МІНІСТЕРСТВО СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ
Департамент кадрової політики та освіти
ФДМ ВПО «ТВЕРСЬКА ДЕРЖАВНА СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКА АКАДЕМІЯ»
Економічний факультет
Кафедра економіки
Курсова робота
з економіки організацій (підприємств)
на тему: «Роль нормування оборотних коштів в ефективній роботі підприємства (на прикладі СФГ« Андрєапольського »Андрєапольського району Тверської області»)
Виконала: студентка 41 групи
Скороделова М.А.
Перевірив: Чумаков Ю.М.
Дата подання:
Оцінка:
Твер, 2007 р
Зміст
Введення ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 3
Розділ 1. Коротка організаційно-економічна характеристика КФГ
«Андрєапольського» ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 6
1.2. Аналіз використання оборотних коштів підприємства ... ... ... ... ... ... ... 15
Розділ 2.Состав і показники використання оборотних коштів підприємством ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .19
2.1. Поняття, склад і структура оборотних коштів ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 19
2.2 Нормування оборотних коштів ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 22
Розділ 3. Шляхи поліпшення нормування оборотних коштів. ... ... ... ... ... ... 26
Висновок ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .27
Список використаної літератури ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 28
Введення
Оборотні кошти є однією зі складових частин майна підприємства. Стан і ефективність їх використання - одне з головних умов успішної діяльності підприємства. Розвиток ринкових відносин визначає нові умови їх організації. Висока інфляція, неплатежі й інші кризові явища змушують підприємства змінювати свою політику стосовно оборотних коштів, шукати нові джерела поповнення, вивчати проблему ефективності їх використання.
Однією з умов безперервності виробництва є постійне поновлення його матеріальної основи - засобів виробництва. У свою чергу, це визначає безперервність руху самих засобів виробництва, який відбувається у вигляді їх кругообігу.
Вивчення сутності оборотних коштів припускає розгляд оборотних фондів і фондів обігу. Оборотні кошти, оборотні фонди і фонди обігу існують у єдності і взаємозв'язку, але між ними є істотні відмінності, які зводяться до наступного: оборотні кошти постійно знаходяться у всіх стадіях діяльності підприємства, у той час як оборотні фонди проходять виробничий процес, замінюючись все новими партіями сировини, палива, основних і допоміжних матеріалів. Виробничі запаси, будучи частиною оборотних фондів, переходять у процес виробництва, перетворюються в готову продукцію і залишають підприємство. Оборотні фонди повністю споживаються в процесі виробництва, переносячи свою вартість на готовий продукт. Їхня сума за рік може в десятки разів перевищувати суму оборотних коштів, що забезпечують при здійсненні кожного кругообігу переробку або споживання нової партії предметів праці і залишаються в господарстві, здійснюючи замкнутий кругообіг.
Оборотні фонди безпосередньо беруть участь у створенні нової вартості, а оборотні кошти - побічно, через оборотні фонди.
У процесі кругообігу оборотні кошти утілюють свою вартість в оборотних фондах і тому за допомогою останніх функціонують у процесі виробництва, беруть участь у формуванні витрат виробництва.
Оборотні кошти виступають, перш за все, як вартісна категорія. Вони в буквальному сенсі не є матеріальними цінностями, тому що з них не можна робити готову продукцію. Будучи ж вартістю в грошовій формі, оборотні кошти вже в процесі кругообігу приймають форму виробничих запасів, незавершеного виробництва, готової продукції. На відміну від товарно-матеріальних цінностей оборотні кошти не витрачаються, не затрачуються, не споживаються, а авансуються, повертаючись після закінчення одного кругообігу і вступаючи в наступний.
Отже, оборотні кошти являють собою авансуєму в грошовій формі вартість для планомірного утворення і використання оборотних виробничих фондів і фондів обігу в мінімально необхідних розмірах, що забезпечують виконання підприємством виробничої програми і своєчасність здійснення розрахунків.
Оборотні кошти підприємства виконують дві функції: виробничу і розрахункову. Виконуючи виробничу функцію, оборотні кошти, авансуючи в оборотні виробничі фонди, підтримують безперервність процесу виробництва і переносять свою вартість на зроблений продукт. По завершенні виробництва оборотні кошти переходять у сферу обігу у вигляді фондів обігу, де виконують другу функцію, що складається в завершенні кругообігу і перетворенні оборотних коштів з товарної форми в грошову.
Ритмічність, злагодженість і висока результативність роботи підприємства багато в чому залежать від його забезпеченості оборотними засобами. Нестача коштів, що авансуються на придбання матеріальних запасів, може призвести до скорочення виробництва, невиконанню виробничої програми. Зайве відволікання засобів у запаси, що перевищують дійсну потребу, приводить до омертвіння ресурсів, неефективному їхньому використанню.
Оскільки оборотні кошти включають як матеріальні, так і грошові ресурси, від їхньої організації й ефективності використання залежить не тільки процес матеріального виробництва, але і фінансова стійкість підприємства.
Розділ 1.1. Коротка організаційно-економічна характеристика КФГ «Андрєапольського»
КФГ «Андрєапольського» заснований на базі радгоспу «Андреапольський», який був організований у 1966 році на базі колгоспу «Зоря». У 1974році були приєднані землі радгоспів «Супутник», «Гладкий лаг», «Жуковський» і «Денісова». З 2 лютого 1993 радгосп «Андреапольський» переорганізувати в АТЗТ «Андреапольський», далі, 23 березня 2001-у СПК «Андреапольський» і вже в лютому 2004 року - в СФГ «Андрєапольського».
КФГ «Андрєапольського» розташований навколо міста Андреаполь. Адміністративно-господарський центр розташований в селі Рогове на відстані 1км від міста, в 1км від найближчої залізничної станції, 300км від обласного центру міста Твері.
На території господарства є два найбільш великих населених пунктів: село Рогове і село кремі. Село Кремена розташоване на відстані 10 км від міста Андреаполя. Зв'язок між бригадами здійснюється по польових і асфальтним дорогах.
Загальний обсяг сільськогосподарських угідь становить 3624га, з них рілля-1859, сінокоси-1213, пасовища-552. Лісові масиви становлять 10856га, деревно-чагарникові рослини займають 445га, ставки і водойми 51га, болота 68га, дороги 93км.
Земельний фонд характеризується високим ступенем освоєності і розораності земель.
Територія КФГ «Андрєапольського» розташоване в нечорноземній зоні дорновоподзолістих грунтів. Найбільш поширені дерногослабо-і середнепідзолисті, піщані, супіщані легкосуглинкові грунти.
Господарство розташоване в зоні помірно-континентального клімату, який характеризується наступними показниками: середньорічна температура повітря 3-8,5 С, тривалість безморозного періоду 120-135 днів.
Сума середніх добових температур повітря вище 15С у період активної вегетації рослин. Річна сума опадів у середньому становить 585-670мм (2 / 3 опадів у році випадає у вигляді дощів, 1/3- у вигляді снігу). Сума опадів за період з температурою вище 15 З 255-400мм.
У цілому температурний режим території і достатня вологозабезпеченість сприятливі для вирощування основних сільськогосподарських культур.
Гідрометричні коефіцієнт дорівнює 1,5-1,8. Біокліматичної потенціал складає 2,06, що дозволяє отримувати високі врожаї зернових.
Потужність гумусового горизонту орних угідь коливається від 17-35см.
У цілому рельєф сприятливий для застосування сільськогосподарської техніки. У оргхозплане особливості враховані при уточненні розмірів і конфігурації ділянок.
Грунтово-кліматичні умови дозволяють при правильній агротехніці, впровадженні системи сівозмін та внесення добрив отримувати високі і стійкі врожаї всіх оброблюваних сільськогосподарських культур.
Основними видами діяльності СФГ «Андрєапольського» є виробництво, переробка, збут сільськогосподарської продукції, заготівля лісу, збут пиломатеріалу і ліси, надання послуг на сторону, а так само інша не заборонена Законом діяльність.
Для характеристики підприємства проаналізуємо показники таблиць 1-4.
Таблиця 1.
Показники, що характеризують розміри підприємства.
З даних таблиці 1 видно, що в період з 2003 по 2005 валова продукція збільшилася на 22,3%. Це пов'язано зі збільшенням обсягів виробництва сільськогосподарської продукції. Обсяг сільськогосподарської продукції збільшився в результаті високих і стійких урожаїв культур, що обробляються в СФГ «Андрєапольського», а так само в результаті впливу факторів (погодних умов, агротехнічних вимог культур і т.д.). Обсяг сільськогосподарської продукції тваринництва збільшився в результаті збільшення поголів'я худоби, а так само збільшення її продуктивності. Це в свою чергу відбувається з-за стабільного раціону годівлі, достатньої кількості корму, необхідного вмісту в них поживних елементів, раціонального використання тварин, правильного обороту і ін
За аналізованих період збільшення чисельності працівників, порівняно з 2003 роком. Це сталося у зв'язку з розвитком виробництва, збільшення чисельності робочих місць і т. д., у тому числі збільшилася кількість працівників зайнятих в сільськогосподарському виробництві.
Загальна земельна площа залишається незмінною, теж саме можна сказати і про площу сільськогосподарських угідь і рілля.
Незначно збільшилася кількість тракторів і складає 13 фіз. од. Кількість же комбайнів, прес-підбирачів, що переходять автомобілів залишилося незмінним-2,2,15 відповідно.
З кожним роком незначно збільшується енергетична потужність, приблизно на 5%. Збільшення відбулося в основному внаслідок збільшення обсягів виробництва сільськогосподарської продукції.
Для виявлення спеціалізації досліджуємо склад і структуру товарної продукції (табл. 2)
Виробнича спеціалізація підприємства визначається по основних галузях і продуктів, що забезпечує найбільшу виручку від реалізації. Тому прямим показником, що характеризує спеціалізацію господарства, є структура товарної продукції, яка визначається діленням кожного виду продукції, на загальну виручку від реалізації, виражену у відсотках. За структурою визначається головна, додаткова та допоміжна галузі. Основне виробниче напрямок розвитку господарства - відгодівля молодняку великої рогатої худоби, яке складає 58,8%, що підтверджує нижче наведена таблиця. Додатковою галуззю є рослинництво, яке займає 12,4%.
Таблиця 2
Склад і структура товарної продукції
Судячи з даних в таблиці, за 2005 рік: продано м'яса ВРХ у живій вазі на суму 6870 тис. руб., Що істотно перевищило суму виручки 2003 року. У цілому галузь тваринництва становить 60,17%, що більше 2003 року на 9,64. Внаслідок достатку грубих кормів було збільшено поголів'я ВРХ. Худоба продавали живою вагою.
У рослинництві, у звітному році, питома вага займає інша продукція рослинництва (багаторічні та однорічні трави тощо) 11,5%
Пунктом здачі сільськогосподарської продукції є: зерно-Андреапольський хлібоприймальний пункт, а м'ясо - на м'ясокомбінати: Нелідовський, Санкт-Петербурзький, Торжокский, Торопецький.
Аналіз структури товарної продукції проводиться для оцінки спеціалізації підприємства з визначення основної і додаткової галузей, вивчення виробничого напрямку діяльності підприємства за аналізований період, зміни в динаміці та обгрунтування змін, що відбуваються.
Головною продуктивною силою будь-якого суспільства є людський ресурс. Під трудовим ресурсом розуміють частину населення, що володіє фізичним розвитком, розумовими здібностями і знаннями, необхідними для здійснення корисної діяльності.
Основою для формування первинних трудових ресурсів є система виробничих підрозділів і служб підприємства, з характеристикою підрозділів основних, обслуговуючих та допоміжних виробництв; технологічних і функціональних служб. Приділяється особлива увага характеристиці служб і підрозділів згідно аналізованої галузі.
Організаційна структура підприємства будується за територіальним принципом і залежить від кількості і співвідношення в їх складі основних виробничих одиниць і окремих служб.
На основі організаційної структури будується структура управління. Оперативне керівництво СФГ «Андрєапольського» здійснює глава господарства, технологічне управління - головні фахівці, бригади очолюють бригадири. Структура управління КФГ «Андрєапольського» приведена в схемі 1.
Виконавчим органом господарства є Голова. Він здійснює оперативне управління діяльністю господарства.
У його підпорядкуванні знаходяться головні фахівці, а в їх підпорядкуванні - керівники допоміжних виробництв і бригадири.
Глава зобов'язаний створювати необхідні умови для правильного ведення обліку і складання звітності, забезпечити неухильне дотримання всіма підрозділами та службами, працівниками, які мають відношення до обліку, порядку оформлення та подання первинних облікових документів, інших джерел інформації для відображення в обліку містяться в них даних.
Організацію бухгалтерського обліку в СФГ «Андрєапольського» здійснює головний бухгалтер. Бухгалтерія господарства складається з головного бухгалтера, його заступника, бухгалтера розрахункового відділу, які у своїй роботі керується Федеральним законом № 129-ФЗ, Облікової політикою і планом рахунків.
У СФГ «Андрєапольського» застосовується журнально-ордерна форма обліку.
Щоб забезпечити раціональну організацію обліку, своєчасно і повно організувати в обліку всіх його документів, необхідно правильно організувати документообіг.
Департамент кадрової політики та освіти
ФДМ ВПО «ТВЕРСЬКА ДЕРЖАВНА СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКА АКАДЕМІЯ»
Економічний факультет
Кафедра економіки
Курсова робота
з економіки організацій (підприємств)
на тему: «Роль нормування оборотних коштів в ефективній роботі підприємства (на прикладі СФГ« Андрєапольського »Андрєапольського району Тверської області»)
Виконала: студентка 41 групи
Скороделова М.А.
Перевірив: Чумаков Ю.М.
Дата подання:
Оцінка:
Твер, 2007 р
Зміст
Введення ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 3
Розділ 1. Коротка організаційно-економічна характеристика КФГ
«Андрєапольського» ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 6
1.2. Аналіз використання оборотних коштів підприємства ... ... ... ... ... ... ... 15
Розділ 2.Состав і показники використання оборотних коштів підприємством ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .19
2.1. Поняття, склад і структура оборотних коштів ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 19
2.2 Нормування оборотних коштів ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 22
Розділ 3. Шляхи поліпшення нормування оборотних коштів. ... ... ... ... ... ... 26
Висновок ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .27
Список використаної літератури ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 28
Введення
Оборотні кошти є однією зі складових частин майна підприємства. Стан і ефективність їх використання - одне з головних умов успішної діяльності підприємства. Розвиток ринкових відносин визначає нові умови їх організації. Висока інфляція, неплатежі й інші кризові явища змушують підприємства змінювати свою політику стосовно оборотних коштів, шукати нові джерела поповнення, вивчати проблему ефективності їх використання.
Однією з умов безперервності виробництва є постійне поновлення його матеріальної основи - засобів виробництва. У свою чергу, це визначає безперервність руху самих засобів виробництва, який відбувається у вигляді їх кругообігу.
Вивчення сутності оборотних коштів припускає розгляд оборотних фондів і фондів обігу. Оборотні кошти, оборотні фонди і фонди обігу існують у єдності і взаємозв'язку, але між ними є істотні відмінності, які зводяться до наступного: оборотні кошти постійно знаходяться у всіх стадіях діяльності підприємства, у той час як оборотні фонди проходять виробничий процес, замінюючись все новими партіями сировини, палива, основних і допоміжних матеріалів. Виробничі запаси, будучи частиною оборотних фондів, переходять у процес виробництва, перетворюються в готову продукцію і залишають підприємство. Оборотні фонди повністю споживаються в процесі виробництва, переносячи свою вартість на готовий продукт. Їхня сума за рік може в десятки разів перевищувати суму оборотних коштів, що забезпечують при здійсненні кожного кругообігу переробку або споживання нової партії предметів праці і залишаються в господарстві, здійснюючи замкнутий кругообіг.
Оборотні фонди безпосередньо беруть участь у створенні нової вартості, а оборотні кошти - побічно, через оборотні фонди.
У процесі кругообігу оборотні кошти утілюють свою вартість в оборотних фондах і тому за допомогою останніх функціонують у процесі виробництва, беруть участь у формуванні витрат виробництва.
Оборотні кошти виступають, перш за все, як вартісна категорія. Вони в буквальному сенсі не є матеріальними цінностями, тому що з них не можна робити готову продукцію. Будучи ж вартістю в грошовій формі, оборотні кошти вже в процесі кругообігу приймають форму виробничих запасів, незавершеного виробництва, готової продукції. На відміну від товарно-матеріальних цінностей оборотні кошти не витрачаються, не затрачуються, не споживаються, а авансуються, повертаючись після закінчення одного кругообігу і вступаючи в наступний.
Отже, оборотні кошти являють собою авансуєму в грошовій формі вартість для планомірного утворення і використання оборотних виробничих фондів і фондів обігу в мінімально необхідних розмірах, що забезпечують виконання підприємством виробничої програми і своєчасність здійснення розрахунків.
Оборотні кошти підприємства виконують дві функції: виробничу і розрахункову. Виконуючи виробничу функцію, оборотні кошти, авансуючи в оборотні виробничі фонди, підтримують безперервність процесу виробництва і переносять свою вартість на зроблений продукт. По завершенні виробництва оборотні кошти переходять у сферу обігу у вигляді фондів обігу, де виконують другу функцію, що складається в завершенні кругообігу і перетворенні оборотних коштів з товарної форми в грошову.
Ритмічність, злагодженість і висока результативність роботи підприємства багато в чому залежать від його забезпеченості оборотними засобами. Нестача коштів, що авансуються на придбання матеріальних запасів, може призвести до скорочення виробництва, невиконанню виробничої програми. Зайве відволікання засобів у запаси, що перевищують дійсну потребу, приводить до омертвіння ресурсів, неефективному їхньому використанню.
Оскільки оборотні кошти включають як матеріальні, так і грошові ресурси, від їхньої організації й ефективності використання залежить не тільки процес матеріального виробництва, але і фінансова стійкість підприємства.
Розділ 1.1. Коротка організаційно-економічна характеристика КФГ «Андрєапольського»
КФГ «Андрєапольського» заснований на базі радгоспу «Андреапольський», який був організований у 1966 році на базі колгоспу «Зоря». У 1974році були приєднані землі радгоспів «Супутник», «Гладкий лаг», «Жуковський» і «Денісова». З 2 лютого 1993 радгосп «Андреапольський» переорганізувати в АТЗТ «Андреапольський», далі, 23 березня 2001-у СПК «Андреапольський» і вже в лютому 2004 року - в СФГ «Андрєапольського».
КФГ «Андрєапольського» розташований навколо міста Андреаполь. Адміністративно-господарський центр розташований в селі Рогове на відстані 1км від міста, в 1км від найближчої залізничної станції, 300км від обласного центру міста Твері.
На території господарства є два найбільш великих населених пунктів: село Рогове і село кремі. Село Кремена розташоване на відстані 10 км від міста Андреаполя. Зв'язок між бригадами здійснюється по польових і асфальтним дорогах.
Загальний обсяг сільськогосподарських угідь становить 3624га, з них рілля-1859, сінокоси-1213, пасовища-552. Лісові масиви становлять 10856га, деревно-чагарникові рослини займають 445га, ставки і водойми 51га, болота 68га, дороги 93км.
Земельний фонд характеризується високим ступенем освоєності і розораності земель.
Територія КФГ «Андрєапольського» розташоване в нечорноземній зоні дорновоподзолістих грунтів. Найбільш поширені дерногослабо-і середнепідзолисті, піщані, супіщані легкосуглинкові грунти.
Господарство розташоване в зоні помірно-континентального клімату, який характеризується наступними показниками: середньорічна температура повітря 3-8,5 С, тривалість безморозного періоду 120-135 днів.
Сума середніх добових температур повітря вище 15С у період активної вегетації рослин. Річна сума опадів у середньому становить 585-670мм (2 / 3 опадів у році випадає у вигляді дощів, 1/3- у вигляді снігу). Сума опадів за період з температурою вище 15 З 255-400мм.
У цілому температурний режим території і достатня вологозабезпеченість сприятливі для вирощування основних сільськогосподарських культур.
Гідрометричні коефіцієнт дорівнює 1,5-1,8. Біокліматичної потенціал складає 2,06, що дозволяє отримувати високі врожаї зернових.
Потужність гумусового горизонту орних угідь коливається від 17-35см.
У цілому рельєф сприятливий для застосування сільськогосподарської техніки. У оргхозплане особливості враховані при уточненні розмірів і конфігурації ділянок.
Грунтово-кліматичні умови дозволяють при правильній агротехніці, впровадженні системи сівозмін та внесення добрив отримувати високі і стійкі врожаї всіх оброблюваних сільськогосподарських культур.
Основними видами діяльності СФГ «Андрєапольського» є виробництво, переробка, збут сільськогосподарської продукції, заготівля лісу, збут пиломатеріалу і ліси, надання послуг на сторону, а так само інша не заборонена Законом діяльність.
Для характеристики підприємства проаналізуємо показники таблиць 1-4.
Таблиця 1.
Показники, що характеризують розміри підприємства.
| Показники | 2003 | 2004 | 2005 | У середньому на одне господарство району |
| Валова продукція в порівнянних цінах 1994р, тис. руб. Середньорічна чисельність працівників, чол.: із них зайняті в с-г. виробництві, чол. Загальна земельна площа, га: з неї з-х. угіддя, га в т.ч. рілля, га сінокоси пасовища Поголів'я тварин: з них ВРХ, гол коні Наявність тракторів, фіз.ед. Комбайни силосозбиральні, фіз.ед. Прес-підбирачі, фіз. од. Автомобілі переводять, фіз. од. Енергетичні потужності, л. с. | 191163,9 54 27 3624 3624 1859 1213 552 290 3 12 2 2 15 4250 | 230951,7 73 46 3624 3624 1859 1215 552 745 1 12 2 2 15 4315 | 217442,1 63 35 3624 3624 1859 1215 552 643 1 13 2 2 15 4581 | 102192,4 600 523 140234 38631 18091 12022 8513 8513 53 123 4 22 65 25598 |
За аналізованих період збільшення чисельності працівників, порівняно з 2003 роком. Це сталося у зв'язку з розвитком виробництва, збільшення чисельності робочих місць і т. д., у тому числі збільшилася кількість працівників зайнятих в сільськогосподарському виробництві.
Загальна земельна площа залишається незмінною, теж саме можна сказати і про площу сільськогосподарських угідь і рілля.
Незначно збільшилася кількість тракторів і складає 13 фіз. од. Кількість же комбайнів, прес-підбирачів, що переходять автомобілів залишилося незмінним-2,2,15 відповідно.
З кожним роком незначно збільшується енергетична потужність, приблизно на 5%. Збільшення відбулося в основному внаслідок збільшення обсягів виробництва сільськогосподарської продукції.
Для виявлення спеціалізації досліджуємо склад і структуру товарної продукції (табл. 2)
Виробнича спеціалізація підприємства визначається по основних галузях і продуктів, що забезпечує найбільшу виручку від реалізації. Тому прямим показником, що характеризує спеціалізацію господарства, є структура товарної продукції, яка визначається діленням кожного виду продукції, на загальну виручку від реалізації, виражену у відсотках. За структурою визначається головна, додаткова та допоміжна галузі. Основне виробниче напрямок розвитку господарства - відгодівля молодняку великої рогатої худоби, яке складає 58,8%, що підтверджує нижче наведена таблиця. Додатковою галуззю є рослинництво, яке займає 12,4%.
Таблиця 2
Склад і структура товарної продукції
| Галузі та вид продукції | Виручка від реалізації по роках | |||||
| 2003 | 2004 | 2005 | ||||
| тис. руб. | уд.вес,% | тис. руб | уд.вес,% | тис. руб. | уд.вес,% | |
| Рослинництво, всього в тому числі: зернові і зернобобові з них овес жито інші зернові та зернобобові інша продукція рослинництва Тваринництво в тому числі: м'ясо ВРХ інша продукція тваринництва Разом рослинництво і тваринництво Всього по господарству | 1027 31 5 -26 996 5023 4566 191 6059 8066 | 12,73 0,31 0,05 -0,26 9,96 50,53 45,66 1,91 63,26 100 | 1276 3 1 2 - 1273 6072 4666 204 7348 10320 | 12,4 0,03 0,01 0,02 11,5 54,6 45 1,84 67 100 | 75 38 - 27 11 37 7616 6870 279 7691 12653 | 0,59 0,3 - 0,21 0,09 0,29 60,17 54,27 2,2 60,76 100 |
У рослинництві, у звітному році, питома вага займає інша продукція рослинництва (багаторічні та однорічні трави тощо) 11,5%
Пунктом здачі сільськогосподарської продукції є: зерно-Андреапольський хлібоприймальний пункт, а м'ясо - на м'ясокомбінати: Нелідовський, Санкт-Петербурзький, Торжокский, Торопецький.
Аналіз структури товарної продукції проводиться для оцінки спеціалізації підприємства з визначення основної і додаткової галузей, вивчення виробничого напрямку діяльності підприємства за аналізований період, зміни в динаміці та обгрунтування змін, що відбуваються.
Головною продуктивною силою будь-якого суспільства є людський ресурс. Під трудовим ресурсом розуміють частину населення, що володіє фізичним розвитком, розумовими здібностями і знаннями, необхідними для здійснення корисної діяльності.
Основою для формування первинних трудових ресурсів є система виробничих підрозділів і служб підприємства, з характеристикою підрозділів основних, обслуговуючих та допоміжних виробництв; технологічних і функціональних служб. Приділяється особлива увага характеристиці служб і підрозділів згідно аналізованої галузі.
Організаційна структура підприємства будується за територіальним принципом і залежить від кількості і співвідношення в їх складі основних виробничих одиниць і окремих служб.
На основі організаційної структури будується структура управління. Оперативне керівництво СФГ «Андрєапольського» здійснює глава господарства, технологічне управління - головні фахівці, бригади очолюють бригадири. Структура управління КФГ «Андрєапольського» приведена в схемі 1.
Виконавчим органом господарства є Голова. Він здійснює оперативне управління діяльністю господарства.
У його підпорядкуванні знаходяться головні фахівці, а в їх підпорядкуванні - керівники допоміжних виробництв і бригадири.
Глава зобов'язаний створювати необхідні умови для правильного ведення обліку і складання звітності, забезпечити неухильне дотримання всіма підрозділами та службами, працівниками, які мають відношення до обліку, порядку оформлення та подання первинних облікових документів, інших джерел інформації для відображення в обліку містяться в них даних.
Організацію бухгалтерського обліку в СФГ «Андрєапольського» здійснює головний бухгалтер. Бухгалтерія господарства складається з головного бухгалтера, його заступника, бухгалтера розрахункового відділу, які у своїй роботі керується Федеральним законом № 129-ФЗ, Облікової політикою і планом рахунків.
У СФГ «Андрєапольського» застосовується журнально-ордерна форма обліку.
Щоб забезпечити раціональну організацію обліку, своєчасно і повно організувати в обліку всіх його документів, необхідно правильно організувати документообіг.
У кожному господарстві необхідно обробляти такі культури і розвивати ті галузі, які відповідають їх природним і економічним умовам. Спеціалізацію сільськогосподарського підприємства характеризує склад виробленої в господарстві продукції. Виробнича спеціалізація підприємства визначається за основним торговим галузям і продуктів, що забезпечує найбільшу виручку від реалізації. Тому прямим показником, що характеризує спеціалізацію господарства, є структура товарної продукції. За структурою визначається головна, додаткова та допоміжна галузі
Для характеристики КФГ «Андрєапольського» з питань організації праці на підприємстві див.таблицю 3.
Таблиця 3
Наявність і забезпеченість персоналу підприємства.
Підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва та кінцевого результати праці залежать від рівня кваліфікації кадрів і ступеня використання трудових ресурсів. На підставі даних таблиці 3 можна зробити висновок, що чисельність персоналу за аналізований період (у порівнянні з 2003 роком) збільшилася, в тому числі збільшилася чисельність працівників зайнятих в сільськогосподарському виробництві.
Для характеристики фінансово-господарської діяльності СФГ «Андрєапольського» розглянемо дані таблиці 4.
Таблиця 4
Основні економічні показники фінансово-господарської діяльності підприємства
На основі наведеної інформації у таблиці 4 виявляються причини зміни показників в динаміці, робиться загальний висновок про фінансово-господарський стан підприємства на аналізований період часу.
Аналізуючи дані можна зробити висновок про те, що у зв'язку зі збільшенням обсягу виробництва продукції, а як наслідок збільшення виручки від реалізації. На собівартість продукції впливає то зі збільшенням, то зменшенням виручки реалізованої продукції.
Витрати на виробництво збільшуються внаслідок інфляції, подорожчання кормів для тварин, вартість придбаного насіння і садивного матеріалу, збільшення цін на електроенергію та ін причини. В результаті збільшення собівартості у господарстві спостерігається збиток (у 2003 році).
У період з 2003 по 2005р. збільшилася дебіторська і кредиторська заборгованості. Дебіторська заборгованість - внаслідок того, що не повністю повертаються гроші за продукцію, а кредиторська - тому, що господарство бере кредити для розвитку. Таким чином, відбувається взаємне непогашення дебіторської та кредиторської заборгованостей.
1.2. Аналіз використання оборотних коштів підприємства.
Фінансове становище підприємства знаходиться в прямій залежності від стану оборотних коштів, тому підприємства зацікавлені в організації найбільш раціонального руху і використання оборотних коштів.
Поліпшення використання оборотних коштів з розвитком підприємництва набуває все більшого значення. Вивільняються при цьому матеріальні та грошові ресурси є додатковим джерелом подальшим інвестицією.
Раціональне та ефективне використання оборотних засобів сприяє підвищенню фінансової стійкості підприємства та його платоспроможності. У цих умовах підприємство своєчасно і повністю виконує розрахунково-платіжні зобов'язання, що дозволяє успішно здійснювати комерційну діяльність.
Ефективність використання оборотних коштів характеризується системою економічних показників, одним з яких є співвідношення розміщення їх у сфері виробництва та сфері обігу. Про ступінь використання оборотних коштів можна судити за показником віддачі оборотних коштів, який визначаються як відношення прибутку від реалізації до залишків оборотних коштів.
Найважливішим показником інтенсивності та використання оборотних коштів є швидкість їх оборотності.
Під оборотністю оборотних коштів розуміється тривалість повного кругообігу коштів з моменту придбання оборотних засобів (покупки сировини, матеріалів та. Т. п.) до виходу і реалізації готової продукції. Кругообіг обороти кошти завершується нарахуванням виручки на рахунок підприємства. Оборотність оборотних коштів неоднакова на різних підприємствах, що залежить від їх галузевої приналежності, в межах однієї галузі - від організації виробництва і збуту продукції, розміщення оборотних та інших фактів.
Під оборотністю оборотних коштів розуміють тривалість одного повного кругообігу коштів, починаючи з першої і закінчуючи третин фазою. Чим швидше оборотні кошти проходять ці фази, тим більше продукції підприємством може зробити з однією і тією ж сумою оборотних коштів.
Оборотність оборотних коштів може розраховуватися за планом і фактично. Планова оборотність може бути розрахована тільки за нормованих оборотних коштів, фактична - по всіх оборотних коштах, включаючи ненормовані. Зіставлення планової і фактичної оборотності відбиває прискорення і уповільнення оборотності нормованих оборотних коштів.
При прискоренні оборотності відбувається вивільнення оборотних коштів з обороту, при уповільненні виникає необхідність у додатковому залученні коштів в оборот. Тривалість одного обороту в днях визначається за формулою:
О = С: Т / Д,
де О - тривалість обороту, дні;
С - залишки оборотних коштів (середньорічні або на кінець планованого (звітного) періоду), грн.;
Т - обсяг товарної продукції (за собівартістю або в цінах), грн.;
Д - число днів у звітному періоді, дні.
Зменшення тривалості одного обороту свідчить про поліпшення використання оборотних коштів.
Коефіцієнт оборотності показує кількість оборотів, що здійснюються оборотними коштами за рік (півріччя, квартал), і визначається за формулою:
Ко = Т / З,
де Ко-коефіцієнт оборотності, тобто кількість обертів. Коефіцієнт оборачіевомості складе 9 (45000/5000). Отже, оборотні кошти зробили 9 оборотів за рік. Цей показник означає, що на кожен карбованець оборотних коштів припадало 9 руб. реалізованої продукції. Чим вище коефіцієнт оборотності, тим краще використовуються оборотні кошти.
Коефіцієнт завантаження оборотних коштів - показник, зворотний коефіцієнту оборотності. Він характеризує величину оборотних коштів, що припадають на одиницю реалізованої продукції. Обчислюється за формулою:
Кз = З / Т,
Де Кз - коефіцієнт завантаження оборотних коштів.
Виходячи з раніше наведених даних, коефіцієнт завантаження складе 0,11 (5000/45000). Отже, на один руб. реалізованої продукції припадає 0,11 руб. оборотних коштів. Цей показник свідчить про раціональне, ефективне або навпаки, неефективне використання оборотних коштів лише у зіставленні за ряд років і виходячи з динаміки коефіцієнта.
Крім цих показників так само може бути використаний показник віддачі оборотних коштів, що визначається відношенням прибутку від реалізації продукції підприємства до залишків оборотних коштів.
Показники оборотності оборотних коштів можуть розраховуватися по всіх оборотних коштах, що беруть участь в обороті, і по окремих елементах.
Розділ 2. Склад і показники використання оборотних коштів підприємством.
2.1. Поняття, склад і структура оборотних коштів.
Оборотні кошти - це сукупність грошових коштів, авансованих для створення оборотних виробничих фондів і фондів обігу, що забезпечують безперервний кругообіг грошових фондів.
Оборотні фонди промисловості являють собою частину виробничих фондів, яка повністю споживається в кожному виробничому циклі, відразу і повністю переносить свою вартість на створювану продукцію і в процесі виробництва змінює натуральну форму. Їх речовим змістом є предмети праці. У процесі виробництва вони перетворюються в готову продукцію, складаючи її матеріальну основу або сприяють її змісту.
Оборотні фонди охоплюють рух предметів праці від моменту надходження на склад підприємства до перетворення їх у готову продукцію і переходу в сферу обігу. У зв'язку з тим, що випуск продукції йде безупинно, у сфері виробництва постійно функціонує певна частина оборотних фондів, що знаходяться на різних стадіях кругообігу і представлених наступними порівняно однорідними групами:
1. Виробничі запаси, що складають основну частину оборотних фондів. Вони включають сировину, основні і допоміжні матеріали, паливо, пальне, покупні напівфабрикати і комплектуючі вироби, тару і тарні матеріали, запасні частини для ремонту основних фондів, малоцінні і швидкозношувані предмети: інструменти і господарський інвентар вартістю до 100 мінімальних оплат праці за одиницю і терміном служби до року.
2. Незакінчена продукція, тобто предмети праці, що надійшли в процес виробництва і підлягають подальшій обробці на наступних стадіях технологічного процесу. Вона може бути у вигляді незавершеного промислового виробництва і напівфабрикатів свого виробника.
3. Витрати майбутніх періодів не служать речовинним елементом оборотних коштів, а представляють витрати на проектування та освоєння нових видів продукції, проведення гірничо-підготовчих робіт на підприємствах видобувної галузей промисловості, організований набір на сезонних підприємствах і інші. Ці витрати виробляються в даному періоді, а погашаються частинами за рахунок собівартості в наступні. Виготовлена продукція надходить у сферу обігу, і після реалізації її вартість приймає грошову форму. Отже, для нормальної діяльності підприємства, крім оборотних виробничих фондів потрібні кошти, що обслуговують сферу обігу - фонди обігу. До них відноситься готова, але нереалізована продукція і грошові кошти, необхідні для придбання матеріалів, виплати заробітної плати, виконання фінансових зобов'язань перед постачальниками і фінансовими органами й інші.
Таким чином, сукупність грошових коштів промислових підприємств призначених для утворення оборотних виробничих фондів і фондів обігу, складають їх оборотні кошти.
У оборотних коштах промисловості основну частину займають оборотні виробничі фонди. Їх питома вага в загальній сумі оборотних коштів у запасах товарно-матеріальних цінностей становить близько 85%.
Співвідношення між складовими елементами оборотних фондів у їхній загальній вартості представляє структуру оборотних фондів. Їх структура в різних галузях промисловості визначається технологічним рівнем виробництва, ступенем спеціалізації, тривалістю циклу, складом споживаних матеріалів, географічним розміщенням по відношенню до постачальників.
У своєму русі оборотні кошти проходять послідовно три стадії - грошову, виробничу і товарну.
Грошова стадія кругообігу коштів є підготовчою. Вона протікає в сфері обігу, де відбувається перетворення коштів у форму виробничих запасів.
Продуктивна стадія являє собою безпосередній процес виробництва. На цій стадії продовжує авансуватися вартість створюваної продукції, але не повністю, а в розмірі вартості використаних виробничих запасів, додатково авансуються витрати на заробітну плату та пов'язані з нею витрати, а так само перенесена
Вартість основних виробничих фондів. Продуктивна стадія кругообігу закінчується випуском готової продукції, після чого настає стадія її реалізації.
На товарній стадія кругообігу продовжує авансуватися продукт праці (готова продукція) у тім же розмірі, що і на продуктивній стадії. Лише після перетворення товарної форми вартості виробленої продукції в грошову авансовані кошти відновлюються за рахунок частини виручки від реалізації продукції. Інша її сума складає грошові нагромадження, що використовуються відповідно до плану їхнього розподілу. Частина нагромаджень (прибутку), призначена на розширення оборотних коштів, приєднується до них і робить разом з ними наступні цикли обороту.
Грошова форма, яку приймають оборотні кошти на третій стадії їхнього кругообігу, одночасно є і початковою стадією обороту коштів.
Кругообіг оборотних коштів відбувається за схемою:
- Грошові кошти, що авансуються господарюючим суб'єктом;
- Засоби виробництва;
- Виробництво;
- Готова продукція;
- Грошові кошти, отримані від продажу продукції і включають у себе реалізований прибуток. Означають, що обіг коштів перервано, але процес їх кругообігу продовжується у сфері виробництва.
Оборотні кошти знаходяться одночасно на всіх стадіях і у всіх формах виробництва, що забезпечує його безперервність і безперебійну роботу підприємства.
2.2 Нормування оборотних коштів
Нормування оборотних коштів - основа раціонального використання господарських засобів підприємства. Воно полягає в розробці обгрунтованих норм і нормативів їх витрачання, необхідних для створення постійних мінімальних запасів для безперебійної роботи підприємства.
По ступені планування оборотні кошти поділяються на нормовані і ненормовані.
До нормованих належать оборотні кошти у виробничих запасах.
До ненормованих оборотних засобів належать: грошові кошти, відвантажені товари та здані роботи, всі види дебіторської заборгованості та ін
На практиці застосовують три основні методи нормування оборотних коштів: аналітичний, коефіцієнтний і метод прямого рахунку.
Аналітичний метод використовує фактичні дані про величину оборотних коштів за певний період. При цьому уточнюються зайві і непотрібні запаси, вносяться поправки на зміну умов виробництва та постачання. Уточнений результат цих розрахунків і вважається нормативом оборотних коштів на планований період. Цей метод використовується в тих випадках, коли не передбачаються істотні зміни в умовах роботи підприємства і засоби, вкладені в матеріальні цінності та запаси, мають велику питому вагу.
Коефіцієнтний метод полягає в тому, що нормативи на планований період розраховуються шляхом внесення поправок (з допомогою коефіцієнтів) в нормативи попереднього періоду. Коефіцієнти враховують зміну обсягів виробництва, оборотність оборотних коштів, асортиментні зрушення і інші фактори.
Метод прямого рахунку полягає в тому, що розраховуються суми оборотних коштів по кожному конкретному виду товарно-матеріальних цінностей, потім вони складаються, і в результаті визначається норматив по кожному елементу нормованих оборотних коштів. Загальний норматив становить суму нормативів по всіх елементах. Цей метод є найбільш точним, обгрунтованим, але разом з тим досить трудомістким.
При нормуванні оборотних коштів необхідно встановити норми запасу за окремими видами нормованих матеріалів, визначити нормативи по кожному елементу оборотних коштів і розрахувати сукупний норматив по нормованих оборотних коштів.
Норми оборотних коштів характеризують мінімальні запаси товарно-матеріальних цінностей, розрахованих в днях запасу або у відсотках до визначеної бази (товарної продукції, обсягу основних фондів).
Норма в днях по виробничих запасах (сировини, матеріалів, покупних напівфабрикатах) складається з часу:
вивантаження, приймання, складської обробки і лабораторного аналізу (підготовчий запас);
знаходження матеріалів на складі для поточного виробничого процесу (поточний запас) і страхового, або гарантійного, запасу (страховий запас);
підготовки матеріалів до виробництва (технологічний запас);
перебування матеріалів у дорозі (транспортний запас).
Найбільшу питому вагу в загальній нормі оборотних коштів по групі матеріалів займає норма поточного запасу.
Поточний запас - постійний запас матеріалів, повністю підготовлених до запуску у виробництво і призначених для безперебійної роботи підприємства.
Страховий, або гарантійний, запас (Зс) можна також визначити за формулою:
Зс = АДН × ПМ,
де АДН - норма страхового запасу матеріалів, дні;
Пм - середньоденна потреба в даному виді матеріалів, руб.
У середньому таким же за тривалістю є транспортний запас, що утворюється в разі розбіжності в термінах руху документообігу та оплати за них і часу перебування матеріалів у дорозі.
На підприємствах формується і так званий технологічний запас (Зтех), який необхідний для підготовки до виробництва. Величина такого запасу визначається за формулою:
Зтех = Ап × Тц,
де Ап - середньодобова потреба в цьому матеріалі, натуральні одиниці виміру;
Тц - тривалість технологічного циклу, дні.
Загальна норма запасів (Зобщ) по сировині, основних матеріалів, покупних напівфабрикатів визначається за формулою:
Зобщ = Зтек + Зс + Зтр + Зтех.
Нормативна потреба оборотних коштів у запасних частинах для поточного обслуговування та ремонту обладнання розраховується як добуток норми запасу в руб., Встановленої по відношенню до певного показника, на загальну планову величину останнього.
Наприклад, норма запасу запасних частин для технічного обслуговування і ремонту устаткування встановлюється в руб. на 1 тис. руб. балансової вартості обладнання.
Норматив оборотних коштів - мінімальна сума грошових коштів, необхідна підприємству для організації виробничої діяльності.
Норматив виробничих запасів (сировини, матеріалів, покупних напівфабрикатів і т.д.) визначається множенням норми у днях на одноденний їх витрату.
Sni = H3i × М / Тк,
де М - витрата сировини і матеріалів за календарний період часу, руб.;
Тк - календарний період, дні (рік - 360 днів; квартал - 90 днів, місяць - 30 днів).
Норматив оборотних коштів на готову продукцію (ЗДП) на складі підприємства визначається за формулою:
ЗДП = Псут × Нзг,
де Псут - одноденний випуск готової продукції за виробничою собівартістю;
Нзг - норма запасу готової продукції, дні.
Розділ 3. Шляхи поліпшення нормування оборотних коштів.
Ефективність управління обіговими коштами підприємства дуже впливає на результати його фінансово-господарської діяльності.
З одного боку, необхідно більш раціонально використовувати наявні оборотні ресурси - мова йде насамперед про оптимізацію виробничих запасів, скорочення незавершеного виробництва, вдосконалення форм розрахунків.
З іншого боку, в даний час підприємства мають можливість вибирати різні варіанти списання витрат на собівартість, визначення виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) для цілей оподаткування.
Наприклад, в залежності від кон'юнктури попиту і пропозиції, прогнозування обсягів продажів підприємства можуть бути зацікавлені в інтенсивному списанні витрат або в їх більш рівномірному розподілі протягом якого-небудь періоду. Для цього важливо вибирати з переліку варіантів той, який буде відповідати поставленим цілям. Необхідно простежити, який вплив матимуть ухвалені рішення на собівартість, розміри прибутку і податків.
Значна частина зазначених альтернативних можливостей відноситься до сфери управління оборотними коштами підприємства.
Висновок.
Раціональне використання оборотних коштів зумовлює в цілому розвиток підприємства. Формування та використання оборотного капіталу вимагають ретельного аналізу. В умовах ринкової економіки підприємство повинне приділяти велику увагу не тільки маркетинговим дослідженням, вивченню ринку, але й ефективному використанню наявних внутрішніх ресурсів.
Підприємство в першу чергу має піклуватися про одержання прибутку, оскільки прибуток є важливим показником положення фірми на ринку. Величина прибутку залежить від ефективного використання оборотних коштів.
Таким чином, слід зазначити, що поряд з основними фондами для успішної роботи підприємства величезне значення мають оборотні кошти, їх оптимальна кількість і ефективне використання.
Підвищення ефективності основних фондів здійснюється за рахунок більш швидкого освоєння нових потужностей, підвищення змінності роботи машин і устаткування, удосконалювання організації матеріально-технічної бази, ремонтної служби, підвищення кваліфікації робітників, технічного переозброєння підприємств, модернізації і проведення організаційно-технічних заходів. У системі заходів щодо підвищення ефективності суспільного виробництва важливе місце займають питання раціонального використання оборотних коштів у всіх сферах діяльності людини, особливо в промисловості.
При самому економічному використанні оборотних коштів, при вивільняються, необхідно зміцнити фінансовий стан підприємств і об'єднань, підвищити матеріальну зацікавленість робітників та службовців у підвищення ефективності промислового виробництва.
Список використовуваної літератури:
Аналіз економіки. / За ред. В.Є. Рибалкіна. - М: Фінанси і стстістіка, 1999р.
М. Є. Зімін, В. М. Солопова. Аналіз і діагностика фінансово-господарської діяльності підприємства. Колос, 2005р.
Сергєєв І.В. Економіка підприємства. Практичне посібник.-1999р.
Економіка сільського господарства. Під ред. Добриніна, 1990р.
Для характеристики КФГ «Андрєапольського» з питань організації праці на підприємстві див.таблицю 3.
Таблиця 3
Наявність і забезпеченість персоналу підприємства.
| Категорії працівників | 2003 | 2004 | 2005 | Забезпе-ченности | |
| чол. | чол. | чол. | Нормативна чисельність | ||
| Середньооблікова чисельність працівників - всього по підприємству в тому числі зайнято у с.-г. виробництві з них працівники постійні в тому числі: -Трактористи-машиністи -Скотарі ВРХ сезонні та тимчасові службовці з них керівники фахівці зайняті в промислових підприємствах і промислах Причому видами діяльності Рівень іспрользованія персоналу підприємства,% | 54 27 13 6 7 14 9 5 26 1 11 3,9 | 73 46 32 9 14 14 9 5 26 1 11 3,6 | 63 35 21 9 12 14 9 5 27 1 - 3,2 | 77 46 32 9 17 14 9 5 26 1 - - | 81,81 76,09 65,62 100 70,6 100 100 100 103,8 100 - - |
Підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва та кінцевого результати праці залежать від рівня кваліфікації кадрів і ступеня використання трудових ресурсів. На підставі даних таблиці 3 можна зробити висновок, що чисельність персоналу за аналізований період (у порівнянні з 2003 роком) збільшилася, в тому числі збільшилася чисельність працівників зайнятих в сільськогосподарському виробництві.
Для характеристики фінансово-господарської діяльності СФГ «Андрєапольського» розглянемо дані таблиці 4.
Таблиця 4
Основні економічні показники фінансово-господарської діяльності підприємства
| Показники | 2003р | 2004р | 2005р |
| Виручка від реалізації продукції, тис. руб. Собівартість реалізованої продукції, тис. руб. Прибуток (збиток) всього по господарству, тис.руб. в т. ч. по рослинництву з тваринництва Рівень рентабельності (збитковості),% в т. ч. по рослинництву з тваринництва Доводиться валової продукції в порівнянних цінах 1994р. на середньорічного працівника, тис. грн. / чол. Дебіторська заборгованість, тис. руб. Кредиторська заборгованість, тис. руб. Відношення дебіторської заборгованості до кредиторської | 10439 8006 -2373 -1973 -400 -29,42 -83,1 -16,3 3540,07 88 1418 6,21 | 12304 10358 1946 -431 2377 78,79 -22,1 122,1 3163,72 89 972 9,6 | 11617 10388 1229 -642 1871 55,2 -11,6 66,8 3451,46 182 1281 7,04 |
Аналізуючи дані можна зробити висновок про те, що у зв'язку зі збільшенням обсягу виробництва продукції, а як наслідок збільшення виручки від реалізації. На собівартість продукції впливає то зі збільшенням, то зменшенням виручки реалізованої продукції.
Витрати на виробництво збільшуються внаслідок інфляції, подорожчання кормів для тварин, вартість придбаного насіння і садивного матеріалу, збільшення цін на електроенергію та ін причини. В результаті збільшення собівартості у господарстві спостерігається збиток (у 2003 році).
У період з 2003 по 2005р. збільшилася дебіторська і кредиторська заборгованості. Дебіторська заборгованість - внаслідок того, що не повністю повертаються гроші за продукцію, а кредиторська - тому, що господарство бере кредити для розвитку. Таким чином, відбувається взаємне непогашення дебіторської та кредиторської заборгованостей.
1.2. Аналіз використання оборотних коштів підприємства.
Фінансове становище підприємства знаходиться в прямій залежності від стану оборотних коштів, тому підприємства зацікавлені в організації найбільш раціонального руху і використання оборотних коштів.
Поліпшення використання оборотних коштів з розвитком підприємництва набуває все більшого значення. Вивільняються при цьому матеріальні та грошові ресурси є додатковим джерелом подальшим інвестицією.
Раціональне та ефективне використання оборотних засобів сприяє підвищенню фінансової стійкості підприємства та його платоспроможності. У цих умовах підприємство своєчасно і повністю виконує розрахунково-платіжні зобов'язання, що дозволяє успішно здійснювати комерційну діяльність.
Ефективність використання оборотних коштів характеризується системою економічних показників, одним з яких є співвідношення розміщення їх у сфері виробництва та сфері обігу. Про ступінь використання оборотних коштів можна судити за показником віддачі оборотних коштів, який визначаються як відношення прибутку від реалізації до залишків оборотних коштів.
Найважливішим показником інтенсивності та використання оборотних коштів є швидкість їх оборотності.
Під оборотністю оборотних коштів розуміється тривалість повного кругообігу коштів з моменту придбання оборотних засобів (покупки сировини, матеріалів та. Т. п.) до виходу і реалізації готової продукції. Кругообіг обороти кошти завершується нарахуванням виручки на рахунок підприємства. Оборотність оборотних коштів неоднакова на різних підприємствах, що залежить від їх галузевої приналежності, в межах однієї галузі - від організації виробництва і збуту продукції, розміщення оборотних та інших фактів.
Під оборотністю оборотних коштів розуміють тривалість одного повного кругообігу коштів, починаючи з першої і закінчуючи третин фазою. Чим швидше оборотні кошти проходять ці фази, тим більше продукції підприємством може зробити з однією і тією ж сумою оборотних коштів.
Оборотність оборотних коштів може розраховуватися за планом і фактично. Планова оборотність може бути розрахована тільки за нормованих оборотних коштів, фактична - по всіх оборотних коштах, включаючи ненормовані. Зіставлення планової і фактичної оборотності відбиває прискорення і уповільнення оборотності нормованих оборотних коштів.
При прискоренні оборотності відбувається вивільнення оборотних коштів з обороту, при уповільненні виникає необхідність у додатковому залученні коштів в оборот. Тривалість одного обороту в днях визначається за формулою:
О = С: Т / Д,
де О - тривалість обороту, дні;
С - залишки оборотних коштів (середньорічні або на кінець планованого (звітного) періоду), грн.;
Т - обсяг товарної продукції (за собівартістю або в цінах), грн.;
Д - число днів у звітному періоді, дні.
Зменшення тривалості одного обороту свідчить про поліпшення використання оборотних коштів.
Коефіцієнт оборотності показує кількість оборотів, що здійснюються оборотними коштами за рік (півріччя, квартал), і визначається за формулою:
Ко = Т / З,
де Ко-коефіцієнт оборотності, тобто кількість обертів. Коефіцієнт оборачіевомості складе 9 (45000/5000). Отже, оборотні кошти зробили 9 оборотів за рік. Цей показник означає, що на кожен карбованець оборотних коштів припадало 9 руб. реалізованої продукції. Чим вище коефіцієнт оборотності, тим краще використовуються оборотні кошти.
Коефіцієнт завантаження оборотних коштів - показник, зворотний коефіцієнту оборотності. Він характеризує величину оборотних коштів, що припадають на одиницю реалізованої продукції. Обчислюється за формулою:
Кз = З / Т,
Де Кз - коефіцієнт завантаження оборотних коштів.
Виходячи з раніше наведених даних, коефіцієнт завантаження складе 0,11 (5000/45000). Отже, на один руб. реалізованої продукції припадає 0,11 руб. оборотних коштів. Цей показник свідчить про раціональне, ефективне або навпаки, неефективне використання оборотних коштів лише у зіставленні за ряд років і виходячи з динаміки коефіцієнта.
Крім цих показників так само може бути використаний показник віддачі оборотних коштів, що визначається відношенням прибутку від реалізації продукції підприємства до залишків оборотних коштів.
Показники оборотності оборотних коштів можуть розраховуватися по всіх оборотних коштах, що беруть участь в обороті, і по окремих елементах.
Розділ 2. Склад і показники використання оборотних коштів підприємством.
2.1. Поняття, склад і структура оборотних коштів.
Оборотні кошти - це сукупність грошових коштів, авансованих для створення оборотних виробничих фондів і фондів обігу, що забезпечують безперервний кругообіг грошових фондів.
Оборотні фонди промисловості являють собою частину виробничих фондів, яка повністю споживається в кожному виробничому циклі, відразу і повністю переносить свою вартість на створювану продукцію і в процесі виробництва змінює натуральну форму. Їх речовим змістом є предмети праці. У процесі виробництва вони перетворюються в готову продукцію, складаючи її матеріальну основу або сприяють її змісту.
Оборотні фонди охоплюють рух предметів праці від моменту надходження на склад підприємства до перетворення їх у готову продукцію і переходу в сферу обігу. У зв'язку з тим, що випуск продукції йде безупинно, у сфері виробництва постійно функціонує певна частина оборотних фондів, що знаходяться на різних стадіях кругообігу і представлених наступними порівняно однорідними групами:
1. Виробничі запаси, що складають основну частину оборотних фондів. Вони включають сировину, основні і допоміжні матеріали, паливо, пальне, покупні напівфабрикати і комплектуючі вироби, тару і тарні матеріали, запасні частини для ремонту основних фондів, малоцінні і швидкозношувані предмети: інструменти і господарський інвентар вартістю до 100 мінімальних оплат праці за одиницю і терміном служби до року.
2. Незакінчена продукція, тобто предмети праці, що надійшли в процес виробництва і підлягають подальшій обробці на наступних стадіях технологічного процесу. Вона може бути у вигляді незавершеного промислового виробництва і напівфабрикатів свого виробника.
3. Витрати майбутніх періодів не служать речовинним елементом оборотних коштів, а представляють витрати на проектування та освоєння нових видів продукції, проведення гірничо-підготовчих робіт на підприємствах видобувної галузей промисловості, організований набір на сезонних підприємствах і інші. Ці витрати виробляються в даному періоді, а погашаються частинами за рахунок собівартості в наступні. Виготовлена продукція надходить у сферу обігу, і після реалізації її вартість приймає грошову форму. Отже, для нормальної діяльності підприємства, крім оборотних виробничих фондів потрібні кошти, що обслуговують сферу обігу - фонди обігу. До них відноситься готова, але нереалізована продукція і грошові кошти, необхідні для придбання матеріалів, виплати заробітної плати, виконання фінансових зобов'язань перед постачальниками і фінансовими органами й інші.
Таким чином, сукупність грошових коштів промислових підприємств призначених для утворення оборотних виробничих фондів і фондів обігу, складають їх оборотні кошти.
У оборотних коштах промисловості основну частину займають оборотні виробничі фонди. Їх питома вага в загальній сумі оборотних коштів у запасах товарно-матеріальних цінностей становить близько 85%.
Співвідношення між складовими елементами оборотних фондів у їхній загальній вартості представляє структуру оборотних фондів. Їх структура в різних галузях промисловості визначається технологічним рівнем виробництва, ступенем спеціалізації, тривалістю циклу, складом споживаних матеріалів, географічним розміщенням по відношенню до постачальників.
У своєму русі оборотні кошти проходять послідовно три стадії - грошову, виробничу і товарну.
Грошова стадія кругообігу коштів є підготовчою. Вона протікає в сфері обігу, де відбувається перетворення коштів у форму виробничих запасів.
Продуктивна стадія являє собою безпосередній процес виробництва. На цій стадії продовжує авансуватися вартість створюваної продукції, але не повністю, а в розмірі вартості використаних виробничих запасів, додатково авансуються витрати на заробітну плату та пов'язані з нею витрати, а так само перенесена
Вартість основних виробничих фондів. Продуктивна стадія кругообігу закінчується випуском готової продукції, після чого настає стадія її реалізації.
На товарній стадія кругообігу продовжує авансуватися продукт праці (готова продукція) у тім же розмірі, що і на продуктивній стадії. Лише після перетворення товарної форми вартості виробленої продукції в грошову авансовані кошти відновлюються за рахунок частини виручки від реалізації продукції. Інша її сума складає грошові нагромадження, що використовуються відповідно до плану їхнього розподілу. Частина нагромаджень (прибутку), призначена на розширення оборотних коштів, приєднується до них і робить разом з ними наступні цикли обороту.
Грошова форма, яку приймають оборотні кошти на третій стадії їхнього кругообігу, одночасно є і початковою стадією обороту коштів.
Кругообіг оборотних коштів відбувається за схемою:
- Грошові кошти, що авансуються господарюючим суб'єктом;
- Засоби виробництва;
- Виробництво;
- Готова продукція;
- Грошові кошти, отримані від продажу продукції і включають у себе реалізований прибуток. Означають, що обіг коштів перервано, але процес їх кругообігу продовжується у сфері виробництва.
Оборотні кошти знаходяться одночасно на всіх стадіях і у всіх формах виробництва, що забезпечує його безперервність і безперебійну роботу підприємства.
2.2 Нормування оборотних коштів
Нормування оборотних коштів - основа раціонального використання господарських засобів підприємства. Воно полягає в розробці обгрунтованих норм і нормативів їх витрачання, необхідних для створення постійних мінімальних запасів для безперебійної роботи підприємства.
По ступені планування оборотні кошти поділяються на нормовані і ненормовані.
До нормованих належать оборотні кошти у виробничих запасах.
До ненормованих оборотних засобів належать: грошові кошти, відвантажені товари та здані роботи, всі види дебіторської заборгованості та ін
На практиці застосовують три основні методи нормування оборотних коштів: аналітичний, коефіцієнтний і метод прямого рахунку.
Аналітичний метод використовує фактичні дані про величину оборотних коштів за певний період. При цьому уточнюються зайві і непотрібні запаси, вносяться поправки на зміну умов виробництва та постачання. Уточнений результат цих розрахунків і вважається нормативом оборотних коштів на планований період. Цей метод використовується в тих випадках, коли не передбачаються істотні зміни в умовах роботи підприємства і засоби, вкладені в матеріальні цінності та запаси, мають велику питому вагу.
Коефіцієнтний метод полягає в тому, що нормативи на планований період розраховуються шляхом внесення поправок (з допомогою коефіцієнтів) в нормативи попереднього періоду. Коефіцієнти враховують зміну обсягів виробництва, оборотність оборотних коштів, асортиментні зрушення і інші фактори.
Метод прямого рахунку полягає в тому, що розраховуються суми оборотних коштів по кожному конкретному виду товарно-матеріальних цінностей, потім вони складаються, і в результаті визначається норматив по кожному елементу нормованих оборотних коштів. Загальний норматив становить суму нормативів по всіх елементах. Цей метод є найбільш точним, обгрунтованим, але разом з тим досить трудомістким.
При нормуванні оборотних коштів необхідно встановити норми запасу за окремими видами нормованих матеріалів, визначити нормативи по кожному елементу оборотних коштів і розрахувати сукупний норматив по нормованих оборотних коштів.
Норми оборотних коштів характеризують мінімальні запаси товарно-матеріальних цінностей, розрахованих в днях запасу або у відсотках до визначеної бази (товарної продукції, обсягу основних фондів).
Норма в днях по виробничих запасах (сировини, матеріалів, покупних напівфабрикатах) складається з часу:
вивантаження, приймання, складської обробки і лабораторного аналізу (підготовчий запас);
знаходження матеріалів на складі для поточного виробничого процесу (поточний запас) і страхового, або гарантійного, запасу (страховий запас);
підготовки матеріалів до виробництва (технологічний запас);
перебування матеріалів у дорозі (транспортний запас).
Найбільшу питому вагу в загальній нормі оборотних коштів по групі матеріалів займає норма поточного запасу.
Поточний запас - постійний запас матеріалів, повністю підготовлених до запуску у виробництво і призначених для безперебійної роботи підприємства.
Страховий, або гарантійний, запас (Зс) можна також визначити за формулою:
Зс = АДН × ПМ,
де АДН - норма страхового запасу матеріалів, дні;
Пм - середньоденна потреба в даному виді матеріалів, руб.
У середньому таким же за тривалістю є транспортний запас, що утворюється в разі розбіжності в термінах руху документообігу та оплати за них і часу перебування матеріалів у дорозі.
На підприємствах формується і так званий технологічний запас (Зтех), який необхідний для підготовки до виробництва. Величина такого запасу визначається за формулою:
Зтех = Ап × Тц,
де Ап - середньодобова потреба в цьому матеріалі, натуральні одиниці виміру;
Тц - тривалість технологічного циклу, дні.
Загальна норма запасів (Зобщ) по сировині, основних матеріалів, покупних напівфабрикатів визначається за формулою:
Зобщ = Зтек + Зс + Зтр + Зтех.
Нормативна потреба оборотних коштів у запасних частинах для поточного обслуговування та ремонту обладнання розраховується як добуток норми запасу в руб., Встановленої по відношенню до певного показника, на загальну планову величину останнього.
Наприклад, норма запасу запасних частин для технічного обслуговування і ремонту устаткування встановлюється в руб. на 1 тис. руб. балансової вартості обладнання.
Норматив оборотних коштів - мінімальна сума грошових коштів, необхідна підприємству для організації виробничої діяльності.
Норматив виробничих запасів (сировини, матеріалів, покупних напівфабрикатів і т.д.) визначається множенням норми у днях на одноденний їх витрату.
Sni = H3i × М / Тк,
де М - витрата сировини і матеріалів за календарний період часу, руб.;
Тк - календарний період, дні (рік - 360 днів; квартал - 90 днів, місяць - 30 днів).
Норматив оборотних коштів на готову продукцію (ЗДП) на складі підприємства визначається за формулою:
ЗДП = Псут × Нзг,
де Псут - одноденний випуск готової продукції за виробничою собівартістю;
Нзг - норма запасу готової продукції, дні.
Розділ 3. Шляхи поліпшення нормування оборотних коштів.
Ефективність управління обіговими коштами підприємства дуже впливає на результати його фінансово-господарської діяльності.
З одного боку, необхідно більш раціонально використовувати наявні оборотні ресурси - мова йде насамперед про оптимізацію виробничих запасів, скорочення незавершеного виробництва, вдосконалення форм розрахунків.
З іншого боку, в даний час підприємства мають можливість вибирати різні варіанти списання витрат на собівартість, визначення виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) для цілей оподаткування.
Наприклад, в залежності від кон'юнктури попиту і пропозиції, прогнозування обсягів продажів підприємства можуть бути зацікавлені в інтенсивному списанні витрат або в їх більш рівномірному розподілі протягом якого-небудь періоду. Для цього важливо вибирати з переліку варіантів той, який буде відповідати поставленим цілям. Необхідно простежити, який вплив матимуть ухвалені рішення на собівартість, розміри прибутку і податків.
Значна частина зазначених альтернативних можливостей відноситься до сфери управління оборотними коштами підприємства.
Висновок.
Раціональне використання оборотних коштів зумовлює в цілому розвиток підприємства. Формування та використання оборотного капіталу вимагають ретельного аналізу. В умовах ринкової економіки підприємство повинне приділяти велику увагу не тільки маркетинговим дослідженням, вивченню ринку, але й ефективному використанню наявних внутрішніх ресурсів.
Підприємство в першу чергу має піклуватися про одержання прибутку, оскільки прибуток є важливим показником положення фірми на ринку. Величина прибутку залежить від ефективного використання оборотних коштів.
Таким чином, слід зазначити, що поряд з основними фондами для успішної роботи підприємства величезне значення мають оборотні кошти, їх оптимальна кількість і ефективне використання.
Підвищення ефективності основних фондів здійснюється за рахунок більш швидкого освоєння нових потужностей, підвищення змінності роботи машин і устаткування, удосконалювання організації матеріально-технічної бази, ремонтної служби, підвищення кваліфікації робітників, технічного переозброєння підприємств, модернізації і проведення організаційно-технічних заходів. У системі заходів щодо підвищення ефективності суспільного виробництва важливе місце займають питання раціонального використання оборотних коштів у всіх сферах діяльності людини, особливо в промисловості.
При самому економічному використанні оборотних коштів, при вивільняються, необхідно зміцнити фінансовий стан підприємств і об'єднань, підвищити матеріальну зацікавленість робітників та службовців у підвищення ефективності промислового виробництва.
Список використовуваної літератури:
Аналіз економіки. / За ред. В.Є. Рибалкіна. - М: Фінанси і стстістіка, 1999р.
М. Є. Зімін, В. М. Солопова. Аналіз і діагностика фінансово-господарської діяльності підприємства. Колос, 2005р.
Сергєєв І.В. Економіка підприємства. Практичне посібник.-1999р.
Економіка сільського господарства. Під ред. Добриніна, 1990р.