БІЛОРУСЬКИЙ ГОСУДАРСТЕННИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІНФОРМАТИКИ І РАДІОЕЛЕКРОНІКІ
Кафедра менеджменту
РЕФЕРАТ
на тему:
«СПЕЦИФІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПЛАНУВАННЯ РОБОТИ ЦЕХІВ І ДІЛЯНОК»
МІНСЬК, 2008
ЗМІСТ
1. Загальна характеристика планування роботи цехів і дільниць.
2. Планування виробничих програм цехів.
3. Планування виробничих програм цехів.
4. Планування роботи дільниць.
1. Загальна характеристика планування роботи цехів і ділянок
У попередніх темах були розглянуті зміст і методика планування роботи підприємства в цілому. Нижче буде розглянуто зміст і планування роботи його структурних підрозділів. Оскільки в методичному плані розрахунок багатьох показників планів за рівнями управління аналогічний, основна увага буде приділятися специфічним особливостям планування роботи структурних підрозділів.
При розгляді питання про планування роботи цехів і дільниць необхідно мати на увазі, по-перше, їх місце і роль у виробничому процесі. Тобто відповідно до конкретних умов кількість, склад, зміст планових показників роботи цеху, дільниці, може змінюватися в залежності від специфіки підприємства, його виробничої структури, прийнятої практики планування. По-друге, планування як функція управління реалізується тут (стосовно до цехів і дільниць) у рамках організації внутрішньовиробничого госпрозрахунку. Тому стосовно до цехів прийнято виділяти затверджувані, розрахункові та оціночні показники. Оскільки наш курс присвячений плануванню, ми будемо розглядати дві перші групи показників (затверджуються і розрахункові).
Цехи (як основні, так і допоміжні) не є самостійними суб'єктами господарювання, тому їх плани набагато вже бізнес-планів роботи підприємства. До цехів немає необхідності доведення показників з маркетингу, реклами, реалізації продукції, матеріально-технічного забезпечення, прибутку, фінансів. Плани по цих напрямках складаються для підприємства в цілому, а їх виконання контролюється відповідними функціональними службами підприємства.
Плани роботи цехів розробляються ПЕО за участю відповідних служб цехів, затверджуються директором підприємства і доводяться до цехів: річні - за 30 днів до початку планованого року, а квартальні, з помісячною розбивкою - за 10 днів до початку планованого кварталу.
До числа Доводимо (затверджуються) показників для цехів відносяться:
номенклатура;
обсяг випуску продукції в натуральному та вартісному вираженні, а іноді й у нормо-годинах;
чисельність працюючих;
продуктивність праці;
фонд заробітної плати;
собівартість виробленої продукції (або витрати на виробництво продукції);
витрати на одиницю або тис. р. планованої продукції.
При плануванні собівартості одиниці продукції (або на тис. р. Планованої продукції) і всього обсягу планованої продукції виділяють наступні елементи:
сировину і матеріали,
покупні та комплектуючі вироби і напівфабрикати,
поворотні відходи,
паливо і енергія на технологічні цілі,
основну заробітну плату виробничих робітників,
додаткову заробітну плату виробничих робітників,
витрати по утриманню та експлуатації машин і устаткування,
витрати по організації, обслуговування і управління виробництвом і т. і.
Інші показники є розрахунковими. До них відносяться:
чисельність працюючих за категоріями,
фонд оплати праці за категоріями,
середня заробітна плата за категоріями і в цілому,
кошторис витрат з утримання та експлуатації машин і устаткування,
кошторис витрат по організації, обслуговування і управління виробництвом.
Всі доводяться до цехів показники повинні бути взаємопов'язані. Вони є обов'язковими для виконання і використовуються в подальшому для оцінки роботи цехів.
Розрахункові показники розробляються самими госпрозрахунковими підрозділами.
Розподіл випуску продукції по окремих цехах здійснюється відповідно їх спеціалізації. Об'єктами планування при цьому можуть бути деталі, комплекти деталей або обсяг робіт на замовлення. З цієї точки зору виділяють три системи планування: подетально, комплектні і позамовного.
При подетальної системі планування виробничі програми цехам встановлюються у вигляді конкретної номенклатури деталей, які повинні бути виготовлені у цеху в плановому періоді.
При комплектних системах планування виробничі програми цехам встановлюються у вигляді комплектів деталей, що виготовляються в цехах без розшифровки які конкретно деталі входять до комплекту. Розрізняють такі види комплектних систем: комплектно-вузлову, комплектно-групову, машино-комплектну та умовно-комплектну.
При комплектно-вузловий системі планування за планово-облікову одиницю приймається конструктивний вузол. Тобто в комплект включаються всі деталі, що виготовляються в цеху для певного вузла незалежно від їх трудомісткості, строків подачі на складання вироби, календарно-планових нормативів і т.д.
При комплектно-груповий (іноді її називають комплектно-циклової) системі планування планово-обліковою одиницею формування комплектів служать календарно-планові нормативи. Тобто циклової комплект - це набір конкретних деталей різних конструктивних вузлів у тому числі і різних виробів, які мають однакову чергу подачі на складання і однакові ритм, тривалість циклу, міжцехові маршрути.
При машино-комплектної системі планування планово-обліковою одиницею формування комплекту є сам виріб (машина), а точніше повний набір заготовок, деталей, вузлів, вироблених в цеху і використовуються для виготовлення конкретного виробу (машини).
При умовно-комплектної системі планово-обліковою одиницею формування комплекту є умовне виріб. Воно формується таким чином: один з видів продукції, що має найбільшу питому вагу у випуску продукції, приймається як базовий, а вся інша продукція (в пропорціях, передбачених програмою) додається до цього виробу.
При позамовному системі планування планово-обліковою одиницею є замовлення. Тобто виробнича програма цеху - це сума обсягів робіт, необхідних для виконання певного замовлення в плановому періоді.
Кожна з цих систем має ефективну область застосування. Подетальна система застосовується переважно в масовому виробництві, комплектні системи - в серійному виробництві, позамовної система - в одиничному виробництві.
При встановленні кількісних параметрів виробничих програм основних цехів необхідно, по-перше, забезпечити випуск підприємством продукції, передбаченої планом виробництва і, по-друге, підтримувати величину заділів в цехах і між цехами на нормативному рівні бо в противному випадку будуть виникати простої суміжних ділянок і цехів . Це забезпечується застосуванням особливої технології розрахунку виробничих програм цехів при якій будь-яке недовиконання (перевиконання) плану по випуску продукції цехом автоматично включається (виключається) до плану виробництва на наступний період. У практиці застосовуються два методи розробки виробничих програм основних цехів:
- Метод з використанням нормативів заділів або так званий «ланцюгової метод»;
- Метод з використанням нормативів випереджень.
При застосуванні будь-якого з них вихідною точкою розрахунку є випуск підприємством готової продукції або програма випуску складального цеху (
При застосуванні методу з використанням нормативів заділів порядок розрахунку наступний. Програма випускає цеху (
де:
Програма випуску цеху постачає вузли і деталі (
де
У цілому розрахунки програм запуску і випуску у формалізованому вигляді без відносно до конкретних видів цехів можна записати в наступному вигляді:
де
Оскільки при такому методі розрахунок виробничих програм повинен виконуватися по ланцюжку від складального цеху до заготівельних і випадання розрахунків за якимось структурному підрозділу неприпустимо, цей метод отримав назву «ланцюгової метод». Застосовується переважно в масовому виробництві.
Метод з використанням нормативів випереджень застосовується в серійному та одиничному виробництві. При його застосуванні, так само як і при ланцюговому методі, ставиться мета забезпечити випуск, передбаченої планом продукції і підтримати на рівні нормативну величину заділів в цехах і між цехами. У загальному вигляді програми випуску будь-якого цеху розраховуються наступним чином:
де
Кілька слів про випередження запуску (
Обсяг виробничої програми по цеху при використанні нормативів випереджень, визначається як різниця між номером випуску комплекту (замовлення) наступного (або запланованого) та попереднього місяця. При цьому методі планування всяке недовиконання чи перевиконання виробничої програми автоматично відіб'ється в плані цеху чергового періоду. Крім того немає необхідності послідовного розрахунку програм по всіх цехах. Кожен цех, знаючи нормативні величини випередження та планові завдання по випуску готових виробів, може незалежно від інших цехів розрахувати свою виробничу програму.
Програми для допоміжних і обслуговуючих цехів підприємства розробляються на основі виробничих програм основних цехів з урахуванням їх безперебійного функціонування, тобто постачання їх інструментом, енергією, транспортом і т.д. Виробничі програми для допоміжних цехів розробляються відділами та службами заводоуправління:
· Для ремонтних цехів - відділом головного механіка (ОГМ);
· Для енергетичних цехів - відділом головного енергетика (ОГЕ);
· Для інструментальних цехів - відділом головного технолога (ВГТ) або інструментальним відділом (ІНО) і т.д.
Узагальнені параметри програм попередньо узгоджуються з ПЕО, а конкретний зміст затверджується головним інженером або директором підприємства.
Вихідними даними складання виробничої програми ремонтних цехів (або цеху) є річні плани планово-попереджувального ремонту (ППР), модернізації устаткування, виготовлення нестандартного устаткування і пристосувань для механізації та автоматизації виробництва, а також для інших організаційно-технічних заходів, реалізація яких покладається на ці цехи.
Виробнича програма для інструментальних цехів розробляється на основі потреби в інструменті, що випускається власними силами. У виробниче завдання інструментальному цеху можуть включатися ремонт і відновлення інструменту, а при централізованій заточенню інструменту - і даний вид робіт.
При визначенні виробничої програми енергетичних цехів розраховується потреба в енергії на виробничі цілі, на опалення, освітлення та побутові потреби (столові, душі), а також для обслуговування різних господарств (ЖКГ, клубів і т.д.). Розрахунок потреби здійснюється на основі норм витрати енергії з урахуванням сезонності витрати деяких її видів (пар для опалення, електроенергія для освітлення і т.д.).
Виробниче завдання транспортному цеху визначається на основі розрахунку обсягу робіт за видами виконуваних операцій, тобто перевезення різних вантажів залізничними вагонами, автомобілями, автокари, а також з урахуванням планованих вантажно-розвантажувальних робіт. Одиницями вимірювання служать тонна-км, тонни, м3. Заявки на ці роботи надходять від цехів і складів.
Далі натуральні показники виробничих програм цехів переводяться в вартісні або ж трудові, для цього використовуються внутрішньозаводські ціни, норми часу.
Планова чисельність визначається:
- Основних виробничих робітників, виходячи з трудомісткості виробничої програми на початок планованого року, планованого зниження трудомісткості виготовляються деталей (вузлів, комплектів), корисного фонду робочого часу одного робітника і середнього коефіцієнта виконання норм або ж на основі відповідних розрахунків по робочих місцях;
- Допоміжних робітників - на основі затвердженого для цеху ліміту чисельності, обгрунтованого відповідними розрахунками;
- Службовців - згідно із затвердженим штатним розкладом.
Продуктивність праці визначається як відношення обсягу випуску продукції до планової чисельності працюючих цеху. Іноді здійснюється розрахунок цього показника по відношенню до чисельності основних виробничих робітників. При плануванні фонду заробітної плати розраховуються пряма, основна та додаткова заробітна плата. Розрахунки виконуються за категоріями працюючих.
В основу визначення собівартості виробленої продукції цехів приймаються нормативи матеріальних і трудових витрат на кожну одиницю продукції, що випускається, що діють на початок року; їх плановане зниження протягом року; кошторису витрат з утримання та експлуатації машин та обладнання; кошторису витрат з організації, обслуговування і управління виробництвом .
Собівартість одиниці або тис.р. планованої продукції розраховується за всіма зазначеними вище елементів витрат.
Плани роботи цехів в свою чергу повинні бути диференційовані і доведені до дільниць. У методичному аспекті планування показників роботи дільниць аналогічно плануванню роботи цехів. Тут також повинна бути забезпечена взаємна ув'язка показників плану цеху і планів ділянки.
Перелік планованих показників повинен враховувати специфіку ділянки і, що дуже важливо, можливості обліку. Зазвичай план ділянки містить наступні показники:
· Номенклатуру;
· Обсяг випуску продукції в натуральному та вартісному вимірі або нормо-годинах;
· Чисельність, фонд заробітної плати, середню заробітну плату;
· Показники по продуктивності праці (зазвичай це вироблення);
· Окремі елементи собівартості продукції в тій частині, яка безпосередньо залежить від діяльності ділянки і може бути точно врахована.
Одиницею виміру виробничої програми ділянки може бути виріб, якщо ділянка виробляє збірку і випуск готової продукції. В обробних цехах залежно від типу виробництва, одиницею виміру виробничої програми можуть бути деталь, комплект деталей, складальна одиниця.
Виробнича програма видається ділянкам у вигляді місячних планів-графіків здачі деталей і вузлів. Плани-графіки повинні бути строго пов'язані з планом виробництва цеху і складені з урахуванням повного завантаження робітників і обладнання, а також ритмічної подачі деталей іншим ділянкам або цехах.
Показники по праці та заробітної плати розраховуються виходячи з плану виробництва по ділянці, діючих норм і нормативів з праці, календарного графіка перегляду норм на виготовлення деталей і вузлів, корисного фонду робочого часу одного робітника і середнього коефіцієнта виконання норм.
В якості елементів собівартості до ділянок можуть доводитися витрата основних і деяких допоміжних матеріалів, витрати на комплектуючі вироби і напівфабрикати, основна заробітна плата виробничих робітників, заробітна плата службовців, знос малоцінного і швидко зношуються інструменти та ін У будь-якому випадку розрахунок витрат здійснюється виходячи з програми випуску продукції, що діють на початок року норм і нормативів з урахуванням їх планованого зниження в результаті впровадження запланованих організаційно-технічних заходів.
Аналогічно ділянкам, з метою впровадження госпрозрахунку, може здійснюватися планування роботи бригади. Принципи організації та методика розрахунку показників для бригад аналогічні ділянкам.
У висновку слід зазначити, що доводяться до дільниць, бригад показники використовуються в подальшому для оцінки роботи останніх і організація на цій основі преміювання їх працівників. Таким чином, хороша організація внутрішньозаводського планування є найважливішою умовою ефективності внутрішньозаводського госпрозрахунку, а отже і, при інших рівних умовах, ефективної роботи підприємства.
ЛІТЕРАТУРА
1. Бухалков М.І. Внутрішньофірмове планування: Підручник. - М.: ИНФРА-М, 2005.
2. Ільїн А.І. Планування на підприємстві. Підручник. - Мн.: Нове знання, 2004.
3. Методичні рекомендації з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) на промислових підприємствах Міністерства промисловості. - Мн.: РУП "Промпечать", 2004.
Кафедра менеджменту
РЕФЕРАТ
на тему:
«СПЕЦИФІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПЛАНУВАННЯ РОБОТИ ЦЕХІВ І ДІЛЯНОК»
МІНСЬК, 2008
ЗМІСТ
1. Загальна характеристика планування роботи цехів і дільниць.
2. Планування виробничих програм цехів.
3. Планування виробничих програм цехів.
4. Планування роботи дільниць.
1. Загальна характеристика планування роботи цехів і ділянок
У попередніх темах були розглянуті зміст і методика планування роботи підприємства в цілому. Нижче буде розглянуто зміст і планування роботи його структурних підрозділів. Оскільки в методичному плані розрахунок багатьох показників планів за рівнями управління аналогічний, основна увага буде приділятися специфічним особливостям планування роботи структурних підрозділів.
При розгляді питання про планування роботи цехів і дільниць необхідно мати на увазі, по-перше, їх місце і роль у виробничому процесі. Тобто відповідно до конкретних умов кількість, склад, зміст планових показників роботи цеху, дільниці, може змінюватися в залежності від специфіки підприємства, його виробничої структури, прийнятої практики планування. По-друге, планування як функція управління реалізується тут (стосовно до цехів і дільниць) у рамках організації внутрішньовиробничого госпрозрахунку. Тому стосовно до цехів прийнято виділяти затверджувані, розрахункові та оціночні показники. Оскільки наш курс присвячений плануванню, ми будемо розглядати дві перші групи показників (затверджуються і розрахункові).
Цехи (як основні, так і допоміжні) не є самостійними суб'єктами господарювання, тому їх плани набагато вже бізнес-планів роботи підприємства. До цехів немає необхідності доведення показників з маркетингу, реклами, реалізації продукції, матеріально-технічного забезпечення, прибутку, фінансів. Плани по цих напрямках складаються для підприємства в цілому, а їх виконання контролюється відповідними функціональними службами підприємства.
Плани роботи цехів розробляються ПЕО за участю відповідних служб цехів, затверджуються директором підприємства і доводяться до цехів: річні - за 30 днів до початку планованого року, а квартальні, з помісячною розбивкою - за 10 днів до початку планованого кварталу.
До числа Доводимо (затверджуються) показників для цехів відносяться:
номенклатура;
обсяг випуску продукції в натуральному та вартісному вираженні, а іноді й у нормо-годинах;
чисельність працюючих;
продуктивність праці;
фонд заробітної плати;
собівартість виробленої продукції (або витрати на виробництво продукції);
витрати на одиницю або тис. р. планованої продукції.
При плануванні собівартості одиниці продукції (або на тис. р. Планованої продукції) і всього обсягу планованої продукції виділяють наступні елементи:
сировину і матеріали,
покупні та комплектуючі вироби і напівфабрикати,
поворотні відходи,
паливо і енергія на технологічні цілі,
основну заробітну плату виробничих робітників,
додаткову заробітну плату виробничих робітників,
витрати по утриманню та експлуатації машин і устаткування,
витрати по організації, обслуговування і управління виробництвом і т. і.
Інші показники є розрахунковими. До них відносяться:
чисельність працюючих за категоріями,
фонд оплати праці за категоріями,
середня заробітна плата за категоріями і в цілому,
кошторис витрат з утримання та експлуатації машин і устаткування,
кошторис витрат по організації, обслуговування і управління виробництвом.
Всі доводяться до цехів показники повинні бути взаємопов'язані. Вони є обов'язковими для виконання і використовуються в подальшому для оцінки роботи цехів.
Розрахункові показники розробляються самими госпрозрахунковими підрозділами.
2 Планування виробничих програм цехів
Найбільш специфічним, з точки зору методики розрахунку з числа затверджуваних показників, є номенклатура і обсяг випуску продукції в натуральному вимірі (тобто виробнича програма цеху). При розгляді цього питання перш за все необхідно зазначити, що вони (виробничі програми основних цехів) повинні відповідати (за номенклатурою, кількістю, термінами) виробничій програмі підприємства.Розподіл випуску продукції по окремих цехах здійснюється відповідно їх спеціалізації. Об'єктами планування при цьому можуть бути деталі, комплекти деталей або обсяг робіт на замовлення. З цієї точки зору виділяють три системи планування: подетально, комплектні і позамовного.
При подетальної системі планування виробничі програми цехам встановлюються у вигляді конкретної номенклатури деталей, які повинні бути виготовлені у цеху в плановому періоді.
При комплектних системах планування виробничі програми цехам встановлюються у вигляді комплектів деталей, що виготовляються в цехах без розшифровки які конкретно деталі входять до комплекту. Розрізняють такі види комплектних систем: комплектно-вузлову, комплектно-групову, машино-комплектну та умовно-комплектну.
При комплектно-вузловий системі планування за планово-облікову одиницю приймається конструктивний вузол. Тобто в комплект включаються всі деталі, що виготовляються в цеху для певного вузла незалежно від їх трудомісткості, строків подачі на складання вироби, календарно-планових нормативів і т.д.
При комплектно-груповий (іноді її називають комплектно-циклової) системі планування планово-обліковою одиницею формування комплектів служать календарно-планові нормативи. Тобто циклової комплект - це набір конкретних деталей різних конструктивних вузлів у тому числі і різних виробів, які мають однакову чергу подачі на складання і однакові ритм, тривалість циклу, міжцехові маршрути.
При машино-комплектної системі планування планово-обліковою одиницею формування комплекту є сам виріб (машина), а точніше повний набір заготовок, деталей, вузлів, вироблених в цеху і використовуються для виготовлення конкретного виробу (машини).
При умовно-комплектної системі планово-обліковою одиницею формування комплекту є умовне виріб. Воно формується таким чином: один з видів продукції, що має найбільшу питому вагу у випуску продукції, приймається як базовий, а вся інша продукція (в пропорціях, передбачених програмою) додається до цього виробу.
При позамовному системі планування планово-обліковою одиницею є замовлення. Тобто виробнича програма цеху - це сума обсягів робіт, необхідних для виконання певного замовлення в плановому періоді.
Кожна з цих систем має ефективну область застосування. Подетальна система застосовується переважно в масовому виробництві, комплектні системи - в серійному виробництві, позамовної система - в одиничному виробництві.
При встановленні кількісних параметрів виробничих програм основних цехів необхідно, по-перше, забезпечити випуск підприємством продукції, передбаченої планом виробництва і, по-друге, підтримувати величину заділів в цехах і між цехами на нормативному рівні бо в противному випадку будуть виникати простої суміжних ділянок і цехів . Це забезпечується застосуванням особливої технології розрахунку виробничих програм цехів при якій будь-яке недовиконання (перевиконання) плану по випуску продукції цехом автоматично включається (виключається) до плану виробництва на наступний період. У практиці застосовуються два методи розробки виробничих програм основних цехів:
- Метод з використанням нормативів заділів або так званий «ланцюгової метод»;
- Метод з використанням нормативів випереджень.
При застосуванні будь-якого з них вихідною точкою розрахунку є випуск підприємством готової продукції або програма випуску складального цеху (
При застосуванні методу з використанням нормативів заділів порядок розрахунку наступний. Програма випускає цеху (
де:
Програма випуску цеху постачає вузли і деталі (
де
У цілому розрахунки програм запуску і випуску у формалізованому вигляді без відносно до конкретних видів цехів можна записати в наступному вигляді:
де
Оскільки при такому методі розрахунок виробничих програм повинен виконуватися по ланцюжку від складального цеху до заготівельних і випадання розрахунків за якимось структурному підрозділу неприпустимо, цей метод отримав назву «ланцюгової метод». Застосовується переважно в масовому виробництві.
Метод з використанням нормативів випереджень застосовується в серійному та одиничному виробництві. При його застосуванні, так само як і при ланцюговому методі, ставиться мета забезпечити випуск, передбаченої планом продукції і підтримати на рівні нормативну величину заділів в цехах і між цехами. У загальному вигляді програми випуску будь-якого цеху розраховуються наступним чином:
де
Кілька слів про випередження запуску (
Обсяг виробничої програми по цеху при використанні нормативів випереджень, визначається як різниця між номером випуску комплекту (замовлення) наступного (або запланованого) та попереднього місяця. При цьому методі планування всяке недовиконання чи перевиконання виробничої програми автоматично відіб'ється в плані цеху чергового періоду. Крім того немає необхідності послідовного розрахунку програм по всіх цехах. Кожен цех, знаючи нормативні величини випередження та планові завдання по випуску готових виробів, може незалежно від інших цехів розрахувати свою виробничу програму.
Програми для допоміжних і обслуговуючих цехів підприємства розробляються на основі виробничих програм основних цехів з урахуванням їх безперебійного функціонування, тобто постачання їх інструментом, енергією, транспортом і т.д. Виробничі програми для допоміжних цехів розробляються відділами та службами заводоуправління:
· Для ремонтних цехів - відділом головного механіка (ОГМ);
· Для енергетичних цехів - відділом головного енергетика (ОГЕ);
· Для інструментальних цехів - відділом головного технолога (ВГТ) або інструментальним відділом (ІНО) і т.д.
Узагальнені параметри програм попередньо узгоджуються з ПЕО, а конкретний зміст затверджується головним інженером або директором підприємства.
Вихідними даними складання виробничої програми ремонтних цехів (або цеху) є річні плани планово-попереджувального ремонту (ППР), модернізації устаткування, виготовлення нестандартного устаткування і пристосувань для механізації та автоматизації виробництва, а також для інших організаційно-технічних заходів, реалізація яких покладається на ці цехи.
Виробнича програма для інструментальних цехів розробляється на основі потреби в інструменті, що випускається власними силами. У виробниче завдання інструментальному цеху можуть включатися ремонт і відновлення інструменту, а при централізованій заточенню інструменту - і даний вид робіт.
При визначенні виробничої програми енергетичних цехів розраховується потреба в енергії на виробничі цілі, на опалення, освітлення та побутові потреби (столові, душі), а також для обслуговування різних господарств (ЖКГ, клубів і т.д.). Розрахунок потреби здійснюється на основі норм витрати енергії з урахуванням сезонності витрати деяких її видів (пар для опалення, електроенергія для освітлення і т.д.).
Виробниче завдання транспортному цеху визначається на основі розрахунку обсягу робіт за видами виконуваних операцій, тобто перевезення різних вантажів залізничними вагонами, автомобілями, автокари, а також з урахуванням планованих вантажно-розвантажувальних робіт. Одиницями вимірювання служать тонна-км, тонни, м3. Заявки на ці роботи надходять від цехів і складів.
Далі натуральні показники виробничих програм цехів переводяться в вартісні або ж трудові, для цього використовуються внутрішньозаводські ціни, норми часу.
3. Планування основних техніко-економічних показників роботи цехів
Розрахунок інших затверджуваних показників роботи цехів (чисельність, продуктивність праці, фонд заробітної плати, собівартість) з методичної точки зору аналогічний розрахунку цих показників у бізнес-плані роботи підприємства.Планова чисельність визначається:
- Основних виробничих робітників, виходячи з трудомісткості виробничої програми на початок планованого року, планованого зниження трудомісткості виготовляються деталей (вузлів, комплектів), корисного фонду робочого часу одного робітника і середнього коефіцієнта виконання норм або ж на основі відповідних розрахунків по робочих місцях;
- Допоміжних робітників - на основі затвердженого для цеху ліміту чисельності, обгрунтованого відповідними розрахунками;
- Службовців - згідно із затвердженим штатним розкладом.
Продуктивність праці визначається як відношення обсягу випуску продукції до планової чисельності працюючих цеху. Іноді здійснюється розрахунок цього показника по відношенню до чисельності основних виробничих робітників. При плануванні фонду заробітної плати розраховуються пряма, основна та додаткова заробітна плата. Розрахунки виконуються за категоріями працюючих.
В основу визначення собівартості виробленої продукції цехів приймаються нормативи матеріальних і трудових витрат на кожну одиницю продукції, що випускається, що діють на початок року; їх плановане зниження протягом року; кошторису витрат з утримання та експлуатації машин та обладнання; кошторису витрат з організації, обслуговування і управління виробництвом .
Собівартість одиниці або тис.р. планованої продукції розраховується за всіма зазначеними вище елементів витрат.
Плани роботи цехів в свою чергу повинні бути диференційовані і доведені до дільниць. У методичному аспекті планування показників роботи дільниць аналогічно плануванню роботи цехів. Тут також повинна бути забезпечена взаємна ув'язка показників плану цеху і планів ділянки.
4. Планування роботи дільниць
Плани ділянок розробляються на квартал з помісячною розбивкою, затверджуються начальником цеху і доводиться до ділянок не пізніше 25 числа місяця що передує планованому кварталу.Перелік планованих показників повинен враховувати специфіку ділянки і, що дуже важливо, можливості обліку. Зазвичай план ділянки містить наступні показники:
· Номенклатуру;
· Обсяг випуску продукції в натуральному та вартісному вимірі або нормо-годинах;
· Чисельність, фонд заробітної плати, середню заробітну плату;
· Показники по продуктивності праці (зазвичай це вироблення);
· Окремі елементи собівартості продукції в тій частині, яка безпосередньо залежить від діяльності ділянки і може бути точно врахована.
Одиницею виміру виробничої програми ділянки може бути виріб, якщо ділянка виробляє збірку і випуск готової продукції. В обробних цехах залежно від типу виробництва, одиницею виміру виробничої програми можуть бути деталь, комплект деталей, складальна одиниця.
Виробнича програма видається ділянкам у вигляді місячних планів-графіків здачі деталей і вузлів. Плани-графіки повинні бути строго пов'язані з планом виробництва цеху і складені з урахуванням повного завантаження робітників і обладнання, а також ритмічної подачі деталей іншим ділянкам або цехах.
Показники по праці та заробітної плати розраховуються виходячи з плану виробництва по ділянці, діючих норм і нормативів з праці, календарного графіка перегляду норм на виготовлення деталей і вузлів, корисного фонду робочого часу одного робітника і середнього коефіцієнта виконання норм.
В якості елементів собівартості до ділянок можуть доводитися витрата основних і деяких допоміжних матеріалів, витрати на комплектуючі вироби і напівфабрикати, основна заробітна плата виробничих робітників, заробітна плата службовців, знос малоцінного і швидко зношуються інструменти та ін У будь-якому випадку розрахунок витрат здійснюється виходячи з програми випуску продукції, що діють на початок року норм і нормативів з урахуванням їх планованого зниження в результаті впровадження запланованих організаційно-технічних заходів.
Аналогічно ділянкам, з метою впровадження госпрозрахунку, може здійснюватися планування роботи бригади. Принципи організації та методика розрахунку показників для бригад аналогічні ділянкам.
У висновку слід зазначити, що доводяться до дільниць, бригад показники використовуються в подальшому для оцінки роботи останніх і організація на цій основі преміювання їх працівників. Таким чином, хороша організація внутрішньозаводського планування є найважливішою умовою ефективності внутрішньозаводського госпрозрахунку, а отже і, при інших рівних умовах, ефективної роботи підприємства.
ЛІТЕРАТУРА
1. Бухалков М.І. Внутрішньофірмове планування: Підручник. - М.: ИНФРА-М, 2005.
2. Ільїн А.І. Планування на підприємстві. Підручник. - Мн.: Нове знання, 2004.
3. Методичні рекомендації з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) на промислових підприємствах Міністерства промисловості. - Мн.: РУП "Промпечать", 2004.