Судова медицина судово-медична експертиза з дослідження

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

Цей файл узятий з колекції Medinfo

http://www.doktor.ru/medinfo

http://medinfo.home.ml.org

E-mail: medinfo@mail.admiral.ru

or medreferats@usa.net

or pazufu@altern.org

FidoNet 2:5030 / 434 Andrey Novicov

Пишемо реферати на замовлення - e-mail: medinfo@mail.admiral.ru


У Medinfo для вас найбільша російська колекція медичних

рефератів, історій хвороби, літератури, навчальних програм, тестів.


Заходьте на http://www.doktor.ru - Російський медичний сервер для всіх!


ТАВРІЙСЬКИЙ ІНСТИТУТ


Юридичний факультет


КОНТРОЛЬНА РОБОТА N 1

з дисципліни: СУДОВА МЕДИЦИНА І ПСИХІАТРІЯ

тема: СУДОВО-МЕДИЧНА ЕКСПЕРТИЗА ПО ДОСЛІДЖЕННЮ

Вогнепальні ушкодження

.


- 3 -


ТЕМА: СУДОВО-МЕДИЧНА ЕКСПЕРТИЗА ПО ДОСЛІДЖЕННЮ

Вогнепальні ушкодження


П Л А Н


1.Вступ


2. ВОГНЕПАЛЬНІ ПОШКОДЖЕННЯ ЇХ СУДОВО-МЕДИЧНА

ЕКСПЕРТИЗА


2.1 Вогнепальна травма

2.2 Ознаки вогнепальної пошкодження

2.3 Приблизний перелік питань, які підлягають вирішенню

судово-медичним експертом під час експертизи вогне-

стрельну ушкоджень


3.СУДЕБНО-МЕДИЧНА ЕКСПЕРТИЗА ПРИ ВИБУХУ БОЄПРИПАСІВ

І ВИБУХОВИХ РЕЧОВИН


3.1 Пошкодження від вибухів

3.2 Огляд місця пригоди


4.СМЕРТЬ ВІД УШКОДЖЕНЬ


4.1 Пошкодження не сумісні з життям

4.2 Відмінність прижиттєвих ушкоджень від посмертних

4.3 Послідовність нанесення ушкоджень


5.ЗАКЛЮЧЕНИЕ


6.ІСПОЛЬЗОВАННАЯ ЛІТЕРАТУРА

.


- 4 -


1. В В Е Д Е Н Н Я


Судова медицина - наука, яка вивчає і розробляє питання

медичного та біологічного характеру, що виникають до слідчої та

судовій практиці.

Система (структура) судової медицини може бути представлена

так: 1) історія судової медицини; 2) процесуальні та організаційні

положення судово-медичної експертизи; 3) розлад здоров'я і

смерть від різних зовнішніх впливів на організм людини; 4) уста-

лення обставин і механізму утворення ушкоджень, ідентифі-

кація знарядь за характером і особливостям ушкоджень, 5) судово-меди-

Цінськая експертиза трупа; 6) судово-медична експертиза живих осіб;

7) судово-медична експертиза речових доказів; 8) су-

Дебні-медична експертиза за матеріалами кримінальних і слідчих

справ; 9) судово-медична експертиза у справах, які порушуються у випад-

ях притягнення до відповідальності медичних працівників за професійно-

нальні правопорушення.

Судова медицина у слідчій і судовій практиці застосовується

у вигляді судово-медичної експертизи, результати якої (висновок)

служать одним з джерел судових доказів. Лікарі-фахівці -

судові медики, які проводять судово-медичну експертизу, іменуються

судово-медичними експертами. Вони проходять, як правило, спеціаль-

ву підготовку з судової медицини. Лікарі, які не замінюють штатних

посад судово-медичних експертів, при виробництві судово-ме-

дицинской експертизи іменуються лікарями-експертами.

Судово-медична експертиза може бути доручена тільки особі,

має вищу медичну освіту. Об'єктами судово-медичної

експертизи є: живі обличчя, трупи, речові докази,

матеріали кримінальних та цивільних справ, відомчих розслідувань.

Запропонована нижче тема - "судово-медична експертиза по допоміжні-

плуатації вогнепальних ушкоджень "найбільш цікава тим, що в

даний час - в умовах глибокої економічної кризи - значи-

тельно підвищилося число злочинів з використанням вогнепальної

зброї і боєприпасів, що вимагає поглиблених знань від слідчих

працівників у цій галузі судової медицини, необхідних у ході прове-

дення розслідування у зазначеній категорії справ.

.


- 5 -


ВОГНЕПАЛЬНІ ПОШКОДЖЕННЯ І ЇХ СУДОВО-МЕДИЧНА ЕКСПЕРТИЗА


2.1 3Огнестрельная травма 0 - це ушкодження, викликані пострілом

або вибухом (боєприпасів, вибухових речовин).

Вогнепальні ушкодження можуть бути заподіяні з метою вбивства,

самогубства, виникнути в результаті нещасного випадку, під час

боротьби і самооборони. Крім смертельної вогнепальної травми, в прак-

тику зустрічається травма у осіб, що залишилися в живих. Пошкодження з руч-

ного вогнепальної зброї, боєприпасами і вибуховими речовинами мо-

гут завдаватиметься з метою членоушкодження.

Сучасне вогнепальну зброю та вибухові речовини класифікувалали-

ціруются в залежності від їх призначення. Ручна вогнепальна зброя

підрозділяється на: 1) бойове; 2) спортивне; 3) мисливська; 4) спеці-

ально; 5) атипове (саморобний).

Пошкодження, що виникають в результаті пострілу, відрізняються біль-

шим різноманітністю в залежності від: 1) властивостей зброї і патрона, 2)

відстані пострілу; 3) наявності чи відсутності перешкод; 4) особеннос-

тей ураженої частини тіла.

При прицільної стрільби вогнепальну пошкодження виникає,

головним чином, в результаті пробивної дії снаряда. Вогнепальна-

ний снаряд має значну кінетичну енергію. Куля (дріб), про-

ладану величезною швидкістю, утворює наскрізне поранення, завдає тілу

значні руйнування. Енергія кулі у вигляді хвилі стиснення передається

не тільки по осі руху, але і в сторони. Це тягне за собою вражений-

ня тканин зсередини зсередини на великій відстані. Якщо куля проходить

через рідке середовище, порожнина з рідким вмістом (серце, шлунок,

мозок), енергія передається в усі боки, викликаючи великі руйнування

органів, викидання частини мозку, і т.д.

При проходженні на тілі через неоднорідні по щільності тканини куля

може змінити характер руху, почати перекидатися. Це збільшує

обсяг пошкодження. При ударі об щільні тканини під гострим кутом може

змінитися напрямок руху кулі, виникнути внутрішній рикошет.

Рановий канал при цьому втрачає безперервність. Сильний удар об кістку

може викликати не тільки перелом, але і розрив кулі. Осколки кулі та кос-

ти можуть утворити самостійні ранові канали і додаткові


- 6 -


вихідні отвори. Одна куля може пошкодити одяг у декількох міс-

тах і різні частини тіла, якщо вона послідовно проходить через

складки або кілька областей тіла (наприклад, руку і груди).

При пострілі впритул чи з близької відстані, крім вогнепальна-

ного снаряда (кулі, дробу), на перешкоду (тіло) діють порохові гази

з завислими в них частками. Тиск газів у дульного зрізу досягнень-

гает десятки і сотні атмосфер, а температура в момент спалаху прибл-

жається до 3000 8з 0С. Механічний вплив порохових газів веде до збіль-

збільшенню розмірів вхідного отвору, зміни його форми. Термічне

та хімічна дія виявляється в обпалені, опіках (димний порох),

освіту в тканинах в області вхідний рани карбоксигемоглобіну, що

надає їм алое фарбування. Кіптява і порошинки впроваджуються у колах-

ти вхідного отвору і ушкоджують шкіру.

Якщо куля летить з невеликою швидкістю, то зазначається клиновидное

або забивається дію, розсування і здавлювання тканин, утворюється

сліпе поранення або садно з синцем. При пошкодженнях під ост-

рим кутом утворюються дотичні поранення, які можуть мати схожість

з дією тупого або гострого знаряддя.

У тих випадках, коли під час пострілу між дулом зброї і тілом

знаходяться будь-які предмети або вони розташовуються поблизу польоту ог-

нестрельного снаряда (кулі, дробу), він преодолівает їх або відбивається.

При цьому можливі: 1) рикошет снаряда (кулі, дробу) з наступним рані-

ням, 2) поразка через перешкоду; 3) утворення вторинних снарядів,

викликають ушкодження. Перераховані особливості порушують закономірний-

ності поразки і впливають на характер вогнепальної ушкодження.

2.2 3Прізнакі вогнепальної ушкодження. 0 Наскрізне вогнепальну

поранення має вхідний отвір, рановий канал і вихідний отвір;

сліпе поранення - вхідний отвір, рановий канал і снаряд (пу-

ля, дріб, осколки) по ходу його.

При пострілі з близької відстані кулею, яка має пробивним

дією, для вхідного вогнепальної отвори типова округла фор-

ма, діаметр, приблизно рівний поперечнику кулі, наявність дефекту тканини в

центрі рани, відносно рівні краю з пояском, осаднения шириною в

0,1 - 0,3 см і паском обтирання металізації в цій же зоні.

Вихідна вогнепальну отвір частіше має неправильно-округлої,

щілинну, зірчасті або дугоподібну форму; за розмірами, як прави-

ло, більше вхідного, частіше без дефекту тканини. Краї його нерівні, зазвичай

відсутня пасок осаднения і обтирання.


- 7 -


При розташуванні вихідного отвору в частинах тіла, прикритих

одягом, по краю вихідний рани може спостерігатися осадненіе, яке не

має характеру кільця. Воно виникає від удару і притиснення країв рани до

одязі. У кожному конкретному випадку вхідний і вихідний отвори повинні

визначатися шляхом їх порівняння.

При сліпому пошкодженні доказом вогнепальної походження

ня його є вміст ранового каналу: снаряд (куля, дріб), сну-

ряжение патрона (пижі), елементи заряду (незгорілі порошинки, кіптява).

Особливо чітко ознаки вогнепальної походження пошкодження

можуть бути отримані при переломах кісток. У кістки куля іноді утворює

тріщину, викликає поперечний або косою втиснутий осколкових, Оскола-

чато-дірчастий і дірчастий переломи. Для плоских кісток черепа характе-

рен дірчасту перелом. Рановий канал має вигляд воронки чи усіченого

конуса (скоса), широке підстава якого звернене в бік руху

кулі.

Розташування вхідного і вихідного отворів на одязі і шкірі,

характер пошкодження кісток допомагають визначити напрямок ранового

каналу.

Рани, завдані дробом, на відміну від кульових мають деякі

особливості:

1) форма і характер вхідних отворів змінюються в залежності від

відстані пострілу;

2) дробові поранення найчастіше бувають сліпими;

3) крім дробу в ранових каналах нерідко виявляють пижі;

4) димний порох при пострілі на близькій відстані може викликати

займання одягу, обвуглювання волосся, опіки шкіри.


1Определеніе дистанції пострілу. 0 У судовій медицині розрізняють

пошкодження з трьох дистанцій: 1) постріл в упор; 2) постріл з близької

відстані; 3) постріл з неблизького відстані.

При пострілі впритул пошкодження заподіюється зі зброї, пристав-

ленного дуловим зрізом впритул до поверхні одягу або тіла; канал

стовбура зброї як би триває в рановий канал.

При пострілі з близької відстані пошкодження виникає у межах вели-

лах дії порохових газів з завислими в них частками (Порошин-

ками, кіптявою, частками металу, мастила). У середньому це відстань

обчислюється в 1,5 м.

При пострілі з неблизького відстані заподіюються ушкодження,


- 8 -


головним чином, вогнепальною снарядом (кулею, дробом) за межами

дії чинників близького пострілу.

При пострілі з мисливської рушниці, коли застосовувався патрон, сну-

ряджений дробом, розрізняють:

1) пошкодження від суцільного (компактного) дії дробу (до 1

м);

2) пошкодження від щодо суцільної дії дробу (2-3 м);

3) пошкодження від осипу дробу (далі 3 м).

При пошкодженнях з ручної вогнепальної вогнепальної зброї

кулею або дробом при визначенні відстані, з якого зроблений

постріл, враховується наявність або відсутність дії факторів близького

пострілу. До них відносяться:

1) механічна дія порохових газів і повітря з каналу

стовбура: а) пробивну, б) розривне, в) ударяють з утворенням відбитки-

ка дульного зрізу, осаднения шкіри;

2) термічна дія порохових газів, кіптяви і порохових зе-

рен: а) обпалення ворсу одягу і волосся тіла; б) обгорание одягу, опіки

коші;

3) хімічна дія газів з утворенням карбоксигемоглобіну;

4) впровадження кіптяви і частинок металу в тканини одягу, шкіру по ходу

ранового каналу;

5) впровадження напівзгорілі і незгорілих зерен пороху, "просікти"

на одязі і пошкодження шкіри у вигляді дрібних саден;

6) відкладення бризок змащування зброї на одязі і шкірі.

Крім того, перераховані фактори мають значення при визначенні

вогнепальної походження поранення, його напрямки, види зброї і

боєприпасів.

1Определеніе виду вогнепальної зброї (або джерела вибухо-

1ВА). 0 Воно може здійснюватися: 1) за залишками заряду, снаряда (пу-

ле, дробу), гільзі, пижам, осколках кулі, оболонки снаряда, частинкам

вибухової речовини, 2) за особливостями самого ушкодження: числа,

розмірами, формою вхідних отворів на одязі, шкірі кістках, їх взаємо-

розташуванню, по відбитку дульного зрізу, пошкоджень від намушник,

шомпола, характеру відкладень кіптяви, порошинок, вмісту ранового

каналу, властивостям ушкоджень внутрішніх органів по його ходу.

1Определеніе числа і послідовності пострілів при безліч-

1них кульових вогнепальних пораненнях. 0 Воно пов'язане з вирішенням трьох основ-

них питань: 1) чи не було вогнепальну зброю автоматичним; 2)


- 9 -


кількість, черговість і напрям пострілів, заподіяли пошкодження

ня, у випадках поранення з вогнепальної неавтоматичного зброї, 3)

чи не могла одна куля викликати пошкодження декількох частин тіла? Мно-

жественние поранення одиночними пострілами зазвичай виключають необережне

поранення власними діями потерпілого.

При стрілянині чергою з близької відстані множинні вхідні

отвори виявляються на одній поверхні тіла, распологаются

близько один до одного, ланцюжком. Ранові канали мають переважно

однакові (злегка розходиться) напрям.

При одиночних постріли з неавтоматичного зброї множинні

вхідні отвори характеризуються безладним розташуванням, ранові

канали мають різне спрямування.

Одиночний постріл і поранення однією кулею може викликати одночасно-

але пошкодження декількох частин тіла: руки та грудної клітини, грудної

клітини і ноги і т.п. Такі пошкодження вказують іноді на взаіморас-

становище різних областей тіла, позу людини у момент поранення: сі-

справ, зігнувся, стояв з наведеної (відведеної) рукою і т.п. Подібні

пошкодження виникають і при внутрішньому рикошет кулі від кісток, коли

напрям її руху вже всередині може різко змінитися.

У тих випадках, коли між зброєю і постраждалим перебувала ка-

кая-небудь перешкода, характер пошкодження може значно змінитися.

Це залежить: 1) від снаряда, деформації, напрямку і швидкості його по-

літа; 2) пошкодження самої перепони, 3) зміни дії факторів

близького пострілу; 4) взаєморозташування зброї, перепони і тіла, ко-

так може виникнути рикошет.

Перешкодою найчастіше є одяг, різні предмети, знаходячи-

щиеся в кишенях, взуття, головні убори. Рідше снаряд зустрічається з

предметами навколишнього оточення або долає їх: двері, скла,

стіни, меблі, дерева, земля, вода і т.п.

При пострілі з близької відстані перешкода іноді повністю або

частково затримує кіптява, порошинки, амортизує механічне

дію газу.

При пострілі з неблизького відстані через перешкоду (при визна-

лених умовах) на тканині чи шкірі біля вхідного отвору, розташованих

поблизу від пошкодженої перепони, іноді утворюється сіро-чорне Закоп-

чення, що нагадує кіптява близького пострілу (феномен І. В. Виноградова).

Частинки пошкодженої перепони можуть зіграти роль вторинних снаря-

дів, які заподіюють самостійні ушкодження.


- 10 -


Поранення від холостих пострілів, як правило, бувають сліпими. Пов-

кодження заподіюються пижами, пороховими газами, частками розірвала-

ся гільзи. Смертельні поранення виникають тільки при пострілах з близ-

кого відстані.


2.3 3Прімерний перелік питань, які підлягають вирішенню доль-

3но-медичним експертом при експертизі вогнепальних ушкоджень,

3прічіненних з ручної вогнепальної зброї: 0

1. Чи є пошкодження вогнепальним?

2.Образовалось воно в результаті пострілу або вибуху?

3.Із якої зброї був зроблений постріл (або що послужило джерелом

ніком вибуху)?

4.Чем був споряджений патрон (кулею, дробом), інші особливості

снаряда, заряду?

5.З якої відстані і в якому напрямку зроблено постріл?

Де розташовані вхідний і вихідний отвори?

6.Чісло пострілів і черговість поранень?

7.Нет ознак ураження через перешкоду, після рикошету?


3. 2СУДЕБНО-МЕДИЧНА ЕКСПЕРТИЗА ПРИ ВИБУХУ БОЄПРИПАСІВ І

2ВЗРИВЧАТИХ РЕЧОВИН


3.1 Під вибухом слід розуміти дуже швидке виділення енергії

в результаті фізичних, хімічних і ядерних змін речовини і пе-

рехода його з твердого, рідкого стану в газоподібний.

Обсяг і характер заподіюваних ушкоджень під час вибуху залежить від

пристрою боєприпасів, якості, кількості, розміру і форми вибухових

тієї речовини, відстані від місця вибуху, навколишнього оточення, на-

личия перепон, пози потерпілого в момент події та інших умо-

вий.

Пошкодження від вибуху зустрічаються не тільки в бойовій обстановці,

але і мирний час. У переважній більшості це нещасні випадки,

виникають при порушенні правил техніки безпеки, необережному

або неправильному проведенні вибухових робіт у шахтах, кар'єрах, при

будівництві гідроспоруд, шляхів та ін

При дуже близькому розташуванні до місця вибуху основним ушкоджують-

щим чинником є ​​хвиля вибухових газів.

Величезне тиск і висока температура вибухово-газової хвилі


- 11 -


надають механічне, теплове і хімічне дію. При цьому наб-

люду великі розриви і навіть відриви частин тіла, їх відкидаючи-

ня, обпалення, займання одягу та опіки шкіри. Осколки оболонки і

найдрібніші частинки вибухової речовини завдають сліпі і наскрізні

поранення, викликають закопчені, опіки.

Для вибухової травми характерні важкі ушкодження легенів і мозку.


3.2 Огляд місця події. Особливості огляду місця від-

ходи при судово-медичній експертизі вогнепальних ушкоджень

пов'язана з видом застосованого вогнепальної зброї, боєприпасів і ха-

рактер місця події (відкрита місцевість, закрите приміщення).

Огляд проводить слідчий, але у випадках вогнепальної травми важливо

участь у ньому і судово-медичного експерта для вирішення питань про

відстані і напрямку пострілу, наявності перешкод, рикошету і т.п.

При огляді трупа судово-медичним експертом встановлюється

його поза, відзначається місце розташування вхідного і вихідного отворів,

дистанція пострілу, напрямок ранового каналу, число пострілів, пов-

кодження іншого походження, місце розташування і характер слідів крові

(Інших тканин) на одязі. Уточнюється відповідність пошкоджень на

одязі і тілі. Велике значення можуть мати ознаки переміщення пост-

радавшего після поранення (самостійного переміщення пораненого чи по-

лочений трупа), встановлення місця заподіяння вогнепальної пошкодження

ня. Для цього ретельно досліджуються предмети, розташовані поряд з

трупом. При виявленні зброї описується його положення по відношенню

до трупа, відстань від руки, ноги, напрямок стовбура, не утримується

Чи зброю рукою.

При наскрізних пошкодження тіла на різних предметах місця про-

при виході можуть виявлятися пробоїни від куль (дробу, картечі). Не-

необхідно зіставити їх місце розташування з напрямком ранового каналу

в трупі, провести реконструкцію можливої ​​пози потерпілого в мо-

мент події, з'ясувати напрям пострілу. Застряглі вогнестійко-

рельние снаряди (кулі, дробу) необхідно вилучити (випиляти, вирізати

разом з предметом або видалити). При пошкодженні дробом велике значення

ня має визначення площі ураження. Крім звичайного вимірювання в

двох напрямках, корисно окреслити контури і деталі осипи на аркуші

папери, доданому до ушкодженої ділянки.


- 12 -


4. СМЕРТЬ ВІД УШКОДЖЕНЬ


4.1 Деякі пошкодження виключають збереження життя навіть на ко-

ротких період, наприклад відділення голови від тулуба, масивне руйнуючої-

шення серця, поділ тулуба. У таких випадках прийнято говорити про

пошкодженнях, несумісних з життям.

Особливі труднощі викликає встановлення причин смерті при пошкодженні-

ганізаціях, які не поєднуються з порушенням анатомічної цілості тка-

ній, органів. Так, смерть може настати від рефлекторного шоку в ре-

док удару в живіт, мошонку, гортань. При цьому ні при зовнішньому, ні

при внутрішньому дослідженні трупа видимих ​​морфологічних змін

іноді не виявляється.

Нерідко смерть настає від небезпечних для життя ушкоджень. Це

пошкодження, що вимагають зазвичай екстреної медичної допомоги. До них мо-

жуть бути віднесені різні пошкодження внутрішніх органів (головного

мозку, серця, легенів, печінки, селезінки, великих судин та ін), при

яких можлива гостра масивна крововтрата, тяжкий шок, емболія,

гнійні ускладнення та ін

Смерть може наступити і при пошкодженнях, які не є небезпечними для

життя за своїм характером, але призвели до небезпечних ускладнень внаслідок

ненадання своєчасної медичної допомоги (наприклад, при пораненні ар-

терій дрібного калібру не було зупинено кровотеча, постраждалий

був у нетверезому стані і сам за допомогою не звертався, смерть насту-

пила від гострого недокрів'я).

Іноді легкі пошкодження, які зазвичай не приводять до рас-

тройству здоров'я, можуть бути причиною смертельних ускладнень. Так,

при хворобливому різке розширення аорти (аневризма) іноді навіть слабкий

удар в груди призводить до її розриву, до смерті.

2Способность здійснювати активні, спрямовані, самостійні

2действія при тяжких, небезпечних для життя ушкодження, при смертельних

2поврежденіях незадовго до настання смерті. 0 В слідчій практиці

іноді виникає питання, чи можуть здійснювати самостійні дії

особи, які отримали тяжкі, небезпечні для життя або смертельні пошкодження

ня, до втрати здатності до таких дій, настання смерті. З-

Вестн спостереження, коли при пошкодженнях, здавалося б виключають

можливість здійснювати активні, спрямовані дії, постраждалі

виявляються здатними до них (у випадках великої черепно-мозкової

травми, при пораненнях серця і т.п.). Напруга нервової системи, воля,


- 13 -


мабуть, можуть сприяти мобілізації всіх резервних сил організму

і людина з важкою травмою, при якій зазвичай настає втрата

свідомості, адинамія, зберігає свідомість, здатний бігати, ходити, гово-

рить, чинити опір, вести автомашину і т.п. Спостереження по-

показують, що значення болю як фактора, часто визначає наступлю-

ня шоку і тим самим призводить до втрати потерпілим здатності до

активних дій, може знижуватися алкоголем, приймалися незадовго

до отримання травми. Питання про здійснення або несовершении при тому чи

іншого пошкодження активних самостійних дій судово-медичний

експерт повинен вирішувати з урахуванням не тільки медичних документів, дано-

них дослідження трупа, але і огляд місця події, матеріалів де-

ла.

4.2 2Отлічіе прижиттєвих ушкоджень від посмертних. 0Прі обнаруже-

панії на тілі трупа ушкоджень судово-медичний експерт вирішує пи-

ріс про їх зажиттєвості або посмертно.

Посмертні ушкодження можуть бути отримані: 1) при необережному

поводженні з трупом на місці події, під час перевезення трупа в морг,

в самому морзі, 2) при продовженні впливу на труп факторів, дзв-

вавшіх смерть людини (протягування трупа залізничним складом

по полотну дороги, заподіяння рубаних ран голови після того, як че-

ловік був убитий першим ударом, і т. п.); 3) при симуляції нещасного

випадку, самогубства (підкладання трупа задушеного людини під ко-

лісу локомотива, підвішування в петлі попередньо задушеної чоло-

століття і т. п.); 4) при розчленуванні трупа з метою приховання злочину.

Посмертні ушкодження, які наносяться відразу ж після смерті,

можуть нагадувати прижиттєві. Однак ретельне дослідження пошкоджень

деній тканин, включаючи гістологічне, дозволяє виключити їх пріжіз-

ненность.

Для посмертних ушкоджень характерна відсутність реактивних вимірюв-

нений, властивих прижиттєво пошкодженим тканинам.

Одним з основних ознак зажиттєвості ушкоджень є

крововиливи. Вони можуть бути переважно внутрішнім або зовнішнім-

ми. Для прижиттєвих ушкоджень характерні внутрітканинне кровоізлія-

ня (синці) у вигляді компактних згортків. При посмертних пошкоджень

ницьких вилилася кров залишається рідкою. Однак якщо ушкодження при-

чінено в перші 30 хв. після настання смерті, можливе утворення

згортків крові, але вони відрізняються рихлістю, легко змиваються струменем

води, можуть бути видалені ганчіркою.


- 14 -


Для прижиттєвих ушкоджень характерні ознаки кровотеч,

крововтрати з пошкоджених органів, тканин. До таких ознак відно-

сятся недокрів'я трупа при масивних крововтратах, скупчення крові в

порожнинах (плевральних, черевний), наявність її в шлунку при ковтанні

крові, коли вона виливається в ротову порожнину, наприклад при переломах

основи черепа. В останньому випадку можливе проникнення крові і в

дихальні шляхи (трахею, бронхи, альвеоли) при вдиху. Наявність крові в

сечовому міхурі при пошкоджених нирках свідчить про пріжізненнос-

ти цих ушкоджень.

Істотне значення у встановленні зажиттєвості ушкоджень

мають сліди кровотечі на місці виявлення трупа і характер їх.

Переконливим ознаками зажиттєвості пошкоджень є парений-

хімноклеточная емболія - ​​перенесення кров'ю клітин, шматочків тканин пов-

коджених органів, м'язів, кісткових осколків, жиру. Це можливо тільки в

тому випадку, якщо після спричинення ушкоджень кровообіг ще про-

довжуватися, тобто за життя. Ознаки паренхімноклеточной емболії уста-

встановлюються спеціальними методами гістологічних досліджень.

Ознакою зажиттєвості ушкоджень є повітряна емболія.

Вона виникає при пошкодженні великих вен, через які повітря прони-

кає в праві серцеві камери (шлуночок і передсердя), в результаті

чого настає параліч серця.

Ознакою зажиттєвості пошкоджень є набряк, який віз-

никает у місці травми. Зазвичай набряклі тканини відрізняються деякими нап-

ряженням, набуханням, підвищеним блиском. Зрідка набряк характеризується

скупченням під фасциями травмованих м'язів великої кількості вітч-

ної рідини, яка надає фасції вид студневідная маси.

Для ушкоджень, після нанесення яких життя тривало більше

30-40 хв., Характерна наявність виразних початкових ознак воспалі-

тельной реакції. Чим більше часу пройшло після нанесення ушкодження

до смерті, то виразніше виражені ознаки зажиттєвості ушкоджень.

Наведемо класифікацію ознак, за якими може встановлювати-

ся прижиттєві ушкодження.

1. Ознаки зажиттєвості ушкоджень, що встановлюються даними

огляду місця виявлення трупа, речових доказів:

а) ознаки артеріальної кровотечі у вигляді веерообразного

розбризкування крові;

б) ознаки, що свідчать про значне зовнішньому кровотече-

нии (калюжі крові, масивне просочування кров'ю одягу, ліжка і т.п.);


- 15 -


в) ознаки, що вказують, що постраждав під час кровотечі

пересувався, торкався до різних предметів тощо;

г) інші ознаки.

2. Ознаки зажиттєвості ушкоджень, що встановлюються зовнішнім

і внутрішнім дослідженням трупа:

а) характерні плями, потьоки, бризки крові на одязі і тілі, сви-

документів, свідоцтва про те, що після нанесення ушкоджень жертва деякий

час, можливо, знаходилася в положенні стоячи, сидячи і т.д.;

б) товсті синці у місцях травми з вираженими ознаками

згортання крові, що вилила;

в) крововиливу з вираженими ознаками згортання крові в

місцях прикріплення сухожиль м'язів до суглобів, переважно під

фасції м'язів, вище або нижче місця масивного пошкодження;

г) крововиливи в тканину травмованих органів;

д) крововиливи в природні порожнини тіла;

е) наявність крові в порожнинних органах (заковтування в шлунок, ас-

аспірацій у Троха, бронхи і т.п.);

ж) студневідная набряк під м'язовими фасциями, переважно

поблизу і в колі місця пошкодження;

з) повітряна емболія (проникнення повітря в пошкоджені смокчу-

ди, серце).

3) Ознаки зажиттєвості ушкоджень, що встановлюються гістоло-

гічних дослідженням:

а) крововиливи в місці пошкодження, що характеризують масив-

ністю і компактністю скупчення еритроцитів (червоних кров'яних тілець),

в той же самий час із значним рессеіваніем їх в окружності вогнища

ушкодження. Еритроцити в цих випадках нерідко виявляються далеко від

пошкоджених судин;

б) множинні крововиливу в простору навколо судин моз-

га при травмі голови;

в) гострий набряк;

г) перенесення течією крові часток ушкоджених тканин, клітин і заку-

порка ними судин (паренхімноклеточная емболія);

д) жирова і повітряна емболія;

е) ознаки запальних реакції.


4.3 2Последовательность нанесення ушкоджень. 0 При наявності на тілі

явних прижиттєвих і посмертних ушкоджень вирішити питання про їх після-


- 16 -


послідовності неважко.

При наявності ушкоджень, рівнозначних за своєю тяжкістю і призна-

кам зажиттєвості, встановити послідовність їх нанесення вкрай

важко. У цих випадках допомогу може надати ретельний аналіз йдуть-

нізацією події, огляд місця виявлення трупа.

При наявності прижиттєвих ушкоджень, різних за тяжкістю, доль-

но-медичний експерт встановлює спочатку ушкодження, при яких

можливо було збереження життя, потім ушкодження, які призвели до

смерті; аналізує можливий стан і поведінку жертви при нанесенні-

нии їй окремих ушкоджень; зіставляє свої дані з обстоятельст-

вами справи, з даними огляду місця події; після цього приходить

до окремого ув'язнення.


5. 2 З А К Л Ю Ч Е Н Н Я


Звичайно, в обсязі однієї контрольно роботи складно охопити пів-

ністю таку велику і глибоку тему як судово-медична експертизи-

тиза з дослідження вогнепальних ушкоджень однак фундаментальні

поняття і базові положення у зазначеній роботі наведено.

Слід також відзначити, що медицина в цілому і судова медицина

як її галузь постійно і бурхливо розвиваються у зв'язку з розвитком дру-

гих наук базуються на цьому фундаменті. Це пов'язано з розвитком і

використанням новітніх комп'ютерних технологій, відкриттів в області хі-

мії, фізики і т.п.

Тому судові медики одними з перших звертають свою увагу,

на новітні відкриття в інших науках з метою використання їх досяг-

ний у своїх цілях. Обумовлюється це тим, що іноді від того чи

іншого висновку експерта залежать долі людей і він (експерт) не має

право на помилку, а іноді, за відсутності свідків бази крім

висновку експерта, найчастіше слідчий нічим більше не володіє.

На підставі викладеного можна зробити висновок, що тільки вико-

чаплі позитивний досвід накопичений у свій країні та інших розвинених го-

сударство в галузі судової медицини, Україна стане демократичною та

правовою державою.


- 17 -


26. Використана література


1.Конституція (Основний Закон) України - Прийнята Верховним Сові-

тому Україна 28.06.1996г.

2.Судебная медицина. М., Ю.Л., 1974.

4.Політологіческій словник. - К.: ІнноЦентр. - 1991.

5.Юрідіческій енциклопедичний словник. - М.: Наукова думка. - 1984.

Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Медицина | Реферат
62.3кб. | скачати


Схожі роботи:
Судово-медична експертиза
Судово медична експертиза
Судово-медична експертиза Теоретичне вивчення
Кримінальний аборт та його судово медична експертиза
Кримінальний аборт та його судово медична експертиза
Кримінальний аборт та його судово-медична експертиза
Судово-медична служба
Судово медична служба
Судова медицина
© Усі права захищені
написати до нас