Росіяни - єдиний народ, здатний сміятися над самим собою.
М. М. Задорнов
Перш, ніж говорити про назву і його сенсі, напевно, варто звернутися до історії написання.
Отже, йдуть 60-ті роки XIX століття, час громадського підйому і революційних рухів. Повернувшись із заслання, Салтиков продовжує державну службу. Адміністративна практика відкриває перед сатириком найпотаємніші боку бюрократичної влади. Сподіваючись запровадити свою теорію "водіння за ніс впливової людини", Салтиков не залишає праці, але віра в "чесну службу" залишає його. Реформа 1861 року, на яку сатирик так сподівався, не виправдовує очікувань, а ліберали круто повертають праворуч. У цих умовах починається робота над одним з кращих творів, "Історією одного міста".
"Історія одного міста" для автора завжди була книгою про сучасність, і Салтиков-Щедрін не прагнув створити твір для нащадків. "Історія одного міста" - вершина творчості Щедріна, про що говорить і те, що тут він дістався до верхів влади, замість провінційних чиновників більш ранніх "Губернских нарисів". Замість "... нарисів" з'являється більш об'ємна і повновага "Історія ...". Так ми прийшли до значення першого слова в назві. Підкреслюючи в творі, що це не просто розповідь, а саме Історія, Салтиков-Щедрін вдається до пародії. За часів Щедріна "Слово о полку Ігоревім", "Повість временних літ" і "Слово о погибелі землі Руської" були канонічними творами. Тому, сатирик був змушений дуже обережно пародіювати їх. Наприклад, починаючи розповідь від архіваріуса, він пише: "Не хочу я, подібно Костомарову, сірим вовком нишпорити по землі, ні, подібно Соловйову, шізим орлом ширятися під облаки, ні, подібно Пипіна, розсікати думкою по дереву, але хочу ущекотать прелюбезних мені глуповців, показавши світу їх славні справи і преподобний той камінь, від якого знамените це древо виросло і гілками своїми всю землю покрило ". Вставляючи знаменитих істориків Костомарова і Соловйова, Щедрін не забув і про свого приятеля Пипіна, що надає тексту якесь достовірне псевдоісторичне звучання, одночасно вказуючи на сучасну, під фейлетоном трактування історії.
Але на цьому не закінчується пародія на історичні тексти. Майже відразу за наслідуванням "Слова о полку Ігоревім" слід густий і складний пасаж за мотивами "Повісті временних літ". Щедрінські головотяпи, гущееди, долбоженікі, рукосуі і куралеси дуже нагадують полян, радмічей, дулібів, древлян і кривичів Нестора. Історична серйозність і драмматізм покликання на Русь князів у світі Щедріна стає несерйозною історією. Тому що світ головотяпи - світ задзеркальний. Все у них відбувається навпаки: і князі не йдуть княжити, а який погоджується, посилає замість себе злодія-новатора.
І будується "преестественно прикрашений" місто Глупов на болоті в смутному до сліз пейзажі. "О, світло світла і чудово прикрашена, земля Руська!" - Піднесено вигукує романтичний автор "Слова о погибелі землі Руської".
Історія Глупова - протівоісторія. Вона смішна, гротескна і пародійна, але гротескна і пародійна не в міру, тому що заходи тут просто немає, а смішна крізь сльози, адже це - історія землі Руської. Глупов не просто місто. Одного разу дізнавшись, що він остнован на болоті, потім ми читаємо, що "рідний наше місто Глупов має три річки, і, в відповідно до древнього Риму, на семи горах побудований, на яких в ожеледицю безліч екіпажів ламається". Пародоксальное і соціальна характеристика: то це повітове містечко, то мало не столиця, то раптом стає загубленим у глушині селом. Таким чином, місто Глупов - збірний образ всієї Росії. Ось ми отримуємо відгук на ще одну відому книгу - "Історію держави Російської" Карамзіна. Але список пародій майже нескінченний, тому що Салтиков-Щедрін пародіював всіх і вся, не шкодуючи ні історії минулого, ні сучасності.
Після розгрому істориків давнини, Щедрін пренімается за сучасників. За їх стилю і подобою він будує історію "по царям". Але історію Глупова не можна було написати по іншому, адже вся їхня історія - зміна одного градоначальника іншим. Так, гірко посміхаючись, він засуджує народ, сподіваючись, однак, на краще. Цікаво, що головотяпи не змінюються протягом всієї книги. Вони сліпо вірять градоначальникам, терплять їх, зміщують і знову вшановують такого ж. Російський народ ніколи не вчиться на помилках, як би говорить автор. Але незважаючи на всі випробування, яким життя піддала Щедріна, він, озлоблений на веь світ, не втрачає віри в добро і справедливість. Адже це так необхідно кожній людині!
Підводячи підсумки міркувань, можна сказати, що "Історія одного міста" - смішна і сумна пародія на історію Росії, місто Глупов - збірний образ всієї землі Руської, а самі глуповці - російський народ. Так і дивимося ми до цих пір в це дзеркало і дізнаємося в ньому себе. Мабуть, "Історія одного міста" буде актуальна і зрозуміла людям доти, поки вони не почнуть вчитися на своїх помилках, а це станеться, ой, як не скоро!
При підготовці даної роботи були використані матеріали з сайту http://www.studentu.ru