Контрольна робота
З дисципліни «Професійна діяльність
на ринку цінних паперів »
НА ТЕМУ: «Роль андеррайтингу на ринку цінних паперів»
План
Введення
1. Поняття ринку цінних паперів
2. Організація та андерайтинг випуску цінних паперів: загальний опис і форми
2.1.Організатор випуску цінних паперів
2.2 Андеррайтер випуску цінних паперів
3. Банк - організатор і (або) андеррайтер випуску: практика і перспективи
Висновок
Список літератури
Введення
Російський ринок цінних паперів сьогодні - це своєрідний симбіоз організованого біржового та позабіржового ринку розміщення та обігу корпоративних та державних емісійних цінних паперів.
Діяльність основних учасників (або операторів) цього ринку, тобто, інвестиційних компаній (в т.ч. інвестиційних банків) зводиться не тільки до формування прибутковості за рахунок спекулятивних, інвестиційних та хеджингових операцій на вторинному ринку, але частково пов'язана і з організацією ефективного розміщення облігаційних позик.
Ринок цінних паперів (фондовий ринок) - це ринок, на якому відбуваються реальні і спекулятивні операції з цінними паперами та похідними цінними паперами. Його значення - залучення додаткових інвестиційних ресурсів в господарський оборот, забезпечення «переливу» грошових коштів з менш ефективних сфер господарювання у більш ефективні.
Актуальність контрольної роботи в тому, що андеррайтинг виконує важливу роль при розміщенні на ринку цінних паперів.
Андеррайтинг-це купівля або гарантовані покупки цінних паперів при їх первинному розміщенні.
Не менш важливу роль в організації випуску цінних паперів та їх розміщення грає андеррайтер (и) випуску. Його основною функцією є забезпечення розміщення всього випуску цінних паперів в найбільш короткі терміни і прийнятних для емітента умовах, а також прийняття ризику на страхування в страховій справі низки країн .. Таким чином, саме реалізація цінних паперів - «сектор відповідальності» андеррайтера.
Поняття ринку цінних паперів
Можна виділити наступні види ринків цінних паперів: первинний і вторинний; організований і неорганізований; біржовий і позабіржовий; касовий і терміновий.
Первинний ринок - це придбання цінних паперів їх першими власниками. Ця перша стадія процесу реалізації цінного паперу і перша поява цінного папера на ринку. Розміщення ЦП на первинному ринку здійснюється у двох формах: 1) шляхом прямого звернення до інвесторів, 2) через посередників.
Вторинний ринок - це звернення раніше випущених цінних паперів, тобто сукупність всіх актів купівлі-продажу або інших форм переходу цінних паперів від одного власника до іншого протягом всього терміну обігу цінного паперу.
Організований ринок цінних паперів являє собою їх звернення з урахуванням правил, встановлених органами управління між ліцензованими професійними посередниками - учасниками ринку за дорученням інших учасників.
Неорганізований ринок - це звернення цінних паперів без дотримання єдиних для всіх учасників ринку правил.
Біржовий ринок заснований на торгівлі цінними паперами на фондових біржах, тому це завжди організований ринок цінних паперів, оскільки торгівля на ньому ведеться строго за правилами біржі і тільки між біржовими посередниками, які ретельно відбираються серед всіх інших учасників ринку.
Позабіржовий ринок - це торгівля цінними паперами, минаючи фондову біржу. Він може бути організованим або неорганізованим. Організований біржовий ринок грунтується на комп'ютерних системах зв'язку, торгівлі та обслуговування з цінних паперів.
Неорганізований позабіржовий ринок пов'язаний з купівлею-продажем цінних паперів будь-якими учасниками ринку без дотримання будь-яких правил.
Касовий ринок цінних паперів являє собою ринок з негайним виконанням угод протягом одного-двох робочих днів.
Терміновий - це ринок, на якому укладаються угоди з терміном виконання, що перевищує два робочі дні.
Найважливішу роль у функціонуванні ринку цінних паперів відіграє його інфраструктура, яка сприяє укладенню угод і виконує функції інформаційної підтримки емітентів, інвесторів та професійних посередників.
До інфраструктурі ринку цінних паперів належать:
1) організатори торгівлі - біржі та торговельні системи, що організують проведення регулярних торгів з цінних паперів;
2) системи розрахунків і обліку прав на цінні папери - клірингові системи, реєстратори і депозитарії, що забезпечують розрахунки за укладеними угодами, облік та перереєстрацію прав на цінні папери;
3) посередники на ринку цінних паперів - дилери і брокери, які надають інвесторам послуги з укладання угод на ринку;
4) інформаційно-аналітичні системи підтримки інвестицій інформаційні та рейтингові агентства, що представляють інвесторам повну інформацію про стан емітентів.
Організація та андерайтинг випуску цінних паперів: загальний опис і форми
Однією з дуже важливих завдань, що стоїть перед компанією-емітентом, є ефективне розміщення випущених цінних паперів на первинному і вторинному ринках. Вирішенню цього завдання передує ряд операцій, пов'язаних з визначенням обсягу та ціни паперів підготовки до реєстрації, створення синдикатів інвестиційних фондів за передплатою або груп з продажу нових випусків; При цьому роль синдикатів полягає у зведенні емітента цінних паперів з потенційними покупцями Емітент ж вправі покласти управління процесом розміщення (надписання) на один інвестиційний фонд (компаній) або ж доручити таке управління кільком членом тимчасово сформованого на принципах розподілу прибутку синдикату. Синдикат не є юридичною особою. Створений таким чином синдикат гарантує емітенту первинне розміщення цінних паперів.
Організація випуску цінних паперів - це комплекс заходів, що реалізуються уповноваженими структурами і спрямований на формування інвестиційного пулу, реєстрацію випуску цінних паперів, а також гарантоване і вигідне розміщення цінних паперів.
Предметом розміщення можуть бути як корпоративні цінні папери (акції, облігації і євробонди), так і державні та муніципальні облігації (федеральні і субфедеральних облігаційні позики, муніципальні запозичення).
Розглянемо причини, які спонукають емітентів вдаватися до послуг організаторів і андеррайтерів випусків цінних паперів. У переважній більшості випадків «пересічному» російському емітенту - підприємству або муніципального утворення не під силу самостійно забезпечити як підготовчу частину процедури випуску цінних паперів, так і супроводити його розміщення «від початку до кінця». Організаційні та штатні ресурси емітента не дозволяють забезпечити належне фінансово-юридичний супровід заходів, і з великою часткою ймовірності розміщення випуску цінних паперів не відбудеться або через недотримання законодавства про ринок цінних паперів на етапі підготовки документів і реєстрації випуску, або через відсутність ринкового попиту на цінні папери.
Організація випуску цінних паперів та андеррайтинг випуску цінних паперів - суть різні форми посередницьких послуг на ринку цінних паперів, пов'язаних з розміщенням емісійних цінних паперів.
Так класичним варіантом організаційної структури випуску цінних паперів є участь в ній організатора випуску цінних паперів та емісійного синдикату, утвореного андеррайтерами.
Емісійний синдикат, як правило, очолюється лід-менеджером, в якості якого (в рамках невеликих обсягів емісій російських емітентів) може виступити і сам організатор.
2.1 Організатор випуску цінних паперів
Головна функція організатора прямо витікає із самого терміна, тобто, організація всієї процедури емісії цінних паперів. Для цілей отримання відповідних правочинів і реалізації завдання, сформульованої організатором спільно з емітентом, останній укладає з майбутнім організатором відповідну угоду про організацію випуску цінних паперів.
Ключовими функціями Організатора випуску цінних паперів стають:
- Проведення ретельної перевірки відповідності емітента встановленим чинним законодавством вимогам до емітента цінних паперів і умовами емісії, а також, оцінка можливостей і ресурсів емітента для реалізації емісійного проекту;
- Вироблення (спільно з емітентом) базових умов випуску цінних паперів, в т.ч., форми залучення коштів на ринку, потенційного кола набувачів, структуру емісійного синдикату і інших умов;
- Консультування емітента з усіх питань, пов'язаних з проведенням емісії цінних паперів;
- Збір інформації та підготовка документів, для здійснення реєстраційних та інших обов'язкових процедур, що обумовлюють емісію;
- Супровід процедур укладення емітентом договорів та угод із зі-організаторами випуску і андеррайтерами, забезпечення формування та діяльності емісійного синдикату;
- Реалізація заходів, пов'язаних з обов'язковим розкриттям інформації про емісію цінних паперів, а також, публікація інформаційних меморандумів та бюлетенів та проведення публічних презентацій цінних паперів;
- Організація залучення інвесторів та біржового обігу цінних паперів (у разі необхідності).
Особливо слід відзначити, що до організатора випуску цінних паперів не пред'являється яких-небудь специфічних вимог, якісь встановлені щодо тих же андеррайтерів.
По суті організатором може виступати будь-яка структура (юридична особа), якій емітент доручить керівництво проектом із залучення боргового фінансування. У той же час ім'я організатора випуску є т.зв. «Обличчям випуску», тому що логотип і найменування організатора (со-організаторів) розміщуються на всіх інформаційних матеріалах, проспектах тощо, розповсюджуваних серед потенційних інвесторів. Тому інвестор дивиться не тільки на фінансові показники емітента і його історію і результати діяльності, визначають в деякій мірі економічні результати інвестування. Банки-організатори випусків, у свою чергу, в силу специфіки свого статусу виявляються в явно більш вигідному становищі в порівнянні зі звичайними інвестиційними компаніями.
2.2 Андеррайтер випуску цінних паперів
Як показує вітчизняний і зарубіжний досвід, правильно підготувати і ефективно розмістити випуск цінних паперів можуть лише професіонали фондового ринку. До них, раніше, відносяться фахівці, що займаються розміщенням випусків цінних паперів на первинному ринку і безпосередньо відносяться до процедури андеррайтингу. Андеррайтинг, як вказувалося раніше, це купівля або гарантовані покупки цінних паперів при їх первинному розміщенні.
Не менш важливу роль в організації випуску цінних паперів та їх розміщення грає андеррайтер (и) випуску. Його основною функцією є забезпечення розміщення всього випуску цінних паперів в найбільш короткі терміни і прийнятних для емітента умовах. Таким чином, саме реалізація цінних паперів - «сектор відповідальності» андеррайтера.
Для розуміння безпосередніх завдань андеррайтера на етапі розміщення цінних паперів необхідно позначити класифікацію, яка застосовується у відношенні послуг андеррайтингу і пов'язану з ключовими умовами відповідного договору між емітентом і андеррайтером.
Існують наступні види андеррайтингу:
андеррайтинг «на базі твердих зобов'язань»;
андеррайтинг «на базі кращих зусиль»;
андеррайтинг «стенд-бай»;
андеррайтинг на принципах «вагу або нічого»;
андеррайтинг з авансуванням і без авансування емітента:
конкурентний андерайтинг.
Андеррайтинг «на базі твердих зобов'язань», за умовами договору з емітентом несе тверді зобов'язання щодо викупу всього або частини випуску за фіксованими цінами. При цьому у випадку, якщо частина випуску паперів виявиться нерозміщення на первинному ринку, то андеррайтер зобов'язаний її придбати. Беручи на себе ці зобов'язання, андеррайтер тим самим ризикує втратою не тільки репутації, але і власних коштів. Наприклад, біржовий фінансова криза, що вибухнула в 1997 р., збігся з різким пониженням курсової вартості цінних паперів на вторинних ринках Японії, Південній Кореї та інших країн, відповідно андерайтери понесли великі втрати.
Дещо інший характер договору має андеррайтинг «на базі кращих традицій». У цьому випадку за? Умовами угоди з емітентом андеррайтер зобов'язується докласти максимум зусиль для розміщення цінних паперів. При цьому фінансову відповідальність він несе з викупу непоширених частин емісії. Тим самим всі фінансові ризики повністю лягають на емітента.
Андеррайтер «стенд-бай» - це форма, андеррайтингу, при якій андеррайтед зобов'язується викупити для подальшого розміщення частина невикупленою емісії старими акціонерами або тими, хто придбав у них це право.
Андеррайтинг на принципах «все або нічого»; Згідно цього виду посередництва андеррайтер зобов'язується повністю розмістити емісію. Дія договору припиняється, якщо андеррайтеру вдається виконати свої зобов'язання.
Емітент може укласти договір на комплекс послуг з розміщення паперів з авансуванням його або без авансування. При всіх інших умовах андеррайтер в особі інвестиційного фонду або компаній може видати аванс за взяті ним для розміщення цінні папери, а може і не включати до умов договору ці зобов'язання, тобто обходитися без авансування.
Для здійснення будь-якої із зазначених форм андеррайтингу компанії (банку) потрібна наявність ліцензії професійного учасника ринку цінних паперів на здійснення брокерської діяльності, тому що, саме на підставі т.зв. «Брокерського договору», який є, по суті, договором комісії агентським договором, андеррайтер здійснює реалізацію цінних паперів потенційним позичальникам та інвесторам. Якщо ж має місце андеррайтинг «на базі твердих умов», що супроводжується виставлянням безвідкличних оферт на фондовій біржі, то для цього також потрібно ліцензія професійного учасника ринку цінних паперів на здійснення дилерської діяльності.
Конкурентний андеррайтинг. Суть його полягає у підготовці емісії та її викуп на основі конкуренції різних андеррайтерів. Договір з емітентом укладає той андеррайтер, який запропонує найкращі цінові та інші умови порівняно з конкурентами.
Процес взаємодії емітента та андеррайтера при розміщенні цінних паперів і укладення відповідного договору багато в чому залежить від результатів аналізу ситуації, що складається, що визначають:
обсяг грошових коштів, що залучається шляхом публічного випуску акцій;
вибір найбільш підходящого для даних умов емітента типу акцій, а також пов'язаних з ними прав;
вибір андеррайтерів або їх групи, які могли б найкращим чином розмістити передбачувані цінні папери відповідно до доданими їм повноваженнями;
всі витрати випуску включаючи плату за юридичний супровід, аудиторську перевірку емітента й т.д.;
ціну пропозиції, по якій новий випуск буде розміщуватися.
У ряді випадків андеррайтер бере опціон на підписку, тобто право купити випуск в емітента. Таке право він реалізує в разі якщо знайде покупців на цінні папери. Природно, дилер також може самостійно придбати частину випуску, а на залишок - взяти опціон.
Зазначені завдання почасти легко вирішуються, якщо цінні папери емітента перебувають в обігу. Тоді, наприклад, ринкова ціна знову розміщуються паперів може умовно бути прийнята на рівні вже розміщених фондових інструментів. Відповідно договором емітента та андеррайтера можуть бути обумовлені умови, що ціна пропозиції не повинна бути нижче певного рівня з тим, щоб уникнути розпродажу випуску за демпінговими цінами.
Існують також інші обставини, що змушують корпорацію-емітента занижувати ціну первинної пропозиції цінних паперів. К.нім слід віднести: економічну обстановку в країні; прогресивність розвитку підприємств галузі; ситуації, що складаються на біржових та позабіржових ринках; тактику і стратегію інвесторів.
Початкова пропозиція є першим публічним або позасезонним пропозицією, в якому, як правило, спочатку ціни занижені, а потім завищені. Остання обставина змушує, керівництво корпорацій-емітентів випускати нові цінні папери. Опубліковані речення служать для потенційних інвесторів приводом до перегляду оцінок вартості паперів; Причому; як показали дослідження американських фахівців, ціни, наприклад, акцій промислових компаній зменшуються більше, ніж акцій підприємств соціальної сфери, які, частіше повідомляють про нові пропозиції.
Як показує закордонна практика участі андеррайтерів у підготовці до емісії цінних паперів та їх розміщення, більшу частину, приблизно 70-80% всього випуску розміщує інвестиційна компанія (синдикат), а решта 20-30% випуску припадають безпосередньо на емітента.
Різниця між ціною купівлі у емітента і ціною продажу паперів коливається від 1% (велика відома, кредитоспроможна інвестиційна компанія) до приблизно 25% (маленька венчурна компанія).
3. Банк - організатор і (або) андеррайтер випуску: практика і перспективи
У питанні вибору емітентом цінних паперів найбільш успішних і надійних «супроводжуючих» випуску суттєвою обставиною є не тільки фактична можливість участі тієї чи іншої організації в якості андеррайтера або організатора, але і ті передумови, які дозволяють мінімізувати ризики емітенту нерозміщення неналежного розміщення випуску цінних паперів.
І тут ми стикаємося з таким терміном, як «інвестиційний банк». У російській фінансовому середовищі цей термін застосовується, як правило, до кредитних організацій, орієнтованим на надання відповідних послуг, причому не тільки послуг «інвестиційний банк», але і послуг з факторингу, лізингу та корпоративному кредитуванню. Таке обмеження найчастіше обумовлено не стільки вузькістю розуміння даного фінансового інституту, скільки специфікою російського банківського законодавства, відповідно до якого іменуватися банком може тільки юридична особа, що володіє спеціальною правоздатністю і має відповідну ліцензію Банку Росії. У теж час «інвестиційний банк» у розвинених країнах - суть організація, яка сприяє на законних підставах професійні послуги інституційним інвесторам і реципієнтам інвестицій. Системоутворюючим напрямком «інвестиційного банку» якраз і є організація залучення фінансування, реалізація відповідних заходів, а також, безпосередню участь у тих чи інших проектах інвестиційно-фінансового характеру.
У зв'язку з вищевикладеним представляється не зовсім обгрунтованим поділ існуючих в Росії кредитних організацій на «інвестиційні» банки і «розрахункові» (або комерційні) банки. Адже розрахунки між учасниками обороту можуть проводити не тільки комерційні банки, але і небанківські кредитні організації, а «інвестиційним банком» по суті, може стати і велика інвестиційна компанія - професійний учасник ринку цінних паперів. Тому логічніше буде відносити ту чи іншу кредитну організацію до розряду «інвестиційних банків» виходячи з того, якою насправді спектр послуг може надати фінансова організація потенційним корпоративним клієнтам.
Участь банку в якості організатора / андеррайтера випуску цінних паперів по суті не володіє якою-небудь специфікою, але, в той же час, не є для більшості російських банків звичної («стандартної») банківською послугою.
Тим не менш, що склалася до теперішнього часу ситуація свідчить про те, що найбільші кредитні установи в Росії беруть активну участь у якості організаторів і андеррайтерів випусків цінних паперів різних емітентів. При цьому частка некредитних організацій в рейтингу інвестиційних банків прагне до «нуля». З одного боку, це говорить про те, що потенціал конкурентного зростання ринку посередницьких послуг для емітентів цінних паперів за рахунок більш активної роботи інвестиційних компаній досить великий. З іншого боку, позитивний досвід роботи великих банків у цьому секторі підтверджує потребу різних категорій емітентів (особливо, регіональних) у співпраці з близькими їм регіональними банківськими структурами.
Для формування на базі існуючого банку структури «інвестиційного банку» потрібна наявність не тільки відповідних ліцензій професійного учасника ринку цінних паперів, а й кадрового ресурсу, здатного забезпечити проведення необхідних юридичних процедур і заходів, організацію безпосереднього розміщення цінних паперів і роботу з потенційними інвесторами. І саме, банківська структура в більшості випадків дозволяє створити необхідні умови для розвитку даного напрямку.
Висновок
Підводячи підсумки можна зробити ряд висновків. Ринок цінних паперів забезпечує механізм, за допомогою якого в економіку залучаються інвестиції. Він пов'язує тих, хто залучає інвестиції, випускаючи цінні папери (емітентів), тих, хто бажає вкласти свої кошти у фінансування інвестиційних проектів (інвесторів, власників) і тих, хто здійснює діяльність на ринку (професійних учасників).
Існує два основних ринку цінних паперів: первинний (розміщення цінних паперів - безпосередня їх продаж відразу після емісії) і вторинний ринок, на якому обертаються раніше випущені папери. Вторинний ринок представлений біржовим, позабіржовим ринками, які в даний час доповнюються різними системами електронних торгів. Всі названі ринки певною мірою протистоять один одному, але в той же час взаємно доповнюють один одного.
У нашій країні механізм розміщення цінних паперів за допомогою андеррайтингу та інвестиційних компаній тільки починає складатися. Притому; що в Росії не сформувалася ще мережу великих компаній з пінним паперів, а також відповідно послуг за операціями, існують законодавчо вирішуються передумови для більш, широкого розвитку андеррайтингу
Список літератури
Цінні папери Під ред. М. Л. Маренкова, Вид. 2-е .- М.: МЕФІ. Ростов н / Д: Вид-во «Фенікс», 2005. - 602с.
Ринок цінних паперів / Під. ред. Ю.А. Корчагіна - Ростов н / Д: Вид-во «Фенікс», 2007. - 496с.
Ринок цінних паперів / Под ред. О.Ю. Архипова, В.В. Шірохова В.В та ін Ростов н / Д: Вид-во «Фенікс», 2005. - 352с.
Ринок цінних паперів: навч. для студентів вузів що навч. за економічними спеціальностями Під ред. Є. Ф. Жукова - 2-е вид. перераб. і доп. М.: ЮНИТИ ДАНА, 2007. - 463с.