Стандарти аудиторської діяльності 2

Зміст

Введення

1.Содержаніе і порядок використання міжнародних стандартів аудиторської діяльності

1.1 Сутність використання міжнародних стандартів аудиту

1.2 Зміст міжнародних стандартів аудиту

2. Використання міжнародних стандартів аудиторської діяльності при аудиті малих підприємств

2.1 Внутрішній аудит малого підприємства

2.2 Проведення огляду фінансової звітності малого підприємства

2.3 Порядок проведення аудиторських перевірок малого підприємства

2.4 Факти обману і помилки при аудиті малого підприємства з використанням міжнародних стандартів аудиторської діяльності

Висновок

Список використаної літератури

Введення

Міжнародні стандарти аудиту, які видає Міжнародний комітет з аудиторської практики, сприяють розвитку професії в тих країнах, де її рівень нижче від загальносвітового, і уніфікація підходу до аудиту в міжнародному масштабі.

Міжнародні стандарти аудиту застосовуються в будь-яких випадках проведення незалежного аудиту. Однак Міжнародні стандарти не превалюють над місцевими.

Міжнародні стандарти аудиту, встановлюють єдині вимоги щодо малих підприємств.

Виходячи з вище сказаного, дана тема є актуальною.

Мета роботи полягає у вивченні використанні міжнародних стандартів при аудиті малих підприємств. Для реалізації поставленої мети необхідно вирішити такі завдання:

розглянути порядок сутність і зміст міжнародних стандартів аудиту;
розглянути основні поняття пов'язані з малим підприємництвом;
розглянути дії аудитора при аудиті малих підприємств з використанням міжнародних стандартів аудиту.

1. Зміст і порядок використання міжнародних стандартів аудиторської діяльності

1.1 Сутність використання міжнародних стандартів аудиту

Міжнародні стандарти аудиту, які видає Комітет, сприяють розвитку професії в тих країнах, де її рівень нижче від загальносвітового, і уніфікація підходу до аудиту в міжнародному масштабі.

Міжнародні стандарти аудиту застосовуються в будь-яких випадках проведення незалежного аудиту. Однак Міжнародні стандарти не превалюють над місцевими. [5,89]

Існує три варіанти використання міжнародних стандартів:

Міжнародні стандарти використовують в якості бази для розробки власного документа, наприклад, в Австралії, Бразилії, Індії, Голландії.

Міжнародні стандарти можуть сприйматися в якості національних стандартів, наприклад Кіпр, Малайзія, Нігерія, Фіджі.

Междінародние стандарти, в розвинених країнах, професійними організаціями можуть прийматися просто до відома, наприклад Канада, Великобританія, Ірландія, США.

Міжнародний комітет з аудиторської практиці видав стандарти проведення аудиту, що складаються з Міжнародних стандартів проведення аудиту та Стандартів з надання супутніх послуг.

1.2 Зміст міжнародних стандартів аудиту

Кожний стандарт аудиту має мати строгу структуру і містить 4 розділи:

Громад положення стандарту.
Поняття визначення стандарту.
Сутність тематики стандарту.
Практичні додатки. [3, 11 9]

У стандарті містяться вказівки по оцінці власного і контрольних ризиків і використанню цих оцінок для визначення сутності, часу проведення та розміру незалежних процедур з метою обмеження ризику виявлення до прийнятного рівня. Стандарт вимагає від аудитора розуміння систем обліку і внутрішнього контролю та документальне їх оформлення.

2. Використання міжнародних стандартів аудиторської діяльності при аудиті малих підприємств.

2.1 Внутрішній аудит малого підприємства

Відповідно до міжнародних стандартів аудиту внутрішній аудит являє собою елемент внутрішнього контролю на малому підприємстві і здійснюється спеціально призначеним персоналом в рамках підприємства. Завдання внутрішнього аудиту - оцінка якості розробки та застосування механізмів внутрішнього контролю.

Метою є визначення дій для аудиторських організацій (аудиторів) щодо використання результатів роботи внутрішнього аудиту, оцінка їх впливу на обсяг і процедури аудиторської перевірки.

Завданнями є:

-Визначення вимог до вивчення та оцінки роботи внутрішнього аудиту на малому підприємстві;

-Визначення можливості використання результатів роботи внутрішнього аудиту на малому підприємстві;

-Опис засад взаємодії аудиторської організації (аудитора) зі службою внутрішнього аудиту суб'єкта підприємницької діяльності. [4,93]

Вимоги є обов'язковими для всіх аудиторських організацій (аудиторів) при здійсненні аудиторської перевірки малого підприємства, що передбачає підготовку аудиторського висновку.

Під внутрішнім аудитом розуміється організована в інтересах власників і регламентована внутрішніми документами малого підприємства система контролю за дотриманням встановленого порядку ведення бухгалтерського обліку та надійністю функціонування системи внутрішнього контролю. Він може бути організований у формі ревізійних комісій, ревізорів, внутрішніх аудиторів або груп внутрішніх аудиторів. Роль і функції внутрішнього аудиту визначаються керівництвом суб'єкта і цілей його розвитку.

Аудиторської організації (аудитора) необхідно мати достатню інформацію про діяльність внутрішнього аудиту для планування майбутньої перевірки.

У процесі планування аудиту необхідно провести попередню оцінку роботи внутрішнього аудиту, яка впливає на судження аудитора щодо можливості використання результатів роботи внутрішнього аудиту при визначенні обсягу аудиторських процедур.

Результати оцінки роботи внутрішнього аудиту відображаються в робочій документації аудитора.

Під час проведення попередньої оцінки роботи внутрішнього аудиту малого підприємства слід враховувати:

-Організаційний статус: положення служби внутрішнього аудиту в системі управління суб'єкта, здатність дотримуватися об'єктивність і незалежність, наявність або відсутність обмежень щодо внутрішнього аудиту, введених керівництвом суб'єкта;

-Професійну компетентність: професійна освіта та досвід роботи, політику найму та підвищення кваліфікації працівників служби внутрішнього аудиту, ступінь розуміння поставлених перед ними завдань і проблем;

-Професійний рівень: стан планування, контролю і документування роботи внутрішнього аудиту, наявність і зміст інструктивних матеріалів з внутрішнього аудиту, робочих програм і робочої документації;

-Функціональні рамки: зміст і обсяг роботи, виконуваної службою внутрішнього аудиту, ставлення керівництва суб'єкта до рекомендацій внутрішнього аудиту.

У випадку, коли аудиторською організацією (аудитором) прийнято рішення про використання результатів роботи внутрішнього аудиту, їй необхідно оцінити відповідність роботи внутрішнього аудиту цілям аудиторської перевірки.

Аналіз результатів роботи внутрішнього аудиту та їх оцінка можуть включати наступні критерії:

-Програма та обсяг роботи внутрішнього аудиту відповідають цілям аудиторської перевірки;

-Внутрішній аудит проводиться фахівцями, що мають відповідний рівень професійної освіти, навичок та компетентності, робота правильно спланована, кваліфіковано проведена і документально оформлена;

-За результатами роботи внутрішнього аудиту зроблені відповідні виявленими обставинами висновки, звітність підготовлена на основі результатів проведеної роботи;

-Зауваження або проблемні питання, підняті внутрішнім аудитором, вирішені.

Зміст, терміни і обсяг аудиторської перевірки залежать від оцінки аудиторською організацією (аудитором) аудиторського ризику, суттєвості об'єкта перевірки та попередньої оцінки роботи служби внутрішнього аудиту. [3,54]

Завдання внутрішнього аудиту відрізняються від завдань аудиторської організації (аудитора) при проведенні аудиторської перевірки, але разом з тим засоби вирішення специфічних завдань, що стоять перед ними, можуть у ряді випадків збігатися і бути використані при визначенні змісту, термінів і обсягу аудиторських процедур.

У результаті попередньої оцінки може бути прийнято рішення про використання роботи внутрішніх аудиторів при проведенні аудиторської перевірки. Тоді на її ефективність може вплинути виконання наступних дій:

-Взаємна координація планів аудиторської перевірки з службою внутрішнього аудиту;

-Регулярні робочі зустрічі;

-Вільний і відкритий взаємний доступ до робочої документації;

-Спільне подання інформації керівництву та (або) власникам суб'єкта про результати аудиторської перевірки;

-Єдиний підхід до документування аудиторської перевірки;

-Отримання інформації з будь-якого важливого питання, у тому числі за звітами внутрішнього аудиту.

Аудиторська організація (аудитор) під час проведення аудиторської перевірки малого підприємства не повинна повністю покладатися на роботу внутрішніх аудиторів. Необхідно проводити контрольні перевірки рахунків бухгалтерського обліку та господарських операцій, вже перевірених внутрішніми аудиторами. При виявленні розбіжностей необхідно змінити зміст або збільшити обсяг аудиторських процедур.

Аудиторська організація (аудитор) при використанні результатів роботи внутрішнього аудиту несе відповідальність за видане аудиторський висновок у повному обсязі.

2.2 Проведення огляду фінансової звітності малого підприємства

Відповідно до міжнародних стандартів аудиту звіт про огляд містить помірної висновок (moderate opinion) про достовірність фінансової звітності малого підприємства. Для висловлення такої думки у висновку про огляд використовуються формулювання, відмінні від формулювань аудиторського висновку. Позиція аудитора може бути сформована таким чином: "ми не виявили ніяких фактів, які свідчать про те, що прикладена фінансова звітність не дає правдиву картину фінансового стану малого підприємства, результатів операцій і грошових потоків відповідно до застосованими для даної фінансової звітності стандартами звітності".

Можна назвати кілька причин проведення огляду фінансової звітності замість її аудиту. По-перше, це може бути обумовлено колом користувачів і їх цілями. Для цілей користувачів фінансової звітності може бути достатньо і стриманого думки аудитора про звітність. По-друге, це може бути спочатку обумовлено неможливістю проведення всіх аудиторських процедур. Наприклад, огляд проводиться за ранні звітні періоди або в разі відсутності аудиторських висновків за попередні періоди. У цьому випадку ускладнено або навіть неможливо виконання усіх обов'язкових процедур для видачі аудиторського висновку - перевірки внутрішньої системи контролю, правильності вхідних залишків, інвентаризації окремих рахунків товарно-матеріальних цінностей. Огляд, як і аудит, включає в себе застосування аудитором аналітичних процедур, збір аудиторських свідоцтв тощо Нижче наведено процедури обов'язкові при проведенні аудиту, але не потрібні при проведенні огляду:

перевірку внутрішньої системи обліку та контролю малого підприємства;
отримання підтверджень за наявної фінансової інформації або фактів, наприклад, шляхом інспекцій фактичної наявності товарно-матеріальних цінностей, підтвердження залишків коштів на рахунках від банків або підтверджень від одержувачів активів, тощо;
процедури щодо виявлення обману чи зловживань.

Тим не менш, міжнародними стандартами передбачено, що якщо будь-які факти, що є істотними, все ж таки були виявлені в процесі перевірки малого підприємства, то аудитор зобов'язаний згадати про них у своєму звіті.

Так само як і у випадку проведення аудиту, при огляді фінансової звітності відповідальність за звітність покладено на керівництво компанії. Відповідальність аудитора полягає в проведенні огляду звітності відповідно до МСА і видачі висновку про огляд фінансової звітності малого підприємства. [4,93]

2.3 Порядок проведення аудиторських перевірок малого підприємства

I. Аудиторська перевірка проводитися за формою та змістом.

Кожен документ необхідно перевірити за формою та змістом:

За формою:

Правильність використовуваної форми документа (форма бухгалтерського документа повинна бути передбачена або альбомом уніфікованих форм, або відповідати вимогам положення про бух. Обліку).
Правильність виправлень (у первинних документах (платіжки, витратно-касові ордери) щодо банківських і касових документів - не допускаються виправлення).
Правильність і наявність підписів.

За змістом:

Правильність сумових значень.

II. Зустрічна перевірка - запит у інших підприємств цих самих документів.

III. Взаємна ув'язка - одні й ті ж показники порівнюються в різних документах.

IV. Логічна перевірка - перевірка різних економічних показників і категорій на рахунках бухгалтерського обліку з метою правильного відображення на рахунках бухгалтерського обліку й у звітності.

При перевірці аудитор повинен виходити з того:

1. Чи дотримується облікова політика.

2. Повнота відображення в обліку господарських операцій саме за цей звітний період (чи всі документи та операції були відображені).

3. Дані аналітики повинні бути ув'язані з синтетичним обліком (синтетичний - детальний облік, сума синтетичних рахунків = аналітичний рахунок).

4. Ув'язка даних регістрів між собою.

5. Правильність оцінки майна.

6. Аудитор повинен ознайомитися з попереднім аудиторським висновком, а також з актами податкових та інших перевірок, переконатися, що за результатами були виправлені порушення.

Аудитор при перевірці може використовувати службу внутрішнього аудиту в тій чи іншій мірі.

Термін "обман" відноситься до навмисного дії, здійсненого окремою особою або групою осіб з числа керівництва підприємства, співробітників або третіх сторін, яке призвело до неправильного подання фінансової звітності. Наступні дії розглядаються як факти шахрайства:

- Маніпуляція, фальсифікація або зміна облікових записів або документів;

- Незаконне привласнення активів;

- Приховування або пропуск інформації про ефекти операцій клієнта в облікових записах або документах;

- Облік фінансово-господарських операцій без вказівки їх змісту;

- Неправильне застосування облікової політики.

Термін "помилка" відноситься до ненавмисних погрішностей, допущеним у фінансовій звітності, таким, як:

- Математичні помилки або описки, наявні в облікових записах або бухгалтерської інформації;

- Недогляд фактів або їх невірна інтерпретація;

- Неправильне застосування облікової політики.

Відповідальність за запобігання та виявлення фактів шахрайства і помилок протягом процесу впровадження і подальшої роботи відповідних систем бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю покладається на керівництво компанії. Ці системи знижують, але не повністю виключають можливість здійснення шахрайства і помилок. [1, стор.37]

Аудитор не несе і не може нести відповідальність за запобігання шахрайства та помилок. Та обставина, що аудит здійснюється щорічно, може тим не менше служити стримуючим фактором.

Виходячи з результатів оцінки ризику аудитор повинен розробити процедури аудиту з метою отримання обгрунтованої гарантії того, що викривлення, які є результатом шахрайства або помилки, які істотні для фінансової звітності в цілому, виявлені.

Отже, аудитор прагне отримати достатню відповідне аудиторський доказ того, що шахрайство і помилка, які можуть бути суттєвими для фінансової звітності в цілому, не мали місця або, якщо такі мали місце, то наслідки шахрайства були належним чином відображені у фінансовій звітності, а помилки виправлені . Зазвичай ймовірність виявлення помилок вище, ніж вірогідність виявлення фактів шахрайства, оскільки шахрайство, як правило, супроводжується діями, спрямованими на його приховування.

Якщо застосування аудиторських процедур, розроблених на основі оцінки ризику, вказує на можливе існування факту шахрайства або помилки, аудитор повинен розглянути їх потенційний ефект на фінансову звітність. Якщо аудитор вважає, що зазначені факти шахрайства або помилки можуть зробити істотний вплив на фінансову звітність, аудитор повинен виконати відповідні модифіковані або додаткові процедури.

Аудитор повинен повідомити керівництво про фактичні висновках як можна швидше, якщо:

(A) аудитор підозрює, що було скоєно шахрайство, навіть якщо можливі наслідки на фінансову звітність не будуть суттєвими;

(Б) шахрайство або суттєва помилка дійсно мали місце.

Аудитор повинен розглянути всі обставини при виборі відповідного представника суб'єкта, якому слід повідомити про можливі або фактичних випадках шахрайства або допущення істотної помилки. Що стосується шахрайства, аудитор оцінює ймовірність участі у його скоєнні вищих керівних осіб підприємства. У більшості випадків вчинення шахрайства буде більш правильним інформувати про цей факт особу, яка обіймає вищестояще положення в організаційній структурі підприємства, і несе відповідальність за тих працівників, підозрюваних у скоєнні шахрайства. У випадку, якщо у вчиненні шахрайства підозрюються особи, що несуть відповідальність за загальне управління діяльністю підприємства, аудитор зазвичай звертається за юридичною консультацією при визначенні процедур, які необхідно здійснити.

Якщо аудитор робить висновок, що шахрайство або помилка надали суттєві наслідки на фінансову звітність, а також не були належним чином відображені або виправлені у фінансовій звітності, він повинен висловити умовно позитивну думку або негативну думку.

Якщо аудитор стикається з протистоянням з боку малого підприємства при отриманні достатніх відповідних аудиторських доказів необхідних для того, щоб визначити чи мав місце або чи буде мати місце факт вчинення шахрайства або допущення помилки, що може істотно відбитися на фінансовій звітності, аудитору слід висловити умовно позитивний думку або відмовитися від висловлення думки щодо фінансової звітності на підставі обмеження масштабу аудиту.

Висновок

Міжнародні стандарти аудиту, встановлюють єдині вимоги щодо малих підприємств.

Міжнародними стандартами передбачено, що якщо будь-які факти, що є істотними, все ж таки були виявлені в процесі перевірки малого підприємства, то аудитор зобов'язаний згадати про них у своєму звіті.

Список використаної літератури

Панкова Міжнародні стандарти аудиту, навчальний посібник, Москва "Економіст", 2005р. - 158 с.
М.Т. Лабинцев "Стандарти аудиторської діяльності" ", Москва" Видавництво ПРІОР ", 2000р-235 с.
Кармайкл Д. та інших "Стандарти і норми аудиту". - Москва, ЮНИТИ, 2002 р.-257 с.
Мамонова І. Д., Ширинська 3. Г. І ін Аудит. - Москва: Бухгалтерський облік, 2004 р.-367 с.
Нідлз Б. І ін Міжнародні стандарти та їх принципи. Пер. з англ. / За ред. Я. В. Соколова. - М.: Фінанси і статистика, 2003 р.-540с.