Зміст
Сутність і зміст електронної торгівлі. 2
Торгівля через віртуальний магазин. 7
Торгівля інформаційним продуктом. 13
Джерело: 18
Сутність і зміст електронної торгівлі
Електронна торгівля, іменована за кордоном «е-commerce», - це торгівля через мережу Інтернет за допомогою комп'ютерів покупця і продавця товару. Фактично предметом електронної торгівлі може бути будь-який продукт (товар, послуга, нерухомість, банківський продукт і т. п.). Сьогодні основними товарами електронної торгівлі є продовольчі товари, промислові товари, інформаційний продукт.
Цінність електронної торгівлі для покупців полягає в тому, що вона значно економить час покупця на пошук і купівлю потрібного йому товару. Для продавця цінність електронної торгівлі полягає в потенційній можливості охопити своєю торгівлею незліченну кількість покупців.
Початком виникнення електронної торгівлі можна вважати 1970 р., коли в США з'явилися електронний обмін даними по комп'ютерним мережам - EDI (Electronic Data Exchange)-і електронний переказ грошей банками в комп'ютерних мережах - EFT (Electronic Funds Transfer).
Розвиток мережі Інтернет призвело до різкого зростання популярності цієї технології торгівлі серед усіх торгових фірм і громадян. Інтернет стимулював розвиток електронної торгівлі на рівні окремого господарюючого суб'єкта. Малі підприємства і громадяни отримали можливість вести свої комерційні угоди та інші операції в оперативному електронному режимі - в режимі реального часу (on-line). Режим on-line - це режим роботи банкомату, коли обмін інформацією між банком і процесинговим центром відбувається постійно і всі транзакції за рахунком виконуються в реальному масштабі часу.
Інтернет дозволяє знизити витрати на проведення торговельних та інших операцій, тому користувачі Інтернету стали переводити свої дані в цифрову форму. Оперування цифровою інформацією в комп'ютерних мережах значно розширює можливості бізнесу. Будь-яку інформацію можна представити і зберегти у вигляді ланцюжка біт.
Електронна торгівля створює нову форму організації торговельних підприємств - віртуальні магазини і постійно під впливом конкуренції пропонує нові товари та послуги для реалізації у віртуальному магазині. Наприклад, книготорговельна фірма Amazon з Сіетла (США, штат Вашингтон), не маючи традиційних магазинів з прилавками, стала продавати книжкову продукцію через Інтернет і безпосередньо координує доставку товару від видавців до покупця. [1]
Основним моментом електронної торгівлі є просування товару в мережі Інтернет.
Просування товару, представляє собою цілий комплекс заходів, спрямованих на реалізацію товару (послуги). Воно включає в себе виробництво та використання інформації, рекламні заходи, індивідуальні консультації покупців та ін
Способи просування товару (послуги) в мережі Інтернет включають в себе:
♦ банерну рекламу;
♦ офлайнові рекламу;
♦ просування за допомогою реєстрації в пошукових системах і каталогах.
Банерна реклама
Банер (англ. banner - заголовок великими літерами на всю смугу) - рекламний графічний блок правильної форми, пов'язаний гіперпосиланням з Web-сторінкою рекламодавця. Банер має наступні три поширених розміру: 468 х 60,400 х 50,88 х 31. Банер, імітуючи у віртуальному середовищі властивості і можливості, які несуть рекламні щити в звичайному світі, зайняв міцне місце в Інтернеті.
У листопаді 1998 р. три найбільші компанії Демос-Інтернет, Інфо-Арт і Совам Телепорт, що є провайдерами в галузі реклами, уклали стратегічну угоду про організацію єдиного комплексу маркетингових послуг, орієнтованих на професіоналів у галузі рекламного бізнесу.
Оффлайновая реклама
Оффлайновая реклама - це реклама продукції Інтернет-компаній з допомогою радіо, яку проводить популярний артист. Іншими словами, Інтернет-компанія у своїй рекламній діяльності більше спирається на маркетинг і рекламу не в мережі Інтернет, а на радіорекламу, телевізійну рекламу, рекламу у пресі. Радіореклама особливо ефективна для формування майбутньої електронної марки, іміжда фірми і позитивної громадської думки про неї. Аудиторія радіореклами - це в основному люди у віці від 35 до 55 років.
Просування за допомогою реєстрації в пошукових системах і каталогах
Каталог (гр. katalogos - список) являє собою довідкове видання, що містить перелік предметів, складений в порядку, що полегшує їх знаходження. Каталог звичайно має тематичну розбивку на підкаталоги, підкаталоги в свою чергу розбиваються на поддіректіви і т. д. Для реєстрації в каталозі необхідно послати заявку з зазначенням розділу, куди слід помістити Web-сторінку, потім послати короткий опис сайта і список ключових слів для пошуку своєї сторінки в каталозі. Ця заявку розглядають люди, обслуговуючого інформаційну систему.
Реєстрація в каталогах цілком залежить від тих, хто вносить дані і стежить за станом системи. Тому користувач отримує результати пошуку, адекватні його запиту більш інтуїтивні, ніж при зверненні до пошукових систем.
Сьогодні покупець товару через Інтернет має великий вибір джерел інформації про товар: каталоги, рекламні проспекти, телебачення, телефон, радіо, комп'ютер.
У перспективі основним джерелом інформації в електронній торгівлі стане відеотелефон. У цьому випадку покупка товарів буде відбуватися у віртуальній реальності, що з'являється за певних умов і в електронній тривимірному середовищі. Останнє передбачає участь усіх органів чуття людини, коли він може побачити, почути, випробувати і навіть відчути товар.
Стабільність електронної торгівлі багато в чому визначається сталістю інформаційного потоку.
Електронна торгівля через мережу Інтернет означає для фірми зміцнення її конкурентних позицій на ринку. При цьому в сферу діяльності фірми потрапляє практично вся територія земної кулі. Важливим фактором зміцнення інтерактивного бізнесу в цілому та електронної торгівлі зокрема є оперативність угоди. Віртуальний магазин, працюючи всі 24 години на добу, здатний швидко й адекватно реагувати на запити покупців, у яких пошук потрібної інформації може зайняти менше однієї хвилини.
Розвиток інтерактивного бізнесу в Росії приведе до створення в єдиному ринку товарів і послуг нового самостійного сектора - ринку електронної торгівлі. Ринок електронної торгівлі являє собою єдину цілісну систему, що складається з самостійних ринків товарів і послуг. Місце системи ринків електронної торгівлі в загальній системі місць прикладання інтерактивного бізнесу з його видам показана на рис. 15.
Рис. 15. Система місць прикладання інтерактивного бізнесу
У 2001р. в Росії має бути створений консорціум для консультування і організації ринків електронної торгівлі господарюючими суб'єктами. Підставами для створення консорціуму є:
♦ Отримання системним інтегратором IBS ліцензії на локалізацію «MarketSite», яка є технологічною платформою для створення ринку електронної торгівлі. «Market-Site * дозволяє створити великі ринки електронної торгівлі для обслуговування через Інтернет сотні тисяч учасників ринку.
♦ Ринки електронної торгівлі дозволяють врахувати специфіку роботи кожного господарюючого суб'єкта окремо і можуть працювати на глобальному рівні.
♦ На технологічній платформі «MarketSite» можуть бути створені як універсальні, так і спеціалізовані ринки.
У зв'язку з уніфікованою системою побудови каталогів товарів для електронної торгівлі буде створено новий універсальний мову «бізнес-спілкування». Мова «бізнес-спілкування» є єдина мова інтерактивного бізнесу, тобто єдина мова спілкування віртуальної економіки.
Створення системи ринків електронної торгівлі крім технологічної платформи «MarketSite» вимагає також створення Інтернет-логістики. Проект створення зазначеного консорціуму вимагатиме також і вдосконалення системи електронних платежів, системи захисту інформації в комп'ютерній системі (криптографія та стеганографія), системи страхування зроблених угод. За оцінками фахівців, сумарний обсяг коштів, вкладених у цей проект за 2001-2003 рр.., Складе $ 12 млн.
♦ сцена;
♦ засоби зв'язку та спілкування;
♦ актори;
♦ глядачі.
Сценою є торговий зал магазину. В якості засобів зв'язку та спілкування покупців з товарів виступають торгові прилавки, вітрини, освітлення, рекламні засоби (гучномовці, відеотелефони і т. п.).
Роль акторів грають самі товари. Товари, як актори, можуть грати свою роль і через мережу Інтернет. Це дозволяє таким акторам охопити своєю грою невизначено велику кількість глядачів. Іншими словами, інформація про товари стає доступною для потенційно необмеженої кількості покупців. І ці покупці через віртуальний магазин можуть купити пропонований товар.
Роль глядачів виконують покупці товарів.
Віртуальний магазин - це реалізоване в мережі Інтернет представництво шляхом створення Web-сервера для продажу товарів і послуг іншим користувачам мережі Інетрнет. Віртуальний магазин називають також Інтернет-магазином. До нього повністю підходить визначення віртуального підприємства, дане в першому розділі книги. Інакше кажучи, віртуальний магазин - це спільнота територіально роз'єднаних співробітників магазину (продавців, касирів) та покупців, які можуть спілкуватися та обмінюватися інформацією через електронні засоби зв'язку при повному (або мінімальне) відсутність особистого прямого контакту.
Електронна торгівля у віртуальному магазині грунтується на тій же структурі, що і традиційна торгівля.
Порівняльна характеристика традиційної та електронної торгівлі наведена в табл. 9.
Таблиця 9. Порівняльна характеристика традиційної та електронної торгівлі
Переклад традиційної торгівлі в мережу Інтернет робить її більш гнучкою, оскільки електронна торгівля, оперуючи цифровою інформацією в комп'ютерних мережах, полегшує співпрацю людей.
Віртуальний магазин має доменну адресу. Як будь-який Web-сервер, віртуальний магазин складається з цілого ряду гіпертекстових сторінок, найчастіше з мультимедійними елементами.
Гіпертекст представляє собою організацію нелінійної послідовності запису і читання інформації, об'єднаної на основі асоціативного зв'язку. Це об'єднання призводить до нової концепції гіпермедіа, у рамках якої між інформацією, представленої в різних формах (текстової, графічної та ін), організовуються асоціативні зв'язки. Це об'єднання може торкнутися і елементи мультимедіа.
Мультимедіа - це комп'ютерна технологія, що дозволяє гнучко управляти потоками різнорідної інформації, тобто інформації, представленої у вигляді текстів, графіків, відеозображень, картинок, музики і т. п.
Віртуальний магазин працює за технологією, схожою з роботою традиційного магазину.
Покупець товару є користувачем мережі Інтернет. Він входить через комп'ютер на сервер віртуального магазину, тобто в сервер продавця товару. Потім покупець переглядає на своєму комп'ютері сторінки сервера з метою отримання інформації про товар. При наявності в магазині великого асортименту товарів їх розміщують на окремих сторінках сервера як спеціалізовані та однорядні товари. Це розміщення дозволяє дати покупцеві повну і чітку інформацію про кожен товар (зовнішній вигляд, матеріал, якість, призначення і ціна та ін.) Перш ніж зробити остаточний вибір товару, покупець може оглянути його з усіх сторін, проконсультуватися з продавцем через комп'ютер або по телефону, попросити продавця продемонструвати товар в дії і т. п. Все це відбувається на різних територіях: покупець отримує інформацію, сидячи у себе вдома на дивані, продавець описує і демонструє якість товару й інші його характеристики, не виходячи з магазину.
Вибравши потрібний йому товар, покупець переходить (за вказаним URL) на іншу сторінку сервера і робить заявку, тобто замовлення на товар. Замовлення на товар здійснюється електронною поштою у формі відправки директору або продавцю віртуального магазину цифрового запиту на затвердження заявки і подальше оформлення. До запиту можна приєднати Web-сторінку з описом обраного товару.
Затвердивши замовлення, директор магазину сам або через продавця може направити його електронною поштою до відділу збуту. Продавець вносить замовлення в базу даних, перевіряє кредитоспроможність замовника та наявність товару на складі, резервує товар для доставки. Та ж програма потім здатна передати в електронній формі замовлення на перевезення на відповідний склад і виписати рахунок на оплату. Покупець, отримавши рахунок, оплачує його будь-якою формою електронних платежів. Після чого товар доставляється покупцю додому. Електронна торгівля має наступну мережеву інфраструктуру.
Під інфраструктурою (лат. infro - під + структура) електронної торгівлі розуміється комплекс операцій (процесів), що мають по відношенню до неї підлеглий і допоміжний характер, який забезпечує умови для нормального функціонування електронної торгівлі. Електронна торгівля базується на декількох рівнях мережевої інфраструктури.
Цими рівнями є:
♦ виробнича інфраструктура;
♦ інфраструктура переміщення;
♦ інфраструктура збуту;
♦ інфраструктура обслуговування.
Виробнича інфраструктура електронної торгівлі спрямована на виробничий процес і створення продукції, а також умови, що його оточують. Вона включає в себе товар і послуги, базу даних, мультимедійний продукт, інформаційний продукт і послуги.
Інфраструктура переміщення включає в себе Інтернет, кабельне телебачення, телефонну мережу і захищену мережу для електронного обміну діловими документами між комп'ютерними програмами різних фірм у стандартній формі - VAN (Value added network).
Інфраструктура збуту має на меті довести товар або послугу до покупця. У цю інфраструктуру входять електронна пошта, Web-сервер, відкриті бази даних, електронні каталоги та ін
Інфраструктура обслуговування включає в себе такі операції, як платіж (банківські карти, цифрові гроші тощо), безпеку, електронна пошта, Web-сервер, різні каталоги, післяпродажне обслуговування тощо
Мережева інфраструктура електронної торгівлі показана на рис. 16.
Рис. 16. Схема мережевої інфраструктури електронної торгівлі
Віртуальний магазин володіє двома важливими достоїнствами.
Він має значно меншу суму і рівень витрат обігу в порівнянні з традиційним магазином.
Віртуальний магазин можна використовувати як ефективний спосіб маркетингового дослідження. Будь-який користувач мережі Інтернет може швидко заповнити анкету, запропоновану йому магазином через комп'ютер. Це дозволяє без особливих витрат вивчити потреби і смаки потенційних покупців і врахувати результати маркетингового обстеження у своїй роботі.
Віртуальні магазини можуть створюватися різними шляхами. С. В. Афоніна виділяє чотири варіанти створення таких магазинів:
♦ оренда вже готового магазину;
♦ придбання «коробкового» програмного забезпечення;
♦ самостійна розробка проекту;
♦ замовна розробка. [2]
При першому варіанті сплачується певна сума плати за підключення до діючої системи торгівлі. Орендодавець несе витрати на адаптацію цієї системи до вимог замовника та підтримка працездатності віртуального магазину.
«Коробковий» продукт програмного забезпечення - це програмна система, готова до вживання в тому вигляді, в якому вона є. Іншими словами, це пакет рішення для створення віртуального магазину.
Самостійна розробка проекту потребує великих витрат, ніж перші два варіанти, і ретельної розробки, що не допускає помилок.
Замовлена розробка дає можливість розробнику вимагати якісного виконання замовлення, виконання якого він доручає досвідченим фахівцям.
Електронна торгівля товарами має і недоліки. Так, дослідження, проведені на початку 2000 р. англійською фірмою Armor Group, показали, що 35% дорогих товарів, що продаються через магазини, що працюють в Інтернет, є підробками. Іншими словами, наприклад, запропонований покупцю «Panasonic» може виявитися не самим «Panasonic» цієї відомої фірми, а його азіатській підробкою, виробленої де-небудь у Південно-Східній Азії, але прикрашеної гучним товарним знаком. Дослідження також показали велику довірливість покупців. Наприклад, покупці легко готові повірити у всесвітню популярність неіснуючої торгової марки: Так, про знайомство з ніколи не існувала торговою маркою «Royal Alliance Insuarance» заявило 80% опитаних респондентів.
Простота доступу в Інтернет, масовість аудиторії та потенційна анонімність рекламодавців робить Інтернет ідеальною платформою для недобросовісних підприємців.
Члени Світової організації торгівлі (СОТ) домовилися не вводити митні збори на міжнародні електронні платежі в мережі Інтернет. Покупка через глобальну мережу здійснюється так само, як і по звичайному поштовому каталогу, тільки в електронному вигляді. Покупець вказує свої банківські реквізити і тип покупки. Потім отримує товар. І тут стягуються звичайні поштові збори, як при звичайній пересилання.
Інформаційний продукт - це документована інформація, підготовлена у відповідності з потребами користувача. Іншими словами, інформаційний продукт являє собою матеріалізовану форму відомостей, що є об'єктом зберігання, переробки і передачі.
Інформаційні послуги - це дії власників і власників інформації із забезпечення користувачів інформаційним продуктом. Сьогодні Російська Федерація бере активну участь у міжнародному інформаційному обміні в рамках єдиного світового простору. Захист її інтересів у цьому обміні забезпечується Законом РФ від 4 липня 1996 р. № 85-ФЗ «Про участь у міжнародному інформаційному обміні».
Інформаційний продукт має особливі властивості, що відрізняють його від інших видів продуктів. Ці властивості полягають в наступному:
♦ Інформаційний продукт несе в собі тільки один вид зносу - моральний знос. У той час як матеріальні предмети схильні двох видів зносу - моральному і фізичному.
♦ Інформаційний продукт на відміну від матеріального предмета може бути використаний одночасно кількома людьми на різних підприємствах або в різних господарських процесах.
♦ Витрати на дифузію (тобто поширення, тиражування) першої одиниці інформаційного продукту значно перевищують витрати на його виробництво.
♦ Сильний вплив якості інформаційного продукту на всю систему управління.
♦ Якість та ефективність будь-якого процесу управління багато в чому визначається якістю інформаційного продукту. Чим распливчівее інформація, тим невизначений рішення. Якість інформації має оцінюватися при її отриманні, а не при передачі.
♦ Швидке старіння інформаційного продукту. Інформація є функція часу. Тому вона швидко старіє в часі. Це вимагає оперативного використання отриманого інформаційного продукту. Іншими словами, інформаційний продукт не може довго зберігатися.
В даний час кращою картотекою для збору і зберігання інформації є комп'ютер, тобто, машина, яка має одночасно хорошою пам'яттю і можливістю (коли є хороші програми) швидко знаходити потрібну інформацію через свою кодифікацію. Інформаційна машина виконує рішення, але не коригує їх. Тому будь-яка неправильна кодифікація тягне за собою неправильну класифікацію інформації.
Якість інформаційного продукту визначається різноманітними чинниками, основними з яких є:
♦ релевантність;
♦ пертінентность;
♦ креативність;
♦ зручність в зверненні.
Релевантність (англ. relevant - доречний, що відноситься до справи) інформаційного продукту означає змістову відповідність між інформаційним запитом і отриманим повідомленням.
Пертінентность (англ. pertinent - підходящий, що має відношення) вказує на відповідність інформаційного продукту потреби в ньому.
Креативність (лат. creatio (creationis) - творення) отриманої інформації висловлює можливу широту використання даного інформаційного продукту.
Інформаційний продукт буває 4 типів:
♦ вимагає дії. Це замовлення клієнта на якийсь конкретний продукт або дію;
♦ не вимагає дії. Це звіти, матеріали друкованих видань і т. п.;
♦ повторюється. Це інформація, яка надходить через рівні проміжки часу (звіти по фінансам, по маркетинговим дослідженням і т. п.);
♦ не повторюється. Це результати аналізу на конкретну дату.
Електронний інформаційний продукт у залежності від застосовуваних носіїв інформації і способів отримання його користувачами підрозділяється на кілька видів. Основним видом є віддалений діалоговий режим роботи з зарубіжними інформаційно-обчислювальними ресурсами (on-line interactive mode). Термінальний пристрій користувача підключається до ЕОМ з важливими його базами даних за допомогою засобів зв'язку, ідентичних високоякісним телефонних мереж. При такому режимі роботи по лінії зв'язку ведеться діалог: від користувача в ЕОМ надходять запити, а у зворотному напрямку - відібрана їм з наявної бази даних інформація. Текст діалогу, включаючи отриману інформацію, заноситься на машинні носії користувача і може бути в подальшому роздрукований, відредагований за допомогою спеціальних програм або підданий іншим варіантам обробки.
До інших видів електронного інформаційного продукту належить надання користувачу автоматизованих баз або окремих великих масивів даних, цілком записаних на різні машинні носії: магнітні стрічки, флоппі-диски для лазерних пристроїв, що зчитують.
Фірми-власники інформаційних систем забезпечують комерційне поширення відомостей з баз даних на основі ліцензійних угод з їхніми творцями. Такі інформаційні системи складаються з регіональних замкнутих обчислювальних центрів, які обслуговують користувачів. Фірми-власники інформаційних систем постійно вивчають потреби в інформаційному продукті різних категорій користувачів і на цій основі визначають напрямок спеціалізації. Її суть полягає в орієнтації на вибраний сегмент ринку, якого фірми дотримуються при формуванні та подальшому поповненні інформаційних систем за рахунок купівлі баз даних творців. За кордоном творці баз даних продають інформаційний продукт самостійно, через посередників або поширюють його по підписці в записі на машинозчитуваних носіях. Пакетне, тобто в повному обсязі, придбання баз даних обходиться набагато дешевше, ніж при інших формах покупки, і вигідно при розвитку забезпечення підприємницької діяльності, коли передбачається мати більше за кількістю та тимчасової ретроспективі маси показників комерційної інформації.
Поширення інформаційного продукту створює йому популярність, сповіщає споживачів і створює рекламу цієї інформації. У кінцевому підсумку створюється попит на інформаційний продукт.
Формами поширення інформаційного продукту в мережі Інтернет є:
♦ Каталоги та довідкові системи по ресурсах в Інтернеті. Вони значно полегшують роботу користувачів Інтернету. Інтерфейс довідкових систем дає можливість організувати пошук потрібного інформаційного продукту за певним ключу. Цей пошук здійснюється безкоштовно, але постачальник інформації отримує прибуток за рахунок великого обсягу реклами, розміщеної на станицях найбільш відвідуваних серверів.
♦ Web-сервер. На Web-сервері видавництво (видавничий дім, інформаційно-видавничий будинок і т. п.) розміщує матеріали своїх друкованих видань або їх електронних версій. При Web-сервері переслідується мета збільшити кількість читачів даного видання. Зазвичай поширення цього інформаційного продукту виробляється в такий спосіб. Для цієї мети використовують сервер дайджест. Дайджест (англ. digest - стислий виклад) - скорочений, полегшений варіант тексту, збірник чи особливий вид журналу, що містить у скороченні найбільш цікаві статті з інших журналів і газет. У мережі Інтернет дайджест є подання тексту у вигляді рядка чисел. На сервері дайджесту розміщують зазначену інформацію видавництва і дають можливість користувачеві підписатися на ці видання, перерахувавши їх вартість на рахунок видавництва. Другий варіант торгівлі інформаційним продуктом полягає в тому, що користувач перераховує на рахунок видавництва необхідну суму грошей і отримує від нього ім'я і пароль, необхідний для доступу до електронної версії.
♦ Платна бізнес-довідка. Організовуються спеціальні інформаційний системи для роботи в сфері еккаутінг. Еккаутінг (англ. account - повідомлення, доповідь, оцінка) - це сфера підприємництва, пов'язана зі збором, аналізом, обробкою, класифікацією, аналізом і оформленням різних видів інформації. Іншими словами, еккаутінг є бізнес у сфері торгівлі інформаційним продуктом. Для цього створюються консалтингові фірми, які за замовленням клієнта надають йому консультації в області бізнесу, фінансів, маркетингу і т.п. Вони можуть складати різні бізнес-довідки про що цікавлять клієнтів питань в бізнесі, в дослідженні ринку, прогнозуванні попиту, цін і т. п. Вони також можуть надавати інформацію по котируваннях цінних паперів, за курсом купівлі-продажу валют у банках і на біржі, за цінами на біржові товари та ін
Консалтингові фірми, використовуючи мережу Інтернет, можуть надавати платні послуги й області бенчмаркінгу.
Бенчмаркінг (англ. bench - місце, marking - відзначити) - це спосіб вивчення діяльності інших господарюючих суб'єктів, і перш за все своїх конкурентів, з метою використання їх позитивного досвіду та їх досягнень у своїй власній роботі.
У перспективі значно розширюється сервісний діапазон кабельного телебачення, що призведе до інтерактивного телебачення зі зворотним зв'язком між глядачем і передавальною стороною. Наприклад, телестудія намічає одночасну демонстрацію кількох фільмів. Кожен фільм закодований, про що повідомляється з телеекрану. Натиснувши певну комбінацію кнопок на своєму пульті дистанційного керування глядач дивиться цікавить його фільм, в той час як демонструються інші фільми. З'явиться також Інтернет-кабельне телебачення. Входження кабельного телебачення в Інтернет передбачається за такою технологією. У квартиру подадуть один кабельний відвід з трьома адресами. До нього буде підключений міський телефон при повному обсязі його послуг, телевізор, комп'ютер.
Сутність і зміст електронної торгівлі. 2
Торгівля через віртуальний магазин. 7
Торгівля інформаційним продуктом. 13
Джерело: 18
Сутність і зміст електронної торгівлі
Електронна торгівля, іменована за кордоном «е-commerce», - це торгівля через мережу Інтернет за допомогою комп'ютерів покупця і продавця товару. Фактично предметом електронної торгівлі може бути будь-який продукт (товар, послуга, нерухомість, банківський продукт і т. п.). Сьогодні основними товарами електронної торгівлі є продовольчі товари, промислові товари, інформаційний продукт.
Цінність електронної торгівлі для покупців полягає в тому, що вона значно економить час покупця на пошук і купівлю потрібного йому товару. Для продавця цінність електронної торгівлі полягає в потенційній можливості охопити своєю торгівлею незліченну кількість покупців.
Початком виникнення електронної торгівлі можна вважати 1970 р., коли в США з'явилися електронний обмін даними по комп'ютерним мережам - EDI (Electronic Data Exchange)-і електронний переказ грошей банками в комп'ютерних мережах - EFT (Electronic Funds Transfer).
Розвиток мережі Інтернет призвело до різкого зростання популярності цієї технології торгівлі серед усіх торгових фірм і громадян. Інтернет стимулював розвиток електронної торгівлі на рівні окремого господарюючого суб'єкта. Малі підприємства і громадяни отримали можливість вести свої комерційні угоди та інші операції в оперативному електронному режимі - в режимі реального часу (on-line). Режим on-line - це режим роботи банкомату, коли обмін інформацією між банком і процесинговим центром відбувається постійно і всі транзакції за рахунком виконуються в реальному масштабі часу.
Інтернет дозволяє знизити витрати на проведення торговельних та інших операцій, тому користувачі Інтернету стали переводити свої дані в цифрову форму. Оперування цифровою інформацією в комп'ютерних мережах значно розширює можливості бізнесу. Будь-яку інформацію можна представити і зберегти у вигляді ланцюжка біт.
Електронна торгівля створює нову форму організації торговельних підприємств - віртуальні магазини і постійно під впливом конкуренції пропонує нові товари та послуги для реалізації у віртуальному магазині. Наприклад, книготорговельна фірма Amazon з Сіетла (США, штат Вашингтон), не маючи традиційних магазинів з прилавками, стала продавати книжкову продукцію через Інтернет і безпосередньо координує доставку товару від видавців до покупця. [1]
Основним моментом електронної торгівлі є просування товару в мережі Інтернет.
Просування товару, представляє собою цілий комплекс заходів, спрямованих на реалізацію товару (послуги). Воно включає в себе виробництво та використання інформації, рекламні заходи, індивідуальні консультації покупців та ін
Способи просування товару (послуги) в мережі Інтернет включають в себе:
♦ банерну рекламу;
♦ офлайнові рекламу;
♦ просування за допомогою реєстрації в пошукових системах і каталогах.
Банерна реклама
Банер (англ. banner - заголовок великими літерами на всю смугу) - рекламний графічний блок правильної форми, пов'язаний гіперпосиланням з Web-сторінкою рекламодавця. Банер має наступні три поширених розміру: 468 х 60,400 х 50,88 х 31. Банер, імітуючи у віртуальному середовищі властивості і можливості, які несуть рекламні щити в звичайному світі, зайняв міцне місце в Інтернеті.
У листопаді 1998 р. три найбільші компанії Демос-Інтернет, Інфо-Арт і Совам Телепорт, що є провайдерами в галузі реклами, уклали стратегічну угоду про організацію єдиного комплексу маркетингових послуг, орієнтованих на професіоналів у галузі рекламного бізнесу.
Оффлайновая реклама
Оффлайновая реклама - це реклама продукції Інтернет-компаній з допомогою радіо, яку проводить популярний артист. Іншими словами, Інтернет-компанія у своїй рекламній діяльності більше спирається на маркетинг і рекламу не в мережі Інтернет, а на радіорекламу, телевізійну рекламу, рекламу у пресі. Радіореклама особливо ефективна для формування майбутньої електронної марки, іміжда фірми і позитивної громадської думки про неї. Аудиторія радіореклами - це в основному люди у віці від 35 до 55 років.
Просування за допомогою реєстрації в пошукових системах і каталогах
Каталог (гр. katalogos - список) являє собою довідкове видання, що містить перелік предметів, складений в порядку, що полегшує їх знаходження. Каталог звичайно має тематичну розбивку на підкаталоги, підкаталоги в свою чергу розбиваються на поддіректіви і т. д. Для реєстрації в каталозі необхідно послати заявку з зазначенням розділу, куди слід помістити Web-сторінку, потім послати короткий опис сайта і список ключових слів для пошуку своєї сторінки в каталозі. Ця заявку розглядають люди, обслуговуючого інформаційну систему.
Реєстрація в каталогах цілком залежить від тих, хто вносить дані і стежить за станом системи. Тому користувач отримує результати пошуку, адекватні його запиту більш інтуїтивні, ніж при зверненні до пошукових систем.
Сьогодні покупець товару через Інтернет має великий вибір джерел інформації про товар: каталоги, рекламні проспекти, телебачення, телефон, радіо, комп'ютер.
У перспективі основним джерелом інформації в електронній торгівлі стане відеотелефон. У цьому випадку покупка товарів буде відбуватися у віртуальній реальності, що з'являється за певних умов і в електронній тривимірному середовищі. Останнє передбачає участь усіх органів чуття людини, коли він може побачити, почути, випробувати і навіть відчути товар.
Стабільність електронної торгівлі багато в чому визначається сталістю інформаційного потоку.
Електронна торгівля через мережу Інтернет означає для фірми зміцнення її конкурентних позицій на ринку. При цьому в сферу діяльності фірми потрапляє практично вся територія земної кулі. Важливим фактором зміцнення інтерактивного бізнесу в цілому та електронної торгівлі зокрема є оперативність угоди. Віртуальний магазин, працюючи всі 24 години на добу, здатний швидко й адекватно реагувати на запити покупців, у яких пошук потрібної інформації може зайняти менше однієї хвилини.
Розвиток інтерактивного бізнесу в Росії приведе до створення в єдиному ринку товарів і послуг нового самостійного сектора - ринку електронної торгівлі. Ринок електронної торгівлі являє собою єдину цілісну систему, що складається з самостійних ринків товарів і послуг. Місце системи ринків електронної торгівлі в загальній системі місць прикладання інтерактивного бізнесу з його видам показана на рис. 15.
Рис. 15. Система місць прикладання інтерактивного бізнесу
У 2001р. в Росії має бути створений консорціум для консультування і організації ринків електронної торгівлі господарюючими суб'єктами. Підставами для створення консорціуму є:
♦ Отримання системним інтегратором IBS ліцензії на локалізацію «MarketSite», яка є технологічною платформою для створення ринку електронної торгівлі. «Market-Site * дозволяє створити великі ринки електронної торгівлі для обслуговування через Інтернет сотні тисяч учасників ринку.
♦ Ринки електронної торгівлі дозволяють врахувати специфіку роботи кожного господарюючого суб'єкта окремо і можуть працювати на глобальному рівні.
♦ На технологічній платформі «MarketSite» можуть бути створені як універсальні, так і спеціалізовані ринки.
У зв'язку з уніфікованою системою побудови каталогів товарів для електронної торгівлі буде створено новий універсальний мову «бізнес-спілкування». Мова «бізнес-спілкування» є єдина мова інтерактивного бізнесу, тобто єдина мова спілкування віртуальної економіки.
Створення системи ринків електронної торгівлі крім технологічної платформи «MarketSite» вимагає також створення Інтернет-логістики. Проект створення зазначеного консорціуму вимагатиме також і вдосконалення системи електронних платежів, системи захисту інформації в комп'ютерній системі (криптографія та стеганографія), системи страхування зроблених угод. За оцінками фахівців, сумарний обсяг коштів, вкладених у цей проект за 2001-2003 рр.., Складе $ 12 млн.
Торгівля через віртуальний магазин
Будь-який магазин є театр, тобто це будівлю (приміщення), де відбувається спектакль (подання, гра акторів), а сам процес торгівлі є своєрідним видом мистецтва. Говорячи образно, в магазині, як у театрі, є:♦ сцена;
♦ засоби зв'язку та спілкування;
♦ актори;
♦ глядачі.
Сценою є торговий зал магазину. В якості засобів зв'язку та спілкування покупців з товарів виступають торгові прилавки, вітрини, освітлення, рекламні засоби (гучномовці, відеотелефони і т. п.).
Роль акторів грають самі товари. Товари, як актори, можуть грати свою роль і через мережу Інтернет. Це дозволяє таким акторам охопити своєю грою невизначено велику кількість глядачів. Іншими словами, інформація про товари стає доступною для потенційно необмеженої кількості покупців. І ці покупці через віртуальний магазин можуть купити пропонований товар.
Роль глядачів виконують покупці товарів.
Віртуальний магазин - це реалізоване в мережі Інтернет представництво шляхом створення Web-сервера для продажу товарів і послуг іншим користувачам мережі Інетрнет. Віртуальний магазин називають також Інтернет-магазином. До нього повністю підходить визначення віртуального підприємства, дане в першому розділі книги. Інакше кажучи, віртуальний магазин - це спільнота територіально роз'єднаних співробітників магазину (продавців, касирів) та покупців, які можуть спілкуватися та обмінюватися інформацією через електронні засоби зв'язку при повному (або мінімальне) відсутність особистого прямого контакту.
Електронна торгівля у віртуальному магазині грунтується на тій же структурі, що і традиційна торгівля.
Порівняльна характеристика традиційної та електронної торгівлі наведена в табл. 9.
Таблиця 9. Порівняльна характеристика традиційної та електронної торгівлі
| Традиційний магазин | Віртуальний магазин |
| Торговий зал | Віртуальний магазин |
| Ходьба покупця по торговельному залі і огляд товарів на полицях магазину | Перегляд покупцем сторінок сервера |
| Особистий контакт покупця з продавцем (консультація) Вибір покупцем товару Замовлення товару | Консультація у продавця (при необхідності) по комп'ютерній мережі або по телефону |
| Виписка продавцем та вручення покупцеві рахунку па оплату замовленого товару | Вибір покупцем товару |
| Замовлення товару через сервер | |
| Пересилання продавцем по комп'ютерних мережах покупцеві рахунку на оплату замовленого товару | |
| Оплата покупцем рахунку на товар в касі магазину готівкою або банківською картою | Оплата покупцем рахунку за який-небудь системі електронних платежів (банківська карта, електронний чек, цифрові гроші, електронні гроші) |
Віртуальний магазин має доменну адресу. Як будь-який Web-сервер, віртуальний магазин складається з цілого ряду гіпертекстових сторінок, найчастіше з мультимедійними елементами.
Гіпертекст представляє собою організацію нелінійної послідовності запису і читання інформації, об'єднаної на основі асоціативного зв'язку. Це об'єднання призводить до нової концепції гіпермедіа, у рамках якої між інформацією, представленої в різних формах (текстової, графічної та ін), організовуються асоціативні зв'язки. Це об'єднання може торкнутися і елементи мультимедіа.
Мультимедіа - це комп'ютерна технологія, що дозволяє гнучко управляти потоками різнорідної інформації, тобто інформації, представленої у вигляді текстів, графіків, відеозображень, картинок, музики і т. п.
Віртуальний магазин працює за технологією, схожою з роботою традиційного магазину.
Покупець товару є користувачем мережі Інтернет. Він входить через комп'ютер на сервер віртуального магазину, тобто в сервер продавця товару. Потім покупець переглядає на своєму комп'ютері сторінки сервера з метою отримання інформації про товар. При наявності в магазині великого асортименту товарів їх розміщують на окремих сторінках сервера як спеціалізовані та однорядні товари. Це розміщення дозволяє дати покупцеві повну і чітку інформацію про кожен товар (зовнішній вигляд, матеріал, якість, призначення і ціна та ін.) Перш ніж зробити остаточний вибір товару, покупець може оглянути його з усіх сторін, проконсультуватися з продавцем через комп'ютер або по телефону, попросити продавця продемонструвати товар в дії і т. п. Все це відбувається на різних територіях: покупець отримує інформацію, сидячи у себе вдома на дивані, продавець описує і демонструє якість товару й інші його характеристики, не виходячи з магазину.
Вибравши потрібний йому товар, покупець переходить (за вказаним URL) на іншу сторінку сервера і робить заявку, тобто замовлення на товар. Замовлення на товар здійснюється електронною поштою у формі відправки директору або продавцю віртуального магазину цифрового запиту на затвердження заявки і подальше оформлення. До запиту можна приєднати Web-сторінку з описом обраного товару.
Затвердивши замовлення, директор магазину сам або через продавця може направити його електронною поштою до відділу збуту. Продавець вносить замовлення в базу даних, перевіряє кредитоспроможність замовника та наявність товару на складі, резервує товар для доставки. Та ж програма потім здатна передати в електронній формі замовлення на перевезення на відповідний склад і виписати рахунок на оплату. Покупець, отримавши рахунок, оплачує його будь-якою формою електронних платежів. Після чого товар доставляється покупцю додому. Електронна торгівля має наступну мережеву інфраструктуру.
Під інфраструктурою (лат. infro - під + структура) електронної торгівлі розуміється комплекс операцій (процесів), що мають по відношенню до неї підлеглий і допоміжний характер, який забезпечує умови для нормального функціонування електронної торгівлі. Електронна торгівля базується на декількох рівнях мережевої інфраструктури.
Цими рівнями є:
♦ виробнича інфраструктура;
♦ інфраструктура переміщення;
♦ інфраструктура збуту;
♦ інфраструктура обслуговування.
Виробнича інфраструктура електронної торгівлі спрямована на виробничий процес і створення продукції, а також умови, що його оточують. Вона включає в себе товар і послуги, базу даних, мультимедійний продукт, інформаційний продукт і послуги.
Інфраструктура переміщення включає в себе Інтернет, кабельне телебачення, телефонну мережу і захищену мережу для електронного обміну діловими документами між комп'ютерними програмами різних фірм у стандартній формі - VAN (Value added network).
Інфраструктура збуту має на меті довести товар або послугу до покупця. У цю інфраструктуру входять електронна пошта, Web-сервер, відкриті бази даних, електронні каталоги та ін
Інфраструктура обслуговування включає в себе такі операції, як платіж (банківські карти, цифрові гроші тощо), безпеку, електронна пошта, Web-сервер, різні каталоги, післяпродажне обслуговування тощо
Мережева інфраструктура електронної торгівлі показана на рис. 16.
Рис. 16. Схема мережевої інфраструктури електронної торгівлі
Віртуальний магазин володіє двома важливими достоїнствами.
Він має значно меншу суму і рівень витрат обігу в порівнянні з традиційним магазином.
Віртуальний магазин можна використовувати як ефективний спосіб маркетингового дослідження. Будь-який користувач мережі Інтернет може швидко заповнити анкету, запропоновану йому магазином через комп'ютер. Це дозволяє без особливих витрат вивчити потреби і смаки потенційних покупців і врахувати результати маркетингового обстеження у своїй роботі.
Віртуальні магазини можуть створюватися різними шляхами. С. В. Афоніна виділяє чотири варіанти створення таких магазинів:
♦ оренда вже готового магазину;
♦ придбання «коробкового» програмного забезпечення;
♦ самостійна розробка проекту;
♦ замовна розробка. [2]
При першому варіанті сплачується певна сума плати за підключення до діючої системи торгівлі. Орендодавець несе витрати на адаптацію цієї системи до вимог замовника та підтримка працездатності віртуального магазину.
«Коробковий» продукт програмного забезпечення - це програмна система, готова до вживання в тому вигляді, в якому вона є. Іншими словами, це пакет рішення для створення віртуального магазину.
Самостійна розробка проекту потребує великих витрат, ніж перші два варіанти, і ретельної розробки, що не допускає помилок.
Замовлена розробка дає можливість розробнику вимагати якісного виконання замовлення, виконання якого він доручає досвідченим фахівцям.
Електронна торгівля товарами має і недоліки. Так, дослідження, проведені на початку 2000 р. англійською фірмою Armor Group, показали, що 35% дорогих товарів, що продаються через магазини, що працюють в Інтернет, є підробками. Іншими словами, наприклад, запропонований покупцю «Panasonic» може виявитися не самим «Panasonic» цієї відомої фірми, а його азіатській підробкою, виробленої де-небудь у Південно-Східній Азії, але прикрашеної гучним товарним знаком. Дослідження також показали велику довірливість покупців. Наприклад, покупці легко готові повірити у всесвітню популярність неіснуючої торгової марки: Так, про знайомство з ніколи не існувала торговою маркою «Royal Alliance Insuarance» заявило 80% опитаних респондентів.
Простота доступу в Інтернет, масовість аудиторії та потенційна анонімність рекламодавців робить Інтернет ідеальною платформою для недобросовісних підприємців.
Члени Світової організації торгівлі (СОТ) домовилися не вводити митні збори на міжнародні електронні платежі в мережі Інтернет. Покупка через глобальну мережу здійснюється так само, як і по звичайному поштовому каталогу, тільки в електронному вигляді. Покупець вказує свої банківські реквізити і тип покупки. Потім отримує товар. І тут стягуються звичайні поштові збори, як при звичайній пересилання.
Торгівля інформаційним продуктом
В електронній торгівлі найбільш ходовим товаром є інформаційний продукт і супутні йому інформаційні послуги.Інформаційний продукт - це документована інформація, підготовлена у відповідності з потребами користувача. Іншими словами, інформаційний продукт являє собою матеріалізовану форму відомостей, що є об'єктом зберігання, переробки і передачі.
Інформаційні послуги - це дії власників і власників інформації із забезпечення користувачів інформаційним продуктом. Сьогодні Російська Федерація бере активну участь у міжнародному інформаційному обміні в рамках єдиного світового простору. Захист її інтересів у цьому обміні забезпечується Законом РФ від 4 липня 1996 р. № 85-ФЗ «Про участь у міжнародному інформаційному обміні».
Інформаційний продукт має особливі властивості, що відрізняють його від інших видів продуктів. Ці властивості полягають в наступному:
♦ Інформаційний продукт несе в собі тільки один вид зносу - моральний знос. У той час як матеріальні предмети схильні двох видів зносу - моральному і фізичному.
♦ Інформаційний продукт на відміну від матеріального предмета може бути використаний одночасно кількома людьми на різних підприємствах або в різних господарських процесах.
♦ Витрати на дифузію (тобто поширення, тиражування) першої одиниці інформаційного продукту значно перевищують витрати на його виробництво.
♦ Сильний вплив якості інформаційного продукту на всю систему управління.
♦ Якість та ефективність будь-якого процесу управління багато в чому визначається якістю інформаційного продукту. Чим распливчівее інформація, тим невизначений рішення. Якість інформації має оцінюватися при її отриманні, а не при передачі.
♦ Швидке старіння інформаційного продукту. Інформація є функція часу. Тому вона швидко старіє в часі. Це вимагає оперативного використання отриманого інформаційного продукту. Іншими словами, інформаційний продукт не може довго зберігатися.
В даний час кращою картотекою для збору і зберігання інформації є комп'ютер, тобто, машина, яка має одночасно хорошою пам'яттю і можливістю (коли є хороші програми) швидко знаходити потрібну інформацію через свою кодифікацію. Інформаційна машина виконує рішення, але не коригує їх. Тому будь-яка неправильна кодифікація тягне за собою неправильну класифікацію інформації.
Якість інформаційного продукту визначається різноманітними чинниками, основними з яких є:
♦ релевантність;
♦ пертінентность;
♦ креативність;
♦ зручність в зверненні.
Релевантність (англ. relevant - доречний, що відноситься до справи) інформаційного продукту означає змістову відповідність між інформаційним запитом і отриманим повідомленням.
Пертінентность (англ. pertinent - підходящий, що має відношення) вказує на відповідність інформаційного продукту потреби в ньому.
Креативність (лат. creatio (creationis) - творення) отриманої інформації висловлює можливу широту використання даного інформаційного продукту.
Інформаційний продукт буває 4 типів:
♦ вимагає дії. Це замовлення клієнта на якийсь конкретний продукт або дію;
♦ не вимагає дії. Це звіти, матеріали друкованих видань і т. п.;
♦ повторюється. Це інформація, яка надходить через рівні проміжки часу (звіти по фінансам, по маркетинговим дослідженням і т. п.);
♦ не повторюється. Це результати аналізу на конкретну дату.
Електронний інформаційний продукт у залежності від застосовуваних носіїв інформації і способів отримання його користувачами підрозділяється на кілька видів. Основним видом є віддалений діалоговий режим роботи з зарубіжними інформаційно-обчислювальними ресурсами (on-line interactive mode). Термінальний пристрій користувача підключається до ЕОМ з важливими його базами даних за допомогою засобів зв'язку, ідентичних високоякісним телефонних мереж. При такому режимі роботи по лінії зв'язку ведеться діалог: від користувача в ЕОМ надходять запити, а у зворотному напрямку - відібрана їм з наявної бази даних інформація. Текст діалогу, включаючи отриману інформацію, заноситься на машинні носії користувача і може бути в подальшому роздрукований, відредагований за допомогою спеціальних програм або підданий іншим варіантам обробки.
До інших видів електронного інформаційного продукту належить надання користувачу автоматизованих баз або окремих великих масивів даних, цілком записаних на різні машинні носії: магнітні стрічки, флоппі-диски для лазерних пристроїв, що зчитують.
Фірми-власники інформаційних систем забезпечують комерційне поширення відомостей з баз даних на основі ліцензійних угод з їхніми творцями. Такі інформаційні системи складаються з регіональних замкнутих обчислювальних центрів, які обслуговують користувачів. Фірми-власники інформаційних систем постійно вивчають потреби в інформаційному продукті різних категорій користувачів і на цій основі визначають напрямок спеціалізації. Її суть полягає в орієнтації на вибраний сегмент ринку, якого фірми дотримуються при формуванні та подальшому поповненні інформаційних систем за рахунок купівлі баз даних творців. За кордоном творці баз даних продають інформаційний продукт самостійно, через посередників або поширюють його по підписці в записі на машинозчитуваних носіях. Пакетне, тобто в повному обсязі, придбання баз даних обходиться набагато дешевше, ніж при інших формах покупки, і вигідно при розвитку забезпечення підприємницької діяльності, коли передбачається мати більше за кількістю та тимчасової ретроспективі маси показників комерційної інформації.
Поширення інформаційного продукту створює йому популярність, сповіщає споживачів і створює рекламу цієї інформації. У кінцевому підсумку створюється попит на інформаційний продукт.
Формами поширення інформаційного продукту в мережі Інтернет є:
♦ Каталоги та довідкові системи по ресурсах в Інтернеті. Вони значно полегшують роботу користувачів Інтернету. Інтерфейс довідкових систем дає можливість організувати пошук потрібного інформаційного продукту за певним ключу. Цей пошук здійснюється безкоштовно, але постачальник інформації отримує прибуток за рахунок великого обсягу реклами, розміщеної на станицях найбільш відвідуваних серверів.
♦ Web-сервер. На Web-сервері видавництво (видавничий дім, інформаційно-видавничий будинок і т. п.) розміщує матеріали своїх друкованих видань або їх електронних версій. При Web-сервері переслідується мета збільшити кількість читачів даного видання. Зазвичай поширення цього інформаційного продукту виробляється в такий спосіб. Для цієї мети використовують сервер дайджест. Дайджест (англ. digest - стислий виклад) - скорочений, полегшений варіант тексту, збірник чи особливий вид журналу, що містить у скороченні найбільш цікаві статті з інших журналів і газет. У мережі Інтернет дайджест є подання тексту у вигляді рядка чисел. На сервері дайджесту розміщують зазначену інформацію видавництва і дають можливість користувачеві підписатися на ці видання, перерахувавши їх вартість на рахунок видавництва. Другий варіант торгівлі інформаційним продуктом полягає в тому, що користувач перераховує на рахунок видавництва необхідну суму грошей і отримує від нього ім'я і пароль, необхідний для доступу до електронної версії.
♦ Платна бізнес-довідка. Організовуються спеціальні інформаційний системи для роботи в сфері еккаутінг. Еккаутінг (англ. account - повідомлення, доповідь, оцінка) - це сфера підприємництва, пов'язана зі збором, аналізом, обробкою, класифікацією, аналізом і оформленням різних видів інформації. Іншими словами, еккаутінг є бізнес у сфері торгівлі інформаційним продуктом. Для цього створюються консалтингові фірми, які за замовленням клієнта надають йому консультації в області бізнесу, фінансів, маркетингу і т.п. Вони можуть складати різні бізнес-довідки про що цікавлять клієнтів питань в бізнесі, в дослідженні ринку, прогнозуванні попиту, цін і т. п. Вони також можуть надавати інформацію по котируваннях цінних паперів, за курсом купівлі-продажу валют у банках і на біржі, за цінами на біржові товари та ін
Консалтингові фірми, використовуючи мережу Інтернет, можуть надавати платні послуги й області бенчмаркінгу.
Бенчмаркінг (англ. bench - місце, marking - відзначити) - це спосіб вивчення діяльності інших господарюючих суб'єктів, і перш за все своїх конкурентів, з метою використання їх позитивного досвіду та їх досягнень у своїй власній роботі.
У перспективі значно розширюється сервісний діапазон кабельного телебачення, що призведе до інтерактивного телебачення зі зворотним зв'язком між глядачем і передавальною стороною. Наприклад, телестудія намічає одночасну демонстрацію кількох фільмів. Кожен фільм закодований, про що повідомляється з телеекрану. Натиснувши певну комбінацію кнопок на своєму пульті дистанційного керування глядач дивиться цікавить його фільм, в той час як демонструються інші фільми. З'явиться також Інтернет-кабельне телебачення. Входження кабельного телебачення в Інтернет передбачається за такою технологією. У квартиру подадуть один кабельний відвід з трьома адресами. До нього буде підключений міський телефон при повному обсязі його послуг, телевізор, комп'ютер.
Джерело:
Балабанов І.Т. Електронна комерція. - СПб.: Вид. дім «Пітер»: ЗАТ «Пітер бук», 2001. - 335 с. [1] Д. Козяче. Електронна комерція / Пер. з англ. М.: Видавничо-торговий дім «Російська редакція», 1999. С. 6.
[2] С. В. Афоніна. Електронні гроші. СПб: Изд-во «Пітер», 2001. С.74.