Розробка цифрового апарата

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

ФГТУ ВПО Оренбурзький Державний Аграрний Університет

Кафедра Інформатики та інформаційного забезпечення

Курсовий проект

Тема: Розробка цифрового апарата

Оренбург - 2010

Завдання на курсовий проект

Синтезувати цифровий апарат Мура з D-тригером, використовуючи заданий граф мікропрограми автомата (структурна схема алгоритму).

Малюнок 1 - граф мікропрограми автомата (варіант 46).

Введення

Функції цифрового апарату (ЦА) зводяться до введення, висновку, зберігання інформації, виконання мікрооперацій і обчисленню логічних умов. Набір елементів, на основі яких будуються структури автоматів із зазначеними функціями, становить:

а) шини, що забезпечують передачу інформації;

б) регістри, що забезпечують зберігання слів, які складаються із сукупності елементів пам'яті (ЕП);

в) комбінаційні схеми (КС), які здійснюють обчислення логічних функцій.

Шини позначають сукупність ланцюгів, де один ланцюг служить для передачі одного біта інформації, з метою спрощення та читання схем.

ЕП, складові регістри, вибирають, як правило, з синхронною записом або з синхронної установкою.

КС по суті є перекодовуються пристроєм і головним об'єктом синтезу ЦА. Для її реалізації використовується весь арсенал елементів логічних функцій і вміння отримувати прості рішення мінімізацією складених для КС систем рівнянь логічних обчислень.

Теоретичною основою керованих ЦА є автомати Милі (малюнок 2) і Мура (рисунок 3).

Типовим прикладом автомата Мілі є електронні годинники з цифровим табло, де вихідні функції - сегменти індикації, а вхідні - кнопки режимів: при натисканні однієї з кнопок встановлюється дію відповідної керуючої функції.

Головна особливість автомата Мілі полягає в можливості при одному і тому ж стані ЕП задати кілька вихідних функцій: індикацію поточного часу, дня тижня, числа місяця, номера поточного місяця і т. д.

У промислових пристроях автоматики, як правило, не зустрічаються в чистому вигляді автомати одного типу. Проте в їхніх структурах домінує автомат Мура. Тому в даній роботі він буде об'єктом проектування.

1. Форма представлення завдання

Вихідною формою завдання є граф мікропрограми автомата (структурна схема алгоритму), яка, як правило, є частиною програми функціонування будь-якого пристрою в цілому і тому виглядає досить абстрактно.

Функції ЦА, згідно графу, представленому на малюнку 1:

y i - Мікрооперації, що генеруються ЦА (вихідні функції);

х i - Вхідні функції ЦА.

Після опису вхідних і вихідних функцій можна безпосередньо приступити до синтезу ЦА.

2. Технологія синтезу ЦА

2.1 Ескізна частина

Для початку виявимо стану ЦА Мура на графі алгоритму і позначимо їх через а i (рисунок 1).

За кількістю станів визначаємо необхідну кількість ЕП зі співвідношення:

2 ^ n -1 <N <= 2 ^ n,

де N - кількість станів, а n - число ЕП. Виходячи з малюнка, бачимо, що N = 8. Значить, n = 3.

Тут же робимо перевірку на предмет виключення КС2 з схеми. Це ефективно в тих випадках, коли кількість ЕП співпадає з числом вихідних функцій y i (Ідеальний випадок), або вони відрізняються на кілька одиниць процентному відношенні. При цьому обов'язковою умовою є відсутність послідовно наступних однакових комбінацій (або груп комбінацій) вихідних функцій ЦА у будь-якої частини алгоритму робіт ЦА. У це випадку станам ЕП присвоюються стану вихідних функцій, а вихідні функції y i зніматимуться прямо з виходів ЕП.

У заданому алгоритмі роботи ЦА виконується перша умова - немає однакових комбінацій y i, безпосередньо наступних один за одним. Але кількість вихідних функцій y i (4) відрізняється від кількості ЕП на 75%. Отже, синтезу КС2 не уникнути. КС2 здійснює перекодування станів ЕП в комбінації y i.

Тепер залишається вибрати тип ЕП. Це дуже непросте завдання, тому що в лоб вона не вирішується. І щоб вибрати оптимальний варіант, доводиться розробляти синтез ЦА на різних типах ЕП. Однак, бувають очевидніше рішення. Деякі і них:

- Якщо кількість розгалужень у багато разів менше кількості станів ЦА, то краще закодувати найдовший цикл переходів ЕП у вигляді послідовного набору двійкових чисел, а для реалізації цього найкращим чином підходить JK-тригер (він розроблений для двійкового рахунку);

- Якщо кількість розгалужень у багато разів більше числа станів ЕП, то краще підбирати ці стани між переходами так, щоб вони відрізнялися зміною тільки одного заряду; в цьому випадку ефективніше використовувати D-тригер.

У нашому випадку повна невизначеність-два розгалуження і три стани ЕП. Але відповідно до завдання, необхідно розробити ЦА з D-тригером.

Складаємо структурну схему ЦА, так як для цього є всі дані. Результат представлений на малюнку 2.

Малюнок 2 - структурна схема ЦА.

На малюнку 2 КС1 і КС2 представлені у вигляді чорних ящиків з відомими вхідними і вихідними функціями і невідомим вмістом.

2.2 Синтез КС2

Відомі вихідні функції КС2, але не встановлені поки вхідні, які є станами ЕП. Встановити їх і встановити відповідність між вхідними і вихідними функціями - авторське право. Творчий підхід до вирішення цієї проблеми полягає в спробі знайти найбільш просту схему КС2 методом підбору 2 ^ n варіантів складання таблиці істинності КС2. Оскільки генерований ЕП код вже вибраний заздалегідь, то залишається отримати ці варіанти тільки циклічним зсувом вхідних кодів по відношенню до вихідних.

Аналіз восьми варіантів таблиці істинності наведено нижче.

Таблиця 1 - перший варіант таблиці істинності КС2.

Вхідні функції

Вихідні функції

Стани

Q 2

Q 1

Q 0

y 1

y 2

y 3

y 4


0

0

0

0

0

0

0

a 0

0

0

1

1

1

1

0

a 1

0

1

0

1

1

1

1

a 2

0

1

1

0

1

1

0

a 3

1

0

0

0

0

1

1

a 4

1

0

1

0

1

1

0

a 5

1

1

0

0

0

1

0

a 6

1

1

1

0

0

1

1

a 7

y 1 = Q 2 'Q 1' Q 0 + Q 2 'Q 1 Q 0';

y 2 = Q 2 'Q 1' Q 0 + Q 2 'Q 1 Q 0' + Q 2 'Q 1 Q 0 + Q 2 Q 1' Q 0 = Q 1 'Q 0 + Q 2' Q 1;

y 3 = Q 2 'Q 1' Q 0 + Q 2 'Q 1 Q 0' + Q 2 'Q 1 Q 0 + Q 2 Q 1' Q 0 '+ Q 2 Q 1' Q 0 + Q 2 Q 1 Q 0 '+ Q 2 Q 1 Q 0 = Q 1 + Q 2 + Q 2' Q 1 'Q 0;

Таблиця 2 - другий варіант таблиці істинності КС2

y 4 = Q 2 'Q 1 Q 0' + Q 2 Q '1 Q 0' + Q 2 Q 1 Q 0 Вхідні функції

Вихідні функції

Стани

Q 2

Q 1

Q 0

y 1

y 2

y 3

y 4


1

1

1

0

0

0

0

a 0

0

0

0

1

1

1

0

a 1

0

0

1

1

1

1

1

a 2

0

1

0

0

1

1

0

a 3

0

1

1

0

0

1

1

a 4

1

0

0

0

1

1

0

a 5

1

0

1

0

0

1

0

a 6

1

1

0

0

0

1

1

a 7

y 1 = Q 2 'Q 1' Q 0 '+ Q 2' Q 1 'Q 0 = Q 2' Q 1 ';

y 2 = Q 2 'Q 1' Q 0 '+ Q 2' Q 1 'Q 0 + Q 2' Q 1 Q 0 '+ Q 2 Q 1' Q 0 '= Q 2' Q 1 '+ Q 2' Q 1 Q 0 '+ Q 2 Q 1' Q 0 ';

y 3 = Q 2 'Q 1' Q 0 '+ Q 2' Q 1 'Q 0 + Q 2' Q 1 Q 0 '+ Q 2' Q 1 Q 0 + Q 2 Q 1 'Q 0' + Q 2 Q 1 'Q 0 + Q 2 Q 1 Q 0' = Q 0 '+ Q 1' Q 0 + Q 2 'Q 1 Q 0;

y 4 = Q 2 'Q 1' Q 0 + Q 2 'Q 1 Q 0 + Q 2 Q 1 Q 0' = Q 2 'Q 0 + Q 2 Q 1 Q 0'

Таблиця 3 - третій варіант таблиці істинності КС2

Вхідні функції

Вихідні функції

Стани

Q 2

Q 1

Q 0

y 1

y 2

y 3

y 4


1

1

0

0

0

0

0

a 0

1

1

1

1

1

1

0

a 1

0

0

0

1

1

1

1

a 2

0

0

1

0

1

1

0

a 3

0

1

0

0

0

1

1

a 4

0

1

1

0

1

1

0

a 5

1

0

0

0

0

1

0

a 6

1

0

1

0

0

1

1

a 7

y 1 = Q 2 Q 1 Q 0 + Q 2 'Q 1' Q 0 ', y 2 = Q 2 Q 1 Q 0 + Q 2' Q 1 'Q 0' + Q 2 'Q 1' Q 0 + Q 2 'Q 1 Q 0 = Q 1 Q 0 + Q 2' Q 1 '; y 3 = Q 2 Q 1 Q 0 + Q 2' Q 1 'Q 0' + Q 2 'Q 1' Q 0 + Q 2 'Q 1 Q 0' + Q 2 'Q 1 Q 0 + Q 2 Q 1' Q 0 '+ Q 2 Q 1' Q 0 = Q 0 + Q 1 'Q 0' + Q 2 'Q 1 Q 0' ;

Таблиця 4 - четвертий варіант таблиці істинності КС2

Вхідні функції

Вихідні функції

Стани

Q 2

Q 1

Q 0

y 1

y 2

y 3

y 4


1

0

1

0

0

0

0

a 0

1

1

0

1

1

1

0

a 1

1

1

1

1

1

1

1

a 2

0

0

0

0

1

1

0

a 3

0

0

1

0

0

1

1

a 4

0

1

0

0

1

1

0

a 5

0

1

1

0

0

1

0

a 6

1

0

0

0

0

1

1

a 7

y 1 = Q 2 Q 1 Q 0 '+ Q 2 Q 1 Q 0 = Q 2 Q 1;

y 2 = Q 2 Q 1 Q 0 '+ Q 2 Q 1 Q 0 + Q 2' Q 1 'Q 0' + Q 2 'Q 1 Q 0' = Q 2 Q 1 + Q 2 'Q 0';

y 3 = Q 2 Q 1 Q 0 '+ Q 2 Q 1 Q 0 + Q 2' Q 1 'Q 0' + Q 2 'Q 1' Q 0 + Q 2 'Q 1 Q 0' + Q 2 'Q 1 Q 0 + Q 2 Q 1 'Q 0' = Q 0 '+ Q 1 Q 0 + Q 2' Q 1 'Q 0;

y 4 = Q 2 Q 1 Q 0 + Q 2 'Q 1' Q 0 + Q 2 Q 1 'Q 0'

Таблиця 5 - п'ятий варіант таблиці істинності КС2

Вхідні функції

Вихідні функції

Стани

Q 2

Q 1

Q 0

y 1

y 2

y 3

y 4


1

0

0

0

0

0

0

a 0

1

0

1

1

1

1

0

a 1

1

1

0

1

1

1

1

a 2

1

1

1

0

1

1

0

a 3

0

0

0

0

0

1

1

a 4

0

0

1

0

1

1

0

a 5

0

1

0

0

0

1

0

a 6

0

1

1

0

0

1

1

a 7

y 1 = Q 2 Q 1 'Q 0 + Q 2 Q 1 Q 0';

y 2 = Q 2 Q 1 'Q 0 + Q 2 Q 1 Q 0' + Q 2 Q 1 Q 0 + Q 2 'Q 1' Q 0 = Q 2 Q 1 + Q 1 'Q 0;

y 3 = Q 2 Q 1 'Q 0 + Q 2 Q 1 Q 0' + Q 2 Q 1 Q 0 + Q 2 'Q 1' Q 0 '+ Q 2' Q 1 'Q 0 + Q 2' Q 1 Q 0 '+ Q 2' Q 1 Q 0 = Q 0 + Q 1 Q 0 '+ Q 2' Q 1 'Q 0';

y 4 = Q 2 Q 1 Q 0 '+ Q 2' Q 1 'Q 0' + Q 2 'Q 1 Q 0

Таблиця 6 - шостий варіант таблиці істинності КС2

Вхідні функції

Вихідні функції

Стани

Q 2

Q 1

Q 0

y 1

y 2

y 3

y 4


0

1

1

0

0

0

0

a 0

1

0

0

1

1

1

0

a 1

1

0

1

1

1

1

1

a 2

1

1

0

0

1

1

0

a 3

1

1

1

0

0

1

1

a 4

0

0

0

0

1

1

0

a 5

0

0

1

0

0

1

0

a 6

0

1

0

0

0

1

1

a 7

y 1 = Q 2 Q 1 'Q 0' + Q 2 Q 1 'Q 0 = Q 2 Q 1';

y 2 = Q 2 Q 1 'Q 0' + Q 2 Q 1 'Q 0 + Q 2 Q 1 Q 0' + Q 2 'Q 1' Q 0 '= Q 2 Q 1' + Q 2 Q 1 Q 0 '+ Q 2' Q 1 'Q 0';

y 3 = Q 2 Q 1 'Q 0' + Q 2 Q 1 'Q 0 + Q 2 Q 1 Q 0' + Q 2 Q 1 Q 0 + Q 2 'Q 1' Q 0 '+ Q 2' Q 1 'Q 0 + Q 2' Q 1 Q 0 '= Q 0' + Q 1 'Q 0 + Q 2 Q 1 Q 0;

y 4 = Q 2 Q 1 'Q 0 + Q 2 Q 1 Q 0 + Q 2' Q 1 Q 0 '= Q 2 Q 0' + Q 2 'Q 1 Q 0'

Таблиця 7 - сьомий варіант таблиці істинності КС2

Вхідні функції

Вихідні функції

Стани

Q 2

Q 1

Q 0

y 1

y 2

y 3

y 4


0

1

0

0

0

0

0

a 0

0

1

1

1

1

1

0

a 1

1

0

0

1

1

1

1

a 2

1

0

1

0

1

1

0

a 3

1

1

0

0

0

1

1

a 4

1

1

1

0

1

1

0

a 5

0

0

0

0

0

1

0

a 6

0

0

1

0

0

1

1

a 7

y 1 = Q 2 'Q 1 Q 0 + Q 2 Q 1' Q 0 ';

y 2 = Q 2 'Q 1 Q 0 + Q 2 Q 1' Q 0 '+ Q 2 Q 1' Q 0 + Q 2 Q 1 Q 0 = Q 1 Q 0 + Q 2 Q 1 ';

y 3 = Q 2 'Q 1 Q 0 + Q 2 Q 1' Q 0 '+ Q 2 Q 1' Q 0 + Q 2 Q 1 Q 0 '+ Q 2 Q 1 Q 0 + Q 2' Q 1 'Q 0 '+ Q 2' Q 1 'Q 0 = Q 0 + Q 2 Q 0' + Q 2 'Q 1' Q 0 ';

y 4 = Q 2 Q 1 'Q 0' + Q 2 Q 1 Q 0 '+ Q 2' Q 1 'Q 0 = Q 2 Q 0' + Q 2 'Q 1' Q 0

Таблиця 8 - восьмий варіант таблиці істинності КС2

Вхідні функції

Вихідні функції

Стани

Q 2

Q 1

Q 0

y 1

y 2

y 3

y 4


0

0

1

0

0

0

0

a 0

0

1

0

1

1

1

0

a 1

0

1

1

1

1

1

1

a 2

1

0

0

0

1

1

0

a 3

1

0

1

0

0

1

1

a 4

1

1

0

0

1

1

0

a 5

1

1

1

0

0

1

0

a 6

0

0

0

0

0

1

1

a 7

y 1 = Q 2 'Q 1 Q 0' + Q 2 'Q 1 Q 0 = Q 2' Q 1;

y 2 = Q 2 'Q 1 Q 0' + Q 2 'Q 1 Q 0 + Q 2 Q 1' Q 0 '+ Q 2 Q 1 Q 0' = Q 2 'Q 1 + Q 2 Q 0';

y 3 = Q 2 'Q 1 Q 0' + Q 2 'Q 1 Q 0 + Q 2 Q 1' Q 0 '+ Q 2 Q 1' Q 0 + Q 2 Q 1 Q 0 '+ Q 2 Q 1 Q 0 + Q 2 'Q 1' Q 0 '= Q 0' + Q 1 Q 0 + Q 2 Q 1 'Q 0;

y 4 = Q 2 'Q 1 Q 0 + Q 2 Q 1' Q 0 + Q 2 'Q 1' Q 0 '

З розглянутих восьми варіантів таблиці істинності слід вибрати один найбільш простий. Виберемо восьмий варіант. З його аналізу випливає, що для синтезу КС2 нам буде потрібно:

- Чотири 2-х входові елементів І;

- Чотири 3-х входові І;

- Один 2-х входові АБО;

- Два 3-х входові АБО.

2 .3 Синтез КС1

Тепер можна приступити до синтезу КС1. Для початку зазначимо, що принципово функції КС1 нічим не відрізняються від функцій КС2 - таке ж перекодує пристрій. Однак, нам потрібно скласти таблицю істинності для неї, а це вимагає знання її функцій вже у складі ЦА. Але ці функції очевидні: відповідно до графом алгоритму ЦА комбінаційна схема ЦА повинна здійснювати перекодування коду, складеного поточними станами ЕП Q i і комбінацією вхідних функцій х i, у код, що складається з керуючих функцій ЕП в такому вигляді, який підготує наступні стани ЕП. І оскільки таблиця істинності КС2 вже визначена, то не важко скласти граф алгоритму ЦА вже для переходів між станами ЕП, замінивши механічно комбінації y i на Q i, звідки можна визначити поточні і наступні стану ЕП.

Процес синтезу КС1 досить трудомісткий, тому його краще розбити на кілька етапів.

Етап 1.

Сформуємо спочатку діаграму-таблицю станів і переходів відповідно до графом (рисунок 1)

Таблиця 9 - діаграма станів і переходів

x 2 'x 1'

x 2 'x 1

x 2 x 1 '

x 2 x 1

Q 2

Q 1

Q 0

a 0

a 0

a 0

a 0

0

0

1

a 1

a 1

a 1

a 1

0

1

0

a 2

a 2

a 2

a 2

0

1

1

a 3

a 3

a 3

a 3

1

0

0

a 4

a 4

a 4

a 4

1

0

1

a 5

a 5

a 5

a 5

1

1

0

a 6

a 6

a 6

a 6

1

1

1

a 7

a 7

a 7

a 7

0

0

0

Складається така таблиця легко. Наведемо послідовність її складання:

  1. перехід з a 0 на a 1 не залежить від x i, тобто він повинен бути при x 2 '

x 1 '+ x 2' x 1 + x 2 x 1 '+ x 2 x 1;

  1. перехід з a 1 на a 2 не залежить від x i, тобто він повинен бути при x 2 '

x 1 '+ x 2' x 1 + x 2 x 1 '+ x 2 x 1;

  1. перехід з a 2 на a 3 не залежить від x i, тобто він повинен бути при x 2 '

x 1 '+ x 2' x 1 + x 2 x 1 '+ x 2 x 1;

  1. перехід з a 3

- на a 4 здійснюється при

x 1 '= x 2' x 1 '+ x 2 x 1';

- На a 5 при x 2 'x 1

- На a 6 при x 2 x 1

  1. перехід з a 5 на a 7 не залежить від x i, тобто він повинен бути при x 2 '

x 1 '+ x 2' x 1 + x 2 x 1 '+ x 2 x 1;

  1. перехід з a 6 на a 7 не залежить від x i, тобто він повинен бути при x 2 '

x 1 '+ x 2' x 1 + x 2 x 1 '+ x 2 x 1.

На цьому перший етап можна вважати закінченим.

Етап 2.

Складаємо таблицю істинності КС1, виходячи з таблиці 9 і таблиці істинності D-тригера (таблиця 10).

Таблиця 10 - таблиця істинності D-тригера

C

D

Q (t)

Q (t +1)

Q (t) → Q (t +1)

D

0

0

0

0

0 → 0

x

0

1

0

0

0 → 1

1

0

0

1

1

1 → 0

0

0

1

1

1

1 → 1

x

1

0

0

0

1

0

1

0

1

1

0

1

1

1

1

1

Отже, складаємо таблицю істинності КС1

Таблиця 11 - таблиця істинності КС1

Вхідні функції

Наступні стану

Вихідні функції

x 1

х 2

Q 2

Q 1

Q 0

Q 2 '

Q 1 '

Q 0 '

D 2

D 1

D 0

0

0

0

0

1

0

1

0

x

1

0

0

0

0

1

0

0

1

1

x

x

1

0

0

0

1

1

1

0

0

1

0

0

0

0

1

0

0

-

-

-

-

-

-

0

0

1

0

1

1

1

1

x

1

x

0

0

1

1

0

1

1

1

x

x

1

0

0

1

1

1

-

-

-

-

-

-

0

0

0

0

0

0

0

1

x

x

1












0

1

0

0

1

0

1

0

x

1

0

0

1

0

1

0

0

1

1

x

x

1

0

1

0

1

1

1

0

0

1

0

0

0

1

1

0

0

-

-

-

-

-

-

0

1

1

0

1

1

1

1

x

1

x

0

1

1

1

0

1

1

1

x

x

1

0

1

1

1

1

-

-

-

-

-

-

0

1

0

0

0

0

0

1

x

x

1












1

1

0

0

1

0

1

0

x

1

0

1

1

0

1

0

0

1

1

x

x

1

1

1

0

1

1

1

0

1

1

0

1x

1

1

1

0

0

-

-

-

-

-

-

1

1

1

0

1

1

1

1

x

1

x

1

1

1

1

0

1

1

1

x

x

1

1

1

1

1

1

-

-

-

x

x

1

1

1

0

0

0

0

0

1















1

0

0

0

1

0

1

0

x

1

0

1

0

0

1

0

0

1

1

x

x

1

1

0

0

1

1

1

1

0

1

x

0

1

0

1

0

0

-

-

-

-

-

-

1

0

1

0

1

1

1

1

x

1

x

1

0

1

1

0

1

1

1

x

x

1

1

0

1

1

1

-

-

-

-

-

-

1

0

0

0

0

0

0

1

x

x

1

Тепер необхідно визначити логічні вирази для D-тригера - D 0, D 1 і D 2.

Аналізуючи таблицю істинності, бачимо, що D 2 є логічна одиниця. Для складання логічних виразів для D 1 і D 2 скористаємося картою Карно, таким чином, буде відразу проведена мінімізація ДНФ.

2 .4 Складання логічної схеми ЦА

При побудові логічної схеми ЦА за основу приймаємо структурну схему автомата (малюнок 2). Усі зв'язки між блоками вже визначені в структурній схемі, залишається тільки заповнити «чорні» ящики КС1 іКС2 елементами, визначеними у попередніх пунктах і регістр ЕП представити відповідною кількістю тригерів і з'єднати всі ці елементи відповідно до рівняннями для y 1, y 2, y 3 , y 4 і D 0, D 1, D 2.

Текстові входи (входи «С») тригерів з'єднуємо в один вузол (паралельне з'єднання) для того, щоб підключити до цього входу ЦА тактовий сигнал.

Таким чином, виходить схемне рішення ЦА (рисунок 3).

Висновок

Синтез ЦА на основі графа мікропрограми автомата складається з двох етапів: складання логічної схеми ЦА (яке в свою чергу включає ескізну частину, синтез КС2 і КС1) і безпосередньо інтегральної мікросхеми ЦА. На першому етапі для оформлення курсового проекту використовуються кошти пакету MS Office - MS Word. На другому етапі застосовуються дані довідників по інтегральних мікросхем для побудови її на основі логічної схеми ЦА шляхом заміни логічних елементів на відповідні цифрові мікросхеми.

Список використаної літератури

  1. Булатов В. М. Дискретні перетворення і логічний синтез в цифровій електроніці. Методичні вказівки; ОДУ. Оренбург, 1994

  2. Тарабрін Б. В. Довідник з інтегральних мікросхем; М.: «Енергія», 1977

    Додати в блог або на сайт

    Цей текст може містити помилки.

    Комунікації, зв'язок, цифрові прилади і радіоелектроніка | Курсова
    123.1кб. | скачати


    Схожі роботи:
    Розробка цифрового таймера
    Розробка цифрового фільтра
    Розробка цифрового спідометра для ГИБДД
    Розробка конструкції цифрового синтезатора частотномодулірованних сигналів
    Проектування цифрового фазового ланки Розробка загального
    Розробка конструкції частотомера на базі універсального цифрового приладу УЦП
    Розробка пристроїв цифрового формування та обробки сигналів системи передачі дискретних
    Розробка структурної схеми аналого цифрового інтерфейсу Підсистема збору аналогових сигналів
    Розробка структурної схеми аналого-цифрового інтерфейсу Підсистема збору аналогових сигналів
© Усі права захищені
написати до нас