Са'д
Є. Бертельс
Са'д Мушаррафаддін ібн-Мусліхаддін Абдаллах (1184 - дата смерті точно невідома, зазвичай вказують 1291) - один з найбільших письменників Ірану. Р. в Ширазі, здобув освіту у відомому медрессе Нізамійе в Багдаді, де навчався за рахунок правителя провінції Фарс - Са'д ібн-Зенги, від імені которрго і утворено його прізвисько (техаллус) - Са'д. Біографія його мало відома. Зазвичай життя його ділять на три періоди: 1) роки навчання (до 1226), проведені майже суцільно в Багдаді, 2) роки мандрів (до 1256), під час яких він об'їздив майже весь тодішній мусульманський світ від Індії до Пн. Африки, 3) заключний період - повернення в Шираз, де він і залишався до самої смерті. Ще в Багдаді С. познайомився з навчаннями суфізму, і мандрівки свої здійснив в одязі дервіша. Однак, незважаючи на це, він не приєднався до крайніх течій містики, якої більш-менш яскраво забарвлена лише його поема «Бустан» (Плодовий сад), закінчена в 1257. Твір, якому він гол. обр. зобов'язаний своєю славою, «Гулістан» (Квітник), написаний в 1258, містики містить мало. Це - ряд дрібних оповіданнячка, написаних блискучим, але не дуже химерною для того часу мовою і прикрашених прекрасними віршами. Об'єднані вони за змістом Сааді зі старовинною мініатюри в 8 розділів і зачіпають майже всі найважливіші сторони тогочасного життя. У цих оповіданнях С. ставить собі завданням дати читачеві посібник з практичної моралі, допомогти йому у важкий час, коли знемагають під гнітом феодалізму Іран зазнали вторгнення монголів. Поради С. найчастіше вражають нас своєю аморальністю. Він рекомендує лестощі перед сильними світу, рабську суть, але в той же час помста за перенесені образи. Ці поради відбивали настрої задавленою і темної, не піднімається до відкритого протесту міської бідноти тієї епохи. С. не зваблює себе ілюзіями; в «праведному» пустельника він вміє розгледіти людину, що шукає цілком «мирських» благ, і в діяльності багатого купця бачить погоню за накопиченим багатством, що стала самоціллю Однак суворі висновки С. затуманені м'яким гумором. Ці властивості «Гулістан» зробили його підручником життєвої мудрості «маленької людини» і забезпечили йому поширення в найширших колах середньовічної Персії. Багато вислови і рядки цієї книги стали приказками і продовжують жити на Близькому Сході й досі. Крім зазначених творів від С. дійшов до нас ряд збірок його віршів, серед яких один на арабською мовою, що показує, в якому досконало С. володів і цією мовою. В іншому збірнику С. один з перших використовував як технічного прийому чергування арабських і перських рядків (так зв. Муламмаат). Велике значення мають збірки його ліричних газелей, якими він в значній мірі підготував шлях для знаменитого Хафіза. У газелях С. вже відчувається та щирість, яка відрізняє Хафіза від звичайної придворної лірики, але вони теж не чужі деякого нальоту дидактики.
Слід згадати також порівняно мало відомі рісале (послання), з яких одне являє собою пародію на «розмову» суфійського «старця». Тут С. абсолютно відверто знущається в досить цинічній формі над тими прийомами, за допомогою яких шейхи вловлювали свою паству. Особливості творчості С., його блискуча мова, його демократичні тенденції зробили твори С., а особливо «Гулістан», улюбленою книгою старої Іранської школи. Популярність С. зробила його одним з перших авторів Ірану, з якими познайомився зх.-європейський читач. Перший французький переклад «Гулістан» Дюріе (Du Ryer) вийшов вже в 1634, в 1651 він був переведений в Амстердамі Гентіусом на латинську мову, а відомим мандрівником Олеарій, який і привіз до Німеччини рукопис, що послужив основою для Гентіуса, - на німецький (1654 ). В даний час «Гулістан» переведений вже майже на всі мови Європи і Близького Сходу. Російською мовою С. з'явився (у перекладі з французької) вже в 1796 («Приємне і корисне припровадження часу», ч. 12), а в період з 1826-1836 уривки з його творів друкувалися майже у всіх великих літературних журналах.
Список літератури
I. Видання тексту: Кулліат, Повне зібр. сочин., вид. JH Harrington, 2 vv., Calcutta, 1791-1795 (видання повне, але сильно спотворює текст), після цього багато разів літографована на Сході. «Гулістан» - кращі європейські видання: EB Eastwick (зі словником), Hertford, 1850
F. Johnson (зі словником), Hertford, 1863
JT Platts (зі словником), L., 1872, new ed. L., 1874. «Бустан» - кращі видання: KH Graf, Wien, 1858
JT Platts furtner collated a annotated by A. Rogers, L., 1891. Переклади, Graf KH, Moslicheddin Sadi's Rosen-Garten, Lpz., 1846
Його ж, Moslicheddin Sadis Lustgarten (Bostan), Jena, 1850
Eastwick EB, The Gulistan, or the Rose Garden ..., Hertford, 1852
Defrémery Ch., Gulistan ou le Parterre des roses. P., 1858
Platts JT, The Gulistan, or Rose-garden ..., L., 1876
Barbier de Meynard AC Le Boustan ou Verger, P., 1880
Назаріанц С., Рожевий чагарник шейха Муслехеддін Сааді шіразскій, М., 1857
Ламброс К., Гюлістан, Одеса, 1862
Холмогоров І., Гюлістан, М., 1882, Уррі Н., Сааді, Сад плодовий, СПБ, б. р.
Бертельс Є. Е., Гулистан, Вибрані оповідання, Гіз, Берлін, 1923
Чайкін К., Бустан, ІОД. «Academia», М., 1935.
II. Massé H., Essai sur le poète Saadi suivi d'une bibliographie, P., 1919 (містить велику бібліографію, складову найбільш цінну частину цієї книги)
Bacher W., Sa'di-Studien, «Zeitschrift der morgenländischen Gesellschaft», XXX, S. 81-106
Холмогоров І., Шейх Мосліхуддін Сааді шіразскій і його значення в історії перської літератури, Казань, 1865 («Вчені записки Казанського ун-ту»)
Кримський А. Є., Історія Персії, її літератури і дервішевской теософії, т. III № 1-2, М., 1914-1917 (тут же і бібліографія, доведена до 1915).
Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://feb-web.ru/