РЕФЕРАТ
Тема: «Роль особистості адмірала С.О. Макарова в історії Росії ».
Степан Осипович Макаров - російський флотоводець, військово-морський теоретик, мореплавець, океанограф, кораблебудівник, віце-адмірал.
Роль в історії флоту
Очолював кругосвітні плавання. Висунув ідею і керував будівництвом криголама «Єрмак», на якому здійснив арктичні плавання. Розробляв проблеми броненосного флоту, непотоплюваності та живучості корабля.
З початком російсько-турецької війни Степан Йосипович домігся переведення на Чорноморський флот командиром пароплава «Великий князь Костянтин», що став базою мінних катерів. У квітні 1877 р. «Костянтин» вийшов на пошук противника. Його зброєю були парові катери, на носі яких на жердині кріпилися міни. Підійти під вогнем до турецьким кораблям, підірвати їх і при цьому примудритися залишитися неушкодженим і повернутися назад - для цього було потрібно не тільки величезне мужність, але і вигострене флотське майстерність. Все це команда «Костянтина» продемонструвала повною мірою. Підірвано два броненосці, потоплено близько десятка вантажних суден. У грудні у Батумі Макаров вперше в світі застосував торпеди, потопивши турецький сторожовик «Інтібах». Війну Макаров закінчив капітаном II рангу, кавалером декількох бойових орденів, у тому числі - Святого Георгія 4 ступеня, і золотого зброї «За хоробрість». За світським мірками його кар'єра розвивається успішно: він наданий в поштовий чин флігель-ад'ютанта, зарахований до Гвардійському екіпажу, призначений командиром загону міноносок, йому готують командування царської яхтою «Лівадія». Але герой турецької війни Скобелєв пропонує йому очолити морське забезпечення Ахалтекінською військової експедиції, і Макаров кидає світський Петербург і їде на Каспій.
Під його командою більше сотні малотоннажних судів та широке коло завдань - від організації перевезень до створення портів і баз на берегах Каспійського моря. З новими обов'язками Макаров впорався блискуче. Про його великий внесок в успіх військової експедиції свідчить те, що на прощання Скобелєв помінявся з ним орденами Святого Георгія.
У жовтні 1881 Макаров опинився в Константинополі, куди був призначений командиром російського корабля-стаціонера «Тамань». Призначення було з дипломатичним підтекстом - в останній війні Макаров завдав військово-морським силам Туреччини істотних збитків. Службові обов'язки для командира стаціонера були не обтяжливими й більше зводилися до дипломатичного представництва. Не звиклий сидіти без діла, Степан Йосипович зайнявся вивченням течій у протоці Босфор. Результат досліджень став науковою сенсацією - в протоці на різних рівнях дві протилежні течії: верхнє з Чорного моря, а нижнє з Мармурового. У разі нової війни його відкриття дозволяло провести швидке і ефективне мінування Босфору. Визнанням ж суто наукової заслуги моряка стало присудження йому Академією наук престижної премії митрополита Макарія.
У 1885 році Макаров став командиром фрегата «Витязь», який готується до кругосвітній плавання. Майже три роки борознив «Витязь» океанські простори, і весь цей час проводилися численні наукові дослідження. Результатом став двотомна праця «Витязь» і Тихий океан », який отримав високу оцінку в наукових колах. Академія наук відзначила його Макаріївського премією, а Російське географічне товариство нагородило автора золотою медаллю.
Незабаром після кругосветки контр-адмірал Макаров був призначений головним інспектором морської артилерії. За три роки, незважаючи на неповороткість флотської бюрократії, йому вдалося зробити дуже багато для вдосконалення корабельної артилерії. Головним підсумком його праці стало винахід «ковпачків Макарова», які значно підвищували ефективність снарядів по пробивання броні.
У листопаді 1894 Макаров взяв командування ескадрою на Тихому океані. Тут він зрозумів, що нові технічні можливості кораблів явно не відповідають сформованій практиці їх бойового застосування. Підсумком роздумів адмірала став капітальна праця «Міркування з питань морської тактики», довгі роки залишався єдиним узагальнюючою працею такого роду в Росії. Книгу відразу ж перевели на багато іноземних мов. А найкращим підтвердженням, що ідеї Макарова з часом не старіють, стало перевидання книги в 1943 році.
У грудні 1899 року віце-адмірал Макаров був призначений головним командиром Кронштадтського порту і військовим губернатором міста, що став столицею Російського флоту. Велика кількість обов'язків не змогло відвернути його від наукових вишукувань. На побудованому під його контролем криголамі «Єрмак» він досліджував північні острови, намагався пробитися до полюса. Завдяки його підтримці на флоті почалося впровадження винайденого Поповим радіо.
На початку російсько-японської війни 1904-1905 року - командир Тихоокеанської ескадрою в Порт-Артурі. Війна з Японією сколихнула всю Росію. Невдачі російського флоту на Тихому океані викликали загальну думку, що керувати воюючим флотом повинен бойової флотоводець. І єдиною людиною, який реально міг змінити становище у війні на морі, був Макаров. У лютому 1904 року він очолив флот на Тихому океані, який почав активні та успішні бойові дії. Ініціатива у морській війні явно перейшла до Макарова. На жаль, історією йому був відпущений дуже короткий термін. Вже 31 березня броненосець «Петропавловськ», на якому адмірал вийшов у море, підірвався на міні. О 9 годині 39 хвилин над Макаровим зімкнулися свинцеві води Тихого океану. Втрата була непоправна і відчутно позначилася на ході війни на морі.
Список літератури
Бухарін Н.І. Вибрані твори. М., 1988 р.
Прохоров А.М. Ілюстрований енциклопедичний словник. Наукове видавництво «Велика Російська енциклопедія», М. 2000
Історія Росії. ХХ століття: Курс лекцій з історії Росії: / За редакцією Б, Н, Лічман. Єкатеринбург, 1993 р.
Історія Росії. Навчальний посібник. У 2-х томах: / За редакцією А.А. Данилова. Том 2 Росія в ХХ столітті.
Щетинов Ю.А. Історія України ХХ століття. Навчальний посібник. Видавництво «Гранд». Москва, 1998.