Стан оборотних активів підприємства

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

Зміст:
Введення
Глава I. Стан оборотних активів підприємства
1.1 Оборотні активи та їх класифікація
1.2 Фінансова стійкість господарського суб'єкта
Глава II. Амортизація основних фондів
2.1 Поняття і методи нарахування амортизації
2.2 Амортизаційна політика підприємства та її економічне обгрунтування
Глава III. За даними бухгалтерської та фінансової звітності розрахувати показники ділової активності компанії
Висновок
Список використаної літератури
Глосарій
Додаток

Введення
Оборотні кошти підприємств знаходяться в постійному русі. Вони проходять послідовно три стадії і приймають три форми, здійснюючи повний кругообіг. На першій стадії відбувається перетворення грошової форми в матеріальну у вигляді виробничих запасів. У другій стадії ці запаси перетворюються у незавершене виробництво, а по його завершенні приймають форму готової продукції. Третя, завершальна стадія кругообігу представлена ​​реалізацією готової продукції і перетворенням оборотних коштів у грошову форму (фонд обігу).
Безперервність кругообігу коштів досягається завдяки тому, що вони, перебуваючи одночасно у всіх трьох формах, послідовно перетворюються з однієї форми в іншу.
Оборотні фонди крім грошової оцінки мають речовий зміст і є предмети праці, що споживаються в кожному виробничому циклі. Вони повністю переносять свою вартість на готовий продукт і в процесі виробництва змінюють свою натурально-речову форму або втрачають її (при споживанні електроенергії, згорянні палива та ін.)
Швидкоплинність, висока ступінь ризику господарських операцій, складність фінансового становища більшості суб'єктів господарювання призводять до необхідності постійного розвитку, вдосконалення основ фінансової діагностики. З урахуванням того, що кожен господарюючий суб'єкт представляє собою постійно розвивається багатоелементний комплекс, виникає необхідність дослідження фінансового стану, а також ступеня його стійкості.
Забезпечення фінансової стійкості будь-якої комерційної організації є найважливішим завданням її менеджменту.
Завданням аналізу фінансової стійкості є оцінка ступеня незалежності від позикових джерел фінансування.
Тема курсової роботи, безумовно, актуальна тому, що підприємства потребують оборотних виробничих фондах і у фондах обігу. Сукупність грошових коштів, вкладених в оборотні виробничі фонди і фонди обігу з метою забезпечити безперервність процесу виробництва і реалізації продукції, становить оборотні засоби (кошти в обігу).
Метою даної курсової роботи є дослідження бухгалтерського балансу та оцінка фінансової стійкості організації.
Завдання даної роботи:
· Дати характеристику оборотних активів;
· Проаналізувати фінансову стійкість господарюючого суб'єкта;
· Розглянути поняття амортизації основних засобів і методи нарахування амортизації;
· Визначити амортизаційну політику підприємства та її економічне обгрунтування;
· За даними бухгалтерської та фінансової звітності розрахувати показники ділової активності компанії.
Об'єктом вивчення в роботі є відкрите акціонерне товариство «ПМК-1».

Глава I Стан оборотних активів
1.1 Оборотні активи та їх класифікація
Оборотними активами вважається майно, яке не можна використовувати повторно в тій же формі. Це майно використовується для обслуговування поточної діяльності підприємства і «обертається» протягом одного операційного циклу тривалістю не більше одного року.
До оборотних активів належать:
»Матеріальні оборотні кошти;
»Грошові кошти;
»Короткострокові фінансові вкладення;
»Кошти в розрахунках.
До матеріальних оборотних коштів відносять сировину і матеріали, паливо, напівфабрикати, зворотні відходи виробництва (відходи, які можуть бути використані для виробництва іншої продукції або реалізовані на сторону, наприклад, металева стружка, що виникає при обробці деталей, яка може бути переплавлена ​​або здана в металобрухт ), інвентар і приладдя, що служать менше року, незавершене виробництво, тварини на вирощуванні та відгодівлі (молодняк тварин до його переведення в розряд основних засобів), витрати майбутніх періодів (здійснені витрати, дохід від яких передбачається отримати в майбутньому, наприклад, витрати на підготовку виробництва, витрати на страхування).
Грошові кошти, які прийнято відносити до оборотних активів, включають готівку в касі організації, на розрахунковому рахунку і на інших рахунках у банках.
Класифікація оборотних активів може бути побудована за такими основними ознаками.
1. За характером фінансових джерел:
· Валові оборотні активи;
· Чисті оборотні активи;
· Власні оборотні активи.
2. За видами:
· Запаси сировини, матеріалів, напівфабрикатів;
· Запаси готової продукції;
· Власні оборотні активи;
· Грошові активи;
· Інші види оборотних активів.
3. За характером участі в операційному процесі:
· Оборотні активи, що обслуговують виробничий цикл організації;
· Оборотні активи, що обслуговують фінансовий цикл організації.
4. За періодом функціонування:
· Постійна частина оборотних активів;
· Змінна частина оборотних активів.
Тепер давайте розглянемо класифікацію докладніше.
1. Класифікація оборотних активів за характером фінансових джерел формування:
· Валові оборотні активи (або оборотні кошти в цілому) - характеризують загальний їх обсяг, сформований за рахунок як власного, так і позикового капіталу. У складі звітного балансу організації вони відображаються як сума другого і третього розділів його активу;
· Чисті оборотні активи (або чистий робочий капітал) - характеризують ту частину їх обсягу, що сформована за рахунок власного і довгострокового позикового капіталу.
ЧОА = ОА - КФВ
де ЧОА - сума чистих оборотних активів організації; ОА - сума валових оборотних активів організації; КФВ - короткострокові поточні фінансові зобов'язання організації;
· Власні оборотні активи - характеризують ту їх частина, яка сформована за рахунок власного капіталу організації.
Суму власних оборотних активів організації розраховують за формулою:
СОА = ОА - ДЗК - КФВ
де СОА - сума власних оборотних активів організації; ОА - сума валових оборотних активів організації; ДЗК - довгостроковий позиковий капітал, інвестований в оборотні активи організації; КФВ - короткострокові фінансові зобов'язання організації.
Якщо організація не використовує довгостроковий позиковий капітал для фінансування оборотних коштів, то суми власних і чистих оборотних засобів збігаються.
2. Класифікація оборотних активів за видами оборотних активів:
· Запаси сировини, матеріалів і напівфабрикатів. Цей вид оборотних активів характеризує обсяг вхідних матеріальних потоків у формі запасів, що забезпечують виробничу діяльність організації;
· Запаси готової продукції. Цей вид оборотних коштів характеризує обсяг виходять матеріальних потоків у формі запасів виготовленої продукції, призначеної до реалізації. У практиці до цього виду оборотних коштів додають зазвичай обсяг незавершеного виробництва. При значному обсязі і тривалості циклу незавершеного виробництва його виділяють в процесі фінансового менеджменту в окремий вид оборотних коштів;
· Дебіторська заборгованість. Вона характеризує суму заборгованості на користь організації, представлену фінансовими зобов'язаннями юридичних і фізичних осіб за розрахунками за товари, роботи, послуги, видані аванси тощо;
· Грошові активи. На практиці до них відносять не тільки залишки грошових коштів у національній та іноземній валюті (у всіх їхніх формах), а й суму короткострокових фінансових вкладень, які розглядаються як форма інвестиційного використання тимчасово вільного залишку грошового оборотного капіталу (так званий спекулятивний залишок грошових коштів);
· Інші види оборотних активів. До них відносяться оборотні активи, не включені до складу розглянутих вище, якщо вони відображаються в загальній їх сумі (витрати майбутніх періодів тощо).
3. Класифікація оборотних активів за характером участі в операційному процесі:
· Оборотні активи, що обслуговують виробничий цикл організації (запаси сировини, матеріалів і напівфабрикатів; обсяг незавершеного виробництва; запаси готової продукції);
· Оборотні активи, що обслуговують фінансовий цикл організації (дебіторська заборгованість та ін.)
4. Класифікація оборотних активів по періоду функціонування оборотного капіталу:
· Постійна частина оборотних активів. Вона являє собою незмінну їх частина, яка не залежить від сезонних та інших коливань операційної діяльності організації і не пов'язана з формуванням запасів товарно-матеріальних цінностей сезонного зберігання, дострокового завозу та цільового призначення;
· Змінна частина оборотних активів. Вона являє собою варіюють їх частина, яка пов'язана із сезонним зростанням обсягу виробництва і реалізації продукції, необхідністю формування в окремі періоди господарської діяльності організації запасів товарно-матеріальних цінностей сезонного зберігання, дострокового завозу та цільового призначення. У складі цього виду оборотних коштів зазвичай виділяють максимальну і середню їх частини.
1.2 Фінансова стійкість господарського суб'єкта
Швидкоплинність, висока ступінь ризику господарських операцій, складність фінансового становища більшості суб'єктів господарювання призводять до необхідності постійного розвитку, вдосконалення основ фінансової діагностики. З урахуванням того, що кожен господарюючий суб'єкт представляє собою постійно розвивається багатоелементний комплекс, виникає необхідність дослідження фінансового стану, а також ступеня його стійкості.
У широкому сенсі фінансову стійкість можна трактувати, як здатність господарюючого суб'єкта функціонувати в станах, щонайменше, близьких до рівноваги (фінансово-економічна рівновага господарюючого суб'єкта) в умовах постійних зовнішніх і внутрішніх впливів. У більш вузькому сенсі фінансово-економічна стійкість господарюючого суб'єкта це таке фінансово-економічний стан організації, при якому вона не тільки є ліквідною, платоспроможною, але і має достатньо коштів для нормального функціонування.
Фінансова стійкість - одна з характеристик відповідності структури джерел фінансування у структурі активів. На відміну від платоспроможності, яка оцінює оборотні активи і короткострокові зобов'язання підприємства, фінансова стійкість визначається на основі співвідношення різних видів джерел фінансування та його відповідності складу активів.
Фінансова стійкість - це стабільність фінансового становища підприємства, що забезпечується достатньою часткою власного капіталу в складі джерел фінансування.
Процес дослідження фінансової стійкості організації включає діагностику:
· Ліквідної стійкості;
· Платіжної стійкості (при необхідності кредитоспроможною);
· Активності (фінансової, ділової тощо);
· Стійкості інвестиційної привабливості;
· Стійкості майнового стану та ін
Завданням аналізу фінансової стійкості є оцінка ступеня незалежності від позикових джерел фінансування.
Безсумнівно, бухгалтерський баланс - найважливіше джерело інформації про фінансовий стан організації за звітний період. Він дозволяє визначити склад і структуру майна організації, мобільність і оборотність оборотних коштів, стан та динаміку дебіторської та кредиторської заборгованості, кінцевих фінансовий результат (прибуток або збиток).
Призначення бухгалтерського балансу - підсумкове узагальнення інформації бухгалтерського обліку.
Узагальнюючим показником фінансової незалежності є надлишок чи недолік джерел коштів для формування запасів, що визначається у вигляді різниці величини джерел засобів і величини запасів.
Для характеристики джерел формування запасів і витрат використовується декілька показників, які відображають різні види джерел.
1. Наявність власних оборотних коштів:
ВОК = Капітал і резерви - Необоротні активи
або ВОК = (стор. 490 - стор 190)

2. Наявність власних і довгострокових позикових джерел формування запасів або функціонуючий капітал
(КФ):
КФ = [Капітал і резерви + Довгострокові пасиви] - Необоротні активи
або КФ = ([стор 490 + р. 590] - стор 190)
3. Загальна величина основних джерел формування запасів (Власні та довгострокові позикові джерела + Короткострокові кредити та позики - Необоротні активи):
ВІ = [Капітал і резерви + Довгострокові пасиви + Короткострокові кредити і позики] - Необоротні активи або ВІ = (стор. 490 + стор 590 + стор 610) - стор 190
Трьом показникам наявності джерел формування запасів відповідають три показники забезпеченості запасів джерелами формування:
1. Надлишок (+) або нестача (-) власних оборотних коштів:
+ Ф З = ВОК - Зп
або + Ф С = ряд 490 - стор. 190 - стор 210
2. Надлишок (+) або нестача (-) власних і довгострокових позикових джерел формування запасів-
± фт = КФ - Зп
або + Ф т = ряд 490 + ряд 590 - стор. 190 - стор 210
3. Надлишок (+) або нестача (-) загальної величини основних джерел для формування запасів:
± Ф = ВІ - Зп
або ± ФО = ряд 490 + р. 590 + стор 610 - стор. 190 - стор 210
Для визначення типу фінансової стійкості компанії складається таблиця відповідності показників типами фінансової стійкості.
Таблиця 1
Зведена таблиця показників за типами фінансових ситуацій
Показники
Тип фінансової ситуації
Абсолютна незалежність
Нормальна незалежність
Нестійкий стан
Кризовий стан
± Ф з = СОС-Зх
Ф з> 0
Ф ° <0
Ф з <0
Ф з <0
± Ф т = КФ - Зп
фт> про
фт> про
Ф т <0
Ф т <0
± Ф ° = ВІ-Зх
Ф °> 0
Ф °> 0
Ф °> 0
Ф ° <0
Тепер проаналізуємо фінансову звітність ВАТ «ПМК-1» за вищенаведеною методикою.
Таблиця 2
Вихідні дані для аналізу фінансової стійкості ВАТ «ПМК-1»
Показники
Розрахунок
1.01.2004
1.01.2005
Відхилення
Тис.руб.
%
Загальна величина запасів
Стор.210
15111
19975
4864
132.19
Необоротні активи
Стор.190
22001
44339
22338
201.53
Капітал і резерви
Стр.490
3152
2428
-724
77.03
Довгострокові зобов'язання
Стр.590
0
0
0
0
Короткострокові зобов'язання
Стр.610
4000
4500
500
112.5

Таблиця 3
Тип фінансової стійкості ВАТ «ПМК-1», тис.руб.
Показники
Розрахунок
1.01.2004
1.01.2005
Відхилення
Загальна величина запасів
Стор.210
15111
19975
4864
Власний оборотний капітал (СОС)
Стр.490-стр.190
-18849
-41911
-23062
Функціонуючий капітал (КФ)
(Стр.490 +590) -190
-18849
-41911
-23062
Загальна величина джерел (ВІ)
(Стр.490 +590 +610) -190
-14849
-37411
-22562
± Ф З = ВОК-Зх
-61162
- 61886
-724
± Ф т = КФ-Зх
- 33960
- 61886
-27926
± Ф о = ВІ-Зх
- 29960
- 57386
-27426
Тип фінансового стану
{0, 0, 0}
{0, 0, 0}
На підставі проведеного аналізу зазначу, що підприємство ВАТ «ПМК-1» виходячи із запропонованої методики визначення типу фінансової стійкості знаходиться на межі кризового стану.

Глава II Амортизація основних фондів
2.1 Поняття і методи нарахування амортизації
Амортизація - це метод включення по частинах вартості основних фондів (протягом терміну їх служби) у витрати на виробничу продукцію і подальше використання цих коштів для відшкодування спожитих основних засобів.
Величина амортизаційних відрахувань визначається нормами амортизації.
Норма амортизації а - встановлений розмір щорічних амортизаційних відрахувань у відсотках від вартості основних засобів на утворення амортизаційного фонду:

де А р - річні амортизаційні відрахування; До сг - середньорічна балансова вартість.
Основна функція амортизації - забезпечення відтворення, відновлення основних засобів.
Друга функція - облікова.
Крім того, амортизація виконує і стимулюючу функцію, так як передбачає найбільш повне використання основних засобів: чим довше за часом функціонує обладнання, тим більше виробляється продукції і тим швидше буде перенесена вартість основних засобів.
Амортизація по знову надійшли основних засобів нараховується з 1-го числа місяця, наступного за місяцем прийняття об'єкта до бухгалтерського обліку, а по вибулим основним засобам закінчується 1-го числа місяця, наступного за місяцем вибуття або місяцем вибуття або місяцем повного погашення вартості об'єкта. Таким чином, обороти по рахунку 01 «Основні засоби» за поточний місяць при обчисленні сум амортизації в розрахунок не беруть.
Амортизаційні нарахування не нараховують за: житловим будівлям, гуртожитках, квартирах; об'єктів зовнішнього благоустрою й інших аналогічних об'єктів лісового господарства, дорожнього господарства; спеціалізованим спорудам судноплавної обстановки і тому подібних об'єктів; продуктивної худоби, багаторічних насаджень, що не досягли експлуатаційного віку; придбаним виданням (книги , брошури і т. п.).
Значну роль у системі амортизації відіграють методи її нарахування. Вони впливають на обсяг амортизаційного фонду, на ступінь концентрації ресурсів у різні періоди функціонування основних засобів, на розміри відрахувань, що включаються до собівартості продукції.
Розрізняють такі методи:
Рівномірний метод
Це спосіб, який полягає в рівномірному нарахуванні зносу протягом строку корисного використання об'єкта. При цьому способі амортизація нараховується, виходячи з первісної вартості об'єкта і норми амортизації, обчисленої від корисного терміну використання цього об'єкта. Це найбільш простий і поширений спосіб розрахунку Недолік цього методу полягає в тому, що протягом терміну служби обладнання бувають його простої, поломка і неповне завантаження за зміну. Це призводить до того, що в реальному виробництві устаткування зношується нерівномірно за часом. Крім того, цей метод не враховує моральний знос основних засобів, який знижує вартість виготовлених машин або зменшує їх споживчу вартість за рахунок введення в експлуатацію нових, більш ефективних машин і устаткування. Це обумовлює дострокове, тобто до закінчення фізичного зносу, вибуття застарілої техніки і веде до її недоамортизації.
Нелінійні методи амортизації
Поряд з рівномірним методом нарахування амортизації існує ще кілька методів. Застосування цих методів дозволяє відшкодувати більшу частину (до 60-75%) вартості основних засобів вже у першу половину терміну їх використання. У другу половину терміну служби основних засобів величина амортизації, розрахована за нелінійним методам, зменшується. Нелінійні методи амортизації часто називають методами прискореної амортизації.
При введенні прискореної амортизації застосовується і рівномірний (лінійний) метод її обчислення, при якому затверджена в установленому порядку норма річних амортизаційних відрахувань збільшується на коефіцієнт прискорення в розмірі не вище 2.
Збільшені амортизаційні відрахування провадяться протягом нового розрахункового амортизаційного терміну їх служби до повного перенесення всієї вартості на виготовлену продукцію або надані послуги та відображаються в бухгалтерському обліку по кредиту рахунку 02 "Знос основних засобів" і дебетом рахунків витрат на виробництво в установленому порядку.
Якщо організація приймає рішення про застосування механізму прискореної амортизації активної частини виробничих основних засобів (у межах встановленого переліку високотехнологічних галузей і ефективних видів машин і обладнання), то воно має бути оформлене як елемент облікової політики.
Рішення про застосування механізму прискореної амортизації в місячний термін доводяться організаціями до відповідних податкових органів.
Амортизаційні відрахування, нараховані прискореним методом, використовуються організаціями виключно за цільовим призначенням. У разі їх нецільового використання додаткова сума амортизації, відповідна розрахунку по прискореному методу, включається в базу оподаткування і підлягає оподаткуванню відповідно до чинного законодавства.
При вирішенні питання про запровадження прискореної амортизації або застосуванні понижуючих коефіцієнтів знос слід мати на увазі, що нарахована сума зносу впливає на величину собівартості продукції, на прибуток та на суму пільг з податку на прибуток по капітальних вкладеннях.
Розглянемо кілька методів нарахування прискореної амортизації.
Лінійний метод амортизації
Норма амортизаційних відрахувань збільшується для скорочення терміну амортизації. Підвищена щомісячна норма застосовується для рівномірного розрахунку суми амортизаційних відрахувань за кожний місяць до повного накопичення зносу, рівного вартості, яка амортизується об'єкта або до скасування підвищеної норми амортизації. Недолік методу в равновеликости суми відрахувань на початку і в кінці амортизується періоду, а також у тому, що період експлуатації об'єкта перевищують його амортизаційний період. Природно припустити, що в початковий період експлуатації машин і устаткування їх віддача набагато вище, що повинно враховуватися в методиці прискореної амортизації.
Метод зменшуваного залишку
Це спосіб, при якому нарахування амортизації проводиться виходячи із залишкової вартості об'єкта основних засобів, що приймається на початок кожного звітного періоду, норми амортизації, обчисленої при постановці на облік об'єкта основних засобів, виходячи з терміну його корисного використання. Застосування цього способу не дозволяє нарахувати повну амортизацію у встановлений термін, тому можливо застосовувати коефіцієнт прискорення. Коефіцієнт прискорення застосовується по переліку високотехнологічних галузей і ефективних видів машин і устаткування, що встановлюється федеральними органами виконавчої влади.
Норма амортизаційних відрахувань збільшується у два або більше разів і застосовується для розрахунку річної суми амортизаційних відрахувань. У кожному наступному році амортизується вартість об'єкта зменшується на суму накопичених амортизаційних відрахувань. Річна сума амортизаційних відрахувань встановлюється множенням підвищеної норми амортизації на вартість, яка амортизується об'єкта, обчислену для даного року. Щомісячні амортизаційні відрахування визначаються шляхом розподілу їх річної суми на 12.
Метод дігрессівной норми амортизації
Встановлюється підвищена норма амортизації для розрахунку суми амортизаційних відрахувань першого року, яка послідовно знижується в кожному наступному році за обраним правилом зниження. Місячна норма амортизаційних відрахувань визначається як одна дванадцята річної норми, в кожному році окремо.
Метод підсумовування чисел
Норма амортизації в кожному році визначається як частка в вартості, яка амортизується, що залишається до кінця терміну амортизації. Частка визначається діленням кількості повних років, що залишилися до закінчення амортизаційних відрахувань на суму річних чисел, складових термін амортизації. Щомісячна норма амортизації відрахувань в кожному році визначається шляхом ділення річної норми на 12.
Метод списання вартості пропорційно обсягу продукції, робіт
При цьому способі щорічна сума амортизації визначається шляхом множення відсотка, обчисленого при постановці на облік даного об'єкта як відношення його первісної вартості до передбачуваного обсягу випуску продукції (робіт) за строк його корисного використання, на фактично виконаний обсяг робіт або продукції за даний звітний період.
Нарахування амортизації за неповний період
Розглядаючи методи нарахування амортизації, ми до цих пір припускали, що об'єкт набувається на початку року, і як витрати враховуються повні амортизаційні відрахування за рік. Проте об'єкти основних засобів звичайно купуються протягом усього року, отже, треба сформулювати правила для визначення величини амортизаційних відрахувань у подібних ситуаціях. Нижче наводяться найбільш часто використовувані варіанти:
Нарахування амортизації по повному найближчого місяця. По придбаному 15 числа будь-якого місяця або раніше об'єкту амортизації нараховується повністю за цей місяць. По об'єкту, придбаному пізніше 15 числа будь-якого місяць, амортизація за цей місяць не нараховується.
Нарахування амортизації по повному найближчого року. По придбаному в першій половині фінансового року об'єкту основних засобів нараховується повна сума річної амортизації. Якщо ж об'єкт був придбаний в другій половин року, то за цей рік амортизація по ньому не нараховується. У разі реалізації об'єкта в другій половині фінансового року амортизація по ньому нараховується повністю за рік. Навпаки, якщо об'єкт був реалізований в першій половині року, то амортизація по ньому не нараховується.
Згідно Облікової політики ВАТ «ПМК-1» (додаток 2) на 2004 рік передбачено наступне:
1. Амортизація всіх основних засобів у бухгалтерському обліку здійснюється лінійним способом.
2. Об'єкти основних засобів вартістю не більше 10000 рублів за одиницю, а також придбані книги, брошури і т.п. видання списуються на витрати на виробництво у міру відпуску їх у виробництво.
3. Амортизаційні відрахування по об'єкту основних засобів починаються з першого числа місяця, наступного за місяцем прийняття цього об'єкта до бухгалтерського обліку, і нараховуються до повного погашення вартості цього об'єкта або списання цього об'єкта з бухгалтерського обліку.
4. З метою бухгалтерського обліку не нараховується амортизація по об'єктах житлового фонду, об'єктів зовнішнього благоустрою й інших аналогічних об'єктів. Сума зносу по подібних об'єктів враховується на позабалансовому рахунку 010 «Знос основних засобів».
2.2 Амортизаційна політика підприємства та її економічне обгрунтування
Амортизаційна політика підприємства може розглядатися з різних позицій. З точки зору бухгалтерського обліку, амортизаційна політика - це частина облікової політики підприємства, відображає прийняття підприємством однієї з декількох дозволених альтернатив відносно основних засобів. Вибір здійснюється з метою найбільш ефективно формувати джерела фінансування (відтворення) основних засобів, контролювати їх оновлення, сприяти підтримці обсягу та ефективності інвестицій підприємства. Прийнята на підприємстві амортизаційна політика істотно впливає на фінансовий результат діяльності підприємства. Так як основні засоби беруть участь у діяльності підприємства, їх амортизація позначається на результатах цієї діяльності. Нарахована амортизація через ряд бухгалтерських записів відноситься на зменшення фінансового результату. У зв'язку з цим, вибір методу амортизації впливає на величину фінансового результату (тим сильніше, чим вище частка амортизації в загальній масі витрат і витрат). У свою чергу, на щорічній величині амортизаційних відрахувань позначається вибраний метод амортизації.
Застосування того чи іншого методу нарахування амортизаційних відрахувань вимагає економічного обгрунтування. Вибрані способи нарахування амортизаційних відрахувань за відповідними групами об'єктів основних засобів повинні
· Сприяти реалізації економічної та науково-технічної стратегії підприємства;
· Мінімізувати базу оподаткування з податку на прибуток, податку на майно підприємства;
· Бути простими, а витрати на облік мінімальними.
Основним чинником є ​​економічна стратегія підприємства. У рамках цієї стратегії може реалізовуватися вибір способів амортизації відповідно до прийнятих керівництвом підприємства цілями при визначенні прибутку. Їх можна підрозділити на три групи:
1. Досягнення максимальної величини чистого прибутку плюс амортизація.
Сукупність власних джерел для відтворення основних засобів в цьому випадку буде максимальною. Даний вибір виходить з передумови, що амортизація представляє собою джерело формування активу балансу, нарівні з іншими власними коштами підприємства, і може бути використана на відповідні цілі.
У цьому випадку розглянемо поліпшення даного показника можливе шляхом поліпшення показників у формулі: Пч = Пв - А, де Пв - валовий прибуток без урахування впливу амортизації, А - амортизація.
Збільшення амортизації зменшує фінансовий результат, і вираз Пч - А не змінювалося б, якби величина амортизаційних відрахувань не позначалася на оподаткуванні підприємства.
2. Досягнення максимальної величини прибутку
Підхід передбачає мінімізацію амортизаційних відрахувань в бухгалтерському обліку (що скорочує витрати, поліпшує фінансові показники підприємства). До недоліків відносяться підвищений податок на майно, недостатньо об'єктивна картина майнового стану підприємства, відсутність можливості своєчасного відтворення основних засобів за рахунок амортизаційних відрахувань, тому що їх величина буде недостатня.
Застосування подібного підходу практикується для створення сприятливого картини про діяльність підприємства для зовнішніх користувачів (високий прибуток, великий запас майна і власних коштів).
Підхід характеризується застосуванням всіх доступних можливостей зниження величини амортизації: збільшення строків корисного використання основних засобів, використання понижуючих коефіцієнтів.
Досягнення максимальної величини прибутку в рамках амортизаційної політики доцільно лише у випадку неодмінного використання прибутку на заміну основних засобів. В іншому випадку до моменту необхідної заміни, враховуючи недостатність нарахованої амортизації, за умови розподілі прибутку, зробити заміну за рахунок коштів нарахованої амортизації буде неможливо.
3. Досягнення мінімальної величини прибутку і найбільшою - амортизації
Даний підхід покликаний збільшувати амортизаційні відрахування і зменшити прибуток, що підлягає розподілу в цілях підтримки збереження фізичного капіталу підприємства. Може застосовуватися, за наявності очікувань керівництва, що засновники будуть розподіляти чистий прибуток, не беручи до уваги потреби підприємства по заміні основних засобів. При цьому керівництво встановлює мінімальні строки використання основних засобів, використовує підвищувальні коефіцієнти, метод суми чисел років для збільшення величини амортизації. При такому підході погіршуються поточні економічні показники діяльності підприємства, однак, підхід дозволяє залишити кошти в обігу підприємства, що при належних рішеннях керівництва є позитивним моментом.

Глава III. За даними бухгалтерської та фінансової звітності розрахувати показники ділової активності компанії
Ділова активність є комплексною і динамічною характеристикою підприємницької діяльності та ефективності використання ресурсів.
Ділова активність - економічна діяльність, конкретизований-ва у вигляді виробництва того чи іншого товару або надання конкретної форми послуг.
Рівні ділової активності конкретної організації відображають етапи її життєдіяльності (зародження, розвиток, підйом, спад, криза, депресія) і показують ступінь адаптації до швидкозмінних ринкових умов, якість управління.
Аналіз ділової активності полягає в дослідженні рівнів і динаміки різноманітних фінансових коефіцієнтів - показників оборотності. Вони дуже важливі для організації.
По-перше, від швидкості обороту коштів залежить розмір річного обороту.
По-друге, з розмірами обороту, а, отже, і з оборотністю пов'язана відносна величина умовно-постійних витрат: чим швидше оборот, тим менше на кожен оберт доводиться витрат.
По-третє, прискорення обороту на тій або іншій стадії кругообігу засобів тягне за собою прискорення обороту і на інших стадіях.
Фінансове становище організації, її платоспроможність залежить від того, наскільки швидко кошти, вкладені в активи, перетворюються в реальні гроші.

Таблиця 4 Коефіцієнти ділової активності

Коефіцієнт оборотності оборотних (мобільних) активів характеризує швидкість обороту всіх оборотних активів господарюючого суб'єкта. Зростання даного показника характеризується позитивно, тому що спостерігається зростання числа оборотів запасів господарюючого суб'єкта.
Коефіцієнт оборотності матеріальних оборотних активів визначається як відношення виручки від реалізації до середньої величини запасів за балансом. Цей показник характеризує число оборотів запасів за аналізований період. Збільшення цього показника свідчить про відносне зменшення виробничих запасів і можливе збільшення виробничої та іншої діяльності.
Коефіцієнт оборотності власного капіталу показує швидкість обороту власного капіталу, що для акціонерних приватних організацій і фірм означає активність коштів власного капіталу. Зростання даного показника свідчить про підвищення рівня продажів. Підвищення рівня продажів в значній мірі забезпечується кредитами, а, отже, знижує частку власника в загальному капіталі господарюючого суб'єкта.

Висновок
Оборотні кошти підприємств знаходяться в постійному русі. Вони проходять послідовно три стадії і приймають три форми, здійснюючи повний кругообіг. На першій стадії відбувається перетворення грошової форми в матеріальну у вигляді виробничих запасів. У другій стадії ці запаси перетворюються у незавершене виробництво, а по його завершенні приймають форму готової продукції. Третя, завершальна стадія кругообігу представлена ​​реалізацією готової продукції і перетворенням оборотних коштів у грошову форму (фонд обігу).
До оборотних активів належать:
»Матеріальні оборотні кошти;
»Грошові кошти;
»Короткострокові фінансові вкладення;
»Кошти в розрахунках.
Класифікація оборотних активів може бути побудована за такими основними ознаками.
1. За характером фінансових джерел:
· Валові оборотні активи;
· Чисті оборотні активи;
· Власні оборотні активи.
2. За видами:
· Запаси сировини, матеріалів, напівфабрикатів;
· Запаси готової продукції;
· Власні оборотні активи;
· Грошові активи;
· Інші види оборотних активів.
3. За характером участі в операційному процесі:
· Оборотні активи, що обслуговують виробничий цикл організації;
· Оборотні активи, що обслуговують фінансовий цикл організації.
4. За періодом функціонування:
· Постійна частина оборотних активів;
· Змінна частина оборотних активів.
З урахуванням того, що кожен господарюючий суб'єкт представляє собою постійно розвивається багатоелементний комплекс, виникає необхідність дослідження фінансового стану, а також ступеня його стійкості.
Фінансова стійкість - це стабільність фінансового становища підприємства, що забезпечується достатньою часткою власного капіталу в складі джерел фінансування.
Процес дослідження фінансової стійкості організації включає діагностику:
· Ліквідної стійкості;
· Платіжної стійкості (при необхідності кредитоспроможною);
· Активності (фінансової, ділової тощо);
· Стійкості інвестиційної привабливості;
· Стійкості майнового стану та ін
Для характеристики джерел формування запасів і витрат використовується декілька показників, які відображають різні види джерел.
1. Наявність власних оборотних коштів;
2. Наявність власних і довгострокових позикових джерел формування запасів або функціонуючий капітал;
3. Загальна величина основних джерел формування запасів.
Амортизація - це метод включення по частинах вартості основних фондів у витрати на виробничу продукцію і подальше використання цих коштів для відшкодування спожитих основних засобів.
Величина амортизаційних відрахувань визначається нормами амортизації.
Норма амортизації а - встановлений розмір щорічних амортизаційних відрахувань у відсотках від вартості основних засобів на утворення амортизаційного фонду:
Основна функція амортизації - забезпечення відтворення, відновлення основних засобів.
Друга функція - облікова.
Крім того, амортизація виконує і стимулюючу функцію, так як передбачає найбільш повне використання основних засобів.
Розрізняють такі методи амортизації:
1. Рівномірний метод;
2. Нелінійні методи амортизації;
3. Лінійний метод амортизації;
4. Метод зменшуваного залишку;
5. Метод дігрессівной норми амортизації;
6. Метод підсумовування чисел;
7. Метод списання вартості пропорційно обсягу продукції;
8. Нарахування амортизації за неповний період.
Фінансове становище організації, її платоспроможність залежить від того, наскільки швидко кошти, вкладені в активи, перетворюються в реальні гроші.
Якщо характеризувати показники ділової активності ВАТ «ПМК-1» в сукупності, результати аналізу будуть такі: спостерігається зростання числа оборотів запасів господарюючого суб'єкта; щодо зменшилися виробничі запаси і можливе збільшення виробничої та іншої діяльності; відбулося підвищення рівня продажів, що, значною мірою, забезпечується кредитами, а, отже, знижує частку власника в загальному капіталі господарюючого суб'єкта.

Список використовуваної літератури:
1. Вахрушина Н. В. Як управляти оборотними активами. / / Фінансовий директор. М.: 2005.
2. Давидова Л. В., Ільмінского С. А. Політика управління оборотним капіталом як частина загальної фінансової стратегії підприємства. / / Фінанси і кредит. М.: 2006.
3. Джалал Т. К. Нормування оборотних активів. / / Економічний аналіз. 2005.
4. Кислов Д. Як читати баланс. М.: 2005.
5. Шаранова Н. К. Як унормувати оборотні активи компанії. / / Фінансовий директор. 2007.
6. Шевченко М.С., Черних А.Ю., Тиньков С.А., Кузьбожев Е.Н. Управління витратами, оборотними коштами та виробничими запасами. Навчально-методичний посібник / / ВД ФБК-ПРЕС. М: 2007.
7. Шестерікова Є. М. Впровадження системи управління запасами в компанії. / / Фінансовий директор. 2006.

Глосарій
Оборотні активи - грошові кошти, а також ті види активів, які будуть обернені в гроші, продані або спожиті не пізніше, ніж через рік: легко реалізовані цінні папери, рахунки дебіторів, товарно-матеріальні запаси, витрати майбутніх періодів. Оборотні активи можуть включати або не включати в себе готівку і її еквіваленти, по вибору компанії.
Фінансова стійкість підприємства - характеристика рівня ризику діяльності підприємства з точки зору збалансованості або перевищення доходів над витратами.
Фінансовий менеджмент - формування і регулювання всіх фінансових процесів на підприємстві, включаючи інвестиції. Фінансовий менеджмент охоплює стадії планування, прийняття рішень, вироблення розпоряджень і контроль.
Стратегічний фінансовий менеджмент охоплює довгострокове управління інвестиціями і структурою капіталу.
Оперативний фінансовий менеджмент ставиться до забезпечення ліквідності.
Ліквідність - легкість реалізації, продажі, перетворення матеріальних чи інших цінностей у кошти для покриття поточних фінансових зобов'язань.
Ліквідність - здатність перетворюватися активів в гроші швидко та легко, зберігаючи фіксованого свою номінальну вартість.
Платоспроможність - фінансове становище підприємства або особи, що дозволяє йому своєчасно виконувати свої грошові зобов'язання.
Недоамортизація - залишкова вартість, яка не може бути відшкодована з-за передчасного фізичного вибуття основних фондів. В умовах значущості інфляції недоамортизація виникає також через несвоєчасну або не на належному рівні переоцінки фондів з урахуванням різкого зміни їх ринкової вартості.
Ділова активність - економічна діяльність, конкретизований-ва у вигляді виробництва того чи іншого товару або надання конкретної форми послуг. Покладена в основу міжнародної стандартної класифікації галузей господарства, економічних.
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Міжнародні відносини та світова економіка | Курсова
112.7кб. | скачати


Схожі роботи:
Облік оборотних активів підприємства
Джерела формування оборотних активів підприємства
Аналіз оборотності оборотних активів підприємства як один з ел
Аналіз оборотності оборотних активів підприємства як один з елементів аналізу платоспроможності
Нормування оборотних засобів та їх вплив на фінансовий стан підприємства
Аналіз оборотних активів
Організація обліку оборотних активів
Ефективність використання оборотних активів
Фінансовий аналіз ефективності оборотних активів
© Усі права захищені
написати до нас