МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ДОНБАСЬКА ДЕРЖАВНА МАШИНОБУДІВНА
АКАДЕМІЯ
Кафедра «Фінанси»
КУРСОВА Р А БОТА
з дисципліни «Фінансовий аналіз »
на тему: «Розробка раціональної структури капіталу підприємства»
Краматорськ 2009
Зміст
ВСТУП
1. КАПІТАЛ ПІДПРИЄМСТВА - ОСНОВА ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ
1.1 Характеристика власного капіталу
1.2 Характеристика позикового капіталу
1.3 Методологія розрахунку структури сукупного капіталу
2. АНАЛІЗ СКЛАДУ І СТРУКТУРИ КАПІТАЛУ ЗАТ «СТИРОЛ ПАК»
2.1 Аналіз складу і структури власного капіталу
2.2 Аналіз складу та структури позикового капіталу
2.3Аналіз коефіцієнтів власного і позикового капіталу
3. МОЖЛИВІ ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ власного і позикового капіталу ЗАТ «СТИРОЛ ПАК»
ВИСНОВОК
ЛІТЕРАТУРА
ВСТУП
В даний час, в умовах існування різних форм власності, особливо актуальним стає вивчення питань формування, функціонування та відтворення підприємницького капіталу. Можливості становлення підприємницької діяльності та її подальшого розвитку можуть бути реалізовані лише в тому випадку, якщо власник розумно управляє капіталом, вкладеним у підприємство.
Найчастіше, на практиці капітал підприємства розглядається як щось похідне, як показник, що грає другорядну роль, при цьому на перше місце, як правило, виноситься безпосередньо сам процес діяльності підприємства. У зв'язку з цим принижується роль капіталу, хоча саме капітал і є об'єктивною основою виникнення і подальшої діяльності підприємства. Оскільки дохід, прибуток, приносить саме використання капіталу, а не діяльність підприємства як така. Все це обумовлює особливу значущість процесу грамотного управління капіталом підприємства на різних етапах його існування.
Метою курсової роботи є розробка раціональної структури капіталу. Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити такі завдання:
1. визначити поняття та сутність структури капіталу;
2. вивчити основні методи управління капіталом підприємства;
3. розглянути концепції управління капіталом;
4. оптимізувати структуру капіталу ЗАТ "Стирол Пак".
Об'єкт дослідження - процес управління структурою капіталу.
Предметом дослідження є структура капіталу ВАТ «Стирол Пак».
КАПІТАЛ ПІДПРИЄМСТВА - ОСНОВА ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ
1.1 Характеристика власного капіталу
Термін «капітал» багатозначний, і перша проблема, яка виникає при розробці методології його аналізу, полягає у визначенні основних понять, які характеризують капітал та його складові.
Перш за все слід виділити сукупний капітал, який виступає в якості джерела формування активів організації. Фундаментальне рівняння бухгалтерського обліку грунтується саме на такому розумінні капіталу:
Активи = Сукупний капітал.
Термін «капітал» також може мати інше смислове наповнення. З даним терміном зв'язується розуміння виключно власного капіталу, в той час як залучений капітал визначається як зобов'язання. У цьому випадку фундаментальне рівняння приймає вигляд:
Активи = Зобов'язання + Капітал.
Вивчення природи та економічного змісту власного капіталу дозволяє виявити його основні функції: оперативну - складається в підтримці безперервності діяльності; захисну - спрямовану на забезпечення захисту капіталу кредиторів та відшкодування збитків; розподільну - пов'язану з участю окремих суб'єктів в управлінні підприємством.
Розглянемо методику аналізу власного капіталу.
Аналіз власного капіталу має наступні основні цілі: виявити основні джерела формування власного капіталу та визначити наслідки їх змін для фінансової стійкості підприємства; визначити правові, договірні та фінансові обмеження у розпорядженні поточної і накопиченої нерозподіленого прибутком; оцінити пріоритетність прав на отримання дивідендів; виявити пріоритетність прав власників при ліквідації підприємства.
Власний капітал може бути розглянуто в наступних аспектах: обліковому, фінансовому та правовому.
Обліковий аспект аналізу власного капіталу передбачає оцінку первинного вкладення капіталу та її наступних змін, пов'язаних з додатковими вкладеннями, отриманої чистим прибутком, накопиченої з моменту функціонування підприємства, і іншими причинами, внаслідок яких відбувається нарощення (зменшення) власного капіталу.
Даний аспект проблеми знаходить своє відображення в концепції підтримки (збереження) капіталу, передбаченої вимогами МСФЗ та інших облікових систем (GAAP USA та ін.) [4]
В основі концепції підтримки (збереження) капіталу лежить таке положення: з метою захисту інтересів кредиторів, а також для об'єктивної оцінки власниками отриманого кінцевого фінансового результату і можливостей його розподілу величина власного капіталу господарюючого суб'єкта повинна зберігатися на незмінному рівні. Збереження власного капіталу є обов'язковою умовою визнання отриманої у звітному періоді прибутку.
Відповідно до даної концепції прибуток виникає тільки в тому випадку, якщо протягом звітного періоду мав місце реальне зростання власного капіталу, при цьому виплата дивідендів не повинна призводити до скорочення капіталу.
Оцінка підтримки фінансового капіталу заснована на аналізі величини чистих активів і її зміни в аналізованому періоді. Кількісним вираженням власного капіталу виступають чисті активи. Завдання аналізу полягає в тому, щоб оцінити, чи дійсно величина чистих активів організації зберігається до кінця аналізованого періоду в порівнянні з їх величиною на початок звітного періоду.
Відповідно до даного підходу прибуток вважається отриманою, тільки якщо фінансова (грошова) сума чистих активів на початку періоду після вирахування всіх розподілів внесків власників протягом періоду.
Оцінка підтримки фізичного капіталу заснована на наступних міркуваннях. Вважається, що організація зберігає свій капітал, якщо до кінця звітного періоду вона в змозі відновити ті матеріальні активи, які мала на початку періоду. У тому випадку, якщо ціни на ресурси до кінця періоду виростуть, арифметичне рівність балансової величини власного капіталу на початок і кінець періоду не означає збереження капіталу. Навпаки, мова йде про часткову втрату капіталу у зв'язку з тим, що організація не здатна забезпечити повне заміщення витрачених ресурсів. [6]
Вибір методу оцінки збереження капіталу - фінансового або фізичного - здійснюється господарюючим суб'єктом самостійно і залежить від інтересів і потреб користувачів. У тому випадку, коли користувачів цікавить підтримка інвестованого капіталу з урахуванням зміни купівельної спроможності грошей, застосовується концепція підтримки фінансового капіталу. Якщо користувачів цікавлять виробничі можливості аналізованого господарюючого суб'єкта та збереження його виробничих активів, застосовується концепція підтримки фізичного капіталу.
Фінансовий аспект аналізу власного капіталу полягає в тому, що власний капітал розглядається як різниця між активами і зобов'язаннями. В основі даного підходу лежить загальна вимога захисту інтересів кредиторів, з якого випливає, що майно має перевищувати зобов'язання.
Значимість даного підходу для аналізу власного капіталу полягає в тому, що якщо активи і зобов'язання можуть розглядатися самостійно і ізольовано, то результати аналізу власного капіталу обумовлені отриманням достовірної інформації про величину майна і позикових коштів організації.
Розглядаючи власний капітал як залишкову величину, ми не можемо говорити про неї в тому сенсі, що це і є та сума коштів, яку могли б отримати власники в разі дійсної ліквідації підприємства. Справа в тому, що розрахунок чистих активів здійснюється за балансом на підставі балансової вартості активів і пасивів, яка може не збігатися з їх ринковою вартістю. Так, завищена оцінка основних засобів і нематеріальних активів, а також дебіторської заборгованості призводить до завищення вартості чистих активів. При оцінці запасів методом ЛІФО занижується величина вартості чистих активів, метод ФІФО, навпаки, забезпечує максимально наближену до поточних ринкових цін величину; оцінка готової продукції та незавершеного виробництва в обсязі скороченою собівартості (за вирахуванням загальногосподарських витрат) також пов'язана, як правило, із заниженням величини чистих активів і т.д. Тому величина власного капіталу (чистих активів) розглядається в широкому сенсі як якийсь запас міцності в разі неефективної діяльності підприємства в майбутньому і певна гарантія захисту інтересів кредиторів. [7]
Правовий аспект аналізу власного капіталу характеризується залишковим принципом задоволення претензій власників на отримувані доходи та наявні активи. Даний аспект необхідно враховувати при аналізі прийнятих рішень як фактор фінансового ризику.
Аналіз складу і структури власного капіталу. У складі власного капіталу можуть бути виділені дві основні складові: інвестований капітал, тобто капітал, вкладений власниками, і накопичений капітал, тобто створений понад те, що було спочатку авансовано власниками. Крім того, у складі власного капіталу, можна виділити складову, пов'язану зі зміною вартості активів організації внаслідок їх переоцінки.
Інвестований капітал включає номінальну вартість простих і привілейованих акцій, а також додатково оплачений (понад номінальну вартість акцій) капітал. Перша складова інвестованого капіталу представлена в балансі підприємств статутним капіталом, друга - додатковим капіталом (у частині отриманого емісійного доходу).
Накопичений капітал знаходить своє відображення у вигляді статей, які формуються за рахунок чистого прибутку (резервний капітал, нерозподілений прибуток).
Структура власного капіталу показана на рис. 1.1.
Резерви майбутніх витрат |
Доходи майбутніх періодів |
Результати переоцінки |
Накопичений капітал |
Інвестований капітал |
складова
Потенційний
капітал
Наявний
капітал
Рис. 1.1. Структура власного капіталу
Як видно з представленої на рис. 1.1 схеми, в структуру власного капіталу входять: наявний, або наявний, капітал, який включає інвестований капітал (статутний капітал і емісійний дохід), накопичений капітал (сформований за рахунок чистого прибутку організації) і результати переоцінки; потенційний капітал, включення якого до складу наявного капіталу відбудеться після визнання доходів, представлених у звітному балансі як доходи майбутніх періодів, та їх відображення у відповідному періоді в складі фінансового результату; тимчасова складова, представлена величиною резервів майбутніх витрат. [9]
Тепер розглянемо кожен елемент капіталу, маючи на увазі їх різну роль у функціонуванні підприємства.
Необхідність роздільного розгляду статей власного капіталу пов'язана з тим, що кожна з них характеризує правові та інші обмеження можливості підприємства розпорядитися своїми активами.
Статутний капітал - вартісне відображення сукупного внеску засновників (власників) у майно підприємства при його створенні.
Аналіз структури статутного капіталу залежно від цілей може проводитися з метою виявлення: неоплаченої частки капіталу; власних акцій, викуплених у акціонерів; різних категорій акцій і пов'язаних з ними прав; власників акцій та ін
При аналізі статутного капіталу насамперед оцінюють повноту його формування, з'ясовуючи при необхідності, хто з засновників не виконав (частково виконав) своїх зобов'язань за вкладом до статутного капіталу.
Аналіз статутного капіталу має свою специфіку, яка залежить від організаційно-правової форми підприємства. Так, для підприємств, що діють як акціонерні товариства, доцільно оцінити структуру статутного капіталу з точки зору прав, привілеїв і обмежень, що стосуються розподілу капіталу та виплати дивідендів. Оскільки власники привілейованих акцій мають першочергове право на отримання дивідендів у порівнянні з власниками простих акцій, фінансовий інтерес останніх в результатах діяльності підприємства безпосередньо пов'язаний із співвідношенням капіталу, сформованого за рахунок реалізації звичайних акцій, капіталу, сформованого за рахунок привілейованих акцій, і довгострокового позикового капіталу. Це співвідношення характеризується коефіцієнтом фінансової залежності, що розраховується по формулі
(1.1)
Додатковий капітал - складова власного капіталу в його справжньому трактуванні - об'єднує групу досить різнорідних елементів: суми від дооцінки необоротних активів підприємства; емісійний дохід акціонерного товариства; суми джерел фінансування у вигляді бюджетних асигнувань та інших аналогічних засобів, які по моменту введення в дію (експлуатацію) об'єкта основних засобів переводяться на збільшення додаткового капіталу, та ін
Таким чином, елементи додаткового капіталу беруть участь у формуванні таких складових частин власного капіталу, як інвестований капітал, накопичений капітал, але основна частина додаткового капіталу представлена, як правило, результатами переоцінки.
Різнорідність статей додаткового капіталу робить необхідним його розгляд у розрізі окремих елементів.
При аналізі додаткового капіталу слід враховувати специфіку формування його окремих статей, що дозволяє приймати обгрунтовані рішення. З урахуванням значущості сум переоцінки основних засобів у складі додаткового капіталу особливе значення надається аналізу інформації, що акумулюється на субрахунку «Приріст вартості майна по переоцінці», оскільки для багатьох підприємств останнім часом зростання власного капіталу був пов'язаний саме з переоцінкою основних засобів. У той же час характерною стала і зворотна ситуація: проведена індексним методом переоцінка об'єктів основних засобів призвела до значного завищення їх вартості, що зробило необхідним наближення вартості основних засобів до реальної величиною (тобто її зменшення). Це в свою чергу спричинило за собою зменшення додаткового капіталу і, отже, частки власного капіталу в сукупних пасивах.
Очевидно, що тільки детальне вивчення і зіставлення окремих елементів додаткового капіталу та пов'язаних з ними статей балансу дозволяє пояснити всі зміни, які відбуваються в структурі власного капіталу та його величині. [2]
Резерви формуються відповідно до законодавства, установчими документами і прийнятої на підприємстві облікової політики. Основним джерелом формування резервів є чистий прибуток.
Резервний капітал формується відповідно до встановленого законом порядку і має строго цільове призначення. В умовах ринкової економіки резервний капітал виступає в якості страхового фонду, що створюється для цілей відшкодування збитків і забезпечення захисту інтересів третіх осіб у разі недостатності прибутку у підприємства.
Якщо наявність резервного капіталу, що створюється відповідно до законодавства, - необхідна умова лише для підприємств певних організаційно-правових форм, то резервні фонди, створювані добровільно, формуються виключно в порядку, встановленому установчими документами або облікової політикою підприємства, незалежно від його організаційно-правової форми . Залежно від умов формування (обов'язкове чи добровільне) цільове призначення резервного капіталу регламентується, або вимогами законодавства, або установчими документами або облікова політика.
Інформація про величину резервного капіталу в балансі підприємства має надзвичайно важливе значення для зовнішніх користувачів бухгалтерської звітності, які розглядають резервний капітал підприємства як запас його фінансової міцності.
Відсутність резервного капіталу або його недостатня величина (у разі обов'язкового формування резервного капіталу) розглядається як чинник додаткового ризику вкладення коштів у підприємство, оскільки свідчить або про недостатність прибутку, або про використання резервного капіталу на покриття збитків. І той, і інший факти для кредиторів є негативними в оцінці надійності потенційного позичальника або партнера.
Нераспределенная прибыль представляет собой часть капитала держателей остаточных прав (собственников), аккумулирующую не выплаченную в виде дивидендов прибыль, которая является внутренним источником финансовых средств долговременного характера.
По экономическому содержанию нераспределенную прибыль можно отнести к свободному резерву.
Средства резервов и нераспределенной прибыли помещены в конкретное имущество или находятся в обороте. Их величина характеризует результат деятельности предприятия и свидетельствует о том, насколько увеличились активы предприятия за счет собственных источников.
При анализе нераспределенной прибыли следует оценить изменение ее доли в общем объеме собственного капитала. Тенденция к снижению этого показателя может свидетельствовать о падении деловой активности и, следовательно, должна стать предметом особого внимания финансового менеджера или внешнего аналитика. Вместе с тем при анализе структуры собственного капитала нужно иметь в виду, что величина нераспределенной прибыли во многом определяется учетной политикой предприятия.
Следовательно, изменение какого-либо пункта учетной политики повлечет за собой изменение в динамике структуры собственного капитала. Это, с одной стороны, объясняет необходимость соблюдать требование о раскрытии в пояснительной записке всех фактов изменения учетной политики, с другой – заставляет учитывать имевшие место изменения и при необходимости корректировать результаты анализа.
Таким образом, давая оценку изменения доли собственного капитала в совокупных пассивах, следует выяснить, за счет каких его составляющих произошли указанные изменения. Очевидно, что прирост собственного капитала, связанный с переоценкой основных средств, и прирост капитала за счет полученной чистой прибыли характеризуются по-разному с точки зрения способности предприятия к самофинансированию и наращению активов за счет собственного капитала.[3]
1.2 Характеристика заемного капитала
Заемный капитал (ЗК) представляет собой часть стоимости имущества организации, приобретенного в счет обязательства вернуть поставщику, банку, другому заимодавцу деньги либо ценности, эквивалентные стоимости такого имущества. В составе заемного капитала различают краткосрочные и долгосрочные заемные средства, кредиторскую задолженность (привлечённый капитал).
Долгосрочные заемные средства — это кредиты и займы, полученные организацией на период более года, срок погашения которых наступает не ранее чем через год. К ним относятся задолженность по налоговому кредиту; задолженность по эмитированным облигациям; задолженность по финансовой помощи, предоставленной на возвратной основе и т.п. Кредиты и займы, привлекаемые на долгосрочной основе, направляются на финансирование приобретения имущества длительного использования.
Краткосрочные заемные средства — обязательства, срок погашения которых не превышает года. Среди этих средств следует выделить текущую кредиторскую задолженность, которая возникает в результате коммерческих и других текущих расчетных операций. К ней относятся: задолженность персоналу по оплате труда; задолженность бюджету и внебюджетным фондам по обязательным платежам; авансы полученные; предварительная оплата заказов и продукции; задолженность поставщикам и другие виды задолженности. Краткосрочные кредиты и займы и кредиторская задолженность являются источниками формирования оборотных активов.
Привлечение заёмных средств – довольно распространённая практика. С одной стороны, это фактор успешного функционирования предприятия, способствующий быстрому преодолению дефицита финансовых ресурсов, свидетельствующий о доверии кредиторов и обеспечивающий повышение рентабельности собственных средств.
С другой стороны, предприятие обменивается финансовыми обязательствами (особенно если уровень процентов за кредит высокий). Привлечение заёмных средств широко практикуется при агрессивной политике финансирования. Величина и эффективность использования заёмных средств – одна из главных оценочных характеристик эффективности управленческих решений. В целом, хозяйствующие субъекты, использующие кредит, находятся в более выигрышном положении, нежели предприятия, опирающиеся только на собственный капитал. Несмотря на платность кредита, использование последнего обеспечивает повышение рентабельности предприятия.
Раскрытие сущности и содержания собственного капитала, основных понятий и современных взглядов на эту категорию является основополагающим элементом проведения углубленного анализа и оценки эффективности использования собственного и заемного капитала, формулирования обоснованных выводов и разработки соответствующих рекомендаций. Для повышения качества анализа требуется достаточно полная и достоверная информационная база о реальном положении дел в коммерческой организации, состоянии, движении и использовании ее капитала.
Раскрытие сущности, состава и структуры собственного и заемного капитала позволяет определиться в методах, подходах и показателях, необходимых для анализа источников финансирования хозяйственной деятельности организации.
Позиковий капітал характеризується наступними позитивними особливостями:
1. Достаточно широкими возможностями привлечения, особенно при высоком кредитном рейтинге предприятия, наличии залога или гарантии поручителя.
2. Обеспечением роста финансового потенциала предприятия при необходимости существенного расширения его активов и возрастания темпов роста объема его хозяйственной деятельности.
3. Более низкой стоимостью в сравнении с собственным капиталом за счет обеспечения эффекта "налогового щита" (изъятия затрат по его обслуживанию из налогооблагаемой базы при уплате налога на прибыль).
4. Способностью генерировать прирост финансовой рентабельности (коэффициента рентабельности собственного капитала).
У той же час використання позикового капіталу має наступні недоліки:
1. Использование этого капитала генерирует наиболее опасные финансовые риски в хозяйственной деятельности предприятия — риск снижения финансовой устойчивости и потери платежеспособности. Рівень цих ризиків зростає пропорційно зростанню питомої ваги використання позикового капіталу.
2. Активы, сформированные за счет заемного капитала, генерируют меньшую (при прочих равных условиях) норму прибыли, которая снижается на сумму выплачиваемого ссудного процента во всех его формах (процента за банковский кредит; лизинговой ставки; купонного процента по облигациям; вексельного процента за товарный кредит и т.п.).
3. Высокая зависимость стоимости заемного капитала от колебаний конъюнктуры финансового рынка. У ряді випадків при зниженні середньої ставки позичкового відсотка на ринку використання раніше отриманих кредитів (особливо на довгостроковій основі) стає підприємству невигідним у зв'язку з наявністю більш дешевих альтернативних джерел кредитних ресурсів.
4. Сложность процедуры привлечения (особенно в больших размерах), так как предоставление кредитных ресурсов зависит от решения других хозяйствующих субъектов (кредиторов), требует в ряде случаев соответствующих сторонних гарантий или залога (при этом гарантии страховых компаний, банков или других хозяйствующих субъектов предоставляются, как правило, на платной основе).
Таким образом, предприятие, использующее заемный капитал, имеет более высокий финансовый потенциал своего развития (за счет формирования дополнительного объема активов) и возможности прироста финансовой рентабельности деятельности, однако в большей мере генерирует финансовый риск и угрозу банкротства (возрастающие по мере увеличения удельного веса заемных средств в общей сумме используемого капитала).[8]
1.3 Методология расчета структуры совокупного капитала
В современных условиях структура капитала является тем фактором, который оказывает непосредственное влияние на финансовое состояние хозяйствующего субъекта.
Важливим питанням в аналізі структури джерел коштів є оцінка раціональності співвідношення власних і позикових коштів. Финансирование предприятия за счет собственного капитала может осуществляться, во-первых, путем реинвестирования прибыли, и во-вторых, за счет увеличения капитала предприятия (выпуск новых долевых ценных бумаг).
К основным показателям, характеризующим структуру совокупного капитала, относятся коэффициент независимости, коэффициент финансовой устойчивости, коэффициент зависимости от долгосрочного заемного капитала, коэффициент финансирования и некоторые другие. Основное назначение данных коэффициентов состоит в том, чтобы охарактеризовать степень защиты интересов кредиторов и финансовую устойчивость организации. Ниже приведены формулы для расчета данных коэффициентов.
(1.2)
Этот коэффициент важен как для инвесторов, так и для кредиторов предприятия, поскольку характеризует долю средств, вложенных собственниками в общую стоимость имущества предприятия. Он указывает, насколько предприятие может уменьшить величину активов без нанесения ущерба интересам кредиторов.
Считается, что если этот коэффициент больше или равен 50%, то риск кредиторов минимален: реализовав половину имущества, сформированного за счет собственных средств, предприятие сможет погасить свои долговые обязательства. Следует подчеркнуть, что данное положение не может использоваться как общее правило. Оно нуждается в уточнении с учетом специфики деятельности предприятия и прежде всего его отраслевой принадлежности.
(1.3)
Значение коэффициента показывает удельный вес тех источников финансирования, которые предприятие может использовать в своей деятельности длительное время.
(1.4)
При анализе долгосрочного капитала (включает собственный капитал и долгосрочные обязательства) целесообразно оценить, в какой степени предприятие зависит от долгосрочных кредитов и займов. С этой целью и рассчитывается коэффициент зависимости от долгосрочных заемных источников финансирования. При этом из рассмотрения исключаются текущие пассивы, и все внимание сосредоточивается на стабильных источниках капитала и их соотношении.
(1.5)
Коефіцієнт показує, яка частина діяльності підприємства фінансується за рахунок власних коштів, а яка - за рахунок позикових.
Если величина коэффициента финансирования меньше 1 (большая часть имущества предприятия сформирована за счет заемных средств), то это может свидетельствовать об угрозе неплатежеспособности и нередко затрудняет возможность получения кредита.[1]
В экономической литературе неоднократно подчеркивалось влияние соотношения доходов и расходов на финансовое положение предприятия. Обратим внимание на то, что в отечественной фундаментальной литературе, посвященной проблемам анализа баланса, существовал подход, устанавливающий зависимость доли собственного капитала от так называемого критического объема продаж.
Суть данного подхода состоит в следующем: предполагается, что никто, кроме собственников предприятия, не обязан давать капитал, который необходим для осуществления деятельности предприятия в том периоде, когда объем продаж не покрывает всех его расходов. Поэтому чем выше критический объем, тем больше должен быть собственный капитал. Иными словами, между критическим объемом и собственным капиталом существует прямо пропорциональная зависимость, выражаемая следующим соотношением:
, (1.6)
где СК р -расчетная величина собственного капитала, соответствующая сложившемуся соотношению критического и фактического объемов продаж;
П – совокупные пассивы;
V k - критический объем продаж (объем продаж при нулевой прибыли);
V – фактический объем продаж за период.
Из этого соотношения, где неизвестна лишь величина СК р , выводим
, (1.7)
Разность между фактическим и критическим объемами продаж характеризует финансовый результат от продаж. Чем меньше отношение результата от продаж к объему продаж или, что то же самое, чем выше отношение критического и фактического объемов продаж, тем при прочих равных условиях выше риск кредиторов и, следовательно, тем большей должна быть доля собственного капитала.
Вместе с тем важно иметь в виду, что данный критерий, который определяется как относительный показатель (процентное отношение критического объема продаж к фактическому), не учитывает абсолютную массу прибыли от продаж, величина которой зависит от скорости оборота средств на предприятии. При высокой скорости оборота даже при относительно небольшой рентабельности продаж может быть получена величина прибыли, необходимая для обеспечения нормального функционирования предприятия, включая своевременное обслуживание долга. В этих условиях доля заемного капитала может быть увеличена без особого риска для кредиторов.
Сказанное может быть подтверждено с помощью следующих формул.
, (1.8)
где П пр – прибыль от продаж;
В – выручка;
П пр /В – рентабельность продаж.
Формула 1.8 представляет собой простейшую модель факторного анализа, позволяющего оценить влияние на изменение показателя прибыли от продаж двух факторов: рентабельности продаж и выручки.
В то же время величина выручки от продаж зависит от оборачиваемости оборотных активов, т.е.
, (1.9)
где ОА – величина (средняя) оборотных активов;
В/ОА – коэффициент оборачиваемости оборотных активов.
Тоді
, (1.10)
Таким образом, при анализе рациональности структуры капитала необходимо учитывать скорость оборота средств. Здесь же отметим, что скорость оборота капитала во многом определяет рациональность или нерациональность структуры пассивов.
Коэффициенты, характеризующие структуру капитала, рассматриваются обычно в качестве характеристик риска, связанного с деятельностью предприятия. Чем больше доля долга, тем выше потребность в денежных средствах, необходимых для его обслуживания. В случае возможного ухудшения финансовой ситуации у такого предприятия выше риск неплатежеспособности.
С учетом выделенных принципиальных факторов анализ структуры капитала предприятия может быть условно разбит на два этапа:
определение рационального соотношения собственного и заемного капитала для конкретного предприятия, т.е. обоснование целевой структуры капитала;
б) оценка условий привлечения необходимых видов и объемов капитала в требуемые сроки для формирования и поддержания целевой структуры капитала или обоснования при необходимости допустимых отклонений от нее.[10]
2 АНАЛИЗ СОСТАВА И СТРУКТУРЫ КАПИТАЛА ЗАО «СТИРОЛ ПАК»
2.1 Анализ состава и структуры собственного капитала
Закрытое акционерное общество «Стирол Пак» является юридическим лицом, и свою деятельность организует на основании настоящего Устава и действующего законодательства Украины.
Данная организация расположена по адресу: 84610, Донецкая область, г.Горловка, ул. Горловской дивизии, 10.
ЗАО «Стирол Пак» - предприятие, которое можно по праву назвать организатором отечественного упаковывающего рынка. Взяв на себя эту функцию в 1993г., «Стирол Пак» продолжает выполнять ее и сегодня, оперируя в нескольких сегментах.
На основании отчетных документов предприятия, а именно Баланса и Отчета о финансовых результатах (ф. №1,2) проведем анализ состава и структуры капитала предприятия.
Таблица 2.1 – Анализ состава собственного капитала ЗАО «Стирол Пак» за 2005 год
Статьи собственного капитала | На початок року | На кінець року | Отклонение | Процент на конец года к величине СК | |
тис. грн. | % | ||||
1. Уставный капитал | 24109,5 | 24109,5 | - | - | 66,7 |
2. Інший додатковий капітал | 7139,5 | 7933,2 | +793,7 | +11,1 | 21,9 |
3. Резервний капітал | 1590,5 | 1715,4 | +124,9 | +7,9 | 4,7 |
4. Нерозподілений прибуток | 2239,4 | 2373,5 | +134,1 | +5,9 | 6,6 |
Разом | 35078,9 | 36131,6 | 1025,7 | +3 | 100 |
Глядя на полученные данные таблицы 2.1 можно сделать вывод, что у предприятия наблюдается положительная тенденция. Другой дополнительный капитал за год увеличился на 793,7 тыс. грн., либо на 11,1%, резервный капитал увеличился на 124,9 тыс. грн., т.е. на 7,9%, нераспределенная прибыль увеличилась на 134,1 тыс. грн., или на 5,9%. Итоговый показатель собственного капитала увеличился на 1025,7 тыс. грн., т.е. на 3%.
Таблица 2.2 – Анализ состава собственного капитала ЗАО «Стирол Пак» за 2006 год
Статьи собственного капитала | На початок року | На кінець року | Відхилення | Процент на конец года к величине СК | |
тис. грн. | % | ||||
1. Уставный капитал | 24109,5 | 24109,5 | - | - | 64,62 |
2. Інший додатковий капітал | 7933,2 | 9040,8 | +1107,6 | +13,9 | 24,23 |
3. Резервний капітал | 1715,4 | 1836,7 | +121,3 | +7,1 | 4,92 |
4. Нерозподілений прибуток (збиток) | 2373,5 | 2322,1 | -51,4 | -2,2 | 6,22 |
Разом | 36131,6 | 37309,1 | +1177,5 | +3,3 | 100 |
Анализ 2006 года показывает, что другой дополнительный капитал увеличился на 1107,6 тыс. грн, или на 13,9%, резервный капитал увеличился на 121,3 тыс. грн, или на 7,1%, а вот нераспределенная прибыль уменьшилась на 51,4 тыс. грн., т.е. на 2,2%. Итоговый показатель собственного капитала увеличился на 1177,5 тыс. грн., или в процентном выражении на 3,3%.
Таблица 2.3 – Анализ состава собственного капитала ЗАО «Стирол Пак» за 2007 год
Статьи собственного капитала | На початок року | На кінець року | Відхилення | Процент на конец года к величине СК | |
тис. грн. | % | ||||
1. Уставный капитал | 24109,5 | 24109,5 | - | - | 61,81 |
2. Інший додатковий капітал | 9040,8 | 11362,9 | +2322,1 | +25,68 | 29,13 |
3. Резервний капітал | 1836,7 | 1921,5 | +84,8 | +4,62 | 4,93 |
4. Нерозподілений прибуток (збиток) | 2322,1 | 1611,4 | -710,7 | -30,61 | 4,13 |
Разом | 37309,1 | 39005,3 | 1696,2 | +4,55 | 100 |
Глядя на данные таблицы 2.3 можно сделать вывод, что за 2007 год другой дополнительный капитал увеличился на 2322,1 тыс. грн., или на 25,68%, резервный капитал увеличился на 84,8 тыс. грн., или на 4,62%, нераспределенная прибыль уменьшилась на 710,7 тыс. грн., или на 30,61%. Итог собственного капитала увеличился на 1696,2 тыс. грн., т.е. на 4,55%.
Делая общий вывод за 3 года, можно сказать что с каждым годом, собственный капитал предприятия увеличивается в среднем на 3%. Самая большая доля собственного капитала приходится на уставный капитал (более 60%), немного меньше на другой дополнительный капитал (более 20%), и на резервный капитал и нераспределенную прибыль приходиться чуть менее 10%. Единственный отрицательный момент, это то, что в 2005 и 2006 годах наблюдается снижение нераспределенной прибыли.
Теперь проведем структурный анализ собственного капитала.
Таблица 2.4 – Структурный анализ собственного капитала ЗАО «Стирол Пак» за 2005 год.
Статьи собственного капитала | На початок року | На кінець року | Структура показателей, % | Относительное отклонение, % | Темп прироста | |
На початок року | На кінець року | |||||
1. Уставный капитал | 24 109,5 | 24 109,5 | 57,17 | 49,96 | -7,21 | 0 |
2. Інший додатковий капітал | 7 139,5 | 7 933,2 | 16,9 | 16,4 | -0,5 | 11,1 |
3. Резервний капітал | 1 590,5 | 1 715,4 | 3,77 | 3,55 | -0,22 | 7,85 |
4. Нерозподілений прибуток (збиток) | 2 239,4 | 2 373,5 | 5,3 | 4,9 | -0,4 | 5,99 |
Разом | 35 078,9 | 36 131,6 | 83,18 |
74,87
-8,31
3