Отаку і просто любителям аніме не потрібно говорити, хто такі сейю і чим вони займаються, тому ця стаття призначена для тих, хто ще не в курсі, але не проти з'ясувати, в чому тут справа.
Отже, Сейю - це японські актори, зазвичай озвучують анімацію та відеоігри. Також сейю можуть виступати в якості дублерів при перекладі іноземних фільмів, але більшу частину їхньої роботи становить все-таки озвучка аніме.
Історія сейю
Цілком логічно припустити, що перші сейю з'явилися в Японії разом з радіо. Однак тільки в 1970-х рр. термін "сейю" увійшов у загальне вживання - якраз після випуску надзвичайно популярного аніме "Space Battleship Yamato".
Ера радіо
У 1925 році Телерадіомовна компанія Токіо (попередник NHK) почала своє мовлення. І в тому ж самому році 12 студентів, які брали участь у постановці, стали першими сейю в Японії - саме так вони себе назвали, але в газетних замітках того часу фігурує інша назва, яку використовували газетярі - radio yakusha.
Наступний виток розвитку професії почався в 1941 році, коли NHK відкрив спеціалізовану програму підготовки акторів до участі в радіо-постановках. Ця програма отримала назву "Tokyo Chuo Hoso Kyoku Senzoku Gekidan Haiyu Yosei Sho" - Токійське агенство центрального каналу з підготовки сейю. І в 1942 році Tokyo Broadcasting Drama Troupe дебютувала зі своєю першою постановкою - це другий випадок в історії вживання терміну "сейю".
Власне, існує декілька теорій виникнення слова "сейю". Перша версія свідчить, що "сейю" придумав репортер газети "Yoimuri" - Oyhashi Tokusaburo, друга ж версія стверджує, що "батьком" терміна став продюсер з NHK - Tatsu Ooka. Спочатку термін використовувався тільки по відношенню до акторів, які беруть участь в радіо-постановках, але з появою телебачення він поширився і на тих, хто озвучує мультиплікацію. Але і тоді у сейю на телебаченні не було такої кількості прихильників, як у сейю, що грають на радіо.
1960-ті: перший сейю-бум
На зорі становлення японського телебачення в країну надходило безліч іноземних фільмів, які спочатку показувалися в первозданному вигляді з субтитрами на японському, а потім стали дублюватися сейю, що, звичайно ж, позитивно позначилося на їхній популярності. У центрі першого сейю-буму знаходилися, наприклад, такі актори як Начі Нозава, який дублював багатьох відомих зарубіжних акторів (Алена Делона, приміром, а також Клінта Іствуда і Роберта Редфорда).
За рахунок існуючої угоди (Gosha Agreement) і, як наслідок, проблем з виплатою гонорарів, актори кіно і телебачення відмовлялися дублювати західні фільми, тому студіям довелося звертатися до сейю з радіо, а також до інших "діячам мистецтва": багато фільмів того часу озвучені оповідачами ракуго, комедіантами Асакуса і їм подібними. Тоді ж було засновано Токійський кооператив сейю.
Першим дубльованим мультфільмом став епізод американського "Superman", що транслюється 9 жовтня 1955 по каналу KRT (сьогодні це TBS), а першим дубльованим фільмом - "Cowboy G-Men" - його показували по тому ж каналу, але рік потому. Обидва покази були зроблені з так званим "живим" дубляжем і тільки 8 квітня 1956 будуть показані "Пригоди Телевізійного хлопчика" з записаним заздалегідь дубляжем.
1970е: другий сейю-бум
Наприкінці 70-х бум у світі мультиплікації підніс чоловіків-сейю на вершини популярності. Першими об'єдналися в групу (Slapstick) Акіра Камія, Тоору фуру і Тосіро Фурукава. Багато сейю в той час випускали власні альбоми, а в 1979 багато радіопередачі (наприклад, Animetopia) з сейю в ролі DJ стали надзвичайно популярні. Не забарилися з'явитися і перші аніме-журнали: головний в той час редактор Animage Хідео Огата був першим, хто випустив статті про сейю і приклав руку до трансформації їх в ідолів. Хідео став першим і після його прориву багато журналів стали робити "Куточки сейю" в кожному номері, де друкувалися інформація і плітки про акторів. Першими ж сейю стали молоді люди, які марили про цю професію. Цей період тривав приблизно до першої половини 1980х років.
1980е: "перехідний період"
У 1989 році п'ятеро сейю популярного телешоу "Ronin Warriors" (Сасакі Нозому, Куса Такеші, Такемура Хіросі, Нішімура Томохіро і Накамура Дейкі) організували надзвичайно успішний бойзбенд NG5. Однак їхня популярність жодним чином не поширювалася на популярність інших подібних сейю-колективів. У цей період компанії почали відкривати спеціальні школи, в яких навчалися майбутні сейю.
1990е: третій сейю-бум
Перші два "буму" крутилися навколо таких ЗМІ як телебачення, в 90х ж сейю (а разом з ними і інтерес до них) перемістилися в більш особисті комунікації (радіо-постановки, OVA, телевікторини, Інтернет). Також почали випускатися "Seyu Gran Prix" і "Voice Animage", а сейю завойовували нових шанувальників з допомогою радіо та продажу їхніх дисків значно збільшувалися. Записуючі компанії та школи сейю стали також шукати нові шляхи для якнайшвидшого просування молодих і невідомих сейю.
У другій половині 90х рр.. бум в мультиплікації привів до збільшення показів аніме в Токіо і області, що додало чергову "монетку" в скарбничку сейю, а з розвитком Інтернет шукати інформацію про своїх кумирів стало набагато простіше, тому сейю не забарилися засвітитися в кількох Інтернет-проектах.
Один з приємних моментів - для шанувальників, напевно, в першу чергу - це те, що сейю рідко хворіють на зіркову хворобу, якої часто схильні багато акторів і актриси. Це обумовлено тим, що шанувальники закохуються здебільшого не в самих сейю, а в образ, ними створений, і голос, за допомогою якого цей образ і був створений. Побачити ж сейю можна або в спеціальних програмах на ТБ або настільки ж спеціальних концертах аніме-музики. Тому навіть найвідоміші сейю, які озвучили не один десяток (і навіть не одну сотню) ролей, не гребують роботою і грають навіть в найменших і епізодичних ролях. Причому грають щиро і з задоволенням.
Як і у всякій роботі, в роботі сейю є і мінуси, причому, на мій погляд один мінус найбільш величезний - всі їхні старання цілком і повністю зникають при дубляжі ... Як вже згадувалося вище, актори, які дублюють фільми в інших країнах, не проходять настільки ж серйозну підготовку, тому вони значно поступаються сейю у майстерності, хоча нерідко можуть перевершувати їх же в досвіді та професіоналізмі. Виходом із ситуації можуть бути субтитри, але вони досить сильно відволікають від того, що відбувається на екрані, або вивчення мови сейю, але, втім, стаття не про це.
Багато молодих сейю не хочуть замикатися в рамках тільки своєї професії і шукають успіху в інших областях - як в суміжних, так і не дуже. Власне, сейю працюють не покладаючи рук, навіть якщо досягають популярності, не тільки тому, що їм подобається їхня робота, але ще й тому, що в Японії не прийнято платити акторам відсотки з прибутку від прокату і отримують вони тільки обумовлену в контракті суму. Але останнім часом профспілка сейю зайнявся цією проблемою почав боротися за збільшення оплати своїх підопічних.