Соціальна статистика в системі суспільних наук

Тема:
«Соціальна статистика в системі наук про суспільство»

План
Введення
1. Коротка історія розвитку російської соціальної статистики
2. Поняття "соціальна статистика"
3. Предмет, об'єкт і метод соціальної статистики
4. Основні завдання соціальної статистики. Теоретичні та методологічні основи соціальної статистики
5. Структура сучасної статистичної науки
6. Значення і функції соціальної статистики
Висновок
Список літератури

Введення
Зародження статистики як науки відбулося в Англії в другій половині XVII століття. У роботах школи так званих політичних арифметиков Джона Граунта та Вільяма Петті вперше було показано, що статистика - не лише реєстрація відомостей. Вона дозволяє з допомогою спеціальних прийомів обробки зібраного матеріалу виявити важливі закономірності та взаємозв'язки, що дозволяють глибше зрозуміти сенс суспільних явищ. Лише з середини XX століття акцент у статистиці був зроблений на господарських, економічних сторони життя суспільства. Таким чином, статистика в першу чергу соціальна за своїм походженням і природі. У центрі її уваги - населення, освіта, культура та інші суспільні явища.
Дані соціальної статистики потрібні для аналізу розвитку суспільства, свого роду соціальної діагностики, виявлення тих тенденцій, посилення яких може загрожувати життєдіяльності людей. Відомості соціальної статистики необхідні органам державного управління, покликаним забезпечувати безпеку життя і діяльності людей. У силу того, що сфери соціального життя і соціальні процеси дуже специфічні і не можуть бути адекватно відображені за допомогою універсальних вимірювальних і аналітичних засобів, в статистиці використовуються різні вимірювальні системи і показники, які спеціалізовані для відповідних соціальних структур.
Метою даної роботи є розгляд історії, предмета, поняття, методології соціальної статистики, за допомогою літературних джерел, та робіт провідних фахівців у даній галузі науки.

1. Коротка історія розвитку російської соціальної статистики
Як і наука, статистика виникла з практичних потреб людей і пройшла багатовікову історію розвитку, в якій можна виділити два основних періоди - ранню статистику і наукову статістіку.Ранняя статистика охоплює період з давніх часів до середини XVII ст., Коли вона використовувалася лише для первинного господарського обліку з метою оподаткування і військових потреб.
На Русі вже в ІХ-ХІ ст здійснювався збір різного роду інформації, пов'язаних з оподаткуванням і військовою службою. У літописах тих часів, поряд з історичними оповіданнями, згадуються облікові дані про виникнення і розвитку міських поселень, про наявність у них житлових будівель, храмів, монастирів та ін У XVII ст., За часів Петровських реформ, що торкнулися всі сторони суспільного життя, треба було значне розширення сфери обліково-статистичних робіт: вводиться облік цін на хліб, зовнішньоторговельних операцій, міст і міського населення, реєстрація нових заводів і фабрик; зароджується поточний облік народжень, смертей, шлюбів.
Для ранньої статистики були характерні примітивність облікових операцій, їх нерегулярність і безсистемність, відсутність узагальнення зібраних даних. Разом з тим, в ході облікових робіт поступово накопичувався досвід їх проведення, складалися певні правила збору статистичної інформації. У міру розвитку суспільства обліково-статистичні роботи ставали глибше за змістом, ширше по колу обстежуваних об'єктів і досконаліший за вживаними правилами.
У період становлення капіталізму значно зросла потреба у статистичній інформації про розміри і розміщення промислових і сільськогосподарських підприємств, обсяги виробництва та ринках збуту товарів, ринках праці, сировинних ресурсів і т.д. Розширення й ускладнення обліково-статистичних робіт, що охоплювали масові явища на великих територіях, вимагало встановлення загальних правил обробки та аналізу масових числових даних. Визрівала необхідність в теоретичному осмисленні і узагальненні статистичної практики. Накопичені фактичні матеріали слугували хорошою вихідною базою для створення статистичної теорії.
Таким чином, статистика як наука сформувалася в результаті синтезу державознавства та політичної арифметики. Якщо від державознавства вона успадкувала систему статистичного опису соціально-економічних явищ життя держави, то від політичної арифметики - кількісний підхід до аналізу суспільних явищ з метою пізнання їх закономірностей. Подальший розвиток статистичної науки характеризувалося вдосконаленням методів і способів збору і обробки статистичної інформації. У розвиток російської статистичної науки знайшли прояв різні наукові школи і напрямки.
Яскравими представниками російської описової школи були І.К. Кирилов (1689-1737), В.М. Татищев (1686-1750), М.В. Ломоносов (1711-1765), П.П. Семенов-Тянь-Шанський (1827-1914), І.І. Голіков (1735-1801), С.М. Плещеєв (1752-1802), М.І. Чулков (1740-1793) та ін.
Так, І.К. Кирилов у своїй роботі «Квітуче стан Всеросійського держави» (1727г.) дав перше систематизоване економіко-географічний опис Росії, поклавши початок російської наукової статистики. В.Н. Татіщев розробив детальну анкету для збору відомостей, що відносяться до історії, географії, етнографії, економіці Росії. Під керівництвом М.В. Ломоносова проводилося статистико-географічне вивчення господарства Росії, її окремих регіонів. Відомий географ П.П. Семенов-Тян-Шанський є засновником російської державної статистики, яку він очолював більше 30-ти років. Їм була проведена велика робота з упорядкування дослідження російського господарства: введені подвірні обстеження селянства, налагоджена статистика врожаїв, організовані Перша Всеросійська перепис населення 1897 р., перепис парових двигунів, почалося видання довідкових матеріалів з фабрично-заводської статистиці. Він автор багатьох наукових робіт у галузі статистики.
Видатними представниками російської школи політичної арифметики були Д. Бернуллі (1700-1782), І.Ф. Герман (1755-1815), К.І. Арсентьев (1789-1865), Д.П. Журавський (1810-1856). Д. Бернуллі належать теоретичні праці, присвячені аналізу смертності і шлюбів. І.Ф. Герман написав перші навчальні посібники за статистикою. У його наукових працях присутні елементи аналізу, групування, динамічні зіставлення. К.І. Арсентьєва побудовані перші угруповання народонаселення Росії (за національністю, віросповіданням, приналежності до міського чи сільського, продуктивної або непродуктивної населенню), виведені певні кількісні співвідношення між різними групами. Д.П. Журавський приділяв велику увагу проблемі достовірності даних, розкрив принцип єдності кількісного та якісного аналізу. У його роботі «Статистичний опис Київської губернії» (1852 р.) вперше в територіальному розрізі дано глибокий соціальний аналіз господарських процесів, розкрите майнова нерівність окремих верств населення. Д.П. Журавському належить одне з перших системних викладів основ теорії статистики.
На розвиток статистичної теорії чималу роль зробила російська земська статистика, викликана до життя прогресивними реформами 60-х років XIX століття. Вона дала великий статистичний матеріал про економіку пореформеної Росії. На її основі були розроблені багато важливих положень теорії статистичного спостереження, угруповань, таблиць.
Друга половина XIX - початок XX ст були періодом бурхливого розвитку російської академічної школи статистики, до якої належали професори університетів, що викладали математику і статистику, автори наукових праць з різних проблем статистичної науки, а також підручників за статистикою. Це Ю.Е. Янсон (1835-1893), А.І. Чупров (1842-1908), А.А. Чупров (1874-1926), Н.А. Каблуков (1849-1919), А.А. Кауфман (1864-1919) та ін Всесвітню популярність отримали праці представників математичного напряму в академічній статистикою - професорів математики Петербурзького університету П.Л. Чебишева (1821-1894), який сформулював закон великих чисел; А.А. Маркова (1856-1922) - творця математичної теорії для опису складних явищ (ланцюги Маркова): А.М. Ляпунова (1857-1918), що узагальнив ідеї Чебишева і Маркова і заклав теоретичні основи в практику вибіркового спостереження в статистиці. Академічна статистика і її представники мали великий вплив на розвиток статистичної науки в Росії і на роботу державних статистичних органів. До початку XX ст. Росія стала одним з визнаних центрів наукової статистичної думки.
У радянський період, в умовах планової економіки, статистика грала ключову роль при складанні п'ятирічних планів соціально-економічного розвитку країни. Великі статистичні дані були одним з головних критеріїв, за якими оцінювалася розвиток суспільства, галузей народного господарства, регіонів, економіки в цілому.
Досвід радянської статистичної практики був узагальнений у наукових працях В.І. Хотимський (1892-1937), В.С. Немчинова (1894-1964), В.М. Старовський (1905-1975), А.Я. Боярського (1906-1985), Б.С. Ястремського (1877-1962), Л.В. Некраші (1886-1949), С.Г. Струміліна (1877-1974), Т.В. Рябушкіна та інших вчених. Великим кроком уперед у розвитку статистичної науки стало застосування в статистичному аналізі економіко-математичних методів та комп'ютерної техніки.
В даний час у статистичній науці ведуться роботи як по шляху подальшого поглиблення та вдосконалення методів статистичного аналізу, так і по шляху їх спеціалізації стосовно особливостей галузей народного господарства і соціальної сфери.
2. Предмет, об'єкт і метод соціальної статистики
Численні визначення статистики як науки про кількісну характеристику суспільних і природних явищ і процесів можна звести до двох варіантів визначень: вузькому і широкому. У широкому сенсі статистика є наукою, що вивчає масові явища протікають в сукупностях деяких факторів або явищ певної властивості і між взаємодіючими сукупностями. Сама ж сукупність, як сума фактів, ознак, явищ складається з елементів, зникнення одного з яких не знищує якісну характеристику цієї сукупності.
Так, населення міста залишається його населенням і після того, як одна з складових його змісту - фізична особа переїхало в інше місто або іншу місцевість або взагалі залишило дану країну. Або сільське господарство, транспорт і промисловість залишаються певними сукупностями відповідними їх характеристиками навіть тоді, коли галузева структура або значимість їх у виробництві валового національного продукту зазнає помітні зміни. Різні сукупності як деяке ціле складається з одиниць, яке в свою чергу можуть характеризуватися своїми параметрами, властивостями, своїм змістом, що впливає на утримання всієї сукупності, яка об'єднує ці одиниці в одиницях. Якщо ми говоримо про промисловість, то статистика розглядає її як сукупність (суму) підприємств. А кожне підприємство, утворюючи одну з вхідних в неї одиницю, в свою чергу характеризується своїм змістом по кількості робочих місць, обладнання, випуску відповідної статистики. Специфічна риса статистики у тому, що у всіх випадках її дані відносяться до суми факторів, тобто до всієї сукупності. Характеристика окремих індивідуальних даних має сенс тільки лише як підстава, база для отримання загальних і зведених характеристик досліджуваної сукупності. Таким чином, статистика як наука в широкому сенсі вивчає всі масові явища, до якої б галузі вони не належали. Вивчаючи масове явище, статистика характеризує його не лише кількісно. За допомогою числових величин, але і якісно, ​​виявляючи його зміст і динаміку розвитку.
Статистика у вузькому розумінні являє собою кількісну сукупність пов'язану з обробкою даних індивідуальних спостережень, властивих предметам, явищам, що становлять окремі параметри одиниці сукупності. Так, наприклад, середня врожайність зернових у цілому по країні відображає загальну величину врожайності по всіх ділянках використовуються для вирощування зерна. Але врожайність різних ділянок, яку можна відобразити в порівняльному плані, один до одного і виявити максимальну і мінімальну врожайність, це вже інша статистика. Статистичний аналіз врожайності різних ділянок землі може з'явитися основою для статистики інших ознак і параметрів, що характеризують досліджувану сукупність (врожайність у даному випадку), таких параметрів як капіталовкладення, технічна оснащеність виробництва по аналізованих ділянок і т.д. і т.п. У всіх цих випадках мова йде про статистику в більш вузькому сенсі її визначення.
Статистика як наука являє собою вид суспільної і державної діяльності, спрямованої на отримання, обробку та аналіз інформації, що характеризує кількісні закономірності життя суспільства у всьому його різноманітті і нерозривному зв'язку з її кількісним змістом. У цьому розумінні поняття "статистика" збігається з поняттям "статистичний облік". Облік, у кожному суспільстві є засобом за допомогою якого суспільство володіє необхідною інформацією про стан економіки, соціальних та інших сторонах життєдіяльності суспільства в цілому або окремих його структур. Цей облік дає можливість здійснювати відповідну організацію та управління економічними процесами. Під статистикою також розуміють процес її "ведення", здійснення, тобто збирання й обробки даних, фактів, необхідних для отримання статистичної інформації у раніше зазначених сенсах змісту предмета статистики (в широкому і вузькому розумінні предмета).
Необхідні відомості можуть збиратися з метою отримання узагальнених характеристик для маси випадків такого роду інформації. Такі, наприклад, відомості збираються для проведення переписів населення, коли періодично статистичні служби проводять загальнонаціональні компанії з обліку на певну дату кількісний і якісний склад населення. В інших випадках статистика (як певний вид діяльності) використовує відомості, що фіксуються в процесі виконання облікових функцій за основним видом діяльності, відповідних служб. Так формується статистика народжень, смертей, шлюбів, розлучень, дорожніх пригод, кількість учнів у школах, вузах і т.д. і т.п. Сюди ж належать використання статистичної інформації отриманої з звітів роботи підприємств, даних бухгалтерами і т.д.
Статистика як особливий вид діяльності із зазначеним вище змістом дозволяє на основі наукового дослідження виявити статистичні закономірності. Так попит на будь-який товар є за своєю природою явище, яке визначається різними чинниками: доходами, смаками населення, модою, сезоном і т.д. Можна стверджувати, що кожного разу при зниженні цін має місце зростання попиту на відповідні товари. Але міра зниження цін і міра зростання попиту може бути визначена тільки на основі статистичної обробки даних про продажі товарів за тим же або іншими цінами. У цьому випадку користуються показниками так званої еластичності попиту та пропозиції товарів, що знаходить широке застосування в маркетингових службах різних фірм. Загальною методологією вивчення статистичних сукупностей є використання основних принципів якими керуються у будь-якій науці. До цих принципів, як до свого роду початків відносяться наступні:
· Об'єктивність досліджуваних явищ і процесів;
· Виявлення взаємозв'язку і системності в яких проявляється зміст досліджуваних факторів;
· Цілепокладання, тобто досягнення поставлених цілей з боку дослідника, що вивчає відповідні статистичні дані.

Це виражається в отриманні відомостей про тенденції, закономірності та можливі наслідки розвитку досліджуваних процесів. Знання закономірностей розвитку соціально-економічних процесів, що становлять суспільний інтерес, має важливе практичне значення. До числа особливостей статистичного аналізу даних слід віднести метод масового спостереження, наукової обгрунтованості якісного змісту угруповань та його результатів, обчислення і аналіз узагальнених і узагальнюючих показників досліджуваних об'єктів. Що стосується конкретних методів економічної, промислової чи статистики культури, населення, національного багатства тощо, то тут можуть бути свої специфічні методи збору, групування та аналізу відповідних сукупностей (суми фактів). В экономической статистике, например, широко применяется балансовый метод как наиболее распространенный метод взаимной увязки отдельных показателей в единой системе экономических связей в общественном производстве. К методам применяемым в экономической статистике также относятся составление группировок, исчисление относительных показателей (процентное соотношение), сравнения, исчисление различных видов средних величин, индексов и т.п. Метод связующих звеньев состоит в том, что два объемных, т.е. количественных показателя сопоставляются на основе существующего между ними отношения. Например, производительность труда в натуральных показателях и отработанного времени, или объем перевозок в тоннах и средней дальности перевозок в км. При анализе динамики развития народного хозяйства основным методом выявления этой динамики (движения) является индексный метод, методы анализа временных рядов. При статистическом анализе основных экономических закономерностей развития народного хозяйства важным методом статистики является вычисление тесноты связей между показателями.
Объектом изучения статистики является общество во всем многообразии его форм и проявлений. В этом отношении статистика является общественной наукой . От других наук, изучающих общество и протекающие в нем процессы (таких как история, экономическая теория, социология, демография и пр.), статистика отличается своим специфическим предметом познания и методологией его изучения.
Таким образом, круг вопросов, составляющих предмет статистики , связан с изучением количественной стороны общественных явлений и процессов.
Социально-экономическая жизнь общества проявляется в различного рода массовых явлениях . Количественные характеристики таких массовых явлений и процессов, закономерностей их изменения, взаимосвязей меду ними и составляют предмет познания статистики.
Каждое массовое общественное явление имеет определенное качественное содержание , качественную основу – принадлежит определенному типу явлений; обладает специфическими чертами и свойствами, отражающими его внутреннюю особенность (отличающую его от других явлений); протекает в конкретных границах времени и пространства; характеризуется определенной динамикой развития, взаимосвязями с другими явлениями. Вместе с тем, наряду с качественной определенностью социально-экономических явлений им присуща и количественная определенность , т.к. в каждый данный исторический момент социально-экономические явления имеют определенные размеры, уровни, между ними существуют определенные количественные соотношения. Изучая количественную сторону общественных явлений, статистика всегда исходит из анализа их качественного содержания , используя для этой цели научные категории и теоретические положения экономической теории, отраслевых экономик, демографии, социологии, иных сопряженных со статистикой наук. Теоретический анализ явления раскрывает его социально-экономическую сущность, придает изучаемому статистикой явлению качественную определенность, что является необходимым условием для правильной организации статистического исследования и правильного толкования его результатов.
Таким образом, при проведении любого статистического исследования требуется прежде всего уяснить качественную основу изучаемого общественного явления. Лишь после того, как выяснена социально-экономическая сущность явления, статистика изучает его с количественной стороны, используя для этой цели различного рода числовые характеристики:
· размер явления – численность населения, объем выпуска и реализации продукции, цены на товары, объемы кредитных вложений и сумма прибыли коммерческих банков и т.д.;
· соотношения и пропорции отдельных частей явления – числовые характеристики состава населения по возрасту, полу, национальности, образованию; доли производства товаров и услуг во внутреннем валовом продукте региона; число браков и разводов на 1000 человек; потребление на душу населения отдельных видов продовольственной продукции и пр.;
· достигнутый уровень и интенсивность развития явления – средний уровень заработной платы, уровень рентабельности предприятий, темпы роста цен на потребительские товары и т.п.;
· количественные параметры и оценочные функции зависимостей между явлениями – мера влияния объема выпуска продукции на размер прибыли, аналитические выражения зависимостей между уровнями доходов и расходов домашних хозяйств, размером площади и стоимостью квартир, величиной страховых выплат и стоимостью автомобилей и др.
Количественные характеристики явлений устанавливаются в статистике с обязательным указанием конкретного времени и конкретного места, в границах которых наблюдается и измеряется данное явление.
Цели количественного анализа могут быть самыми разнообразными - оценка выраженности у явления тех или иных качественных свойств; получение числовых характеристик внутренней структуры явления; выявление и количественное выражение закономерностей и особенностей развития явления; изучение меры влияния одних явлений на другие. Конечной целью любого статистического исследования являются те статистические заключения и содержательные выводы о состоянии и закономерностях развития изучаемых общественных явлений, которые вытекают из результатов анализа собранных и обработанных данных.
Таким образом, круг вопросов, составляющих содержание статистики, связан с изучением количественных характеристик массовых общественных явлений в неразрывной связи с качественным содержанием этих явлений, их проявлением и развитием в определенных временных и пространственных границах.
Иными словами, предметом статистики как общественной науки является количественная сторона качественно определенных массовых социально-экономических явлений и процессов, закономерностей их взаимосвязей и развития в конкретных условиях места и времени .

4. Основные задачи социальной статистики
Статистическая наука решает широкий круг задач, связанных с обобщением
изучаемых явлений и, следовательно, достоверным познанием явлений и
процессов общественной жизни. Эти задачи условно можно разделить на две
группы – методологические и практические.
Методологические задачи связаны с созданием научно-обоснованной статистической методологии, соответствующей потребностям общества на современном этапе его развития, а также международным стандартам статистики.
Целевая направленность методологических задач статистики – разработка и совершенствование теоретических основ и методов для изучения:
· уровней и структуры массовых социально-экономических явлений;
· связей между явлениями общественной жизни и степени влияния их друг на друга;
· динамики социально-экономических явлений, выявления основных тенденций и прогнозирования их развития.
Практические задачи статистики определяются экономическими и социальными потребностями общества на разных этапах его развития.
Для современной отечественной статистики важнейшей задачей практической направленности является всестороннее освещение социально-экономического положения России . В рамках этой основной задачи статистическая наука решает следующие задачи:
· разработка новых и совершенствование действующих статистических показателей, отражающих сложившуюся ситуацию в социальной и экономической сферах общества, а также методов расчета этих показателей;
· анализ важнейших тенденций и закономерностей развития различных отраслей социальной и экономической инфраструктуры;
· исследование влияния различных факторов на динамику социальных и экономических явлений;
· изучение взаимосвязей социальных и экономических явлений между собой и с другими явлениями общественной жизни;
· изучение уровня и качества жизни населения;
· предоставление органам государственного и муниципального управления статистической информации, необходимой им для принятия решений по кругу вопросов, связанных с формированием социально-экономической политики, разработкой различных государственных, региональных и муниципальных программ а также мер по их реализации;
· обеспечение информацией об итогах и тенденциях развития экономики и социальной сферы различных хозяйственных субъектов, научно-исследовательских учреждений, широкой общественности, отдельных лиц. В связи со вхождением России в систему международного экономического сотрудничества возникли задачи, связанные с перестройкой отечественной статистики таким образом, чтобы она учитывала специфику национальных потребностей и вместе с тем соответствовала стандартам международной статистики.
Важнейшими из этих задач являются следующие:
· адаптация отечественных систем статистического учета к международным стандартам;
· внедрение в практику российской статистики системы национальных счетов (СНС), применяемой в качестве макростатитсической модели экономики более чем в 130-ти странах мира;
· разработка общероссийских классификаторов продукции, видов экономической деятельности, товаров и услуг, профессий, национального богатства, финансовых и нефинансовых активов и т.д. по стандартам, принятым в Европейском союзе, Всемирной торговой организации и других специализированных международных организациях;
· распространение за рубежом и в международных организациях отечественной статистической информации (на основе использования российских статистических сайтов сети Internet);
· развитие статистики внешней торговли, таможенной статистики, статистики импорта и экспорта услуг, а также ввоза и вывоза капитала, их гармонизация с соответствующими международными системами статистического учета;
· создание и развитие государственных и корпоративных систем статистического мониторинга социальной и экономической конъюнктуры в России, включая современные системы мониторинга рынков труда, капиталов, услуг, всех видов финансовых рынков.
Реализации поставленных перед государственной статистикой задач способствовала принятая Правительством РФ в октябре 2006г. Федеральная целевая программа «Развитие государственной статистики России в 2007-2008 годах».
Правовые основы работы органов государственной статистики по успешному решению состоящих перед ней задач закреплены в «Законе об официальном статистическом учете и системе государственной статистики в Российской Федерации», принятом 29 ноября 2007 года.
5. Структура современной статистической науки
В процессе своего развития общество ставит перед статистикой все новые и новые задачи, что способствует дальнейшему развитию научных основ статистики, выделению в статистической науке отдельных дисциплин со своим методологическим фундаментом, обеспечивающим решение определенного круга задач.
В структуре статистической науки выделяют общую теорию статистики, экономическую статистику, социально-демографическую статистику, отраслевые и специальные статистики.
В отраслевых статистиках крупных отраслей выделяются подотрасли, например, в статистике промышленности – статистика машиностроения, металлургии, химии и т.д., в статистике населения – статистики численности и состава населения, статистика естественного движения и миграции населения.
Каждая из составных частей статистической науки имеет свой объект исследования, использует определенную систему показателей, разрабатывает правила и методы их расчета и применения в различных областях экономической деятельности и социальной сферы.
Общая теория статистики – это наука о наиболее общих принципах и методах статистического исследования массовых социально-экономических явлений и процессов. Она определяет систему понятий и категорий статистической науки, разрабатывает научные основы методов сбора, обобщения и анализа статистических данных, устанавливает условия применения этих методов. Являясь методологической основой экономической и социально-демографической статистик, а также всех отраслевых статистик, общая теория статистики создает научный фундамент для применения статистических методов анализа к конкретным объектам исследования.
Экономическая статистика занимается комплексным изучением экономических явлений и процессов, протекающих на макроуровне, т.е. в экономике страны в целом и на уровне крупных регионов. Она раскрывает сущность, методы расчета и анализа макроэкономических (синтетических) показателей , характеризующих состояние национальной экономики; масштабы, уровень, темпы её развития; структуру, пропорции и взаимосвязи отраслей; особенности размещения производительных сил; наличие и состав материальных, трудовых, финансовых ресурсов, достигнутый уровень их использования. К числу макроэкономических показателей относятся такие показатели, как валовое национальное богатство (ВНБ), валовой внутренний продукт (ВВП), валовая прибыль экономики (ВП) и валовой национальный доход (ВНД), валовой национальный продукт (ВНП) и др.
Все макроэкономические показатели определяются на основе системы национальных счетов (СНС) . Это соответствующая национальной рыночной экономике система взаимоувязанных статистических показателей, построенная в виде определенного набора счетов и балансовых таблиц, которые характеризуют результаты экономической деятельности, структуру экономики и важнейшие взаимосвязи её звеньев. Будучи согласованной со стандартной методологией построения СНС, принятой ООН и Европейским Союзом, Российская СНС позволяет проводить глубокий анализ национальной экономики по самым различным направлениям в соответствии с международными статистическими стандартами.
Результаты экономической деятельности регионов России описываются на основе системы региональных счетов (СРС) , согласованной с СНС и использующей систему региональных макропоказателей – валовой региональный продукт (ВРП), валовой региональный доход (ВРД) и др. Все макроэкономические региональные показатели строятся.
Социально-демографическая статистика формирует и анализирует систему показателей для комплексной характеристики образа жизни населения и различных социальных аспектов жизнедеятельности общества. Она изучает численность и состав населения (по возрасту, полу, национальности и пр.), структуру семей и домохозяйств, доходы и расходы населения, занятость и безработицу, уровень и качество жизни, потребление населением материальных благ и услуг, состояние сферы здравоохранения, образования, культуры, уровень преступности и др.
В отраслевых статистиках освещаются сущность и методы расчета показателей, характеризующих состояние и динамику развития соответствующей отрасли экономики или социальной сферы (рис. 1.).
Все отраслевые статистики формируются на базе показателей экономической или социально-демографической статистики, используя при этом методы и приемы, разработанные в общей теории статистики. Вместе с тем, развитие каждой отраслевой статистики содействует совершенствованию статистической науки в целом.
Между статистической наукой и статистической практикой существует тесная связь и взаимозависимость. Теоретические положения статистической науки применяются в практической деятельности для решения конкретных статистических задач. В свою очередь, наука, используя данные практики, обобщает опыт практической работы, черпает из него новые идеи и положения, совершенствует методы проведения статистических исследований.
7. Значение и функции социальной статистики
Кроме того, существуют особы функции, присущие именно социальной статистике. Их специфика зависит прежде всего от трудностей, возникающих в практике изучения социальных процессов. До них належать такі:
1. Преодоление автономности отдельных направлений социальной статистики и обусловленной этим несопоставимости многих статистических показателей; действительной формирование единой взаимосвязанной системы социальной статистики. недоработки в этой области объясняются не только объективной причиной - резкими различиями в сущности и формах проявления разных социальных процессов, но и некоторыми организационными предпосылками. Сбор социальной информации осуществляется разными подразделениями органов государственной статистики: статистики цен, бюджетов, статистики труда и т.д. Социальные показатели оказываются изначально включенными в разные подсистемы показателей социально-экономической статистики, что накладывает отпечаток на решение ряда методологических вопросов. Вместе с тем влияет и разный «возраст» отдельных показателей социально статистики: одни показатели используются в практике статистических работ давно и по инерции сохраняется традиционный подход к решению методологических вопросов; другие показатели возникли недавно и более ориентированы на современные методологии.
2. Достижение соответствия ряда статистических показателей оценке сущности социальных явлений и процессов, так как показатели не дают их качественных характеристик. Учитываются лишь отдельные формальные количественные параметры. например, состояние системы здравоохранения трудно реально оценить, опираясь лишь на данные о числе приходящихся на 1000 человек населения врачей и больничных коек. По мере расширения различных форм медицинской помощи, основанных на коммерческих началах, возрастает дифференциация качества работы, доступности, разнообразия видов специализированных медицинских учреждений. Все должно найти отражение в статистических показателях.
3. Интегрирование исследований на макро- и микроуровнях, что позволяет более глубоко и полно вскрыть первопричины и механизмы изучаемых процессов. Пока еще социальная статистика ориентирована преимущественно на исследование явлений и процессов на макроуровне, где обнаруживаются конечные результаты процесса. Децентрализация всей системы управления в стране усиливает актуальность информационного обеспечения на региональном уровне.
4. Разработка показателей, построение моделей, оценка гипотез, дифференцирование для наиболее характерных социально-культурных, социально-этнических, социально-демографических групп населения. Используемые при этом схемы группировок населения следует корректировать по мере того, как происходят сдвиги в составе населения. действующая системы показателей социальной статистики практически нивелирует реально существующую дифференциацию условий жизнедеятельности различных групп населения, системы их ценностных ориентаций и т.д. тенденция возрастания социального расслоения общества усиливает актуальность этого вопроса.
5. Преодоление существующей несопоставимости показателей социальной статистики и показателей, представленных в других отраслевых статистиках.
6. Моделирование социально-экономических связей с целью обнаружения механизмов взаимодействия в общественной системе. На макроуровне представлен ряд объективно существующих ограничительных факторов, предопределяющих пределы возможных колебаний социальных показателей в конкретных условиях (без разрушения системы). Это важно учитывать при выработке социальных программ.
7. Расширение круга показателей статистики мнений. Актуальность этой задачи заключается в том, что важнейшей составляющей социальных процессов выступает психологический фактор. Субъективные личностные оценки факторов и событий предопределяют реакцию населения на них, поведение населения в различных сферах жизнедеятельности.
8. Проведение специальных мер, компенсирующих по возможности такие слабые стороны многих показателей как:
· элементы субъективизма;
· неточности данных анамнеза,
· неполнота учета фактов, о которых люди неохотно дают информацию; отсутствие объективных однозначных критериев и шкал для различного рода оценочных суждений и т.д.
Это одно из важных условий построения полноценной системы показателей социальной статистики, повышающее ее достоверность и информационную емкость. Смягчить негативные проявления можно с помощью ряда специальных приемов. Среди них: совместный анализ информации о фактах и мнениях по одному и тому же вопросу; повторное обращение в анкетах к тому же вопросу с некоторыми изменениями оттенков смысла и редакции; детализация вопроса, то есть расчленение его на несколько отдельных вопросов с последующим построением интегрального показателя; контрольные вопросы, позволяющие выявить недостоверные ответы и т.д.
Приведенными примерами далеко не исчерпывается перечень актуальных задач совершенствования методологии и методики социальной статистики.