Стратегія і місія фірми

Розглянемо механізм розробки стратегії, який найбільш часто зустрічається в літературних джерелах. Формування стратегії включає в себе розробку стратегічного плану, головним призначенням якого є забезпечення реалізації поставлених стратегічних цілей і завдань. У стратегічному плані представлені місія, цілі та завдання організації, визначені принципи прийняття управлінських рішень (операційна політика підрозділів), критерії ефективності виконання поставлених цілей і завдань, закріплення системи відповідальності і розподіл усіх видів ресурсів у відповідності зі стратегічними пріоритетами. Як правило, стратегічна програма (план) розробляється на період 1-3 року, проте періодично в неї вносяться коректування в міру розвитку організації і зміни зовнішнього середовища.

«А розробка глобальної стратегії компанії починається з аналізу інституційного середовища, тенденції розвитку ринку конкурентів, а також кілька сценаріїв роботи компанії» [3., С.13].

Визначення стратегії організації передбачає прийняття принципових рішень з наступних проблем організації:
¨ шляху збільшення бізнесу;
¨ найбільш повне задоволення споживачів;
¨ вжиття певних заходів у відповідних областях з метою перевершити конкурентів;
¨ реакція на зміну ринкових умов;
¨ стратегічні цілі і завдання кожної функціональної підсистеми і кожного виду бізнесу, подальший розвиток виробничих потужностей;
¨ забезпечення досягнення стратегічних і фінансових цілей.
1.4. Елементи стратегічного вибору, які лежать в основі розробки стратегії
Найважливішою відмінною рисою процесу розробки стратегії є альтернативність, пов'язана з необхідністю здійснювати постійний стратегічний вибір - обгрунтовувати і розуміти стратегічні рішення. Основними елементами цього вибору є місія і цілі, стратегії, стратегічні завдання, програми, ресурси та способи їх розподілу.
Розуміння взаємозв'язку елементів стратегічного вибору важливо для усвідомлення складності процесу розробки стратегії і необхідності створення системи стратегічного управління, що допомагає подолати ці складнощі.
В основі піраміди лежать ресурси, необхідні для досягнення генеральної і локальних цілей організації, реалізації стратегії, а також для виконання окремих програм і проектів. Тому в процесі стратегічного планування та управління необхідно, по-перше, визначити необхідні для досягнення поставлених цілей та реалізації обраної стратегії фінансові, матеріальні, трудові, інформаційні та інші ресурси і, по-друге, розподілити їх між стратегічними господарськими підрозділами, завдань, програм і проектами.
1.5. Роль стратегічного бачення у формуванні стратегії організації
Для формулювання генеральної мети організації основним є наявність у керівництва організації бачення, тобто уявлення про те, чим організація є в сьогоденні, якою вона має стати в майбутньому, до чого потрібно прагнути, яку користь вона повинна приносити суспільству.
Бачення - це ідеальне уявлення, бажаний образ організації, комплексне осмислення подій і стратегічної ситуації майбутнього. Воно мотивує колектив співробітників на досягнення бажаного образу організації.
Стратегічне бачення концентрується на майбутніх аспектах бізнесу фірми:
¨ Який фірма прагне стати?
¨ Які потреби споживачів фірма збирається обслуговувати?
Носієм бачення є генеральний менеджер організації: це його особисте уявлення про майбутнє організації та її становище у навколишньому середовищі. Саме бачення розташоване в вершині стратегічної піраміди, від нього в кінцевому підсумку залежать склад і зміст елементів стратегічного вибору. Невипадково зі зміною вищого керівництва організації, як правило, в усі елементи корпоративної стратегії вносяться суттєві корективи. Відомі випадки, коли зміна лідера призводила до повного перепрофілювання діяльності компанії і виходу з початкового бізнесу: по суті, під відомою маркою створювалася нова компанія, відповідна уявленням вищого керівництва про ефективне і стабільному бізнесі.
Бачення багато в чому суб'єктивно і невід'ємно від особистості лідера. Широко поширена думка, що бачення - це особливий дар, талант, індивідуальні ментальні особливості керівника. У деяких публікаціях стверджується, що «баченню не можна навчитися, можна лише вдосконалювати свої здібності і підвищувати ефективність їх застосування». Така позиція дозволяє пояснити феномен успіху навіть у тих організаціях, де стратегічне управління формувалося стихійно і неформально, без проведеного за всіма правилами стратегічного аналізу внутрішнього й зовнішнього середовища і обгрунтування вибору стратегічних альтернатив. Підтвердженням суб'єктивності бачення є той факт, що, отримуючи одне і те ж освіта в галузі стратегічного управління, менеджери досягають різних результатів у своїй діяльності.

1.6. Групи базових стратегій у стратегічному управлінні
Часто організація розробляє стратегію, виходячи з декількох можливих варіантів. Так, якщо організація хоче збільшити свою частку на ринку, вона може досягти мети декількома шляхами: знизити ціни на продукцію, продавати товар через більше число магазинів, представити на ринок нову модель, через рекламу створити більш привабливий образ товару і ін Кожен шлях відкриває різні можливості. Таким чином, організація може зіткнутися з великим числом можливих альтернативних стратегій.
Все різноманіття стратегій, які комерційні і некомерційні організації демонструють у реальному житті, представлена ​​різними модифікаціями декількох базових (генеричних) стратегій, кожна з яких ефективна за певних умов і стану внутрішнього і зовнішнього середовища.
Можна виділити чотири базові стратегії, що відображають можливі підходи до зростання організації:
1. Обмежений ріст. Цю стратегію обирає більшість організацій у сформованих галузях із стабільною технологією. При стратегії обмеженого зростання цілі розвитку встановлюються «від досягнутого» і коректуються на умови, що змінюються. Якщо керівництво в основному задоволене положенням фірми, то, очевидно, у перспективі воно буде дотримуватися тієї ж стратегії, тому що це самий простий і найменш ризикований шлях дій.
2. Зростання. Ця стратегія найчастіше застосовується в динамічно розвиваються, із швидко мінливою технологією. Для неї характерне встановлення щорічного значного перевищення рівня розвитку над рівнем попереднього року. Цієї стратегії дотримуються організації, які прагнуть до диверсифікації з тим, щоб залишити затухаючі ринки. Розрізняють стратегії інтенсивного (концентрованого), інтеграційного і диверсифікаційного зростання.
3.Сокращеніе, або стратегія останнього засобу. Ця стратегія вибирається організаціями рідше всього. Для неї характерне встановлення цілей нижче рівня, досягнутого в минулому. До стратегії скорочення вдаються тоді, коли показники діяльності організації здобувають стійку тенденцію до погіршення і ніякі заходи не змінюють цієї тенденції.
4. Комбінована стратегія. Ця стратегія являє собою будь-яке поєднання розглянутих альтернатив - обмеженого зростання, зростання і скорочення. Комбінованої стратегії, як правило, дотримуються великі організації, які активно функціонують в декількох галузях. Так, організація може продати або ліквідувати одне зі своїх виробництв і замість придбати одне або декілька інших. У такому випадку буде мати місце сполучення двох базових альтернативних стратегій - скорочення і зростання.
У процесі розвитку теорії стратегічного менеджменту робилися численні спроби створити досить повну класифікацію стратегій, що використовуються різними компаніями в конкурентній боротьбі. Проте це завдання виявилося дуже складним через дві обставини: по-перше, компанії, що конкурують на ринку, реагують на це безліч різноманітних типів організаційної поведінки, що їх всі просто неможливо описати і формалізувати, по-друге, практично будь-яка стратегія одночасно може бути віднесена до різними класифікаційними групами. Разом з тим слід зазначити, що існує й інший підхід, до виділення базових стратегій виходячи із загальних рис конкурентних стратегій, які при всьому своєму різноманітті грунтуються або на політиці скорочення витрат і зниження цін, або на поліпшенні споживчих властивостей товарів і послуг. Крім того, в подібних класифікаціях важлива роль відводиться цільовому сегменту на ринку: організація може орієнтуватися на задоволення широкого кола споживачів або фокусуватися на вузькій ринковій ніші з більш сприятливими умовами конкуренції.

Глава 2
Місія організації
2.1. Відмінність понять «місія», «стратегічні установки», «що» і «завдання» у стратегічному управлінні
Місія фокусується на поточному підприємницької діяльності організації і визначає напрямки розвитку компанії. Нерідко в місії не формулюються конкретні кількісні значення найважливіших показників, що визначають конкурентоспроможність організації. Вона являє собою констатацію стратегічного бачення керівництва щодо конкурентної позиції організації та характеризує стан і взаємодія організації з зовнішнім середовищем. Місія визначає загальний напрямок розвитку організації. Стратегічні установки зорієнтовані усередину організації, вони націлені на мобілізацію персоналу для досягнення цілей і завдань. У порівнянні з місією формулювання цілей більш конкретні і мають кількісні оцінки.
У стратегічному управлінні визначення цілей складається з наступних етапів:
1.Преобразованіе бачення в специфічні виконавські мети (як правило, за допомогою what-if аналізу).
2.Створення критеріїв контролю досягнення цілей у вигляді конкретно і однозначно визначаються кількісних і якісних показників-індикаторів успішності реалізації поставлених цілей і завдань. При цьому слід мати на увазі, що якщо не вдається знайти конкретних критеріїв досяжності мети, виникає необхідність перегляду стратегічних цілей, уточнення їх формулювань та інтерпретації.
3.Стімулірованіе організації до того, щоб вона могла стати винахідливою і сфокусованої при реалізації стратегії, тобто при незмінності курсу стратегічного розвитку організації її реальні стратегії Повинні бути досить оригінальні, при цьому необхідно забезпечити їх відповідність поточної ситуації на ринку і всередині організації.
4. Розробка процедур (внутрішньофірмових правил прийняття рішень), спрямованих на запобігання надмірного зростання витрат, якщо цілі вимагають гнучкості та адаптації до зміни ситуації.
Стратегічні завдання пов'язані з проблемами, які виникають як у зовнішній сфері організації, так і всередині неї при реалізації обраної організацією стратегії.
Стратегічне завдання - це проблема, пов'язана з майбутньою подією поза організації або всередині неї, яке може вплинути на здатність організації досягати поставлених цілей. У літературі стратегічні завдання поділяють на завдання, пов'язані з новими можливостями, що відкриваються або сильними сторонами фірми, які важливо використовувати, і завдання, пов'язані із зовнішніми загрозами або слабкими сторонами організації.
Завдання мають конкретний вимір і тимчасову прив'язку. У системі стратегічного контролю за кожного завдання визначається відповідальність, а за її виконання відповідає конкретний працівник або підрозділ.
План-програма - це комплекс заходів, спрямований на реалізації обраної стратегії або стратегічного завдання, збалансований за термінами, виконавцям і ресурсів. Кожна програма включає різні проекти або роботи, в ході яких вирішується спільне завдання.
«Наведемо приклад деяких місій організацій:
1. Ефективне управління виробництвом;
2. Ефективна система логістики;
3. Зростання капіталізації компанії;
4. Побудова ефективних відносин взаємодії з клієнтом;
5. Створення ефективної системи управління персоналом »[3., С.13].

2.2. Роль місії в діяльності та розвитку організації

На вершині ієрархічної піраміди слідом за баченням розташовується місія (генеральна мета) організації. Вона деталізує суспільний статус організації і створює орієнтири фірми для визначення цілей і стратегій на різних рівнях управління. У стратегічному управлінні місія (генеральна мета) організації не ідентична завданням чи плану, яку слід отримати прибуток протягом 10-15 років, а являє собою визначення - що треба зробити, щоб отримати прибуток у запланованому обсязі.
У сучасній теорії та методології стратегічного управління немає однозначного підходу до формулювання місії організації. Місія може формулюватися в одному з наступних напрямків:
¨ місія-політика - визначає основні, застосовувані в сьогоденні і зберігаються в перспективі принципи діяльності організації, довгострокові правила прийняття управлінських рішень, напрями формування відносин із зовнішнім середовищем (партнерами, клієнтами, стейк-холдери, державою і громадськістю); місія-політика покликана сформувати імідж організації, її місце і роль в суспільстві, вона наділяє організацію своєї власної індивідуальністю і визначає курс її розвитку;
¨ місія-орієнтація - об'єднує цілі і завдання організації, вибудовує їх в єдиному напрямку; переважно місія-орієнтація розробляється для визначення внутрішньої діяльності організації, завдання її формулювання - розвивати організаційну культуру в компанії, що сприяє стабілізації та посилення конкурентної позиції; місія-орієнтація представляється як методичне забезпечення прийняття управлінських рішень, сукупність слоганів і гасел, які спонукають персонал проявляти лояльність компанії і підготовляють компанію для майбутньої діяльності;
¨ місія-призначення - характеризує становище організації в зовнішньому середовищі: конкурентну позицію в галузі, внесок у розвиток економіки країни, регіональний статус, вплив на глобальні економічні процеси, значення для суспільства, соціальну роль, імідж, внесок у розвиток цивілізації, місце в системі екологічної безпеки та ін; при формулюванні місії-призначення перед вищим менеджментом головною є задача ідентифікації організації в зовнішньому середовищі, її сприйняття всіма учасниками економічної та підприємницької діяльності;
¨ бізнес-ідея - конкретизує види діяльності, які розвиває організація: підприємницька діяльність, якої дотримується організація у цьому і до якої прагне в майбутньому, поточна і майбутня ринкові позиції, поточна і майбутня групи споживачів, тип організації, який прагне сформувати лідер; для формування бізнес-ідеї необхідно: 1) встановити потреби, які задовольняє або збирається задовольняти організація; 2) виділити цільову групу клієнтів (споживачів), чиї потреби визначають галузь діяльності організації; 3) створити техніко-технологічне забезпечення, що дозволяє найбільш ефективно і якісно працювати організації в обраної галузі і з певною групою клієнтів. При формулюванні місії організації також можливе відображення декількох або всіх перерахованих вище її аспектів.

2.3. Цілі формулювання місії

Давайте розглянемо, для чого ж все-таки формулюється місія, що вона безпосередньо дає для діяльності організації.
По-перше, місія дає суб'єктам зовнішнього середовища загальне уявлення про те, що з себе представляє організація, до чого вона прагне, які засоби готова використовувати у своїй діяльності, яка її філософія і т.п. Крім того, вона сприяє формуванню чи закріпленню певного іміджу організації в поданні суб'єктів зовнішнього середовища.
По-друге, місія сприяє єднанню усередині організації і створенню корпоративного духу. Це проявляється в наступному:
¨ місія робить ясними для співробітників спільну мету і призначення організації. У результаті співробітники орієнтують свої дії в єдиному напрямку;
¨ місія сприяє тому, що співробітники можуть легше ідентифікувати себе з організацією. Для тих же працівників, які ідентифікують себе з організацією, місія виступає відправною точкою у їх діяльності;
¨ місія сприяє встановленню певного клімату в організації, так як, зокрема, через неї до людей доводяться філософія організації, цінності і принципи, які лежать в основі побудови і здійснення діяльності організації.
По-третє, місія створює можливість для більш дієвого управління організацією в силу того, що вона:
¨ є базою для встановлення цілей організації, забезпечує несуперечність набору цілей, а також допомагає виробленню стратегії організації, встановлюючи направленість і допустимі межі функціонування організації;
¨ дає загальний підхід до розподілу ресурсів організації і створює базу для оцінки їх використання;
¨ розширює для працівника сенс і зміст його діяльності і тим самим дозволяє застосовувати більш широкий набір прийомів мотивування.
Місія не повинна нести в собі конкретні вказівки щодо того, що, як і в які строки слід робити організації. Вона задає основні напрями руху організації і ставлення організації до процесів і явищ, що протікають всередині і зовні її.
Дуже важливо, щоб місія була сформульована гранично ясно, щоб вона була зрозуміла всім суб'єктам, взаємодіючим з організацією, особливо всім членам організації. При цьому місія повинна бути сформульована таким чином, щоб вона виключала можливість неоднозначного тлумачення, але в той же час залишала простір для творчого і гнучкого розвитку організації.
Місія організації як сформульоване твердження зазвичай виробляється її вищим керівництвом. Часто місія буває сформульована засновником організації. Проте далеко не завжди можна говорити про те, що в організації існує місія, навіть якщо вона і сформульована і записана у вигляді так званого положення про місію. Для того щоб можна було реально вважати, що в організації існує місія, необхідно, щоб, сформульовані в положенні про місію затвердження розділилися якщо не всіма, то більшістю співробітників організації. Тому формування місії - це аж ніяк не тільки вироблення положень місії, а доведення цих положень до співробітників і прийняття цих положень останніми. Організація знаходить місію тоді, коли члени організації згодні з нею і прямують в своїй діяльності її положень.

2.4. Формування місії організації

Формулювання місії є першим і самим відповідальним рішенням при стратегічному плануванні. Місія і основні цілі служать орієнтирами для всіх подальших етапів планування і одночасно накладають певні обмеження на напрями діяльності організації при аналізі альтернатив розвитку.
На підставі місії розробляються основні цілі, які визначають напрями діяльності для її забезпечення.
Формулювання місії - наріжний камінь формування стратегії організації. Іноді виникає необхідність коригування та уточнення місії організації, оскільки змінюються умови зовнішнього середовища, змінюється внутрішня ситуація і в галузі, і в компанії. Розробка місії вимагає чудового знання галузі, в якій діє компанія або в яку вона збирається увійти, розуміння подій макроекономічних і політичних процесів в країні та регіоні, що визначають умови підприємницької діяльності, а також врахування особливостей внутрішнього середовища організації. У той же час місія багато в чому визначається інтуїцією керівника організації. Вона формалізує та актуалізує його стратегічне бачення. Місія основне завдання кожного топ-менеджера компанії. Сучасний топ-менеджер - явище багатофункціональне. У першу чергу - він вже не пішак, не туру, а тура. Він - гравець »[5., С.80].
Місія організації визначає справжні і майбутні види бізнесу організації і визначає довгострокові стратегії розвитку компанії, місія виражається у високому і натхненному стилі. Місія може бути сформована у вигляді одного речення (або навіть окремого слогану), але нерідко місія представляє собою багатосторінковий програмний документ. Як правило, чим більш великої є компанія, тим більше детально розробляється її місія. При формулюванні місії новостворюваної компанії в неї корисно включити:
вказівка ​​на вид бізнесу, яким компанія має намір займатися, та / або які потреби яких груп клієнтів вона збирається задовольняти;
визначення характеру взаємовідносин із зовнішнім середовищем, які необхідно сформувати в процесі становлення діяльності організації;
характеристика формованих взаємовідносин з персоналом організації.
У Росії місія організації включається в її Статут.

2.5. Поняття місії

При самому узагальненому і в той же час при самому поглибленому розумінні роль місії організації полягає в тому, що вона як би встановлює зв'язку, орієнтує в єдиному напрямку інтереси та очікування тих людей, які сприймають організацію зсередини, і тих, хто сприймає організацію ззовні. Більш того, місія дозволяє зорієнтувати або ж навіть підпорядкувати інтереси «внутрішніх» по відношенню до організації людей інтересам «зовнішніх» людей. Визначаючи те, для чого створена й існує організація, місія надає діям людей свідомість і цілеспрямованість, що дозволяють їм краще бачити і усвідомлювати не тільки що вони повинні робити, але і для чого вони здійснюють свої дії. Існує широке і вузьке розуміння місії.
У широкому розумінні місія - це філософія і призначення, сенс існування організації.
Філософія організації визначає цінності, переконання та принципи, відповідно, з якими організація має намір здійснювати свою діяльність. Призначення визначає дії, які організація має намір здійснювати, і те, якого типу організацією вона має намір бути. Філософія організації рідко змінюється. Що стосується другої частини місії, то вона може змінюватися в залежності від глибини можливих змін в організації і в середовищі її функціонування.
У вузькому розумінні місія - це сформульоване твердження щодо того, для чого або з якої причини існує організація, тобто місія розуміється як твердження, що розкриває сенс існування організації, в якому проявляється відмінність даної організації від їй подібних.
Правильно визначена місія, хоча і має завжди загальний філософський зміст, тим не менш, обов'язково несе в собі щось, що робить її унікальною в своєму роді, що характеризує саме ту організацію, в якій вона була вироблена. Далі мова піде про місію у вузькому розумінні.

2.6. Носії інтересів

Як вже говорилося, цільове початок в діяльності організації виникає як відображення цілей і інтересів різних груп людей, так чи інакше пов'язаних з діяльністю організації і залучених в процес її функціонування. Основними групами людей, чиї інтереси впливають на діяльність організації, а, отже, повинні бути враховані при визначенні її призначення, є:
¨ власники організації, що створюють, що приводять у дію і розвиваючі організацію для того, щоб за рахунок результатів діяльності організації вирішувати свої життєві проблеми;
¨ співробітники організації, своєю працею безпосередньо забезпечують діяльність організації, створення і реалізацію продукту, і просування ресурсів ззовні, які отримують від організації за свою працю компенсацію і вирішують з допомогою цієї компенсації свої життєві проблеми;
¨ покупці продукту організації, віддають їй свої ресурси (найчастіше гроші) в обмін на продукт, пропонований ним організацією, та які відповідають за допомогою цього продукту свої потреби;
¨ ділові партнери організації, які перебувають з нею у формальних і неформальних ділових відносинах, які надають організації комерційні і некомерційні послуги та отримують оплату своїх послуг або ж аналогічні послуги зі сторони організації;
¨ місцеве співтовариство, що знаходиться з організацією у взаємодії, що має багатогранне зміст, пов'язаний в першу чергу з формуванням соціального і екологічного середовища проживання організації;
¨ суспільство в цілому, в першу чергу в особі державних органів, що взаємодіє з організацією в політичній, правовій, економічній та інших сферах макрооточення, яка отримує від організації частину створюваного нею багатства для забезпечення суспільного добробуту і розвитку, плодами якого поряд з іншими членами суспільства користується і організація.
Місія організації більшою чи меншою мірою повинна становити інтереси всіх шести вищезгаданих суб'єктів. Ступінь прояву в місії інтересів кожного з них принципово залежить від того, які розміри має організація, в якому вона складається бізнесі, де розташована і т.п. Найбільш стійке, сильне і специфічне вплив на місію організації, незалежно від того, що організація собою являє, надають інтереси власників, працівників і покупців. Тому місія організації повинна бути сформульована таким чином, щоб в ній обов'язково знаходило прояв поєднання інтересів цих трьох груп людей.

2.7. Фактори вироблення місії

Місія повинна вироблятися з урахуванням наступних п'яти чинників:
¨ історія фірми, в процесі якої вироблялася філософія фірми, формувався її профіль і стиль діяльності, місце ринку тощо;
¨ існуючий стиль поведінки і спосіб дії власників та управлінського персоналу;
¨ стан довкілля організації;
¨ ресурси, які вона може привести в дію для досягнення своїх цілей;
¨ відмітні особливості, якими володіє організація.
Добре сформульована місія прояснює те, чим є організація, і якою вона прагне бути, а також показує відміну організації від інших, їй подібних. Для цього у супровідній місію її розшифровці повинні бути відображені:
¨ цільові орієнтири організації, що відображають те, на вирішення яких завдань націлена діяльність організації, і те, до чого прагне організація в своїй діяльності в довгостроковій перспективі;
¨ сфера діяльності організації, що відображає те, який продукт організація пропонує покупцям, і те, на якому ринку організація здійснює реалізацію свого продукту;
¨ філософія організації, що знаходить прояв в тих цінностях і віруваннях, які прийняті в організації;
¨ можливості та способи здійснення діяльності організації, що відображають те, в чому сила організації, в чому її можливості для виживання в довгостроковій перспективі, яким способом і з допомогою якої технології організація виконує свою роботу, які для цього є ноу-хау і передова техніка.
Поряд з перерахованими вище характеристиками організації при формуванні місії важливим є відображення в змісті і формі викладу місії іміджу, яким володіє організація.
2.8. Помилки, найбільш часто зустрічаються на практиці при формуванні місії організації, її стратегічних цілей і завдань
При формулюванні місії організації керівники деяких організацій у Росії керуються чинним російським законодавством, згідно з яким головної (генеральної) метою комерційної організації є прибуток. Проте слід мати на увазі, що це справедливо для всіх організацій, які займаються підприємницькою діяльністю, і при подібному підході компанії стають невиразні одна від одної. Тоді як «одна з основних призначень місії - індивідуалізація організації, виділення її у зовнішньому середовищі, надання їй виняткових властивостей, що забезпечують конкурентний статус. Тому фахівці зі стратегічного управління при формулюванні місії організації не рекомендують виділяти прибуток в якості головної (генеральної) мети діяльності.
Інший методичний аспект, який іноді не приймається в розрахунок при формуванні стратегії організації, - змішання стратегічних і фінансових цілей: фінансові цілі фокусуються на поліпшенні фінансово-економічних аспектів діяльності, тоді як стратегічні цілі спрямовані на зростання конкурентоспроможності фірми і довгострокове поліпшення її позиції в галузі. Змішання фінансових і стратегічних цілей неминуче обмежує можливості керівників розробляти і реалізовувати оригінальні стратегії хоча б унаслідок того, що вони більш ризиковані й тому менш привабливі з фінансової точки зору. Крім того, фінансова оптимізація призводить до обмеженого і спрощеним переліку стратегій, що також знижує ефективність стратегічного управління.

Висновок
Цілком очевидно, що до однієї і тієї ж мети можна рухатися різними способами. Наприклад, можна нарощувати прибуток шляхом зниження витрат. Але можна домогтися цього й шляхом збільшення корисності для споживача, виробленого організацією продукту. Різні фірми, виходячи з обставин, виходячи з можливостей і їх сили, візьмуть різні рішення з приводу того, як вони будуть вирішувати цю задачу. Вибір способу досягнення мети і буде рішенням з приводу стратегії фірми. Як видно, якщо встановлення цілей відповідає на питання, до чого організація буде прагнути, якщо план дій по досягненню мети відповідає на питання, що треба робити, щоб досягти поставленої мети, то стратегія відповідає на питання, яким з можливих способів, як організація буде йти до досягнення мети. Вибір стратегії означає вибір засобів, за допомогою яких організація буде вирішувати поставлені перед нею завдання.
Однією з ключових завдань управління є підтримка балансу між входом і виходом організації. Іншою не менш важливою задачею управління є встановлення балансу інтересів різних соціальних інститутів і груп людей, зацікавлених у функціонуванні організації та що впливають на характер, зміст і спрямованість її функціонування. Баланс інтересів визначає те, куди буде рухатися організація, її цільову орієнтацію у вигляді місії і цілей.