНЕТИЗАЦІЄЮ ВАЛОВОГО ВНУТРІШНЬОГО ПРОДУКТУ В УКРАЇНІ
Проблема монетизації валового внутрішнього продукту полягає в доведенні маси грошей в обороті до рівня, достатнього для успішної реалізації всього обсягу вироблених товарів і послуг, погашення боргових зобов'язань. З суто теоретичного погляду вирішення цієї проблеми забезпечується зрівноважуванням попиту і пропозиції грошей на грошовому ринку, незалежно від фактичного обсягу грошової маси. В якій мірі не змінилася остання, якщо пропозиція грошей відповідає попиту, наявна грошова маса є об'єктивно визначеною, тобто не надмірно великою або малою.
Але, з практичної точки зору, вирішення цієї проблеми є значно складніше, тому що неможливо на майбутнє визначити нормативну величину (попит на гроші), на яку слід орієнтувати регулювання пропозиції грошей. Тому про достатність монетизації ВВП, а значить і всієї економіки, можна судити не по відхиленню фактичного її рівня від нормативного, а по динаміці деяких індикаторів ринку, насамперед середнього рівня цін, середньої процентної ставки, стану платіжної дисципліни, рівня ліквідності банків і т. д. Якщо всі ці індикатори протягом тривалого часу залишаються незмінними, то монетизацію ВВП можна вважати достатньою. Коли їх тренд виявляє тенденцію до підвищення, то монетизація є надмірною, а якщо тенденцію до спаду, то - недостатньою.
Ціновий тренд 1, що позначений горизонтальною лінією, свідчить про нормальну монетизацію економіки, коли попит і пропозиція, Мф і Мн, збалансовані так, що рівноважний рівень цін довгий час залишається незмінним. Ціновий тренд 2, який показаний висхідною лінією, свідчить про дещо надмірну монетизації економіки, через що урівноваження попиту і пропозиції на товарних ринках щороку відбувається на більш високому рівні цін. Цей ефект може бути викликаний такими факторами:
-Систематичним скороченням реального обсягу ВВП;
-Випереджаючим зростанням пропозиції грошей (порівняно зі зростанням реального обсягу ВВП);
-Прискоренням швидкості обігу грошей;
-Зростанням частини ВВП, яка реалізується на принципах бартеру;
-Зростанням попиту на гроші у зв'язку з погіршенням умов капіталізації грошей на грошовому ринку.
Ціновий тренд 3, що позначений низхідною лінією, свідчить про недостатню монетизацію економіки. За цих умов рівень рівноваги між попитом і пропозицією на товарних ринках і середній рівень цін буде знижуватися.
Окреслені зміни ринкових індикаторів можуть об'єктивно характеризувати стан монетизації валового продукту за умови високого рівня розвитку ринкових відносин, вільного ціноутворення, вільної конкуренції, ефективного механізму банкрутства тощо Без цих передумов окремі індикатори можуть змінюватися незалежно від рівня монетизації і перестати виражати її стан.
Показник фактичного стану монетизації валового продукту зазвичай розраховується як частина від ділення обсягу грошової маси, яка є в обігу на кінець року, до номінального річного обсягу ВВП.
Розрахований станом на 1 січня 2002 року рівень монетизації ВВП в Україні становив 18,6%. Взятий сам по собі цей показник не дає відповіді на питання, чи достатній він для монетизації економіки України, так як немає і не може бути достатнього рівня монетизації, з яким можна було б порівняти. Тому на практиці його порівнюють з таким же показником у цій же країні у попередні роки (місяці) або в інших країнах.
Рівень монетизації ВВП в Україні
Як видно з наведеної таблиці даних, рівень монетизації ВВП в Україні протягом 1991-1995 років систематично знижувався з 80,2% у 1991р. До 13,1% у 1995р. Це дає підстави стверджувати, що забезпеченість економіки грошовою масою в цей період погіршилася, тобто відбулася демонетизація економіки. Це негативно вплинуло на стан платіжної дисципліни, а отже на розвиток економіки: посилився платіжна криза, широке поширення набув бартер, помітно знизилася ліквідність економічних суб'єктів та банків і т.д.
З 1996р. Спостерігалося поступове підвищення рівня монетизації - з 13,1% до 22,6% у 2001р. Але темпи були недостатніми і не привели до помітного зміцнення платіжної дисципліни. Вона і в кінці цього періоду залишалася недостатньою, негативно впливала на економічні процеси.
Український досвід показав, що демонетизація економіки була викликана глибокої інфляцією, внаслідок якої різко скоротився попит на гроші і відповідно була скорочена пропозиція грошей. Тому ремонетізіровать економіку неможливо нагнітанням пропозиції грошей, а перш за все необхідно забезпечити розвиток попиту на гроші. І тільки в міру його зростання повинна збільшуватися пропозиція грошей. Тільки за цих умов емісія не призведе до інфляції, так як додаткова пропозиція грошей осяде в їх запасах, а вихід її на товарні ринки буде здійснюватися в міру зростання товарної пропозиції, не провокуючи зростання цін на незапланований рівень.
Для збільшення попиту на гроші, як єдино реального шляху ремонетизації економіки України, необхідно:
-Перейти до політики економічного зростання, яка забезпечить тривале зростання виробництва реального валового внутрішнього продукту;
-Подолати бартер у відносинах між господарюючими суб'єктами;
-Підвищити стабільність національних грошей та банківської системи, довіру в них усіх економічних суб'єктів;
-Підтримувати на певному рівні реальну ставку депозитного процента;
-Забезпечити високий рівень розвитку ринку цінних паперів на валютному ринку.
Показник монетизації ВВП безпосередньо не пов'язаний з грошовим ринком і управлінням пропозиції грошей. Тому завдяки ремонетизації економіки виходить за межі монетарної політики і повинен зважаться методами загальноекономічної політики. Монетарна ж політика повинна забезпечувати врівноваженість попиту і пропозиції грошей, на якому б рівні не перебувала монетизація ВВП.
5. ГРОШОВО-КРЕДИТНА ПОЛІТИКА
Головним результатом функціонування грошової системи є розробка і реалізація певної грошово-кредитної політики. Позитивний вплив цієї політики на розвиток економіки визначає ефективність самої грошової системи.
Монетарна політика - це комплекс взаємопов'язаних, скоординованих на досягнення заздалегідь визначених суспільних цілей, заходів щодо регулювання грошового обороту, які здійснює держава через центральний банк. Виходячи з цього визначення, монетарній політиці властиві комплексність, різноваріантності регулятивних засобів; спрямованість їх на досягнення цілей, які заздалегідь визначені; заходи ці реалізуються центральним банком через механізм грошового ринку.
Основні засоби грошово-кредитної політики узгоджуються з прогнозами економічного і соціального розвитку України, розробленими Кабінетом Міністрів України, і орієнтуються на прогнозні макроекономічні показники, використані ним при розробці Державного бюджету.
В основних засобах грошово-кредитної політики передбачено, що Національний банк України буде здійснювати монетарну політику шляхом регулювання грошово-кредитного ринку через відповідні інструменти, які сприятимуть підтримці досягнутої економічної і фінансової стабільності.
Центральний банк вибирає залежно від конкретної економічної ситуації одну із стратегічних цілей. Нею, як правило, є стабілізація цін (чи погашення інфляції), так як саме вона найбільш відповідає головному призначенню центрального банку - підтримувати стабільність національних грошей. І через розв'язання цього завдання центральний банк сприяє досягненню інших стратегічних цілей.
З метою підвищення ефективності перерозподілу тимчасово вільних коштів і їх пріоритетного спрямування на фінансування реального сектору економіки вдосконалюється механізм короткострокового та середньострокового рефінансування комерційних банків, що дозволить їх можливості маневрування своєї ресурсної базою при здійсненні активних операцій. Цьому сприятиме і процентна політика, спрямована на зниження ціни кредитних ресурсів. Створення умов для здешевлення кредитів і суттєвого збільшення обсягів довгострокового кредитування Національний банк буде розглядати як одне з найбільш пріоритетних завдань.
Забезпечення стабільності національної валюти можливо тільки за умови стабільного функціонування банківської системи. Для досягнення стабільності банківської системи необхідно здійснення додаткових заходів, спрямованих на підвищення платоспроможності та надійності банківської системи.
Забезпечення стабільності національної грошової одиниці на основі удосконалення управління державним боргом. Відповідно до загальноприйнятого поглядом управління державним боргом полягає в залученні фінансування з недержавного сектору для покриття дефіциту бюджету шляхом позики коштів. При цьому слід мати на увазі, що вартість обслуговування боргу як у короткостроковій, так і довгостроковій перспективі з урахуванням особливостей реалізації грошово-кредитної політики повинна бути мінімальною.
Перш за все, слід відзначити залучення фінансування з недержавного сектору для покриття дефіциту бюджету. Бюджетна політика уряду не буде впливати на грошову базу, якщо уряд здатний компенсувати сукупний вплив на створення додаткової ліквідності свого бюджетного дефіциту і повернення колишніх позик через видачу нових боргових зобов'язань недержавному сектору. Однак навіть у цьому випадку досвід свідчить, що значний бюджетний дефіцит може призвести до підвищення номінальних і реальних процентних ставок і обмежити ступінь впливу грошово-кредитної політики в сфері управління процентними ставками. Але позику коштів у центральному банку за допомогою овердрафту або через купівлю центральним банком цінних паперів призводить до зростання грошової бази, що в свою чергу, призводить до зростання темпів інфляції.
Вартість безпосередньо для уряду позики коштів у недержавного сектору за ринковими відсотковими ставками може бути високою, але уряди в розвинених ринкових економічних системах вважають, що вона коштує таких витрат.
Якщо фінансування уряду центральним банком заборонено, то Міністерству фінансів і центральному банку необхідно знати, які цілі в сфері фінансування встановлені на кожний період, для того щоб мати можливість емітувати необхідну кількість цінних паперів. Точна цифра не може бути відома наперед, особливо в умовах високої інфляції: бюджетні витрати і доходи, закладені в бюджеті або прогнозовані, можуть бути оцінені тільки приблизно. Але прогнози можуть регулярно коректуватися для того, щоб до кінця періоду центральний банк і Міністерство фінансів мали уявлення про цю позицію.
ВИСНОВОК
Як явище нормативно-правове, грошова система містить ряд елементів: назву і величину грошової одиниці, види грошових знаків і види платіжних засобів; механізм регулювання готівкового і безготівкового секторів обороту, валютного ринку; інститути, які регулюють грошовий оборот.
Пропозиція грошей здійснюється банківської системою через емісію грошей центральним банком та кредитну мультиплікацію депозитів комерційними банками. Внутрішньосистемних замкнутість та кредитний характер цього процесу забезпечують високу його ефективність, що проявляється у автоматичному збалансуванні попиту і пропозиції на грошовому ринку. Але є один фактор, який постійно загрожує деформувати дію цього механізму, - необхідність монетизації бюджетного дефіциту. Якщо уряд не в змозі профінансувати бюджетний дефіцит за рахунок розміщення своїх зобов'язань на вторинному ринку, то воно буде змушувати центральний банк купувати ці зобов'язання, що призведе до збільшення пропозиції грошей і порушення рівноваги на товарних ринках. Такі ж наслідки може мати систематична і широкомасштабна купівля центробанком державних цінних паперів на вторинному ринку, якщо він занадто переповнений цими паперами, що загрожуємо втратою ліквідності комерційним банкам.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. Iвасiв Б.С. Грошi та кредит: Пiдручнік. - Вид. 2-ге, змiн. ї доп. - Тернопiль: Карт-бланш, 2005. - 528 с.
2. Грошi банки та кредит: у схемах i коментарях: Навчальний посiбнік / За ред. Б.Л. Луцiва. - 2-ге видання, перероб .- Тернопiль: Карт-бланш, 2000. - 225 с.
3. Гроші. Кредит. Банки: Підручник для вузів / Є. Ф. Жуков, Л. М. Максимова, А. В. Печникова та ін; Під ред. проф. Є. Ф. Жукова. - М.: ЮНИТИ, 2002. - 623 с.
4. Воронов Ю.П. Критерії вибору методу ціноутворення / Бізнес - Інформ. - 1996 - № 5. - С. 12-30.
5. Стельмах В.С., Єпіфанов А.О., Гребеник Н.І., Міщенко В.І. Грошово-кредитна політика в Україні / за ред. Міщенко В.І. - 2-ге вид., Перероб. І доп. - К., Т-во "Знання", КОО, 2003. - 421с.
6. Гроші та кредит: Підручник. - 3-тє вид., Перероб. І доп. / М.І.Савлук, А. М. Мороз, М. Ф. Пуховкіна та ін.; За аг. Ред. М. І. Савлука .- К.,: КНЄУ, 2002. - 598с.
Окреслені зміни ринкових індикаторів можуть об'єктивно характеризувати стан монетизації валового продукту за умови високого рівня розвитку ринкових відносин, вільного ціноутворення, вільної конкуренції, ефективного механізму банкрутства тощо Без цих передумов окремі індикатори можуть змінюватися незалежно від рівня монетизації і перестати виражати її стан.
Показник фактичного стану монетизації валового продукту зазвичай розраховується як частина від ділення обсягу грошової маси, яка є в обігу на кінець року, до номінального річного обсягу ВВП.
Розрахований станом на 1 січня 2002 року рівень монетизації ВВП в Україні становив 18,6%. Взятий сам по собі цей показник не дає відповіді на питання, чи достатній він для монетизації економіки України, так як немає і не може бути достатнього рівня монетизації, з яким можна було б порівняти. Тому на практиці його порівнюють з таким же показником у цій же країні у попередні роки (місяці) або в інших країнах.
Рівень монетизації ВВП в Україні
| РІК | Номінальний ВВП за рік, млн.грн. | Номінальна маса грошей М3 на кінець року, млн.грн. | Рівень монетизації ВВП,% | Рівень інфляції,% | ||
| 1991 | 2,99 | 2,4 | 80,2 | 390 | ||
| 1992 | 50,33 | 25 | 49,6 | 2100 | ||
| 1993 | 1483 | 482 | 32,5 | 10256 | ||
| 1994 | 12038 | 3216 | 26,7 | 501 | ||
| 1995 | 52933 | 6930 | 13,1 | 282 | ||
| 1996 | 89510 | 9364 | 17,7 | 140 | ||
| 1997 | 93365 | 12541 | 13,4 | 110 | ||
| 1998 | 102593 | 15705 | 15,3 | 120 | ||
| 1999 | 127126 | 22070 | 17,4 | 119,2 | ||
| 2000 | 170070 | 32087 | 18,9 | 125,8 | ||
| 2001 | 201927 | 45555 | 22,6 | 106,1 | ||
З 1996р. Спостерігалося поступове підвищення рівня монетизації - з 13,1% до 22,6% у 2001р. Але темпи були недостатніми і не привели до помітного зміцнення платіжної дисципліни. Вона і в кінці цього періоду залишалася недостатньою, негативно впливала на економічні процеси.
Український досвід показав, що демонетизація економіки була викликана глибокої інфляцією, внаслідок якої різко скоротився попит на гроші і відповідно була скорочена пропозиція грошей. Тому ремонетізіровать економіку неможливо нагнітанням пропозиції грошей, а перш за все необхідно забезпечити розвиток попиту на гроші. І тільки в міру його зростання повинна збільшуватися пропозиція грошей. Тільки за цих умов емісія не призведе до інфляції, так як додаткова пропозиція грошей осяде в їх запасах, а вихід її на товарні ринки буде здійснюватися в міру зростання товарної пропозиції, не провокуючи зростання цін на незапланований рівень.
Для збільшення попиту на гроші, як єдино реального шляху ремонетизації економіки України, необхідно:
-Перейти до політики економічного зростання, яка забезпечить тривале зростання виробництва реального валового внутрішнього продукту;
-Подолати бартер у відносинах між господарюючими суб'єктами;
-Підвищити стабільність національних грошей та банківської системи, довіру в них усіх економічних суб'єктів;
-Підтримувати на певному рівні реальну ставку депозитного процента;
-Забезпечити високий рівень розвитку ринку цінних паперів на валютному ринку.
Показник монетизації ВВП безпосередньо не пов'язаний з грошовим ринком і управлінням пропозиції грошей. Тому завдяки ремонетизації економіки виходить за межі монетарної політики і повинен зважаться методами загальноекономічної політики. Монетарна ж політика повинна забезпечувати врівноваженість попиту і пропозиції грошей, на якому б рівні не перебувала монетизація ВВП.
5. ГРОШОВО-КРЕДИТНА ПОЛІТИКА
Головним результатом функціонування грошової системи є розробка і реалізація певної грошово-кредитної політики. Позитивний вплив цієї політики на розвиток економіки визначає ефективність самої грошової системи.
Монетарна політика - це комплекс взаємопов'язаних, скоординованих на досягнення заздалегідь визначених суспільних цілей, заходів щодо регулювання грошового обороту, які здійснює держава через центральний банк. Виходячи з цього визначення, монетарній політиці властиві комплексність, різноваріантності регулятивних засобів; спрямованість їх на досягнення цілей, які заздалегідь визначені; заходи ці реалізуються центральним банком через механізм грошового ринку.
Основні засоби грошово-кредитної політики узгоджуються з прогнозами економічного і соціального розвитку України, розробленими Кабінетом Міністрів України, і орієнтуються на прогнозні макроекономічні показники, використані ним при розробці Державного бюджету.
В основних засобах грошово-кредитної політики передбачено, що Національний банк України буде здійснювати монетарну політику шляхом регулювання грошово-кредитного ринку через відповідні інструменти, які сприятимуть підтримці досягнутої економічної і фінансової стабільності.
Центральний банк вибирає залежно від конкретної економічної ситуації одну із стратегічних цілей. Нею, як правило, є стабілізація цін (чи погашення інфляції), так як саме вона найбільш відповідає головному призначенню центрального банку - підтримувати стабільність національних грошей. І через розв'язання цього завдання центральний банк сприяє досягненню інших стратегічних цілей.
З метою підвищення ефективності перерозподілу тимчасово вільних коштів і їх пріоритетного спрямування на фінансування реального сектору економіки вдосконалюється механізм короткострокового та середньострокового рефінансування комерційних банків, що дозволить їх можливості маневрування своєї ресурсної базою при здійсненні активних операцій. Цьому сприятиме і процентна політика, спрямована на зниження ціни кредитних ресурсів. Створення умов для здешевлення кредитів і суттєвого збільшення обсягів довгострокового кредитування Національний банк буде розглядати як одне з найбільш пріоритетних завдань.
Забезпечення стабільності національної валюти можливо тільки за умови стабільного функціонування банківської системи. Для досягнення стабільності банківської системи необхідно здійснення додаткових заходів, спрямованих на підвищення платоспроможності та надійності банківської системи.
Забезпечення стабільності національної грошової одиниці на основі удосконалення управління державним боргом. Відповідно до загальноприйнятого поглядом управління державним боргом полягає в залученні фінансування з недержавного сектору для покриття дефіциту бюджету шляхом позики коштів. При цьому слід мати на увазі, що вартість обслуговування боргу як у короткостроковій, так і довгостроковій перспективі з урахуванням особливостей реалізації грошово-кредитної політики повинна бути мінімальною.
Перш за все, слід відзначити залучення фінансування з недержавного сектору для покриття дефіциту бюджету. Бюджетна політика уряду не буде впливати на грошову базу, якщо уряд здатний компенсувати сукупний вплив на створення додаткової ліквідності свого бюджетного дефіциту і повернення колишніх позик через видачу нових боргових зобов'язань недержавному сектору. Однак навіть у цьому випадку досвід свідчить, що значний бюджетний дефіцит може призвести до підвищення номінальних і реальних процентних ставок і обмежити ступінь впливу грошово-кредитної політики в сфері управління процентними ставками. Але позику коштів у центральному банку за допомогою овердрафту або через купівлю центральним банком цінних паперів призводить до зростання грошової бази, що в свою чергу, призводить до зростання темпів інфляції.
Вартість безпосередньо для уряду позики коштів у недержавного сектору за ринковими відсотковими ставками може бути високою, але уряди в розвинених ринкових економічних системах вважають, що вона коштує таких витрат.
Якщо фінансування уряду центральним банком заборонено, то Міністерству фінансів і центральному банку необхідно знати, які цілі в сфері фінансування встановлені на кожний період, для того щоб мати можливість емітувати необхідну кількість цінних паперів. Точна цифра не може бути відома наперед, особливо в умовах високої інфляції: бюджетні витрати і доходи, закладені в бюджеті або прогнозовані, можуть бути оцінені тільки приблизно. Але прогнози можуть регулярно коректуватися для того, щоб до кінця періоду центральний банк і Міністерство фінансів мали уявлення про цю позицію.
ВИСНОВОК
Як явище нормативно-правове, грошова система містить ряд елементів: назву і величину грошової одиниці, види грошових знаків і види платіжних засобів; механізм регулювання готівкового і безготівкового секторів обороту, валютного ринку; інститути, які регулюють грошовий оборот.
Пропозиція грошей здійснюється банківської системою через емісію грошей центральним банком та кредитну мультиплікацію депозитів комерційними банками. Внутрішньосистемних замкнутість та кредитний характер цього процесу забезпечують високу його ефективність, що проявляється у автоматичному збалансуванні попиту і пропозиції на грошовому ринку. Але є один фактор, який постійно загрожує деформувати дію цього механізму, - необхідність монетизації бюджетного дефіциту. Якщо уряд не в змозі профінансувати бюджетний дефіцит за рахунок розміщення своїх зобов'язань на вторинному ринку, то воно буде змушувати центральний банк купувати ці зобов'язання, що призведе до збільшення пропозиції грошей і порушення рівноваги на товарних ринках. Такі ж наслідки може мати систематична і широкомасштабна купівля центробанком державних цінних паперів на вторинному ринку, якщо він занадто переповнений цими паперами, що загрожуємо втратою ліквідності комерційним банкам.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. Iвасiв Б.С. Грошi та кредит: Пiдручнік. - Вид. 2-ге, змiн. ї доп. - Тернопiль: Карт-бланш, 2005. - 528 с.
2. Грошi банки та кредит: у схемах i коментарях: Навчальний посiбнік / За ред. Б.Л. Луцiва. - 2-ге видання, перероб .- Тернопiль: Карт-бланш, 2000. - 225 с.
3. Гроші. Кредит. Банки: Підручник для вузів / Є. Ф. Жуков, Л. М. Максимова, А. В. Печникова та ін; Під ред. проф. Є. Ф. Жукова. - М.: ЮНИТИ, 2002. - 623 с.
4. Воронов Ю.П. Критерії вибору методу ціноутворення / Бізнес - Інформ. - 1996 - № 5. - С. 12-30.
5. Стельмах В.С., Єпіфанов А.О., Гребеник Н.І., Міщенко В.І. Грошово-кредитна політика в Україні / за ред. Міщенко В.І. - 2-ге вид., Перероб. І доп. - К., Т-во "Знання", КОО, 2003. - 421с.
6. Гроші та кредит: Підручник. - 3-тє вид., Перероб. І доп. / М.І.Савлук, А. М. Мороз, М. Ф. Пуховкіна та ін.; За аг. Ред. М. І. Савлука .- К.,: КНЄУ, 2002. - 598с.