Зміст
Введення
Глава 1 Теоретичні основи організації безготівкових розрахунків
1.1 Поняття і принципи безготівкових розрахунків
1.2 Діючі форми безготівкових розрахунків
1.3 Види та порядок оформлення розрахункових документів
Глава 2 Безготівкові розрахунки в Липецькій області на прикладі Липецького ОСБ № 8593
2.1 Організаційно-економічна характеристика Липецького відділення
2.2 Організація безготівкових розрахунків з юридичними особами
2.3 Практика діяльності Липецького ОСБ № 8593 по міжфіліальні розрахунками
2.4 Діяльність Липецького ОСБ № 8593 за розрахунками населення
Глава 3. Удосконалення безготівкових розрахунків в сучасних умовах
3.1 Перспективи розвитку безготівкових розрахунків в Липецькій області
3.2 Зарубіжний досвід банків у вдосконаленні безготівкових розрахунків
3.3 Інтеграція економіки Липецької області в світову економіку
Висновок
Список використаних джерел
Введення
Сучасна економіка будь-якої держави являє собою широко розгалужену мережу складних взаємин мільйонів входять до неї господарюючих суб'єктів. Основою цих взаємозв'язків є розрахунки та платежі, у процесі яких відбувається задоволення взаємних вимог і зобов'язань. Платіжна система країни - невід'ємний елемент ринкової економіки, через яку реалізуються різні економічні можливості. Створення надійної платіжної системи має особливу значущість і є однією з ключових проблем реформування економіки.
Банки називають кровоносною системою, що пронизує все народне господарство. Якщо вже бути зовсім точними, такою системою є грошові розрахунки. Основною частиною грошового обороту є безготівковий платіжний оборот, в якому рух грошей відбувається у вигляді перерахувань по рахунках в кредитних установах і заліків взаємних вимог.
Безготівковий грошовий оборот - форма грошового обігу, при якому зберігання і рух грошових коштів відбувається без участі готівки, за допомогою зарахування коштів на банківський рахунок і перерахування з рахунку платника на рахунок одержувача. Всі безготівкові розрахунки здійснюються через банки, тому гроші в безготівковому обороті важко приховати від контролю і обкладення податками.
Безготівкові розрахунки, умови їх здійснення та порядок застосування розрахункових документів організовує держава в особі Центрального Банку. А так як в цілому система безготівкових розрахунків являє собою організацію безготівкового грошового обороту, то регулювання грошового обороту здійснюється за допомогою загальнодержавних законів і банківських правил.
Вивченню питань сутності та значення безготівкових розрахунків, їх використання в комерційних банках присвятили свої наукові дослідження такі економісти, як О.І. Лаврушина, Л.А. Новосьолова, М.Ю. Бабічев та ін У цих роботах автори досліджують місце безготівкових розрахунків у сукупності форм і способів розрахунків, в обсязі наданих кредитними організаціями послуг, придбання особливої актуальності в умовах переходу до ринкової економіки, оскільки дозволяє помітно збільшити ефективність банківської діяльності та знизити до мінімуму витрати на банківські операції.
Актуальність теми даної дипломної роботи полягає в тому, що в даний час Росія знаходиться в унікальній економічної ситуації, коли швидке і глобальне реформування платіжної системи збіглося за часом зі всесвітнім процесом автоматизації та комп'ютеризації всіх сфер людської діяльності. У процесі інтеграції у світову економіку Росія отримала можливість скористатися банківськими технологіями, які були створені в результаті досить тривалого еволюційного розвитку світової фінансової системи, що дозволить значно скоротити час переходу від "паперових платежів" і проміжних схем автоматизованої обробки документів до найбільш прогресивним методам електронних розрахунків.
Мета виконання роботи: охарактеризувати систему безготівкових розрахунків в умовах Липецької області, на прикладі окремої кредитної організації розглянути та проаналізувати питання формування безготівкових розрахунків, а також їх використання господарюючими суб'єктами.
Для вирішення зазначеної мети в дипломній роботі були поставлені наступні завдання:
розкрити роль і значення безготівкових розрахунків в економіці держави;
дослідити види розрахункових документів і порядок їх оформлення;
проаналізувати використання безготівкових розрахунків в практичній діяльності, зокрема розрахунків з юридичними і фізичними особами, а також межфіліальних розрахунків;
намітити шляхи вдосконалення безготівкових розрахунків в сучасних умовах.
Предметом дослідження є організація безготівкових розрахунків в Російській Федерації і розвиток безготівкових розрахунків в Липецькій області.
Об'єктом дослідження дипломної роботи є Липецьке відділення Ощадного Банку № 8593, яке надає різноманітні фінансові послуги підприємствам всіх галузей економіки, місцевим органам влади та населенню.
Банк здійснює розрахунково-касове обслуговування юридичних і фізичних осіб, приймає депозити і вклади, випускає векселі і депозитні сертифікати, надає довгострокові кредити організаціям і населенню, здійснює валютні платежі, відкриває акредитиви і видає гарантії, купує і продає іноземну валюту і цінні папери, випускає пластикові картки провідних російських і міжнародних систем, інкасує готівкові грошові кошти, здійснює обмін готівкової валюти і проводить операції з дорожніми чеками.
Період дослідження: 2005, 2006, 2007 р.р.
Теоретичною та методологічною основою дослідження послужили праці вчених економістів, вітчизняних та зарубіжних авторів, законодавчі та нормативні документи, інструктивний матеріал. Широко використовувалася новітня інформація, що міститься на офіційному сайті Ощадбанку Росії в комп'ютерній мережі Інтернет.
Інформаційною базою є Річні звіти Ощадбанку Росії за 2005, 2006, 2007 роки, дані статистичного і бухгалтерського обліку.
При виконанні роботи застосовувалися такі методи, як монографічний, розрахунково-аналітичний, статистико-економічний.
Дипломна робота викладена на 88 сторінках друкованого тексту. Робота складається з вступу, 3-х розділів, висновків, додатків. Містить 12 таблиць і 2 ілюстративного матеріалу. Список використаних джерел включає 55 найменувань.
Глава 1 Теоретичні основи організації безготівкових розрахунків
1.1 Поняття і принципи безготівкових розрахунків
У сучасних умовах гроші є невід'ємним атрибутом господарського життя. Тому всі угоди, пов'язані з постачаннями матеріальних цінностей і наданням послуг, завершуються грошовими розрахунками. Останні можуть приймати як готівкову, так і безготівкову форму. Організація грошових розрахунків з використанням безготівкових грошей набагато переважно платежів готівкою, оскільки в першому випадку досягається значна економія на витратах звернення. Широкому застосуванню безготівкових розрахунків сприяє розгалужена мережа банків, а також зацікавленість держави в їх розвитку, як по вищевідзначене причини, так і з метою вивчення і регулювання макроекономічних процесів.
Безготівкові розрахунки - це грошові розрахунки шляхом записів по рахунках в банках, коли гроші списуються з рахунку платника і зараховуються на рахунок одержувача. Безготівкові розрахунки в господарстві організовані по певній системі, під якою розуміється сукупність принципів організації безготівкових розрахунків, вимог, що пред'являються до їх організації, визначених конкретними умовами господарювання, а також форм і способів розрахунків і пов'язаного з ними документообігу.
В даний час правовою базою, яка регламентує загальні підходи до організації безготівкових розрахунків у господарстві і єдиний документообіг в банках, є:
Цивільний кодекс РФ, частина II, глава 45 «Банківський рахунок», глава 46 «Розрахунки»;
Федеральний закон «Про Центральний банк Російської Федерації (Банку Росії)» (редакція 2002 р.), глава XII «Організація безготівкових розрахунків»; Федеральний закон «Про банки і банківську діяльність» (редакція 2005 р.), ст. 30 «Відносини між Банком Росії, кредитними організаціями та їх клієнтами», ст. 31 «Здійснення розрахунків кредитної організації»;
Положення ЦБ «Про безготівкові розрахунки в Російській Федерації» від 03 жовтня 2002 р. № 2-П.
Така сучасна правова база безготівкових розрахунків сформувала такі принципи побудови системи безготівкових розрахунків, які характерні для ринкової економіки [14].
Перший принцип - списання грошових коштів з рахунку клієнта проводиться банком тільки на підставі розпорядження клієнта.
Розпорядження про списання грошових коштів з рахунку може бути дано клієнтом у різних формах:
шляхом виписки платіжного документа, що містить наказ про списання грошей з рахунку (платіжне доручення, розрахунковий чек, заява на відкриття акредитива);
у формі згоди оплатити (акцептувати) розрахунковий документ, пред'явлений кредитором (платіжна вимога).
Без розпорядження клієнта списання грошових коштів, що знаходяться на рахунку, допускається лише за рішенням суду, а також у випадках, встановлених законом або передбачених договором між банком і клієнтом.
Другий принцип - свобода вибору суб'єктами ринку форм безготівкових розрахунків і закріплення їх у господарських договорах за невтручання банків у договірні відносини.
Цей принцип націлений на утвердження економічної самостійності всіх суб'єктів ринку (незалежно від форми власності) в організації договірних та розрахункових відносин і на підвищення їх матеріальної відповідальності за результативність цих відносин. Банку відводиться роль посередника в платежах. Платник перетворений на головний суб'єкт розрахункової операції, тому що у всіх формах безготівкових розрахунків йому належить ініціатива платежу. Дана обставина відповідає ринковим відносинам в економіці держави.
Третій принцип - терміновість платежу означає здійснення розрахунків суворо виходячи з термінів, передбачених у господарських, кредитних, страхових договорах, інструкціях Мінфіну РФ, колективних договорах з робітниками і службовцями підприємств, організацій на виплату зарплати чи контрактах, трудових угодах, договорах підряду і т. д. Економічний зміст цього принципу обумовлений тим, що одержувач грошових коштів зацікавлений не у зарахуванні їх на свій рахунок взагалі, тобто коли б то не було, а саме в заздалегідь обумовлений, твердо фіксований термін. Принцип терміновості платежу має важливе практичне значення, так як підприємства та інші суб'єкти ринкових відносин, володіючи інформацією про рівень терміновості платежів, можуть більш раціонально побудувати свій грошовий оборот, більш точно визначити потребу в позикових коштах і управляти ліквідністю свого балансу.
Терміновий платіж може відбуватися:
до початку торгової операції, тобто до поставки товарів (послуг) - авансовий платіж, передоплата;
негайно після завершення торгової операції (слідом за поставкою товарів і послуг);
на условиях коммерческого кредита (без оформления долгового обязательства или с письменным оформлением векселя).
через певний термін після завершення торгової операції шляхом надання постачальником відстрочки платежу на умовах комерційного кредиту (без оформлення боргового зобов'язання або з письмовим оформленням векселя).На практиці можуть зустрічатися як дострокові, так і відстрочені та прострочені платежі.
это выполнение денежного обязательства до истечения оговоренного срока.
Достроковий платіж - це виконання грошового зобов'язання до закінчення обумовленого терміну.Відстрочений платіж характеризує неможливість погасити грошове зобов'язання в намічений термін і передбачає встановлення нового терміну по даному платежу, тобто продовження спочатку встановленого терміну платежу, вироблене за погодженням з одержувачем коштів.
Прострочені платежі виникають при відсутності коштів у платника і неможливості отримання банківського або комерційного кредиту при настанні наміченого терміну платежу.
Четвертий принцип - забезпеченість платежу. Платіж повинен бути забезпечений справжніми або майбутніми надходженнями коштів на рахунок платника або наявністю у нього права на отримання кредиту. Розрізняють оперативну і перспективну забезпеченість платежу. Оперативна забезпеченість визначається наявністю у платника достатніх ліквідних коштів для здійснення платежу в даний момент. Перспективна забезпеченість платежів передбачає оцінку платоспроможності і кредитоспроможності платника на стадії встановлення господарських зв'язків і можливих майбутніх джерел здійснення платежу.
Принцип забезпеченості платежів створює гарантію платежу, зміцнює платіжну дисципліну в господарстві, а, отже, платоспроможність і кредитоспроможність всіх учасників розрахунків.
Усі принципи розрахунків тісно пов'язані і взаємозумовлені. Порушення однієї з них призводить до порушення інших принципів.
Для здійснення операцій по основній поточної діяльності шляхом безготівкових розрахунків банки відкривають клієнтам банківський рахунок: розрахунковий або поточний.
Розрахункові рахунки відкриваються підприємствам незалежно від форми власності, які працюють на принципах комерційного розрахунку і мають статус юридичної особи, основною метою яких є отримання прибутку; громадянам, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і фінансовим організаціям. Власник розрахункового рахунку має право розпоряджатися коштами на рахунку. Він має свій окремий баланс, виступає самостійним платником всіх належних з нього платежів до бюджету, самостійно вступає в кредитні взаємовідносини з банками. Таким чином, власник розрахункового рахунку має повну економічну і юридичну незалежність.
Поточні рахунки відкриваються організаціям та установам, які не займаються комерційною діяльністю і не мають статусу юридичної особи. Традиційно такі рахунки відкриваються громадським організаціям, установам і організаціям, які перебувають на федеральному, республіканському чи місцевому бюджеті. Самостійність власника поточного рахунку суттєво обмежена в порівнянні з власником розрахункового рахунку. Перелік операцій за поточними рахунками регламентується у відповідності з цілями діяльності власника рахунку відповідно до його установчих документів. Це робиться у момент відкриття рахунку в банку.
Для відкриття розрахункового (поточного) рахунки установи комерційного банку подаються такі документи:
заяву про відкриття розрахункового рахунку за встановленою формою;
документ про державну реєстрацію підприємства (попередньо завірений відповідним органом виконавчої влади);
копія установчого договору про створення підприємства;
копія статуту (нотаріально засвідчена);
документ про підтвердження повноважень директора підприємства (протокол зборів засновників або контракт);
документ про підтвердження повноважень головного бухгалтера підприємства (наказ про прийом на роботу або контракт);
дві картки із зразками підписів перших посадових осіб підприємства з відбитком його печатки (нотаріально завірені);
довідка від податкової інспекції про постановку підприємства на облік для справляння податків;
довідка про постановку підприємства на облік у пенсійному фонді;
реєстраційна картка статистичних органів.
Відкриття розрахункового рахунку в банку супроводжується укладенням між підприємством і банком договору банківського рахунку (додаток 1), який фіксує взаємні зобов'язання сторін, їх відповідальність за проведення операцій за рахунком.
1.2 Діючі форми безготівкових розрахунків
Безготівкові розрахунки за товари і послуги, а також у зв'язку з фінансовими обставинами здійснюються в різних формах, кожна з яких має специфічні особливості в характері і рух розрахункових документів. Форма розрахунків є сукупність взаємопов'язаних елементів, до числа яких відносяться спосіб платежу і відповідний йому документообіг.
Відповідно до чинного законодавства в сучасних умовах допускається використання наступних форм безготівкових розрахунків:
розрахунки платіжними дорученнями;
розрахунки по інкасо;
розрахунки по акредитиву;
розрахунки чеками.
Форми розрахунків обираються клієнтами банків самостійно і передбачаються в договорах, укладених ними зі своїми контрагентами (в основних договорах).
Взаємні претензії за розрахунками між платником і одержувачем платежу розглядаються обома сторонами без участі банківських установ. Спірні питання вирішуються в суді, третейському суді та арбітражі.
Діючі форми безготівкових розрахунків поділяються на наступні використовувані розрахункові документи:
платіжні доручення;
платіжні вимоги;
акредитиви;
чеки;
інкасові доручення;
векселі.
Кожен з цих видів розрахункових документів більш конкретно буде представлений в наступному питанні. Але слід зазначити, що в сучасних умовах все більшого поширення набуває така форма безготівкових розрахунків, як розрахунки з застосуванням пластикових карток.
Пластикова картка - це персоніфікований платіжний інструмент, що надає має карткою особі можливість безготівкової оплати товарів і / або послуг, а також отримання готівкових коштів у відділеннях (філіях) банків та банківських автоматах (банкоматах). Приймаючи картку підприємства торгівлі / сервісу та відділення банків утворюють мережу точок обслуговування картки (або прийомну мережу).
Особливістю продажів за картками є те, що ці операції здійснюються магазинами і, відповідно, банками "в борг" - товари та готівкові надаються клієнтам відразу, а кошти на їх відшкодування надходять на рахунки обслуговуючих підприємств найчастіше через деякий час (не більше кількох днів) . Гарантом виконання платіжних зобов'язань, що виникають у процесі обслуговування пластикових карток, є випустив їх банк-емітент. Тому картки протягом усього терміну дії залишаються власністю банку, а клієнти (держателі карток) отримують їх лише у користування. Характер гарантій банка-емітента залежить від платіжних повноважень, наданих клієнту і фіксуються класом картки [13].
При выдаче карточки клиенту осуществляется ее персонализация - на нее заносятся данные, позволяющие идентифицировать карточку и ее держателя, а также осуществить проверку платежеспособности карточки при приеме ее к оплате или выдаче наличных денег. Процесс утверждения продажи или выдачи наличных по карточке называется авторизацией. Для ее проведения точка обслуживания делает запрос платежной системе о подтверждении полномочий предъявителя карточки и его финансовых возможностей. Технология авторизации зависит от схемы платежной системы, типа карточки и технической оснащенности точки обслуживания. Традиционно авторизация проводится "вручную", когда продавец или кассир передает запрос по телефону оператору (голосовая авторизация), или автоматически, карточка помещается в POS-терминал или торговый терминал (POS - Point Of Sale), данные считываются с карточки, кассиром вводится сумма платежа, а держателем карточки со специальной клавиатуры - секретный ПИН-код (ПИН - Персональный Идентификационный Номер). После этого терминал осуществляет авторизацию либо устанавливая связь с базой данных платежной системы (on-line режим), либо осуществляя дополнительный обмен данными с самой карточкой (off-line авторизация). В случае выдачи наличных денег процедура носит аналогичный характер с той лишь особенностью, что деньги в автоматическом режиме выдаются специальным устройством - банкоматом, который и проводит авторизацию.
Держатель дебетовой карточки должен заранее внести на свой счет в банке-эмитенте некоторую сумму. Ее размер и определяет лимит доступных средств. При осуществлении расчетов с использованием карточки синхронно уменьшается и лимит. Контроль лимита осуществляется при проведении авторизации, которая при использовании дебетовой карточки является обязательной всегда. Для возобновления (или увеличения) лимита держателю карточки необходимо вновь внести средства на свой счет.
Для обеспечения платежей держатель карточки может не вносить предварительно средства, а получить в банке-эмитенте кредит. Подобная схема реализуется при оплате посредством кредитной карточки. В этом случае лимит связан с величиной предоставленного кредита, в рамках которого держатель карточки может расходовать средства. Как кредитная, так и дебетовая карточки могут быть также корпоративными. Корпоративные карточки предоставляются компанией своим сотрудникам для оплаты командировочных или других служебных расходов. Корпоративные карточки компании связаны с каким-либо одним ее счетом.
Семейные карточки в определенном смысле аналогичны корпоративным (право произведения платежей в рамках установленного лимита предоставляется членам семьи держателя карточки). При этом дополнительным пользователям предоставляются отдельные персонализированные карточки.
Пластиковая карточка представляет собой пластину стандартных размеров (85.6 мм 53.9 мм 0.76 мм), изготовленную из специальной, устойчивой к механическим и термическим воздействиям, пластмассы. Одна из основных функций пластиковой карточки - обеспечение идентификации использующего ее лица как субъекта платежной системы. Для этого на пластиковую карточку наносятся логотипы банка-эмитента и платежной системы, обслуживающей карточку, имя держателя карточки, номер его счета, срок действия карточки и пр. Кроме этого, на карточке может присутствовать фотография держателя и его подпись. Графические данные обеспечивают возможность визуальной идентификации карточки. Карточки, обслуживание которых основано на таком принципе, могут с успехом использоваться в малых локальных системах - как клубные, магазинные карточки и т.п.
В карточках со штрих - кодом в качестве идентифицирующего элемента используется штриховой код, аналогичный коду, применяемому для маркировки товаров. Обычно кодовая полоска покрыта непрозрачным составом и считывание кода происходит в инфракрасных лучах. Карточки со штрих -кодом весьма дешевы и, по сравнению с другими типами карт, относительно просты в изготовлении. Что обуславливает их слабую защищенность от подделки, делая малопригодными для использования в платежных системах.
Карточки с магнитной полосой являются на сегодняшний день наиболее распространенными - в обращении находится свыше двух миллиардов карт подобного типа. Защищенность карт с магнитной полосой существенно выше, чем у карт со штрих - кодом. Однако и такой тип карт относительно уязвим для мошенничества. Тем не менее, развитая инфраструктура существующих платежных систем и, в первую очередь, мировых лидеров "карточного" бизнеса (компаний MasterCard/Europay) является причиной интенсивного использования карточек с магнитной полосой и сегодня. Отметим, что для повышения защищенности карточек системы VISA и MasterCard/Europay используются дополнительные графические средства защиты: голограммы и нестандартные шрифты [53].
1.3 Виды и порядок оформления расчетных документов
Банки осуществляют операции по счетам на основании расчетных документов. Расчетный документ представляет собой оформленное в виде документа на бумажном носителе или в установленных случаях электронного документа распоряжение:
плательщика произвести платеж определенной денежной суммой получателю средств;
получателя средств (взыскателя) на списание денежных средств со счета плательщика и перечисление на счет, указанный получателем средств.
Расчетные документы принимаются банком к исполнению только при их соответствии стандартизированным требованиям и должны содержать следующие реквизиты:
1) наименование расчетного документа;
2) номер расчетного документа, число, месяц и год его выписки;
3) вид платежа (почтой, телеграфом, электронно);
4) наименование плательщика, номер его счета, идентификационный номер налогоплательщика (ИНН);
5) наименование и место нахождения банка плательщика, его банковский идентификационный код (БИК), номер корреспондентского счета или субсчета;
6) наименование получателя средств, его ИНН и номер счета;
7) наименование и место нахождения банка получателя, его БИК, номер корреспондентского счета или субсчета;
8) назначение платежа;
9) сумму платежа, обозначенную прописью и цифрами;
10) очередность платежа;
11) вид операции в соответствии с правилами ведения бухгалтерского учета в Банке России и кредитных организациях, расположенных на территории Российской Федерации;
12) подписи уполномоченных лиц и оттиск печати.
Розрахункові документи пред'являються в банк у кількості примірників, необхідній для всіх учасників розрахунків. Всі примірники розрахункового документа повинні бути заповнені ідентично. Списание банком денежных средств со счета плательщика производится только на основании первого экземпляра расчетного документа [7].
Расчетные документы заполняются с применением пишущей машинки и электронно-вычислительных машин шрифтом черного цвета, за исключением чеков, которые заполняются пастой или чернилами черного или синего цвета. При заполнении расчетных документов не допускается выход текстовых и цифровых значений реквизитов за пределы полей, отведенных для их проставления. Значения реквизитов должны читаться без затруднения. Подписи, печати и штампы должны проставляться в предназначенных для них полях бланков расчетных документов.
Исправления, помарки и подчистки, а также использование корректирующей жидкости в расчетных документах не допускаются.
Расчетные документы действительны к предъявлению в обслуживающий банк в течение десяти календарных дней, не считая дня их выписки, и принимаются банком к исполнению при наличии подписей должностных лиц, имеющих право подписи для совершения расчетно-денежных операций по счетам в банке.
Расчетные документы принимаются к исполнению независимо от их суммы. Прием документов от предприятий производится банком в течение дня в зависимости от времени работы банка с клиентами. При этом документы, принятые банком от предприятий в операционное время, проводятся им по балансу в этот же день.
Рассмотрим каждый вид расчетного документа подробнее.
Платежным поручением является распоряжение владельца счета (плательщика) обслуживающему его банку, оформленное расчетным документом, перевести определенную денежную сумму на счет получателя средств, открытый в этом или другом банке. Платежное поручение исполняется банком в срок, предусмотренный законодательством или в более короткий срок, установленный договором банковского счета либо определяемый применяемыми в банковской практике обычаями делового оборота [20].
Возможности применения в расчетах платежных поручений многообразны. С их помощью совершаются расчеты в хозяйстве как по товарным, так и по нетоварным операциям.
В расчетах за товары и услуги платежные поручения используются в следующих случаях:
за полученные товары, выполненные работы, оказанные услуги при условии ссылки в поручении на номер и дату товарно-транспортного документа, подтверждающего получение товаров или услуг плательщиком;
для платежей в порядке предварительной оплаты и услуг (при условии ссылки в поручении на номер основного договора, соглашения, контракта, в которых предусмотрена предварительная оплата);
для погашения кредиторской задолженности по товарным операциям;
при расчетах за товары и услуги по решениям суда и арбитража;
по арендной плате за помещения;
платежи транспортным, коммунальным, бытовым предприятиям за эксплуатационное обслуживание и др.
По нетоварным операциям платежные поручения используются для:
платежей в бюджеты всех уровней и внебюджетные фонды;
погашения банковских ссуд и процентов по ссудам;
перечисления средств органам государственного и социального страхования;
взносов средств в уставные фонды при учреждении ОАО, ЗАО, ООО, товариществ и т. п.;
приобретения акций, облигаций, депозитных сертификатов, банковских векселей;
уплаты пеней, штрафов, неустоек и т. д.
Платежное поручение выписывается плательщиком на бланке установленной формы 0401060 (приложение 2), содержащем все необходимые реквизиты для совершения платежа, и представляется в банк при не автоматизированной системе расчетов, как правило, в четырех экземплярах, каждый из которых имеет свое определенное назначение:
1-й экземпляр используется в банке плательщика для списания средств со счета плательщика и остается в документах дня банка;
4-й экземпляр возвращается плательщику со штампом банка в качестве расписки о приеме платежного поручения к исполнению;
2-й и 3-й экземпляры платежного поручения отсылаются в банк получателя платежа; при этом 2-й экземпляр служит основанием для зачисления средств на счет получателя и остается в документах для этого банка, а 3-й экземпляр прилагается к выписке со счета получателя как основание для подтверждения банковской проводки.
При автоматизированной системе расчетов количество экземпляров определяется условиями программы (как правило, 2 экземпляра).
Платежные поручения принимаются банком независимо от наличия денежных средств на счете плательщика. При отсутствии или недостаточности денежных средств на счете, а также если договором банковского счета не определены условия оплаты расчетных документов сверх имеющихся на счете денежных средств, платежные поручения помещаются в картотеку к внебалансовому счету 90902 "Расчетные документы, не оплаченные в срок" и оплачиваются по мере поступления денежных средств в установленной законом очередности [10].
Банк обязан информировать плательщика по его требованию об исполнении платежного поручения не позже следующего рабочего дня после обращения плательщика в банк, если иной срок не предусмотрен договором банковского счета. Порядок информирования плательщика определяется договором банковского счета.
Расчеты платежными поручениями имеют ряд достоинств по сравнению с другими формами расчетов: относительно простой и быстрый документооборот, ускорение движения денежных средств, возможность плательщика предварительно проверять качество оплачиваемых товаров или услуг, возможность использовать данную форму расчетов при нетоварных платежах, что делает расчеты платежными поручениями наиболее перспективной и прогрессивной формой расчетов.
Платежное требование - это расчетный документ, содержащий требование получателя средств плательщику об уплате определенной суммы через банк. Платежное требование составляется на бланке формы 0401061 (приложение 3).
Платежные требования наиболее целесообразны при расчетах за товары и услуги. Они удобны поставщику, т. к. банк осуществляет инкассирование платежных требований, следит за взысканием денег с покупателя. Покупатель имеет возможность по документам контролировать соблюдение поставщиком договорных условий, отказаться от акцепта, если эти условия нарушены.
Расчеты посредством платежных требований могут осуществляться с предварительным акцептом и без акцепта плательщика.
При предварительном акцепте банк списывает средства со счета плательщика, не получив от него в установленный срок отказа от акцепта. Таким образом, предотвращается неправомерное списание средств с бюджетных и некоторых других счетов, хотя при этом движение денег задерживается на несколько дней.
Без акцепта плательщика расчеты платежными требованиями осуществляются в случаях, установленных законодательством и предусмотренных сторонами по основному договору при условии предоставления банку, обслуживающему плательщика, права на списание денежных средств со счета плательщика без его распоряжения.
В платежном требовании указываются:
условие оплаты;
срок для акцепта;
дата отсылки плательщику предусмотренных договором документов;
наименование товара (выполненных работ, оказанных услуг), номер и дата договора, номера документов, подтверждающих поставку товара (выполнение работ, оказание услуг), дата поставки товара (выполнения работ, оказания услуг), способ поставки товара и другие реквизиты - в поле "Назначение платежа".
Недостатками расчетов платежными требованиями являются длительный документооборот и возможность возникновения неплатежей из-за отсутствия средств у плательщика.
Аккредитив - письменное поручение одного банка (банка - эмитента) другому банку (исполняющему банку) выплатить определенную сумму физическому или юридическому лицу или оплатить, акцептовать или учесть переводной вексель при выполнении указанных в аккредитиве условий.
Аккредитив предназначен для расчетов с одним получателем средств. Права и обязанности, возникающие в результате выставления и исполнения аккредитива, включаются в договор клиентов банка со своими контрагентами (основной договор) как одна из его составных частей.
В осуществлении операций по аккредитиву участвуют:
плательщик (покупатель, аккредитиводатель), обращающийся в банк с просьбой об открытии аккредитива;
банк - эмитент, открывающий аккредитив;
поставщик (бенефициар по аккредитиву);
банк - корреспондент по месту нахождения бенефициара (исполняющий банк).
Плательщик оформляет в своем банке аккредитив на бланке формы 0401063 (приложение 4).
В этой форме плательщик обязан указать вид аккредитива, условия оплаты, полное и точное наименование документов, против которых производится платеж, наименование товара, который оплачивается аккредитивом, номер и дату договора, срок отгрузки товара, грузополучателя и место назначения, а также срок действия аккредитива с указанием даты его закрытия. Если аккредитив покрытый, то требуется указать номер счета для депонирования средств в исполняющем банке.
Чтобы получить деньги по аккредитиву, получатель должен представить в исполняющий банк отгрузочные документы, подтверждающие выполнение всех условий аккредитива. Все документы должны быть представлены в пределах срока действия аккредитива [8].
Степень обеспечения и момент принятия на себя чекодержателем риска определяют формы аккредитива: отзывной и безотзывной, причем последний бывает подтвержденный и неподтвержденный.
Отзывной аккредитив может быть в любой момент изменен или аннулирован банком - эмитентом без предварительного уведомления поставщика на основании письменного распоряжения плательщика.
Безотзывной аккредитив не может быть изменен без согласия бенефициара (получателя средств) и ответственных банков, если выполнены условия аккредитива. Поэтому в поручении на открытие следует четко указывать форму аккредитива, учитывая возможность прекращения его действия до совершения платежа.
Безотзывной неподтвержденный аккредитив только авизуется бенефициару, т.е. банк - эмитент может обратиться к другому (авизующему) банку с просьбой официально уведомить бенефициара об открытии ему аккредитива.
Безотзывной подтвержденный аккредитив означает твердое обязательство банка, которому дается поручение о подтверждении, осуществить платеж в дополнение к обязательству банка - эмитента.
Для поставщика наиболее надежным является безотзывной аккредитив, подтвержденный обслуживающим банком.
Ответственность за нарушение условий аккредитива перед плательщиком несет банк - эмитент, а перед банком - эмитентом - исполняющий банк.
Аккредитивы бывают покрытые и непокрытые. Покрытые аккредитивы означают предварительное предоставление в распоряжение банка - корреспондента средств (депонирование) в сумме аккредитива за счет плательщика либо предоставленного ему кредита в распоряжение исполняющего банка на весь срок действия обязательств с условием возможного использования этих денег для выплат, гарантированных по аккредитиву.
При непокрытом аккредитиве исполняющий банк имеет право списывать всю сумму аккредитива с ведущегося у него счета банка - эмитента.
Достоинство аккредитива для обеих сторон состоит в определенной гарантии:
своевременности и полноты получения поставщиком платежа, если поставка соответствует договору;
получения заказанной продукции в соответствии с предусмотренными условиями покупателем, особенно если присутствует его уполномоченный сотрудник, осуществляющий предварительный контроль за соблюдением условий поставки товаров и их качеством.
В России применение аккредитивов перспективно и гораздо надежнее, чем предоплата. Но аккредитивная форма расчетов - наиболее сложная и дорогостоящая. Банки взимают высокую комиссию за выполнение аккредитивных операций (авизование, подтверждение, проверку документов, платеж) в зависимости от суммы аккредитива.
К недостаткам этой формы расчетов следует отнести замедление оборачиваемости средств как поставщика, так и покупателя, особенно последнего, что замораживает средства на время действия аккредитива. В случаях когда такая форма расчетов предусмотрена договором, поставщик также не может отгружать произведенный товар, пока не получит извещение об открытии аккредитива.
Чек - письменное распоряжение плательщика своему банку уплатить с его счета держателю чека определенную денежную сумму. Различают денежные чеки и расчетные чеки.
Расчетные чеки - это чеки, применяемые для безналичных расчетов. Расчетный чек - это документ установленной формы, содержащий безусловный письменный приказ чекодателя своему банку о перечислении определенной денежной суммы с его счета на счет получателя средств (чекодержателя). Расчетный чек, как и платежное поручение, оформляется плательщиком, но в отличие от платежного поручения чек передается плательщиком предприятию-получателю платежа в момент совершения хозяйственной операции, который и предъявляет чек в свой банк для оплаты [25].
Чек оплачивается плательщиком за счет денежных средств чекодателя. Чекодатель не вправе отозвать чек до истечения установленного срока для его предъявления к оплате. Предъявление чека в банк, обслуживающий чекодержателя, для получения платежа считается предъявление чека к оплате. Плательщик по чеку обязан удостовериться всеми доступными ему способами в подлинности чека.
Для осуществления безналичных расчетов могут применяться чеки, выпускаемые кредитными организациями. Чеки кредитной организации могут использоваться клиентами кредитной организации, выпускающие эти чеки, а также в межбанковских расчетах при наличии корреспондентских отношений. Чеки, выпускаемые кредитными организациями, не применяются для расчетов через подразделения расчетной сети Банка России.
Чек должен содержать все обязательные реквизиты, установленные частью второй Гражданского кодекса Российской Федерации, а также может содержать дополнительные реквизиты, определяемые спецификой банковской деятельности и налоговым законодательством. Форма чека определяется кредитной организацией самостоятельно. В случае, когда сфера обращения чеков ограничивается кредитной организацией и ее клиентами, чеки используются на основании договора о расчетах чеками, заключенными между кредитной организацией и клиентом [1].
Для получения расчетных чеков клиент обращается в обслуживающий его коммерческий банк с заявлением по установленной форме, где указываются количество чеков и сумма общей потребности в расчетах чеками. На основании этих данных определяется лимит одного чека, который должен быть проставлен на оборотной стороне каждого чека. Заявление на выдачу чеков подписывается руководителем предприятия, главным бухгалтером и заверяется печатью.
Одновременно с заявлением клиент представляет в банк платежное поручение на перечисление заявленной денежной суммы с его расчетного счета на счет 40903 «Расчетные чеки» и только после депонирования этих средств имеет право на получение чеков.
Если клиент использовал все расчетные чеки, чековая карточка должна быть возвращена в банк и подлежит уничтожению. Карточка может быть оставлена предприятию в том случае, если предприятие заявило новую потребность в чеках, и лимит одного чека при этом не изменился.
Чекодатель при приобретении товаров, работ, услуг выписывает расчетный чек, проставляя в нем следующие данные:
сумму платежа (цифрами и прописью);
наименование получателя платежа;
место выписки чека;
дату совершения платежа (при этом месяц указывается прописью).
Выписанный чек заверяется подписью чекодателя непосредственно в момент совершения оплаты (вручения чека получателю платежа).
Предприятие, принимающее в оплату расчетный чек (чекодержатель), должно убедиться в том, что сумма чека не превышает предельной суммы, обозначенной на его оборотной стороне и в чековой карточке; номер счета чекодателя, проставленный в чеке, соответствует обозначенному в чековой карточке; подпись чекодателя, проставленная в чеке, идентична подписи, проставленной в чековой карточке.
Убыток, произошедший в результате неправильной проверки чека, несет само предприятие, принявшее чек в оплату (поставщик). Представитель последнего расписывается на обороте чека и проставляет оттиск штампа. Далее поставщик как чекодержатель может предъявлять этот чек в свой банк для получения платежа. Срок предъявления чека в банк - 10 календарных дней (не считая дня выписки).
Расчеты по инкассо представляют собой банковскую операцию, посредством которой банк (банк - эмитент) по поручению и за счет клиента на основании расчетных документов осуществляет действия по получению от плательщика платежа. Для осуществления расчетов по инкассо банк - эмитент вправе привлекать другой банк (исполняющий банк) [28].
Расчеты по инкассо осуществляются на основании платежных требований и инкассовых поручений, оплата которых производится без распоряжения плательщика (в бесспорном порядке).
Зазначені розрахункові документи пред'являються одержувачем коштів (стягувачем) до рахунку платника через банк, що обслуговує отримувача коштів (стягувача).
Получатель средств (взыскатель) представляет в банк указанные расчетные документы при реестре переданных на инкассо расчетных документов формы 0401014 (приложение 5), составляемом в двух экземплярах.
Последние экземпляры расчетных документов вместе со вторым экземпляром реестра возвращаются получателю средств (взыскателю) платежа в качестве подтверждения приема документов на инкассо.
Первые экземпляры реестров остаются в банке - эмитенте, подшиваются в отдельную папку и используются в качестве журнала регистрации принятых на инкассо расчетных документов. Первый экземпляр реестра оформляется двумя подписями лиц, имеющих право подписи расчетных документов, и оттиском печати.
Инкассовые поручения применяются:
в случаях, когда бесспорный порядок взыскания денежных средств установлен законодательством, в том числе для взыскания денежных средств органами, выполняющими контрольные функции;
для взыскания по исполнительным документам;
в случаях, предусмотренных сторонами по основному договору, при условии предоставления банку права на списание денежных средств со счета плательщика без его распоряжения.
При отсутствии или недостаточности денежных средств на счете должника банк помещает инкассовое поручение с приложенным исполнительным документом в картотеку по внебалансовому счету 90902 «Расчетные документы, не оплаченные в срок» и исполняет по мере поступления денежных средств на счет в установленной законом очередности.
Ответственность за правомерность выставления инкассового поручения и правильность указания основания бесспорного взыскания несет получатель средств (взыскатель). Банки не рассматривают по существу возражения отправителей денег (плательщиков) против списания денежных средств с их счетов в бесспорном порядке.
Вексельная форма расчетов представляет собой расчеты между поставщиком и плательщиком за товары или услуги с отсрочкой платежа (коммерческий кредит) на основе специального документа - векселя, являющегося ценной бумагой [11].
Вексель - це безумовне письмове боргове зобов'язання суворо встановленої законом форми, дає його власнику (векселедержателю) безперечне право після настання строку вимагати від боржника оплати вказаній у векселі грошової суми. Закон розрізняє два основних види векселів: прості та переказні.
Простой вексель (соло-вексель) представляет собой письменный документ, содержащий простое и ничем не обусловленное обязательство векселедателя (должника) уплатить определенную сумму денег в определенный срок и в определенном месте получателю средств или его приказу. Простой вексель выписывает сам плательщик, и по существу он является его долговой распиской (приложение 6).
Переводной вексель (тратта) - это письменный документ, содержащий безусловный приказ векселедателя (кредитора) плательщику об уплате указанной в векселе денежной суммы третьему лицу или его приказу.
В отличие от простого в переводном векселе участвуют не два, а как минимум три лица: векселедатель (трассант), выдающий вексель; плательщик (трассат), к которому обращен приказ произвести платеж по векселю; векселедержатель (ремитент) - получатель платежа по векселю [4].
Переводный вексель обязательно должен быть акцептован плательщиком (трассатом), и только после этого он приобретает силу исполнительного документа. Акцептант переказного векселя, так само як і векселедавець простого векселя, є головним вексельним боржником, він несе відповідальність за оплату векселя у встановлений термін. Акцепт отмечается в левой части лицевой стороны векселя и выражается словами «акцептован», «принят», «заплачу» и другими словами с обязательным проставлением подписи плательщика.
Вексель є суворо формальним документом. Він містить перелік обов'язкових реквізитів. Отсутствие хотя бы одного из них лишает вексель юридической силы.
К обязательным вексельным реквизитам относятся:
вексельная метка, т. е. включение слова «вексель» не только в название, но и в сам текст документа;
місце і час складання векселя (день, місяць і рік складання);
обіцянку сплатити певну грошову суму;
вказівку грошової суми цифрами і прописом (виправлення не допускаються);
термін платежу;
місце платежу;
наименование того, кому или по приказу кого должен быть совершен платеж;
підпис векселедавця (проставляється ним власноручно рукописним шляхом).
В отличие от простого векселя, где плательщиком является векселедатель, в переводном векселе плательщиком является особое лицо - трассат. Наименование последнего является обязательным дополнительным реквизитом переводного векселя. Обычно обозначение плательщика (трассата) производится проставлением названного лица в левом нижнем углу на лицевой стороне векселя. Вместо слов «обязуюсь оплатить», как это имеется в простом векселе, в переводном записывается приказ уплатить: «заплатите», «платите».
Положение о простом и переводном векселе предусматривает, что платеж по простому либо по акцептованному плательщиком переводному векселю может быть дополнительно гарантирован посредством оформления поручительства (аваля).
Аваль оформляется специальной надписью авалиста, которая делается на лицевой стороне векселя или на добавочном листе к векселю (аллонже). В авале указывают, за кого выдана банком гарантия, место и дата выдачи, проставляются подписи двух первых должностных лиц банка и его печать. Авалированные банком векселя приходуются по его внебалансовому счету 91404 «Гарантии, поручительства, выданные банком».
Авалист и лицо, за которое он поручился, несут солидарную ответственность за платеж по векселю. У разі оплати векселя авалістом до нього переходять усі права, що випливають з векселя. Авалювання векселів підвищує їх надійність, сприяє розвитку вексельного обігу.
Действующее вексельное законодательство предусматривает возможность передачи векселя из рук в руки в качестве орудия платежа с помощью передаточной надписи (индоссамента). Передача векселя за індосаментом означає передачу разом з векселем іншій особі й права на отримання ним платежу за цим векселем.
Лицо, передающее вексель по индоссаменту, называется индоссантом. Лицо, получающее вексель по индоссаменту, - индоссатом.
По векселю, оформленному передаточными надписями, все участвующие в нем лица несут солидарную ответственность за платежи. Всі передавальні написи на векселі, його акцепт або аваль оформляються у межах встановленого терміну платежу.
Глава 2 Безналичные расчеты в Липецкой области на примере Липецкого ОСБ № 8593
2.1 Организационно-экономическая характеристика Липецкого отделения
Липецький Банк РБ РФ в даний час є відділенням № 8593 Центрально-Чорноземного Банку РБ РФ. Липецьке відділення діє на підставі Статуту, Положення про філію та довіреності № ВЮ-1/437 від 28.12.2000г. Юридична адреса Липецького ОСБ: 398600, м. Липецьк, вул. Первомайская, 2.
Липецкое отделение СБРФ № 8593 имеет высокий уровень надежности. Він є складовою частиною Ощадбанку Росії - найбільшого фінансово-кредитної установи країни, що має 166-річну історію, високі міжнародні рейтинги. Его создание обусловлено потребностями предприятий и населения, административных структур в услугах крупного, надежного банка, призванного решать общерегиональные и областные финансовые проблемы, способствовать выходу клиентов на региональный рынок, обеспечивать весь комплекс банковских услуг на современном уровне [52].
Відповідно до установчих документів, Статутний Капітал банку на 01.01.2002р. дорівнював 1,0 млрд. рублів. КК банку утворений власними звичайними іменними і привілейованими акціями. Контрольный пакет акций (60,6%) принадлежит Банку России, что позволяет ему осуществлять контроль и определять основные направления деятельности банка [49].
Структура управління Липецький ОСБ № 8593 представлена 21 відділом, які в свою чергу мають від 2 до 6 секторів, і 5 самостійних секторів. Начальники відділів підпорядковуються того заступнику керуючого, який курирує відповідні сфери діяльності банку. Иерархичность структуры отражена на схеме.
Рис. 1. Організаційна структура Липецького ОСБ № 8593
В целом рассмотренная структура управления Липецким ОСБ является оптимальной, отвечающей требованиям разграничения функций отделов, эффективности контроля за деятельностью различных участков работ и четкого определения должностных обязанностей работников.
Основной целью деятельности Липецкого отделения является привлечение денежных средств от физических и юридических лиц, осуществление кредитно-расчетных и иных банковских операций и сделок с физическими и юридическими лицами для получения прибыли.
Основными операциями банка являются:
привлечение временно свободных средств физических и юридических лиц и их размещение в экономику;
расчетно-кассовое обслуживание предприятий, организаций и частных лиц;
кредитование клиентов (в том числе предоставление кредитов на потребительские цели и неотложные нужды населению);
выпуск, покупка и хранение ценных бумаг и платежных документов;
депозитарные операции;
консультирование и предоставление экономической и финансовой информации, оказание финансовых услуг;
дилинговое обслуживание;
международные операции;
размещение государственных ценных бумаг;
операции с пластиковыми карточками.
Липецкое ОСБ № 8593 выполнил все важнейшие финансовые задачи бизнес-плана, намеченные на 2007 год. Активи-нетто за російськими стандартами фінансової звітності зросли на 34,2% - до 51 млрд. рублів, що складає більше чверті активів банківської системи Липецької області; балансовий прибуток перевищила рівень минулого року на 38,9%, склавши 1,6 млрд. рублів ; чистий прибуток збільшився на 44,4% - до 1,3 млрд. рублів (у порівнянні з 0,9 млрд. рублів за 2006 рік). Прирост капитала банка по сравнению с прошлым годом составил 38,9% и достиг 5 млрд. рублей.
Рентабельність активів була зафіксована на позначці 2,9%, рентабельність капіталу - 28,6%, що значно вище контрольного показника (20%).
Високих фінансових результатів за підсумками 2007 року Липецькому ОСБ № 8593 вдалося домогтися багато в чому завдяки сформованій структурі працюючих активів і залучених коштів.
Все выше перечисленные показатели представлены в таблице 1, для заполнения которой использованы данные приложений 7, 8, 9, 10.
Таблиця 1
Динаміка основних показників Липецького ОСБ № 8593
Показник |